Угода про політичне співробітництво, вільну торгівлю і стратегічне партнерство між Україною та Сполученим Королівством Великої Британії і Північної Ірландії

1. Цим засновується Підкомітет з управління СФЗ. Підкомітет з управління СФЗ має провести засідання через 3 місяці після дати набрання чинності цією Угодою, а після цього - на запит будь-якої зі Сторін або не менше ніж один раз на рік. За згодою Сторін засідання Підкомітету з управління СФЗ може бути проведено шляхом відео- та аудіоконференції. Підкомітет з управління СФЗ може також розглядати питання поза сесіями шляхом листування.

2. Підкомітет з управління СФЗ виконує такі функції:

a) контролює імплементацію цієї Глави та розглядає будь-яке питання стосовно цієї Глави, а також вивчає будь-які питання, що можуть виникати у зв'язку з її імплементацією;

b) переглядає Додатки до цієї Глави, зокрема стосовно прогресу, якого було досягнуто у ході консультацій та процедур, передбачених цією Главою;

c) в рамках перегляду, передбаченого підпунктом (b) цього пункту, якщо інше не передбачено цією Главою, вносити зміни шляхом прийняття рішень до Додатків II-XI до цієї Угоди; та

d) у рамках перегляду, передбаченого підпунктом (b) цього пункту, надавати висновки та рекомендації іншим органам, як це зазначено в "Інституційних, загальних та прикінцевих положеннях" цієї Угоди.

3. Сторони домовилися створити, за необхідності, технічні робочі групи, що складатимуться з експертів-представників Сторін, які визначатимуть та вирішуватимуть наукові та технічні питання, що випливають із застосування цієї Глави. У разі необхідності проведення додаткової експертизи Сторони створюватимуть спеціальні групи, в тому числі наукові. Членство у таких спеціальних групах не повинно обмежуватися представниками Сторін.

4. Підкомітет з управління СФЗ регулярно звітуватиме перед Комітетом з питань торгівлі, створеним відповідно до статті 404(1) цієї Угоди, про свою діяльність та рішення, прийняті в межах своєї компетенції.

5. Підкомітет з управління СФЗ затверджує свій внутрішній регламент на своєму першому засіданні.

6. Будь-які рішення, рекомендації, звіти та інші дії Підкомітету з управління СФЗ або будь-якої групи, створеної Підкомітетом з управління СФЗ, пов'язані з отриманням дозволу на імпорт, обміном інформацією, прозорістю, визнанням регіоналізації, еквівалентністю та альтернативними заходами і будь-якими іншими питаннями, передбаченими пунктами 2 і 3, приймаються Сторонами на основі консенсусу.

Сторони визнають важливість митних питань та питань сприяння торгівлі в розвитку двостороннього торговельного середовища. Сторони домовляються посилити співробітництво у цій сфері з метою забезпечення того, щоб відповідне законодавство та процедури, а також адміністративна спроможність відповідних адміністративних органів, головним чином, відповідали цілям ефективного контролю та підтримки сприянню законній торгівлі.

Сторони визнають, що першочергове значення має надаватися законним цілям державної політики, в тому числі щодо сприяння торгівлі, безпеці і запобіганню шахрайству, а також збалансованому підходу до них.

1. Сторони домовилися, що їхнє відповідне торговельне та митне законодавство, як принципове питання, має бути стабільним та всеохоплюючим та, що положення і процедури мають бути пропорціональними, прозорими, передбачуваними, недискримінаційними, об'єктивними й мають застосовуватися уніфіковано та ефективно, а також, inter alia, забезпечать:

a) захист і сприяння законній торгівлі шляхом ефективного впровадження і дотримання вимог законодавства;

b) уникнення непотрібних або дискримінаційних навантажень на економічних операторів, запобігання шахрайству і надання подальшого сприяння економічним операторам, які мають високий рівень відповідності законодавству;

c) застосування єдиного адміністративного документа у цілях митного декларування;

d) більшу ефективність, прозорість і спрощення митних процедур та практик на кордоні;

e) застосування сучасних митних методів, зокрема оцінки ризиків, постаудитного контролю та методів аудиту компаній для спрощення та сприяння ввезенню та випуску товарів;

f) скорочення витрат і збільшення передбачуваності для суб'єктів господарювання, зокрема для малих та середніх підприємств;

g) без шкоди для застосування об'єктивних критеріїв оцінки ризиків, забезпечення недискримінаційних вимог та процедур, що застосовуються до імпорту, експорту і транзиту товарів;

h) застосування міжнародних документів, що використовуються у митній справі і торгівлі, у тому числі тих, що розроблені Всесвітньої митною організацією (далі - ВМО) (Рамкові стандарти забезпечення безпеки і спрощення процедур міжнародної торгівлі 2005 року, Конвенція про тимчасове ввезення (Стамбульська конвенція) 1990 року, Міжнародна конвенція про Гармонізовану систему опису і кодування товарів 1983 року), СОТ (наприклад, Угода про застосування Статті VII ГАТТ 1994 ), ООН ( Митна конвенція про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року, Міжнародна конвенція про узгодження умов проведення контролю вантажу на кордонах 1982 року);

