Перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставці вантажу або багажу, якщо прострочення сталося не з його вини.
Розмір штрафів, що стягуються з автотранспортних організацій за прострочення в доставці вантажу або багажу, визначається Статутом автомобільного транспорту Української РСР в залежності від тривалості прострочення.
Сплата автотранспортною організацією штрафу за доставку вантажу або багажу з простроченням не звільняє її від відповідальності за викликані цим простроченням втрату, нестачу або пошкодження вантажу.
С т а т т я 365. Пред'явлення претензій по перевозках
До пред'явлення перевізникові позову, що випливає з перевозки, обов'язкове пред'явлення йому претензії.
Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії про сплату штрафів і премій - протягом 45 днів. Перевізник зобов'язаний розглянути заявлену претензію і повідомити заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії по перевозці, здійснюваній перевізниками різних видів транспорту по одному документу, - протягом шести місяців і претензії про сплату штрафу або премії - протягом 45 днів.
С т а т т я 366. Пред'явлення позовів по перевозках
Якщо претензія відхилена або відповідь не одержана в строк, встановлений статтею 365 цього Кодексу, заявникові надається на пред'явлення позову два місяці з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.
Для пред'явлення перевізником до відправників, одержувачів або до пасажирів позовів, що випливають з перевозки, встановлюється шестимісячний строк.
С т а т т я 367. Позови з перевозок у закордонному сполученні
Строки позовної давності та порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевозками в закордонному сполученні, встановлюються транспортними статутами (кодексами) або міжнародними договорами.
С т а т т я 368. Відповідальність перевізника за заподіяння смерті або ушкодження здоров'я пасажира
Відповідальність перевізника за заподіяння смерті або ушкодження здоров'я пасажира визначається за правилами глави 40 цього Кодексу, якщо законом не передбачена підвищена відповідальність.
Глава 31.
ДЕРЖАВНЕ СТРАХУВАННЯ
С т а т т я 369. Види страхування
Державне страхування здійснюється у формі обов'язкового і добровільного страхування.
С т а т т я 370. Обов'язкове страхування
Обов'язковому страхуванню підлягає майно, зазначене в законі, на умовах, ним встановлених.
За обов'язковим страхуванням страхова організація при настанні передбаченої законом події (страхового випадку) відшкодовує страхувальникові або іншій особі, якій належить застраховане майно, понесену нею шкоду: при повній загибелі майна - у повній сумі страхового забезпечення, а при частковому пошкодженні - у розмірі відповідної частини страхового забезпечення. Страхувальник зобов'язаний вносити встановлені страхові платежі.
Види обов'язкового особистого страхування встановлюються законодавством Союзу РСР.
С т а т т я 371. Договір добровільного страхування
За договором добровільного страхування страхова організація зобов'язується при настанні зазначеної у договорі події (страхового випадку):
за майновим страхуванням - відшкодувати страхувальникові або іншій особі, на користь якої укладено договір, понесену шкоду (виплатити страхове відшкодування) у межах обумовленої за договором суми ( страхової суми), а коли майно застраховане не в повній вартості - відповідну частину шкоди, якщо інше не передбачене правилами страхування;
за особистим страхуванням - сплатити страхувальникові або іншій особі, на користь якої укладено договір, обумовлену за договором страхову суму, незалежно від належних йому сум по державному соціальному страхуванню, соціальному забезпеченню і сум, належних в порядку відшкодування шкоди.
Страхувальник зобов'язується вносити встановлені договором страхові платежі.
С т а т т я 372. Перехід до страхової організації прав страхувальника щодо особи, відповідальної за заподіяну шкоду
До страхової організації, що сплатила страхове відшкодування за майновим страхуванням, переходить у межах цієї суми право вимоги, яку страхувальник (або інша особа, яка одержала страхове відшкодування) має до особи, відповідальної за заподіяну шкоду.
С т а т т я 373. Правила страхування
Правила страхування затверджуються в порядку, встановлюваному Радою Міністрів СРСР.
Глава 32.
ПОЗИКА
С т а т т я 374. Договір позики
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобо'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості.
Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)
С т а т т я 375. Форма договору позики
Договір позики на суму понад п'ятдесят карбованців повинен бути укладений у письмовій формі.
С т а т т я 376. Заперечення договору позики
Позичальник вправі заперечувати договір позики за його безгрошовістю, доводячи, що гроші або речі в дійсності зовсім не одержані ним від позикодавця або одержані у меншій кількості, ніж зазначено в договорі.
В тих випадках, коли договір позики повинен бути укладений у письмовій формі (стаття 375 цього Кодексу), заперечення його за безгрошовістю шляхом свідоцьких показань не допускається, за винятком випадків кримінально карних дій.
С т а т т я 377. Позикові операції банків і державних трудових ощадних кас
Позикові операції банків і державних трудових ощадних кас регулюються законодавством Союзу РСР.
С т а т т я 378. Позикові операції ломбардів
Ломбарди видають громадянам позички, забезпечувані заставою предметів домашнього вжитку і особистого користування (статті 181-188 цього Кодексу).
