68. ... КЗК закликає органи влади України негайно виділити достатньо коштів з державного бюджету Львівському, Чернівецькому та Івано-Франківському СІЗО … і продовжити без затримок ремонт/реконструкцію цих установ для усунення зазначених недоліків; це повинно включати, де можливо, перетворення великих спальних приміщень на камери меншого розміру. Див. також рекомендацію [у] пункті 57 ...
70. Більшість туалетів у камерах відвіданих установ досі були лише частково відокремленими. Крім того, як правило, ув’язнені мали доступ до душу лише раз на тиждень, предмети гігієни (окрім мила) не надавалися безкоштовно, а в усіх відвіданих установах, окрім Кременчуцького СІЗО, делегація почула скарги ув’язнених на погану якість їжі. КЗК рекомендує вжити заходів для усунення цих недоліків ...
71. Давно сформульовані рекомендації КЗК щодо створення режиму для осіб, взятих під варту, на жаль, залишаються невиконаними (див. також пункт 57).
Як і протягом попередніх візитів, переважна більшість осіб, взятих під варту, проводила до 23 годин на добу зачиненими в камерах без жодної організованої діяльності. Ув’язнені мали доступ до одногодинних (двогодинних для жінок і неповнолітніх) прогулянок раз на добу у невеликих, гнітючих і напівзруйнованих подвір’ях, які, до того ж, зазвичай розташовувалися на дахах блоків для ув’язнених, та з яких можна було побачити лише небо.
Єдиними іншими розвагами для ув’язнених був перегляд телепрограм або прослуховування радіо у своїх камерах, читання книг і газет, а також настільні ігри зі співкамерниками ...
73. ... КЗК закликає органи влади України посилити свої зусилля для розробки програм діяльності для засуджених та ув’язнених, зокрема щодо праці, навчання та професійної підготовки ...
Комітет також закликає органи влади України без подальшої затримки вжити заходів у відвіданих СІЗО (та загалом в усіх слідчих ізоляторах) для збільшення кількості та покращення подвір’їв для прогулянок …".
B. Комітет міністрів Ради Європи
1. Загальні документи
34. 30 вересня 1999 року Комітет міністрів ухвалив Рекомендацію № R (99) 22 щодо переповненості в’язниць і зростання кількості ув’язнених, яка передбачає, зокрема:
"Враховуючи, що переповненість в’язниць і зростання кількості ув’язнених становлять серйозну проблему для адміністрацій цих установ і системи кримінального правосуддя в цілому, як з точки зору прав людини, так і ефективного управління пенітенціарними установами;
Враховуючи, що ефективне управління контингентом ув’язнених залежить від таких факторів, як загальна криміногенна ситуація, пріоритети у боротьбі зі злочинністю, діапазон передбачених у кодексах покарань, тяжкість обраних покарань, частота використання громадських санкцій та заходів, використання тримання під вартою під час досудового слідства, ефективність і результативність органів кримінального правосуддя і, не в останню чергу, ставлення суспільства до злочину та покарання ...
Рекомендує Урядам держав-членів:
- вжити всіх необхідних заходів під час перегляду їхнього законодавства та практики щодо переповненості в’язниць і зростання кількості ув’язнених, застосовувати принципи, викладені в Додатку до цієї рекомендації ...
Додаток до Рекомендації № R (99) 22
I. Основні принципи
1. Позбавлення волі слід розглядати як крайню санкцію або захід, а тому воно має передбачатися тільки для серйозних правопорушень, коли інші санкції та заходи є явно недостатніми.
2. Розширення приміщень в’язниць повинно бути радше винятковою мірою, оскільки зазвичай це навряд стане довгостроковим вирішенням проблеми переповненості. Країни, в яких місткість в’язниць може бути достатньою в цілому, але погано пристосованою до місцевих потреб, повинні намагатися досягнути більш раціонального розподілення місць у в’язницях ...
II. Боротьба з браком місць у в’язницях
6. Для уникнення надмірного рівня переповненості необхідно встановити максимальну місткість пенітенціарних установ.
7. В умовах переповненості особливий акцент варто зробити на людській гідності, на заохоченні адміністрацій в’язниць застосовувати гуманне і позитивне поводження, на повному визнанні ролі працівників, а також на ефективних сучасних підходах до управління. Відповідно до Європейських пенітенціарних правил, особлива увага повинна приділятись кількості доступного ув’язненим вільного простору, гігієні та санітарії, наданню достатнього та відповідним чином приготованого харчування, охороні здоров’я ув’язнених і можливості прогулянок ...
III. Заходи щодо стадії досудового слідства
Уникнення кримінального переслідування - Зменшення застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час досудового слідства
10. Необхідно вживати відповідні заходи для повної реалізації принципів, встановлених у Рекомендації № R (87) 18 щодо спрощення кримінального правосуддя. Зокрема, це передбачає, що держави-члени з урахуванням їхніх власних конституційних принципів або правових традицій, застосовуватимуть принцип дискреційного судового переслідування (або заходів, що мають ту саму мету) і використовуватимуть спрощені процедури та позасудове врегулювання як альтернативи судовому переслідуванню у відповідних справах для уникнення повного кримінального переслідування.
11. Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час досудового слідства та його тривалість повинні бути зведені до мінімуму, враховуючи інтереси правосуддя. Для цього держави-члени мають гарантувати, що їхнє законодавство та практика узгоджуються з відповідними положеннями Європейської Конвенції з прав людини та практикою її контролюючих органів, а також керуватися принципами, встановленими в Рекомендації № R (80) 11 про тримання під вартою під час досудового слідства, зокрема щодо підстав, за яких може застосовуватися такий запобіжний захід.
