3. Якщо КАІФ має намір реалізувати паї або акції АІФів з третіх країн у державі-члені свого місцезнаходження, КАІФ подає нотифікаційне повідомлення компетентним органам держави-члена свого місцезнаходження про кожний АІФ з третіх країн, який він має намір реалізовувати.
Така нотифікація охоплює документацію та інформацію, зазначену у додатку III.
4. Не пізніше ніж через 20 робочих днів після отримання повного нотифікаційного пакету, згаданого у параграфі 3, компетентні органи держави-члена місцезнаходження КАІФу повідомляють КАІФ про те, чи він може розпочинати реалізацію АІФу, зазначеного у повідомленні, згаданому у параграфі 3, на своїй території. Компетентні органи держави-члена місцезнаходження КАІФу запобігають реалізації АІФу тільки тоді, коли управління АІФом, що здійснює КАІФ, не відповідає або не відповідатиме вимогам цієї Директиви або КАІФ іншим чином не дотримується або не дотримуватиметься положень цієї Директиви. У разі позитивного рішення, КАІФ може розпочинати реалізацію АІФу у державі-члені свого місцезнаходження з моменту вчинення компетентними органами відповідної нотифікації.
Компетентні органи держави-члена місцезнаходження КАІФу також повідомляють ESMA про те, що КАІФ може розпочинати реалізацію паїв або акцій АІФу у державі-члені місцезнаходження КАІФу.
5. Якщо КАІФ має намір реалізувати паї або акції АІФів з третіх країн у державі-члені, що не є державою-членом його місцезнаходження, КАІФ подає нотифікаційне повідомлення компетентним органам держави-члена свого місцезнаходження про кожний АІФ з третіх країн, який він має намір реалізовувати.
Така нотифікація охоплює документацію та інформацію, зазначену у додатку IV.
6. Компетентні органи держави-члена місцезнаходження КАІФу повинні, не пізніше ніж через 20 робочих днів з моменту отримання повного нотифікаційного пакету, згаданого у параграфі 5, передати такий повний нотифікаційний пакет компетентним органам держав-членів, для реалізації на території яких АІФ призначений. Таке передання здійснюватимуть тільки за умови, управління АІФом, що здійснює КАІФ, відповідно до положень цієї Директиви та що КАІФ в іншому дотримується положень цієї Директиви.
Компетентні органи держави-члена місцезнаходження КАІФу повинні додати щодо такого акту заяву про те, що обумовлений КАІФ має офіційний дозвіл на управління АІФами за окремою інвестиційною стратегією.
7. Після передання нотифікаційного пакету компетентні органи держави-члена місцезнаходження КАІФу повинні без зволікань надати КАІФові нотифікаційне повідомлення про таке передання. КАІФ може розпочинати реалізацію АІФу у відповідних державах-членах ведення діяльності КАІФу від дати такої нотифікації від компетентних органів.
Компетентні органи держави-члена місцезнаходження КАІФу також повідомляють ESMA про те, що КАІФ може розпочинати реалізацію паїв або акцій АІФу у державах-членах ведення діяльності КАІФу.
8. Домовленості, зазначені у пункті (h) додатку IV, підпадають під дію законодавства держав-членів ведення діяльності КАІФу та під їхній нагляд.
9. Держави-члени забезпечують, щоб нотифікаційний лист від КАІФу, згаданий у параграфі 5, та заяву, згадану у параграфі 6, було надано мовою, звичною у сфері міжнародних фінансів.
Держави-члени забезпечують, щоб документи, згадані в параграфі 6, оформлені і передані в електронній формі, були прийняті компетентними органами.
10. У разі відчутної зміни будь-яких даних, які повідомлено відповідно до параграфа 3 або 5, КАІФ надсилає письмове повідомлення про таку зміну компетентним органам держави-члена свого місцезнаходження принаймні за 1 місяць до впровадження запланованої зміни або негайно після здійснення незапланованої зміни.
Якщо, внаслідок запланованої зміни, управління АІФом, що здійснює КАІФ, більше не відповідатиме вимогам цієї Директиви або КАІФ більше не відповідатиме вимогам цієї Директиви, компетентні органи держави-члена місцезнаходження КАІФу без зайвих зволікань повідомляють КАІФ про те, що він не повинен впроваджувати зміни.
Якщо заплановану зміну впроваджено незважаючи на перший та другий підпараграфи або якщо здійснено незаплановану зміну, у зв’язку з чим управління АІФом, що здійснює КАІФ, більше не відповідатиме вимогам цієї Директиви або КАІФ іншим чином більше не відповідатиме вимогам цієї Директиви, компетентні органи держави-члена місцезнаходження КАІФу вживають усіх належних заходів відповідно до статті 46, у тому числі, за необхідності, явна заборона реалізації АІФу.
Якщо зміни є прийнятними, оскільки не впливають на відповідність управління АІФом, що здійснює КАІФ, положенням цієї Директиви або дотримання іншим чином КАІФом положень цієї Директиви, компетентні органи держави-члена місцезнаходження КАІФу повинні без зволікань повідомити ESMA щодо тих змін, які стосуються припинення реалізації певних АІФів або стосуються реалізації додаткових АІФів і, у застосовних випадках, компетентні органи держав-членів ведення діяльності КАІФу про такі зміни.
11. Комісія ухвалює, у формі делегованих актів відповідно до статті 56 та з дотриманням умов статей 57 і 58, інструменти щодо домовленостей про співпрацю, зазначених у пункті (а) параграфа 2, щоб розробити спільні рамки, що сприятимуть встановленню таких домовленостей про співпрацю з третіми країнами.
12. Для того, щоб забезпечити уніфіковане застосування цієї статті, ESMA може розробити настанови для встановлення умов застосування інструментів, ухвалених Комісією щодо домовленостей про співпрацю, зазначених у пункті (а) параграфа 2.
13. ESMA розробляє проекти регулятивних технічних стандартів для визначення мінімального змісту домовленостей про співпрацю, зазначених у пункті (а) параграфу 2, таким чином, щоб забезпечити отримання як компетентними органами держави-члена місцезнаходження, так і державами-членами ведення діяльності інформації, достатньої для здійснення ними їхніх наглядових та слідчих повноважень за цією Директивою.
Комісії делеговано повноваження ухвалювати регулятивні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
14. Для того, щоб забезпечити узгоджену гармонізацію цієї статті, ESMA розробляє проекти регулятивних технічних стандартів для визначення процедур координування й обміну інформацією між компетентним органом держави-члена місцезнаходження і компетентними органами держав-членів ведення діяльності КАІФу.
