Цивільний кодекс Української РСР

Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки Кодекс України, Кодекс, Закон від 18.07.1963 №1540-VI
Реквізити

Видавник: Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки

Тип Кодекс України, Кодекс, Закон

Дата 18.07.1963

Номер 1540-VI

Статус Не діє

Документ підготовлено в системі iplex
При припиненні довіреності особа, якій вона видана, або її правонаступники повинні негайно повернути довіреність.
Глава 5
ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ
Стаття 71. Загальний строк позовної давності
Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
( Стаття 71 в редакції Закону N 295/95-ВР від 11.07.95 )
С т а т т я 72. Скорочені строки позовної давності
Скорочені строки позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР для окремих видів вимог, що випливають з відносин, регулювання яких віднесено до відання Союзу РСР, і цим Кодексом - для інших вимог.
Скорочені строки давності тривалістю в шість місяців діють, зокрема, за позовами:
1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);
2) про недоліки проданих речей (стаття 237 цього Кодексу);
3) що випливають з поставки продукції неналежної якості (стаття 249 цього Кодексу);
4) про явні недоліки в роботі, виконаній за договором підряду (пункт третій частини першої статті 343 цього Кодексу);
5) про недоліки в роботі, виконаній за договором побутового замовлення (частина третя статті 350 цього Кодексу).
До позовів про приховані недоліки в роботі, виконаній за договором підряду, застосовується скорочений строк давності в один рік (пункт другий частини першої статті 343 цього Кодексу), крім договорів підряду на збудування будинків і споруд, однією з сторін яких є громадянин (пункт перший частини першої статті 343 цього Кодексу).
До позовів, що випливають з перевозки вантажів, пасажирів і багажу, застосовуються скорочені строки давності, зазначені в статті 366 цього Кодексу, а до позовів, що випливають з відносин органів зв'язку з клієнтурою, скорочені строки давності, зазначені в Статуті зв'язку Союзу РСР.
(Із змінами, внесеними Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)
С т а т т я 73. Недійсність угод про зміну строків позовної давності
Зміна строків позовної давності і порядку їх обчислення угодою сторін не допускається.
С т а т т я 74. Розгляд позову незалежно від закінчення строку позовної давності
Вимога про захист порушеного права приймається до розгляду судом, арбітражем або третейським судом незалежно від закінчення строку позовної давності.
С т а т т я 75. Обов'язковість застосування позовної давності
Позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.
С т а т т я 76. Початок перебігу строку позовної давності
Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.
С т а т т я 77. Позовна давність при зміні осіб у зобов'язанні
Зміна осіб у зобов'язанні не тягне за собою зміни строку позовної давності.
С т а т т я 78. Зупинення перебігу строків позовної давності
Перебіг строку позовної давності зупиняється:
1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна і невідворотна за даних умов подія (непереборна сила);
2) в силу встановленої законодавством Союзу РСР або Української РСР відстрочки виконання зобов'язань (мораторій);
3) якщо позивач або відповідач перебувають у складі Збройних Сил СРСР, переведених на воєнний стан.
Перебіг строку позовної давності зупиняється, якщо зазначені в цій статті обставини виникли або продовжували існувати в останні шість місяців строку давності, а якщо цей строк менший шести місяців - протягом строку давності.
З дня припинення обставини, що була підставою для зупинення строку давності, перебіг строку давності продовжується. При цьому частина строку, що залишилася, продовжується до шести місяців, а якщо строк позовної давності був меншим шести місяців - до строку позовної давності.
За позовами про відшкодування шкоди, зв'язаної з ушкодженням здоров'я або заподіянням смерті, перебіг строку давності зупиняється, крім загальних підстав, зазначених у цій статті, також зверненням потерпілого або осіб, перелічених у частині другій статті 456 цього Кодексу, до відповідного органу з заявою про призначення пенсії або допомоги - до їх призначення або відмови в їх призначенні.
( Із змінами, внесеними Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)
С т а т т я 79. Перерив перебігу строків позовної давності
Перебіг строку позовної давності переривається пред'явленням позову в установленому порядку.
По спорах, в яких однією або обома сторонами є громадяни, перебіг строку позовної давності переривається також вчиненням зобов'язаною особою дій, що свідчать про визнання боргу.
Після перериву перебіг строку позовної давності починається спочатку; час, що минув до перериву, до нового строку не зараховується.
Пред'явлення позову, залишеного без розгляду, не перериває перебігу строку позовної давності.
С т а т т я 80. Наслідки закінчення строку позовної давності
Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.
С т а т т я 81. Зупинення, перерив і поновлення скорочених строків давності
Правила про зупинення і перерив (статті 78 і 79 цього Кодексу), а також про поновлення строків позовної давності (частина друга статті 80 цього Кодексу) поширюються також на скорочені строки давності, якщо законом не встановлене інше.
