Про реалізацію експериментального проекту щодо виробництва, закупівлі та постачання боєприпасів до безпілотних систем та бойових частин безпілотних систем

сховище вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин) повинно бути захищене від проникнення води та снігу, мати природне провітрювання;

сховища розташовують так, щоб забезпечувався вільний підхід і під'їзд до кожного з них;

відстань між окремими сховищами, а також між сховищами та іншими будівлями і спорудами на території складу та поза його межами повинна бути не менше встановлених протипожежних розривів і безпечних відстаней за передачею детонації;

мати огорожу заввишки не менше 2 метрів та заборонену зону завширшки не менше 50 метрів зовні від огорожі (на межах забороненої зони встановлюють попереджувальні знаки);

мати небезпечну зону завширшки не менше 100 метрів зовні від огорожі;

відстань від огорожі до найближчого сховища має бути не менше 40 метрів (у гірській місцевості - не менше 15 метрів);

мати блискавкозахист;

мати режим охорони, передбачений пунктами 2.22 - 2.24 Вимог технічної безпеки до місць зберігання вибухових матеріалів промислового призначення, затверджених наказом Держгірпромнагляду від 15 травня 2007 р. № 104.

Загальна місткість усіх сховищ складу (місця) зберігання не повинна перевищувати 100 тонн вибухових речовин та 100 тис. одиниць засобів ініціювання. Гранично допустима місткість кожного сховища складу (місця) зберігання не повинна перевищувати 20 тонн вибухових речовин.

Облаштування складів (місць) зберігання вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин) здійснюється виробником із дотриманням пунктів 2.8, 2.10 - 2.12, 2.14, 2.19, 2.22 - 2.24, 3.3, 3.5, 3.9 - 3.11, 3.15, 3.16, 3.23, 3.27, розділу 4, пунктів 5.1 - 5.6, 5.8 Вимог технічної безпеки до місць зберігання вибухових матеріалів промислового призначення, затверджених наказом Держгірпромнагляду від 15 травня 2007 р. № 104. Водночас визначення безпечних відстаней за передачею детонації здійснюється відповідно до вимог розділу XIV Правил безпеки під час поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, затверджених наказом Міненерговугілля від 12 червня 2013 р. № 355.

Склади тимчасового та/або короткострокового зберігання вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин) можуть бути облаштовані у будь-яких будівлях (спорудах), приміщеннях, що не використовуються (зокрема в сухих провітрюваних підвалах будівель, крім житлових) та відповідають вимогам безпечного зберігання вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин), а також у тимчасових спорудах, транспортних контейнерах, що експлуатуються з дотриманням вимог згідно з цим Порядком.

Тимчасові склади (місця) для зберігання вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин) повинні відповідати таким вимогам:

дерев'яні стіни та дахи повинні бути покриті вогнетривкою речовиною;

підлога може бути дерев'яною, бетонною або глинобитною;

огорожа заввишки не менше 2 метрів;

улаштовувати тамбури необов'язково, двері сховищ можуть бути одинарні;

для освітлення сховищ всередині можна використовувати переносні акумуляторні світильники та/або ліхтарі з сухими елементами живлення (металеві корпуси повинні бути в гумових чохлах);

у пристосованих приміщеннях можуть бути збережені наявні розміри вікон і дверей.

Загальна місткість вибухових речовин на тимчасових складах не повинна перевищувати 20 тонн та 10 тис. одиниць засобів ініціювання.

У разі розміщення виробництва боєприпасів та бойових частин у місці дислокації складу (місць) зберігання вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин), що складаються з транспортних контейнерів, повинні бути дотримані такі вимоги:

транспортні контейнери можуть розміщуватися на території складів зберігання вибухових матеріалів (боєприпасів та бойових частин) або окремих виробничих майданчиках;

технологічні процеси з виготовлення боєприпасів та бойових частин повинні бути організовані в окремих контейнерах, розміщених від контейнера-сховища (контейнерів-сховищ) вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин) на безпечній відстані з передачі детонації, але не менше 30 метрів;

відстань від огорожі до найближчого сховища повинна становити не менше 40 метрів (у гірській місцевості - не менше 15 метрів);

транспортні контейнери повинні розміщуватися на відстані не ближче ніж 30 метрів один від одного та бути захищеними по периметру габіонами заввишки 3,5 метра або обвалованими таким чином, щоб висота валу була не меншою, ніж висота сховища боєприпасів (бойових частин), а ширина валу в його основі - не менш як 3 метри;

