Про страхування

15) у Законі України "Про пестициди і агрохімікати" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 14, ст. 91 із наступними змінами):

частину п’яту статті 9 викласти в такій редакції:

"Ризики діяльності суб’єктів господарювання, пов’язані з ввезенням на територію України пестицидів і агрохімікатів, їх перевезенням, підлягають страхуванню в порядку, визначеному законодавством, при перевезенні небезпечних вантажів";

частину четверту статті 11 викласти в такій редакції:

"Суб’єкти господарювання, діяльність яких пов’язана із зберіганням, застосуванням пестицидів і агрохімікатів та торгівлею ними, зобов’язані укласти договір страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров’ю фізичних осіб, навколишньому природному середовищу під час зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів, за класом страхування 13, визначеним статтею 4 Закону України "Про страхування". Порядок та умови такого страхування затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з Національним банком України";

16) у частині першій статті 23 Закону України "Про музеї та музейну справу" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 25, ст. 191; 2010 р., № 5, ст. 45) слово "обов’язковому" виключити;

17) у Законі України "Про поводження з радіоактивними відходами" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 27, ст. 198; 2000 р., № 30, ст. 236):

абзац десятий частини другої статті 11 викласти в такій редакції:

"бути спроможними відшкодувати збитки від радіаційних аварій під час поводження з радіоактивними відходами за рахунок власних коштів або за договорами страхування";

абзац другий частини першої статті 28 виключити;

18) у Законі України "Про лікарські засоби" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 22, ст. 86 із наступними змінами):

частину другу статті 2 доповнити абзацами сімнадцятим і вісімнадцятим такого змісту:

"спонсор клінічного випробування - юридична або фізична особа, яка несе відповідальність за ініціювання та організацію клінічного випробування лікарського засобу та/або фінансування такого випробування;

суб’єкт дослідження (пацієнт, здоровий доброволець) - особа, яка бере участь у клінічному випробуванні або приймає досліджуваний лікарський засіб, або включається до групи контролю";статтю 8 доповнити частиною одинадцятою такого змісту:

"Спонсор клінічного випробування лікарського засобу чи уповноважена спонсором особа зобов’язана перед початком клінічного випробування укласти договір страхування відповідальності спонсора клінічного випробування перед третіми особами на випадок заподіяння шкоди життю та здоров’ю суб’єктів дослідження (пацієнтів, здорових добровольців) під час їх участі у клінічному випробуванні за класом страхування 13 відповідно до статті 4 Закону України "Про страхування";

19) статтю 22 Закону України "Про залізничний транспорт" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 40, ст. 183; 2012 р., № 49, ст. 554) доповнити частиною сьомою такого змісту:

"Перевізники зобов’язані укласти договір страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю пасажирів, та за шкоду, заподіяну вантажу, багажу під час перевезення залізничним транспортом, за класом страхування 10, визначеним статтею 4 Закону України "Про страхування". Порядок та умови такого страхування можуть визначатися центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, за погодженням з Національним банком України";

20) статтю 24 Закону України "Про космічну діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 1, ст. 2) викласти в такій редакції:

"Стаття 24. Страхування ризиків при здійсненні космічної діяльності в Україні

Порядок та умови страхування ризиків при здійсненні космічної діяльності в Україні можуть визначатися центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері космічної діяльності, за погодженням з Національним банком України";

21) частину третю статті 14 Закону України "Про видобування і переробку уранових руд" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 11-12, ст. 39) викласти в такій редакції:

"Життя і здоров’я персоналу уранових об’єктів має бути застраховано від впливу іонізуючого випромінювання та інших негативних факторів під час виробничої діяльності за рахунок коштів підприємств за класами страхування 1 та/або 2, визначеними статтею 4 Закону України "Про страхування". Порядок та умови такого страхування затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, за погодженням з Національним банком України";

22) у Законі України "Про відходи" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 36-37, ст. 242; 2002 р., № 31, ст. 214):

пункт "д" частини першої статті 14 виключити;

частини сьому і десяту статті 34 викласти в такій редакції:

"Перевезення небезпечних відходів здійснюється за умови страхування відповідальності перевізника за шкоду, заподіяну життю і здоров’ю фізичних осіб, навколишньому природному середовищу, майну фізичних та юридичних осіб під час перевезення небезпечних вантажів, у порядку, визначеному законодавством";

