Протокол 1997 року про внесення змін до Міжнародної конвенції по запобіганню забрудненню з суден 1973 року, зміненої Протоколом 1978 року до неї

Сторони цього Протоколу,

будучи Сторонами Протоколу 1978 року до Міжнародної конвенції по запобіганню забрудненню з суден 1973 року,

визнаючи необхідність запобігання забрудненню повітряного середовища з суден та контролю за ним,

посилаючися на принцип 15 Ріо-де-жанейрської декларації з навколишнього середовища та розвитку, який закликає застосовувати запобіжний підхід,

уважаючи, що цю мету може бути досягнуто у найліпший спосіб шляхом укладення Протоколу 1997 року про внесення змін до Міжнародної конвенції по запобіганню забрудненню з суден 1973 року, зміненої Протоколом 1978 року,

домовилися про таке:

Документ, що змінюється цим Протоколом, є Міжнародною конвенцією по запобіганню забрудненню з суден 1973 року, зміненою Протоколом 1978 року до неї (далі - Конвенція).

Долучається Додаток VI, який називається "Правила запобігання забрудненню повітряного середовища з суден", текст якого наведено у додатку до цього Протоколу.

1. У відносинах між Сторонами цього Протоколу Конвенція й цей Протокол читаються й тлумачаться разом як єдиний документ.

2. Будь-яке посилання на цей Протокол означає водночас посилання на Додаток до нього.

Під час застосування статті 16 Конвенції до поправки до Додатка VI та доповнень до нього посилання на Сторону Конвенції означає посилання на Сторону, що має зобов'язання за цим Додатком.

1. Цей Протокол відкритий для підписання в штаб-квартирі Міжнародної морської організації (далі - Організація) з 1 січня 1998 року до 31 грудня 1998 року і потім залишається відкритим для приєднання. Тільки Держави - учасниці Протоколу 1978 року до Міжнародної конвенції по запобіганню забрудненню з суден 1973 року (далі - Протокол 1978 року) можуть стати Сторонами цього Протоколу шляхом:

a) підписання без застереження стосовно ратифікації, прийняття чи затвердження; або

b) підписання, після якого Протокол підлягає ратифікації, прийняттю або затвердженню, з подальшою ратифікацією, прийняттям або затвердженням; або

c) приєднання.

2. Ратифікація, прийняття, затвердження або приєднання здійснюються шляхом здачі на зберігання відповідного документа Генеральному секретарю Організації (далі - Генеральний секретар).

1. Цей Протокол набирає чинності через дванадцять місяців після того, як його Сторонами згідно зі статтею 5 цього Протоколу стануть не менш ніж п'ятнадцять держав, загальна валова місткість торговельних суден яких складає не менш ніж 50 відсотків валової місткості суден світового торговельного флоту.

2. Будь-який документ про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання, зданий на зберігання після дати набрання чинності цим Протоколом, набирає чинності через три місяці після дати його здачі на зберігання.

3. Будь-який документ про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання, зданий на зберігання після дати, станом на яку поправка до цього Протоколу вважається прийнятою згідно зі статтею 16 Конвенції, застосовується до цього Протоколу з унесеною до нього поправкою.

1. Цей Протокол може бути денонсований будь-якою Стороною цього Протоколу будь-коли після закінчення п'яти років з дати набрання Протоколом чинності для цієї Сторони.

2. Денонсація здійснюється шляхом здачі на зберігання Генеральному секретарю документа про денонсацію.

3. Денонсація набирає чинності через дванадцять місяців після отримання Генеральним секретарем повідомлення або після закінчення будь-якого більшого строку, який може бути зазначений у повідомленні.

4. Згідно зі статтею VII Протоколу 1978 року, уважається, що Денонсація Протоколу 1978 року включатиме денонсацію цього Протоколу відповідно до положень цієї статті. Така денонсація набирає чинності з дати набрання чинності денонсацією Протоколу 1978 року згідно зі статтею VII цього Протоколу.

1. Цей Протокол здається на зберігання Генеральному секретарю (далі - Депозитарій).

2. Депозитарій:

a) інформує всі держави, які підписали цей Протокол або приєдналися до нього, про:

i) кожне нове підписання або здачу на зберігання документа про ратифікацію, прийняття, затвердження або приєднання із зазначенням дати;

ii) дату набрання чинності цим Протоколом;

iii) здачу на зберігання будь-якого документа про денонсацію цього Протоколу із зазначенням дати його отримання та дати набрання чинності денонсацією; та

b) передає засвідчені копії цього Протоколу державам, які підписали Протокол або приєдналися до нього.

3. З моменту набрання чинності Протоколом його засвідчена копія надсилається Депозитарієм до Секретаріату Організації Об'єднаних Націй для реєстрації та опублікування згідно зі Статтею 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй.

Цей Протокол складено в одному примірнику англійською, арабською, іспанською, китайською, російською та французькою мовами, причому всі тексти є рівноавтентичними.

На посвідчення чого ті, що підписалися нижче, належним чином уповноважені на те своїми відповідними урядами, підписали цей Протокол.

Учинено в м. Лондон 26 вересня 1997 року.

Наведений нижче новий Додаток VI додається до існуючого Додатка V:

Положення цього Додатка застосовуються до всіх суден, якщо спеціально не передбачене інше в правилах 3, 5, 6, 13, 15, 18 та 19 цього Додатка.

