Зменшення неподаткових надходжень до державного бюджету в основному зумовлено зменшенням прогнозних сум прибутку, який Національний банк перераховує до державного бюджету. За інформацією Національного банку, зазначений показник у 2027 році становитиме 27701 млн. гривень, що порівняно з плановим показником на 2026 рік менше на 118299 млн. гривень, у 2028 році - 11628 млн. гривень, що менше на 134372 млн. гривень, у 2029 році Національний банк перерахування свого прибутку до державного бюджету на даний час не очікує.
Ефективне корпоративне управління державними підприємствами посилить право держави як акціонера (учасника) товариств з контрольною часткою держави на отримання дивідендів (частини чистого прибутку), забезпечивши передбачуваність та прогнозованість їх надходжень до державного бюджету.
Основні пріоритетні завдання спрямовані на:
забезпечення планових надходжень дивідендів (частини чистого прибутку) до загального фонду державного бюджету;
недопущення привілейованого становища та забезпечення встановлення рівних умов для товариств з контрольною часткою держави під час визначення розміру дивідендів (частини чистого прибутку), що підлягають сплаті до державного бюджету;
забезпечення реалізації дивідендної політики держави стосовно товариств з контрольною часткою держави шляхом прийняття рішень про визначення розміру виплати дивідендів товариствами на рівні не менше ніж 75 відсотків.
Прийняття рішення про виплату товариством з контрольною часткою держави дивідендів у розмірі менше ніж 75 відсотків чистого прибутку за відповідний звітний період допускається лише за умови спрямування таким товариством вивільнених коштів виключно на відновлення майна, знищеного або пошкодженого внаслідок повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, відповідно до спеціального рішення Кабінету Міністрів України, прийнятого до 1 травня року, що настає за звітним періодом, у якому встановлюються чіткі напрями спрямування вивільнених коштів, вимоги щодо подання до Кабінету Міністрів України звіту про їх використання та здійснення заходів державного контролю за використанням цих коштів.
Пріоритетні завдання податкової політики
Податкова політика на 2027-2029 роки буде послідовною та передбачуваною, а також узгоджуватиметься з Національною стратегією доходів до 2030 року.
Пріоритетні завдання податкової політики сприятимуть забезпеченню стабільних податкових надходжень, необхідних для фінансування першочергових витрат, впровадженню сучасних цифрових рішень податкового адміністрування та виконанню міжнародних зобов’язань України в частині податкової політики.
Заходи податкової політики та адміністрування не будуть негативно впливати на базу податкових надходжень, а також включати нові категорії платників податків до наявних пільгових режимів.
Протягом 2027-2029 років здійснюватимуться заходи щодо реформування податкової політики та податкового адміністрування, передбачені Національною стратегією доходів до 2030 року, зокрема:
здійснення ІТ-консолідації інформаційних ресурсів суб’єктів системи управління державними фінансами, зокрема ДПС, на рівні Мінфіну та забезпечення адміністрування цих ресурсів незалежним адміністратором (ІТ-установою);
забезпечення функціонування інформаційних систем контролюючих органів у режимі обробки деперсоніфікованої інформації про платників податків;
розширення переліку підстав для позасудового доступу податкових органів до інформації про обсяги коштів, що надходять на банківські рахунки платників податків;
запровадження вимог щодо звітності операторів цифрових платформ та міжнародного обміну даними відповідно до Модельних правил ОЕСР щодо звітності операторів цифрових платформ та Директиви Ради (ЄС) 2021/514 від 22 березня 2021 р. про внесення змін до Директиви 2011/16/ЄС про адміністративну співпрацю у сфері оподаткування (DAC 7), які дадуть змогу ДПС отримувати від операторів цифрових платформ та міжнародних органів дані про доходи фізичних осіб, які отримують доходи без реєстрації приватного підприємництва, та встановлення окремого порядку оподаткування доходів фізичних осіб - продавців від провадження ними діяльності через цифрові платформи. Це стане ефективним інструментом здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю та повнотою декларування таких доходів та сприятиме суттєвому розширенню бази оподаткування за рахунок включення до неї фізичних осіб, доходи яких на даний час не оподатковуються;
впровадження електронних податкових перевірок (е-аудит), зокрема щодо обов’язкового подання усіма великими платниками податків, а в подальшому усіма платниками податку на додану вартість стандартного аудиторського файла;
забезпечення гармонізації податкового законодавства України із законодавством ЄС, зокрема в частині протидії ухиленню від сплати податків відповідно до Директиви Ради (ЄС) 2016/1164 від 12 липня 2016 р., продовження графіка наближення ставок акцизного податку до рівня, передбаченого директивами ЄС, приведення податкових пільг та знижених ставок податку на додану вартість у відповідність із вимогами директив ЄС;
проведення оцінювання та моніторингу наслідків застосування інструментів податкової політики, які призводять до податкових видатків, на етапі їх розроблення шляхом проведення прогнозного (ex-ante) оцінювання (для визначення вартості відповідної пільги для бюджету у майбутньому) та після їх запровадження шляхом проведення систематичних ретроспективних (ex-post) оцінювань (для визначення ефективності таких інструментів, наскільки вони досягають заявленої мети і чи потребують удосконалення або скасування);
виконання Програми ОЕСР для України в частині забезпечення проведення огляду податкової політики, приєднання до правових інструментів (рекомендацій Ради ОЕСР) з питань оподаткування;
розширення сфери міжнародного автоматичного обміну інформацією для податкових цілей;
запровадження акцизного податку на підсолоджені цукром напої;
удосконалення правил трансфертного ціноутворення відповідно до рекомендацій ОЕСР та міжнародного досвіду оподаткування;
впровадження правил щодо Двокомпонентного рішення ОЕСР (Two-Pillar Solution) для розв’язання податкових проблем, пов’язаних з цифровізацією економіки;
обмеження зловживань з використанням пільгових режимів оподаткування шляхом здійснення заходів з протидії ухиленню від оподаткування для запобігання штучному дробленню бізнесу з метою дотримання критеріїв перебування на пільгових режимах оподаткування, обмеження на повторний перехід суб’єктів господарювання на спрощену систему оподаткування після їх переходу на загальну систему оподаткування;
вирівнювання навантаження для платників податків загальної та спрощеної систем оподаткування шляхом виключення певних видів діяльності з другої групи єдиного податку та переведення таких платників до третьої групи єдиного податку, запровадження диференційованих ставок єдиного податку (до 10 відсотків) для платників єдиного податку третьої групи, які провадять діяльність з надання послуг.
