КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
РОЗПОРЯДЖЕННЯ
| від 17 січня 2025 р. № 34-р Київ |
Про схвалення Стратегії розвитку системи охорони здоров’я на період до 2030 року та затвердження операційного плану заходів з її реалізації у 2025-2027 роках
1. Схвалити Стратегію розвитку системи охорони здоров’я на період до 2030 року (далі - Стратегія), що додається.
2. Затвердити операційний план заходів з реалізації у 2025-2027 роках Стратегії розвитку системи охорони здоров’я на період до 2030 року (далі - операційний план), що додається.
3. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, обласним та Київській міській державним адміністраціям (військовим адміністраціям) забезпечити:
врахування положень Стратегії під час розроблення та реалізації стратегічних та програмних документів;
виконання операційного плану у межах і за рахунок видатків, передбачених у державному та місцевих бюджетах на відповідний рік, а також за рахунок міжнародної технічної допомоги, інших джерел фінансування, не заборонених законодавством;
подання щороку до 1 червня, починаючи з 2026 року, Міністерству охорони здоров’я інформації про стан виконання операційного плану для її узагальнення.
4. Міністерству охорони здоров’я забезпечити:
проведення моніторингу виконання операційного плану;
подання щороку до 1 липня, починаючи з 2026 року, Кабінетові Міністрів України звіту про стан реалізації Стратегії;
подання до 1 грудня 2027 р. Кабінетові Міністрів України проекту операційного плану заходів з реалізації у 2028-2030 роках Стратегії розвитку системи охорони здоров’я на період до 2030 року.
5. Рекомендувати органам місцевого самоврядування враховувати положення Стратегії під час розроблення та реалізації стратегічних та програмних документів на місцевому рівні та під час процесу створення та погодження ініціатив щодо розвитку системи охорони здоров’я на території відповідних громад.
| Прем'єр-міністр України | Д. ШМИГАЛЬ |
| Інд. 80 | |
СХВАЛЕНО
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 17 січня 2025 р. № 34-р
СТРАТЕГІЯ
розвитку системи охорони здоров’я на період до 2030 року
Опис проблем, які зумовили прийняття Стратегії, і нормативно-правових актів, що діють у відповідній сфері
Охорона здоров’я, як одна з ключових галузей гуманітарної сфери, є прямо залежною від економічного, соціального благополуччя та політичної сталості країни, і разом з тим залишається вразливою до надзвичайних подій та суспільно-політичних явищ, які негативно впливають на здоров’я населення та можливість організації надання медичної допомоги, таких як війни чи збройні конфлікти.
Здоров’я населення є не лише показником сучасного соціально-економічного стану країни, а і запорукою її розвитку завдяки зростанню можливостей для реалізації індивідуального потенціалу громадян внаслідок збільшення тривалості і якості життя. Захист та заохочення материнства, охорона здоров’я матерів та дітей гарантовані державою, необхідні для відтворення населення та відновлення людського потенціалу всієї країни.
Створення умов для ефективних і доступних медичних послуг та медичного обслуговування населення є конституційним обов’язком держави, а збереження, охорона та зміцнення здоров’я та благополуччя громадян - одним із ключових завдань та пріоритетів. Розв’язання проблем здоров’я населення є обов’язком не лише сектору охорони здоров’я - це потребує консолідації зусиль суспільства та лідерства Кабінету Міністрів України на національному, регіональному та місцевому рівні.
Збройна агресія Російської Федерації проти України, що триває з 2014 року, безумовно відобразилася на здоров’ї громадян і стані функціонування системи охорони здоров’я, а також вперше продемонструвала наявні та потенційні наслідки тимчасової окупації, внутрішніх міграційних процесів та обмеження доступу до медичної допомоги населенню.
З 2020 року національна система охорони здоров’я зазнала безпрецедентного тиску, реагуючи на пандемію гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, що вимагало швидких об’єднаних зусиль, а також виявило прогалини, які необхідно усунути для покращення готовності до майбутніх загроз та створення стійкої системи готовності та реагування за принципом "Єдине здоров’я". Здоров’я людей, тварин і стан навколишнього природного середовища взаємозв’язані та вимагають міждисциплінарної співпраці між медичними працівниками, ветеринарами, екологами та працівниками інших суміжних галузей.
Повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну не лише актуалізувало нагальність вирішення питань, спровокованих пандемією гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а і поставило ряд нових завдань перед системою охорони здоров’я, що не обмежуються виконанням оперативних завдань і потребою в реагуванні та мінімізації наслідків агресії.
Критичне навантаження на національну систему охорони здоров’я було спричинене також значними руйнуваннями об’єктів закладів охорони здоров’я, підвищенням попиту громадян на окремі види медичної допомоги та послуги, які не були пріоритетними раніше, руйнуванням цивільної інфраструктури, що впливає на доступ до послуг, можливість дотримання маршрутів пацієнта та розподіл ресурсів тощо. Розбудова та переосмислення систем психологічної та психіатричної допомоги, реабілітаційної допомоги, розвиток системи судово-медичної експертизи потребують комплексного ресурсного планування та підготовки.
Гострота проблеми зумовлена також суттєвою міграцією серед населення та медичних працівників, а також необхідністю впровадження ситуативних рішень, спрямованих на забезпечення універсального доступу до медичних послуг та захисту населення, що ускладнює збір та використання об’єктивних даних в умовах воєнного стану для прийняття управлінських рішень.
Ризики, пов’язані з наслідками підриву 6 червня 2023 р. Російською Федерацією греблі Каховської гідроелектростанції та загрозами виникнення радіаційної аварії на Запорізькій атомній електростанції, що перебуває в умовах тимчасової окупації, безумовно вимагають як прийняття невідкладних заходів з мінімізації наслідків, так і довгострокових стратегічних рішень, які дадуть змогу компенсувати їх негативний вплив у майбутньому.
