Про схвалення Стратегії розвитку розподіленої генерації на період до 2035 року і затвердження операційного плану заходів з її реалізації у 2024 - 2026 роках

1. Схвалити Стратегію розвитку розподіленої генерації на період до 2035 року (далі - Стратегія), що додається.

2. Затвердити операційний план заходів з реалізації у 2024 - 2026 роках Стратегії розвитку розподіленої генерації на період до 2035 року (далі - операційний план заходів), що додається.

3. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, обласним та Київській міській державним адміністраціям (військовим адміністраціям) забезпечити:

виконання завдань та заходів операційного плану заходів у межах і за рахунок видатків, передбачених у державному та місцевих бюджетах на відповідний рік, та інших джерел, не заборонених законодавством;

подання щокварталу до 5 числа місяця, що настає за звітним періодом, Міністерству енергетики інформації про стан виконання операційного плану заходів.

4. Міністерству енергетики:

разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити та подати до 1 грудня 2026 р. Кабінетові Міністрів України проект операційного плану заходів з реалізації у 2027 - 2029 роках Стратегії, до 1 грудня 2029 р. - проект операційного плану заходів з реалізації у 2030 - 2032 роках Стратегії; до 1 грудня 2032 р. - проект операційного плану заходів з реалізації у 2033 - 2035 роках Стратегії;

подавати щороку до 15 квітня Кабінетові Міністрів України звіт про стан виконання операційного плану заходів, операційного плану заходів з реалізації у 2027 - 2029 роках Стратегії, операційного плану заходів з реалізації у 2030 - 2032 роках Стратегії, операційного плану заходів з реалізації у 2033 - 2035 роках Стратегії.

Об’єднана енергетична система України будувалася як централізована з великими вузловими електростанціями та системою передачі електричної енергії з лініями високих класів напруг. Така побудова об’єднаної енергетичної системи України є вразливою в умовах повномасштабної збройної агресії Російської Федерації. Так, у разі пошкодження великої кількості об’єктів генерації (електростанцій) та/або високовольтних трансформаторних підстанцій системи передачі можливе виникнення системної аварії з тривалим знеструмленням значної кількості споживачів.

Під час повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України енергетичний сектор став однією з головних цілей у зв’язку із стратегічним значенням для економіки і життєзабезпечення населення. Жодна енергосистема у світі не зазнавала таких атак.

Цілеспрямовані ракетно-дронові обстріли та удари баражуючими боєприпасами по об’єктах критичної енергетичної інфраструктури призвели до виникнення балансових та мережевих обмежень в об’єднаній енергетичній системі України, внаслідок чого вимушено було обмежено електропостачання значної кількості споживачів протягом осінньо-зимового періоду 2022/23 років.

У результаті здійснення безпрецедентних заходів з відновлення пошкодженої генерації та об’єктів системи передачі і розподілу примусове обмеження електропостачання споживачів було припинено. Графіки погодинних/аварійних відключень з березня 2023 р. по березень 2024 р. не застосовувалися.

Нові цілеспрямовані обстріли критичної енергетичної інфраструктури російськими військами починаючи з 22 березня 2024 р. призвели до додаткових пошкоджень та втрати більшості тепло- та гідрогенерації. Так, доступна на даний час потужність теплоелектростанцій і теплоелектроцентралей становить менш ніж 20 відсотків їх потужності до початку повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, а частка доступної потужності гідроелектростанцій та гідроакумулюючих електростанцій скоротилася на 50 відсотків.

У зв’язку із значним дефіцитом доступної потужності генерації, що виник внаслідок таких обстрілів, та в умовах недостатньої пропускної спроможності міждержавних перетинів із суміжними енергосистемами застосовуються заходи з обмеження електроспоживання, які мають негативний вплив на обороноздатність держави та призводять до значних соціально-економічних збитків.

Таким чином, зважаючи на масштаб пошкоджень існуючих генеруючих потужностей та необхідність розосередження генерації для посилення стійкості енергосистеми, виникла нагальна потреба в прискореному будівництві та/або розміщенні нової розподіленої генерації шляхом, зокрема, вжиття скоординованих організаційних, регуляторних, правових та економічних заходів.

Основними нормативно-правовими актами, які регулюють відносини щодо функціонування розподіленої генерації електричної енергії та на яких грунтується ця Стратегія, є Закони України "Про ринок електричної енергії", "Про ринок природного газу", "Про теплопостачання", "Про критичну інфраструктуру", "Про енергетичну ефективність", " Про енергетичну ефективність будівель ", "Про альтернативні джерела енергії" і "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу".

