Справа «Сукачов проти України» (Заява № 14057/17)

Ст. 3 • Таке, що принижує гідність, поводження

• Неналежні умови тримання під вартою під час досудового слідства

Ст. 13 • Відсутність ефективних національних засобів юридичного захисту

Ст.46 • Пілотне рішення • Структурна проблема

• Держава-відповідач зобов’язана зменшити переповненість

в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах,

покращити умови тримання під вартою і ввести

превентивні та компенсаційні засоби юридичного захисту

Це рішення набуло статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції. Його текст може підлягати редакційним виправленням.

У справі "Сукачов проти України"

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи палатою, до складу якої увійшли:

Ангеліка Нуссбергер (<...>), Голова,

Ганна Юдківська (<...>),

Андре Потоцький (<...>),

Йонко Грозєв (<...>),

Сіофра О’Лірі (<...>),

Мартіньш Мітс (<...>),

Ладо Чантурія (<...>), судді,

та Клаудія Вестердік (<...>), Секретар секції,

після обговорення за зачиненими дверима 10 грудня 2019 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

1. Справу було розпочато за заявою (№ 14057/17), яку 10 лютого 2017 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянин України п. Віктор Валерійович Сукачов (далі - заявник).

2. Заявника, якому було надано правову допомогу, представляла пані О. Ащенко - юрист, яка практикує у м. Харкові. 23 серпня 2018 року пані Ащенко поінформувала Суд, що більше не могла представляти заявника. Уряд України (далі - Уряд) представляв його Уповноважений, п. І. Ліщина.

3. Заявник стверджував, зокрема, що умови тримання його під вартою під час досудового слідства та перевезення до суду і тримання його там у дні проведення судових засідань були нелюдськими та такими, що принижують гідність, у порушення статті 3 Конвенції. Він також скаржився по суті за статтею 13 Конвенції на відсутність у його розпорядженні ефективних засобів юридичного захисту у зв’язку із зазначеними скаргами.

4. 19 грудня 2017 року Суд вирішив надати справі заявника статус пріоритетної відповідно до правила 41 Регламенту Суду, повідомити Уряд про скарги заявника та запропонувати сторонам надати коментарі щодо доцільності застосування до справи процедури пілотного рішення (підпункт "а" пункту 2 правила 61).

5. Сторони надали зауваження у справі. Уряд також надав коментарі щодо застосування процедури пілотного рішення у цій справі, тоді як заявник залишив це питання на розсуд Суду.

I. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Заявник народився в 1978 році та наразі тримається під вартою у м. Дніпрі.

A. Умови тримання заявника під вартою під час досудового слідства

7. 31 травня 2012 року заявник був затриманий за підозрою у причетності до тероризму та виготовленні і зберіганні вибухових речовин.

8. Зрештою, 20 лютого 2018 року Індустріальний районний суд міста Дніпра (далі - районний суд) визнав його винним за всіма пунктами обвинувачення та обрав йому покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років.

9. З 12 липня 2012 року заявник тримається під вартою у Дніпропетровському (наразі Дніпровському) слідчому ізоляторі № 3, який у березні 2016 року було перереєстровано в установу виконання покарань (далі для практичних цілей - Дніпровське СІЗО).

10. З 12 липня 2012 року по 19 липня 2013 року заявник тримався у камері № 661, а з 21 листопада 2013 року по 08 травня 2014 року - у камері № 655. Згідно з його твердженнями обидві камери знаходилися у корпусному відділенні 6. Сторони не вказали, в якій із цих камер заявник тримався з 19 липня по 21 листопада 2013 року; заявник посилався на обидві камери. Загальна площа кожної камери становила 7,7 кв.м, з яких 6,7 кв.м були житловим простором, призначеним для двох осіб. Заявник зазначив, що доступний йому в камерах особистий житловий простір складав 3,35 кв.м, що свідчило про тримання у кожній камері разом з ним ще одного ув’язненого. Не оскарживши це твердження, Уряд зазначив, що не міг надати інформацію стосовно кількості ув’язнених, які трималися у цих камерах, оскільки відповідні записи були знищені після закінчення встановленого законом строку зберігання.

11. З 08 по 26 травня 2014 року заявника тримали у камері № 931, розрахованій на п’ятьох осіб, загальна площа якої складала 14,5 кв.м або 13 кв.м житлового простору. Заявник стверджував, що в цій камері трималося від чотирьох до п’яти ув’язнених. Не оскарживши це твердження, Уряд знову послався на відсутність відповідних записів.

12. З 26 травня 2014 року по 22 березня 2017 року заявника тримали у камері № 911, розрахованій на п’ятьох осіб, загальна площа якої складала 14,5 кв.м, або 13 кв.м житлового простору. У таблиці далі наведена надана Урядом інформація, не оскаржена заявником, про кількість ув’язнених, які трималися у камері в різні періоди з 01 січня 2015 року по 22 березня 2017 року. Сторони не надали точну інформацію про кількість ув’язнених у цій камері з 26 травня 2014 року по 01 січня 2015 року, заявник посилався на "чотирьох-п’ятьох ув’язнених", і Уряд це не оскаржив. З огляду на встановлені у справі "Муршіч проти Хорватії" [ВП] (<...>) [GC], заява № 7334/13, пункт 114, від 20 жовтня 2016 року, в останній колонці таблиці зазначено доступний заявнику особистий простір у камері в період з 01 січня 2015 року по 22 березня 2017 року (сторони не надали інформацію щодо періоду після останньої дати):

13. Згідно з первинними доводами заявника у зазначених камерах була погана вентиляція. Взимку вікна були зачинені так, щоб їх неможливо було відчинити, і до камер не надходило свіже повітря. З травня по жовтень рами з вікон знімалися і повітря у камерах ставало чистішим. Проте через часткову відсутність скла у камери залітали комарі, яких приваблювало штучне освітлення з камер, що ніколи не вимикалося. Туалет у камерах був відгороджений від житлової зони невисокою перегородкою. Камери не були обладнані сифонною системою водовідведення, в результаті чого в камері постійно зберігався неприємний запах. Ув’язнені могли приймати душ лише раз на тиждень. Душові кабіни були обладнані недостатньою кількістю кранів, з яких лише деякі зазвичай працювали. Часто було неможливо встановити прийнятну температуру води. Адміністрація не забезпечувала централізоване прання білизни та ув’язнені були змушені прати і сушити свою білизну у камерах. Камери постійно були вологими.

