• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Директива Європейського Парламенту і Ради 2011/61/ЄС від 8 червня 2011 року про керуючих альтернативними інвестиційними фондами та про внесення змін і доповнень до директив 2003/41/ЄС і 2009/65/ЄС та регламентів (ЄС) № 1060/2009 і (ЄС) № 1095/2010

Європейський Союз | Директива, Міжнародний документ від 08.06.2011 № 2011/61/ЄС
Реквізити
  • Видавник: Європейський Союз
  • Тип: Директива, Міжнародний документ
  • Дата: 08.06.2011
  • Номер: 2011/61/ЄС
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Європейський Союз
  • Тип: Директива, Міжнародний документ
  • Дата: 08.06.2011
  • Номер: 2011/61/ЄС
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
(d) є письмова угода між депозитарієм і АІФом чи КАІФом, що діє від імені АІФу, за якою чітко дозволено таке зняття; та
(e) є письмова угода між депозитарієм і третьою особою, що недвозначно обумовлює передання відповідальності депозитарію такому місцевому суб’єкту та надає можливість АІФові чи КАІФові, що діє від імені АІФу, подати позов проти такого місцевого суб’єкта стосовно втрати фінансових інструментів чи депозитарію подати такий позов від їхнього імені.
15. Відповідальність перед інвесторами АІФу може бути ініційована безпосередньо чи опосередковано через КАІФ, залежно від правового характеру відносин між депозитарієм, КАІФом та інвесторами.
16. Депозитарій надає своїм компетентним органам, на запит, усю інформацію, яку він отримав під час виконання своїх обов’язків та яка може бути необхідною для компетентних органів АІФу чи КАІФу. Якщо компетентні органи АІФу чи КАІФу відрізняються від компетентних органів депозитарію, компетентні органи депозитарію без зволікань обмінюються з компетентними органами АІФу чи КАІФу отриманою інформацією.
17. Комісія ухвалює, у формі делегованих актів відповідно до статті 56 та з дотриманням умов статей 57 і 58, інструменти, у яких визначає:
(a) дані, які необхідно включити до письмової угоди, зазначеної в параграфі 2;
(b) загальні критерії для оцінювання того, чи пруденційне регулювання та нагляд третіх країн, як зазначено в пункті (b) параграфу 6, мають таку саму силу як право Союзу і дійсну чинність.
(c) умови виконання депозитарних функцій відповідно до параграфів 7, 8 і 9, у тому числі:
(i) тип фінансових інструментів, які необхідно включити до сфери обов’язків з депозитарного зберігання, покладених на депозитарій, відповідно до пункту (а) параграфа 8;
(ii) умови, з дотриманням яких депозитарій може виконувати свої обов’язки з депозитарного зберігання фінансових інструментів, зареєстрованих у центральному депозитарії; і
(iii) умови, на яких депозитарій повинен у утримувати на відповідальному зберіганні фінансові інструменти, випущені в іменній формі та зареєстровані в емітента чи реєстратора, відповідно до пункту (b) параграфа 8;
(d)обов’язки депозитаріїв щодо комплексної юридичної перевірки відповідно до пункту (с) параграфа 11;
(e) обов’язки щодо розмежування відповідно до пункту (d)(iii) параграфа 11;
(f) умови та обставини, за яких фінансові інструменти, що перебували на депозитарному зберіганні, необхідно вважати втраченими;
(g) що необхідно розуміти під зовнішніми подіями поза межами розумного контролю, наслідків яких не можна було б уникнути попри вжиття усіх обґрунтованих зусиль, спрямованих на відвернення їх відповідно до параграфа 12;
(h) умови, на яких, та обставини, за яких є об’єктивна причина укласти угоду про зняття відповідальності відповідно до параграфа 13.
ГЛАВА IV
ВИМОГИ ЩОДО ПРОЗОРОСТІ
Стаття 22. Річний звіт
1. КАІФ, щодо кожного з АІФів з ЄС, яким він управляє, та щодо кожного з АІФів, які він реалізовує в Союзі, надає річний звіт за кожний фінансовий рік не пізніше ніж через 6 місяців після закінчення фінансового року. Річний звіт надають інвесторам на запит. Річний звіт надають компетентним органам держави-члена місцезнаходження КАІФу та, у відповідних випадках, держави-члена місцезнаходження АІФу.
Якщо АІФ зобов’язаний оприлюднити річний фінансовий звіт відповідно до Директиви 2004/109/ЄС, інвесторам на запит необхідно надати лише таку додаткову інформацію, яку зазначено в параграфі 2, або окремо, або як додаткову частину річного фінансового звіту. В останньому випадку річний фінансовий звіт оприлюднюють не пізніше ніж через 4 місяці після завершення фінансового року.
2. Річний звіт містить принаймні таке:
(a) балансовий звіт або звіт про активи і пасиви;
(b) звіт про доходи і витрати за фінансовий рік;
(c) звіт про діяльність протягом фінансового року;
(d) будь-які істотні зміни в інформації, зазначеній у статті 23, протягом фінансового року, який охоплює звіт;
(e) загальну суму винагороди за фінансовий рік з розподілом на постійну та змінну частину винагороди, яку виплачує КАІФ своєму персоналу, кількість бенефіціарів, і, у відповідних випадках, премію за успішне управління, яку виплачує АІФ;
(f) сукупну суму винагороди, розподілену між вищою ланкою керівництва і членами персоналу КАІФу, дії якого істотно впливають на профіль ризику АІФу.
3. Бухгалтерську інформацію, надану у річному звіті, готують відповідно до стандартів бухгалтерського обліку держави-члена місцезнаходження АІФу чи відповідно до стандартів бухгалтерського обліку третьої країни, в якій засновано АІФ, та правил бухгалтерського обліку, встановлених у правилах чи установчих документах АІФу.
Аудит бухгалтерської інформації, наданої в річному звіті, проводять одна чи більше осіб, які уповноважено законом проводити аудит звітів відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2006/43/ЄС від 17 травня 2006 року про статутний аудит річної звітності та консолідованої звітності (-27). Звіт аудитора, в тому числі будь-які кваліфікаційні оцінки, повністю відтворюють у річному звіті.
__________
(-27) OВ L 157, 09.06.2006, с. 87.
Як відступ від другого підпараграфа, держави-члени можуть дозволяти КАІФам, які реалізовують АІФи з третьої країни, проводити аудит річних звітів таких АІФів з дотриманням міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, що діють в країні, в якій АІФ має свій зареєстрований офіс.