Для цілей цього Додатка:

1. "Подібна стадія побудови" означає стадію, на якій:

a) розпочате будівництво, яке можна ототожнити з визначеним судном; і

b) розпочате складання цього судна, причому маса використаного матеріалу складає щонайменше 50 тонн або один відсоток розрахункової маси матеріалу всіх корпусних конструкцій, залежно від того, що менше.

2. "Постійна подача" визначається як процес, під час якого відходи подаються в камеру згоряння без допомоги людини, коли інсинератор знаходиться в нормальному робочому режимі з робочою температурою в камері згоряння 850-1200 град.C.

3. "Викид" означає будь-який викид із суден в атмосферу або в море речовин, що підлягають контролю на підставі цього Додатка.

4. "Нові установки" стосовно правила 12 цього Додатка означає встановлення на судні систем, обладнання, у тому числі нових переносних вогнегасників, ізоляції або інших матеріалів, після дати набрання чинності цим Додатком, але не охоплює ремонту або перезарядження раніше встановлених систем, обладнання, ізоляції або іншого матеріалу, або перезарядження переносних вогнегасників.

5. "Технічний кодекс із NOx" означає Технічний кодекс із контролю за викидами окисів азоту з дизельних двигунів суден, прийнятий резолюцією 2 Конференції, з поправками, що можуть бути внесені Організацією, за умови, що такі поправки схвалюються й набирають чинності відповідно до положень статті 16 цієї Конвенції, що стосуються процедур унесення поправок до доповнення до Додатка.

6. "Озоноруйнівні речовини" означає регульовані речовини, які визначено в пункті 4 статті 1 Монреальського протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар, 1987 року, й зазначено в Додатках A, B, C або E до цього Протоколу, що є чинними під час застосування або тлумачення цього Додатка.

"Озоноруйнівні речовини", які можуть бути виявлені на судні й перелік яких цим не обмежується, уключають:

7. "Нафтові залишки" означають осади з паливних або масляних сепараторів, відпрацьоване мастило з головних або допоміжних механізмів або нафтоутримуючі відходи з сепараторів трюмних вод, обладнання для фільтрації нафти або піддонів.

8. "Спалювання на судні" означає спалювання відходів або інших матеріалів на судні, якщо такі відходи або інші матеріали утворилися під час звичайної експлуатації цього судна.

9. "Судновий інсинератор" означає суднову установку, призначену головним чином для цілей спалювання.

10. "Судна, що будуються" означає судна, кілі яких закладено або які знаходяться в подібній стадії будування.

11. "Район контролю викидів SOx", означає район, в якому потрібно вжити спеціальних обов'язкових заходів стосовно викидів SOx із суден з метою запобігання забрудненню повітря викидами SOx і його супутньому негативному впливу на сухопутні й морські райони, а також скорочення й збереження під контролем цього забруднення й впливу. Райони контролю викидів SOx уключають райони, зазначені в правилі 14 цього Додатка.

12. "Танкер" означає нафтовий танкер, як його визначено в правилі 1(4) Додатка I, або танкер-хімовоз, як його визначено в правилі 1(1) Додатка II до цієї Конвенції.

13. "Протокол 1997 року" означає Протокол 1997 року про змінення Міжнародної конвенції по запобіганню забрудненню з суден 1973 року, зміненої Протоколом 1978 року до неї.

Правила цього Додатку не застосовуються до:

a) будь-якого викиду з метою забезпечення безпеки судна або порятунку людського життя на морі; або

b) будь-якого викиду в результаті ушкодження судна або його обладнання:

i) за умови, що після ушкодження або виявлення викиду було вжиті всіх обґрунтованих заходів для запобігання такому викиду або зведення його до мінімуму; та

ii) за винятком випадків, коли власник або капітан діяли або з наміром викликати ушкодження, або з грубою необережністю й усвідомлюючи, що це може призвести до ушкодження.

1. Адміністрація може дозволити застосування на судні пристроїв, матеріалів, обладнання або приладів, відмінних від тих, яких вимагає цей Додаток, якщо такі пристрої, матеріали, обладнання або Прилади є не менш ефективними, ніж ті, яких вимагає цей Додаток.

2. Адміністрація, яка дозволяє застосування пристрою, матеріалу, обладнання або приладу, відмінних від тих, яких вимагає цей Додаток, подає уточнювальні дані про це Організації для поширення серед Сторін цієї Конвенції з метою інформації й ужиття ними відповідних заходів, якщо такі будуть потрібні.

1. Кожне судно валовою місткістю 400 чи більше, а також кожна стаціонарна або плавуча бурова установка та інші платформи підлягають переліченим нижче оглядам:

a) первісному оглядові - перед введенням судна в експлуатацію, або перед первинною видачею свідоцтва, якого вимагає правило 6 цього Додатка. Цей огляд проводиться, щоб упевнитися, що обладнання, системи, пристрої, прилади й матеріали цілком відповідають застосовним вимогам цього Додатка;

b) періодичним оглядам - через певні проміжки часу, встановлені Адміністрацією, але які не перевищують п'яти років, щоб упевнитися, що обладнання, системи, пристрої, прилади й матеріали цілком відповідають застосовним вимогам цього Додатка; і

c) як мінімум, одному проміжному оглядові протягом періоду дії свідоцтва, щоб упевнитися, що обладнання й пристрої цілком задовольняють застосовним до них вимогам цього Додатка та знаходяться в гарному робочому стані. У тих випадках, коли проводиться тільки один такий проміжний огляд протягом одного періоду дії свідоцтва й коли період дії свідоцтва перевищує 2,5 року, він повинен проводитися протягом шести місяців до або після дати, яка відповідає половині періоду дії свідоцтва. Про таки проміжні огляди робиться запис у свідоцтві, виданому згідно з правилом 6 цього Додатка.