Пріоритетні завдання митної політики
Стратегічною ціллю митної політики залишається передбачувана та прогнозована митна система на основі практики ЄС, яка сприятиме підвищенню якості провадження зовнішньоекономічної діяльності, забезпеченню балансу безпекової функції митниці та партнерських відносин з бізнесом, інтеграції українських підприємств до міжнародних ланцюгів постачання.
Реформування митної політики та митного адміністрування здійснюється за такими трьома ключовими напрямами:
посилення антикорупційних заходів та підвищення довіри до митних органів (удосконалення системи запобігання і протидії корупції у Держмитслужбі, впровадження механізмів прозорості, доброчесності, зниження корупційних ризиків у діяльності митних органів; проведення атестації посадових осіб митних органів; надання митним органам права на здійснення досудового розслідування у справах про контрабанду товарів та продовження оперативно-розшукової діяльності з метою підвищення ефективності протидії контрабанді, забезпечення обміну оперативною інформацією з іншими правоохоронними органами, зокрема іноземними, а також виявлення фактів залучення посадових осіб митних органів до протиправної діяльності та забезпечення внутрішньої безпеки;
завершення гармонізації митного законодавства України із законодавством ЄС (розроблення та прийняття нормативно-правових актів для реалізації нового Митного кодексу України, положення якого забезпечують повну імплементацію положень acquis ЄС в митній сфері, уніфікацію проходження митних процедур з ЄС; проходження оцінки відповідності митного законодавства України законодавству ЄС (отримання висновку Європейської комісії про відповідність законодавства України митному законодавству ЄС);
побудова сучасних, гнучких, надійних, сервісно орієнтованих інформаційно-комунікаційних систем (заміна та модернізація функціонуючих систем з урахуванням передових міжнародних практик, що базуються на законодавстві ЄС, положеннях нового Митного кодексу України, орієнтованих на спрощення та гармонізацію митних процедур та сучасне технічне оснащення пунктів пропуску для оптимізації їх роботи).
Видатки державного бюджету
Формування видаткової частини державного бюджету на 2027-2029 роки здійснюватиметься в умовах жорсткої фіскальної консолідації, оптимізації державних ресурсів та посилення контролю за ефективністю використання бюджетних коштів.
Політика видатків передбачає обережний підхід до зростання видатків державного бюджету і першочергове забезпечення ресурсом сектору безпеки і оборони, заходи з макроекономічної стабільності, концентрацію фінансових ресурсів на стратегічних напрямах розвитку країни та виконання взятих державою соціальних зобов’язань.
Видатки та надання кредитів державного бюджету на 2025-2029 роки
(млн. гривень)
Державна політика щодо соціальних стандартів та гарантій, соціальна політика
Відповідно до статті 6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров’я та освіти.
У 2027-2029 роках прогнозні розміри прожиткового мінімуму розраховано з урахуванням підвищення темпів індексу споживчих цін для відповідного року, що становитиме:
(гривень)
Рівень забезпечення прожиткового мінімуму для призначення допомоги відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям" у 2027-2029 роках у відсотковому співвідношенні до прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення становить: для працездатних осіб - 60 відсотків; для осіб, які втратили працездатність, та осіб з інвалідністю - 100 відсотків; для дітей - 145 відсотків відповідного прожиткового мінімуму.
Відповідно до Закону України "Про оплату праці" мінімальна заробітна плата є базовою соціальною гарантією, що визначає гарантований мінімум оплати праці.
Так, у 2027-2029 роках враховано прогнозні розміри:
мінімальної заробітної плати:
з 1 січня 2027 р. у розмірі 9546 гривень;
з 1 січня 2028 р. у розмірі 10377 гривень;
з 1 січня 2029 р. у розмірі 11114 гривень;
посадового окладу працівника І тарифного розряду Єдиної тарифної сітки:
з 1 січня 2027 р. у розмірі 3819 гривень;
з 1 січня 2028 р. у розмірі 4151 гривня;
з 1 січня 2029 р. у розмірі 4446 гривень.
