Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у звязку з прийняттям Закону України "Про адміністративну процедуру"

3) доповнити статтею 14-1 такого змісту:

"Стаття 14-1. Перелік порушень, що є підставою для видачі центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері страхового фонду документації, суб’єктам господарювання приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері страхового фонду документації України

Припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері страхового фонду документації України є адміністративним актом, що приймається, набирає чинності, виконується та припиняє дію в межах повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері страхового фонду документації, з урахуванням вимог, встановлених Законом України "Про адміністративну процедуру". Адміністративне оскарження зазначеного припису здійснюється згідно з вимогами Закону України "Про адміністративну процедуру", за умови подання суб’єктом господарювання заяви у строк, що не перевищує 30 календарних днів з дня доведення до нього такого припису.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері страхового фонду документації, у межах своїх повноважень видає суб’єктам господарювання приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері страхового фонду документації України у разі:

невключення документації, необхідної для потреб оборони України, поставлення на виробництво, експлуатацію та ремонт продукції оборонного, мобілізаційного і господарського призначення, для проведення будівельних (відбудовчих) або відновлювальних робіт під час ліквідації наслідків надзвичайної ситуації та в особливий період, відновлення функціонування об’єктів критичної інфраструктури, а також для збереження інформації про об’єкти культурної спадщини та культурні цінності;

відсутності актів закладення технічної документації до страхового фонду документації України на поставлену на виробництво продукцію;

відсутності актів закладення проектної (робочої) документації до страхового фонду документації України на прийняті в експлуатацію закінчені будівництвом (реконструкцією) об’єкти;

незабезпечення своєчасного внесення змін до документів страхового фонду документації;

постачання документів з метою формування страхового фонду документації України не відповідно до вимог законодавства України, що визначає і регламентує питання формування та ведення страхового фонду документації України;

непостачання документації для формування страхового фонду документації України відповідно до затверджених галузевих та обласних (галузевих) програм створення страхового фонду документації.

Форма припису затверджується Міністерством юстиції України".

58. У Законі України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 20, ст. 102 із наступними змінами):

1) доповнити статтею 2-1 такого змісту:

"Стаття 2-1. Законодавство про державну допомогу сім’ям з дітьми

Законодавство про державну допомогу сім’ям з дітьми складається із Закону України "Про прожитковий мінімум", цього Закону, інших нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини з надання державної допомоги сім’ям з дітьми.

Відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, припинення дії адміністративних актів у сфері надання державної допомоги сім’ям з дітьми регулюються Законом України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом";

2) у частині п’ятій статті 6 слова і цифру "протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення" замінити словами "невідкладно, а за наявності обґрунтованих причин - не більш як через три робочі дні з дня прийняття відповідного рішення";

3) частину четверту статті 18-4 викласти в такій редакції:

"Припинення або призупинення виплати допомоги здійснюється на підставі документів, що містять відомості про обставини, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, після забезпечення можливості реалізації одинокими матерями (батьками) права на надання пояснень відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру", з місяця, що настає за місяцем, у якому було виявлено зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу";

4) статтю 23 викласти в такій редакції:

"Стаття 23. Оскарження рішення, дії чи бездіяльності органу, що призначає державну допомогу

Рішення, дії чи бездіяльність органу, що призначає державну допомогу і здійснює її виплату, можуть бути оскаржені в адміністративному порядку відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" та/або до адміністративного суду".

59. У Законі України "Про політичні партії в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 23, ст. 118; 2016 р., № 2, ст. 17):

1) у пункті 4 частини першої статті 17-8 слова "анулювання реєстраційного свідоцтва" замінити словами "скасування реєстрації";

2) у частині першій статті 23 слово "анулювання" замінити словом "скасування";

3) у статті 24:

назву викласти в такій редакції:

"Стаття 24. Скасування реєстрації";

у частині першій:

у першому реченні слова "анулювання реєстраційного свідоцтва" замінити словами "скасування реєстрації такої політичної партії";

у другому реченні слова "анулювання реєстраційного свідоцтва" замінити словами "скасування реєстрації політичної партії";

у частинах другій і третій слова "анулювання реєстрації політичної партії" замінити словами "скасування реєстрації політичної партії".

60. У Законі України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 32, ст. 170 із наступними змінами):

1) статтю 3 доповнити частиною такого змісту:

"Відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, припинення дії адміністративних актів з акредитації регулюються Законом України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом";

2) частину другу статті 6 доповнити словами "без мети одержання прибутку";

3) частини восьму і дев’яту статті 11 виключити.