2. Стосовно суден валовою місткістю менш 400 Адміністрація може вживати належних заходів для забезпечення виконання застосовних положень цього Додатка.

3. Огляд суден на виконання положень цього Додатка здійснюється посадовими особами Адміністрації. Однак Адміністрація може доручити проведення оглядів призначеним для цієї мети інспекторам або визнаним нею організаціям. Такі організації повинні відповідати посібникам, прийнятим Організацією. У кожному випадку відповідна Адміністрація цілком гарантує повноту й старанність огляду.

4. Огляд двигунів та обладнання стосовно їхньої відповідності правилу 13 цього Додатка проводиться згідно з Технічним кодексом NOx.

5. Адміністрація встановлює порядок проведення позапланових перевірок протягом періоду дії свідоцтва. Такі перевірки повинні посвідчити, що обладнання з усіх поглядів залишається задовільним для тієї експлуатації, для якої воно призначене. Ці перевірки можуть проводитися власною інспекційною службою Адміністрації, призначеними інспекторами, визнаними організаціями або іншими Сторонами на прохання Адміністрації. Якщо Адміністрація вводить обов'язкові щорічні огляди згідно з положеннями пункту 1 цього правила, згадані вище позапланові перевірки не є обов'язковими.

6. Якщо призначений інспектор або визнана організація встановлюють, що стан обладнання істотно не відповідає даним свідоцтва, то вони забезпечують вжиття заходів для усунення недоліків і належним чином повідомляють про це Адміністрацію. Якщо такі заходи для усунення недоліків не здійснюються, то свідоцтво вилучається Адміністрацією. Якщо судно знаходиться в порту іншої Сторони, то про це негайно повідомляється також компетентним органам держави порту. Якщо посадова особа Адміністрації, призначений інспектор або визнана організація повідомили компетентним органам держави порту, то уряд відповідної держави порту надає такій посадовій особі, інспекторові або організації будь-яку необхідну допомогу в виконанні їхніх обов'язків згідно з цим правилом.

7. Обладнання підтримується в стані, що відповідає положенням цього Додатка, і не дозволяється внесення жодних змін в обладнання, системи, пристрої, прилади або матеріали, які оглядалися, без чітко висловленого відповідного схвалення Адміністрацією. Дозволяється пряма заміна такого обладнання й пристроїв на обладнання й пристрої, що відповідають положенням цього Додатка.

8. Щоразу, коли з судном трапляється аварія, або на ньому виявляється несправність, що істотно впливає на ефективність або комплектність його обладнання, яке охоплюється цим Додатком, капітан або власник судна за першої нагоди сповіщають про це Адміністрацію, призначеного інспектора або визнану організацію, відповідальну за видачу відповідного свідоцтва.

1. Міжнародне свідоцтво про запобігання забрудненню повітряного середовища видається після огляду згідно з положеннями правила 5 цього Додатка:

a) кожному судну валовою місткістю 400 чи більше, що здійснює рейси в порти або до віддалених від берега терміналів, які знаходяться під юрисдикцією інших Сторін; і

b) платформам і буровим установкам, що здійснюють рейси в води, які знаходяться під суверенітетом або юрисдикцією інших Сторін Протоколу 1997 року.

2. Суднам, побудованим до набрання чинності Протоколом 1997 року, Міжнародне свідоцтво про запобігання забрудненню повітряного середовища видається відповідно до пункту 1 цього правила не пізніше першого планового докування після набрання чинності Протоколом 1997 року, але в жодному випадку не пізніше, ніж через три роки після набрання чинності Протоколом 1997 року.

3. Таке Свідоцтво видається Адміністрацією або особою чи організацією, належним чином уповноваженими нею. У кожному випадку Адміністрація несе повну відповідальність за Свідоцтво.

1. Уряд Сторони Протоколу 1997 року може на прохання Адміністрації доручити оглянути судно і, упевнившись, що судно відповідає положенням цього Додатка, видати або вповноважити видати судну Міжнародне свідоцтво про запобігання забрудненню повітряного середовища згідно з цим Додатком.

2. Копія Свідоцтва й копія акта про огляд передаються в можливо короткий строк Адміністрації, на прохання якої здійснюється огляд.

3. Видане таким чином Свідоцтво містить запис про те, що воно видано на прохання Адміністрації і має таку саму чинність і одержує таке саме визнання, як і Свідоцтво, видане згідно з правилом 6 цього Додатка.

4. Міжнародне Свідоцтво про запобігання забрудненню повітряного середовища не видається судну, що має право плавати під прапором держави, яка не є Стороною Протоколу 1997 року.