Комісії делеговано повноваження ухвалювати регулятивні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
15. Якщо компетентний орган відхиляє запит на обмін інформацією відповідно до регулятивних технічних стандартів, зазначених у параграфі 14, відповідні компетентні органи можуть передати питання ESMA, що може діяти згідно з повноваженнями, покладеними на нього у статті 19 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
16. Для того, щоб забезпечити уніфіковані умови застосування цієї статті, ESMA може розробити проекти імплементаційних технічних стандартів, щоб визначити:
(a) форму та зміст зразка нотифікаційного листа, згаданого у параграфі 3;
(b) форму та зміст зразка нотифікаційного листа, згаданого у параграфі 5;
(c) форму та зміст зразка заяви, згаданої у параграфі 6;
(d) форму передачі, згаданої у параграфі 6;
(e) форму письмового повідомлення, згаданого у параграфі 10.
Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, відповідно до статті 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
17. Без обмеження статті 43(1) держави-члени вимагають, щоб АІФи, якими управляє та які реалізовує КАІФ, було реалізовано лише професійним інвесторам.
Стаття 36. Умови реалізації без паспорта у державах-членах АІФів з третіх країн, якими управляє КАІФ з ЄС
1. Без обмеження статті 35 держави-члени можуть дозволити КАІФові з ЄС з офіційним дозволом реалізовувати професійним інвесторам лише на своїй території паї або акції АІФів з третіх країн, якими він управляє, або АІФ-фідерів з ЄС, що не виконують вимоги, згадані у другому підпараграфі статті 31(1), за умови, що:
(a) КАІФ виконує усі вимоги, встановлені у цій Директиві, за винятком статті 21. Такий КАІФ при цьому забезпечує, щоб для виконання обов’язків, зазначених у статті 21(7), (8) та (9), було призначено одну чи більше установ. Сам КАІФ такі функційні обов'язки не виконує. КАІФ надає своїм наглядовим органам інформацію про особи таких установ, відповідальних за виконання обов’язків, зазначених у статті 21(7), (8) та (9);
(b) задля нагляду за системним ризиком та відповідно до міжнародних стандартів наявні належні домовленості про співпрацю між компетентними органами держави-члена місцезнаходження КАІФу та наглядовими органами третьої країни, у якій засновано АІФ з третіх країн, для того, щоб забезпечити дієвий обмін інформацією, що дозволяє компетентним органам держави-члена місцезнаходження КАІФу виконувати свої обов’язки згідно з цією Директивою;
(c) третю країну, в якій засновано АІФ з третіх країн, не внесено до списку ФАТФ як некооперативну країну чи територію.
2. Держави-члени можуть запровадити суворіші правила для КАІФів щодо реалізації паїв або акцій АІФів з третіх країн інвесторам на своїй території для цілі цієї статті.
3. Комісія ухвалює, у формі делегованих актів відповідно до статті 56 та з дотриманням умов статей 57 і 58, інструменти щодо домовленостей про співпрацю, зазначені у параграфі 1, щоб розробити спільні рамки, що сприятимуть встановленню таких домовленостей про співпрацю з третіми країнами.
4. Для того, щоб забезпечити уніфіковане застосування цієї статті, ESMA розробляє настанови для встановлення умов застосування інструментів, ухвалених Комісією щодо домовленостей про співпрацю, зазначених у параграфі 1.
Стаття 37. Дозвільна процедура для КАІФів з третіх країн, які мають намір управляти АІФами з ЄС та/або реалізувати АІФи, якими вони управляють, на території Союзу відповідно до статей 39 або 40
1. Держави-члени вимагають, щоб КАІФи з третіх країн, які мають намір управляти АІФами з ЄС та/або реалізувати АІФи, якими вони управляють, на території Союзу, відповідно до статей 39 або 40 отримували попередній офіційний дозвіл від компетентних органів своїх референтних держав-членів відповідно до цієї статті.
2. КАІФ з третіх країн, який має намір отримати попередній офіційний дозвіл, про який ідеться у параграфі 1, дотримується положень цієї Директиви за винятком положень глави VI. Якщо та остільки, оскільки дотримання вимоги цієї Директиви є несумісним з дотриманням права, під дію якого підпадає КАІФ з третіх країн та/або АІФ з третіх країн, що його реалізують на території Союзу, КАІФ не зобов’язаний дотримуватися такого положення цієї Директиви, якщо він може довести, що:
(a) неможливо поєднати таке дотримання з дотриманням обов’язкового положення в законодавстві, під дію якого підпадає КАІФ з третіх країн та/або АІФ з третіх країн, що його реалізують на території Союзу;
(b) правом, під дію якого підпадає КАІФ з третіх країн та/або АІФ з третіх країн, передбачено рівнозначне правило з такою самою регулятивною ціллю і з наданням такого самого рівня захисту для інвесторів відповідного АІФу; та
(c) КАІФ з третіх країн та/або АІФ з третіх країн дотримується рівнозначного правила, згаданого у пункті (b).
3. КАІФ з третіх країн, який має намір отримати попередній офіційний дозвіл, про який ідеться у параграфі 1, повинен мати законного представника, заснованого у його референтній державі-члені. Законний представник є контактною особою КАІФу на території Союзу; обмін будь-якою офіційною кореспонденцією між компетентними органами і КАІФом та між інвесторами з ЄС відповідних АІФу і КАІФу, як передбачено в цій Директиві, здійснюється через такого законного представника. Законний представник виконує функцію комплаєнсу, пов’язану з діяльністю з управління і реалізації, яку провадить КАІФ за нормами цієї Директиви, разом з КАІФом.
