• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про третейські суди

Верховна Рада України  | Закон від 11.05.2004 № 1701-IV
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Закон
  • Дата: 11.05.2004
  • Номер: 1701-IV
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Закон
  • Дата: 11.05.2004
  • Номер: 1701-IV
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про третейські суди
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 35, ст.412)( Із змінами, внесеними згідно з Кодексом № 1618-IV від 18.03.2004 , ВВР, 2004, № 40-41, 42, ст.492 Законом № 3541-IV від 15.03.2006 , ВВР, 2006, № 35, ст.296 )( Щодо визнання конституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду № 1-рп від 10.01.2008 )( Із змінами, внесеними згідно із Законом № 1076-VI від 05.03.2009 , ВВР, 2009, № 30, ст.421 Кодексом № 2755-VI від 02.12.2010 , ВВР, 2011, № 13-14, № 15-16, № 17, ст.112 Законами № 2983-VI від 03.02.2011 , ВВР, 2011, № 33, ст.334 № 3205-VI від 07.04.2011 , ВВР, 2011, № 41, ст.413 № 5410-VI від 02.10.2012 , ВВР, 2013, № 42, ст.586 № 5461-VI від 16.10.2012 , ВВР, 2014, № 5, ст.62 № 835-VIII від 26.11.2015 , ВВР, 2016, № 2, ст.17 № 1403-VIII від 02.06.2016 , ВВР, 2016, № 29, ст.535 № 1404-VIII від 02.06.2016 , ВВР, 2016, № 30, ст.542 N 738-IX від 19.06.2020 N 1875-IX від 16.11.2021 )
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Сфера застосування цього Закону
Цей Закон регулює порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні та встановлює вимоги щодо третейського розгляду з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб.
До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Якщо чинним міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлений інший порядок організації, діяльності та вирішення спорів третейським судом, ніж той, що встановлено цим Законом, то застосовуються норми міжнародного договору.
Дія цього Закону не поширюється на міжнародний комерційний арбітраж.
Стаття 2. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин;
третейський суддя - фізична особа, призначена чи обрана сторонами у погодженому сторонами порядку або призначена чи обрана відповідно до цього Закону для вирішення спорів у третейському суді;
третейський розгляд - процес вирішення спору і прийняття рішення третейським судом;
третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом;
регламент постійно діючого третейського суду (далі - регламент третейського суду) - документ, яким визначаються порядок та правила вирішення спорів у третейському суді, правила звернення до третейського суду, порядок формування складу третейського суду, інші питання, пов’язані з вирішенням спорів третейським судом;
( Положення абзацу сьомого статті 2 визнано конституційними згідно з Рішенням Конституційного Суду № 1-рп від 10.01.2008 )
сторони третейського розгляду (далі - сторони) - позивач та відповідач. Позивачами є фізичні та юридичні особи, що пред’явили позов про захист своїх порушених чи оспорюваних прав або охоронюваних законом інтересів а також адміністратор за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки". Відповідачами є фізичні та юридичні особи, яким пред’явлено позовні вимоги;
( Абзац сьомий статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 738-IX від 19.06.2020 )
компетентний орган - орган управління юридичної особи, який відповідно до її статуту чи положення має право приймати рішення про утворення постійно діючого третейського суду, затверджувати Положення про постійно діючий третейський суд, регламент третейського суду та списки третейських суддів;
компетентний суд - місцевий загальний суд чи місцевий господарський суд за місцем розгляду справи третейським судом;
( Абзац частини першої статті 2 в редакції Закону № 3541-IV від 15.03.2006 )
склад третейського суду - персональний склад третейського суду, що розглядає конкретну справу;
( Положення абзацу одинадцятого статті 2 визнано конституційними згідно з Рішенням Конституційного Суду № 1-рп від 10.01.2008 )
Третейська палата України - постійно діючий орган самоврядування третейських суддів.
Термін "адміністратор за випуском облігацій" у цьому Законі вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".
( Статтю 3 доповнено частиною другою згідно із Законом N 738-IX від 19.06.2020 )
Стаття 3. Завдання третейського суду
( Положення статті 3 визнано конституційними згідно з Рішенням Конституційного Суду № 1-рп від 10.01.2008 )
Завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону.
