4. Держави-члени забезпечують, щоб застосування законів, підзаконних нормативно-правових актів та адміністративних положень, ухвалених ними згідно зі статтями 36 і 42, було припинене відповідно до делегованого акту, ухваленого Комісією згідно зі статтею 68(6), та з дня, зазначеного у такому акті.
5. Якщо держави-члени ухвалюють інструменти, зазначені у параграфі 1, вони повинні містити покликання на цю Директиву або супроводжуватися таким покликанням у разі їх офіційної публікації.
6. Держави-члени повідомляють Комісії текст основних положень національного законодавства, ухваленого у сфері, охопленій цією Директивою.
Стаття 67. Делегований акт про застосування статті 35 і статей 37-41
1. До 22 липня 2015 року ESMA повинен надати Європейському Парламенту, Раді і Комісії:
(a) висновок щодо функціонування паспорта для КАІФів з ЄС, які управляють АІФами з ЄС та/або реалізовують їх згідно зі статтями 32 і 33, та щодо здійснення реалізації АІФів з третіх країн КАІФами з ЄС у державах-членах і управління АІФами та їх реалізації КАІФами з третіх країн у державах-членах відповідно до застосовних національних режимів, установлених у статтях 36 і 42; і
(b) рекомендацію щодо застосування паспорта для реалізації АІФів з третіх країн КАІФами з ЄС у державах-членах і управління АІФами та їх реалізації КАІФами з третіх країн у державах-членах відповідно до правил, установлених у статті 35 та статтях 37-41.
2. ESMA засновує свій висновок і рекомендацію щодо застосування паспорта для реалізації АІФів з третіх країн КАІФами з ЄС у державах-членах і управління АІФами та їх реалізації КАІФами з третіх країн у державах-членах, між іншим, на таких даних:
(a) щодо функціонування паспорта для КАІФів з ЄС, які управляють АІФами з ЄС і реалізовують їх:
(i) фактичне використання паспорта;
(ii) проблеми, що виникли у зв’язку з:
- дієвою співпрацею між компетентними органами,
- дієвим функціонуванням системи нотифікації,
- захистом інвесторів,
- посередництвом ESMA, у тому числі кількістю випадків і дієвістю його посередництва;
(iii) дієвості збору інформації щодо моніторингу системних ризиків національними компетентними органами, ESMA та ESRB й обміну нею;
(b) щодо процесу реалізації АІФів з третіх країн КАІФами з ЄС у державах-членах й управління АІФами та їх реалізації КАІФами з третіх країн у державах-членах відповідно до застосовних національних режимів:
(i) виконання КАІФами з ЄС усіх вимог, установлених у цій Директиві, за винятком вимог статті 21;
(ii) дотримання КАІФами з третіх країн положень статей 22, 23 і 24 щодо кожного АІФу, який КАІФ реалізовує, та, у відповідних випадках, статей 26-30;
(iii) з метою нагляду за системними ризиками та відповідно до міжнародних стандартів - наявність та дієвість домовленостей про співпрацю між компетентними органами держав-членів, у яких реалізовують АІФи, у застосовних випадках, компетентними органами держави-члена місцезнаходження АІФу з ЄС та наглядовими органами третьої країни, у якій засновано КАІФ з третіх країн, і, у всіх застосовних випадках, наглядовими органами третьої країни, у якій засновано АІФ з третіх країн;
(iv) будь-які питання, пов’язані із захистом інвесторів, які могли б виникнути;
(v) будь-які особливості регулятивних і наглядових рамок третьої країни, які могли б запобігти дієвому виконанню компетентними органами своїх наглядових функцій за цією Директивою;
(c) щодо функціонування обох систем: потенційна дестабілізація ринку та викривлення конкуренції (рівних умов) або будь-які загальні чи індивідуальні труднощі, з якими стикаються КАІФи з ЄС під час власного заснування або реалізації АІФів, якими вони управляють, у будь-якій третій країні.
3. У цьому зв'язку, з дня набуття чинності національних законів, підзаконних нормативно-правових актів та адміністративних положень, необхідних для виконання цієї Директиви, до дня надання ESMA висновку, згаданого у пункті (а) параграфа 1, компетентні органи держав-членів щоквартально надають ESMA інформацію про КАІФи, які управляють АІФами та/або реалізовують їх під їхнім наглядом або із застосуванням паспортного режиму, передбаченого у цій Директиві, або відповідно до своїх національних режимів, та інформацію, необхідну для оцінення елементів, зазначених у параграфі 2.