Міжнародне свідоцтво про запобігання забрудненню повітряного середовища складається офіційною мовою країни, що його видає, за формою, що відповідає зразку, наведеному в доповненні 1 до цього Додатка. Якщо мова, що вживається, не є англійською, іспанською чи французькою, текст Свідоцтва повинен містити переклад однією з цих мов.

1. Міжнародне свідоцтво про запобігання забрудненню повітряного середовища видається на строк, установлений Адміністрацією, який не перевищує п'яти років із дати його видачі.

2. Подовження п'ятирічного строку дії Міжнародного свідоцтва про запобігання забрудненню повітряного середовища не дозволяється, крім випадків, зазначених у пункті 3.

3. Якщо на момент закінчення строку дії Міжнародного свідоцтва про запобігання забрудненню повітряного середовища судно не знаходиться в порту держави, під прапором якої воно має право плавати або в якій воно повинне бути оглянуто, Адміністрація може подовжити дію Свідоцтва на строк, що не перевищує п'яти місяців. Таке продовження надається лише щоб надати судну можливість завершити рейс у державу, під прапором якої воно має право плавати або в якій воно повинне бути оглянуте, і тільки в тих випадках, коли це виправдано й доцільно. Після прибуття в державу прапора або в державу, в якій воно повинне бути оглянуто, судно не має права на підставі такого подовження залишити порт або державу, не одержавши нового Міжнародного свідоцтва про запобігання забрудненню повітряного середовища.

4. Міжнародне свідоцтво про запобігання забрудненню повітряного середовища втрачає чинність у будь-якому з таких випадків:

a) якщо перевірки й огляди не проводяться в строки, зазначені в правилі 5 цього Додатка;

b) якщо без явно висловленого схвалення Адміністрації зроблено істотні зміни в обладнанні, системах, пристроях, приладах або матеріалах, до яких застосовується цей Додаток, за винятком прямої заміни такого обладнання або пристроїв на обладнання або пристрої, що відповідають вимогам цього Додатка. Для цілей правила 13 істотна зміна включає кожну зміну або налаштування системи, пристроїв або пристосувань дизельного двигуна, яка призводить до того, що більше не дотримуються обмеження на викид окислів азоту, застосованих до цього двигуна; або

c) під час передачі судна під прапор іншої держави. Нове Свідоцтво видається тільки якщо уряд, який видає нове Свідоцтво, цілком переконався в тому, що судно повністю відповідає вимогам правила 5 цього Додатка. У випадку обміну суднами між Сторонами, якщо протягом трьох місяців після передачі надійде прохання про це, уряд Сторони, під прапором якої судно раніше мало право плавати, якомога швидше передає Адміністрації іншої Сторони копію Міжнародного свідоцтва про запобігання забрудненню повітряного середовища, що було на судні до його передачі, і копії відповідних актів про огляд, якщо такі є.

1. Судно під час перебування в порту або в віддаленому від берега терміналі, що знаходяться під юрисдикцією якої-небудь іншої Сторони Протоколу 1997 року, підлягає інспектуванню посадовими особами, належним чином уповноваженими цією Стороною, яке стосується виконання експлуатаційних вимог згідно з цим Додатком, якщо маються вагомі підстави вважати, що капітан або екіпаж не знають найважливіших суднових процедур, що стосуються запобігання забрудненню повітряного середовища з суден.

2. За обставин, наведених у пункті 1 цього правила, Сторона вживає заходів, що забезпечують, щоб судно не відійшло доти, доки стан справ не буде виправлено згідно з вимогами цього Додатка.

3. До цього правила застосовуються зазначені в статті 5 цієї Конвенції процедури проведення контролю державою порту.

4. Ніщо в цьому правилі не повинне тлумачитись як обмеження прав та обов'язків Сторони, що здійснює контроль за виконанням експлуатаційних вимог, спеціально передбачених у цій Конвенції.

1. Сторони цього Додатку співробітничають у виявленні порушень та забезпеченні виконання положень цього Додатку, використовуючи всі придатні й можливі засоби виявлення порушень і спостереження за навколишнім середовищем, а також відповідні способи передачі повідомлень і збору доказів.

2. Судно, до якого застосовується цей Додаток, у будь-якому порту або біля віддаленого від берега терміналу Сторони може піддаватися інспектуванню посадовими особами, призначеними або вповноваженими цією Стороною, щоб перевірити, чи не зробило це судно викиду якої-небудь із речовин, охоплюваних цим Додатком, у порушення положень цього Додатку. Якщо в результаті інспектування буде виявлено порушення положень цього Додатка, то Адміністрації надсилається повідомлення про це для вжиття відповідних заходів.

3. Кожна Сторона надає Адміністрації докази, якщо такі маються, того, що судно зробило викид речовин, що охоплюються цим Додатком, у порушення положень цього Додатка. Якщо це практично може бути здійснено, компетентні органи цієї Сторони повідомляють капітану судна про таке гадане порушення.

4. Після одержання таких доказів Адміністрація, сповіщена про це, проводить розслідування справи й може просити іншу Сторону надати додаткові чи більш переконливі докази гаданого порушення. Якщо Адміністрація переконається в наявності достатніх доказів, які дозволяють розпочати переслідування стосовно гаданого порушення, вона дає розпорядження про порушення якомога швидше такого переслідування згідно зі своїм законодавством. Адміністрація негайно інформує про вжиті нею заходи Сторону, що повідомила про гадане порушення, а також Організацію.