Граничний розмір і число позичок, що можуть бути видані одній особі, а також строки, на які видаються позички, визначаються Типовим статутом ломбарду, затвердженим Радою Міністрів Української РСР.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)
С т а т т я 379. Позикові операції кас громадської взаємодопомоги і фондів творчих спілок
Каси громадської взаємодопомоги при профспілкових комітетах підприємств, установ, організацій видають робітникам і службовцям довгострокові і короткострокові позички. Каси взаємодопомоги в колгоспах видають позички колгоспникам. Фонди творчих спілок видають позички працівникам літератури і мистецтва.
Строки позичок і умови їх видачі визначаються типовим (примірним) статутом каси громадської взаємодопомоги і статутами творчих спілок.
Глава 33.
РОЗРАХУНКОВІ І КРЕДИТНІ ВІДНОСИНИ
С т а т т я 380. Розрахунки між організаціями
Платежі за зобов'язаннями між державними організаціями, колгоспами й іншими кооперативними та іншими громадськими організаціями провадяться в порядку безготівкових розрахунків через кредитні установи, в яких зазначені організації відповідно до закону зберігають свої кошти. Порядок і форми розрахунків визначаються законодавством Союзу РСР.
Розрахунки готівкою між державними організаціями, колгоспами та іншими кооперативними та іншими громадськими організаціями допускаються у випадках і межах, встановлюваних законодавством Союзу РСР.
Стаття 381. Розпорядження коштами, що зберігаються на рахунках юридичних осіб та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності у банках
Юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності розпоряджаються коштами, що зберігаються на їх рахунках у банках, згідно з цільовим призначенням цих коштів.
Без згоди юридичних осіб та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності списання (стягнення) коштів, що знаходяться на їх рахунках у банках, не допускається, за винятком випадків, установлених законами України, а також за рішенням суду, арбітражного суду та за виконавчими написами нотаріусів.
При задоволенні претензій додержується черговість, встановлена законодавством України.
( Стаття 381 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 5095-11від 24.12.87, в редакції Закону N 556/96-ВР від 03.12.96 )
С т а т т я 382. Кредитування організацій
Кредитування державних організацій, колгоспів та інших кооперативних та інших громадських організацій провадиться згідно з затвердженими планами шляхом видачі цільових строкових позичок Державним банком СРСР й іншими банками СРСР в порядку, встановленому законодавством Союзу РСР.
Кредитування однієї організації іншою у натуральній або грошовій формі, в тому числі видача авансів, допускається лише у випадках, встановлених законодавством Союзу РСР.
Умови і порядок кредитування одним колгоспом іншого при поданні виробничої допомоги встановлюються Радою Міністрів Української РСР.
С т а т т я 383. Банківські позички громадянам
Позички громадянам видаються банками СРСР у випадках і в порядку, що визначаються законодавством Союзу РСР.
С т а т т я 384. Вклади громадян у кредитних установах
Громадяни можуть зберігати кошти в державних трудових ощадних касах та в інших кредитних установах, розпоряджатися вкладами, одержувати по вкладах доход у вигляді процентів або виграшів, провадити безготівкові розрахунки відповідно до статутів кредитних установ та виданих у встановленому порядку правил.
Держава гарантує таємницю вкладів, їх збереження і видачу за першою вимогою вкладника.
Порядок розпорядження вкладами, внесеними в державні трудові ощадні каси та в інші кредитні установи, визначається їх статутами і зазначеними у частині першій цієї статті правилами.
С т а т т я 385. Звернення стягнення на вклади
Стягнення на вклади громадян у державних трудових ощадних касах і в Державному банку СРСР може бути звернено на підставі вироку чи рішення суду, яким задоволено цивільний позов, що випливає з кримінальної справи, рішення суду чи постанови народного судді про стягнення аліментів (при відсутності заробітку або іншого майна, на яке можна звернути стягнення) або рішення суду про поділ вкладу, який є спільним майном подружжя. Конфіскація вкладів громадян у зазначених кредитних установах може бути проведена на підставі вироку, що набрав законної сили, або винесеної відповідно до закону постанови про конфіскацію майна.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 8520-10 від 01.03.85)
Глава 34.
ДОРУЧЕННЯ
С т а т т я 386. Договір доручення
За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені й за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.
С т а т т я 387. Винагорода за договором доручення
Довіритель зобов'язаний виплатити повіреному винагороду лише в тому разі, коли вона передбачена договором або затвердженими в установленому порядку правилами. Громадяни не можуть одержувати винагороду за виконання договору доручення, крім випадків, прямо зазначених у законі.
С т а т т я 388. Виконання доручення відповідно до вказівок довірителя
Повірений зобов'язаний виконати дане йому доручення відповідно до вказівок довірителя.
Повірений вправі відступити від цих вказівок, якщо за обставинами справи це необхідно в інтересах довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав своєчасно відповіді на свій запит.
В цьому разі повірений зобов'язаний повідомити довірителя про допущені відступи, як тільки повідомлення стало можливим.
С т а т т я 389. Особисте виконання доручення повіреним
Повірений зобов'язаний виконати дане йому доручення особисто. Він вправі передати виконання доручення іншій особі (заступникові) лише у випадках, коли він уповноважений на те за договором або примушений до того силою обставин з метою захисту інтересів довірителя.
В цьому разі повірений відповідає тільки за вибір заступника.
Довіритель вправі у будь-який час відвести заступника, обраного повіреним.
С т а т т я 390. Обов'язки повіреного
Повірений зобов'язаний:
1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання доручення;
2) по виконанні доручення без зволікання подати довірителеві звіт з доданням виправдувальних документів, якщо це вимагається характером доручення;
3) без зволікання передати довірителеві все одержане в зв'язку з виконанням доручення.