4. Референтну державу-члена КАІФу з третіх країн визначають так:
(a) якщо КАІФ з третіх країн має намір управляти лише одним АІФом з ЄС або кількома АІФами з ЄС, заснованими в одній державі-члені, та не має наміру реалізовувати будь-який АІФ відповідно до статті 39 або 40 на території Союзу, референтною державою-членом вважають державу-члена місцезнаходження такого або таких АІФів, а компетентні органи цієї держави-члена матимуть компетенцію на проведення дозвільної процедури та нагляду за КАІФом;
(b) якщо КАІФ з третіх країн має намір управляти кількома АІФами з ЄС, заснованими в різних державах-членах, та не має наміру реалізовувати будь-який АІФ відповідно до статті 39 або 40 на території Союзу, референтною державою-членом є:
(i) держава-член, у якій засновано більшість АІФів; або
(ii) держава-член, у якій здійснюють управління найбільшим обсягом активів;
c) якщо КАІФ з третіх країн має намір реалізувати лише один АІФ з ЄС лише в одній державі-члені, референтну державу-член визначають таким чином:
(i) якщо АІФ має офіційний дозвіл або зареєстрований у державі-члені, це держава-член місцезнаходження АІФу або держава-член, у якій КАІФ має намір реалізувати АІФ;
(ii) якщо АІФ не має офіційного дозволу або не зареєстрований у державі-члені, це держава-член, у якій КАІФ має намір реалізувати АІФ;
(d) якщо КАІФ з третіх країн має намір реалізувати лише один АІФ з третіх країн лише в одній державі-члені, референтною державою-членом є така держава-член;
(e) якщо КАІФ з третіх країн має намір реалізувати лише один АІФ з ЄС, однак у різних державах-членах, референтну державу-член визначають таким чином:
(i) якщо АІФ має офіційний дозвіл або зареєстровано у державі-члені, держава-член місцезнаходження АІФу або одна з держав-членів, у якій КАІФ має намір здійснювати фактичну реалізацію; або
(ii) якщо АІФ не має офіційного дозволу або не зареєстровано у державі-члені, одна з держав-членів, у якій КАІФ має намір здійснювати фактичну реалізацію;
(f) якщо КАІФ з третіх країн має намір реалізувати лише один АІФ з третіх країн, однак у різних державах-членах, референтною державою-членом є одна з таких держав-членів;
(g) якщо КАІФ з третіх країн має намір реалізувати кілька АІФів з ЄС на території Союзу, референтну державу-член визначають таким чином:
(i) за умови, що усім таким АІФам надано дозвіл або їх зареєстровано в одній державі-члені, це держава-член місцезнаходження таких АІФів або держава-член, у якій КАІФ має намір здійснювати фактичну реалізацію більшості з таких АІФів;
(ii) за умови, що АІФи не мають офіційного дозволу або їх не зареєстровано в одній і тій же державі-члені, це держава-член, у якій КАІФ має намір здійснювати фактичну реалізацію більшості з таких АІФів;
(h) якщо КАІФ з третіх країн має намір реалізувати кілька АІФів з ЄС і АІФів з третіх країн або кілька АІФів з третіх країн в Союзі, референтною державою-членом є держава-член, у якій він має намір здійснювати фактичну реалізацію більшості з таких АІФів.
Відповідно до критеріїв, визначених у пунктах (b), (c)(i), (e), (f) і (g)(i) першого підпараграфа, може існувати більше ніж одна референтна держава-член. У таких випадках держави-члени вимагають, щоб КАІФ з третіх країн, який має намір управляти АІФами з ЄС та/або реалізувати АІФи, якими він управляє, в Союзі, відповідно до статей 39 або 40 подавав запит до компетентних органів усіх держав-членів, які є потенційними референтними державами-членами, відповідно до критеріїв, установлених у згаданих пунктах, щоб визначити серед них свою референтну державу-члена. Такі компетентні органи спільно обирають референтну державу-члена для КАІФу з третіх країн протягом 1 місяця з дня отримання такого запиту. Компетентні органи держави члена, яку призначено як референтну державу-члена, без зайвих зволікань повідомляють КАІФ третьої країни про таке призначення. Якщо КАІФ з третіх країн належним чином не повідомили про вибір, здійснений відповідними компетентними органами, протягом 7 днів з здійснення вибору або відповідні компетентні органи не здійснили вибір протягом 1 місяця, КАІФ з третіх країн може самостійно обрати свою референтну державу-члена на основі критеріїв, установлених у цьому параграфі.
КАІФ повинен бути в змозі довести свій намір здійснювати фактичну реалізацію в певній державі-члені шляхом розкриття своєї стратегії реалізації компетентним органам держави-члена, зазначеної ним.
5. Держави-члени вимагають, щоб КАІФ з третіх країн, який має намір управляти АІФами з ЄС без реалізації їх та/або реалізовувати АІФи, якими він управляє, в Союзі, відповідно до статей 39 або 40 подавав запит на офіційний дозвіл до своєї референтної держави-члена.
Після отримання заявки на офіційний дозвіл компетентні органи оцінюють, чи вибір референтної держави-члена, що здійснив КАІФ, відповідає критеріям, установленим у параграфі 4. Якщо компетентні органи вважають, що це не так, вони відхиляють дозвільний запит КАІФу з третіх країн, надавши пояснення причини відхилення. Якщо компетентні органи вважають, що критеріїв параграфа 4 дотримано, вони повідомляють ESMA, при цьому здійснюють запит рекомендації щодо їхньої оцінки. У своєму повідомленні до ESMA компетентні органи надають ESMA обґрунтування КАІФом його оцінки щодо референтної держави-члена та інформацію про стратегію реалізації КАІФу.
Протягом 1 місяця з дня отримання повідомлення, про яке йдеться у другому підпараграфі, ESMA надає відповідним компетентним органам рекомендацію щодо їхньої оцінки референтної держави-члена за критеріями, установленими у параграфі 4. ESMA надає негативну рекомендацію тільки за умови, що вважає, що критеріїв, установлених у параграфі 4, не дотримано.
Строк, зазначений у статті 8(5), повинен бути призупинений на період здійснення ESMA розгляду, передбаченого у цьому параграфі.
Якщо компетентні органи пропонують надати дозвіл, що суперечить рекомендації ESMA, згаданій у третьому підпараграфі, вони повідомляють ESMA з наведенням свого обґрунтування. ESMA може опублікувати той факт, що компетентні органи не дотримуються чи не мають наміру дотримуватися його рекомендації. ESMA може також вирішити, в кожному окремому випадку на індивідуальній основі, опублікувати причини недотримання такої рекомендації, повідомлені компетентними органами. Компетентні органи отримують попереднє повідомлення про таке опублікування.
Якщо компетентні органи пропонують надати дозвіл, що суперечить рекомендації ESMA, згаданій у третьому підпараграфі, і КАІФ має намір реалізувати паї або акції АІФів, якими він управляє, у державах-членах, що не є референтною державою-членом, компетентні органи референтної держави-члена також повідомляють компетентні органи таких держав-членів про це з наведенням свого обґрунтування. В усіх застосовних випадках компетентні органи референтної держави-члена повідомляють також компетентні органи держав-членів місцезнаходження АІФів, якими управляє КАІФ, про це з наведенням свого обґрунтування.
