Про безпечність та гігієну кормів

За результатами розгляду такого звернення компетентний орган може прийняти рішення про віднесення інформації до конфіденційної, якщо заявник продемонструє, що розкриття такої інформації потенційно може завдати значної шкоди його інтересам, лише щодо таких її елементів:

процес виготовлення або виробництва, включаючи методи та їх інноваційні аспекти, а також інші технічні та виробничі специфікації, властиві цьому процесу або методу, крім інформації, що стосується оцінки безпечності;

комерційні зв’язки між виробником або імпортером і заявником або власником реєстраційного посвідчення, де це застосовно;

комерційна інформація, яка розкриває джерела, частки ринку або бізнес-стратегію заявника;

кількісний склад предмета заяви, крім інформації, що стосується оцінки безпечності;

план дослідження - для досліджень, що демонструють ефективність кормової добавки з точки зору цілей її призначеного використання;

специфікації домішок діючої речовини та відповідних методів аналізу, розроблених заявником, крім домішок, які можуть справляти негативний вплив на здоров’я тварини та/або людини чи навколишнє природне середовище.

У разі подання звернення, передбаченого абзацом першим цієї частини, заявник повинен надати неконфіденційну та конфіденційну версії документів, передбачених пунктами 1 і 2 частини третьої цієї статті. Неконфіденційна версія не повинна включати інформацію, яку заявник вважає конфіденційною, але мають бути позначені місця, в яких таку інформацію було видалено. Конфіденційна версія повинна містити всю інформацію, у тому числі інформацію, яку заявник вважає конфіденційною. Інформація, яку заявник вважає конфіденційною, повинна бути чітко позначена.

Рішення про віднесення інформації до конфіденційної приймається компетентним органом відповідно до закону.

Відомості, що вносяться до Державного реєстру кормових добавок, не можуть бути визначені заявником як конфіденційна інформація та повинні бути оприлюднені у відкритих машинозчитувальних форматах на єдиному державному веб-порталі відкритих даних.

Компетентний орган, його територіальні органи, уповноважені установи, їх посадові та службові особи зобов’язані забезпечувати захист відомостей, що містяться у матеріалах реєстраційного досьє і визначені як конфіденційна інформація, та несуть відповідальність за порушення режиму конфіденційності відповідно до закону.

6. Перед поданням до компетентного органу заяви про державну реєстрацію кормової добавки та доданих до неї документів заявник подає (надсилає) до референс-лабораторії три зразки кормової добавки.

На обґрунтований запит референс-лабораторії заявник також подає додаткові зразки кормової добавки, кормовий та/або харчовий тестовий матеріал.

7. У разі якщо заяву про державну реєстрацію кормової добавки та додані до неї документи подано з порушенням встановлених законодавством вимог, посадова особа компетентного органу, яка розглядає зазначені заяву і додані до неї документи, приймає рішення про залишення заяви без руху.

Компетентний орган надсилає (надає) заявнику письмове повідомлення про отримання заяви про державну реєстрацію кормової добавки та доданих до неї документів або письмове повідомлення про залишення заяви без руху протягом 15 днів з дня отримання заяви про державну реєстрацію кормової добавки.

У повідомленні про залишення заяви без руху зазначаються виявлені недоліки з посиланням на порушені вимоги законодавства, спосіб та строк усунення недоліків, а також способи, порядок та строки оскарження рішення про залишення заяви без руху.

У разі якщо виявлені недоліки не усунуто заявником протягом строку, визначеного Положенням про державну реєстрацію кормових добавок, заява про державну реєстрацію кормової добавки вважається недійсною.

Необґрунтоване залишення заяви без руху не допускається.

У разі усунення виявлених недоліків протягом строку, визначеного Положенням про державну реєстрацію кормових добавок, заява про державну реєстрацію кормової добавки вважається поданою в день її первинного подання. При цьому строк розгляду такої заяви продовжується на строк залишення її без руху.

Не допускається повторне залишення заяви без руху, якщо недоліки, зазначені в повідомленні про залишення заяви без руху, усунуто.

Протягом строку здійснення оцінки матеріалів реєстраційного досьє, передбаченого абзацом другим частини дев’ятої цієї статті, референс-лабораторія повинна провести необхідні дослідження (випробування) і надати уповноваженій установі звіт, що містить:

висновок щодо можливості використання методів аналізу, зазначених заявником у реєстраційному досьє, для цілей державного контролю;

результати тестування методів аналізу (у разі необхідності тестування);

результати валідації методів аналізу (у разі необхідності валідації).