С т а т т я 82. Виконання зобов'язання боржником після закінчення строку позовної давності
В разі виконання зобов'язання боржником після закінчення строку позовної давності він не вправі вимагати повернення виконаного, хоч би в момент виконання він і не знав про закінчення строку давності.
Правила цієї статті не поширюються на відносини між державними організаціями і їх відносини з кооперативними (крім колгоспів) та іншими громадськими організаціями.
С т а т т я 83. Вимоги, на які позовна давність не поширюється
Позовна давність не поширюється:
на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом;
на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних та інших громадських організацій або громадян;
на вимоги вкладників про видачу вкладів, внесених у державні трудові ощадні каси і в Державний банк СРСР;
у випадках, встановлюваних законодавством Союзу РСР, і на інші вимоги.
С т а т т я 84. Застосування позовної давності до позовів по додаткових вимогах
З закінченням строку позовної давності по головній вимозі вважається, що строк позовної давності минув і по додатковій вимозі (неустойка, поручительство тощо).
С т а т т я 85. Порядок обчислення строків
Порядок обчислення строків позовної давності та інших строків, встановлених цим Кодексом, визначається статтями 86 і 87 Цивільного процесуального кодексу Української РСР.
Р о з д і л II
ПРАВО ВЛАСНОСТІ
Глава 6
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
С т а т т я 86. Право власності
Право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.
Право власності в Україні охороняється законом.
Держава забезпечує стабільність правовідносин власності.
Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна.
Усі форми власності є рівноправними.
Відносини власності регулюються Законом України "Про власність", цим Кодексом, іншими законодавчими актами.
( Із змінами, внесеними Законом N 3718-12 від 16.12.93)
С т а т т я 87.
( Стаття 87 виключена на підставі Закону N 3718-12 від 16.12.93 )
Соціалістична власність
Соціалістичною власністю є: державна (загальнодержавна) власність; колгоспно-кооперативна власність; власність профспілкових та інших громадських організацій.
Держава охороняє соціалістичну власність і створює умови для її примноження.
Ніхто не має права використовувати соціалістичну власність з метою особистої наживи та в інших корисливих цілях.
( Стаття 87 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11 від20.05.85 )
С т а т т я 87-1.
( Стаття 87-1 виключена на підставі Закону N 3718-12 від 16.12.93 )
Оперативне управління майном
Майно, закріплене за державними, міжколгоспними, державно-колгоспними та іншими державно-кооперативними організаціями, перебуває в оперативному управлінні цих організацій, які здійснюють у межах, встановлених законом, відповідно до цілей їх діяльності, планових завдань і призначення майна, права володіння, користування і розпорядження майном.
С т а т т я 88.
( Стаття 88 виключена на підставі Закону N 3718-12 від 16.12.93 )
Особиста власність
Основу особистої власності громадян становлять трудові доходи.
Особиста власність громадян і право її спадкоємства охороняються державою.
Майно, що є в особистій власності громадян, не повинно служити для одержання нетрудових доходів, використовуватись на шкоду інтересам суспільства.
( Стаття 88 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11 від20.05.85 ) ( Глава 7 виключена на підставі Закону N 3718-12 від 16.12.93 )
Г л а в а 7
ДЕРЖАВНА ВЛАСНІСТЬ
С т а т т я 89.
( Стаття 89 виключена на підставі Закону N 3718-12 від 16.12.93 )
Державна власність - основна форма соціалістичної власності
Державна власність - спільне надбання всього радянського народу, основна форма соціалістичної власності.
Держава є єдиним власником всього державного майна.
( Стаття 89 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11 від20.05.85 )
С т а т т я 90.
( Стаття 90 виключена на підставі Закону N 3718-12 від 16.12.93 )
Об'єкти права державної власності
Земля, її надра, води і ліси є у виключній власності держави і надаються тільки в користування. Державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.
( Стаття 90 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11 від20.05.85 )
С т а т т я 91.
( Стаття 91 виключена на підставі Закону N 3718-12 від 16.12.93 )
Порядок розпорядження державним майном, що належить до основних засобів
Порядок передачі будівель, споруд, устаткування та іншого майна, що належить до основних засобів державних організацій, іншим державним організаціям, а також колгоспам, іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, визначається законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Будівлі і споруди передаються від однієї державної організації іншій безоплатно.
Зазначене в цій статті державне майно не підлягає відчуженню громадянам, крім окремих видів майна, продаж якого громадянам допускається законодавством Союзу РСР і Української РСР.
( Стаття 91 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11 від20.05.85 )
С т а т т я 92.
( Стаття 92 виключена на підставі Закону N 3718-12 від 16.12.93 )
Правомочність державних організацій по розпорядженню оборотними засобами і продукцією
Державні організації розпоряджаються сировиною, паливом, матеріалами, напівфабрикатами, готовою продукцією, грошовими та іншими оборотними засобами відповідно до цільових призначень цих засобів і згідно з затвердженим планом.