4. Якщо ESMA вважає, що відсутні значні перешкоди, пов'язані з захистом інвесторів, дестабілізацією ринку, конкуренцією та моніторингом системного ризику, що заважають застосуванню паспорта для реалізації АІФів з третіх країн КАІФами з ЄС у державах-членах й управління АІФами та їх реалізації КАІФами з третіх країн у державах-членах відповідно до правил, установлених у статті 35 та статтях 37-41, він видає позитивну рекомендацію щодо такого.
5. Комісія ухвалює, у формі делегованих актів відповідно до статті 56 та з дотриманням умов статей 57 і 58, інструменти, у яких визначено зміст інформації, яка підлягає наданню відповідно до параграфа 2.
6. Комісія повинна ухвалити делегований акт протягом 3 місяців після отримання від ESMA позитивної рекомендації та висновку і з урахуванням критеріїв, перерахованих у параграфі 2, та цілей цієї Директиви, як-от ті, що стосуються внутрішнього ринку, захисту інвесторів і дієвого моніторингу системного ризику відповідно до статті 56 та з дотриманням умов статей 57 і 58 із зазначенням дати початку застосування правил, установлених у статті 35 та статтях 37-41, у всіх державах-членах. За наявності заперечень проти делегованого акту, зазначеного у першому підпараграфі відповідно до статті 58, Комісія повторно ухвалює делегований акт, на підставі якого правила, установлені у статті 35 та статтях 37-41, стають застосовними у всіх державах-членах, відповідно до статті 56 та з дотриманням умов статей 57 і 58, на пізнішому етапі, що буде вважатися за доцільне за таких обставин, беручи до уваги критерії, перераховані у параграфі 2, та цілі цієї Директиви, як-от ті, що стосуються внутрішнього ринку, захисту інвесторів і дієвого моніторингу системного ризику.
7. Якщо ESMA не надає рекомендації у строк, зазначений у параграфі 1, Комісія подає запит на надання рекомендації протягом нового строку.
Стаття 68. Делегований акт про зупинення застосування статей 36 і 42
1. Через 3 роки після набуття чинності делегованим актом, зазначеним у статті 67(6), на підставі якого правила, установлені у статтях 35 та статтях 37-41, стали застосовними у всіх державах-членах, ESMA надає Європейському Парламенту, Раді і Комісії:
(a) висновок щодо функціонування паспорта для КАІФів з ЄС, які реалізовують АІФи з третіх країн у Союзі згідно зі статтею 35, та для КАІФів з третіх країн, які управляють АІФами та/або реалізовують їх у Союзі згідно зі статтями 37-41, і щодо процесу реалізації АІФів з третіх країн КАІФами з ЄС у державах-членах і управління АІФами та їх реалізації КАІФами з третіх країн у державах-членах відповідно до застосовних національних режимів, як установлено у статтях 36 і 42; і
(b) рекомендацію зупинити існування національних режимів, зазначених у статтях 36 і 42, паралельно із функціонуванням паспорта відповідно до правил, установлених у статті 35 та статтях 37-41.
