Цивільний кодекс Української РСР

Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки Кодекс України, Кодекс, Закон від 18.07.1963 №1540-VI
Реквізити

Видавник: Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки

Тип Кодекс України, Кодекс, Закон

Дата 18.07.1963

Номер 1540-VI

Статус Не діє

Документ підготовлено в системі iplex
( Стаття 134 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11від 20.05.85 )
С т а т т я 135.
( Стаття 135 виключена на підставі Закону N 3718-12 від 16.12.93 )
Наслідки безгосподарного утримання будинку
Якщо громадянин безгосподарно поводиться з належним йому будинком, допускає його руйнування, то виконавчий комітет місцевої Ради народних депутатів може призначити власникові відповідний строк для ремонту будинку. Якщо громадянин без поважних причин не зробить необхідного ремонту, суд за позовом виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів може безоплатно вилучити безгосподарно утримуваний будинок і передати його у фонд місцевої Ради народних депутатів.
С т а т т я 136. Наслідки безгосподарного утримання і незабезпечення схоронності майна, що є пам'яткою історії та культури
Якщо громадянин безгосподарно ставиться до належного йому майна, що є пам'яткою історії та культури, державні органи охорони пам'яток роблять власникові попередження про припинення безгосподарного ставлення до цього майна. Якщо власник не виконає цієї вимоги, то за позовом зазначених органів суд може вилучити це майно. При невідкладній необхідності забезпечення схоронності майна, що є пам'яткою історії та культури, позов про вилучення цього майна може бути пред'явлено без попередження.
Якщо громадянин не забезпечує схоронності належного йому майна, що є пам'яткою історії та культури, у зв'язку з неможливістю створити необхідний режим його утримання, це майно може бути викуплено державою. Якщо громадянин не дає згоди на викуп такого майна, то за позовом державних органів охорони пам'яток суд може вилучити його у власника.
Вилучене майно, що є пам'яткою історії та культури, переходить у власність держави. Власникові відшкодовується вартість вилученого майна в розмірі, встановленому за згодою сторін, а в разі спору - судом.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)
С т а т т я 137. Безхазяйне майно
Майно, яке не має власника або власник якого невідомий (безхазяйне майно), надходить у власність держави за рішенням виконавчого комітету районної, міської Ради народних депутатів, винесеним за заявою фінансового органу.
Безхазяйне майно, що належало колгоспному дворові, надходить у власність колгоспу, на території якого знаходиться це майно, за рішенням виконавчого комітету районної, міської Ради народних депутатів, винесеним за заявою колгоспу.
Заява про визнання майна безхазяйним може бути подана не раніше як через один рік після прийняття майна на облік відповідним фінансовим органом або виконавчим комітетом селищної, сільської Ради народних депутатів.
Порядок виявлення та обліку безхазяйного майна визначається Міністерством фінансів Української РСР.
(із змінами, внесеними Указами ПВР від 23.11.66, N 278-11від 20.05.85)
С т а т т я 138. Знахідка
Громадянин, який знайшов загублену річ, зобов'язаний негайно повідомити про це особу, що загубила її, і повернути їй знайдену річ або заявити про знахідку і здати річ до міліції чи до виконавчого комітету селищної, сільської Ради народних депутатів, а коли річ знайдена в установі, підприємстві або на транспорті, здати її адміністрації відповідної організації.
Адміністрація організації, якій передана знайдена річ, в разі невиявлення у двотижневий строк особи, яка загубила річ, негайно здає її до міліції чи до виконавчого комітету селищної, сільської Ради народних депутатів. Органи транспорту зберігають і реалізують здані їм знайдені речі згідно з діючими на транспорті правилами.
Міліція або виконавчий комітет селищної, сільської Ради народних депутатів зобов'язані зберігати здані їм знайдені речі протягом шести місяців. У разі виявлення протягом зазначеного строку особи, яка загубила річ, вона їй повертається. Коли ж ця особа в зазначений строк не буде виявлена, річ безоплатно переходить у власність держави.
Громадянин, який знайшов річ і повернув особі, що її загубила, або здав її в установленому порядку, має право на одержання від особи, що загубила річ, а в разі переходу речі у власність держави - від відповідної державної організації відшкодування витрат, зв'язаних із зберіганням і здачею речі.
С т а т т я 139. Бездоглядна худоба
Громадянин, який затримав бездоглядну або приблудну худобу, повинен негайно повідомити про це власника худоби і повернути йому худобу або повідомити в триденний строк міліцію чи виконавчий комітет селищної, сільської Ради народних депутатів про затримання худоби.
Міліція або виконавчий комітет селищної, сільської Ради народних депутатів вживає заходів до розшуку власника худоби і на час розшуку передає худобу з додержанням ветеринарних правил на утримання і в користування найближчому радгоспові або колгоспові, керівники яких не мають права відмовитись від прийняття худоби.
