Європейська конвенція про спільне кінематографічне виробництво

Статус Конвенції див.

Держави - члени Ради Європи та інші держави - учасниці Європейської культурної конвенції, які підписали цю Конвенцію,

ураховуючи, що мета Ради Європи - досягти більшого єднання між її членами, щоб, зокрема, захищати ідеали й принципи, які є їхнім спільним надбанням, і сприяти таким ідеалам і принципам;

ураховуючи, що свобода творчості й свобода виявлення поглядів є основоположними складниками цих принципів;

ураховуючи, що охорона культурного розмаїття різних європейських країн є однією із цілей Європейської культурної конвенції;

уважаючи, що спільне кінематографічне виробництво, яке є засобом творення та вираження культурного розмаїття в європейському масштабі, потрібно посилювати;

будучи сповненими рішучості розвивати ці принципи та посилаючися на рекомендації Комітету міністрів стосовно кінематографії та аудіовізуальної сфери, зокрема на рекомендацію N R(86) 3 стосовно сприяння виробництву аудіовізуальної продукції в Європі;

визнаючи, що створення Європейського фонду підтримки спільного виробництва й розповсюдження творчих кінематографічних й аудіовізуальних праць (Eurimages) відповідає турботі, яка сприяє європейському спільному кінематографічному виробництву, і що, отже, було надано нової рушійної сили створенню кінематографічної продукції спільного виробництва в Європі;

будучи сповненими рішучості досягти цієї культурної мети завдяки спільному зусиллю стосовно збільшення виробництва та визначення правил, які застосовуються до європейських кінематографічних продуктів багатостороннього виробництва в цілому;

уважаючи, що прийняття спільних правил спрямоване на зменшення обмежень та на заохочення європейського співробітництва в галузі спільного кінематографічного виробництва;

домовилися про таке:

Сторони цієї Конвенції зобов'язуються сприяти розвитку європейського спільного кінематографічного виробництва відповідно до наведених нижче положень.

1. Ця Конвенція регулює відносини між Сторонами в галузі продуктів багатостороннього виробництва, створюваних на території Сторін.

2. Ця Конвенція застосовується:

a) до продуктів спільного виробництва, до створення яких залучено принаймні трьох співвиробників, розташованих на території трьох різних Сторін Конвенції; та

b) до продуктів спільного виробництва, до створення яких залучено принаймні трьох співвиробників, розташованих на території трьох різних Сторін Конвенції, та одного чи більше співвиробників, які не розташовані на території цих Сторін. Однак загальний внесок співвиробників, які не розташовані на території Сторін Конвенції, не може перевищувати 30% загальної собівартості.

В усіх випадках ця Конвенція застосовується лише за умови, що твір спільного виробництва відповідає визначенню європейського кінематографічного твору, яке наведено у викладеному нижче пункті 3 статті 3.

3. Положення двосторонніх угод, укладених між Сторонами цієї Конвенції, продовжують застосовуватися до продуктів двостороннього виробництва.

У випадку продуктів багатостороннього виробництва положення цієї Конвенції мають переважну силу над положеннями двосторонніх угод, укладених між Сторонами Конвенції. Положення, що стосується продуктів двостороннього виробництва, залишаються чинними, якщо вони не суперечать положенням цієї Конвенції.

4. У разі відсутності будь-якої угоди, що регулює двосторонні відносини у сфері спільного виробництва між двома Сторонами цієї Конвенції, Конвенція застосовується також до продуктів двостороннього виробництва, якщо одна з відповідних Сторін не заявила застереження згідно зі статтею 20.

Для цілей цієї Конвенції:

a) термін "кінематографічний твір" означає твір будь-якої тривалості чи твір на будь-якому носії, зокрема художні кінематографічні твори, мультиплікаційні та документальні фільми, який відповідає положенням, що регулюють кіновиробництво і є чинними на території кожної з відповідних Сторін, та призначений для демонстрування в кінотеатрах;

b) термін "співвиробники" означає кінематографічні виробничі компанії або виробників, які розташовані на території Сторін цієї Конвенції і які є зобов'язаними договором про спільне виробництво;

c) термін "європейський кінематографічний твір" означає кінематографічний твір, що відповідає умовам, викладеним у додатку II, який є невід'ємною частиною цієї Конвенції;

d) термін "продукт багатостороннього виробництва" означає кінематографічний твір, створений принаймні трьома співвиробниками, визначення яких наведено у викладеному вище пункті 2 статті 2.