12. Якнайширше мають застосовуватися альтернативи триманню під вартою під час досудового слідства, такі як домашній арешт правопорушника, обмеження на виїзд або доступ до конкретного місця без дозволу, внесення застави або нагляд і допомога відомства, визначеного судовим органом. У зв’язку з цим слід звернути увагу на можливості контролю за виконанням вимоги залишатись у визначеному місці за допомогою електронних пристроїв для стеження.
13. Для сприяння ефективному та гуманному використанню запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час досудового слідства необхідно передбачити належні фінансові і людські ресурси, а також у разі потреби розробити відповідні процесуальні засоби та управлінські методи.".
35. 11 січня 2006 року Комітет міністрів переглянув Європейські пенітенціарні правила (Рекомендація Rec (2006) 2), спочатку ухвалені 12 лютого 1987 року. Такими були його рекомендації державам - членам Ради Європи щодо мінімальних стандартів, застосовних до осіб, взятих під варту під час досудового слідства, та засуджених. Їхні відповідні частини передбачають:
"1. Під час поводження з усіма особами, позбавленими волі, необхідно поважати їхні права людини.
2. Особи, позбавлені волі, зберігають усі права, яких вони не були законно позбавлені за рішенням суду, відповідно до якого вони засуджені до позбавлення волі чи взяті під варту.
3. Обмеження, накладені на осіб, позбавлених волі, повинні бути мінімально необхідними та відповідати тій законній меті, з якою вони накладалися.
4. Тримання ув’язнених в умовах, які порушують їхні права людини, не може бути виправдано нестачею ресурсів ...
Розподіл та розміщення
...
18.1. Розміщення ув’язнених, і зокрема надання місць для сну, повинно проводитися з повагою до людської гідності та, у разі можливості, із забезпеченням усамітнення, а також відповідно до санітарно-гігієнічних вимог з урахуванням кліматичних умов, у тому числі площі, кубатури приміщення, освітлення, опалення та вентиляції.
18.2. У всіх будівлях, де ув’язнені повинні мешкати, працювати або збиратися:
a. вікна мусять бути достатньо великими, аби ув’язнені могли читати або працювати при природному освітленні в нормальних умовах, та має забезпечуватися приплив свіжого повітря, крім випадків, коли наявна відповідна система кондиціонування повітря;
b. штучне освітлення має відповідати загальноприйнятим технічним нормам; та
c. має бути передбачена система сигналізації, яка дозволяє ув’язненим без затримки зв’язуватися з персоналом.
18.3. Конкретні мінімальні вимоги щодо питань, перерахованих у пунктах 1 і 2, визначаються національним законодавством.
18.4. Національне законодавство мусить передбачати механізми для гарантування, що ці мінімальні вимоги не порушуються внаслідок перенаповнення в’язниць.
18.5. Зазвичай уночі ув’язнені тримаються в окремих камерах, за винятком тих випадків, коли їм зручніше розташовуватися разом з іншими ув’язненими.
18.6. Спільне розміщення допускається лише в тому випадку, коли приміщення є придатним для цього та ув’язнені, які проживають там, можуть спілкуватися одне з одним.
18.7. Наскільки це можливо, ув’язненим має надаватися вибір перед поміщенням до спільного спального приміщення.
18.8. Під час ухвалення рішення щодо поміщення ув’язненого до конкретної в’язниці або до конкретного її відділення слід належним чином враховувати необхідність тримання під вартою:
a. підслідних окремо від засуджених;
b. ув’язнених чоловіків окремо від жінок; та
c. молодих ув’язнених окремо від ув’язнених старшого віку.
18.9. Можуть бути зроблені винятки з вимог про роздільне тримання, передбачених у пункті 8, для надання ув’язненим можливості спільно брати участь в організованій діяльності, проте ці групи мають завжди розділятися на ніч, якщо тільки ув’язнені не згодні триматися разом та адміністрація в’язниці не вважає, що це буде найкраще відповідати інтересам всіх ув’язнених.
18.10. Заходи безпеки під час розміщення всіх ув’язнених повинні бути мінімально обмежуючими з урахуванням ризику втечі або заподіяння ув’язненими шкоди собі або іншим.
Гігієна
19.1. Всі частини кожної в’язниці мають завжди триматися в порядку та чистоті.
19.2. Під час поміщення ув’язнених камери в’язниці або інші приміщення, до яких вони розподілені, повинні бути чистими.
19.3. Ув’язнені повинні мати безперешкодний доступ до санітарних вузлів, які відповідають вимогам гігієни та дозволяють усамітнитися.
19.4. Ванних і душових повинно бути достатньо, аби кожен ув’язнений міг користуватися ними при температурі, яка відповідає клімату, і, якщо можливо, щодня, але не менш двох разів на тиждень (або частіше, якщо це необхідно) для підтримання гігієни.
19.5. Ув’язнені повинні тримати себе, свій одяг і спальні місця в чистому та охайному вигляді.
19.6. Адміністрація в’язниці має забезпечувати їх відповідними предметами, у тому числі туалетними речами, інвентарем і засобами для прибирання.
19.7. Слід передбачити спеціальні заходи для задоволення санітарних потреб жінок.
Фізичні вправи та дозвілля
27.1. Кожен ув’язнений мусить мати можливість займатися фізичними вправами на свіжому повітрі не менше години щодня, якщо дозволяє погода.
27.2. Мають бути передбачені інші можливості для заняття ув’язненими фізичними вправами на випадок поганої погоди.
27.3. Належним чином організована діяльність щодо підтримки фізичної форми та надання можливостей для належного заняття фізичними вправами і дозвіллям мають бути невід’ємною складовою частиною внутрішнього розпорядку в’язниці.
27.4. Адміністрація в’язниць має сприяти такій діяльності шляхом надання відповідного обладнання та інвентарю.
27.5. Адміністрація в’язниць має вживати заходів для організації спеціальної діяльності для ув’язнених, які цього потребують.
