ЗАКОН УКРАЇНИ
Про культуру
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, № 24, ст.168)( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 4731-VI від 17.05.2012, ВВР, 2013, № 15, ст.98 № 5029-VI від 03.07.2012, ВВР, 2013, № 23, ст.218 № 5461-VI від 16.10.2012, ВВР, 2014, № 5, ст.62 № 1166-VII від 27.03.2014, ВВР, 2014, № 20-21, ст.745 № 76-VIII від 28.12.2014, ВВР, 2015, № 6, ст.40 № 911-VIII від 24.12.2015, ВВР, 2016, № 5, ст.50 № 954-VIII від 28.01.2016, ВВР, 2016, № 10, ст.102 - щодо набрання чинності Закону див. Закон № 1656-VIII від 06.10.2016 № 955-VIII від 28.01.2016, ВВР, 2016, № 10, ст.103 № 2054-VIII від 23.05.2017, ВВР, 2017, № 26, ст.298 № 2145-VIII від 05.09.2017, ВВР, 2017, № 38-39, ст.380 № 2269-VIII від 18.01.2018, ВВР, 2018, № 12, ст.68 № 2458-VIII від 19.06.2018, ВВР, 2018, № 34, ст.257 № 2481-VIII від 03.07.2018, ВВР, 2018, № 36, ст.274 № 2581-VIII від 02.10.2018, ВВР, 2018, № 46, ст.371 № 2704-VIII від 25.04.2019, ВВР, 2019, № 21, ст.81 № 385-IX від 17.12.2019, ВВР, 2020, № 15, ст.94 № 447-IX від 14.01.2020, ВВР, 2020, № 29, ст.189 № 524-IX від 04.03.2020, ВВР, 2020, № 38, ст.279 № 692-IX від 16.06.2020, ВВР, 2020, № 43, ст.371 № 720-IX від 17.06.2020, ВВР, 2020, № 47, ст.408 № 1432-IX від 29.04.2021, ВВР, 2021, № 31, ст.246 № 1724-IX від 08.09.2021, ВВР, 2021, № 50, ст.396 № 2310-IX від 19.06.2022 № 2849-IX від 13.12.2022, ВВР) 2023, №№ 47-50, ст.120 № 3120-IX від 29.05.2023, ВВР, 2023, № 76, ст.265 № 3152-IX від 10.06.2023, ВВР, 2023, № 78, ст.275 № 3792-IX від 06.06.2024 )( Установити, що у 2016 році норми і положення частини третьої статті 22, абзацу другого частини першої, частини третьої статті 29 цього Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та бюджету Фонду соціального страхування України згідно із Законом № 928-VIII від 25.12.2015 )( Установити, що у 2017 році норми і положення абзацу другого частини першої статті 29 цього Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів згідно із Законом № 1801-VIII від 21.12.2016 )( У тексті Закону слова "засоби масової інформації" у всіх відмінках і числах замінено словом "медіа" згідно із Законом № 2849-IX від 13.12.2022 )
Цей Закон визначає правові засади діяльності у сфері культури, регулює суспільні відносини, пов'язані із створенням, використанням, розповсюдженням, збереженням культурної спадщини та культурних цінностей, і спрямований на забезпечення доступу до них.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
1) базова мережа закладів культури - комплекс закладів культури, інших підприємств, установ, організацій, закладів освіти сфери культури державної та комунальної форм власності, діяльність яких спрямована на створення умов для забезпечення: розвитку творчості людини, професійної художньо-творчої самореалізації особистості та отримання кваліфікацій у різних видах мистецтва; підготовки кадрів у сфері культури; збирання, збереження, використання і поширення інформації про матеріальні та духовні культурні цінності, наукові розробки; цілісності культурного простору України, доступності національного культурного надбання; дотримання прав громадян у сфері культури;
( Пункт 1 частини першої статті 1 в редакції Закону № 1432-IX від 29.04.2021 )
1-1) базовий набір культурних послуг - перелік, зміст та обсяг культурних послуг, які обов’язково мають надаватися жителям територіальної громади для забезпечення доступу до читання та інформації, музейних предметів, кінофільмів, можливостей для творчого самовираження, мистецької освіти;
( Частину першу статті 1 доповнено пунктом 1-1 згідно із Законом № 1432-IX від 29.04.2021 )
2) вітчизняний (національний) культурний продукт - культурні блага і культурні цінності, створені (надані) вітчизняним виробником;
3) грант - фінансові ресурси, що надаються на безповоротній основі суб'єкту, який провадить діяльність у сфері культури, для реалізації культурно-мистецького проекту;
3-1) державна політика у сфері культури - нормативно-правова, регуляторна (адміністративна, економічна, фінансова) та публічна діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, спрямована на забезпечення культурних потреб громадян відповідно до пріоритетів суспільного розвитку;
( Частину першу статті 1 доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом № 1432-IX від 29.04.2021 )
4) діяльність у сфері культури (культурна діяльність) - творча, господарська, наукова, бібліотечна, інформаційна, музейна, освітня, культурно-дозвіллєва та розважальна діяльність, спрямована на створення, тиражування, розповсюдження, демонстрування, популяризацію, збереження і використання культурних благ та культурних цінностей для задоволення культурних потреб громадян;
5) заклад культури - юридична особа, основною діяльністю якої є діяльність у сфері культури, або структурний підрозділ юридичної особи, функції якого полягають у провадженні діяльності у сфері культури;
5-1) заклад освіти сфери культури - юридична особа, що забезпечує здобуття мистецької освіти та/або підготовку кадрів у сферах культури та мистецтв;