1. Європейські кінематографічні твори, які створено як продукти багатостороннього виробництва і які підпадають під сферу застосування цієї Конвенції, мають пільги, надані національним фільмам законодавчими та регулятивними положеннями, чинними на території кожної зі Сторін цієї Конвенції, які брали участь у відповідному спільному виробництві.

2. Пільги надаються кожному співвиробнику Стороною, на території якої він розташований, згідно з умовами й у рамках, передбачених законодавчими й регулятивними положеннями, чинними на території цієї Сторони, та відповідно до положень цієї Конвенції.

1. Будь-яке спільне виробництво кінематографічних творів підлягає затвердженню компетентними органами Сторін, на території яких розташовані співвиробники, після консультацій між компетентними органами та відповідно до процедур, викладених у додатку I. Цей додаток є невід'ємною частиною цієї Конвенції.

2. Заяви про надання статусу продукту спільного виробництва подаються для затвердження компетентним органам відповідно до процедури подання заяв, викладеної в додатку I. Таке затвердження є остаточним, за винятком випадку невиконання первинних зобов'язань стосовно мистецьких, фінансових і технічних питань.

3. Проектам відверто порнографічного характеру або таким, що пропагують насильство чи відкрито ображають людську гідність, статус продукту спільного виробництва не може бути наданий.

4. Пільги, що передбачені статусом продукту спільного виробництва, надаються співвиробникам, які, як уважається, мають відповідні технічні та фінансові можливості й достатню професійну компетентність.

5. Кожна Договірна Держава визначає компетентні органи, зазначені у викладеному вище пункті 2, за допомогою заяви, яку роблять під час підписання або в ході здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти чи свого документа про прийняття, затвердження або приєднання. Будь-коли в подальшому до цієї заяви можуть бути внесені зміни.

1. У випадку продукту багатостороннього виробництва мінімальний внесок не може бути менше 10%, а максимальний не може перевищувати 70% загальної собівартості кінематографічного твору. Якщо мінімальний внесок менше 20%, то відповідна Сторона може вжити заходів, щоб обмежити або заборонити доступ до національних програм підтримки виробництва.

2. Якщо ця Конвенція використовується замість двосторонньої угоди між двома Сторонами згідно з положеннями пункту 4 статті 2, то мінімальний внесок не може бути менше 20%, а максимальний не може перевищувати 80% загальної собівартості кінематографічного твору.

1. Договір про спільне виробництво повинен гарантувати кожному співвиробнику право спільної власності на оригінальний негатив зображення та фонограми. Договір містить положення про те, що цей негатив зберігається в місці, яке визначене співвиробниками за спільною згодою і яке гарантує їм вільний доступ до нього.

2. Договір про спільне виробництво також повинен гарантувати кожному співвиробнику право на проміжний негатив або на будь-який інший носій, використовуваний для кінокопіювання.

1. Внесок кожного зі співвиробників уключає фактичну технічну й творчу участь. У принципі та відповідно до міжнародних зобов'язань, якими пов'язані Сторони, внесок співвиробників, який стосується творчого, технічного та акторського персоналу, складу виконавців та обладнання, повинен бути пропорційним розміру їхнього фінансового внеску.

2. З урахуванням міжнародних зобов'язань, якими пов'язані Сторони, та вимог кіносценарію група технічного забезпечення, яка бере участь у створенні фільму, повинна складатися з громадян держав, які є партнерами у спільному виробництві, а монтаж фільму, як правило, має здійснюватися в цих державах.

1. Незважаючи на положення статті 8 та з урахуванням конкретних вимог і меж, установлених у законах та підзаконних актах, які є чинними на території Сторін, продуктам спільного виробництва може надаватися статус продукту спільного виробництва згідно з положеннями цієї Конвенції, якщо вони задовольняють такі умови:

a) для їхнього створення залучено один чи більше найменших внесків, які можуть бути лише фінансовими відповідно до договору про спільне виробництво, за умови, що кожна національна частка є не менше 10% і не більше 25% собівартості;

b) для їхнього створення залучено співвиробника з найбільшим внеском, який робить фактичний технічний і творчий внесок і який задовольняє умови визнання кінематографічного твору національним твором у країні цього співвиробника;

c) сприяють зміцненню європейської самобутності; та

d) є предметом договорів про спільне виробництво, які містять положення про розподіл грошових надходжень.

2. Продукти спільного виробництва, до створення яких залучено лише фінансові внески, отримують статус продукту спільного виробництва як тільки згоду на це дають компетентні органи в кожному окремому випадку, зокрема з урахуванням положень наведеної нижче статті 10.

1. У кінематографічних відносинах між Сторонами повинен підтримуватися загальний баланс стосовно як загальної суми інвестованих коштів, так і технічної та творчої участі у створенні кінематографічних творів спільного виробництва.