Цілеспрямовані руйнування енергетичної інфраструктури державою-агресором призвели до недостатності генеруючих потужностей та обумовили необхідність перегляду планів розвитку енергетичного сектору України.

Так, в коротко- та середньостроковій перспективі для забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам пріоритетним є:

відновлення пошкоджених генеруючих потужностей з одночасним посиленням протиповітряного прикриття;

забезпечення об’єктів критичної інфраструктури резервними джерелами електропостачання;

будівництво та введення в експлуатацію у стислі строки нових генеруючих потужностей - розподіленої генерації.

Одним з найбільш ефективних способів розв’язання проблеми недостатності генеруючих потужностей в об’єднаній енергетичній системі України в мінімальні строки відповідно до вимог Директиви (ЄС) 2019/944 Європейського Парламенту і Ради від 5 червня 2019 р. про спільні правила внутрішнього ринку електричної енергії та внесення змін до Директиви 2012/27/ЄС, яку Україна зобов’язана імплементувати в рамках Енергетичного Співтовариства та в умовах інтеграції до ЄС, є впровадження розподіленої генерації з гарантованою потужністю, а також модернізація мережевої інфраструктури системи передачі і систем розподілу електричної енергії.

У зазначеній Директиві термін "розподілена генерація" означає генеруючі установки, приєднані до систем розподілу. При цьому нові генеруючі одиниці, що встановлюються на існуючих електростанціях, які мають схему видачі потужності як в мережі операторів системи розподілу, так і оператора системи передачі, розглядаються в цій Стратегії як розподілена генерація.

Основною перевагою розподіленої генерації є будівництво та/або розміщення нових генеруючих потужностей на великій кількості майданчиків, які підключаються до розподільних мереж та є наближеними до споживача. При цьому ураження великої кількості відносно малопотужних електростанцій та установок зберігання енергії є значно складнішим завданням, ніж знищення відносно обмеженої кількості теплових електростанцій та гідроелектростанцій значної потужності, що дасть змогу мінімізувати втрати потужності в об’єднаній енергетичній системі України.

Система з розподіленою генерацією має відповідати ряду технічних, економічних та організаційних вимог, а саме:

забезпечення можливості гарантованого електропостачання об’єктів критичної інфраструктури, а також електропостачання якомога більшої кількості інших споживачів, розташованих на відповідній території, у разі виникнення системної аварії в об’єднаній енергетичній системі України із знеструмленням основних регіональних джерел потужності - підстанцій системи передачі та вузлових електростанцій (технічні вимоги);

забезпечення прийнятної конкурентної ціни електричної енергії для споживачів (економічні вимоги);

функціонування в умовах діючої моделі конкурентного ринку електричної енергії (загальних норм та правил, передбачених законодавством) з урахуванням запланованих змін в рамках приведення законодавства України щодо ринку електричної енергії у відповідність з вимогами законодавства ЄС (організаційні вимоги).

Водночас система з розподіленою генерацією не має на меті забезпечувати повною мірою поточні та прогнозні обсяги попиту на електричну енергію в конкретному регіоні, а має бути елементом об’єднаної енергетичної системи України, всі електроустановки якої функціонують в єдиному синхронізованому режимі.

Основними видами об’єктів електроенергетики, використання яких є доцільним для створення систем розподіленої генерації та розв’язання проблеми недостатності генеруючих потужностей в об’єднаній енергетичній системі України є електроустановки, які забезпечують гарантовану видачу доступної потужності та використовують природний газ як паливо, а також об’єкти відновлюваної енергетики та установки зберігання енергії.

До об’єктів, які забезпечують гарантовану видачу доступної потужності та використовують природний газ як паливо, належать:

газотурбінна установка - призначена для виробництва електричної енергії електроустановка, яка має такі характеристики:

- є керованою (диспетчеризованою), тобто забезпечує гарантовану видачу потужності за командою диспетчера/оператора установки протягом визначеного часу;

- є гнучкою, тобто має широкий діапазон регулювання потужності (близько 60 відсотків встановленої потужності) та швидкість виходу на номінальну потужність протягом 15 хвилин з "холодного" старту;

- має короткий строк будівництва та введення в експлуатацію (до одного року);

- є орієнтованою на паливо власного видобутку (природний газ) та доцільною з огляду на поточні цінові показники на природний газ та електричну енергію;

- має вищий, ніж на пиловугільних і газомазутних блоках вітчизняних теплоелектростанцій та теплоелектроцентралей електричний коефіцієнт корисної дії - до 40 відсотків для класичних газотурбінних установок простого (відкритого) циклу та до 60 відсотків для установок комбінованого циклу (з котлом-утилізатором та паровою турбіною). У разі застосування когенерації загальний коефіцієнт корисної дії такої установки може досягати 90 відсотків;