В разі виявлення власника робочої або великої рогатої худоби (і її молодняка) протягом шести місяців, а дрібної худоби (і її молодняка) протягом двох місяців з дня передачі худоби радгоспові або колгоспові худоба повертається власникові, який зобов'язаний відшкодувати радгоспові або колгоспові витрати по утриманню худоби з зарахуванням вигод, одержаних від користування нею.
Коли в строки, зазначені в частині третій цієї статті, власник худоби не буде виявлений, він втрачає право власності на цю худобу. В цьому разі худоба, що утримувалася в колгоспі, безоплатно переходить у власність цього колгоспу, а худоба, що утримувалася в радгоспі, безоплатно переходить у власність держави і включається до складу майна цього радгоспу.
С т а т т я 140. Скарб
Скарб, тобто зариті в землі або приховані іншим способом валюта СРСР, валютні та інші цінності, власник яких невідомий або в силу закону втратив на них право, повинен бути зданий особою, яка його виявила, фінансовому органові і переходить у власність держави.
Особі, яка виявила і здала скарб фінансовому органові, видається винагорода у розмірі двадцяти п'яти процентів вартості зданих цінностей, крім випадків, коли розкопки або розшуки відповідних цінностей входять в коло службових обов'язків особи, що здала виявлені цінності.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)
С т а т т я 141.
( Стаття 141 виключена на підставі Закону N 3718-12 від 16.12.93 )
Реквізиція і конфіскація
Вилучення державного майна у власника в державних або громадських інтересах з виплатою йому вартості майна (реквізиція), а також безоплатне вилучення державного майна як санкції за правопорушення (конфіскація) допускаються лише у випадках і в порядку, встановлених законодавством Союзу РСР і Української РСР.
С т а т т я 142.
( Стаття 142 виключена на підставі Закону N 3718-12 від 16.12.93 )
Компенсація при знесенні жилого будинку, належного громадянинові на праві особистої власності, в зв'язку з вилученням земельної ділянки
У разі знесення жилого будинку, належного громадянинові на праві особистої власності, в зв'язку з вилученням земельної ділянки для державних або громадських потреб власник, крім забезпечення його жилим приміщенням, одержує компенсацію відповідно до чинного законодавства.
( Стаття 142 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11від 20.05.85 )
С т а т т я 143. Повернення вилучених дорогоцінних металів і коштовних каменів
Особам, у яких вилучено за постановами органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури або суду дорогоцінні метали і коштовні камені, що є валютними цінностями, у разі їх засудження без конфіскації майна, або винесення виправдувального вироку, або закриття кримінальної справи вилучені цінності повертаються в натурі чи відшкодовується їх вартість відповідно до законодавства Союзу РСР.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)
Глава 13.
ЗАХИСТ ПРАВА ВЛАСНОСТІ
С т а т т я 144.
( Стаття 144 виключена на підставі Закону N 3718-12 від 16.12.93 )
Витребування майна власником з чужого незаконного володіння
Власник має право витребувати своє майно з чужого незаконного володіння.
С т а т т я 145. Витребування майна власником від добросовісного набувача
Якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.
Витребування майна з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, не допускається, якщо майно було продано в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Якщо майно набуто безоплатно від особи, яка не мала права його відчужувати, власник вправі витребувати майно в усіх випадках.
С т а т т я 146.
( Стаття 146 виключена на підставі Закону N 3718-12 від 16.12.93 )
Витребування неправомірно відчуженого державного і громадського майна
Державне майно, а також майно колгоспів, інших кооперативних та інших громадських організацій, неправомірно відчужене яким би то не було способом, може бути витребуване відповідними організаціями від будь-якого набувача.
С т а т т я 147. Витребування грошей і цінних паперів
Гроші, а також цінні папери на пред'явника не можуть бути витребувані від добросовісного набувача (стаття 145 цього Кодексу).
С т а т т я 148. Розрахунки при поверненні речей з незаконного володіння
Витребуючи майно з чужого незаконного володіння (стаття 144 цього Кодексу), власник вправі також вимагати від особи, яка знала або повинна була знати, що її володіння незаконне (недобросовісний володілець), повернення або відшкодування всіх доходів, які ця особа здобула або повинна була здобути за весь час володіння; від добросовісного ж володільця - всіх доходів, що він здобув і повинен був здобути з того часу, коли він дізнався або повинен був дізнатись про неправомірність володіння або одержав повістку за позовом власника про повернення майна. Володілець, як добросовісний, так і недобросовісний, в свою чергу має право вимагати від власника відшкодування зроблених ним необхідних витрат на майно з того часу, з якого власникові належать доходи від майна.
Добросовісний володілець має право залишити за собою зроблені ним поліпшення, якщо вони можуть бути відділені без пошкодження речі. Якщо відділити поліпшення неможливо, добросовісний володілець має право вимагати відшкодування зроблених на поліпшення витрат, але не більше розміру збільшення вартості речі.