С т а т т я 93.
( Стаття 93 виключена на підставі Закону N 3718-12 від 16.12.93 )
Порядок звернення стягнення на державне майно
Будівлі, споруди, устаткування та інше майно, що належить до основних засобів державних організацій, не можуть бути предметом застави і на них не можу бути звернене стягнення по претензіях кредиторів.
Стягнення може бути звернене на інше майно, за винятками, встановленими Цивільним процесуальним кодексом Української РСР, а щодо коштів - законодавством Союзу РСР.
Порядок звернення стягнення за претензіями кредитних установ про повернення виданих ними позичок визначається законодавством Союзу РСР.
( Стаття 93 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11 від20.05.85 ) ( Глава 8 виключена на підставі Закону N 3718-12 від 16.12.93 )
Г л а в а 8
КОЛГОСПНО-КООПЕРАТИВНА ВЛАСНІСТЬ
( Найменування глави 8 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85 )
С т а т т я 94.
( Стаття 94 виключена на підставі Закону N 3718-12 від 16.12.93 )
Зміст права власності колгоспів, інших кооперативних організацій, їх об'єднань
Колгоспи, інші кооперативні організації, їх об'єднання володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів.
Право розпорядження майном, що є власністю колгоспів, інших кооперативних організацій, їх об'єднань, належить виключно самим власникам.
Вищестоящі кооперативні організації не вправі розпоряджатися майном нижчестоящих кооперативних організацій.
Централізовані фонди кооперативних систем створюються і знаходяться в розпорядженні центрів кооперативних систем і використовуються в порядку, встановленому статутами кооперативних систем.
Кредитори кооперативних організацій не можуть звертати стягнення на централізовані фонди кооперативних систем.
С т а т т я 95.
( Стаття 95 виключена на підставі Закону N 3718-12 від 16.12.93 )
Об'єкти права власності колгоспів та інших кооперативних організацій, їх об'єднань
Власністю колгоспів та інших кооперативних організацій, їх об'єднань є засоби виробництва та інше майно, необхідне для їх здійснення статутних завдань.
( Стаття 95 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11 від20.05.85 )
С т а т т я 96.
( Стаття 96 виключена на підставі Закону N 3718-12 від 16.12.93 )
Порядок звернення стягнення на майно колгоспів, інших кооперативних організацій, їх об'єднань
На належні колгоспам, іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням будівлі, споруди, трактори, комбайни, інші машини, транспортні засоби та інше майно, що належить до їх основних засобів, а також на насіннєві та фуражні фонди не може бути звернено стягнення по претензіях кредиторів.
Стягнення може бути звернено на інше майно за винятками, встановленими Цивільним процесуальним кодексом Української РСР, а щодо коштів - законодавством Союзу РСР.
Порядок звернення стягнення по претензіях кредитних установ про повернення виданих ними позичок визначається законодавством Союзу РСР.
( Стаття 96 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11 від20.05.85 ) ( Глава 9 виключена на підставі Закону N 3718-12 від 16.12.93 )
Г л а в а 9
ВЛАСНІСТЬ ПРОФСПІЛКОВИХ ТА ІНШИХ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
С т а т т я 97.
( Стаття 97 виключена на підставі Закону N 3718-12 від 16.12.93 )
Зміст права власності профспілкових та інших громадських організацій
Профспілкові та інші громадські організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів (положень).
Право розпорядження майном, що є власністю профспілкових та інших громадських організацій, належить виключно профспілковим та іншим громадським організаціям.
С т а т т я 98.
( Стаття 98 виключена на підставі Закону N 3718-12 від 16.12.93 )
Об'єкти права власності профспілкових та інших громадських організацій
Власністю профспілкових та інших громадських організацій є майно, необхідне їм для здійснення статутних завдань.
( Стаття 98 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11 від20.05.85 )
С т а т т я 99.
( Стаття 99 виключена на підставі Закону N 3718-12 від 16.12.93 )
Порядок звернення стягнення на майно, належне профспілковим та іншим громадським організаціям
На належні профспілковим та іншим громадським організаціям будівлі, споруди, устаткування та інше майно, що відноситься до основних засобів підприємств, санаторіїв, будинків відпочинку, палаців культури, клубів, стадіонів і піонерських таборів, а також на культурно-освітні фонди не може бути звернене стягнення по претензіях кредиторів.
Стягнення може бути звернене на інше майно, за винятками, встановлюваними законодавством Української РСР, а щодо коштів - законодавством Союзу РСР.
Порядок звернення стягнення по претензіях кредитних установ про повернення виданих ними позичок визначається законодавством Союзу РСР.
( Стаття 99 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11 від20.05.85 )
Г л а в а 10
ОСОБИСТА ВЛАСНІСТЬ
С т а т т я 100.
