Директива Європейського Парламенту і Ради 2001/83/ЄС від 6 листопада 2001 року про Кодекс Співтовариства щодо лікарських засобів призначених для застосування людиною

(b) відбирати зразки, у тому числі для цілей незалежних тестувань, які проводить Офіційна лабораторія з контролю лікарських засобів або лабораторія, призначена для цієї мети державою- членом;

(c) вивчати будь-які документи, що стосуються предмета інспекції, з урахуванням положень, чинних у державах-членах станом на 21 травня 1975 року, які накладають обмеження на ці повноваження стосовно опису методу виробництва;

(d) інспектувати приміщення, записи, документи та майстер-файл системи фармаконагляду власника дозволу на реалізацію або будь-яких фірм, найнятих власником дозволу на реалізацію для здійснення передбаченої розділом IX діяльності.

1h. Інспекції необхідно проводити згідно з настановами, зазначеними у статті 111a.

2. Держави-члени повинні вживати всіх необхідних заходів для забезпечення належної валідації виробничих процесів, використовуваних у виробництві імунологічних засобів, а також досягнення однорідності партій лікарських засобів.

3. Після кожної інспекції, зазначеної у параграфі 1, компетентний орган повинен надати звіт про те, чи інспектований суб’єкт дотримується принципів і настанов належної виробничої практики та належної практики розповсюдження, що зазначені у статтях 47 і 84, залежно від випадку, або про те, чи власник дозволу на реалізацію дотримується вимог, встановлених у розділі IX.

Компетентний орган, який проводив інспекцію, повинен повідомити зміст таких звітів інспектованій установі.

Перед затвердженням звіту компетентний орган повинен надати відповідній інспектованій установі можливість подати свої коментарі.

4. Без обмеження будь-яких домовленостей, які могли бути укладені між Союзом та третіми країнами, держава-член, Комісія або Агентство можуть вимагати від виробника, що має осідок у третій країні, пройти інспекцію, що передбачена цією статтею.

5. Протягом 90 днів після інспекції, передбаченої параграфом 1, інспектованій установі необхідно видати сертифікат належної виробничої практики або належної практики розповсюдження, у відповідних випадках, якщо результат інспекції демонструє, що вона дотримується принципів і настанов належної виробничої практики або належної практики розповсюдження, що передбачені законодавством Союзу.

Якщо інспекції проводяться у рамках процедури сертифікації для монографій Європейської фармакопеї, необхідно розробити відповідний сертифікат.

6. Держави-члени повинні вносити видані ними сертифікати належної виробничої практики та належної практики розповсюдження до бази даних Союзу, управління якою здійснюється Агентством від імені Союзу. Відповідно до статті 52a(7), держави-члени повинні також вносити до зазначеної бази даних інформацію стосовно реєстрації імпортерів, виробників і розповсюджувачів діючих речовин. Така база даних повинна бути загальнодоступною.

7. Якщо результат інспекції, як передбачено пунктами (a), (b) та (c) параграфа 1g, або результат інспекції розповсюджувача лікарських засобів чи діючих речовин, або виробника допоміжних речовин, свідчить про недотримання інспектованим суб’єктом вимог законодавства та/або принципів і настанов належної виробничої практики або належної практики розповсюдження, що передбачені законодавством Союзу, таку інформацію необхідно внести до бази даних Союзу, як це передбачено параграфом 6.

8. Якщо результат інспекції, що передбачена пунктом (d) параграфа 1g, свідчить про недотримання власником дозволу на реалізацію вимог системи фармаконагляду, описаної у майстер- файлі системи фармаконагляду, та розділу IX, компетентний орган відповідної держави-члена повинен повідомити власника дозволу на реалізацію про недоліки і надати йому можливість подати свої коментарі.

У такому випадку відповідна держава-член повинна поінформувати про це інших держав-членів, Агентство та Комісію.

Де це доречно, відповідна держава-член повинна вживати всіх необхідних заходів для забезпечення застосування до власника дозволу на реалізацію дієвих, пропорційних і стримувальних покарань.

Комісія повинна ухвалити детальні настанови, що встановлюють принципи, застосовні до зазначених у статті 111 інспекцій.

Держави-члени повинні, у співпраці з Агентством, встановити форму та зміст дозволу, передбаченого статтями 40(1) та 77(1), звітів, передбачених статтею 111(3), сертифікатів належної виробничої практики та сертифікатів належної практики розповсюдження, що передбачені статтею 111(5).

1. На запит третьої країни Комісія повинна оцінити, чи регулятивні рамки такої країни, застосовні до діючих речовин, що ввозяться до Союзу, а також відповідні заходи контролю та заходи із забезпечення виконання, забезпечують рівень охорони громадського здоров’я, еквівалентний рівню охорони у Союзі. Якщо результат оцінювання підтверджує таку еквівалентність, Комісія повинна ухвалити рішення про включення такої третьої країни до списку. Оцінювання повинне здійснюватися у формі перегляду відповідної документації і, якщо тільки не застосовуються заходи, зазначені у статті 51(2) цієї Директиви, що охоплюють цю сферу діяльності, таке оцінювання повинне включати огляд на місці регуляторної системи третьої країни та, за необхідності, проведення наглядового інспектування одного або декількох об’єктів виробництва діючих речовин у третій країні. Під час оцінювання особливу увагу необхідно звернути на:

(a) правила країни стосовно належної виробничої практики;

(d) регулярність інспекцій для перевірки дотримання належної виробничої практики;

(c) дієвість забезпечення застосування належної виробничої практики;

(d) регулярність та оперативність надання інформації третьою країною щодо виробників діючих речовин, які не дотримуються вимог.

2. Комісія повинна ухвалити необхідні імплементаційні акти для застосування вимог, встановлених у пунктах (a) - (d) параграфа 1 цієї статті. Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до передбаченої статтею 121(2) процедури.