Водночас Верховна Рада України та Кабінет Міністрів України будуть спрямовувати зусилля на вдосконалення умов оплати праці працівників бюджетної сфери, зокрема шляхом "відв’язки" розмірів посадових окладів від розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Усвідомлюючи необхідність підтримки найуразливіших громадян України, а також недопущення пасивного пристосування соціальної політики до обмежених фінансових можливостей держави, основним пріоритетом соціальної політики у середньостроковій перспективі визначено підтримку громадян у подоланні складних життєвих обставин із збереженням адресних підходів та заходів їх розв’язання, що буде здійснено шляхом продовження комплексних реформ у соціальній сфері та здійснення верифікації державних виплат відповідно до Закону України "Про верифікацію та моніторинг державних виплат".
Завданнями на 2027-2029 роки є:
здійснення заходів щодо осучаснення підходів розрахунку прожиткового мінімуму;
забезпечення максимальної адресності та наближеності надання відповідної соціальної підтримки тим, хто її потребує, у разі виникнення кризових ситуацій;
консолідація різних видів соціальних виплат в уніфікований пакет з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім’ї та її фінансово-майнового стану;
забезпечення прозорості та максимальної об’єктивності критеріїв в отриманні соціальної підтримки з урахуванням демографічних показників та результатів верифікації;
удосконалення механізму надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу з урахуванням адресного підходу до надання державної підтримки;
підвищення ефективності заходів, спрямованих на поліпшення демографічного стану щодо підтримки сімей, стимулювання народжуваності, підтримки поєднання батьківства та зайнятості;
перегляд складових трансферту з державного бюджету на пенсійне забезпечення;
напрацювання оптимальних шляхів щодо ефективного впровадження пенсійної реформи, яка б передбачала єдині підходи до нарахування страхових пенсій для всіх категорій громадян;
здійснення заходів щодо недопущення використання коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття функцій на цілі, не пов’язані із страховими виплатами;
здійснення заходів, спрямованих на наповнення дохідної частини бюджету Пенсійного фонду України;
опрацювання питання передачі функцій з виплати допомоги по безробіттю від Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до Пенсійного фонду України;
напрацювання комплексних заходів щодо інтеграції системи соціального та пенсійного страхування до системи публічних фінансів для гармонізації бюджетного законодавства із європейськими стандартами;
перегляд системи надання соціальних послуг із визначенням переліку послуг загальнонаціонального значення та з урахуванням потреб їх отримувачів;
подальше удосконалення системи протезування, спрямованої на підвищення доступності, якості та безперервності послуг;
удосконалення заходів, спрямованих на створення умов для реалізації особами з інвалідністю права на працю;
продовження підтримки українців за кордоном та сприяння їх поверненню в Україну.
Державна політика у справах ветеранів
Державну підтримку ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, постраждалих учасників Революції Гідності (далі - ветерани війни), членів сімей таких осіб і членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України (далі - члени їх сімей) сформовано на засадах переходу від пільгового пожиттєвого забезпечення ветерана війни до системи мотивацій і самореалізації у цивільному житті шляхом надання ветерану війни нових можливостей щодо задоволення його потреб.
Завданнями на 2027-2029 роки є:
реінтеграція ветеранів війни в суспільство шляхом запровадження системи повернення з військової служби до цивільного життя, надання їм послуг у межах системи такого повернення з урахуванням наявних механізмів надання таких послуг;
забезпечення діяльності фахівців із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб, зокрема у системі повернення з військової служби до цивільного життя, сприяння територіальної доступності та функціонування ветеранських просторів;
підвищення рівня фізичного, психологічного та соціального відновлення ветеранів війни, швидкого повернення до цивільного/повноцінного життя та підвищення рівня залученості ветеранів війни до спортивних і реабілітаційних активностей;
виконання житлових програм для ветеранів війни та членів їх сімей;
забезпечення залучення ветеранів та членів їх сімей до програм розвитку підприємництва та здійснення заходів з професійної адаптації;
популяризація та забезпечення формування позитивного образу ветерана війни, героїзація ветеранів війни у суспільстві;
вшанування пам’яті загиблих Захисників та Захисниць України, зокрема шляхом почесного поховання на Національному військовому меморіальному кладовищі.
Державна політика у сфері національної безпеки і оборони
В умовах довготривалої збройної агресії Російської Федерації та нестабільності, послаблення традиційних союзів видатки на безпеку і оборону і надалі будуть залишатися основним пріоритетом бюджету (сценарій 1).
Україна прагне захистити свій суверенітет та кордони. Забезпечення сил безпеки і оборони України необхідним фінансовим ресурсом є однією із передумов - повернути своє.
Обсяги видатків державного бюджету на середньостроковий період на безпеку і оборону визначено на 2027 рік у сумі 2757237,8 млн. гривень; 2028 рік - 2280119,4 млн. гривень; 2029 рік - 1692114 млн. гривень з урахуванням припущення щодо суттєвого покращення безпекової ситуації з 2027 року.