( Частину першу статті 1 доповнено пунктом 5-1 згідно із Законом № 1432-IX від 29.04.2021 )
5-2) креативні індустрії - види економічної діяльності, метою яких є створення доданої вартості і робочих місць через культурне (мистецьке) та/або креативне вираження;
( Частину першу статті 1 доповнено згідно із Законом № 2458-VIII від 19.06.2018; в редакції Закону № 692-IX від 16.06.2020 )
5-3) креативний продукт - товари та послуги, що створені/надані за результатами культурного (мистецького) та/або креативного вираження і мають високу додану вартість;
( Частину першу статті 1 доповнено згідно із Законом № 692-IX від 16.06.2020 )
6) культура - сукупність матеріального і духовного надбання певної людської спільноти (етносу, нації), нагромадженого, закріпленого і збагаченого протягом тривалого періоду, що передається від покоління до покоління, включає всі види мистецтва, культурну спадщину, культурні цінності, науку, освіту та відображає рівень розвитку цієї спільноти;
6-1) культурна послуга - дії фізичних та/або юридичних осіб, які провадять культурну діяльність, спрямовані на задоволення культурних, інтелектуальних потреб людини, забезпечення творчого, духовного розвитку особистості, що мають визначену вартість та споживаються в процесі надання (виконання) цих дій;
( Частину першу статті 1 доповнено пунктом 6-1 згідно із Законом № 1432-IX від 29.04.2021 )
7) культурний простір України - сфера, в якій відповідно до законодавства провадиться культурна діяльність та задовольняються культурні, інформаційні та дозвіллєві потреби громадян, що охоплює, зокрема, телебачення, радіомовлення, періодичні друковані видання та книговидавничу продукцію, ринок культурних благ, а також культурно-мистецьке середовище;
( Пункт 7 частини першої статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2054-VIII від 23.05.2017 )
8) культурні блага - товари та послуги, що виробляються в процесі провадження діяльності у сфері культури для задоволення культурних потреб громадян (книги, художні альбоми, аудіовізуальні твори та їх демонстрування, аудіопродукція (музичні звукозаписи), твори та документи на новітніх носіях інформації, вироби художніх промислів, театральні та циркові вистави, концерти, культурно-освітні послуги тощо);
9) культурно-мистецька громадськість - митці та працівники закладів культури, інші працівники, об'єднані в професійні творчі спілки, національно-культурні товариства;
( Пункт 10 частини першої статті 1 виключено на підставі Закону № 1432-IX від 29.04.2021 )
11) культурно-мистецький проект - форма культурної діяльності з визначеними метою і строком реалізації (досягнення мети), а також цільовим фінансуванням згідно з кошторисом (бюджетом);
11-1) мистецька освіта - спеціалізована освіта у сферах культури та мистецтв;
( Частину першу статті 1 доповнено пунктом 11-1 згідно із Законом № 1432-IX від 29.04.2021 )
12) мистецтво - творча художня діяльність у сферах: літератури, архітектури, скульптури, живопису, графіки, декоративно-вжиткового мистецтва, музики, танцю, театру, кіно та інші види діяльності людини, що відображають дійсність у художніх образах;
13) мистецьке аматорство - непрофесійна творча діяльність окремих осіб або колективів, що не є для них основним заняттям і не має на меті отримання доходів;
13-1) музичний недраматичний твір - змістовно завершений музичний твір з текстом або без тексту, не призначений для сценічного показу або театральної постановки, а також публічного виконання у театральному мистецтві;
( Частину першу статті 1 доповнено пунктом 13-1 згідно із Законом № 2310-IX від 19.06.2022 )
14) національне культурне надбання - сукупність унікальних культурних цінностей, об'єктів культурної спадщини, що мають виняткове історичне значення для формування культурного простору України;
15) національно-культурна державна цільова програма - програма, спрямована на створення сприятливих умов національно-культурного розвитку, збереження національно-культурної спадщини, задоволення інтелектуальних та духовних потреб людини, та цільова регіональна програма у сфері культури, що передбачають вирішення питань, пов'язаних з діяльністю та розвитком базової мережі закладів культури всіх рівнів або відповідного рівня, а також реалізацію культурно-мистецьких проектів і здійснення державними та недержавними закладами культури заходів, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів;
15-1) національний музичний продукт - музичний продукт (фонограма, відеограма, музичний кліп), який містить виконання музичного твору з текстом українською мовою або мовою корінних народів України або музичного твору без тексту, а також відповідає кожній з таких ознак:
виконавцем або одним з виконавців є громадянин України і/або фізична особа - іноземець, особа без громадянства, яка постійно або тимчасово проживає в Україні;