i) вжиття необхідних заходів для відображення та виконання положень переглянутої Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур 1973 року (Кіотська конвенція);

j) здійснення попереднього забезпечення обов'язкових рішень щодо тарифної класифікації та правил походження. Сторони гарантують, що рішення можуть бути скасовані або анульовані лише після нотифікації причетного суб'єкта та не матимуть зворотної дії, якщо тільки рішення не були прийняті на основі недостовірної або неповної інформації;

k) введення та застосування спрощених процедур для вповноважених трейдерів відповідно до об'єктивних та недискримінаційних критеріїв;

l) встановлення правил, які забезпечать, щоб будь-які штрафи, накладені за порушення митного законодавства або процедурних вимог, були пропорційними і недискримінаційними, а їх застосування не призводило до незаконних та невиправданих затримок;

m) застосування прозорих, недискримінаційних і пропорційних правил щодо ліцензування митних брокерів.

2. Для поліпшення робочих методів, а також для забезпечення недискримінації, прозорості, ефективності, цілісності та звітності операцій Сторони мають:

a) вживати подальших заходів, спрямованих на скорочення, спрощення і стандартизацію даних і документації, що вимагаються митницею та іншими органами;

b) спрощувати вимоги та формальності, якщо це можливо, щодо швидкого випуску та розмитнення товарів;

c) забезпечувати ефективні, швидкі та недискримінаційні процедури, що гарантують право оскарження адміністративних дій, правил та рішень митних та інших органів, які стосуються товарів, пред'явлених митниці. Такі процедури для оскарження мають бути легкодоступними, у тому числі для малих та середніх підприємств, а будь-які витрати мають бути обґрунтованими та співрозмірними з витратами на подання скарги. Сторони також мають вживати заходів для забезпечення того, щоб у випадках, коли спірне рішення є предметом скарги, товари випускалися у нормальному режимі, а сплата мит могла бути відстрочена у зв'язку з будь-якими спеціальними заходами, які вважаються необхідними. В разі необхідності, це має підлягати забезпеченню гарантією, такою, як застава або депозит;

d) забезпечувати збереження найвищих стандартів чесності, зокрема на кордоні, шляхом застосування заходів, що відображають принципи відповідних міжнародних конвенцій та документів у цій сфері, зокрема Декларації з професійної етики ВМО (переглянута Арушська декларація 2003 року.

3. Сторони домовилися скасувати:

a) будь-які вимоги щодо обов'язкового використання митних брокерів;

b) будь-які вимоги щодо обов'язкового використання перевірки перед відвантаженням або перевірки на місці призначення.

4. Положення щодо транзиту

a) Для цілей цієї Угоди застосовуються правила транзиту та визначення, як вони викладені в положеннях СОТ (Стаття V ГАТТ 1994 та пов'язані з нею положення, зокрема будь-які роз'яснення або покращення, що випливають з переговорів щодо сприяння торгівлі в рамках Дохійського раунду). Ці положення також застосовуються, коли транзит товарів починається або закінчується на території Сторони (внутрішній транзит);

b) Сторони прагнуть до поступової взаємодії їхніх відповідних транзитних митних систем з метою подальшої участі України в спільній транзитній системі відповідно до Конвенції про процедуру загального транзиту від 20 травня 1987 року.

c) Сторони забезпечують співробітництво та координацію між усіма відповідними органами та агентствами на їхніх територіях з метою сприяння транзитним перевезенням та транскордонному співробітництву. Сторони також сприяють співробітництву між уповноваженими органами та приватним сектором з питань транзиту.

Сторони домовилися:

a) забезпечити, щоб їхнє відповідне законодавство та процедури були прозорими, а також загальнодоступними, наскільки це можливо, за допомогою електронних засобів, разом з обґрунтуванням їх правомірності. Вони мають включати механізм консультацій та обґрунтований строк між публікацією нових або змінених положень та набранням ними чинності;

b) щодо необхідності вчасних та постійних консультацій з торговельними представниками стосовно законодавчих пропозицій та процедур, що пов'язані з митними та торговельними питаннями. Із цією метою кожна Сторона має встановити відповідні і постійні консультаційні механізми між адміністративними органами та бізнес-спільнотою;

c) зробити загальнодоступними відповідні повідомлення адміністративного характеру, зокрема вимоги агентства та процедури ввезення, години здійснення операцій та операційні процедури для митниць в портах і в прикордонних пунктах пропуску та контактних пунктах для інформаційних запитів;

d) сприяти співробітництву між операторами та відповідними адміністративними органами шляхом використання стабільних та загальнодоступних процедур (зокрема Меморандуми про взаєморозуміння), розроблених, зокрема, на основі тих, що оприлюднені ВМО;

e) забезпечити, щоб їхні відповідні митні та пов'язані з ними вимоги і процедури продовжували відповідати законним потребам торговельної спільноти, дотримуватися найкращих методів та залишатися такими, що якнайменше обмежують торгівлю;

f) домагатися імплементації Угоди СОТ про спрощення процедур торгівлі (УСПТ). Якщо положення УСПТ суперечать положенням цієї Угоди, Комітет з питань торгівлі визначає, яке з цих положень матиме перевагу.