2. ESMA засновує свої висновок і рекомендацію зупинити існування національних режимів, зазначених у статтях 36 і 42, з-поміж іншого, на таких даних:
(a) щодо функціонування паспорта для КАІФів з ЄС, які реалізовують АІФи з третіх країн в Союзі, і КАІФів з третіх країн, які управляють АІФами та/або реалізовують їх у Союзі:
(i) фактичне використання паспорта;
(ii) проблеми, що виникли у зв’язку з:
- дієвою співпрацею між компетентними органами,
- дієвим функціонуванням системи нотифікації,
- зазначенням референтної держави-члена,
- тим, що дієвому виконанню компетентними органами своїх функцій нагляду запобігають закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення третьої країни, які регулюють КАІФи, або обмеження наглядових та слідчих повноважень наглядових органів третьої країни,
- захистом інвесторів,
- доступом інвесторів до Союзу,
- впливом на країни, що розвиваються,
- посередництвом ESMA, у тому числі кількістю випадків і дієвістю його посередництва;
(iii) обговорення, укладення, існування та дієвість необхідних домовленостей про співпрацю;
(iv) дієвість збору інформації щодо моніторингу системних ризиків національними компетентними органами, ESMA та ESRB й обміну нею;
(v) результати партнерських оцінювань, зазначені у статті 38;
(b) щодо процесу реалізації АІФів з третіх країн КАІФами з ЄС у державах-членах й управління АІФами та їх реалізації КАІФами з третіх країн у державах-членах відповідно до застосовних національних режимів:
(i) виконання КАІФами з ЄС усіх вимог, установлених у цій Директиві, за винятком вимог статті 21;
(ii) дотримання КАІФами з третіх країн положень статей 22, 23 і 24 щодо кожного АІФу, який КАІФ реалізовує, та, у відповідних випадках, статей 26-30;
(iii) з метою нагляду за системними ризиками та відповідно до міжнародних стандартів - наявність та дієвість домовленостей про співпрацю між компетентними органами держав-членів, у яких реалізовують АІФи, у всіх застосовних випадках, компетентними органами держави-члена місцезнаходження обумовленого АІФу з ЄС та наглядовими органами третьої країни, у якій засновано КАІФ з третіх країн, і, у всіх застосовних випадках, наглядовими органами третьої країни, у якій засновано АІФ з третіх країн,
(iv) будь-які питання, пов’язані із захистом інвесторів, які могли б виникнути;
(v) будь-які властивості регулятивних і наглядових рамок третьої країни, які могли б запобігти дієвому виконанню компетентними органами Союзу своїх наглядових функцій за цією Директивою;
(c) щодо функціонування обох систем: потенційна дестабілізація ринку та викривлення конкуренції (рівних умов) і будь-який потенційно негативний вплив на доступ інвесторів або інвестування у країни, що розвиваються, або на їхню користь;
(d) кількісне оцінювання, у межах якого встановлюють кількість юрисдикцій третіх країн, в яких є заснований КАІФ, що реалізовує АІФ у державі-члені із застосуванням паспортного режиму, передбаченого у статті 40, або за національними режимами, передбаченими у статті 42.
3. У цьому зв'язку, від набуття чинності делегованим актом, зазначеним у статті 67(6), та до надання висновку ESMA, згаданого у пункті (а) параграфа 1 цієї статті, компетентні органи щоквартально надають ESMA інформацію про КАІФи, які управляють АІФами та/або реалізовують їх під їхнім наглядом або із застосуванням паспортного режиму, передбаченого у цій Директиві, або відповідно до своїх національних режимів.
4. Якщо ESMA вважає, що відсутні значні перешкоди, пов'язані з захистом інвесторів, дестабілізацією ринку, конкуренцією та моніторингом системного ризику, що заважають зупинити національні режими відповідно до статей 36 і 42 та зробити використання паспорту для реалізації АІФів з третіх країн КАІФами з ЄС у Союзі й управління АІФами та їх реалізації КАІФом з третіх країн у Союзі відповідно до правил, установлених у статті 35 та статтях 37-41, єдиним можливим режимом для провадження таких видів діяльності відповідними КАІФами у Союзі, він видає позитивну рекомендацію щодо такого.
5. Комісія ухвалює, у формі делегованих актів відповідно до статті 56 та з дотриманням умов статей 57 і 58, інструменти, у яких визначено зміст інформації, яка підлягає наданню відповідно до параграфа 2.
6. Комісія повинна ухвалити делегований акт протягом 3 місяців після отримання від ESMA позитивної рекомендації та висновку і з урахуванням критеріїв, перерахованих у параграфі 2, та цілей цієї Директиви, як-от ті, що стосуються внутрішнього ринку, захисту інвесторів і дієвого моніторингу системного ризику відповідно до статті 56 та з дотриманням умов статей 57 і 58 із зазначенням дати припинення застосування національних режимів, зазначених у статтях 36 і 42, і паспортний режим, передбачений у статті 35 та статтях 37-41, повинен стати єдиним й обов’язковим режимом, застосовним в усіх державах-членах.
За наявності заперечень проти делегованого акту, зазначеного у першому підпараграфі відповідно до статті 58, Комісія повторно ухвалює делегований акт, на підставі якого припиняють застосування національних режимів, зазначених у статтях 36 і 42, а паспортний режим, передбачений у статті 35 та статтях 37-41, стає єдиним й обов’язковим режимом, застосовним в усіх державах-членах, відповідно до статті 56 та з дотриманням умов статей 57 і 58, на пізнішому етапі, що буде вважатися за доцільне за таких обставин, беручи до уваги критерії, перераховані у параграфі 2, та цілі цієї Директиви, як-от ті, що стосуються внутрішнього ринку, захисту інвесторів і дієвого моніторингу системного ризику.