27.6. Потрібно надавати ув’язненим можливості для проведення дозвілля, включаючи спорт, ігри, культурні заходи, хобі та інші його форми, а також, наскільки можливо, слід дозволяти ув’язненим самим організовувати такі заходи.
27.7. Ув’язнені мають право спілкуватися один з одним під час занять і задля спільного проведення дозвілля ...".
2. Рішення щодо України
36. Протягом багатьох років питання умов тримання під вартою в Україні (яке було розглянуто в рамках так званих груп справ "Невмержицький проти України" (Nevmerzhitsky v. Ukraine), "Яковенко проти України" (Yakovenko v. Ukraine), "Логвиненко проти України" (Logvinenko v. Ukraine), "Ісаєв проти України" (Isayev v. Ukraine) та "Мельник проти України" (Melnik v. Ukraine)) було на порядку денному Комітету міністрів. Відповідно до пункту 2 статті 46 Конвенції Комітет міністрів розглянув заходи, вжиті органами влади України для виконання відповідних рішень Суду.
37. Так, під час 1144-го засідання, проведеного 04-06 червня 2012 року, заступники міністрів ухвалили таке рішення (CM/Del/Dec(2012)1144/27):
"Заступники
1. нагадали, що перше розглянуте у цих групах справ рішення було винесено Судом у 2005 році;
2. запропонували органам влади України терміново ухвалити комплексний план дій для вирішення структурних проблем, вказаних Судом у зв’язку з умовами тримання під вартою ..., а також для створення ефективних засобів юридичного захисту у зв’язку з ними ...
4. крім того, запропонував органам влади України також надати власну оцінку впливу вжитих наразі заходів і досягнутих цими заходами результатів ...".
38. Під час 1288-го засідання заступників міністрів, проведеного 06-07 червня 2017 року, Комітет міністрів ухвалив таке рішення (CM/Del/Dec(2017)1288/H46-35):
"Заступники
...
4. відзначили зобов’язання державних органів вжити послідовних заходів з метою вирішення комплексних питань, порушених у зазначених рішеннях, а також важливі законодавчі та інституційні реформи, які перебувають на стадії впровадження ...
6. стосовно умов тримання у СІЗО та виправних колоніях звернули увагу на впровадження системи пробації та наполегливо закликали державні органи надалі впроваджувати альтернативи триманню під вартою з метою зменшення переповнення установ виконання покарань;
7. наполегливо закликали державні органи зосередитися на розробці узгодженої стратегії боротьби з переповненням установ виконання покарань та усунення значних недоліків умов тримання під вартою, спираючись на відповідні рекомендації Європейського комітету з питань запобіганню катуванням (КЗК) і Комітету міністрів ...
10. звернули увагу на розробку законопроекту, спрямованого на впровадження превентивних і компенсаційних засобів юридичного захисту та наполегливо закликали державні органи продовжувати у постійній співпраці з Радою Європи вживати заходи з метою впровадження ефективного засобу юридичного захисту або поєднання таких засобів ...".
39. Під час 1302-го засідання заступників міністрів, проведеного 05-07 грудня 2017 року, Комітет міністрів ухвалив таке рішення (CM/Del/Dec(2017)1302/H46-37):
"Заступники
...
Щодо загальних заходів
Умови тримання у СІЗО
2. із задоволенням відзначили законодавчі та адміністративні заходи, що вживаються для реформування пенітенціарної системи, зокрема, зусилля, що спрямовані на повне впровадження системи пробації з метою зменшення загальної кількості ув’язнених;
3. рішуче закликали державні органи продовжувати запровадження цих реформ та зосередитися на розробці чіткої узгодженої стратегії боротьби з усіма недоліками матеріальних умов тримання в СІЗО, враховуючи при цьому рекомендації Європейського комітету з питань запобіганню катуванням [КЗК];
Впровадження ефективних засобів юридичного захисту
4. зважаючи на тривалий розгляд цього питання, державним органам необхідно терміново вжити рішучих заходів для впровадження як превентивних, так і компенсаційних засобів юридичного захисту у відповідність до усталеної практики Європейського суду;
5. запропонували державним органам подати повну інформацію щодо змісту законопроекту, який знаходиться на розгляді в Парламенті, разом із наданням інформації щодо невирішених питань, до 21 грудня 2017 року ...".
40. Під час 1310-го засідання заступників міністрів, проведеного 13-15 березня 2018 року, Комітет міністрів ухвалив таке рішення (CM/Del/Dec(2018)1310/H46-24):
"Заступники
...
Щодо загальних заходів
4. із зацікавленістю відзначили інформацію, надану державними органами, щодо поточної реформи пенітенціарної системи; проте висловили жаль, що надана наразі інформація не є достатньо детальною, щоб продемонструвати конкретні результати як щодо зменшення переповненості так і поліпшення матеріальних умов тримання під вартою та доступу до медичної допомоги;
5. наполегливо закликали державні органи прийняти комплексну довгострокову стратегію вирішення цих проблем структурного характеру, спираючись на усталені рекомендації Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню [КЗК] і Комітету міністрів з цього питання;
6. висловили глибоке занепокоєння з приводу того, що незважаючи на неодноразові заклики Комітету, державні органи досі не вжили рішучих заходів для впровадження, на законодавчому рівні та на практиці, превентивних та компенсаційних заходів юридичного захисту у відповідність до усталеної практики Європейського суду; дійшли висновку, що відсутність прогресу та продовження надходження подібних заяв накладає на Суд непомірний тягар і підриває довіру до виконання органами державної влади своїх обов’язків щодо вирішення довготривалих питань, констатованих у численних рішеннях Суду;
7. вирішили відновити розгляд цих груп справ щонайпізніше на своєму 1331-му (DH) засіданні у грудні 2018 року, та, за відсутності інформації про конкретний досягнутий прогрес впровадження ефективних компенсаційних та превентивних заходів, дали Секретаріату вказівку підготувати проект Проміжної Резолюції для цього засідання.".