5. Сторона може також піддати інспектуванню судно, до якого застосовується цей Додаток, коли воно заходить у порти або підходить до віддалених від берега терміналів, які знаходяться під її юрисдикцією, якщо від будь-якої іншої Сторони отримане прохання стосовно розслідування разом із достатніми доказами того, що це судно зробило в якому-небудь місці викид речовин, що охоплюються Додатком, порушивши цей Додаток. Повідомлення про таке розслідування надсилається Стороні, яка звернулася з проханням провести розслідування, і Адміністрації для того, щоб могли бути вжиті відповідні заходи згідно з положеннями цієї Конвенції.

6. До норм і стандартів, установлених у цьому Додатку, застосовується, mutatis mutandis, міжнародне право, що стосується запобігання забрудненню морського середовища з суден, його зменшення й збереження під контролем, у тому числі міжнародне право, що стосується забезпечення виконання і гарантій, які діють під час застосування або тлумачення цього Додатка.

1. За умови дотримання положень правила 3 будь-які навмисні викиди озоноруйнівних речовин забороняються. Навмисні викиди включають викиди, що відбуваються під час технічного обслуговування, догляду, ремонту або пересування систем чи обладнання, однак навмисні викиди не включають мінімальних викидів, які пов'язані з уловлюванням або рециркуляцією озоноруйнівної речовини. Викиди, які є результатом витоків озоноруйнівної речовини, незалежно від того, чи є ці витоки навмисними чи ні, можуть регулюватися Сторонами Протоколу 1997 року.

2. Нові установки, що містять озоноруйнівні речовини, забороняються на всіх суднах, за винятком тих нових установок, які містять гідрохлорфторвуглеці (ГХФВ) та якими дозволяється користуватися до 1 січня 2020 року.

3. Речовини, згадані в цьому правилі, і обладнання, що містить такі речовини, у ході видалення їх із суден доставляються на відповідні приймальні споруди.

1. a) Це правило застосовується до:

i) кожного дизельного двигуна вихідною потужністю більш ніж 130 кВт, що встановлений на судні, побудованому 1 січня 2000 року або після цієї дати; і

ii) кожного дизельного двигуна вихідною потужністю більш ніж 130 кВт, що значно переобладнане 1 січня 2000 року або після цієї дати.

b) Це правило не застосовується до:

i) аварійних дизельних двигунів, двигунів, що встановлені на рятувальних шлюпках, і будь-якого пристрою чи обладнання, призначеного для використання виключно у випадку аварійної ситуації; та

ii) двигунів, установлених на суднах, зайнятих виключно в рейсах у межах вод, які знаходяться під суверенітетом або юрисдикцією держави, під прапором якої судно має право плавати, за умови, що такі двигуни підпадають під альтернативний захід контролю викидів NOx, установлену Адміністрацією.

c) Незважаючи на положення підпункту "a" цього пункту, Адміністрація може допустити виняток із застосування цього правила для будь-якого дизельного двигуна, що встановлений на судні, побудованому або яке піддається значному переобладнанню до дати набрання чинності цим Протоколом, за умови, що судно зайняте виключно в рейсах у порти або до віддалених від берега терміналів у межах держави, під прапором якої судно має право плавати.

2. a) Для цілей цього правила "значне переобладнання" означає модифікацію двигуна, у ході якої:

i) двигун заміняється новим двигуном, побудованим 1 січня 2000 року чи після цієї дати; або

ii) двигун піддається будь-якій значній модифікації, як вона визначена в Технічному кодексі з NOx; або

iii) максимальна тривала вихідна потужність двигуна збільшується більш ніж на 10%.

b) Викиди NOx, які є результатом модифікацій, згаданих у підпункті "a" цього пункту, документуються згідно з Технічним кодексом із NOx для схвалення Адміністрацією.

iii) 9,8 г/кВт*год при n, рівному або більш ніж 2000 об/хв,

де n - номінальна частота обертання двигуна (оберти колінчатого вала за хвилину).

Під час використання палива, що складається з суміші вуглеводнів, отриманих у ході переробки нафти, методика випробувань і способи вимірювань повинні відповідати Технічному кодексові з NOx з урахуванням випробувальних циклів і вагових коефіцієнтів, зазначених у доповненні II до цього Додатка.

b) Незважаючи на положення підпункту "a" цього пункту, експлуатація дизельного двигуна дозволяється, коли:

i) для зменшення викидів NOx на судні щонайменше до меж, установлених у підпункті "a", у двигуні застосовується система очищення відпрацьованих газів, схвалена Адміністрацією відповідно до Технічного кодексу з NOx; або

ii) для зменшення викидів NOx на судні щонайменше до меж, установлених у підпункті "a" цього пункту, застосовується будь-який інший еквівалентний спосіб, ухвалений Адміністрацією з урахуванням відповідного посібника, що повинний бути розроблений Організацією.

1. Вміст сірки в будь-якому рідкому паливі, що використовується на суднах, не повинний перевищувати 4,5% від загальної маси.