Ця Стратегія розроблена з урахуванням сучасного стану охорони здоров’я, спрямована на вдосконалення державної політики у сфері здоров’я населення України, а також на здійснення всіх належних та доступних заходів для розв’язання проблем, забезпечення доступу населення до якісних послуг та розвиток системи охорони здоров’я.
Стратегія орієнтується на провідні національні документи та міжнародний досвід, включаючи стратегічні документи Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), Європейського Союзу, а також кращі практики країн ЄС, Великобританії, США та інших країн і враховує єдиний євроінтеграційний вектор розвитку країни.
Стратегія розроблена на виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 липня 2021 р. "Про стан національної системи охорони здоров’я та невідкладні заходи щодо забезпечення громадян України медичною допомогою", введеного в дію Указом Президента України від 18 серпня 2021 р. № 369, Указу Президента України від 18 червня 2021 р. № 261 "Про заходи щодо підвищення конкурентоспроможності закладів охорони здоров’я та забезпечення додаткових гарантій для медичних працівників", Національної економічної стратегії на період до 2030 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2021 р. № 179 (Офіційний вісник України, 2021 р., № 22, ст. 1015), Національної стратегії у сфері прав людини, затвердженої Указом Президента України від 24 березня 2021 р. № 119, Стратегії людського розвитку, затвердженої Указом Президента України від 2 червня 2021 р. № 225 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року "Про Стратегію людського розвитку", Національної стратегії із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2021 р. № 366 (Офіційний вісник України, 2021 р., № 36, ст. 2154), Національного плану заходів щодо неінфекційних захворювань для досягнення глобальних цілей сталого розвитку, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 липня 2018 р. № 530, та інших програмних документів.
Стратегія розроблена з урахуванням стратегічних документів ВООЗ, ЄС, зокрема Глобальної стратегії охорони здоров’я жінок, дітей і підлітків на 2016-2030 роки, розробленої на підтримку Цілей сталого розвитку; Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Перетворення нашого світу: Порядок денний в області сталого розвитку на період до 2030 року" від 25 вересня 2015 р.; Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 р. № 1678-VII, Європейської програми роботи на 2020-2025 роки "Спільні дії для міцнішого здоров’я", Європейське регіональне бюро ВООЗ, 2021 р.; Фармацевтичної стратегії Європи від 25 листопада 2020 року; Конвенції про права осіб з інвалідністю, вчиненої 13 грудня 2006 р., ратифікованої Законом України від 16 грудня 2009 р. № 1767-VI, Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-XII, тощо.
Аналіз поточного стану справ, тенденції та обґрунтування щодо необхідності розв’язання виявлених проблем в системі охорони здоров’я
Протягом останніх років система охорони здоров’я України пройшла значний процес трансформації, важливим етапом якого стало встановлення державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення та утворення замовника медичних послуг та лікарських засобів - НСЗУ.
Автономізація закладів охорони здоров’я, що посилила рівень самостійності прийняття рішень закладами охорони здоров’я та їх власниками, дала змогу запровадити принцип оплати за послугу та закласти засади конкурентності, стала основою змін у фінансуванні системи охорони здоров’я, починаючи з первинної медичної допомоги та в подальшому спеціалізованої допомоги, що надається закладами загальнодержавного значення та відомчими закладами. Це створює додаткові перспективи формування єдиного простору медичної допомоги в Україні.
Реформа системи громадського здоров’я зосереджена на посиленні інститутів громадського здоров’я, зміцненні систем епідеміологічного нагляду та моніторингу за небезпечними факторами і загрозами радіаційного, хімічного, біологічного, ядерного та невідомого походження. Система громадського здоров’я, враховуючи Закон України від 6 вересня 2022 р. № 2573-IX "Про систему громадського здоров’я", на сьогодні концентрує свої зусилля на розвитку мережі регіональних центрів контролю та профілактики хвороб та посиленні експертної і координаційної ролі головної експертної установи у сфері громадського здоров’я.
Створення та розвиток єдиної національної агенції, що забезпечує централізовану закупівлю лікарських засобів та медичних виробів для потреб системи охорони здоров’я, а також отримання нею статусу закупівельної організації у сфері охорони здоров’я сьогодні надає можливість впроваджувати комплексні ініціативи, спрямовані на підвищення прозорості та ефективності закупівель.
Важливий крок здійснено на шляху до фактичного розмежування функцій формування та реалізації політики у сфері лікарських засобів. Закон України від 28 липня 2022 р. № 2469-IX "Про лікарські засоби" поширює компетенцію МОЗ щодо затвердження основних порядків та положень щодо реалізації базового закону на орган виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері створення, допуску на ринок, контролю якості, безпеки та ефективності лікарських засобів, на який покладається фактичне виконання зазначених актів та контроль за їх реалізацією.
Окремим важливим напрямом є цифровізація процесів у сфері охорони здоров’я, що не лише спрощує ведення медичної практики та покращує доступ населення до послуг, а також формує якісно новий перелік даних, що є критично важливими для прогнозування, планування, моніторингу якості надання медичної допомоги, відстеження системних прогалин у її наданні та прийнятті виважених та ефективних управлінських рішень.
Проте, незважаючи на досягнення, перед системою охорони здоров’я України залишаються суттєві виклики, реагування на які потребує консолідації зусиль на національному, регіональному та місцевому рівні, змістовного залучення міжнародних партнерів та всього суспільства для досягнення амбітного прориву в удосконаленні системи охорони здоров’я, задоволення потреб населення, зміцнення здоров’я та благополуччя.
Середня очікувана тривалість життя при народженні в Україні у 2021 році становила 74,36 року для жінок і 65,16 року для чоловіків, що є одним із найнижчих показників серед європейських країн. Разом із сусідніми країнами Україна входить до числа країн із старіючим населенням та високими показниками смертності. За даними Індексу людського капіталу 2020, Україна посідає 53 позицію з 174 країн світу.