41. Оскільки жодного такого прогресу досягнуто не було і, зокрема, як вбачалося, законопроєкт, на який раніше посилалися органи державної влади, був відхилений та не розглядалися які-небудь його конкретні альтернативи (CM/Notes/1331/H46-33), під час 1331-го засідання, проведеного 04-06 грудня 2018 року, була ухвалена така тимчасова резолюція (CM/ResDH(2018)472):
"Комітет міністрів...
Беручи до уваги рішення [Суду] у групах справ проти України "Невмержицький проти України" (Nevmerzhitsky v. Ukraine), "Яковенко проти України" (Yakovenko v. Ukraine), "Логвиненко проти України" (Logvinenko v. Ukraine), "Ісаєв проти України" (Isayev v. Ukraine) та "Мельник проти України" (Melnik v. Ukraine), ... передані Комітетові для здійснення нагляду за їх виконанням відповідно до статті 46 Конвенції;
Нагадуючи, що проблеми, виявлені у цих справах, зокрема, нелюдське та/або таке, що принижує гідність поводження, якого зазнали заявники з огляду на переповненість у камерах, неналежні умови тримання під вартою та ненадання належної медичної допомоги під час тримання під вартою, та відсутність ефективного юридичного засобу захисту у зв’язку з цим, в яких Суд констатував порушення статей 3 та 13 Конвенції, розглядаються Комітетом з 2005 року;
Підкреслюючи, що з огляду на структурний характер проблем, виявлених у рішеннях в цих групах справ, та тривалий проміжок часу з моменту, коли Комітет вперше звернув увагу на ці проблемні питання, надважливим є вжиття державними органами чітких та рішучих заходів/кроків для усунення усіх цих недоліків;
Із зацікавленням відзначили прийняття Паспорту реформ, що є стратегічним документом, в якому державні органи визначили основні перешкоди для покращення умов тримання під вартою в Україні;
Повторно наголосили, що у попередніх рішеннях Комітет неодноразово закликав державні органи вжити рішучих заходів, спрямованих на встановлення, на законодавчому рівні та на практиці, превентивних та компенсаційних засобів юридичного захисту відповідно до практики Європейського суду;
Зазначили, що певні заходи, спрямовані на затвердження зазначених засобів, вже були вжиті у зв’язку зі створенням робочої групи, однак про жодний конкретний прогрес у зв’язку з цим і досі не було повідомлено;
НАГОЛОСИЛИ на серйозності наслідків з огляду на характер порушень у цих рішеннях, пов’язаних з абсолютною забороною катування та поганого поводження, передбаченого статтею 3 Конвенції;
ПІДКРЕСЛИЛИ нагальну потребу дотримання державними органами Паспорту реформ та продовження працювати над прийняттям комплексної довгострокової стратегії, здатної призвести до вирішення цих проблем структурного характеру, із зазначенням чітких та обов’язкових термінів виконання, а також забезпеченням необхідних кадрових та фінансових ресурсів;
ПОВТОРНО НАГОЛОСИЛИ, що відсутність конкретних заходів, спрямованих на встановлення ефективних засобів юридичного захисту щодо тверджень про погане поводження у зв’язку з переповненістю у камерах, неналежними умовами тримання під вартою … послаблює довіру до готовності державних органів вирішити зазначені багаторічні проблеми;
ЗАЗНАЧИЛИ, що з огляду на збільшення кількості заяв, поданих до Європейського суду, така відсутність прогресу також створює додаткове невиправдане навантаження для Конвенційної системи;
ЗАЗНАЧИЛИ, що з метою забезпечення ефективності зазначених засобів юридичного захисту на практиці, необхідно також здійснити заходи, спрямовані на покращення матеріальних умов та надання медичної допомоги особам, під час їхнього тримання під вартою;
ЗАКЛИКАЛИ державні органи виконати свої зобов’язання щодо вирішення проблем, пов’язаних з умовами тримання під вартою, і, як наслідок, запровадити, у першочерговому порядку, ефективні національні засоби юридичного захисту щодо тверджень про погане поводження у зв’язку з переповненістю у камерах, неналежними матеріальними умовами тримання … під вартою.".
C. Організація Об’єднаних Націй
42. 17 грудня 2015 року Генеральна асамблея Організації Об’єднаних Націй ухвалила Мінімальні стандартні правила поводження з ув’язненими (A/RES/70/175), як загальні ключові стандарти поводження з ув’язненими. У відповідних частинах вони передбачають:
"Приміщення
...
Правило 13
Всі приміщення, якими користуються ув’язнені, особливо спальні, повинні відповідати всім санітарним вимогам, водночас належну увагу слід приділити кліматичним умовам, особливо кубатурі цих приміщень, мінімальному особистому простору, освітленню, опаленню і вентиляції.
Правило 14
У приміщеннях, де живуть і працюють ув’язнені:
(a) Вікна повинні бути достатньо великими, щоб ув’язнені могли читати або працювати при денному світлі, і сконструйованими так, щоб забезпечувати доступ свіжого повітря, незалежно від наявності системи штучної вентиляції;
(b) Штучне освітлення має бути достатнім, щоб ув’язнені могли читати або працювати без шкоди для зору.
Правило 15
Санітарні вузли повинні бути належними, щоб кожен ув’язнений міг задовольняти свої природні потреби, коли йому це потрібно в умовах чистоти і пристойності ...
Правило 17
Усі частини установи, якими регулярно користуються ув’язнені, повинні завжди триматися в належному порядку і повній чистоті ...
Фізичні вправи і спорт
Правило 23
1. Всі ув’язнені, не зайняті роботою на свіжому повітрі, мають право щонайменше на щоденну одногодинну прогулянку на вулиці, якщо дозволяє погода.
