Директива Ради 2002/55/ЄС від 13 червня 2002 року про реалізацію насіння овочевих культур

Цю Директиву застосовують до виробництва з метою реалізації, а також до реалізації насіння овочевих культур у межах Співтовариства.

Її не застосовують до насіння овочевих культур, обумовленого як призначене для експорту в треті країни.

1. Для цілей цієї Директиви:

(a) "реалізація":

означає продаж, утримання з метою продажу, пропонування до продажу або будь-яке відчуження, постачання або передачу третім особам з метою комерційного використання насіння за винагороду або без неї.

Реалізацією не вважається торгівля насінням, що не має на меті комерційного використання сорту, наприклад такі операції:

- постачання насіння офіційним органам випробування та інспектування,

- постачання насіння надавачам послуг для оброблення або пакування за умови, що надавач послуг не набуває права власності на постачене таким чином насіння.

Постачання насіння, за певних умов, надавачам послуг для виробництва певної сільськогосподарської сировини, призначеної для промислових цілей, або репродукція насіння з цією метою не вважаються реалізацією за умови, що надавач послуг не набуває права власності ані на постачене таким чином насіння, ані на продукт врожаю. Постачальник насіння надає органу з сертифікації примірник відповідних частин договору, укладеного з надавачем послуг, що містить стандарти та умови, яким наразі відповідає надане насіння.

Умови застосування цього положення визначають відповідно до процедури, зазначеної в статті 46(2);

(b) "овочеві культури":

означає рослини наведених нижче видів, призначені для сільськогосподарського або садово-городнього виробництва, але не для декоративного використання.

Allium сера L.

- Група Сера (цибуля городня)

- Група aggregatum (цибуля-шалот)

Allium fistulosum L. (цибуля-батун, або цибуля-татарка)

- усі сорти

Allium porrum L. (цибуля-порей)

- усі сорти

Allium sativum L. (часник городній)

- усі сорти

Allium schoenoprasum L. (цибуля-трибулька)

- усі сорти

Anthriscus cerefolium (L.) Hoffm. (кервель)

- усі сорти

Apium graveolens L.

- Група селери (Celery)

- Група селери коренеплідної (Celeriac)

Asparagus officinalis L. (спаржа)

- усі сорти

Beta vulgaris L.

- Група буряка столового (буряк включно з Cheltenham beet)

- Група буряка листового (мангольд)

Brassica oleracea L.

- Група капусти Кейл (Kale)

- Група цвітної капусти

- Група капусти Capitata (червоноголова капуста та білоголова капуста)

- Група брюссельської капусти

- Група капусти кольрабі

- Група савойської капусти

- Група броколі (тип калабрезе та спаржевий тип)

- Група капусти пальмової (Palm Kale)

- Група капусти тронхуда (капуста португальська)

Brassica rapa L.

- Група китайської капусти

- Група турнепса овочевого

Capsicum annuum L. (Перець червоний гострий, або перець чилі)

- усі сорти

Cichorium endivia L. (ендивій)

- усі сорти

Cichorium intybus L.

- Група цикорію вітлуф (Witloof)

- Група цикорію листового (цикорій великолистий, або цикорій італійський)

- Група цикорію промислового (кореневого)

Citrullus lanatus (Thunb.) Matsum. et Nakai (кавун)

- усі сорти

Cucumis melo L. (диня)

- усі сорти

Cucumis sativus L.

- Група огірків

- Група корнішонів

Cucurbita maxima Duchesne (гарбуз великоплідний)

- усі сорти

Cucurbita pepo L. (Гарбузові, у тому числі дозрілі гарбузи і патисони (Courgette), у тому числі недозрілі патисони)

- усі сорти

Cynara cardunculus L.

- Група артишоку (Globe Artichoke)

- Група артишоку іспанського (Cardoon)

Daucus carota L. (морква звичайна городня та кормова морква)

- усі сорти

Foeniculum vulgare Mill. (фенхель)

- Група Azoricum

Lactuca sativa L. (салат)

- усі сорти

Solanum lycopersicum L. (Помідор)

- усі сорти

Petroselinum crispum (Mill.) Nyman ex A. W. Hill

- Група петрушки листової

- Група петрушки кореневої

Phaseolus coccineus L. (квасоля вогненно-червона)

- усі сорти

Phaseolus vulgaris L.

- Група квасолі карликової французької

- Група квасолі виткої французької

Pisum sativum L.

- Група гороху лущильного

- Група гороху мозкового

- Група гороху цукрового

Raphanus sativus L.

- Група редьки

- Група чорної редьки

Rheum rhabarbarum L. (ревінь)

- усі сорти

Scorzonera hispanica L. (скорцонера іспанська, або козелець, "чорний корінь")

- усі сорти

Solanum melongena L. (баклажан)

- усі сорти

Spinacia oleracea L. (шпинат)

усі сорти

Valerianella locusta (L.) Laterr. (польовий салат, або рапунцель)

- усі сорти

Vicia faba L. (боби)

- усі сорти

Zea mays L.

- Група кукурудзи цукрової

- Група кукурудзи розлусної

Усі гібриди перерахованих вище видів та груп.