( Стаття 3 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1076-VI від 05.03.2009 )
Стаття 4. Принципи організації і діяльності третейського суду
Третейський суд утворюється та діє на принципах:
1) законності;
2) незалежності третейських суддів та підкорення їх тільки законові;
3) рівності всіх учасників третейського розгляду перед законом і третейським судом;
4) змагальності сторін, свободи в наданні ними третейському суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
5) обов’язковості для сторін рішень третейського суду;
6) добровільності утворення третейського суду;
7) добровільної згоди третейських суддів на їхнє призначення чи обрання у конкретній справі;
8) арбітрування;
( Положення пункту 9 статті 4 визнано конституційними згідно з Рішенням Конституційного Суду № 1-рп від 10.01.2008 )
9) самоврядування третейських суддів;
10) всебічності, повноти та об’єктивності вирішення спорів;
11) сприяння сторонам у досягненні ними мирової угоди на будь-якій стадії третейського розгляду.
Стаття 5. Право передачі спору на розгляд третейського суду
Юридичні та/або фізичні особи, а також адміністратор за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
( Частина перша статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 738-IX від 19.06.2020 )
Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.
Стаття 6. Підвідомчість справ третейським судам
Третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:
1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;
2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов’язаних із задоволенням державних потреб;
3) справ, пов’язаних з державною таємницею;
4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);
5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;
6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство;
( Пункт 6 частини першої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1076-VI від 05.03.2009 )
7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки;
( Частину першу статті 6 доповнено пунктом згідно із Законом № 1076-VI від 05.03.2009 )
8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення;
( Частину першу статті 6 доповнено пунктом згідно із Законом № 1076-VI від 05.03.2009 )
9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин;
( Частину першу статті 6 доповнено пунктом згідно із Законом № 1076-VI від 05.03.2009 )
10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов’язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств;
( Частину першу статті 6 доповнено пунктом згідно із Законом № 1076-VI від 05.03.2009 )
11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;
12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України;
13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб’єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень;
( Частину першу статті 6 доповнено пунктом 13 згідно із Законом № 1076-VI від 05.03.2009 )
14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
( Частину першу статті 6 доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 2983-VI від 03.02.2011 )
Стаття 7. Види третейських судів
В Україні можуть утворюватися та діяти постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору (суди ad hoc).
Постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору утворюються без статусу юридичної особи.
Постійно діючий третейський суд очолює голова третейського суду, порядок обрання якого визначається Положенням про постійно діючий третейський суд.
Стаття 8. Порядок утворення третейських судів
Постійно діючі третейські суди можуть утворюватися та діяти при зареєстрованих згідно з чинним законодавством України:
всеукраїнських громадських організаціях;
всеукраїнських організаціях роботодавців;
операторах організованих ринків, саморегулівних організаціях професійних учасників ринків капіталу;
( Абзац четвертий частини першої статті 8 в редакції Закону N 738-IX від 19.06.2020 )
торгово-промислових палатах;
всеукраїнських асоціаціях кредитних спілок, Центральній спілці споживчих товариств України;
об’єднаннях, асоціаціях суб’єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, у тому числі банків.
Постійно діючі третейські суди не можуть утворюватися та діяти при органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
Утворення постійно діючого третейського суду компетентним органом суб’єктів, визначених у частині першій цієї статті, вимагає:
1) прийняття рішення про утворення постійно діючого третейського суду;
2) затвердження Положення про постійно діючий третейський суд;
3) затвердження регламенту третейського суду;
4) затвердження списку третейських суддів.
Списки третейських суддів постійно діючих третейських судів повинні містити такі відомості про третейських суддів: дата народження, освіта, отримана спеціальність, останнє місце роботи, загальний трудовий стаж, стаж роботи за спеціальністю.
Місцезнаходженням постійно діючого третейського суду є місцезнаходження його засновника, що не обмежує засновника третейського суду в праві визначати розташування третейських суддів за адміністративно-територіальним принципом.
Порядок утворення третейського суду для вирішення конкретного спору визначається третейською угодою, умови якої не можуть суперечити положенням цього Закону.
Стаття 9. Державна реєстрація постійно діючого третейського суду
Постійно діючий третейський суд підлягає державній реєстрації в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" .
У разі внесення змін до Положення про постійно діючий третейський суд та/або регламенту третейського суду або списку третейських суддів постійно діючого третейського суду засновник постійно діючого третейського суду повинен протягом 15 днів з дня прийняття такого рішення забезпечити в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" , внесення змін до відомостей про постійно діючий третейський суд, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
У разі невиконання засновником постійно діючого третейського суду вимог частини другої цієї статті або виявлення протягом трьох років з дня реєстрації постійно діючого третейського суду недостовірних відомостей у поданих для державної реєстрації документах орган, який зареєстрував такий третейський суд, повинен звернутися до суду із заявою про припинення його діяльності.