7. Якщо ESMA не надає рекомендації у строк, зазначений у параграфі 1, Комісія подає запит на надання рекомендації протягом нового строку.
Стаття 69. Аналіз
1. До 22 липня 2017 року Комісія повинна, на основі публічної консультації та в світлі обговорень з компетентними органами, розпочати аналіз застосування та сфери дії цієї Директиви. У межах такого аналізу вивчають досвід, отриманий під час застосування цієї Директиви, її вплив на інвесторів, АІФи або КАІФи, у Союзі та в третіх країнах, і ступінь, до якого цілей цієї Директиви досягнуто. Комісія, за необхідності, пропонує внесення відповідних змін і доповнень. Аналіз охоплює загальний огляд функціонування правил цієї Директиви та досвіду, отриманого під час їх застосування, у тому числі:
(a) реалізація КАІФами з ЄС АІФів з третіх країн у державах-членах, що відбувається через національні режими;
(b) реалізація КАІФами з третіх країн АІФів у державах-членах, що відбувається через національні режими;
(c) управління АІФами та їх реалізація у Союзі КАІФами з офіційним дозволом, отриманим відповідно до цієї Директиви, що відбувається через паспортний режим, передбачений у цій Директиві;
(d) реалізація АІФів у Союзі особами чи організаціями, що не є КАІФами, або від їхнього імені;
(e) інвестування в АІФи європейськими професійними інвесторами або від їхнього імені;
(f) вплив правил про депозитарії, установлених у статті 21, на депозитарний ринок у Союзі;
(g) вплив вимог щодо прозорості та звітності, встановлених у статтях 22-24, 28 і 29, на оцінювання системного ризику;
(h) потенційний негативний вплив на роздрібних інвесторів;
(i) вплив цієї Директиви на діяльність та життєздатність фондів прямих інвестицій і фондів венчурного капіталу;
(j) вплив цієї Директиви на доступ інвесторів до Союзу;
(k) вплив цієї Директиви на інвестування у країни, що розвиваються, або на їхню користь;
(l) вплив цієї Директиви на захист незареєстрованих на біржі компаній або емітентів, що передбачений статтями 26-30 цієї Директиви, та рівні умови для АІФів й інших інвесторів після набуття значної частки участі у таких незареєстрованих на біржі компаніях або емітентах чи контролю над ними. Під час аналізу реалізації АІФів та/або управління АІФами, зазначеними у пунктах (a), (b) і (c) першого підпараграфу, Комісія вивчає доцільність покладення на ESMA додаткових наглядових обов’язків у цій сфері.
2. Для цілей аналізу, зазначеного в параграфі 1, держави-члени щорічно надають Комісії інформацію про КАІФи, які управляють АІФами та/або реалізовують їх під їхнім наглядом або під паспортним режимом, передбаченим у цій Директиві, або під своїм національним режимом, із зазначенням дати, на яку паспортний режим транспоновано і, якщо це має місце, у їхніх юрисдикціях.
ESMA надає Комісії інформацію про всі КАІФи з третіх країн, які отримали офіційний дозвіл або подали запит на його отримання згідно зі статтею 37.
Інформація, зазначена у першому і другому підпараграфах, охоплює:
(a) інформацію про місце, де обумовлені КАІФи засновано;
(b) у застосовних випадках, особи АІФів з ЄС, якими вони управляють та/або які вони реалізовують;
(c) у застосовних випадках, особи АІФів з третіх країн, якими управляють КАІФи з ЄС, але які не реалізовують у Союзі;
(d) у застосовних випадках, особи АІФів з третіх країн, які реалізовують у Союзі;
(e) інформацію про застосовний режим - національний або Союзу - в межах якого КАІФи провадять свою діяльність; та
(f) будь-яку іншу інформацію, що дає змогу зрозуміти, як КАІФи здійснюють управління АІФами та їх реалізацію у Союзі на практиці.
3. В аналізі, зазначеному в параграфі 1, необхідно належно врахувати розвиток подій на міжнародному рівні та обговорення з третіми країнами і міжнародними організаціями.