6. Якщо компетентний орган держави-члена не погоджується з вибором референтної держави-члена, що здійснив КАІФ, відповідні компетентні органи можуть передати питання ESMA, що може діяти згідно з повноваженнями, покладеними на нього у статті 19 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
7. Без обмеження параграфа 8 офіційний дозвіл надають лише за виконання таких додаткових умов:
(a) КАІФ визначив референтну державу-члена відповідно до критеріїв, установлених у параграфі 4, та на підтримання вибору розкрив стратегію реалізації, а відповідні компетентні органи дотрималися процедури, встановленої у параграфі 5;
(b) КАІФ призначив законного представника, заснованого у референтній державі-члені;
(c) законний представник є, разом з КАІФом, контактною особою КАІФу з третіх країн для інвесторів відповідних АІФів, для ESMA та компетентних органів щодо діяльності, на провадження якої КАІФові надано дозвіл на території Союзу, та повинен мати, принаймні, достатнє устатковання для виконання функції комплаєнсу згідно з цією Директивою;
(d) забезпечено наявність належних домовленостей про співпрацю між компетентними органами референтної держави-члена, компетентними органами держави-члена місцезнаходження відповідних АІФів з ЄС та наглядовими органами третьої країни, у якій засновано КАІФ з третіх країн, для того, щоб забезпечити, принаймні, ефективний обмін інформацією, що дозволяє компетентним органам виконувати свої обов’язки згідно з цією Директивою;
(e) третю країну, в якій засновано КАІФ з третіх країн, не внесено до списку ФАТФ як некооперативну країну чи територію;
(f) третя країна, у якій засновано КАІФ з третіх країн, уклала з референтною державою-членом угоду, що повністю відповідає стандартам, установленим у статті 26 Типової конвенції ОЕСР про уникнення подвійного оподаткування доходів і капіталу, та забезпечує дієвий обмін інформацією щодо питань з оподаткування, в тому числі будь-які багатосторонні податкові угоди;
(g) ані закони, підзаконні нормативно-правові акти та адміністративні положення третьої країни, які регулюють КАІФ, ані обмеження наглядових та слідчих повноважень наглядових органів такої третьої країни не перешкоджають дієвому виконанню компетентними органами їхніх функцій нагляду за цією Директивою.
Якщо компетентний орган іншої держави-члена не погоджується з оцінкою компетентних органів референтної держави-члена КАІФу щодо застосування пунктів (а)-(е) і (g) цього параграфу, відповідні компетентні органи можуть передати питання ESMA, що може діяти згідно з повноваженнями, покладеними на нього у статті 19 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
Якщо компетентний орган АІФу з ЄС не приєднується до необхідних домовленостей про співпрацю, як передбачено у пункті (d) першого підпараграфа, протягом розумного періоду часу, компетентні органи референтної держави-члена можуть передати питання ESMA, що може діяти згідно з повноваженнями, покладеними на нього у статті 19 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
8. Дозвіл надають відповідно до глави II, яку застосовують mutatis mutandis з дотриманням таких критеріїв:
(a) до інформації, про яку йдеться у статті 7(2), повинні бути додані:
(i) обґрунтування КАІФом його оцінки щодо референтної держави-члена згідно з критеріями, установленими у параграфі 4, та інформацію про стратегію реалізації;
(ii) перелік положень цієї Директиви, дотримання яких КАІФом є неможливим, оскільки дотримання таких положень КАІФом є, відповідно до параграфа 2, несумісним з дотриманням обов’язкового положення в законодавстві, під дію якого підпадає КАІФ з третіх країн та/або реалізований на території Союзу АІФ з третіх країн;
(iii) письмовий доказ, що ґрунтується на регулятивних технічних стандартах, розроблених ESMA, того, що в законодавстві третьої країни передбачено правило, яке є рівнозначним положенням, дотримання яких є неможливим, має таку саму регулятивну ціль і пропонує такий самий рівень захисту для інвесторів відповідних АІФів, та того, що КАІФ дотримується такого рівнозначного правила; при цьому такий письмовий доказ повинен бути підтверджений правовим висновком про існування відповідного несумісного обов’язкового положення в законодавстві третьої країни та містити опис регулятивної цілі та характеру захисту інвесторів, на яку вона спрямована; та
(iv) найменування законного представника КАІФу та місце, де його засновано;
(b) інформацію, про яку йдеться у статті 7(3), може бути зведено до інформації про АІФи з ЄС, якими має намір управляти КАІФ, та про АІФи, якими управляє КАІФ, що має намір здійснювати реалізацію на території Союзу з паспортом;
(c) пункт (а) статті 8(1) не обмежує параграф 2 цієї статті;
(d) пункт (е) статті 8(1) не застосовується;
(e) другий підпараграф статті 8(5) повинен бути прочитаний як такий, що містить покликання на "інформацію, про яку йдеться у пункті (а) статті 37(8)".
Якщо компетентний орган іншої держави-члена не погоджується з наданням офіційного дозволу компетентними органами референтної держави-члена КАІФу, відповідні компетентні органи можуть передати питання ESMA, що може діяти згідно з повноваженнями, покладеними на нього у статті 19 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
9. Якщо компетентні органи референтної держави-члена вважають, що КАІФ може покладатися на параграф 2, щоб отримати звільнення від дотримання певних положень цієї Директиви, вони без зайвих зволікань повідомляють про це ESMA. Вони підтримують такий висновок інформацією, наданою КАІФом відповідно до пунктів (a)(ii) та (iii) параграфа 8.
Протягом 1 місяця з дня отримання повідомлення, про яке йдеться у першому підпараграфі, ESMA надає компетентним органам рекомендацію щодо застосування звільнення від дотримання положень цієї Директиви внаслідок несумісності згідно з параграфом 2. У рекомендації може, зокрема, йтися про те, чи справді, судячи з інформації, наданої КАІФом відповідно до пунктів (a)(ii) та (iii) параграфу 8, та регулятивних технічних стандартах щодо рівнозначності, умови для такого звільнення виконано. ESMA намагається створити спільну європейську культуру нагляду та узгоджені практики нагляду і забезпечити узгоджені підходи серед компетентних органів щодо застосування цього параграфа.
Строк, зазначений у статті 8(5), повинен бути призупинений на період здійснення ESMA розгляду згідно з цим параграфом.
Якщо компетентні органи референтної держави-члена пропонують надати офіційний дозвіл, що суперечить рекомендації ESMA, згаданій у другому підпараграфі, вони повідомляють ESMA з наведенням свого обґрунтування. ESMA повинна опублікувати той факт, що компетентні органи не дотримуються чи не мають наміру дотримуватися його рекомендації. ESMA може також вирішити, в кожному окремому випадку на індивідуальній основі, опублікувати причини недотримання такої рекомендації, повідомлені компетентними органами. Відповідні компетентні органи отримують попереднє повідомлення про таке опублікування.