( Стаття 100 виключена на підставі Закону N 3718-12 від 16.12.93 )
Об'єкти права особистої власності громадян
В особистій власності громадян можуть бути предмети вжитку, особистого споживання, комфорту і підсобного домашнього господарства, жилий будинок і трудові заощадження.
( Стаття 100 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11від 20.05.85 )
С т а т т я 101.
( Стаття 101 виключена на підставі Закону N 3718-12 від 16.12.93 )
Право особистої власності на жилий будинок
В особистій власності громадянина може бути один жилий будинок (або частина його).
У подружжя, яке проживає спільно, та його неповнолітніх дітей може бути тільки один жилий будинок (або частина його), що належить на праві особистої власності одному з них або є в їх спільній власності.
Право власності одного або кількох громадян з числа зазначених в частині другій цієї статті на частину будинку не позбавляє права інших з цих громадян мати у власності другу частину (частини) цього ж будинку. Проте в багатоквартирному будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників подружжя, що проживає спільно, їх неповнолітні діти можуть мати лише одну квартиру.
( Стаття 101 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11від 20.05.85 )
С т а т т я 102.
( Стаття 102 виключена на підставі Закону N 3718-12 від 16.12.93 )
Розмір жилого будинку, що може бути в особистій власності громадянина
Граничний розмір жилого будинку або його частини (частин), що належать зазначеним у статті 101 цього Кодексу громадянам, не повинен перевищувати вісімдесяти квадратних метрів жилої площі.
Громадянин, який має велику сім'ю або право на додаткову жилу площу, з дозволу виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів вправі збудувати або придбати будинок (частину будинку), жила площа якого перевищує розмір, зазначений у частині першій цієї статті, але не перевищує розміру, визначеного для даної сім'ї за нормою жилої площі, встановленою Житловим кодексом Української РСР, а у відповідних випадках - також розміру належної додаткової жилої площі.
( Стаття 102 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11від 20.05.85 )
С т а т т я 103.
( Стаття 103 виключена на підставі Закону N 3718-12 від 16.12.93 )
Припинення права особистої власності на жилий будинок понад встановлену норму
Якщо в особистій власності громадянина або у подружжя, яке проживає спільно, та його неповнолітніх дітей стане з підстав, що допускаються законом, більше одного жилого будинку, власник вправі на свій вибір залишити у своїй власності будь-який з цих будинків. Інший будинок (будинки) повинен бути власником протягом одного року проданий, подарований або відчужений іншим способом.
Річний строк для добровільного відчуження власником будинку (будинків) обчислюється з дня виникнення права власності на інший будинок (будинки).
Якщо власник протягом одного року не скористується своїм правом на відчуження будинку в будь-якій формі, цей будинок за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів підлягає примусовому продажу в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом Української РСР для виконання судових рішень. Виручені від продажу суми після відшкодування витрат, пов'язаних з здійсненням примусового продажу, передаються колишньому власникові будинку.
В разі, коли продаж будинку в примусовому порядку не відбудеться через відсутність покупців, будинок за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів безоплатно переходить у власність держави.
Правила цієї статті застосовуються відповідно і у випадках, коли в особистій власності громадянина або у подружжя, яке проживає спільно, і їх неповнолітніх дітей виявиться з підстав, що допускаються законом:
1) крім одного будинку, частина (частини) іншого будинку;
2) частина (частини) одного будинку, що перевищує розміри, зазначені в статті 102 цього Кодексу;
3) частини різних будинків;
4) більше однієї квартири в багатоквартирному будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників.
С т а т т я 104.
( Стаття 104 виключена на підставі Закону N 3718-12 від 16.12.93 )
Наслідки набуття права особистої власності на жилий будинок при наявності жилого приміщення в будинку державного чи громадського житлового фонду або в будинку житлово-будівельного чи житлового кооперативу
Якщо у наймача жилого приміщення в будинку державного чи громадського житлового фонду (крім наймача службового приміщення), члена житлово-будівельного чи житлового кооперативу або в другого з подружжя, що проживає разом з ним, чи їх неповнолітніх дітей виявиться на підставах, що допускаються законом, на праві особистої власності жилий будинок (частина будинку) в тому ж населеному пункті, то власник будинку (частини будинку) вправі за своїм вибором залишити за собою будинок (частину будинку) або жиле приміщення в будинку державного чи громадського житлового фонду або в будинку житлово-будівельного чи житлового кооперативу. В останньому випадку власник повинен провести протягом одного року з дня виникнення права власності на будинок (частину будинку) його відчуження. Невиконання цієї вимоги тягне за собою наслідки, передбачені частинами третьою і четвертою статті 103 цього Кодексу.
Встановити, що передбачені статтею 104 Цивільного кодексу Української РСР правила про наслідки набуття права особистої власності на жилий будинок (частину будинку) при наявності жилого приміщення в будинку державного чи громадського житлового фонду застосовуються також щодо будинків (частин будинків), право власності на які набуто до введення в дію цього Указу. Передбачений у статті 104 Цивільного кодексу Української РСР річний строк у цих випадках обчислюється з дня введення цього Указу в дію.