( Стаття 9 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1076-VI від 05.03.2009, № 3205-VI від 07.04.2011, № 5410-VI від 02.10.2012, № 5461-VI від 16.10.2012; текст статті 9 в редакції Закону № 835-VIII від 26.11.2015 )
Стаття 10. Положення про постійно діючий третейський суд та регламент третейського суду
Положення про постійно діючий третейський суд та регламент третейського суду затверджуються його засновником і публікуються.
Положення про постійно діючий третейський суд повинно містити відомості про його найменування, місцезнаходження, відомості про засновника третейського суду, склад, компетенцію та порядок створення органів самоврядування третейських суддів, порядок обрання голови третейського суду, підстави та порядок припинення діяльності третейського суду.
Положення про постійно діючий третейський суд може містити інші положення, визнані засновником за необхідні для забезпечення належної діяльності третейського суду відповідно до цього Закону.
Порядок та правила розгляду справ у постійно діючих третейських судах встановлюються цим Законом та регламентом третейського суду.
Регламент третейського суду повинен визначати порядок та правила звернення до третейського суду, порядок формування складу третейського суду, правила вирішення спорів третейським судом, інші питання, віднесені до компетенції третейського суду цим Законом. Регламент третейського суду може містити положення, які хоча і не передбачені цим Законом, але не суперечать принципам організації та діяльності третейського суду, визначеним цим Законом, і є необхідними для належного здійснення третейським судом повноважень з третейського вирішення спорів.
Стаття 11. Законодавство, яке застосовується третейськими судами при вирішенні спорів
Третейські суди вирішують спори на підставі Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України.
Третейський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором України, застосовує норми права інших держав.
У разі відсутності законодавства, що регулює певні спірні відносини, третейські суди застосовують законодавство, яке регулює подібні відносини, а за відсутності такого третейські суди застосовують аналогію права чи керуються торговими та іншими звичаями, якщо останні за своїм характером та змістом властиві таким спірним відносинам.
Розділ II
ТРЕТЕЙСЬКА УГОДА
Стаття 12. Види і форма третейської угоди
Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід’ємна частина третейської угоди.
За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту.
Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами або міститься у проспекті цінних паперів (рішенні про емісію цінних паперів), що передбачає призначення адміністратора за випуском облігацій чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв’язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.
( Частина четверта статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 738-IX від 19.06.2020 )
Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди.
( Статтю 12 доповнено частиною згідно із Законом № 1076-VI від 05.03.2009 )
Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.
У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.
Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження.
Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.
Стаття 13. Третейська угода і правонаступництво сторін
Якщо третейська угода укладена у вигляді третейського застереження, то вона вважається невід’ємною частиною угоди і щодо неї діють такі самі правила правонаступництва, що й до угоди в цілому.
Якщо третейська угода укладена у вигляді окремої угоди, то у разі заміни кредитора у зобов’язанні останній повинен повідомити нового кредитора про її існування. Зміна третейської угоди в такому випадку можлива лише за умови явно вираженої згоди іншої (інших) сторони (сторін) угоди.
Стаття 14. Призначення чи обрання третейського суду та третейських суддів
Сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів. За домовленістю сторін вони можуть доручити третій особі (юридичній або фізичній) призначення чи обрання третейського суду чи суддів.
Для призначення чи обрання третейських суддів у кожній справі необхідна їхня згода.
У постійно діючих третейських судах призначення чи обрання третейських суддів здійснюється із затвердженого відповідно до статті 8 цього Закону списку третейських суддів, який за регламентом цього постійно діючого третейського суду може мати обов’язковий чи рекомендаційний характер.
Стаття 15. Обмін документами та письмовими матеріалами
Обмін документами та письмовими матеріалами між сторонами, а також між сторонами і третейським судом чи третейськими суддями здійснюється у порядку, погодженому сторонами, і за вказаними ними адресами.
У постійно діючому третейському суді порядок обміну документами та письмовими матеріалами визначається регламентом третейського суду.
Якщо сторони не дійшли згоди з цих питань або у разі невизначеності цих питань у регламенті третейського суду, документи та інші письмові матеріали направляються за останнім відомим місцем проживання фізичної особи чи за юридичною адресою або місцезнаходженням юридичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи в інший спосіб, що передбачає отримання доказів доставки документів та інших письмових матеріалів адресатові, та вважаються такими, що отримані в день такої доставки, навіть якщо на цей час одержувач за цією адресою не знаходиться чи не проживає, а про зміну своєї адреси ним не було повідомлено іншу сторону належним чином.