"Суб’єкти господарської діяльності, у власності або у користуванні яких є хоча б один об’єкт поводження з небезпечними відходами, зобов’язані укладати договори страхування відповідальності за шкоду, яка може бути заподіяна аваріями на таких об’єктах життю, здоров’ю, майну фізичних та/або юридичних осіб, навколишньому природному середовищу, за класом страхування 13, визначеним статтею 4 Закону України "Про страхування". Порядок та умови такого страхування затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з Національним банком України";

у пункті "з" частини першої статті 38 слова "екологічного страхування" виключити;

23) статтю 28 Закону України "Про психіатричну допомогу" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 19, ст. 143; 2017 р., № 51-52, ст. 448) викласти в такій редакції:

"Стаття 28. Страхування працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади

Працівники, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, підлягають страхуванню за рахунок роботодавця або його власника на випадок заподіяння шкоди здоров’ю або смерті таких працівників, пов’язаних з виконанням ними службових обов’язків, за класом страхування 1, визначеним статтею 4 Закону України "Про страхування". Порядок та умови такого страхування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, за погодженням з Національним банком України";

24) у Законі України "Про перевезення небезпечних вантажів" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 28, ст. 222; 2009 р., № 10-11, ст. 137; 2016 р., № 4, ст. 44):

в абзаці десятому частини другої статті 8 слово "обов’язкове" виключити;

статтю 22 викласти в такій редакції:

"Стаття 22. Страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів і працівників, які беруть участь у перевезенні таких вантажів

Суб’єкт перевезення небезпечних вантажів зобов’язаний укласти договір страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров’ю фізичних осіб, навколишньому природному середовищу, майну фізичних та юридичних осіб під час перевезення небезпечних вантажів, за класами страхування 10, 11 та/або 12, визначеними статтею 4 Закону України "Про страхування". Порядок та умови такого страхування можуть визначатися компетентним органом України з перевезення небезпечних вантажів за погодженням з Національним банком України";

25) частину першу статті 39 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 29, ст. 228) викласти в такій редакції:

"Захворювання на інфекційні хвороби медичних та інших працівників, що пов’язані з виконанням професійних обов’язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб (надання медичної допомоги хворим на інфекційні хвороби, робота з живими збудниками та в осередках інфекційних хвороб, проведення дезінфекційних заходів тощо), належать до професійних захворювань. Зазначені працівники державних і комунальних закладів охорони здоров’я та державних наукових установ підлягають страхуванню за рахунок державного бюджету на випадок захворювання на інфекційну хворобу в порядку та на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України";

26) частину шосту статті 3 Закону України "Про підтримку олімпійського, паралімпійського руху та спорту вищих досягнень в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 2000 p., № 43, ст. 370) викласти в такій редакції:

"6. Держава забезпечує соціальний захист членів збірних команд України з олімпійських та паралімпійських видів спорту. Життя та здоров’я спортсменів вищих категорій можуть бути застраховані за класами страхування 1 та/або 2, визначеними статтею 4 Закону України "Про страхування". Порядок та умови такого страхування можуть визначатися центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, за погодженням з Національним банком України";

27) частину першу статті 8 Закону України "Про об’єкти підвищеної небезпеки" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 15, ст. 73) доповнити абзацом шостим такого змісту:

"укладати договори страхування відповідальності за шкоду, яку може бути заподіяно внаслідок надзвичайних ситуацій, у тому числі внаслідок пожежі, екологічно небезпечної аварії, надзвичайної ситуації техногенного чи природного характеру, аварії, що становить загрозу санітарному та епідемічному здоров’ю населення, за класом страхування 13, визначеним статтею 4 Закону України "Про страхування". Порядок та умови такого страхування затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки, за погодженням з Національним банком України";

28) статтю 39 Закону України "Про нафту і газ" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 50, ст. 262) викласти в такій редакції:

"Стаття 39. Страхування ризиків при промисловій розробці родовищ нафти і газу

При розробці нафтогазоносних надр власники спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами укладають договори страхування відповідальності за класом страхування 13, визначеним статтею 4 Закону України "Про страхування", за шкоду, яку може бути заподіяно:

навколишньому природному середовищу у зв’язку з аварією чи технічними неполадками при розробці нафтогазового родовища;

державному майну, що було надане у користування, протягом строку промислової розробки родовищ нафти і газу.