С т а т т я 391. Обов'язки довірителя
Довіритель зобов'язаний без зволікання прийняти все виконане повіреним відповідно до договору.
Довіритель зобов'язаний також, якщо інше не передбачено договором:
1) забезпечити повіреного коштами, необхідними для виконання доручення;
2) відшкодувати повіреному фактичні витрати, які були необхідні для виконання доручення;
3) по виконанні доручення сплатити повіреному винагороду, якщо вона належить (стаття 387 цього Кодексу).
С т а т т я 392. Припинення договору доручення
Договір доручення припиняється, крім загальних підстав припинення договорів, також внаслідок:
1) скасування його довірителем;
2) відмови повіреного;
3) смерті довірителя або повіреного, визнання будь-кого з них недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім;
4) припинення юридичної особи, що бере участь у договорі.
Довіритель вправі скасувати доручення, а повірений відмовитись від нього у всякий час. Угода про відмову від цього права недійсна.
Якщо доручення припинилось внаслідок причин, зазначених вище, то в разі необхідності захисту інтересів повіреного припускається, що доручення зберегло чинність, поки повірений не дізнався або не повинен був дізнатися про припинення доручення.
Якщо повірений відмовився від договору за таких умов, коли довіритель позбавлений можливості замінити його чи інакше забезпечити свої інтереси, повірений зобов'язаний відшкодувати завдані припиненням договору збитки.
С т а т т я 393. Наслідки припинення частково виконаного договору
Якщо договір доручення припинений до того, як доручення виконано повністю, довіритель зобов'язаний винагородити повіреного відповідно до виконаної роботи, якщо винагороду передбачено договором або затвердженими у встановленому порядку правилами, а також відшкодувати понесені ним витрати. Це правило не застосовується до виконання повіреним доручення після того, як він дізнався чи повинен був дізнатися про припинення доручення.
С т а т т я 394. Обов'язки спадкоємців повіреного
В разі смерті повіреного його спадкоємці зобов'язані повідомити довірителя про припинення договору доручення і вжити заходів, необхідних для охорони майна довірителя.
Такі ж обов'язки лежать на ліквідаторі юридичної особи, яка була повіреним.
Глава 35.
КОМІСІЯ
С т а т т я 395. Договір комісії
За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента.
За договором комісії на продаж сільськогосподарської продукції колгосп (комітент) доручає організації споживчої кооперації (комісіонерові) продати на комісійних началах лишки сільськогосподарської продукції, що залишилися після виконання колгоспом зобов'язань по продажу сільськогосподарської продукції державі.
Комісійні магазини укладають з громадянами договори комісії на продаж у порядку роздрібної торгівлі прийнятих від них нових і тих, що були в користуванні, речей, за винятком предметів, прийняття яких заборонено правилами комісійної торгівлі непродовольчими товарами.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)
С т а т т я 396. Форма договору комісії
Договір комісії повинен бути укладений у письмовій формі.
Договір комісії на продаж сільськогосподарської продукції може бути укладений шляхом видачі колгоспові накладної організацією споживчої кооперації, що приймає продукти. В договорі (накладній) зазначається найменування продуктів, дата їх прийняття, ким здані продукти, їх кількість і якість, а також продажна ціна, встановлювана за погодженням сторін, і строки розрахунків.
Недодержання письмової форми тягне за собою наслідки, передбачені статтею 46 цього Кодексу.
С т а т т я 397. Права і обов'язки комісіонера за угодою з третьою особою
За угодою, укладеною комісіонером з третьою особою, набуває права і стає зобов'язаним комісіонер, хоча б комітент був названий в угоді або вступив з третьою особою в безпосередні відносини по виконанню цієї угоди.
С т а т т я 398. Право власності комітента
Майно, що надійшло до комісіонера від комітента або набуте комісіонером за рахунок комітента, є власністю останнього.
С т а т т я 399. Виконання комісійного доручення
Взяте на себе доручення комісіонер зобов'язаний виконати на умовах, найбільш вигідних для комітента.
Якщо комісіонер укладе угоду на умовах більш вигідних, ніж ті, що були зазначені комітентом, вся вигода надходить комітентові, якщо в договорі комісії не передбачено інше.
Організація споживчої кооперації, що прийняла сільськогосподарські продукти від колгоспу для комісійного продажу, при необхідності їх реалізації за межами району своєї діяльності вправі укласти договір субкомісії з іншою організацією споживчої кооперації.
Організація споживчої кооперації, що прийняла сільськогосподарські продукти для комісійного продажу, видає колгоспові аванс у межах, встановлених законодавством Союзу РСР.
С т а т т я 400. Відступи від вказівок комітента
Комісіонер вправі відступити від вказівок комітента у випадках, передбачених статтею 388 цього Кодексу.
Комісіонер, що продав майно за ціною більш низькою, ніж призначена йому комітентом, зобов'язаний відшкодувати останньому різницю, якщо він не доведе, що не було можливості продати майно за призначеною ціною і продаж за нижчою ціною запобіг ще більшим збиткам.
