Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2016/1629 від 14 вересня 2016 року про встановлення технічних вимог до суден внутрішнього плавання, про внесення змін до Директиви 2009/100/ЄС і про скасування Директиви 2006/87/ЄС

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу, зокрема його статтю 91(1),

Беручи до уваги пропозицію Європейської Комісії,

Після передачі проекту законодавчого акта національним парламентам,

Беручи до уваги висновок Європейського економічно-соціального комітету (-1),

Беручи до уваги висновок Комітету регіонів (-2),

Діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою (-3),

Оскільки:

(1) Директива Європейського Парламенту і Ради 2006/87/ЄС (-4) встановлює гармонізовані умови видачі технічних свідоцтв для суден внутрішнього плавання на всіх внутрішніх водних шляхах Союзу.

(2) Технічні вимоги до суден, які плавають рікою Рейн, встановлені Центральною комісією судноплавства по Рейну (CCNR).

(3) Визначені у додатках до Директиви 2006/87/ЄС технічні вимоги включають більшість положень, викладених у Правилах огляду суден на Рейні, у затвердженій CCNR у 2004 році версії. Умови і технічні вимоги до видачі свідоцтв про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами відповідно до статті 22 Переглянутої конвенції про судноплавство по Рейну регулярно оновлюються і визнані відповідними сучасному рівню технологічного розвитку.

(4) З огляду на різне правове регулювання та різні строки процедур вироблення й ухвалення рішень, важко зберігати рівнозначність виданих відповідно до Директиви 2006/87/ЄС свідоцтв Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами та свідоцтв, виданих відповідно до статті 22 Переглянутої конвенції про судноплавство по Рейну. Це призводить до недостатньої правової визначеності, що може негативно вплинути на безпеку судноплавства.

(-2) ОВ C 126, 26.04.2014, с. 48.

(5) Задля досягнення гармонізації на рівні Союзу і запобігання спотворенню конкуренції та розбіжностям рівнів безпеки однакові технічні вимоги повинні застосовуватися до усіх внутрішніх водних шляхів Союзу і регулярно оновлюватися.

(6) Оскільки CCNR накопичила значний досвід у розробці та оновленні технічних вимог до суден внутрішнього плавання, такий досвід повинен бути повною мірою використаний на користь внутрішніх водних шляхів у Союзі. Європейський комітет з вироблення стандартів у сфері внутрішнього судноплавства (CESNI), що діє під егідою CCNR і відкритий для фахівців з усіх держав-членів, несе відповідальність за вироблення технічних стандартів у сфері внутрішнього судноплавства, якими повинен керуватися Союз.

(7) Свідоцтва Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами, які засвідчують повну відповідність плавучих засобів технічним вимогам, повинні бути дійсними на усіх внутрішніх водних шляхах Союзу.

(8) Необхідно досягти більшої гармонізації умов видачі державами-членами додаткових свідоцтв про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами Союзу для експлуатації у водних шляхах (гирлах) зон 1 і 2 та у водних шляхах зони 4.

(9) В інтересах безпеки стандарти повинні бути гармонізовані високою мірою і так, щоб не знизити стандарти безпеки на внутрішніх водних шляхах Союзу. Однак державам-членам, після консультацій із Комісією, необхідно дозволити запроваджувати спеціальні положення стосовно додаткових чи знижених технічних вимог для деяких зон, за умови що такі заходи обмежені конкретними сферами, визначеними у додатках III і IV.

(10) Підтримуючи належний рівень безпеки, держави-члени повинні мати можливість відступати від вимог цієї Директиви у деяких випадках, пов'язаних із судноплавними водними шляхами, не сполученими із внутрішніми водними шляхами інших держав-членів, або з деякими плавучими засобами, що експлуатуються виключно на національних водних шляхах. Якщо такі відступи поширюються на усі судна, які плавають у державі-члені, то зобов'язання такої держави-члена транспонувати усі встановлені у цій Директиві зобов'язання буде непропорційним та непотрібним. Держави-члени не можуть видавати свідоцтва Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами, якщо вони не транспонували відповідні зобов'язання, передбачені цією Директивою.

(11) Повинна бути забезпечена можливість відступити від вимог цієї Директиви та визнати рівнозначність для окремих плавучих засобів, щоб врахувати альтернативні підходи, або щоб сприяти інноваціям, або щоб запобігти невиправданим витратам, за умови гарантування такого самого або достатнього рівня безпеки. Щоб забезпечити однакові умови імплементації цієї Директиви, виконавчі повноваження стосовно таких відступів та визнання рівнозначності повинні бути покладені на Комісію. Комісія повинна мати можливість звернутися до рекомендацій CESNI щодо таких відступів та визнання рівнозначності. Згадані повноваження повинні здійснюватися відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 182/2011 (-1).

(12) З міркувань адміністративної, технічної та економічної ефективності держави-члени повинні мати можливість визначати компетентні органи, відповідальні за забезпечення дотримання цієї Директиви та її правильне застосування згідно з національною практикою.

