Директива Європейського Парламенту і Ради 2011/61/ЄС від 8 червня 2011 року про керуючих альтернативними інвестиційними фондами та про внесення змін і доповнень до директив 2003/41/ЄС і 2009/65/ЄС та регламентів (ЄС) № 1060/2009 і (ЄС) № 1095/2010

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу, зокрема його статтю 53(1),

Беручи до уваги пропозицію Європейської Комісії,

Беручи до уваги висновок Європейського Центрального Банку (-1),

Беручи до уваги висновок Європейського економічно-соціального комітету (-2),

Діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою (-3),

Оскільки:

(1) Керуючі альтернативними інвестиційними фондами (КАІФи) є відповідальними за управління значними обсягами інвестованих активів у Союзі, відповідають за значні обсяги торгівлі на ринках фінансових інструментів та можуть здійснювати важливий вплив на ринки і компанії, у які вони інвестують.

(2) Вплив КАІФів на ринки, на яких вони провадять свою діяльність, в основному є сприятливим, проте нещодавні фінансові труднощі підкреслили, яким чином діяльність КАІФів може також слугувати поширенню чи посиленню ризиків через фінансову систему. Нескоординовані національні заходи реагування ускладнюють ефективне управління цими ризиками. Таким чином, метою цієї Директиви є встановлення спільних вимог, що регулюватимуть надання КАІФам дозволів на здійснення обумовленої діяльності та здійснення нагляду за КАІФами з метою забезпечення узгодженого підходу до пов’язаних ризиків і їхнього впливу на інвесторів і ринки в Союзі.

(3) Нещодавні труднощі на фінансових ринках підкреслюють, що багато стратегій КАІФу є вразливими до деяких або декількох важливих ризиків щодо інвесторів, інших учасників ринку та ринків. Щоб виробити всеосяжні та спільні домовленості для нагляду, необхідно встановити рамки, що дають змогу опрацювати такі ризики з урахуванням розмаїтого спектру інвестиційних стратегій і технік, які використовують КАІФи. Таким чином, цю Директиву необхідно застосовувати до КАІФів, що управляють усіма типами фондів, які не охоплює Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/65/ЄС від 13 липня 2009 року про узгодження законів, підзаконних нормативно-правових актів і адміністративних положень щодо інститутів спільного інвестування в обігові цінні папери (UCITS) (-4), незалежно від правового чи договірного способу, яким на КАІФи було покладено цю відповідальність. Дозвіл, наданий КАІФам відповідно до цієї Директиви, не повинен бути підставою отримання права управляти UCITS у розумінні Директиви 2009/65/ЄС.

(4) Метою цієї Директиви є передбачити внутрішній ринок для КАІФів і гармонізовані жорсткі регулятивні і наглядові рамки для діяльності в межах Союзу всіх КАІФів, у тому числі тих, зареєстрований офіс яких знаходиться у державі-члені (КАІФи з ЄС), і тих, зареєстрований офіс яких знаходиться у третій країні (КАІФи з третьої країни). Оскільки практичні наслідки та можливі труднощі, що випливають з гармонізованих регулятивних рамок і внутрішнього ринку для КАІФів з третьої країни, які провадять діяльність з управління та/чи реалізації на території Союзу, та КАІФів з ЄС, які управляють альтернативними інвестиційними фондами (АІФами) третьої країни, є невизначеними та їх важко передбачити в зв’язку з недостатнім відповідним попереднім досвідом, то необхідно передбачити механізм перегляду. Передбачається, що після завершення дворічного перехідного періоду гармонізований паспортний режим застосовуватимуть до КАІФів з третьої країни, які провадять діяльність з управління та/чи реалізації на території Союзу, та КАІФів з ЄС, які управляють АІФами з третьої країни, після набуття чинності делегованим актом Комісії з цього питання. Передбачається, що гармонізований режим протягом наступного трирічного перехідного періоду співіснуватиме з національними режимами держав-членів з урахуванням певних мінімальних гармонізованих умов. Після такого трирічного періоду співіснування передбачається, що дію національних режимів буде припинено з набуттям чинності подальшим делегованим актом Комісії.

(5) Через 4 роки після завершення строку, виділеного на транспозицію цієї Директиви, Комісія повинна проаналізувати застосування та сферу дії цієї Директиви, беручи до уваги її цілі, та оцінити, чи спричинив гармонізований підхід Союзу будь-яку поточну серйозну дестабілізацію на ринку та чи діє ця Директива ефективно, зважаючи на принципи внутрішнього ринку та рівні умови діяльності.

(6) Сферу дії цієї Директиви необхідно обмежити суб’єктами, що управляють АІФами у межах звичайної діяльності - незалежно від того, чи АІФ є закритого типу, чи відкритого, незалежно від організаційно-правової форми АІФу і незалежно від того, зареєстрований АІФ на біржі - із залученням капіталу кількох інвесторів з метою інвестування такого капіталу на користь таким інвесторам згідно з визначеною інвестиційною політикою.

(7) Інвестиційні підприємства, такі як сімейні офіси, які інвестують приватний капітал інвесторів без залучення зовнішнього капіталу, не слід розглядати як АІФи відповідно до цієї Директиви.

(8) Суб’єкти, яких не розглядають як КАІФи згідно з цією Директивою, виходять за межі її дії. Тому цю Директиву не потрібно застосовувати до холдингових компаній, як визначено в цьому документі. Проте не потрібно виключати зі сфери її дії керуючих фондами прямих інвестицій або КАІФи, що управляють АІФами, чиї акції допущено до торгів на регульованому ринку. Крім того, цю Директиву не потрібно застосовувати до управління пенсійними фондами; схем участі працівників або накопичення заощаджень; наднаціональних установ; національних центральних банків; національних, регіональних і місцевих урядів і органів або установ, що управляють фондами, які підтримують системи соціального та пенсійного забезпечення; спеціальних установ сек’юритизації; або страхових угод та спільних підприємств.

(9) Інвестиційні компанії, які отримали дозвіл згідно з Директивою Європейського Парламенту і Ради 2004/39/ЄС від 21 квітня 2004 року про ринки фінансових інструментів (-5), і кредитні установи, які отримали дозвіл згідно з Директивою Європейського Парламенту і Ради 2006/48/ЄС від 14 червня 2006 року щодо започаткування і провадження діяльності кредитних установ (-6), не зобов’язані отримувати дозвіл згідно з цією Директивою для надання інвестиційних послуг, таких як управління індивідуальним інвестиційним портфелем, у зв’язку з АІФами. Проте інвестиційні компанії повинні мати можливість, безпосередньо чи опосередковано, пропонувати паї чи акції АІФів інвесторам у Союзі чи розміщувати у них такі паї чи акції лише тією мірою, якою паї чи акції можна реалізовувати відповідно до цієї Директиви. Здійснюючи транспозицію цієї Директиви в національне право, держави-члени повинні враховувати регулятивну ціль такої вимоги та забезпечувати, щоб інвестиційні компанії, які засновано в третій країні й відповідно до застосовного національного права можуть надавати інвестиційні послуги в сфері АІФів, також підпадали під сферу дії такої вимоги. Надання інвестиційних послуг такими суб’єктами в сфері АІФів ніколи не повинно вважатися де-факто порушенням цієї Директиви шляхом перетворення КАІФу у суто формального суб'єкта незалежно від того, чи його засновано в Союзі, чи в третій країні.