(c) "базове насіння":

означає насіння,

(i) вироблене під відповідальність селекціонера відповідно до прийнятих практик підтримання сорту;

(ii) призначене для виробництва насіння категорії "сертифіковане насіння";

(iii) яке, згідно з положеннями статті 22, відповідає умовам для базового насіння, встановленим у додатках I та II; та

(iv) яке за результатами офіційної експертизи або, у випадку умов, визначених у додатку II, за результатами офіційної експертизи або експертизи, проведеної під офіційним наглядом, визнане таким, що відповідає умовам, визначеним у (i), (ii) і (iii);

(d) "сертифіковане насіння":

означає насіння,

(i) вироблене безпосередньо з базового насіння або, на вимогу селекціонера, з насіння генерації, що передує базовому насінню, яке здатне відповідати та, за висновком офіційної експертизи, вважається таким, що відповідає умовам для базового насіння, визначеним у додатках I та II;

(ii) призначене головним чином для виробництва овочевих культур;

(iii) яке згідно з положеннями пункту (b) статті 22, відповідає умовам для сертифікованого насіння, встановленим у додатках I таII;

(iv) яке за результатами офіційної експертизи або експертизи, проведеної під офіційним наглядом, визнане таким, що відповідає умовам, визначеним у (i), (ii) і (iii);

(v) яке підлягає офіційному пост-контролю шляхом проведення контрольних перевірок для перевірки сортової ідентичності та чистоти;

(e) "стандартне насіння":

означає насіння,

(i) яке має достатню сортову ідентичність та сортову чистоту;

(ii) призначене головним чином для виробництва овочевих культур;

(iii) яке відповідає умовам, встановленим у додатку II; та

(iv) яке підлягає офіційному пост-контролю шляхом проведення контрольних перевірок для перевірки сортової ідентичності та чистоти;

(f) "офіційні заходи":

означає заходи, вжиті

(i) державними органами; або

(ii) будь-якою юридичною особою публічного або приватного права, що діє під відповідальність держави; або

(iii) у випадку допоміжних видів діяльності, які також перебувають під державним контролем, будь-якою фізичною особою, яка належним чином склала присягу з цією метою;

за умови, що особи, зазначені в (ii) та (iii), не отримують особистого прибутку від таких заходів;

(g) "малі пакунки ЄС":

означає пакунки, що містять насіння масою нетто не більше

(i) 5 кг для бобових;

(ii) 500 г для цибулі, кервелю, спаржі, мангольда, буряка, турнепса, кавуна, гарбуза великоплідного, гарбузових, моркви, редьки, скорцонери, або козельця, шпинату, польового салату, або рапунцелю;

(iii) 100 г для всіх інших видів овочевих культур.

2. Затвердження змін до переліку видів, вказаного в параграфі 1(b), здійснюють згідно з процедурами, встановленими відповідно до статті 46(2).

3. Різні типи сортів, у тому числі компоненти, можуть бути наведені та визначені згідно з процедурою, встановленою в статті 46(2).

4. Під час проведення експертиз під офіційним наглядом, зазначених у параграфі (l)(c)(iv) та (l)(d)(iv), необхідно дотримуватися таких вимог:

A. Польове інспектування

(a) Інспектори:

(i) мають необхідну технічну кваліфікацію;

(ii) не отримують особистого прибутку від дій, пов'язаних із проведенням інспекцій;

(iii) офіційно ліцензовані органом із сертифікації насіння відповідної держави-члена, при чому таке ліцензування передбачає або складання інспекторами присяги, або підписання інспекторами письмової заяви про зобов'язання виконувати правила, що регулюють офіційні експертизи;

(iv) проводять інспектування під офіційним наглядом згідно з правилами, застосовними до офіційних інспектувань.

(b) Насіннєву культуру, що підлягає перевірці, вирощують із насіння, яке пройшло офіційний пост-контроль із задовільними результатами.

(c) Частину насіннєвих культур перевіряють офіційні інспектори. Така частина становить щонайменше 5 %.

(d) Частину зразків із партій насіння, зібраного з насіннєвих посівів, відбирають для офіційного пост-контролю та, у відповідних випадках, для офіційного лабораторного випробування насіння на сортову ідентичність та чистоту.

(e) Держави-члени встановлюють правила щодо санкцій, застосовних у разі порушень національних положень, що регулюють проведення експертиз під офіційним наглядом, ухвалених відповідно до цієї Директиви. Передбачені санкції повинні бути дієвими, пропорційними та стримувальними. Санкції можуть включати відкликання передбаченої в пункті (a)(iii) ліцензії офіційно ліцензованих інспекторів, яких визнано винними у навмисному чи пов'язаному з недбалістю порушенні правил, що регулюють офіційні експертизи. У разі такого порушення держави-члени забезпечують скасування будь-якої сертифікації насіння, що пройшло експертизу, якщо не буде доведено, що таке насіння досі відповідає всім відповідним вимогам.

B. Випробування насіння

(a) Випробування насіння проводиться лабораторіями з випробування насіння, уповноваженими на це органом із сертифікації насіння відповідної держави-члена, згідно з умовами, визначеними в пунктах (b)-(d).