Сторони заборонять адміністративні платежі, що мають дію, еквівалентну ввізному (імпортному) або вивізному (експортному) миту та зборам.

Стосовно усіх платежів та зборів будь-якого характеру, накладених митними органами кожної Сторони, зокрема платежів та зборів за завдання, які бере на себе інша інстанція від імені вищезазначених органів, стосовно або у зв'язку з імпортом чи експортом та без шкоди для відповідних статей Глави 1 ("Національний режим та доступ товарів на ринки") Розділу IV цієї Угоди Сторони домовилися, що:

a) платежі та збори можуть стягуватися лише за послуги, надані за межами встановлених годин і в місцях інших, ніж ті, які визначені митним законодавством, на запит декларанта у зв'язку з імпортом чи експортом, про який ідеться, або за будь-яку формальність, необхідну для здійснення такого імпорту або експорту;

b) платежі та збори не можуть перевищувати вартість наданих послуг;

c) платежі та збори не повинні розраховуватися на адвалорній основі;

d) інформація щодо платежів та зборів має публікуватися. Ця інформація має включати обґрунтування для платежу або збору за надану послугу, відповідальний орган, платежі та збори, які будуть застосовуватися, та коли і яким чином має бути здійснений платіж.

Інформація щодо платежів та зборів має бути опублікованою через офіційно призначений засіб інформації і, коли це прийнятно і можливо, через офіційний веб-сайт;

e) нові або змінені платежі та збори не повинні накладатися доти, доки інформація про них не буде опублікована та знаходитиметься у широкому доступі.

1. Угода про застосування Статті VII ГАТТ 1994, що міститься у Додатку 1A до Угоди СОТ, зокрема будь-які подальші зміни, регулює митну оцінку товарів у торгівлі між Сторонами. Таким чином, її положення включено до цієї Угоди та вони є її невід'ємною частиною. Мінімальні митні вартості не використовуються.

2. Сторони співпрацюють з метою досягнення спільного підходу до питань, що стосуються митної оцінки.

Сторони зміцнюють співробітництво з метою забезпечення виконання цілей цієї Глави, досягаючи обґрунтованого балансу між спрощенням і сприянням торгівлі та ефективним контролем і безпекою.

З метою забезпечення відповідності з положеннями цієї Глави Сторони, inter alia:

a) обмінюються інформацією щодо митного законодавства та процедур;

b) розробляють спільні ініціативи щодо імпортних, експортних та транзитних процедур, а також здійснюють роботу, спрямовану на забезпечення ефективного обслуговування бізнес-спільноти;

c) співпрацюють з питань автоматизації митних та інших торговельних процедур;

d) обмінюються, де це доцільно, відповідною інформацією та даними за умови дотримання конфіденційності інформації з обмеженим доступом та захисту персональних даних;

e) обмінюються інформацією та/або розпочинають консультації з метою вироблення, де це можливо, спільних позицій в міжнародних організаціях з митної справи, таких, як СОТ, ВМО, ООН, Конференція Організації Об'єднаних Націй з торгівлі та розвитку і Економічна комісія ООН для Європи;

f) співпрацюють у плануванні і наданні технічної допомоги, зокрема для сприяння проведення реформ в митних питаннях та сприяння торгівлі згідно з відповідними положеннями цієї Угоди;

g) обмінюються кращими практиками з митних операцій, зокрема щодо впровадження прав інтелектуальної власності, особливо щодо контрафактної продукції;

h) сприяють координації між усіма прикордонними агентствами як всередині, так і через кордони для полегшення процесу перетину кордонів і посилення контролю, беручи до уваги спільний контроль на кордоні, де це можливо і доцільно;

i) взаємно визнають, де це прийнятно і доцільно, уповноважених трейдерів та митні контролі. Рамки цього співробітництва, імплементація та практичні заходи повинні бути визначені Підкомітетом з питань митного співробітництва, передбаченим у статті 80 цієї Угоди.

Незважаючи на статтю 77 цієї Угоди, адміністративні органи Сторін надають взаємну адміністративну допомогу з митних питань відповідно до положень, закріплених у Протоколі II до цієї Угоди та Меморандумі про взаєморозуміння між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про адміністративну взаємодопомогу між митними службами (1998). Якщо положення Меморандуму про взаєморозуміння між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про адміністративну взаємодопомогу між митними службами (1998 р.) суперечать положенням цієї Угоди, Комітет з питань торгівлі визначає, яке з цих положень матиме перевагу.