(10) Ця Директива не регулює АІФи. Таким чином, необхідно мати можливість здійснювати регулювання АІФів та нагляду за ними на національному рівні. Було б несумірно регулювати структури чи склад портфелів АІФів, якими управляють КАІФи, на рівні Союзу, та було б важко забезпечити таку всеосяжну гармонізацію, зважаючи на дуже різні типи АІФів, якими управляють КАІФи. Таким чином, ця Директива не перешкоджає державам-членам ухвалювати національні вимоги щодо АІФів, заснованих на їхній території, чи продовжувати застосування їх. Те, що держава-член може встановлювати вимоги, додаткові до застосовних в інших державах-членах, щодо АІФів, заснованих на її території, не повинно перешкоджати реалізації прав КАІФів з офіційними дозволами згідно з цією Директивою в інших державах-членах реалізовувати професійним інвесторам у Союзі певні АІФи, які засновано за межами держави-члена, що встановлює додаткові вимоги, та які, таким чином, не підпадають під дію таких додаткових вимог та не мають потреби дотримуватися їх.

(11) У декількох положеннях цієї Директиви передбачено, щоб КАІФи забезпечували дотримання вимог, за які, в певних фондових структурах, КАІФи не є відповідальними. Прикладом таких фондових структур є фондові структури, в яких відповідальність за призначення депозитарію покладено на АІФ чи інший суб’єкт, що діє від імені АІФу. У таких випадках КАІФ не має остаточного контролю за тим, чи депозитарій призначено насправді, якщо тільки управління АІФом не є внутрішнім. Оскільки ця Директива не регулює АІФи, то у ній не може бути передбачено вимогу до АІФу призначати депозитарій. У випадках неспроможності КАІФу забезпечити дотримання застосовних вимог АІФу або іншого суб’єкта, що діє від його імені, компетентні органи повинні вимагати від КАІФу вжити необхідних заходів для виправлення ситуації. Якщо, незважаючи на такі заходи, вимоги однаково не дотримано, й оскільки це стосується КАІФу з ЄС або КАІФу з третьої країни з офіційними дозволами, що управляють АІФом з ЄС, КАІФ повинен подати у відставку як керуючий таким АІФом. Якщо КАІФ не подає у відставку, компетентні органи держави-члена його місцезнаходження повинні вимагати такої відставки, а реалізація в Союзі відповідного АІФу повинна більше не бути дозволена. Таку саму заборону необхідно застосовувати до КАІФів з третьої країни з офіційним дозволами, що реалізовують АІФи третьої країни в Союзі.

(12) Якщо інакше безпосередньо не передбачено, у тих випадках, коли в цій Директиві йдеться про інтереси інвесторів АІФу, мова йде про інтереси інвесторів у їхній особливій ролі як інвесторів АІФу, а не їхні індивідуальні інтереси.

(13) З урахуванням передбачених винятків і обмежень цю Директиву необхідно застосовувати до всіх КАІФів з ЄС, що управляють АІФами з ЄС чи АІФами з третьої країни, незалежно від того, чи їх реалізовують у Союзі, до КАІФів з третьої країни, що управляють АІФами з ЄС, незалежно від того, чи їх реалізовують у Союзі, та до КАІФів з третьої країни, що реалізовують АІФи з ЄС чи АІФи з третьої країни в Союзі.

(14) У цій Директиві встановлено вимоги щодо того, яким способом КАІФи повинні управляти АІФами, за які вони відповідають. Для КАІФів з третьої країни це обмежено лише управлінням АІФами з ЄС та іншими АІФами, паї чи акції яких також реалізовують професійним інвесторам у Союзі.

(15) Офіційний дозвіл КАІФів з ЄС, згідно з цією Директивою, охоплює управління АІФами з ЄС у державі-члені місцезнаходження КАІФу. З урахуванням подальших нотифікаційних вимог, він також охоплює реалізацію професійним інвесторам на території Союзу АІФів з ЄС, якими управляє КАІФ, та управління АІФами з ЄС, які засновано в державах-членах, відмінних від держави-члена місцезнаходження КАІФу. У цій Директиві також передбачено умови, на яких КАІФи з ЄС з офіційними дозволами мають право реалізовувати АІФи з третьої країни професійним інвесторам у Союзі та умови, на яких КАІФ з третьої країни може отримати дозвіл на управління АІФами з ЄС і/або реалізацію АІФів професійним інвесторам у Союзі з паспортом. Протягом періоду, який вважають перехідним, державичлени повинні також мати можливість дозволяти КАІФам з ЄС реалізовувати лише на їхній території АІФи з третьої країни та/або дозволяти КАІФам з третьої країни управляти АІФами з ЄС і/або реалізовувати лише на своїй території АІФи професійним інвесторам з дотриманням національного права, за умови виконання певних мінімальних умов згідно з цією Директивою.

(16) Цю Директиву не потрібно застосовувати до КАІФів, що управляють АІФами, єдиними інвесторами яких є самі КАІФи або їхні материнські компанії, їхні дочірні компанії або інші дочірні компанії інших материнських компаній, і якщо такі інвестори самі не є АІФами.

(17) Крім того, у цій Директиві передбачено полегшений режим для КАІФів, якщо сукупна вартість АІФів під управлінням падає нижче порогового рівня 100 мільйонів євро, та для КАІФів, які управляють тільки АІФами, щодо яких не застосовано фінансовий важіль (леверидж), які не надають інвесторам прав на погашення протягом п’ятирічного періоду, якщо сукупна вартість АІФів під управлінням падає нижче порогового рівня 500 мільйонів євро. Хоча малоймовірно, що діяльність таких КАІФів, взятих окремо, матиме значні наслідки для фінансової стабільності, існує ймовірність, що нагромадження призведе до виникнення системних ризиків внаслідок їх діяльності. Відповідно, такі КАІФи не повинні проходити повну процедуру офіційного дозволу, але повинні підлягати реєстрації в державі-члені свого місцезнаходження і повинні, з-поміж іншого, надавати своїм компетентним органам актуальну інформацію щодо головних інструментів, торгівлю якими вони провадять, та щодо основних потенційних інвестиційних втрат і найважливіших концентрацій АІФів, якими вони управляють. Проте для того, щоб мати змогу скористатися правами, наданими за цією Директивою, необхідно дозволити таким меншим КАІФам отримувати статус КАІФів, що підлягають процедурі прилучення, передбаченій цією Директивою. Таке звільнення не повинно обмежувати здатність держав-членів встановлювати суворіші вимоги до тих КАІФів, які не надали згоди.