14. На підтримку своїх тверджень заявник надав п’ять фотографій камери № 911, зроблених ним та іншими ув’язненими. На фотографіях видно туалет з низькою перегородкою без дверей, рукомийник, стіл, лавку, п’ять ліжок і білизну, яка висить на мотузках. Заявник також посилався на письмові показання інших ув’язнених. Зокрема, А.Б., Р.Ш. та А.Є., які вочевидь трималися з ним у камері № 911 в невстановлений період, стверджували, що доступний простір у камері обмежувався проходом між ліжками шириною у 0,9 метра, якого було недостатньо для будь-якої фізичної активності. Вони також стверджували, що туалет був відгороджений від житлової зони лише стінкою висотою у 0,53 метра. Ув’язнені були змушені сховати туалет за "шторою", зробленою з постільної білизни. Туалетний отвір був закритий зробленою ув’язненими "грушею", оскільки з каналізаційної труби йшов неприємний запах. Ув’язнені також згадували про неналежну вентиляцію в камері та стверджували, що до камери залітала велика кількість комарів (оскільки влітку рами на вікнах були відсутні).

15. Заявник також посилався на письмові показання зазначених ув’язнених і двох інших ув’язнених (С.К. і К.З.) щодо загальної ситуації у Дніпровському СІЗО. Усі вони стверджували, що ув’язнені могли приймати душ лише раз на тиждень, душові кабіни були брудними, а деякі крани не працювали. Вони також підтвердили описану заявником ситуацію з пранням білизни. С.К. і К.З. також посилалися на переповненість, погане освітлення та вентиляцію у своїх власних камерах, антисанітарію, відсутність відокремлення туалету від житлової зони, ненадання предметів особистої гігієни, речей першої необхідності або миючих засобів, щоденні прогулянки тривалістю менше години у невеликому, брудному та вкритому пилом подвір’ї, погане харчування тощо.

16. Насамкінець, на підтримку своїх доводів про умови тримання під вартою у Дніпровському СІЗО, заявник посилався на доповіді Європейського Комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (далі - КЗК) за результатами його візитів до України у 2009 та 2013 роках (див. пункти 28 і 30) та на доповідь за 2012 рік, підготовлену представниками національного превентивного механізму (далі - НПМ; див. пункт 46), які відвідали СІЗО.

17. Згідно з твердженнями Уряду, який посилався на лист, підготовлений за його запитом адміністрацією Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - ДКВС) від 16 березня 2018 року, усі вказані заявником камери були у задовільному стані. Вони були обладнані сидячими та спальними місцями, а також необхідними меблями та іншим інвентарем. Ув’язнені мали можливість працювати з документами, їсти та відпочивати у камерах. Усі камери були обладнані санітарними вузлами, у тому числі рукомийниками та туалетами зі справним змивним механізмом, які були відгороджені від житлової зони стіною висотою 1,6 метри. Освітлення у камерах було увімкнено вдень і вночі, а вентиляція була належною. З 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. ув’язненим дозволялося безперервно спати; щоденні прогулянки за межами камер тривали одну годину; подвір’я для прогулянок для камер № 661 та № 655 було розміром 11,5 квадратних метрів, а для камер № 911 та № 931 - 15 та 30 квадратних метрів відповідно.

18. 02 грудня 2016 року заявник надіслав звернення народному депутату Верховної Ради України M., в якому скаржився, inter alia, на те, що побутові умови у Дніпровському СІЗО погіршилися та ув’язненим не дозволялося приймати душ протягом трьох тижнів. Він просив М. допомогти з організацією перевірки СІЗО. 22 грудня 2016 року М. звернувся до Генерального прокурора України з проханням вжити відповідних заходів і поінформувати його про них. 19 січня 2017 року прокурор області, якому було направлено звернення, поінформував М. та заявника, що за результатами проведеної внутрішньої перевірки твердження заявника не підтвердилися. Доступ до лазні та прального обслуговування ув’язнених було організовано відповідно до встановленого графіка, а жодних порушень у роботі котельні та душових не було.

19. 23 лютого 2017 року заявник звернувся до Генерального прокурора України зі скаргою, стверджуючи про неналежний розгляд його скарг щодо поганого стану душових і непроведення перевірки стану деяких з них. Він також стверджував, що міг приймати душ лише раз на тиждень.

20. 31 травня 2017 року прокурор області поінформував заявника, що проведена за його зверненням перевірка встановила, що доступ до лазні у СІЗО надавався відповідно до законодавства та встановленого графіка. Відповідно до національних стандартів використання лазні було доступним щонайменше раз на тиждень. Жодних перебоїв у роботі котельні та лазні встановлено не було. Санітарний та технічний стан душових був задовільним. Після опитування інших ув’язнених жодних скарг від них у зв’язку з цим виявлено не було.

B. Умови перевезення заявника та тримання під вартою у дні проведення судових засідань

21. Уряд зазначив, а заявник не оскаржував, що з листопада 2012 року по березень 2018 року останній 392 рази перевозився в автомобілі спеціального призначення з Дніпровського СІЗО до районного суду для участі у судових засіданнях у його кримінальній справі. Відстань від СІЗО до суду складала приблизно 26,5 км, і поїздка в один кінець тривала від сорока хвилин до півтори години.