8. Протягом 15 днів після отримання документів, передбачених частиною третьою цієї статті, компетентний орган зобов’язаний повідомити заявника у письмовій формі про їх отримання та реєстрацію, а також розмістити на своєму офіційному веб-сайті резюме (стислий виклад) реєстраційного досьє (крім конфіденційної інформації).

9. Оцінка матеріалів реєстраційного досьє здійснюється уповноваженою установою.

Оцінка матеріалів реєстраційного досьє здійснюється протягом 180 днів з дня отримання компетентним органом документів, подання яких передбачено частиною третьою цієї статті.

Під час здійснення оцінки матеріалів реєстраційного досьє уповноважена установа:

перевіряє достовірність відомостей, що містяться в матеріалах реєстраційного досьє;

здійснює оцінку відповідності матеріалів реєстраційного досьє вимогам цього Закону;

перевіряє звіт, підготовлений референс-лабораторією відповідно до вимог частини сьомої цієї статті.

За результатами оцінки матеріалів реєстраційного досьє складається звіт з рекомендацією щодо державної реєстрації відповідної кормової добавки або з рекомендацією щодо відмови в державній реєстрації. Такий звіт складається з дотриманням вимог, встановлених статтею 71 Закону України "Про адміністративну процедуру".

Звіт за результатами оцінки матеріалів реєстраційного досьє уповноважена установа надає (надсилає) заявникові та до компетентного органу.

10. Звіт за результатами оцінки матеріалів реєстраційного досьє з рекомендацією щодо державної реєстрації кормової добавки повинен містити:

1) відомості про найменування та адресу заявника;

2) ідентифікаційні відомості про кормову добавку, її класифікацію за категоріями та функціональними групами відповідно до статті 16 цього Закону, її характеристики, в тому числі за необхідності - критерії чистоти та методи аналізу кормової добавки в кормі та залишкових кількостей кормової добавки та/або її метаболітів у харчових продуктах;

3) особливі умови та/або обмеження обігу кормової добавки, вимоги щодо післяреєстраційного моніторингу, умови застосування, види та категорії тварин, для яких призначена кормова добавка, якщо їх необхідність обумовлена результатами оцінки матеріалів реєстраційного досьє;

4) додаткові вимоги до маркування кормової добавки, необхідні для забезпечення дотримання особливих умов, обмежень та вимог, визначених відповідно до пункту 3 цієї частини;

5) максимально допустимий вміст кормової добавки у кормі (за необхідності);

6) максимально допустимий вміст залишкової кількості кормової добавки та/або її метаболітів у харчових продуктах тваринного походження (за необхідності).

Звіт за результатами оцінки матеріалів реєстраційного досьє із рекомендацією щодо відмови в державній реєстрації кормової добавки повинен містити обґрунтування невідповідності кормової добавки та посилання на вимоги законодавства, яким не відповідає кормова добавка.

11. Рішення про державну реєстрацію кормової добавки або про відмову в її державній реєстрації приймається компетентним органом на підставі відповідної рекомендації, що містить звіт за результатами оцінки матеріалів реєстраційного досьє, протягом 10 робочих днів після отримання компетентним органом зазначеного звіту. Днем державної реєстрації кормової добавки вважається день прийняття відповідного рішення компетентним органом.

Рішення про державну реєстрацію кормової добавки повинно містити відомості, передбачені пунктами 2-6 частини десятої цієї статті.

12. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття компетентним органом рішення про державну реєстрацію кормової добавки або про відмову в її державній реєстрації копія такого рішення надсилається (надається) заявнику.

13. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття компетентним органом рішення про державну реєстрацію кормової добавки компетентний орган вносить до Державного реєстру кормових добавок таку інформацію про кормову добавку:

1) реєстраційний номер кормової добавки;

2) категорія та функціональна група кормової добавки;

3) назва кормової добавки;

4) діюча речовина (діючі речовини);

5) дата державної реєстрації та державної перереєстрації (у разі здійснення);

6) вид тварин, для яких призначена кормова добавка;

7) максимально допустимий вміст кормової добавки в кормах (за необхідності);

8) максимально допустимий вміст залишкових кількостей кормової добавки та/або її метаболітів у харчових продуктах тваринного походження (за необхідності);

9) методи аналізу кормової добавки в кормі та залишкових кількостей кормової добавки та/або її метаболітів у харчових продуктах.