сховища розташовують так, щоб забезпечувався вільний підхід і під'їзд до кожного з них;

виробничий майданчик повинен бути захищеним по периметру спіральним загородженням типу "Єгоза", розміщеним на швидковстановлювальному паркані заввишки 3,5 метра;

усі транспортні контейнери повинні мати природну вентиляцію та блискавкозахист; температура повітря у контейнерах виробничого та складського призначення не повинна перевищувати 55° C;

сховища вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин), організовані у контейнерах, повинні бути напівпоглибленими та захищеними по периметру габіонами заввишки 3,5 метра або обвалованими таким чином, щоб висота валу була не меншою, ніж висота сховища боєприпасів та бойових частин, а ширина валу в його основі - не менш як 3 метри;

вали повинні бути з сипучих матеріалів - земля, пісок тощо;

мати заборонену зону завширшки не менше 50 метрів зовні від огорожі (на межах забороненої зони встановлюють попереджувальні знаки);

мати зону безпеки завширшки не менше 100 метрів зовні від огорожі;

загальна місткість вибухових речовин на таких складах боєприпасів та бойових частин не повинна перевищувати 1 тонни;

маскування виробничого майданчика здійснюється штатними засобами з урахуванням оперативної обстановки;

з метою забезпечення пожежної безпеки кожний модуль оснащується протипожежною сигналізацією та автоматичною автономною системою пожежогасіння.

У разі розміщення виробництва боєприпасів та бойових частин у місці дислокації складу (місць) зберігання вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин), що складаються з транспортних контейнерів в кар'єрах, вимоги абзаців двадцять п'ятого, тридцять другого і тридцять третього цього пункту не застосовуються.

Підземні склади постійного зберігання вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин) повинні відповідати таким вимогам:

бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією та мати природне провітрювання (усередині сховищ встановлюють термометри);

мати два види освітлення - робоче і резервне (аварійне);

мати обладнані евакуаційні запасні виходи;

бути обладнаними охоронною сигналізацією та автоматичною, автономною системою пожежогасіння.

У разі функціонування складу (місця) для зберігання вибухових матеріалів військового призначення на підставі дозволу на зберігання вибухових матеріалів, виданого органами Національної поліції, нормативи щодо місткості вибухових речовин у таких складах визначаються відповідно до Вимог технічної безпеки до місць зберігання вибухових матеріалів промислового призначення, затверджених наказом Держгірпромнагляду від 15 травня 2007 р. № 104.

19. Видача суб'єктам господарювання свідоцтва на зберігання (експлуатацію місць зберігання) вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин) згідно з цим Порядком здійснюється Держпраці.

Отримання свідоцтва на зберігання (експлуатацію місць зберігання) вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин) здійснюється в установленому порядку з урахуванням таких особливостей:

виробник подає Держпраці заяву про видачу свідоцтва згідно з додатком 1. Заява подається засобами поштового зв'язку, нарочно або в електронній формі.

До заяви додаються:

паспорт складу вибухових матеріалів (на кожний постійний і тимчасовий стаціонарні склади вибухових матеріалів), складений у довільній формі. У заяві зазначаються фактичні показники складу, сформовані відповідно до вимог пункту 18 цього Порядку;

копія наказу керівника підприємства про призначення особи (осіб), відповідальної (відповідальних) за зберігання вибухових матеріалів.

Комісією з представників територіального органу Держпраці та уповноваженого представника виробника проводиться огляд складу (місць) зберігання вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин) на відповідність установленим вимогам протягом 5 робочих днів з дня одержання заяви виробника та складається акт проведення перевірки складу (місця зберігання) за формою, встановленою додатком 3.

20. Рішення про надання виробнику свідоцтва на зберігання (експлуатацію місць зберігання) вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин) ухвалюється Держпраці протягом 5 робочих днів з дня проведення огляду складу (місць) зберігання вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин) з урахуванням акта, складеного за результатами проведення такого огляду. Свідоцтво на зберігання (експлуатацію місць зберігання) вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин) видається за формою, встановленою додатком 2.

21. Огляд складу (місць) зберігання вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин) не є заходом державного нагляду (контролю).

За достовірність наданої інформації, умови зберігання, визначення та відповідність груп сумісності речовин і виробів відповідальність несе виробник згідно із законодавством.

У разі виявлення невідповідностей облаштування складів (місць) зберігання вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин) установленим вимогам з урахуванням особливостей, визначених цим Порядком, Держпраці надає відмову у видачі свідоцтва на зберігання (експлуатацію місць зберігання) вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин) з детальним зазначенням усіх таких невідповідностей, що стали підставою для відмови.