(18) Жоден КАІФ не повинен мати можливість управляти АІФами з ЄС та/чи реалізовувати їх професійним інвесторам у Союзі, якщо йому не було надано офіційний дозвіл згідно з цією Директивою. КАІФ, якому було надано дозвіл згідно з цією Директивою, повинен відповідати умовам для надання дозволу, встановленим у цій Директиві, за будь-яких обставин.

(19) Щойно це буде дозволено за цією Директивою, КАІФ з третьої країни, що має намір управляти АІФами з ЄС та/чи реалізовувати АІФи у Союзі з паспортом, або КАІФ з ЄС, що має намір управляти АІФами з третьої країни в Союзі з паспортом, повинен також отримати офіційний дозвіл згідно з цією Директивою. Принаймні протягом перехідного періоду держава-член повинна також мати можливість дозволяти КАІФові з третьої країни реалізовувати АІФи з третьої країни в такій державі-члені та дозволяти КАІФові з ЄС реалізовувати АІФи з третьої країни в такій державі-члені за умови виконання мінімальних умов, викладених у цій Директиві.

(20) Залежно від їхньої правової форми, необхідно надати АІФам можливість перебувати на зовнішньому або внутрішньому управлінні. Внутрішнім управлінням АІФами необхідно вважати ситуацію, коли функції управління виконує керівний орган чи будь-який інший внутрішній ресурс АІФу. Якщо правова форма АІФу дозволяє внутрішнє управління та якщо керівний орган АІФу вирішує не призначати зовнішнього КАІФу, АІФ стає також і КАІФом і, таким чином, повинен дотримуватися усіх вимог до КАІФів за цією Директивою та отримати офіційний дозвіл як КАІФ. Проте КАІФ, що є АІФом з внутрішнім управлінням, не може отримати офіційний дозвіл як зовнішній керуючий іншими АІФами. Зовнішнім управлінням АІФом необхідно вважати ситуацію, коли АІФом або від імені АІФу керуючим призначено зовнішню юридичну особу, яка внаслідок такого призначення є відповідальною за управління АІФом. Якщо для управління певним АІФом призначено зовнішній КАІФ, такий КАІФ не повинен вважатися таким, що надає інвестиційну послугу з управління портфелями, як визначено в пункті (9) статті 4(1) Директиви 2004/39/ЄС, а радше з управління спільним портфелем згідно з цією Директивою.

(21) Управління АІФами повинно означати принаймні надання послуг з управління інвестиціями. Отримання єдиним КАІФом, якого призначають відповідно до цієї Директиви, офіційного дозволу провадити управління портфелем повинне завжди бути неможливим без надання при цьому послуг з управління ризиками - і навпаки. З дотриманням умов, викладених у цій Директиві, необхідно все ж не перешкоджати залученню КАІФу, який має офіційний дозвіл, до діяльності з адміністрування і реалізації АІФу чи залученню до діяльності, пов’язаної з активами АІФу. Необхідно не перешкоджати зовнішньому КАІФові надавати також послуги з управління портфелями інвестицій з повноваженнями, наданими інвесторами на довірчий основі з урахуванням особливостей кожного клієнта, в тому числі портфелями, що належать пенсійним фондам та установам трудового пенсійного забезпечення, які охоплює Директива Європейського Парламенту і Ради 2003/41/ЄС від 3 червня 2003 року про діяльність та нагляд установ трудового пенсійного забезпечення (-7), чи надавати непрофільні послуги з інвестиційного дорадництва, відповідального зберігання й адміністрування стосовно паїв інститутів спільного інвестування та отримання і передання доручень. Відповідно до офіційного дозволу, обумовленого Директивою 2009/65/ЄС, зовнішньому КАІФові повинно бути дозволено управляти UCITS.

(22) Необхідно забезпечити, щоб діяльність КАІФів підпадала під контроль за якістю управління. КАІФами необхідно управляти та організовувати таким чином, щоб мінімізувати конфлікти інтересів. Організаційні вимоги, встановлені за цією Директивою, повинні не обмежувати системи і контрольні органи, встановлені в національному законодавстві для реєстрації осіб, які працюють у КАІФі або на нього. (23) Необхідно передбачити застосування мінімальних вимог до капіталу для забезпечення безперервності та планомірності управління АІФами, що здійснює КАІФ, і покриття потенційного ризику настання професійної відповідальності КАІФів щодо всієї діяльності, що вони провадять, в тому числі управління АІФами в межах делегованих повноважень. КАІФи повинні вільно обирати, чи покривати потенційні ризики професійної відповідальності додатковими власними коштами, чи відповідним страхуванням професійної відповідальності.

(24) Для того, щоб запобігти потенційно негативному впливу недосконало розроблених структур винагороди на розумне управління ризиками і контроль ризикової поведінки осіб, необхідно встановити чіткий обов’язок для КАІФів розробляти і підтримувати для тих категорій персоналу, професійна діяльність яких має матеріальний вплив на профілі ризику АІФів, якими вони управляють, політики і практики винагороди, що є узгодженими з розумним і дієвим управлінням ризиками. Такі категорії персоналу повинні принаймні охоплювати вищу ланку керівництва, осіб, які беруть на себе ризики, осіб, які виконують функції контролю, та будь-якого працівника, який отримує загальну винагороду, що ставить його на той самий щабель винагороди, що і вищу ланку керівництва та осіб, які беруть на себе ризики.

(25) У принципах, що регулюють політики винагороди, повинно бути визнано, що КАІФи можуть застосовувати такі політики у різний спосіб відповідно до їхнього розміру та розміру АІФів, якими вони управляють, їхньої внутрішньої організації та природи, обсягу та складності їхньої діяльності.

(26) Принципи щодо розумних політик винагороди, викладені в Рекомендації Комісії 2009/384/ЄС від 30 квітня 2009 року щодо політик винагороди у секторі фінансових послуг (-8), є узгодженими з принципами цієї Директиви та доповнюють їх.

(27) Для того, щоб сприяти нагляду за оцінюванням політик і практик винагороди, європейський наглядовий орган (Європейський орган з цінних паперів і ринків), створений відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1095/2010 (-9) (ESMA), повинен забезпечувати наявність настанов щодо розумних політик винагороди у секторі КАІФу. Європейський наглядовий орган (Європейський орган банківського нагляду), створений відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1093/2010 (-10), повинен допомагати йому у виробленні таких настанов.

(28) Положення про винагороду не повинні перешкоджати повній реалізації фундаментальних прав, гарантованих договорами, зокрема статтею 153(5) ДФЄС (Договору про функціонування ЄС), загальних принципів національного договірного та трудового права, застосовного законодавства щодо прав акціонерів і їх залучення та загальних обов’язків адміністративних і наглядових органів відповідної установи, а також права, у застосовних випадках, соціальних партнерів укладати та вводити в дію колективні договори згідно з національним правом і традиціями.