4. Після завершення свого аналізу Комісія без зайвих зволікань подає звіт до Європейського Парламенту і Ради. Якщо необхідно, Комісія вносить пропозиції, у тому числі зміни і доповнення до цієї Директиви, беручи до уваги цілі цієї Директиви та її вплив на захист інвесторів, дестабілізацію ринку і конкуренцію, моніторинг системного ризику та потенційний вплив на інвесторів, АІФів або КАІФів у Союзі та в третіх країнах.
Стаття 70. Набуття чинності
Ця Директива набуває чинності на 20-ий день після її публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу.
Стаття 71. Адресати
Цю Директиву адресовано державам-членам.
ДОДАТОК I
1. Під час управління АІФом КАІФ повинен виконувати принаймні такі функції управління інвестиціями:
(a) управління портфелем;
(b) управління ризиками.
2. Інші функції, які КАІФ може додатково виконувати під час колективного управління АІФом:
(a) Адміністрування:
(i) юридичні послуги і послуги з управлінського обліку фондів;
(ii) клієнтські запити;
(iii) оцінювання вартості і ціноутворення, у тому числі податкові відшкодування;
(iv) моніторинг дотримання регулятивних вимог;
(v) ведення реєстру власників паїв/акціонерів;
(vi) розподіл прибутку;
(vii) випуск та погашення паїв/акцій;
(viii) врегулювання договірних відносин, у тому числі відправлення сертифікатів;
(ix) облікування;
(b) Маркетинг;
(c) Діяльність, пов’язана з активами АІФів, зокрема надання послуг, необхідних для виконання фідуціарних обов’язків КАІФу, управління інфраструктурою, діяльність з адміністрування нерухомого майна, надання рекомендацій підприємствам щодо структури капіталу, робота з промисловою стратегією та пов’язані з цим питання, дорадництво та послуги, пов’язані зі злиттям і придбанням підприємств та надання інших послуг, пов’язаних з управлінням АІФом та компаніями й іншими активами, у які він інвестував.
ДОДАТОК II
ПОЛІТИКА ВИНАГОРОДИ
1. Під час установлення та застосування всіх політик винагороди, у тому числі щодо заробітної плати та добровільних пенсійних виплат, для таких категорій персоналу, в тому числі вищої ланки керівництва, осіб, які беруть на себе ризики, виконують функції контролю, та будь-якого працівника, який отримує загальну винагороду, що ставить його на той самий щабель винагороди, що і вищу ланку керівництва, й осіб, які беруть на себе ризики, чия професійна діяльність відчутно впливає на профілі ризику КАІФів чи АІФів, якими вони управляють, КАІФи дотримуються таких принципів у спосіб та мірою, що відповідають їхньому розміру, внутрішній організації та характеру, обсягу та складності їхньої діяльності:
(a) політика винагороди є узгодженою з розумним та дієвим управлінням ризиками, сприяє йому та не заохочує до прийняття ризиків, що є несумісними з профілями ризику, правилами чи установчими документами АІФів, якими вони управляють;
(b) політика винагороди відповідає стратегії комерційної діяльності, цілям, цінностям та інтересам КАІФу та АІФів, якими він управляє, або інвесторів таких АІФів та передбачає заходи для уникнення конфліктів інтересів;
(c) орган управління КАІФу, у межах своєї функції нагляду, ухвалює та періодично переглядає загальні принципи політики винагороди та є відповідальним за її впровадження;
(d) впровадження політики винагороди підлягає, принаймні раз на рік, централізованому та незалежному внутрішньому перегляду на відповідність політикам і процедурам винагороди, ухваленим органом управління у межах його функції нагляду;
(e) персонал, залучений до функцій контролю, отримує компенсацію відповідно до реалізації цілей, пов’язаних з його функціями, незалежно від результатів сфер комерційної діяльності, які він контролює;
(f) безпосереднім куратором виплати винагороди вищій ланці керівництва служб управління ризиками і комплаєнсу є комітет з питань винагороди;
(g) якщо винагорода залежить від результатів діяльності, загальну суму винагороди визначають на основі комбінування оцінки результатів діяльності окремого працівника та структурного підрозділу або відповідного АІФу й сумарних результатів КАІФу, а під час оцінювання індивідуальних результатів діяльності враховують як фінансові, так і нефінансові критерії;