виробником фонограми, відеограми, музичного кліпу є громадянин України і/або фізична особа - іноземець, особа без громадянства, яка постійно або тимчасово проживає в Україні, і/або юридична особа, зареєстрована за законодавством України;
( Частину першу статті 1 доповнено пунктом 15-1 згідно із Законом № 2310-IX від 19.06.2022 )
16) нематеріальна культурна спадщина - звичаї, форми показу та вираження, знання, навички, що передаються від покоління до покоління, постійно відтворюються спільнотами та групами під впливом їхнього досвіду, оточення, взаємодії з природою, історії та формують у них почуття самобутності та наступності, сприяючи таким чином повазі до культурного розмаїття і творчості людини;
17) об'єкти культурного призначення - цілісні майнові комплекси клубних закладів (клубів, будинків культури, палаців культури тощо), парків культури та відпочинку, бібліотек, музеїв, архівів історико-культурних заповідників, театрально-видовищних закладів (театрів, філармоній, концертних організацій, музичних колективів, ансамблів тощо), кінотеатрів, інших закладів культури; пам'ятки культурної спадщини, предмети колекцій, зібрання, фонди, будівлі, споруди культурного призначення та інші культурні цінності;
18) працівник культури (працівник у сфері культури) - професійний творчий працівник або працівник закладу культури чи інша фізична особа, яка провадить діяльність у сфері культури;
19) професійний творчий працівник - особа, яка провадить творчу діяльність на професійній основі, результатом якої є створення або інтерпретація творів у сфері культури та мистецтва, публічно представляє такі твори на виставках, шляхом публікації, сценічного виконання, кіно-, теле-, відеопоказу тощо та/або є членом творчої спілки, та/або має державні нагороди за діяльність у сфері культури та мистецтва;
20) суб'єкти діяльності у сфері культури - фізичні та юридичні особи, що провадять культурну діяльність або реалізують владні повноваження у сфері культури;
21) творча діяльність - діяльність із створення, інтерпретації та виконання творів.
( Пункт 21 частини першої статті 1 в редакції Закону № 1432-IX від 29.04.2021 )
2. Термін "культурні цінності" вживається у значенні, наведеному у Законі України "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей".
( Частина друга статті 1 в редакції Закону № 692-IX від 16.06.2020 )
Стаття 2. Законодавство України про культуру
1. Законодавство України про культуру складається з Конституції України, цього Закону та інших законів, що регламентують діяльність у сфері культури, міжнародних договорів з питань культури, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інших нормативно-правових актів.
2. Законодавство України про культуру регулює:
1) діяльність у сфері:
художньої літератури, кінематографії, театрального, музичного, хореографічного, пластичного, образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва, архітектури, фотомистецтва, дизайну;
нематеріальної культурної спадщини, в тому числі народної культури (фольклор, традиції, звичаї і обряди, діалекти і говірки, народні художні промисли та ремесла, історична топоніміка тощо);
охорони національного культурного надбання, в тому числі культурної спадщини;
музейної справи, колекціонування;
архівної справи;
бібліотечної справи;
книговидання, створення видавничої продукції, її розповсюдження і використання;
створення і розповсюдження фонограмної та аудіовізуальної продукції;
мистецької освіти та її науково-методичного забезпечення;
( Абзац десятий пункту 1 частини другої статті 2 в редакції Закону № 1432-IX від 29.04.2021 )
наукових досліджень у сфері культури;
міжнародних культурних зв'язків, а також переміщення культурних цінностей через державний кордон;
виробництва матеріалів та обладнання, необхідних для збереження, створення і використання культурних цінностей та культурної спадщини;
2) іншу діяльність, основною метою якої є створення, збереження, розповсюдження і використання культурних цінностей, культурної спадщини та культурних благ.
3. Законодавство України про культуру має на меті:
забезпечення реалізації і захист конституційних прав громадян України у сфері культури - створення правових гарантій для вільного провадження культурної діяльності, свободи творчості, доступу до культурних цінностей, культурної спадщини та інформації про них;
збереження і примноження національного культурного надбання;
врегулювання відносин суб'єктів діяльності у сфері культури щодо інтелектуальної власності у сфері культури, забезпечення реалізації та захист авторського права і суміжних прав;
визначення пріоритетів державної політики у сфері культури, форм, підстав, умов та порядку надання державної підтримки культури, гарантій невтручання держави у творчі процеси, механізму впливу громадськості на формування і реалізацію державної політики у сфері культури.
4. Відносини у сфері культури, що стосуються охорони та використання об'єктів інтелектуальної власності, врегульовуються законодавством про інтелектуальну власність з урахуванням положень цього Закону.
