Угода між Урядом України й Урядом Республіки Узбекистан про вільну торгівлю (укр/рос)

Уряд України та Уряд Республіки Узбекистан, іменовані далі Договірні Сторони,

підтверджуючи свою прихильність вільному розвитку взаємного економічного співробітництва,

враховуючи сформовані інтеграційні економічні зв'язки України і Республіки Узбекистан,

прагнучи до розвитку торгово-економічного співробітництва між Україною і Республікою Узбекистан на основі рівності і взаємної вигоди,

визнаючи, що вільне переміщення товарів та послуг вимагає здійснення взаємно погоджених заходів,

підтверджуючи прихильність України і Республіки Узбекистан до принципів Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (ГУТТ) і Всесвітньої торговельної організації (ВТО),

погодилися про нижченаведене:

1. Договірні Сторони надають одна одній режим вільної торгівлі.

Договірні Сторони не застосовують мита, податки і збори, що мають еквівалентну дію, а також кількісні обмеження на експорт і (або) імпорт товарів, що відправлятимуться з митної території однієї з Договірних Сторін і призначених для митної території іншої Договірної Сторони. Вилучення з цього торговельного режиму за погодженою номенклатурою товарів оформляється документами, що є невід'ємною частиною дійсної Угоди.

2. Відповідно до пункту 1 дійсної статті Договірні Сторони щорічно розробляють і погоджують загальний Перелік вилучень з режиму вільної торгівлі, а також методи застосування таких вилучень.

3. Для цілей дійсної Угоди і на період її дії під товарами, що відправляються з територій Договірних Сторін, розуміються товари, визначені Правилами визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року, затвердженими Рішенням Ради Глав Урядів Співдружності Незалежних Держав.

Кожна Договірна Сторона не буде:

прямо або опосередковано обкладати товари, що підпадають під дію дійсної Угоди, внутрішніми податками або зборами, що перевищують відповідні податки або збори, якими обкладаються аналогічні товари внутрішнього виробництва або товари, що відправляються з третіх країн;

застосовувати щодо складання, перевантаження, збереження, перевезення товарів походженням з території іншої Договірної Сторони, а також платежів і перерахунку платежів правила інші, ніж ті, що застосовуються в аналогічних випадках щодо власних товарів або товарів походженням з третіх країн.

Договірні Сторони у взаємній торгівлі будуть утримуватися від застосування стосовно іншої Договірної Сторони дискримінаційних заходів, введення кількісних обмежень або еквівалентних їм заходів на експорт і (або) імпорт товарів в рамках дійсної Угоди.

Договірні Сторони можуть установлювати кількісні або інші спеціальні обмеження в однобічному порядку, але тільки в розумних межах і на конкретно визначений термін.

Ці обмеження повинні мати винятковий характер і можуть застосовуватися тільки у випадках, передбачених угодами в рамках ГУТТ/ВТО.

Договірна Сторона, що застосовує обмеження відповідно до даної статті, повинна по можливості завчасно надати іншій Договірній Стороні повну інформацію про основні причини введення, формах і передбачуваних термінах застосування згаданих обмежень, після чого призначаються консультації.

Дійсна Угода не перешкоджає праву кожної з Договірних Сторін в односторонньому порядку приймати загальноприйняті у міжнародній практиці заходи державного регулювання в галузі зовнішньоекономічних зв'язків, що вона вважає необхідними для захисту своїх життєвих інтересів або які безумовно необхідні для виконання міжнародних договорів, учасником яких вона є або має намір стати, якщо ці заходи стосуються:

захисту життя і здоров'я людей, навколишнього середовища, охорони тварин і рослин;

захисту суспільної моралі та суспільного порядку;

забезпечення національної безпеки;

торгівлі зброєю, боєприпасами і військовою технікою;

постачання матеріалів, що розщеплюються, і джерел радіоактивних речовин, утилізації радіоактивних відходів;

торгівлі золотом, сріблом або іншими коштовними металами і камінням;

збереження вичерпних природних ресурсів;

порушення платіжного балансу;

обмеження експорту продукції, внутрішні ціни на яку нижче світових у результаті здійснення державних програм підтримки;

захисту промислової й інтелектуальної власності;

охорони цінностей національного надбання;

заходів, застосовуваних у воєнний час або в інших надзвичайних обставинах у міжнародних відносинах;

дій, спрямованих на виконання зобов'язань на підставі Статуту ООН для збереження міжнародного миру і безпеки.

Договірна Сторона, що застосовує такі заходи відповідно до дійсної статті, повинна по можливості завчасно надати іншій Договірній Стороні повну інформацію про основні причини введення, форми і передбачувані терміни застосування згаданих обмежень, після чого призначаються консультації.

Договірні Сторони будуть обмінюватися на регулярній основі інформацією:

про внутрішнє правове регулювання зовнішньоекономічних зв'язків, у тому числі з питань торгівлі, інвестицій, оподатковування, банківської і страхової діяльності та інших послуг, з транспортних і митних питань, включаючи митну статистику.

Договірні Сторони негайно повідомляють одна одну про зміни в національному законодавстві, що можуть вплинути на виконання дійсної Угоди.