Якщо компетентні органи пропонують надати дозвіл, що суперечить рекомендації ESMA, зазначеній у другому підпараграфі, і КАІФ має намір реалізувати паї або акції АІФів, якими він управляє, у державах-членах, що не є референтною державою-членом, компетентні органи референтної держави-члена також повідомляють компетентні органи таких держав-членів про це з наведенням свого обґрунтування.
Якщо компетентний орган іншої держави-члена не погоджується з оцінкою компетентних органів референтної держави-члена КАІФу щодо застосування цього параграфа, відповідні компетентні органи можуть передати питання ESMA, що може діяти згідно з повноваженнями, покладеними на нього у статті 19 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
10. Компетентні органи референтної держави-члена без зайвих зволікань повідомляють ESMA про результати процесу надання первинного офіційного дозволу, будь-які зміни в офіційному дозволі КАІФу та будь-яке відкликання офіційного дозволу.
Компетентні органи повідомляють ESMA про заявки на офіційний дозвіл, які вони відхилили, надаючи дані про КАІФ, який подав запит на надання офіційного дозволу, та причини відхилення. ESMA веде основний реєстр таких даних, які надають у розпорядження компетентним органам на запит. Компетентні органи ставляться до цієї інформації як до конфіденційної.
11. На визначення референтної держави-члена не впливає подальший розвиток комерційної справи КАІФу у Союзі. Проте якщо КАІФ змінює свою стратегію реалізації протягом 2 років з моменту отримання первинного офіційного дозволу, і така зміна вплинула б на визначення референтної держави-члена, якби змінена стратегія реалізації була початковою стратегією реалізації, КАІФ передає компетентним органам первинної референтної держави-члена нотифікаційне повідомлення про зміну перед її впровадженням та зазначає свою референтну державу-члена відповідно до критеріїв, установлених у параграфі 4, та на основі нової стратегії. КАІФ обґрунтовує свою оцінку шляхом розкриття своєї нової стратегії реалізації первинній референтній державі-членові. Разом з цим КАІФ надає інформацію про свого законного представника, у тому числі його найменування та місце, де його засновано. Законний представник повинен бути заснований в новій референтній державі-члені.
Первинна референтна держава-член оцінює, чи визначення КАІФу відповідно до першого підпараграфа здійснено правильно, та повідомляє про це ESMA. ESMA надає рекомендації щодо оцінки, виробленої компетентними органами. У своєму нотифікаційному повідомленні до ESMA компетентні органи надають обґрунтування КАІФом його оцінки щодо референтної держави-члена та інформацію про нову стратегію КАІФу щодо реалізації.
Протягом 1 місяця з дня отримання нотифікаційного повідомлення, про яке йдеться у другому підпараграфі, ESMA надає відповідним компетентним органам рекомендацію щодо їхньої оцінки. ESMA надає негативну рекомендацію тільки за умови, що вважає, що критеріїв, установлених у параграфі 4, не дотримано.
Після отримання рекомендацій від ESMA відповідно до третього підпараграфа компетентні органи первинної референтної держави-члена повідомляють КАІФові з третіх країн, його первинному законному представникові і ESMA своє рішення.
Якщо компетентні органи первинної референтної держави-члена погоджуються з оцінкою, виробленою КАІФом, вони повідомляють також компетентні органи нової референтної держави-члена про зміну. Первинна держава-член без зайвих зволікань передає примірник дозвільно-наглядової документації, пов’язаної з КАІФом, новій референтній державі-члену. З дати передання дозвільно-наглядової документації компетентні органи нової референтної держави-члена мають компетенцію видавати КАІФові дозволи і здійснювати нагляд за ним.
Якщо підсумкова оцінка компетентних органів суперечить рекомендації ESMA, про яку йдеться у третьому підпараграфі:
(a) компетентні органи повідомляють ESMA про це з наведенням обґрунтування. ESMA може опублікувати той факт, що компетентні органи не дотримуються чи мають намір не дотримуватися його рекомендації. ESMA може також вирішити, в кожному окремому випадку на індивідуальній основі, опублікувати причини недотримання, повідомлені компетентними органами. Відповідні компетентні органи отримують попереднє повідомлення про таке опублікування;
(b) якщо КАІФ реалізовує паї або акції АІФів, якими він управляє, у державах-членах, що не є первинною референтною державою-членом, компетентні органи первинної референтної держави-члена повідомляють компетентні органи таких інших держав-членів про це з наведенням обґрунтування. У застосовних випадках, компетентні органи референтної держави-члена повідомляють також компетентні органи держав-членів місцезнаходження АІФів, якими управляє КАІФ, про це з наведенням обґрунтування.
12. Якщо фактичний перебіг господарської діяльності КАІФу в Союзі протягом 2 років з дня отримання дозволу вказує на те, що стратегії реалізації, яку представив КАІФ під час отримання офіційного дозволу, не дотримано, КАІФ надав неправдиві твердження щодо стратегії або КАІФ порушив положення параграфа 11, вносячи зміни до своєї стратегії реалізації, компетентні органи первинної референтної держави-члена подають запит про те, щоб КАІФ зазначив референтну державу-члена на основі своєї фактичної стратегії реалізації. Процедуру, викладену у параграфі 11, застосовують mutatis mutandis. Якщо КАІФ не виконує запит компетентних органів, вони відкликають виданий йому офіційний дозвіл.
Якщо КАІФ змінює свою стратегію реалізації після завершення періоду, зазначеного у параграфі 11, та має намір змінити свою референтну державу-члена на основі своєї нової стратегії реалізації, він може подати запит на зміну своєї референтної держави-члена до компетентних органів первинної референтної держави-члена. Процедуру, про яку йдеться у параграфі 11, застосовують mutatis mutandis.
Якщо компетентний орган держави-члена не погоджується з оцінкою, здійсненою щодо визначення референтної держави-члена за параграфом 11 або цим параграфом, відповідні компетентні органи можуть передати питання ESMA, що може діяти згідно з повноваженнями, покладеними на нього у статті 19 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
13. Будь-які суперечки, що виникають між компетентними органами референтної держави-члена КАІФу та КАІФом, врегульовують відповідно до права референтної держави-члена та підпадають під юрисдикцію такої держави-члена.
Будь-які суперечки між КАІФом або АІФом та інвесторами з ЄС відповідного АІФу врегульовують відповідно до права держави-члена та підпадають під юрисдикцію такої держави-члена.
14. Комісія ухвалює імплементаційні акти для визначення процедури, якої повинні дотримуватися можливі референтні держави-члени під час визначення референтної держави-члена серед таких держав-членів відповідно до другого підпараграфа параграфа 4. Ухвалення таких імплементаційних актів повинно відбуватися з дотриманням експертної процедури, про яку йдеться в статті 59(2).