14. У разі здійснення державної реєстрації зоотехнічних добавок, кокцидіостатиків та гістомоностатиків, а також кормових добавок, що складаються, містять чи вироблені з використанням генетично модифікованих організмів, у рішенні компетентного органу про державну реєстрацію кормової добавки та у Державному реєстрі кормових добавок обов’язково зазначаються найменування та адреса власника державної реєстрації кормової добавки.

15. Строк чинності державної реєстрації кормової добавки становить 10 років, який обчислюється з дня державної реєстрації такої добавки.

16. Підставою для відмови в державній реєстрації кормової добавки є:

1) некомплектність реєстраційного досьє;

2) недостовірність відомостей, наведених у реєстраційному досьє;

3) невідповідність кормової добавки вимогам частини четвертої статті 17 цього Закону;

4) невідповідність кормової добавки вимогам частини п’ятої статті 17 цього Закону;

5) відсутність документів, що підтверджують сплату адміністративного збору за державну реєстрацію кормової добавки, оплату послуг з оцінки матеріалів реєстраційного досьє та/або оплату послуг референс-лабораторії.

17. У рішенні компетентного органу про відмову в державній реєстрації кормової добавки зазначається підстава відмови з відповідним обґрунтуванням та посиланням на вимоги законодавства, які не виконав заявник та/або яким не відповідає кормова добавка.

У рішенні компетентного органу про відмову в державній реєстрації кормової добавки також зазначаються відомості, передбачені частиною другою статті 18 Закону України "Про адміністративну процедуру".

Рішення компетентного органу про відмову в державній реєстрації кормової добавки може бути оскаржено в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" та/або в судовому порядку.

18. Компетентний орган забезпечує відкритий та безоплатний доступ до Державного реєстру кормових добавок шляхом його розміщення на своєму офіційному веб-сайті та єдиному державному веб-порталі відкритих даних.

19. Державна реєстрація кормової добавки, в тому числі її реєстрація у спрощеному порядку, та її перереєстрація є платними. Адміністративний збір за здійснення державної реєстрації кормової добавки, в тому числі за її реєстрацію у спрощеному порядку, та за її перереєстрацію становить 7 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на дату подання заяви про державну реєстрацію кормової добавки, в тому числі її реєстрацію у спрощеному порядку, чи її перереєстрацію. Зазначений адміністративний збір зараховується до державного бюджету.

20. Послуги з оцінки матеріалів реєстраційного досьє та послуги референс-лабораторії є платними. Розмір плати за надання цих послуг визначається і затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері кормів, на основі методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Плата за оцінку матеріалів реєстраційного досьє сплачується уповноваженій установі, яка здійснює оцінку матеріалів реєстраційного досьє.

21. Кабінет Міністрів України затверджує Положення про державну реєстрацію кормових добавок, у якому, зокрема, визначаються:

1) порядок державної реєстрації кормових добавок;

2) спрощений порядок державної реєстрації, перереєстрації кормових добавок;

3) порядок складання і форма звіту за результатами оцінки матеріалів реєстраційного досьє;

4) граничні обсяги ввезення (пересилання) на митну територію України кормових добавок, не зареєстрованих в Україні, для цілей, передбачених частиною третьою статті 17 цього Закону.

22. Порядок формування реєстраційного досьє затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері кормів.

Порядок ведення Державного реєстру кормових добавок затверджує Кабінет Міністрів України.

1. Державна реєстрація кормових добавок у спрощеному порядку здійснюється в порядку, передбаченому статтею 18 цього Закону, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

2. Спрощений порядок державної реєстрації застосовується до кормових добавок, які дозволені до використання іноземними державами або міжнародними організаціями (інтеграційними об’єднаннями держав) відповідно до вимог, що визнані Україною еквівалентними вимогам щодо державної реєстрації кормових добавок, встановленим законодавством України про корми.

3. Рішення про визнання вимог іноземних держав або міжнародних організацій (інтеграційними об’єднаннями держав) еквівалентними вимогам щодо державної реєстрації кормових добавок, що встановлені законодавством України про корми, приймає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері кормів, у порядку, визначеному відповідними міжнародними договорами України.