Сторони можуть співпрацювати з метою надання технічної допомоги та розвитку потенціалу для запровадження режиму сприяння торгівлі та митних реформ.

Сторони створюють Підкомітет з питань митного співробітництва. Він звітуватиме перед Комітетом з питань торгівлі відповідно до статті 404(5) цієї Угоди. Функції Підкомітету з питань митного співробітництва включають проведення регулярних консультацій та моніторинг виконання і адміністрування цієї Глави, зокрема питання митного співробітництва, транскордонного митного співробітництва та управління, технічної допомоги, правил походження товарів, сприяння торгівлі, а також взаємної адміністративної допомоги в митних справах.

Підкомітет з питань митного співробітництва буде, inter alia:

a) стежити за належним застосуванням цієї Глави, а також Протоколів 1 та 2 до цієї Угоди;

b) приймати рішення щодо заходів і практичних кроків стосовно імплементації цієї Глави і Протоколів 1 та 2 до цієї Угоди, в тому числі щодо обміну інформацією та даними, взаємного визнання митного контролю та програм торговельного партнерства і взаємно узгоджених вигод;

c) обмінюватися думками з будь-якого питання, що становить взаємний інтерес, у тому числі щодо майбутніх заходів та ресурсів для них;

d) надавати рекомендації, де це необхідно; та

e) приймати свої внутрішні правила і процедури.

1. Сторони, підтверджуючи свої відповідні права та обов'язки, взяті на себе в рамках Угоди СОТ, встановлюють цим необхідні заходи щодо поступової взаємної лібералізації умов заснування підприємницької діяльності і торгівлі послугами, а також співробітництва в галузі електронної торгівлі.

2. Державні закупівлі розглядаються у Главі 8 ("Державні закупівлі") Розділу IV цієї Угоди, і ніщо в цій Главі не повинне тлумачитись як таке, що покладає будь-які зобов'язання щодо державних закупівель.

3. Субсидії розглядаються у Главі 10 ("Конкуренція") Розділу IV цієї Угоди, і положення цієї Глави не застосовуються до субсидій, що надаються Сторонами.

4. Кожна Сторона залишає за собою право регулювати та запроваджувати нові правила для того, щоб відповідати законним цілям політики, за умови їх відповідності цій Главі.

5. Ця Глава не застосовується до заходів, що стосуються фізичних осіб, які прагнуть отримати доступ до ринку праці Сторони, а також до заходів, що стосуються громадянства, місця проживання або роботи на постійній основі.

Без шкоди для положень щодо пересування осіб згідно з Розділом III ("Юстиція, свобода та безпека") цієї Угоди необхідно зазначити, що ніщо у цій Главі не перешкоджає Стороні застосовувати заходи з метою регулювання в'їзду фізичних осіб на її територію або тимчасового перебування на ній, зокрема заходи, необхідні для захисту недоторканності фізичних осіб та забезпечення їх упорядкованого переміщення через її кордон, за умови, що такі заходи не застосовуються у спосіб, який скасовує або обмежує переваги, отримані будь-якою Стороною відповідно до умов цієї Глави.-4

Для цілей цієї Глави:

1. "захід" означає будь-який захід Сторони як у формі закону, підзаконного акта, правила, процедури, рішення, адміністративного акта, так і у іншій формі;

2. "заходи, які ухвалюються або підтримуються Стороною" означають заходи, що прийняті:

a) центральними, регіональними та місцевими урядами або органами влади; та

b) неурядовими органами при здійсненні повноважень, делегованих центральними, регіональними або місцевими урядами або органами влади;

3. "фізична особа Сторони" означає громадянина України або громадянина Сполученого Королівства згідно з відповідним законодавством;

4. "юридична особа" означає будь-яку юридичну особу, яку належним чином засновано або створено згідно з відповідним законодавством з метою отримання прибутку або з іншою метою та яка перебуває у приватній чи державній власності, зокрема будь-яку корпорацію, траст, підприємство, спільне підприємство, індивідуальне приватне підприємство або асоціацію;

5. "юридична особа України" або "юридична особа Сполученого Королівства" означає:

юридичну особу, засновану відповідно до законодавства України або Сполученого Королівства та таку, що має юридичну адресу, центральну адміністрацію або основне місце господарської діяльності на території України або Сполученого Королівства відповідно, як зазначено в пунктах 1 та 2 статті 416;

якщо ця юридична особа має тільки свою юридичну адресу або центральну адміністрацію на території, як зазначено в пунктах 1 та 2 статті 416, вона не вважається юридичною особою України або юридичною особою Сполученого Королівства, якщо тільки її операційна діяльність не має реального та постійного зв'язку з економікою України або Сполученого Королівства;