61. У Законі України "Про імміграцію" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 41, ст. 197 із наступними змінами):

1) преамбулу викласти в такій редакції:

"Цей Закон визначає умови і порядок реалізації права на постійне проживання в Україні іноземцями та особами без громадянства, підстави і порядок надання дозволу на імміграцію в Україну або відмови в його наданні, відкликання, визнання недійсним дозволу на імміграцію, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань щодо надання дозволу на імміграцію та діють в інтересах забезпечення прав і свобод осіб та національної безпеки України, порядок оскарження рішень з питань імміграції, дій чи бездіяльності органів державної влади та їх посадових осіб";

2) у статті 5:

пункт 2 викласти в такій редакції:

"2) визначає порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про відкликання дозволу на імміграцію, визнання недійсними таких рішень, їх оскарження та виконання, затверджує форми рішень про надання/відмову в наданні дозволу на імміграцію, про відкликання дозволу на імміграцію або визнання його недійсним, а також визначає процедуру перевірки обставин, за яких факт перебування у шлюбі з громадянином України або іммігрантом не визнається підставою для надання дозволу на імміграцію";

у пункті 3 слово "скасування" замінити словом "відкликання";

3) у частині першій статті 6:

пункт 3 викласти в такій редакції:

"3) організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію та приймає зазначені рішення";

у пункті 5 слово "скасування" замінити словами "відкликання, визнання недійсним";

у пункті 6 слова і цифри "підлягає скасуванню відповідно до статті 12" замінити словами і цифрами "підлягає відкликанню, визнанню недійсним відповідно до статей 12, 12-1";

доповнити пунктом 7 такого змісту:

"7) забезпечує розгляд скарг на дії або бездіяльність посадових осіб територіального органу чи територіального підрозділу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів (у разі їх утворення), які порушують порядок та строки розгляду заяв про надання дозволу на імміграцію, та прийняті ними рішення, у тому числі про відмову у наданні дозволу на імміграцію або визнання його недійсним, поданих в адміністративному порядку";

4) у статті 9:

частину першу викласти в такій редакції:

"Письмові заяви про надання дозволу на імміграцію подаються у паперовій формі:

1) іноземцями та особами без громадянства, які постійно проживають за межами України, - до закордонних дипломатичних представництв і консульських установ України за кордоном за місцем їх постійного проживання;

2) іноземцями та особами без громадянства, які тимчасово перебувають/тимчасово проживають в Україні на законних підставах, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів (у разі їх утворення), за місцем проживання іноземця або особи без громадянства";

у частині п’ятій:

доповнити пунктами 2-1і 2-2 такого змісту:

"2-1) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;

2-2) оригінал (після пред’явлення повертається) та копія документа, що підтверджує законність перебування/тимчасового проживання на території України (для осіб, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті)";

пункт 3 доповнити словами "в Україні та за кордоном";

у пункті 2 частини сьомої слова "дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень" замінити словами "дозволу на імміграцію, поданнями про відкликання дозволу на імміграцію, визнання недійсними таких рішень, їх оскарження та виконання";

частину восьму викласти в такій редакції:

"Особи, які звернулися із заявою про надання дозволу на імміграцію, крім осіб, зазначених у пункті 2 частини другої та пунктах 1, 3, 6 частини третьої статті 4 цього Закону, разом із заявою про надання дозволу на імміграцію подають також довідку про відсутність судимості у країні громадянської належності та/або у країні постійного проживання";

після частини дев’ятої доповнити новою частиною такого змісту:

"У разі якщо документи подаються законним представником особи, разом з ними подається документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника".

У зв’язку з цим частини десяту - дванадцяту вважати відповідно частинами одинадцятою - тринадцятою;

у частині дванадцятій слова "не приймається" замінити словами "залишається без руху";

після частини дванадцятої доповнити трьома новими частинами такого змісту:

"Після подання заяви іноземець або особа без громадянства не має права її змінити. Заявник не може відкликати заяву, якщо рішення про надання дозволу на імміграцію або про відмову в його наданні вже прийнято.

У разі необхідності територіальні органи чи територіальні підрозділи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів (у разі їх утворення), які забезпечують провадження у справах з питань імміграції, можуть витребувати документи, що уточнюють наявність підстав для надання дозволу на імміграцію, якщо це не суперечить цьому Закону, а також запросити для бесіди заявників чи інших осіб.