У 2027 році враховано виклики щодо необхідності збереження обороноздатності та військового потенціалу для відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України.
У показниках видатків передбачено зарахування військового збору до спеціального фонду державного бюджету та спрямування його на грошове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил.
У середньостроковій перспективі державна бюджетна політика у сфері національної безпеки і оборони буде спрямована на:
забезпечення необхідних спроможностей сил оборони України щодо стримування та відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України;
забезпечення здійснення заходів із закупівлі, розробки, підготовки і масштабування виробництва високотехнологічного озброєння та військової техніки;
підвищення рівня мотивації до проходження військової служби за контрактом;
посилення системи протиповітряної оборони держави;
забезпечення належного захисту об’єктів критичної інфраструктури;
посилення розвідувальних та контррозвідувальних спроможностей;
активізацію антитерористичних заходів та боротьби з диверсійною діяльністю;
розвиток національної системи кібербезпеки, розбудову спроможностей кібероборони України;
зміцнення органів правопорядку та інтегрованого управління кордонами;
забезпечення розвитку територіальної оборони та підготовки громадян до національного спротиву.
Обсяги видатків на сектор безпеки і оборони за пропозиціями головних розпорядників бюджетних коштів, що входять до сектору безпеки і оборони, враховують видатки на виконання середньострокових зобов’язань за державними контрактами (договорами) щодо закупівлі озброєння, військової техніки, зброї і боєприпасів на 2027 рік у сумі 161806,2 млн. гривень, на 2028 рік - 14066,6 млн. гривень, на 2029 рік - 5100 млн. гривень.
Крім того, для забезпечення системного розвитку інноваційних рішень у секторі безпеки і оборони у 2027-2029 роках передбачається продовження практики надання грантової підтримки розробникам оборонних технологій (Brave1), що будуть відібрані за результатами конкурсів. Для фінансування такої підтримки передбачається збільшення статутного капіталу Фонду розвитку інновацій.
У разі продовження збройної агресії Російської Федерації проти України, посилення її інтенсивності сектор безпеки і оборони потребуватиме збільшення видатків з державного бюджету, а також посилення прямої військової допомоги з боку міжнародних партнерів та надання фінансової допомоги для нарощування оборонно-промислового комплексу (сценарій 2).
Так, на відміну від сценарію 1 видатки на сектор безпеки і оборони можуть бути збільшені на 400-500 млрд. гривень і в загальному обсязі становитимуть орієнтовно 3,2 трлн. гривень, або понад 28,2 відсотка валового внутрішнього продукту.
За результатами узгодження з Європейською Комісією Стратегії фінансування України на 2027 рік, підготовленої в рамках нового інструменту ЄС "Позика на підтримку України на 2026 та 2027 роки", видатки на сектор безпеки і оборони будуть уточнені.
Видатки сектору безпеки і оборони в умовах ескалації військових дій противником будуть спрямовані на:
нарощування спроможностей сил оборони України щодо стримування та відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України;
закупівлю, розробку, підготовку і масштабування виробництва високотехнологічного озброєння та військової техніки;
посилення системи протиповітряної оборони держави та забезпечення належного захисту об’єктів критичної інфраструктури;
посилення розвідувальних та контррозвідувальних спроможностей, активізацію антитерористичних заходів та боротьби з диверсійною діяльністю;
розвиток національної системи кібербезпеки, розбудову спроможностей кібероборони України;
зміцнення органів правопорядку та інтегрованого управління кордонами;
виконання завдань територіальної оборони та підготовку громадян до національного спротиву.
Державна політика у сфері освіти
У середньостроковій перспективі у сфері освіти пріоритетними напрямами залишатимуться завершення реформи старшої профільної школи, подолання освітніх втрат, спричинених наслідками збройної агресії Російської Федерації та тривалим використанням дистанційного навчання, відновлення людського капіталу та освітньої інфраструктури, а також усунення дисбалансу між потребами ринку праці та системою підготовки фахівців.