22. Згідно з твердженнями заявника для перевезення ув’язнених зазвичай використовувалися такі транспортні засоби: мікроавтобус "ГАЗ" з двома камерами, призначеними для двох-трьох і трьох-чотирьох осіб відповідно; мікроавтобус "ГАЗ" з двома камерами розміром у 2,1-2,2 м-2 (для шести-десяти осіб) та 0,4 м-2 (для одного ув’язненого); мікроавтобус "ГАЗ" з трьома камерами, дві з яких були призначені для одного-трьох ув’язнених та одна - для чотирьох-п’яти; та мікроавтобус "ГАЗ" з чотирма камерами. У мікроавтобусах було недостатнє освітлення та вентиляція. Узимку в них було холодно, а влітку температура всередині піднімалася до 35-40 °С. У мікроавтобусах не було окремого місця для курців, тому некурці були змушені вдихати тютюновий дим. На підтримку своїх тверджень заявник надав вісім фотографій декількох мікроавтобусів, які демонстрували відсутність вікон у деяких з них. Він також посилався на доповідь НПМ за 2013 рік (див. пункт 47).

23. Згідно з твердженнями Уряду, який посилався на лист Національної поліції України від 27 березня 2018 року, складений, у свою чергу, на підставі проведеної 21 листопада 2017 року перевірки, заявника перевозили у таких транспортних засобах: мікроавтобус УАЗ 31519 з однією загальною камерою, призначеною для двох ув’язнених; мікроавтобус ГАЗ 27521 з однією загальною камерою, призначеною для чотирьох ув’язнених; мікроавтобус TK-AZU-1, призначений для перевезення семи ув’язнених, з однією загальною камерою та трьома одиночними камерами; мікроавтобус ГАЗ 2705-222, призначений для перевезення восьми ув’язнених, з двома загальними камерами; мікроавтобус Foton-BL 1043, призначений для перевезення дванадцятьох ув’язнених, з однією загальною камерою, двома камерами для двох ув’язнених і трьома одиночними камерами; та мікроавтобус ГАЗ 3307, призначений для перевезення двадцяти одного ув’язненого, з однією загальною камерою, двома камерами для двох ув’язнених і двома камерами для чотирьох ув’язнених. Зазначені транспортні засоби були облаштовані відповідно до національних і міжнародних стандартів. Кожна камера в них була обладнана штучним освітленням, яке протягом поїздок було постійно увімкнене. Вентиляція в камерах здійснювалася через установлені на кузові автомобіля вентиляційні отвори; ув’язнені могли регулювати їх для доступу свіжого повітря. Верхня та нижня частини дверей камер становили собою ґрати, через які також забезпечувався доступ до свіжого повітря. Автомобілі були обладнані обігрівачами. Записи за 2017 рік свідчили, що вентиляція та система опалювання були "доступними" в автомобілях спеціального призначення, і що вентиляційна система "працювала" в одному автомобілі, а системи опалювання - у трьох.

24. Після прибуття до районного суду заявник тримався у камерах, розташованих у кімнаті для очікування, де знаходилися місце для працівників конвою, три камери для ув’язнених і туалет. Уряд стверджував, і заявник не оскаржив, що кожна з камер була розміром 6 м-2 , обладнана лавками та мала штучне освітлення.

25. Згідно з твердженнями заявника у камерах для очікування не було доступу до свіжого повітря і природного освітлення, а також штучної вентиляції та столів. Ув’язненим дозволялося піти до туалету лише з дозволу працівника конвою, якщо у кімнаті для очікування перебувало від двох до трьох працівників. У камерах зазвичай трималося від трьох до семи ув’язнених. У дні проведення засідань заявник залишався у суді протягом більшої частини доби, оскільки мікроавтобус забирав ув’язнених із СІЗО о 08 год. 30 хв., але засідання починалися лише о 14 год. 20 хв. - 14 год. 30 хв. і закінчувалися о 17 год. 30 хв., після чого мікроавтобус забирав ув’язнених до СІЗО.

26. На підтримку своїх тверджень заявник надав чотири фотографії камер для очікування. Він також посилався на лист управління Державної судової адміністрації України від 25 травня 2015 року, який підтверджував відсутність у цих камерах штучної вентиляції. Заявник також посилався на доповіді НПМ за 2013 та 2014 роки (див. пункт 47).

II. ВІДПОВІДНІ МАТЕРІАЛИ РАДИ ЄВРОПИ, МІЖНАРОДНІ ТА НАЦІОНАЛЬНІ МАТЕРІАЛИ

A. Комітет з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню

1. Загальні доповіді

27. У відповідних витягах із загальних доповідей КЗК зазначено:

2-а загальна доповідь (CPT/Inf (92) 3)

"46. Питання переповненості безпосередньо стосується компетенції КЗК. Всі служби та діяльність всередині установи виконання покарань зазнають негативного впливу, якщо в установі буде більше ув’язнених, ніж було передбачено для тримання у ній; загальний рівень життя в установі, можливо, суттєво погіршиться. Крім того, з матеріальної точки зору рівень переповненості установи виконання покарань або конкретної її частини може сам собою бути нелюдським або таким, що принижує гідність.

47. Вирішальне значення для добробуту ув’язнених відіграє задовільна програма їхньої діяльності (робота, навчання, спорт тощо)... [У]в’язнені, незважаючи на те, наскільки хорошими є створені для них побутові умови, не можуть бути просто залишені наодинці з самими собою...

48. Особливу увагу слід приділяти прогулянкам. Вимога про дозвіл ув’язненим перебувати щодня щонайменше одну годину на свіжому повітрі широко визнається основоположною гарантією... Також очевидно, що щоденне перебування на свіжому повітрі має відбуватись на розумно просторій ділянці; сама ділянка має бути, наскільки можливо, обладнана укриттям на випадок поганої погоди …

49. Доступ у будь-який час до нормальних туалетів, а також підтримання належних гігієнічних умов є важливими елементами створення гуманних умов …

50. КЗК хотів би додати, що його особливо турбує, коли він встановлює проблему переповненості у поєднанні з недостатнім режимом діяльності та неналежним доступом до туалетів/душових в одній установі виконання покарань. Загальний вплив таких умов на ув’язнених може виявитися вкрай негативним …".