(29) Надійне та об’єктивне оцінювання вартості активів є вкрай важливим для захисту інтересів інвестора. КАІФи застосовують різні методики та системи для оцінювання вартості активів, залежно від активів і ринків, у які вони переважно інвестують. Доцільно визнавати такі відмінності, однак вимагати від КАІФів в усіх випадках запровадження процедур оцінювання вартості, що дозволять належно оцінювати вартість активів АІФів. Процеси оцінювання вартості активів і розраховування вартості чистих активів повинні бути функційно незалежними від управління портфелем, а політика КАІФу щодо винагороди та інші заходи повинні забезпечувати запобігання конфліктам інтересів і неналежному впливу на працівників. З урахуванням певних умов КАІФи повинні мати можливість призначити зовнішнього оцінювача для виконання функції оцінювання вартості.

(30) З урахуванням суворих обмежень та вимог, у тому числі існування об’єктивних причин, КАІФ повинен мати можливість делегувати виконання деяких своїх функцій від свого імені згідно з цією Директивою для того, щоб підвищити ефективність ведення свого бізнесу. На таких самих умовах необхідно також дозволяти субделегування. Проте КАІФи повинні залишатися відповідальними за належне виконання делегованих функцій і дотримання цієї Директиви за будь-яких обставин.

(31) Суворі обмеження та вимоги щодо делегування завдань КАІФами необхідно застосовувати до делегування функцій управління, викладених у додатку I. Делегування допоміжних завдань, таких як адміністративні чи технічні функції, які виконує КАІФ як частину своїх управлінських завдань, не повинно підлягати спеціальним обмеженням і вимогам, викладеним у цій Директиві.

(32) Останні події підкреслюють вкрай важливу потребу відокремити функції зберігання активів від функцій управління та розмежувати активи інвестора й активи керуючого. Хоча КАІФи управляють АІФами за різними бізнес-моделями та механізмами для, з-поміж іншого, зберігання активів, суттєвим є призначення для виконання депозитарних функцій щодо АІФів депозитарію, відокремленого від КАІФу.

(33) Положення цієї Директиви щодо призначення та завдань депозитарію необхідно застосовувати до всіх АІФів під управлінням КАІФу, що підпадають під дію цієї Директиви, і, таким чином, до всіх бізнес-моделей АІФу. Проте їх необхідно адаптувати до особливостей різних бізнес-моделей. Для деяких бізнес-моделей деякі завдання депозитарію є більш актуальними, ніж для інших, залежно від типу активів, в які інвестують АІФи, і завдань, що пов’язані з такими активами.

(34) Для всіх АІФів, які не мають прав погашення, період реалізації яких становить 5 років з дати початкового інвестування, і які, відповідно до їхньої основної інвестиційної політики, загалом не інвестують в активи, що повинні перебувати на депозитарному зберіганні згідно з цією Директивою, або загалом інвестують в активи емітентів чи незареєстровані на біржі компанії для того, щоб потенційно отримати контроль над такими компаніями згідно з цією Директивою, як-от фонди прямих інвестицій, фонди венчурного капіталу та фонди нерухомості, держави-члени повинні мати можливість дозволяти призначення нотаріуса, юриста, реєстратора або іншого суб’єкта для виконання депозитарної діяльності. У таких випадках функції депозитарію повинні становити частину професійної або комерційної діяльності, у зв’язку з якою призначений суб’єкт підлягає обов’язковій професійній реєстрації, яку визнано законом, або підпадає під дію правових чи регулятивних положень або правил професійної поведінки та може надати достатні фінансові та професійні гарантії для уможливлення дієвої реалізації відповідних депозитарних функцій та виконання зобов’язань, передбачених такими функціями. Це враховує сучасну практику для певних фондів закритого складу. Проте для всіх інших АІФів депозитарій повинен бути кредитною установою, інвестиційною компанією чи іншим суб’єктом, що є дозволеним за Директивою 2009/65/ЄС, зважаючи на важливість функції депозитарного зберігання. Тільки для АІФів з третьої країни, депозитарієм також може бути кредитна установа чи будь-який інший суб’єкт того ж виду, що і суб’єкти, про які йдеться у цій преамбулі, допоки він підлягає дійсному пруденційному регулюванню і нагляду, які мають таку саму силу, як право Союзу, і мають дійсну чинність.

(35) Зареєстрований офіс або філію депозитарію слід розташовувати в тій самій країні, що й АІФ. АІФ з третьої країни повинен мати можливість засновувати депозитарій у відповідній третій країні тільки за виконання певних додаткових умов. На підставі критеріїв, викладених у делегованих актах, Комісія повинна мати повноваження ухвалювати імплементаційні інструменти, зазначаючи, що пруденційне регулювання і нагляд у третій країні мають таку саму силу, як право Союзу, і мають дійсну чинність. Крім того, у випадку, коли компетентні органи не дійшли згоди щодо правильного застосування інших додаткових умов, необхідно застосовувати процедуру посередництва, викладену в статті 19 Регламенту (ЄС) № 1095/2010. Як альтернатива, для АІФів з третьої країни необхідно забезпечити також можливість створення депозитарію у державі-члені свого місцезнаходження чи в референтній державі-члені КАІФу, що управляє АІФом.

(36) Комісію закликають вивчати можливості висунення відповідної горизонтальної законодавчої пропозиції, що роз’яснює обов’язки та відповідальність депозитарію і регулює право депозитарію в одній державі-члені на надання своїх послуг у іншій державі-члені.

(37) Депозитарій повинен відповідати за належний моніторинг грошових потоків АІФу і, зокрема, за забезпечення коректного віднесення грошових коштів інвестора і коштів, що належать або АІФові, або КАІФові, що діє від імені АІФу, на рахунки, відкриті на ім’я АІФу або на ім’я КАІФу, що діє від імені АІФу, або на ім’я депозитарію, що діє від імені АІФу з метою відповідального зберігання активів АІФу, в тому числі депозитарне зберігання фінансових інструментів, які можна зареєструвати на рахунку фінансових інструментів, відкритому в облікових книгах депозитарію, та всіх фінансових інструментів, які можна фізично передати депозитарію, і за верифікацію перебування у власності АІФу чи КАІФу від імені АІФу всіх інших активів. Коли депозитарій забезпечує віднесення грошових коштів інвестора на готівкові рахунки, він повинен враховувати принципи, викладені в статті 16 Директиви Комісії 2006/73/ЄС від 10 серпня 2006 року про імплементацію Директиви Європейського Парламенту і Ради 2004/39/ЄС щодо організаційних вимог до інвестиційних фірм і умов діяльності для них, а також термінів, означених для цілей такої Директиви (-11).

(38) Депозитарій повинен діяти чесно, добросовісно, професійно, незалежно та в інтересах АІФу або інвесторів АІФу.