4. Для здійснення державної реєстрації кормової добавки у спрощеному порядку заявник подає до компетентного органу відповідну заяву, до якої додаються:

1) копія чинного рішення уповноваженого органу іноземної держави або міжнародної організації (інтеграційного об’єднання держав), яким надано дозвіл на використання відповідної кормової добавки (мовою оригіналу разом із завіреним перекладом державною мовою);

2) копія звіту за результатами оцінки матеріалів реєстраційного досьє, складеного іноземною організацією, яка здійснила таку оцінку (мовою оригіналу разом із завіреним перекладом державною мовою);

3) копія звіту іноземної референс-лабораторії про оцінку методів аналізу відповідної кормової добавки (мовою оригіналу разом із завіреним перекладом державною мовою);

4) копії документів, що підтверджують сплату адміністративного збору за державну реєстрацію кормової добавки, оплату послуг з оцінки матеріалів реєстраційного досьє та оплату послуг референс-лабораторії.

5. За відсутності публічно доступного звіту за результатами оцінки матеріалів реєстраційного досьє, складеного іноземною організацією, яка здійснила таку оцінку, дозвіл на використання якої надано іноземною державою або міжнародною організацією (інтеграційним об’єднанням держав), та/або звіту іноземної референс-лабораторії про оцінку методів аналізу кормової добавки подання таких звітів для здійснення державної реєстрації відповідної кормової добавки у спрощеному порядку не вимагається, за умови наявності чинної угоди про співробітництво між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері кормів, та уповноваженим органом чи установою іноземної держави або міжнародної організації (інтеграційного об’єднання держав), що здійснили оцінку матеріалів реєстраційного досьє та надали дозвіл на використання такої кормової добавки. Така угода про співробітництво має передбачати можливість обміну інформацією, необхідною для здійснення державної реєстрації кормових добавок.

У разі отримання заяви про державну реєстрацію кормової добавки у спрощеному порядку, в якій зазначено про відсутність публічно доступного звіту за результатами оцінки матеріалів реєстраційного досьє, складеного органом або установою іноземної держави, які здійснили таку оцінку, та/або звіту іноземної референс-лабораторії про оцінку методів аналізу кормової добавки, компетентний орган на підставі угоди про співробітництво невідкладно звертається до уповноваженого органу чи установи іноземної держави або міжнародної організації (інтеграційного об’єднання держав), що здійснює оцінку матеріалів реєстраційного досьє, які надали дозвіл на використання такої кормової добавки в кормах, із запитом про отримання інформації, необхідної для її державної реєстрації.

Протягом одного місяця після прийняття рішення про визнання вимог іноземної держави або міжнародної організації (інтеграційного об’єднання держав) еквівалентними вимогам щодо державної реєстрації кормових добавок, встановленим законодавством України про корми, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері кормів, зобов’язаний звернутися до уповноваженого органу чи установи іноземної держави або міжнародної організації (інтеграційного об’єднання держав), що здійснює оцінку матеріалів реєстраційного досьє, з пропозицією укласти угоду про співробітництво, передбачену цією частиною.

6. Копія чинного рішення уповноваженого органу іноземної держави або міжнародної організації (інтеграційного об’єднання держав), яким надано дозвіл на використання кормової добавки, що подається заявником для державної реєстрації у спрощеному порядку, повинна містити відомості, передбачені пунктами 2-6 частини десятої статті 18 цього Закону, а в разі необхідності - також відомості, передбачені частиною чотирнадцятою статті 18 цього Закону. Ця вимога не поширюється на випадки, передбачені частиною п’ятою цієї статті.

7. Копія звіту за результатами оцінки матеріалів реєстраційного досьє, складеного іноземною організацією, яка здійснила таку оцінку, що подається заявником для державної реєстрації кормової добавки у спрощеному порядку, повинна містити відомості, передбачені частиною десятою статті 18 цього Закону.

8. Копія звіту іноземної референс-лабораторії про оцінку методів аналізу кормової добавки, що подається заявником для державної реєстрації кормової добавки у спрощеному порядку, повинна містити відомості, передбачені частиною сьомою статті 18 цього Закону.