Порядок та умови такого страхування затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері промислової безпеки та державного гірничого нагляду, за погодженням з Національним банком України.

Власник спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами має право укладати також інші договори страхування";

29) у Законі України "Про страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 7, ст. 50 із наступними змінами):

частину третю статті 6 викласти в такій редакції:

"Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування";

у статті 17:

частину першу викласти в такій редакції:

"Правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо";

частини третю і четверту виключити;

у статті 25:

частину першу викласти в такій редакції:

"Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводяться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, що складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, визначеній страховиком";

частини другу і третю виключити;

пункт 8 частини першої статті 37 виключити;

30) у Законі України "Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення" (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 14, ст. 96):

у частині другій статті 7:

в абзаці другому слово "цивільної" виключити;

абзац четвертий викласти в такій редакції:

"Страхування відповідальності за ядерну шкоду, яку може бути заподіяно внаслідок ядерного інциденту, є обов’язковим у частині, не покритій іншими видами фінансового забезпечення";

статті 8 і 9 викласти в такій редакції:

"Стаття 8. Страхування відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яку може бути заподіяно внаслідок ядерного інциденту

1. Відповідальність оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яку може бути заподіяно внаслідок ядерного інциденту на ядерних установках, підлягає страхуванню в обов’язковому порядку за класом страхування 13, визначеним статтею 4 Закону України "Про страхування".

2. Страховим випадком при страхуванні відповідальності за ядерну шкоду є набрання законної сили судовим рішенням про відшкодування ядерної шкоди або укладення договору про відшкодування ядерної шкоди, стороною яких є відповідний страховик.

3. Страхова виплата здійснюється у строк, що не перевищує одного місяця з дня настання страхового випадку.

4. Порядок та умови страхування відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду визначаються органом, уповноваженим Кабінетом Міністрів України на здійснення виплат з відшкодування ядерної шкоди, за погодженням з Національним банком України.

5. Страховик, який здійснює страхування відповідальності оператора ядерної установки, повинен мати ліцензію на здійснення діяльності із страхування за відповідним класом страхування та бути членом ядерного страхового пулу.

Порядок утворення та функціонування ядерного страхового пулу визначається законодавством.

Стаття 9. Участь іноземних страховиків у відносинах щодо страхування відповідальності за ядерну шкоду

За договорами страхування відповідальності за ядерну шкоду страховики можуть укладати договори перестрахування із перестраховиками-нерезидентами, за умови відповідності таких перестраховиків вимогам законодавства та членства цих перестраховиків-нерезидентів у відповідних іноземних ядерних страхових пулах";

31) у Законі України "Про недержавне пенсійне забезпечення" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 47-48, ст. 372 із наступними змінами):

абзац тридцять шостий частини першої статті 1 викласти в такій редакції:

"страховик - фінансова установа, яка отримала ліцензію на здійснення діяльності із страхування за класами страхування життя";

абзац третій частини другої статті 2 викласти в такій редакції:

"страховики, які уклали договори пенсійного страхування, страхування довічної пенсії з учасниками фонду, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду";

у тексті Закону слова "страхова організація" у всіх відмінках і числах замінити словом "страховик" у відповідному відмінку і числі;

32) у Законі України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 49-51, ст. 376 із наступними змінами):

абзац тридцять восьмий частини першої статті 1 викласти в такій редакції:

"страховик - фінансова установа, яка отримала ліцензію на здійснення діяльності із страхування за класами страхування життя та відповідає вимогам, встановленим Законом України "Про страхування" та нормативно-правовими актами Національного банку України";

у тексті Закону слова "страхова організація" в усіх відмінках і числах замінити словом "страховик" у відповідному відмінку і числі;

33) у Законі України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 52, ст. 377 із наступними змінами):

у частині другій статті 3 слова "страхові компанії" замінити словом "страховики";

у частині п’ятій статті 11 слово "комерційного" виключити;

у частині першій статті 30 слово "фінансової" виключити;

у тексті Закону слова "страхове відшкодування" в усіх відмінках і числах замінити словами "страхова виплата (відшкодування)" у відповідному відмінку і числі;

34) у Законі України "Про туризм" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 13, ст. 180 із наступними змінами):

статтю 16 викласти в такій редакції:

"Стаття 16. Страхування туристів при здійсненні туристичних поїздок

Суб’єкти туристичної діяльності на основі договорів із страховиками зобов’язані забезпечити страхування життя та здоров’я туристів (медичне та від нещасного випадку) за класами страхування 1 і 2, визначеними статтею 4 Закону України "Про страхування". Туристи вправі самостійно укладати договори такого страхування. У такому разі вони зобов’язані завчасно підтвердити туроператору чи турагенту наявність належним чином укладеного договору страхування.

