ЗАКОН УКРАЇНИ
Про індустріальні парки
(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2013, № 22, ст.212)( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 406-VII від 04.07.2013, ВВР, 2014, № 20-21, ст.712 № 818-VIII від 24.11.2015, ВВР, 2016, № 2, ст.16 № 440-IX від 14.01.2020, ВВР, 2020, № 28, ст.188 № 1089-IX від 16.12.2020 № 1710-IX від 07.09.2021, ВВР, 2021, № 49, ст.390 № 2330-IX від 21.06.2022 № 2849-IX від 13.12.2022 № 3220-IX від 30.06.2023 № 3311-IX від 09.08.2023 )( У тексті Закону слова "центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи" замінено словами "центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику" згідно із Законом № 406-VII від 04.07.2013 )( У тексті Закону слова "центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику та політику у сфері державної митної справи" замінено словами "центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику" згідно із Законом № 440-IX від 14.01.2020 )( У тексті Закону слова "державна підтримка" у всіх відмінках замінено словами "державне стимулювання" у відповідному відмінку згідно із Законом № 1710-IX від 07.09.2021 )( У тексті Закону слова "засоби масової інформації" у всіх відмінках і числах замінено словом "медіа" згідно із Законом № 2849-IX від 13.12.2022 )
Цей Закон визначає правові та організаційні засади створення і функціонування індустріальних парків на території України з метою забезпечення економічного розвитку та підвищення конкурентоспроможності територій, активізації інвестиційної діяльності, створення нових робочих місць, розвитку сучасної виробничої та ринкової інфраструктури.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
1) вибір території для індустріального парку - комплекс організаційно-правових, планувальних та інших дій ініціаторів створення індустріальних парків щодо пошуку, викупу, відведення і встановлення в натурі (на місцевості) вільних від забудови або забудованих земельних ділянок, призначених для створення індустріального парку;
( Пункт 1 частини першої статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 818-VIII від 24.11.2015 )
2) здійснення господарської діяльності у межах індустріального парку - господарська діяльність учасників, керуючої компанії, ініціатора створення, інших суб’єктів індустріального парку на умовах договорів про створення та функціонування індустріального парку та/або про здійснення господарської діяльності у межах індустріального парку;
( Пункт 2 частини першої статті 1 в редакції Закону № 3220-IX від 30.06.2023 )
3) індустріальний (промисловий) парк (далі - індустріальний парк) - визначена ініціатором створення індустріального парку відповідно до містобудівної документації облаштована відповідною інфраструктурою територія, у межах якої учасники індустріального парку можуть здійснювати господарську діяльність у сфері переробної промисловості, переробки промислових та/або побутових відходів (крім захоронення відходів), альтернативної енергетики, зберігання енергії, а також науково-технічну діяльність, діяльність у сфері інформації і електронних комунікацій на умовах, визначених цим Законом та договором про здійснення господарської діяльності у межах індустріального парку.
На території індустріальних парків не може здійснюватися діяльність з виробництва підакцизних товарів (за виключенням виробництва біологічних видів палива (біопалива), виробництва біокомпонентів, вироблення енергії з альтернативних джерел енергії, виробництва автомобілів легкових, кузовів до них, причепів та напівпричепів, мотоциклів, транспортних засобів, призначених для перевезення 10 осіб і більше, транспортних засобів для перевезення вантажів) та господарська діяльність, що підпадає під ліцензування згідно з пунктами 18, 18-1, 20-22, 32 частини першої статті 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності";
( Пункт 3 частини першої статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 818-VIII від 24.11.2015; в редакції Закону № 1710-IX від 07.09.2021; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1089-IX від 16.12.2020; в редакції Закону № 3220-IX від 30.06.2023 )
4) ініціатор створення індустріального парку (далі - ініціатор створення) - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, який згідно з Конституцією України здійснює право власника на землю від імені Українського народу і відповідно до закону наділений повноваженнями розпорядження землею, а також юридична або фізична особа - власник чи орендар земельної ділянки, яка може бути використана та пропонується ним для створення індустріального парку;
5) керуюча компанія індустріального парку (далі - керуюча компанія) - створена згідно із законодавством України юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та вибрана відповідно до цього Закону, з якою ініціатором створення укладений договір про створення та функціонування індустріального парку;
6) облаштування індустріального парку - виконання згідно з умовами договору про створення та функціонування індустріального парку та відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" комплексу робіт і послуг з підготовки земельних ділянок, а також проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та облаштування об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури чи інших об’єктів керуючою компанією, ініціатором створення та/або іншим суб’єктом індустріального парку за рахунок бюджетних, власних, запозичених або інших коштів з метою створення належних умов для здійснення учасниками господарської діяльності;
( Пункт 6 частини першої статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3220-IX від 30.06.2023 )
6-1) транскордонний індустріальний парк - індустріальний парк, що створюється і функціонує на підставі міжнародного договору України, який укладається між урядами держав або уповноваженими ними ініціаторами створення. Порядок створення і функціонування таких індустріальних парків регулюється міжнародними договорами України;
( Частину першу статті 1 доповнено пунктом 6-1 згідно із Законом № 818-VIII від 24.11.2015 )
7) уповноважений державний орган - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику щодо створення і функціонування індустріальних парків на території України, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України;
( Пункт 7 частини першої статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 818-VIII від 24.11.2015; в редакції Закону № 1710-IX від 07.09.2021 )
8) учасник індустріального парку (далі - учасник) - суб’єкт господарювання будь-якої форми власності, зареєстрований на території (в межах) індустріального парку, який згідно із законодавством набув право на земельну ділянку та/або інший об’єкт (частину об’єкта) нерухомого майна у межах індустріального парку, уклав з керуючою компанією договір про здійснення господарської діяльності у межах індустріального парку відповідно до концепції індустріального парку та має здійснювати діяльність виключно у сфері переробної промисловості, переробки промислових та/або побутових відходів (крім захоронення відходів), а також науково-технічну діяльність, діяльність у сфері інформації і телекомунікацій лише на території (в межах) індустріального парку;
( Пункт 8 частини першої статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 818-VIII від 24.11.2015; в редакції Закону № 1710-IX від 07.09.2021 )
9) інший суб’єкт індустріального парку - суб’єкт господарювання будь-якої форми власності, який згідно із законодавством набув право на земельну ділянку та/або інший об’єкт (частину об’єкта) нерухомого майна в межах індустріального парку, уклав відповідний договір та/або про здійснення господарської діяльності у межах індустріального парку з керуючою компанією та здійснює свою господарську діяльність у сферах, що не заборонені цим Законом, на території (в межах) індустріального парку. Інший суб’єкт індустріального парку не має права на отримання державного стимулювання відповідно до цього Закону.
( Частину першу статті 1 доповнено пунктом 9 згідно із Законом № 1710-IX від 07.09.2021; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3220-IX від 30.06.2023 )
Стаття 2. Законодавство про індустріальні парки
1. Законодавчу основу для створення і функціонування індустріальних парків становлять Конституція України, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Земельний кодекс України, Податковий кодекс України, Митний кодекс України, цей Закон, Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", інші законодавчі акти України, а також міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
2. Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору України.
Стаття 3. Сфера дії Закону
1. Цей Закон поширюється на відносини, що виникають у зв’язку із створенням, функціонуванням та ліквідацією індустріальних парків на основі використання його учасниками земельних ділянок, природних ресурсів, майна і цілісних майнових комплексів для здійснення господарської діяльності.
2. Дія цього Закону не поширюється на діяльність суб’єктів господарювання, які не відповідають вимогам цього Закону.
Стаття 4. Основні засади створення і функціонування індустріальних парків
1. Створення і функціонування індустріальних парків на території України здійснюються на таких засадах:
1) вільного доступу до інформації про можливість використання земель для створення індустріальних парків;
2) конкурентності у виборі керуючої компанії на землях державної та комунальної власності;
3) гарантування прав на земельні ділянки у межах індустріального парку;
4) державного стимулювання створення індустріальних парків;
5) державного стимулювання залучення інвестицій в індустріальні парки.
2. Функціональне призначення індустріального парку визначається концепцією відповідного індустріального парку.
3. Особливості правового регулювання залежно від функціонального призначення індустріального парку та відповідні зобов’язання ініціатора створення та керуючої компанії індустріального парку визначаються договором про створення та функціонування індустріального парку.
4. Функціонування індустріальних парків спрямоване на:
1) залучення інвестицій та розвиток економіки України;
2) вирівнювання економічного розвитку регіонів та підвищення якості життя населення України;
3) запровадження інноваційних та енергозберігаючих технологій;
4) створення нових робочих місць;
5) сталий розвиток та захист навколишнього природного середовища.
( Статтю 4 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 1710-IX від 07.09.2021 )
Стаття 4-1. Державне управління у сфері створення та функціонування індустріальних парків на території України
1. Державне управління у сфері створення та функціонування індустріальних парків на території України здійснюється в межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства України:
1) Кабінетом Міністрів України;
2) центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну інвестиційну політику;
3) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику щодо створення і функціонування індустріальних парків на території України (уповноважений державний орган);
4) місцевими органами виконавчої влади;
5) органами місцевого самоврядування.
( Закон доповнено статтею 4-1 згідно із Законом № 1710-IX від 07.09.2021 )
Розділ II
ПРАВО НА СТВОРЕННЯ ІНДУСТРІАЛЬНИХ ПАРКІВ
Стаття 5. Право на створення індустріальних парків на землях державної і комунальної власності
1. Право на створення індустріальних парків на землях державної і комунальної власності мають органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які згідно з Конституцією України здійснюють право власника на землю від імені Українського народу і відповідно до закону наділені повноваженнями розпорядження земельними ділянками, а також орендарі земельних ділянок, які згідно з цим Законом відповідають вимогам щодо використання їх для індустріального парку.
Стаття 6. Право на створення індустріальних парків на землях приватної власності
1. Право на створення індустріальних парків на землях приватної власності мають власники чи орендарі земельних ділянок, які згідно з цим Законом відповідають вимогам щодо використання їх для індустріального парку.
Стаття 7. Особливості створення індустріальних парків на орендованих землях
1. На земельних ділянках, які передані в оренду, індустріальні парки можуть створюватися з ініціативи орендарів після внесення відповідних змін до договору оренди земельної ділянки та прийняття орендодавцем рішення про погодження концепції індустріального парку.
Стаття 7-1. Обмеження щодо створення індустріальних парків
1. Ініціатор створення, керуюча компанія не можуть бути створені/засновані фізичними особами - громадянами держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, або юридичними чи пов’язаними з ними особами, зареєстрованими у державі, визнаній Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, або щодо яких застосовано санкції відповідно до законодавства України або міжнародного права, або юридичними особами - власниками 10 відсотків і більше акцій (часток) та/або кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є резидент держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, чи держава, визнана Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, та/або суб’єктами господарювання, що пов’язані економічними зв’язками з державою-агресором у розумінні Податкового кодексу України.
( Частина перша статті 7-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2330-IX від 21.06.2022 )
2. Учасниками або іншими суб’єктами індустріального парку не можуть бути суб’єкти господарювання будь-якої форми власності, створені фізичними особами - громадянами держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, або юридичними чи пов’язаними з ними особами, зареєстрованими у державі, визнаній Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, або щодо яких застосовано санкції відповідно до законодавства України або міжнародного права, є юридичними особами - власниками 10 відсотків і більше акцій (часток) та/або кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є резидент держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, чи держава, визнана Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, та/або суб’єктами господарювання, що пов’язані економічними зв’язками з державою-агресором у розумінні Податкового кодексу України.
( Частина друга статті 7-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2330-IX від 21.06.2022 )( Закон доповнено статтею 7-1 згідно із Законом № 1710-IX від 07.09.2021 )
Розділ III
ВИБІР, ВИКОРИСТАННЯ ТА ОБЛАШТУВАННЯ ІНДУСТРІАЛЬНИХ ПАРКІВ
Стаття 8. Вимоги до земельної ділянки у межах індустріального парку
1. Земельна ділянка, використання якої планується для створення та функціонування індустріального парку, може розташовуватися у межах або за межами населених пунктів і повинна відповідати таким вимогам:
1) належати до земель промисловості;
2) бути придатною для промислового використання з урахуванням умов та обмежень, встановлених відповідною містобудівною документацією;
3) площа земельної ділянки або сукупна площа суміжних земельних ділянок повинна становити не менше 10 гектарів та не більше однієї тисячі гектарів. Допускається розташування між земельними ділянками індустріального парку земельних ділянок, на яких розташовано або передбачається розташувати відповідно до містобудівної документації виключно об’єкти інженерно-транспортної інфраструктури.
( Пункт 3 статті 8 в редакції Закону № 1710-IX від 07.09.2021 )
Стаття 9. Умови використання земельної ділянки у межах індустріального парку
1. Використання земельних ділянок у межах індустріального парку на землях державної чи комунальної власності здійснюється з додержанням таких умов:
1) строк використання земельної ділянки у межах індустріального парку повинен бути не менше 30 років з дня прийняття рішення про створення індустріального парку;
2) використання земельних ділянок у межах індустріальних парків повинно відповідати санітарно-епідеміологічним та екологічним вимогам.
Стаття 10. Вибір території для індустріального парку
1. Вибір території для індустріального парку на землях державної чи комунальної власності здійснюється органами державної влади та органами місцевого самоврядування з урахуванням вимог цього Закону.
2. Вибір території для створення індустріальних парків на землях державної чи комунальної власності здійснюється за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів, а також за рахунок залучених інвестицій, коштів приватних інвесторів та з інших джерел, не заборонених законодавством.
Стаття 11. Правові форми та порядок використання земель у межах індустріальних парків
1. У межах індустріального парку використання учасниками земельних ділянок може здійснюватися у правових формах, передбачених Земельним кодексом України.
2. Керуюча компанія, що у встановленому законом порядку набула право оренди на землі індустріального парку, передає у володіння та користування земельні ділянки (суборенду) з правом їх забудови учасникам, іншим суб’єктам індустріальних парків відповідно до земельного законодавства України.
( Частина друга статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1710-IX від 07.09.2021 )
3. У разі якщо на одну земельну ділянку у межах індустріального парку претендують два і більше потенційних учасників, керуюча компанія зобов’язана провести конкурс з вибору учасника з урахуванням концепції індустріального парку.
4. Земельна ділянка із земель державної чи комунальної власності у межах індустріального парку надається керуючій компанії на умовах оренди у встановленому законодавством порядку.
( Частина четверта статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1710-IX від 07.09.2021 )
5. Якщо індустріальний парк створюється на землях приватної власності, права на земельні ділянки можуть передаватися учасникам індустріального парку та/або керуючій компанії ініціатором його створення у формах та в порядку, передбачених законодавством.
( Частина п'ята статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 818-VIII від 24.11.2015 )
6. Якщо ініціатором створення індустріального парку виступає орендар земельної ділянки, ця земельна ділянка або її частини передаються ним у суборенду безпосередньо учасникам відповідно до земельного законодавства України без попереднього погодження з орендодавцем, якщо це не суперечить договору оренди такої земельної ділянки.
( Частина шоста статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 818-VIII від 24.11.2015 )
7. Земельні ділянки надаються учасникам для будівництва та обслуговування об’єктів нерухомості, необхідних для здійснення господарської діяльності.
8. Кошти, одержані від продажу земельних ділянок державної і комунальної власності на території індустріального парку, зараховуються до відповідних бюджетів у порядку, передбаченому Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Стаття 11-1. Об’єкти, що можуть розміщуватися на території індустріального парку
1. До об’єктів, що можуть розміщуватися на території індустріального парку належать:
1) офіси керуючої компанії, учасників та інших суб’єктів індустріального парку, фінансові установи, об’єкти маркетингу та реклами;
2) заклади дошкільної освіти, заклади загальної середньої освіти, заклади вищої, фахової передвищої та професійної (професійно-технічної) освіти;
3) наукові парки, акселератори, лабораторії з розвитку інноваційних технологій;
4) багатоцільові зали для проведення наукових конференцій та інших заходів;
5) пожежні частини;
6) озеленені території;
7) виробничі, складські будівлі та споруди, об’єкти логістичної інфраструктури;
8) інженерні будівлі та споруди;
9) об’єкти поводження з відходами (крім захоронення відходів);
10) інші об’єкти, не заборонені законодавством.
( Закон доповнено статтею 11-1 згідно із Законом № 1710-IX від 07.09.2021 )
Стаття 12. Джерела фінансування облаштування індустріального парку
1. Джерелами фінансування облаштування індустріального парку можуть бути кошти державного та місцевих бюджетів, виділені в порядку та обсягах, передбачених законодавством, кошти приватних інвесторів, у тому числі залучені за моделлю державно-приватного партнерства, залучені кошти, включаючи кредити банків та інших фінансово-кредитних установ, кошти з інших джерел, не заборонених законодавством.
Розділ IV
ПОРЯДОК ТА УМОВИ СТВОРЕННЯ ІНДУСТРІАЛЬНИХ ПАРКІВ
Стаття 13. Ініціатори створення індустріальних парків
1. Ініціаторами створення індустріальних парків можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні або фізичні особи, які мають право на створення індустріальних парків на землях державної, комунальної чи приватної власності згідно з цим Законом.
Стаття 14. Створення індустріального парку та включення його до Реєстру індустріальних парків
1. Рішення про створення індустріального парку приймається ініціатором створення на основі затвердженої згідно з вимогами цього Закону концепції індустріального парку. Індустріальний парк створюється на строк не менше 30 років.
2. Ініціатор створення протягом п’яти робочих днів з дня прийняття рішення про створення індустріального парку зобов’язаний подати до уповноваженого державного органу копію рішення про створення індустріального парку та концепцію індустріального парку.
( Частина друга статті 14 в редакції Закону № 1710-IX від 07.09.2021 )
3. Інформація про створені індустріальні парки є публічною, доступ до неї забезпечує уповноважений державний орган шляхом її розміщення на своєму офіційному веб-сайті.
( Частина третя статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом № 818-VIII від 24.11.2015 )
4. Рішення про створення індустріального парку є підставою для укладення договору про створення та функціонування індустріального парку між ініціатором створення та керуючою компанією індустріального парку.
5. З метою державного стимулювання, передбаченого законодавством, уповноважений державний орган створює, веде та розміщує на своєму офіційному веб-сайті Реєстр індустріальних парків, до якого індустріальні парки включаються за заявою ініціаторів створення.
( Абзац перший частини п'ятої статті 14 в редакції Закону № 1710-IX від 07.09.2021 )
Перелік відомостей, що вносяться до Реєстру індустріальних парків, та порядок його ведення визначаються Кабінетом Міністрів України.
( Абзац частини п'ятої статті 14 в редакції Закону № 1710-IX від 07.09.2021 )
Індустріальний парк може бути включений до Реєстру індустріальних парків за умови, що на час включення на його території (в межах) відсутні прийняті в експлуатацію протягом 10 останніх років до моменту прийняття рішення про створення індустріального парку закінчені будівництвом об’єкти виробничого призначення та/або відсутні об’єкти виробничого призначення, що експлуатувалися протягом п’яти останніх років до моменту прийняття рішення про створення індустріального парку (крім об’єктів виробничого призначення вугледобувного підприємства та/або його окремого (суміжного) відокремленого підрозділу, який не має статусу юридичної особи, що було ліквідовано, перебуває в стадії ліквідації (припинення) або планується до ліквідації, на які не поширюються обмеження цієї статті).
( Абзац частини п'ятої статті 14 в редакції Закону № 1710-IX від 07.09.2021 )
Майнові права інтелектуальної власності на Реєстр індустріальних парків (бази даних) належать державі в особі уповноваженого державного органу. Держава, органи державної влади, їх посадові особи користуються Реєстром індустріальних парків (базами даних) на безоплатній основі. На майнові права на комп’ютерні програми та бази даних для ведення Реєстру індустріальних парків поширюються вимоги статті 18 Закону України "Про адміністративні послуги".
( Частина п'ята статті 14 в редакції Закону № 818-VIII від 24.11.2015 )
6. Державне стимулювання надається ініціаторам створення, керуючим компаніям та учасникам індустріальних парків, включеним до Реєстру індустріальних парків.
Стаття 15. Перелік документів для включення індустріального парку до Реєстру індустріальних парків
1. Для прийняття рішення про включення індустріального парку до Реєстру індустріальних парків ініціатор створення подає до уповноваженого державного органу такі документи:
1) заява про включення індустріального парку до Реєстру індустріальних парків;
2) рішення ініціатора про створення індустріального парку;
3) концепція індустріального парку;
4) витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки та правовстановлюючі документи на розташовані на ній об’єкти нерухомого майна;
5) найменування керуючої компанії та учасників (за наявності).
Стаття 16. Включення індустріального парку до Реєстру індустріальних парків або відмова у включенні індустріального парку до Реєстру індустріальних парків
1. Включення індустріального парку до Реєстру індустріальних парків відбувається протягом 45 робочих днів з моменту надходження до уповноваженого державного органу заяви від ініціатора створення.
Уповноважений державний орган у порядку , затвердженому Кабінетом Міністрів України, розглядає документи протягом 21 робочого дня з дня надходження документів від ініціатора створення.
Уповноважений державний орган подає до Кабінету Міністрів України проект рішення про включення індустріального парку до Реєстру індустріальних парків або про відмову у включенні індустріального парку до Реєстру індустріальних парків.
2. При прийнятті рішення про включення індустріального парку до Реєстру індустріальних парків враховуються такі критерії:
1) доступність трудових ресурсів, необхідних для розвитку індустріального парку згідно з концепцією;
2) наявність та/або можливість залучення ініціатором створення фінансових та матеріально-технічних ресурсів, необхідних для розвитку індустріального парку згідно з концепцією;
3) підтримка індустріального парку з боку органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади;
4) очікувані результати функціонування індустріального парку згідно з концепцією передбачають залучення інвестицій, створення нових робочих місць, експорт продукції, залучення суб’єктів малого та середнього підприємництва.
3. Рішення про відмову у включенні індустріального парку до Реєстру індустріальних парків приймається у разі:
1) якщо земельна ділянка, використання якої планується для створення та функціонування індустріального парку, не відповідає вимогам, встановленим статтею 8 цього Закону;
2) відсутності підтримки індустріального парку з боку органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади;
3) наявності на території індустріального парку об’єктів виробничого призначення, визначених частиною п’ятою статті 14 цього Закону.
Відмова у включенні індустріального парку до Реєстру індустріальних парків не обмежує можливість повторного звернення ініціатора створення до уповноваженого державного органу з питанням включення індустріального парку до Реєстру індустріальних парків.
4. У рішенні про включення індустріального парку до Реєстру індустріальних парків зазначаються:
1) назва індустріального парку;
2) ініціатор створення індустріального парку;
3) строк, на який створено індустріальний парк;
4) місцезнаходження індустріального парку.
5. Уповноважений державний орган зобов’язаний протягом трьох робочих днів з дня прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про включення індустріального парку до Реєстру індустріальних парків включити відповідний індустріальний парк до Реєстру індустріальних парків, письмово повідомити ініціатора створення, керуючу компанію, відповідні місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, а також розмістити відповідну інформацію на своєму офіційному веб-сайті.
( Стаття 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 818-VIII від 24.11.2015; в редакції Закону № 1710-IX від 07.09.2021 )
Стаття 16-1. Виключення індустріального парку з Реєстру індустріальних парків
1. Індустріальний парк виключається з Реєстру індустріальних парків у разі:
1) його ліквідації відповідно до частини першої статті 37 цього Закону;
2) неподання уповноваженому державному органу звітів про функціонування індустріального парку протягом двох звітних періодів поспіль;
3) неукладення договору про створення та функціонування індустріального парку протягом двох років з дня прийняття рішення про його створення;
4) нездійснення у межах індустріального парку господарської діяльності всіма його учасниками протягом трьох років поспіль на підставі відомостей із звітів про функціонування індустріального парку;
5) невідповідності вимогам статей 7- 1, 11- 1 та іншим вимогам цього Закону.
Уповноважений державний орган готує проект рішення про виключення індустріального парку з Реєстру індустріальних парків та надсилає його до Кабінету Міністрів України.
2. Уповноважений державний орган зобов’язаний протягом трьох робочих днів з дня прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про виключення індустріального парку з Реєстру індустріальних парків виключити такий індустріальний парк з Реєстру індустріальних парків, письмово повідомити ініціатора створення, керуючу компанію, відповідні місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, а також розмістити відповідну інформацію на своєму офіційному веб-сайті.
3. Виключення індустріального парку з Реєстру індустріальних парків не є підставою для його ліквідації.
4. Індустріальний парк, виключений з Реєстру індустріальних парків, може бути повторно включений до нього не раніш як через 6 місяців після виключення такого індустріального парку з Реєстру індустріальних парків.
( Закон доповнено статтею 16-1 згідно із Законом № 1710-IX від 07.09.2021 )
Стаття 17. Концепція індустріального парку
1. Ініціатор створення індустріального парку зобов’язаний розробити і затвердити концепцію індустріального парку, в якій зазначаються:
1) назва індустріального парку;
2) ініціатор створення індустріального парку;
3) мета, завдання створення та функціональне призначення індустріального парку;
4) місце розташування, розмір земельної ділянки та об’єкти, розміщені на ній, у тому числі об’єкти виробничого призначення (за наявності);
( Пункт 4 частини першої статті 17 в редакції Закону № 1710-IX від 07.09.2021 )
5) строк, на який створюється індустріальний парк;
6) вимоги до учасників індустріального парку;
7) інформація про орієнтовні сумарні обсяги споживання енергоресурсів, води тощо, а також про необхідну інженерно-транспортну інфраструктуру та план забезпечення відповідними ресурсами індустріального парку;
( Пункт 7 частини першої статті 17 в редакції Законів № 818-VIII від 24.11.2015, № 1710-IX від 07.09.2021 )
8) план розвитку індустріального парку;
9) орієнтовні ресурси (фінансові, матеріальні, технічні, трудові, природні тощо), необхідні для створення та функціонування індустріального парку, очікувані джерела їх залучення;
10) організаційна модель функціонування індустріального парку;
11) очікувані результати функціонування індустріального парку;
12) інші відомості на розсуд ініціатора створення.
2. Концепція індустріального парку затверджується ініціатором створення такого парку шляхом прийняття відповідного рішення.
3. Суб’єкти господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, електроенергетики та ринку природного газу зобов’язані надавати необхідну інформацію про наявність ресурсів для створення індустріального парку на запит ініціатора створення відповідно до законодавства, а також видавати технічні умови на приєднання до мереж (об’єктів) електроенергетики, якщо ініціатор створення має інформацію про необхідну потужність енергоресурсів для функціонування індустріального парку, відповідно до законодавства. Технічні умови є невід’ємним додатком до договору про приєднання до електричних мереж.
( Статтю 17 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 818-VIII від 24.11.2015 )
4. Порядок приєднання та підключення до електричних мереж, газових, водопровідних мереж, мереж постачання теплової енергії (теплопостачання) та мереж зв’язку встановлюється відповідно до законодавства.
( Статтю 17 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 818-VIII від 24.11.2015 )
Стаття 18. Вибір керуючої компанії індустріального парку
1. Вибір керуючої компанії індустріального парку, створеного на землях державної чи комунальної власності, здійснює ініціатор створення такого парку на конкурентних засадах шляхом організації і проведення відкритого конкурсу в порядку, визначеному цим Законом.
2. Якщо земельні ділянки, призначені для створення індустріального парку, перебувають у приватній власності, керуюча компанія визначається ініціатором створення самостійно.
3. Якщо ініціатор створення є орендарем земельної ділянки, керуюча компанія такого парку визначається ним самостійно з письмовим повідомленням про це відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування та орендодавця не пізніше трьох робочих днів.
( Частина третя статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом № 818-VIII від 24.11.2015; в редакції Закону № 1710-IX від 07.09.2021 )
Стаття 19. Організація і проведення конкурсу з вибору керуючої компанії індустріального парку
1. Організація і проведення відкритого конкурсу з вибору керуючої компанії здійснюються ініціатором створення.
2. Ініціатор створення індустріального парку:
1) затверджує умови конкурсу з вибору керуючої компанії;
2) утворює конкурсну комісію, затверджує її склад та порядок роботи;
3) готує конкурсну документацію;
4) публічно оголошує відкритий конкурс з повідомленням у медіа;
5) визначає порядок сплати реєстраційного внеску, розмір якого не може перевищувати одну тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
6) письмово підтверджує надходження заявок на участь у конкурсі;
7) забезпечує претендентів необхідною інформацією (документами) для підготовки пропозицій для участі у конкурсі;
8) приймає рішення про допущення (недопущення) претендентів до участі у конкурсі з обґрунтуванням причин у разі відмови;
9) повідомляє претендентів про допущення (недопущення) до участі у конкурсі.
Підставою для недопущення претендента до участі у конкурсі з вибору керуючої компанії може бути неподання у заявці на участь у конкурсі необхідної інформації, подання її в неповному обсязі або подання неправдивої інформації.
3. Інформація про оголошення конкурсу з вибору керуючої компанії повинна містити відомості щодо:
1) суб’єкта, який є ініціатором створення індустріального парку;
2) концепції індустріального парку;
3) умов конкурсу, затверджених ініціатором створення;
4) земельної ділянки, на якій передбачається створення індустріального парку;
5) об’єктів, розміщених на земельній ділянці (перелік, характеристики тощо);
6) строку, на який створено індустріальний парк;
7) органу, до якого слід звертатися за додатковою інформацією;
8) розміру реєстраційного внеску.
Реєстраційний внесок сплачується шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок ініціатора створення індустріального парку та використовується на організацію та підготовку проведення конкурсу.
За зверненням претендента ініціатор створення надає йому необхідну додаткову інформацію про концепцію індустріального парку, земельну ділянку та розташовані на ній об’єкти.
4. Заявки на участь у конкурсі подаються протягом 30 днів з дня його оголошення.
Заявка на участь у конкурсі повинна містити:
1) повне найменування претендента, його місцезнаходження;
2) бізнес-план індустріального парку;
3) відомості, які підтверджують можливість претендента забезпечити належне функціонування індустріального парку, наявність досвіду, можливостей технологічного та організаційного забезпечення такої діяльності;
4) інші відомості, передбачені умовами конкурсу.
5. Заявки, документи та матеріали, подані претендентами, розглядаються протягом 30 днів з останнього дня, встановленого для подачі заявок.
Конкурсна комісія розглядає заявки, подані претендентами, допущеними до участі у конкурсі, документи та матеріали з пропозиціями щодо умов створення індустріального парку, визначає їх відповідність умовам конкурсу, готує висновки щодо визначення кращих умов створення та функціонування індустріальних парків.
6. Заявки на участь у конкурсі, отримані ініціатором створення після закінчення строку подачі, не розглядаються.
7. Переможцем конкурсу визнається претендент, який запропонував кращі умови створення та функціонування індустріального парку відповідно до умов конкурсу.
8. У разі якщо заявка на участь у конкурсі надійшла лише від одного претендента, він може бути визнаний переможцем конкурсу за умови забезпечення реалізації визначених ініціатором створення умов конкурсу, а конкурс вважається таким, що відбувся.
9. На підставі висновків конкурсної комісії ініціатор створення протягом десяти днів з останнього дня, встановленого для розгляду заявок, приймає рішення про переможця конкурсу.
10. Повідомлення про визначення переможця конкурсу надсилається переможцю не пізніше п’яти днів з дня прийняття рішення.
11. Ініціатор створення укладає договір з переможцем конкурсу про створення та функціонування індустріального парку після погодження всіх умов договору, але не пізніше десяти робочих днів з дня визначення переможця конкурсу.
Стаття 20. Конфіденційність конкурсних пропозицій
1. Інформація, що міститься у конкурсних пропозиціях учасників конкурсу з визначення керуючої компанії для створення та функціонування індустріального парку, є конфіденційною і не підлягає розголошенню стороннім особам та іншим учасникам.
2. Результати оцінки конкурсних пропозицій учасників конкурсу не підлягають розголошенню до укладення договору про створення та функціонування індустріального парку, крім випадків, передбачених законом.
Розділ V
ДОГОВІР ПРО СТВОРЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ІНДУСТРІАЛЬНОГО ПАРКУ
Стаття 21. Укладення та строк договору про створення та функціонування індустріального парку
1. Договір про створення та функціонування індустріального парку укладається між ініціатором створення та вибраною згідно з цим Законом юридичною особою, яка після підписання цього договору набуває статусу керуючої компанії.
2. Строк договору про створення та функціонування індустріального парку встановлюється в межах терміну, на який створено індустріальний парк.
3. Строк договору може бути змінений за згодою сторін у межах терміну, на який створено індустріальний парк. Після закінчення строку договору він може бути продовжений на строк, визначений сторонами.
4. Форма типового договору про створення та функціонування індустріального парку затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну інвестиційну політику.
( Частина четверта статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом № 818-VIII від 24.11.2015; в редакції Закону № 1710-IX від 07.09.2021 )
Стаття 22. Істотні умови договору про створення та функціонування індустріального парку
1. Істотними умовами договору про створення та функціонування індустріального парку є:
1) предмет договору;
2) строк договору;
3) кадастрові номери, місце розташування та розміри земельних ділянок, на яких створено індустріальний парк;
4) порядок та умови облаштування індустріального парку;
5) порядок та умови здійснення наукової діяльності у межах індустріального парку;
6) порядок та умови залучення учасників;
7) порядок та умови надання учасникам прав на земельні ділянки та об’єкти у межах індустріального парку;
8) порядок та умови надання послуг та прав користування інженерно-транспортною інфраструктурою;
9) порядок та умови страхування керуючою компанією активів ініціатора створення, отриманих у користування;
10) правовий режим майна, створеного керуючою компанією у межах індустріального парку, а також переданого для використання майна, що є власністю ініціатора створення;
11) склад та порядок надання керуючою компанією звітності ініціатору створення та уповноваженому державному органу;
12) порядок набрання чинності цим договором з дня його підписання.
( Пункт 12 частини першої статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом № 818-VIII від 24.11.2015 )
2. Зміни до договору про створення та функціонування індустріального парку вносяться за взаємною згодою сторін.
3. Реорганізація керуючої компанії - юридичної особи не є підставою для розірвання договору про створення та функціонування індустріального парку.
4. Невід’ємними частинами договору про створення та функціонування індустріального парку є:
1) рішення про створення індустріального парку;
2) концепція індустріального парку;
3) бізнес-план індустріального парку.
Стаття 23. Припинення договору про створення та функціонування індустріального парку
1. Договір про створення та функціонування індустріального парку припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, якщо сторони не уклали угоди про його продовження у межах терміну, на який створено індустріальний парк.
2. Договір про створення та функціонування індустріального парку може бути припинено достроково у разі:
1) істотного порушення однією із сторін своїх зобов’язань за договором;
2) ліквідації керуючої компанії за рішенням суду, в тому числі у зв’язку з визнанням її банкрутом.
3. У разі припинення договору про створення та функціонування індустріального парку керуюча компанія зобов’язана повернути ініціатору створення земельні ділянки, не відчужені у власність учасників, а також об’єкти права власності на умовах, зазначених у договорі. Якщо керуюча компанія допустила псування земельної ділянки ініціатора створення, погіршення стану/знищення об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури та/або іншого майна ініціатора створення, розташованого у межах індустріального парку, вона зобов’язана відшкодувати йому збитки, якщо доведено, що це сталося внаслідок дій або бездіяльності цієї компанії.
4. У разі припинення договору про створення та функціонування індустріального парку в межах строку, на який створено індустріальний парк, ініціатор створення проводить вибір керуючої компанії згідно з цим Законом.
5. У разі дострокового припинення договору про створення та функціонування індустріального парку після підписання нового договору керуюча компанія зобов’язана протягом п’яти робочих днів підписати договори про здійснення господарської діяльності у межах індустріального парку з усіма учасниками на умовах, які не погіршують становище учасників порівняно з попередніми договорами.
6. У період між днем припинення договору про створення та функціонування індустріального парку та днем підписання договорів між керуючою компанією та учасниками про здійснення господарської діяльності у межах індустріального парку статус учасників індустріального парку залишається незмінним.
Стаття 24. Набуття та втрата статусу керуючої компанії індустріального парку
1. Юридична особа набуває статусу керуючої компанії з дня укладення договору про створення та функціонування індустріального парку, про що ініціатор створення зобов’язаний протягом трьох робочих днів письмово повідомити уповноважений державний орган.