Якщо комісіонер купить майно за ціною вищою, ніж призначена йому комітентом, комітент, що не бажає прийняти таку покупку, зобов'язаний заявити про це комісіонерові без зволікання по одержанні повідомлення про укладення угоди з третьою особою. В противному разі купівля визнається прийнятою комітентом. Якщо комісіонер повідомить, що приймає різницю в ціні на свій рахунок, комітент не вправі відмовитися від укладеної за його рахунок угоди.
С т а т т я 401. Ціна речей, що продаються комісійними магазинами
Продажна ціна речі, прийнятої комісійним магазином, визначається угодою сторін, але не повинна перевищувати державних роздрібних цін на відповідні речі.
Продажна ціна антикварних і унікальних речей та творів мистецтва визначається комісійним магазином за спеціальною оцінкою.
Ціна речі, не проданої у встановлений правилами строк (стаття 395 цього Кодексу), може бути знижена за згодою з комітентом. Якщо комітент не з'являється для переоцінки речі за викликом, магазин знижує ціну відповідно до правил.
Продажна ціна лишків сільськогосподарських продуктів, прийнятих організацією споживчої кооперації від колгоспів для продажу на комісійних началах, визначається угодою сторін.
С т а т т я 402. Виконання угоди комісіонером з третьою особою
Комісіонер повинен виконати всі обов'язки і здійснити всі права, що випливають з угоди, укладеної ним з третьою особою.
Комісіонер не відповідає перед комітентом за виконання третьою особою угоди, укладеної ним за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер приймає на себе поруку за виконання третьою особою цієї угоди (делькредере).
В разі порушення третьою особою угоди, укладеної з ним комісіонером, комісіонер зобов'язаний без зволікання повідомити про це комітента, зібрати і забезпечити необхідні докази.
Комітент, повідомлений про порушення третьою особою угоди, укладеної з ним комісіонером, вправі вимагати передачі йому вимог комісіонера до цієї особи за зазначеною угодою.
С т а т т я 403. Відповідальність комісіонера за збереження майна комітента
Комісіонер відповідає перед комітентом за втрату або пошкодження майна комітента, яке знаходиться у нього, коли не доведе, що втрата або пошкодження сталися не з його вини.
Якщо при прийманні комісіонером майна, яке надіслано комітентом або надійшло до комісіонера для комітента, в цьому майні виявляться пошкодження або нестачі, які можуть бути помічені при зовнішньому огляді, а також в разі заподіяння ким-небудь збитку майну комітента, що знаходиться у комісіонера, комісіонер зобов'язаний вжити заходів до охорони прав комітента, зібрати необхідні докази і про все без зволікання повідомити комітента.
Комісіонер, який не застрахував майна комітента, що знаходиться у нього, відповідає за це лише у випадках, коли комітент наказав йому застрахувати це майно або страхування його обов'язкове в силу закону.
С т а т т я 404. Звіт комісіонера
По виконанні доручення комісіонер зобов'язаний представити комітентові звіт і передати йому все одержане по виконаному дорученню, а також передати комітентові за його вимогою всі права щодо третьої особи, які випливають з угоди, укладеної комісіонером з цією третьою особою.
Якщо комітент має заперечення по звіту, він зобов'язаний повідомити про них комісіонера протягом трьох місяців з дня одержання звіту. В противному разі звіт, при відсутності іншої угоди, вважається прийнятим.
Сума, виручена від продажу сільськогосподарських продуктів, з відрахуванням виданого авансу, встановленої комісійної винагороди і витрат, зроблених комісіонером за рахунок комітента, повинна бути сплачена колгоспу в строки, передбачені договором. Остаточний розрахунок за прийняті на комісію сільськогосподарські продукти провадиться не пізніше трьох днів після їх продажу.
В разі укладення договору субкомісії (стаття 399 цього Кодексу) видача авансу і остаточний розрахунок провадяться за бажанням колгоспу комісіонером або субкомісіонером.
Виплата грошей комісійним магазином комітентові, за вирахуванням належної магазинові комісійної винагороди, провадиться не пізніше трьох днів після продажу речі.
С т а т т я 405. Прийняття комітентом виконаного за його дорученням
Комітент зобов'язаний:
1) прийняти від комісіонера все виконане за дорученням;
2) оглянути майно, придбане для нього комісіонером, і сповістити останнього без зволікання про виявлені в цьому майні недоліки;
3) звільнити комісіонера від зобов'язань, взятих ним на себе по виконанню доручення перед третьою особою.
С т а т т я 406. Комісійна винагорода
По виконанні доручення комісіонер вправі одержати від комітента винагороду. Якщо комісіонер прийняв на себе поруку за виконання угоди третьою особою (стаття 402 цього Кодексу), то за цю поруку комісіонер одержує від комітента окрему винагороду.
Розмір комісійної винагороди, а також винагороди за делькредере визначається погодженням сторін, якщо інше не встановлено законом.
По всіх комісійних договорах, за винятком договорів комісії по зовнішній торгівлі, забороняється визначення комісійної винагороди і винагороди за делькредере у вигляді різниці або певної частини різниці між призначеною комітентом ціною і тією більш вигідною ціною, за якою комісіонер укладе угоду.
С т а т т я 407. Відшкодування витрат по виконанню доручення
Комітент зобов'язаний, крім сплати комісійної винагороди, а у відповідних випадках і винагороди за делькредере, відшкодувати комісіонерові витрачені ним по виконанню доручення суми.