(39) У депозитарія повинна бути можливість делегувати відповідальне зберігання активів третій особі, яка, в свою чергу, повинна мати можливість делегувати таку функцію. Проте делегування і субделегування повинні бути об’єктивно обґрунтованими та відповідати суворим вимогам щодо відповідності третьої особи, якій доручено делеговану функцію, та щодо належних умінь, старанності та сумлінності, які повинен застосовувати депозитарій для вибору, призначення та перегляду такої третьої особи.

(40) Третя особа, якій делегують зберігання активів, повинна мати можливість вести спільний окремий рахунок для кількох АІФів, так званий "спільний рахунок".

(41) Уповноваження оператора системи ведення операцій з цінними паперами на депозитарне зберігання активів, що відповідає цілям Директиви Європейського Парламенту і Ради 98/26/ЄС від 19 травня 1998 року про завершеність операцій у платіжних системах і системах ведення операцій з цінними паперами (-12), чи уповноваження систем ведення операцій з цінними паперами третьої країни на надання подібних послуг не повинно вважатися делегуванням функцій депозитарного зберігання.

(42) Суворі обмеження та вимоги, яким підлягає делегування завдань депозитарієм, необхідно застосовувати щодо делегування його конкретних функцій як депозитарію, зокрема моніторингу грошового потоку, відповідального зберігання активів і функцій нагляду. Делегування допоміжних завдань, що пов’язані з його депозитарною діяльністю, як-от адміністративними чи технічними функціями, що їх депозитарій виконує під час своє депозитарної діяльності, не підлягає спеціальним обмеженням і вимогам, викладеним у цій Директиві.

(43) Ця Директива також враховує той факт, що багато АІФів, зокрема хедж-фонди, наразі вдаються до послуг первинного брокера. Ця Директива забезпечує збереження для АІФів можливості вдаватися до послуг первинних брокерів. Проте жоден первинний брокер не повинен бути призначений депозитарієм, за винятком випадків, коли він відокремив виконання ним депозитарних функцій функційно та ієрархічно від своїх завдань як первинного брокера, і при цьому належним чином здійснюється ідентифікація конфліктів інтересів, управління ними та повідомлення про них інвесторів АІФу, оскільки первинні брокери діють як контрагенти АІФів і тому не можуть водночас діяти в найкращих інтересах АІФу, як вимагається від депозитарію. Депозитарії повинні мати можливість делегувати завдання з депозитарного зберігання одному або більше первинним брокерам чи іншим третім особам. Крім делегованих завдань з депозитарного зберігання, необхідно дозволити первинним брокерам надавати АІФові послуги первинного брокерування. Такі послуги первинного брокера не повинні становити частину домовленості щодо делегування.

(44) Депозитарій повинен відповідати за втрати, які несуть КАІФ, АІФ та інвестори. У цій Директиві розмежовано втрату фінансових інструментів на депозитарному зберіганні та будь-які інші втрати. У разі втрати, що не є втратою фінансових інструментів на депозитарному зберіганні, депозитарій повинен нести відповідальність у випадку наявності умислу або недбалості. Якщо депозитарій утримує активи на депозитарному зберіганні і при цьому такі активи втрачено, відповідальність покладається на депозитарія, за винятком випадків, коли він зможе довести, що втрата виникла внаслідок настання зовнішньої події поза межами його розумного контролю, наслідків якої не можна було б уникнути попри вжиття усіх розумних зусиль, спрямованих на це. У цьому контексті депозитарій повинен, наприклад, не мати можливості покликатися на внутрішні ситуації, такі як акт шахрайства працівника, з метою зняття з себе відповідальності.

(45) Якщо депозитарій делегує завдання з депозитарного зберігання, а фінансові інструменти, що перебувають на депозитарному зберіганні у третьої особи, втрачено, відповідальність повинна бути покладена на депозитарія. Проте, якщо депозитарій має явний дозвіл на зняття з себе відповідальності на підставі договірного передання такої відповідальності такій третій особі відповідно до письмової угоди між депозитарієм і АІФом чи КАІФом, що діє від імені АІФу, за якою таке зняття є об’єктивно обґрунтованим, і якщо третю особу може бути притягнуто до відповідальності за втрату на підставі угоди між депозитарієм і третьою особою, депозитарій повинен мати можливість зняти з себе відповідальність, якщо він може довести, що він задіяв належні вміння, старанність та сумлінність і що конкретні вимоги щодо делегування виконано. Шляхом установлення вимоги договірного передання відповідальності третій особі ця Директива має на меті надати такій угоді зовнішньої дії, що зробить третю особу безпосередньо відповідальною перед АІФом або інвесторами АІФу за втрату фінансових інструментів на депозитарному зберіганні.

(46) Крім того, якщо право третьої країни вимагає, щоб певні фінансові інструменти перебували на депозитарному зберіганні у місцевого суб’єкта, але немає жодного місцевого суб’єкта, який би відповідав усім вимогам щодо делегування депозитарних функцій, депозитарій повинен мати можливість зняти з себе відповідальність за умови, що: правила чи установчі документи відповідного АІФу чітко передбачають таке зняття відповідальності; інвесторів належним чином повідомили про таке зняття та обставини, що обґрунтовують зняття, до здійснення ними інвестування; АІФ чи КАІФ від імені АІФу доручив депозитарію делегувати зберігання таких фінансових інструментів місцевому суб’єкту; є письмова угода між депозитарієм і АІФом чи КАІФом, що діє від імені АІФу, у якій чітко передбачено таке зняття; та є письмова угода між депозитарієм і третьою особою, за якою відповідальність депозитарію чітко передано такій третій особі та надано можливість АІФові чи КАІФові, що діє від імені АІФу, подати позовну заяву проти третьої особи щодо втрати фінансових інструментів чи депозитарію подати таку позовну заяву від їхнього імені.

(47) Ця Директива не повинна обмежувати будь-які майбутні законодавчі інструменти щодо депозитарію в Директиві 2009/65/ЄС, оскільки UCITS та АІФи відрізняються як інвестиційними стратегіями, яких вони дотримуються, так і типом інвесторів, на яких вони зорієнтовані.

(48) КАІФ повинен щодо кожного з АІФів з ЄС, якими він управляє, і кожного з АІФів, яких він реалізовує в Союзі, надавати щорічний звіт за кожен фінансовий рік не пізніше ніж через 6 місяців після завершення фінансового року згідно з цією Директивою. 6-місячний період не повинен обмежувати право держав-членів установлювати коротший період.