Після усунення причин, що були підставою для відмови, виробник може повторно звернутися до Держпраці щодо отримання свідоцтва на зберігання (експлуатацію місць зберігання) вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин). У разі усунення причин, що були підставою для відмови, заявнику не може бути відмовлено у видачі свідоцтва на зберігання (експлуатацію місць зберігання) вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин) повторно з одних і тих самих підстав.

22. Виробник зобов'язаний забезпечити:

запровадження та дотримання працівниками встановлених правил і вимог щодо поводження з вибуховими матеріалами, організації та безпеки виробництва боєприпасів та бойових частин;

дотримання вимог щодо безпечної експлуатації обладнання підвищеної небезпеки;

дотримання вимог щодо віку, освіти та кваліфікації (проходження навчання, атестації) працівників, які допускаються до робіт з використанням вибухових матеріалів, встановлених у пунктах 8 і 9 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва вибухових матеріалів промислового призначення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2016 р. № 604 (Офіційний вісник України, 2016 р., № 73, ст. 2445);

дотримання вимог щодо кваліфікації (проходження навчання, атестації) персоналу, залученого до поводження з вибуховими матеріалами, відповідно до розділу V Правил безпеки під час поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, затверджених наказом Міненерговугілля від 12 червня 2013 р. № 355;

ведення обліку вибухових матеріалів на всіх етапах виробництва боєприпасів та бойових частин і зберігання вибухових матеріалів (боєприпасів та бойових частин) відповідно до Порядку обліку вибухових матеріалів промислового призначення, затвердженого наказом МНС від 6 липня 2006 р. № 424;

безпеку і охорону здоров'я працівників на робочому місці.

Акт приймання-передачі спорядження боєприпасів є підставою для списання вибухових матеріалів виробником.

23. Перевезення вибухових речовин та вибухових матеріалів промислового призначення, необхідних для провадження виробничої діяльності виробника, здійснюється з додержанням вимог Закону України "Про перевезення небезпечних вантажів" та відповідно до Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС від 21 серпня 1998 р. № 622.

Під час перевезення вибухових речовин та вибухових матеріалів, необхідних для провадження виробничої діяльності виробника, положення пункту 13 Правил дорожніх перевезень небезпечних вантажів, затверджених наказом МВС від 4 серпня 2018 р. № 656, не застосовуються.

Під час перевезення вибухових матеріалів військового призначення положення Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС від 21 серпня 1998 р. № 622, не застосовуються.

24. Розроблення та виготовлення виробником боєприпасів та бойових частин може здійснюватися:

за тактико-технічним завданням на розроблення та виготовлення боєприпасів та бойових частин (далі - тактико-технічне завдання), розробленим державним замовником, що надається виробнику для налагодження виробництва відповідного боєприпасу (бойової частини):

за тактико-технічним завданням, яке розроблено виробником самостійно та відповідно до якого ним виготовлено зразок боєприпасу (бойової частини);

за тактико-технічним завданням, розробленим виробником та узгодженим державним замовником відповідно до цього Порядку.

25. У разі готовності виробника здійснити розроблення боєприпасів (бойових частин) за рахунок власних коштів згідно з узгодженим державним замовником тактико-технічним завданням виробник узгоджує тактико-технічне завдання з уповноваженою особою / органом / структурним підрозділом Міноборони, Збройних Сил, МВС, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Управління державної охорони (далі - державний замовник).

Державні замовники сприяють виробникам в узгодженні розроблених ними тактико-технічних завдань.

Уповноважена особа / орган державного замовника визначається рішенням державного замовника, але за посадою не нижче ніж командир бригади (полку) або прирівняна до нього посадова особа.

26. Тактико-технічні завдання повинні містити призначення та тип боєприпасу (бойової частини), конструктивно-технічні характеристики, технологічні вимоги та вимоги до:

бойової ефективності (зокрема радіус суцільного ураження, повнота детонації у разі штатного ініціювання, працездатність під час штатного застосування у будь-яку пору року та протягом усієї доби, за всіх погодних умов, показники дії кумулятивної бойової частини);

живучості за зовнішнього впливу (зокрема збереження бойових та експлуатаційних характеристик після зберігання та транспортування у штатній тарі, показники підвищеної та зниженої робочої температури, підвищеної та зниженої граничної температури, тривалості впливу підвищеної та зниженої граничної температури, показники збереження бойових та експлуатаційних характеристик за підвищеної вологості);