У разі якщо протягом строку розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію в документах (інформації, зазначеній у заяві), передбачених частинами п’ятою, сьомою чи восьмою цієї статті, змінилися відомості, іноземець або особа без громадянства, його/її законний представник подає до територіального органу чи територіального підрозділу, який прийняв до розгляду заяву, документи, що підтверджують такі зміни, протягом 10 днів з дня настання змін з метою внесення до матеріалів справи про надання дозволу на імміграцію та врахування під час прийняття рішення".

У зв’язку з цим частину тринадцяту вважати частиною шістнадцятою;

доповнити частинами такого змісту:

"Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи чи територіальні підрозділи (у разі їх утворення), які прийняли рішення про надання дозволу на імміграцію, надсилають його копію протягом трьох робочих днів з дня прийняття безпосередньо заявнику або через Міністерство закордонних справ України до відповідної закордонної дипломатичної установи України.

Право на ознайомлення з матеріалами справи про надання дозволу на імміграцію мають лише ті іноземці та особи без громадянства, які законно перебувають/тимчасово проживають на території України, або їхні законні представники";

5) у статті 10:

частину першу доповнити пунктом 4-4 такого змісту:

"4-4) особам, які не подали всі передбачені цим Законом документи та/або не усунули інші недоліки у строк, визначений у рішенні про залишення заяви без руху";

доповнити частиною такого змісту:

"Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи чи територіальні підрозділи (у разі їх утворення), які прийняли рішення про відмову у наданні такого дозволу, надсилають його копію рекомендованим листом протягом трьох робочих днів з дня прийняття безпосередньо заявнику із зазначенням підстави відмови відповідно до цього Закону та роз’ясненням порядку і строків оскарження такого рішення або через Міністерство закордонних справ України до відповідної закордонної дипломатичної установи України";

6) назву розділу IV викласти в такій редакції:

7) статтю 12 викласти в такій редакції:

"Стаття 12. Підстави для відкликання рішення про надання дозволу на імміграцію

Дозвіл на імміграцію відкликається органом, що його надав, якщо:

1) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;

2) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;

3) це є необхідним для охорони здоров’я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

4) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

5) іммігрант звернувся із заявою про відкликання дозволу на імміграцію (крім осіб, яким відповідно до частин другої і третьої статті 22 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" виїзд з України не дозволяється);

6) іммігрант набув громадянство України. На таких осіб не поширюються вимоги статті 13 цього Закону, крім вилучення посвідки на постійне проживання;

7) іммігрантом отримано дозвіл на імміграцію на підставі пункту 1 частини третьої статті 4 цього Закону, якщо рішенням суду, яке набрало законної сили, його позбавлено батьківських прав стосовно дитини, яка є громадянином України;

8) іммігрантом отримано дозвіл на імміграцію на підставі пункту 2 частини третьої статті 4 цього Закону, якщо рішенням суду, яке набрало законної сили, його звільнено від повноважень опікуна чи піклувальника громадянина України у разі невиконання ним своїх обов’язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до закладу освіти, закладу охорони здоров’я або закладу соціального захисту;

9) іммігранта затримано під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України чи порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї;

10) в інших випадках, передбачених законами України.

У разі відкликання дозволу на імміграцію відкликається також посвідка на постійне проживання, видана на підставі цього дозволу, у тому числі в порядку обміну";

8) доповнити статтею 12-1 такого змісту:

"Стаття 12-1. Підстави для визнання недійсним рішення про надання дозволу на імміграцію

Дозвіл на імміграцію визнається недійсним органом, що його надав, якщо:

1) з’ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів, документів, що втратили чинність, або документів, які не підтверджують наявність підстави для отримання дозволу на імміграцію, передбаченої статтею 4 цього Закону, або на підставі документів, що підтверджують факт перебування у шлюбі, який за рішенням суду визнано недійсним у разі його фіктивності;

2) з’ясується, що його надано на підставі документів, що не підтверджують законність перебування/тимчасового проживання на території України на дату подання документів на отримання дозволу на імміграцію або наявність підстави для отримання дозволу на імміграцію, передбаченої статтею 4 цього Закону, або документів, що підтверджують підстави, які припинилися.