4. Комісія ухвалює, у формі делегованих актів відповідно до статті 56 та з дотриманням умов статей 57 і 58, інструменти, у яких визначає зміст і формат річного звіту. Такі інструменти повинні бути підлаштовані під тип АІФу, щодо якого їх застосовують.
Стаття 23. Розкриття інформації інвесторам
1. КАІФи щодо кожного з АІФів з ЄС, яким вони управляють, і щодо кожного з АІФів, який вони реалізовують у Союзі, надають, відповідно до правил чи установчих документів АІФу, інвесторам АІФу до того, як вони інвестують в АІФ, таку інформацію, а також будь-які істотні зміни до неї:
(a) опис інвестиційної стратегії і цілей АІФу; інформацію про те, де засновано будь-який АІФ-розпорядник та де засновано базові фонди, якщо АІФ є фондом фондів; опис видів активів, у які АІФ може інвестувати, технологій, які він може застосовувати, та всіх пов’язаних ризиків; будь-які застосовні інвестиційні обмеження; обставини, за яких АІФ може застосовувати леверидж, дозволені види та джерела левериджу і пов’язані ризики, будь-які обмеження на застосування левериджу і будь-які домовленості щодо повторного використання застав і активів, а також максимальний рівень левериджу, який КАІФ має право застосовувати від імені АІФу;
(b) опис процедур, за допомогою яких АІФ може змінювати свою інвестиційну стратегію чи інвестиційну політику, або ж може змінювати одночасно обидві сфери;
(c) опис основних правових наслідків договірних відносин, укладених для цілей інвестування, в тому числі інформацію щодо юрисдикції, застосовного права та наявності чи відсутності будь-яких правових інструментів, що передбачають визнання та виконання рішень на території, де засновано АІФ;
(d) особу КАІФу, депозитарію АІФу, аудитора чи будь-яких інших постачальників послуг і опис їхніх обов’язків, а також прав інвесторів;
(e) опис виконання КАІФом вимог статті 9(7);
(f) опис будь-яких делегованих функцій управління, як зазначено в додатку I, покладених на КАІФ, та будь-якої функції відповідального зберігання, делегованої депозитарієм, ідентифікаційні дані будь-якого делегата та будь-які конфлікти інтересів, що можуть виникнути внаслідок таких делегувань;
(g) опис процедури АІФу для оцінювання вартості та методологія ціноутворення для оцінювання вартості активів, у тому числі методів, які використовують для оцінювання вартості активів, вартість яких важко встановити, згідно зі статтею 19;
(h) опис управління ризиками ліквідності АІФу, в тому числі права погашення як за звичайних, так і за виняткових обставин, та чинні домовленості з інвесторами про погашення;
(i) опис усіх виплат, податків, зборів та витрат, а також їхні максимальні суми, що безпосередньо чи опосередковано відносять на інвесторів;
(j) опис того, як КАІФ забезпечує добросовісне ставлення до інвесторів, і, в усіх випадках, коли інвестор отримує пільговий режим чи право на отримання преференційного режиму, опис такого пільгового режиму, типів інвесторів, які отримують такий пільговий режим, і, у відповідних випадках, їхні правові чи економічні зв’язки з АІФом чи КАІФом;
(k) останній річний звіт, зазначений у статті 22;
(l) процедури та умови для випущення та продажу паїв або акцій;
(m) найновішу вартість чистих активів АІФу чи найновішу ринкову ціну паю чи акції АІФу з дотриманням статті 19;
(n) у відповідних випадках, історію результатів діяльності АІФу;
(o) особу первинного брокера та опис будь-яких істотних домовленостей АІФу зі своїми первинними брокерами, а також спосіб, яким управляють конфліктами інтересів, що з ними пов’язані, і положення в угоді з депозитарієм про можливість передання та повторного використання активів АІФу, а також інформацію про будь-яке передання відповідальності первинному брокеру, що може мати місце;
(p) обставини способу, яким, і часу, коли інформацію, необхідну за параграфами 4 і 5, буде розкрито.
2. КАІФ повідомляє інвесторів до здійснення ними інвестування в АІФ про будь-які домовленості, досягнуті депозитарієм щодо зняття з себе відповідальності в договірному порядку згідно зі статтею 21(13). КАІФ також невідкладно повідомляє інвесторів про будь-які зміни щодо відповідальності депозитарію.
3. Якщо АІФ зобов’язаний видати проспект відповідно до Директиви 2003/71/ЄС чи відповідно до національного права, окремо чи як додаткову інформацію в проспекті необхідно розкривати лише таку інформацію, яку зазначено в параграфах 1 та 2, що є доповненням до інформації, яку містить проспект.
4. КАІФи, щодо кожного з АІФів з ЄС, яким вони управляють, та щодо кожного з АІФів, який вони реалізовують у Союзі, періодично розкривають інвесторам інформацію про:
(a) відсоток активів АІФу, до яких необхідно застосовувати спеціальні механізми, що виникають на підставі їхньої неліквідності;
(b) будь-які нові механізми управління ліквідністю АІФу;
(c) поточний профіль ризику АІФу та системи управління ризиками, які використовує КАІФ для управління такими ризиками.
5. КАІФи, що управляють АІФами з ЄС із застосуванням левериджу чи реалізовують у Союзі АІФи із застосуванням левериджу, регулярно розкривають щодо кожного такого АІФу інформацію про:
(a) будь-які зміни максимального рівня левериджу, який КАІФ може застосовувати від імені АІФу, а також будь-яке право на повторне використання застави або будь-якої гарантії, яку надають згідно з домовленістю про застосування левериджу;
(b) загальну суму левериджу, застосованого таким АІФом.
6. Комісія ухвалює, у формі делегованих актів відповідно до статті 56 та з дотриманням умов статей 57 і 58, інструменти, у яких визначає обов’язки КАІФу щодо розкриття інформації, зазначені в параграфах 4 і 5, у тому числі частоту розкриття, зазначену в параграфі 5. Такі інструменти повинні бути підлаштовані під тип КАІФу, щодо якого їх застосовують.
Стаття 24. Обов’язки щодо звітування компетентним органам
1. КАІФ регулярно звітує компетентним органам держави-члена свого місцезнаходження про основні ринки та інструменти, торгівлю якими він провадить від імені АІФів, якими він управляє.
Він надає інформацію про основні інструменти, торгівлю якими провадить, про ринки, членом яких є чи на яких активно торгує, та про основні потенційні інвестиційні втрати і найважливіші концентрації кожного з АІФів, яким управляє.