Уповноважені органи Договірних Сторін погодять порядок обміну такою інформацією.

Положення дійсної статті не будуть:

тлумачитися як зобов'язуючі для компетентних органів будь-якої Договірної Сторони надавати інформацію, яку не можна одержати за законодавством або в ході звичайної адміністративної практики однієї з Договірних Сторін;

надавати інформацію, що розкривала б яку-небудь торговельну, підприємницьку, промислову, комерційну або професійну таємницю, або торговельний процес, або іншу інформацію, розкриття якої суперечило б державним інтересам, Договірної Сторони.

Договірні Сторони визнають несумісною з цілями дійсної Угоди недобросовісну ділову практику і зобов'язуються не допускати наступні її методи:

договори між підприємствами, рішення, прийняті об'єднанням підприємств, і загальні методи ділової практики, що мають своєю метою перешкодити або обмежити конкуренцію або порушити умови для неї на територіях Договірних Сторін;

дії, за допомогою яких одне або кілька підприємств використовують своє домінуюче положення, обмежуючи конкуренцію на всій або на значній частині території Договірних Сторін.

Для здійснення заходів тарифного і нетарифного регулювання двосторонніх економічних відносин, для обміну статистичною інформацією, проведення митних процедур Договірні Сторони будуть використовувати єдину дев'ятизначну Товарну номенклатуру зовнішньоекономічної діяльності (ТН ВЕД), засновану на гармонізованій системі опису і кодування товарів і Комбінованій тарифно-статистичній номенклатурі Європейського економічного співтовариства. При цьому для власних потреб Договірні Сторони за необхідності здійснюють розвиток Товарної номенклатури за межами дев'яти знаків.

Введення еталонного зразка Товарної номенклатури здійснюється на взаємопогоджуваній основі через наявні представництва у відповідних міжнародних організаціях.

1. Договірні Сторони згодні у тому, що дотримання принципу свободи транзиту є найважливішою умовою досягнення цілей дійсної Угоди й істотним елементом процесу їхнього приєднання до системи міжнародного поділу труда і кооперування.

У цьому відношенні кожна Договірна Сторона забезпечить безперешкодний транзит через її територію товарів, які відправляються з митної території іншої Договірної Сторони і (або) третіх країн і призначені для митної території іншої Договірної Сторони або будь-якої третьої країни, і буде надавати експортерам, імпортерам або перевізникам все необхідне для забезпечення транзиту засобів і послуг на умовах не гірших, ніж ті, на які ті ж засоби і послуги надаються власним експортерам, імпортерам або експортерам, імпортерам або перевізникам будь-якої третьої держави.

2. Порядок і умови проходження вантажів по території держав регулюється відповідно до міжнародних Правил перевезень.

Кожна Договірна Сторона не буде допускати несанкціонованого реекспорту товарів, у відношенні експорту, яких інша Договірна Сторона, звідки відправляються ці товари, застосовує заходи тарифного і (або) нетарифного регулювання. Договірні Сторони визначають перелік товарів, за якими забороняється несанкціонований реекспорт, а також обмінюються списками товарів, до яких застосовуються заходи тарифного і нетарифного регулювання.

Реекспорт таких товарів у треті країни може здійснюватися тільки з письмової згоди і на умовах, обумовлених уповноваженим органом держави, що є країною походження даних товарів.

З метою проведення погодженої політики експортного контролю відносно третіх країн Договірні Сторони будуть проводити регулярні консультації з метою визначення заходів для створення ефективної системи експортного контролю.

Положення дійсної Угоди замінюють положення двосторонніх угод, укладених раніше між Договірними Сторонами, в тій мірі, у якій останні або несумісні з першими, або ідентичні їм.

Кожна Договірна Сторона відповідно до своїх законодавств і міжнародних зобов'язань надасть рівний судовий захист прав і законних інтересів суб'єктів господарської діяльності іншої Договірної Сторони.

Суперечки між Договірними Сторонами щодо тлумачення або застосування положень дійсної Угоди будуть вирішуватися шляхом переговорів або іншим прийнятним для Договірних Сторін способом.

Договірні Сторони будуть прагнути уникати конфліктних ситуацій у взаємній торгівлі.

Для реалізації цілей дійсної Угоди і вироблення рекомендацій з удосконалювання торгово-економічного співробітництва між двома країнами Договірні Сторони погодилися заснувати спільну українсько-узбецьку комісію.

Дійсна Угода набирає чинності з дати обміну повідомленнями про виконання Договірними Сторонами необхідних для цього внутрішньодержавних процедур і буде залишатися в силі до закінчення дванадцяти місяців з дати, коли одна з Договірних Сторін направить письмове повідомлення іншій Договірній Стороні про намір припинити її дію.

У випадку припинення дії дійсної Угоди її положення будуть застосовуватися до контрактів між підприємствами й організаціями обох Договірних Сторін, укладеним, але не виконаним у період її дії, до повного їхнього виконання.

Вчинено в м. Ташкенті 29 грудня 1994 року в двох дійсних примірниках, кожний на українській, узбецькій і російській мовах, причому всі тексти мають однакову силу.

Для цілей тлумачення положень дійсної Угоди текст російською мовою має переважну силу.