2. Неповнолітнім та іншим ув’язненим приблизно одного віку, що мають відповідний фізичний стан, має бути забезпечено фізичне тренування і можливість проведення спортивних ігор під час прогулянок. Для цього необхідно забезпечити наявність простору, обладнання та інвентаря ...".
D. Підкомітет з питань запобігання катуванням
43. Відповідно до Факультативного протоколу 2002 року до Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження або покарання (далі - Протокол 2002 року), ратифікованого Україною 21 липня 2006 року, створений згідно з Протоколом Підкомітет з питань запобігання катуванням (далі - ПЗК) здійснив два візити до України (у 2011 та 2016 році).
44. Зокрема, у його доповіді (CAT/OP/UKR/1) за результатами візиту у 2011 році ПЗК зазначив про переповненість у багатьох СІЗО в Україні. Він також вважав загальні побутові умови СІЗО неналежними щодо мінімального особистого простору на одного ув’язненого, освітлення, опалення та вентиляції. Загальний рівень гігієни, доступ до чистої води та умови в санітарних вузлах (у тому числі відсутність усамітнення під час використання туалету) в СІЗО викликали таке саме занепокоєння. Подвір’я для прогулянок часто були "малими, напівзруйнованими та пустими". ПЗК рекомендував Україні вжити термінових заходів для зменшення переповненості у СІЗО, приділити пріоритетну увагу покращенню загальних гігієнічних умов та доступу до води, санітарно-гігієнічних засобів і предметів особистої гігієни у СІЗО, та провести загальнодержавну перевірку побутових умов.
E. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений з прав людини) / Національний превентивний механізм
45. З 2000 року питання, чи дотримуються права ув’язнених в Україні, розглядалося у щорічних доповідях Уповноваженого з прав людини. Крім того, з листопада 2012 року Уповноважений з прав людини виконує функції НПМ, передбачені Протоколом 2002 року. У зв’язку з цим Уповноважений з прав людини / НПМ порушував низку питань.
46. У доповіді 2012 року НПМ зробив такі зауваження щодо умов у відвіданих установах, у тому числі Дніпровському СІЗО: недотримання національного стандарту у 2,5 квадратні метри особистого простору на ув’язненого у СІЗО; недостатнє природне та штучне освітлення у камерах; відсутність вентиляції; надмірна вологість і наявність цвілі у деяких камерах.
47. У доповіді 2013 року НПМ вказав на такі недоліки, виявлені під час перевірки транспортних засобів, які використовувалися для перевезення затриманих, осіб, взятих під варту, та засуджених: особистий простір у камерах таких транспортних засобів був меншим ніж 0,5 м-2; висота дверей камер була меншою ніж 1,55 м; двері камер не мали вентиляційних ґрат; освітлення у камерах було відсутнє або неналежне; у камерах не було систем опалення або кондиціонування повітря, або вони не працювали; транспортні засоби та камери не прибиралися, а підлога була вкрита сміттям. НПМ також зауважив, що у низці національних судів особистий простір у камерах для очікування був лише 0,7-1,5 м-2. Аналогічні проблеми з камерами для очікування вказані у доповіді 2014 року.
48. У доповіді 2016 року було зазначено, що незважаючи на поточну пенітенціарну реформу в Україні, систематичні порушення прав людини, як і раніше, мали місце у більшості установ виконання покарань і слідчих ізоляторів. Однією з основних проблем залишалася переповненість. Серед інших проблем були незадовільні санітарні, гігієнічні та побутові умови у камерах; неналежне опалення; відсутність освітлення, свіжого повітря та питної води; а також неналежні умови в туалетах через відсутність усамітнення. Камери часто були брудними та в них був неприємний запах; їхні стіни були вологими та вкритими цвіллю. Ув’язненим не завжди надавалося місце для сну або постільна білизна; вони часто скаржилися на наявність шкідників у камерах і відсутність миючих засобів. Їжа, яка надавалася ув’язненим, була недостатньою та поганої якості.
49. У доповіді Уповноваженого з прав людини за 2017 рік, яка включала розділ про діяльність НПМ у 2017 році, знову було зазначено, що незважаючи на поточну пенітенціарну реформу, не було значного покращення ситуації щодо прав осіб, взятих під варту, та ув’язнених. Насправді вбачалися ознаки негативних тенденцій у зв’язку з цим. Умови тримання під вартою у слідчих ізоляторах були предметом особливого занепокоєння. Це могло бути пояснено відсутністю реалістичного бачення ситуації у пенітенціарних установах. Був відсутній системний підхід до внесення змін до цієї сфери і в результаті органи державної влади ухвалювали спірні рішення. У переважній більшості відвіданих установ належні побутові умови тримання під вартою не були створені через недофінансування установ. Неодноразово підтверджувалися порушення національних стандартів щодо особистого простору осіб, взятих під варту, та засуджених. Деякі камери часто залишалися порожніми, оскільки потребували капітального ремонту. Переважна більшість багатомісних камер СІЗО перебували у занедбаному стані; вони були вкриті цвіллю; не було належного доступу до свіжого повітря або штучної вентиляції, а природне або штучне освітлення було недостатнім. Обладнання у камерах неповністю відповідало національним стандартам. У більшості випадків постільна білизна була старою та зношеною; деяким ув’язненим постільна білизна не видавалася взагалі. Усамітнення під час користування туалетом не забезпечувалося (у туалетах були відсутні двері).
50. У 2018 році були відвідані усі українські СІЗО та пенітенціарні установи з функціями СІЗО. У своїй доповіді за 2018 рік Уповноважений з прав людини зауважив, що майже в усіх камери не відповідали міжнародним стандартам щодо санітарних умов, освітлення, опалення та вентиляції. Більшість камер були переповнені (наприклад, у камерах, розрахованих на двох осіб відповідно до національних стандартів щодо особистого простору, трималося шість або більше осіб). Загалом неналежні умови тримання під вартою були виявлені майже в усіх СІЗО. Уповноважений з прав людини рекомендував органам державної влади узгодити національні стандарти щодо особистого простору та умов тримання під вартою з європейськими.
III. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО ТА ПРАКТИКА
A. Конституція України (1996 року)
51.Стаття 28 передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності і ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
B. Закон України "Про попереднє ув’язнення" (1993 року)
52.Стаття 1 передбачає, що тримання під вартою повинно здійснюватися на принципах неухильного додержання Конституції України, вимог Загальної декларації прав людини та інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув’язненими. Не можуть допускатися навмисні дії, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.
53.Стаття 4 передбачає, що установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою, є слідчі ізолятори. В окремих випадках ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
54.Стаття 9 передбачає, що особи, взяті під варту, мають право, inter alia, на щоденну прогулянку тривалістю одна година та восьмигодинний сон. Вони мають право звертатися зі скаргами, заявами та листами до державних органів і службових осіб.
55.Стаття 11 передбачає, що особам, взятим під варту, забезпечуються побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Площа в камері для кожної особи не може бути менше 2,5 м-2.
56. Відповідно до статті 21 адміністрація СІЗО зобов’язана створити особам, взятим під варту, необхідні житлово-побутові умови відповідно до встановлених норм, а також забезпечити їх харчуванням і медичним обслуговуванням.
57.Стаття 22 передбачає, що нагляд за додержанням відповідних законів у СІЗО здійснюється прокурорами. Постанови і вказівки прокурорів щодо умов тримання під вартою підлягають обов’язковому виконанню адміністрацією СІЗО.
C. Закон України "Про прокуратуру" (2014 року)
58.Стаття 2 передбачає, що до функцій прокуратури входить нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи.
59.Стаття 26 передбачає, що здійснюючи зазначену функцію прокурори мають право відвідувати місця попереднього ув’язнення у будь-який час та опитувати осіб, які в них перебувають, з метою отримання інформації про умови їхнього тримання та поводження з ними. Вони також мають право ознайомлюватися з документами та отримувати їхні копії, перевіряти законність наказів, розпоряджень, інших актів відповідних органів та установ. В разі невідповідності законодавству вони можуть вимагати від посадових чи службових осіб їх скасування та усунення будь-яких порушень закону, до яких вони призвели, а також скасовувати незаконні акти індивідуальної дії. Прокурори можуть вимагати від посадових чи службових осіб надання пояснень щодо допущених порушень, а також вимагати усунення порушень і причин та умов, що сприяли таким порушенням. Прокурори мають право притягувати винних до передбаченої законом відповідальності. Вони мають право вимагати від керівників органів вищого рівня проведення перевірок підпорядкованих і підконтрольних їм органів та установ попереднього ув’язнення. Прокурори здійснюють ці контрольні функції шляхом проведення регулярних перевірок, а також у зв’язку з необхідністю належного реагування на відомості про можливі порушення законодавства, що містяться у скаргах, зверненнях чи будь-яких інших джерелах. Письмові вказівки прокурора щодо додержання встановлених законодавством порядку та умов тримання осіб у СІЗО є обов’язковими та підлягають негайному виконанню.
D. Кримінальний процесуальний кодекс України (2012 року)
60.Стаття 176 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) передбачає, що запобіжними заходами є особисте зобов’язання, особиста порука, застава, домашній арешт і тримання під вартою.
61.Стаття 183 передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом. Воно застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим цим Кодексом.
62. 04 квітня 2013 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ надіслав апеляційним судам інформаційний лист, в якому надав своє тлумачення згаданих та інших відповідних положень Кодексу. Зокрема, у ньому зазначалося, що попереднє ув’язнення було винятковим запобіжним заходом; що під час розгляду клопотання про застосування або продовження строку тримання під вартою під час досудового слідства суди повинні розглядати можливість застосування інших (альтернативних) заходів; і що під час санкціонування взяття під варту суди повинні враховувати вимоги дотримання розумного строку.
E. Кримінально-виконавчий кодекс України (2003 року)
63. Кримінально-виконавчий кодекс України (далі - Кодекс 2003 року) регулює порядок та умови виконання кримінальних покарань.
64.Стаття 8 (частково змінена у 2016 році) передбачає, inter alia, що ув’язнені мають право звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами до адміністрацій органів та установ виконання покарань, їх вищестоящих органів, до Уповноваженого з прав людини, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Відповідні звернення подаються через адміністрацію установи виконання покарань. Про отримання адміністрацією звернення ув’язненому видається талон-підтвердження. Протягом трьох діб (а у певних випадках протягом однієї доби) після отримання адміністрація має направити зазначене звернення адресату.
65.Статті 51, 60-1 та 108 (змінені або додані у 2014-2016 роках) збільшили обсяг прав осіб, засуджених до арешту (один з видів кримінального покарання), щодо витрати грошей для придбання їжі і предметів першої потреби та одержання побачень. Вони передбачали обов’язкове соціальне і пенсійне страхування засуджених до обмеження волі (ще один вид кримінального покарання), та усували обмеження на придбання засудженими їжі, одягу, взуття, білизни та предметів першої потреби.
F. Правила внутрішнього розпорядку ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України (2013 року)
66. Правила 2013 року повторюють і детально роз’яснюють положення Закону України "Про попереднє ув’язнення" щодо порядку та умов тримання під вартою у СІЗО.
67. Зокрема, особи, взяті під варту, мають право, inter alia, на щоденні прогулянки тривалістю одна година; звернення зі скаргами, заявами та листами до державних органів і посадових осіб; проживання в умовах, які відповідають санітарно-гігієнічним правилам, та отримання безкоштовної гарячої їжі тричі на добу, індивідуальне місце для сну, постільну білизну та інші предмети побуту, а також предмети особистої гігієни.