Договір страхування туриста повинен передбачати надання йому медичної допомоги і відшкодування його витрат у разі настання страхового випадку безпосередньо в країні (місці) тимчасового перебування.

Інформація про умови страхування туристів має бути доведена до відома туриста до укладення договору на туристичне обслуговування.

Страхування туриста (медичне та від нещасного випадку) здійснюється один раз на весь період туристичної поїздки.

За вимогою туриста туроператор чи турагент забезпечують страхування також інших ризиків, пов’язаних із здійсненням туристичної поїздки.

За бажанням туриста з ним може бути укладено договір страхування для покриття витрат, пов’язаних з анулюванням договору на туристичне обслуговування з ініціативи туриста, або договір про страхування для покриття витрат, пов’язаних з передчасним поверненням до місця проживання у разі настання нещасного випадку або хвороби";

пункт 9 частини четвертої статті 19-1 викласти в такій редакції:

"9) порядок забезпечення туроператором страхування туристів та умови такого страхування";

пункт 9 частини четвертої статті 20 викласти в такій редакції:

"9) страховик, що здійснює страхування туристів за бажанням туриста, інших ризиків, пов’язаних з наданням туристичних послуг";

35) устатті 13 Закону України "Про міський електричний транспорт" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 51, ст. 548; 2017 р., № 7-8, ст. 51):

частину першу доповнити абзацом десятим такого змісту:

"забезпечувати укладення договорів страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю пасажирів, та за шкоду, заподіяну багажу під час перевезення, за класом страхування 10, визначеним статтею 4 Закону України "Про страхування". Порядок та умови такого страхування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, за погодженням з Національним банком України";

абзац третій частини третьої викласти в такій редакції:

"відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю і майну пасажирів, а також довкіллю, згідно із законодавством, у тому числі шляхом укладення договорів страхування відповідальності";

36) у Законі України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 1, ст. 1 із наступними змінами):

у статті 34:

у пункті 34.3 слова "аварійного комісара або" виключити;

у пункті 34.4 слова "аварійні комісари чи" виключити;

у пункті 40.3 статті 40 слова "аварійні комісари чи" виключити;

пункти 49.1 і 49.2 статті 49 викласти в такій редакції:

"49.1. Обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності має право здійснювати страховик, який:

має ліцензію на здійснення діяльності із страхування за відповідними ризиками у межах відповідного класу страхування;

є членом МТСБУ.

49.2. У разі припинення страховиком членства в МТСБУ Уповноважений орган зобов’язаний протягом одного місяця з дня такого припинення прийняти рішення про звуження дії ліцензії страховика на здійснення діяльності із страхування за відповідними ризиками у межах відповідного класу страхування";

статтю 52 доповнити пунктом 52.6 такого змісту:

"52.6. МТСБУ повідомляє Уповноважений орган про припинення страховиком членства в МТСБУ не пізніше наступного робочого дня після такого припинення";

у тексті Закону слова "аварійний сертифікат", "рапорт", "аварійний комісар" у всіх відмінках і числах виключити;

37) у Законі України "Про поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 6, ст. 138; 2013 р., № 48, ст. 682):

абзац сьомий частини першої статті 4 виключити;

частину третю статті 15 викласти в такій редакції:

"Суб’єкти господарювання, які є виконавцями вибухових робіт, можуть укладати договори страхування відповідальності за шкоду, заподіяну третім особам під час виконання таких робіт, за класом страхування 13, визначеним статтею 4 Закону України "Про страхування". Порядок та умови такого страхування можуть визначатися центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду, поводження з вибуховими матеріалами, за погодженням з Національним банком України";

38) частину четверту статті 29 Закону України "Про теплопостачання" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 28, ст. 373; 2013 р., № 48, ст. 682) викласти в такій редакції:

"Персонал теплогенеруючих енергетичних установок, який перебуває в зоні впливу теплового і електромагнітного випромінювання, а також інших шкідливих факторів, підлягає спеціальному медичному обстеженню за рахунок коштів підприємств. Життя, здоров’я та працездатність такого персоналу підлягають страхуванню за рахунок коштів підприємства за класами страхування 1 та/або 2, визначеними статтею 4 Закону України "Про страхування". Перелік таких спеціальностей і посад затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, і погоджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці";

39) у Законі України "Про автомобільний транспорт" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 32, ст. 273):

статтю 12 викласти в такій редакції:

"Стаття 12. Страхування на автомобільному транспорті

Суб’єкти господарювання (перевізники), що здійснюють перевезення пасажирів та/або вантажів, зобов’язані укласти договір страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю пасажирів під час користування автомобільним транспортом, та за шкоду, заподіяну вантажу, багажу при перевезенні, за класом страхування 10, визначеним статтею 4 Закону України "Про страхування".

Життя, здоров’я та працездатність працівників, які здійснюють експлуатацію транспортних засобів, підлягають страхуванню за рахунок коштів підприємства за класом страхування 1, визначеним статтею 4 Закону України "Про страхування".

Порядок та умови такого страхування можуть визначатися центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, за погодженням з Національним банком України";

у частині четвертій статті 59 слова "всі види обов’язкового страхування, передбачені законодавством України" замінити словами "укладення договорів страхування відповідно до вимог міжнародних договорів і законодавства іноземних держав";

40) у Законі України "Про управління об’єктами державної власності" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 46, ст. 456 із наступними змінами):

у підпункті "х" пункту 18 частини другої статті 5 слова "та правил страхування відповідальності" виключити;

у частині третій статті 14 слова "порядку та" виключити;

42) у статті 16 Закону України "Про газ (метан) вугільних родовищ" (Відомості Верховної Ради України, 2009 р., № 40, ст. 578; 2019 р., № 46, ст. 295):

абзац другий частини першої виключити;

доповнити частиною шостою такого змісту:

"Суб’єкти господарювання можуть укладати договори страхування відповідальності користувача надр під час дослідно-промислового та промислового видобування і використання газу (метану) вугільних родовищ на випадок заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу внаслідок аварій, пожеж чи технічних неполадок за класом страхування 13, визначеним статтею 4 Закону України "Про страхування". Порядок та умови такого страхування можуть визначатися центральними органами виконавчої влади, що здійснюють державне регулювання у сфері геологічного вивчення, видобування та використання газу (метану) вугільних родовищ, за погодженням з Національним банком України";

43) частину третю статті 43 Закону України "Про фізичну культуру і спорт" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 7, ст. 50) виключити;

44) частину шосту статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 34, ст. 343; 2017 р., № 9, ст. 68) виключити;

45) в абзаці сьомому частини другої статті 5 Закону України "Про волонтерську діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 42, ст. 435; 2015 р., № 22, ст. 146) слова "відповідно до Закону України "Про страхування" виключити;

46) абзац п’ятий частини четвертої статті 11 Закону України "Про екстрену медичну допомогу" (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 30, ст. 340; 2020 р., № 27, ст. 176) викласти в такій редакції:

"страхування, яке обов’язково забезпечується у порядку, визначеному законом";

47) пункт 21 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 40-41, ст. 379 із наступними змінами) викласти в такій редакції:

"21) здійснює контроль за дотриманням фізичними та юридичними особами спеціальних правил та порядку зберігання і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів, матеріалів та речовин, на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ, у тому числі за наявністю договорів страхування відповідальності осіб, які мають у власності чи іншому законному володінні/користуванні зброю, за шкоду, яку може бути заподіяно третій особі внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї, укладених за класом страхування 13, визначеним статтею 4 Закону України "Про страхування";

48) частину першу статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 1, ст. 9 із наступними змінами) доповнити пунктом 13-3 такого змісту:

"13-3) договору про передачу страхового портфеля";

49) у Законі України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 2, ст. 17):

у частині шостій статті 16 слова "юридичних осіб, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності" замінити словом "страховиків";

частину десяту статті 17 доповнити пунктом 3 такого змісту:

"3) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення Національного банку України про надання дозволу на вихід з ринку (ліквідацію, реорганізацію) страховика або кредитної спілки";