3. Комісія повинна регулярно перевіряти виконання умов, встановлених у параграфі 1. Першу перевірку необхідно проводити не пізніше ніж через 3 роки після включення країни до списку, передбаченого параграфом 1.

4. Комісія повинна проводити оцінювання та перевірку, зазначені у параграфах 1 та 3, у співпраці з Агентством і компетентними органами держав-членів.

Держави-члени повинні вживати всіх необхідних заходів для забезпечення надання власником дозволу на реалізацію на лікарський засіб та, за необхідності, власником дозволу на виробництво доказів вжиття заходів контролю за лікарським засобом та/або інгредієнтами, а також заходів контролю на проміжних етапах виробничого процесу відповідно до методів, встановлених у статті 8(3)(h).

Для цілей імплементації статті 112 держави-члени можуть вимагати від виробників імунологічних засобів подати компетентному органу копії всіх звітів за результатами контролю, підписані кваліфікованою особою відповідно до статті 51.

1. Держава-член, якщо вона вважає за необхідне в інтересах громадського здоров’я, може вимагати від власника дозволу на реалізацію:

- живих вакцин,

- імунологічних лікарських засобів, які використовують для первинної імунізації немовлят або інших груп ризику,

- імунологічних лікарських засобів, які використовують в програмах імунізації населення,

- нові імунологічні лікарські засоби або імунологічні лікарські засоби, виготовлені із використанням нових чи змінених видів технологій, або нових для конкретного виробника, протягом перехідного періоду, що, як правило, зазначається у дозволі на реалізацію, надати зразки з кожної партії нерозфасованої продукції та/або лікарського засобу для перевірки Офіційною лабораторією з контролю лікарських засобів або лабораторією, призначеною державою- членом з такою метою, до їх випуску на ринок, окрім випадків, коли, стосовно партії, виробленої в іншій державі-члені, компетентний орган такої держави-члена попередньо перевірив відповідну партію та визнав її такою, що відповідає затвердженим специфікаціям. Держави-члени забезпечують завершення будь-якої такої перевірки протягом 60 днів після отримання зразків.

2. Якщо це передбачено законодавством держави-члена в інтересах охорони громадського здоров’я, компетентні органи можуть вимагати від власника дозволу на реалізацію на лікарські засоби, отримані з крові або плазми людини, надати зразки з кожної партії нерозфасованої продукції та/або лікарського засобу для тестування Офіційною лабораторією з контролю лікарських засобів або лабораторією, призначеною державою-членом з такою метою, до їх введення у вільний обіг, окрім випадків, коли компетентні органи іншої держави-члена попередньо перевірили відповідну партію та визнали її такою, що відповідає затвердженим специфікаціям. Держави-члени забезпечують завершення будь-якої такої перевірки протягом 60 днів після отримання зразків.

Держави-члени повинні вживати всіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб процеси виготовлення та очищення, які використовують під час виготовлення лікарських засобів з крові або плазми людини, пройшли належну валідацію, а також щоб досягти однорідності партій лікарських засобів та гарантувати відсутність специфічного вірусного зараження мірою, якою це дозволяє сучасний рівень технологій. З цією метою виробники повинні повідомляти компетентні органи про метод, який використовують для зменшення або знищення патогенних вірусів, які можуть передаватися через лікарські засоби, отримані з крові або плазми людини. Компетентний орган може подати зразки нерозфасованої продукції та/або лікарського засобу для тестування державною лабораторією або лабораторією, призначеною з такою метою, або під час розгляду заявки відповідно до статті 19, або після надання дозволу на реалізацію.

Компетентні органи повинні призупинити, відкликати або внести зміни до дозволу на реалізацію, якщо вони вважають, що лікарський засіб є шкідливим, не має терапевтичної ефективності, його співвідношення ризик-користь не є сприятливим або його якісний і кількісний склад не відповідає заявленому. Терапевтична ефективність вважається відсутньою, якщо отримано висновок про те, що лікарський засіб не дає терапевтичних результатів.

Дозвіл на реалізацію також може бути призупинений, відкликаний або змінений, якщо відомості, які додають до заявки відповідно до статей 8, 10, 10a, 10b, 10c або 11, є неправильними або не були змінені згідно зі статтею 23, або якщо будь-які умови, зазначені у статтях 21a, 22 або 22a не були виконані, або якщо заходи контролю, зазначені у статті 112, не були вжиті.

Другий параграф цієї статті застосовують також у випадках, коли виробництво лікарського засобу не здійснюється відповідно до відомостей, наданих згідно з пунктом (d) статті 8(3), або якщо заходи контролю вживаються з порушенням методів контролю, описаних згідно з пунктом (h) статті 8(3).

1. Без обмеження заходів, передбачених статтею 116, держави-члени повинні вживати всіх необхідних заходів для забезпечення заборони постачання лікарського засобу та його вилучення з ринку, якщо вони вважають, що:

(a) лікарський засіб є шкідливим; або

(b) лікарський засіб не має терапевтичної ефективності; або

(c) співвідношення ризик/користь не є сприятливим; або

(d) його якісний та кількісний склад не відповідає заявленому; або

(e) заходи контролю за лікарським засобом та/або інгредієнтами, та заходи контролю на проміжних етапах виробничого процесу не були вжиті, або якщо деякі інші вимоги чи зобов’язання, пов’язані з наданням дозволу на виробництво, не були виконані.

2. Компетентний орган може обмежити заборону на постачання засобу або його вилучення з ринку тими партіями, які є предметом спору.

3. Держава-член може дозволити постачання лікарського засобу, постачання якого було заборонене, або який був вилучений з ринку відповідно до параграфів 1 і 2, у виняткових випадках протягом перехідного періоду, для пацієнтів, які вже лікуються таким лікарським засобом.