Стаття 3. Основні засади державної політики у сфері культури
1. Основними засадами державної політики у сфері культури є:
визнання культури одним з основних факторів самобутності Українського народу - громадян України всіх національностей (далі - Український народ);
сприяння створенню єдиного культурного простору України, збереженню цілісності культури;
захист і збереження культурної спадщини та культурних цінностей як основи національної культури, турбота про розвиток культури;
сприяння утвердженню гуманістичних ідей, високих моральних засад у суспільному житті;
формування ненасильницької культури в суспільстві, поваги до прав і свобод людини, унеможливлення її дискримінації за будь-якими ознаками, приниження її честі та гідності;
( Частину першу статті 3 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 3792-IX від 06.06.2024 )
забезпечення свободи творчості та форм культурного самовираження, захист прав інтелектуальної власності, авторського права і суміжних прав;
гарантування прав громадян у сфері культури;
забезпечення доступності для кожного якісних культурних послуг;
інклюзивність;
створення умов для творчого розвитку особистості, підвищення культурного рівня, естетичного виховання громадян, доступності мистецької освіти, задоволення культурних потреб Українського народу, розвитку закладів культури незалежно від форми власності, залучення у сферу культури інвестицій, коштів від надання платних послуг, благодійної діяльності, з інших не заборонених законодавством джерел;
сприяння діяльності професійних творчих спілок та громадських організацій у сфері культури, активному функціонуванню державної мови в культурному просторі України, доступу громадян до культурних благ;
визначення естетичного виховання дітей та юнацтва пріоритетом розвитку культури;
забезпечення діяльності базової мережі закладів культури;
підтримка діяльності у сфері культури, пов’язаної з виготовленням і розповсюдженням електронних та друкованих медіа, аудіо- та аудіовізуальної продукції, розробленням комп’ютерних технологій та підвищенням їх потенціалу для розширення доступу та залучення громадськості до діяльності у сфері культури тощо;
пропагування української національної культури у всій її різноманітності за кордоном та світового культурного надбання в Україні;
підтримка вітчизняного виробника у сфері культури;
стимулювання розвитку креативних індустрій та вироблення конкурентоспроможного креативного продукту;
забезпечення розвитку міжнародного культурного співробітництва;
формування страхового фонду документації про культурні цінності та документів на об’єкти культурної спадщини.
( Стаття 3 в редакції Закону № 1432-IX від 29.04.2021 )
Стаття 4. Пріоритети державної політики у сфері культури
1. Пріоритетами державної політики у сфері культури є:
розвиток культури української нації, корінних народів та національних меншин України;
актуалізація ролі культури як системи цінностей, ресурсу для забезпечення сталого розвитку та консолідації суспільства;
посилення освітнього, інноваційного та комунікаційного потенціалу культури;
охорона культурної спадщини та культурних цінностей, збереження, відтворення та охорона традиційного характеру середовища;
естетичне виховання громадян, передусім дітей та юнацтва;
розвиток мистецької освіти, кадрове забезпечення сфери культури;
автономія та самоврядування закладів культури та закладів освіти у сфері культури;
розширення та модернізація культурної інфраструктури села;
охорона, заохочення та підтримка культурного розмаїття як одного з найважливіших чинників сталого розвитку держави;
економічна (фінансова), територіальна (фізична), соціальна та інформаційна доступність якісних культурних послуг для кожного;
створення, виробництво, тиражування, розповсюдження, демонстрування, споживання, популяризація, збереження та використання культурних благ;
розвиток державно-приватного партнерства, залучення інвестицій у сферу культури;
забезпечення проведення досліджень у сфері культури;
підвищення престижності у суспільстві професій у сфері культури;
розвиток креативних індустрій.
2. Пріоритети державної політики у сфері культури визначаються:
стратегіями, концепціями, програмами у сфері культури, що розробляються і затверджуються згідно із законодавством;
щорічним посланням Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України та програмами діяльності Кабінету Міністрів України, схваленими Верховною Радою України, в яких враховуються аспекти розвитку культури;
завданнями з розвитку сфери культури, визначеними планами пріоритетних дій Кабінету Міністрів України.
Пріоритети державної політики у сфері культури враховуються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у програмах соціально-економічного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
3. Стратегію розвитку культури та план заходів щодо її реалізації, які ґрунтуються на принципах послідовності, наступництва і безперервності державної політики у сфері культури, затверджує Кабінет Міністрів України один раз на п’ять років за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв.
( Стаття 4 із змінами, внесеними згідно із Законами № 4731-VI від 17.05.2012, № 954-VIII від 28.01.2016, № 2458-VIII від 19.06.2018; в редакції Закону № 1432-IX від 29.04.2021 )
Стаття 4-1. Моніторинг та оцінювання реалізації державної політики у сфері культури
1. Моніторинг реалізації державної політики у сфері культури (далі - моніторинг) - це система регулярного спостереження, оцінювання та прогнозу динаміки кількісних і якісних змін у сфері культури.