50) у тексті Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 29, ст. 535 із наступними змінами) слово "цивільно-правова" в усіх відмінках виключити;

51) у пункті 4 частини четвертої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 30, ст. 542 із наступними змінами) слово "цивільно-правової" виключити;

52) частину сьому статті 12 Закону України "Про ринок електричної енергії" (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 27-28, ст. 312) викласти в такій редакції:

"7. Персонал енергетичних установок, який перебуває в зоні впливу радіаційного, теплового чи електромагнітного випромінювання, інших шкідливих і небезпечних факторів, підлягає спеціальному медичному обстеженню за рахунок коштів підприємства. Життя, здоров’я та працездатність такого персоналу можуть бути застраховані за рахунок коштів підприємства за класами страхування 1 та/або 2, визначеними статтею 4 Закону України "Про страхування";

53) у пункті 3 частини першої статті 11 Закону України "Про енергетичну ефективність будівель" (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 33, ст. 359) слово "професійну" виключити;

54) у Законі України "Про електронні довірчі послуги" (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 45, ст. 400 із наступними змінами):

у частині другій статті 36 слова "та цивільно-правову" виключити;

у тексті Закону слово "цивільно-правова" в усіх відмінках виключити;

55) в абзаці другому частини другої статті 4 Закону України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення" (Відомості Верховної Ради України, 2018 р., № 5, ст. 31) слово "добровільного" виключити;

56) частину другу статті 1 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (Відомості Верховної Ради України, 2018 р., № 13, ст. 69) викласти в такій редакції:

"2. Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю у сфері інвестиційної діяльності, в галузі виробництва сільськогосподарської продукції, а також в інших сферах діяльності, порядок їх створення, діяльності та припинення регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених спеціальними законами. Особливості правового статусу, створення, діяльності, припинення, виділу страховиків визначаються законами, що регулюють порядок надання фінансових послуг та відносини у сфері страхування. У разі суперечності норм цього Закону нормам законів, що регулюють порядок надання фінансових послуг та відносин у сфері страхування, застосовуються норми законів, що регулюють порядок надання фінансових послуг та відносини у сфері страхування";

57) у Законі України "Про протимінну діяльність в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 2019 р., № 6, ст. 39; із змінами, внесеними Законом України від 17 вересня 2020 року № 911-IX):

частину другу статті 7 викласти в такій редакції:

"2. Життя, здоров’я та працездатність фахівців у сфері протимінної діяльності, які залучаються операторами протимінної діяльності до виконання заходів у сфері протимінної діяльності, можуть бути застраховані за класом страхування 1, визначеним статтею 4 Закону України "Про страхування". Порядок та умови такого страхування можуть визначатися національним органом з питань протимінної діяльності за погодженням з Національним банком України";

статтю 31 викласти в такій редакції:

"Стаття 31. Страхування відповідальності під час здійснення робіт з розмінування

1. Для забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок виконання робіт з гуманітарного розмінування, оператор протимінної діяльності до початку зайняття протимінною діяльністю зобов’язаний укласти договір страхування відповідальності за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю та/або здоров’ю і майну третіх осіб, за класом страхування 13, визначеним статтею 4 Закону України "Про страхування". Порядок та умови такого страхування можуть визначатися національним органом з питань протимінної діяльності за погодженням з Національним банком України.

Договір страхування укладається строком на період здійснення протимінної діяльності на конкретно визначеній території та протягом 10 років після закінчення такого періоду.

Мінімальний розмір страхової суми за договором страхування відповідальності становить двісті п’ятдесят розмірів мінімальної заробітної плати. Розмір відшкодування заподіяної шкоди визначається за згодою сторін або у судовому порядку.