Тому у 2027-2029 роках передбачено виконання завдань, спрямованих на:
запровадження ефективних мотиваційних механізмів і стимулів для залучення молодих педагогів до професійної діяльності через підвищення престижу педагогічної праці, удосконалення системи оплати праці та створення сприятливих умов для професійного розвитку;
облаштування безпечних умов для проведення освітнього процесу в закладах освіти з метою забезпечення доступності і безперервності освіти незалежно від безпекової ситуації;
продовження реалізації реформи "Нова українська школа": підготовка до впровадження трирічної профільної середньої освіти, імплементація якої розпочнеться із 2027 року; трансформація мережі закладів загальної середньої освіти шляхом зміни структури, концентрації ресурсів та створення спроможних закладів профільної освіти, масштабування напрацювань пілотних закладів освіти на загальнодержавний рівень;
забезпечення умов для формування ефективної мережі закладів освіти всіх рівнів відповідно до реальних освітніх потреб населення з урахуванням міграційних і демографічних процесів, динаміки народжуваності, соціально-економічної ситуації, особливостей організації надання послуг на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії (прифронтові території);
забезпечення достатніх знань, умінь і навичок у здобувачів вищої освіти щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України;
продовження розбудови безпечного та інклюзивного освітнього середовища для доступу до якісної освіти і очного навчання, зокрема шляхом облаштування укриттів, придбання шкільних автобусів, у тому числі для маломобільних учнів, підтримки осіб з особливими освітніми потребами під час здобуття дошкільної та загальної середньої освіти відповідно до їх індивідуальних потреб та можливостей з урахуванням рівнів підтримки, визначених в індивідуальній програмі розвитку;
забезпечення організації якісного харчування у закладах загальної середньої освіти та належне облаштування харчоблоків у межах продовження реформи шкільного харчування з урахуванням фінансової спроможності територіальних громад;
забезпечення підвищення якості надання освітніх послуг та ефективності використання коштів освітньої субвенції шляхом застосування верифікованих даних контингенту учнів із використанням модернізованого програмно-апаратного комплексу АІКОМ2, забезпечення посиленого контролю та унеможливлення фінансування викривлених або недостовірних показників;
забезпечення атестаційних, сертифікаційних та вступних випробувань з використанням організаційно-технологічних процесів зовнішнього незалежного оцінювання;
створення сучасної системи професійної освіти шляхом формування оптимальної мережі закладів професійної освіти, впровадження інноваційних короткострокових програм підготовки кваліфікованих фахівців, адаптованих до сучасних умов ринку праці як альтернативи тривалому навчанню, запровадження підготовки за новими професійними кваліфікаціями, підтримки підготовки фахівців за професіями, затребуваними на ринку праці та необхідними для відбудови і відновлення країни, зокрема у сферах енергетики, машинобудування, будівництва, транспорту і логістики, а також розвитку партнерства між закладами освіти та бізнесом;
здійснення заходів щодо відновлення зруйнованих (пошкоджених) будівель закладів освіти, відповідної інфраструктури, створення сучасних кабінетів та лабораторій, закупівлі навчального обладнання для реалізації нового змісту освіти, модернізацію інфраструктури закладів професійної та фахової передвищої освіти через оновлення майстерень, лабораторій, обладнання та реалізацію проектів з термомодернізації приміщень;
формування державного замовлення на підготовку фахівців відповідно до сучасних потреб ринку праці, стратегічних пріоритетів розвитку економіки та запитів роботодавців;
фінансування здобуття вищої освіти через надання державних освітніх грантів, зокрема здобувачам освіти, що потребують підтримки держави з метою формування кадрового потенціалу у сферах, критичних для відновлення економіки держави;
формування законодавчих передумов для модернізації мережі закладів вищої освіти, розвитку систем автономного тепло- та енергозабезпечення, а також створення укрупнених регіональних університетів і університетів світового рівня;
забезпечення проведення в Україні дослідження рівня цифрової грамотності здобувачів освіти 8-х класів International Computer and Information Literacy Study (ICILS) з метою отримання порівнюваних із країнами ЄС даних, формування державної політики у сфері цифрової освіти відповідно до європейських підходів;
забезпечення модернізації, розвитку та функціонування інформаційно-комунікаційних систем у сфері освіти, а також налагодження електронної інформаційної взаємодії між публічними електронними реєстрами з метою підвищення якості даних, дебюрократизації управлінських процесів, прийняття якісних управлінських рішень на основі верифікованих даних.
Державна політика у сфері науки
У середньостроковій перспективі роль нових технологій, інновацій та знань набуватиме дедалі більшого значення для економічного зростання та інтеграції національної економіки у глобальний економічний простір.
За результатами проведення державної атестації наукових установ та закладів вищої освіти (в частині провадження ними наукової (науково-технічної) діяльності) передбачено виконання завдань, спрямованих на:
здійснення заходів щодо вдосконалення системи управління і фінансування наукової та науково-технічної діяльності;
вдосконалення механізму фінансового забезпечення діяльності державних наукових установ, наукових досліджень та науково-технічних (експериментальних) розробок державних закладів вищої освіти з урахуванням результатів їх державної атестації;
забезпечення функціонування ефективної мережі наукових установ та закладів вищої освіти;
оновлення підходів до розподілу базового фінансування основної діяльності державних наукових установ, наукових досліджень закладів вищої освіти.
Також серед ключових завдань на 2027-2029 роки є:
поглиблення інтеграції України у європейський науковий простір;
створення дієвого механізму комерціалізації результатів наукових досліджень та науково-технічних (експериментальних) розробок;
концентрація фінансових ресурсів на проведенні наукових досліджень та науково-технічних (експериментальних) розробок, пов’язаних насамперед із задоволенням потреб національної безпеки і оборони, необхідністю розвитку пріоритетних галузей економіки під час та після завершення збройної агресії Російської Федерації, максимальною переорієнтацією системи наукових досліджень (розробок) на інновації;
підтримка наукових досліджень та науково-технічних (експериментальних) розробок, що проводяться молодими вченими;
вдосконалення механізму формування державного замовлення на найважливіші науково-технічні (експериментальні) розробки та науково-технічну продукцію;
грантова підтримка наукових і науково-технічних проектів через Національний фонд досліджень.