Моніторинг здійснюється шляхом збирання, передавання, систематизації, збереження та аналізу інформації про стан сфери культури, прогнозування змін у цій сфері, розроблення рекомендацій для інформаційно-аналітичного забезпечення управління, прийняття рішень щодо запобігання негативним змінам у сфері культури, формування державної політики у сфері культури на засадах сталого розвитку. Джерелами даних моніторингу є статистична інформація, адміністративні дані, дані соціологічних та інших досліджень тощо.
2. Оцінювання реалізації державної політики у сфері культури - це вимірювання прямих ефектів, результативності та наслідків реалізації державної політики у сфері культури, програм розвитку, проектів, оцінювання впливу, а також надання рекомендацій щодо прийняття управлінських рішень.
3. Суб’єктами моніторингу та оцінювання реалізації державної політики у сфері культури є:
на рівні адміністративно-територіальної одиниці - органи місцевого самоврядування, місцеві органи виконавчої влади;
на загальнодержавному рівні - центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері культури.
Порядок і методику здійснення моніторингу та оцінювання реалізації державної політики у сфері культури затверджує Кабінет Міністрів України.
( Закон доповнено статтею 4-1 згідно із Законом № 1432-IX від 29.04.2021 )
Стаття 4-2. Мінімальні стандарти забезпечення населення культурними послугами
1. Мінімальні стандарти забезпечення населення культурними послугами визначають:
базовий набір культурних послуг;
вимоги до ресурсного забезпечення базового набору культурних послуг;
показники та критерії оцінки якості надання культурних послуг.
Доступність культурної послуги визначається економічною (фінансовою), територіальною, фізичною, соціальною та інформаційною доступністю у необхідному для споживача вигляді з урахуванням зручного для отримувача місця, часу її надання.
Якість культурної послуги визначається сукупністю властивостей, що характеризують процес і результат її надання та обумовлюють здатність задовольнити певні потреби отримувача культурної послуги.
2. Мінімальні стандарти забезпечення населення культурними послугами, методику розрахунку собівартості базового набору культурних послуг, що надаються комунальними закладами культури, затверджує Кабінет Міністрів України.
Показники та критерії оцінювання якості надання культурних послуг затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері культури.
( Закон доповнено статтею 4-2 згідно із Законом № 1432-IX від 29.04.2021 )
Стаття 4-3. Механізми унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дитиною в закладах культури, в яких у колективах перебувають діти
1. Керівники та працівники закладів культури, в яких у колективах перебувають діти, зобов’язані сформувати середовище, вільне від насильства та жорстокого поводження з дитиною.
2. Керівник закладу культури, в якому в колективах перебувають діти:
затверджує положення про запобігання та протидію насильству та жорстокому поводженню з дітьми в закладі культури з урахуванням Типової програми унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми та Порядку реагування на випадки насильства та жорстокого поводження з дітьми, затверджених Кабінетом Міністрів України, забезпечує його оприлюднення, обов’язкове ознайомлення з ним працівників закладу та здійснює контроль за його виконанням;
розглядає усні та письмові заяви (скарги, повідомлення) про випадки насильства або жорстокого поводження з дитиною в закладі культури протягом однієї доби з моменту надходження та у разі виявлення ознак насильства або жорстокого поводження невідкладно повідомляє про це батьків, інших законних представників дитини, а також письмово повідомляє уповноважений підрозділ органу Національної поліції України та службу у справах дітей;
сприяє проходженню особами, які вчинили насильство або жорстоке поводження з дитиною, стали свідком або постраждали від насильства або жорстокого поводження, відповідної програми для таких осіб.
3. Працівники закладу культури, в якому в колективах перебувають діти, у разі виявлення ознак насильства або жорстокого поводження з дитиною зобов’язані:
вжити невідкладних заходів для припинення насильства або жорстокого поводження з дитиною;
за потреби надати домедичну допомогу, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги та звернутися до органів Національної поліції України;
повідомити керівника закладу культури, в якому в колективах перебувають діти, та принаймні одного з батьків або інших законних представників дитини, яка вчинила насильство або жорстоке поводження, та дитини, яка постраждала від насильства або жорстокого поводження.
( Закон доповнено статтею 4-3 згідно із Законом № 3792-IX від 06.06.2024 )
Стаття 5. Мова у сфері культури
1. Порядок застосування мов у сфері культури визначають Закон України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" та інші закони України.
( Частина перша статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2054-VIII від 23.05.2017; в редакції Закону № 2704-VIII від 25.04.2019 )
2. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування державної мови у сфері культури, гарантує вільне використання мов усіх національних меншин України.