2. КАІФ, щодо кожного з АІФів з ЄС, яким управляє, і щодо кожного з АІФів, який він реалізовує в Союзі, надає компетентним органам держави-члена свого місцезнаходження інформацію про таке:
(a) відсоток активів АІФу, до яких необхідно застосовувати спеціальні механізми, що виникають на підставі їхньої неліквідності;
(b) будь-які нові механізми управління ліквідністю АІФу;
(c) поточний профіль ризику АІФу та системи управління ризиками, які використовує КАІФ для управління ринковими ризиками, ризиками ліквідності, ризиками невиконання контрагентом обов’язків та іншими ризиками, в тому числі операційними ризиками;
(d) інформацію про основні категорії активів, в які інвестував АІФ; та
(e) результати стрес-тестів, виконаних відповідно до пункту (b) статті 15(3) та другого підпараграфа статті 16(1).
3. КАІФ, на запит, надає компетентним органам держави-члена свого місцезнаходження такі документи:
(a) річний звіт кожного АІФу з ЄС, яким управляє КАІФ, та кожного АІФу, який він реалізовує в Союзі, за кожний фінансовий рік, відповідно до статті 22(1);
(b) на кінець кожного кварталу - детальний список усіх АІФів, якими управляє КАІФ.
4. КАІФ, який управляє АІФами із застосуванням левериджу на суттєвій основі, надає компетентним органам держави-члена свого місцезнаходження інформацію про загальний рівень левериджу, застосованого кожним АІФом, яким він управляє, розподіл на леверидж, що виникає на підставі позичання грошових коштів чи цінних паперів, та леверидж, закладений у фінансових деривативах, та міру, якою активи АІФу було повторно використано відповідно до домовленостей про застосування левериджу.
Така інформація повинна містити дані, що ідентифікують п’ять найбільших джерел запозичених грошових коштів чи цінних паперів для кожного з АІФів, яким управляє КАІФ, та суми левериджу, отримані від кожного такого джерела для кожного з таких АІФів.
Для КАІФів з третьої країни обов’язки щодо звітування, зазначені в цьому параграфі, обмежено АІФами з ЄС, якими вони управляють, та АІФами з третьої країни, які вони реалізовують в Союзі.
5. Якщо це необхідно для дієвого моніторингу системного ризику, компетентні органи держави-члена місцезнаходження можуть вимагати інформацію, додаткову до тієї, що описана в цій статті, на періодичній або ситуативній основі. Компетентні органи повідомляють ESMA про вимоги щодо додаткової інформації.
За виняткових обставин і якщо це необхідно для забезпечення стабільності та доброчесності фінансової системи, чи ж задля сприяння довготривалому стабільному зростанню ESMA може клопотати у компетентних органів держави-члена місцезнаходження про призначення додаткових вимог щодо звітування.
6. Комісія ухвалює, у формі делегованих актів відповідно до статті 56 та з дотриманням умов статей 57 і 58, інструменти, у яких визначає:
(a) коли леверидж вважають таким, що його застосовують на суттєвій основі для цілей параграфу 4; та
(b) обов’язки звітувати та надавати інформацію, передбачені в цій статті.
У таких інструментах повинна бути врахована необхідність уникати покладання на компетентні органи надмірного адміністративного тягаря.
ГЛАВА V
КАІФи, ЯКІ УПРАВЛЯЮТЬ ОКРЕМИМИ ТИПАМИ АІФу
СЕКЦІЯ 1
КАІФи, які управляють АІФами з левериджем
Стаття 25. Використання інформації компетентними органами, співпраця в сфері нагляду та обмеження левериджу
1. Держави-члени забезпечують, щоб компетентні органи держави-члена місцезнаходження КАІФу використовували інформацію, яку збирають відповідно до статті 24, для цілей визначення міри, якою застосування левериджу сприяє накопиченню системного ризику в фінансовій системі, ризиків невпорядкованих ринків або ризиків для довготривалого зростання економіки.
2. Компетентні органи держави-члена місцезнаходження КАІФу забезпечують, щоб усю інформацію, зібрану відповідно до статті 24 щодо КАІФів, за якими вони здійснюють нагляд, та інформацію, зібрану відповідно до статті 7, було надано компетентним органам інших відповідних держав-членів, ESMA та ESRB шляхом виконання процедур, викладених у статті 50, щодо співпраці у сфері нагляду. Вони також невідкладно надають інформацію шляхом виконання таких процедур та на двосторонній основі компетентним органам інших безпосередньо пов’язаних держав-членів, якщо КАІФ, що належить до сфери їхньої відповідальності, чи АІФ, яким управляє такий КАІФ, потенційно може становити істотне джерело ризику невиконання контрагентом зобов’язань для кредитної установи чи інших системно значимих установ у інших державах-членах.
3. КАІФ доводить, що обмеження левериджу, встановлені ним для кожного АІФу, яким він управляє, є обґрунтованими, та що він дотримується таких обмежень за будь-яких обставин. Компетентні органи оцінюють ризики, що можуть виникнути внаслідок використання КАІФом левериджу щодо АІФів, якими він управляє, і, якщо це вважається необхідним для забезпечення стабільності та доброчесності фінансової системи, компетентні органи держави-члена місцезнаходження КАІФу, після нотифікування ESMA, ESRB та компетентних органів відповідного АІФу, накладають обмеження на рівні левериджу, який КАІФ має право застосовувати, чи інші обмеження на управління АІФом у зв’язку з АІФами під його управлінням, щоб обмежити міру, якою застосування левериджу сприяє накопиченню системного ризику в фінансовій системі чи ризикам невпорядкованих ринків. Компетентні органи держави-члена місцезнаходження КАІФу належним чином повідомляють ESMA, ESRB та компетентні органи АІФу про заходи, яких вживають у зв’язку з цим, шляхом виконання процедур, викладених у статті 50.
4. Нотифікацію, про яку йдеться в параграфі 3, здійснюють не пізніше ніж за 10 робочих днів до дати, наміченої як дата набуття чинності або оновлення запропонованого інструмента. В нотифікаційному повідомленні повинні міститись подробиці щодо запропонованого інструменту, обґрунтування інструменту та дату, намічену для набуття інструментом чинності. За виняткових обставин компетентні органи держави-члена місцезнаходження КАІФу можуть вирішити, що запропонований інструмент набуде чинності протягом періоду, зазначеного в першому реченні.
5. ESMA виконує допоміжну та координаційну роль і, зокрема, намагається забезпечити, щоб компетентні органи застосовували узгоджений підхід щодо інструментів, які пропонують компетентні органи згідно з параграфом 3.