68. 13 вересня 2017 року Уряд (Кабінет Міністрів) України схвалив Концепцію реформування (розвитку) пенітенціарної системи України (далі - Концепція 2017 року), встановивши загальні принципи, які лежатимуть в основі реформування та функціонування пенітенціарної системи в Україні.
69. У Концепції 2017 року було визнано, що існуюча пенітенціарна система неповністю відповідала принципам гуманності та поваги до прав людини, а умови тримання під вартою в Україні необхідно було привести у відповідність до європейських стандартів. У ній зазначалося, що більшість пенітенціарних установ були у незадовільному стані, а деякі - в аварійному, у зв’язку з чим стандарти тримання під вартою не дотримувалися. Головними проблемами були відсутність природного та штучного освітлення у камерах; відсутність автоматичної вентиляції; відсутність регулярного доступу до питної води; недостатня кількість рукомийників; надмірна вологість і наявність цвілі тощо. Більшість СІЗО були дуже старими: 12% з них були побудовані більше ніж 200 років тому, 58% - від 100 до 200 років тому, 14% - від п’ятдесяти до 100 років тому, і 14% - від десяти до п’ятдесяти років тому. Враховуючи тривалий строк використання, вони були суттєво зруйновані та застарілі. Тільки протягом 2015 - першого кварталу 2017 року кількість осіб, які трималися в установах виконання покарань, зменшилася в 1,4 рази (з 57 396 до 41 800 осіб), а чисельність осіб, які трималися у СІЗО, зросла у 1,2 рази (з 16 035 до 18 821 осіб). Хронічне недоотримання фінансування від держави пенітенціарною системою призвело до системних проблем з неналежними умовами тримання під вартою у СІЗО, які потребували ухвалення комплексних рішень і належного фінансування.
70. У Концепції 2017 року пропонуються такі шляхи вирішення зазначених проблем: удосконалення законодавства щодо функціонування СІЗО та установ виконання покарань відповідно до європейських стандартів; оптимізація структури органів ДКВС і системи пенітенціарних установ; ремонт існуючих установ і будівництво нових СІЗО та установ виконання покарань; приведення умов тримання під вартою у відповідність до вимог Європейських пенітенціарних правил і створення умов, які не порушують гідність людини та не призводять до порушень Конвенції; створення ефективної системи протидії нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню, а також умов для його запобігання; реалізація рекомендацій міжнародних організацій щодо зміцнення гарантій захисту прав ув’язнених і засуджених; удосконалення організаційної та кадрової структури СІЗО та установ виконання покарань; а також впровадження у них сучасних інформаційних технологій.
71. Уряд стверджував, що з огляду на обмежене фінансування реалізація Концепції 2017 року за підрахунками триватиме до 2020 року.
H. Законопроєкт про превентивні та компенсаційні засоби юридичного захисту
72. 08 липня 2016 року до Верховної Ради України був поданий проєкт Закону України "Про превентивні і компенсаційні засоби у зв’язку з катуванням, нелюдським чи таким, що принижує гідність, поводженням або покаранням щодо засуджених та осіб, узятих під варту, та запровадження інституту пенітенціарних суддів" (далі - законопроєкт 2016 року). Він передбачає превентивні та компенсаційні засоби юридичного захисту у зв’язку з неналежним поводженням із засудженими та особами, взятими під варту, і закріплює види засобів юридичного захисту та порядок їхнього застосування, а також виконання відповідних рішень. Під превентивними засобами юридичного захисту розуміються дії, спрямовані на припинення або попередження забороненого поводження. Вони включають, inter alia, зобов’язання відповідних посадових осіб змінити місце тримання під вартою або камеру, в якій перебуває особа, взята під варту, або засуджений; відремонтувати камеру, обладнати її або провести дезінфекцію, або припинити її експлуатацію; надавати належне харчування тощо. Під компенсаційними заходами розуміються дії, спрямовані на надання відшкодування потерпілим від забороненого поводження. Вони включають грошову компенсацію матеріальної та моральної шкоди, завданої таким потерпілим. Законопроєктом також вводиться інститут пенітенціарних суддів, які розглядають клопотання про застосування превентивних і компенсаційних засобів юридичного захисту та ухвалюють обов’язкові рішення у зв’язку з цим. Так, клопотання про застосування превентивних засобів юридичного захисту повинні розглядатися упродовж трьох робочих днів, але за певних обставин - у період тривалістю до місяця. Суддя зобов’язаний здійснити особистий візит до відповідної установи попереднього ув’язнення та провести анонімну зустріч зі взятою під варту особою, яка звернулася з клопотанням. За бажанням останнього під час зустрічі забезпечується участь захисника. Відповідні органи або особи повинні негайно виконувати рішення про застосування превентивних заходів. Їхнє невиконання тягне за собою притягнення до дисциплінарної або кримінальної відповідальності.
73. Уряд стверджував, що законопроєкт розглядали відповідні парламентські комітети. Згідно з доступною на вебсайті Верховної Ради України інформацією 29 серпня 2019 цей законопроєкт був відкликаний.
I. Статистика щодо осіб, які тримаються під вартою під час досудового слідства
74. Згідно з доповіддю НПМ за 2016 рік у період з 2009 по 2017 роки в СІЗО трималася така кількість осіб, взятих під варту: 34 148 осіб у 2009 році; 38 030 осіб у 2010 році; 39 363 особи у 2011 році; 37 632 особи у 2012 році; 30 854 особи у 2013 році; 21 502 особи у 2014 році; 15 638 осіб у 2015 році та 16 615 осіб у 2016 році.
75. Згідно з твердженнями Уряду станом на 22 жовтня 2017 року у СІЗО та пенітенціарних установах з функціями СІЗО знаходилося 19 516 осіб.