7-а загальна доповідь (CPT/Inf (97) 10)

"13. Як КЗК зазначив у своїй 2-ій загальній доповіді, питання переповненості безпосередньо стосується компетенції Комітету (див. CPT/Inf (92) 3, пункт 46). Переповненість установи виконання покарань призводить до тісних і антисанітарних умов проживання; постійної відсутності приватності (навіть під час здійснення таких базових задач, як користування туалетом); зменшення діяльності поза межами камери, оскільки попит перевищує кількість наявних працівників і приміщень; перевантаження частин медичного обслуговування; посилення напруженості та, відповідно, більшого рівня насилля серед ув’язнених, а також між ув’язненими та працівниками. І цей список не є вичерпним.

КЗК вже неодноразово був змушений робити висновок, що негативний вплив переповненості призводить до нелюдських та таких, що принижують гідність, умов тримання під вартою …".

11-а загальна доповідь (CPT/Inf (2001) 16)

"28. Негативне явище переповненості пенітенціарних установ властиве пенітенціарним системам по всій Європі та серйозно підриває спроби поліпшити умови тримання під вартою. На негативних наслідках переповненості пенітенціарних установ вже акцентувалася увага в попередніх загальних доповідях. З поширенням діяльності КЗК на Європейському континенті Комітет зіткнувся з великою кількістю ув’язнених і пов’язаним з цим серйозним переповненням пенітенціарних установ. Те, що держава тримає за ґратами так багато своїх громадян, не може пояснюватись високим рівнем злочинності; відповідальним за це частково має бути загальний світогляд працівників правоохоронних і судових органів.

За таких обставин проблему не вдасться вирішити за рахунок зростання фінансових асигнувань для пенітенціарних установ. Натомість, слід переглянути чинне законодавство і практику щодо тримання під вартою під час досудового слідства та ухвалення вироків, а також щодо альтернативних позбавленню волі покарань. Саме такий підхід проголошений у Рекомендаціях Комітету міністрів № R (99) 22 про переповненість пенітенціарних установ і зростання кількості засуджених. КЗК дуже сподівається, що наведені у цьому важливому документі принципи дійсно будуть застосовані державами-членами; реалізація цих Рекомендацій вимагає пильного моніторингу з боку Ради Європи.

29. У низці країн, відвіданих представниками КЗК, зокрема у країнах центральної та східної Європи, житло для ув’язнених часто складається з розрахованих на велику кількість осіб жилих приміщень, де знаходяться всі або більшість зручностей, якими щодня користуються ув’язнені (такі як спальна та житлова зони, а також санітарні вузли). КЗК заперечує проти самого принципу такого розміщення приміщень у закритих пенітенціарних установах - і надто тоді, коли, як це часто трапляється, ув’язнені тримаються у відповідних жилих приміщеннях в умовах надзвичайної тісняви та антисанітарії … Перебування в розрахованих на велику кількість осіб жилих приміщеннях неодмінно передбачає відсутність приватності в ув’язнених у повсякденному житті … Всі ці проблеми ще більше загострюються, коли кількість ув’язнених, які тримаються під вартою, перевищує розумну місткість приміщень; крім того, у такій ситуації на об’єкти спільного користування такі, як рукомийники або туалети, покладається надмірне навантаження, а недостатня вентиляції для такої великої кількості осіб часто призводить до жахливих умов.

30. Представники КЗК часто наштовхувалися на такі пристрої на вікнах, як металеві віконниці, щити чи жалюзі, які позбавляють ув’язнених доступу до природного освітлення та не пропускають у приміщення свіже повітря. Вони найчастіше є характерною ознакою установ, де тримаються ув’язнені під час досудового слідства. КЗК повністю визнає, що стосовно певних категорій ув’язнених доцільним є вжиття додаткових заходів безпеки для запобігання ризику змови і/або злочинної діяльності... [Н]авіть у випадку необхідності вжиття таких заходів вони не мають позбавляти ув’язнених природного світла та свіжого повітря. Останні становлять основоположні елементи для життя, право на яке має кожний ув’язнений; крім того, відсутність цих елементів створює сприятливі умови для поширення захворювань - зокрема, туберкульозу …".

2. Доповіді щодо України

28. З 01 вересня 1997 року, коли Європейська конвенція про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню набрала чинності для України, делегації КЗК відвідували різні установи виконання покарань і слідчі ізолятори в Україні, у тому числі Дніпровське СІЗО (у 2009 та 2013 роках). Таким чином, у його доповіді від 2011 року (CPT/Inf (2011) 29) за результатами візиту до України 08-21 вересня 2009 року, КЗК зазначив (оригінальне виділення; примітки опущені):

"107. ... КЗК рекомендує, щоб органи влади України вжили активних заходів для забезпечення ув’язненим у Київському СІЗО організованої діяльності за межами камери (робота, відпочинок/спілкування, освіта, спорт). Також Комітет рекомендує вжити заходів для будівництва більш підходящих подвір’їв, щоб ув’язнені могли займатися спортивними вправами, а також забезпечити спортивний інвентар для виконання вправ у приміщенні та надворі …

109. На момент відвідання делегацією в СІЗО у м. Дніпропетровську трималися 2 900 осіб (у тому числі 220 жінок і 63 неповнолітні) при офіційній місткості 3 456 осіб. Ця кількість включала 26 засуджених до довічного позбавлення волі. СІЗО слугувало транзитним пунктом для засуджених, яких переводили з однієї пенітенціарної установи до іншої та щомісячно через нього проходило близько 5 000 осіб.

Ув’язнені були розміщені у 10 будівлях різного віку та конфігурації. З огляду на те, що візит до установи носив цільовий характер, і був зосереджений на новоприбулих ув’язнених і засуджених до довічного позбавлення волі, у делегації склалася думка про побутові умови тримання тільки стосовно кількох будівель.

110. У нещодавно відремонтованому блоці (відділення 6 і 7) у камерах площею близько 7 м-2 зазвичай трималося 2, а іноді 3 ув’язнених. У камерах було достатньо природного світла, яке надходило через великі вікна, а доступ до електричного освітлення та вентиляції також був належним. Кожна камера була обладнана відгородженим санітарним вузлом і рукомийником. Цей блок, так званий блок "євро-стандарту", вважався адміністрацією взірцем.