безпеки (щодо витримування перевантажень, що створюються у процесі бойового застосування, безпечності та працездатності у разі падіння з різної висоти у штатній тарі, під час транспортування у штатній тарі автомобільним, залізничним, авіаційним транспортом на відстань не менше 2000 кілометрів, за вібраційного навантаження);

надійності (гарантійний строк зберігання в неопалюваних складських приміщеннях, на відкритих майданчиках під навісом, у польових умовах, призначений строк використання, показник ймовірності безвідмовного функціонування боєприпасу (бойової частини), надійного встановлення (зняття) та унеможливлення неправильного встановлення та під'єднання до вузлів кріплення з порушеннями вимог технічної документації);

сировини та матеріалів щодо проходження вхідного контролю перед впровадженням у виробництво;

маркування;

пакування, що повинно забезпечувати зберігання боєприпасів (бойових частин) протягом гарантійного строку зберігання.

Розроблення та виготовлення боєприпасу (бойової частини) здійснюються з дотриманням вимог щодо забезпечення не менше двох ступенів захисту запобіжного механізму, один з яких повинен бути механічним. Вимога щодо механічного запобіжного механізму не застосовується до розроблення та виготовлення засобів ініціювання. Додаткові ступені захисту можуть обиратися виробником на власний розсуд за типом (механічний, електричний тощо) відповідно до призначення і з урахуванням особливостей, визначених у тактико-технічних завданнях.

Боєприпас (бойова частина) може мати додаткові механізми самоліквідації, підривачі (запали), модулі зв'язку, системи керування, системи самостійного приведення в дію та інші складові частини.

27. Виробник у процесі розроблення, виготовлення та доопрацювання зразків боєприпасу (бойової частини) проводить попередні випробування. У разі потреби попередні випробування можуть проводитися на військовому полігоні.

Попередні випробування зразків боєприпасу (бойової частини):

проводяться за методикою та програмою, що розробляються та затверджуються виробником з урахуванням вимог цього Порядку;

проводяться із здійсненням фото- та/або відеофіксації процесу таких випробувань;

проводяться із забезпеченням фіксації проміжних результатів випробувань окремих тактико-технічних характеристик зразків боєприпасу (бойової частини), які передбачені програмою таких випробувань, шляхом підписання протоколів попередніх випробувань;

завершуються за результатами повного виконання програми випробувань.

Результати випробувань засвідчуються актом попередніх випробувань зразків боєприпасу (бойової частини), який складається та затверджується (підписується) виробником.

Попередні випробування можуть проводитися повторно до повного виконання програми випробувань.

27-1. Попередні випробування зразків артилерійських боєприпасів та мін калібру від 120 міліметрів і більше проводяться за програмою та методикою проведення попередніх випробувань боєприпасу, розробленими та затвердженими виробником за погодженням з державним замовником.

Виробник надсилає державному замовнику такі документи: технічні умови на боєприпас і проекти програми та методики проведення попередніх випробувань боєприпасу.

Проекти зазначених програми та методики обов'язково повинні включати інформацію про:

перевірку надійності та безпечності великокаліберного боєприпасу;

підтвердження заявлених виробником тактико-технічних характеристик зразка боєприпасу;

кількість зразків боєприпасів, які будуть використані під час проведення випробувань;

інші положення за бажанням виробника.

Державний замовник протягом 10 днів з дня отримання документів, визначених цим пунктом, опрацьовує та погоджує проекти програми та методики проведення попередніх випробувань боєприпасу в установлений цим пунктом строк або подає пропозиції до таких проектів.

Державним замовником не може бути продовжено строк розгляду документів, визначений цим пунктом.

У разі погодження проектів програми та методики проведення попередніх випробувань боєприпасу виробник протягом 10 днів затверджує зазначені програму та методику, узгоджує з державним замовником дату та місце проведення попередніх випробувань.

Попередні випробування проводяться за участю виробника та представників державного замовника. Державний замовник надає технічну підтримку проведенню випробувань, надає порохові заряди, додаткові (метальні) заряди, гільзи, зарядні картузи у кількості, необхідній для проведення випробувань за затвердженими виробником програмою та методикою проведення попередніх випробувань боєприпасу.

Державний замовник не має права подавати додаткові пропозиції щодо внесення змін до затверджених програми та методики і встановлювати додаткові вимоги до організації та проведення попередніх випробувань боєприпасу.