Неінфекційні хвороби є основним викликом для здоров’я населення України - 9 із 10 основних причин передчасної смерті та 84 відсотки усіх річних смертей є наслідком тягаря неінфекційних хвороб. Найбільшою часткою смертності, спричиненої неінфекційними хворобами, є серцево-судинні захворювання та новоутворення.
До окремих захворювань, які є провідними причинами втрати років здорового життя в Україні, належать ішемічна хвороба серця, мозковий інсульт, рак, хвороби опорно-рухового апарату тощо.
Проблеми психічного здоров’я, зокрема депресивні стани, оцінювались як прихований виклик ще до початку повномасштабного вторгнення, а на сьогодні набувають першочергового пріоритету та будуть потребувати значних ресурсів. Гостра потреба в дестигматизації та деінституціоналізації у сфері надання послуг із психічного здоров’я вимагає координації зусиль та врахування питань психічного здоров’я населення під час формування політик на всіх рівнях та в усіх сферах життєдіяльності. Додаткової уваги потребує питання боротьби із залежностями від психоактивних речовин, алкогольних напоїв, ігровою залежністю (лудоманією) через їх значний негативний вплив на якість, тривалість життя осіб із залежностями та членів їх сімей.
Незважаючи на те, що смертність від таких інфекційних хвороб, як ВІЛ/СНІД, туберкульоз знижується, за даними ВООЗ, Україна залишається однією з країн, де продовжує зростати кількість нових випадків інфікування ВІЛ, виявлення випадків на пізній стадії хвороби та смертей від СНІДу. Особлива увага приділяється високому рівню поширеності мультирезистентного туберкульозу та необхідності подальшого покращення результатів його лікування.
Також одним із викликів громадського здоров’я в Україні залишається охоплення профілактичними щепленнями. Так, протягом 2023 року планове охоплення дітей першого року нижче встановлених цільових показників, рекомендованих ВООЗ, та коливається від 78 до 92 відсотків у розрізі областей.
Окремої уваги потребує питання антимікробної резистентності, яка є однією з найбільших загроз здоров’ю, економіці та безпеці, з якою стикається людство, створюючи проблеми як на індивідуальному, так і суспільному рівні. Протидія антимікробній резистентності та зменшення застосування антимікробних препаратів потребує стратегій, правил, рекомендацій або інструментів, зокрема адміністрування антимікробних препаратів.
Видатки на охорону здоров’я в Україні до повномасштабного вторгнення зростали щороку, але залишалися нижчими за світові показники щодо частки внутрішнього валового продукту та обсягів витрат на охорону здоров’я у співвідношенні із загальними державними видатками.
Разом з тим дослідження підтверджують високий рівень формальних та неформальних платежів - частка витрат пацієнтів на послуги у сфері охорони здоров’я, лікарські засоби та медичні вироби з власної кишені становлять майже 48 відсотків загальних поточних витрат на охорону здоров’я в країні. Крім того, у 2021 році 17,1 відсотка домогосподарств зазнали катастрофічних витрат у зв’язку із здоров’ям, що є одним з найвищих показників серед європейських країн та несе особливі ризики для вразливих категорій населення. Найбільшими категоріями особистих витрат пацієнтів є витрати на лікарські засоби, зокрема з недоведеною або низькою ефективністю, а також лікування та під час отримання стаціонарної медичної допомоги.
Нагальним залишається також питання більш ефективного використання ресурсів ліжкового фонду, загальна кількість якого з розрахунку на 100000 населення значно перевищує середньоєвропейські показники. За результатами проведених досліджень близько 20 відсотків усіх стаціонарних випадків можна лікувати амбулаторно, а понад 60 відсотків стаціонарних ліжко-днів не потребують цілодобового перебування пацієнта в умовах стаціонару. Кількість медичних працівників на 10000 населення в Україні становить близько 49 осіб, в той час як в розвинених країнах ЄС цей показник сягає 80-90 осіб. Ці факти сукупно вказують на потребу в оновленні моделей надання медичної допомоги, плануванні кадрових ресурсів системи, а також на необхідність впровадження або перегляду клінічних маршрутів пацієнтів, галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я, надання медичної допомоги, змін у підходах до освіти та безперервного професійного розвитку медичних працівників тощо.
За даними спільної оцінки Світового Банку, Кабінету Міністрів України, Європейської Комісії та Організації Об’єднаних Націй, під час загальних втрат системи охорони здоров’я внаслідок повномасштабного вторгнення у розмірі близько 17,8 млрд. доларів США загальний обсяг потреб, необхідних на відновлення, становить не менше 14,2 млрд. доларів США, понад 872 млн. доларів США з яких - нагальні потреби у відновленні у 2024 році. Крім того, відновлення медичної допомоги, організація та здійснення контролю за її наданням на деокупованих територіях потребуватиме додаткових кадрових та матеріальних ресурсів.
Ураховуючи високі людські, ресурсні та економічні втрати, спричинені повномасштабним вторгненням Російської Федерації, система охорони здоров’я повинна використовувати всі доступні та потенційно доступні медичні технології та рішення, які завдяки раннім та ефективним втручанням дають змогу у майбутньому зменшити тягар захворюваності, прискорити відновлення та зберегти людський потенціал країни.
Мета та керівні принципи Стратегії
Метою реалізації Стратегії є подальший розвиток системи охорони здоров’я шляхом підвищення її стійкості, готовності реагування на виклики та загрози за принципом "Єдине здоров’я", розширення універсального доступу населення до якісної та безоплатної медичної допомоги та лікарських засобів для покращення рівня та якості життя населення, забезпечення фінансового захисту пацієнта, зокрема недопущення його катастрофічних витрат у разі захворювання, а також формування у суспільстві ціннісного ставлення до власного здоров’я.
Стратегія спрямована на визначення ключових проблем здоров’я населення України та формування рішень, що нададуть змогу створити сприятливі та стійкі умови для їх розв’язання, забезпечити розвиток системи охорони здоров’я та доступу до якісних медичних послуг.