У чотириповерховій будівлі, в якій трималися під вартою жінки (відділення 10) і деякі чоловіки (відділення 9), як зауважила делегація, камери були менш переповнені, ніж у Київському СІЗО (наприклад, у камері площею близько 15 м-2 трималося 6 жінок, а у камері розміром 33 м-2 трималося 13 ув’язнених). Обладнання камер (подвійні двоярусні ліжка, шафи, відгороджений санітарний вузол) не викликали жодних конкретних зауважень. Проте предметом стурбованості делегації стало те, що вікна всіх камер були обладнані міцними металевими віконницями, що значно обмежувало доступ природного світла. КЗК вітає негайні заходи, вжиті адміністрацією СІЗО для демонтажу металевих ставень з усіх вікон у камерах у відділеннях 9 і 10 після зауваження делегації після закінчення візиту до СІЗО у м. Дніпропетровську.

КЗК рекомендує Дніпропетровському СІЗО докласти зусиль для зменшення переповненості, аби забезпечити не менше 4 м-2 житлової площі на одного ув’язненого в багатомісних камерах.

111. Як і у Київському СІЗО, більшість ув’язнених проводила майже весь час зачиненою в камерах без будь-якої належної діяльності. Перша рекомендація, надана у пункті 107, також стосується Дніпропетровського СІЗО.".

29. КЗК також дав такі загальні рекомендації органам влади України:

"- розгляд пропозицій щодо внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України має вважатися пріоритетом, його мета має полягати у скороченні тривалості судових проваджень у кримінальних справах і ретельнішому описі обставин, за яких може бути обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою …

- слід докласти зусиль для вдосконалення підготовки суддів і прокурорів для сприяння використанню альтернативних ув’язненню запобіжних заходів …

- у своїх зусиллях по боротьбі з переповненістю в установах виконання покарань органи влади України повинні керуватися Рекомендацією Rec(99)22 Комітету міністрів Ради Європи щодо переповненості в’язниць і збільшення кількості ув’язнених, Рекомендацією Rec(2000)22 щодо вдосконалення реалізації європейських правил стосовно громадських санкцій та заходів, Рекомендацією Rec(2003)22 про умовно-дострокове звільнення та Рекомендацією Rec(2006)13 щодо застосування тримання під вартою, умов, в яких воно відбувається, та запровадження гарантій проти зловживань …

- органи влади України повинні якнайшвидше переглянути закріплені у законодавстві норми щодо особистого простору на кожного ув’язненого та забезпечити надання щонайменше 4 м-2 простору на особу у багатомісних камерах у всіх установах під керівництвом Державного департаменту України з питань виконання покарань (у тому числі СІЗО) …

- органи влади України мають активізувати свої зусилля для вдосконалення програм діяльності засуджених та осіб, взятих під варту. Метою повинно бути забезпечення обом категоріям ув’язнених можливості проводити значну частину доби (8 або більше годин) поза межами камери, займаючись різноманітною важливою діяльністю …".

30. У своїй доповіді від 2014 року (CPT/Inf (2014) 15) за результатами візиту до України 09-21 жовтня 2013 року Комітет зауважив таке (оригінальне виділення; примітки опущені):

"118. Делегація КЗК здійснила повторні візити до Київського, Дніпропетровського, Одеського та Сімферопольського СІЗО, в яких ув’язнені / засуджені, які ще не відбували свої покарання, складали приблизно 90% або більше від загальної кількості ув’язнених цих установ. Насамперед, слід зазначити, що на момент візиту у 2013 році ці установи діяли за меншої місткості, аніж офіційна, хоча визначення місткості усе ще ґрунтувалося на національному стандарті у 2,5 м-2 особистого простору на ув’язненого: …

• Дніпропетровське СІЗО вміщувало 1 777 ув’язнених (у тому числі 129 жінок та 24 підлітків) за офіційної місткості 3 519 місць; …

119. КЗК із задоволенням зазначає, що в оглянутих делегацією камерах відвіданих установ усім ув’язненим було надано власне ліжко. Крім того, у багатьох камерах відповідних установ було дотримано стандарт у 4 м-2 особистого простору на одного ув’язненого у багатомісних камерах. Як працівники установ, так і ув’язнені, з якими розмовляла делегація, позитивно оцінили значне зменшення кількості ув’язнених і збільшення площі особистого простору в камерах у контексті прийняття нового КПК України і набрання ним чинності.

Однак ... делегація КЗК помітила локалізовану переповненість в усіх відвіданих установах. Наповненість у багатьох камерах не тільки не відповідала стандартам КЗК щодо 4 м-2 простору на одного ув’язненого, але й порушувала українські стандарти, оскільки у деяких багатомісних камерах на одного ув’язненого припадало всього лише 1,5 м-2 особистого простору (наприклад, 38 осіб трималися у камері Київського СІЗО площею приблизно 57 м-2, не враховуючи простір, який займав розташований у камері туалет; чотири ув’язнених трималися у камері Одеського СІЗО площею приблизно 7 м-2, не враховуючи простір, який займав розташований у камері туалет)...

Делегація зазначила, що у Дніпропетровському СІЗО металеві ставні, прикріплені до вікон камер у відділеннях 9 і 10, були зняті після візиту у 2009 році. Були вжиті заходи для здійснення поступових ремонтних робіт у камерах; більшість житлових приміщень дійсно була у поганому стані, камери мали погану вентиляцію та були брудними. Крім того, туалети в камерах були відгороджені лише частково...

c. прогулянки

122. У всіх відвіданих СІЗО ув’язнені мали доступ до щоденних одногодинних прогулянок (дві години для підлітків). Однак подвір’я для прогулянок, які оглянула делегація КЗК, часто були замалими для передбаченої місткості та серйозних фізичних навантажень (наприклад, 9,5 м-2 для двох ув’язнених або 34 м-2 для 12 ув’язнених у Київському СІЗО) ...

d. програми діяльності

123. Філософія, на якій ґрунтується режим, застосовний до осіб, що тримаються під вартою, наведено у статті 7 Закону України "Про попереднє ув’язнення" . Зокрема, головними характерними рисами режиму тримання під вартою є "ізоляція" осіб, взятих під варту, постійний нагляд за ними і дотримання правил щодо їхнього роздільного тримання. Таким чином, діяльність, на яку мають право особи, взяті під варту, полягає переважно у перегляді телепрограм (у випадку наявності телевізора), настільних іграх, читанні книг або журналів і доступі до релігійної літератури.