газопоршнева установка - призначена для виробництва електричної енергії електроустановка, яка має схожі з газотурбінними установками характеристики. Водночас у разі модульної реалізації установки діапазон регулювання становить до 90 відсотків номінальної потужності, час виходу на номінальну потужність з "холодного" старту до 5 хвилин, а електричний коефіцієнт корисної дії - до 50 відсотків;

когенераційна установка - електроустановка, призначена для комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, яка є керованою, економічною, сталою у довгостроковій перспективі, швидкою у будівництві та введенні в експлуатацію та гарантовано може брати участь у покритті графіка навантаження електричної та теплової енергії у необхідний час.

Використання відновлюваних газів, зокрема біометану, як палива замість природного газу в майбутньому дасть змогу класифікувати виробництво електричної енергії на газопоршневих та газотурбінних установках, зокрема когенераційних, як виробництво електричної енергії з відновлюваних джерел енергії, що сприятиме загальній декарбонізації енергосистеми.

До об’єктів відновлюваної енергетики належать:

вітрова електростанція - призначена для виробництва електричної енергії електроустановка, яка є економічною, екологічною та надійною в довготривалій перспективі. У кліматичних умовах України коефіцієнт використання встановленої потужності вітрових електростанцій у зимовий період більш ніж вдвічі перевищує аналогічний показник літнього періоду. Це дає змогу масштабувати проекти вітрових електростанцій для покриття зростаючого зимового попиту на електричну енергію. Водночас вітрові електростанції мають негарантований графік виробництва електричної енергії, який залежить від пори року та погодних умов, а саме від швидкості вітру, що потребує наявності в енергосистемі додаткових потужностей маневрової генерації та/або ємності установок зберігання енергії. Також вітрові електростанції мають тривалий строк будівництва та введення в експлуатацію, що становить два-три роки;

сонячна електростанція - призначена для виробництва електричної енергії електроустановка, яка є економічною, екологічною, має короткий строк будівництва та введення в експлуатацію. Водночас сонячні електростанції мають негарантований графік виробництва електричної енергії, який залежить від рівня сонячної інсоляції, яка має добову та річну періодичність. При цьому середньодобові обсяги виробництва електричної енергії у зимовий період значно (шестикратно) нижчі за аналогічні показники у період літнього максимуму сонячної інсоляції. Стрімке зростання потужностей сонячних електростанцій без впровадження систем управління попитом та/або установок зберігання енергії призводить до формування профіцитів електричної енергії у денні години весняно-літнього періоду. У зв’язку з цим будівництво нових сонячних електростанцій має здійснюватися одночасно з будівництвом установок зберігання енергії, маневрової генерації та вітрових електростанцій для формування оптимальної структури генеруючих потужностей з метою покриття попиту на електричну енергію протягом року;

біоенергетична електростанція - призначена для виробництва електричної енергії електроустановка, яка є керованою, екологічною, надійною в довготривалій перспективі та гарантовано може брати участь у покритті графіка навантаження електричної енергії, а в разі застосування когенерації і теплової енергії - у необхідний час. Водночас має тривалий строк будівництва та введення в експлуатацію, що становить два - три роки, та залежить від наявності, вартості та логістики постачання сировини, що впливає на собівартість виробництва електричної енергії;

мала гідроелектростанція - призначена для виробництва електричної енергії електроустановка, яка є керованою, екологічною, сталою у довгостроковій перспективі та гарантовано може брати участь у покритті графіку навантаження у необхідний час. Водночас має тривалий строк будівництва та введення в експлуатацію, високу собівартість, а обсяг виробництва електроенергії залежить від водності річок.

До об’єктів системи розподіленої генерації також належить установка зберігання енергії, яка може використовуватися окремо або у складі генеруючої установки. Така установка є керованою, надійною у довготривалій перспективі, має короткий строк будівництва та введення в експлуатацію. Водночас потребує наявності джерела електропостачання із мережі або із супутньої генеруючої установки.

Установка зберігання енергії також може використовуватися для регулювання частоти та балансу в енергосистемі для забезпечення її стійкості, а також для зрівноваження графіків виробництва електричної енергії електростанціями негарантованої потужності (сонячними та вітровими електростанціями).

З точки зору швидкості будівництва та введення в експлуатацію найбільш перспективними є газопоршневі установки, газотурбінні установки, когенераційні установки, а також сонячні електростанції, меншою мірою вітрові електростанції. Крім того, будівництво та введення в експлуатацію установок зберігання енергії також потребує малих обсягів часу.