(b) У лабораторії з випробування насіння повинен бути спеціалізований на насінні уповноважений аналітик, який несе безпосередню відповідальність за технічні операції лабораторії та має необхідну кваліфікацію для технічного управління лабораторією з випробування насіння.

Її спеціалізовані на насінні аналітики повинні мати необхідну технічну кваліфікацію, отриману під час курсів підготовки, організованих відповідно до умов, застосовних до офіційних спеціалізованих на насінні аналітиків, та підтверджену офіційними екзаменами.

Лабораторія розташована на відведеній території й забезпечена обладнанням, офіційно визнаним задовільним для цілей випробування насіння в межах наданих повноважень компетентним органом із сертифікації насіння.

Вона проводить випробування насіння згідно з сучасними міжнародними методами.

(c) Лабораторія з випробування насіння є:

(i) незалежною лабораторією;

або

(ii) лабораторією, яка належить насіннєвій компанії.

У випадку, зазначеному в пункті (ii), лабораторія може проводити випробування лише тих партій насіння, що були вироблені за дорученням насіннєвої компанії, якій вона належить, якщо інше не було узгоджено між такою насіннєвою компанією, заявником на сертифікацію та органом із сертифікації насіння.

(d) Проведення випробування насіння лабораторією з випробування насіння підлягає належному нагляду з боку органу із сертифікації насіння.

(e) Для цілей нагляду, зазначеного в пункті (d), частина партій насіння, включених до офіційної сертифікації, проходить контрольні випробування шляхом офіційного випробування насіння. У принципі, така частина повинна бути максимально рівномірно розподілена між фізичними та юридичними особами, які надали насіння для сертифікації, а також за видами, до яких належить насіння на сертифікацію, але також може бути зорієнтована на зняття окремих сумнівів. Така частина становить щонайменше 5 %.

(f) Держави-члени встановлюють правила щодо санкцій, застосовних у разі порушень національних положень, що регулюють проведення експертиз під офіційним наглядом, ухвалених відповідно до цієї Директиви. Передбачені санкції повинні бути дієвими, пропорційними та стримувальними. Санкції можуть включати відкликання дозволу, передбаченого в пункті (a), наданого офіційно уповноваженим лабораторіям з випробування насіння, які визнані винними в навмисному чи пов'язаному з необачністю порушенні правил, що регулюють проведення офіційних експертиз. У разі такого порушення держави-члени забезпечують скасування будь-якої сертифікації насіння, що пройшло експертизу, якщо не буде доведено, що таке насіння досі відповідає всім відповідним вимогам.

1. Держави-члени забезпечують можливість сертифікації та верифікації насіння овочевих культур як стандартного насіння, а також реалізацію такого насіння лише за умови офіційного допуску сорту в одній або більше державах-членах.

2. Кожна держава-член створює один або більше каталогів сортів, офіційно допущених до сертифікації, верифікації як стандартного насіння та реалізації на її території. Каталоги поділяють відповідно до сортів:

(a) насіння яких може бути сертифіковане як "базове насіння" або "сертифіковане насіння" або верифіковане як "стандартне насіння", та

(b) насіння яких може бути верифіковане лише як стандартне насіння.

Будь-яка особа може дивитися такі каталоги.

3. Спільний каталог сортів видів овочевих культур створюють на основі національних каталогів держав-членів відповідно до статей 16 та 17.

4. Держави-члени забезпечують еквівалентність допуску сорту до включення його до спільного каталогу або каталогу іншої держави-члена та допуску сорту до включення його до власних каталогів. Держав-членів, які таке забезпечують, звільняють від обов'язків, передбачених у статті 7, статті 9(4) та статті 10(2)-(5).

1. Держави-члени забезпечують допуск сорту лише за умови його відмінності, стабільності та достатньої однорідності.

У випадку промислового цикорію сорт повинен мати задовільну цінність для культивування та використання.

2. У випадку генетично модифікованого сорту в розумінні статті 2(1) та (2) Директиви Ради 90/220/ЄЕС, сорт допускають лише за умови, що вжито всіх належних заходів для запобігання негативному впливу на здоров'я людини та довкілля.

3. До того ж, якщо матеріал, отриманий із сорту рослини, призначений для використання в харчових продуктах, що підпадають під сферу застосування статті 3, або в кормах, що підпадають під сферу застосування статті 15 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1829/2003 від 22 вересня 2003 року про генетично модифіковані харчові продукти та корми (- 1), сорт допускають, лише у разі, якщо його схвалили відповідно до зазначеного Регламенту.

4. В інтересах збереження генетичних ресурсів рослин, як зазначено в статті 44(2), держави-члени можуть відхилятися від критеріїв допуску, визначених у першому підпараграфі параграфа 1, якщо спеціальні умови стосовно вимог у статті 44(3) встановлені відповідно до процедури, зазначеної в статті 46.

1. Сорт вважають відмінним, якщо, незалежно від того, виник він у результаті штучної чи природної зміни, він чітко відрізняється від іншого відомого в Співтоваристві сорту однією або більше важливими характеристиками.

Такі характеристики мають бути такими, що підлягають точному розпізнанню та точному визначенню.