2. Держава не несе відповідальності за шкоду, заподіяну неправомірними діями оператора протимінної діяльності під час виконання ним робіт з гуманітарного розмінування за замовленням центрального органу виконавчої влади, основним завданням якого є забезпечення реалізації державної політики у сфері протимінної діяльності";

58) у Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" від 19 червня 2020 року № 738-IX:

в абзаці десятому частини другої статті 4 слова "страховими компаніями" замінити словом "страховиками";

у пункті 5 частини першої статті 6 слова "страхові компанії" замінити словом "страховики";

статтю 35 доповнити частиною шостою такого змісту:

"6. Особливості переходу прав на цінні папери та прав за цінними паперами при передачі страхового портфеля відповідно до Закону України "Про страхування" встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України, а також правочином";

59) у статті 88 Закону України "Про ветеринарну медицину" від 4 лютого 2021 року № 1206-IX:

частину четверту викласти в такій редакції:

"4. Життя і здоров’я спеціалістів ветеринарної медицини підлягають страхуванню за рахунок роботодавців на випадок каліцтва або професійного захворювання, одержаних під час роботи з тваринами, за класами страхування 1 та/або 2, визначеними статтею 4 Закону України "Про страхування". Порядок та умови такого страхування визначаються центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики за погодженням з Національним банком України";

у частині п’ятій слова "виплачується страхове відшкодування" замінити словами "здійснюється страхова виплата".

4. Протягом трьох років з дня введення в дію цього Закону страховики, які отримали ліцензії на здійснення страхової діяльності до введення в дію цього Закону, мають право здійснювати оцінку платоспроможності за спрощеним підходом відповідно до вимог цього Закону.

Страховики, які відповідають критеріям та умовам, визначеним статтею 39 цього Закону, здійснюють оцінку платоспроможності за базовим підходом відповідно до вимог цього Закону з 1 січня 2027 року.

5. Установити, що з дня введення в дію цього Закону і до дня введення в дію розділу XII "Реалізація страхових та перестрахових продуктів" щодо діяльності страхових посередників застосовуються такі положення.

Діяльність із страхування може здійснюватися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.

Посередницька діяльність страхових та перестрахових брокерів на ринку страхування здійснюється як виключний вид діяльності і може включати консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу, пов’язану з підготовкою, укладенням та виконанням договорів страхування (перестрахування), у тому числі щодо врегулювання збитків у частині одержання та перерахування страхових премій, страхових виплат (відшкодувань) відповідно до договорів, укладених із страхувальником або перестрахувальником.

Страхові брокери - це юридичні особи, постійні представництва брокерів-нерезидентів або фізичні особи - підприємці, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність із страхування від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник. Страхові брокери - фізичні особи - підприємці не мають права отримувати та перераховувати страхові платежі, страхові виплати (відшкодування).

Перестрахові брокери - це юридичні особи, постійні представництва брокерів-нерезидентів, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність з перестрахування від свого імені на підставі брокерської угоди із страховиком, який має потребу у перестрахуванні як перестрахувальник.

Дозволяється здійснення діяльності страхового та перестрахового брокера однією юридичною особою, постійним представництвом брокера-нерезидента, за умови виконання вимог щодо здійснення діяльності страхового та перестрахового брокера.

Порядок реєстрації та вимоги до страхових та перестрахових брокерів (крім страхових та перестрахових брокерів - нерезидентів) визначаються Національним банком України.

Страхові агенти - це фізичні особи, фізичні особи - підприємці або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його діяльності із страхування, а саме укладають договори страхування, одержують страхові премії, виконують роботи, пов’язані із здійсненням страхових виплат (відшкодувань).

Страхові агенти є представниками страховика і діють у його інтересах за винагороду на підставі договору доручення, укладеного із страховиком.

Страховик несе відповідальність за діяльність його страхових агентів, зокрема порушення законодавства у сфері страхування такими агентами кваліфікується як порушення страховиком законодавства у сфері страхування.

Страховики мають право здійснювати посередницьку діяльність як страхові агенти від імені та за дорученням інших страховиків.

Посередницька діяльність на території України з укладення договорів страхування із страховиками-нерезидентами може здійснюватися відповідно до порядку та вимог, встановлених Національним банком України.

Страхові та/або перестрахові брокери - нерезиденти зобов’язані письмово повідомити Національний банк України за встановленою ним формою про намір здійснювати діяльність на території України.

Національний банк України протягом п’яти робочих днів оприлюднює зазначену інформацію на сторінках свого офіційного інтернет-представництва.

6. Страхові та/або перестрахові брокери, у тому числі нерезиденти, створені до дня введення в дію цього Закону, мають право здійснювати посередницьку діяльність протягом одного року з дня введення в дію цього Закону згідно з вимогами пункту 8 цього розділу, їхні свідоцтва про включення до державного реєстру страхових та/або перестрахових брокерів (крім нерезидентів), видані до введення в дію цього Закону, залишаються чинними.