6. Незважаючи на попередній пункт, судноплавні компанії, які засновані за межами України або Сполученого Королівства та які контролюються громадянами відповідно України або Сполученого Королівства, також користуються положеннями цієї Угоди, якщо їхні судна зареєстровані згідно з відповідним законодавством останніх в Україні або Сполученому Королівстві та плавають під прапором України або Сполученого Королівства;

7. "дочірнє підприємство" юридичної особи Сторони означає юридичну особу, діяльність якої належним чином контролюється іншою юридичною особою тієї Сторони.-5

8. "філія" юридичної особи означає місце ведення господарської діяльності без правосуб'єктності, яке:

a) має ознаки постійної організації, тобто є продовженням материнської компанії,

b) має управлінську структуру; та

c) пристосоване для економічного співробітництва з третіми сторонами у такий спосіб, що останні, хоч і знають, що, за необхідності, може мати місце правовий зв'язок з материнською компанією, головний офіс якої знаходиться за кордоном, не повинні мати справу безпосередньо з такою материнською компанією, але можуть проводити економічні операції на місці здійснення діяльності, яке за своєю природою є продовженням материнської компанії;

9. "заснування підприємницької діяльності" означає:

a) стосовно юридичних осіб України або Сполученого Королівства - право розпочинати та здійснювати економічну діяльність шляхом створення, зокрема придбання, юридичної особи та/або створення філії чи представництва в Україні або Сполученому Королівстві відповідно;

b) стосовно фізичних осіб - право фізичної особи України або Сполученого Королівства розпочинати та здійснювати економічну діяльність у якості самозайнятих осіб, а також створювати підприємства, зокрема акціонерні товариства, діяльність яких вони в належний спосіб контролюють.

10. "інвестор" означає будь-яку фізичну або юридичну особу Сторони, яка прагне здійснювати або здійснює економічну діяльність шляхом заснування підприємницької діяльності;

11. "економічна діяльність" включає діяльність промислового, торговельного і професійного характеру, а також діяльність ремісників, і не включає діяльність, що має місце під час здійснення владних повноважень;

12. "операції" означає здійснення економічної діяльності;

13. "послуги" включає будь-які послуги в будь-якому секторі, крім тих послуг, що надаються під час здійснення владних повноважень;

14. "послуги та інші дії, що виконуються під час здійснення владних повноважень" включають послуги або діяльність, які не здійснюється ні на комерційній основі, ні в умовах конкуренції з одним або декількома суб'єктами господарської діяльності;

15. "транскордонне надання послуг" означає надання послуг:

a) з території Сторони на територію іншої Сторони

b) на території Сторони споживачеві послуг іншої Сторони;

16. "постачальник послуг" Сторони означає будь-яку фізичну або юридичну особу Сторони, що прагне надавати послуги або надає їх, зокрема шляхом заснування підприємницької діяльності;

17. "основний персонал" означає фізичних осіб, найнятих юридичною особою однієї Сторони (крім неприбуткових організацій), які відповідальні за створення, належний контроль, управління та функціонування підприємства.

"Основний персонал" включає "бізнес-відвідувачів", які відповідають за заснування підприємства та "персонал, переведений в межах корпорації".

a) "Бізнес-відвідувачі" означає фізичних осіб, що працюють на керівних посадах та несуть відповідальність за заснування підприємства. Вони безпосередньо не взаємодіють із громадськістю та не отримують винагороду за свою працю з джерела, розташованого в межах приймаючої Сторони.

b) "Персонал, переведений в межах корпорації" означає фізичних осіб, що найняті юридичною особою однієї Сторони або які є партнерами в ній (крім власників контрольного пакету акцій) протягом принаймні одного року та які тимчасово переведені до підприємства на території іншої Сторони. Зазначена фізична особа повинна належати до таких категорій:

i) Керівники - це:

Особи, які працюють на керівних посадах в межах юридичної особи і які, головним чином, управляють діяльністю підприємства, перебуваючи під загальним наглядом або у безпосередньому підпорядкуванні раді директорів чи акціонерів суб'єкта господарської діяльності або аналогічному органу, в тому числі:

- здійснюють управління підприємством або департаментом чи підрозділом в його межах;

- здійснюють нагляд та контроль за діяльністю інших професійних співробітників та співробітників, які виконують функції нагляду або управління;

- мають повноваження особисто наймати на роботу та звільняти або надавати рекомендації щодо найму чи звільнення або виконувати іншу кадрову діяльність.

ii) Спеціалісти - це:

Особи, які працюють в межах юридичної особи та володіють спеціальними знаннями, визначальними для виробництва, науково-дослідного обладнання, методів виробництва, а також управління підприємством. При оцінці таких знань враховуватимуться не тільки специфічні знання щодо підприємства, але й те, чи має ця особа високий рівень кваліфікації стосовно виду роботи або професії, що вимагає спеціальних технічних знань, зокрема членство в акредитованій професійній спілці.