9. Протягом 30 днів після реєстрації документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, уповноважена установа на підставі аналізу інформації, що міститься в цих документах, та звіту референс-лабораторії, поданого уповноваженій установі відповідно до частини десятої цієї статті, здійснює оцінку матеріалів реєстраційного досьє у скороченому порядку і за результатами такої оцінки складає експрес-звіт з рекомендацією щодо державної реєстрації або щодо відмови в державній реєстрації кормової добавки.

10. Для державної реєстрації кормової добавки у спрощеному порядку референс-лабораторія здійснює відтворення методів аналізу кормової добавки, зазначених у звіті іноземної референс-лабораторії про оцінку методів аналізу відповідної кормової добавки, та подає до уповноваженої установи власний звіт, що містить:

1) висновок щодо можливості використання для цілей державного контролю в Україні методів аналізу, зазначених у звіті іноземної референс-лабораторії про оцінку методів аналізу відповідної кормової добавки;

2) результати тестування методів аналізу (у разі необхідності тестування).

11. Рішення про державну реєстрацію або про відмову в державній реєстрації кормової добавки приймається компетентним органом на підставі рекомендації, що містить експрес-звіт, протягом 10 робочих днів після отримання експрес-звіту компетентним органом.

12. Підставою для відмови в державній реєстрації кормової добавки у спрощеному порядку є:

1) неподання заявником будь-якого з документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, крім випадків, передбачених частиною п’ятою цієї статті;

2) недостовірність відомостей, наведених у документах, поданих для державної реєстрації кормової добавки у спрощеному порядку.

13. Якщо за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію кормової добавки у спрощеному порядку, в якій зазначено про відсутність публічно доступного звіту за результатами оцінки матеріалів реєстраційного досьє, складеного іноземною організацією, яка здійснила таку оцінку, та/або звіту іноземної референс-лабораторії про оцінку методів аналізу цієї кормової добавки, компетентний орган встановить наявність такого звіту, рішення про відмову в державній реєстрації такої кормової добавки приймається на підставі пункту 1 частини дванадцятої цієї статті із зазначенням посилання на звіт за результатами оцінки матеріалів реєстраційного досьє, складений іноземною організацією, яка здійснила таку оцінку, та/або звіт іноземної референс-лабораторії про оцінку методів аналізу цієї кормової добавки.

14. Якщо протягом двох місяців після отримання компетентним органом заяви про державну реєстрацію кормової добавки у спрощеному порядку та інших документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, компетентний орган не надіслав (надав) заявнику копію рішення про державну реєстрацію або про відмову в державній реєстрації кормової добавки, така кормова добавка вважається зареєстрованою та внесеною до Державного реєстру кормових добавок наступного дня після спливу зазначеного строку. Це правило не застосовується у разі, якщо відсутність рішення компетентного органу про державну реєстрацію кормової добавки зумовлена затримкою в отриманні інформації, необхідної для державної реєстрації кормової добавки, за запитом, направленим на підставі угоди про співробітництво, укладеної відповідно до частини п’ятої цієї статті. Про затримку в отриманні такої інформації заявник повідомляється письмово не пізніше двох місяців після отримання компетентним органом заяви про державну реєстрацію кормової добавки у спрощеному порядку.

1. Перереєстрація кормових добавок здійснюється у порядку, встановленому для їх державної реєстрації з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

2. Заява про перереєстрацію кормової добавки та інші документи, передбачені цією статтею, подаються заявником не пізніше ніж за один рік до закінчення строку державної реєстрації кормової добавки.

3. У разі здійснення перереєстрації зоотехнічних добавок, кокцидіостатиків та гістомоностатиків, а також кормових добавок, які містять, складаються чи вироблені з використанням генетично модифікованих організмів, заявником може виступати тільки той оператор ринку (його правонаступник), за зверненням якого відповідна кормова добавка була зареєстрована та внесена до Державного реєстру кормових добавок.

4. У разі перереєстрації кормових добавок, що не належать до зоотехнічних добавок, кокцидіостатиків та гістомоностатиків, а також кормових добавок, які містять, складаються чи вироблені з використанням генетично модифікованих організмів, заявником може бути будь-який оператор ринку.