Розділ III
ФОРМУВАННЯ ТРЕТЕЙСЬКОГО СУДУ
Стаття 16. Склад третейського суду
Склад третейського суду формується шляхом призначення чи обрання третейських суддів (третейського судді).
Третейський суд може розглядати справи в складі одного третейського судді або в будь-якій непарній кількості третейських суддів.
У постійно діючому третейському суді кількісний та персональний склад третейського суду визначається за правилами, встановленими регламентом третейського суду.
У третейському суді для вирішення конкретного спору сторони на свій розсуд можуть домовитися про кількісний і персональний склад третейського суду.
За всіх умов третейський суд може розглядати справи в будь-якій непарній кількості третейських суддів.
Якщо сторони не погодили кількісний склад третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору, то третейський розгляд здійснюється у складі трьох суддів.
Стаття 17. Формування складу третейського суду
Формування складу третейського суду в постійно діючому третейському суді здійснюється в порядку, встановленому регламентом третейського суду.
Формування складу третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору здійснюється в порядку, погодженому сторонами.
Якщо сторони не погодили іншого, то формування складу третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору здійснюється в такому порядку:
1) при формуванні третейського суду в складі трьох і більше третейських суддів кожна із сторін призначає чи обирає рівну кількість третейських суддів, а обрані у такий спосіб третейські судді обирають ще одного третейського суддю для забезпечення непарної кількості третейських суддів.
Якщо одна із сторін не призначить чи не обере належної кількості третейських суддів протягом 10 днів після одержання прохання про це від іншої сторони або якщо призначені чи обрані сторонами третейські судді протягом 10 днів після їх призначення чи обрання не оберуть ще одного третейського суддю, то розгляд спору в третейському суді припиняється і цей спір може бути переданий на вирішення компетентного суду;
2) якщо спір підлягає вирішенню третейським суддею одноособово і після звернення однієї сторони до іншої з пропозицією про призначення чи обрання третейського судді сторони не призначать чи не оберуть третейського суддю, то розгляд спору в третейському суді припиняється і цей спір може бути переданий на вирішення компетентного суду.
Головуючий складу третейського суду у справі та третейський суддя у випадку, передбаченому абзацом першим пункту 1 частини третьої цієї статті, обираються не менш як двома третинами від призначеного чи обраного складу суду шляхом відкритого голосування.
Сторони та призначені чи обрані ними третейські судді при призначенні чи обранні у відповідних випадках третейських суддів або головуючого складу третейського суду повинні забезпечувати додержання вимог цього Закону.
Стаття 18. Вимоги до третейських суддів
Третейські судді не є представниками сторін. Третейським суддею може бути призначена чи обрана особа, яка прямо чи опосередковано не заінтересована в результаті вирішення спору, а також має визнані сторонами знання, досвід, ділові та моральні якості, необхідні для вирішення спору.
Третейськими суддями не можуть бути:
особи, які не досягли повноліття, та особи, які перебувають під опікою чи піклуванням;
особи, які не мають кваліфікації, погодженої сторонами безпосередньо чи визначеної у регламенті третейського суду;
особи, які мають судимість;
особи, визнані в судовому порядку недієздатними;
судді судів загальної юрисдикції або Конституційного Суду України.
( Частину другу статті 18 доповнено абзацом згідно із Законом № 1076-VI від 05.03.2009 )
У разі одноособового вирішення спору третейський суддя постійно діючого третейського суду повинен мати вищу юридичну освіту. У разі колегіального вирішення спору вимоги щодо наявності вищої юридичної освіти поширюються лише на головуючого складу третейського суду.
При вирішенні спору третейським судом для вирішення конкретного спору угодою сторін можуть бути встановлені додаткові вимоги до третейських суддів.
Стаття 19. Підстави відводу чи самовідводу третейського судді
Третейський суддя не може брати участі у розгляді справи, а після його призначення чи обрання підлягає відводу чи самовідводу:
якщо він особисто чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи;
якщо він є родичем однієї із сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, або перебуває з цими особами чи сторонами в особливих стосунках;
на його прохання або за спільним рішенням сторін;
у разі встановлення стороною обставин, які дають їй підстави вважати упередженим або необ’єктивним ставлення третейського судді до справи, про яке сторона дізналася після його обрання чи призначення;
у разі тривалого, більш як один місяць від дня призначення чи обрання, невиконання ним обов’язків третейського судді у конкретній справі;
у разі виявлення невідповідності третейського судді вимогам, встановленим статтею 18 цього Закону;
якщо третейський суддя бере участь у вирішенні спору, який прямо чи опосередковано пов’язаний з виконанням ним службових повноважень, наданих державою.