Пріоритетним є використання електроустановок, які забезпечують гарантовану видачу доступної потужності за наявності палива, а саме природного газу, на відміну від сонячних та вітрових електростанцій, доступна потужність яких залежить від погодних умов.

Установки зберігання енергії в умовах постійного дефіциту генеруючої потужності лише забезпечують перерозподіл наявних обсягів електричної енергії протягом доби, не усуваючи його.

Поєднання переваг та взаємна компенсація недоліків зазначених об’єктів розподіленої генерації в економічно ефективний та технічно доцільний спосіб сприятиме забезпеченню сталого розвитку системи з розподіленою генерацією. Водночас зазначений перелік видів об’єктів розподіленої генерації не є вичерпним. Для досягнення цілей цієї Стратегії можуть використовуватися інші об’єкти розподіленої генерації.

Функціонування об’єктів розподіленої генерації та установок зберігання енергії на ринку електричної енергії є можливим в рамках моделей, визначених законодавством, до яких належать:

виробник електричної енергії - суб’єкт господарювання, який здійснює виключно виробництво електричної енергії генеруючими установками та продаж електричної енергії на усіх сегментах ринку, надає послуги з балансування та допоміжні послуги;

оператор установки зберігання енергії - фізична особа, зокрема фізична особа - підприємець, або юридична особа, яка провадить діяльність із зберігання енергії з використанням установок зберігання енергії та купівлю-продаж електричної енергії на усіх сегментах ринку, надає послуги з балансування та допоміжні послуги;

споживач - фізична особа, зокрема фізична особа - підприємець, або юридична особа, яка має право встановлювати генеруючі установки та/або установки зберігання енергії, призначені для виробництва електричної енергії для покриття виключно власного споживання, без отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з виробництва енергії, якщо такий споживач у будь-який період часу не здійснює відпуск виробленої енергії в об’єднаній енергетичній системі України або в мережі інших суб’єктів господарювання;

активний споживач - споживач, який має право встановлювати генеруючі установки та/або установки зберігання енергії на власних об’єктах для забезпечення, насамперед, власного споживання електричної енергії та продажу надлишків електричної енергії за механізмом самовиробництва або за "зеленим" тарифом на умовах, визначених статтями 9-1 або 9-6 Закону України "Про альтернативні джерела енергії" і Порядком продажу та обліку електричної енергії, виробленої активними споживачами, та розрахунків за неї, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 29 грудня 2023 р. № 2651. Також активний споживач має право приєднувати до власних електричних мереж генеруючі установки, що належать третім особам та призначені для виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, та установки зберігання енергії;

оператор установки зберігання енергії - фізична особа, зокрема фізична особа - підприємець, або юридична особа, яка провадить діяльність із зберігання енергії з використанням установок зберігання енергії та купівлю-продаж електричної енергії на усіх сегментах ринку, надає послуги з балансування та допоміжні послуги.

Для виробників електричної енергії або операторів установок зберігання енергії передбачено можливість:

здійснення експлуатації газопоршневих, газотурбінних, когенераційних установок та установок зберігання енергії для:

- продажу електричної енергії на ринку електричної енергії за вільними цінами;

- продажу теплової енергії теплопостачальним підприємствам або споживачам теплової енергії через системи централізованого теплопостачання (у разі застосування когенерації);

- надання послуг з балансування та допоміжних послуг оператору системи передачі, зокрема шляхом укладення довгострокових договорів;

- отримання державної підтримки за результатами проведення конкурсу на будівництво генеруючої потужності та виконання заходів з управління попитом відповідно до статті 29 Закону України "Про ринок електричної енергії" і Порядку проведення конкурсу на будівництво генеруючої потужності та виконання заходів з управління попитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2019 р. № 677 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 61, ст. 2126);

здійснення експлуатації об’єктів відновлюваної енергетики, зокрема разом з установками зберігання енергії, для:

- продажу електричної енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії, на ринку електричної енергії за вільними цінами;

- продажу теплової енергії теплопостачальним підприємствам або споживачам теплової енергії через системи централізованого теплопостачання (у разі застосування когенерації);

- надання послуг з балансування та допоміжних послуг оператору системи передачі;

- отримання державної підтримки у вигляді укладення з гарантованим покупцем договору про надання послуги за механізмом ринкової премії строком на 12 років шляхом участі та перемоги в аукціонах з розподілу квоти підтримки відповідно до статті 9-3 Закону України "Про альтернативні джерела енергії" та Порядку проведення аукціонів з розподілу квоти підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 р. № 1175 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 10, ст. 388; 2022 р., № 66, ст. 3967);

- укладення із споживачем, електропостачальником або трейдером договору про надання послуги із забезпечення стабільності ціни на електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, відповідно до статті 9-5 Закону України "Про альтернативні джерела енергії" з використанням гарантій походження електричної енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії, відповідно до статті 9-7 Закону України "Про альтернативні джерела енергії" та Порядку видачі, обігу та погашення гарантій походження електричної енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2024 р. № 227 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 26, ст. 1653).