У разі визнання недійсним дозволу на імміграцію визнається недійсною посвідка на постійне проживання, видана на підставі цього дозволу, у тому числі в порядку обміну";

9) у статті 13:

у частині першій слово "скасування" замінити словами "відкликання або визнання недійсним", а слово "Скасована" - словами "Відкликана або визнана недійсною";

у частинах другій - п’ятій слово "скасування" замінити словами "відкликання або визнання недійсним";

у частині шостій слова "про скасування дозволу" замінити словами "про відкликання або визнання недійсним дозволу";

у частині сьомій слово "скасування" замінити словами "відкликання або визнання недійсним";

у частині восьмій слово "скасування" замінити словом "відкликання";

10) у частині першій статті 14 слово "скасування" замінити словами "відкликання або визнання недійсним";

11) статтю 15 викласти в такій редакції:

"Стаття 15. Оскарження рішень з питань імміграції, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб

Дії або бездіяльність посадових осіб територіального органу чи територіального підрозділу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців, та інших визначених законодавством категорій мігрантів (у разі його утворення), які порушують порядок та строки розгляду заяв про надання дозволу на імміграцію, та прийняті ними рішення, у тому числі про відмову у наданні, визнання недійсним дозволу на імміграцію, можуть бути оскаржені протягом двох місяців з дня їх прийняття в адміністративному порядку. До скарги на рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію або визнання його надійним долучаються документи, що підтверджують наявність підстав для його перегляду, відкликання або визнання недійсним.

За результатами розгляду скарги на рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців, та інших визначених законодавством категорій мігрантів, може прийняти рішення про скасування рішення про відкликання або визнання недійсним у наданні дозволу на імміграцію.

Дії та бездіяльність посадових і службових осіб, які порушують порядок та строки розгляду заяв про надання дозволу на імміграцію, рішення, прийняті центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, можуть бути оскаржені у встановленому порядку до адміністративного суду.

Рішення про відкликання або визнання недійсним дозволу на імміграцію, рішення про надання дозволу на імміграцію/відмову у наданні дозволу на імміграцію, прийняті центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, оскаржуються у встановленому порядку до адміністративного суду".

62. У Законі України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 47, ст. 251 із наступними змінами):

1) статтю 2 доповнити частиною такого змісту:

"Відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, припинення дії адміністративних актів у сфері оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні регулюються Законом України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом";

2) розділ III викласти в такій редакції:

Професійна підготовка оцінювачів здійснюється закладами освіти, які уклали договори про співробітництво з професійної підготовки оцінювачів з Фондом державного майна України.

Професійна підготовка оцінювачів складається з навчання за програмами базової кваліфікаційної підготовки та підвищення кваліфікації. Загальні вимоги до навчальних програм (далі - Загальні вимоги) встановлюються Фондом державного майна України. Фонд державного майна України та саморегулівні організації оцінювачів спільно здійснюють контроль за якістю професійної підготовки оцінювачів.

Базова кваліфікаційна підготовка складається з кваліфікаційних модулів, які включають лекційні, практичні заняття, зокрема такі, що передбачають стажування, складання звітів про оцінку майна за відповідними видами майна. Тривалість базової кваліфікаційної підготовки становить не менше одного року з дати початку навчання. Після закінчення навчання за програмами базової кваліфікаційної підготовки фізичні особи складають кваліфікаційний іспит.

У разі нескладення кваліфікаційного іспиту протягом трьох років з дати завершення базової кваліфікаційної підготовки зазначені особи проходять повторну базову кваліфікаційну підготовку для допуску до складення кваліфікаційного іспиту. У разі успішного складення кваліфікаційного іспиту Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія оцінювачів приймає рішення про присвоєння кваліфікації оцінювача.

На підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів про присвоєння кваліфікації оцінювачу Фонд державного майна України приймає рішення про видачу кваліфікаційного свідоцтва оцінювача та внесення відповідної інформації до Державного реєстру оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності.

Для забезпечення належного рівня професійних знань та навичок оцінювач повинен постійно підвищувати свою кваліфікацію. Підвищення кваліфікації оцінювача може здійснюватися за такими видами: навчання за професійною програмою підвищення кваліфікації, у тому числі участь у семінарах, практикумах, тренінгах, вебінарах, майстер-класах з питань оцінки майна та професійної оціночної діяльності, науково-педагогічна (викладацька), методична діяльність у сфері оціночної діяльності.

Оцінювачі зобов’язані підтверджувати підвищення кваліфікації в межах напрямів оцінки майна, що зазначені у кваліфікаційному свідоцтві оцінювача, кожні два роки з дати отримання кваліфікаційного свідоцтва оцінювача. Підтвердження підвищення кваліфікації оцінювача здійснюється відповідно до Загальних вимог.

За результатами підтвердження підвищення кваліфікації Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія оцінювачів приймає рішення про зарахування або незарахування підтвердження підвищення кваліфікації оцінювача.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія оцінювачів не зараховує підтвердження підвищення кваліфікації оцінювача у разі невідповідності проходження підвищення кваліфікації Загальним вимогам.

На підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів про зарахування підтвердження підвищення кваліфікації Фонд державного майна України приймає рішення про видачу нового кваліфікаційного свідоцтва оцінювача та внесення відповідної інформації до Державного реєстру оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності.

Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (далі - кваліфікаційне свідоцтво) є документом, що підтверджує достатній професійний рівень підготовки оцінювача для здійснення професійної оціночної діяльності та надає право фізичній особі на здійснення професійної оціночної діяльності в межах напрямів, визначених кваліфікаційним свідоцтвом, а також підтверджує реєстрацію оцінювача в Державному реєстрі оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності. Форма кваліфікаційного свідоцтва встановлюється Фондом державного майна України. Право на отримання кваліфікаційного свідоцтва набувають фізичні особи, які мають кваліфікацію вищої освіти не нижче шостого рівня Національної рамки кваліфікацій та першого цикла вищої освіти Рамки кваліфікацій Європейського простору вищої освіти (рівень бакалавр), пройшли навчання за програмою базової підготовки та успішно склали кваліфікаційний іспит або підтвердили підвищення кваліфікації оцінювача.

Кваліфікаційні свідоцтва підтверджують професійну підготовку оцінювача за такими напрямами оцінки майна відповідно до програм базової кваліфікаційної підготовки:

оцінка об’єктів нерухомого майна (нерухомості) та прав на них;

оцінка рухомого майна;

оцінка бізнесу, інтересів у бізнесі, фінансових інструментів та нематеріальних активів, у тому числі прав на об’єкти інтелектуальної власності.

Строк дії кваліфікаційного свідоцтва становить два роки з дати його видачі.

У разі втрати або пошкодження кваліфікаційного свідоцтва видається його дублікат.

У разі зміни прізвища, імені або по батькові оцінювача, інших відомостей, зазначених у кваліфікаційному свідоцтві, таке кваліфікаційне свідоцтво підлягає переоформленню.

Фонд державного майна України приймає рішення про видачу кваліфікаційного свідоцтва, його дубліката або про переоформлення кваліфікаційного свідоцтва на підставі заяви про видачу кваліфікаційного свідоцтва оцінювача та про внесення інформації про оцінювача до Державного реєстру оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності (далі - заява) протягом 10 робочих днів з дати надходження заяви до Фонду державного майна України.

У заяві зазначається інформація про:

заявника (прізвище, власне ім’я та по батькові (за наявності) оцінювача);

контактні дані (адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання, адреса для листування, номери телефонів, електронна адреса);

унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності);

серію (за наявності) та номер паспорта;

підтвердження відсутності непогашеної судимості;

реквізити документа, що підтверджує здобуття вищої освіти;

повідомлення про членство в саморегулівній організації оцінювачів (за наявності);

інші відомості.

До заяви додаються копія документа, що підтверджує внесення плати за видачу кваліфікаційного свідоцтва, копія документа про вищу освіту та інші документи (їх копії), що підтверджують інформацію, зазначену в заяві.

За видачу кваліфікаційного свідоцтва, його дубліката або переоформленого кваліфікаційного свідоцтва справляється плата в розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому справляється зазначена плата. Зазначена плата спрямовується відповідно до вимог законодавства.

У разі якщо Фонд державного майна України встановить, що заяву подано з порушенням частин сьомої і восьмої цієї статті, така заява залишається без руху до усунення заявником недоліків, про що заявник повідомляється в порядку, визначеному Законом України "Про адміністративну процедуру". Усунення заявником недоліків здійснюється у строк, що не перевищує 14 календарних днів. При цьому строк розгляду заяви продовжується на строк залишення її без руху.

Фонд державного майна України відмовляє у видачі кваліфікаційного свідоцтва за наявності хоча б однієї з таких підстав:

недійсність, недостовірність хоча б одного з документів, доданих до заяви, визначених частинами сьомою і восьмою цієї статті;

наявність у фізичної особи непогашеної або незнятої судимості за вчинення кримінального правопорушення, накладення протягом останнього року адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією;

наявність резидентства (громадянства) держави, що здійснює збройну агресію проти України (у розумінні Закону України "Про оборону України"), або держави-окупанта, визнаної такою відповідно до закону;

наявність фізичної особи у переліку осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції;

неподання фізичною особою документів у строк, встановлений частиною десятою цієї статті, або подання невиправлених (частково виправлених) документів;

подання до Фонду державного майна України заяви пізніше ніж через три роки з дати складення кваліфікаційного іспиту.