Важливим наскрізним пріоритетом Стратегії є необхідність комплексного відновлення системи охорони здоров’я, компенсації та надолуження ресурсних втрат, спричинених збройною агресією Російської Федерації, а також сприяння відбудові потенціалу країни в цілому шляхом розвитку та повернення людського капіталу, який є фундаментом для реанімування країни в післявоєнний період.
Відновлення системи охорони здоров’я повинне бути поєднано з процесами реформування та підвищення ефективності функціонування та управління системою відповідно до принципу "краще, ніж було", задекларованого Кабінетом Міністрів України.
Стратегія визначає ключові цінності та керівні принципи, що є пріоритетами розвитку і повинні враховуватися під час розроблення політик і виконання заходів, передбачених нею, та бути невід’ємними ознаками системи охорони здоров’я 2030 року:
людиноцентричність в охороні здоров’я - інтереси людей, повага та врахування їх потреб, забезпечення права та можливості брати участь у прийнятті рішень щодо власного здоров’я, дотримання та захист прав людини, які мають вплив на здоров’я, та забезпечення пов’язаних із ними державних гарантій;
рівність та справедливість - розвиток системи охорони здоров’я повинен забезпечувати дотримання умов і можливостей рівного та справедливого доступу людини до якісних медичних послуг незалежно від місця проживання, раси, етнічного та соціального походження, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності, сімейного чи майнового стану, місця проживання, фізичного та психічного стану з метою їх захисту від катастрофічних витрат на охорону здоров’я;
спільне вироблення послуг охорони здоров’я - люди, територіальні громади та спільноти повинні бути ефективно та відповідально залучені до взаємного та рівноправного партнерства з органами влади та іншими суб’єктами у сфері охорони здоров’я у процесі планування, надання, моніторингу та оцінки послуг охорони здоров’я;
ефективність та підзвітність - ефективне використання та розподіл наявних та потенційних ресурсів, забезпечення прозорості у прийнятті рішень щодо їх використання та розподілу, зменшення корупційних ризиків та налагодження чіткої комунікації між всіма учасниками управління та використання ресурсів;
біопсихосоціальний підхід - соціальні, економічні, культурні фактори і детермінанти здоров’я та благополуччя (чиста вода, санітарія, харчування, умови проживання тощо), інші немедичні аспекти, що можуть впливати на здоров’я, процеси захворювання, одужання і реабілітації, організацію надання медичної допомоги та догляду, повинні бути враховані;
доказовість - розроблення державної політики та прийняття всіх управлінських рішень у сфері охорони здоров’я повинно здійснюватися відповідно до об’єктивних даних із застосуванням аналізу наукових досліджень, оцінок та впровадження практик, заснованих на доказах.
Метою Стратегії є створення такої системи охорони здоров’я України, за ефективного функціонування якої кожна людина матиме повноту можливостей подбати про своє здоров’я, підтримувати, зберігати його та отримувати найвищий доступний рівень медичної допомоги та медичного догляду, а особи та суб’єкти, залучені до її надання, матимуть прозорі та ефективні інструменти для реалізації власного потенціалу та впливу на формування політик щодо охорони здоров’я на всіх рівнях.
Стратегія закладає підґрунтя та підтримує ініціативи для реалізації в Україні принципу "здоров’я в усіх політиках", врахування наслідків для здоров’я під час прийняття рішень серед різних секторів, пошуку синергії та уникнення шкідливих наслідків для здоров’я у процесі реалізації політик в інших секторах з метою покращення як здоров’я населення, так і рівності у здоров’ї.
Крім того, Стратегія покликана і надалі забезпечувати створення прозорих та справедливих правил для надавачів медичних послуг охорони здоров’я всіх форм власності та підпорядкування, підтримувати сприятливе середовище для розвитку системи охорони здоров’я, залучення інвестицій та відновлення України.
Стратегічні цілі та показники їх досягнення
Реалізація Стратегії передбачається шляхом досягнення стратегічних та оперативних цілей та комплексного виконання завдань, передбачених нею.
Стратегічна ціль 1. Забезпечення універсального доступу населення до якісних медичних послуг та інструментів реалізації права на здоров’я
Оперативна ціль 1. Забезпечення створення рівних умов та безперешкодного доступу населення до своєчасної, безпечної та якісної медичної допомоги
Реалізація оперативної цілі дасть змогу сформувати ефективну модель системи охорони здоров’я, яка буде забезпечувати збалансоване, безперервне надання якісних і безпечних послуг населенню, гарантуватиме його фінансовий захист та створюватиме відкриті можливості повноцінного доступу до медичних послуг, зокрема через розширення ролі первинної ланки, трансформацію маршрутів пацієнтів та зміну моделей надання медичної допомоги, поступову інтеграцію монопрофільних закладів охорони здоров’я до структури багатопрофільних закладів охорони здоров’я, та відповідного перерозподілу функцій між працівниками у сфері охорони здоров’я.