1. Держави-члени повинні мати систему, спрямовану на запобігання потраплянню до пацієнта лікарських засобів, які за підозрою становлять небезпеку для здоров’я.

2. Зазначена у параграфі 1 система повинна охоплювати отримання та обробку повідомлень про підозрювані фальсифіковані лікарські засоби, а також підозрювані дефекти якості лікарських засобів. Система повинна також охоплювати відкликання лікарських засобів власниками дозволів на реалізацію або вилучення лікарських засобів з ринку за розпорядженням національних компетентних органів від усіх відповідних суб’єктів ланцюга постачання як протягом звичайного робочого часу, так і в неробочий час. Система повинна також дозволяти відкликання лікарських засобів у пацієнтів, які отримали такі засоби, із залученням медичних працівників, за необхідності.

3. Якщо існує підозра, що відповідний лікарський засіб становить серйозний ризик для громадського здоров’я, компетентний орган держави-члена, в якій такий засіб був вперше виявлений, повинен невідкладно передати швидке сповіщення про загрозу всім державам-членам та всім суб’єктам ланцюга постачання у такій державі-члені. У випадку, якщо вважається, що такі лікарські засоби потрапили до пацієнтів, протягом 24 годин необхідно зробити термінові публічні оголошення для відкликання таких лікарських засобів у пацієнтів. Такі оголошення повинні містити достатню інформацію про підозрюваний дефект якості або фальсифікацію, а також ризики, які вони несуть.

4. Держави-члени повинні до 22 липня 2013 року повідомити Комісію про деталі своїх відповідних національних систем, що передбачені цією статтею.

1. Компетентний орган повинен призупинити або відкликати дозвіл на реалізацію на категорію препаратів або всі препарати, якщо будь-яка зі встановлених у статті 41 вимог більше не виконується.

2. На додаток до заходів, зазначених у статті 117, компетентний орган може призупинити виробництво або імпорт лікарських засобів, що походять з третіх країн, або призупинити чи відкликати дозвіл на виробництво категорії препаратів або всіх препаратів, якщо вимоги статей 42, 46, 51 та 112 не виконуються.

1. Держави-члени повинні встановити правила щодо покарань, застосовних до порушень національних положень, ухвалених відповідно до цієї Директиви, а також вживати всіх необхідних заходів для забезпечення виконання таких покарань. Такі покарання повинні бути дієвими, пропорційними та стримувальними.

Зазначені покарання не повинні бути менш суворими за ті, які застосовують до порушень національного законодавства аналогічного характеру та тяжкості.

2. Передбачені параграфом 1 правила повинні стосуватися, між іншим, такого:

(a) виробництва, розповсюдження, посередницької діяльності в торгівлі, імпорту та експорту фальсифікованих лікарських засобів, а також дистанційного продажу фальсифікованих лікарських засобів населенню за допомогою послуг інформаційного суспільства;

(b) недотримання положень, встановлених у цій Директиві, щодо виробництва, розповсюдження, імпорту та експорту діючих речовин;

(c) недотримання положень, встановлених у цій Директиві, щодо використання допоміжних речовин.

У відповідних випадках покарання повинні враховувати ризик для громадського здоров’я, який представляє фальсифікація лікарських засобів.

3. Держави-члени повинні повідомити Комісії національні положення, ухвалені відповідно до цієї статті, до 2 січня 2013 року, а також негайно повідомляти її про будь-які наступні зміни та доповнення до таких положень.

До 2 січня 2018 року Комісія повинна подати Європейському Парламенту і Раді звіт з оглядом заходів з транспозиції держав-членів стосовно цієї статті, разом з результатами оцінювання ефективності таких заходів.

Держави-члени повинні організовувати зустрічі за участю організацій пацієнтів та споживачів і, за необхідності, осіб держав-членів, відповідальних за забезпечення виконання, для повідомлення публічної інформації про заходи, що вживаються у сфері попередження та забезпечення виконання для боротьби з фальсифікацією лікарських засобів.

Під час застосування цієї Директиви держави-члени повинні вживати всіх необхідних заходів для забезпечення співпраці між компетентними органами з лікарських засобів та митними органами.

Положення цього розділу застосовують до гомеопатичних лікарських засобів.

Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 121a, щоб вносити зміни до додатку I для врахування науково-технічного прогресу.

1. У завданні адаптування до технічного прогресу директив про усунення технічних перешкод для торгівлі у секторі лікарських засобів Комісії допомагає Постійний комітет з питань лікарських засобів, призначених для використання людиною, далі - "Постійний комітет".

2. У випадку покликання на цей параграф застосовують статті 5 і 7 Рішення 1999/468/ЄС, беручи до уваги положення статті 8 зазначеного Рішення.

Період, установлений у статті 5(6) Рішення 1999/468/ЄС, становить три місяці.

3. У випадку покликання на цей параграф застосовують статті 4 і 7 Рішення 1999/468/ЄС, беручи до уваги положення статті 8 зазначеного Рішення.

Період, встановлений у статті 4(3) Рішення 1999/468/ЄС, становить один місяць.

4. Регламент роботи Постійного комітету необхідно оприлюднити.

1. Повноваження ухвалювати делеговані акти надано Комісії відповідно до умов, установлених у цій статті.

2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені в статті 14(1), статті 22b, статті 23b, статті 46a, статті 47, статті 52b, статті 54a та статті 120, покладають на Комісію на період у п’ять років, починаючи з 26 червня 2019 року. Комісія складає звіт про виконання делегованих повноважень не пізніше ніж за дев’ять місяців до закінчення п’ятирічного періоду. Делегування повноважень автоматично подовжується на строки такої самої тривалості, якщо Європейський Парламент або Рада не ухвалять рішення проти такого подовження не пізніше ніж за три місяці до закінчення кожного такого строку.