2. Середній світовий стандарт вмісту сірки в залишковому рідкому паливі, що постачається для використання на судах, контролюється, з урахуванням посібника, що повинний бути розроблений Організацією.

3. Для цілей цього правила райони контролю викидів SOx уключають:

a) район Балтійського моря, як він визначений у підпункті "b" пункту 1 правила 10 Додатка I; і

b) будь-який інший морський район, у тому числі портові райони, призначений Організацією відповідно до критеріїв і процедур призначення районів контролю викидів SOx з метою запобігання забрудненню повітряного середовища з суден, що містяться в доповненні III до цього Додатка.

4. Коли судна знаходяться в районах контролю викидів SOx, виконується щонайменш одна з таких умов:

a) вміст сірки в рідкому паливі, що використовується на суднах у районі контролю за викидами SOx, не перевищує 1,5% від загальної маси;

b) для зменшення загального викиду окислів сірки з суден, у тому числі як із допоміжних, так і з головних двигунів, до рівня 6,0 г SOx/кВт*год або менше, розрахованого як повний зважений викид двоокису сірки, застосовується система очищення відпрацьованих газів, яка схвалена Адміністрацією, з урахуванням посібника, що повинний бути розроблений Організацією. Стоки відходів як наслідок використання такого обладнання не повинні скидатися в закритих портах, гаванях та естуаріях, якщо судно не може ретельно задокументувати, що такі стоки відходів не впливають негативно на екосистеми таких закритих портів, гаваней та естуаріїв, ґрунтуючись на критеріях, наданих Організації владою держави порту. Організація розсилає критерії всім Сторонам Конвенції; або

c) для обмеження викидів SOx до рівня, еквівалентного рівню, описаному в підпункті "b", використовується будь-який інший технологічний спосіб, що піддається перевірці й може бути застосованим за результатом цієї перевірки. Ці способи схвалюються Адміністрацією з урахуванням посібника, який повинен бути розроблений Організацією.

5. Вміст сірки в рідкому паливі, згаданий у пункті 1 і підпункті "a" пункту 4 цього правила, документується постачальником, як вимагається правилом 18 цього Додатка.

6. На суднах, що використовують окремі види рідкого палива з метою відповідності підпункту "a" пункту 4 цього правила, передбачається достатній час для того, щоб до входу до району контролю викидів SOx система подачі рідкого палива була цілком промита від усіх видів палива з вмістом сірки більш ніж 1,5% від загальної маси. Об'єм низькосірчистого рідкого палива (вміст сірки менш ніж або дорівнює 1,5%) у кожному танку, а також дата, час і місцезнаходження судна в момент закінчення будь-якої операції зі зміни складу палива реєструються в судновому журналі, як наказано Адміністрацією.

7. Протягом перших дванадцяти місяців безпосередньо після набрання чинності цим Протоколом або поправкою до цього Протоколу, яка встановлює конкретний район контролю викидів SOx відповідно до підпункту "b" пункту 3 цього правила, судна, що входять до району контролю викидів SOx, згаданого в підпункті "a" пункту 3 цього правила або призначеного згідно з підпунктом "b" пункту 3 цього правила, звільняються від виконання вимог пунктів 4 та 6 цього правила, а також вимог пункту 5 цього правила як такі, що стосуються підпункту "a" пункту 4 цього правила.

1. Якщо викиди з танкерів летких органічних сполук (ЛОС) повинні регулюватися в портах або терміналах, що знаходяться під юрисдикцією Сторони Протоколу 1997 року, то вони регулюються згідно з положеннями цього правила.

2. Сторона Протоколу 1997 року, яка призначає порти або термінали, що знаходяться під її юрисдикцією, в яких повинні регулюватися викиди ЛОС, надсилає Організації повідомлення. Це повідомлення включає інформацію про розміри танкерів, що підлягають контролю, про вантажі, для яких потрібні системи контролю викидів пари, і про дату набрання чинності таким контролем. Повідомлення надається принаймні за шість місяців до набрання чинності.

3. Уряд кожної Сторони Протоколу 1997 року, що призначає порти або термінали, де повинні регулюватися викиди ЛОС із танкерів, забезпечує, щоб у призначених портах і терміналах були передбачені й експлуатувалися, безпечно й без необґрунтованої затримки судна, системи контролю викидів пари, схвалені цим урядом, ураховуючи стандарти безпеки, розроблені Організацією.

4. Організація розсилає перелік портів і терміналів, призначених Сторонами Протоколу 1997 року, іншим Сторонам Протоколу 1997 року і державам - членам Організації для ознайомлення.

5. Усі танкери, що підлягають контролю стосовно викидів пари згідно з положеннями пункту 2 цього правила, забезпечуються системою збору пари, схваленою Адміністрацією з урахуванням стандартів безпеки, розроблених Організацією, і використовують таку систему під час завантаження таких вантажів. Термінали, на яких установлено системи контролю викидів пари згідно з цим правилом, можуть приймати існуючі танкери, які не обладнані системами збору пари, протягом трьох років після дати набрання чинності контролем, зазначеним у пункті 2.

6. Це правило застосовується до газовозів тільки тоді, коли спосіб завантаження й герметичність корпусу дозволяють безпечно зберігати на судні неметанові ЛОС чи безпечно передавати їх на берег.

1. За винятками, передбаченими пунктом 5, спалювання на судні допускається тільки в бортовому інсинераторі.