Державна політика у сфері охорони здоров’я
Ключовий і незмінний пріоритет розвитку галузі - забезпечення для населення доступної, якісної і безоплатної медичної допомоги.
Планування потреб сфери охорони здоров’я на середньострокову перспективу здійснюватиметься відповідно до потреб населення в медичних послугах із урахуванням демографічних і міграційних процесів, зокрема зумовлених збройною агресією Російської Федерації.
У середньостроковій перспективі заходи з реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я орієнтуватимуться на потреби населення із забезпеченням справедливого доступу до якісної медичної допомоги і базуватимуться на:
посиленні первинної медичної допомоги як базового рівня системи охорони здоров’я та основного інструменту профілактики та раннього виявлення захворювань, ведення пацієнтів із хронічними станами, профілактики ускладнень та формування маршруту пацієнта;
пріоритезації медичних послуг відповідно до актуальних викликів, зокрема з особливою увагою до розвитку реабілітаційних послуг, лікування важких травм і опіків, надання психічної та психологічної допомоги;
подальшому розширенні та впровадженні груп складності в межах стаціонарної хірургічної допомоги;
подальшому розвитку амбулаторного (альтернативного стаціонарному) лікування як найбільш ефективної з економічного та клінічного поглядів моделі надання медичної допомоги та способу оптимізації ресурсів без зниження якості допомоги;
фінансовому захисті пацієнтів із хронічними захворюваннями за допомогою підвищення рівня доступності до пріоритетних лікарських засобів, зокрема для лікування болю, психічних розладів, серцево-судинних і онкологічних хвороб, для запобігання ускладнень, зниження інвалідизації і втрати працездатності;
підвищенні якості допомоги у невідкладних станах для зниження рівня передчасної смертності та забезпечення своєчасного реагування у критичних ситуаціях;
забезпеченні готовності до реагування на епідемії, інфекційні захворювання та надзвичайні ситуації;
забезпеченні підтримки народжуваності та відновленні демографічного потенціалу за допомогою доступу до сучасних репродуктивних, якісних перинатальних і неонатальних медичних послуг, зниження рівня дитячої та материнської смертності;
подальшому сприянні інтеграції закладів охорони здоров’я в єдиний медичний простір для ефективного використання наявних ресурсів, узгодженого маршрутного спрямування пацієнтів у межах регіонів і забезпечення безперервності медичної допомоги;
посиленні контролю за якістю надання медичних послуг та безоплатністю медичних послуг для пацієнтів.
Фінансові ресурси також буде зосереджено на пріоритетних потребах охорони здоров’я:
централізованій закупівлі лікарських засобів і медичних виробів;
розвитку системи громадського здоров’я, зокрема зміцненні систем епідеміологічного нагляду та моніторингу за небезпечними факторами і загрозами біологічного, хімічного, радіаційно-ядерного та невідомого походження;
забезпеченні діяльності, пов’язаної з проведенням державними спеціалізованими установами судово-медичних та судово-психіатричних експертиз;
підготовці і підвищенні кваліфікації кадрів та збереженні кадрового потенціалу у сфері охорони здоров’я.
Також продовжено розвиток цифровізації процесів у сфері охорони здоров’я для формування якісно нового переліку даних, що є критично важливими для прогнозування, планування, моніторингу якості надання медичної допомоги, відстеження системних прогалин у її наданні і прийнятті виважених та ефективних управлінських рішень.
Прозорість використання бюджетних коштів забезпечуватиметься шляхом обліку всіх наданих медичних послуг і лікарських засобів через електронну систему охорони здоров’я, здійснення верифікації даних в електронній системі охорони здоров’я.
Державна політика у сфері молоді та спорту
У середньостроковій перспективі держава сприятиме розвитку фізичної культури та спорту, створенню можливостей для самореалізації та розвитку потенціалу молоді, популяризації українських суспільно-державних цінностей та формуванню на їх основі української національної та громадянської ідентичності.
Завданнями на 2027-2029 роки є:
належне представлення держави українськими спортсменами на міжнародній арені як елемент спортивної дипломатії та привернення уваги до України, сприяння боротьбі за відсторонення представників країн-агресорів від світового спортивного руху, відновлення ментального здоров’я шляхом розширення доступу всіх верств населення до рухової активності;
здійснення заходів з популяризації українських суспільно-державних цінностей та формування на їх основі української національної та громадянської ідентичності;
формування у молоді як стратегічної складової людського капіталу України усвідомленого відчуття належності до українського суспільства, розвиток її життєстійкості і створення можливостей для особистісної самореалізації.
Державна політика у сфері культури та медіапростору
Незважаючи на виклики, пов’язані з повномасштабним вторгненням Російської Федерації в Україну, держава продовжує формувати середовище, у якому громадяни мають можливості для творчої самореалізації.
Водночас значна увага приділятиметься збереженню культурної та духовної спадщини, підтримці національної ідентичності та забезпеченню стабільного функціонування суспільного мовлення. Саме це створює основу для розвитку активного громадянського суспільства та гарантує доступ населення до об’єктивної, неупередженої інформації.