Рішення про відмову у видачі кваліфікаційного свідоцтва оцінювача приймається після забезпечення особі права на участь в адміністративному провадженні, передбаченого Законом України "Про адміністративну процедуру".

Рішення про відмову у видачі кваліфікаційного свідоцтва може бути оскаржено в адміністративному порядку, визначеному Законом України "Про адміністративну процедуру", та/або до адміністративного суду.

Оцінювача може бути притягнуто до професійної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.

Дисциплінарне провадження - це сукупність процедурних дій, що вчиняються Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією оцінювачів у межах повноважень з розгляду та вирішення дисциплінарної справи, підставою для порушення якої стало письмове звернення або подання, що містить відомості про наявність у діях оцінювача ознак професійного проступку (далі - заява (скарга).

Заява (скарга) має містити обґрунтовану інформацію щодо наявності в діях (бездіяльності) оцінювача ознак професійного проступку, передбаченого частиною п’ятою цієї статті.

Підставою для притягнення оцінювача до професійної відповідальності є вчинення ним професійного проступку.

Професійним проступком оцінювача є:

1) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов’язків;

2) недотримання обмежень щодо проведення оцінки майна, визначених цим Законом;

3) порушення вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів з оцінки майна, виявлених шляхом рецензування, що призвели до визнання непрофесійної та (або) необ’єктивної, неякісної (недостовірної) оцінки майна;

4) порушення вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів з оцінки майна, виявлених шляхом рецензування, що призвели до визнання оцінки майна такою, що має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але така оцінка може використовуватися після виправлення зазначених недоліків, при цьому доопрацювання такої оцінки майна є неможливим, оскільки за її результатами були прийняті управлінські рішення або вчинено правочин;

5) порушення вимог нормативно-правових актів з оцінки майна та професійної оціночної діяльності;

6) порушення під час проведення рецензування звіту про оцінку майна вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів з оцінки майна;

7) порушення правил Кодексу професійної етики оцінювача, затвердженого Фондом державного майна України;

8) невиконання рішень Фонду державного майна України та (або) Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів;

9) невнесення або внесення недостовірної, неповної інформації із звіту про оцінку майна або рецензії до Єдиної бази даних звітів про оцінку або до інших державних реєстрів;

10) порушення вимог цього Закону щодо повноти, достовірності та своєчасності подання інформації про оцінювача для внесення її до Державного реєстру оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності.

За вчинення професійного проступку до оцінювача може бути застосований один із таких видів дисциплінарних стягнень:

попередження про необхідність неухильного дотримання законодавства з оцінки майна та професійної оціночної діяльності, що вимагає від оцінювача, відповідального за порушення, припинення неприйнятної поведінки або усунення порушення та утримання від будь-яких подібних повторних дій;

тимчасове зупинення права на провадження оцінювачем професійної оціночної діяльності (з позачерговим підтвердженням підвищення кваліфікації шляхом складення кваліфікаційного іспиту або без нього) на строк, що визначається Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією оцінювачів з огляду на ступінь порушення, та у порядку, визначеному Положенням про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію оцінювачів, затвердженим Фондом державного майна України, але в межах строку дії кваліфікаційного свідоцтва оцінювача;

позбавлення кваліфікації оцінювача.

Під час обрання виду дисциплінарного стягнення, що застосовується до оцінювача, враховуються тяжкість наслідків, що настали внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, обставини, за яких вчинено дисциплінарний проступок, чи застосовувалися раніше до оцінювача дисциплінарні стягнення, а також інші відомості, що характеризують його як оцінювача.

У разі якщо під час дисциплінарного провадження встановлено, що звіт про оцінку майна складений оцінювачем, який не відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з оцінки майна та професійної оціночної діяльності, крім застосування дисциплінарного стягнення за вчинення професійного проступку, Фонд державного майна України за результатами дисциплінарного провадження повідомляє замовника оцінки (за можливості) про невідповідність такого звіту про оцінку вимогам цього Закону.

Оцінювач може притягатися до професійної відповідальності протягом п’яти років з дня вчинення професійного проступку.

У разі якщо до оцінювача вперше було застосовано дисциплінарне стягнення у виді позбавлення кваліфікації оцінювача, такий оцінювач має право на повторне набуття кваліфікації оцінювача в порядку, визначеному цим Законом, не менше ніж через три роки з дати застосування стягнення.

У разі якщо до оцінювача вже застосовувалося дисциплінарне стягнення у виді позбавлення кваліфікації оцінювача, такий оцінювач позбавляється права набуття кваліфікації оцінювача.