У разі прийняття державним замовником за результатами ознайомлення з документами, визначеними цим пунктом, рішення щодо подання пропозицій до проектів програми та методики проведення попередніх випробувань боєприпасу такі пропозиції подаються у строк, установлений для розгляду таких проектів.

До поданих державним замовником вичерпних пропозицій обов'язково додаються обґрунтування щодо доцільності їх врахування.

Виробник враховує пропозиції, подані державним замовником, після чого повторно подає проект програми та методики проведення попередніх випробувань боєприпасу для погодження.

Після врахування виробником обґрунтованих пропозицій державний замовник погоджує проекти програми та методики проведення попередніх випробувань боєприпасу. Попередні випробування проводяться відповідно до положень абзаців десятого - дванадцятого цього пункту.

Під час повторного подання для погодження проектів програми та методики проведення попередніх випробувань боєприпасу державний замовник не має права подавати виробнику інші пропозиції, які не були подані виробнику під час попереднього подання.

Акт проведення попередніх випробувань підписується представниками державного замовника, які були присутні під час проведення випробувань. У такому разі демонстраційні випробування під час допуску боєприпасу до експлуатації не проводяться.

28. За результатами попередніх випробувань дослідних зразків боєприпасу (бойової частини) виробником складаються:

1) акт попередніх випробувань зразків боєприпасу (бойової частини), який повинен містити:

відомості щодо:

- об'єкта випробувань - боєприпасу (бойової частини): найменування, заводський номер, дата випуску, підприємство-виробник;

- мети випробувань;

- результатів випробувань (перелік проведених випробувань, узагальнені умови експлуатації, узагальнені умови бойового застосування);

висновок щодо відповідності зразків боєприпасу (бойової частини) вимогам тактико-технічного завдання, відповідно до якого здійснювалося розроблення, а також щодо можливості/передчасності передачі дослідних зразків боєприпасу (бойової частини) до підконтрольної експлуатації замовника;

2) технічні умови на зразок боєприпасу (бойової частини) (далі - технічні умови), які обов'язково містять такі відомості щодо боєприпасу (бойової частини):

назва зразка боєприпасу (бойової частини); тактико-технічні характеристики;

технічні вимоги (зокрема вимоги до надійності, сировини та матеріалів, покупних складових частин та елементів, комплектності, маркування); вимоги щодо охорони навколишнього природнього середовища;

правила приймання;

методи контролю (зокрема перевірка габаритів, перевірка маси, перевірка комплектності, перевірка маркування);

вимоги до безпеки та експлуатації;

вимоги до транспортування та зберігання;

вказівки щодо ремонту та утилізації;

гарантійні зобов'язання виробника;

3) настанова щодо експлуатації боєприпасу (бойової частини), яка повинна містити рекомендації щодо:

підготовки до використання (зокрема вимоги до техніки безпеки);

коректного, ефективного та безпечного використання;

транспортування та зберігання;

налаштування та використання системи керування з описом апаратури та позначенням кнопок системи керування (за наявності).

До акта попередніх випробувань додаються:

програма проведення випробувань;

методика проведення випробувань;

протоколи проведення випробувань.

Виробник відповідає за повноту та достовірність інформації, викладеної у зазначених документах, зокрема щодо безпечної експлуатації та зберігання боєприпасів (бойових частин).

28-1. Суб'єкт господарювання, який здійснює розроблення та виробництво безпілотних наземних (роботизованих) комплексів, за умови укладення із державними замовниками у сфері оборони державного контракту (договору) на виготовлення та постачання безпілотних наземних (роботизованих) комплексів має право:

на закупівлю зброї та боєприпасів, які відповідно до технічних умов є складовою товарів, що поставляються;

на здійснення імпорту зброї та боєприпасів, які відповідно до технічних умов є складовою товарів, що поставляються.

Видача суб'єктам господарювання, які здійснюють розроблення та виробництво безпілотних наземних (роботизованих) комплексів, посвідчення про реєстрацію як суб'єктів здійснення міжнародних передач товарів з наданням відповідних роз'яснень про особливості здійснення таких передач та видача дозволів на право здійснення міжнародної передачі товарів забезпечується Держекспортконтролем відповідно до вимог пункту 8 цього Порядку за умови наявності у такого суб'єкта господарювання державного контракту (договору) на виготовлення та постачання безпілотних наземних (роботизованих) комплексів з державними замовниками у сфері оборони.