3. Делеговані повноваження, зазначені у статті 14(1), статті 22b, статті 23b, статті 46a, статті 47, статті 52b, статті 54a та статті 120, можуть бути відкликані в будь-який час Європейським Парламентом або Радою. Рішення про відкликання припиняє делеговані повноваження, вказані у такому рішенні. Воно набуває чинності на наступний день після його публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу або з пізнішої дати, вказаної в такому рішенні. Воно не впливає на чинність будь-яких делегованих актів, які вже набули чинності.

4. Перед ухваленням делегованого акта Комісія проводить консультації з експертами, призначеними кожною державою-членом відповідно до принципів, викладених у Міжінституційній угоді від 13 квітня 2016 року про краще законотворення (-15).

5. Як тільки Комісія ухвалює делегований акт, вона повинна одночасно повідомити про це Європейський Парламент і Раду.

6. Делегований акт, ухвалений відповідно до статті 14(1), статті 22b, статті 23b, статті 46a, статті 47, статті 52b, статті 54a та статті 120, набуває чинності, тільки якщо ані Європейський Парламент, ані Рада не висловили жодних заперечень протягом двомісячного періоду з моменту надсилання такого акта Європейському Парламенту і Раді, або якщо до закінчення такого періоду Європейський Парламент і Рада повідомили Комісії про те, що вони не заперечуватимуть. Такий період подовжують ще на два місяці за ініціативою Європейського Парламенту або Ради.

1. Держави-члени вживають всіх необхідних заходів для забезпечення повідомлення відповідними компетентними органами один одному такої інформації, яка є належною, щоб гарантувати виконання вимог, застосовних до дозволів, зазначених у статтях 40 та 77, сертифікатів, зазначених у статті 111(5), або дозволів на реалізацію.

2. На обґрунтований запит держави-члени надсилають в електронній формі звіти, зазначені у статті 111(3), компетентним органам іншої держави-члена або Агентству.

3. Висновки, зроблені відповідно до статті 111(1), є дійсними на всій території Співтовариства.

Проте, у виняткових випадках, якщо держава-член не може, з причин, пов’язаних з охороною громадського здоров’я, погодитися з висновками, зробленими після проведення інспекції відповідно до статті 111(1), така держава-член повинна невідкладно поінформувати про це Комісію та Агентство. Агентство повинне поінформувати відповідні держави-члени.

Якщо Комісію повідомили про такі розбіжності у висновках, вона може, після консультації з відповідними державами-членами, звернутися до інспектора, який здійснював первинну інспекцію, з проханням провести нову інспекцію; інспектора можуть супроводжувати два інших інспектора з держав-членів, які не є сторонами суперечки.

1. Кожна держава-член вживає всіх необхідних заходів для забезпечення невідкладного повідомлення Агентству рішень про надання дозволу на реалізацію, відмову у наданні дозволу на реалізацію або його відкликання, скасування рішення про відмову у наданні дозволу на реалізацію або його відкликання, заборону постачання або відкликання засобу з ринку, разом з причинами, на яких ґрунтуються такі рішення.

2. Власник дозволу на реалізацію зобов’язаний невідкладно повідомляти відповідні держави-члени про будь-які вчинені ним дії для призупинення реалізації лікарського засобу, вилучення лікарського засобу з ринку, подання запиту про відкликання дозволу на реалізацію або неподання заявки на продовження строку дії дозволу на реалізацію, разом з причинами такої дії. Зокрема, власник дозволу на реалізацію повинен заявити, якщо така дія ґрунтується на будь-яких підставах, визначених у статті 116 або статті 117(1).

2a. Власник дозволу на реалізацію також повинен надавати повідомлення відповідно до параграфа 2 цієї статті у випадках, коли дія вчиняється у третій країні, та коли така дія ґрунтується на будь-яких підставах, викладених у статті 116 або статті 117(1).

2b. Крім того, власник дозволу на реалізацію повинен повідомляти Агентство, якщо дія, передбачена параграфом 2 або 2a цієї статті, ґрунтується на будь-яких підставах, зазначених у статті 116 або статті 117(1).

2c. Агентство повинне невідкладно надсилати повідомлення, отримані відповідно до параграфа 2b, усім державам-членам.

3. Держави-члени забезпечують невідкладне повідомлення відповідної інформації про дії, що вчиняються на підставі параграфів 1 та 2, та які можуть вплинути на охорону громадського здоров’я у третіх країнах, Всесвітній організації охорони здоров’я, з копією для Агентства.

4. Щороку Агентство публікує список лікарських засобів, у наданні дозволу на реалізацію на які було відмовлено, дозвіл на реалізацію яких був відкликаний або призупинений на території Союзу, постачання яких було заборонене, або які були вилучені з ринку, у тому числі причини для таких дій.

Держави-члени повідомляють одна одній всю інформацію, необхідну для гарантування якості і безпечності гомеопатичних лікарських засобів, які виготовляють та реалізують на території Співтовариства, та, зокрема, інформацію, зазначену у статтях 122 і 123.

У кожному передбаченому цією Директивою рішенні, яке ухвалює компетентний орган держави-члена, необхідно детально зазначати причини, на яких воно ґрунтується.

Таке рішення повідомляється відповідній стороні разом з інформацією про механізми правового захисту, що передбачені для неї відповідно до чинного законодавства, та про період, відведений для застосування таких механізмів.

Рішення про надання або відкликання дозволу на реалізацію необхідно оприлюднювати.

У наданні дозволу на реалізацію на лікарський засіб не може бути відмовлено, його дія не може бути призупинена або його не може бути відкликано, окрім як на підставах, викладених у цій Директиві.

Жодне рішення про призупинення виробництва або імпорту лікарських засобів з третіх країн, заборону постачання лікарського засобу або його вилучення з ринку не може ухвалюватися, окрім як на підставах, викладених у статтях 117 та 118.