С т а т т я 149.
( Стаття 149 виключена на підставі Закону N 3718-12 від 16.12.93 )
Захист прав власника від порушень, не поєднаних з позбавленням володіння
Власник може вимагати усунення всяких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднанні з позбавленням володіння.
С т а т т я 150.
( Стаття 150 виключена на підставі Закону N 3718-12 від 16.12.93 )
Захист прав володільця, який не є власником
Права, передбачені статтями 144-149 цього Кодексу, належать також особі, яка хоч і не є власником, але володіє майном в силу закону або договору.
Р о з д і л III
ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО
I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
Глава 14.
ВИНИКНЕННЯ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
С т а т т я 151. Поняття зобов'язання і підстави його виникнення
В силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.
С т а т т я 152. Зміст зобов'язань, що виникають з актів планування
Зміст зобов'язання, що виникло безпосередньо з акту планування народного господарства, визначається цим актом.
Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 5095-11 від 24.12.87)
С т а т т я 153. Укладення договору
Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
С т а т т я 154. Форма договору
Коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалась.
Якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає.
В передбачених законом випадках договір може бути укладений шляхом прийняття до виконання замовлення.
( Офіційне тлумачення положень статті 154 див. в РішенніКонституційного Суду N 16-рп/98 від 26.11.98 )
С т а т т я 155. Укладення договору за пропозицією, зробленою з зазначенням строку для відповіді
Коли пропозицію укласти договір зроблено з зазначенням строку для відповіді, договір вважається укладеним, якщо особа, яка зробила пропозицію, одержала від іншої сторони відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.
С т а т т я 156. Укладення договору за пропозицією, зробленою без зазначення строку для відповіді
Коли пропозиція укласти договір зроблена усно без зазначення строку для відповіді, договір вважається укладеним, якщо друга сторона негайно заявила особі, яка зробила пропозицію, про прийняття цієї пропозиції.
Якщо така пропозиція зроблена в письмовій формі, договір вважається укладеним, коли відповідь про прийняття пропозиції одержана протягом нормально необхідного для цього часу.
С т а т т я 157. Відповідь про згоду на укладення договору, одержана з запізненням
Якщо з одержаної з запізненням відповіді про згоду укласти договір видно, що відповідь була надіслана своєчасно, вона визнається такою, що запізнилася, лише в тому разі, коли особа, яка зробила пропозицію, негайно повідомить другій стороні про одержання відповіді з запізненням. В цьому разі відповідь вважається новою пропозицією.
С т а т т я 158. Відповідь про згоду укласти договір на інших умовах
Відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах визнається відмовою від пропозиції і в той же час новою пропозицією.
Якщо при укладенні договорів між державними, кооперативними та іншими громадськими організаціями виникають розбіжності, що підлягають розгляду судом, арбітражем або третейським судом (стаття 159 цього Кодексу), правила цієї статті не застосовуються.
(із змінами, внесеними Законом N 1736-08 від 5.06.73)
С т а т т я 159. Розв'язання переддоговірних спорів
Розбіжності, що виникають при укладенні договору, який грунтується на обов'язковому для обох сторін державному замовленні, розв'язуються судом, якщо хоча б однією з сторін є колгосп, міжколгоспне, державно-колгоспне підприємство, організація, об'єднання, і відповідним арбітражем (третейським судом), якщо сторонами є державні, кооперативні та інші громадські організації (крім колгоспів, міжколгоспних, державно-колгоспних підприємств, організацій, об'єднань), оскільки законом не встановлено інше.
Розбіжності між названими організаціями, що виникають при укладенні договору, який не грунтується на обов'язковому для обох сторін державному замовленні, можуть розв'язуватися відповідно судом або арбітражем, якщо це спеціально передбачено законом або погодженням сторін.
(із змінами, внесеними Указами ПВР N 278-11 від 20.05.85,N 5095-11 від 24.12.87)
С т а т т я 160. Договір на користь третьої особи
Якщо особа, яка уклала договір, обумовила виконання зобов'язання, що виникло з договору, третій особі, то, якщо інше не передбачено в договорі і не випливає з його змісту, виконання може вимагати як особа, що уклала договір, так і третя особа, на користь якої виговорено виконання.
Якщо третя особа відмовилась від права, наданого їй за договором, то особа, що уклала договір, може скористатися цим правом, коли це не суперечить змістові договору.
Глава 15.
ВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ
С т а т т я 161. Загальні умови виконання зобов'язань
Зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
С т а т т я 162. Недопустимість односторонньої відмови від виконання зобов'язання
Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.
С т а т т я 163. Виконання зобов'язань частинами
Кредитор вправі не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, актом планування, договором або не випливає з суті зобов'язання.
С т а т т я 164. Покладення виконання зобов'язання на третю особу
Виконання зобов'язання, що виникло з договору, може бути покладене в цілому або в частині на третю особу, якщо це передбачено встановленими правилами, а так само якщо третя особа зв' язана з однією з сторін адміністративною підлеглістю або відповідним договором.
У цьому разі відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання несе сторона за договором, з якого воно виникло, якщо законодавством Союзу РСР і Української РСР не передбачено, що відповідальність несе безпосередній виконавець.
Якщо з закону, договору або з суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто, кредитор повинен прийняти виконання, запропоноване за боржника третьою особою.
С т а т т я 165. Невизначеність строку виконання зобов'язання
Якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час.
Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов'язання.
С т а т т я 166. Дострокове виконання зобов'язання
Боржник вправі виконати зобов'язання до строку, якщо інше не випливає із закону, договору або змісту зобов'язання.
Дострокове виконання зобов'язань між державними, кооперативними та іншими громадськими організаціями допускається у випадках, якщо це передбачено законом або договором, а також за згодою кредитора.
С т а т т я 167. Місце виконання зобов'язання
Зобов'язання повинно бути виконане в тому місці, яке зазначено в законі, договорі, акті планування, на підставі якого виникло зобов'язання, або виходячи з суті зобов'язання.
Якщо місце виконання зобов'язання не визначене, виконання повинно бути проведене:
1) по зобов'язанню передати будівлю - за місцем знаходження будівлі;
2) по грошових зобов'язаннях (крім грошових зобов'язань державних, кооперативних та інших громадських організацій) - за місцем проживання кредитора в момент виникнення зобов'язання, а якщо кредитор в момент виконання зобов'язання змінив місце проживання і повідомив про це боржника, то в новому місці проживання кредитора з віднесенням за рахунок кредитора всіх витрат, зв'язаних із зміною місця виконання;
3) по всіх інших зобов'язаннях - за місцем проживання боржника, а якщо боржником є юридична особа - за місцем її знаходження (стаття 30 цього Кодексу).
С т а т т я 168. Виконання грошового зобов'язання між організаціями
Платежі по грошових зобов'язаннях між державними, кооперативними та іншими громадськими організаціями, якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР, провадяться через Державний банк СРСР та інші кредитні установи в порядку, що визначається законодавством Союзу РСР.
С т а т т я 169. Валюта грошових зобов'язань
Грошові зобов'язання повинні бути виражені і підлягають оплаті в радянській валюті.
Вираження і оплата грошових зобов'язань в іноземній валюті допускається лише у випадках і в порядку, встановлених законодавством Союзу РСР.
С т а т т я 170. Проценти
Проценти по грошових та інших зобов'язаннях не допускаються, за винятком операцій кредитних установ, зобов'язань по зовнішній торгівлі та інших випадків, зазначених у законі.
С т а т т я 171. Виконання взаємних зобов'язань
Взаємні зобов'язання за договором повинні виконуватися одночасно, якщо з закону, договору або змісту зобов'язання не випливає інше.
С т а т т я 172. Виконання альтернативного зобов'язання
Боржникові, зобов'язаному виконати одну з двох або кількох дій, належить право вибору, якщо з закону, договору, або змісту зобов'язання не випливає інше.
С т а т т я 173. Виконання зобов'язання, в якому беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників
Якщо в зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, то кожний з кредиторів має право вимагати виконання, а кожний з боржників повинен виконати зобов'язання в рівній частці з іншими, якщо інше не випливає з закону або договору.
В зобов'язанні, яке виникло з часткових договорів між соціалістичними організаціями, право кредитора вимагати виконання і обов'язок боржника виконати зобов'язання визначаються в частках, що встановлюються договором.
С т а т т я 174. Солідарні зобов'язання
Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають, якщо вони передбачені договором або встановлені законом, зокрема при неділимості предмета зобов'язання.
С т а т т я 175. Солідарний обов'язок боржників
При солідарному обов'язку боржників кредитор вправі вимагати виконання як від усіх боржників разом, так і від кожного з них окремо, причому як повністю, так і в частині боргу.
Кредитор, який не одержав повного задоволення від одного з солідарних боржників, має право вимагати недоодержане з решти солідарних боржників.
Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, поки зобов'язання не погашено повністю.
Виконання солідарного зобов'язання повністю одним з боржників звільняє решту боржників від виконання кредиторові.
Боржник, який виконав солідарне зобов'язання, має право зворотної вимоги (регрес) до кожного з решти боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено законом або договором. Несплачене одним з співборжників боржникові, який виконав солідарне зобов'язання, припадає в рівній частці на нього і на решту співборжників.
С т а т т я 176. Солідарні вимоги кредиторів
При солідарності вимоги кожний з солідарних кредиторів має право пред'явити до боржника вимогу в повному обсязі.
Виконання зобов'язання повністю одному з солідарних кредиторів звільняє боржника від виконання іншим кредиторам.
Солідарний кредитор, який одержав виконання від боржника, зобов'язаний відшкодувати іншим кредиторам частки, що їм належать, коли інше не випливає з відносин між ними.
С т а т т я 177. Виконання грошового зобов'язання внесенням боргу в депозит
В разі відсутності кредитора, а також в разі ухилення його від прийняття виконання або іншого прострочення з його боку, а так само при відсутності представника недієздатного кредитора боржник по грошовому зобов'язанню або по зобов'язанню передати цінні папери має право внести належні з нього гроші або цінні папери в депозит державної нотаріальної контори або приватного нотаріуса, які повідомляють про це кредитора.
( Частина перша статті 177 із змінами, внесеними згідно із Законом N 287/94-ВР від 14.12.94 )
Внесення грошей або цінних паперів у депозит державної нотаріальної контори або приватного нотаріуса вважається виконанням зобов'язання.
( Частину другу статті 177 доповнено згідно із Законом N 287/94-ВР від 14.12.94 )
Глава 16
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ
С т а т т я 178. Види забезпечення виконання зобов'язань
Виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), заставою і поручительством. Крім того, зобов'язання між громадянами або з їх участю можуть забезпечуватися завдатком, а зобов'язання між соціалістичними організаціями - гарантією.
С т а т т я 179. Неустойка
Неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.
Неустойкою (штрафом, пенею) може забезпечуватися лише дійсна вимога.
Кредитор не вправі вимагати сплати неустойки (штрафу, пені), якщо боржник не несе відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання (стаття 210 цього Кодексу).
С т а т т я 180. Форма угоди про неустойку
Угода про неустойку (штраф, пеню) повинна бути укладена в письмовій формі. Недодержання письмової форми тягне недійсність угоди про неустойку (штраф, пеню).
С т а т т я 181. Застава
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Застава виникає в силу договору чи закону.
Заставою може бути забезпечена дійсна вимога. Застава може мати місце також щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог.
Відносини застави регулюються Законом України "Про заставу", іншими актами законодавства.
(із змінами, внесеними Законом N 3179-12 від 5.05.93)
С т а т т я 182.
( Стаття 182 виключена на підставі Закону N 3179-12 від 05.05.93 )
Заставодавець
Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа. Заставодавець повинен бити власником заставленого майна або мати право оперативного управління ним (стаття 87-1 цього Кодексу).
( Стаття 182 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11від 20.05.85 )
С т а т т я 183.
( Стаття 183 виключена на підставі Закону N 3179-12 від 05.05.93 )
Предмет застави
Предметом застави може бути всяке майно, за винятком того, на яке не може бути звернено стягнення в силу статей 93, 96, 99 цього Кодексу.
Перелік предметів, які не приймаються в заставу ломбардами, встановлюється виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів.
( Стаття 183 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11від 20.05.85 )
С т а т т я 184.
( Стаття 184 виключена на підставі Закону N 3179-12 від 05.05.93 )
Зміст і форма договору застави
В договорі застави повинно бути зазначено найменування і місце проживання (місцезнаходження) сторін, опис, оцінка і місцезнаходження заставленого майна, суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.
Договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. Договір застави жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений з накладенням заборони (арешту) на жилий будинок.
Застава майна в ломбарді оформляється видачею ломбардом заставного білета.
Недодержання правил цієї статті тягне недійсність договору застави.
С т а т т я 185.
( Стаття 185 виключена на підставі Закону N 3179-12 від 05.05.93 )
Передача заставленого майна заставодержателеві і момент виникнення права застави
Заставлене майно, за винятком жилих будинків, передається заставодержателеві, якщо інше не встановлено законом або договором.
Право застави щодо жилих будинків виникає з моменту нотаріального посвідчення застави (накладення на будинок заборони), а щодо іншого майна - з моменту передачі цього майна заставодержателеві, а якщо за законом або договором воно не підлягає передачі - то з моменту укладення договору.
С т а т т я 186.
( Стаття 186 виключена на підставі Закону N 3179-12 від 05.05.93 )
Обов'язки заставодержателя
Заставодержатель, якому передано заставлене майно, повинен належним чином його зберігати. Він відповідає за збереження майна, якщо не доведе, що втрата або псування цього майна сталися не з його вини.
Ломбард повинен страхувати прийняте ним в заставу майно в повній сумі його вартості за оцінкою, яка була зроблена за згодою сторін при прийнятті майна в заставу, а вироби з дорогоцінних металів і коштовних каменів - по державних розцінках.
Заставодержатель не має права користуватися заставленим майном, якщо інше не передбачене законом або договором.
( Стаття 186 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11від 20.05.85 )
С т а т т я 187.
( Стаття 187 виключена на підставі Закону N 3179-12 від 05.05.93 )
Витребування заставленого майна
Заставлене майно, що вибуло з володіння заставодержателя або боржника, у якого воно було залишено (стаття 185 цього Кодексу), може бути витребуване заставодержателем відповідно до статті 150 цього Кодексу.
С т а т т я 188.
( Стаття 188 виключена на підставі Закону N 3179-12 від 05.05.93 )
Збереження застави при переході права власності на заставлене майно
В разі переходу права власності (права оперативного управління) на заставлене майно від заставодавця до іншої особи право застави зберігає силу щодо нового власника.
( Стаття 188 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11від 20.05.85 )
С т а т т я 189.
( Стаття 189 виключена на підставі Закону N 3179-12 від 05.05.93 )
Звернення стягнення заставодержателем на майно боржника
В разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання задоволення вимоги кредитора з вартості заставленого майна провадиться за рішенням суду, арбітражу або третейського суду, якщо інше не встановлене законом.
Якщо суми, одержаної від продажу заставленого майна, не вистачає для покриття вимоги заставодержателя, він має право, при відсутності іншої вказівки в законі або договорі, одержати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника, проте не користуючись при цьому перевагами перед іншими кредиторами.
В разі непогашення в установлений строк позички, забезпеченої заставою майна в ломбарді, ломбард реалізує це майно в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Української РСР.
( Стаття 189 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11від 20.05.85 )
С т а т т я 190.
( Стаття 190 виключена на підставі Закону N 3179-12 від 05.05.93 )
Припинення застави
Право застави припиняється:
1) з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання;
2) в разі загибелі заставленого майна;
3) в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно;
4) в разі примусового продажу заставленого майна.
С т а т т я 191. Порука
За договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання нею свого зобов'язання в повному обсязі або в частині.
Порука може забезпечувати лише дійсну вимогу.
Договір поруки повинен бути укладений у письмовій формі. Недодержання письмової форми тягне недійсність договору поруки.
С т а т т я 192. Відповідальність поручителя
В разі невиконання зобов'язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо інше не встановлено договором поруки.
Поручитель відповідає в тому ж обсязі, як і боржник, зокрема, відповідає за сплату процентів, за відшкодування збитків, за сплату неустойки, якщо інше не встановлено договором поруки.
Особи, які разом поручились, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
С т а т т я 193. Права поручителя, який виконав зобов'язання
Поручитель, який виконав зобов'язання, набуває всіх прав кредитора по цьому зобов'язанню.
Кожний з кількох поручителів має право зворотної вимоги до боржника в розмірі виплаченої цим поручителем суми.
С т а т т я 194. Припинення поруки
Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.
Порука також припиняється, якщо кредитор протягом трьох місяців з дня настання строку зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк виконання зобов'язання не зазначений, або визначений моментом вимоги, то при відсутності іншої угоди відповідальність поручителя припиняється після закінчення одного року з дня укладення договору поруки.
С т а т т я 195. Завдаток
Завдатком визнається грошова сума, що видається однією з договірних сторін в рахунок належних з неї за договором платежів другій стороні в підтвердження укладення договору і в забезпечення його виконання.
Якщо за невиконання договору відповідальною є сторона, яка дала завдаток, він залишається у другої сторони. Якщо за невиконання договору відповідальною є сторона, яка одержала завдаток, вона повинна сплатити другій стороні подвійну суму завдатку.
Крім того, сторона, відповідальна за невиконання договору, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки з зарахуванням суми завдатку, якщо в договорі не передбачено інше.
С т а т т я 196. Гарантія
Правила статей 191 і 194 цього Кодексу поширюються на гарантії, що видаються одними організаціями в забезпечення погашення заборгованості інших, якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Глава 17.
УСТУПКА ВИМОГИ І ПЕРЕВІД БОРГУ
С т а т т я 197. Уступка вимоги
Уступка вимоги кредитором іншій особі допускається, якщо вона не суперечить закону чи договору або коли вимога не пов'язана з особою кредитора.
Не допускається уступка вимог про відшкодування майнової шкоди, викликаної ушкодженням здоров'я або заподіянням смерті.
До набувача вимоги переходять права, що забезпечують виконання зобов'язання.
С т а т т я 198. Обов'язки і відповідальність кредитора, який уступив вимогу
Кредитор, який уступив вимогу іншій особі, зобов'язаний передати їй документи, що свідчать про право вимоги.
Первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання цієї вимоги боржником.
С т а т т я 199. Виконання зобов'язання первісному кредиторові при відсутності повідомлення про уступку вимоги
Якщо боржник не був повідомлений про уступку вимоги, що відбулася, то виконання зобов'язання первісному кредиторові визнається виконанням належному кредиторові.
С т а т т я 200. Заперечення боржника проти вимоги нового кредитора
Боржник вправі висувати проти вимоги нового кредитора всі заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання повідомлення про уступку вимоги.
С т а т т я 201. Перевід боргу
Перевід боржником свого боргу на іншу особу допускається лише за згодою кредитора.
Новий боржник вправі висувати проти вимоги кредитора всі заперечення, основані на відносинах між кредитором і первісним боржником.
Порука і встановлена третьою особою застава припиняються з переводом боргу, якщо поручитель або заставодавець не виявив згоди відповідати за нового боржника.
С т а т т я 202. Форми уступки вимоги і переводу боргу
Уступка вимоги і перевід боргу, основані на угоді, укладеній у письмовій формі, повинні бути вчинені в простій письмовій формі.
Глава 18.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ
С т а т т я 203. Обов'язок боржника відшкодувати збитки
В разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником він зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником.
С т а т т я 204. Неустойка і збитки
Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлена неустойка (штраф, пеня), то збитки відшкодовуються в частині, не покритій неустойкою (штрафом, пенею).
Законом або договором можуть бути передбачені випадки: коли допускається стягнення тільки неустойки (штрафу, пені), але не збитків; коли збитки можуть бути стягнуті в повній сумі понад неустойку (штраф, пеню); коли за вибором кредитора можуть бути стягнуті або неустойка (штраф, пеня), або збитки.
С т а т т я 205. Зменшення неустойки
Якщо належна до сплати неустойка (штраф, пеня) надмірно велика порівняно з збитками кредитора, суд вправі зменшити неустойку (штраф, пеню). При цьому повинні бути взяті до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Арбітраж або третейський суд у виняткових випадках вправі з урахуванням інтересів сторін, що заслуговують на увагу, зменшити належну до сплати кредиторові неустойку (штраф, пеню).
С т а т т я 206. Обмеження розміру відповідальності по зобов'язаннях
По окремих видах зобов'язань законодавством Союзу РСР і Української РСР може бути встановлена обмежена відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.
Не допускається погодження між соціалістичними організаціями про обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для даного виду зобов'язань точно визначений законом.
С т а т т я 207. Обов'язок боржника, який сплатив неустойку або відшкодував збитки, виконати зобов'язання в натурі
Сплата неустойки (штрафу, пені), встановленої на випадок прострочення або іншого неналежного виконання зобов'язання, і відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням, не звільняють боржника від виконання зобов'язання в натурі, крім випадків, коли планове завдання, на якому основано зобов'язання між соціалістичними організаціями, втратило силу.
С т а т т я 208. Наслідки невиконання зобов'язання в натурі
Зобов'язання повинно бути виконано в натурі.
В разі невиконання зобов'язання передати індивідуально визначену річ у власність або в користування кредиторові останній вправі вимагати відібрання цієї речі у боржника і передачі її йому, кредиторові.
У зобов'язаннях між соціалістичними організаціями кредитор вправі вимагати від боржника передачі речей і в тому разі, коли речі визначені родовими ознаками.
В разі невиконання боржником зобов'язання виконати певну роботу кредитор вправі виконати цю роботу за рахунок боржника, якщо інше не випливає з закону або договору, або вимагати відшкодування збитків.
С т а т т я 209. Вина як умова відповідальності за порушення зобов'язань
Особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином, несе майнову відповідальність лише при наявності вини (умислу або необережності), крім випадків, передбачених законом або договором. Відсутність вини доводиться особою, яка порушила зобов'язання.
С т а т т я 210. Вина кредитора
Коли невиконання або неналежне виконання зобов'язання обумовлено умислом або необережністю кредитора, боржник звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом.
С т а т т я 211. Наслідки невиконання зобов'язання з вини обох сторін
Якщо невиконання або неналежне виконання зобов'язання виникло з вини обох сторін, суд, арбітраж або третейський суд відповідно зменшує розмір відповідальності боржника.
Суд, арбітраж або третейський суд вправі також зменшити розмір відповідальності боржника, якщо кредитор навмисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, або не вжив заходів до їх зменшення.
Правила цієї статті відповідно застосовуються і у випадках, коли боржник в силу закону або договору (стаття 209 цього Кодексу) несе майнову відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання незалежно від своєї вини.
С т а т т я 212. Відповідальність за невиконання грошових зобов'язань
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
С т а т т я 213. Прострочення боржника
Боржник, який прострочив виконання, відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. У відносинах між соціалістичними організаціями відмова від прийняття простроченого виконання допускається тільки у випадках і на умовах, встановлених законом або договором.
Боржник не визнається таким, що прострочив, поки зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (стаття 215 цього Кодексу).
Стаття 214. Прострочення виконання боржником грошового зобов'язання
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
( Стаття 214 в редакції Закону N 1136-XIV від08.10.99 )
С т а т т я 215. Прострочення кредитора
Кредитор визнається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не зробив дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання.
Прострочення кредитора дає боржникові право на відшкодування завданих простроченням збитків, якщо кредитор не доведе, що прострочення не викликано умислом або необережністю його самого або тих осіб, на яких в силу закону або доручення кредитора було покладено прийняття виконання. Після закінчення прострочення кредитора боржник відповідає на загальних підставах.
По грошовому зобов'язанню боржник не повинен платити проценти за час прострочення кредитора.
Глава 19.
ПРИПИНЕННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ
С т а т т я 216. Припинення зобов'язання виконанням
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Якщо боржник видав кредитору в посвідчення зобов'язання борговий документ, то кредитор, приймаючи виконання, повинен повернути цей документ, а при неможливості повернення зазначити про це в розписці, що ним видається. Розписка може бути замінена написом на борговому документі, що повертається. Знаходження боргового документа у боржника посвідчує припинення зобов'язання, поки не доведено інше.
При відмові кредитора видати розписку, повернути борговий документ або відмітити в розписці неможливість його повернення боржник вправі затримати виконання. В цьому випадку кредитор вважається таким, що прострочив.
С т а т т я 217. Припинення зобов'язання зарахуванням
Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.
Для зарахування досить заяви однієї сторони.
С т а т т я 218. Недопустимість зарахування
Не допускається зарахування вимог:
1) по яких минув строк позовної давності;
2) про відшкодування шкоди, викликаної ушкодженням здоров'я або заподіянням смерті;
3) про довічне утримання (стаття 425 цього Кодексу);
4) в інших випадках, передбачених законом.
С т а т т я 219. Припинення зобов'язання збігом боржника і кредитора в одній особі
Зобов'язання припиняється збігом боржника і кредитора в одній особі.
Якщо згодом цей збіг припиняється, зобов'язання виникає знову.
С т а т т я 220. Припинення зобов'язання угодою сторін
Зобов'язання припиняється угодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими ж особами.
Припинення зобов'язання між соціалістичними організаціями угодою сторін, зокрема угодою про заміну іншим зобов'язанням, допускається в разі, якщо це не суперечить актам планування народного господарства.
С т а т т я 221. Припинення або зміна зобов'язання внаслідок зміни плану
Зобов'язання між соціалістичними організаціями підлягає припиненню або зміні сторонами в установленому порядку у випадках, якщо акти планування народного господарства, на яких зобов'язання основане, змінені розпорядженням, обов'язковим для обох сторін.
С т а т т я 222. Припинення зобов'язання неможливістю виконання
Зобов'язання припиняється неможливістю виконання, якщо вона викликана обставинами, за які боржник не відповідає (стаття 210 цього Кодексу).
С т а т т я 223. Припинення зобов'язання смертю громадянина або ліквідацією юридичної особи
Зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо виконання не може бути проведено без особистої участі боржника.
Зобов'язання припиняється смертю кредитора, якщо виконання провадиться особисто для кредитора.
Зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора).
Законодавством Союзу РСР або Української РСР виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи може бути покладено на іншу юридичну особу.
II. ОКРЕМІ ВИДИ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ
Глава 20.
КУПІВЛЯ-ПРОДАЖ
С т а т т я 224. Договір купівлі-продажу
За договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Цивільний кодекс Української РСР
Р о з д і л I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Глава 1.
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ
С т а т т я 1. Завдання Цивільного кодексу Української РСР
Цивільний кодекс Української Радянської Соціалістичної Республіки регулює майнові і пов'язані з ними особисті немайнові відносини з метою створення матеріально-технічної бази комунізму і все більш повного задоволення матеріальних і духовних потреб громадян. У випадках, передбачених законом, цей Кодекс регулює також й інші особисті немайнові відносини.
Основою майнових відносин у радянському суспільстві є соціалістична система господарства і соціалістична власність на засоби виробництва. Господарське життя Української РСР визначається і спрямовується державними планами економічного і соціального розвитку.
С т а т т я 2. Відносини, що регулюються Цивільним кодексом Української РСР
Цим Кодексом регулюються зазначені в статті 1 цього Кодексу відносини:
державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою;
громадян з державними, кооперативними та іншими громадськими організаціями;
громадян між собою.
Учасниками відносин, що регулюються цим Кодексом, у передбачених законодавством Союзу РСР випадках можуть бути й інші організації.
До майнових відносин, основаних на адміністративному підпорядкуванні однієї сторони іншій, а також до податкових і бюджетних відносин цей Кодекс не застосовується.
Сімейні, трудові, земельні, гірничі, водні, лісові відносини, а також відносини в колгоспах, що випливають з їх статуту, регулюються відповідно сімейним, трудовим, земельним законодавством, законодавством про надра, водним, лісовим і колгоспним законодавством.
С т а т т я 3. Цивільне законодавство Союзу РСР і Української РСР
Відповідно до Основ цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік цей Кодекс та інші акти цивільного законодавства Української РСР регулюють майнові і особисті немайнові відносини, як передбачені Основами, так і не передбачені ними.

30 днiв передплати безкоштовно!