6. Після отримання нотифікаційного повідомлення, про яке йдеться в параграфі 3, ESMA надає компетентним органам держави-члена місцезнаходження КАІФу рекомендацію щодо інструменту, запропонованого чи вжитого. Ця рекомендація може, зокрема, стосуватися того, чи умови вжиття заходів виконано, чи інструменти є належними, а також тривалості застосування заходів.
7. На підставі інформації, отриманої згідно з параграфом 2, та після врахування будь-якої рекомендації ESRB, ESMA може встановити, що леверидж, застосований КАІФом чи групою КАІФів, становить істотний ризик для стабільності та доброчесності фінансової системи та може надати компетентним органам рекомендацію із зазначенням заходів, яких необхідно вжити для виправлення ситуації, в тому числі обмеження на рівні левериджу, які такий КАІФ чи група КАІФів мають право застосувати. ESMA негайно повідомляє залучені компетентні органи, ESRB та Комісію про будь-яке таке встановлення.
8. Якщо компетентний орган пропонує вжити заходів, що суперечать рекомендації ESMA, зазначеній у параграфах 6 чи 7, він повинен повідомити ESMA з зазначенням причин. ESMA може опублікувати той факт, що компетентний орган не дотримується чи має намір не дотримуватися його рекомендації. ESMA може також, розглядаючи кожен окремий випадок на індивідуальній основі, вирішити опублікувати зазначені компетентним органом причини недотримання його рекомендації. Відповідні компетентні органи отримують попереднє повідомлення про таке опублікування.
9. Комісія ухвалює, у формі делегованих актів відповідно до статті 56 та з дотриманням умов статей 57 і 58, інструменти, у яких встановлює принципи із зазначенням обставини, за яких компетентні органи застосовують положення, викладені в параграфі 3, беручи до уваги різні стратегії АІФів, різні ринкові умови, у яких діють АІФи, та можливі проциклічні наслідки застосування таких положень.
СЕКЦІЯ 2
Обов’язки КАІФів, що управляють АІФами, які набувають контроль над незареєстрованими на біржі компаніями та емітентами
Стаття 26. Сфера застосування
1. Цю секцію застосовують до:
(a) КАІФів, що управляють одним або кількома АІФами, які самостійно або спільно з іншими на основі договору, метою якого є набуття контролю, набувають контроль над незареєстрованими на біржі компаніями відповідно до параграфа 5;
(b) КАІФів, що співпрацюють з одним або кількома іншими КАІФами на основі договору, згідно з яким АІФи, якими спільно управляють такі КАІФи, набувають контроль над незареєстрованими на біржі компаніями відповідно до параграфа 5.
2. Цю секцію не застосовують, якщо обумовленими незареєстрованими на біржі компаніями є:
(a) малі та середні підприємства у розумінні статті 2(1) додатку до Рекомендації Комісії 2003/361/ЄС від 6 травня 2003 року щодо визначення мікропідприємств, малих підприємств та середніх підприємств (-28); або
____________
(-28) OВ L 124, 20.05.2003, с. 36.
(b) механізмами спеціального призначення для цілей придбання нерухомості, володіння або управління нею.
3. Без обмеження параграфів 1 і 2 цієї статті, статтю 27(1) також застосовують до КАІФів, які управляють АІФами, що набувають неконтрольну частку участі у незареєстрованій на біржі компанії.
4. Статтю 28(1), (2) і (3) та статтю 30 також застосовують до КАІФів, які управляють АІФами, що набувають контроль над емітентами. Для цілей таких статей параграфи 1 і 2 цієї статті застосовують mutatis mutandis.
5. Для цілей цієї секції, для незареєстрованих на біржі компаній "контроль" означає понад 50% прав голосу компанії.
Під час розраховування відсотку прав голосу, якими володіє відповідний АІФ, окрім прав голосу, якими безпосередньо володіє відповідний АІФ, за умови встановлення контролю згідно з першим підпараграфом необхідно враховувати права голосу таких суб'єктів:
(a) підприємства, що знаходиться під контролем АІФу; та
(b) фізичної або юридичної особи, яка діє від свого власного імені, але в інтересах АІФу або в інтересах підприємства, що знаходиться під контролем АІФу.
Відсоток прав голосу розраховують на основі всіх акцій з правом голосу, навіть якщо реалізацію такого права призупинено.
Незважаючи на пункт (і) статті 4(1), для цілей статті 28(1), (2) і (3) та статті 30 щодо емітентів факт контролю визначають згідно зі статтею 5(3) Директиви 2004/25/ЄС.
6. Цю секцію застосовують з дотриманням умов та обмежень, установлених у статті 6 Директиви 2002/14/ЄС.
7. Цю секцію застосовують без обмеження будь-яких суворіших правил, ухвалених державами-членами щодо набуття часток участі в емітентах і незареєстрованих на біржі компаніях на своїх територіях.
Стаття 27. Нотифікаційне повідомлення про набуття значної частки участі та контролю над незареєстрованими на біржі компаніями
1. Держави-члени вимагають, щоб у разі, коли АІФ набуває акції незареєстрованої на біржі компанії, розпоряджається або володіє ними, КАІФ, що управляє таким АІФом, передавав компетентним органам держави-члени свого місцезнаходження нотифікаційне повідомлення про частку прав голосу в незареєстрованій на біржі компанії, що належить АІФові, щоразу, коли така частка сягає, перевищує або опускається нижче порогових рівнів 10%, 20%, 30%, 50% та 75%.
2. Держави-члени вимагають, щоб у разі набуття АІФом, самостійно або спільно з іншими, контролю над незареєстрованою на біржі компанією відповідно до статті 26(1), у зв'язці з параграфом 5 згаданої статті, КАІФ, що управляє таким АІФом, надавав нотифікаційне повідомлення про набуття АІФом контролю таким суб'єктам:
(a) незареєстрованій на біржі компанії;
(b) акціонерам, особи і адреси яких відомі КАІФові, або їх можливо отримати від незареєстрованій на біржі компанії чи з реєстру, до якого КАІФ має або може отримати доступ; та
(c) компетентним органам держави-члена місцезнаходження КАІФу.
3. Нотифікаційне повідомлення, передбачене у параграфі 2, повинно містити таку додаткову інформацію:
(a) ситуацію, що склалася з правами голосу;
(b) умови, на яких було набуто контроль, у тому числі дані про особи різних залучених акціонерів, будь-яких фізичних або юридичних осіб, які уповноважено на реалізацію права голосу від їхнього імені та, у застосовних випадках, ланцюг підприємств, через які фактично здійснюється володіння правом голосу;
(c) дату, на яку було набуто контроль.