Комісіонер не має права на відшкодування витрат по зберіганню майна комітента, яке знаходиться у нього, якщо у законі або договорі не встановлено інше.
Всі витрати по доставці сільськогосподарських продуктів, що здаються на комісію, до зазначеного у договорі місця їх продажу відносяться за рахунок комітента, якщо у договорі не передбачено інше.
С т а т т я 408. Утримання комісіонером належних йому сум
Комісіонер вправі утримати належні йому за договором комісії суми з усіх сум, що надійшли до нього за рахунок комітента.
С т а т т я 409. Виконання доручення комісіонером після смерті комітента або припинення юридичної особи - комітента
В разі смерті комітента, визнання його недієздатним, обмежено дієздатним, безвісно відсутнім, а також в разі припинення юридичної особи, яка виступає як комітент, комісіонер зобов'язаний продовжувати виконання даного йому доручення до того часу, поки від правонаступників або представників комітента не надійдуть відповідні вказівки.
С т а т т я 410. Відмова комісіонера від виконання доручення
Комісіонер не вправі, якщо інше не передбачено договором, відмовитись від виконання прийнятого доручення, за винятком випадків, коли це викликано неможливістю виконання доручення або порушенням комітентом договору комісії.
Комісіонер зобов'язаний письмово повідомити комітента про свою відмову. Договір комісії зберігає свою чинність протягом двох тижнів з дня одержання комітентом повідомлення комісіонера про відмову від виконання доручення.
Якщо комісіонер відмовиться від виконання прийнятого доручення внаслідок порушення договору комісії комітентом, він вправі одержати як відшкодування понесених витрат, так і комісійну винагороду.
С т а т т я 411. Розпорядження майном комітента після відмови комісіонера від виконання доручення
Комітент, повідомлений про відмову комісіонера виконати доручення, зобов'язаний протягом місяця з дня одержання відмови розпорядитися майном, що є у комісіонера.
Той же обов'язок лежить на комітентові і в разі скасування ним даного комісіонерові доручення (стаття 412 цього Кодексу).
Якщо комітент у зазначений строк не розпорядиться майном, яке знаходиться у комісіонера, комісіонер вправі здати це майно на зберігання за рахунок комітента або, з метою покриття своїх вимог до комітента, продати це майно за можливо більш вигідною для комітента ціною.
С т а т т я 412. Скасування доручення комітентом
Якщо комітент скасує дане ним комісіонерові доручення в цілому або в частині до укладення комісіонером відповідних угод з третіми особами, то він зобов'язаний сплатити комісіонерові комісійну винагороду за укладені ним до скасування доручення угоди, а також відшкодувати комісіонерові понесені ним до скасування доручення витрати.
Громадянин вправі в будь-який час зажадати повернення зданої ним комісійному магазинові для продажу і ще не проданої речі, відшкодувавши за встановленими ставками витрати по зберіганню речі.
Глава 36.
СХОВ
С т а т т я 413. Договір схову
За договором схову одна сторона (охоронець) зобов'язується зберігати майно, передане їй другою стороною, і повернути це майно в цілості.
В договорі схову між соціалістичними організаціями може бути також передбачений обов'язок охоронця прийняти на схов майно, яке буде передано йому другою стороною.
Договір схову вважається безоплатним, якщо інше не встановлено законом або договором.
С т а т т я 414. Форма договору схову
Договір схову, в якому хоча б однією стороною є громадянин, повинен бути укладений у письмовій формі (стаття 46 цього Кодексу), якщо вартість переданого на схов майна перевищує 100 карбованців, за винятком здачі речей на короткострокове зберігання в гардероби установ, театрів, їдалень тощо з видачею охоронцем номера або жетона.
В разі спору про тотожність речей, прийнятих на схов, і речей, які повертає охоронець, допускаються показання свідків.
Передача на схов майна під час надзвичайних обставин (пожежа, повідь тощо) може доводитися показаннями свідків, незалежно від вартості зданого на схов майна.
С т а т т я 415. Припинення договору схову за вимогою однієї з сторін
Особа, що здала майно на схов, вправі в будь-який час зажадати його від охоронця, а охоронець зобов'язаний повернути майно на першу вимогу особи, що здала його на зберігання, незалежно від строку схову.
Якщо майно здано на схов до вимоги або без зазначення строку, охоронець вправі у будь-який час відмовитись від договору, але зобов'язаний надати особі, що здала майно на схов, достатній за даних умов строк для його одержання.
С т а т т я 416. Обов'язки охоронця
Охоронець зобов'язаний вжити всіх заходів, передбачених договором або необхідних для збереження майна.
Охоронець за безоплатним договором схову, укладеним між громадянами, зобов'язаний дбати про передане йому на схов майно, як про своє власне.
Охоронець не вправі користуватися переданим йому на схов майном, якщо інше не передбачено договором.
С т а т т я 417. Винагорода і відшкодування витрат охоронцю
Розмір винагороди охоронцю по оплатному договору схову (стаття 413 цього Кодексу) визначається затвердженими в установленому порядку таксами, ставками, тарифами, а при відсутності таких - за згодою сторін.
В разі безоплатного схову той, хто здав майно на схов, зобов'язаний відшкодувати охоронцеві витрати, необхідні для збереження майна.
С т а т т я 418. Відповідальність охоронця за втрату, нестачу, пошкодження майна
Організація, що здійснює схов в силу своєї діяльності, звільняється від відповідальності за втрату, нестачу і пошкодження майна, викликаних непереборною силою.