18. "випускники-стажери" - це фізичні особи Сторони, найняті на роботу юридичною особою цієї Сторони строком принаймні на один рік, які мають вищу освіту та тимчасово переведені на підприємство на території іншої Сторони з метою кар'єрного зростання або проходження підготовки у сфері бізнес-технологій та методів-6;

19. "продавці бізнес-послуг" - це фізичні особи, які є представниками постачальника послуг однієї Сторони і які мають бажання в'їхати та тимчасово перебувати на території іншої Сторони з метою ведення переговорів щодо умов продажу послуг або укладення угод з метою продажу послуг цьому постачальнику послуг. Вони не залучені до прямих продажів населенню та не отримують заробітну плату з джерела, розташованого на території приймаючої Сторони;

20. "постачальники договірних послуг" - це фізичні особи, найняті на роботу юридичною особою однієї Сторони, підприємницька діяльність якої не оформлена на території іншої Сторони та яка уклала договір bona fide-7 про надання послуг кінцевому споживачу на території останньої Сторони, для виконання умов якого необхідна їхня присутність на тимчасовій основі на території цієї Сторони;

21. "незалежні фахівці" - це фізичні особи, що залучені до надання певної послуги та оформлені як самозайняті особи на території однієї Сторони, підприємницька діяльність яких не заснована на території іншої Сторони та які уклали договір bona fide-8 про надання послуг кінцевому споживачеві на території останньої Сторони, для чого необхідна присутність на тимчасовій основі на території цієї Сторони для виконання умов договору про надання послуг.

Ця Частина стосується заходів, ухвалених або таких, що підтримуються Сторонами, які впливають на заснування підприємницької діяльності-9 у всіх сферах економічної діяльності, за винятком:

a) видобутку, виробництва та переробки-10 ядерних матеріалів;

b) виробництва або торгівлі зброєю, боєприпасами та військовими матеріалами;

c) аудіовізуальних послуг;

d) національного морського каботажу-11 та

e) регулярних або нерегулярних внутрішніх і міжнародних повітряних перевезень-12 та перевезень, що безпосередньо пов'язані з реалізацією комерційних прав на перевезення, за винятком:

i) ремонту та сервісного обслуговування літака, під час яких літак не здійснює перевезення;

ii) продажу та маркетингу послуг із повітряних перевезень;

iii) комп'ютерної системи бронювання (далі - КСБ);

iv) послуг з наземного обслуговування;

v) послуг з експлуатації аеропортів.

1. Крім застережень, що перераховані в Додатку XII-D до цієї Угоди, Україна з дати набрання чинності цією Угодою забезпечує:

i) стосовно заснування дочірніх підприємств, філій та представництв юридичних осіб Сполученого Королівства, режим, що є не менш сприятливим, ніж той, який надано її власним юридичним особам, філіям та представництвам або будь-яким юридичним особам, філіям та представництвам третіх країн, залежно від того, який режим є кращим;

ii) стосовно діяльності дочірніх підприємств, філій та представництв юридичних осіб Сполученого Королівства в Україні, які вже були засновані, режим, що є не менш сприятливим, ніж той, який надано її юридичним особам, філіям та представництвам або будь-яким юридичним особам, філіям та представництвам будь-яких юридичних осіб третіх країн, залежно від того, який режим є кращим-13.

2. Крім застережень, що перераховані в Додатку XII-A до цієї Угоди, Сполучене Королівство з дати набрання чинності цією Угодою забезпечує:

i) стосовно заснування дочірніх підприємств, філій та представництв юридичних осіб України режим, що є не менш сприятливим, ніж той, який надано Сполученим Королівством її юридичним особам, філіям та представництвам або будь-яким юридичним особам, філіям та представництвам третіх країн, залежно від того, який режим є кращим;

ii) стосовно діяльності дочірніх підприємств, філій та представництв юридичних осіб України на території Сполученого Королівства, які вже були засновані, режим, що є не менш сприятливим, ніж той, який надано її юридичним особам, філіям та представництвам або будь-яким юридичним особам, філіям та представництвам будь-яких юридичних осіб третіх країн, залежно від того, який режим є кращим.-14

3. Крім застережень, що перераховані в Додатках XII-A та XII-D до цієї Угоди, Сторони не повинні приймати будь-яких нових нормативно-правових актів або заходів, які запроваджують дискримінаційні вимоги стосовно заснування юридичних осіб України або Сполученого Королівства на їхній території чи стосовно їхньої діяльності після заснування порівняно з їхніми власними юридичними особами.

1. З метою поступової лібералізації умов заснування підприємницької діяльності Сторони постійно проводять огляд правової бази щодо заснування-15 та клімату для заснування відповідно до їхніх зобов'язань за міжнародними угодами.

2. У рамках огляду, згаданого у пункті 1 цієї статті, Сторони оцінюють будь-які перешкоди, які виникли на шляху заснування, та ведуть переговори для подолання таких перешкод з метою розширення положень цієї Глави, в тому числі з метою включення положень щодо захисту інвестицій та порядку вирішення спорів між інвестором та державою.