4. У своєму нотифікаційному повідомленні до незареєстрованої на біржі компанії КАІФ просить раду директорів компанії повідомити без зайвих зволікань представників працівників або, якщо такі відсутні, безпосередньо працівників про набуття контролю АІФом, яким управляє КАІФ, а також повідомити інформацію, зазначену у параграфі 3. КАІФ докладає усіх можливих зусиль для забезпечення того, щоб рада директорів належно повідомила представників працівників або, якщо такі відсутні, безпосередньо працівників відповідно до цієї статті.
5. Нотифікації, зазначені у параграфах 1, 2 і 3, необхідно вчинити якомога швидше, однак не пізніше ніж через 10 робочих після того, як АІФ досягнув, перевищив або опинився нижче відповідного порогового рівня чи набув контроль над незареєстрованою на біржі компанією.
Стаття 28. Розкриття інформації у разі набуття контролю
1. Держави-члени вимагають, щоб у разі набуття АІФом, самостійно або спільно з іншими, контролю над незареєстрованою на біржі компанією або емітентом відповідно до статті 26(1), у зв'язці з параграфом 5 згаданої статті, КАІФ, що управляє таким АІФом, надавав зазначену у параграфі 2 інформацію:
(a) обумовленій компанії;
(b) акціонерам компанії, особи і адреси яких відомі КАІФові або їх можливо отримати від компанії чи з реєстру, до якого КАІФ має або може отримати доступ; та
(c) компетентним органам держави-члена місцезнаходження КАІФу.
Держави-члени можуть вимагати, щоб зазначену у параграфі 2 інформацію також надавали компетентним органам незареєстрованої на біржі компанії, які держави-члени можуть призначити для такої цілі.
2. КАІФ надає інформацію про:
(a) особи КАІФів, які самостійно або за погодженням з іншими КАІФами управляють АІФами, що набули контроль;
(b) політику запобігання конфліктам інтересів та управління ними, зокрема між КАІФом, АІФом і компанією, у тому числі інформацію про спеціальні захисні заходи, встановлені, щоб забезпечити укладення договору між КАІФом та/або АІФом і компанією на офіційно-діловій основі;
(c) політику для зовнішньої та внутрішньої комунікації щодо компанії, зокрема щодо працівників.
3. У своєму нотифікаційному повідомленні до компанії відповідно до пункту (а) параграфа 1 КАІФ просить раду директорів компанії повідомити без зайвих зволікань представникам працівників або, якщо такі відсутні, самим працівникам інформацію, зазначену у параграфі 1. КАІФ докладає усіх можливих зусиль для забезпечення того, щоб рада директорів належно повідомила представників працівників або, якщо такі відсутні, безпосередньо працівників відповідно до цієї статті.
4. Держави-члени вимагають, щоб у разі набуття АІФом, самостійно або спільно з іншими, контролю над незареєстрованою на біржі компанією відповідно до статті 26(1), у зв'язці з параграфом 5 згаданої статті, КАІФ, що управляє таким АІФом, забезпечив розкриття АІФом чи КАІФом, що діє від імені АІФу, своїх намірів щодо майбутньої комерційної діяльності незареєстрованої на біржі компанії та можливих наслідків для працевлаштування, у тому числі будь-які відчутні зміни в умовах працевлаштування:
(a) незареєстрованій на біржі компанії;
(b) акціонерам незареєстрованої на біржі компанії, особи і адреси яких відомі КАІФові, або їх можливо отримати від незареєстрованої на біржі компанії чи з реєстру, до якого КАІФ має або може отримати доступ.
Крім того, КАІФ, який управляє відповідним АІФом, просить забезпечити і докладає усіх можливих зусиль, щоб забезпечити надання радою директорів незареєстрованої на біржі компанії інформації, зазначеної у першому підпараграфі, представникам працівників незареєстрованої на біржі компанії, або, якщо такі відсутні, безпосередньо її працівникам.
5. Держави-члени вимагають, щоб у разі набуття АІФом контролю над незареєстрованою на біржі компанією відповідно до статті 26(1), у зв'язці з параграфом 5 згаданої статті, КАІФ, що управляє таким АІФом, надавав компетентним органам держави-члена його місцезнаходження та інвесторам АІФу інформацію про фінансування такого придбання.
Стаття 29. Спеціальні положення щодо річного звіту АІФів, які здійснюють контроль над незареєстрованими на біржі компаніями
1. Держави-члени вимагають, щоб у разі набуття АІФом, самостійно або спільно з іншими, контролю над незареєстрованою на біржі компанією відповідно до статті 26(1), у зв'язці з параграфом 5 згаданої статті, КАІФ, що управляє таким АІФом:
(a) або звернувся з проханням про забезпечення і докладав усіх можливих зусиль, щоб забезпечити надання директорами компанії річного звіту незареєстрованої на біржі компанії, складеного відповідно до параграфа 2, представникам працівників або, якщо такі відсутні, самим працівникам протягом періоду, необхідного для складання такого звіту, згідно з застосовним національним правом; або
(b) для кожного такого АІФу вніс до річного звіту, передбаченого у статті 22, зазначену у параграфі 2 інформацію щодо відповідної незареєстрованої на біржі компанії.
2. Додаткова інформація, яку необхідно внести до річного звіту компанії або АІФу відповідно до параграфа 1, повинна принаймні містити об’єктивний огляд господарської діяльності компанії, що відображає ситуацію станом на кінець періоду, охопленого річним звітом. У звіті також необхідно окреслити:
(a) будь-які важливі події, які сталися після завершення фінансового року;
(b) ймовірний подальший розвиток компанії; та
(c) інформацію щодо набуття власних акцій, передбачену в статті 22(2) Директиви Ради 77/91/ЄЕС (-29).
__________
(-29) OВ L 26, 31.01.1977, с. 1.
3. КАІФ, що управляє відповідним АІФом:
(a) або звертається з проханням про забезпечення і докладає усіх можливих зусиль, щоб забезпечити надання директорами компанії зазначеної у пункті (b) параграфа 1 інформації щодо обумовленої компанії представникам працівників обумовленої компанії або, якщо такі відсутні, самим працівникам протягом періоду, зазначеного в статті 22(1); або
(b) надає інформацію, зазначену у пункті (а) параграфа 1, інвесторам АІФу, мірою її доступності на поточний момент, протягом періоду, зазначеного в статті 22(1), та у будь-якому разі не пізніше передбаченої національним застосовним правом дати складення річного звіту незареєстрованій на біржі компанії.