(49) З огляду на те, що КАІФ має можливість скористатись фінансовим важелем (левериджем) і, за певних умов, посилювати накопичення системного ризику чи невпорядкованість ринків, необхідно вводити особливі вимоги до КАІФів, що використовують леверидж. Інформацію, необхідну для виявлення таких ризиків, моніторингу їх та реагування на них, не було зібрано в узгоджений спосіб на території всього Союзу та не було розповсюджено між державами-членами з метою визначення потенційних джерел ризику для стабільності фінансових ринків у Союзі. Щоб виправити ситуацію, необхідно застосувати особливі вимоги до КАІФів, що на рівні АІФу використовують леверидж у значних масштабах. Такі КАІФи зобов’язані розкривати інформацію щодо загального рівня використовуваного левериджу, левериджу, що виникає внаслідок запозичення грошових засобів чи цінних паперів, і левериджу, що виникає внаслідок інвестування в похідні фінансові інструменти, повторного використання активів і основних джерел левериджу в їхніх АІФах. Інформацією, яку отримали компетентні органи, необхідно обмінюватися з іншими органами в Союзі, ESMA та Європейською радою із системних ризиків (ESRB), створеною на підставі Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1092/2010 від 24 листопада 2010 року про макропруденційний нагляд Європейського Союзу за фінансовою системою та про створення Європейської ради із системних ризиків (-13) з метою сприяти колективному аналізу впливу левериджу АІФів, якими управляють КАІФи, на фінансову систему в Союзі, а також спільному реагуванню. Якщо один або більше АІФів, якими управляє КАІФ, потенційно можуть становити істотне джерело ризику невиконання контрагентом обов’язків для кредитної установи чи інших системно значущих установ у інших державах-членах, таку інформацію також необхідно донести до відповідних органів.

(50) Щоб забезпечити належне оцінювання ризиків, які виникають через використання левериджу КАІФом стосовно АІФів, якими він управляє, КАІФ повинен довести, що межі використання левериджу для кожного АІФу, яким він управляє, є розумними та що він дотримується таких обмежень за будь-яких обставин. Якщо під загрозу може бути поставлена стабільність і доброчесність фінансової системи, компетентні органи держави-члена місцезнаходження КАІФу повинні мати можливість накласти обмеження на рівень левериджу, який КАІФ може використовувати в АІФах під його управлінням. Необхідно інформувати ESMA та ESRB про будь-які заходи, вжиті у цьому зв'язку.

(51) Також вважається за необхідне дозволяти ESMA, після врахування рекомендації ESRB, встановлювати, що леверидж, який використовує КАІФ або група КАІФів, створює істотний ризик для стабільності та доброчесності фінансової системи, та надавати рекомендації компетентним органам із зазначенням заходів із виправлення ситуації, яких необхідно вжити.

(52) Необхідно забезпечити, щоб компетентні органи держави-члена місцезнаходження КАІФу, компанії, за якими здійснюють контроль АІФи, якими управляє КАІФ, та працівники таких компаній отримували певну інформацію, необхідну таким компаніям для оцінювання того, як такий контроль вплине на їхню ситуацію.

(53) Якщо КАІФи управляють АІФами, що здійснюють контроль за емітентом, акції якого допущено до торгів на регульованому ринку, інформацію загалом необхідно розкривати згідно з Директивою Європейського Парламенту і Ради 2004/25/ЄС від 21 квітня 2004 року про пропозиції щодо поглинання (-14) і Директивою Європейського Парламенту і Ради 2004/109/ЄС від 15 грудня 2004 року про гармонізацію вимог до прозорості щодо інформації про емітентів, цінні папери яких допущено до торгів на регульованому ринку (-15). Необхідно застосовувати спеціальні вимоги до КАІФів, що управляють АІФами, які здійснюють контроль над незареєстрованою на біржі компанією. Щоб забезпечити прозорість щодо контрольованої компанії, необхідно застосовувати посилені вимоги до прозорості, розкриття інформації та звітування. Крім того, щорічні звіти відповідного АІФу необхідно доповнювати інформацією про контрольовану компанію, або таку додаткову інформацію необхідно включати до щорічного звіту контрольованої компанії. Таку інформацію необхідно надавати представникам працівників або, за їх відсутності, самим працівникам, а також інвесторам відповідного АІФу.

(54) У випадках, коли АІФи отримують контроль над деякими компаніями згідно з цією Директивою, до працівників таких компаній застосовують особливі інформаційні вимоги. Проте в більшості випадків КАІФ не має контролю над АІФом, якщо це не АІФ з внутрішнім управлінням. Крім того, не існує, відповідно до загальних принципів корпоративного права, прямого зв’язку між акціонерами та представниками працівників або, за їх відсутності, самими працівниками. З таких причин жодні вимоги щодо безпосереднього інформування представників працівників або, за їх відсутності, самих працівників не можуть бути застосовані згідно з цією Директивою до акціонера чи його керуючого, а саме АІФу та КАІФу. Що стосується вимог стосовно інформування таких представників працівників або, за їх відсутності, самих працівників, ця Директива повинна передбачати обов’язок відповідного КАІФу докладати всіх можливих зусиль для забезпечення того, щоб рада директорів відповідної компанії розкривала відповідну інформацію представникам працівників або, за їх відсутності, самим працівникам.

(55) Комісію закликають вивчити потребу внесення і можливості внесення змін і доповнень до вимог до інформації та її розкриття, застосовних у випадках контролю над незареєстрованими на біржі компаніями або емітентами, передбаченими в цій Директиві, на загальному рівні, незалежно від типу інвестора.

(56) Якщо КАІФ управляє одним або більше АІФами, які набувають контроль над незареєстрованою на біржі компанією, КАІФ повинен надати компетентним органам держави-члена свого місцезнаходження інформацію щодо фінансування придбання. Такий обов’язок надавати інформацію щодо фінансування також стосується КАІФу, якщо він управляє АІФами, що набувають контроль над емітентом акцій, які допущено до торгів на регульованому ринку.

(57) Якщо КАІФ управляє одним або більше АІФами, що набувають контроль над незареєстрованою на біржі компанією, або емітентом, необхідно протягом дворічного періоду після набуття АІФами контролю над компанією, по-перше, не дозволяти КАІФові сприяти будь-якому розподілу, зменшенню капіталу, погашенню акцій і/або придбанню власних акцій компанією згідно з цією Директивою, підтримувати таке або надавати вказівки щодо такого; по-друге, щоб, допоки КАІФ уповноважений голосувати від імені АІФів на засіданнях керівних органів компанії, він не голосував на користь розподілу, зменшення капіталу, погашення акцій і/або придбання власних акцій компанією згідно з цією Директивою; та по-третє, щоб у будь-якому разі, КАІФ докладав усіх зусиль для запобігання розподілу, зменшенню капіталу, погашенню акцій і/або придбанню власних акцій компанією згідно з цією Директивою. Під час транспозиції цієї Директиви в національне право держави-члени повинні враховувати регулятивну ціль положень секції 2 глави V цієї Директиви і звертати належну увагу у цьому контексті на потребу забезпечення рівних умов діяльності для АІФів з ЄС і АІФів з третьої країни під час набуття контролю над компаніями, які засновано в Союзі.