29. Після успішного проведення попередніх випробувань виробник надсилає до державного замовника технічні умови на боєприпас (бойову частину), а також протоколи та акт попередніх випробувань, довідку про безпечність зразка, проект програми та методики демонстраційних випробувань.

30. Державний замовник протягом 10 днів з дня отримання комплекту документів, визначених пунктом 29 цього Порядку, ознайомлюється із заявленими тактико-технічними характеристиками зразка, вивчає надані технічні умови, протоколи та акт попередніх випробувань, проект програми та методики демонстраційних випробувань на зразок боєприпасу (бойової частини), а також перевіряє надані технічні умови.

31. У разі відповідності тактико-технічних характеристик зразка боєприпасу (бойової частини), заявлених виробником, узгодженому тактико-технічному завданню на розроблення зразка боєприпасу (бойової частини) державний замовник погоджує програму та методику демонстраційних випробувань та сприяє проведенню таких випробувань.

Демонстраційні випробування проводяться протягом п'яти робочих днів із залученням представників виробника та державного замовника.

У разі проведення демонстраційних випробувань артилерійських снарядів та пострілів, пострілів мінометних обов'язково здійснюється не більше 20 пострілів відповідними боєприпасами.

За клопотанням виробника з метою проведення демонстраційних випробувань артилерійських снарядів та пострілів, пострілів мінометних державний замовник надає матеріально-технічне забезпечення випробувань, зокрема порохові заряди, додаткові (метальні) заряди, гільзи, зарядні картузи у кількості, необхідній для проведення випробувань.

31-1. Протоколи попередніх та демонстраційних випробувань є підставою для списання виробником вибухових речовин, засобів їх ініціювання, виробів та пристроїв, які містять вибухові речовини.

32. За результатами демонстраційних випробувань після підтвердження заявлених виробником тактико-технічних характеристик щодо вимог надійності та безпеки зразка боєприпасу (бойової частини) державний замовник протягом 10 днів здійснює кодифікацію предмета постачання, видає наказ про допуск до експлуатації зразка боєприпасу (бойової частини).

Для боєприпасів до безпілотних систем наказ про допуск до експлуатації зразка не видається. Контроль за експлуатацією боєприпасів до безпілотних систем здійснює відповідна служба замовника, яка порушує питання про їх кодифікацію.

33. У разі коли тактико-технічне завдання не було попередньо погоджено державним замовником, державний замовник протягом 14 днів з дня надання виробником документів на боєприпас (бойову частину):

вивчає надані протоколи та акт попередніх випробувань, проект програми демонстраційних випробувань на зразок боєприпасу (бойової частини), а також перевіряє технічні умови;

вивчає наявні потреби у відповідних зразках боєприпасів (бойових частин) у воєнізованих формуваннях сил безпеки та оборони України;

за результатами узагальнення відомостей щодо потреби у відповідних зразках боєприпасів (бойових частин) ухвалює рішення про заінтересованість/незаінтересованість державного замовника у забезпеченні такими зразками боєприпасів (бойових частин);

інформує виробника про заінтересованість/незаінтересованість у забезпеченні зразком боєприпасу (бойової частини) протягом п'яти робочих днів з дня ухвалення відповідного рішення.

34. У разі ухвалення рішення про заінтересованість у забезпеченні зразком боєприпасу (бойової частини) державний замовник забезпечує проведення демонстраційних випробувань, видає наказ про допуск до експлуатації зразка боєприпасу (бойової частини) у порядку, встановленому пунктами 31 і 32 цього Порядку.

35. У разі ухвалення рішення про незаінтересованість у забезпеченні відповідним зразком боєприпасу (бойової частини) державний замовник протягом п'яти робочих днів надає виробнику офіційне детальне обґрунтування такого рішення із зазначенням тактико-технічних характеристик, які повинен мати відповідний зразок боєприпасу (бойової частини), щоб задовольнити наявні нагальні потреби у відповідних зразках боєприпасів (бойових частин).

Виробник після доопрацювання відповідного зразка боєприпасу (бойової частини) згідно із зауваженнями та тактико-технічними характеристиками, зазначеними в обґрунтуванні незаінтересованості державного замовника у забезпеченні таким зразком боєприпасу (бойової частини), має право повторно подати державному замовнику пропозицію щодо вивчення потреби в забезпеченні доопрацьованим зразком боєприпасу (бойової частини).

36. Закупівля зразка боєприпасу (бойової частини) державним замовником здійснюється після присвоєння зразку боєприпасу (бойової частини) національного номенклатурного номера.