5. З метою перереєстрації кормової добавки заявник звертається до компетентного органу з відповідною заявою, до якої додаються:

1) копія рішення про державну реєстрацію кормової добавки - у разі перереєстрації зоотехнічних добавок, кокцидіостатиків та гістомоностатиків, а також кормових добавок, які містять, складаються чи вироблені з використанням генетично модифікованих організмів;

2) звіт про результати післяреєстраційного моніторингу кормової добавки, якщо вимоги щодо такого моніторингу передбачені рішенням про державну реєстрацію кормової добавки;

3) будь-яка нова інформація, що стала відомою за час використання кормової добавки і стосується оцінки її безпечності та/або ризиків для життя та здоров’я людей, тварин або навколишнього природного середовища;

4) пропозиції щодо зміни або доповнення умов та/або обмежень обігу кормової добавки та інших вимог, передбачених рішенням про державну реєстрацію кормової добавки;

5) копія документа, що підтверджує сплату адміністративного збору за перереєстрацію кормової добавки.

Для перереєстрації кормової добавки подання реєстраційного досьє, резюме (стислого викладу) реєстраційного досьє та зразків кормової добавки для лабораторних досліджень (випробувань) не вимагається.

6. Якщо з незалежних від заявника причин рішення про перереєстрацію кормової добавки не прийнято до закінчення строку чинності її державної реєстрації, чинність державної реєстрації продовжується до дня прийняття відповідного рішення компетентним органом.

1. У разі отримання інформації, що свідчить про небезпечність зареєстрованої кормової добавки для життя та/або здоров’я людини та/або тварини, компетентний орган може прийняти рішення про внесення змін до умов та/або обмежень обігу кормової добавки та інших вимог, передбачених рішенням про державну реєстрацію кормової добавки, або припинити дію рішення про державну реєстрацію кормової добавки. Зміни до умов та/або обмежень обігу кормової добавки та інших вимог, передбачених рішенням про державну реєстрацію кормової добавки, можуть також вноситися компетентним органом за зверненням власника реєстраційного посвідчення на кормову добавку у разі надання ним відомостей, що підтверджують необхідність внесення відповідних змін.

2. Рішення про внесення змін до умов та/або обмежень обігу кормової добавки та інших вимог, передбачених рішенням про державну реєстрацію кормової добавки, або про припинення дії рішення про державну реєстрацію кормової добавки може бути прийнято компетентним органом у разі зміни або припинення дії рішення уповноваженого органу іноземної держави або міжнародної організації (інтеграційного об’єднання держав), яким надано дозвіл на використання відповідної кормової добавки.

3. Компетентний орган приймає рішення про внесення змін до умов та/або обмежень обігу кормової добавки та інших вимог, передбачених рішенням про державну реєстрацію кормової добавки, або про припинення дії рішення про державну реєстрацію кормової добавки лише після отримання від уповноваженої установи звіту за результатами оцінки матеріалів реєстраційного досьє із рекомендацією щодо прийняття відповідного рішення.

4. За відсутності інших способів запобігти шкідливому впливу кормової добавки на життя та/або здоров’я людини та/або тварини компетентний орган може прийняти рішення про зупинення дії рішення про державну реєстрацію кормової добавки до отримання звіту уповноваженої установи за результатами оцінки матеріалів реєстраційного досьє, передбаченого частиною третьою цієї статті.

5. У разі прийняття компетентним органом рішення про зупинення дії або припинення дії рішення про державну реєстрацію кормової добавки обіг відповідної кормової добавки забороняється.

6. Відомості про рішення, прийняті компетентним органом відповідно до вимог цієї статті, вносяться до Державного реєстру кормових добавок не пізніше наступного робочого дня після їх прийняття.

1. Маркування, реклама та представлення кормів не повинні вводити в оману, зокрема:

1) щодо передбачуваного використання чи характеристик кормів, а саме характеру, способу виготовлення або виробництва, властивостей, складу, кількості, мінімального строку зберігання, видів або категорій тварин, для яких призначені корми;

2) шляхом приписування кормам характеристик, яких вони не мають, або шляхом створення враження, що їм притаманні особливі характеристики, коли насправді такі самі характеристики притаманні всім аналогічним кормам;

3) щодо відповідності маркування Державному каталогу кормових матеріалів або настановам.

2. Корми можуть перебувати в обігу та маркуватися як корми, призначені для особливих поживних цілей, лише за умови включення тверджень про можливе використання таких кормів до Державного переліку тверджень про властивості кормів, призначених для особливих поживних цілей, та відповідності властивостей таких кормів основним поживним характеристикам, встановленим щодо таких тверджень у цьому Державному переліку.