Якщо оцінювач, якого було притягнуто до професійної відповідальності, протягом п’яти років з дня прийняття рішення, а в разі застосування стягнення у виді тимчасового зупинення провадження оцінювачем професійної оціночної діяльності - з моменту завершення виконання рішення про застосування стягнення, не вчинив нового професійного проступку, такий оцінювач вважається таким, що не має дисциплінарних стягнень за вчинення професійного проступку.

Дисциплінарне стягнення може бути оскаржено в судовому порядку.

Про прийняте Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією оцінювачів рішення про притягнення оцінювача до професійної відповідальності Фонд державного майна України повідомляє оцінювача письмово у двотижневий строк після надходження відповідного протоколу засідання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів.

Фонд державного майна України вносить інформацію про застосування дисциплінарних стягнень до Державного реєстру оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності.

Питання професійної відповідальності оцінювача розглядається Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією оцінювачів, яка утворюється в порядку, визначеному цим Законом.

Дисциплінарне провадження включає:

розгляд питання щодо відкриття дисциплінарної справи;

розгляд питання та прийняття рішення у дисциплінарній справі.

Питання професійної відповідальності оцінювача розглядається Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією оцінювачів протягом розумного строку, але не більше 90 календарних днів з дня надходження заяви (скарги). Строк розгляду питання професійної відповідальності може бути продовжений рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів, але не більш як на 45 календарних днів. За заявою учасника дисциплінарного провадження, який наполягає на своїй участі в засіданні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів, але з поважних причин не може бути на ньому присутнім, строк розгляду питання дисциплінарної відповідальності може бути продовжений рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів, але не більш як на 30 календарних днів.

Оцінювач, стосовно якого відкрито дисциплінарну справу, повідомляється про місце і час засідання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів не менш як за 10 календарних днів до дня засідання.

Оцінювач має право брати участь у засіданні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів з розгляду питання щодо притягнення його до професійної відповідальності, ознайомлюватися з матеріалами дисциплінарного провадження, надавати пояснення та (або) заперечення у письмовій або усній формі, інші документи, подавати заяви, клопотання, користуватися іншими правами, передбаченими законом.

Фонд державного майна України утворює Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію оцінювачів.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія оцінювачів є постійно діючим органом, персональний склад якої формується з числа працівників Фонду державного майна України, до повноважень яких належить реалізація функцій з державного регулювання професійної оціночної діяльності, представників інших органів державної влади (за згодою), які мають необхідний рівень підготовки з питань оцінки майна, та представників, делегованих саморегулівними організаціями оцінювачів.

Порядок формування складу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів та порядок її роботи визначаються Положенням про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію оцінювачів, що затверджується Фондом державного майна України.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія оцінювачів приймає рішення про присвоєння кваліфікації оцінювача, підтвердження підвищення кваліфікації оцінювача, притягнення оцінювача до професійної відповідальності та застосування до нього дисциплінарних стягнень, а також розглядає інші питання, віднесені цим Законом та (або) нормативно-правовими актами з оцінки майна та професійної оціночної діяльності до повноважень Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів.

Рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів оформлюються протоколом.

Спори, пов’язані з рішеннями Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів, вирішуються в судовому порядку.

Фонд державного майна України відкликає кваліфікаційне свідоцтво за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) наявність заяви оцінювача про припинення здійснення ним оціночної діяльності;

2) визнання оцінювача безвісно відсутнім або оголошення його померлим;

3) смерті оцінювача;

4) визнання оцінювача недієздатним за рішенням суду;

5) наявність протокольного рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів про застосування до оцінювача дисциплінарного стягнення у виді позбавлення кваліфікації оцінювача;

6) встановлення факту наявності у фізичної особи непогашеної або незнятої судимості за вчинення кримінального правопорушення, накладення протягом останнього року адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією;

7) встановлення факту наявності в оцінювача резидентства (громадянства) держави, що здійснює збройну агресію проти України (у розумінні Закону України "Про оборону України"), або держави-окупанта, визнаної такою відповідно до закону;

8) встановлення факту наявності оцінювача у переліку осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції;

9) встановлення факту порушення оцінювачем обмежень, визначених статтею 8 цього Закону.

Рішення про зупинення дії кваліфікаційного свідоцтва приймається Фондом державного майна України на підставі протокольного рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів про застосування до оцінювача дисциплінарного стягнення у виді тимчасового зупинення права на провадження оцінювачем професійної оціночної діяльності.

Рішення про поновлення дії кваліфікаційного свідоцтва оцінювача приймається Фондом державного майна України після закінчення строку, на який згідно з рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії оцінювачів було тимчасово зупинено право на провадження оцінювачем професійної оціночної діяльності.

Рішення про визнання кваліфікаційного свідоцтва недійсним приймається Фондом державного майна України у разі встановлення факту подання недостовірних відомостей (інформації), передбачених частиною сьомою статті 15 цього Закону, або недійсності, недостовірності хоча б одного з поданих документів, визначених частиною восьмою статті 15 цього Закону.

Рішення про відкликання, зупинення дії та визнання недійсним кваліфікаційного свідоцтва оцінювача приймається після забезпечення особі права на участь в адміністративному провадженні, передбаченого Законом України "Про адміністративну процедуру".

Рішення про відкликання, зупинення дії та визнання недійсним кваліфікаційного свідоцтва може бути оскаржено оцінювачем в адміністративному порядку, визначеному Законом України "Про адміністративну процедуру", або до адміністративного суду.

Проведення оцінки майна фізичною особою, яка не отримала кваліфікаційного свідоцтва, кваліфікаційне свідоцтво якої відкликано, визнано недійсним або дію кваліфікаційного свідоцтва якої зупинено, забороняється. Оцінка майна, яка була підписана зазначеною фізичною особою, вважається недійсною.

Рішення Фонду державного майна України про відкликання, зупинення, поновлення та визнання недійсним кваліфікаційного свідоцтва вносяться до Державного реєстру оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності.

Сертифікат суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання (далі - сертифікат) є документом, що засвідчує внесення інформації про суб’єкта оціночної діяльності до Державного реєстру оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності та надає право здійснювати оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені.

Сертифікат видається в порядку, встановленому цим Законом, Фондом державного майна України за встановленою ним формою. У сертифікаті зазначаються найменування органу державної влади, що його видав, найменування суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання, його юридичні реквізити, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (для фізичної особи - підприємця - реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності) або реквізити паспорта громадянина України), дата видачі та строк дії, напрями оцінки майна, щодо яких дозволена практична діяльність. Сертифікат підписується керівником Фонду державного майна України або уповноваженою ним особою та засвідчується печаткою. Сертифікат видається строком на три роки та може бути відкликаний або визнаний недійсним з підстав, визначених статтею 21 цього Закону.

За видачу сертифіката справляється плата, що становить три розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, в якому справляється зазначена плата. Зазначена плата спрямовується відповідно до вимог законодавства.

Оцінка майна, проведена суб’єктом оціночної діяльності - суб’єктом господарювання, який не має чинного сертифіката, є недійсною.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, визначені статтею 5 цього Закону, визнаються суб’єктами оціночної діяльності відповідно до положень, що регулюють їхню діяльність.

Рішення про видачу сертифіката приймається Фондом державного майна України.

Для розгляду питання про видачу сертифіката суб’єкт господарювання подає до Фонду державного майна України такі документи:

заяву про видачу сертифіката за формою, встановленою Фондом державного майна України;

довідку про оцінювачів, які працюють у його штатному складі, за формою, встановленою Фондом державного майна України;

копію документа, що підтверджує внесення плати за видачу сертифіката суб’єкта оціночної діяльності.

Розгляд та перевірка документів, поданих суб’єктом господарювання, здійснюються Фондом державного майна України у строк, що не перевищує 30 днів з дати їх подання.

У разі якщо Фонд державного майна України встановив, що заява про видачу сертифіката подана з порушенням частини другої цієї статті та (або) суб’єкт господарювання не подав принаймні один з документів, визначених частиною другою цієї статті, чи зазначив у таких документах недостовірні відомості, Фонд державного майна України залишає подану суб’єктом господарювання заяву про видачу сертифіката без руху до усунення заявником виявлених недоліків, про що повідомляє такого суб’єкта господарювання у порядку, визначеному Законом України "Про адміністративну процедуру". Усунення заявником недоліків здійснюється у строк, що не перевищує 14 календарних днів. При цьому строк розгляду заяви продовжується на строк залишення її без руху.

Фонд державного майна України приймає рішення про відмову у видачі сертифіката за наявності хоча б однієї з таких підстав:

неподання суб’єктом господарювання документів у строк, встановлений частиною третьою цієї статті, або подання невиправлених (частково виправлених) документів;

ліквідація суб’єкта господарювання;

виявлення порушень статті 8 цього Закону за час дії попереднього сертифіката або в процесі розгляду документів та прийняття рішення про видачу сертифіката;