( Стаття 104 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6757-11від 25.10.88 )
С т а т т я 105. Наслідки самовільного будівництва жилого будинку, господарських і побутових будівель та споруд
Громадянин, який збудував або будує жилий будинок, здійснив або здійснює його перебудову чи прибудову без встановленого дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися цим будинком чи частиною його (продавати, дарувати, здавати в найом тощо).
За позовом виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів такий будинок або частина його можуть бути безоплатно вилучені судом і зараховані до фонду місцевої Ради народних депутатів або за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів знесені громадянином, який провадив самовільне будівництво, або за його рахунок. Знесення чи вилучення будинку, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, провадиться, коли громадянин не привів його, після попередження, у відповідність з проектом чи зазначеними нормами і правилами.
Господарські і побутові будівлі та споруди, зведені громадянином без встановленого дозволу або належно затвердженого проекту, чи з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів зносяться громадянином, який провадив самовільне будівництво, або за його рахунок.
Одержані при знесенні жилого будинку або частини його, господарських і побутових будівель та споруд будівельні матеріали залишаються у власності громадянина, який провадив самовільне будівництво.
( Із змінами, внесеними Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)
С т а т т я 105-1. Наслідки порушення правил будівництва літніх садових будиночків
Літні садові будиночки, будівництво яких здійснюється без належно погодженого проекту або з відхиленнями від норм, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, чинним на початок будівництва, за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, на території якої знаходиться садівницьке (виноградарське) товариство, приводяться у відповідність з зазначеними нормами або зносяться громадянами, що здійснюють таке будівництво, чи за їх рахунок.
(Кодекс доповнений статтею згідно з Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)
С т а т т я 106.
( Стаття 106 виключена на підставі Закону N 3718-12 від 16.12.93 )
Вилучення будинку, дачі або іншого майна, що використовується для одержання нетрудових доходів
Якщо жилий будинок, дача або інше майно, що є в особистій власності громадянина, або належна громадянинові частина будинку (дачі) систематично використовується власником для одержання нетрудових доходів, відповідно цей будинок або частина будинку, дача чи інше майно підлягає безоплатному вилученню в судовому порядку за позовом виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів. Вилучений за рішенням суду будинок (дача) чи частина будинку (дачі) зараховується до фонду місцевої Ради народних депутатів.
Правила цієї статті не поширюються на жилі будинки і дачі, в яких приміщення здаються в найом з додержанням умов, передбачених чинним законодавством.
( Стаття 106 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11від 20.05.85 )
С т а т т я 107. Позбавлення права користування жилим будинком
Вилучаючи будинок чи його частину з підстав, зазначених у статті 105 цього Кодексу, суд може позбавити громадянина, який здійснював самовільне будівництво, а також осіб, які проживають спільно з ним, права користування жилою площею в будинку чи частині будинку, що вилучається.
У разі відсутності у виселюваних іншого жилого приміщення, придатного для проживання, їм надається жиле приміщення відповідно до вимог частини другої статті 114 Житлового кодексу Української РСР тією організацією, якій передано будинок ( частину будинку).
( Із змінами, внесеними Законом N 3718-12 від 16.12.93)
С т а т т я 108.
( Стаття 108 виключена на підставі Закону N 3718-12 від 16.12.93 )
Гранична кількість худоби, що може бути в особистій власності громадянина
Гранична кількість худоби, що може бути в особистій власності громадянина, встановлюється законодавством Української РСР.
С т а т т я 109.
( Стаття 109 виключена на підставі Закону N 3718-12 від 16.12.93 )
Особиста власність члена колгоспного двору
Особисті трудові доходи і заощадження члена колгоспного двору, а також майно, придбане ним на особисті кошти або одержане в порядку спадкоємства чи дарування, є особистою власністю окремих членів колгоспного двору, якщо ці доходи, заощадження і майно не передані ними у власність колгоспного двору.
В особистій власності громадянина, який є членом колгоспного двору, не може бути майно, яке відповідно до статуту колгоспу може належати тільки колгоспному двору.
С т а т т я 110. Майно громадян, на яке не може бути звернено стягнення
Перелік майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення по претензіях кредиторів, установлюється Цивільним процесуальним кодексом Української РСР.
С т а т т я 111.
( Стаття 111 виключена на підставі Закону N 3718-12 від 16.12.93 )
Власність громадян, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю
До власності громадян, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю, що грунтується виключно на особистій праці громадян і членів їх сімей, застосовуються правила цього Кодексу про особисту власність та інших актів законодавства, що регулюють зазначену діяльність.
( Стаття 111 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11від 20.05.85 )
Глава 11.
СПІЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
С т а т т я 112. Поняття спільної власності
Майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.
Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).
С т а т т я 113. Право спільної часткової власності
Володіння, користування і розпорядження майном при спільній частковій власності провадиться за згодою всіх учасників, а при відсутності згоди - спір вирішується судом.
Не може бути встановлено такий порядок користування жилим будинком, при якому учаснику спільної часткової власності виділяються в користування тільки непридатні для проживання або підсобні приміщення (підвал, коридор, комора тощо).
Кожний учасник спільної часткової власності відповідно до своєї частки має право на доходи від спільного майна, відповідає перед третіми особами по зобов'язаннях, пов'язаних з спільним майном, і повинен брати участь у сплаті всякого роду податків і платежів, а також у витратах по утриманню і зберіганню спільного майна.
Кожний учасник спільної часткової власності має право на оплатне або безоплатне відчуження іншій особі своєї частки в спільному майні.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)
С т а т т я 114. Право привілеєвої купівлі частки в спільній власності
При продажу частки в спільній власності сторонній особі решта учасників спільної часткової власності має право привілеєвої купівлі частки, що продається по ціні, за якою вона продається, і на інших рівних умовах, крім випадку продажу з прилюдних торгів.
Продавець частки в спільній власності зобов'язаний повідомити в письмовій формі решту учасників спільної часткової власності про намір продати свою частку сторонній особі з зазначенням ціни та інших умов, на яких продає її. Якщо решта учасників спільної часткової власності відмовиться від здійснення права привілеєвої купівлі або не здійснить цього права щодо будинків протягом одного місяця, а щодо іншого майна протягом десяти днів з дня одержання повідомлення, продавець вправі продати свою частку будь-якій особі. Якщо кілька учасників спільної часткової власності виявили бажання придбати частку в спільній власності, право вибору покупця надається продавцю.
При продажу частки з порушенням права привілеєвої купівлі інший учасник спільної власності протягом трьох місяців може звернутися до суду з позовом про перевід на нього прав і обов'язків покупця.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 2135-8 від 15.10.73)
С т а т т я 115. Виділ частки з спільного майна
Кожний з учасників спільної часткової власності має право вимагати виділу своєї частки з спільного майна.
Якщо угоди про спосіб виділу не досягнуто, то за позовом будь-кого з учасників майно ділиться в натурі, коли це можливо без нерозмірної шкоди для його господарського призначення. В противному разі власник, що виділяється, одержує грошову компенсацію.
С т а т т я 116. Звернення стягнення на частку в спільному майні
Кредитор учасника спільної часткової власності вправі пред'явити позов про виділ частки його боржника для звернення на неї стягнення.
С т а т т я 117.
( Стаття 117 виключена на підставі Закону N 3718-12 від 16.12.93 )
Припинення права спільної часткової власності держави і громадян, кооперативних або інших громадських організацій і громадян
Право спільної часткової власності держави і громадян, кооперативних або інших громадських організацій і громадян підлягає припиненню протягом одного року, що обчислюється з дня виникнення спільної власності, шляхом:
1) розділу майна в натурі, коли цей розділ можливий;
2) викупу державою, кооперативною або іншою громадською організацією часток, належних громадянам;
3) продажу громадянам частки, належної державі, кооперативній або іншій громадській організації;
4) продажу всього майна з наступним розподілом вирученої суми між учасниками спільної власності відповідно до їх часток.
Вибір одного з наведених способів визначається угодою громадянина з відповідним державним органом, кооперативною або іншою громадською організацією, а при відсутності такої угоди - судом.
Право спільної власності держави і громадян на майно, що являє собою особливу цінність, може бути в кожному окремому випадку припинено на підставі постанови Ради Міністрів Української РСР шляхом викупу державою часток, належних громадянам.
При продажу державним органом, кооперативною або іншою громадською організацією своєї частки в спільній власності на жилий будинок привілеєве право купівлі належить особам, які проживають у цій частині будинку, з додержанням вимог частин другої і третьої статті 114 цього Кодексу, а при їх відмові або нездійсненні цього права - решті учасників спільної власності.
С т а т т я 118. Порядок користування жилим будинком, що є спільною частковою власністю
Якщо учасники спільної часткової власності на жилий будинок за угодою між собою встановили порядок користування відособленими приміщеннями будинку (квартирами, кімнатами) відповідно до частки кожного і така угода нотаріально посвідчена і зареєстрована у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів, то вона обов'язкова і для особи, яка згодом придбає частку в спільній власності на цей будинок.
С т а т т я 119. Наслідки надбудови, прибудови або перебудови будинку, що є спільною частковою власністю
Коли учасник спільної часткової власності на жилий будинок збільшить в ньому за свій рахунок корисну площу будинку шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної за згодою решти учасників і в установленому порядку, частки учасників у спільній власності на будинок і порядок користування приміщеннями в ньому підлягають відповідній зміні.
С т а т т я 120.