Після введення в дію розділу XII "Реалізація страхових та перестрахових продуктів" цього Закону страхові та/або перестрахові брокери (крім страхових та перестрахових брокерів - нерезидентів), створені до введення в дію зазначеного розділу, за умови відповідності вимогам, встановленим цим Законом, зобов’язані протягом трьох місяців зареєструватися у Реєстрі страхових посередників у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Страхові та/або перестрахові брокери (крім страхових та перестрахових брокерів - нерезидентів), які не зареєструвалися у строк, визначений абзацом другим цього пункту, підлягають виключенню з державного реєстру страхових та/або перестрахових брокерів.

Страхові та/або перестрахові брокери - нерезиденти, які повідомили про свій намір здійснювати діяльність на території України станом на введення в дію розділу XII "Реалізація страхових та перестрахових продуктів" цього Закону, вважаються такими, що повідомили про свій намір Національний банк України відповідно до вимог частини другої статті 72 цього Закону.

7. Після введення в дію розділу XII "Реалізація страхових та перестрахових продуктів" цього Закону особи, які мають намір здійснювати реалізацію страхових та перестрахових продуктів, за умови відповідності вимогам, встановленим цим Законом, зобов’язані протягом трьох місяців зареєструватися у Реєстрі страхових посередників у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України.

8. Установити, що до введення в дію розділу XII "Реалізація страхових та перестрахових продуктів" цього Закону положення розділу XIII "Вимоги до укладення та виконання договорів страхування" цього Закону застосовуються з такими особливостями:

1) інформація, яка розкривається клієнту відповідно до статті 88 цього Закону, розкривається з урахуванням пункту 5 цього розділу;

2) страхові посередники зобов’язані дотримуватися вимог розділу XIII "Вимоги до укладення та виконання договорів страхування" в межах вимог до діяльності страхових посередників, визначених пункту 5 цього розділу.

9. Особи, які можуть займатися актуарними розрахунками та до введення в дію цього Закону отримали свідоцтво про відповідність кваліфікаційним вимогам до осіб, які можуть займатися актуарними розрахунками, відповідно до законодавства, повинні протягом двох років з дня введення в дію цього Закону здійснити процедури щодо реєстрації, визначені нормативно-правовими актами Національного банку України, прийнятими для реалізації цього Закону.

10. Страховики, які мали статус страховика до дня введення в дію цього Закону, зобов’язані протягом шести місяців з дня введення в дію цього Закону (крім випадків, передбачених пунктами 11 і 14 цього розділу) у визначеному Національним банком України порядку привести свою діяльність у відповідність з вимогами цього Закону та повідомити про це Національний банк України за встановленою ним формою.

11. Вимоги статті 9 цього Закону щодо найменування страховика застосовуються до страховиків, створених після введення в дію цього Закону.

12. З дня набрання чинності цим Законом страховик створюється виключно у формі акціонерного товариства.

13. Протягом одного року з дня введення в дію цього Закону страховики, які за своєю організаційно-правовою формою є товариствами з додатковою відповідальністю, мають право здійснити перетворення в акціонерне товариство з урахуванням особливостей, встановлених цим пунктом. У випадках, встановлених Національним банком України, строк на перетворення в акціонерне товариство може бути подовжений.

Зміна організаційно-правової форми страховика не є підставою для виключення такого страховика з об’єднань страховиків, обов’язковість членства в яких встановлена законодавством. Страховики, які пройшли реорганізацію шляхом перетворення в акціонерне товариство після набрання чинності цим Законом, не вважаються новоутвореними і зберігають членство в таких об’єднаннях страховиків.

Дія цього пункту не поширюється на страховиків, створених в організаційно-правовій формі товариства з додатковою відповідальністю, які станом на день введення в дію цього Закону перебувають у процедурі ліквідації.

Для страховика, створеного в організаційно-правовій формі товариства з додатковою відповідальністю, ліцензія на здійснення страхової діяльності якого тимчасово зупинена відповідно до пункту 9-1 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії", перебіг строку для перетворення в акціонерне товариство, встановленого абзацом першим цього пункту, зупиняється з дня тимчасового зупинення ліцензії на здійснення страхової діяльності та поновлюється з дня набрання чинності рішенням Національного банку України про поновлення такої ліцензії страховика.