Завданнями з реалізації цієї оперативної цілі Стратегії є:
забезпечення фінансового захисту пацієнта, недопущення катастрофічних витрат у разі захворювання та реалізація політики нульової толерантності до корупції у сфері охорони здоров’я, зокрема шляхом розширення кола суб’єктів декларування;
підвищення якості первинної медичної допомоги, що дасть змогу запобігти госпіталізаціям, яких можна було б уникнути;
зменшення інституалізації і, як наслідок, сегрегації осіб, що мають проблеми з психічним здоров’ям;
розроблення концепції, плану реалізації та формування мережі закладів охорони здоров’я інтегрованої первинної медичної допомоги, спрямованої на зосередження медичних ресурсів та послуг з метою забезпечення доступу до якісної медичної допомоги на рівні територіальних громад;
забезпечення формування єдиного медичного простору, заклади охорони здоров’я та надавачі медичних послуг в якому працюють за єдиними правилами та здатні забезпечувати належний рівень медичної допомоги незалежно від організаційної форми, форми власності, підпорядкування чи місця перебування особи, що обслуговується, та розроблення відповідних маршрутів пацієнта;
забезпечення використання принципів інклюзивності та безбар’єрності доступу під час розроблення та надання послуг охорони здоров’я, зокрема електронних, з урахуванням потреб осіб з інвалідністю, порушеннями повсякденного функціонування та обмеженнями життєдіяльності;
розроблення та впровадження ефективного механізму заохочення та підтримки медичних працівників, що працюють в сільській, малонаселеній чи важкодоступній місцевості;
розроблення та забезпечення функціонування механізму управління госпітальними округами, госпітальними кластерами та формування спроможної мережі закладів охорони здоров’я, що забезпечує повне територіальне покриття медичною допомогою відповідно до встановлених критеріїв, потреб та наявних ресурсів;
посилення спроможності надавачів первинної медичної допомоги щодо надання комплексних мультидисциплінарних послуг, виїзних консультацій для маломобільного населення або населення, яке проживає у віддалених сільських районах і деокупованих територіях, проведення групових практик тощо;
розширення доступу засуджених та осіб, взятих під варту, до медичних послуг з поетапною інтеграцією пенітенціарної медицини до єдиного медичного простору;
забезпечення поступової інтеграції монопрофільних інституцій у структуру багатопрофільних закладів охорони здоров’я;
посилення впровадження підходу до надання послуг за принципом "здоров’я протягом всього життя" серед всіх рівнів надавачів медичних послуг у сфері охорони здоров’я з метою, зокрема, запобігання погіршенню стану здоров’я, створення умов для його покращення та надолуження втрачених раніше можливостей для його покращення.
Оперативна ціль 2. Забезпечення доступу населення до якісних і безпечних лікарських засобів з доведеною ефективністю та медичних виробів
Реалізація оперативної цілі дасть змогу повноцінно інтегрувати фармацевтичну політику в систему охорони здоров’я, покращити якість медичної допомоги, доступність лікарських засобів та медичних виробів, захистити населення від неефективних, недоказових та субоптимальних рішень та збільшити ефективність витрат у сфері охорони здоров’я на всіх рівнях. Зазначена ціль також передбачає удосконалення системи регулювання у сфері обігу лікарських засобів та медичних виробів та процесів закупівлі лікарських засобів відповідно до практик країн ЄС.
Завданнями з реалізації цієї оперативної цілі Стратегії є:
забезпечення управління ланцюгом постачання лікарських засобів та медичних виробів на рівні кращих світових практик;
забезпечення постійного оновлення та функціональної повноти переліку основних лікарських засобів та медичних виробів, вартість яких компенсується за рахунок державного бюджету;
посилення ведення обліку та здійснення моніторингу закупівель та використання лікарських засобів та медичних виробів закладами охорони здоров’я на амбулаторному та госпітальному етапах та забезпечення використання ними інструментів прозорого управління запасами;
забезпечення гармонізації державних політик доступу до лікарських засобів та медичних виробів;
забезпечення документування та проведення постійного аналізу переліку лікарських засобів, які отримують пацієнти під час стаціонарного лікування у системі охорони здоров’я (включаючи ті, що були надані закладом охорони здоров’я або забезпечені безпосередньо пацієнтами);
забезпечення здійснення постійного моніторингу, оцінки та подальшого розвитку, розширення та перегляд програми "Доступні ліки" та моделей її реалізації, належного доступу до лікарських засобів, зокрема рецептурних та тих, що підлягають реімбурсації в сільській місцевості, віддалених та важкодоступних районах;
зменшення впливу самолікування та використання недоказових методів лікування шляхом зменшення впливу реклами та маркетингових інструментів впливу на пацієнта та надавачів медичних послуг та встановлення повноцінного контролю над рецептурним відпуском окремих категорій лікарських засобів.
Оперативна ціль 3. Формування та підтримка ціннісного ставлення населення до здоров’я
Реалізація оперативної цілі дасть змогу населенню володіти повною інформацією, змінити ставлення до свого здоров’я та приймати усвідомлені рішення та вчиняти відповідальні дії щодо власного здоров’я, факторів впливу на нього та доступних інструментів його зміцнення та забезпечить державне регулювання і контроль над ключовими факторами ризику, які впливають на здоров’я населення.
Завданнями з реалізації цієї оперативної цілі Стратегії є:
сприяння створенню безпечних умов та середовища життєдіяльності людини з метою збереження та зміцнення здоров’я шляхом впровадження національних, регіональних та місцевих програм з контролю за тютюнопалінням, споживанням алкогольних напоїв, азартними іграми, дорожньої безпеки, промоції здоров’я та заходів з первинної профілактики тощо;
створення умов для систем харчування та захисту прав споживачів, які сприяють рівноправному доступу до безпечних, здорових та екологічно чистих продуктів харчування протягом усього життя, зокрема формуванню здорових харчових звичок в закладах освіти та виховання;
забезпечення включення питань здоров’я до освітніх та виховних програм на всіх рівнях;
впровадження у практику надання медичної допомоги моделі спільного прийняття клінічних рішень та сприяння підвищенню рівня відповідальності людей щодо власного здоров’я;
здійснення комплексних заходів, спрямованих на екологічні детермінанти здоров’я, включаючи забруднення навколишнього природного середовища, доступ до безпечної питної води і рекреаційних зон, санітарії і гігієни, чистого повітря, а також адаптації до змін клімату з метою створення безпечного, здорового середовища життєдіяльності людини;
розроблення та впровадження програм для підвищення рівня знань населення в питаннях здоров’я та безпеки життєдіяльності;
забезпечення практичного врахування питання впливу на громадське здоров’я під час прийняття рішень, формування державних політик та здійснення заходів на всіх рівнях;
забезпечення доступу пацієнта до управління власними медичними даними, а також інформацією про доступні та надані послуги.