Нещодавно ухвалені Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України вказують, що особи, взяті під варту, повинні мати доступ до загальної освіти незалежно від їхнього віку. Проте якщо особа, взята під варту, бажає працювати, необхідно отримати дозвіл від слідчого або судді …

124. У ході візиту у 2013 році делегація виявила, що практично нічого не змінилося у забезпеченні діяльності поза межами камери для осіб, взятих під варту. Більшість осіб, взятих під варту, були зачинені в камерах протягом двадцяти трьох годин на добу, та їм майже нічим було зайнятися (наприклад, дивитися телевізор або читати книжки). Лише кільком жінкам, взятим під варту, було дозволено працювати (наприклад, у м. Києві), тоді як жодному з опитаних ув’язнених не була запропонована участь в якій-небудь освітній діяльності. Як і під час попередніх візитів, єдиним винятком були взяті під варту неповнолітні, які мали доступ до певної шкільної освіти, спілкування та спортивної діяльності протягом вихідних...

f. висновки

126. Висновки делегації протягом візиту 2013 року чітко вказують, що прийняття / набрання сили новим КПК України та інші нещодавно вжиті заходи сприяли ліквідації масової, надмірної переповненості у відвіданих установах. Слід подякувати за це органам влади України. Проте переповненість залишається проблемою для багатьох ув’язнених, які усе ще мають у своєму розпорядженні дуже обмежений особистий простір (тобто менше 4 м-2 на одного ув’язненого) у камерах, умови в яких часто виявлялися поганими. Крім того, більшість осіб, взятих під варту, трималися у таких камерах протягом 23 годин на добу без повноцінної діяльності поза межами камери або значного стимулу здійснювати щоденні прогулянки. Окрім того, мало хто з них міг підтримувати контакт з родичами. Ця ситуація ще гірша в низки ув’язнених, які вже упродовж декількох років тримаються у таких умовах відповідно до старого КПК України. Коротко кажучи, загальний ефект цих умов та обмежень для багатьох ув’язнених міг вважатися формою нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження.

127. У контексті цих зауважень КЗК рекомендує ... органам влади України вжити подальші заходи для того, щоб:

• посилити свої зусилля для досягнення мети надання щонайменше 4 м-2 особистого простору на ув’язненого в багатомісних камерах і не поміщати більше одного ув’язненого до камер площею 6 м-2 (без урахування простору, який займає розташований у камері туалет) у відвіданих СІЗО, зокрема шляхом більш рівномірного розподілу ув’язнених між наявними житловими приміщеннями, зменшення передбаченої місткості відповідно до національних стандартів і перегляду офіційної місткості зазначених установ відповідно;…

• реалізувати програми переобладнання/ремонту у старих будівлях Київського та Дніпропетровського СІЗО; …

• забезпечити під час здійснення програм переобладнання/ремонту повне відокремлення туалетів/санвузлів у камерах (наприклад, до стелі); …

• забезпечити, щоб ув’язнені мали можливість щодня отримувати фізичне навантаження; це потребуватиме збільшення подвір’їв для прогулянок. За можливості наявні подвір’я, розташовані на дахах житлових блоків, необхідно замінити подвір’ями, розташованими на землі;

• ... слід вжити заходів для гарантування, що під час розробки та будівництва нових СІЗО/ житлових блоків для осіб, взятих під варту, забезпечуватимуться належні умови для прогулянок на подвір’ях, розташованих на землі, спілкування з ув’язненими з інших камер, роботи, навчання та здійснення інших видів важливої діяльності ...".

31. КЗК також неодноразово визнавав загальні проблеми щодо умов тримання під вартою в Україні. Зокрема, у своїй доповіді від 2017 року (CPT/Inf (2017) 15) за результатами візиту до України 21-30 листопада 2016 року він стверджував, що органи влади України повідомили йому про поточну реорганізацію пенітенціарної системи та заходи, вжиті для зменшення рівня переповненості пенітенціарних установ. Зокрема, органи державної влади планували закрити деякі старі СІЗО та продати старі будівлі і землю приватним інвесторам, які після цього мали побудувати нові слідчі ізолятори. КЗК схвалив реформи, але закликав органи державної влади посилити свої зусилля для подальшого зменшення кількості осіб, взятих під варту. Він зауважив:

"... на жаль, зазначені реформи ще не вплинули на ситуацію осіб, взятих під варту. Зокрема, на момент візиту все ще діяла стара неналежна норма щодо особистого простору на одного ув’язненого у СІЗО (2,5 м-2), а складні правила розподілення різних категорій осіб, взятих під варту, продовжували спричиняти локалізовану переповненість у відвіданих слідчих ізоляторах …".

32. Тому КЗК закликав органи влади України вжити рішучих заходів для перегляду законодавства та режиму для осіб, взятих під варту. Він також зауважив (оригінальне виділення; примітки опущені):

"... найбільш вражаючою особливістю відвіданих СІЗО були жахливі побутові умови, зокрема, в Одеському, Хмельницькому та Київському СІЗО (за позитивним винятком відділень для неповнолітніх у Хмельницькому та Київському СІЗО). Умови у Київському та Одеському СІЗО ще більше погіршилися з останніх візитів КЗК у вересні 2014 року та жовтні 2013 року відповідно, і наразі їх можна вважати нелюдськими та такими, що принижують гідність. Наведена ситуація погіршувалася повним відключенням або поганою роботою опалення в цих установах.