Для активних споживачів, зокрема третіх осіб та замовників енергосервісу, передбачено можливість експлуатації розподіленої генерації та установок зберігання енергії на ринку електричної енергії для:

купівлі-продажу електричної енергії за механізмом самовиробництва відповідно до статті 9-6 Закону України "Про альтернативні джерела енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 р. № 312 (далі - Правила роздрібного ринку). Застосування механізму самовиробництва передбачається насамперед для об’єктів відновлюваної енергетики. Водночас Законом України "Про альтернативні джерела енергії" надано право застосування механізму самовиробництва до 31 грудня 2029 р. для генеруючих установок, що виробляють електричну енергію з викопних видів палива, зокрема газотурбінних, газопоршневих та когенераційних установок з використанням природного газу;

надання послуг балансування та/або допоміжних послуг, зокрема шляхом входження до агрегованої групи агрегатора відповідно до статті 30-2 Закону України "Про ринок електричної енергії".

Розв’язання проблеми недостатності генеруючих потужностей можливо шляхом будівництва та введення в експлуатацію розподіленої генерації та установок зберігання енергії в рамках існуючих моделей функціонування електричної енергії такими основними групами суб’єктів, як:

суб’єкти господарювання приватної форми власності;

суб’єкти господарювання державної та комунальної форми власності, інші підприємства, установи та організації;

фізичні особи (населення).

Передбачається сприяння здійсненню суб’єктами господарювання приватної форми власності будівництва та введення в експлуатацію усіх видів розподіленої генерації та установок зберігання енергії шляхом:

залучення приватних інвестицій, зокрема іноземних інвестицій;

страхування (перестрахування) воєнних та політичних ризиків;

залучення кредитного фінансування, зокрема:

- доступного кредитування в рамках державної програми "Доступні кредити 5-7-9 %" відповідно до Порядку надання фінансової державної підтримки суб’єктам підприємництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 р. № 28 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 12, ст. 489; 2023 р., № 33, ст. 1763);

- доступного кредитування відповідно до умов Меморандуму щодо банківського кредитування проектів з відновлення енергетичної інфраструктури, укладеного українськими банками 25 червня 2024 р.;

- кредитування міжнародними фінансовими організаціями та іноземними банками.

Передбачається сприяння здійсненню суб’єктами господарювання державної та комунальної форми власності, іншими підприємствами, організаціями та установами будівництва та/або розміщення газотурбінних, газопоршневих та когенераційних установок у стислі строки для виробництва електричної енергії (за можливості теплової енергії) на майданчиках з наявною електричною, газовою та тепловою інфраструктурою, а саме на територіях розташування:

теплоелектростанцій та теплоелектроцентралей;

газотранспортної системи;

теплопостачальних організацій;

операторів систем розподілу тощо.

Введення в експлуатацію відповідних проектів потребуватиме визначення переліку найбільш оптимальних майданчиків у всіх областях України з наявними точками приєднання до мереж систем розподілу електричної енергії, газотранспортної/газорозподільчих систем, систем централізованого теплопостачання з урахуванням регіонального балансу генеруючих потужностей і попиту на електричну та теплову енергію.

Пріоритетними для встановлення газотурбінних та газопоршневих установок, зокрема когенераційних, розглядаються майданчики, які дадуть змогу забезпечити безперебійне електропостачання об’єктів критичної інфраструктури та теплопостачання споживачів теплової енергії.

Водночас з метою мінімізації строків реалізації приєднання до газових та електричних мереж нової розподіленої генерації операторам зазначених мереж необхідно опрацювати можливість надання дозволів на передачу в оренду/суборенду земельних ділянок поряд з відповідними генеруючими установками. Розміщення генеруючих установок на таких земельних ділянках має здійснюватися відповідно до законодавства. Рішення щодо надання в оренду ділянок або частини ділянок приймає відповідний оператор.

Для реалізації відповідних проектів передбачається використання обладнання та фінансування в рамках отримання допомоги від міжнародних, іноземних установ, організацій, які реалізують проекти (програми) міжнародної технічної допомоги, а також залучення власних ресурсів відповідних підприємств.