Ніщо в цій Главі не може тлумачитися як таке, що обмежує права інвесторів Сторін щодо використання більш сприятливого режиму, передбаченого в будь-якій існуючій чи майбутній міжнародній угоді стосовно інвестицій, сторонами якої є Україна та Сполучене Королівство.

1. Положення статті 84 цієї Угоди не перешкоджають застосуванню Стороною окремих правил стосовно заснування та діяльності на її території філій та представництв юридичних осіб іншої Сторони, незареєстрованих на території першої Сторони як акціонерні товариства, що зумовлено правовими та технічними відмінностями між такими філіями та представництвами у порівнянні з філіями та представництвами компаній, що зареєстровані на її території як акціонерні товариства, або - у випадку фінансових послуг - керуючись пруденційним підходом.

2. Різниця в режимі не повинна виходити за межі того, що є абсолютно необхідним у зв'язку з такими правовими та технічними відмінностями, або - у випадку фінансових послуг - для пруденційних цілей.

Ця Частина застосовується до заходів Сторін, що стосуються транскордонного надання всіх видів послуг, за винятком:

a) аудіовізуальних послуг-16;

b) національного морського каботажу-17; та,

c) регулярних або нерегулярних внутрішніх та міжнародних повітряних перевезень-18, а також перевезень, що безпосередньо пов'язані з реалізацією комерційних прав на перевезення, за винятком:

i) ремонту та сервісного обслуговування літака, під час яких літак не здійснює перевезення;

ii) продажу послуг з повітряних перевезень;

iii) послуг КСБ;

iv) послуг з наземного обслуговування;

v) послуг з експлуатації аеропортів.

1. Стосовно доступу до ринку через транскордонне надання послуг кожна Сторона застосовує щодо послуг та постачальників послуг іншої Сторони режим, що є не менш сприятливим, ніж той, що передбачений в спеціальних зобов'язаннях, які містяться в Додатках XII-B та XII-E до цієї Угоди.

2. У секторах, в яких існують зобов'язання щодо забезпечення доступу на ринок, заходи, які Сторона не повинна підтримувати або ухвалювати, як на основі територіального поділу, так і на основі всієї території, якщо це не визначено іншим чином у Додатках XII-B та XII-E до цієї Угоди, визначаються у такий спосіб:

a) обмеження щодо кількості постачальників послуг, як у формі кількісних квот, монополій, ексклюзивних постачальників послуг, так і вимог перевірки економічних потреб;

b) обмеження стосовно загальної вартості транзакцій або активів у рамках надання послуг у формі кількісних квот або вимог перевірки економічних потреб;

c) обмеження стосовно загальної кількості операцій з надання послуг або стосовно загального обсягу послуг, що виражається в умовних кількісних одиницях у формі квот або вимог щодо перевірки економічних потреб.

1. У секторах, за якими зобов'язання щодо забезпечення доступу до ринку передбачені в Додатках XII-B та XII-E до цієї Угоди і підлягають встановленим цими Додатками умовам та кваліфікаційним вимогам, кожна Сторона забезпечує послугам та постачальникам послуг іншої Сторони стосовно всіх заходів, що впливають на транскордонне надання послуг, режим, який є не менш сприятливим, ніж той, який Сторона надає своїм власним подібним послугам та постачальникам послуг.

2. Сторона може задовольнити вимоги пункту 1 цієї статті шляхом застосування до послуг та постачальників послуг іншої Сторони режиму, що є формально ідентичним або формально відмінним від того, який Сторона надає своїм власним подібним послугам та постачальникам послуг.

3. Формально ідентичний або формально відмінний режим може вважатися таким, що є менш сприятливим, якщо він змінює умови конкуренції на користь послуг або постачальників послуг Сторони порівняно з подібними послугами або постачальниками послуг іншої Сторони.

4. Конкретні зобов'язання, взяті на себе відповідно до цієї статті, не повинні тлумачитися як такі, що вимагають від будь-якої Сторони компенсувати невигідні конкурентні умови, які є результатом іноземного походження відповідних послуг або постачальників послуг.

1. Сектори, лібералізовані кожною зі Сторін відповідно до цієї Глави, а також шляхом застережень, обмеження доступу до ринку та національного режиму, що застосовуються до послуг та постачальників послуг іншої Сторони в цих секторах, зазначені в переліках зобов'язань, що включені до Додатків XII-B та XII-E до цієї Угоди.

2. Не обмежуючи права та обов'язки Сторін у тому вигляді, у якому вони існують або можуть виникнути відповідно до Європейської конвенції про транскордонне телебачення 1989 року та Європейської конвенції про спільне кінематографічне виробництво 1992 року, перелік зобов'язань в Додатках XII-B та XII-E до цієї Угоди не містить зобов'язань стосовно аудіовізуальних послуг.