Умови були дещо кращими у Харківському СІЗО, хоча залишалися доволі поганими через вік і технічний стан будівель. Комітет рекомендує продовжувати поточний ремонт Харківського СІЗО, який за існуючого технічного стану найбільшою можливою мірою включав би перетворення камер великої місткості на менші за розміром житлові приміщення. Таке перетворення має також бути метою всіх інших СІЗО (і, за необхідності, всіх інших пенітенціарних установ) в Україні.

Крім того, у КЗК викликає серйозне занепокоєння те, що в усіх відвіданих СІЗО особам, взятим під варту, зазвичай не пропонувалося жодної діяльності поза межами камери, окрім одногодинних прогулянок раз на добу.".

33. Нещодавно, у доповіді від 2018 року (CPT/Inf (2018) 41) за результатами візиту до України 08-21 грудня 2017 року КЗК зазначив (оригінальне виділення; примітки опущені):

"9.... КЗК із занепокоєнням зазначає, що після 7-го періодичного візиту до України (та 14 візитів у цілому) було вжито мало або не вжито взагалі заходів для реалізації декількох давно сформульованих рекомендацій, у тому числі щодо пенітенціарної системи, зокрема стосовно побутових умов, правової норми про особистий простір для осіб, взятих під варту, режиму для осіб, взятих під варту …

КЗК повинен підкреслити, що у випадку відсутності прогресу у реалізації його рекомендацій, Комітету доведеться розглянути можливість застосування пункту 2 статті 10 Конвенції. Проте КЗК сподівається, що рішучі дії органів влади України для реалізації його рекомендацій зроблять такий крок непотрібним...

54. Делегація здійснила повторний візит до Київського слідчого ізолятора (далі - Київське СІЗО); крім того, вперше відвідала Чернівецький слідчий ізолятор № 33 (далі - Чернівецьке СІЗО), Івано-Франківський слідчий ізолятор № 12 (далі - Івано-Франківське СІЗО), Львівський слідчий ізолятор № 19 (далі - Львівське СІЗО) ...

Загальний опис Київського СІЗО наведений у доповідях про попередні візити. На момент візиту у 2017 році в установі трималося 2 371 ув’язнених ... та її офіційна місткість становила 2 474 місць. Проте ця місткість включала колишнє жіноче відділення, яке не працювало через пошкодження внаслідок пожежі; фактично в установі було 2 200 придатних для використання місць, що свідчило про її офіційну переповненість.

Чернівецьке СІЗО є старою побудованою австрійцями пенітенціарною установою, і пам’яткою архітектури, розташованою у центрі міста. Ізолятор був відкритий у 1819 році, частково пошкоджений протягом Другої світової війни та пережив масштабну реконструкцію у 1950-х роках (коли його було підключено до електрики, каналізації та системи централізованого опалення). При офіційній місткості у 304 особи в установі трималося 198 ув’язнених, які проживали в одному (двоповерховому) блоці ...

Івано-Франківське СІЗО, яке почало працювати у 1918 році, розташоване у центрі міста на відносно невеликій площі поряд з міським відділом поліції, прокуратурою та судом. Офіційна місткість установи становить 401 особу і в ній трималося 380 засуджених ...

Львівське СІЗО з офіційною місткістю у 900 осіб розташоване у центрі міста у будівлі колишнього монастиря, побудованого у 17-му столітті та перетвореного на установу виконання покарань у 1784 році. Ця пам’ятка архітектури складається з двох триповерхових блоків і декількох прибудов (будівля адміністрації, медична частина, кухня тощо), у ньому тримався 821 засуджений...

55. На початку візиту високопосадовці з Міністерства юстиції України поінформували делегацію про прогрес у здійсненні пенітенціарної реформи, яка, inter alia, включала розробку нового законодавства (наприклад, новий проєкт Закону України "Про пенітенціарну систему", який має визначити заново місію служби та зробити більший наголос на меті реабілітації ув’язнених, розробці нового проєкту правил внутрішнього розпорядку СІЗО та виправних колоній, проєкту Закону України для полегшення умовно-дострокового звільнення та створення служби пробації) і підготовці документа під назвою "Паспорт реформ", який міститиме цілі подальших реформ пенітенціарної системи.

На жаль, більшість з цих заходів все ще знаходилися на початковій стадії прийняття та/або реалізації, а зазначені проєкти законів розглядалися Радою без чіткої вказівки, коли їх буде прийнято. Водночас, з моменту скасування "Закону Савченко" у травні 2017 року кількість ув’язнених, як повідомляється, знову почала зростати - особливо у СІЗО, деякі з яких знову стали переповненими, навіть у порівнянні з офіційною нормою особистого простору на одного ув’язненого (наприклад, у м. Києві, див. пункт 54). Міністерство юстиції України намагалося вжити заходів для вирішення цієї проблеми, наприклад, плануючи відкрити нові відділення для ув’язнених у деяких виправних колоніях з вільними приміщеннями.

Ситуацію ще більше ускладнило те, що незважаючи на дуже погані, інколи дійсно жахливі (див. пункт 62) умови тримання під вартою у виправних колоніях, Міністерство мало дуже обмежений бюджет на переобладнання та ремонт, що змушувало начальників установ самостійно залучати кошти від приватних спонсорів, органів місцевого самоврядування та благодійних фондів, і навіть власні кошти ув’язнених (та їхніх родичів). Фактично, бюджет кримінально-виконавчої служби на 2018 рік був меншим, ніж на 2017 рік, незважаючи на збільшення кількості ув’язнених і постійне погіршення побутових умов. Крім того, прогресу в реалізації планів щодо продажу нерухомості установ (описаних у ... доповіді про ad hoc візит у 2016 році) майже не було.

56. КЗК бажає наголосити, що добре обізнаний про загальні труднощі та виклики, що стоять перед Україною. Проте з огляду на драматичну ситуацію у щонайменше деяких відвіданих пенітенціарних установах Комітет вважає за необхідне невідкладно вжити реальних заходів для досягнення позитивних змін у пенітенціарній системі.