3. Загальні вимоги до маркування, передбачені цією статтею та статтею 23 цього Закону, є обов’язковими для всіх кормів. Спеціальні вимоги до маркування є обов’язковими для маркування окремих видів кормів, визначених цим Законом.

1. Обов’язкове маркування кормів здійснюється повністю на видному місці упаковки, контейнера або на прикріпленій до них етикетці, або у супровідних документах. Обов’язкове маркування повинно бути чітким, стійким, нерозтертим.

Обов’язкове маркування кормів виконується державною мовою.

За рішенням оператора ринку, відповідального за маркування корму, поряд із текстом, викладеним державною мовою, може розміщуватися його переклад іншими мовами.

Маркування кормів, призначених для експорту, здійснюється згідно з умовами відповідної експортної угоди.

Знаки для товарів і послуг можуть наводитися у маркуванні в тому вигляді, в якому їм надана правова охорона в Україні відповідно до законодавства.

2. Маркування на упаковці повинно легко розпізнаватися, не повинно приховуватися та/або спотворюватися іншою інформацією.

Маркування повинно бути представлено в кольорі, шрифті та розмірі, які не ускладнюють сприйняття інформації про корм і не виділяють певну частину інформації, якщо тільки таке виділення не призначено для привернення уваги до попереджувальних написів.

3. Маркування кормового матеріалу або кормової суміші повинно містити таку інформацію:

1) вид корму (кормовий матеріал, повнораціонний корм чи додатковий корм):

для повнораціонного корму у відповідних випадках може використовуватися позначення "повноцінний замінник молока";

для додаткового корму у відповідних випадках можуть використовуватися такі позначення: "мінеральний корм" або "неповноцінний замінник молока";

для домашніх тварин, крім котів та собак, позначення "повнораціонний корм" та "додатковий корм" можуть замінюватися позначенням "кормова суміш";

2) найменування та адресу оператора ринку, відповідального за маркування;

3) номер експлуатаційного дозволу потужності оператора ринку, відповідального за маркування корму, якщо отримання такого дозволу є обов’язковим відповідно до законодавства про корми або законодавства про побічні продукти тваринного походження. Якщо на потужність отримано експлуатаційний дозвіл відповідно до законодавства про корми та експлуатаційний дозвіл відповідно до законодавства про побічні продукти тваринного походження, зазначенню у маркуванні підлягає номер експлуатаційного дозволу, що вимагається відповідно до законодавства про корми;

4) номер партії;

5) номінальну кількість корму (в одиницях маси - для твердих кормів і в одиницях маси або об’єму - для рідких кормів);

6) список кормових добавок, якому передує заголовок "добавки";

7) вміст вологи.

4. Зазначені у маркуванні інструкції щодо належного використання додаткових кормів та кормових матеріалів, які містять кормові добавки в обсягах, що перевищують максимальні рівні, встановлені для повнораціонних кормів, повинні визначати максимальну кількість таких додаткових кормів та кормових матеріалів:

1) у грамах або кілограмах чи одиницях об’єму на одну тварину на день; або

2) у відсотках добового раціону;

3) на кілограм повнораціонного корму чи у відсотках повнораціонного корму.

5. Оператором ринку, відповідальним за маркування корму, є оператор ринку, якому належить зареєстрований відповідно до законодавства знак для товарів і послуг, що міститься в маркуванні корму, а для імпортованих кормів - імпортер.

Якщо знак для товарів і послуг у маркуванні відсутній, оператором ринку, відповідальним за маркування корму, є оператор ринку, який вводить корм в обіг.

6. Зазначення у маркуванні відомостей, передбачених пунктами 3-5 та 7 частини третьої цієї статті, не є обов’язковим, якщо кінцевий користувач та/або оператор ринку, який виступає покупцем, при укладенні договору щодо придбання корму письмово підтвердить, що він не вимагає зазначеної інформації.

7. При маркуванні запакованих кормів відомості, передбачені пунктами 3-5 частини третьої цієї статті, можуть наноситися безпосередньо на упаковку, а не на етикетку. У такому разі на етикетці має бути чітко зазначено, в якому місці вказані ці відомості.

8. Кормові матеріали та кормові суміші, які перебувають в обігу насипом або в незакритих упаковках чи контейнерах відповідно до статті 34 цього Закону, повинні супроводжуватися документами, що містять інформацію, яка відповідно до вимог цього Закону повинна бути представлена в маркуванні.