У межах ініціативи Президента України із створення українського культурного продукту "Тисячовесна" реалізується стратегічне завдання щодо створення якісного національного культурного продукту, що дасть змогу зміцнити українську ідентичність та посилити стійкість культурного простору до зовнішніх інформаційних загроз.
У сучасних умовах ключовою місією закладів культури є не лише задоволення культурних потреб суспільства, а і підвищення загального культурного рівня громадян, формування естетичних цінностей і критичного мислення. Важливим аспектом залишається також міжнародна культурна присутність України через популяризацію історії, традицій і цінностей українського народу на світовій арені.
У контексті європейської інтеграції Україна ставить перед собою завдання щодо поглиблення участі в загальноєвропейських культурних процесах, зміцнення партнерських зв’язків із державами Європейського Союзу та поширення європейських демократичних цінностей у суспільстві.
У 2027-2029 роках передбачено виконання завдань, спрямованих на:
створення сприятливих умов для розвитку інтелектуального та духовного потенціалу особистості і суспільства, підтримку культурного розмаїття та інтеграції української культури у світовий культурний простір;
забезпечення державної підтримки розвитку і застосування української мови в усіх сферах суспільного життя;
формування українських наративів у світовому інформаційному просторі, системне висвітлення суспільно значущих тем, пов’язаних із збройною агресією Російської Федерації, відновленням, деокупацією та іншими процесами, що мають важливе значення для суспільної стійкості;
створення конкурентоспроможного середовища у сфері театрального, музичного, хореографічного, циркового, образотворчого мистецтва шляхом популяризації, підтримки та розвитку професійного мистецтва, підтримки сучасних культурних проектів, стимулювання професійних митців до вироблення конкурентоспроможного національного культурного продукту;
збереження національних і державних історико-культурних заповідників, посилення захисту культурних цінностей та культурної спадщини, відновлення ефективної системи управління охороною культурної спадщини на всіх рівнях;
здійснення державної підтримки кінематографії для популяризації героїзму українського народу та формування громадянського суспільства;
підтримку функціонування та розвиток суспільного медіа як незалежного мовника, який є запорукою європейської інтеграції;
забезпечення виявлення, реагування та протидію дезінформації та маніпулятивній інформації, деструктивній пропаганді.
Державна політика у сфері цифрової трансформації
Основними пріоритетами політики у сфері цифрової трансформації є розвиток адміністративних послуг та їх цифровізація, інформатизація суспільства, сприяння розвитку ІТ-бізнесу, підвищення рівня цифрової грамотності українців.
У середньостроковій перспективі передбачено:
забезпечення переведення найбільш популярних публічних послуг в електронну форму;
забезпечення надійного захисту інформації публічних електронних реєстрів та створення ефективної системи протидії кіберзагрозам, забезпечення захисту персональних даних;
підвищення ефективності державного регулювання у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерей;
цифровізацію публічних послуг із надання державної підтримки військовослужбовцям та членам їх сімей;
запровадження ефективної системи моніторингу та оцінки якості надання адміністративних послуг;
забезпечення функціонування освітнього мобільного додатка "Мрія";
створення умов для розвитку ІТ-бізнесу та інших галузей креативної економіки;
запровадження електронної взаємодії між електронними реєстрами та оптимізацію реєстрів.
Державна політика у сфері дорожньо-транспортної інфраструктури
Держава сприятиме функціонуванню транспортної галузі в межах реалізації євроінтеграційного курсу України та інтеграції національної транспортної мережі у транс’європейську транспортну мережу.
У середньостроковій перспективі передбачається виконання завдань та заходів, спрямованих на:
розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування, що дасть змогу покращити стан мережі автомобільних доріг загального користування та створить умови для її ефективного функціонування;
розбудову пунктів пропуску через державний кордон;
функціонування і розвиток внутрішніх водних шляхів та інфраструктури внутрішнього водного транспорту, що забезпечить обслуговування внутрішніх водних шляхів та утримання стратегічних об’єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту, а також забезпечить безпеку судноплавства на внутрішніх водних шляхах;
забезпечення функціонування операторів критичної інфраструктури в галузі цивільної авіації з метою збереження та підтримки експлуатаційної придатності об’єктів критичної інфраструктури в галузі цивільної авіації;
розслідування авіаційних подій та інцидентів із цивільними повітряними суднами та аварійних подій, пов’язаних із судноплавством.
Також для забезпечення функціонування та розвитку внутрішніх водних шляхів та інфраструктури внутрішнього водного транспорту заплановано спрямувати кошти державного фонду внутрішніх водних шляхів, створеного у складі спеціального фонду державного бюджету, в 2027 році в обсязі 52,7 млн. гривень, у 2028 році - 97,6 млн. гривень та у 2029 році - 97,6 млн. гривень.
Крім того, для відновлення дорожньої інфраструктури, модернізації ключових транспортних артерій та розширення логістичних коридорів з Європейським Союзом буде опрацьовано питання можливості поступового відновлення державного дорожнього фонду.
З метою забезпечення безперервності та доступності пасажирських перевезень на залізничному транспорті планується продовження реалізації та удосконалення механізму державного замовлення на їх здійснення у внутрішньому сполученні, що сприятиме сталому функціонуванню залізничної галузі.