У контексті встановлених протягом цього візиту фактів, а особливо щодо Київського СІЗО, яке було предметом безпосереднього розгляду, ... КЗК закликає органи влади України приділити першочергову увагу реалізації всіх заходів, зазначених у пункті 55. Це потребуватиме створення системи належної міжвідомчої координації (у тому числі з Міністерством фінансів України) та реалістичного плану заходів з точними строками і виділеним на їхню реалізацію бюджетом.

Комітет також закликає органи влади України продовжити докладати зусилля для зменшення кількості ув’язнених, зокрема шляхом ширшого використання альтернативних триманню під вартою під час досудового слідства запобіжних заходів.

57. Щодо ситуації осіб, взятих під варту, КЗК шкодує, що досі діє неналежна норма особистого простору на одного ув’язненого у СІЗО (2,5 м-2). Крім того, досі не відбулося жодних змін у режимі осіб, взятих під варту, який ґрунтувався на концепції "ізоляції" без жодного зв’язку між камерами, та немає нічого, що б навіть віддалено нагадувало програму цілеспрямованої діяльності поза межами камери. Комітет закликає органи влади України вжити рішучих заходів для перегляду законодавства та режиму для осіб, взятих під варту, з врахуванням наведених зауважень та давно сформульованих Комітетом рекомендацій ...

62. Найбільш вражаючою рисою відвіданих установ (усіх, окрім Кременчуцької виховної колонії для неповнолітніх ...) були у цілому погані або навіть жахливі побутові умови, зокрема у м. Київ і м. Львів.

Ситуація у Київському СІЗО навіть погіршилися після попереднього візиту КЗК у листопаді 2016 року, оскільки ... наразі воно стало переповненим (навіть відповідно до національного стандарту у 2,5 м-2 особистого простору на одну особу, взяту під варту) і в деяких камерах ув’язнених було більше, ніж ліжок (наприклад, у камерах № 21 та № 32), у зв’язку з чим ув’язнені були змушені спати по черзі. Незважаючи на періодичні спроби провести невеликий ремонт (зазвичай з використанням коштів самих ув’язнених), стан блоків погіршився, камери були погано освітлені, мали погану вентиляцію, часто були напівзруйнованими та брудними (найбільше в "карантинних" і транзитних відділеннях), а вся інфраструктура (електрика, водопостачання, каналізація) була майже в аварійному стані.

Коротко кажучи, для більшої частини контингенту установ (окрім жінок і неповнолітніх) умови у Київському СІЗО могли вважатися нелюдськими та такими, що принижували гідність.

63. ... наприкінці візиту делегація послалася на пункт 5 статті 8 Конвенції та попросила органи влади України впродовж 3 місяців надати Комітету детальний план дій, в якому будуть зазначені точні строки та сума виділених коштів для вирішення ситуації у Київському СІЗО.

У листі від 05 квітня 2018 року органи влади України поінформували КЗК про вжиті та заплановані заходи у відповідь на зазначені прямі зауваження. Вони включали проведення технічної оцінки, розробку детальних планів реконструкції та підготовку кошторису витрат для усунення всіх недоліків в побутових умовах у Київському СІЗО. Комітет схвалює ці плани, але з жалем зазначає, що, як вбачається, жодні конкретні фінансові ресурси не були виділені на реалізацію цих робіт, які вказувалися як такі, що залежали від отримання коштів і не мали точних строків виконання.

З огляду на дійсно повністю неприйнятну ситуацію у Київському СІЗО КЗК закликає органи влади України реконструювати/переобладнати Київське СІЗО без подальших затримок. У цьому контексті слід також вжити заходів для забезпечення кожного ув’язненого власним ліжком.

64. Побутові умови у Львівському СІЗО характеризувалися значною мірою застарілою інфраструктурою старих будівель, і ситуація погіршилася через повну відсутність бюджету для ремонту, що призводило, inter alia, до неодноразових перебоїв в електро- та водопостачанні.

Камери зазвичай були напівзруйнованими, а меблі, матраци та простирадла - зношеними. Крім того, у деяких камерах було душно та волого, особливо у великих. У багатьох камерах було тісно (наприклад, 14 ув’язнених трималися у камері площею 50 м-2 з урахуванням санвузла; шість ув’язнених проживали у камері площею приблизно 16 м-2), а доступ як до природного, так і до штучного освітлення залишав бажати кращого.

Позитивним було те, що камери переважно були чистими. Умови були дещо кращими в камерах для жінок і неповнолітніх (у камерах знаходилися душові та вони не були переповненими).

65. Згідно з твердженнями начальника Львівського СІЗО тривали переговори з міською радою та приватним інвестором щодо закриття установи та переведення ув’язнених до нової спеціалізованої установи на окраїні міста. Комітет хотів би отримати більше інформації про ці плани та перспективи їхньої реалізації …

67. Побутові умови були дещо кращими у Чернівецькому та Івано-Франківському СІЗО, які були менш переповненими.

Завдяки наполегливим зусиллям начальника СІЗО у пошуках спонсорів житлові приміщення Чернівецького СІЗО поступово ремонтувалися (приблизно 40% з усіх камер уже відремонтовано), а умови у відремонтованих камерах були доволі хорошими, у тому числі вони мали повністю відокремлені санвузли і навіть (у деяких камерах, здебільшого для жінок і неповнолітніх) душові. Невідремонтовані камери були напівзруйнованими (але чистими), як і загальні душові. Начальник повідомив делегації, що система централізованого опалення та система водовідведення потребували негайного ремонту, проте установа не мала для цього коштів, як і для заміни старих та зламаних меблів. Однак найбільшою проблемою було протікання даху, яке швидко руйнувало будь-які позитивні результати проведеного в камерах ремонту.

Результати нещодавнього ремонту також були помітні в Івано-Франківському СІЗО (так само проведеного лише завдяки отриманню начальником допомоги від органу місцевого самоврядування та деяких місцевих компаній), і деякі з камер були відремонтовані із залученням допомоги ув’язнених. Проте більшість житлових приміщень знаходилися у поганому стані (у тому числі меблі), в камерах було дуже душно, темно та не дуже чисто.