Сорт Співтовариства - це будь-який сорт, який на момент належного подання заявки на допуск сорту до оцінювання:

- або зазначений в переліку спільного каталогу сортів видів овочевих культур або в спільному каталозі сільськогосподарських видів рослин,

- або не зазначений в переліку одного з цих каталогів, але допущений або поданий для надання допуску у відповідній державі-члені або іншій державі-члені для сертифікації та реалізації, або для сертифікації для інших країн, або для верифікації як стандартного насіння,

за умови, що всі вищевказані умови виконуються в усіх відповідних державах-членах перед ухваленням рішення про подання заявки на допуск сорту для оцінювання.

2. Сорт вважають стабільним, якщо після успішного відтворення або розмноження рослини або в кінці кожного циклу (якщо селекціонер визначив окремий цикл відтворення або розмноження) він продовжує відповідати опису своїх суттєвих характеристик.

3. Сорт вважають достатньо однорідним, якщо, за винятком дуже небагатьох відхилень, рослини, які до нього входять, з урахуванням відмінних особливостей репродуктивних систем рослин, схожі або генетично ідентичні у відношенні характеристик у цілому, які розглядають для цієї мети.

Держави-члени забезпечують застосування до сортів, які походять з інших держав-членів, таких самих вимог, особливо щодо процедури допуску, які застосовують до сортів всередині країни.

1. Держави-члени забезпечують допуск сортів на основі результатів офіційних експертиз, зокрема випробування вирощуванням, які охоплюють достатню кількість характеристик для опису сорту. Для визначення характеристик використовують точні та надійні методи. Для встановлення відмінності до випробування вирощуванням включають принаймні наявні порівнювані сорти, які є сортами, відомими в Співтоваристві в розумінні статті 5(1). Для цілей застосування статті 9 включають інші наявні порівнювані сорти. У випадку сортів, насіння яких може бути верифіковане лише як стандартне насіння, результати неофіційних експертиз та знання, здобуті в результаті практичного досвіду під час культивації, можуть бути враховані для результатів офіційної експертизи.

Відповідно до процедури, зазначеної в статті 46(2), може бути встановлено, що із зазначених дат сорти окремих видів овочевих культур більше не допускають, окрім як на основі офіційних випробувань.

2. Відповідно до процедури, зазначеної у статті 46(2), з урахуванням поточних науково-технічних знань встановлюють:

(a) мінімальні характеристики, які повинні охопити експертизи різних видів;

(b) мінімальні вимоги до проведення експертиз.

3. Якщо опис генеалогічних компонентів необхідний для вивчення гібридів та синтетичних сортів, держави-члени забезпечують розгляд результатів експертизи та опису генеалогічних компонентів як конфіденційних, якщо цього вимагає селекціонер.

4. (a) У випадку генетично модифікованого сорту, зазначеного в статті 4(4), проводять оцінювання екологічного ризику, еквівалентне встановленому в Директиві 90/220/ЄЕС.

(b) За пропозицією Комісії, спираючись на відповідну правову основу в Договорі, повинен бути ухвалений регламенті Ради, що запровадить процедури для забезпечення еквівалентності оцінювання екологічного ризику та інших релевантних елементів таким, що встановлені в Директиві 90/220/ЄЕС. До набуття цим Регламентом чинності генетично модифіковані сорти допускають до включення до національного каталогу після допуску їх до реалізації відповідно до Директиви 90/220/ЄЕС.

(c) Щойно набуде чинності Регламент, зазначений вище в пункті (b), статті 11-18 Директиви 90/220/ЄЕС більше не застосовують до генетично модифікованих сортів.

(d) Науково-технічні деталі проведення оцінювання екологічного ризику затверджують відповідно до процедури, зазначеної в статті 46(2).

5. Держави-члени забезпечують допуск сорту, призначеного для використання в харчових продуктах або кормах, як визначено в статтях 2 і 3 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 178/2002 від 28 січня 2002 року про встановлення загальних принципів і вимог харчового права, створення Європейського органу з безпечності харчових продуктів та встановлення процедур у питаннях, пов'язаних із безпечністю харчових продуктів (- 2), тільки за умови, що він був дозволений згідно з відповідним законодавством.

Держави-члени вимагають, щоб під час подання заявки на допуск сорту заявник вказував, чи вже подавали заявку на допуск в іншій державі-члені, у якій державі-члені її подавали та чи було схвалено таку заявку.

1. Держави-члени організовують офіційну публікацію каталогу сортів, допущених на їх території, та, якщо вимагається підтримання сорту, ім'я особи або осіб, відповідальних за це у своїх країнах. Якщо за підтримання сорту відповідають декілька осіб, їхні імена не потрібно публікувати. Якщо імен не публікують, у каталозі зазначають орган, який має перелік імен осіб, які відповідають за підтримання сорту.

2. Держави-члени, наскільки це можливо, на момент допуску забезпечують, щоб сорт був відомий в усіх державах-членах під однією назвою.

Якщо відомо, що насіння або розмножувальний матеріал відповідного сорту реалізують в іншій країні під іншою назвою, таку назву теж вказують у каталозі.

У випадку сортів, отриманих із сортів, офіційний допуск яких було визначено відповідно до другого та третього підпараграфів статті 12(3) та які були допущені в одній або більше державах-членах у результаті офіційних заходів, вказаних у зазначеному положенні, може бути вирішено, відповідно до процедури, зазначеної в статті 46(2), що всі держави-члени, у яких допущено такий сорт, повинні забезпечувати, щоб сорти мали назви, визначені за однією і тією ж процедурою та відповідали зазначеним вище вимогам.

3. З урахуванням наявної інформації держави-члени також забезпечують, щоб сорт, який не відрізняється чітко:

- від сорту, допущеного раніше у відповідній державі-члені або в іншій державі-члені, або

- від іншого сорту, який оцінили з урахуванням відмінності, стабільності та однорідності відповідно до правил, які відповідають правилам, вказаним у цій Директиві, але який не є сортом, відомим у Співтоваристві в розумінні статті 5(1),

мав таку саму назву, як і такий сорт. Це положення не застосовується, якщо назва, вірогідно, вводитиме в оману або спричинятиме плутанину щодо відповідного сорту, або якщо, згідно з положеннями відповідної держави-члена стосовно назв сортів, інші факти перешкоджають їх використанню, або якщо права третіх сторін перешкоджають вільному використанню такого імені стосовно відповідного сорту.

4. Держави-члени укладають спеціальний документ для кожного допущеного сорту, який містить опис сорту та чітке резюме всіх фактів, на яких базується допуск. Опис сортів стосується рослин, вирощених безпосередньо з насіння категорії "сертифіковане насіння" або категорії "стандартне насіння".

5. Держави-члени забезпечують чітке зазначення допущених генетично модифікованих сортів як таких у каталозі сортів. Вони також забезпечують, щоб будь-яка особа, яка реалізує такий сорт, чітко вказувала у своєму каталозі продажів, що такий сорт генетично модифікований.

6. Стосовно придатності найменування сорту застосовується стаття 63 Регламенту Ради (ЄС) № 2100/94 від 27 липня 1994 року щодо прав на сорти рослин Співтовариства (- 3).

Детальні імплементаційні правила стосовно придатності найменування сортів можуть бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 46(2).

1. Держав-членів та Комісію негайно нотифікують про будь-яку заявку або відкликання заявки на допуск сорту, будь-який запис у каталозі сортів, а також про будь-які зміни до нього.

2. У випадку кожного нового допущеного сорту держави-члени надсилають іншим державам-членам та Комісії стислий опис його характеристик, помічених у результаті процедури допуску. Крім того, вони повідомляють на запит опис спеціальних характеристик, які дають змогу відрізнити сорт від інших схожих сортів.

3. Кожна держава-член надає іншим державам-членам та Комісії зазначені в статті 9(4) документи щодо сортів, які були допущені або які вже не є допущеними. Надану інформацію щодо таких документів вважають конфіденційною.

4. Держави-члени забезпечують доступність документів про допуск для особистого та виключного використання будь-якою особою, яка може проявити законний інтерес. Ці положення не застосовуються, якщо інформацію потрібно вважати конфіденційною відповідно до статті 7(3).

5. Якщо у допуску сорту відмовлено або такий допуск відкликано, результати експертизи роблять доступною для осіб, на яких впливає таке рішення.

1. Держави-члени забезпечують підтримання допущених сортів відповідно до прийнятих практик підтримання сорту.

2. У будь-який час повинна бути можливою перевірка підтримання за записами, які зберігаються в особи або осіб, відповідальних за сорт. Такі записи також охоплюють виробництво всіх генерацій, що передують базовому насінню.

3. Відповідальну за сорт особу можуть попросити надати зразки. Такі зразки за необхідності можуть відбирати офіційно.

4. Якщо сорт підтримують у державі-члені, іншій ніж та, в якій сорт було допущено, відповідні держави-члени надають взаємну адміністративну допомогу стосовно перевірок.

1. Допуск дійсний до кінця десятого календарного року після допуску.

Допуск сортів органами колишньої Німецької Демократичної Республіки до об'єднання Німеччини дійсний не пізніше ніж до кінця десятого календарного року після їх внесення до каталогу сортів, складеного Федеративною Республікою Німеччина, відповідно до статті 3(1).

2. Допуск сорту можна поновлювати з відповідною періодичністю, якщо його досі культивують в масштабах, що обґрунтовують таке поновлення, або його необхідно зберігати в інтересах збереження генетичних ресурсів рослин за умови дотримання відмінності, однорідності та стабільності або критеріїв, визначених у статті 44(2) та (3). Окрім як у випадку генетичних ресурсів рослини в розумінні статті 44, заявки на поновлення подають не пізніше ніж за два роки до закінчення терміну допуску.

3. Термін дійсності допуску попередньо подовжують до моменту ухвалення рішення стосовно заявки на поновлення.

У випадку сортів, допущених до 01 липня 1972 року або, у випадку Данії, Ірландії та Великої Британії, до 01 січня 1973 року, термін, зазначений у першому підпараграфі параграфа 1 може бути подовжений згідно з процедурою, зазначеною в статті 46(2), не пізніше ніж до 30 червня 1990 року для окремих сортів, якщо до 01 червня 1982 року були вжиті організовані на рівні Співтовариства офіційні заходи для забезпечення відповідності умовам поновлення їх допуску або допуску сортів, що від них походять.

У випадку Греції, Іспанії та Португалії закінчення терміну дії допуску певних сортів, допущених у таких державах-членах до 01 січня 1986 року, може, на запит таких держав-членів, бути також встановлене на 30 червня 1990 року відповідно до процедури, зазначеної в статті 46(2), а відповідні сорти можуть бути включені до офіційних заходів, зазначених у другому підпараграфі.

1. Держави-члени забезпечують усунення будь-яких сумнівів, що виникають після допуску сорту стосовно оцінювання його відмінності або його назви на момент допуску.

2. Якщо після допуску сорту встановлено, що умови щодо відмінності в розумінні статті 5 не було дотримано на момент допуску, допуск замінюють іншим рішенням або, у відповідних випадках, відкликають відповідно до цієї Директиви.

Відповідно до такого іншого рішення сорт, з дати його первинного допуску, більше не вважають сортом, відомим у Співтоваристві в розумінні статті 5(1).

3. Якщо після допуску сорту встановлено, що його назва в розумінні статті 9 не була придатною на момент допуску сорту, таку назву необхідно адаптувати таким чином, щоб вона відповідала цій Директиві. Держави-члени можуть дозволити тимчасове використання попередньої назви як додаткової назви. Детальні умови, відповідно до яких попередню назву можна використовувати як додаткову назву, можуть бути встановлені відповідно до процедури, зазначеної в статті 46(2).

4. Правила для застосування параграфів 1, 2 та 3 можуть бути ухвалені згідно з процедурою, зазначеною в статті 46(2).

1. Держави-члени забезпечують відкликання допуску сорту:

(a) якщо експертизою доведено, що сорт більше не відмінний, стабільний або достатньо однорідний;

(b) на запит особи або осіб, відповідальних за сорт, крім випадків, коли забезпечено підтримання такого сорту.

2. Держави-члени можуть відкликати допуск сорту:

(a) за умови недотримання підзаконних нормативно-правових актів та адміністративних положень, ухвалених відповідно до цієї Директиви;

(b) якщо на момент подання заявки на допуск або під час експертизи було надано неправдиві або оманливі дані стосовно фактів, на основі яких було допущено такий сорт.

1. Держави-члени забезпечують вилучення сорту зі своїх каталогів, якщо допуск сорту було відкликано або якщо закінчився термін дії допуску.

2. Держави-члени можуть передбачити термін сертифікації, верифікації насіння як стандартного насіння та реалізації насіння не пізніше ніж до 30 червня третього року по закінченню дії допуску.

У випадку сортів, внесених відповідно до статті 17(1) до переліку спільного каталогу сортів, зазначеного в статті 18, термін дії, що закінчується останнім серед ухвалених різними державами-членами, які допустили сорт, згідно з першим підпараграфом, застосовується до реалізації в усіх державах-членах за умови, що насіння відповідного сорту не підлягає жодним обмеженням щодо реалізації такого сорту.

3. У випадку сортів, допуск яких було поновлено відповідно до статті 12(3), держави-члени можуть дозволяти використання імен, що використовувалися до такого поновлення, до 30 червня 1994 року.

1. Держави-члени забезпечують, що з моменту публікації, зазначеної в статті 17, насіння сортів, допущених відповідно до положень цієї Директиви або відповідно до принципів, які відповідають принципам цієї Директиви, не підлягає жодним обмеженням щодо реалізації сорту.

2. У випадку генетично модифікованих сортів держави-члени можуть, на запит, який розглядають відповідно до статті 46(2) або статті 46(3), отримати дозвіл забороняти використання сорту на всій своїй території або на її частині або встановлювати відповідні умови для культивування сорту відповідно до умов використання продуктів, отриманих у результаті такого культивування, у випадках, визначених у параграфі (b):

(a) якщо встановлено, що культивування сорту може бути шкідливим для культивування інших сортів або видів з точки зору здоров'я рослин; або

(b) якщо існують вагомі причини, інші ніж уже зазначені або які могли бути зазначені під час процедури, зазначеної в статті 10(2), вважати, що сорт становить ризик для здоров'я людей або довкілля.

На основі наданої державами-членами інформації та після її отримання Комісія публікує в серії C Офіційного вісника Європейських Співтовариств під заголовком "Спільний каталог сортів видів сільськогосподарських культур" перелік сортів, насіння яких не підлягає жодним обмеженням щодо реалізації сорту згідно зі статтею 16, а також інформацію стосовно особи або осіб, відповідальних за підтримання сорту, що вимагається відповідно до статті 9(1). В опублікованому повідомленні вказують держав-членів, які отримали дозвіл згідно зі статтею 16(2) або статтею 18.

Опубліковане повідомлення містить перелік таких сортів, термін для яких був передбачений відповідно до другого підпараграфа статті 15(2). У цьому переліку зазначають тривалість такого терміну та, у відповідних випадках, держав-членів, до яких такий термін не застосовується.

В опублікованому повідомленні чітко вказують такі сорти, які були генетично модифіковані.

Якщо вказано, що культивування одного з сортів, наведених у спільному каталозі сортів, може з точки зору здоров'я рослин бути шкідливим для культивування інших сортів або видів або становити ризик для довкілля або здоров'я людей в одній із держав членів, така держава-член може, у випадку генетично модифікованого сорту, отримати за заявкою дозвіл заборонити реалізацію насіння або розмножувального матеріалу такого сорту на всій своїй території або на її частині відповідно до процедури, зазначеної в статті 46(2) або статті 46(3). У разі безпосередньої загрози поширення шкідливих організмів або безпосередньої загрози для здоров'я людей або для довкілля відповідна держава-член може накласти таку заборону одразу після подання заявки до моменту ухвалення остаточного рішення. У випадку генетично модифікованого сорту рішення ухвалюють протягом трьох місяців згідно з процедурою, встановленою в статті 46(2) або в статті 46(3).

У разі припинення допуску сорту в державі-члені, яка спочатку його допустила, одна або більше держав-членів можуть продовжувати допускати такий сорт за умови дотримання вимог для допуску на їх території. Якщо відповідний сорт є таким, що вимагає підтримання, таке підтримання забезпечують.

1. Держави-члени забезпечують недопущення насіння промислового цикорію до введення в обіг, поки воно не буде офіційно сертифіковане як "базове насіння" або "сертифіковане насіння".

2. Держави-члени забезпечують недопущення насіння овочевих культур до введення в обіг, допоки його не буде офіційно сертифіковано як "базове насіння" чи "сертифіковане насіння" або як стандартне насіння.

3. Однак відповідно процедури, визначеної в статті 46(2), може бути обумовлено, що після зазначених дат насіння певних овочевих культур може бути введено в обіг на ринку лише за умови його офіційної сертифікації як "базове насіння" або "сертифіковане насіння".

4. Держави-члени забезпечують проведення офіційних експертиз насіння відповідно до сучасних міжнародних методів тією мірою, якою такі методи існують.

Незважаючи на положення статті 20(1) і (2), держави-члени забезпечують введення в обіг:

- виведеного насіння генерацій, що передують базовому насінню, та

- насіння під власне вирощування, яке реалізують на переробку, за умови забезпечення його ідентичності.

Однак держави-члени можуть, як відступ від положень статті 20:

(a) дозволяти офіційну сертифікацію та реалізацію базового насіння, що не відповідає встановленим у додатку II умовам щодо схожості. У такому випадку необхідно вжити всіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб селекціонер гарантував певний рівень схожості, який він, з метою реалізації, зазначає на спеціальній етикетці, що містить його ім'я, адресу та реєстраційний номер партії насіння;

(b) для надання швидкого доступу до насіння, незважаючи на те, що не було проведено офіційної експертизи для контролю відповідності вимогам щодо рівня схожості, встановленим у додатку II, дозволити офіційну сертифікацію та реалізацію не далі ніж до першого покупця шляхом торгівлі насінням категорій "базове насіння" та "сертифіковане насіння". Сертифікацію надають лише після представлення попереднього аналітичного звіту щодо насіння та за умови зазначення назви та адреси першого одержувача товару; необхідно вжити всіх необхідних заходів, щоб забезпечити гарантування постачальником рівня схожості, встановленого під час попереднього аналізу; такий рівень схожості, для цілей реалізації, вказують на спеціальній етикетці, що містить назву та адресу постачальника, а також реєстраційний номер партії.

Ці положення не застосовують до насіння, імпортованого з третіх країн, за винятком передбачених статтею 36 випадків щодо розмноження поза межами Співтовариства.

За використання відступу, передбаченого в підпараграфі (a) або (b) держави-члени повинні надавати одна одній адміністративну допомогу щодо інспектування.

1. Незважаючи на положення статті 20(1) і (2), держави-члени можуть:

(a) дозволяти виробникам у невеликій кількості вводити в обіг насіння для наукових та селекційних цілей на своїй території;

(b) дозволяти селекціонерам та їх представникам на своїй території реалізувати впродовж обмеженого терміну насіння, що належить до сорту, заявку на включення якого до національного каталогу подали принаймні в одній державі-члені та стосовно якого надали спеціальну технічну інформацію.

2. Умови, відповідно до яких держави-члени можуть надати дозвіл, зазначений вище в параграфі (b), визначають відповідно до процедури, зазначеної в статті 46(2), зокрема стосовно отримання даних, типу даних, зберігання та назви сорту та маркування пакунків.

3. Дозволи, надані до 14 грудня 1998 року державами-членами на їхній території виробникам для визначених у параграфі 1 цілей, залишаються чинними до визначення положень, зазначених у параграфі 2. Надалі усі такі дозволи повинні відповідати положенням, встановленим згідно з параграфом 2.

Стосовно умов, встановлених у додатках I і II, держави-члени можуть встановлювати додаткові або суворіші вимоги до сертифікації насіння, виробленого на їхній території.

1. Держави-члени повинні вимагати здійснення офіційного відбору зразків або їх відбору під офіційним наглядом згідно з належними методами для перевірки сортів для сертифікації. Проте відбір зразків насіння для контролю, визначеного у статті 39, проводять офіційно.

Такі положення також застосовуються під час відбору зразків стандартного насіння для пост-контрольного випробування.

1a. Якщо відбір зразків насіння проводять під офіційним наглядом, передбаченим у параграфі 1, необхідно дотримуватися таких вимог:

(a) відбір зразків насіння проводять відбірники зразків насіння, уповноважені на це органом із сертифікації насіння відповідної держави-члена згідно з умовами, визначеними в (b), (c) та (d);

(b) відбірники зразків насіння повинні мати необхідну технічну кваліфікацію, отриману під час навчання, організованого відповідно до умов, застосовних до офіційних відбірників насіння, та підтверджену офіційними екзаменами.

Вони проводять відбір зразків насіння згідно з сучасними міжнародними методами;

(c) відбірниками зразків насіння повинні бути:

(i) незалежні фізичні особи;

(ii) особи, які працюють на фізичних чи юридичних осіб, діяльність яких не передбачає виробництва насіння, вирощування насіння, обробки насіння чи торгівлі насінням;

або

(iii) особи, які працюють на фізичних чи юридичних осіб, діяльність яких передбачає виробництво насіння, вирощування насіння, обробку насіння чи торгівлю насінням.

У випадку, зазначеному в (iii), відбірник зразків насіння може здійснювати відбір зразків насіння лише з партій насіння, вироблених від імені його роботодавця, якщо інакше не було погоджено між його працедавцем, заявником на сертифікацію та компетентним органом із сертифікації насіння;

(d) діяльність відбірників зразків насіння підлягає належному нагляду з боку компетентного органу із сертифікації насіння. У разі застосування автоматичного відбору зразків необхідно дотримуватися відповідних процедур та здійснювати офіційний нагляд за таким дотриманням;

(e) для цілей нагляду, зазначеного в пункті (d), офіційні відбірники зразків насіння беруть контрольний зразок частини партій насіння, поданих для офіційної сертифікації. У цілому, таку частину максимально рівномірно розподіляють між фізичними та юридичними особами, які подають насіння на сертифікацію, але вона також може бути зорієнтована на усунення окремих сумнівів. Така частина становить щонайменше 5 %. Цей контрольний відбір зразків не застосовують до автоматичного відбору зразків.

Держави-члени порівнюють офіційно відібрані зразки насіння зі зразками з тієї ж партії насіння, відібраними під офіційним наглядом;

(f) держави-члени встановлюють правила щодо санкцій, застосовних у разі порушень ухвалених відповідно до цієї Директиви національних положень, що регулюють проведення експертизи під офіційним наглядом. Передбачені санкції повинні бути дієвими, пропорційними та стримувальними. Санкції можуть включати відкликання дозволу, передбаченого в пункті (a), наданого офіційно уповноваженим відбірникам зразків насіння, визнаним винними в навмисному чи пов'язаному з необачністю порушенні правил, що регулюють проведення офіційних експертиз. Держави-члени забезпечують скасування будь-якої сертифікації відібраних зразків насіння у разі такого порушення, якщо не буде доведено, що таке насіння досі відповідає всім відповідним вимогам.

1b. Подальші заходи, застосовні до проведення відбору зразків насіння під офіційним наглядом, можуть бути ухвалені відповідно до процедури, встановленої у статті 46(2).

2. Для сертифікаційної експертизи насіння та пост-контрольних випробувань зразки відбирають з однорідних партій; максимальна маса партії та мінімальна маса зразка наведені в додатку III.

1. Держави-члени вимагають здійснення реалізації базового насіння, сертифікованого насіння та стандартного насіння лише в достатньою мірою однорідних партіях та опломбованих пакунках, що мають, як передбачено в статтях 27 та 28, пломбувальну систему та маркування.

2. Держави-члени можуть передбачати відступи від положень параграфа 1 щодо пакування, пломбування та маркування для реалізації невеликих кількостей кінцевому споживачу.

3. Незважаючи на параграф 1, держави-члени можуть дозволити своїм виробникам вводити в обіг малі пакунки суміші стандартного насіння різних сортів одного виду. Для випадків, коли застосовується це положення, правила щодо максимального розміру малих пакунків та вимоги до маркування, види визначають згідно з процедурою, зазначеною в статті 46(2).

1. Держави-члени повинні вимагати, щоб пакунки базового та сертифікованого насіння, за винятком насіння у формі малих пакунків ЄС, були опломбовані офіційно або під офіційним наглядом таким чином, щоб їх не можна було відкрити без пошкодження пломбувальної системи або залишення слідів зламування на офіційній етикетці, передбаченій статтею 28(1), або на пакунку.

Щоб забезпечити опломбування, система пломбування повинна мати принаймні офіційну етикетку або кріплення офіційної пломби.

Заходи, передбачені в другому підпараграфі, не є обов'язковими, якщо використовується одноразова система пломбування.

Відповідно до процедури, зазначеної в статті 46(2), може бути встановлено, чи відповідає певна система пломбування положенням цього параграфа.

2. Офіційно опломбовані пакунки не опломбовують повторно один або кілька разів, окрім як офіційно або під офіційним наглядом. У разі повторного опломбування пакунків, на етикетці, яка вимагається згідно зі статтею 28(1), вказують факт повторного опломбовування, останню дату повторного опломбовування та відповідальний за це орган.