Координація правових, економічних та організаційних питань будівництва і введення в експлуатацію газотурбінних та газопоршневих установок здійснюватиметься Міненерго, а когенераційних установок Мінінфраструктури.

Крім того, передбачається встановлення на об’єктах критичної інфраструктури, зокрема об’єктах сфери централізованого водопостачання та водовідведення, закладах охорони здоров’я, адміністративних будівлях, закладах освіти об’єктів відновлюваної енергетики разом з установками зберігання енергії, які забезпечуватимуть автономне живлення струмоприймачів, необхідних для функціонування об’єктів критичної інфраструктури, протягом щонайменше чотирьох годин. Передбачається використання, зокрема, енергосервісних контрактів відповідно до статті 17 Закону України "Про енергетичну ефективність" третіми особами на відповідних майданчиках відповідно до статті 9-6 Закону України "Про альтернативні джерела енергії", а також в рамках аукціонів із спорудами відповідно до статті 9-3 Закону України "Про альтернативні джерела енергії", зокрема із залученням громадських організацій, міжнародних, іноземних установ, організацій, які реалізують проекти (програми) міжнародної технічної допомоги.

Передбачається сприяння встановленню фізичними особами (населенням):

сонячних та/або вітрових електростанцій у власних домогосподарствах як активними споживачами за моделлю "зеленого" тарифу відповідно до статті 9-1 Закону України "Про альтернативні джерела енергії" та Правил роздрібного ринку. Водночас таким активним споживачам рекомендується встановлювати установки зберігання енергії та генеруючі установки гібридного типу, спроможні виробляти електричну енергію як в синхронізованому з енергосистемою, так і в автономному режимі;

сонячних та/або вітрових електростанцій у власних домогосподарствах, зокрема разом із установками зберігання енергії, як активними споживачами за механізмом самовиробництва відповідно до статті 9-6 Закону України "Про альтернативні джерела енергії" та Правил роздрібного ринку. Водночас передбачається застосування державної підтримки шляхом надання безвідсоткових кредитів на придбання та встановлення обладнання відповідно до Порядку надання фінансової державної підтримки фізичним особам, які встановлюють у власних домогосподарствах генеруючі установки, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2024 р. № 673 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 58, ст. 3424), з використанням фінансування в рамках отримання допомоги від міжнародних, іноземних установ, організацій, які реалізують проекти (програми) міжнародної технічної допомоги.

Також передбачається сприяння встановленню сонячних електростанцій, зокрема разом з установками зберігання енергії, об’єднаннями співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельними кооперативами з метою забезпечення електропостачання, насамперед струмоприймачів загального користування, які забезпечують життєдіяльність багатоквартирних будинків (системи теплопостачання/індивідуальні теплові пункти, водопостачання, ліфти, циркуляційні/протипожежні насоси, освітлення, сигналізація, димовидалення), у тому числі із залученням активних споживачів цих об’єднань, за механізмом самовиробництва відповідно до статті 9-6 Закону України "Про альтернативні джерела енергії" та Правил роздрібного ринку. Передбачається застосування державної підтримки за рахунок фінансування державної установи "Фонд енергоефективності" за Програмою "ГрінДІМ", затвердженою рішенням наглядової ради державної установи "Фонд енергоефективності" від 4 травня 2024 р., та надання державної підтримки шляхом доступного кредитування в рамках державної програми "Доступні кредити 5-7-9%" і надання підтримки органами місцевої влади та органами місцевого самоврядування.

Для забезпечення функціонування розподіленої генерації та створення систем розподіленої генерації необхідно також модернізувати мережеву інфраструктуру з підвищенням рівня контролю за режимами роботи розподільчої мережі, обліку, автоматизації та управління, із впровадженням технологій мікромереж і "розумних мереж" відповідно до Концепції впровадження "розумних мереж" в Україні до 2035 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 2022 р. № 908 (Офіційний вісник України, 2022 р., № 84, ст. 5201). Така мережа повинна мати можливість здійснювати збалансоване навантаження в разі системної аварії в об’єднаній енергетичній системі України, мати можливість забезпечувати електричною енергією об’єкти критичної інфраструктури та подавати опорну напругу до інших джерел живлення (генеруючих установок споживачів та промислових об’єктів відновлюваної енергетики), а також масштабуватися, залучаючи додаткових споживачів у разі зростання доступної потужності.