( Стаття 120 виключена на підставі Закону N 3718-12 від 16.12.93 )
Власність колгоспного двору
Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).
Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу.
Крім того, колгоспному дворові належать передані в його власність членами двору їх трудові доходи від участі в громадському господарстві колгоспу або інше передане ними у власність двору майно, а також предмети домашнього вжитку і особистого користування, придбані на спільні кошти.
С т а т т я 121.
( Стаття 121 виключена на підставі Закону N 3718-12 від 16.12.93 )
Володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору
Володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору.
При відсутності згоди спір про володіння, користування або розпорядження майном колгоспного двору вирішується судом за позовом будь-якого члена двору, який досяг шістнадцяти років. Особи віком від п'ятнадцяти до шістнадцяти років можуть такий позов пред'явити за згодою своїх батьків (усиновителів) або піклувальника, а позов в інтересах осіб, що не досягли п'ятнадцяти років, може бути пред'явлений їх батьками (усиновителями) або опікуном.
С т а т т я 122.
( Стаття 122 виключена на підставі Закону N 3718-12 від 16.12.93 )
Відповідальність колгоспного двору по зобов'язаннях його членів
По угодах, укладених главою колгоспного двору, відповідає своїм майном колгоспний двір, якщо з обставин справи не випливає, що угода укладена в особистих інтересах самого глави двору.
Інші члени двору відповідають по своїх зобов'язаннях своїм особистим майном і своєю часткою в майні двору (стаття 123 цього Кодексу), якщо з обставин справи не випливає, що угода укладена в інтересах двору.
Стягнення відшкодування за шкоду, заподіяну злочинною дією члена колгоспного двору, може бути звернене на майно двору, якщо вироком суду встановлено, що це майно придбане на кошти, здобуті злочинним шляхом, або збільшилось за рахунок цих коштів.
Перелік майна колгоспного двору, на яке не може бути звернене стягнення по претензіях кредиторів, встановлюється Цивільним процесуальним кодексом Української РСР (1001-05, 1002-05, 1003-05).
С т а т т я 123.
( Стаття 123 виключена на підставі Закону N 3718-12 від 16.12.93 )
Визначення частки в майні колгоспного двору
Частка члена колгоспного двору в майні двору визначається:
1) при виході його з складу двору без утворення нового двору (виділ);
2) при утворенні з одного двору двох і більше дворів (поділ);
3) при зверненні стягнення по особистих зобов'язаннях члена двору.
Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено в зв'язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.
С т а т т я 124.
( Стаття 124 виключена на підставі Закону N 3718-12 від 16.12.93 )
Виділ з колгоспного двору
При виході одного або кількох членів колгоспного двору з його складу виділ частки в натурі провадиться з таким розрахунком, щоб не позбавити двір необхідних для ведення його підсобного господарства будівель, худоби та сільськогосподарського реманенту.
При неможливості виділити належну членові двору частку майна в натурі її вартість виплачується йому грішми.
Право вимагати виділу майна при виході з складу двору мають члени двору, які досягли шістнадцяти років. Особи віком від п'ятнадцяти до шістнадцяти років можуть вимагати виділу за згодою своїх батьків (усиновителів) або піклувальника, а в інтересах осіб, що не досягли п'ятнадцяти років, виділу можуть вимагати їх батьки (усиновителі) або опікун.
С т а т т я 125.
( Стаття 125 виключена на підставі Закону N 3718-12 від 16.12.93 )
Поділ колгоспного двору
При поділі колгоспного двору його майно ділиться між дворами, що знов утворюються, відповідно до часток їх членів і з врахуванням господарських потреб кожного з дворів.
Право вимагати поділу колгоспного двору мають повнолітні члени двору, що є членами колгоспу.
Поділ майна, належного колгоспному дворові і збереженого після припинення колгоспного двору, провадиться за правилами статей 123 і 126 цього Кодексу.
С т а т т я 126.
( Стаття 126 виключена на підставі Закону N 3718-12 від 16.12.93 )
Втрата права на частку в майні колгоспного двору
Працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в майні двору, якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору. Це правило не застосовується, якщо член двору не брав участі у веденні господарства в зв'язку з призовом на строкову військову службу, навчанням в учбовому закладі або хворобою.
С т а т т я 127.
( Стаття 127 виключена на підставі Закону N 3718-12 від 16.12.93 )
Власність господарства громадян, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю у сільському господарстві
У власності господарства громадян, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю у сільському господарстві, що грунтується виключно на особистій праці членів господарства, крім майна, зазначеного в статті 120 цього Кодексу, може бути робоча худоба і сільськогосподарський реманент, необхідні для обробітку ділянки землі, відведеної в користування цим громадянам.
Майно господарства громадян, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю у сільському господарстві, зазначене у частині першій цієї статті, належить їм на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).
До відносин сумісної власності господарства громадян, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю у сільському господарстві, застосовуються правила статей 121-126 цього Кодексу.