Якщо по закінченні строку схову, передбаченого в договорі, або строку, зазначеного охоронцем у порядку статті 415 цього Кодексу, майно не буде взяте назад тим, хто здав його на схов, охоронець надалі відповідає за втрату, нестачу або пошкодження цього майна лише при наявності з його боку умислу або грубої необережності.
С т а т т я 419. Розмір відповідальності охоронця
Якщо в законі або в договорі не передбачено обов'язку охоронця відшкодувати збитки, завдані втратою, нестачею або пошкодженням майна, охоронець відповідає:
1) за втрату і нестачу майна - в розмірі вартості втраченого майна або майна, якого не вистачає;
2) за пошкодження майна - в розмірі суми, на яку знизилась його вартість.
Якщо при здачі майна на схов була зроблена оцінка цього майна, яка була зазначена у договорі або іншому письмовому документі, виданому охоронцем, відповідальність охоронця обмежується сумою оцінки, коли не доведено, що дійсна вартість пошкодженого, втраченого майна, або майна, якого не вистачає, перевищує цю суму.
Якщо внаслідок пошкодження, за яке охоронець відповідає, якість майна змінилась настільки, що воно не може бути використане за первісним призначенням, особа, яка здала майно на схов, вправі від нього відмовитись.
С т а т т я 420. Відповідальність за збереження майна в готелях, гуртожитках тощо
Готелі, будинки відпочинку, санаторії, гуртожитки і тому подібні організації відповідають за збереження майна громадян, яке знаходиться у відведених їм приміщеннях, хоч би це майно, крім грошей і дорогоцінностей, не було особо здано на збереження цим організаціям.
С т а т т я 421. Наслідки порушення зворотного одержання майна
Особа, яка здала на схов майно, зобов'язана після закінчення строку, зазначеного в договорі, або строку, зазначеного охоронцем (стаття 415 цього Кодексу), взяти назад здане нею на схов майно.
При ухиленні того, хто здав на схов майно, від зворотного одержання цього майна охоронець, якщо таким є громадянин, вправі вимагати по суду продажу цього майна в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом Української РСР для виконання судових рішень. Якщо охоронцем є державна, кооперативна або інша громадська організація, то продаж невитребуваного майна провадиться в порядку, передбаченому в її статуті (положенні).
Суми, виручені від реалізації майна, видаються тому, хто здав майно на схов, за відрахуванням сум, належних охоронцеві.
С т а т т я 422. Відшкодування збитків, завданих охоронцеві
Той, хто здав майно на схов, зобов'язаний відшкодувати охоронцеві збитки, завдані властивостями цього майна, коли охоронець, приймаючи майно на схов, не знав і не повинен був знати про ці властивості.
С т а т т я 423. Схов майна, визначеного родовими ознаками
Коли на схов здано речі, визначені в договорі лише родовими ознаками, то при відсутності іншої угоди ці речі переходять у власність охоронця, і він зобов'язаний повернути стороні, яка здала їх на схов, рівну або обумовлену сторонами кількість речей того ж роду і якості.
С т а т т я 424. Схов за законом або договором
Правила про договір схову, визначені у статті 413, частині першій статті 415, статтях 416, 418-422 цього Кодексу, відповідно застосовуються також до випадків, коли схов здійснюється на підставі інших договорів або в силу вказівок закону, якщо інше не встановлено законом або спеціальними правилами про ці договори.
Глава 37.
ДОВІЧНЕ УТРИМАННЯ
С т а т т я 425. Договір довічного утримання
За договором довічного утримання одна сторона, що є непрацездатною особою за віком або станом здоров'я (відчужувач), передає у власність другій стороні (набувачеві майна) будинок або частину його, взамін чого набувач майна зобов'язується надавати відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення в натурі у вигляді житла, харчування, догляду і необхідної допомоги.
С т а т т я 426. Форма і умови договору довічного утримання
Договір довічного утримання повинен бути нотаріально посвідчений (стаття 47 цього Кодексу).
В договорі довічного утримання повинна бути зазначена оцінка відчужуваного будинку, що визначається за згодою сторін, а також види матеріального забезпечення, що надаються набувачем майна відчужувачеві, та їх грошова оцінка, яка визначається за згодою сторін.
С т а т т я 427. Забезпечення виконання договору
Відчуження будинку набувачем за життя відчужувача не допускається.
Випадкова загибель будинку, одержаного набувачем майна від відчужувача, не звільняє набувача майна від обов'язків, взятих ним на себе за договором.
С т а т т я 428. Розірвання договору довічного утримання за вимогою однієї з сторін
Договір довічного утримання може бути розірваний:
за вимогою відчужувача, якщо набувач майна не виконує обов'язків, взятих ним на себе за договором;
за вимогою набувача майна, якщо з незалежних від нього обставин його майновий стан змінився настільки, що він не має змоги надавати відчужувачеві обумовлене забезпечення.
При розірванні договору з зазначених вище підстав будинок повинен бути повернутий відчужувачеві. Витрати по утриманню відчужувача, зроблені набувачем майна до розірвання договору, не відшкодовуються.