2. a) За винятками, зазначеними в підпункті "b" цього пункту, кожний інсинератор, установлений на судні 1 січня 2000 року або після цієї дати, повинний відповідати вимогам, що містяться в доповненні IV до цього Додатка. Кожний інсинератор схвалюється Адміністрацією з урахуванням стандартних технічних вимог до суднових інсинераторів, розроблених Організацією.

b) Адміністрація може дозволяти винятки з застосування підпункту "a" цього пункту для будь-якого інсинератора, який встановлений на борту судна до дати набрання чинності Протоколом 1997 року за умови, що судно зайняте виключно в рейсах у межах вод, що знаходяться під суверенітетом або юрисдикцією держави, під прапором якої воно має право плавати.

3. Ніщо в цьому правилі не впливає на заборону або інші вимоги, установлені в Конвенції про запобігання забрудненню моря скидами відходів та іншими матеріалами 1972 року з поправками в Протоколі 1996 року до неї.

4. Забороняється спалювати на борту судна такі речовини:

a) залишки вантажів, зазначених у Додатках I, II та III до цієї Конвенції, і пов'язаних з ними забруднених пакувальних матеріалів;

b) поліхлоровані біфенили (ПХБ);

c) сміття, як воно визначене в Додатку V до цієї Конвенції, що містить важкі метали в обсязі, більшому, ніж мікродомішки; і

d) очищені нафтопродукти, що містять галогенні сполуки.

5. Спалювання на борту судна осадів стічних вод і нафтових залишків, що утворюються під час звичайної експлуатації судна, може також проводитися в головній або допоміжній силовій установці або в котлах, але в цьому випадку воно не повинно проводитися в межах портів, гаваней та естуаріїв.

6. Спалювання на борту судна полівінілхлоридів (ПВХ) забороняється, за винятком спалювання в суднових інсинераторах, на які видані свідоцтва Міжнародної морської організації про схвалення типу.

7. На всіх суднах з інсинераторами, що підпадають під дію цього правила, повинен бути посібник заводу-виробника з експлуатації, в якому встановлений порядок експлуатації інсинератора в межах, зазначених у пункті 2 доповнення IV до цього Додатка.

8. Персонал, відповідальний за експлуатацію будь-якого інсинератора, повинен бути підготовлений і здатний виконувати інструкції, передбачені в посібнику заводу-виробника з експлуатації.

9. Постійний моніторинг температури топкового газу на виході з камери згоряння потрібно здійснювати завжди, а відходи не повинні подаватися в судновий інсинератор, безперервної подачі, коли температура нижче мінімальної припустимої температури в 850 град.C. Для нормального режиму роботи інсинератора повинна бути встановлена така потужність, щоб температура в камері згоряння досягала 600 град.C протягом 5 хвилин після пуску.

10. Ніщо в цьому правилі не перешкоджає розробці, встановленню й експлуатації альтернативних суднових пристроїв для термічної обробки відходів, які задовольняють або перевищують вимоги цього правила.

1. Уряд кожної Сторони Протоколу 1997 року зобов'язується забезпечувати надання споруд, спроможних задовольняти:

a) потреби суден, що використовують її ремонтні порти для прийому з суден озоноруйнівних речовин та обладнання, що містить такі речовини;

b) потреби суден, що використовують її порти, термінали або ремонтні порти для прийому залишків очищення відпрацьованих газів із системи очищення відпрацьованих газів, коли скидання цих залишків у морське середовище не дозволяється згідно з правилом 14 цього Додатка;

без необґрунтованої затримки суден, і

c) потреби в спорудах, на яких провадиться розбирання суден на злом, для прийому видалених із суден озоноруйнівних речовин та обладнання, що містить такі речовини.

2. Кожна Сторона Протоколу 1997 року повідомляє Організації для подальшого повідомлення державам - членам Організації про всі випадки відсутності передбачених цим правилом споруд або їхню певну невідповідність установленим вимогам.

1. Паливо для цілей згоряння, що постачається й використовується на суднах, до яких застосовується цей Додаток, повинне відповідати таким вимогам:

a) за винятками, що передбачені підпунктом "b":

i) паливо повинне бути сумішшю вуглеводнів, отриманих під час переробки нафти. Це не перешкоджає додаванню невеличких кількостей присадок, призначених для поліпшення деяких робочих характеристик;

ii) паливо не повинне містити неорганічні кислоти;

iii) паливо не повинне містити жодних добавок або хімічних відходів, які:

1) загрожують безпеці суден або негативно впливають на роботу механізміві, або

2) шкодять персоналу, або

3) у цілому сприяють додатковому забрудненню повітряного середовища; і

b) рідке паливо для цілей згоряння, отримане іншими способами, ніж переробка нафти, не повинне:

i) містити рівень сірки в кількості, яка перевищує встановлену в правилі 14 цього Додатка;

ii) призводити до перевищення двигуном меж викидів NOx, установлених у підпункті "a" пункту 3 правила цього Додатка;

iii) містити неорганічні кислоти;

iv)

1) загрожувати безпеці суден або негативно впливати на роботу механізмів; або

2) бути шкідливим для персоналу; або

3) у цілому сприяти додатковому забрудненню повітряного середовища.