15. Комісія ухвалює, у формі делегованих актів відповідно до статті 56 та з дотриманням умов статей 57 і 58, інструменти щодо домовленостей про співпрацю, зазначених у пункті (d) параграфа 7, щоб розробити спільні рамки, що сприятимуть встановленню таких домовленостей про співпрацю з третіми країнами.
16. Для того, щоб забезпечити уніфіковане застосування цієї статті, ESMA може розробити настанови для встановлення умов застосування інструментів, ухвалених Комісією щодо домовленостей про співпрацю, зазначених у пункті (d) параграфа 7.
17. ESMA розробляє проекти регулятивних технічних стандартів для визначення мінімального змісту домовленостей про співпрацю, зазначених у пункті (d) параграфа 7, таким чином, щоб забезпечити отримання компетентними органами референтної держави-члена і компетентними органами державчленів ведення діяльності інформації, достатньої для здійснення своїх наглядових та слідчих повноважень за цією Директивою.
Комісії делеговано повноваження ухвалювати регулятивні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
18. Для того, щоб забезпечити узгоджену гармонізацію цієї статті, ESMA розробляє проекти регулятивних технічних стандартів для визначення процедур координування й обміну інформацією між компетентним органом референтної держави-члена і компетентними органами держав-членів ведення діяльності КАІФу.
Комісії делеговано повноваження ухвалювати регулятивні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
19. Якщо компетентний орган відхиляє запит на обмін інформацією відповідно до регулятивних технічних стандартів, зазначених у параграфі 17, відповідні компетентні органи можуть передати питання ESMA, що може діяти згідно з повноваженнями, покладеними на нього у статті 19 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
20. Відповідно до статті 29 Регламенту (ЄС) № 1095/2010, ESMA сприяє дієвому двосторонньому та багатосторонньому обміну інформацією між компетентними органами референтної держави-члена КАІФу з третіх країн та компетентними органами держав-членів ведення діяльності КАІФу, повністю дотримуючись застосовних положень про конфіденційність і захист даних, передбачених у відповідному законодавстві Союзу.
21. Відповідно до статті 31 Регламенту (ЄС) № 1095/2010, ESMA виконує загальну координаційну роль між компетентним органом референтної держави-члена КАІФу з третіх країн та компетентними органами держав-членів ведення діяльності такого КАІФу. Зокрема, ESMA може:
(a) сприяти обміну інформацією між обумовленими компетентними органами;
(b) визначати обсяг інформації, яку компетентний орган референтної держави-члена зобов'язаний надати компетентним органам обумовлених держав-членів ведення діяльності;
(c) вживати усіх належних заходів у разі виникнення обставин, що можуть загрожувати функціонуванню фінансових ринків, з метою полегшити координацію дій, що їх вчиняють компетентний орган референтної держави-члена та компетентні органи держав-членів ведення діяльності щодо КАІФів з третіх країн.
22. Для того, щоб забезпечити уніфіковані умови застосування цієї статті, ESMA може розробити проекти імплементаційних технічних стандартів, щоб визначити форму та зміст запиту, зазначеного у другому підпараграфі параграфа 12.
Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, відповідно до статті 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
23. Для того, щоб забезпечити уніфіковане застосування цієї статті, ESMA розробляє проекти регулятивних технічних стандартів щодо такого:
(a) спосіб, у який КАІФ повинен виконувати вимоги, встановлені у цій Директиві, беручи до уваги те, що КАІФ засновано у третій країні, і, зокрема, оформлення інформації, передбаченої у статтях 22-24;
(b) умови, за яких вважають, що в законодавстві, під дію якого підпадає КАІФ з третіх країн та/або АІФ з третіх країн, передбачено рівнозначне правило з такою самою регулятивною ціллю і з наданням такого самого рівня захисту для відповідних інвесторів.
Комісії делеговано повноваження ухвалювати регулятивні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, відповідно до статей 10-14 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
Стаття 38. Партнерське оцінювання дозвільно-наглядових заходів щодо КАІФів з третіх країн
1. ESMA повинен на щорічній основі здійснювати партнерсько-аналітичне оцінювання дозвільно-наглядової діяльності компетентних органів щодо КАІФів з третіх країн за статями 37, 39, 40 та 41 для подальшого підвищення узгодженості результатів нагляду, згідно зі статтею 30 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
2. До 22 липня 2013 року ESMA розробляє методи, щоб уможливити об’єктивне оцінювання та порівняння між оцінюваними органами.
3. Зокрема, партнерсько-аналітичне оцінювання охоплює оцінювання:
(a) ступеня збіжності практик нагляду, досягнутого у межах надання офіційних дозволів КАІФам з третіх країн та здійснення нагляду за ними;
(b) ступеня, до якого практика нагляду досягає цілей, встановлених у цій Директиві;
(c) ефективності та ступеня збіжності, досягнутих щодо виконання цієї Директиви, її імплементаційних інструментів та регулятивних й імплементаційних технічних стандартів, розроблених ESMA відповідно до цієї Директиви, у тому числі адміністративних заходів і санкцій, застосованих щодо КАІФів з третіх країн у разі недотримання положень цієї Директиви.
4. На основі висновків партнерського оцінювання ESMA видає настанови та рекомендації згідно зі статтею 16 Регламенту (ЄС) № 1095/2010 задля створення узгоджених, ефективних та результативних практик нагляду за КАІФами з третіх країн.
5. Компетентні органи докладають усіх зусиль для дотримання таких настанов і рекомендацій.
6. Протягом 2 місяців з дня видання настанови або рекомендації кожний компетентний орган підтверджує, чи він дотримується або має намір дотримуватися такої настанови або рекомендації. Якщо компетентний орган не дотримується чи не має наміру дотримуватися їх, він повідомляє про це ESMA з наведенням свого обґрунтування.
7. ESMA опубліковує той факт, що компетентний орган не дотримується чи не має наміру дотримуватися такої настанови або рекомендації. ESMA може також вирішити, в кожному окремому випадку на індивідуальній основі, опублікувати причини недотримання такої настанови або рекомендації, повідомлені компетентним органом. Компетентний орган отримує попереднє повідомлення про таке опублікування.
8. У звіті, про який ідеться у статті 43(5) Регламенту (ЄС) № 1095/2010, ESMA повідомляє Європейський Парламент, Раду та Комісію про настанови і рекомендації, видані відповідно до цієї статті, із зазначенням компетентних органів, які не дотрималися їх, та висвітленням способу, у який ESMA має намір забезпечити дотримання такими компетентними органами його рекомендацій і настанов у майбутньому.