(13) Свідоцтво Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами повинне видаватися плавучому засобу, що пройшов технічну перевірку, проведену до введення в експлуатацію такого плавучого засобу. Шляхом такої технічної перевірки повинна перевірятися відповідність плавучого засобу технічним вимогам, встановленим у цій Директиві. Компетентні органи держав-членів повинні мати право у будь-який час проконтролювати таку відповідність та наявність на борту дійсного свідоцтва про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами.

(14) Із дотриманням певних строків і залежно від категорії відповідного плавучого засобу, доцільно визначати строк дії свідоцтва Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами окремо у кожному випадку.

(15) Щоб підтримувати високий рівень безпеки у сфері внутрішнього судноплавства, необхідно встановити детальні положення щодо заміни, поновлення, подовження строку дії, а також видачі нових свідоцтв Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами.

(16) Для забезпечення ефективної імплементації цієї Директиви інформація стосовно плавучих засобів внутрішнього плавання повинна бути внесена до Європейської бази даних корабельних корпусів (EHDB) для використання компетентними органами. EHDB, зокрема, повинна надавати можливість перевірити історію будь-яких заявок на свідоцтва, що перебувають у стані розгляду, та інформацію про всі дійсні свідоцтва, вже видані відповідному плавучому засобу. Комісія повинна вести і пристосовувати EHDB так, щоб вона могла повною мірою слугувати цілям застосування цієї Директиви.

(17) Викладені у Директиві Європейського Парламенту і Ради 2009/100/ЄС (-1) заходи повинні залишатися чинними щодо суден, на які не поширюється дія цієї Директиви.

(18) Для збільшення ясності законодавства Союзу сфера застосування Директиви 2009/100/ЄС повинна включати додаткову сферу застосування цієї Директиви і зміни стосовно міжнародних договорів. Тому Директива 2009/100/ЄС повинна бути змінена.

(19) Перехідний режим повинен застосовуватися до плавучих засобів, що вже перебувають в експлуатації і не мають свідоцтва Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами на момент проходження ними першої технічної перевірки відповідно до переглянутих технічних вимог, встановлених цією Директивою.

(20) Для цілей кращого регулювання та спрощення повинна бути можливість покликання у цій Директиві на міжнародні стандарти без їх дублювання у законодавстві Союзу.

(21) CESNI був створений для сприяння гармонізації технічних стандартів, що застосовуються у сфері внутрішніх водних шляхів у всій Європі. Щоб забезпечувати високий рівень безпеки та ефективності внутрішнього судноплавства, підтримувати рівнозначність свідоцтв про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами та враховувати науково-технічний прогрес та інші зміни у галузі, ця Директива повинна містити покликання на чинний Європейський стандарт, що встановлює технічні вимоги для суден внутрішнього плавання (стандарт ES-TRIN). Тому повноваження ухвалювати акти відповідно до статті 290 Договору про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС) повинне бути делеговане Комісії у частині оновлення покликання на останню версію стандарту ES-TRIN і встановлення дати його застосування.

(22) Якщо це належним чином обґрунтовано відповідним аналізом, і за відсутності відповідних та актуальних міжнародних стандартів щодо забезпечення безпеки судноплавства, або якщо зміни у процесі вироблення й ухвалення рішень CESNI ставитимуть під загрозу інтереси Союзу, повноваження ухвалювати акти відповідно до статті 290 TFEU повинні бути делеговані Комісії у частині внесення змін і доповнень, задля охорони інтересів Союзу, до додатка II до цієї Директиви шляхом викладення відповідних технічних вимог.

(23) Для внесення змін або доповнень до деяких несуттєвих елементів цієї Директиви повноваження ухвалювати акти відповідно до статті 290 ДФЄС повинне бути делеговане Комісії у частині зміни класифікації водних шляхів; уточнення даних, що повинні бути внесені до EHDB, типів доступу до неї, а також інструкцій щодо використання та роботи цієї бази даних; оновлення мінімальних технічних вимог до плавучих засобів внутрішнього плавання та внесення змін і доповнень до додатків III і IV для врахування науково-технічного прогресу, до додатка V для оновлення та спрощення його процедурних положень і до додатка VI для зміни критеріїв визнання класифікаційних товариств, щоб забезпечити безпеку судноплавства, а також у частині зміни будь-яких покликань у цій Директиві на додатки II і V, що зумовлена ухваленням делегованих актів.

(24) У процесі ухвалення делегованих актів особливо важливо, щоб Комісія на етапі підготовчої роботи проводила належні консультації, у тому числі на рівні експертів, та щоб такі консультації проводилися відповідно до принципів, встановлених у Міжінституційній угоді про краще законотворення від 13 квітня 2016 року (-1). Зокрема, для забезпечення рівної участі у підготовці делегованих актів Європейський Парламент і Рада отримують усі документи одночасно з експертами держав-членів, а їхні експерти систематично отримують доступ до засідань експертних груп Комісії, що займаються підготовкою делегованих актів.

(25) Щоб запроваджувати альтернативні підходи, сприяти інноваціям, запобігати невиправданим витратам, забезпечувати ефективний процес видачі сертифікатів або враховувати регіональні обставини, Комісії повинні бути надані виконавчі повноваження щодо надання дозволів на певні відступи від технічних вимог до окремих плавучих засобів, визнання класифікаційних товариств і затвердження додаткових або знижених технічних вимог до суден, що експлуатуються у деяких зонах, не сполучених із судноплавними внутрішніми водними шляхами іншої держави-члена. Ці повноваження повинні здійснюватися відповідно до Регламенту (ЄС) № 182/2011.

(26) Для забезпечення належної основи для узгодження та співпраці з міжнародними організаціями, компетентними у сфері судноплавства внутрішніми водними шляхами, зокрема із CCNR, та розробки єдиних технічних стандартів внутрішнього судноплавства, які могли б використовувати Союз і міжнародні організації, ця Директива повинна підлягати перегляду, зокрема стосовно дієвості упроваджуваних нею заходів і стосовно механізмів співпраці з міжнародними організаціями, компетентними у сфері внутрішнього судноплавства, аби досягти єдиних, взаємоузгоджених технічних стандартів.

(27) Данія, Естонія, Ірландія, Греція, Іспанія, Кіпр, Латвія, Мальта, Португалія, Словенія та Фінляндія не мають внутрішніх водних шляхів, або внутрішнє судноплавство у них не використовується значною мірою. Тому зобов'язання цих держав-членів транспонувати й імплементувати цю Директиву було б непропорційним та непотрібним.

(28) Оскільки мета цієї Директиви, а саме встановлення технічних вимог, необхідних для забезпечення безпеки плавучих засобів, що плавають внутрішніми водними шляхами Союзу, не може бути достатньою мірою досягнута державами-членами, але, враховуючи її масштаб і наслідки, може бути краще досягнута на рівні Союзу, то Союз може вживати заходів згідно з принципом субсидіарності, зазначеним у статті 5 Договору про Європейський Союз . Відповідно до принципу пропорційності, зазначеного у вказаній статті, ця Директива не виходить за межі необхідного для досягнення таких цілей.

(29) Таким чином, Директиву 2006/87/ЄС необхідно скасувати,

УХВАЛИЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Ця Директива встановлює:

(a) технічні вимоги, необхідні для забезпечення безпеки плавучих засобів, що плавають внутрішніми водними шляхами, зазначеними у статті 4; і

(b) класифікацію згаданих внутрішніх водних шляхів.

1. Цю Директиву застосовують до таких плавучих засобів:

(a) судна, довжина (L) яких становить 20 метрів або більше;

(b) судна, для яких добуток довжини (L), ширини (В) та осадки (Т) складає 100 кубічних метрів або більше;

(c) буксири та штовхачі, призначені для буксирування чи штовхання плавучих засобів, зазначених у пунктах (а) та (b), або плавучого обладнання, або призначених для переміщення таких плавучих засобів або плавучого обладнання лагом (борт до борту);

(d) пасажирські судна;

(e) плавуче обладнання.

2. Ця Директива не застосовується до:

(a) поромів;

(b) військових суден;

(c) морських суден, у тому числі морських буксирів і штовхачів, які:

(i) працюють або базуються у припливних водах;

(ii) працюють тимчасово на внутрішніх водних шляхах;

за умови, що вони мають принаймні:

- свідоцтво, що підтверджує відповідність Міжнародній конвенції з охорони людського життя на морі 1974 року (СОЛАС), або рівнозначне свідоцтво; свідоцтво, що підтверджує відповідність Міжнародній конвенції про вантажну марку 1966 року, або рівнозначне свідоцтво і міжнародне свідоцтво про запобігання забрудненню нафтою (IOPP), що підтверджує відповідність Міжнародній конвенції про запобігання забрудненню моря із суден 1973/78 років (МАРПОЛ),

- для морських суден, на які не поширюється дія СОЛАС, Міжнародної конвенції про вантажну марку 1966 року або МАРПОЛ, відповідні свідоцтва і вантажні марки, що вимагаються законодавством їхніх держав прапора,

- для пасажирських суден, на які не поширюється дія жодної з конвенцій, зазначених у першому абзаці, свідоцтво з правил і стандартів безпеки для пасажирських суден, видане відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2009/45/ЄС (-1), або

- для прогулянкових суден, на які не поширюється дія жодної з конвенцій, зазначених у першому абзаці, свідоцтво країни, під прапором якої вони плавають, що засвідчує належний рівень безпеки.

Для цілей цієї Директиви застосовуються такі терміни та означення:

(a) "плавучий засіб" означає судно або одиницю плавучого обладнання;

(b) "судно" означає судно внутрішнього плавання або морське судно;

(c) "судно внутрішнього плавання" означає судно, призначене виключно або переважно для плавання на внутрішніх водних шляхах;

(d) "буксир" означає судно, збудоване спеціально для виконання операцій з буксирування;

(e) "штовхач" означає судно, збудоване спеціально для забезпечення руху штовханого складу;

(f) "пасажирське судно" означає судно для денних поїздок або судно із каютами, побудоване і обладнане для перевезення більш ніж 12 пасажирів;

(g) "плавуче обладнання" означає плавучу установку, що перевозить робочі механізми, такі як крани, землечерпальне обладнання, копри або елеватори;

(h) "плавуча споруда" означає будь-яку плавучу установку, зазвичай не призначену для переміщення, таку як басейн для плавання, док, пристань або елінг;

(i) "плавучий об'єкт" означає пліт або іншу конструкцію, об'єкт або пристрій, здатний до плавання, який не є судном, або плавучим обладнанням, або плавучою спорудою;

(j) "прогулянкове судно" означає судно, відмінне від пасажирського судна, призначене для спорту чи розваг;

(k) "швидкісне судно" означає моторний плавучий засіб, здатний досягати швидкості, більшої за 40 км/год відносно води;

(l) "водотоннажність" означає об'єм підводної частини судна у кубічних метрах;

(m) "довжина (L)" означає максимальну довжину корпусу в метрах, за виключенням стерна і бугшприта;

(n) "ширина (В)" означає максимальну ширину корпусу в метрах, вимірювану до зовнішньої межі обшивки корпусу (за виключенням гребних коліс, привальних брусів тощо);

(о) "осадка (Т)" означає вертикальну дистанцію в метрах між найнижчою точкою корпусу, без урахування кілю чи інших стаціонарних деталей, та ватерлінією;

(p) "сполучені внутрішні водні шляхи" означає водні шляхи держави-члена, з'єднані внутрішніми водними шляхами, якими згідно з національним або міжнародним правом можуть плавати плавучі засоби, що підпадають під сферу дії цієї Директиви, із внутрішніми водними шляхами іншої держави-члена.

1. Для цілей цієї Директиви внутрішні водні шляхи Союзу класифікуються так:

(a) Зони 1, 2, 3 і 4:

(i) Зони 1 і 2: водні шляхи, перелічені у ГЛАВІ 1 додатка I;

(ii) Зона 3: водні шляхи, перелічені у ГЛАВІ 2 додатка I;

(iii) Зона 4: усі інші внутрішні водні шляхи, якими згідно з національним правом можуть плавати плавучі засоби, що підпадають під сферу дії цієї Директиви.

(b) Зона R: зазначені у пункті (а) водні шляхи, для яких свідоцтва видаються відповідно до статті 22 Переглянутої конвенції про судноплавство по Рейну, згідно з редакцією вказаної статті від 6 жовтня 2016 року.

2. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 32 стосовно внесення змін до додатка I щодо класифікації водних шляхів, включаючи додавання і видалення водних шляхів. Такі зміни до додатка I можуть бути внесені лише на вимогу відповідної держави-члена щодо водних шляхів на її території.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб вказані у статті 2(1) плавучі засоби, що експлуатуються на зазначених у статті 4 внутрішніх водних шляхах Союзу, будувалися та обслуговувалися згідно з вимогами, встановленими у цій Директиві.

2. Відповідність плавучого засобу параграфу 1 підтверджується свідоцтвом, виданим згідно з цією Директивою.

1. Свідоцтва Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами видаються компетентними органами держав-членів відповідно до цієї Директиви. Після видачі свідоцтва Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами держави-члени повинні перевірити, чи відповідному плавучому засобу вже не видано дійсного свідоцтва, зазначеного у статті 7.

2. Свідоцтво Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами повинне бути складене відповідно до наведеного у додатку II зразка.

3. Кожна держава-член повинна скласти список, у якому вказані компетентні органи з видачі свідоцтв Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами, та повідомити про це Комісію, у тому числі про будь-які зміни до списку. Комісія повинна вести актуальний список компетентних органів на відповідному веб-сайті.

4. Свідоцтво Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами видається плавучому засобу після технічної перевірки, що проводиться до введення плавучого засобу в експлуатацію та має на меті перевірити відповідність плавучого засобу технічним вимогам, зазначеним у додатках II і V.

5. Відповідність плавучого засобу додатковим вимогам, зазначеним у статті 23(1) і (2), за потреби повинна бути перевірена під час технічних перевірок, передбачених параграфом 4 цієї статті та статтею 29, або під час технічної перевірки, що проводиться на запит власника плавучого засобу або його представника.

6. Процедури подання запиту на перевірку та визначення місця і часу такої перевірки повинні входити до повноважень компетентних органів, які видають свідоцтво Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами. Компетентний орган визначає, які документи повинні бути надані. Процедури повинні виконуватися у спосіб, що дозволяє забезпечити проведення перевірки у розумний строк після подання запиту.

7. Компетентні органи держав-членів повинні на запит власника плавучого засобу або його представника видати свідоцтво Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами плавучому засобу, який не підпадає під дію цієї Директиви, якщо такий плавучий засіб відповідає встановленим у цій Директиві вимогам.

1. Плавучий засіб, що експлуатується на зазначених у статті 4 внутрішніх водних шляхах Союзу, повинен мати оригінали таких документів:

(a) у разі експлуатації на водних шляхах зони R:

- свідоцтво, видане відповідно до статті 22 Переглянутої конвенції про судноплавство по Рейну, або

- свідоцтво Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами, що підтверджує повну відповідність плавучого засобу, якщо це необхідно згідно з перехідними положеннями додатка II до цієї Директиви для плавучих засобів, які експлуатуються на Рейні (зона R), зазначеним у додатках II і V до цієї Директиви технічним вимогам, щодо яких встановлено рівнозначність технічним вимогам, викладеним на виконання Переглянутої конвенції про судноплавство по Рейну, відповідно до застосовних правил і процедур;

(b) у разі експлуатації на інших водних шляхах, свідоцтво Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами або свідоцтво, видане відповідно до статті 22 Переглянутої конвенції про судноплавство по Рейну, включаючи за потреби будь-які додаткові свідоцтва Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами відповідно до статті 8 цієї Директиви.

1. Плавучому засобу, що має дійсне свідоцтво Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами або свідоцтво, видане відповідно до статті 22 Переглянутої конвенції про судноплавство по Рейну, повинне бути надане додаткове свідоцтво Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами Союзу відповідно до статті 23 цієї Директиви.

2. Додаткове свідоцтво Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами складається відповідно до наведеного у додатку IIзразка та видається компетентними органами згідно з умовами, встановленими для відповідних водних шляхів.

1. Компетентні органи держав-членів можуть видавати тимчасові свідоцтва Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами:

(a) плавучим засобам, які запланували переміщення до певного місця з дозволу компетентного органу для отримання свідоцтва Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами;

(b) плавучим засобам, свідоцтва Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами яких втрачено, пошкоджено або тимчасово вилучено, як зазначено у статтях 13 і 15 або у додатках II і V;

(c) плавучим засобам, свідоцтва Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами яких готуються до видачі після успішної перевірки;

(d) плавучим засобам, які не відповідають усім необхідним умовам для отримання свідоцтва Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами згідно з додатками II і V;

(e) плавучим засобам, які настільки пошкоджені, що більше не відповідають їхнім свідоцтвам Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами;

(f) плавучим спорудам або плавучим об'єктам, якщо органи, відповідальні за здійснення спеціальних транспортних операцій, надали дозвіл на здійснення спеціальної транспортної операції, для якої вимагається отримання такого тимчасового свідоцтва Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами, як передбачено застосовними регламентами органів із судноплавства держав-членів;

(g) плавучим засобам, які отримують вигоди від відступу від додатків II і V згідно зі статтями 25 і 26 цієї Директиви до ухвалення відповідних імплементаційних актів.

2. Тимчасове свідоцтво Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами видається лише у разі належного забезпечення судноплавності плавучого засобу, плавучої споруди або плавучого об'єкта. Воно складається на основі наведеного у додатку II зразка.

3. Тимчасове свідоцтво Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами повинне включати умови, що вважаються необхідними компетентним органом, і повинне бути дійсним:

(a) у випадках, зазначених у пунктах (a), (d), (e) та (f) параграфа 1, для однієї спеціальної поїздки, яка повинна бути здійснена протягом належного строку, що не повинен перевищувати одного місяця;

(b) у випадках, зазначених у пунктах (b) та (c) параграфа 1, протягом відповідного строку;

(c) у випадках, зазначених у пункті (g) параграфа 1, протягом шести місяців; тимчасове свідоцтво Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами може бути подовжене щоразу на шість місяців до ухвалення відповідного імплементаційного акта.

1. Строк дії свідоцтв Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами, виданих новозбудованим плавучим засобам, визначається компетентним органом і не повинен перевищувати:

(a) п'ять років для пасажирських і швидкісних суден;

(b) 10 років для усіх інших плавучих засобів.

Строк дії повинен бути зазначений у свідоцтві Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами.

2. Щодо плавучих засобів, які вже перебувають в експлуатації до проведення технічної перевірки, компетентний орган повинен визначати строк дії свідоцтва Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами окремо у кожному випадку, враховуючи результати перевірки. Але строк дії не повинен перевищувати зазначені у параграфі 1 строки.

Строк дії свідоцтва Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами у виняткових випадках може бути подовжений компетентним органом, що його видав або поновив, без проведення технічної перевірки не більш ніж на шість місяців згідно з додатками II і V. Про подовження строку дії повинно бути зазначено у такому свідоцтві.

1. Свідоцтво Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами повинне бути поновлене по закінченні його строку дії згідно зі встановленими у статті 6 умовами після технічної перевірки на предмет відповідності плавучого засобу технічним вимогам, зазначеним у додатках II і V. Свідоцтва Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами можуть бути поновлені будь-яким компетентним органом, нотифікованим Комісії відповідно до статті 6(3).

2. Якщо свідоцтва Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами поновлені, передбачені у додатку II перехідні положення застосовуються щодо плавучих засобів згідно з умовами, зазначеними у такому додатку.

Кожна держава-член повинна встановити умови заміни дійсного свідоцтва Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами, яке втрачено або пошкоджено. Такі умови повинні вимагати, щоб плавучий засіб, який подає заявку про заміну, у разі втрати, надав заяву про втрату свідоцтва або, у разі пошкодження, повернув пошкоджене свідоцтво. У виданому у порядку заміни свідоцтві повинно бути вказано, що воно є дублікатом.

У разі значних змін або капітального ремонту, які впливають на відповідність плавучого засобу зазначеним у додатках II і V технічним вимогам стосовно його структурної цілісності, судноплавних, маневрених чи особливих характеристик, такий плавучий засіб повинен перед будь-яким рейсом пройти технічну перевірку, передбачену статтею 6.

Після такої перевірки наявне свідоцтво Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами повинне бути змінене відповідно до змінених технічних характеристик плавучого засобу, або таке свідоцтво підлягає вилученню, а нове свідоцтво повинне бути видане. Якщо нове свідоцтво видане не у державі-члені, яка видала чи поновила первинне свідоцтво, компетентний орган, що видав або поновив свідоцтво, повинен бути повідомлений про це протягом 30 днів із дати видачі нового свідоцтва.

1. У будь-якому рішенні не видавати чи не поновлювати свідоцтво Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами повинні бути зазначені підстави його ухвалення. Власник плавучого засобу або його представник повинен бути повідомлений про це, а також про процедуру оскарження і строки, що діють у відповідній державі-члені.

2. Будь-яке дійсне свідоцтво Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами може бути вилучене компетентним органом, який його видав або поновив, якщо плавучий засіб припиняє відповідати технічним вимогам, визначеним у його свідоцтві.

До набуття чинності угод про взаємне визнання свідоцтв про придатність до плавання між Союзом і третіми країнами компетентні органи держави-члена можуть визнавати свідоцтва про придатність до плавання плавучих засобів з третіх країн для плавання у межах території такої держави-члена.

Держави-члени повинні забезпечити, щоб їхні компетентні органи вели реєстр усіх свідоцтв, які вони видали або поновили відповідно до статей 6, 8, 9 і 12. Такий реєстр повинен включати інформацію, що міститься у зразку свідоцтва, наведеного у додатку II.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб кожному плавучому засобу був присвоєний унікальний європейський ідентифікаційний номер судна (ENI) згідно з додатками II та V.

2. Кожен плавучий засіб повинен мати лише один ENI, що повинен залишатися незмінним протягом усього його строку експлуатації.

3. Видаючи свідоцтво Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами, компетентний орган повинен включити ENI до нього.

4. Кожна держава-член повинна скласти список, у якому вказані компетентні органи, відповідальні за присвоєння ENI, та повідомити Комісію про це і про будь-які зміни до списку. Комісія повинна вести актуальний список компетентних органів на відповідному веб-сайті.

1. Комісія повинна вести EHDB з метою сприяння реалізації адміністративних заходів із підтримання безпеки та зручності судноплавства та забезпечення застосування цієї Директиви.

Будь-яку обробку персональних даних держави-члени повинні здійснювати відповідно до законодавства Союзу про охорону персональних даних, зокрема Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/679 (-1).

Будь-яку обробку персональних даних Комісія повинна здійснювати відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 45/2001 (-2).

2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб компетентні органи без зволікань вносили до EHDB щодо кожного плавучого засобу:

(a) дані, що ідентифікують та описують плавучий засіб відповідно до цієї Директиви;

(b) дані, що стосуються виданих, поновлених, замінених та вилучених свідоцтв, а також компетентного органу, що видав свідоцтво, відповідно до цієї Директиви;

(c) цифрову копію всіх свідоцтв, виданих компетентними органами відповідно до цієї Директиви;

(d) дані про будь-які відхилені або такі, що розглядаються, заявки на свідоцтва відповідно до цієї Директиви; та

(e) будь-які зміни до даних, зазначених у пунктах з (a) по (d).

3. Зазначені у параграфі 2 дані можуть бути оброблені компетентними органами держав-членів, договірними сторонами Переглянутої конвенції про судноплавство по Рейну і третіми країнами, яким доручено виконання завдань, пов'язаних із застосуванням цієї Директиви та Директиви Європейського Парламенту і Ради 2005/44/ЄС (-1), для таких цілей:

(a) застосування цієї Директиви і Директиви 2005/44/ЄС;

(b) забезпечення управління водним транспортом та інфраструктурою;

(c) збереження або підвищення рівня безпеки судноплавства;

(d) збір статистичних даних.

4. Компетентний орган держави-члена може передавати персональні дані третій країні або міжнародній організації, лише за умови що він це робить з урахуванням обставин кожного окремого випадку і що вимоги Регламенту (ЄС) 2016/679, зокрема визначені у його главі V, виконані. Держави-члени повинні забезпечити, щоби така передача була необхідною для цілей, зазначених у параграфі 3 цієї статті. Держави-члени повинні забезпечити, щоб третя країна або міжнародна організація не передавала дані іншій третій країні або міжнародній організації, окрім випадків наявності у неї прямого письмового дозволу на це і дотримання нею умов, визначених компетентним органом держави-члена.

5. Комісія може, враховуючи обставини кожного окремого випадку, передавати персональні дані або надавати доступ до EHDB органу третьої країни або міжнародній організації, за умови що передача або доступ необхідні для цілей, зазначених у параграфі 3 цієї статті, і що виконані вимоги статті 9 Регламенту (ЄС) № 45/2001. Комісія повинна забезпечити, щоб передача або доступ були необхідними для цілей, зазначених у параграфі 3 цієї статті. Комісія повинна забезпечити, щоб третя країна або міжнародна організація не передавала дані іншій третій країні або міжнародній організації, окрім випадків наявності у неї прямого письмового дозволу на це і дотримання нею умов, визначених Комісією.

6. Компетентний орган повинен забезпечити, щоб дані стосовно плавучого засобу були видалені із бази даних, зазначеної у параграфі 1, коли цей плавучий засіб утилізовано.

7. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 32, що визначають:

(a) дані, які повинні бути внесені до бази даних державами-членами;

(b) дозволені типи доступу з урахуванням категорій одержувачів даних та зазначених у параграфі 3 цієї статті цілей обробки таких даних;

(c) інструкції щодо використання та функціонування бази даних, зокрема стосовно заходів з безпеки даних, кодування та обробки даних та взаємозв'язку бази даних з реєстрами, зазначеними у статті 17.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб вказані у параграфі 3 компетентні органи проводили первинні, періодичні, спеціальні та добровільні перевірки, зазначені у цій Директиві.

2. Такі компетентні органи можуть не піддавати плавучий засіб повній або частковій технічній перевірці, якщо дійсне свідоцтво, видане визнаним класифікаційним товариством відповідно до статті 21, підтверджує, що плавучий засіб повністю або частково задовольняє технічні вимоги, зазначені у додатках II та V.

3. Кожна держава-член повинна скласти список своїх компетентних органів, відповідальних за проведення технічних перевірок, та повідомити про це Комісію, у тому числі про будь-які зміни до списку. Комісія повинна вести актуальний список компетентних органів та контрольних органів на відповідному веб-сайті.

4. Кожна держава-член повинна відповідати спеціальним вимогам стосовно контрольних органів та запитів на перевірку, що передбачені у додатках II та V.

1. Комісія повинна ухвалювати імплементаційні акти для визнання класифікаційного товариства, що відповідає переліченим у додатку VI критеріям, або відкликання визнання відповідно до процедури, викладеної у параграфах 2 і 3 цієї статті. Такі імплементаційні акти повинні ухвалюватися згідно з дорадчою процедурою, зазначеною у статті 33(2).

2. Заявку на визнання подає до Комісії держава-член, у якій розташована штаб-квартира класифікаційного товариства або його дочірня компанія, уповноважена видавати свідоцтва про відповідність плавучого засобу зазначеним у додатках II та V вимогам, відповідно до цієї Директиви. Разом із цією заявкою подається вся інформація і документація, необхідна для перевірки відповідності критеріям для визнання.

3. Будь-яка держава-член може подати до Комісії запит про відкликання визнання, якщо вона вважає, що класифікаційне товариство більше не відповідає критеріям, визначеним у додатку VI. Разом із запитом про відкликання повинні бути надані документальні підтвердження.

4. Класифікаційні товариства, яким до 6 жовтня 2016 року надано визнання згідно з Директивою 2006/87/ЄС, зберігають своє визнання.

5. Комісія повинна опублікувати вперше до 7 жовтня 2017 року та підтримувати в актуальному стані на відповідному веб-сайті список класифікаційних товариств, визнаних відповідно до цієї статті. Держави-члени повинні повідомляти Комісію про будь-які зміни у назвах чи адресах класифікаційних товариств, щодо яких вони подали заявки на визнання.

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб їхні компетентні органи могли у будь-який час контролювати, чи має плавучий засіб дійсне свідоцтво відповідно до статті 7 і чи задовольняє він вимоги щодо видачі такого свідоцтва.

У разі недотримання вимог компетентні органи повинні вжити відповідних заходів згідно з параграфами 2-5 цієї статті. Вони також повинні вимагати, щоб власник плавучого засобу або його представник вжив усіх необхідних заходів для виправлення ситуації у встановлений компетентними органами строк.

Компетентний орган, що видав свідоцтво плавучому засобу, повинен бути поінформований про таке недотримання протягом семи днів після здійснення контролю.

2. Якщо плавучий засіб не має дійсного свідоцтва, йому може бути заборонено продовжувати свій рейс.

3. Якщо під час контролю компетентні органи виявлять, що плавучий засіб становить явну небезпеку для осіб на борту, довкілля чи безпеки судноплавства, вони можуть заборонити плавучому засобу продовжувати рейс до вжиття необхідних заходів для виправлення ситуації.

Компетентні органи також можуть передбачити пропорційні заходи, що дозволять плавучому засобу безпечно продовжити рейс, за потреби після припинення його руху, до місця, де він буде перевірений або відремонтований.

4. Держава-член, яка заборонила плавучому засобу продовжувати рейс або повідомила власника плавучого засобу або його представника про свій намір здійснити таку заборону, якщо виявлені дефекти не будуть виправлені, повинна поінформувати компетентний орган держави-члена, який видав або востаннє поновив свідоцтво плавучого засобу, протягом семи днів про рішення, що вона його ухвалила або має намір ухвалити.

5. У будь-якому рішенні про переривання руху плавучого засобу, ухваленому на виконання цієї Директиви, повинні бути вказані підстави його ухвалення. Про таке рішення повинно бути невідкладно повідомлено відповідній стороні, яка водночас повинна бути поінформована про процедури оскарження, передбачені чинним законодавством відповідної держави-члена та про строки на оскарження.

1. Держави-члени можуть, у відповідних випадках, з урахуванням вимог Переглянутої конвенції про судноплавство по Рейну, ухвалювати технічні вимоги додатково до зазначених у додатках II та V щодо плавучих засобів, які експлуатуються на водних шляхах зон 1 і 2 на їхній території. Такі додаткові вимоги повинні стосуватися лише перелічених у додатку III елементів.

2. Щодо пасажирських суден, які експлуатуються на несполучених внутрішніх водних шляхах зони 3, кожна держава-член може мати технічні вимоги, що діють додатково до зазначених у додатках II та V вимог. Такі додаткові вимоги повинні стосуватися лише елементів, перелічених у додатку III.

3. Якщо застосування перехідних положень, зазначених у додатку II, призведе до зниження чинних національних стандартів безпеки, держава-член може припинити застосування таких перехідних положень щодо пасажирських суден, які експлуатуються на її несполучених внутрішніх водних шляхах. За таких обставин відповідна держава-член може вимагати, щоб з 30 грудня 2008 року такі пасажирські судна, які експлуатуються на несполучених внутрішніх водних шляхах, повністю відповідали зазначеним у додатках II та V технічним вимогам.

4. Держави-члени можуть дозволити часткове застосування технічних вимог або встановити технічні вимоги, які є менш суворими ніж зазначені у додатках II та V вимоги, щодо плавучих засобів, які експлуатуються виключно на водних шляхах зон 3 і 4 на їхній території. Менш суворі технічні вимоги або часткове застосування технічних вимог повинні стосуватися лише елементів, перелічених у додатку IV.

5. Якщо держава-член застосовує параграфи 1, 2, 3 або 4, вона повинна повідомити про це Комісію щонайменше за шість місяців до передбачуваної дати застосування. Комісія повинна поінформувати про це інші держави-члени.

У випадках, зазначених у параграфах 1 і 2 цієї статті, Комісія ухвалює імплементаційні акти для затвердження додаткових технічних вимог. Такі імплементаційні акти повинні ухвалюватися згідно з дорадчою процедурою, зазначеною у статті 33(2).

6. Відповідність зміненим технічним вимогам згідно з параграфами 1, 2, 3 і 4 повинна бути зазначена у свідоцтві Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами або у додатковому свідоцтві Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами.

1. Підтримуючи належний рівень безпеки, держави-члени можуть дозволити відступи від усіх або частини вимог цієї Директиви для:

(a) плавучих засобів, які експлуатуються на несполучених внутрішніх водних шляхах;

(b) плавучих засобів вантажопідйомністю не більше 350 тонн або плавучих засобів, що не призначені для перевезення вантажів і мають водотоннажність менш ніж 100 кубічних метрів, будівництво яких було розпочате до 1 січня 1950 року і які експлуатуються виключно на їхній території.

2. Без обмеження Переглянутої Конвенції про судноплавство по Рейну, держави-члени можуть дозволяти щодо судноплавства на їхній території відступи від цієї Директиви для плавучих засобів, які використовуються для обмежених рейсів місцевого значення або в районах гаваней. Відступи та рейси або райони, для яких вони дійсні, повинні бути визначені у свідоцтві плавучого засобу.

3. Держави-члени повинні повідомити Комісію про відступи, дозволені відповідно до параграфів 1 і 2. Комісія повинна поінформувати про це інші держави-члени.

1. Для заохочення інновацій та використання нових технологій у внутрішньому судноплавстві Комісія уповноважена ухвалювати імплементаційні акти, що дозволяють відступи або визнання рівнозначності технічних специфікацій для окремого плавучого засобу, стосовно:

(a) видачі свідоцтва Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами, що визнає використання або присутність на борту плавучого засобу інших матеріалів, установок або окремих одиниць обладнання чи ухвалення порядків або конструктивних аспектів, окрім тих, що включені до додатків II та V, за умови забезпечення аналогічного рівня безпеки;

(b) видачі свідоцтва Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами для випробувальних цілей на обмежений строк з новими технічними специфікаціями, які відступають від вимог додатків II та V, за умови забезпечення достатнього рівня безпеки.

Такі імплементаційні акти повинні ухвалюватися згідно з дорадчою процедурою, зазначеною у статті 33(2).

2. Компетентні органи держави-члена повинні вказувати у свідоцтві Союзу про придатність до плавання внутрішніми водними шляхами будь-які застосовні відступи та визнання рівнозначності, зазначені у параграфі 1.

1. Після закінчення строку дії перехідних положень до технічних вимог, встановлених у додатку II, Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, що дозволяють відступити від технічних вимог, встановлених у згаданому додатку, щодо яких діяли такі перехідні положення, якщо такі вимоги технічно важко застосовувати або якщо їх застосування може призвести до непропорційних витрат.

Такі імплементаційні акти повинні ухвалюватися згідно з дорадчою процедурою, зазначеною у статті 33(2).