Будівництву та введенню в експлуатацію нової розподіленої генерації та установок зберігання енергії сприятимуть заходи з:

надання податкових та митних пільг під час ввезення на територію України енергетичного обладнання;

спрощення умов будівництва та/або розміщення газопоршневих та газотурбінних установок, зокрема когенераційних, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2023 р. № 1320 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 8, ст. 376);

визначення будівництва та/або розміщення у період воєнного стану газопоршневих та газотурбінних установок, зокрема когенераційних, а також пов’язаних з ними мереж електро-, тепло-, газо-, водопостачання, вузлів обліку, іншого пов’язаного обладнання, планованою діяльністю, яка не підлягає оцінці впливу на довкілля відповідно до критеріїв визначення планованої діяльності, яка не підлягає оцінці впливу на довкілля, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2017 р. № 1010 (Офіційний вісник України, 2018 р., № 3, ст. 115);

спрощення процедури:

- закупівель з можливістю закуповувати генеруюче обладнання без проведення тендерних процедур;

- приєднання електроустановок до системи розподілу відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 26 березня 2022 р. № 352;

- приєднання до газорозподільних систем відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 29 березня 2022 р. № 355;

- приєднання до теплових мереж відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 4 жовтня 2023 р. № 1823.

Метою цієї Стратегії є посилення стійкості об’єднаної енергетичної системи України в умовах триваючої воєнної агресії, усунення недостатності генеруючих потужностей, виконання вимог щодо забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам та операційної безпеки шляхом створення сприятливих умов для забезпечення розвитку розподіленої генерації, яка буде відповідати вимогам Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 р. № 309, та відповідної мережевої інфраструктури.

Для досягнення мети цієї Стратегії визначено такі цілі:

збільшення сумарної встановленої потужності маневрової генерації з використанням газотурбінних, газопоршневих та когенераційних установок, зокрема високоефективних;

збільшення сумарної встановленої потужності об’єктів відновлюваної енергетики виробниками та активними споживачами;

збільшення сумарної встановленої потужності та ємності установок зберігання енергії;

модернізація мережевої інфраструктури, зокрема створення мікромереж на припципах "розумних мереж";

популяризація необхідності розвитку розподіленої генерації у суспільстві та підготовка кваліфікованого персоналу.

При цьому одним з пріоритетних напрямів державної підтримки є впровадження генеруючих установок з гарантованою потужністю з урахуванням розвитку розподільчих мереж з використанням технологій "розумних мереж" до розв’язання проблем з достатністю генеруючих потужностей в об’єднаній енергетичній системі України.

Цілі цієї Стратегії та завдання з їх досягнення відповідають цілям сталого розвитку, визначеним Указом Президента України від 30 вересня 2019 р. № 722 "Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року", зокрема щодо забезпечення доступу до недорогих, надійних, стійких і сучасних джерел енергії для всіх громадян України, забезпечення відкритості, безпеки, життєстійкості та екологічної стійкості міст, інших населених пунктів, створення стійкої інфраструктури, сприяння всеохоплюючій і сталій індустріалізації та інноваціям.

Досягнення цілей державної політики щодо розвитку розподіленої генерації здійснюватиметься трьома етапами.

На першому етапі (до кінця 2024 року) передбачається:

вжиття невідкладних заходів щодо швидкого будівництва та/або розміщення максимально можливих обсягів встановленої потужності об’єктів розподіленої генерації та досягнення до 1 ГВт додаткових генеруючих потужностей в рамках реалізації проектів суб’єктами господарювання приватної форми власності і суб’єктами господарювання державної та комунальної форми власності в результаті надання підтримки міжнародними, іноземними установами, організаціями, які реалізують проекти (програми) міжнародної технічної допомоги, власних коштів та інших джерел, не заборонених законодавством;

реалізація державних програм підтримки для встановлення сонячних та/або вітрових електростанцій разом з установками зберігання енергії населенням у домогосподарствах, об’єднаннями співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельними кооперативами;

реалізація проектів із встановлення сонячних та/або вітрових електростанцій разом з установками зберігання енергії в громадських та адміністративних будівлях (заклади охорони здоров’я, заклади освіти тощо);

проведення пілотних аукціонів з розподілу квоти підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії;

створення сприятливих умов для забезпечення ефективної роботи розподіленої генерації та установок зберігання енергії як учасників на різних сегментах ринку електричної енергії, зокрема як надавачів послуг з балансування та інших допоміжних послуг;

розроблення та створення ефективних фінансових механізмів щодо фінансування проектів розподіленої генерації та установок зберігання енергії;

проведення оперативної модернізації мережевої інфраструктури в рамках приєднання нової розподіленої генерації з підвищенням рівня контролю за режимами роботи розподільчої мережі, обліку, автоматизації та управління відповідно до мети Стратегії;

створення сприятливих умов для використання скидної теплової енергії;

здійснення заходів із підготовки та створення сприятливих умов для реалізації проектів розподіленої генерації та установок зберігання енергії на наступних етапах.