2. Це правило не застосовується до вугілля в твердому стані або ядерного палива.

3. Для кожного судна, що підпадає під дію правил 5 та 6 цього Додатка, докладні данні про рідке паливо для цілей згоряння, що надане й використовується на борту, реєструються за допомогою накладної на постачання бункерного палива, що містить принаймні інформацію, зазначену в доповненні V до цього Додатка.

4. Накладна на постачання бункерного палива зберігається на судні в такому місці, в якому вона була б легкодоступною для перевірки будь-коли з обґрунтованих причин. Вона зберігається протягом трьох років після постачання рідкого палива на судно.

5. a) Компетентний орган уряду Сторони Протоколу 1997 року може перевіряти накладні на постачання палива на будь-якому судні, до якого застосовується цей Додаток, коли судно знаходиться в її порту чи біля віддаленого від берега терміналу, може знімати копії з кожної накладної на постачання й може запитати від капітана чи особи, відповідальної за судно, підтвердження, що кожна копія є справжньою копією цієї накладної на постачання палива. Компетентний орган може також перевірити зміст кожної накладної через консультації з портом, де була видана накладна.

b) Перевірка накладних на постачання палива й зняття посвідчених копій компетентним органом згідно з цим пунктом здійснюються якомога швидше, не викликаючи необґрунтованої затримки судна.

6. Накладна на постачання палива супроводжується типовим зразком наданого палива, з урахуванням посібника, що повинен бути розроблений Організацією. Зразок повинен бути опечатаний і підписаний представником постачальника й капітаном чи особою командного складу, відповідальною за бункерування, після завершення бункерування й зберігатися під контролем судна доки паливо не буде значною мірою витрачене, але в будь-якому випадку протягом не менш ніж дванадцяти місяців з моменту постачання.

7. Сторони Протоколу 1997 року зобов'язуються забезпечувати, щоб призначені ними компетентні органи влади:

a) вели реєстр місцевих постачальників рідкого палива;

b) вимагали від місцевих постачальників надавати накладну на постачання палива й зразок, як це вимагається цим правилом, посвідчені постачальником рідкого палива в тому, що паливо задовольняє вимоги правил 14 та 18 цього Додатка;

c) вимагали від місцевих постачальників зберігати копію накладної на постачання палива протягом принаймні 3 років для інспекції й перевірки державою порту, якщо це буде необхідно;

d) вживали відповідних заходів стосовно постачальників рідкого палива, які, як установлено, надали паливо, що не відповідає зазначеному в накладній на постачання палива;

e) інформували Адміністрацію про будь-яке судно, що приймає паливо, яке, як з'ясовано, не відповідає вимогам правил 14 або 18 цього Додатка, а також

f) інформували Організацію для повідомлення Сторонам Протоколу 1997 року про всі випадки невиконання постачальниками рідкого палива вимог, зазначених у правилах 14 або 18 цього Додатка.

8. У зв'язку з інспекціями держави порту, які проводяться Сторонами Протоколу 1997 року, Сторони далі зобов'язуються:

a) інформувати Сторону або державу, що не є Стороною, під юрисдикцією якої була видана накладна на постачання бункерного палива, про випадки постачання палива, що не відповідає вимогам, надаючи всю можливу інформацію; і

b) забезпечувати вжиття належних коригувальних заходів для приведення виявленого рідкого палива, що не відповідає вимогам, у відповідність до таких вимог.

1. За умови дотримання положень пунктів 2 й 3 цього правила стаціонарні й плавучі платформи та бурові установки повинні відповідати вимогам цього Додатка.

2. Викиди, що відбуваються безпосередньо внаслідок розвідки, розробки й пов'язаних із ними процесів обробки мінеральних ресурсів морського дна, є винятком із положень цього Додатка згідно з підпунктом "ii" підпункту "b" пункту 3 статті 2 цієї Конвенції. Такі викиди включають:

a) викиди, що відбуваються під час спалювання речовин, які є виключно й безпосередньо результатом розвідки, розробки й пов'язаних із ними процесів обробки в морі мінеральних ресурсів морського дна, у тому числі, але не обмежуючися цим, спалювання вуглеводнів у факелі й спалювання бурового шламу, бурових розчинів і (або) рідин для впливу на шар під час операцій із вивершення та випробування свердловин, а також спалювання, що має місце за непередбачуваних обставин;

b) викиди газів і летких сполук, що захоплюються буровими розчинами й шламом;

c) викиди, пов'язані виключно й безпосередньо з обробкою, перевантаженням або збереженням мінералів морського дна, а також

d) викиди з дизельних двигунів, що використовуються виключно під час розвідки, розробки й пов'язаних з ними процесів обробки в морі мінеральних ресурсів морського дна.

3. Вимоги правила 18 цього Додатка не застосовуються до використання вуглеводнів, що виробляються й згодом використовуються на місці як паливо, коли це схвалене Адміністрацією.

Видано на підставі положень Протоколу 1997 року про внесення змін до Міжнародної конвенції про запобігання забрудненню з суден 1973 року, зміненої Протоколом 1978 року до неї (далі - Конвенція), за уповноваженням уряду:

ЦИМ ПОСВІДЧУЄТЬСЯ:

1. що судно оглянуте згідно з правилом 5 Додатка VI до Конвенції; і