9. Комісія належним чином бере до уваги такі звіти під час аналізу нею цієї Директиви відповідно до статті 69 та під час будь-яких подальших оцінювань, які вона здійснюватиме.
10. ESMA доводить до загального відома найкращі практики, які можна визначити на підставі партнерських оцінювань. Окрім того, всі інші результати партнерських оцінювань можуть бути повідомлені загалу за згоди компетентного органу, який є предметом взаємно-колегіального оцінювання.
Стаття 39. Умови реалізації в Союзі з паспортом АІФів з ЄС, якими управляє КАІФ з третіх країн
1. Держави-члени забезпечують, щоб, за наявності належного офіційного дозволу, КАІФ з третіх країн міг реалізовувати паї або акції АІФу з ЄС, яким він управляє, професійним інвесторам на території Союзу з паспортом одразу після виконання умов, установлених у цій статті.
2. Якщо КАІФ має намір реалізувати паї або акції АІФу з ЄС у своїй референтній державі-члені, КАІФ подає нотифікаційне повідомлення компетентним органам своєї референтної держави-члена про кожний АІФ з ЄС, який він має намір реалізовувати.
Така нотифікація охоплює документацію та інформацію, зазначену у додатку III.
3. Не пізніше ніж через 20 робочих днів після отримання повного нотифікаційного пакету відповідно до параграфа 2 компетентні органи референтної держави-члена КАІФу повідомляють КАІФ про те, чи він може розпочинати реалізацію АІФу, особу якого зазначено в нотифікаційному повідомленні, згаданому у параграфі 2, на своїй території. Компетентні органи референтної держави-члена КАІФу можуть запобігати реалізації АІФу тільки тоді, коли управління АІФом, що здійснює КАІФ, не відповідає або не відповідатиме вимогам цієї Директиви або КАІФ іншим чином не дотримується або не дотримуватиметься положень цієї Директиви. У разі позитивного рішення, КАІФ може розпочати реалізацію АІФу у своїй референтній державі-члені з моменту вчинення компетентними органами відповідної нотифікації.
Компетентні органи референтної держави-члена КАІФу також повідомляють ESMA і компетентні органи АІФу про те, що КАІФ може розпочинати реалізацію паїв або акцій АІФу у референтній державічлені КАІФу.
4. Якщо КАІФ має намір реалізувати паї або акції АІФу з ЄС у державах-членах, що не є референтною державою-членом, КАІФ подає нотифікаційне повідомлення компетентним органам своєї референтної держави-члена про кожний АІФ з ЄС, який він має намір реалізовувати.
Така нотифікація охоплює документацію та інформацію, зазначену у додатку IV.
5. Компетентні органи референтної держави-члена повинні, не пізніше ніж через 20 робочих днів з моменту отримання повного нотифікаційного пакету, згаданого у параграфі 4, передати повний нотифікаційний пакет компетентним органам держав-членів, в яких передбачено реалізувати паї або акції АІФу. Таке передання здійснюють тільки за умови, що управління АІФом, що здійснює КАІФ, відповідає і буде й надалі відповідати положенням цієї Директиви та що КАІФ в іншому дотримується положень цієї Директиви.
Компетентні органи референтної держави-члена КАІФу повинні додати щодо такого акту заяву про те, що обумовлений КАІФ має офіційний дозвіл на управління АІФами за відповідною інвестиційною стратегією.
6. Після передання нотифікаційного пакету компетентні органи референтної держави-члена КАІФу повинні без зволікань надати КАІФові нотифікаційне повідомлення про таке передання. КАІФ може розпочати реалізовувати АІФ у відповідній державі-члені ведення діяльності від дати такої нотифікації.
Компетентні органи референтної держави-члена КАІФу також повідомляють ESMA і компетентні органи АІФу про те, що КАІФ може розпочинати реалізацію паїв або акцій АІФу у державі-члені ведення діяльності КАІФу.
7. Домовленості, зазначені у пункті (h) додатку IV, підпадають під дію законодавства держав-членів ведення діяльності КАІФу та під їхній нагляд.
8. Держави-члени забезпечують, щоб нотифікаційний лист від КАІФу, згаданий у параграфі 4, та заяву, згадану у параграфі 5, було надано мовою, звичною у сфері міжнародних фінансів.
Держави-члени забезпечують, щоб документи, згадані в параграфі 6, оформлені і передані в електронній формі, були прийняті компетентними органами.
9. У разі відчутної зміни будь-яких даних, які повідомлено відповідно до параграфа 2 та/або 4, КАІФ надсилає письмове повідомлення про таку зміну компетентним органам своєї референтної держави-члена принаймні за 1 місяць до впровадження запланованої зміни або негайно після здійснення незапланованої зміни.
Якщо, внаслідок запланованої зміни, управління АІФом, що здійснює КАІФ, більше не відповідатиме вимогам цієї Директиви або КАІФ іншим чином більше не відповідатиме вимогам цієї Директиви, компетентні органи референтної держави-члена КАІФу без зайвих зволікань повідомляють КАІФ про те, що він не повинен впроваджувати зміни.
Якщо заплановану зміну впроваджено незважаючи на перший та другий підпараграфи або якщо здійснено незаплановану зміну, у зв’язку з чим управління АІФом, що здійснює КАІФ, більше не відповідає положенням цієї Директиви або КАІФ іншим чином більше не дотримується положень цієї Директиви, компетентні органи референтної держави-члена КАІФу вживають усіх належних заходів відповідно до статті 46, у тому числі, за необхідності, явна заборона реалізації АІФу.
Якщо зміни є прийнятними, оскільки не впливають на відповідність управління АІФом, що здійснює КАІФ, положенням цієї Директиви або дотримання іншим чином КАІФом положень цієї Директиви, компетентні органи референтної держави-члена повинні без зволікань повідомити ESMA щодо тих змін, які стосуються припинення реалізації певних АІФів або стосуються реалізації додаткових АІФів і, у застосовних випадках, компетентні органи держав-членів ведення діяльності про такі зміни.
10. Для того, щоб забезпечити уніфіковані умови застосування цієї статті, ESMA може розробити проекти імплементаційних технічних стандартів, щоб визначити:
(a) форму та зміст зразка нотифікаційного листа, згаданого у параграфах 2 і 4;
(b) форму та зміст зразка заяви, згаданої у параграфі 5;
(c) форму передачі, згаданої у параграфі 5; та
(d) форму письмового повідомлення, згаданого у параграфі 9.