С т а т т я 429. Перехід обов'язків за договором до спадкоємців
В разі смерті набувача майна обов'язки за договором переходять до тих спадкоємців, до яких переходить відчужений за договором довічного утримання будинок. При відсутності у набувача майна спадкоємців або при відмові їх від договору довічного утримання будинок, що був відчужений з умовою довічного утримання, повертається відчужувачеві.
Глава 38.
СУМІСНА ДІЯЛЬНІСТЬ
С т а т т я 430. Договір про сумісну діяльність
За договором про сумісну діяльність сторони зобов'язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети, як-то: будівництво і експлуатація міжколгоспного або державно-колгоспного підприємства або установи (що не передаються в оперативне управління організації, яка є юридичною особою), будування водогосподарських споруд і пристроїв, будівництво шляхів, спортивних споруд, шкіл, родильних будинків, жилих будинків і т. ін.
Громадяни можуть укладати договір про сумісну діяльність лише для задоволення своїх особистих побутових потреб.
Договори про сумісну діяльність між громадянами і соціалістичними організаціями не допускаються.
С т а т т я 431. Ведення спільних справ учасників договору
Ведення спільних справ учасників договору про сумісну діяльність здійснюється за їх загальною згодою.
Якщо учасники договору про сумісну діяльність за згодою між собою доручили керівництво їх сумісною діяльністю одному з учасників договору, на нього ж покладається і ведення спільних справ учасників договору.
Особа, якій доручено ведення спільних справ учасників договору про сумісну діяльність, діє на підставі довіреності, підписаної іншими учасниками договору.
С т а т т я 432. Спільне майно учасників договору
Для досягнення мети, зазначеної у статті 430 цього Кодексу, учасники договору про сумісну діяльність роблять внески грошима чи іншим майном або трудовою участю.
Грошові та інші майнові внески учасників договору, а також майно, створене або придбане в результаті їх спільної діяльності, є їх спільною власністю.
Учасник договору про сумісну діяльність не вправі розпоряджатися своєю часткою у спільному майні без згоди інших учасників договору.
С т а т т я 433. Спільні витрати і збитки учасників договору
Порядок покриття витрат, передбачених договором про сумісну діяльність, і збитків, що виникли в результаті сумісної діяльності, визначається договором.
Якщо договором такий порядок не передбачений, спільні витрати і збитки покриваються за рахунок спільного майна учасників договору (стаття 432 цього Кодексу), а суми, яких не вистачає, розподіляються між учасниками договору пропорціонально їх внескам у спільне майно.
С т а т т я 434. Правила про окремі види сумісної діяльності
Окремі види сумісної діяльності регулюються відповідно до цього Кодексу постановами Ради Міністрів Української РСР.
Глава 39.
ЗОБОВ'ЯЗАННЯ, ЩО ВИНИКАЮТЬ З ПУБЛІЧНОГО ОБІЦЯННЯ ВИНАГОРОДИ (ОГОЛОШЕННЯ КОНКУРСУ)
С т а т т я 435. Обов'язки організації, що оголосила конкурс
Публічне обіцяння спеціальної винагороди (премії) за краще виконання певної роботи (оголошення конкурсу), дане державною, кооперативною або іншою громадською організацією, зобов'язує цю організацію сплатити обіцяну винагороду особі, робота якої визнана достойною винагороди відповідно до умов конкурсу.
Оголошення про конкурс повинно містити виклад завдання, строк його виконання, розмір винагороди, місце подання, порядок і строк порівнювальної оцінки робіт і може містити інші умови конкурсу.
Конкурс може оголошуватись організаціями, яким це право надано їх статутами (положеннями) або законодавством Союзу РСР і Української РСР.
С т а т т я 436. Зміна умов конкурсу
Зміна умов конкурсу допускається лише в межах строку, встановленого для подання робіт.
Про зміни умов конкурсу повинно бути повідомлено учасникам конкурсу в тому ж порядку, в якому конкурс був оголошений.
С т а т т я 437. Рішення про виплату винагороди (премії)
Рішення про виплату винагороди (премії) повинно бути винесено і повідомлено учасникам конкурсу в строк, встановлений оголошенням про конкурс, і в порядку, визначеному цим оголошенням.
С т а т т я 438. Використання премійованих за конкурсом творів науки, літератури, мистецтва
Якщо конкурс оголошений на твори літератури, науки або мистецтва, організація набуває право використати премійовані твори передбаченим в оголошенні про конкурс способом. Автори цих творів зберігають право на одержання винагороди за використання твору (стаття 475 цього Кодексу), якщо інше не встановлено оголошенням про конкурс.
С т а т т я 439. Повернення учасникам конкурсу представлених робіт
Організація, що оголосила конкурс, зобов'язана повернути роботи, не удостоєні винагороди (премії), учасникам конкурсу, якщо інше не передбачено оголошенням про конкурс.
Глава 40.
ЗОБОВ'ЯЗАННЯ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ВНАСЛІДОК ЗАПОДІЯННЯ ШКОДИ
С т а т т я 440. Загальні підстави відповідальності за заподіяння шкоди
Шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством Союзу РСР.
Той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.
Шкода, заподіяна правомірними діями, підлягає відшкодуванню лише у випадках, передбачених законом.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 2444-11 від 27.06.86)
С т а т т я 440-1. Відшкодування моральної (немайнової) шкоди
Моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.
Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
(Кодекс доповнено статтею згідно з Законом N 3188-12 від 6.05.93)
С т а т т я 441. Відповідальність організації за шкоду, заподіяну з вини її працівників
Організація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків.