Стаття 30. Розпродаж активів
1. Держави-члени вимагають, щоб у разі набуття АІФом, самостійно або спільно з іншими, контролю над незареєстрованою на біржі компанією або емітентом відповідно до статті 26(1), у зв'язці з параграфом 5 згаданої статті, КАІФові, що управляє таким АІФом, протягом 24-місячного періоду з моменту набуття АІФом контролю над компанією:
(a) не було дозволено сприяти будь-якому розподілу, зменшенню капіталу, погашенню акцій і/або придбанню власних акцій компанією, як це описано в параграфі 2, підтримувати або скеровувати такі дії;
(b) допоки КАІФ має офіційний дозвіл голосувати від імені АІФу на засіданнях керівних органів компанії, не голосував на користь розподілу, зменшення капіталу, погашення акцій і/або придбання власних акцій компанією, як це описано в параграфі 2;
(c) у будь-якому разі докладав усіх можливих зусиль, щоб запобігти розподілу, зменшенню капіталу, погашенню акцій і/або придбанню власних акцій компанією, як це описано в параграфі 2.
2. Обов’язки, покладені на КАІФи у параграфі 1, стосуються такого:
(a) будь-якого розподілу серед акціонерів, що відбувся, коли на дату закриття останнього фінансового року обсяг чистих активів, зазначений у річних звітах компанії, є або внаслідок такого розподілу стає меншим ніж сума підписного капіталу й тих резервів, розподіл яких заборонено законом або статутом, за умови, що, якщо незатребувану частину підписного капіталу не включено до активів, відображених у балансовому звіті, цю суму буде вирахувано із суми підписного капіталу;
(b) будь-якого розподілу серед акціонерів, розмір якого перевищуватиме суму прибутків на кінець останнього фінансового року й будь-яких прибутків, перенесених на майбутні періоди, і сум, взятих з резервів, доступних для такої цілі, за вирахуванням будь-яких збитків, перенесених на майбутні періоди, і сум, переданих у резерв відповідно до права або статуту;
(c) мірою, якою придбання власних акцій дозволено, активів, придбаних компанією, у тому числі акції, які компанія придбала раніше та якими вона володіє, й акції, придбані особою, що діє від свого імені, але в інтересах компанії, внаслідок чого обсяг чистих активів став би меншим ніж згадана в пункті (а) сума.
3. Для цілей параграфа 2:
(a) термін "розподіл", згаданий у пунктах (а) і (b) параграфа 2, охоплює, зокрема, виплату дивідендів та відсотків, пов’язаних з акціями;
(b) положення щодо зменшення капіталу не застосовують щодо зменшення підписного капіталу, що здійснюється з метою покриття понесених збитків або віднесення грошових коштів до нерозподільного резерву за умови, що внаслідок такої операції сума резерву не становитиме більше ніж 10 % від зменшеного підписного капіталу; та
(c) обмеження, передбачене у пункті (с) параграфа 2, розповсюджується на пункти (b)-(h) статті 20(1) Директиви 77/91/ЄЕС.
ГЛАВА VI
ПРАВА КАІФів З ЄС НА РЕАЛІЗАЦІЮ АІФів З ЄС ТА УПРАВЛІННЯ НИМИ У СОЮЗІ
Стаття 31. Реалізація паїв або акцій АІФів з ЄС у державі-члені місцезнаходження КАІФу
1. Держави-члени забезпечують, щоб КАІФ з ЄС з офіційним дозволом міг реалізовувати паї або акції будь-якого АІФу з ЄС, яким він управляє, професійним інвесторам у державі-члені місцезнаходження КАІФу одразу після виконання умов, установлених у цій статті.
Якщо АІФ з ЄС є АІФ-фідером, право на реалізацію, про яке йдеться у першому підпараграфі, є дійсним за умови, що АІФ-розпорядником також є АІФ з ЄС, яким управляє КАІФ з ЄС з офіційним дозволом.
2. КАІФ подає нотифікаційне повідомлення компетентним органам держави-члена свого місцезнаходження про кожний АІФ з ЄС, який він має намір реалізовувати.
Така нотифікація охоплює документацію та інформацію, зазначену у додатку III.
3. Протягом 20 робочих днів після отримання повного нотифікаційного пакету відповідно до параграфа 2, компетентні органи держави-члена місцезнаходження КАІФу повідомляють КАІФ про те, чи він може розпочинати реалізацію АІФу, зазначеного у повідомленні, згаданому у параграфі 2. Компетентні органи держави-члена місцезнаходження КАІФу запобігають реалізації АІФу тільки тоді, коли управління АІФом, що здійснює КАІФ, не відповідає або не відповідатиме вимогам цієї Директиви або КАІФ іншим чином не дотримується або не дотримуватиметься положень цієї Директиви. У разі позитивного рішення, КАІФ може розпочинати реалізацію АІФу у державі-члені свого місцезнаходження з моменту вчинення компетентними органами відповідної нотифікації.
Якщо мова йде про різні органи, компетентні органи держави-члена місцезнаходження КАІФу повідомляють також компетентні органи АІФу про те, що КАІФ може розпочинати реалізацію паїв або акцій АІФу.
4. У разі відчутної зміни будь-яких даних, які повідомлено відповідно до параграфа 2, КАІФ надсилає письмове повідомлення про таку зміну компетентним органам держави-члена свого місцезнаходження принаймні за 1 місяць до впровадження такої зміни, якщо зміни було заплановано КАІФом, або негайно після здійснення незапланованої зміни.
Якщо, внаслідок запланованої зміни, управління АІФом, що здійснює КАІФ, більше не відповідатиме вимогам цієї Директиви або КАІФ іншим чином більше не відповідатиме вимогам цієї Директиви, відповідні компетентні органи без зайвих зволікань повідомляють КАІФ про те, що він не повинен впроваджувати зміни.
Якщо заплановану зміну впроваджено незважаючи на перший та другий підпараграфи або якщо здійснено незаплановану зміну, у зв’язку з чим управління АІФом, що здійснює КАІФ, більше не відповідає положенням цієї Директиви або КАІФ іншим чином більше не дотримується положень цієї Директиви, компетентні органи держави-члена місцезнаходження КАІФу вживають усіх належних заходів відповідно до статті 46, у тому числі, за необхідності, явна заборона реалізації АІФу.
5. Для того, щоб забезпечити уніфіковані умови застосування цієї статті, ESMA може розробити проекти імплементаційних технічних стандартів, щоб визначити:
(a) форму та зміст зразка нотифікаційного листа, зазначеного у параграфі 2;
(b) форму письмового повідомлення, згаданого у параграфі 4.
Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, відповідно до статті 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
6. Без обмеження статті 43(1) держави-члени вимагають, щоб АІФи, якими управляють та які реалізовують КАІФи, було реалізовано лише професійним інвесторам.