1. За відсутності дозволу на реалізацію або заявки, що знаходиться у процесі розгляду, для лікарського засобу, дозволеного в іншій державі-члені відповідно до цієї Директиви, держава-член може, з виправданих причин, пов’язаних з охороною громадського здоров’я, дозволити введення в обіг такого лікарського засобу.

2. Якщо держава-член користується цією можливістю, вона повинна ухвалити необхідні інструменти для забезпечення дотримання вимог цієї Директиви, зокрема тих, що зазначені у розділах V, VI, VIII, IX та XI. Держави-члени можуть ухвалити рішення про незастосування статті 63(1) і (2) до лікарських засобів, дозволених відповідно до параграфа 1.

3. Перед наданням такого дозволу на реалізацію держава-член:

(a) повинна повідомити власнику дозволу на реалізацію у державі-члені, в якій дозволений відповідний лікарський засіб, пропозицію щодо надання дозволу на реалізацію на відповідний лікарський засіб згідно з цією статтею.

(b) направляти запит компетентному органу такої держави-члена щодо подання копій звіту про результати оцінювання, зазначеного у статті 21(4), а також дійсного дозволу на реалізацію на відповідний лікарський засіб. У такому випадку протягом 30 днів з моменту отримання запиту компетентний орган зазначеної держави-члена повинен надати копію звіту про результати оцінювання та дозволу на реалізацію відповідного лікарського засобу.

4. Комісія повинна створити загальнодоступний реєстр лікарських засобів, дозволених відповідно до параграфа 1. Держави-члени повинні повідомляти Комісію про надання дозволу для будь-якого лікарського засобу або припинення дії дозволу на реалізацію на нього відповідно до параграфа 1, у тому числі ім’я/назву або фірмове найменування та постійну адресу власника посвідчення. Комісія повинна вносити до реєстру лікарських засобів відповідні зміни, а також надавати доступ до цього реєстру на своєму вебсайті.

5. Не пізніше 30 квітня 2008 року Комісія повинна подати Європейському Парламенту і Раді звіт про застосування цього положення з метою внесення будь-яких необхідних змін.

Щоб гарантувати незалежність та прозорість, держави-члени повинні забезпечити відсутність у членів персоналу компетентного органу, відповідального за надання дозволів, доповідачів та експертів, що пов’язані з наданням дозволів та наглядом за лікарськими засобами, фінансових або інших інтересів у фармацевтичній галузі, які могли б вплинути на їх неупередженість. Ці особи повинні робити щорічні заяви щодо своїх фінансових інтересів.

Крім того, держави-члени повинні забезпечити надання компетентним органом загального доступу до свого внутрішнього регламенту та внутрішніх регламентів роботи комітетів, порядку денного та протоколів його засідань, разом із ухваленими рішеннями, даними голосування та поясненнями результатів голосування, у тому числі з позицією меншості.

1. На запит виробника, експортера або органів третьої країни-імпортера, держави-члени повинні засвідчити шляхом видачі сертифіката, що виробник лікарських засобів має дозвіл на виробництво. Під час видачі зазначених сертифікатів держави-члени повинні дотримуватися таких вимог:

(a) брати до уваги адміністративні механізми Всесвітньої організації охорони здоров’я, які мають переважну юридичну силу;

(b) для лікарських засобів, призначених для експорту, які вже є дозволеними на території таких держав-членів, надавати коротку характеристику лікарського засобу, затверджену згідно зі статтею 21.

2. Якщо виробник не має дозволу на реалізацію, він повинен надати органам, відповідальним за видачу зазначеного в параграфі 1 сертифіката, заяву з поясненням причин відсутності у нього дозволу на реалізацію.

У випадку надання дозволу для лікарського засобу відповідно до Регламенту (ЄС) № 726/2004, коли Комітет з лікарських засобів, призначених для використання людиною, у своєму висновку покликається на рекомендовані умови або обмеження, що передбачені пунктами (c), (ca), (cb) або (cc) статті 9(4) зазначеного Регламенту, Комісія може ухвалити рішення, адресоване державам-членам, згідно зі статтями 33 і 34 цієї Директиви для імплементації таких умов або обмежень.

Держави-члени повинні забезпечити наявність відповідних систем збору невикористаних лікарських засобів або лікарських засобів, строк придатності яких закінчився.

Директиви 65/65/ЄЕС, 75/318/ЄЕС, 75/319/ЄЕС, 89/342/ЄЕС, 89/343/ЄЕС, 89/381/ЄЕС, 92/25/ЄЕС, 92/26/ЄЕС, 92/27/ЄЕС, 92/28/ЄЕС та 92/73/ЄЕС, зі змінами, внесеними Директивами, зазначеними у частині A додатка II, скасовуються, без обмеження зобов’язань держав-членів щодо строків імплементації, встановлених у частині B додатка II.

Покликання на скасовані Директиви необхідно тлумачити як покликання на цю Директиву і читати відповідно до кореляційної таблиці, наведеної у додатку III.

Ця Директива набуває чинності на двадцятий день після її публікації в Офіційному віснику Європейських співтовариств.

Цю Директиву адресовано державам-членам.

Вступ і загальні принципи

Частина I: Стандартизовані вимоги до досьє для дозволу на реалізацію

1. МОДУЛЬ 1: АДМІНІСТРАТИВНА ІНФОРМАЦІЯ

1.1. Зміст

1.2. Форма заявки

1.3. Коротка характеристика лікарського засобу, марковання та листівка-вкладка

1.3.1. Коротка характеристика лікарського засобу

1.3.2. Марковання та листівка-вкладка

1.3.3. Макети та зразки

1.3.4. Короткі характеристики лікарського засобу, вже затверджені у державах-членах

1.4. Інформація про експертів

1.5. Спеціальні вимоги до різних типів заявок

1.6. Оцінювання ризиків для довкілля

2. МОДУЛЬ 2: РЕЗЮМЕ

2.1. МОДУЛЬ 2: РЕЗЮМЕ

2.2. Вступ

2.3. Загальне резюме з якості

2.4. Огляд доклінічних даних

2.5. Огляд клінічних даних

2.6. Резюме доклінічних даних

2.7. Резюме клінічних даних

3. МОДУЛЬ 3: ХІМІЧНА, ФАРМАЦЕВТИЧНА ТА БІОЛОГІЧНА ІНФОРМАЦІЯ ПРО ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ, ЩО МІСТЯТЬ ХІМІЧНІ ТА/АБО БІОЛОГІЧНІ ДІЮЧІ РЕЧОВИНИ

3.1. Формат і представлення

3.2. Зміст: основні принципи та вимоги

3.2.1. Діюча речовина(и)

3.2.1.1. Загальна інформація та інформація, що стосується вихідних матеріалів і сировини

3.2.1.2. Процес виробництва діючої речовини (речовин)

3.2.1.3. Опис характеристик діючої речовини (речовин)

3.2.1.4. Контроль діючої речовини (речовин)

3.2.1.5. Референтні стандарти або матеріали

3.2.1.6. Контейнер та система закупорювання діючої речовини

3.2.1.7. Стабільність діючої речовини (речовин)

3.2.2. Готовий лікарський засіб

3.2.2.1. Опис і склад готового лікарського засобу

3.2.2.2. Фармацевтична розробка

3.2.2.3. Процес виробництва готового лікарського засобу

3.2.2.4. Контроль допоміжних речовин

3.2.2.5. Контроль готового лікарського засобу

3.2.2.6. Референтні стандарти або матеріали

3.2.2.7. Контейнер та закупорювання готового лікарського засобу

3.2.2.8. Стабільність готового лікарського засобу

4. МОДУЛЬ 4: ЗВІТИ ПРО РЕЗУЛЬТАТИ ДОКЛІНІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

4.1. Формат і представлення

4.2. Зміст: основні принципи та вимоги

4.2.1. Фармакологія

4.2.2. Фармакокінетика

4.2.3. Токсикологія

5. МОДУЛЬ 5: ЗВІТИ ПРО КЛІНІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

5.1. Формат і представлення

5.2. Зміст: основні принципи та вимоги

5.2.1. Звіти про біофармацевтичні дослідження

5.2.2. Звіти про дослідження, що стосуються фармакокінетики з використанням біоматеріалів людського походження

5.2.3. Звіти про дослідження фармакокінетики у людини

5.2.4. Звіти про дослідження фармакодинаміки у людини

5.2.5. Звіти про дослідження ефективності та безпеки

5.2.5.1. Звіти про контрольовані клінічні дослідження, пов’язані із заявленими показаннями для застосування

5.2.5.2. Звіти про неконтрольовані клінічні дослідження, звіти про аналізи даних більш ніж одного дослідження, та звіти про інші клінічні дослідження

5.2.6. Звіти про постмаркетинговий досвід застосування

5.2.7. Індивідуальні реєстраційні форми та індивідуальні переліки даних пацієнтів

Частина II: Спеціальні досьє для дозволу на реалізацію та вимоги

1. ДОБРЕ УСТАЛЕНЕ МЕДИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ

2. ПОДІБНІ ЗА СУТТЮ ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ

3. ДОДАТКОВІ ДАНІ, НЕОБХІДНІ В ОКРЕМИХ СИТУАЦІЯХ

4. ПОДІБНІ БІОЛОГІЧНІ ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ

5. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ З ФІКСОВАНОЮ КОМБІНАЦІЄЮ

6. ДОКУМЕНТАЦІЯ ДЛЯ ЗАЯВОК ЗА ВИНЯТКОВИХ ОБСТАВИН

7. ЗМІШАНІ ЗАЯВКИ НА ОТРИМАННЯ ДОЗВОЛУ НА РЕАЛІЗАЦІЮ

Частина III: Окремі лікарські засоби

1. БІОЛОГІЧНІ ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ

1.1. Лікарський засіб, отриманий з плазми

1.2. Вакцини

2. РАДІОФАРМАЦЕВТИЧНІ ПРЕПАРАТИ ТА ПРЕКУРСОРИ

2.1. Радіофармацевтичні препарати

2.2. Радіофармацевтичні прекурсори, що використовуються для введення радіоактивної мітки

3. ГОМЕОПАТИЧНІ ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ

4. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ РОСЛИННОГО ПОХОДЖЕННЯ

5. ОРФАННІ ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ

Частина IV: Лікарські засоби для передової терапії

1. Вступ

2. Терміни та означення

2.1. Лікарський засіб генної терапії

2.2. Лікарський засіб соматоклітинної терапії

3. Спеціальні вимоги до модуля 3

3.1. Спеціальні вимоги до всіх лікарських засобів для передової терапії

3.2. Спеціальні вимоги до лікарських засобів генної терапії

3.2.1. Вступ: готовий засіб, діюча речовина та вихідні матеріали

3.2.1.1. Лікарський засіб генної терапії, що містить послідовність (послідовності) рекомбінантної нуклеїнової кислоти або генетично модифікований мікроорганізм (мікроорганізми) чи вірус (віруси)

3.2.1.2. Лікарський засіб генної терапії, що містить генетично модифіковані клітини

3.2.1.3 У випадку засобів, що складаються з вірусів або вірусних векторів, вихідними матеріалами є компоненти, з яких отриманий вірусний вектор, тобто головний посівний матеріал вірусного вектора або плазміди, які використовують для трансфекції пакувальних клітин, та головний банк клітин пакувальної клітинної лінії.

3.2.1.4. У випадку засобів, що складаються з плазмід, невірусних векторів та генетично модифікованого організму (організмів), окрім вірусів та вірусних векторів, вихідними матеріалами є компоненти, які використовують для створення виробничої клітини, тобто плазміда, бактерія-носій та головний банк клітин рекомбінантних мікробіологічних клітин.

3.2.1.5. У випадку генетично модифікованих клітин, вихідними матеріалами є компоненти, які використовують для отримання генетично модифікованих клітин, тобто вихідні матеріали для виробництва вектора, вектор і людські або тваринні клітини. Принципи належної виробничої практики застосовуються з початку використання системи банку для виробництва вектора й надалі.

3.2.2. Спеціальні вимоги

3.3. Спеціальні вимоги до лікарських засобів соматоклітинної терапії та продуктів тканинної інженерії

3.3.1. Вступ: готовий засіб, діюча речовина та вихідні матеріали

3.3.2. Спеціальні вимоги

3.3.2.1. Вихідні матеріали

3.3.2.2. Виробничий процес

3.3.2.3. Характеристики та стратегія контролю

3.3.2.4. Допоміжні речовини

3.3.2.5. Дослідження розробок

3.3.2.6. Референтні матеріали

3.4. Спеціальні вимоги до лікарських засобів для передової терапії, які містять медичні вироби

3.4.1. Лікарський засіб для передової терапії, що містить вироби, передбачені статтею 7 Регламенту (ЄС) № 1394/2007

3.4.2. Комбіновані лікарські засоби для передової терапії, визначені у статті 2(1)(d) Регламенту (ЄС) № 1394/2007

4. Спеціальні вимоги до модуля 4

4.1. Спеціальні вимоги до всіх лікарських засобів для передової терапії

4.2. Спеціальні вимоги до лікарських засобів генної терапії

4.2.1. Фармакологія

4.2.2. Фармакокінетика

4.2.3. Токсикологія

4.3. Спеціальні вимоги до лікарських засобів соматоклітинної терапії та продуктів тканинної інженерії

4.3.1. Фармакологія

4.3.2. Фармакокінетика

4.3.3. Токсикологія

5. Спеціальні вимоги до модуля 5

5.1. Спеціальні вимоги до всіх лікарських засобів для передової терапії

5.2. Спеціальні вимоги до лікарських засобів генної терапії

5.2.1. Фармакокінетичні дослідження у людини

5.2.2. Фармакодинамічні дослідження у людини

5.2.3. Дослідження безпеки

5.3. Спеціальні вимоги до лікарських засобів соматоклітинної терапії

5.3.1. Лікарські засоби соматоклітинної терапії, механізм дії яких ґрунтується на виробництві певних активних біомолекул

5.3.2. Біорозподіл, персистенція і тривале приживлення компонентів лікарського засобу соматоклітинної терапії

5.3.3. Дослідження безпеки

5.4. Спеціальні вимоги до засобів тканинної інженерії

5.4.1. Фармакокінетичні дослідження

5.4.2. Фармакодинамічні дослідження

5.4.3. Дослідження безпеки

(1) Дані й документи, які супроводжують заявку на отримання дозволу на реалізацію на підставі статей 8 і 10(1), подаються відповідно до вимог, встановлених у цьому додатку, та з дотриманням настанов, опублікованих Комісією у Правилах, що регулюють лікарські засоби у Європейському Співтоваристві, том 2 В, Повідомлення для заявників, Лікарські засоби, призначені для використання людиною, Представлення та зміст досьє, Загальний технічний документ (ЗТД).

(2) Відомості та документи повинні бути представлені у п’яти модулях: у модулі 1 надаються спеціальні адміністративні дані Європейського Співтовариства; у модулі 2 - резюме даних щодо якості, доклінічних досліджень та клінічних випробувань; у модулі 3 - хімічна, фармацевтична та біологічна інформація; у модулі 4 - звіти про результати доклінічних досліджень; та у модулі 5 - звіти про результати клінічних досліджень. Таке представлення відповідає спільному формату для всіх регіонів ICH (-16) (Європейське Співтовариство, Сполучені Штати Америки, Японія). Ці п’ять модулів подаються суворо відповідно до формату, змісту та системи нумерації, які детально визначені в томі 2 В Повідомлення для заявників, що зазначене вище.

(3) Представлення ЗТД зразка Європейського Співтовариства застосовують до всіх типів заявок на отримання дозволу на реалізацію, незалежно від процедури, що застосовуватиметься (наприклад, централізованої процедури, процедури взаємного визнання, національної процедури), та незалежно від того, чи вони ґрунтуються на повній або скороченій заявці. Воно також застосовне до всіх видів засобів, у тому числі до нових хімічних сполук (НХС), радіофармацевтичних препаратів, похідних плазми, вакцин, лікарських засобів рослинного походження тощо.

(4) Під час складання досьє для заявки на отримання дозволу на реалізацію, заявники повинні також враховувати наукові настанови щодо якості, безпеки та ефективності лікарських засобів, призначених для використання людиною, ухвалені Комітетом з патентованих лікарських засобів (CPMP) та опубліковані Європейським агентством з оцінювання лікарських засобів (EMEA), а також інші фармацевтичні настанови Співтовариства, опубліковані Комісією у різних томах Правил, що регулюють лікарські засоби в Європейському Співтоваристві.

(5) До тієї частини досьє, яка представляє інформацію про якісні характеристики (хімічні, фармацевтичні та біологічні), застосовуються усі монографії, у тому числі загальні монографії та загальні глави Європейської фармакопеї.

(6) Виробничий процес повинен відповідати вимогам Директиви Комісії 91/356/ЄЕС про встановлення принципів та настанов належної виробничої практики (НВП) для лікарських засобів, призначених для використання людиною (-17), та принципам і настановам НВП, опублікованим Комісією у томі 4 Правил, що регулюють лікарські засоби в Європейському Співтоваристві.

(7) Уся інформація, яка стосується оцінювання відповідного лікарського засобу, повинна бути включена до заявки, незалежно від того, сприятлива чи несприятлива така інформація для засобу. Зокрема, необхідно зазначити всі відповідні дані про будь-яке незавершене або припинене фармако-токсикологічне або клінічне дослідження чи випробування лікарського засобу та/або завершені випробування стосовно терапевтичних показань для застосування, які не зазначені в заявці.

(8) Усі клінічні випробування, що проводяться в Європейському Співтоваристві, повинні відповідати вимогам Директиви Європейського Парламенту і Ради 2001/20/ЄС про наближення законів, підзаконних нормативно-правових актів та адміністративних положень держав-членів, що стосуються впровадження належної клінічної практики під час проведення клінічних випробувань лікарських засобів, призначених для використання людиною (-18). Для врахування під час оцінювання заявки, клінічні випробування, які проводяться за межами Європейського Співтовариства та стосуються лікарських засобів, призначених для застосування у Європейському Співтоваристві, розробляються і проводяться, а про їхні результати подаються звіти щодо дотримання належної клінічної практики та етичних принципів, на підставі принципів, що еквівалентні положенням Директиви 2001/20/ЄС. Вони проводяться відповідно до етичних принципів, відображених, наприклад, у Гельсінській декларації.

(9) Доклінічні (фармако-токсикологічні) дослідження необхідно проводити відповідно до положень, пов’язаних з належною лабораторною практикою, встановленою у Директивах Ради 87/18/ЄЕС про гармонізацію підзаконних нормативно-правових актів та адміністративних положень щодо застосування принципів належної лабораторної практики та перевірку їх застосування для тестування хімічних речовин (-19) і 88/320/ЄЕС про інспекцію та перевірку належної лабораторної практики (НЛП) (-20).

(10) Держави-члени повинні також забезпечити проведення усіх тестувань на тваринах відповідно до Директиви Ради 86/609/ЄЕС від 24 листопада 1986 року про наближення законів, підзаконних нормативно-правових актів та адміністративних положень держав-членів щодо захисту тварин, яких використовують в експериментальних та інших наукових цілях.

(11) З метою моніторингу оцінювання користі/ризику компетентному органу необхідно надавати будь- яку нову інформацію, що відсутня у початковій заявці, а також усю інформацію, що стосується фармаконагляду. Після надання дозволу на реалізацію будь-які зміни до даних, викладених в досьє, необхідно подавати компетентним органам відповідно до вимог Регламентів Комісії (ЄС) № 1084/2003 (-21) та (ЄС) № 1085/2003 (-22) або, за доцільності, відповідно до національних положень, а також вимог тому 9 опублікованих Комісією Правил, що регулюють лікарські засоби в Європейському Співтоваристві.

Цей додаток поділено на чотири різні частини:

- У частині I описані формат заявки, коротка характеристика лікарського засобу, марковання, листівка-вкладка та вимоги до представлення стандартних заявок (модулі 1 - 5).

- Частина II передбачає відступ для "спеціальних заявок", наприклад, для добре усталеного медичного використання, за суттю аналогічних засобів, фіксованих комбінацій, подібних біологічних засобів, виняткових обставин та змішаних заявок (що складаються частково з бібліографічних та частково з власних досліджень).

- Частина III стосується "Особливих вимог до заявки" для біологічних лікарських засобів (майстер-файл на плазму; майстер-файл на вакцинний антиген), радіофармацевтичних препаратів, гомеопатичних лікарських засобів, лікарських засобів рослинного походження та орфанних лікарських засобів.

- Частина IV стосується "Лікарських засобів для передової терапії" та спеціальних вимог до лікарських засобів генної терапії (з використанням аутологічної або аллогенної системи людини, чи ксеногенної системи) та лікарських засобів клітинної терапії як людського, так і тваринного походження, а також лікарських засобів для ксеногенної трансплантації.

1.1. Зміст

Необхідно представити повний зміст модулів 1 - 5 досьє, що подається із заявкою на отримання дозволу на реалізацію.

1.2. Форма заявки

Лікарський засіб, який є предметом заявки, ідентифікується за назвою засобу та назвою діючої речовини або речовин, а також за лікарською формою, шляхом введення, силою дії та кінцевою формою випуску, у тому числі пакованням.

Необхідно вказати назву та адресу заявника разом із назвою та адресою виробників і виробничих об’єктів, задіяних на різних етапах виробництва (у тому числі виробника готового лікарського засобу та виробника (виробників) діючої речовини (речовин)), а також назву та адресу імпортера, якщо це доцільно.

Заявник повинен визначити тип заявки та вказати, які зразки, якщо такі є, він також надає.

До адміністративних даних необхідно додати копії дозволу на виробництво, як визначено у статті 40, разом зі списком країн, в яких такий дозвіл був наданий, копії всіх коротких характеристик лікарського засобу відповідно до статті 11, що затверджені державами-членами, а також список країн, в яких подано заявку.

Як зазначено у формі заявки, заявники повинні надати, між іншим, детальну інформацію про лікарський засіб, який є предметом заявки, правові підстави для заявки, пропонованого власника дозволу на реалізацію та виробника чи виробників, інформацію про статус орфанного лікарського засобу, наукові рекомендації та програму розробок в педіатрії.

1.3. Коротка характеристика лікарського засобу, марковання та листівка-вкладка

1.3.1. Коротка характеристика лікарського засобу

Заявник повинен запропонувати коротку характеристику лікарського засобу відповідно до статті 11.

1.3.2. Марковання та листівка-вкладка

Необхідно надати пропонований текст марковання для первинного та зовнішнього паковання, а також текст листівки-вкладки. Вони повинні відповідати всім обов’язковим пунктам, переліченим у розділі V про марковання лікарських засобів, призначених для використання людиною (стаття 63), та про листок- вкладку (стаття 59).

1.3.3. Макети та зразки

Заявник повинен надати зразок та/або макети первинного та зовнішнього паковання, етикеток та листівок-вкладок для відповідного лікарського засобу.