(58) Вимоги до нотифікації та розкриття та конкретні запобіжні заходи проти розпродажу активів у разі контролю над незареєстрованою на біржі компанією або емітентом повинні підпадати під дію загального винятку для контролю над малими і середніми підприємствами та слугувати механізмом спеціального призначення для цілей придбання нерухомості, володіння або управління нею. Крім того, такі вимоги не мають на меті оприлюднення внутрішньої інформації, що б поставило КАІФ в невигідне положення порівняно з потенційними конкурентами, такими як фонди суверенного добробуту, чи конкурентами, які можуть прагнути витіснити компанію, яку поглинають, з бізнесу шляхом використання інформації на свою користь. Обов’язки повідомляти та розкривати інформацію необхідно, таким чином, застосовувати відповідно до умов і обмежень щодо конфіденційної інформації, викладених у Директиві Європейського Парламенту і Ради 2002/14/ЄС від 11 березня 2002 року про встановлення загальних рамок для інформування та консультування працівників у Європейському Співтоваристві (-16), та без обмеження Директив 2004/25/ЄС і 2004/109/ЄС. Це означає, що держави-члени повинні забезпечити, щоб в рамках обмежень і умов, установлених національним правом, представників працівників і будь-кого, хто їм допомагає, не уповноважували розкривати працівникам і третім особам будь-яку інформацію, яка впливає на законні інтереси компанії та конфіденційність надання якої чітко обумовлена. Проте держави-члени повинні мати можливість уповноважувати представників працівників і будь-кого, хто їм допомагає, передавати конфіденційну інформацію працівникам і третім особам, зв’язаним зобов’язанням дотримуватися конфіденційності. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб відповідні КАІФи не вимагали повідомлення інформації радою директорів представникам працівників або, якщо такі відсутні, самим працівникам, якщо характер такої інформації є таким, що, згідно з об’єктивними критеріями, завдасть серйозної шкоди функціонуванню їхньої компанії або обмежуватиме його. Вимоги до нотифікації і розкриття та конкретні запобіжні заходи проти розпродажу активів необхідно також застосовувати без обмеження будь-яких суворіших правил, ухвалених державами-членами.

(59) У цій Директиві також встановлено умови, відповідно до яких КАІФи з ЄС можуть реалізовувати паї чи акції АІФів з ЄС професійним інвесторам у Союзі. Таку реалізацію слід дозволяти КАІФам з ЄС тільки за умови, що КАІФ дотримується цієї Директиви і реалізацію здійснюють із застосуванням паспорта, при чому зазначене не впливає на право КАІФів, розмір яких не сягає порогових рівнів, передбачених у цій Директиві, реалізовувати АІФи. У держав-членів повинна бути можливість дозволяти КАІФам, розмір яких не сягає таких порогових рівнів, реалізовувати АІФи з дотриманням національних положень.

(60) Необхідно забезпечувати можливість реєстрації паїв або акцій АІФу на регульованому ринку в Союзі, чи пропонування або розміщення їх третіми особами, що діють від імені КАІФу, тільки у певній державі-члені за умови, що самому КАІФові, який управляє АІФом, дозволено реалізовувати паї або акції АІФу у такій державі-члені. Крім того, інше національне право і право Союзу, таке як Директива Європейського Парламенту і Ради 2003/71/ЄС від 4 листопада 2003 року про проспекти, що підлягають опублікуванню під час пропонування цінних паперів громадськості або допущення їх до торгів (-17), і Директива 2004/39/ЄС, також можуть регулювати розподіл АІФів серед інвесторів у Союзі.

(61) Багато КАІФів з ЄС наразі управляють АІФами з третьої країни. Доцільно дозволити КАІФам з ЄС з офіційними дозволами управляти АІФами з третьої країни без їх реалізації в Союзі та без установлення для них суворих вимог як до депозитарію та вимог щодо щорічного звіту, передбачених у цій Директиві, оскільки такі вимоги включено з метою захисту інвесторів Союзу.

(62) Після набуття чинності делегованим актом, який ухвалила Комісія у цьому зв'язку, що, як правило, враховуючи рекомендацію ESMA, відбувається через 2 роки після завершення строку, передбаченого для транспозиції цієї Директиви, КАІФи з ЄС з офіційними дозволами, що мають намір реалізовувати АІФи з третьої країни професійним інвесторам у державі-члені свого місцезнаходження та/чи інших державах-членах, слід дозволити здійснення такої діяльності з паспортом остільки, оскільки вони дотримуються цієї Директиви. Таке право повинно підпадати під дію процедур нотифікації та умов щодо третьої країни АІФу з такої країни.

(63) Протягом перехідного періоду, що, як правило, враховуючи рекомендацію ESMA, завершується ухваленням делегованого акту через 3 роки після запровадження паспорта для КАІФів з третьої країни, відповідні держави-члени повинні дозволяти також і КАІФам з ЄС, що мають намір реалізовувати АІФи з третьої країни в певних державах-членах, але без паспорта, здійснювати таку реалізацію, проте тільки за умови, що вони дотримуються цієї Директиви, за винятком вимог до депозитарію. Такі КАІФи з ЄС повинні, однак, забезпечувати призначення одного або більше суб’єктів для виконання обов’язків депозитарію. Крім того, з метою контролю системних ризиків та відповідно до міжнародних стандартів необхідно забезпечити наявність належних домовленостей про співпрацю між компетентними органами держави-члена місцезнаходження КАІФу та наглядовими органами третьої країни, у якій засновано АІФ з третьої країни, для того, щоб забезпечити ефективний обмін інформацією, що дозволяє компетентним органам держави-члена місцезнаходження КАІФу виконувати свої обов’язки згідно з цією Директивою. Домовленості про співпрацю не повинні використовуватись як бар’єр для запобігання реалізації АІФів з третьої країни у державі-члені. Крім того, третя країна, в якій засновано АІФ з третьої країни, повинна бути поза списком некооперативних країн і територій Групи з розробляння фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF).

(64) Після набуття чинності делегованим актом, який ухвалила Комісія у цьому зв'язку, що, як правило, враховуючи рекомендацію ESMA, відбувається через 2 роки після завершення строку, виділеного на транспозицію цієї Директиви, основним принципом цієї Директиви повинно бути те, що КАІФ з третьої країни користується правами, наданими цією Директивою, такими як реалізація паїв чи акцій АІФів на території Союзу з паспортом, за умови дотримання ним цієї Директиви. Це повинно забезпечувати рівні умови діяльності для КАІФів з ЄС і КАІФів з третьої країни. Таким чином, у цій Директиві передбачено надання офіційних дозволів, застосовних до КАІФів з третьої країни, що стане застосовним після набуття чинності делегованим актом, ухваленим Комісією у цьому зв'язку. Щоб забезпечити дотримання такої відповідності, компетентні органи держави-члени повинні в обов'язковому порядку забезпечити дотримання цієї Директиви. Для таких КАІФів з третьої країни компетентними наглядовими органами повинні бути компетентні органи референтної держави-члени, як визначено у цій Директиві.