(h) оцінювання результатів діяльності планують на багаторічний строк, що відповідає життєвому циклу АІФів, якими управляє КАІФ, щоб забезпечити процес оцінювання на основі триваліших результатах діяльності та фактичну виплату залежних від результату діяльності частин винагороди з рознесенням по всьому періоду, що враховує політику погашення АІФів, якими він управляє, та їхні інвестиційні ризики;
(i) гарантована змінна винагорода є винятком, здійснюється лише у контексті прийняття на роботу нових працівників, а її виплату обмежено одним роком;
(j) фіксовані й змінні частини загальної винагороди належним чином збалансовано, і фіксована частина становить доволі високу частку від загальної винагороди, щоб уможливити реалізацію цілком гнучкої політики щодо змінних частин винагороди, у тому числі можливість не виплачувати жодної винагороди за змінною частиною;
(k) виплати у зв’язку з достроковим розірванням контракту відображають результати діяльності, досягнуті за певний період, та унормовані таким чином, щоб не покривати невдалі результатів;
(l) визначення результатів діяльності, що використовують для розрахування змінних частин винагороди або груп змінних частин винагороди, охоплює комплексний механізм коригування, щоб врахувати усі відповідні види поточних і майбутніх ризиків;
(m) відповідно до правової структури АІФу та його установчих документів, істотна частина, та у будь-якому разі щонайменше 50 % будь-якоїї змінної винагороди складається з паїв або акцій обумовленого АІФу або рівнозначної дольової участі, або пов’язаних з акціями інструментів, або рівнозначних негрошових інструментів, за умови що на управління АІФами не припадає менше ніж 50 % усього портфелю, якими управляє КАІФ, у разі чого мінімальний рівень 50 % не застосовують.
Інструменти, зазначені у цьому пункті, є предметом відповідної політики утримання, розробленої задля узгодження мотивації з інтересами КАІФу й АІФів, якими він управляє, та інвесторів таких АІФів. Держави-члени або їхні компетентні органи можуть накладати обмеження щодо всіх видів та проектів таких інструментів або забороняти певні інструменти, з урахуванням обставин. Цей пункт застосовують як до частки змінної частини винагороди, яку відстрочено відповідно до пункту (n), так і до частки змінної частини винагороди, яку не було відстрочено;
(n) істотну частку, та у будь-якому разі щонайменше 40%, змінної частини винагороди відстрочують на період, що є доцільним з огляду на життєвий цикл та політику погашення обумовленого АІФу, і за правилами скоригують на характер ризиків обумовленого АІФу.
Період, зазначений у цьому пункті, становить щонайменше від трьох до п’яти років, якщо період існування АІФу не є коротшим; швидкість отримання винагороди, яку виплачують на підставі домовленостей про відстрочку, не перевищує швидкості на пропорційній основі; у разі особливо великої суми змінної частини винагороди, відстрочують щонайменше 60 % суми;
(o) змінну частину винагороди, у тому числі відстрочена частка, виплачують або перераховують тільки за умови, що це в цілому підтримує сталий розвиток КАІФу з огляду на його фінансову ситуацію та є обґрунтованим з точки зору результатів діяльності структурного підрозділу, АІФу і заінтересованої фізичної особи.
Загальна змінна винагорода зазвичай значно скорочується у разі незадовільних або негативних фінансових результатів діяльності відповідного КАІФу або АІФу, враховуючи як поточну компенсацію, так і зменшення виплат сум, нарахованих за попередні періоди, у тому числі шляхом застосування штрафних санкцій або механізмів повернення виплачених коштів;
(p) пенсійна політика відповідає стратегії комерційної діяльності, цілям, цінностям та довгостроковим інтересам КАІФу та АІФів, якими він управляє.
Якщо працівник залишає КАІФ до виходу на пенсію, КАІФ утримує добровільну пенсійну допомогу у формі інструментів, визначених у пункті (m), протягом 5 років. Якщо працівник досягає пенсійного віку, добровільну пенсійну допомогу виплачують працівникові у формі інструментів, визначених у пункті (m), з урахуванням п'ятирічного періоду утримання;
(q) від персоналу вимагають зобов’язатися не використовувати персональні стратегії хеджування або страхування, пов’язане з винагородою та відповідальністю, задля ослаблення наслідків вирівнювання ризиків, що передбачені у їхніх механізмах винагороди;
(r) змінна винагорода не виплачується шляхом застосування механізмів або методів, які сприяють уникненню вимог цієї Директиви.