( Стаття 5 в редакції Закону № 5029-VI від 03.07.2012 )
Розділ II
ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ У СФЕРІ КУЛЬТУРИ
Стаття 6. Права громадян у сфері культури
1. Громадяни мають право на:
свободу творчості;
вільний вибір виду діяльності у сфері культури, засобів і сфер застосування творчих здібностей, самостійне розпорядження своїм твором;
провадження творчої діяльності самостійно або з використанням будь-яких форм посередництва;
створення закладів культури недержавної форми власності різних напрямів діяльності та організаційно-правових форм;
об'єднання у творчі спілки, національно-культурні товариства, центри, фонди, асоціації, інші громадські організації у сфері культури;
збереження, розвиток, пропагування культурної, мовної самобутності, традицій, звичаїв та обрядів;
захист прав інтелектуальної власності, зокрема авторського права і суміжних прав;
доступ до культурних цінностей, культурної спадщини і культурних благ;
здобуття мистецької освіти;
( Абзац десятий частини першої статті 6 в редакції Закону № 1432-IX від 29.04.2021 )
інші права, встановлені законодавством.
Стаття 7. Свобода творчості
1. Держава гарантує свободу творчості, вільний вибір діяльності у сфері культури.
Право людини провадити творчу діяльність може реалізовуватися і на професійній, і на аматорській основі.
Держава сприяє творчій діяльності митців і творчих спілок.
2. Втручання у творчий процес і здійснення цензури у творчій діяльності не допускаються.
Стаття 8. Право на доступ до культурних цінностей та культурних благ
1. Громадяни мають право на доступ до культурних цінностей та культурних благ.
Право на доступ до культурних цінностей реалізується шляхом утримання або надання закладам культури державної підтримки з державного та місцевих бюджетів для забезпечення їх функціонування та доступності їх послуг для різних категорій населення.
2. Діти дошкільного віку, учні, студенти, пенсіонери, особи з інвалідністю, інші категорії населення, визначені законом, мають право на відвідування державних та комунальних закладів культури, здобуття мистецької освіти на пільгових умовах, передбачених законодавством.
( Частина друга статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2145-VIII від 05.09.2017, № 2581-VIII від 02.10.2018; в редакції Закону № 1432-IX від 29.04.2021 )
3. Пластові, скаутські громадські об’єднання, визначені Законом України "Про визнання пластового руху та особливості державної підтримки пластового, скаутського руху", мають право на користування державними та комунальними закладами культури, закладами позашкільної освіти у сфері культури на пільгових умовах, передбачених законодавством.
( Статтю 8 доповнено новою частиною згідно із Законом № 385-IX від 17.12.2019 )
4. Громадяни мають право на доступ до культурних цінностей шляхом:
користування документами Національного архівного фонду України або їх копіями;
ознайомлення з музейними колекціями, що належать до державної частини Музейного фонду України;
користування фондами бібліотек, що належать до Державного бібліотечного фонду України.
5. Порядок доступу до Національного архівного фонду України, Музейного фонду України, Державного бібліотечного фонду України, фільмофонду визначається законодавством.
Стаття 9. Право на утворення закладів культури
1. Юридичні та фізичні особи мають право створювати заклади культури з метою провадження діяльності у сфері культури самостійно або з використанням будь-яких форм посередництва у цій сфері у визначеному законодавством порядку.
2. Заклади культури можуть створюватися:
центральними органами виконавчої влади;
органами влади Автономної Республіки Крим;
місцевими органами виконавчої влади;
органами місцевого самоврядування;
творчими спілками, громадськими організаціями, іншими об'єднаннями громадян;
юридичними та фізичними особами, у тому числі іноземними.
3. В Україні гарантується можливість утворення різних за формою власності та видами діяльності у сфері культури закладів культури - театрів, концертних організацій, філармоній, культурних центрів, продюсерських агентств, професійних мистецьких колективів, кіностудій, кіно-, відеопрокатних закладів, видавництв, музеїв, архівів, заповідників, художніх галерей (виставок), бібліотек, клубних закладів, закладів освіти сфери культури, студій, кінотеатрів, цирків, парків культури та відпочинку, архітектурних, дизайнерських, рекламних, реставраційних центрів і майстерень тощо.
( Частина третя статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2145-VIII від 05.09.2017; в редакції Закону № 1432-IX від 29.04.2021 )
4. Законодавчими актами можуть визначатися особливості утворення окремих закладів культури.
Стаття 10. Права громадян України всіх національностей у сфері культури
1. Держава створює умови для культурного розвитку громадян України всіх національностей, сприяє залученню їх до спільного процесу створення культурних цінностей.
2. Громадяни України будь-якої національності мають право зберігати, розвивати і пропагувати свою культуру, мову, традиції, звичаї та обряди, утворювати національно-культурні товариства, центри, заклади культури та провадити будь-яку іншу діяльність у сфері культури, що не суперечить законодавству.
