• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про нотаріат

Верховна Рада України  | Закон від 02.09.1993 № 3425-XII
Редакції
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Закон
  • Дата: 02.09.1993
  • Номер: 3425-XII
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Закон
  • Дата: 02.09.1993
  • Номер: 3425-XII
  • Статус: Документ діє
Редакції
Документ підготовлено в системі iplex
У разі одержання від суду рішення про оголошення фізичної особи померлою державний нотаріальний архів передає це рішення нотаріусу або посадовій особі органу місцевого самоврядування, уповноваженій на вчинення нотаріальних дій, за місцем відкриття спадщини для вжиття заходів з охорони спадкового майна.
( Статтю 60 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 2798-IV від 06.09.2005; в редакції Закону № 1709-VII від 20.10.2014 )( Стаття 60 із змінами, внесеними згідно із Законом № 614-VI від 01.10.2008 )
Стаття 61. Опис спадкового майна і передача його на зберігання
Для охорони спадкового майна нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування провадять опис майна і передають його на зберігання спадкоємцям або іншим особам.
Якщо у складі спадщини є майно, що потребує управління, а також у разі подання позову кредиторами спадкодавця до прийняття спадщини спадкоємцями нотаріус призначає хранителя майна. У місцевості, де немає нотаріуса, посадова особа органу місцевого самоврядування призначає у цих випадках над спадковим майном опікуна.
Якщо у складі спадщини є корпоративні права для управління ними, нотаріус, а в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування призначає управителя спадщини з числа спадкоємців або виконавців заповіту, а в разі їх відсутності - укладає договір на управління спадщиною з іншою особою.
( Статтю 61 доповнено новою частиною згідно із Законом № 835-VIII від 26.11.2015; в редакції Закону № 775-IX від 14.07.2020 )
Хранителі, опікуни та інші особи, яким передано на зберігання спадкове майно, попереджаються про відповідальність за розтрату або приховування спадкового майна, а також про матеріальну відповідальність за заподіяні збитки.
( Стаття 61 із змінами, внесеними згідно із Законом № 614-VI від 01.10.2008 )
Стаття 62. Винагорода за зберігання спадкового майна
Хранителі, опікуни та інші особи, яким передано на зберігання спадкове майно, якщо вони не є спадкоємцями, мають право одержати від спадкоємців винагороду за зберігання спадкового майна в розмірі, передбаченому чинним законодавством України.
Вказані особи також мають право на відшкодування необхідних витрат по зберіганню і управлінню спадковим майном, за вирахуванням фактично одержаної вигоди від використання цього майна.
Стаття 63. Повідомлення спадкоємців про відкриття спадщини
Нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов’язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.
Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.
( Стаття 63 із змінами, внесеними згідно із Законом № 614-VI від 01.10.2008; текст статті 63 в редакції Закону № 1709-VII від 20.10.2014 )
Стаття 64. Видача грошових сум із спадкового майна
Нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, до прийняття спадщини одним чи всіма спадкоємцями, а якщо спадщина переходить до держави, то до видачі державі свідоцтва про право на спадщину дає розпорядження про видачу із спадкового майна грошових сум на покриття витрат:
( Абзац перший частини першої статті 64 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1709-VII від 20.10.2014 )
по догляду за спадкодавцем під час його хвороби, а також на його поховання;
на утримання осіб, які перебували на утриманні спадкодавця;
на задоволення претензій, зумовлених законодавством про працю, та інших претензій, прирівняних до них;
на охорону спадкового майна і управління ним, а також витрат, пов’язаних із повідомленням спадкоємців про відкриття спадщини.
За заявою громадської організації за місцем останньої роботи або проживання спадкодавця, родичів чи інших близьких осіб померлого, у якого не залишилось спадкоємців, про встановлення йому надгробка нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, в разі наявності грошового вкладу на ім’я померлого дає розпорядження банківській установі про переказ юридичній особі, що встановлює надгробок, його вартості.
( Частина друга статті 64 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1709-VII від 20.10.2014, № 775-IX від 14.07.2020 )
В разі відсутності у складі спадкового майна грошових сум нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, дає розпорядження про видачу із спадкового майна речей, вартість яких не повинна перевищувати суми фактично зроблених витрат на потреби, зазначені у частинах першій та другій цієї статті.
( Частина третя статті 64 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1709-VII від 20.10.2014 )( Стаття 64 із змінами, внесеними згідно із Законом № 614-VI від 01.10.2008 )
Стаття 65. Припинення охорони спадкового майна
Охорона спадкового майна триває до прийняття спадщини всіма спадкоємцями, а якщо її не прийнято - до закінчення строку, встановленого цивільним законодавством України для прийняття спадщини.
Про припинення охорони спадкового майна нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, за місцем відкриття спадщини попередньо повідомляє спадкоємців, а в разі переходу майна за правом спадкоємства до держави - відповідні фінансові органи.
( Частина друга статті 65 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1709-VII від 20.10.2014 )( Стаття 65 із змінами, внесеними згідно із Законом № 614-VI від 01.10.2008 )
ГЛАВА 7. ВИДАЧА СВІДОЦТВ ПРО ПРАВО НА СПАДЩИНУ
Стаття 66. Свідоцтво про право на спадщину та строки його видачі
На майно, що переходить у порядку спадкування до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, видається свідоцтво про право на спадщину.
Свідоцтво про право на спадщину видається за місцем відкриття спадщини, крім випадків, встановлених Цивільним кодексом України.
Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним законодавством України.
( Стаття 66 із змінами, внесеними згідно із Законом № 614-VI від 01.10.2008, № 1709-VII від 20.10.2014; в редакції Закону № 3449-IX від 08.11.2023 )
Стаття 67. Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину
Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім’я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.
Спадкоємці, які пропустили строк для прийняття спадщини, можуть бути за згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину, включені до свідоцтва про право на спадщину як такі, що прийняли спадщину. Така згода спадкоємців повинна бути викладена у письмовій формі і подана нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування до видачі свідоцтва про право на спадщину.
( Частина друга статті 67 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1709-VII від 20.10.2014 )
Про видачу свідоцтва про право на спадщину на ім’я неповнолітнього чи недієздатного спадкоємця нотаріус або уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування повідомляє органи опіки та піклування за місцем проживання спадкоємця для охорони його майнових інтересів.
( Частина третя статті 67 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1709-VII від 20.10.2014 )
Свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) після смерті фізичних осіб, евакуйованих із зони відчуження, відселених із зони безумовного (обов’язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, громадян України, які самостійно переселилися з територій, що зазнали радіоактивного забруднення, і на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонерів з їх числа, які проживали у сільській місцевості, може бути видане уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування спадкоємцям першої та другої черги за законом (як у випадку спадкування ними за законом, так і у випадку спадкування ними за заповітом) і за правом представлення на підставі трудової книжки (даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування) члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи засвідченого належним чином витягу з неї, за наявності в ньому відповідного запису, чи рішення суду, яке набрало законної сили, про членство в колективному або іншому сільськогосподарському підприємстві, що розташовувалося на цій території.
( Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1709-VII від 20.10.2014; в редакції Закону № 1217-IX від 05.02.2021 )
Свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) після смерті фізичних осіб може бути видане уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування спадкоємцям першої та другої черги за законом (як у випадку спадкування ними за законом, так і у випадку спадкування ними за заповітом) і за правом представлення на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) чи договорів купівлі-продажу, дарування, міни, чи свідоцтва про право на спадщину, чи рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
( Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1709-VII від 20.10.2014 )
Свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку може бути видане уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування спадкоємцям першої та другої черги за законом (як у випадку спадкування ними за законом, так і у випадку спадкування ними за заповітом) і за правом представлення на підставі правовстановлюючих документів (правочинів щодо відчуження земельної ділянки, свідоцтва про право на спадщину), державного акта на право власності на землю.
( Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1709-VII від 20.10.2014; із змінами, внесеними згідно із Законом № 775-IX від 14.07.2020 )
Свідоцтво про право на спадщину на майно, що підлягає реєстрації, може бути видане уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування спадкоємцям першої та другої черги за законом (як у випадку спадкування ними за законом, так і у випадку спадкування ними за заповітом) і за правом представлення на підставі правовстановлюючих документів.
( Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1709-VII від 20.10.2014 )
Свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, що підлягає реєстрації (крім земельної ділянки), може бути видане уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування спадкоємцям першої та другої черги за законом (як у випадку спадкування ними за законом, так і у випадку спадкування ними за заповітом) і за правом представлення на підставі правовстановлюючих документів та довідки зазначеного органу місцевого самоврядування з викладенням характеристики будівлі, на яку видається свідоцтво.
( Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1709-VII від 20.10.2014 )
Свідоцтво про право на спадщину на грошовий вклад, щодо якого вкладник зробив розпорядження банку (фінансовій установі), а також на грошовий вклад, щодо якого немає заповідального розпорядження, після смерті вкладника може бути видане уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування спадкоємцям першої та другої черги за законом (як у випадку спадкування ними за законом, так і у випадку спадкування ними за заповітом) і за правом представлення на загальних підставах.
( Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1709-VII від 20.10.2014 )
Свідоцтво про право на спадщину видається після спливу строку для прийняття спадщини.
( Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1709-VII від 20.10.2014; в редакції Закону № 3449-IX від 08.11.2023 )
Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена.
( Статтю 67 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1709-VII від 20.10.2014 )
При переході спадкового майна до держави свідоцтво про право на спадщину видається відповідному фінансовому органові.
( Стаття 67 із змінами, внесеними згідно із Законом № 614-VI від 01.10.2008 )
Стаття 68. Видача свідоцтва про право на спадщину за законом
Нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.
( Частина перша статті 68 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1709-VII від 20.10.2014 )
Спадкоємці за законом, які позбавлені можливості подати документи, що підтверджують наявність підстав для закликання до спадкоємства, можуть бути за письмовою згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину і подали докази родинних, шлюбних чи інших відносин із спадкодавцем, включені до свідоцтва про право на спадщину.
( Стаття 68 із змінами, внесеними згідно із Законом № 614-VI від 01.10.2008 )
Стаття 69. Видача свідоцтва про право на спадщину за заповітом
Нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна.
( Частина перша статті 69 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1709-VII від 20.10.2014 )
Нотаріус або посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також перевіряє коло осіб, які мають право на обов’язкову частку в спадщині.
( Частина друга статті 69 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1709-VII від 20.10.2014 )( Стаття 69 із змінами, внесеними згідно із Законом № 614-VI від 01.10.2008 )
ГЛАВА 8. ВИДАЧА СВІДОЦТВА ПРО ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ЧАСТКУ В СПІЛЬНОМУ МАЙНІ ПОДРУЖЖЯ
( Статтю 70 виключено на підставі Закону № 5208-VI від 06.09.2012 )
Стаття 70. Видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього подружжя) на підставі спільної заяви
Нотаріус на підставі спільної письмової заяви подружжя видає одному або кожному з них свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя, набутому ним за час шлюбу.
Таке свідоцтво може бути видано кожному з подружжя під час перебування у шлюбі або після розірвання шлюбу.
Свідоцтво про право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, земельну ділянку та інше нерухоме майно видається нотаріусом за місцезнаходженням такого майна.
Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя видається за умови подання документів, що підтверджують право власності на таке майно, або за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
При видачі свідоцтва нотаріус перевіряє факт належності майна подружжю (колишньому подружжю) на праві спільної сумісної власності.
( До Закону включено статтю 70 згідно із Законом № 775-IX від 14.07.2020 )
Стаття 71. Видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього подружжя) у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя)
У разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя) свідоцтво про право власності на частку в їхньому спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя (колишнього з подружжя) з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.
На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя (колишнього з подружжя), що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності.
Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини, крім випадків, встановлених Цивільним кодексом України.
( Частина третя статті 71 в редакції Закону № 3449-IX від 08.11.2023 )
Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті другого з подружжя видається за умови подання документів, що підтверджують право власності на таке майно, або за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
При видачі свідоцтва нотаріус перевіряє факт належності майна подружжю (колишньому подружжю) на праві спільної сумісної власності.
( Стаття 71 із змінами, внесеними згідно із Законом № 614-VI від 01.10.2008; в редакції Закону № 775-IX від 14.07.2020 )
ГЛАВА 9. ВИДАЧА СВІДОЦТВА ПРО ПРИДБАННЯ ЖИЛИХ БУДИНКІВ З ПРИЛЮДНИХ ТОРГІВ
Стаття 72. Видача свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо вони не відбулися
Придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів (аукціонів) оформлюється нотаріусом за місцезнаходженням такого майна шляхом видачі набувачу відповідного свідоцтва на підставі документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження".
Видача свідоцтва про придбання заставленого майна, що складається лише з рухомого майна, здійснюється за місцезнаходженням юридичної особи або за зареєстрованим місцем проживання фізичної особи - набувача.
Придбання нерухомого майна, що було предметом застави (іпотеки), оформлюється нотаріусом за місцезнаходженням такого нерухомого майна шляхом видачі набувачу відповідного свідоцтва на підставі документів, визначених Законом України "Про іпотеку".
Придбання нерухомого майна на аукціоні при його продажу в провадженні у справі про банкрутство оформлюється нотаріусом відповідно до закону за місцезнаходженням такого майна шляхом видачі набувачу відповідного свідоцтва на підставі документів, визначених Кодексом України з процедур банкрутства.
( Стаття 72 в редакції Закону № 980-IV від 19.06.2003; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3201-IV від 15.12.2005; в редакції Закону № 775-IX від 14.07.2020 )
ГЛАВА 10. НАКЛАДАННЯ ЗАБОРОНИ ВІДЧУЖЕННЯ НЕРУХОМОГО МАЙНА
Стаття 73. Накладання заборони
Нотаріус за місцезнаходженням житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна або за місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладає заборону їх відчуження:
( Абзац перший статті 73 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3201-IV від 15.12.2005, № 4314-VI від 12.01.2012; в редакції Закону № 775-IX від 14.07.2020 )
за повідомленням установи банку, іншої юридичної особи про видачу громадянину позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири);
( Абзац другий статті 73 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3201-IV від 15.12.2005, № 775-IX від 14.07.2020 )
за зверненням органу опіки та піклування з метою захисту особистих і майнових прав та інтересів дитини, яка має право власності або проживає у жилому будинку, квартирі, іншому приміщенні, на відчуження якого накладається заборона;
( Статтю 73 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 4314-VI від 12.01.2012 )
при посвідченні договору довічного утримання;
при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна;
за повідомленням іпотекодержателя;
( Статтю 73 доповнено абзацом згідно із Законом № 980-IV від 19.06.2003 )
в усіх інших випадках, передбачених законом.
Стаття 74. Зняття заборони
Одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.
( Стаття 74 в редакції Закону № 980-IV від 19.06.2003; із змінами, внесеними згідно із Законами № 3201-IV від 15.12.2005, № 4314-VI від 12.01.2012 )
ГЛАВА 11. ЗАСВІДЧЕННЯ ВІРНОСТІ КОПІЙ ДОКУМЕНТІВ І ВИПИСОК З НИХ, СПРАВЖНОСТІ ПІДПИСІВ І ВІРНОСТІ ПЕРЕКЛАДУ
Стаття 75. Засвідчення вірності копій документів
Нотаріуси, посадові особи органів місцевого самоврядування та посадові особи консульських установ України, які вчиняють нотаріальні дії, засвідчують вірність копій документів, виданих юридичними особами, за умови що ці документи не суперечать закону, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом.
Вірність копії документа, виданого фізичною особою, засвідчується у випадках, якщо справжність підпису фізичної особи на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом, посадовою особою органу місцевого самоврядування, посадовою особою консульської установи України, начальником установи виконання покарань.
( Текст статті 75 в редакції Закону № 775-IX від 14.07.2020 )
Стаття 76. Засвідчення вірності копії з копії документа
Вірність копії з копії документа може бути засвідчена нотаріусом, посадовою особою органу місцевого самоврядування, посадовою особою консульської установи України, якщо вірність копії засвідчена в нотаріальному порядку або якщо ця копія видана юридичною особою, що видала оригінал документа. У такому разі копія документа має бути викладена на бланку цієї юридичної особи з відміткою про те, що оригінал документа знаходиться у цієї юридичної особи.
( Стаття 76 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1206-VII від 15.04.2014, № 775-IX від 14.07.2020 )
Стаття 77. Засвідчення вірності виписки з документа
Вірність виписки може бути засвідчена лише у тому разі, коли її зроблено з документа, в якому містяться рішення кількох не зв’язаних між собою питань. Виписка повинна відтворювати повний текст частини документа з певного питання.
Засвідчення вірності виписки з документа здійснюється за правилами, передбаченими статтями 75 і 76 цього Закону.
Стаття 78. Засвідчення справжності підпису на документах
Нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, посадовою особою консульської установи України, начальник установи виконання покарань засвідчують справжність підпису на документах, крім тих, які відповідно до закону або за вимогою сторін підлягають нотаріальному посвідченню.
( Частина перша статті 78 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2398-VI від 01.07.2010, № 2275-VIII від 06.02.2018, № 775-IX від 14.07.2020 )
На документі може бути засвідчена справжність підпису особи, що підписалась за іншу особу, яка не могла це зробити власноручно внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин.
( Частина друга статті 78 із змінами, внесеними згідно із Законом № 775-IX від 14.07.2020 )
Нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, посадова особа консульської установи України, начальник установи виконання покарань, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчують факти, викладені у документі, а лише підтверджують, що підпис зроблено певною особою.
( Частина третя статті 78 із змінами, внесеними згідно із Законом № 775-IX від 14.07.2020 )
Нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, посадова особа консульської установи України, начальник установи виконання покарань не може засвідчувати справжність підпису фізичної особи на документі, в якому стверджуються обставини, право посвідчення яких належить лише відповідному державному органу (час народження, шлюбу, смерті, наявність хвороби, інвалідності, права власності на майно тощо). Справжність підпису на такому документі може бути засвідчена у випадку, якщо документ призначений для подання до компетентних органів іншої держави.
( Статтю 78 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 775-IX від 14.07.2020 )
Стаття 79. Засвідчення вірності перекладу
Нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови.
Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.
ГЛАВА 12. ПОСВІДЧЕННЯ ФАКТІВ
Стаття 80. Посвідчення факту, що фізична особа є живою
Нотаріус на прохання фізичної особи посвідчує факт, що така фізична особа є живою.
Посвідчення факту, що малолітня особа, недієздатна фізична особа є живою, здійснюється за зверненням законних представників такої особи (батьків, усиновлювачів, опікуна).
Посвідчення факту, що неповнолітня особа, фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, є живою, здійснюється за зверненням такої особи і за згодою її законних представників (батьків, усиновлювачів, піклувальника).
На підтвердження зазначеної обставини нотаріус видає заінтересованим особам свідоцтво.
( Стаття 80 в редакції Закону № 775-IX від 14.07.2020 )
Стаття 81. Посвідчення факту перебування фізичної особи в певному місці
Нотаріус на прохання фізичної особи посвідчує факт її перебування в певному місці.
Посвідчення факту перебування в певному місці малолітньої особи, недієздатної особи здійснюється за зверненням законних представників такої особи (батьків, усиновлювачів, опікуна).
На Посвідчення факту перебування в певному місці неповнолітньої особи, фізичної особи, цивільна дієздатність якої обмежена, здійснюється за зверненням такої особи і за згодою її законних представників (батьків, усиновлювачів, піклувальника).
На підтвердження зазначеної обставини нотаріус видає заінтересованим особам свідоцтво.
( Стаття 81 в редакції Закону № 775-IX від 14.07.2020 )( Статтю 82 виключено на підставі Закону № 5208-VI від 06.09.2012 )
Стаття 83. Посвідчення часу пред’явлення документа
Нотаріус посвідчує час пред’явлення йому документа. На підтвердження цієї обставини нотаріус робить посвідчувальний напис на документі з зазначенням особи, що його пред’явила.
Стаття 84. Передача заяв фізичних та юридичних осіб
( Назва статті 84 в редакції Закону № 775-IX від 14.07.2020 )
Нотаріус передає заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам, якщо вони не суперечать закону та не містять відомостей, що порочать честь і гідність людини. Заяви надсилаються поштовим відправленням з повідомленням про вручення або передаються адресатам особисто під розписку. Заяви можуть передаватися також з використанням технічних засобів.
( Частина перша статті 84 із змінами, внесеними згідно із Законом № 775-IX від 14.07.2020 )
На прохання особи, що подала заяву, їй видається свідоцтво про передачу заяви.
ГЛАВА 13. ПРИЙНЯТТЯ В ДЕПОЗИТ ГРОШОВИХ СУМ І ЦІННИХ ПАПЕРІВ
Стаття 85. Прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів
Нотаріус у передбачених законодавством України випадках приймає від боржника в депозит грошові суми і цінні папери для передачі їх кредитору.
Про надходження грошових сум і цінних паперів нотаріус повідомляє кредитора і на його вимогу видає йому грошові суми і цінні папери.
Прийняття нотаріусом грошових сум і цінних паперів провадиться за місцем виконання зобов’язання.
Стаття 86. Повернення прийнятих у депозит грошових сум і цінних паперів
Повернення грошових сум і цінних паперів особі, яка внесла їх у депозит (дебітору), допускається лише за письмовою згодою на те особи, на користь якої було зроблено внесок (кредитора), або за рішенням суду.
ГЛАВА 14. ВЧИНЕННЯ ВИКОНАВЧИХ НАПИСІВ
Стаття 87. Стягнення грошових сум або витребування майна за виконавчим написом
Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Стаття 88. Умови вчинення виконавчих написів
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
( Частина перша статті 88 із змінами, внесеними згідно із Законом № 775-IX від 14.07.2020 )( Положення частини першої статті 88 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 7-р(I)/2020 від 01.07.2020 )
Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Стаття 89. Зміст виконавчого напису
У виконавчому написі повинні зазначатися:
дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім’я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;
найменування та адреса стягувача;
найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);
( Абзац четвертий частини першої статті 89 із змінами, внесеними згідно із Законом № 775-IX від 14.07.2020 )
строк, за який провадиться стягнення;
суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення;
розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;
номер, за яким виконавчий напис зареєстровано;
дата набрання юридичної сили;
( Частину першу статті 89 доповнено абзацом дев’ятим згідно із Законом № 2677-VI від 04.11.2010 )
строк пред’явлення виконавчого напису до виконання.
( Частину першу статті 89 доповнено абзацом десятим згідно із Законом № 2677-VI від 04.11.2010 )
Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
( Стаття 89 в редакції Закону № 2056-III від 19.10.2000 )
Стаття 90. Порядок стягнення за виконавчим написом
Стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
( Стаття 90 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2056-III від 19.10.2000 )
Стаття 91. Строк пред’явлення виконавчого напису
Виконавчий напис може бути пред’явлено до примусового виконання протягом трьох років з моменту його вчинення.
( Частина перша статті 91 в редакції Закону № 2677-VI від 04.11.2010; із змінами, внесеними згідно із Законом № 775-IX від 14.07.2020 )
Поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого напису здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
( Стаття 91 в редакції Закону № 2056-III від 19.10.2000 )
ГЛАВА 15. ВЧИНЕННЯ ПРОТЕСТІВ ВЕКСЕЛІВ
( Назва глави 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5208-VI від 06.09.2012 )
Стаття 92. Вчинення протестів векселів
Протест векселів про неоплату, неакцепт або недатування акцепту провадиться нотаріусами відповідно до законодавства України про переказний і простий вексель.
У разі пред’явлення нотаріусу для вчинення протесту векселя, щодо якого постановлено судом ухвалу про заборону будь-яких операцій за ним, нотаріус зобов’язаний повідомити відповідний суд про пред’явлення такого векселя для вчинення протесту.
( Статтю 92 доповнено частиною другою згідно із Законом № 2798-IV від 06.09.2005 )( Статтю 93 виключено на підставі Закону № 5208-VI від 06.09.2012 )
ГЛАВА 16. ВЧИНЕННЯ МОРСЬКИХ ПРОТЕСТІВ
Стаття 94. Заява про морський протест
Нотаріус приймає заяву капітана судна про морський протест, якщо в період плавання або стоянки судна мала місце подія, що може стати підставою для пред’явлення до судновласника майнових вимог.
Заява про морський протест має бути подана нотаріусу в порту України в строки, встановлені чинним законодавством України.
На підтвердження обставин, викладених у заяві про морський протест, нотаріусу в межах строків, установлених чинним законодавством, повинно бути подано на огляд судновий журнал і засвідчену капітаном виписку з суднового журналу.
Стаття 95. Складання акта про морський протест
Нотаріус на підставі заяви капітана, даних суднового журналу, а також опиту самого капітана і, по можливості, не менше чотирьох свідків з числа членів суднової команди, в тому числі двох, що належать до осіб командного складу, складає акт про морський протест і засвідчує його своїм підписом і печаткою. Примірник акта видається капітанові або уповноваженій ним особі.
ГЛАВА 17. ПРИЙНЯТТЯ ДОКУМЕНТІВ НА ЗБЕРІГАННЯ
Стаття 96. Зберігання документів нотаріусами
Нотаріуси приймають на зберігання документи за описом. Один примірник опису залишається у нотаріуса, а другий - видається особі, яка здала документи на зберігання.
На прохання особи нотаріус може прийняти документи без опису, якщо вони належним чином упаковані в присутності нотаріуса. Упаковка повинна бути скріплена печаткою нотаріуса, його підписом і підписом особи, яка здала документи на зберігання.
Особі, яка здала документи на зберігання, видається свідоцтво за встановленою формою.
Стаття 97. Повернення прийнятих на зберігання документів
Прийняті на зберігання документи повертаються на вимогу особи, яка здала їх на зберігання, або на вимогу уповноваженої нею особи при пред’явленні свідоцтва і примірника опису чи за рішенням суду.
Розділ IV
ЗАСТОСУВАННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ. МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ
Стаття 98. Застосування іноземного права
Нотаріуси відповідно до законодавства України, міжнародних договорів застосовують норми іноземного права.
Нотаріуси приймають документи, складені відповідно до вимог іноземного права, а також вчиняють посвідчувальні написи за формою, передбаченою іноземним законодавством, якщо це не суперечить законодавству України.
Стаття 99. Застосування права при охороні спадкового майна та при видачі свідоцтва про право на спадщину
Дії, пов’язані з охороною майна, що залишилося після смерті іноземця на території України, або майна, яке належить одержати іноземцю після смерті громадянина України, а також з видачею свідоцтва про право на спадщину щодо такого майна, здійснюються відповідно до законодавства України.
( Стаття 99 із змінами, внесеними згідно із Законом № 775-IX від 14.07.2020 )
Стаття 100. Прийняття нотаріусами документів, складених за кордоном
Документи, які складено за кордоном з участю іноземних органів влади або які від них виходять, приймаються нотаріусами за умови їх легалізації органами Міністерства закордонних справ України.
( Частина перша статті 100 із змінами, внесеними згідно із Законом № 775-IX від 14.07.2020 )
Без легалізації такі документи приймаються нотаріусами у тих випадках, коли це передбачено законодавством України, міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.
Стаття 101. Зносини нотаріусів з іноземними органами юстиції
Порядок зносин нотаріусів з іноземними органами юстиції визначається законодавством України, міжнародними договорами.
Стаття 102. Забезпечення доказів, необхідних для ведення справ в органах іноземних держав
Нотаріуси забезпечують докази, необхідні для ведення справ в органах іноземних держав.
Дії для забезпечення доказів провадяться відповідно до цивільного процесуального законодавства України.
Стаття 103. Міжнародні договори
Якщо міжнародним договором встановлено інші правила про нотаріальні дії, ніж ті, що їх містить законодавство України, то при вчиненні нотаріальних дій застосовуються правила міжнародного договору.
Якщо міжнародний договір відносить до компетенції нотаріусів вчинення нотаріальної дії, не передбаченої законодавством України, нотаріуси вчиняють цю нотаріальну дію в порядку, встановлюваному Міністерством юстиції України.
Розділ V
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Установити, що тимчасово, на період приватизації об’єктів спиртової та лікеро-горілчаної галузі в рамках Програми реформування та розвитку спиртової галузі, наявність заборони відчуження або накладеного виконавцем у процесі виконавчого провадження арешту майна Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (далі - ДП "Укрспирт"), а також відсутність згоди кредитора на продаж такого майна, якщо воно перебуває в заставі (іпотеці), внесення ДП "Укрспирт" до Єдиного реєстру боржників, а також відсутність згоди контролюючого органу на відчуження такого майна, якщо воно перебуває в податковій заставі, не є підставою для відмови в нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу такого майна, який укладається у процесі приватизації.
( Пункт 1 розділу V із змінами, внесеними згідно із Законом № 2719-IX від 03.11.2022 )( Закон доповнено розділом V згідно із Законом № 2468-IX від 28.07.2022 )

Президент України

Л.КРАВЧУК

м. Київ
2 вересня 1993 року
№ 3425-XII