Комісії надано повноваження ухвалювати імплементаційні технічні стандарти, зазначені у першому підпараграфі, відповідно до статті 15 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
11. Без обмеження статті 43(1) держави-члени вимагають, щоб АІФи, якими управляє та які реалізовує КАІФ, було реалізовано лише професійним інвесторам.
Стаття 40. Умови реалізації в Союзі з паспортом АІФів з третіх країн, яким управляє КАІФ з третіх країн
1. Держави-члени забезпечують, щоб, за наявності належного дозволу, КАІФ з третіх країн міг реалізовувати паї або акції АІФу з третіх країн, яким він управляє, професійним інвесторам на території Союзу з паспортом одразу після виконання умов, установлених у цій статті.
2. Окрім вимог цієї Директиви щодо КАІФів з ЄС, повинні бути виконані такі умови щодо КАІФів з третіх країн:
(a) забезпечено наявність належних домовленостей про співпрацю між компетентними органами референтної держави-члена та наглядовими органами третьої країни, у якій засновано АІФ з третіх країн, для того, щоб забезпечити, принаймні, ефективний обмін інформацією, що дозволяє компетентним органам виконувати свої обов’язки згідно з цією Директивою;
(b) третю країну, в якій засновано АІФ з третіх країн, не внесено до списку ФАТФ як некооперативну країну чи територію;
(c) третя країна, у якій засновано АІФ з третіх країн, уклала з референтною державою-членом та з кожною іншою державою-членом, в якій передбачено реалізувати паї або акції АІФу з третіх країн, угоду, що повністю відповідає стандартам, установленим у статті 26 Типової конвенції ОЕСР про уникнення подвійного оподаткування доходів і капіталу, та забезпечує дієвий обмін інформацією щодо питань з оподаткування, в тому числі будь-які багатосторонні податкові угоди.
Якщо компетентний орган іншої держави-члена не погоджується з оцінкою, виробленою компетентними органами референтної держави-члена КАІФу щодо застосування пунктів (а) та (b) першого підпараграфу, відповідні компетентні органи можуть передати питання ESMA, що може діяти згідно з повноваженнями, покладеними на нього у статті 19 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.
3. КАІФ подає нотифікаційне повідомлення компетентним органам своєї референтної держави-члена про кожний АІФ з третіх країн, який він має намір реалізовувати у своїй референтній державі-члені.
Така нотифікація охоплює документацію та інформацію, зазначену у додатку III.
4. Не пізніше ніж через 20 робочих днів після отримання повного нотифікаційного пакету, згаданого у параграфі 3, компетентні органи референтної держави-члена КАІФу повідомляють КАІФ про те, чи він може розпочинати реалізацію АІФу, зазначеного у повідомленні, згаданому у параграфі 3, на своїй території. Компетентні органи референтної держави-члена КАІФу можуть запобігати реалізації АІФу тільки тоді, коли управління АІФом, що здійснює КАІФ, не відповідає або не відповідатиме вимогам цієї Директиви або КАІФ іншим чином не дотримується або не дотримуватиметься положень цієї Директиви. У разі позитивного рішення, КАІФ може розпочинати реалізацію АІФу у своїй референтній державі-члені з моменту вчинення компетентними органами відповідної нотифікації.
Компетентні органи референтної держави-члена КАІФу також повідомляють ESMA про те, що КАІФ може розпочинати реалізацію паїв або акцій АІФу у референтній державі-члені КАІФу.
5. Якщо КАІФ має намір реалізувати паї або акції АІФу з третіх країн також у державі-члені, що не є його референтною державою-членом, КАІФ подає нотифікаційне повідомлення компетентним органам своєї референтної держави-члена про кожний АІФ з третіх країн, який він має намір реалізовувати.
Така нотифікація охоплює документацію та інформацію, зазначену у додатку IV.
6. Компетентні органи референтної держави-члена повинні, не пізніше ніж через 20 робочих днів з моменту отримання повного нотифікаційного пакету, згаданого у параграфі 5, передати повний нотифікаційний пакет компетентним органам держав-членів, в яких передбачено реалізувати паї або акції АІФу. Таке передання здійснюють тільки за умови, що управління АІФом, що здійснює КАІФ, відповідає і надалі буде відповідати положенням цієї Директиви та що загалом КАІФ дотримується положень цієї Директиви.
Компетентні органи референтної держави-члена КАІФу повинні додати щодо такого акту заяву про те, що обумовлений КАІФ має офіційний дозвіл на управління АІФами за відповідною інвестиційною стратегією.
7. Після передання нотифікаційного пакету компетентні органи референтної держави-члена КАІФу повинні без зволікань надати КАІФові нотифікаційне повідомлення про таке передання. КАІФ може розпочинати реалізацію АІФу у відповідних державах-членах ведення діяльності КАІФу від дати такої нотифікації.
Компетентні органи референтної держави-члена КАІФу також повідомляють ESMA про те, що КАІФ може розпочинати реалізацію паїв або акцій АІФу у державах-членах ведення діяльності КАІФу.
8. Домовленості, зазначені у пункті (h) додатку IV, підпадають під дію законодавства держав-членів ведення діяльності КАІФу та під їхній нагляд, якщо такі держави-члени не є референтною державоючленом.
9. Держави-члени забезпечують, щоб нотифікаційний лист від КАІФу, згаданий у параграфі 5, та заяву, згадану у параграфі 6, було надано мовою, звичною у сфері міжнародних фінансів.
Держави-члени забезпечують, щоб документи, згадані в параграфі 6, оформлені і передані в електронній формі, були прийняті компетентними органами.
10. У разі відчутної зміни будь-яких даних, які повідомлено відповідно до параграфа 3 або 5, КАІФ надсилає письмове повідомлення про таку зміну компетентним органам референтної держави-члена принаймні за 1 місяць до впровадження запланованої зміни або негайно після здійснення незапланованої зміни.
Якщо, внаслідок запланованої зміни, управління АІФом, що здійснює КАІФ, більше не відповідатиме вимогам цієї Директиви або КАІФ іншим чином більше не відповідатиме вимогам цієї Директиви, компетентні органи референтної держави-члена КАІФу без зайвих зволікань повідомляють КАІФ про те, що він не повинен впроваджувати зміни.
Якщо заплановану зміну впроваджено незважаючи на перший та другий підпараграфи або якщо здійснено незаплановану зміну, у зв’язку з чим управління АІФом, що здійснює КАІФ, більше не відповідає положенням цієї Директиви або КАІФ іншим чином більше не дотримується положень цієї Директиви, компетентні органи референтної держави-члена КАІФу вживають усіх належних заходів відповідно до статті 46, у тому числі, за необхідності, явна заборона реалізації АІФу.