Стаття 11. Обов'язки у сфері культури
1. Фізичні та юридичні особи зобов'язані:
дотримуватися вимог законодавства щодо провадження діяльності у сфері культури;
дбати про збереження народних традицій і примноження національного культурного надбання, сприяти охороні культурної спадщини;
поважати культуру, мову, традиції, звичаї та обряди Українського народу;
піклуватися про естетичне виховання і культурний розвиток дітей, прилучення їх до цінностей вітчизняної та світової культури.
Розділ III
ДІЯЛЬНІСТЬ У СФЕРІ КУЛЬТУРИ
Стаття 12. Види і суб'єкти діяльності у сфері культури
1. До основних видів діяльності у сфері культури належать:
створення, виконання, тиражування, поширення (розповсюдження шляхом продажу, публічної демонстрації, публічного показу, публічного сповіщення, надання доступу тощо) та популяризація творів літератури і мистецтва;
( Абзац другий частини першої статті 12 в редакції Закону № 1432-IX від 29.04.2021 )
створення, збереження, охорона, використання та популяризація національного культурного надбання;
проведення наукових досліджень у сфері культури, літературна і художня критика, кінокритика;
організація відпочинку і дозвілля громадян;
вироблення креативного продукту;
( Частину першу статті 12 доповнено абзацом шостим згідно із Законом № 1432-IX від 29.04.2021 )
навчання різним видам мистецтв та підготовка кадрів для сфери культури;
( Частину першу статті 12 доповнено абзацом сьомим згідно із Законом № 1432-IX від 29.04.2021 )
2. Суб'єктами діяльності у сфері культури є:
держава в особі уповноважених органів виконавчої влади;
територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування;
професійні творчі працівники;
наукові працівники, зокрема, музейних, бібліотечних закладів, історико-культурних заповідників, архівних установ;
педагогічні працівники закладів освіти сфери культури;
митці, які працюють на засадах мистецького аматорства;
працівники культури;
заклади культури, заклади освіти сфери культури, а також підприємства, установи та організації всіх форм власності, статути (положення) яких передбачають провадження діяльності у сфері культури;
( Абзац дев'ятий частини другої статті 12 в редакції Закону № 1432-IX від 29.04.2021 )
окремі громадяни, об'єднання громадян, які провадять діяльність у сфері культури.
Стаття 13. Сприяння створенню єдиного культурного простору України, збереженню цілісності культури
1. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування під час підготовки пропозицій щодо формування та здійснення державної політики у сфері культури повинні враховувати необхідність створення єдиного культурного простору України та збереження цілісності культури.
2. Центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини та інші центральні і місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень вживають заходів для забезпечення охорони об'єктів культурної спадщини на території України.
( Частина друга статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5461-VI від 16.10.2012 )
3. Центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, інші органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень здійснюють цілеспрямовану політику щодо повернення незаконно вивезених з території України культурних цінностей та забезпечення охорони культурних цінностей і об'єктів культурної спадщини, які є власністю України і перебувають на території інших країн.
( Частина третя статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5461-VI від 16.10.2012 )
Стаття 14. Підтримка вітчизняних виробників у сфері культури
1. Підтримка вітчизняних виробників у сфері культури здійснюється відповідно до законодавства шляхом:
створення сприятливого режиму оподаткування та надання державою фінансової підтримки для виробництва і розповсюдження книг, фільмів та інших видів культурного продукту українською мовою в Україні та за кордоном;
встановлення квот демонстрування та розповсюдження вітчизняного україномовного культурного продукту на телебаченні, радіо, у кіно- та відеомережі;
здійснення заходів державної підтримки виробників в окремих галузях діяльності у сферах культури та мистецтв у порядку, передбаченому законами України та довгостроковими національно-культурними державними цільовими програмами;
( Частину першу статті 14 доповнено абзацом четвертим згідно із Законом № 954-VIII від 28.01.2016 )
здійснення заходів державної підтримки національного музичного продукту у порядку, передбаченому законами України, програмами підтримки національного музичного продукту.
( Частину першу статті 14 доповнено абзацом п'ятим згідно із Законом № 2310-IX від 19.06.2022 )
2. Український культурний фонд здійснює підтримку вітчизняних виробників у сфері культури в порядку, встановленому Законом України "Про Український культурний фонд".
Український культурний фонд самостійно визначає проекти, яким надається підтримка в порядку, встановленому Законом України "Про Український культурний фонд". Такими проектами можуть бути, зокрема, проекти, пов’язані з організацією та проведенням виставок, ярмарків, симпозіумів, конгресів тощо, спрямованих на популяризацію української культури або пов’язаних з участю вітчизняних виробників у подібних заходах, що проводяться у зарубіжних країнах, якщо така участь є доцільною з точки зору популяризації української культури за кордоном, а відповідний проект відібрано Українським культурним фондом в порядку, встановленому Законом України "Про Український культурний фонд".
( Статтю 14 доповнено частиною другою згідно із Законом № 2481-VIII від 03.07.2018 )
3. У випадках, встановлених законом, або відповідно до стратегії розвитку культури фінансова підтримка суспільно важливих культурно-мистецьких заходів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, і центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах культури та мистецтв, відповідно до закону.