76. Згідно з інформацією на вебсайті ДКВС станом на 01 квітня 2019 року у СІЗО перебувало 20 346 осіб.
J. Статистика застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту
77. Відповідно до інформації, розміщеної на вебсайті Генеральної прокуратури України, у період з 2012 по 2018 роки прокурорами та іншими працівниками правоохоронних органів було подано і залишено без задоволення судами таку кількість клопотань про взяття під варту: у 2012 році - 27 746 клопотань подано та 3 178 (11%) залишено без задоволення; у 2013 році - 17 373 клопотання подано та 1 882 (10%) залишено без задоволення; у 2014 році - 18 149 клопотань подано та 2 099 (11,5%) залишено без задоволення; у 2015 році - 23 969 клопотань подано та 2 294 (9,5%) залишено без задоволення, у 2016 році - 17 593 клопотання подано та 3 163 (18%) залишено без задоволення; у 2017 році - 22 473 клопотання подано та 4 556 (20%) залишено без задоволення та у 2018 році - 21 501 клопотання подано та 4 875 (22,6%) залишено без задоволення.
ПРАВО
78. Заявник скаржився за статтею 3 Конвенції на те, що умови тримання його у Дніпровському СІЗО та перевезення і тримання в суді у дні проведення судових засідань були нелюдськими та такими, що принижують гідність. Стаття 3 передбачає:
"Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.".
A. Доводи сторін
1. Заявник
79. Щодо умов тримання під вартою у Дніпровському СІЗО заявник зазначив, з посиланням на надану Урядом інформацію (див. пункт 12), що провів "загалом 540 діб" у камерах № 911 та № 931, де його особистий простір складав менше 3 метрів. Він стверджував, що це саме по собі становило порушення статті 3 Конвенції. Він також зазначив, що протягом низки періодів, "загалом 256 діб", його особистий простір у цих камерах складав 3,25 м-2, а його особистий простір у камерах № 655 та № 661 був 3,35 м-2. Заявник вважав, що це також становило порушення статті 3 Конвенції. Зокрема, його ситуація погіршувалася тим, що він перебував у камерах протягом більшої частини доби, за виключенням щоденної одногодинної прогулянки у невеликому подвір’ї. Подвір’я для камер № 661 та № 655 площею 11,5 м-2 не могло вважатися належним для ув’язненого, який перебував у таких камерах двадцять три години на добу. Інші фактори включали неналежне відокремлення туалету, відсутність свіжого повітря, погану вентиляцію, вологість і наявність паразитів у камерах.
80. Щодо умов перевезення до районного суду у дні проведення засідань заявник зазначив, що у листі від 27 березня 2018 року (див. пункт 23) було вказано лише кількість його перевезень і загальну тривалість поїздок, але була відсутня інформація про побутові умови перевезення. Крім того, акти за 21 листопада 2017 року (там само) були складені через декілька місяців після подання ним заяви до Суду. Заявник вважав, що автомобілі спеціального призначення були приведені у належний стан після подання ним заяви. До того ж ці акти переважно стосувалися придатності автомобілів з точки зору безпеки. Крім того, проведена працівниками поліції перевірка не могла вважатися незалежною та неупередженою. Насамкінець, заявник повторив свої первинні доводи про відсутність належної вентиляції у автомобілях спеціального призначення. Тому він вважав, що умови його перевезення також суперечили статті 3 Конвенції.
81. Щодо умов тримання його під вартою в камерах для очікування у суді заявник зазначив, що Уряд не прокоментував його скаргу про відсутність вентиляції у цих камерах і не вказав кількість ув’язнених, які трималися разом з ним. Тому заявник стверджував, що у зв’язку з цим також було порушено статтю 3 Конвенції.
2. Уряд
82. Посилаючись на свій опис подій (див. пункти 12, 17 і 23), Уряд стверджував, що у цій справі не було порушено статтю 3 Конвенції.
B. Оцінка Суду
1. Загальні принципи
(a) Оцінка доказів і встановлення фактів
83. Відповідні принципи були таким чином узагальнені в рішенні у справі "Ананьєв та інші проти Росії" (Ananyev and Others v. Russia), заяви № 42525/07 і № 60800/08, від 10 січня 2012 року):
"121. Суд повторює, що твердження про жорстоке поводження повинні підтримуватися відповідними доказами. Під час оцінки доказів Суд керується критерієм доведеності "поза розумним сумнівом". Проте його метою ніколи не було запозичення підходу національних правових систем, які використовують цей стандарт. Роль Суду полягає не у встановленні вини у вчиненні злочину або цивільної відповідальності, а у встановленні відповідальності Договірної держави за Конвенцією. Специфіка його завдання за статтею 19 Конвенції - забезпечення дотримання Договірними державами їхніх зобов’язань щодо захисту основоположних прав, закріплених у Конвенції, - зумовлює його підхід до питань доказів і доведеності. Під час проваджень у Суді відсутні процесуальні бар’єри для прийнятності доказів або заздалегідь визначені формули для їхньої оцінки. Суд робить висновки, які, на його думку, підтверджуються вільною оцінкою всіх доказів, у тому числі такими умовиводами, які можуть випливати з фактів і доводів сторін. Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій факту. Крім того, рівень переконання, необхідний для досягнення відповідного висновку та у зв’язку з цим розподіл тягаря доведення, нерозривно пов’язаний зі специфікою фактів, характером висунутого твердження та відповідним конвенційним правом (див., серед інших, рішення у справах "Начова та інші проти Болгарії" [ВП] (Nachova and Others v. Bulgaria) [GC], заяви № 43577/98 та № 43579/98, пункт 147, ЄСПЛ 2005-VII, "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" [ВП] (<...>) [GC], заява № 48787/99, ЄСПЛ 2004-VII, ...).