Державна політика у сфері енергетичної ефективності
Державний фонд декарбонізації та енергоефективної трансформації
З огляду на важливість посилення енергонезалежності продовжиться державна підтримка здійснення заходів у сфері енергоефективності, із скорочення викидів в атмосферне повітря двоокису вуглецю та збільшення використання відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива за рахунок державного фонду декарбонізації та енергоефективної трансформації.
У 2027-2029 роках передбачається здійснення заходів з енергетичної ефективності, скорочення викидів в атмосферне повітря двоокису вуглецю та збільшення використання відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива за рахунок прогнозного надходження до спеціального фонду державного бюджету екологічного податку, що справляється за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення, який є джерелом формування державного фонду декарбонізації та енергоефективної трансформації, в обсязі 1884,3 млн. гривень щороку.
Функціонування державного фонду декарбонізації та енергоефективної трансформації сприятиме підвищенню рівня декарбонізації, зменшенню споживання енергії, забезпечуватиме здійснення заходів з підвищення енергетичної ефективності, із збільшення використання відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, скорочення викидів в атмосферне повітря двоокису вуглецю для бізнесу, територіальних громад, закладів соціальної сфери.
Фонд енергоефективності
З метою підтримки ініціатив щодо енергоефективності, впровадження інструментів стимулювання і підтримки здійснення заходів з підвищення рівня енергетичної ефективності будівель, відновлення пошкоджених внаслідок військової агресії Російської Федерації будівель в житловому секторі продовжиться функціонування державної установи "Фонд енергоефективності" (далі - Фонд енергоефективності), зокрема шляхом поповнення статутного капіталу Фонду.
Діяльність Фонду енергоефективності провадиться відповідно до Закону України "Про Фонд енергоефективності" та угод про фінансування між Урядом України та Європейською Комісією "Програма підтримки енергоефективності в Україні" - "ЕЕ4U" та "ЕЕ4U-ІІ", які передбачають співфінансування програм Фонду енергоефективності з боку Європейського Союзу та Уряду України.
Проекти Фонду енергоефективності реалізовуються шляхом надання грантів (безповоротної фінансової допомоги, що надається безпосередньо або через банки-партнери) для часткового відшкодування вартості заходів з енергоефективності, зокрема в житловому секторі (оснащення споживачів приладами обліку енергоресурсів, утеплення та термомодернізація будівель та приміщень, оснащення тепловими котлами, відновлення житлових будівель об’єднань співвласників багатоквартирних будинків, пошкоджених внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України тощо).
Державна політика у сфері агропромислового комплексу
Агропромисловий комплекс є ключовим сектором національної економіки, який підтримує економічний розвиток держави, забезпечує продовольчу безпеку та продовольчу незалежність.
У зв’язку із збройною агресією Російської Федерації проти України аграрний сектор набуває особливого стратегічного значення, тому важливою є підтримка сільськогосподарських товаровиробників, яку буде продовжено шляхом:
надання фінансової підтримки фермерським господарствам, зокрема через механізм пільгового кредитування, що дасть змогу збільшити питому вагу пільгових кредитів у загальному обсязі кредитів, наданих сільському господарству, та зміцнить їх матеріально-технічну базу;
підтримки сільськогосподарських товаровиробників, які використовують меліоровані землі, та організацій водокористувачів, що стимулюватиме не лише збільшення площ меліорованих земель, а і збільшення валового виробництва сільськогосподарської продукції;
підтримки страхування сільськогосподарської продукції, що дасть змогу забезпечити належний рівень страхового захисту сільськогосподарських товаровиробників з метою мінімізації можливих втрат та захисту їх майнових інтересів;
підтримки розвитку садівництва, ягідництва та виноградарства і тепличного господарства, що стимулюватиме збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, збільшення площ насаджень плодово-ягідних культур та винограду, площ насаджень овочевих культур у закритому ґрунті, а також будівництва овочесховищ/фруктосховищ, що дасть змогу збільшити загальну місткість об’єктів для зберігання відповідної продукції;
здійснення заходів із гуманітарного розмінування, що дозволить розмінувати земельні ділянки та сприятиме відновленню сільськогосподарського виробництва на розмінованих землях.
Також держава сприятиме покращенню властивостей природно-територіальних комплексів з метою оптимального використання потенціалу ґрунтів, вод, клімату, рельєфу та рослинності, забезпеченню безперебійного функціонування автоматизованої інформаційної системи Державного земельного кадастру, внесенню відомостей до Державного земельного кадастру про земельні ділянки державної власності, а також забезпеченню функціонування публічного моніторингу земельних відносин.
Державна політика у сфері охорони навколишнього природного середовища
Держава сприятиме формуванню чистого та безпечного довкілля, досягненню "доброго" стану вод, збереженню та відновленню природних екосистем шляхом забезпечення сталого розвитку та раціонального природокористування, управління відходами, зокрема поводження з радіоактивними відходами, попередження та адаптації до зміни клімату.
Передбачено здійснити заходи щодо:
створення та розширення території природно-заповідного фонду;
захисту населених пунктів, сільськогосподарських угідь та садиб від шкідливої дії вод;
подачі води у маловодні регіони;
вимірювання показників якості води;