Суб'єкти господарювання, благодійні організації можуть здійснювати в установленому законодавством порядку за запитами військових формувань, утворених відповідно до законів України, фінансування закупівлі боєприпасів та бойових частин для потреб сил безпеки та оборони України. Приймання боєприпасів та бойових частин здійснюється безпосередньо представниками органів та формувань сил безпеки та оборони України, на запит яких здійснювалася закупівля таких боєприпасів та бойових частин, на підставі документів про їх оплату відповідними суб'єктами господарювання чи благодійними організаціями.

Закупівля боєприпасів (бойових частин) здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2022 р. № 1275 "Деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану" (Офіційний вісник України, 2022 р., № 91, ст. 5666; 2023 р., № 50, ст. 2800) з урахуванням особливостей, передбачених цим Порядком.

36-1. Вітчизняні виконавці державних контрактів (договорів) на виготовлення та поставку боєприпасів (їх складових частин) (далі - державні контракти (договори) під час проведення переговорів щодо укладення державного контракту (договору) надають державному замовнику розрахунок ціни на боєприпас (його складову частину) за формою згідно з додатком 4. При цьому прибуток вітчизняного виконавця державного контракту (договору) у складі ціни на боєприпас (його складову частину) може становити не більш як 25 відсотків виробничої собівартості товарів. У розрахунку прибутку не враховуються всі передбачені законом податки та збори.

Під час розрахунку ціни на боєприпас (його складову частину) враховуються всі податки та збори, загальновиробничі, адміністративні, операційні та інші витрати вітчизняного виконавця державних контрактів (договорів), пов'язані з виробництвом та постачанням боєприпасів (їх складових частин), крім:

організаційних витрат, витрат на проведення річних зборів суб'єктів господарювання, представницьких витрат, витрат на участь у виставках;

витрат на службові відрядження працівників апарату управління суб'єкта господарювання, безпосередньо не пов'язаних з виконанням державного контракту (договору) чи оперативним контролем за його виконанням;

витрат на страхування майна, а також винагороди за послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо), які не є обов'язковими відповідно до законодавства або умов договорів;

витрат внаслідок браку (крім технічно неминучого браку та витрат на виправлення такого браку);

нестачі незавершеного виробництва, нестачі і витрат внаслідок псування матеріальних цінностей у цехах (якщо інше не передбачено договором);

оплати простоїв;

сум безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

витрат внаслідок знецінення запасів, визнаних штрафів, пені, неустойки;

комісійної винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам структурних підрозділів суб'єкта господарювання, що забезпечують збут;

витрат на рекламу та дослідження ринку (маркетингу);

витрат на дослідно-конструкторські роботи, які не стосуються державного контракту (договору) або які виконані до його укладення, якщо інше не визначено положеннями державного контракту (договору);

збитків, пов'язаних з утриманням об'єктів соціальної сфери (крім розумних витрат на експлуатацію об'єктів соціальної сфери, розташованих на території виконавця, які виконують функції, передбачені законодавством (медичні пункти тощо);

витрат на проведення експертизи визначення можливої орієнтованої (очікуваної) вартості боєприпасів (їх складових частин).

Відповідальність за неправильність розрахунку ціни на боєприпас (його складову частину) несе вітчизняний виконавець державного контракту (договору).

У разі коли строк кінцевої поставки за державним контрактом (договором) вітчизняним виконавцем державного контракту (договору) перевищує два місяці з дати його укладення, вітчизняні виконавці державного контракту (договору) уточнюють розрахунок ціни на боєприпас (його складову частину), на підставі якого його було укладено, зокрема розмір прибутку виходячи з фактичних витрат, та подають за місяць до закінчення строку кінцевої поставки товарів державному замовнику уточнений розрахунок ціни.

Остаточні розрахунки за державним контрактом (договором) здійснюються після надання уточненого розрахунку ціни, передбаченого абзацом сімнадцятим цього пункту. Відповідальність за неправильність уточненого розрахунку ціни несе виконавець державного контракту (договору).

У разі коли прибуток вітчизняного виконавця державного контракту (договору) у складі ціни перевищує встановлені абзацом першим цього пункту розміри, сторони вносять зміни до державного контракту (договору) щодо зменшення загальної вартості (ціни) державного контракту (договору) або за погодженням з державним замовником - щодо збільшення кількості боєприпасів, що поставляються.

Якщо прибуток вітчизняного виконавця державного контракту (договору) у складі ціни не перевищує встановлених абзацом першим цього пункту розмірів, остаточні розрахунки здійснюються за цінами, встановленими державним контрактом (договором).