С т а т т я 442. Відповідальність за шкоду, заподіяну незаконними діями державних і громадських організацій, а також службових осіб
Шкода, заподіяна громадянинові незаконними діями державних і громадських організацій, а також службових осіб при виконанні ними службових обов'язків у галузі адміністративного управління, відшкодовується на загальних підставах (статті 440 і 441 цього Кодексу), якщо інше не передбачено законом. За шкоду, заподіяну такими діями організаціям, відповідальність настає в порядку, встановленому законом.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)
С т а т т я 443. Відповідальність за шкоду, заподіяну незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду
Шкода, заподіяна громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування взяття під варту як запобіжного заходу, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, відшкодовується державою в повному обсязі незалежно від вини службових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду в порядку, встановленому законом.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)
С т а т т я 444. Шкода, заподіяна в стані необхідної оборони
Не підлягає відшкодуванню шкода, заподіяна в стані необхідної оборони, якщо при цьому не були перевищені її межі.
С т а т т я 445. Відповідальність за шкоду, заподіяну у стані крайньої необхідності
Шкода, заподіяна у стані крайньої необхідності, повинна бути відшкодована особою, яка її заподіяла.
Враховуючи обставини, при яких була заподіяна така шкода, суд може покласти обов'язок її відшкодування на третю особу, в інтересах якої діяла особа, яка заподіяла шкоду, або звільнити від відшкодування шкоди повністю чи частково як цю третю особу, так і того, хто заподіяв шкоду.
С т а т т я 446. Відповідальність за шкоду, заподіяну неповнолітнім, який не досяг п'ятнадцяти років
За шкоду, заподіяну неповнолітнім, який не досяг п'ятнадцяти років, відповідають його батьки (усиновителі) або опікун, якщо не доведуть, що шкода сталася не з їх вини.
Якщо неповнолітній, який не досяг п'ятнадцяти років, заподіє шкоду в той час, коли він перебував під наглядом учбового, виховального або лікувального закладу, вони несуть майнову відповідальність за шкоду, якщо не доведуть, що шкода виникла не з їх вини.
С т а т т я 447. Відповідальність за шкоду, заподіяну неповнолітнім віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років
Неповнолітній віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років відповідає за заподіяну ним шкоду на загальних підставах (статті 440, 445, 450 цього Кодексу).
У випадках, коли у неповнолітнього віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років немає майна або заробітку, достатнього для відшкодування заподіяної ним шкоди, шкода у відповідній частині повинна бути відшкодована його батьками (усиновителями) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкода сталася не з їх вини. Цей їх обов'язок припиняється по досягненні тим, хто заподіяв шкоду, повноліття, а також в разі, коли у нього до досягнення повноліття з'явиться майно або заробіток, достатній для відшкодування шкоди.
С т а т т я 448. Відповідальність за шкоду, заподіяну громадянином, визнаним недієздатним
За шкоду, заподіяну громадянином, визнаним недієздатним (стаття 16 цього Кодексу), відповідає його опікун або організація, які зобов'язані здійснювати за ним нагляд, якщо не доведуть, що шкода виникла не з їх вини.
С т а т т я 449. Відповідальність за шкоду, заподіяну громадянином, нездатним розуміти значення своїх дій
Дієздатний громадянин, що заподіяв шкоду в такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними, не відповідає за заподіяну ним шкоду. Проте він не звільняється від відповідальності, якщо сам приведе себе в такий стан вживанням алкоголю чи наркотиків або іншим способом.
С т а т т я 450. Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки
Організації і громадяни, діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою для оточення (транспортні організації, промислові підприємства, будови, власники автомобілів та ін.), зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
С т а т т я 451. Відповідальність за шкоду, спільно заподіяну кількома особами
Особи, які спільно заподіяли шкоду, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
С т а т т я 452. Право регресу до винної особи
Особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.
Батьки (усиновителі), опікун або піклувальник, а також організації, зазначені в статтях 446 і 448 цього Кодексу, які відшкодували шкоду, заподіяну неповнолітнім або особою, визнаною недієздатною, не мають права регресу до цих осіб.
С т а т т я 453. Способи відшкодування шкоди
Присуджуючи відшкодування шкоди, суд, арбітраж або третейський суд відповідно до обставин справи зобов'язує особу, відповідальну за шкоду, відшкодувати її в натурі (надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ і таке інше) або повністю відшкодувати заподіяні збитки.
С т а т т я 454. Врахування вини потерпілого і майнового стану особи, яка заподіяла шкоду
Якщо груба необережність самого потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а при вині заподіювача шкоди - і залежно від ступеня його вини) розмір відшкодування, якщо інше не передбачено законом Союзу РСР, повинен бути зменшений або у відшкодуванні шкоди повинно бути відмовлено.
Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, заподіяної громадянином, залежно від його майнового стану.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 1736-08 від 5.06.73)
С т а т т я 455. Відшкодування шкоди в разі ушкодження здоров'я
В разі заподіяння каліцтва або іншого ушкодження здоров'я організація чи громадянин, відповідальні за шкоду, зобов'язані відшкодувати потерпілому заробіток, втрачений ним внаслідок втрати або зменшення працездатності, а також відшкодувати витрати, викликані ушкодженням здоров'я (посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо).