Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2016/1629 від 14 вересня 2016 року про встановлення технічних вимог до суден внутрішнього плавання, про внесення змін до Директиви 2009/100/ЄС і про скасування Директиви 2006/87/ЄС

Морська Шельда (вниз за течією від якірної стоянки Антверпен)

Дунай: від 845,650 річкового км до 374,100 річкового км

Водосховища: Брненська (Кнініцкі), Жесеніце, Нехраніце, Орлік, Розкош, Сляпи, Терлічко, Жерманіце і Нове Млини III

Озера, що утворилися внаслідок видобутку гравію: Острожна Нова ВєсіТовацов

Адур від Бек-дю-Гав до моря;

Он від шлюзу в Шатолені до поперечної межі моря, визначеної каналом Роноен;

Блаве від Понтіві до моста Боном;

Канал Кале;

Шаранта від моста в Тонне-Шаранте до поперечної межі моря, визначеної лінією, що проходить через центральну точку маяка нижче за течією на лівому березі та через центральну точку Фор-де-ля-Пуант;

Дордонь від місця злиття з Лідоар до Бек-д'Амбе;

Гаронна від моста у Кастетс-ан-Дорт до Бек-д'Амбе;

Жиронда від Бек-д'Амбе до поперечної лінії на кілометровій відмітці KP 48,50 і через точку нижче за течією від Іль-де-Патрира;

Еро від порту Бессан у бік моря до верхньої межі припливної берегової смуги;

Іль від місця злиття з Дронном до місця злиття з Дордонню;

Луара від місця злиття з Мен до Кордме (KP 25);

Марна від моста у Боннеї (КР від 169 до 900) та шлюзу в Сен-Мор до місця злиття із Сеною; Рейн

Нів від дамби Хайтце в Юстаритс до місця злиття з Адур;

Уаза від шлюзу Жанвіль до місця злиття із Сеною;

Орб від Сериньяна у бік моря до верхньої межі припливної берегової смуги;

Рона від кордону зі Швейцарією до моря, за виключенням Петі-Рона;

Сона від моста Понт-де-Бургунь у Шалон-сюр-Сон до місця злиття з Роною;

Сена від шлюзу в Ножан-сюр-Сен до початку Танкарвільського каналу;

Севр-Ньортез від шлюзу в Марані до поперечної межі моря навпроти караульного приміщення до гирла;

Сомма від частини, що знаходиться нижче за течією від моста Понт-де-ля-Портелетт у Аббевілі до віадука Нуаєль до залізниці у Сен-Валері-сюр-Сомм;

Вілен від Редона (КР 89,345) до дамби Арзаль;

Озеро Аманс;

Озеро Аннесі;

Озеро Біскарросс;

Озеро Бурже;

Озеро Каркан;

Озеро Казо;

Озеро Дер-Шантекок;

Озеро Герледан;

Озеро Уртен;

Озеро Лакано;

Озеро Орієнт;

Озеро Парелуп;

Озеро Парентіс;

Озеро Сангіне;

Озеро Сен-Понсон;

Озеро Темпл.

Дунай: від 1295 + 500 річкового км до 1433 + 100 річкового км

Ріка Драва: від 0 річкового км до 198 + 600 річкового км

Ріка Сава: від 210 + 800 річкового км до 594 + 000 річкового км

Ріка Купа: від 0 річкового км до 5 + 900 річкового км

Ріка Уна: від 0 річкового км до 15 річкового км

Дунай: від 1812 річкового км до 1433 річкового км

Дунай-Мосон: від 14 річкового км до 0 річкового км

Дунай-Сентендре: від 32 річкового км до 0 річкового км

Дунай-Ракеве: від 58 річкового км до 0 річкового км

Ріка Тиса: від 685 річкового км до 160 річкового км

Ріка Драва: від 198 річкового км до 70 річкового км

Ріка Бодрог: від 51 річкового км до 0 річкового км

Ріка Кеттош-Корош: від 23 річкового км до 0 річкового км

Ріка Хармаш-Корош: від 91 річкового км до 0 річкового км

Канал Сіо: від 23 річкового км до 0 річкового км

Озеро Веленсе

Озеро Фертьо

Рейн

Снеєкенмеєр, Куфордермеєр, Хеєгермеєр, Флуессен, Слотермеєр, Тйукемеєр, Булаккервійде, Белтервійде, Рамсдьєп, Кетелмеєр, Звартемеєр, Фелувемеєр, Еєммеєр, Алкмаардермеєр, Гоувзеє, Бюйтен Ій, Афгеслотен Ій, Ноордзеєканаал, порт Іймюйден, акваторія порту Роттердам, Ніуве Маас, Ноорд, Оуде Маас, Бенеден Мерведе, Ніуве Мерведе, Дордше Кіл, Бофен Мерведе, Вааль, Бійландш Канал, Бофен Рійн, Паннерсденш Канал, Гелдерше Ійссел, Недер Рійн, Лек, канал Амстердам-Рейн, Феєрсе Меєр, канал Шельда-Рейн до гирла Фолкерак, Амер, Бергше Маас, Мусе нижче Фенло, Гооймеєр, Європорт, Каландканаал (східніше гавані Бенелюкс), Хартелканаал

Дунай: від кордону з Німеччиною до кордону зі Словаччиною

Інн: від гирла до електростанції Пассау-Інглінг

Траун: від гирла до 1,80 км

Еннс: від гирла до 2,70 км

Марх: до 6,00 км

- Ріка Бьєбжа від гирла Августовського каналу до гирла ріки Нарвіа

- Ріка Брда від сполучення з Бидгоським каналом у Бидгощі до гирла ріки Вісла

- Ріка Буг від гирла ріки Мухавец до гирла ріки Нарвіа

- Озеро Дабьє до межі з внутрішніми морськими водами

- Августовський канал від сполучення з рікою Бьєбжа до державного кордону, разом з озерами, розташованими на шляху цього каналу

- Бартніцький канал від озера Руда Вода до озера Бартезек, разом з озером Бартежек

- Бидгоський канал

- Ельблонзький канал від озера Друзно до озера Єзьорак і озера Шелаг Вєлкі, разом з цими озерами та озерами, що розташовані на шляху цього каналу, а також обхідний канал у напрямку Залево від озера Єзьорак до озера Евінгі включно

- Глівіцький канал разом із Кедзєржинським каналом

- Ягеллонський канал від сполучення з рікою Ельблаг до ріки Ногат

- Лончанський канал

- Слесінський канал з озерами, розташованими на всьому шляху цього каналу, та озером Гопло

- Жеранський канал

- Ріка Мартва Вісла від ріки Віслау Пжегаліні до межі з внутрішніми морськими водами

- Ріка Нарва від гирла ріки Бьєбжа до гирла ріки Вісла, разом з озером Зегжинські

- Ріка Ногат від ріки Вісла до гирла Віслинської затоки

- Ріка Нотець (у верхній течії) від озера Гопло до сполучення з Горнонотецьким каналом та Горнонотецький канал і ріка Нотець (у нижній течії) від сполучення з Бидгоським каналом до гирла ріки Варта

- Ріка Ниса-Лужицька від Губіна до гирла ріки Одра

- Ріка Одра від міста Рацибож до сполучення з рікою Східна Одра, що перетворюється на ріку Регаліца у місці злиття Клущ-Устово, разом зі згаданою рікою та її відгалуженнями до озера Дабьє, а також обхідний канал ріки Одра від шлюзу Опатовіце до шлюзу у місті Вроцлав

- Ріка Західна Одра від водозливу у Відучова (704,1 км ріки Одра) до межі з внутрішніми морськими водами, разом із відгалуженнями, а також місце злиття у ріки Східна Одра та ріки Західна Одра у Клущ-Устово

- Ріка Парніца та місце злиття Парніцьке від ріки Західна Одра до межі з внутрішніми морськими водами

- Ріка Піса від озера Рось до гирла ріки Нарва

- Ріка Шкарпава від ріки Вісла до гирла Віслинської затоки

- Ріка Варта від Шлесінського озера до гирла ріки Одра

- Система Великих Мазурських озер, що включає озера, сполучені ріками та каналами, які складають головний шлях від озера Рось (включно) у Піщі до Венгожевського каналу (включно) у Венгожево, разом з озерами Сексти, Миколайське, Талти, Талтовіско, Котек, Шимон, Шимонське, Ягодне, Бощне, Тайти, Кісайно, Даргін, Лабап, Кірсайти та Свєсайти, разом із Гізицьким каналом та Нігоцинським каналом та каналом Пєкна Гора, а також обхідний канал від озера Ринське (включно) у Рині до озера Нідзьке (до 3 км, являє собою кордон заповідника "Озеро Нідзьке"), разом з озерами Белдани, Гузянка Мала та Гузянка Вєлка

- Ріка Вісла від гирла ріки Пжемша до сполучення з Лончанським каналом, а також від гирла цього каналу у Скавіна до гирла ріки Вісла та Гданської затоки, без Влоцлавського водосховища

Дунай: від сербсько-румунського кордону (1075 км) до Чорного моря у гілці каналу Сулина

Канал Дунай-Чорне море (64,410 км довжиною): від місця злиття з рікою Дунай, на 299,300 км Дунаю в Чернаводе (відповідно, 64,410 км каналу), до порту Констанца Південна Аджиджа ("0" км каналу)

Канал Поарта-Альбе-Мідія-Неводарі (34,600 км довжиною): від місця злиття з каналом Дунай-Чорне море, на 29,410 км в Поарта-Альбе (відповідно, 27,500 км каналу), до порту Мідії ("0" км каналу)

Дунай: від 1880,26 річкового км до 1708,20 річкового км

Дунайський канал: від 1851,75 річкового км до 1811,00 річкового км

Ріка Ваг: від 0,00 річкового км до 70,00 річкового км

Ріка Морава: від 0,00 річкового км до 6,00 річкового км

Ріка Бодрог: від 49,68 річкового км до 64,85 річкового км

Водосховища: Водосховище Орава, Ліптовська Мара, Земплінська Ширава

Трольхеттанский канал і Гета-Ельв, від географічної паралелі через маяк Бастугрундс до моста через Гета-Ельв

Озеро Меларен

Порти Стокгольма, обмежені на північному заході мостом Лідінге, на північному сході - лінією через маяк Елфвіксгрунд за азимутом 135-315°, а на півдні - мостом Скуру

Канал Седертельє та порти Седертельє, обмежені на півночі шлюзом Седертельє, а на півдні - паралеллю 59° 09' 00" пн. широти

Застосовними до плавучих засобів технічними вимогами є вимоги, що встановлені у стандарті ES-TRIN 2015/1.

Будь-які додаткові технічні вимоги, ухвалені державою-членом відповідно до статті 23(1) і (2) цієї Директиви щодо плавучих засобів, що експлуатуються на території такої держави-члена, обмежені такими сферами:

- Необхідні для розуміння додаткових вимог

- Зміцнення конструкції

- Свідоцтво/підтвердження, видане визнаним класифікаційним товариством

- Висота надводного борту

- Безпечний зазор

- Надбудови

- Двері

- Вікна і світлові люки

- Люки трюмів

- Інші отвори (вентиляційні труби, випускні труби тощо)

- Якорі та якірні ланцюги

- Навігаційні вогні

- Звукові сигнали

- Компас

- Радар

- Передавальні та приймальні установки

- Рятувальне обладнання

- Наявність навігаційних карт

- Остійність (сила вітру, критерії)

- Рятувальне обладнання

- Висота надводного борту

- Безпечний зазор

- Оглядовість зі стернової рубки

- Зчіпний пристрій плавучого засобу з ліхтером для штовхання

- Остійність плавучих засобів або ліхтерів, що перевозять контейнери

Будь-які знижені технічні вимоги, дозволені державою-членом відповідно до статті 23(4) цієї Директиви щодо суден, що експлуатуються виключно на водних шляхах зон 3 і 4 на території такої держави-члена, обмежені такими сферами:

- Якірне обладнання, у тому числі довжина якірних ланцюгів

- Швидкість (поступального руху)

- Групові рятувальні засоби

- Двовідсіковий статус

- Оглядовість зі стернової рубки

- Якірне обладнання, у тому числі довжина якірних ланцюгів

- Швидкість (поступального руху)

- Рятувальні засоби

- Двовідсіковий статус

- Оглядовість зі стернової рубки

- Друга незалежна рушійна система

1. Органи контролю створюються державами-членами.

2. Органи контролю складаються з голови та експертів.

До складу кожного органу повинні входити як експерти принаймні такі особи:

(a) службовець адміністрації, відповідальний за внутрішнє судноплавство;

(b) експерт із проектування суден внутрішнього плавання та їхніх двигунів;

(c) експерт із судноплавства, який володіє ліцензією на судноплавство внутрішніми водними шляхами, що дозволяє її власнику керувати судном, що підлягає перевірці.

3. Голову та експертів у складі кожного органу призначають державні органи держави-члена, в якій такий орган створено. Після прийняття на себе своїх обов'язків голова та експерти повинні подати письмову заяву про те, що вони виконуватимуть їх повністю незалежно. Подання заяви службовцями не вимагається.

4. Органам контролю можуть допомагати вузькоспеціалізовані експерти відповідно до застосовних національних положень.

1. Власник або його представник повинен надати плавучий засіб без вантажу, у чистому та обладнаному стані. Він повинен надавати будь-яку необхідну допомогу для проведення перевірки, таку як надання належного човна та персоналу і відкриття будь-яких частин корпусу або приладдя, що не є безпосередньо доступними чи видимими.

2. Орган контролю повинен вимагати проведення першої перевірки на стапелі. Перевірка на стапелі може не проводитися, якщо може бути надане свідоцтво класу або свідоцтво від визнаного класифікаційного товариства про те, що конструкція відповідає його вимогам, або у разі надання свідоцтва, що підтверджує факт проведення перевірки на стапелі компетентним органом для інших цілей. У разі періодичної перевірки або перевірки, передбаченої статтею 14 цієї Директиви, орган контролю може вимагати проведення перевірки в сухому доку.

Орган контролю здійснює випробувальний пробіг під час первинної перевірки моторних суден чи караванів або у разі значних змін, внесених до силового чи штурвального обладнання.

3. Орган контролю може вимагати проведення подальших експлуатаційних випробувань та надання інших підтвердних документів. Це положення діє також під час будування плавучого засобу.

1. Власник плавучого засобу або його представник повинен повідомити компетентний орган про будь-яку зміну назви чи власника плавучого засобу, будь-яке повторне вимірювання та будь-яку зміну реєстрації чи порту приписки та направити свідоцтво Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами такому органу для внесення змін.

2. Будь-який компетентний орган може додавати будь-яку інформацію до свідоцтва Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами або вносити до нього будь-які зміни.

3. Якщо компетентний орган внесе будь-які зміни або додасть будь-яку інформацію до свідоцтва Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами, він повинен повідомити про це компетентний орган, що видав свідоцтво Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами.

1. Плавучий засіб підлягає періодичній перевірці до закінчення строку дії його свідоцтва Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами.

2. Компетентний орган повинен знову встановити строк дії свідоцтва Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами згідно з результатами такої перевірки.

3. Строк дії повинен бути вказаний у свідоцтві Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами і доведений до відома органу, що видав таке свідоцтво Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами.

4. Якщо замість продовження строку дії свідоцтва Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами воно замінюється новим, то раніше видане свідоцтво Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами підлягає поверненню компетентному органу, що його видав.

Власник плавучого засобу або його представник може добровільно подати заявку на перевірку у будь-який час.

За такою заявкою на перевірку повинні бути проведені відповідні дії.

Усі витрати, пов'язані з перевіркою плавучого засобу та видачею свідоцтва Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами, несе власник плавучого засобу або його представник відповідно до спеціального прейскуранту, який складає кожна держава-член.

Компетентний орган може дозволити особам, які виявляють обґрунтований інтерес, отримати інформацію про зміст свідоцтва Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами та може видати таким особам засвідчені витяги або копії свідоцтв Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами, що визначені як такі.

1. Компетентні органи повинні зберігати оригінал або копію усіх свідоцтв Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами, що вони їх видали, і вносити до них будь-яку інформацію та зміни, а також усі скасування та заміни свідоцтв Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами. Вони повинні вносити відповідні зміни до реєстру, зазначеного у статті 17 цієї Директиви.

2. Щоб здійснювати адміністративні заходи для підтримання безпеки та легкості судноплавства і для імплементації статей 2.02-2.15 цього додатка і статей 6, 9, 10, 13, 14, 15, 20, 21 і 22 цієї Директиви, доступ до реєстру тільки для читання, відповідно до наведеного у додатку II зразка, буде наданий компетентним органам інших держав-членів, Договірним державам Мангеймської конвенції, а також, за умови гарантування аналогічного рівня охорони даних, третім країнам на основі адміністративних угод.

1. Унікальний європейський ідентифікаційний номер судна (ENI) складається з восьми арабських цифр згідно з додатком II до цієї Директиви.

2. Якщо на момент видачі свідоцтва Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами плавучий засіб не має ENI, компетентний орган держави-члена, у якій плавучий засіб зареєстрований або у якій розташований порт приписки плавучого засобу, повинен присвоїти його такому плавучому засобу.

Щодо плавучих засобів із країн, у яких присвоїти ENI неможливо, ENI, що його необхідно внести до свідоцтва Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами, повинен присвоїти компетентний орган, що видає таке свідоцтво Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами.

3. Власник плавучого засобу або його представник повинен звернутися до компетентного органу для присвоєння ENI. Власник або його представник також відповідальний за нанесення на плавучий засіб ENI, внесений до свідоцтва Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами.

Кожна держава-член або її компетентні органи повинні повідомляти Комісію та інші держави-члени або інші компетентні органи:

(a) про назви та адреси технічних служб, що разом із їхнім національним компетентним органом відповідальні за застосування додатка II;

(b) про таблицю даних згідно з додатком II щодо типів установок для очищення стічних вод на борту, які були затверджені після останнього повідомлення;

(c) про визнані затвердження за типовим зразком для систем очищення стічних вод на борту для використання на національних водних шляхах держав-членів на основі стандартів, відмінних від викладених у додатку II;

(d) протягом одного місяця про будь-яке відкликання затвердження за типовим зразком систем очищення стічних вод на борту із зазначенням причин такого відкликання;

(e) про будь-який дозволений спеціальний якір після подання заявки на зменшення маси якоря із зазначенням його типу і дозволеного зменшення маси якоря. Компетентний орган надає дозвіл заявнику не раніше ніж через три місяці після повідомлення Комісії, за умови що остання не висунула заперечень;

(f) про радіолокаційне навігаційне обладнання та індикатори кутової швидкості повороту, на які вони видали затвердження за типовим зразком. Відповідне повідомлення повинне включати присвоєний номер затвердження за типовим зразком, а також визначення типу, назву виробника, назву власника затвердження за типовим зразком і дату затвердження за типовим зразком;

(g) про компетентні органи, відповідальні за затвердження спеціалізованих фірм, які можуть виконувати монтаж, заміну, ремонт або технічне обслуговування радіолокаційного навігаційного обладнання та індикаторів кутової швидкості повороту.

Класифікаційні товариства, що прагнуть визнання згідно зі статтею 21 цієї Директиви, повинні відповідати таким критеріям:

(1) класифікаційне товариство повинне бути здатним документально підтвердити значний досвід у сфері оцінки проектування та побудови суден внутрішнього плавання. Класифікаційне товариство повинне мати докладні правила та регламенти щодо проектування, побудови та періодичних перевірок суден внутрішнього плавання, зокрема для розрахунку остійності відповідно до частини 9 Правил , що додаються до ВОПНВ, які зазначені у додатку II. Такі правила та регламенти повинні бути опубліковані принаймні голландською, англійською, французькою або німецькою мовою та постійно оновлюватися і вдосконалюватися у ході науково-дослідних програм. Вказані правила та регламенти не повинні суперечити положенням законодавства Союзу або чинним міжнародним угодам;

(2) класифікаційне товариство повинне щорічно публікувати свій реєстр суден;

(3) класифікаційне товариство не повинне перебувати під контролем судновласників, суднобудівників або інших осіб, що комерційно пов'язані з проектуванням, виробництвом, обладнанням, ремонтом, експлуатацією або страхуванням суден. Доходи класифікаційного товариства не повинні залежати від одного комерційного підприємства;

(4) штаб-квартира класифікаційного товариства або його дочірня організація, уповноважена ухвалювати рішення та діяти в усіх віднесених до її компетенції сферах згідно з регламентами, що регулюють перевезення внутрішніми водними шляхами, повинна бути розташована в одній із держав-членів;

(5) класифікаційне товариство та його експерти повинні мати добру репутацію у сфері перевезень внутрішніми водними шляхами; експерти повинні бути здатними надати підтвердження своїх професійних вмінь. Відповідальність за їхні дії несе класифікаційне товариство;

(6) класифікаційне товариство повинне мати значну кількість технічних, управлінських, допоміжних працівників, інспекторів і дослідників, що є пропорційною завданням і класифікованим суднам, а також персоналу, що дбає про розвиток потужностей та оновлення регламентів. Воно повинне мати інспекторів принаймні в одній державі-члені;

(7) класифікаційне товариство повинне керуватися кодексом етики;

(8) управління та керівництво класифікаційним товариством повинні здійснюватися у такий спосіб, що забезпечує конфіденційність інформації, що вимагається державою-членом;

(9) класифікаційне товариство повинне бути готовим надати необхідну інформацію державі-члену;

(10) керівництво класифікаційного товариства повинне визначити і документально оформити свою політику і завдання та зобов'язання забезпечувати якісні послуги, а також забезпечити розуміння, виконання і дотримання цієї політики на всіх рівнях класифікаційного товариства;

(11) класифікаційне товариство повинне підготувати і впровадити, а також підтримувати ефективну внутрішню систему забезпечення якості, що ґрунтується на відповідних частинах визнаних на міжнародному рівні стандартів якості та відповідає стандарту EN ISO/IEC 17020:2004, згідно з тлумаченнями, що відповідають вимогам до схем сертифікації системи якості Міжнародної асоціації класифікаційних товариств (IACS).

Система якості повинна бути сертифікована незалежним аудиторським органом, визнаним адміністрацією держави, в якій розташована штаб-квартира класифікаційного товариства чи його регіональне відділення, як передбачено пунктом (4), яка, між іншим, забезпечує таке:

(a) наявність та систематичну актуалізацію правил та положень класифікаційного товариства;

(b) дотримання правил та процедур класифікаційного товариства;

(c) дотримання вимог конвенційної роботи, на яку класифікаційне товариство має дозвіл;

(d) визначення і документальне оформлення обов'язків, повноважень та взаємодії персоналу, робота якого впливає на якість послуг класифікаційного товариства;

(e) виконання всієї роботи за керованих умов;

(f) існування системи контролю, за допомогою якої проводиться моніторинг дій і роботи інспекторів і технічного й адміністративного персоналу, найнятого безпосередньо класифікаційним товариством;

(g) виконання або безпосередній контроль за виконанням вимог основної конвенційної роботи, на яку класифікаційне товариство має дозвіл, тільки його ексклюзивними інспекторами чи ексклюзивними інспекторами інших визнаних класифікаційних товариств;

(h) запровадження системи кваліфікації інспекторів та постійного підвищення їхньої кваліфікації;

(i) ведення документації, що свідчить про досягнення необхідних стандартів у сфері послуг, що надаються, а також про ефективну роботу системи забезпечення якості; і

(j) наявність в усіх регіональних офісах комплексної системи запланованих і документально оформлених внутрішніх перевірок діяльності, пов'язаної із забезпеченням якості;

(12) система забезпечення якості повинна бути сертифікована незалежним аудиторським органом, визнаним адміністрацією держави-члена, у якій розташована штаб-квартира класифікаційного товариства чи його регіональне відділення, як передбачено пунктом 4;

(13) класифікаційне товариство повинне зобов'язатися увідповіднити свої вимоги відповідним директивам Союзу та своєчасно надавати Комісії усю необхідну інформацію;

(14) класифікаційне товариство повинне зобов'язатися регулярно консультуватися зі вже визнаними класифікаційними товариствами, щоб гарантувати рівнозначність їхніх технічних стандартів та їх імплементації та щоб дозволяти представникам держави-члена та іншим зацікавленим сторонам брати участь у розробці своїх правил і регламентів.