Стаття 32. Реалізація паїв або акцій АІФів з ЄС у державах-членах, що не є державою-членом місцезнаходження КАІФу
1. Держави-члени забезпечують, щоб КАІФ з ЄС з офіційним дозволом міг реалізовувати паї або акції АІФу з ЄС, яким він управляє, професійним інвесторам у державі-члені, що не є державою-членом місцезнаходження КАІФу, одразу після виконання умов, установлених у цій статті.
Якщо АІФ з ЄС є АІФ-фідером, право на реалізацію, про яке йдеться у першому підпараграфі, є дійсним за умови, що АІФ-розпорядником є також АІФ з ЄС і ним управляє КАІФ з ЄС з офіційним дозволом.
2. КАІФ подає нотифікаційне повідомлення компетентним органам держави-члена свого місцезнаходження про кожний АІФ з ЄС, який він має намір реалізовувати. Така нотифікація охоплює документацію та інформацію, зазначену у додатку IV.
3. Компетентні органи держави-члена місцезнаходження КАІФу повинні, не пізніше ніж через 20 робочих днів з моменту отримання повного нотифікаційного пакету, згаданого у параграфі 2, передати такий повний нотифікаційний пакет компетентним органам держав-членів, для реалізації на території яких АІФ призначений. Таке передання здійснюють тільки за умови, що управління АІФом, що здійснює КАІФ, відповідає і буде й надалі відповідати положенням цієї Директиви та що КАІФ в іншому дотримується положень цієї Директиви.
Компетентні органи держави-члена місцезнаходження КАІФу повинні додати щодо такого акту заяву про те, що обумовлений КАІФ має офіційний дозвіл на управління АІФами за окремою інвестиційною стратегією.
4. Після передання нотифікаційного пакету компетентні органи держави-члена місцезнаходження КАІФу повинні без зволікань надати КАІФові нотифікаційне повідомлення про таке передання. КАІФ може розпочинати реалізацію АІФу у державі-члені ведення діяльності КАІФу від дати такої нотифікації.
Якщо мова йде про різні органи, компетентні органи держави-члена місцезнаходження КАІФу також повідомляють компетентні органи АІФу про те, що КАІФ може розпочинати реалізацію паїв або акцій АІФу у державі-члені ведення діяльності КАІФу.
5. Домовленості, зазначені в пункті (h) додатку IV, підпадають під дію законодавства держави-члена ведення діяльності КАІФу та під її нагляд.
6. Держави-члени забезпечують, щоб нотифікаційний лист від КАІФу, згаданий у параграфі 2, та заяву, згадану у параграфі 3, було надано мовою, звичною у сфері міжнародних фінансів.
Держави-члени забезпечують, щоб документи, згадані в параграфі 3, оформлені і передані в електронній формі, були прийняті компетентними органами.
7. У разі відчутної зміни будь-яких даних, які повідомлено відповідно до параграфа 2, КАІФ надає письмове повідомлення про таку зміну компетентним органам держави-члена свого місцезнаходження принаймні за 1 місяць до впровадження запланованої зміни або негайно після здійснення незапланованої зміни.
Якщо, внаслідок запланованої зміни, управління АІФом, що здійснює КАІФ, більше не відповідатиме вимогам цієї Директиви або КАІФ іншим чином більше не відповідатиме вимогам цієї Директиви, відповідні компетентні органи без зайвих зволікань повідомляють КАІФ про те, що він не повинен впроваджувати зміни.
Якщо заплановану зміну впроваджено незважаючи на перший та другий підпараграфи або якщо здійснено незаплановану зміну, у зв’язку з чим управління АІФом, що здійснює КАІФ, більше не відповідатиме вимогам цієї Директиви або КАІФ іншим чином більше не відповідатиме вимогам цієї Директиви, компетентні органи держави-члена місцезнаходження КАІФу вживають усіх належних заходів відповідно до статті 46, у тому числі, за необхідності, явна заборона реалізації АІФу.
Якщо зміни є прийнятними, оскільки не впливають на відповідність управління АІФом, що здійснює КАІФ, положенням цієї Директиви або дотримання іншим чином КАІФом положень цієї Директиви, компетентні органи держави-члена місцезнаходження КАІФу повинні без зволікань повідомити компетентні органи держави-члена ведення діяльності КАІФу про такі зміни.
8. Для того, щоб забезпечити уніфіковані умови застосування цієї статті, ESMA може розробити проекти імплементаційних технічних стандартів, щоб визначити:
(a) форму та зміст зразка нотифікаційного листа, згаданого у параграфі 2;
(b) форму та зміст зразка заяви, згаданої у параграфі 3;
(c) форму передачі, згаданої у параграфі 3; та
(d) форму письмового повідомлення, згаданого у параграфі 7.
Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, відповідно до статті 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
9. Без обмеження статті 43(1) держави-члени вимагають, щоб АІФи, якими управляє та які реалізовує КАІФ, було реалізовано лише професійним інвесторам.
Стаття 33. Умови управління АІФами з ЄС, заснованими в інших державах-членах, та надання послуг в інших державах-членах
1. Держави-члени забезпечують, щоб КАІФ з ЄС з офіційним дозволом міг безпосередньо або шляхом заснування філії:
(a) управляти АІФами з ЄС, заснованими в іншій державі-члені, за умови, що КАІФ отримав офіційний дозвіл на управління таким типом АІФу;
(b) надавати в іншій державі-члені послуги, зазначені у статті 6(4), на надання яких йому надано офіційний дозвіл.
2. КАІФ, який має намір провадити діяльність та надавати послуги, зазначені у параграфі 1, найперше повідомляє компетентним органам держави-члена свого місцезнаходження таку інформацію:
(a) держава-член, в якій він має намір безпосередньо управляти АІФами або заснувати філію та/або надавати послуги, зазначені в статті 6(4);
(b) програма діяльності, у якій зазначено, зокрема, послуги, які він має намір надавати, та/або в якій визначено АІФи, якими він має намір управляти.
3. Якщо КАІФ має намір заснувати філію, він надає, крім інформації, зазначеної у параграфі 2, таку інформацію:
(a) організаційна структура філії;
(b) адреса в державі-члені місцезнаходження АІФу, з якої можливо отримати документи;
(c) імена та контактні дані осіб, відповідальних за управління філією.