2. Сторона, яка через обґрунтований період помічає дефіцит у своїх відносинах у галузі спільного виробництва з однією чи більше Сторонами, щоб зберегти свою культурну самобутність, може втримуватися від затвердження подальшого продукту спільного виробництва доти, доки не будуть відновлені збалансовані кінематографічні відносини з такою чи такими Сторонами.

Відповідно до чинних законів, підзаконних актів та міжнародних зобов'язань кожна Сторона сприяє в'їзду технічного й акторського персоналу інших Сторін, який бере участь у створенні продукту спільного виробництва, на її територію, його перебуванню на ній, а також наданню дозволів на роботу на її території. Так само кожна Сторона надає дозвіл на тимчасове ввезення та вивезення обладнання, необхідного для виробництва та розповсюдження кінематографічних творів, що підпадають під сферу застосування цієї Конвенції.

1. Країни-співвиробники зазначаються в кінематографічних творах спільного виробництва.

2. Назви цих країн чітко наводяться у вступних написах, в усіх рекламно-пропагандистських матеріалах та під час демонстрування кінематографічних творів.

1. Якщо кінематографічний твір спільного виробництва експортується до країни, в якій імпорт кінематографічних творів підлягає квотуванню, і якщо одна зі Сторін-співвиробників не має права вільного ввезення її кінематографічних творів до країни-імпортера:

a) кінематографічний твір, як правило, додають до квоти країни з найбільшою участю;

b) кінематографічний твір додають до квоти країни, яка має найліпші можливості для експортування до країни-імпортера, якщо участь різних країн у виробництві кінематографічного твору є однаковою;

c) кінематографічний твір уключають до квоти Сторони, яка надала режисера-постановника, якщо положення наведених вище підпунктів "a" і "b" застосувати не можливо.

Під час надання статусу продукту спільного виробництва компетентний орган Сторони має право вимагати від співвиробника, розташованого на її території, виготовлення остаточного варіанта кінематографічного твору однією з мов цієї Сторони.

Якщо співвиробники не вирішать інакше, то на міжнародних фестивалях кінематографічні твори спільного виробництва демонструє Сторона, на території якої розташований співвиробник з найбільшою участю, або, якщо фінансова участь однакова, Сторона, яка надала режисера-постановника.

1. Ця Конвенція є відкритою для підписання державами - членами Ради Європи та іншими державами - учасницями Європейської культурної конвенції, які можуть висловити згоду бути зобов'язаними шляхом:

a) підписання без застереження стосовно ратифікації, прийняття чи затвердження; або

b) підписання з умовою ратифікації, прийняття чи затвердження з подальшою ратифікацією, прийняттям чи затвердженням.

2. Ратифікаційні грамоти або документи про прийняття чи затвердження здаються на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи.

1. Ця Конвенція набуває чинності в перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного періоду з дня, коли п'ять держав, з яких принаймні чотири є членами Ради Європи, висловили свою згоду бути зобов'язаними цією Конвенцією відповідно до положень статті 16.

2. Стосовно будь-якої держави, яка в подальшому підпише цю Конвенцію і висловить свою згоду бути зобов'язаною нею, вона набуває чинності в перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного періоду з дати підписання або здачі на зберігання ратифікаційної грамоти або документа про прийняття чи затвердження.

1. Після набуття чинності цією Конвенцією Комітет міністрів Ради Європи рішенням, прийнятим більшістю, передбаченою в пункті "d" статті 20 Статуту Ради Європи, та одностайним голосуванням представників Договірних Держав, які мають право засідати в Комітеті міністрів, може запропонувати будь-якій європейській державі, що не є членом Ради Європи, а також Європейському економічному співтовариству приєднатися до цієї Конвенції.

2. Стосовно будь-якої держави, що приєдналася до Конвенції, або Європейського економічного співтовариства у разі його приєднання Конвенція набуває чинності в перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного періоду з дати здачі на зберігання документа про приєднання Генеральному секретарю Ради Європи.

1. Будь-яка держава під час підписання або здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або свого документа про прийняття, затвердження чи приєднання може визначити територію або території, до яких застосовуватиметься ця Конвенція.

2. Будь-яка Сторона будь-коли в подальшому заявою на ім'я Генерального секретаря Ради Європи може поширити сферу застосування цієї Конвенції на будь-яку іншу територію, визначену в цій заяві. Стосовно такої території Конвенція набуває чинності в перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного періоду з дати отримання такої заяви Генеральним секретарем.