З метою поступової лібералізації транскордонного надання послуг між Сторонами, Комітет з питань торгівлі регулярно переглядає переліки зобов'язань, про які йдеться в статті 91 цієї Угоди. Такий перегляд враховує вплив на усунення решти перешкод на шляху транскордонного надання послуг між Сторонами.

Ця Частина застосовується до заходів Сторін стосовно в'їзду та тимчасового перебування-19 на її території категорій фізичних осіб, які надають послуги, визначені у статті 82(17)-(21) цієї Угоди.

1. Юридична особа України або юридична особа Сполученого Королівства має право приймати на роботу в одне зі своїх дочірніх підприємств, філій та представництв, засноване на території України або Сполученого Королівства, відповідно до чинного законодавства країни постійного місця знаходження юридичної особи, працівників, які є громадянами України та Сполученого Королівства, за умови, що ці працівники є основним персоналом, як визначено статтею 82 цієї Угоди, та працюють виключно на юридичні особи, дочірні підприємства, філії та представництва. Строк дії дозволу на роботу та проживання такого персоналу не повинен перевищувати період найму. В'їзд і тимчасове перебування такого персоналу становить період до трьох років.

2. В'їзд і тимчасове перебування на території України або Сполученого Королівства фізичних осіб України та Сполученого Королівства відповідно дозволено, якщо ці фізичні особи є представниками юридичних осіб та є бізнес-відвідувачами у значенні, передбаченому в статті 82(17)(a) цієї Угоди. Незважаючи на положення пункту 1 цієї статті, в'їзд і тимчасове перебування бізнес-відвідувачів не повинно перевищувати 90 днів протягом 12 місяців.

Юридичні особи України або юридичні особи Сполученого Королівства мають право приймати на роботу в одне зі своїх дочірніх підприємств, філій та представництв, засноване відповідно на території України або Сполученого Королівства згідно з чинним законодавством країни постійного місцезнаходження, випускників-стажерів, які є громадянами України та держав-членів Сполученого Королівства відповідно, за умови, що вони працюють виключно на юридичні особи, дочірні підприємства, філії та представництва. Тимчасовий в'їзд та перебування випускників-стажерів не повинні перевищувати один рік.

Кожна Сторона дозволяє тимчасовий в'їзд і перебування продавців бізнес-послуг на період до 90 днів протягом 12 місяців.

1. Сторони підтверджують свої обов'язки, що є результатом їхніх зобов'язань в рамках Генеральної угоди про торгівлю послугами 1994 року (далі - ГАТС) стосовно в'їзду та тимчасового перебування постачальників договірних послуг.

2. Для кожного сектора, перерахованого нижче, кожна Сторона дозволяє надання послуг на своїй території постачальниками договірних послуг іншої Сторони, відповідно до умов, визначених у пункті 3 цієї статті та у Додатках XII-C та XII-F до цієї Угоди щодо постачальників договірних послуг і незалежних фахівців:

a) Юридичні послуги

b) Бухгалтерський облік та бухгалтерські послуги

c) Консультаційні послуги щодо оподаткування

d) Послуги у сфері архітектури, містобудування та парково-ландшафтної архітектури

e) Інженерні послуги, послуги з комплексного проектування

f) Комп'ютерні послуги та пов'язані з ними послуги

g) Послуги з наукових досліджень та розвитку

h) Реклама

i) Послуги з управлінського консультування

j) Послуги, пов'язані з управлінським консультуванням

k) Послуги з технічних випробувань та аналізу

l) Пов'язані наукові послуги та послуги з технічного консультування

m) Технічне обслуговування та ремонт обладнання в рамках договору щодо післяпродажного або післяорендного обслуговування

n) Послуги з перекладу

o) Роботи з дослідження місцевості

p) Екологічні послуги

q) Послуги туристичних агентства та туроператорів

r) Розважальні послуги

3. Зобов'язання, прийняті Сторонами, повинні відповідати таким умовам:

a) Фізичні особи повинні бути залучені до надання послуг на тимчасовій основі як працівники юридичної особи, яка підписала договір про надання послуг на термін, що не перевищує 12 місяців;

b) Фізичні особи, що в'їжджають на територію іншої Сторони, повинні пропонувати такі послуги як працівники юридичної особи, які надавали ці послуги щонайменше за рік до моменту подання заявки на в'їзд до іншої Сторони. Крім того, фізичні особи на момент подачі заявки на в'їзд до іншої Сторони повинні мати професійний досвід у сфері діяльності, яка є предметом договору, не менше трьох років-20;

c) Фізичні особи, що в'їжджають до іншої Сторони, повинні мати:

i) диплом про вищу освіту або кваліфікацію, що підтверджують знання належного рівня-21; та

ii) професійну кваліфікацію, коли це вимагається для здійснення діяльності відповідно до законів, підзаконних актів та правових вимог Сторони, в якій надаються послуги.

d) Фізична особа не повинна отримувати винагороду за надання послуг на території іншої Сторони, за винятком винагороди, що виплачується юридичною особою, яка є роботодавцем фізичної особи;