Оперативна ціль 4. Відновлення, розвиток та підтримка напрямів, пов’язаних з новими викликами та задоволенням потреб населення під час надзвичайних ситуацій
Реалізація оперативної цілі дасть змогу забезпечити належне планування заходів з відновлення, створити умови та підтримати окремі напрями у сфері охорони здоров’я, нагальність розвитку яких зумовлена наслідками пандемії гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та збройної агресії, і які потребуватимуть додаткових зусиль для збереження здоров’я населення, інтеграції ветеранів війни та внутрішньо переміщених осіб, населення деокупованих територій та післявоєнного відновлення країни.
Завданнями з реалізації цієї оперативної цілі Стратегії є:
забезпечення єдиного підходу та визначення критеріїв пріоритетності під час поетапного відновлення інфраструктури системи охорони здоров’я з урахуванням потреб населення та його окремих груп з метою необхідності відновлення доступу до медичних послуг та урахуванням планів розвитку спроможних мереж закладів охорони здоров’я;
формування та забезпечення поетапного виконання планів заходів з підвищення енергонезалежності та екологічних підходів забезпечення життєдіяльності закладів охорони здоров’я на всіх рівнях, зокрема з використанням відновлюваних джерел енергії, проведення термоізоляції будівель, впровадження альтернативних джерел опалення тощо;
забезпечення впровадження тимчасових технічних рішень, спрямованих на відновлення доступу до медичних послуг в умовах обмежених ресурсів чи можливості їх надання, з одного боку, та недопущення використання тимчасових рішень на постійній основі, з іншого боку;
забезпечення комплексного врахування потреб ветеранів війни, населення, що перебуває на територіях, звільнених від окупації, та внутрішньо переміщених осіб в наданні медичної допомоги та недопущення дублювання функцій та подвійного фінансування витрат на її організацію;
забезпечення розвитку багаторівневої науково обґрунтованої моделі надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров’я, її належного фінансування, інтеграції на всіх рівнях медичної допомоги та взаємозв’язку із системою заходів та суб’єктами в інших сферах життєдіяльності на основі багатофункціональних реабілітаційних центрів та відділень;
забезпечення розвитку послуг з психічного здоров’я, психосоціальної підтримки, які наближені до людини, а також сплановані з урахуванням потреб територіальної громади, зокрема під час збройної агресії та періоду відновлення, та належного взаємозв’язку між усіма залученими сторонами;
перегляд підходів до функціонування стаціонарних закладів з надання психіатричної допомоги, умов перебування, до надання медичної допомоги та забезпечення належного дотримання прав людини;
впровадження комплексних заходів з підтримки материнства та дитинства, зокрема спрямованих на збільшення народжуваності, завдяки розвитку та підтримки репродуктивних технологій, зменшення дитячої смертності та подальшого масштабування послуг ранньої діагностики та технологій раннього втручання;
забезпечення розвитку паліативної допомоги та доступу до ефективного знеболення;
забезпечення розвитку та технічної спроможності мережі закладів судово-медичної експертизи;
забезпечення розвитку медичних послуг, зокрема планової імунізації, вакцинації у відповідь на спалахи і профілактики за епідеміологічними показаннями та постекспозиційної профілактики осіб, які зазнали впливу інфекції;
розроблення довгострокового перспективного бачення повного інфраструктурного оновлення та відбудови мережі закладів охорони здоров’я відповідно до нових будівельних норм, моделей надання медичної допомоги, розвитку системи охорони здоров’я в Україні згідно з найкращими європейськими практиками;
розроблення підходів щодо забезпечення та за потреби спільного використання автотранспорту медичними працівниками, зокрема під час надання первинної медичної допомоги у важкодоступних районах та районах з незначною густотою населення;
забезпечення розвитку та посилення систем моніторингу вживання психоактивних речовин, алкогольних напоїв, ігрової залежності (лудоманії) та забезпечення виконання комплексних заходів із зменшення попиту та пропозиції на фактори та продукти, що здатні призводити до значного зловживання та формувати залежність;
забезпечення доступності послуг з лікування травм та опіків, ортопедії, реконструктивної хірургії шляхом розроблення відповідних маршрутів пацієнтів та формування національних мереж;
забезпечення доступності послуг та технологій з відновлення та компенсації втрат слуху та зору;
забезпечення розвитку інтегрованої системи невідкладної медичної допомоги в рамках єдиної системи цивільного захисту з метою залучення сил і засобів реагування системи екстреної медичної допомоги і медицини катастроф та аеромедичної евакуації, а також сил і засобів комплексного реагування на надзвичайні ситуації у разі виникнення загроз радіаційного, хімічного, біологічного та ядерного характеру.
Оперативна ціль 5. Забезпечення прозорості національної політики у сфері охорони здоров’я та залучення громадянського суспільства до прийняття рішень
Реалізація оперативної цілі дасть змогу встановити належні інструменти участі громадянського суспільства у формуванні та реалізації політики у сфері охорони здоров’я на всіх рівнях, планувати програми та послуги з охорони здоров’я за їх безпосередньою участю та забезпечити прозорість у прийнятті відповідних рішень.
Завданнями з реалізації цієї оперативної цілі Стратегії є:
забезпечення залучення громадянського суспільства до розроблення політики і управління у сфері охорони здоров’я шляхом сприяння обізнаності населення, заохочення взаємодії між національними інституціями і закладами охорони здоров’я та громадянським суспільством, громадянами, територіальними громадами, пацієнтськими організаціями, професійними асоціаціями, професійними спілками, медіа тощо;
створення та впровадження елементів ефективного управління закладами охорони здоров’я, які забезпечують громадську підзвітність та нагляд, зокрема шляхом формування наглядових рад на основі принципів належного управління;
посилення комунікації та роз’яснення щодо процесів розроблення, розширення та затвердження державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення та переліку лікарських засобів і медичних виробів, що покриваються за рахунок державного бюджету;
створення можливості для захищеного доступу до знеособлених агрегованих великих даних в електронній системі охороні здоров’я та їх використання для громадянського суспільства, учених, бізнесу, зокрема з комерційними цілями.