3. Будь-яка заява, зроблена відповідно до двох попередніх пунктів, може стосовно будь-якої території, визначеної в цій заяві, бути відкликана шляхом подання відповідного повідомлення на ім'я Генерального секретаря. Відкликання набуває чинності в перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного періоду з дати отримання такого повідомлення Генеральним секретарем.

1. Будь-яка держава під час підписання або здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або свого документа про прийняття, затвердження чи приєднання може заявити, що пункт 4 статті 2 не застосовується до її двосторонніх відносин з однією чи більше Сторонами в галузі спільного виробництва. Крім того, вона може залишити за собою право встановлювати частку максимальної участі, яка відрізняється від зазначеної в підпункті "a" пункту 1 статті 9. Жодного іншого застереження робити не можна.

2. Будь-яка Сторона, що зробила застереження згідно з попереднім пунктом, може повністю або частково відкликати його шляхом подання повідомлення на ім'я Генерального секретаря Ради Європи. Відкликання набуває чинності в день отримання такого повідомлення Генеральним секретарем.

1. Будь-яка Сторона може будь-коли денонсувати цю Конвенцію шляхом подання повідомлення на ім'я Генерального секретаря Ради Європи.

2. Така денонсація набуває чинності в перший день місяця, що настає після закінчення шестимісячного періоду з дати отримання повідомлення Генеральним секретарем.

1. Генеральний секретар Ради Європи повідомляє держави - члени Ради, а також будь-яку іншу державу та Європейське економічне співтовариство, які можуть приєднатися до цієї Конвенції або яким може бути запропоновано приєднатися до неї, про:

a) будь-яке підписання;

b) здачу на зберігання будь-якої ратифікаційної грамоти чи будь-якого документа про прийняття, затвердження чи приєднання;

c) будь-яку дату набуття чинності цією Конвенцією відповідно до статей 17, 18 та 19;

d) будь-яку заяву, зроблену відповідно до пункту 5 статті 5;

e) будь-яку денонсацію, повідомлену відповідно до статті 21;

f) будь-яку іншу дію, будь-яке повідомлення або сповіщення, які стосуються цієї Конвенції.

На посвідчення чого нижчепідписані, належним чином на те вповноважені представники підписали цю Конвенцію.

Учинено у Страсбурзі другого дня жовтня 1992 року англійською та французькою мовами, причому обидва тексти є однаково автентичними, в одному примірнику, який зберігається в архіві Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи надсилає засвідчені копії Конвенції державам, зазначеним у пункті 1 статті 16, а також будь-якій державі та Європейському економічному співтовариству, яким може бути запропоновано приєднатися до цієї Конвенції.

Щоб здобути користь з положень цієї Конвенції, співвиробники, які розташовані на території Сторін, повинні за два місяці до початку зйомок подати заяву про надання статусу продукту спільного виробництва й додати до неї документи, перелік яких наведено нижче. Компетентні органи повинні отримати ці документи в кількості, достатній для передачі їх компетентним органам інших Сторін принаймні за місяць до початку зйомок:

- копію договору про придбання авторських прав або інше підтвердження придбання авторських прав для використання твору в комерційних цілях;

- докладний сценарій;

- перелік технічних і творчих внесків кожної відповідної країни-учасниці;

- кошторис і докладний план фінансування;

- виробничий графік кінематографічного твору;

- договір про спільне виробництво, укладений між співвиробниками. Цей договір повинен містити пункти, що передбачають розподіл грошових надходжень або територій розповсюдження фільму між співвиробниками.

Заяву та інші документи складають по можливості мовою, якою користуються компетентні органи, до яких їх подають.

Національні компетентні органи надсилають один одному заяву та додану до неї документацію відразу після їхнього отримання. Компетентний орган Сторони з найменшою фінансовою участю не дає згоди доти, доки не отримає висновку Сторони з найбільшою фінансовою участю.

1. Кінематографічний твір кваліфікується як європейський у розумінні пункту 3 статті 3, якщо він набирає принаймні 15 балів з можливих 19 за наведеним нижче переліком європейських оцінних елементів.

2. Ураховуючи вимоги сценарію, компетентні органи, провівши взаємні консультації та вважаючи, що твір усе ж таки відображає європейську самобутність, можуть надати статус продукту спільного виробництва твору, який набрав менше зазвичай необхідних 15 балів.

Примітки:

a) Перша, друга й третя ролі визначаються за кількістю знімальних днів.

b) Що стосується статті 8, то термін "творчий" охоплює творчу знімальну групу та групу виконавців, а термін "технічний" - групу технічного забезпечення зйомки.