В особистій власності окремих членів господарства громадян, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю у сільському господарстві, не може бути майно, зазначене в частині першій цієї статті.
( Стаття 127 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11від 20.05.85 )
Глава 12.
ВИНИКНЕННЯ І ПРИПИНЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ
С т а т т я 128. Момент виникнення права власності у набувача майна за договором
Право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)
С т а т т я 129. Предмети, що можуть бути придбані лише з особливого дозволу
Перелік предметів, що за своїм значенням для народного господарства, з міркувань державної безпеки або з інших підстав можуть бути придбані лише з особливого дозволу (зброя, вибухові і радіоактивні речовини, сильнодіючі отрути, шрифти, множильні апарати тощо), а також порядок видачі цих дозволів визначаються законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Валютні цінності: іноземна валюта (банкноти, казначейські білети, монети); платіжні документи (чеки, векселі, акредитиви та інші) і фондові цінності (акції, облігації та інші) в іноземній валюті; банківські платіжні документи в карбованцях (чеки та інші), які купуються за іноземну валюту з правом обернення їх в таку валюту; дорогоцінні метали - золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, рутеній і осмій) у будь-якому вигляді і стані та природні дорогоцінні камені в сирому і обробленому вигляді (алмази, брильянти, рубіни, ізумруди, сапфіри, а також перли), за винятком ювелірних та інших побутових виробів із цих металів і каменів, а також лому таких виробів, можуть бути предметом угод лише в порядку і межах, встановлених законодавством Союзу РСР.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 2422-09 від 19.08.77)
С т а т т я 130. Риск випадкової загибелі речі
Риск випадкової загибелі або випадкового зіпсування відчужуваних речей переходить на набувача одночасно з виникненням у нього права власності, якщо інше не встановлене законом або договором.
Якщо відчужувач прострочив передачу речей або набувач прострочив прийняття їх, риск випадкової загибелі або випадкового зіпсування несе сторона, що прострочила.
С т а т т я 131. Складові частини речі
Складовою частиною речі є все те, що не може бути відділене від неї без пошкодження і істотного знецінення речі. При переході права на річ складові частини її не підлягають відділенню.
С т а т т я 132. Головна річ і її приналежність
Приналежністю є річ, призначена служити головній речі і зв'язана з нею спільним господарським призначенням.
Приналежність наслідує долю головної речі, якщо в договорі або в законі не встановлено інше.
С т а т т я 133. Право власності на плоди і доходи
Плоди, приплід тварин, доходи, що приносять речі, належать власникові речі, коли інше не встановлено законом або договором власника з іншою особою.
С т а т т я 134.
( Стаття 134 виключена на підставі Закону N 3718-12 від 16.12.93 )
Відчуження жилого будинку, що знаходиться в сільській місцевості
Жилий будинок, що знаходиться в сільській місцевості (або частина його), може відчужуватись громадянинові лише за умови, коли йому в установленому порядку надається в користування земельна ділянка при будинку, за винятком продажу будинку на знос.
Цивільний кодекс Української РСР
Р о з д і л I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Глава 1.
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ
С т а т т я 1. Завдання Цивільного кодексу Української РСР
Цивільний кодекс Української Радянської Соціалістичної Республіки регулює майнові і пов'язані з ними особисті немайнові відносини з метою створення матеріально-технічної бази комунізму і все більш повного задоволення матеріальних і духовних потреб громадян. У випадках, передбачених законом, цей Кодекс регулює також й інші особисті немайнові відносини.
Основою майнових відносин у радянському суспільстві є соціалістична система господарства і соціалістична власність на засоби виробництва. Господарське життя Української РСР визначається і спрямовується державними планами економічного і соціального розвитку.
С т а т т я 2. Відносини, що регулюються Цивільним кодексом Української РСР
Цим Кодексом регулюються зазначені в статті 1 цього Кодексу відносини:
державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою;
громадян з державними, кооперативними та іншими громадськими організаціями;
громадян між собою.
Учасниками відносин, що регулюються цим Кодексом, у передбачених законодавством Союзу РСР випадках можуть бути й інші організації.
До майнових відносин, основаних на адміністративному підпорядкуванні однієї сторони іншій, а також до податкових і бюджетних відносин цей Кодекс не застосовується.
Сімейні, трудові, земельні, гірничі, водні, лісові відносини, а також відносини в колгоспах, що випливають з їх статуту, регулюються відповідно сімейним, трудовим, земельним законодавством, законодавством про надра, водним, лісовим і колгоспним законодавством.
С т а т т я 3. Цивільне законодавство Союзу РСР і Української РСР
Відповідно до Основ цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік цей Кодекс та інші акти цивільного законодавства Української РСР регулюють майнові і особисті немайнові відносини, як передбачені Основами, так і не передбачені ними.

30 днiв передплати безкоштовно!