2. Принципи, встановлені у параграфі 1, застосовують щодо винагороди будь-якого виду, яку виплачує КАІФ, щодо будь-якої суми, яку безпосередньо виплачує сам АІФ, у тому числі премії за успішне управління, та до будь-якого передання паїв або акцій АІФу на користь таких категорій персоналу, в тому числі вищої ланки керівництва, осіб, які беруть на себе ризики, служб контролю і будь-якого працівника, який отримує загальну винагороду, що ставить його на той самий щабель винагороди, що і вищу ланку керівництва, й осіб, які беруть на себе ризики, чия професійна діяльність істотно впливає на профіль ризику АІФу, яким вони управляють.
3. КАІФи, які є значними з огляду на їхній розмір або розмір АІФів, якими вони управляють, їхню внутрішню організацію та вид, масштаб та складність їхньої діяльності, повинні утворювати комітет з питань винагороди. Комітет з питань винагороди повинен мати таку структуру, яка дозволяє йому виробляти компетентне і незалежне судження щодо політик та практик винагороди та стимулів, розрахованих на управління ризиками.
Комітет з винагороди відповідає за підготовлення рішень щодо винагороди, у тому числі тих, що мають наслідки для ризиків та управління ризиками обумовленого КАІФу або АІФу, та які ухвалює орган управління у межах своєї наглядової функції. Головою комітету з питань винагороди є член органу управління, який не виконує жодних виконавчих функцій в структурі обумовленого КАІФу. Членами комітету з питань винагороди є члени органу управління, які не виконують жодних виконавчих функцій в структурі обумовленого КАІФу.
ДОДАТОК III
ДОКУМЕНТАЦІЯ ТА ІНФОРМАЦІЯ, ЩО ЇЇ НАДАЮТЬ У РАЗІ НАМІРУ ЗДІЙСНЮВАТИ РЕАЛІЗАЦІЮ В ДЕРЖАВІ-ЧЛЕНІ МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ КАІФу
(i) Нотифікаційний лист, у тому числі програма діяльності з визначенням осіб АІФів, які КАІФ має намір реалізувати, та інформація про місце, де АІФи засновано;
(j) установчі документи АІФу;
(k) особа депозитарію АІФу;
(l) відкриті для інвесторів опис та будь-яка інформація про АІФ;
(m) інформація про місце, де АІФ-розпорядника засновано, якщо АІФ є АІФ-фідером;
(n) будь-яка додаткова інформація, зазначена в статті 23(1), по кожному АІФу, що його має намір реалізовувати КАІФ;
(o) у відповідних випадках, інформація про механізми, встановлені для запобігання реалізації паїв або акцій АІФу роздрібним інвесторам, у тому числі у випадку, коли КАІФ залучає незалежних осіб для надання інвестиційних послуг щодо АІФу.
ДОДАТОК IV
ДОКУМЕНТАЦІЯ ТА ІНФОРМАЦІЯ, ЩО ЇЇ НАДАЮТЬ У РАЗІ НАМІРУ ЗДІЙСНЮВАТИ РЕАЛІЗАЦІЮ У ДЕРЖАВАХ-ЧЛЕНАХ, ЩО НЕ Є ДЕРЖАВОЮ-ЧЛЕНОМ МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ КАІФу
(d) Нотифікаційний лист, у тому числі програма діяльності з визначенням осіб АІФів, які КАІФ має намір реалізувати, та інформація про місце, де АІФи засновано;
(e) установчі документи АІФу;
(f) особа депозитарію АІФу;
(g) відкриті для інвесторів опис та будь-яка інформація про АІФ;
(h) інформація про місце, де АІФ-розпорядника засновано, якщо АІФ є АІФ-фідером;
(i) будь-яка додаткова інформація, зазначена в статті 23(1), по кожному АІФу, що його має намір реалізовувати КАІФ;
(j) зазначення держави-члена, у якій він має намір реалізовувати паї або акції АІФу професійним інвесторам;
(k) інформація про механізми, напрацьовані для реалізації АІФів, та, у відповідних випадках, інформація про механізми, встановлені для запобігання реалізації паїв або акцій АІФу роздрібним інвесторам, у тому числі у випадку, коли КАІФ залучає незалежних осіб для надання інвестиційних послуг щодо АІФу.