Очікуваними результатами досягнення Стратегічної цілі 1 є:
модель системи охорони здоров’я, що забезпечує збалансоване, безперервне надання безоплатних, якісних і безпечних послуг населенню;
розширення ролі первинної ланки медичної допомоги, трансформація маршрутів пацієнтів та перегляд моделі надання медичної допомоги;
інтеграція монопрофільних закладів охорони здоров’я до структури багатопрофільних закладів охорони здоров’я;
здійснення заходів щодо збільшення доступності до лікарських засобів та медичних виробів;
перегляд нормативно-правових актів з метою удосконалення системи регулювання у сфері обігу лікарських засобів та медичних виробів та процесів закупівлі лікарських засобів;
забезпечення доступності населення до інформації про фактори життєдіяльності, що впливають на здоров’я та культуру ставлення до власного здоров’я;
запровадження здійснення заходів, що дають змогу забезпечувати стійкість системи охорони здоров’я з урахуванням викликів, пов’язаних з пандемією та збройною агресією;
залучення інститутів громадянського суспільства до прийняття рішень у системі охорони здоров’я.
Стратегічна ціль 2. Посилення міжсекторальної координації державної політики, що впливає на систему охорони здоров’я
Оперативна ціль 1. Забезпечення професійної автономії, сталого розвитку та ефективної роботи суб’єктів, що провадять діяльність у сфері охорони здоров’я
Реалізація оперативної цілі дасть змогу посилити та сформувати стійкі національні інституції та агенції охорони здоров’я, що мають довіру суспільства та спроможні ефективно реагувати на виклики системи, а також удосконалити управління системою та взаємодію з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до впровадження реформ з децентралізації.
Завданнями з реалізації цієї оперативної цілі Стратегії є:
продовження інституційного зміцнення НСЗУ як єдиного національного замовника медичних послуг, лікарських засобів та медичних виробів, посилення її підзвітності перед Кабінетом Міністрів України та населенням;
забезпечення функціонування та належної організаційної, фінансової і кадрової спроможності державної установи "Центр громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України" як головної експертної установи у сфері громадського здоров’я на національному рівні та посилення ролі мережі центрів контролю та профілактики хвороб як ключових інституцій у сфері громадського здоров’я на регіональному рівні;
забезпечення функціонування та належної організаційної, фінансової і кадрової спроможності державного закладу "Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Міністерства охорони здоров’я України" як головної координуючої та експертної установи у сфері екстреної медичної допомоги та медицини катастроф;
забезпечення функціонування центральної закупівельної організації, що здійснює централізовану закупівлю якісних ліків та медичних виробів за кошти державного бюджету, забезпечує функціонування єдиного закупівельного простору, застосовуючи сучасні закупівельні інструменти та методики на національному та регіональному рівні;
нарощення потенціалу основних підпорядкованих інституцій у сфері охорони здоров’я, які забезпечують розвиток електронної системи охорони здоров’я, керують плануванням людських ресурсів, оцінюванням технологій охорони здоров’я та іншими критично важливими функціями в системі охорони здоров’я;
зміцнення потенціалу та забезпечення лідерства МОЗ як органу, що формує державну політику та керує національною системою охорони здоров’я, зокрема в питаннях міжсекторальної співпраці;
забезпечення поетапної зміни підходів до управління та оптимізації апарату МОЗ шляхом вилучення невластивих функцій та їх делегування до відповідних органів або установ з метою зосередження функціоналу МОЗ на формуванні ефективної державної політики та стратегічного управління у галузі охорони здоров’я;
створення та забезпечення інституційної спроможності центрального органу виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері створення, допуску на ринок, контролю якості, безпеки та ефективності лікарських засобів та медичних виробів;
визначення інституції (інституцій), відповідальної (відповідальних) за методичне забезпечення практики ведення електронних медичних записів з позиції клінічної доцільності та ефективності з визначеними власниками таких процесів, розроблення та впровадження механізму виконання ними таких повноважень;
посилення співпраці з регіональними структурними підрозділами з питань охорони здоров’я та органами місцевого самоврядування та їх ролі у формуванні та управлінні спроможними мережами закладів охорони здоров’я, ресурсами, розробленні та впровадженні місцевих політик та програм у сфері охорони здоров’я.
Оперативна ціль 2. Забезпечення належного фінансування системи охорони здоров’я та ефективного використання її ресурсів
Реалізація оперативної цілі дасть змогу забезпечити стійке та гнучке фінансування системи охорони здоров’я завдяки постійному збільшенню ресурсів, спрямованих на задоволення її потреб, пошуку додаткових джерел надходжень, що не створюють бар’єрів для доступу до медичних послуг для населення, та безперервній оптимізації наявних витрат та механізму виконання програм.
Завданнями з реалізації цієї оперативної цілі Стратегії є:
продовження об’єднання (пулінгу) коштів різних бюджетів для фінансування системи охорони здоров’я, зокрема для проведення централізованих закупівель;
проведення оптимізації установ, підприємств та організацій у сфері управління МОЗ та Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками і позбавлення непрофільних та неприбуткових активів;
впровадження механізму забезпечення ефективності використання власних коштів закладами охорони здоров’я, зокрема шляхом посилення спроможності щодо фінансового планування закладів охорони здоров’я, впровадження елементів моніторингу за витратами;
розроблення чітких правил та регуляцій для розвитку ринку добровільного медичного страхування, зокрема додаткового для послуг, які не покриваються державними фінансовими гарантіями медичного обслуговування населення, не загрожують життю та не пов’язані безпосередньо з клінічною якістю обслуговування.
Оперативна ціль 3. Розвиток міжсекторального співробітництва для забезпечення загальнодержавного підходу у вирішенні питань охорони здоров’я
Реалізація оперативної цілі дасть змогу посилити організаційну спроможність системи, ефективно розподіляти функції, ресурси, уникати їх дублювання та формування прогалин і відстежувати прогрес у виконанні завдань.