4. Компетентні органи держави-члена місцезнаходження КАІФу протягом 1 місяця з дня отримання повного пакету документів, передбачених у параграфі 2, або протягом 2 місяців з дня отримання повного пакету документів, передбачених у параграфі 3, повинні передати повний пакет документів компетентним органам держави-члена ведення діяльності КАІФу. Таке передання здійснюють тільки за умови, що управління АІФом, що здійснює КАІФ, відповідає і надалі буде відповідати положенням цієї Директиви та що КАІФ в іншому дотримується положень цієї Директиви.
Компетентні органи держави-члена місцезнаходження КАІФу повинні у цьому зв'язку долучити заяву про те, що обумовлений КАІФ отримав від них офіційний дозвіл.
Компетентні органи держави-члена місцезнаходження КАІФу повинні негайно надати КАІФові нотифікаційне повідомлення про таке передання.
Після отримання повідомлення про передання КАІФ може розпочати надання своїх послуг у державічлені ведення своєї діяльності.
5. Держава-член ведення діяльності КАІФу не висуває жодних додаткових вимог до обумовленого КАІФу щодо питань, охоплених цією Директивою.
6. У разі зміни будь-яких даних, які повідомлено відповідно до параграфа 2 та, у відповідних випадках, параграфа 3, КАІФ надає письмове повідомлення про таку зміну компетентним органам держави-члена свого місцезнаходження принаймні за 1 місяць до впровадження запланованих змін або негайно після здійснення незапланованої зміни.
Якщо, внаслідок запланованої зміни, управління АІФом, що здійснює КАІФ, більше не відповідатиме вимогам цієї Директиви або КАІФ іншим чином більше не відповідатиме вимогам цієї Директиви, компетентні органи держави-члена місцезнаходження КАІФу без зайвих зволікань повідомляють КАІФ про те, що він не повинен впроваджувати зміни.
Якщо заплановану зміну впроваджено незважаючи на перший та другий підпараграфи або якщо здійснено незаплановану зміну, у зв’язку з чим управління АІФом, що здійснює КАІФ, більше не відповідатиме вимогам цієї Директиви або КАІФ іншим чином більше не відповідатиме вимогам цієї Директиви, компетентні органи держави-члена місцезнаходження КАІФу вживають усіх належних заходів відповідно до статті 46.
Якщо зміни є прийнятними, оскільки не впливають на відповідність управління АІФом, що здійснює КАІФ, положенням цієї Директиви або дотримання іншим чином КАІФом положень цієї Директиви, компетентні органи держави-члена місцезнаходження КАІФу повинні без зайвих зволікань повідомити компетентні органи держав-членів проведення діяльності КАІФу про такі зміни.
7. Для того, щоб забезпечити узгоджену гармонізацію цієї статті, ESMA може розробити проекти регулятивних технічних стандартів для визначення інформації, яку необхідно повідомляти відповідно до параграфів 2 і 3.
Комісії делеговано повноваження ухвалювати регулятивні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
Для того, щоб забезпечити уніфіковані умови застосування цієї статті, ESMA може розробити проекти імплементаційних технічних стандартів, щоб укласти стандартні форми, зразки і процедури для надання інформації згідно з параграфами 2 і 3.
Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, відповідно до статті 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
ГЛАВА VII
ОСОБЛИВІ ПРАВИЛА ЩОДО ТРЕТІХ КРАЇН
Стаття 34. Умови для КАІФів з ЄС, що управляють АІФами з третіх країн, що їх не реалізують у державахчленах
1. Держави-члени забезпечують, щоб КАІФ з ЄС з офіційним дозволом міг управляти АІФами з третіх країн, що їх не реалізовують на території Союзу, за умови, що:
(a) КАІФ виконує усі вимоги, встановлені у цій Директиві, окрім вимог статей 21 і 22 щодо таких АІФів; та
(b) забезпечено наявність належних домовленостей про співпрацю між компетентними органами держави-члена місцезнаходження КАІФу та наглядовими органами третьої країни, у якій засновано АІФ з третіх країн, для того, щоб забезпечити, принаймні, ефективний обмін інформацією, що дозволяє компетентним органам держави-члена місцезнаходження КАІФу виконувати свої обов’язки згідно з цією Директивою.
2. Комісія ухвалює, у формі делегованих актів відповідно до статті 56 та з дотриманням умов статей 57 і 58, інструменти щодо домовленостей про співпрацю, зазначені у параграфі 1, щоб розробити спільні рамки, що сприятимуть встановленню таких домовленостей про співпрацю з третіми країнами.
3. Для того, щоб забезпечити уніфіковане застосування цієї статті, ESMA розробляє настанови для встановлення умов застосування інструментів, ухвалених Комісією щодо домовленостей про співпрацю, зазначених у параграфі 1.
Стаття 35. Умови реалізації з паспортом в Союзі АІФу з третіх країн, яким управляє КАІФ з ЄС
1. Держави-члени забезпечують, щоб КАІФ з ЄС з офіційним дозволом міг реалізовувати професійним інвесторам на території Союзу паї або акції АІФів з третіх країн, якими він управляє, або АІФ-фідерів з ЄС, що не виконують вимоги, зазначені у другому підпараграфі статті 31(1), одразу після виконання умов, установлених у цій статті.
2. КАІФи дотримуються всіх вимог, установлених у цій Директиві, за винятком глави VI. Крім того, повинні бути виконані такі вимоги:
(a) обов'язково забезпечити наявність належних домовленостей про співпрацю між компетентними органами держави-члена місцезнаходження КАІФу та наглядовими органами третьої країни, у якій засновано АІФ з третіх країн, для того, щоб забезпечити, принаймні, ефективний обмін інформацією, - беручи до уваги статтю 50(4), - що дозволяє компетентним органам виконувати свої обов’язки згідно з цією Директивою;
(b) третю країну, в якій засновано АІФ з третіх країн, не внесено до списку ФАТФ як некооперативну країну чи територію;
(c) третя країна, у якій засновано АІФ з третіх країн, уклала з державою-членом місцезнаходження КАІФу, який отримав дозвіл, та з кожною іншою державою-членом, в якій передбачено реалізувати паї або акції АІФу з третіх країн, угоду, що повністю відповідає стандартам, установленим у статті 26 Типової конвенції ОЕСР про уникнення подвійного оподаткування доходів і капіталу, та забезпечує дієвий обмін інформацією щодо питань оподаткування, в тому числі будь-які багатосторонні податкові угоди.
Якщо компетентний орган іншої держави-члена не погоджується з оцінкою компетентних органів держави-члена місцезнаходження КАІФу щодо застосування пунктів (а) та (b) першого підпараграфа, відповідні компетентні органи можуть передати питання ESMA, що може діяти згідно з повноваженнями, покладеними на нього у статті 19 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.