(65) Таким чином, якщо КАІФ з третьої країни має намір управляти АІФами з ЄС і/або реалізовувати АІФи в Союзі з паспортом, необхідно також вимагати від нього дотримання цієї Директиви так, щоб на нього розповсюджувалися ті самі обов’язки, що й на КАІФів з ЄС. За дуже виняткових обставин, якщо та тією мірою, якою дотримання положення цієї Директиви є несумісним з дотриманням законодавства, під дію якого підпадає КАІФ з третьої країни чи АІФ з третьої країни, який реалізовують у Союзі, КАІФ з третьої країни повинен мати можливість бути звільненим від зобов’язання дотримуватися відповідного положення цієї Директиви, якщо він може довести, що: неможливо поєднувати дотримання положення цієї Директиви з дотриманням обов’язкового положення в законодавстві, під дію якого підпадає КАІФ з третьої країни чи АІФ з третьої країни, який реалізовують в Союзі; право, під дію якого підпадає КАІФ з третьої країни чи АІФ з третьої країни, передбачає рівнозначне правило, що має таку саму регулятивну ціль і пропонує такий самий рівень захисту для інвесторів відповідного АІФу; при цьому КАІФ з третьої країни чи АІФ з третьої країни дотримується такого рівнозначного правила.

(66) Крім того, КАІФ з третьої країни, який має намір управляти АІФами з ЄС і/або реалізовувати АІФи у Союзі з паспортом, повинен дотримуватися певної процедури отримання офіційного дозволу і певних конкретних вимог щодо третьої країни КАІФу з такої країни та, у відповідних випадках, третьої країни АІФу з такої країни.

(67) ESMA повинен надавати рекомендацію щодо визначення референтної держави-члена та, за необхідності, звільнення від вимог, що стосується сумісності з рівнозначним правилом. Необхідно застосовувати спеціальні вимоги щодо обміну інформацією між компетентними органами референтної держави-члена та компетентними органами держав-членів ведення управління АІФом. Крім того, необхідно застосовувати процедуру посередництва, передбачену в статті 19 Регламенту (ЄС) № 1095/2010, у разі незгоди між компетентними органами держав-членів щодо визначення референтної держави-члена, застосування звільнення від вимог у разі несумісності дотримання цієї Директиви з дотриманням рівнозначних правил третьої країни та оцінювання щодо виконання конкретних вимог до третьої країни КАІФу з такої країни та, у відповідних випадках, третьої країни АІФу з такої країни.

(68) ESMA повинен на щорічній основі здійснювати колегіально-аналітичне оцінювання наглядової діяльності компетентних органів стосовно надання ними офіційних дозволів КАІФам з третьої країни та здійсненням ними нагляду за такими КАІФами з метою подальшого підвищення узгодженості результатів нагляду, згідно зі статтею 30 Регламенту (ЄС) № 1095/2010.

(69) Протягом перехідного періоду, що, як правило, враховуючи рекомендацію ESMA, завершується ухваленням делегованого акту через 3 роки після запровадження паспорту для КАІФів з третьої країни, відповідні держави-члени повинні дозволяти КАІФу з третьої країни, що має намір реалізовувати АІФи лише у певних державах-членах і без такого паспорта, здійснювати таку діяльність, проте тільки за умови, що виконано певні мінімальні умови. На такі КАІФи з третьої країни повинні розповсюджуватися, принаймні, правила, подібні до застосовних до КАІФів з ЄС, що управляють АІФами з ЄС, щодо розкриття інформації інвесторам. Для того, щоб сприяти моніторингу системного ризику, на такі КАІФи з третьої країни повинні розповсюджуватися обов’язки із звітування перед компетентними органамами держави-члена, в якій відбувається реалізація АІФів. Таким чином, такі КАІФи повинні дотримуватися вимог щодо прозорості, що встановлено в цій Директиві, та обов’язків КАІФів, що управляють АІФами, що набувають контроль над незареєстрованими на біржі компаніями та емітентами. Крім того, з метою контролю системних ризиків та відповідно до міжнародних стандартів необхідно забезпечити наявність належних домовленостей про співпрацю між компетентними органами держав-членів, у яких реалізовують АІФи, у застосовних випадках, компетентними органами відповідних АІФів з ЄС і наглядовими органами третьої країни, у якій засновано КАІФ з третьої країни і, у застосовних випадках, наглядовими органами третьої країни, у якій засновано АІФ з третьої країни, щоб забезпечити ефективний обмін інформацією, що дає змогу компетентним органам відповідних держав-членів виконувати свої обов’язки згідно з цією Директивою. Домовленості про співпрацю не слід використовувати як бар’єр для запобігання реалізації в державі-члені фондів з третьої країни. І останнє, третя країна, в якій засновано КАІФ з третьої країни або АІФ з третьої країни, повинна бути поза списком некооперативних країн і територій, що його укладає FATF.

(70) Ця Директива не повинна впливати на поточну ситуацію, за якої професійний інвестор, заснований в Союзі, може інвестувати в АІФи за своєю власною ініціативою незалежно від того, де засновано КАІФ і/або АІФ.

(71) Держави-члени повинні мати можливість надавати дозвіл на реалізацію всіх або певних типів АІФів, якими управляють КАІФи, дрібним інвесторам на своїй території. Якщо держава-член дозволяє реалізацію певних типів АІФу, держава-член, щоб визначити, чи необхідно розглядати конкретний АІФ як тип АІФу, що може бути реалізований дрібним інвесторам на її території, повинна здійснювати оцінювання на індивідуальній основі. Без обмеження інших застосовних інструментів права Союзу держави-члени повинні в таких випадках мати змогу накладати суворіші вимоги на АІФи і КАІФи як передумову для реалізації дрібним інвесторам, ніж у випадку АІФів, що їх реалізовують професійним інвесторам на їхній території, незалежно від того, чи такі АІФи реалізовують усередині країни, чи на транскордонній основі. Якщо держава-член дозволяє реалізацію АІФів дрібним інвесторам на своїй території, така можливість повинна бути доступна незалежно від держави-члена, в якій засновано КАІФ, що управляє АІФами, і держави-члени повинні не вводити суворіші чи додаткові вимоги до АІФів з ЄС, що засновані в іншій державі-члені та реалізовують на транскордонній основі, аніж до АІФів, що реалізовують усередині країни. Крім того, КАІФи, інвестиційні компанії з офіційними дозволами за Директивою 2004/39/ЄС та кредитні установи з офіційними дозволами за Директивою 2006/48/ЄС, що надають інвестиційні послуги роздрібним клієнтам, повинні враховувати будь-які додаткові вимоги під час оцінювання того, чи є певний АІФ прийнятним або придатним для індивідуального роздрібного клієнта або чи є він як фінансовий інструмент складним, чи нескладним.