Завданнями з реалізації цієї оперативної цілі Стратегії є:
впровадження міжсекторального координаційного механізму та платформи щодо пріоритетних проблем громадського здоров’я та чіткого механізму взаємозв’язку та взаємодії між ними на національному, регіональному та місцевому рівні;
забезпечення міжсекторальної співпраці за принципом "здоров’я в усіх політиках" та спільного формування пріоритетів, єдиних для всіх політик у сфері охорони здоров’я та тих, що спричиняють вплив на здоров’я;
забезпечення відкритості даних щодо ініціатив та заходів з питань здоров’я та недопущення фрагментації зусиль та дублювання функцій в єдиній системі.
Оперативна ціль 4. Реалізація політики у сфері охорони здоров’я з урахуванням права ЄС та глобального порядку денного
Реалізація оперативної цілі дасть змогу прискорити інтеграцію системи охорони здоров’я країни, привести окремі норми законодавства у відповідність з вимогами ЄС, впровадити міжнародні стандарти функціонування національної системи охорони здоров’я країни, посилити співпрацю на всіх рівнях, а також провести підготовку та посилення спроможності суб’єктів системи охорони здоров’я до практичного перебування та функціонування в єдиному європейському просторі охорони здоров’я.
Завданнями з реалізації цієї оперативної цілі Стратегії є:
забезпечення комплексної гармонізації законодавства України у сфері охорони здоров’я із законодавством ЄС та встановлення контролю за його дотриманням;
забезпечення гармонізації із міжнародними стандартами підходів до розроблення, адаптації та прийняття клінічних рекомендацій та настанов у системі охорони здоров’я;
забезпечення гармонізації регулювання у сфері виробництва, обігу та верифікації лікарських засобів, технічних регламентів з медичних виробів із законодавством ЄС з урахуванням вимог Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, та умов членства в міжнародних організаціях, зокрема цифровізації відповідних процесів;
забезпечення постійної взаємодії з інституціями ЄС для отримання передового досвіду та формування довготривалого партнерства;
забезпечення виконання міжнародних зобов’язань України у сфері охорони здоров’я, залученості до глобальних ініціатив та вирішення питань глобального здоров’я як активного повноправного учасника та своєчасної сплати членських внесків;
приведення освітніх програм за спеціальностями галузі знань "Охорона здоров’я та соціальне забезпечення" медичних закладів вищої освіти у відповідність з європейськими вимогами та потребами трансформації системи охорони здоров’я в Україні, забезпечення регулярного їх перегляду та сприяння визнанню українських документів про освіту у сфері охорони здоров’я у світі;
забезпечення інтеграції з європейською системою охорони здоров’я та єдиним ринком, що гарантуватиме транскордонну мобільність пацієнтів та надання медичних послуг;
забезпечення постійної координації співпраці з міжнародними донорськими організаціями, проектами міжнародної технічної допомоги, прозорості залучення та використання коштів міжнародних партнерів.
Оперативна ціль 5. Забезпечення послідовного розвитку системи охорони здоров’я з використанням сучасних та деталізованих фактичних даних, сучасних інструментів планування та кращих світових практик
Реалізація оперативної цілі дасть змогу посилити ефективність та обґрунтованість управлінських рішень у сфері охорони здоров’я, забезпечити об’єктивність та неупередженість формування та використання даних, удосконалити законодавчі рамки для функціонування інтегрованої інформаційної системи охорони здоров’я, узгодити національні показники здоров’я з міжнародними стандартами, а також забезпечити послідовність у реалізації політики у сфері охорони здоров’я.
Завданнями з реалізації цієї оперативної цілі Стратегії є:
посилення потенціалу національних наукових та науково-дослідницьких інститутів у прогнозуванні, плануванні та підготовці обґрунтованих пропозицій для прийняття управлінських рішень у сфері охорони здоров’я із залученням суб’єктів з інших секторів;
посилення механізму транскордонного обміну інформацією, зокрема внесення вітчизняних даних до міжнародних реєстрів, сприяння встановленню довготривалого партнерства та включенню українських професійних асоціацій та об’єднань до міжнародних мереж, посиленню міжнародної співпраці та наукового співробітництва;
забезпечення використання фактичних даних, врахування потреб населення під час воєнного стану та у повоєнний період під час планування та здійснення заходів з відновлення, розвитку та реформування системи охорони здоров’я, зокрема розроблення та впровадження механізму проведення аналізу поточної ситуації та якості надання допомоги у разі захворювань, що мають найбільший тягар;
забезпечення постійного розвитку та удосконалення програми державних гарантій медичного обслуговування населення, деталізації розрахунків та витрат в межах послуг, зокрема вартості лікарських засобів та медичних виробів, що базується на достовірних даних про вартість компонентів медичної допомоги, її об’ємах та наявних медичних технологіях;
забезпечення використання даних електронної системи охорони здоров’я для ухвалення управлінських рішень у системі охорони здоров’я та громадського здоров’я;
забезпечення розвитку інформаційної платформи даних та належного захищеного доступу до даних про здоров’я, стандартизації обміну даними на рівні їх збору, передачі та звітування;
забезпечення проведення регулярних незалежних оцінок, зокрема із залученням міжнародних організацій, щодо прогресу розвитку системи охорони здоров’я та окремих її компонентів, посилення механізму збору та аналізу даних, що використовуються для формування глобальних звітів України за показниками у сфері охорони здоров’я.
Оперативна ціль 6. Посилення спроможності та забезпечення належного управління системою охорони здоров’я в умовах надзвичайних ситуацій та глобальних загроз
Реалізація оперативної цілі дасть змогу забезпечити захист і збереження здоров’я населення шляхом запобігання, раннього виявлення, розроблення механізму та підтримання в стані постійної готовності елементів ефективного реагування на надзвичайні ситуації; запобігти транскордонному поширенню загроз, які можуть становити небезпеку громадському здоров’ю, шляхом розбудови спроможності системи відповідно до вимог Міжнародних медико-санітарних правил.