( Статтю 14 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 2481-VIII від 03.07.2018; в редакції Закону № 1432-IX від 29.04.2021 )
Стаття 15. Розповсюдження та популяризація творів літератури і мистецтва
1. Заклади та працівники культури вільно розповсюджують та популяризують з дотриманням вимог законодавства твори літератури і мистецтва, самостійно визначають репертуар, програми, зміст і форми гастрольно-концертної, виставкової, бібліотечно-інформаційної та іншої діяльності у сфері культури.
У випадках, визначених законом, діяльність закладів та працівників культури на території України, визначена цією частиною, може бути обмежена.
( Частину першу статті 15 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 2310-IX від 19.06.2022 )
2. Забороняється на території України публічне виконання, публічний показ, публічна демонстрація, публічне сповіщення (доведення до загального відома, в тому числі через будь-які засоби зв’язку таким чином, що будь-яка особа може отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за її власним вибором) фонограм, відеограм та музичних кліпів, які: містять зафіксоване виконання музичного недраматичного твору з текстом, здійснене співаком (співачкою), який є або був у будь-який період після 1991 року громадянином держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором (далі - держава-агресор), за винятком колишніх громадян держави-агресора, які є або на момент смерті були громадянами України і не мають (не мали на момент смерті) громадянства держави-агресора, та/або вироблені фізичною особою та/або юридичною особою, яка на момент їх оприлюднення була, відповідно, громадянином або зареєстрована в державі, яку в будь-який час визнано державою-агресором.
Така заборона не застосовується до вищезазначених фонограм, відеограм та музичних кліпів, які поширюються (використовуються):
під час ретрансляції (кабельної ретрансляції) провайдерами програмної послуги передач (програм) іноземних організацій мовлення (окрім організацій мовлення держави-агресора);
у складі фільмів;
у випадках та в обсязі, визначених пунктами 1-7 та 11 статті 21 Закону України "Про авторське право та суміжні права";
як неосновні (технічні) елементи (фрагменти) звукового ряду телевізійних передач, створених до 20 лютого 2014 року, або
які були вироблені (створені) до 20 лютого 2014 року та які містять зафіксоване виконання, здійснене співаком (співачкою) - громадянином України на момент фіксації такого виконання.
Така заборона не застосовується також до фонограм, відеограм, музичних кліпів, які містять зафіксоване виконання, здійснене співаком (співачкою), якого (яку) включено до Переліку музичних виконавців (співаків) держави-агресора, які засуджують агресію проти України (далі - Перелік).
До Переліку включаються громадяни держави-агресора - виконавці (співаки) музичних недраматичних творів із текстом (пісень), в тому числі ті, які беруть участь у гастрольних заходах, які подали заяву встановленої форми та декларацію на підтримку суверенітету і територіальної цілісності України у межах міжнародно визнаного державного кордону, що містить заклик до держави-агресора негайно припинити агресію проти України, зобов’язання утримуватися від будь-яких дій чи кроків, які могли б свідчити про підтримку агресії проти України, згоду на публікацію такої декларації та які не входять до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці.
Заява про включення до Переліку подається до Служби безпеки України такою особою, її законним представником, організатором гастрольного заходу або правовласником, який має право надавати дозволи на використання в Україні творів у виконанні цієї особи.
Форма, зміст, порядок подання і розгляду заяви про включення до Переліку, форма, зміст та вимоги до оформлення декларації визначаються Службою безпеки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері культури.
Невідповідність заяв та/або дій особи підписаній декларації є підставою для відмови у її включенні до Переліку або для її виключення з Переліку.
Включення до Переліку та виключення з нього здійснюються на підставі відповідного рішення Служби безпеки України, що приймається за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері культури, і невідкладно, але не пізніше двох робочих днів, направляється до апарату Ради національної безпеки і оборони України.
Апарат Ради національної безпеки і оборони України оприлюднює Перелік на офіційному веб-сайті Ради національної безпеки і оборони України та забезпечує його своєчасне оновлення.
Виключення із переліку може здійснюватися також на підставі подання Ради національної безпеки і оборони України, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення або центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері культури, яке направляється до Служби безпеки України для опрацювання та прийняття рішення.
Служба безпеки України має право не розкривати підстав, що стали причиною відмови у включенні особи до Переліку чи виключення із нього.
( Статтю 15 доповнено частиною другою згідно із Законом № 2310-IX від 19.06.2022 )
Стаття 16. Збереження культурної спадщини, культурних цінностей та культурних благ
1. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування забезпечують:
збереження культурних цінностей на території України, охорону культурної спадщини, захист історичного середовища;
збереження Музейного фонду України, Державного бібліотечного фонду України, Національного архівного фонду України, фільмофонду, їх постійне поповнення сучасними творами мистецтва, продукцією вітчизняного книговидавництва, кінематографа, аудіовиробництва;