Жодна особа не може бути третейським суддею у справі, в якій вона раніше брала участь як третейський суддя, але була відведена чи заявила самовідвід, як сторона, представник сторони або в будь-якій іншій якості.
У третейському суді для вирішення конкретного спору угодою сторін можуть бути встановлені додаткові підстави для відводу чи самовідводу третейського судді.
Стаття 20. Порядок відводу чи самовідводу третейського судді
У разі звернення до особи за отриманням згоди на обрання чи призначення її третейським суддею у конкретній справі ця особа повинна повідомити про наявність обставин, які є підставами для відводу чи самовідводу відповідно до статті 19 цього Закону.
Третейський суддя повинен без зволікання повідомити сторони про підстави його відводу чи самовідводу, зазначені у статті 19 цього Закону, що виникли після початку третейського розгляду, та заявити самовідвід.
За наявності підстав, зазначених у статті 19 цього Закону, сторона може заявити про відвід обраного нею третейського судді лише у разі, якщо обставини, які є підставою для відводу призначеного чи обраного нею третейського судді, стали відомі цій стороні після його призначення чи обрання. Сторони можуть погоджувати процедуру відводу третейського судді у третейському суді для вирішення конкретного спору.
Процедура відводу третейського судді у постійно діючому третейському суді визначається регламентом третейського суду з додержанням вимог цього Закону.
Якщо в третейській угоді або у регламенті третейського суду не визначена процедура відводу третейського судді, то письмова мотивована заява про відвід третейського судді має бути подана стороною протягом трьох днів після того, як цій стороні стали відомі обставини, які є підставою для відводу третейського судді відповідно до цього Закону.
У разі пропуску встановленого строку питання про прийняття заяви про відвід третейського судді вирішується головою третейського суду залежно від причин пропуску строку, якщо інше не передбачено регламентом третейського суду.
Заява сторони про відвід подається третейському судді третейського суду для вирішення конкретного спору, кандидатура якого відводиться, або голові постійно діючого третейського суду. За відсутності заперечень іншої сторони щодо заявленого відводу третейський суддя є відведеним з дня подання стороною заяви про його відвід.
Якщо інша сторона не погоджується з відводом третейського судді, вона має право протягом трьох днів подати голові третейського суду свої мотивовані заперечення. В цьому випадку питання про відвід вирішується головою третейського суду спільно з іншими третейськими суддями, призначеними чи обраними у справі, протягом п’яти днів з моменту отримання заяви сторони, рішення яких є обов’язковим для сторін.
Незалежно від заперечень сторони третейський суддя третейського суду для вирішення конкретного спору, якому заявлений відвід, не може брати участі у справі. Якщо протягом 10 днів після відводу такого третейського судді сторони не погодять іншої кандидатури, спір може бути переданий на вирішення компетентного суду.
Стаття 21. Припинення повноважень третейського судді, складу третейського суду
Повноваження третейського судді припиняються:
за погодженням сторін;
у разі відводу чи самовідводу відповідно до цього Закону;
у разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього;
у разі набрання законної сили судовим рішенням про визнання його обмежено дієздатним чи недієздатним;
у разі його смерті, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим рішенням суду, що набрало законної сили.
Повноваження складу третейського суду, яким вирішувався спір, припиняються після прийняття ним рішення по конкретній справі.
У випадках, передбачених статтями 47-49 цього Закону, повноваження складу третейського суду поновлюються і припиняються після проведення зазначених у цих статтях процесуальних дій.
Стаття 22. Невиконання третейськими суддями своїх обов’язків
У разі невиконання або неналежного виконання третейським суддею своїх обов’язків без поважних причин він несе відповідальність, передбачену регламентом третейського суду або Положенням про постійно діючий третейський суд чи контрактом, укладеним згідно із статтею 24 цього Закону, крім випадків, коли дії третейських суддів містять ознаки складу правопорушень, за вчинення яких законом передбачено адміністративну чи кримінальну відповідальність.
Стаття 23. Заміна третейського судді
У разі, якщо повноваження третейського судді припинені відповідно до цього Закону, інший третейський суддя призначається чи обирається згідно з правилами, які застосовувалися при призначенні чи обранні третейського судді, який замінюється.
Стаття 24. Контракти третейських суддів
У третейському суді для вирішення конкретного спору сторони та третейські судді такого третейського суду можуть укладати між собою контракти, в яких обумовлюються взаємні права і обов’язки та інші питання.
У третейському суді для вирішення конкретного спору третейський суддя отримує гонорар за свої послуги, розмір якого обумовлюється в контракті між ним та стороною.
У третейському суді для вирішення конкретного спору третейський суддя має право укласти контракт та одержувати гонорар тільки від однієї із сторін спору.
Розділ IV
ВИТРАТИ, ПОВ’ЯЗАНІ З ВИРІШЕННЯМ СПОРУ ТРЕТЕЙСЬКИМ СУДОМ
Стаття 25. Склад витрат, пов’язаних з вирішенням спору третейським судом
До складу витрат, пов’язаних з вирішенням спору третейським судом, належать:
1) гонорари третейських суддів;
2) третейський збір, розмір, строки та порядок сплати якого сторонами визначаються регламентом третейського суду;
3) витрати, понесені третейськими суддями у зв’язку з участю в третейському розгляді, в тому числі витрати, понесені третейськими суддями на оплату проїзду до місця вирішення спору;
4) витрати, пов’язані з оплатою послуг експертів, перекладачів, якщо такі були запрошені чи призначені для участі в третейському розгляді;
5) витрати, пов’язані з оглядом і дослідженням речових та письмових доказів у їх місцезнаходженні;
6) витрати, понесені свідками;
7) витрати, пов’язані з оплатою стороною, на користь якої було прийнято рішення третейського суду, послуг представника, пов’язаних із наданням правової допомоги;
8) витрати, пов’язані з організаційним забезпеченням третейського розгляду;
9) витрати на листування третейського суду;
10) витрати на телефонний, телеграфний, телексний, факсимільний, електронний та інший зв’язок;
11) гонорар секретаря третейського суду та інші витрати, визначені регламентом третейського суду або контрактом з третейським суддею.
Якщо регламентом третейського суду чи Положенням про постійно діючий третейський суд не визначено, що витрати, зазначені у пунктах 3-11 частини першої цієї статті, під час третейського розгляду несуть сторони або сторона, яка подала позов, то такі витрати здійснюються постійно діючим третейським судом з наступним їх стягненням із сторін спору, про що зазначається в рішенні чи ухвалі постійно діючого третейського суду.
Розміри гонорарів третейських суддів постійно діючих третейських судів та порядок їх виплати третейським суддям визначаються відповідно до регламенту третейського суду чи Положення про постійно діючий третейський суд.
У разі, коли третейський розгляд справи постійно діючим третейським судом не відбувся чи був припинений, сплачений сторонами третейський збір повертається сторонам, крім випадків, якщо це було зумовлено відводом усіх суддів, укладанням сторонами мирової угоди, відмовою позивача від позову та іншими обставинами, передбаченими цим Законом.
У разі, коли третейський розгляд справи постійно діючим третейським судом не відбувся чи був припинений з підстав, зазначених у частині четвертій цієї статті, то, якщо інше не передбачено регламентом третейського суду, сторони відшкодовують цьому третейському суду всі понесені ним витрати, про що зазначається в ухвалі третейського суду.
Здійснення фізичною особою повноважень третейського судді та утворення і діяльність постійно діючого третейського суду відповідно до цього Закону не є підприємницькою діяльністю.
Надходження постійно діючого третейського суду, третейського судді, що пов’язані з вирішенням спору третейським судом відповідно до цього Закону, не є доходами від здійснення підприємницької діяльності.
Стаття 26. Розподіл витрат, пов’язаних з вирішенням спору третейським судом
Розподіл витрат, пов’язаних з вирішенням спору третейським судом, між сторонами здійснюється третейським судом згідно з третейською угодою або регламентом третейського суду. В разі відсутності посилань у третейській угоді або регламенті третейського суду на порядок розподілу витрат розподіл між сторонами витрат, які пов’язані з вирішенням спору, здійснюється третейським судом у такому порядку:
при задоволенні позову витрати покладаються на відповідача;
при відмові в позові - на позивача;
при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Порядок розподілу витрат, пов’язаних з вирішенням спору третейським судом, зазначається у рішенні або ухвалі третейського суду.
Розділ V
ТРЕТЕЙСЬКИЙ РОЗГЛЯД
Стаття 27. Компетенція третейського суду
Третейський суд, з додержанням вимог цього Закону, самостійно вирішує питання про наявність або відсутність у нього компетенції для розгляду конкретної справи.
Сторона має право заявити про відсутність у третейського суду компетенції стосовно переданого на його вирішення спору до початку розгляду справи по суті.
Сторона має право заявити про перевищення третейським судом меж його компетенції, якщо в процесі третейського розгляду виникне питання, розгляд якого не передбачено третейською угодою або яке не може бути предметом такого розгляду відповідно до регламенту третейського суду чи цього Закону.
У випадках, передбачених частинами другою та третьою цієї статті, третейський суд повинен відкласти розгляд справи або зупинити розгляд справи по суті до вирішення ним питання щодо наявності у нього відповідної компетенції.
З питань наявності чи відсутності компетенції третейський суд у зазначених випадках виносить мотивовану ухвалу.
Якщо третейський суд дійде висновку щодо неможливості розгляду ним конкретного спору внаслідок відсутності у нього компетенції, третейський розгляд припиняється, а витрати, понесені третейським судом, відшкодовуються сторонами в рівних частках.
При прийнятті позову третейський суд вирішує питання про наявність і дійсність угоди про передачу спору на розгляд третейського суду.
У разі, якщо третейський суд дійде висновку про відсутність або недійсність зазначеної угоди, він повинен відмовити в розгляді справи.
Про відмову у розгляді справи виноситься мотивована ухвала, яка надсилається сторонам. При цьому заявнику разом з ухвалою повертаються позовні матеріали.
Стаття 28. Визначення правил третейського розгляду
Правила третейського розгляду у третейському суді для вирішення конкретного спору визначаються цим Законом та третейською угодою.
Правила третейського розгляду, визначені угодою сторін відповідно до частини першої цієї статті, не можуть суперечити обов’язковим положенням цього Закону, які не надають сторонам права домовлятися з окремих питань.
Правила третейського розгляду постійно діючим третейським судом визначаються регламентом третейського суду, який не повинен суперечити цьому Закону.
З питань, не врегульованих регламентом третейського суду або третейською угодою у третейському суді для вирішення конкретного спору щодо правил третейського розгляду, третейський суд застосовує норми цього Закону та може визначити власні правила третейського розгляду лише в тій частині, що не суперечить принципам організації та діяльності третейського суду, які визначені цим Законом.
Строки вчинення процесуальних дій, передбачені цим Законом, можуть бути продовжені лише за спільною згодою сторін та складу третейського суду, яким вирішується спір. Про продовження строку третейського розгляду постановляється відповідна ухвала.
Стаття 29. Гласність третейського розгляду
У разі, коли проти відкритого розгляду справи третейським судом висунуто хоча б однією стороною заперечення з мотивів додержання та збереження комерційної або банківської таємниці чи забезпечення конфіденційності інформації, справа розглядається у закритому засіданні.
Стаття 30. Місце проведення третейського розгляду
Місцем проведення третейського розгляду справи у постійно діючому третейському суді є місцезнаходження цього третейського суду.
( Частина перша статті 30 в редакції Закону № 1076-VI від 05.03.2009 )
Місце проведення третейського розгляду справи у третейському суді для вирішення конкретного спору визначається третейською угодою.
( Частина друга статті 30 в редакції Закону № 1076-VI від 05.03.2009 )( Частину третю статті 30 виключено на підставі Закону № 1076-VI від 05.03.2009 )
Стаття 31. Мова третейського розгляду
Розгляд справ у третейському суді провадиться українською мовою, якщо інше не передбачено регламентом третейського суду чи угодою сторін.
Сторона, яка надає документи чи письмові докази мовою іншою, ніж мова третейського розгляду, повинна забезпечити їх переклад на мову чи мови третейського розгляду.
Стаття 32. Конфіденційність
Третейський суд, суддя третейського суду не вправі розголошувати відомості та інформацію, що стали йому відомі під час третейського розгляду, без згоди сторін або їх правонаступників. Забороняється вимагати від третейського судді надання документів, відомостей та інформації, якими він володіє у зв’язку з третейським розглядом справи, крім випадків, передбачених законами України.
Стаття 33. Розгляд справ третейським судом та мирова угода
Розгляд справи третейським судом починається з винесення відповідної ухвали та направлення її сторонам.
Розгляд справ третейським судом не обмежений будь-якими строками, якщо інше не встановлено регламентом третейського суду або третейською угодою.
При розгляді справи третейським судом можуть встановлюватися строки для надання пояснень, подання заяв, документів, доказів по справі та вчинення інших процесуальних дій.
Третейський суд на початку розгляду повинен з’ясувати у сторін можливість закінчити справу мировою угодою, у тому числі досягнутою шляхом медіації, та в подальшому сприяти вирішенню спору шляхом укладення мирової угоди на всіх стадіях процесу.
( Частина четверта статті 33 в редакції Закону N 1875-IX від 16.11.2021 )
Сторони мають право провести позасудове врегулювання спору шляхом медіації, закінчити справу укладенням мирової угоди як до початку третейського розгляду, так і на будь-якій його стадії, до прийняття рішення.
( Частина п’ята статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1875-IX від 16.11.2021 )
За клопотанням сторін третейський суд приймає рішення про затвердження мирової угоди. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов’язків сторін щодо предмета спору.
Зміст мирової угоди викладається безпосередньо в рішенні третейського суду.
До рішень третейського суду, прийнятих відповідно до цієї статті, застосовуються правила розділу VI цього Закону.
Стаття 34. Учасники третейського розгляду
Учасниками третейського розгляду є сторони та їх представники.
Питання щодо участі третіх осіб та їх процесуальні права у третейському розгляді вирішуються третейським судом відповідно до регламенту третейського суду або угоди сторін у третейському суді для вирішення конкретного спору. Третя особа бере участь у третейському розгляді добровільно.
( Частину третю статті 34 виключено на підставі Закону № 1076-VI від 05.03.2009 )
Стаття 35. Форма та зміст позовної заяви
Позовна заява подається у письмовій формі.
У позовній заяві, що подається до третейського суду, повинні зазначатися:
назва постійно діючого третейського суду або склад третейського суду для вирішення конкретного спору;
дата подання позовної заяви;
найменування і юридичні адреси сторін, які є юридичними особами, та/або прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, місце проживання і місце роботи сторін, які є фізичними особами;
найменування і юридична адреса представника позивача, якщо він є юридичною особою, або прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, місце проживання і місце роботи представника, який є фізичною особою, у випадках, коли позов подається представником;
зміст вимоги, ціна позову, якщо вимога підлягає оцінці;
обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги, докази, що їх підтверджують, розрахунок вимог;
посилання на наявність третейської угоди між сторонами та докази її укладення;
перелік письмових матеріалів, які додаються до позовної заяви;
підпис позивача або його представника з посиланням на документ, що засвідчує повноваження представника.
До позовної заяви додаються документи, що підтверджують:
1) наявність третейської угоди;
2) обґрунтованість позовних вимог;
3) повноваження представника;
4) направлення копії позовної заяви іншій стороні (опис вкладення про відправлення цінного листа, виписка з реєстру поштових відправлень тощо).
Стаття 36. Відзив на позовну заяву
Відповідач повинен надати третейському суду письмовий відзив на позовну заяву. Відзив на позовну заяву направляється позивачу та третейському суду в порядку та строки, що передбачені третейською угодою у третейському суді для вирішення конкретного спору або регламентом третейського суду.
Якщо регламентом третейського суду строк надання відзиву на позовну заяву не визначений, а також у разі розгляду справи третейським судом для вирішення конкретного спору відзив на позовну заяву надається не менше ніж за три дні до першого засідання третейського суду, який вирішує спір.
Неподання відповідачем відзиву у встановлені цією статтею строки не звільняє його в подальшому від виконання вимог третейського суду про надання відзиву на позов.
Наслідки невиконання вимог третейського суду можуть бути передбачені третейською угодою сторін у третейському суді для вирішення конкретного спору або регламентом третейського суду чи встановлені складом третейського суду.
Якщо сторони не домовилися про інше, до прийняття рішення третейським судом сторона має право змінити, доповнити або уточнити свої позовні вимоги.
Стаття 37. Зустрічний позов
Відповідач вправі подати зустрічний позов для розгляду третейським судом, якщо такий позов є підвідомчим третейському суду та може бути предметом третейського розгляду відповідно до третейської угоди.
Зустрічний позов може бути подано на будь-якій стадії третейського розгляду до прийняття рішення по справі.
Третейський суд приймає зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємно пов’язані та їх спільний розгляд є доцільним, зокрема, коли вони випливають з одних і тих самих правовідносин або коли вимоги за ними можуть зараховуватися.
Зустрічний позов має відповідати вимогам статті 35 цього Закону.