36-2. Закупівля боєприпасів (які використовуються із безпілотними системами) Адміністрацією Держспецзв'язку (уповноваженими нею службами державного замовника) відповідно до цього Порядку може здійснюватися для потреб Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, СБУ, Національної поліції, а також інших складових сил безпеки та сил оборони на підставі письмового замовлення, в якому зазначається:

назва боєприпасу;

відомості про те, що боєприпас використовують із безпілотними системами;

найменування виробника боєприпасу;

кількість одиниць боєприпасу, які мають бути закуплені.

Письмове замовлення про здійснення закупівель боєприпасів (які використовуються із безпілотними системами) є підставою для проведення закупівель за процедурою, передбаченою цим Порядком.

У разі необхідності закупівлі окремих боєприпасів у письмовому замовленні зазначається, до складу якої безпілотної системи входять зазначені боєприпаси із посиланням на технічні умови (із змінами за наявності).

Крім документів, передбачених абзацом першим пункту 36-1 цього Порядку, вітчизняні виконавці державних контрактів (договорів) на виготовлення та поставку боєприпасів (їх складових частин) під час проведення переговорів щодо укладення державного контракту (договору) подають Адміністрації Держспецзв'язку (уповноваженим нею службам державного замовника) один з таких документів:

свідоцтво про реєстрацію штатно-табельного предмета;

документ, що підтверджує допуск до експлуатації безпілотної системи.

37. Приймання боєприпасів, бойових частин державним замовником здійснюється з дотриманням правил приймання, визначених технічними умовами. Перелік повноважень, завдань і функцій представництв державних замовників у разі їх створення визначається Порядком реалізації експериментального проекту щодо здійснення оборонних закупівель безпілотних систем вітчизняного виробництва, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2023 р. № 256.

38. У разі коли у складі державного замовника не утворені представництва державного замовника або якщо державними замовниками не укладено договори (чи не залучається представництво державного замовника) приймання боєприпасів та/або бойових частин здійснюється безпосередньо таким державним замовником на підставі виданого вітчизняним виконавцем державного контракту (договору) сертифіката якості виробника. Сертифікат якості видається вітчизняним виконавцем державного контракту (договору) на кожну одиницю товару, який гарантує заявлені виробником параметри і характеристики, якість та безпечність, технічний стан боєприпасу, що підтверджено проведеними виробником випробуваннями. Відповідальність за відомості, зазначені в сертифікаті, несе вітчизняний виконавець державного контракту (договору).

 

 

 

 

 

 

1. Пункт 4 Положення про порядок надання повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 1998 р. № 838 (Офіційний вісник України, 1998 р., № 23, ст. 839; 2007 р., № 60, ст. 2382; 2018 р., № 80, ст. 2660; 2020 р., № 92, ст. 2971; 2022 р., № 25, ст. 1329, № 28, ст. 1534), після абзацу четвертого доповнити новим абзацом такого змісту:

"імпорт товарів військового призначення, що ідентифікуються за позицією ML8, а також спеціально призначених компонентів товарів військового призначення, що ідентифікуються за позиціями ML3b, ML4a додатка до Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 р. № 1807 (Офіційний вісник України, 2003 р., № 48, ст. 2506; 2007 р., № 67, ст. 2011), суб'єктами господарювання, включеними до електронного реєстру учасників відбору та виконавців державних контрактів (договорів) на період реалізації експериментального проекту щодо виробництва, закупівлі та постачання боєприпасів до безпілотних систем та бойових частин безпілотних систем, що реалізується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2023 р. № 763;".

У зв'язку з цим абзаци п'ятий - восьмий вважати відповідно абзацами шостим - дев'ятим.

2. Підпункт 30 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 96 (Офіційний вісник України, 2015 р., № 21, ст. 584), доповнити абзацом такого змісту:

"свідоцтва на зберігання (експлуатацію місць зберігання) вибухових матеріалів військового призначення (боєприпасів та бойових частин);".

3. Пункт 2 додатка 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2017 р. № 1010 "Про затвердження критеріїв визначення планованої діяльності, яка не підлягає оцінці впливу на довкілля, та критеріїв визначення розширень і змін діяльності та об'єктів, які не підлягають оцінці впливу на довкілля" (Офіційний вісник України, 2018 р., № 3, ст. 115; 2022 р., № 82, ст. 5008) доповнити підпунктом 5 такого змісту:

"5) виробництво боєприпасів до безпілотних систем та бойових частин безпілотних систем.".