На другому етапі (до кінця 2026 року) передбачається:

будівництво та/або розміщення об’єктів розподіленої генерації та досягнення до 4 ГВт додаткових генеруючих потужностей;

продовження реалізації та розширення державних програм підтримки для встановлення сонячних та/або вітрових електростанцій разом з установками зберігання енергії населенням у домогосподарствах, об’єднаннями співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельними кооперативами;

масштабування проектів із встановлення сонячних та/або вітрових електростанцій разом з установками зберігання енергії в громадських та адміністративних будівлях (заклади охорони здоров’я, заклади освіти тощо);

створення необхідної законодавчої бази для розвитку об’єктів відновлюваної енергетики та/або установок зберігання енергії в рамках громадських енергетичних об’єднань та спільнот споживачів відновлюваної енергії відповідно до положень статті 16 Директиви (ЄС) 2019/944 Європейського Парламенту і Ради від 5 червня 2019 р. про спільні правила внутрішнього ринку електричної енергії та внесення змін до Директиви 2012/27/ЄС та статті 22 Директиви (ЄС) 2018/2001 Європейського Парламенту і Ради від 11 грудня 2018 р. про стимулювання використання енергії з відновлюваних джерел;

прийняття рішень щодо обов’язкового встановлення сонячних електростанцій разом з установками зберігання енергії на будівлях відповідно до положень частини третьої статті 10 Директиви (ЄС) 2024/1275 Європейського Парламенту і Ради від 24 квітня 2024 р. про енергетичну ефективність будівель;

прискорена реновація і автоматизація розподільних електричних мереж у найбільш пріоритетних ділянках, енерговузлах, районах; утворення високоавтоматизованих, керованих і прогнозованих мікромереж;

повна імплементація положень законодавства ЄС в частині розвитку розподіленої генерації та відновлюваних джерел енергії;

визначення пріоритетних зон розвитку відновлюваної енергетики, зон розвитку мережевої інфраструктури та установок зберігання енергії.

Реалізація першого та другого етапів цієї Стратегії здійснюватиметься шляхом виконання заходів, визначених операційним планом заходів з реалізації у 2024-2026 роках Стратегії розвитку розподіленої генерації.

Реалізація третього етапу (з 2027 року) здійснюватиметься шляхом виконання заходів, визначених операційними планами заходів з реалізації цієї Стратегії.

Очікувані результати:

забезпечення безпеки постачання електричної та теплової енергії споживачам;

забезпечення достатності генеруючих потужностей в енергосистемі;

посилення стійкості та надійності роботи об’єднаної енергетичної системи України в умовах триваючої воєнної агресії Російської Федерації проти України;

мінімізація обсягів та часу відключень споживачів та забезпечення їх відсутності;

підвищення енергетичної безпеки України;

збільшення частки відновлюваних джерел енергії в енергобалансі;

підвищення гнучкості енергосистеми;

покращення показників індексу середньої тривалості довгих перерв в електропостачанні в системі (SAIDI), індексу середньої частоти перерв в електропостачанні в системі (SAIFI);

розвиток та підвищення ефективності систем централізованого теплопостачання, шляхом використання когенерації, зокрема високоефективної;

залучення інвестицій у розбудову нових генеруючих потужностей, установок зберігання енергії та мережевої інфраструктури.

Заходи з реалізації цієї Стратегії здійснюються за рахунок коштів міжнародної технічної допомоги та міжнародних організацій, інших джерел, не заборонених законодавством.

Органами, що забезпечують реалізацію цієї Стратегії, є центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації.

Організаційне забезпечення та моніторинг реалізації цієї Стратегії, а також координація діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади здійснюється Міненерго.

Наукова, методична, технічна та інжинірингова підтримка щодо реалізації цілей та завдань цієї Стратегії надаватиметься консультативним органом при Міненерго із залученням наукових та проектних організацій, організацій, які реалізують проекти (програми) міжнародної технічної допомоги.

Міністерства, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади подають щокварталу до 5 числа наступного місяця Міненерго інформацію про стан виконання відповідного операційного плану заходів з реалізації цієї Стратегії.

Міненерго аналізує та узагальнює подану міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади інформацію про стан виконання відповідного операційного плану та за результатами готує щорічний звіт про стан реалізації цієї Стратегії, який подає щороку до 1 березня починаючи з 2025 року Кабінетові Міністрів України та оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті.

До підготовки щорічного звіту про стан реалізації цієї Стратегії можуть бути залучені, зокрема, експерти, організації громадянського суспільства, наукові установи.