9. Відомості, передбачені пунктами 2, 3, 6 і 7 частини третьої цієї статті, щодо запакованих кормів для домашніх тварин, що реалізовуються кількома одиницями упаковок, які поміщені в зовнішню (групову) упаковку, можуть наноситися на цю зовнішню (групову) упаковку, а не на кожну одиницю упаковки окремо, за умови що загальна маса цих одиниць не перевищує 10 кілограмів.

10. Порядок маркування кормів, призначених для тварин, які утримуються для наукових та експериментальних цілей, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері кормів.

11. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері кормів, затверджує дозволені відхилення між наведеними у маркуванні значеннями складу кормового матеріалу та/або кормової суміші та значеннями, встановленими під час здійснення державного контролю.

12. На виконання пунктів 6 та 7 частини третьої цієї статті центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері кормів, встановлює вимоги щодо маркування кормових добавок у кормових матеріалах та кормових сумішах для тварин, призначених для виробництва харчових продуктів, і для тварин, не призначених для виробництва харчових продуктів, а також вимоги щодо зазначення у маркуванні вмісту вологи у кормах.

13. При повідомленні інформації про кількість корму, а також інших відомостей, що зазначаються в одиницях вимірювання певних величин, застосовуються українські позначення:

одиниць вимірювання (з використанням літер українського алфавіту) Міжнародної системи одиниць (SI);

одиниці, що не входять до Міжнародної системи одиниць (SI), але дозволені до використання центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності;

комбінації одиниць Міжнародної системи одиниць (SI) та дозволених позасистемних одиниць. Одночасно у маркуванні кормів можуть бути застосовані міжнародні позначення одиниць вимірювання (з використанням літер латинського чи грецького алфавіту).

1. Маркування кормових матеріалів повинно містити:

1) назву кормового матеріалу з урахуванням вимог частини третьої статті 25 цього Закону;

2) інформацію про особливості складу кормового матеріалу (обов’язкову декларацію), зазначену згідно з вимогами для відповідної категорії кормових матеріалів, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері кормів.

2. Замість інформації, передбаченої пунктом 2 частини першої цієї статті, можуть наводитися відомості, що містяться в Державному каталозі кормових матеріалів, за умови відповідності кормового матеріалу положенням Державного каталогу кормових матеріалів щодо відповідної категорії кормових матеріалів.

3. У разі включення кормових добавок до складу кормових матеріалів маркування таких кормових матеріалів повинно містити:

1) інформацію про види або категорії тварин, для яких призначено даний кормовий матеріал, якщо відповідні кормові добавки не були дозволені для всіх видів тварин або дозволені із максимальними обмеженнями для деяких видів тварин;

2) інструкції щодо належного використання кормових матеріалів з урахуванням вимог частини четвертої статті 23 цього Закону, якщо встановлено максимальний вміст у кормових матеріалах відповідних кормових добавок;

3) мінімальний строк зберігання кормових добавок, крім технологічних добавок.

4. Зазначення у маркуванні відомостей, передбачених пунктом 2 частини першої цієї статті, не є обов’язковим, якщо кінцевий користувач та/або оператор ринку, який виступає покупцем, при укладенні договору про придбання корму письмово підтвердить, що він не вимагає зазначеної інформації.

5. При маркуванні запакованих кормових матеріалів відомості, передбачені пунктом 3 частини третьої цієї статті, можуть наноситися безпосередньо на упаковку, а не на етикетку. У такому разі на етикетці має бути чітко зазначено, в якому місці вказані ці відомості.

6. Зазначення у маркуванні відомостей, передбачених пунктами 3-5 і7 частини третьої статті 23 цього Закону, а також пунктом 2 частини першої цієї статті, не є обов’язковим для кормових матеріалів, які не містять кормових добавок, крім консервантів та силосних добавок, що виробляються та постачаються оператором ринку відповідно до частини першої статті 36 цього Закону іншому оператору ринку, що здійснює первинне виробництво кормів для потреб власного господарства.

7. Для кормових матеріалів, вага одиниці упаковки яких не перевищує 20 кілограмів, які призначені кінцевому користувачу та перебувають в обігу розсипом, відомості, передбачені частиною третьою статті 23 цього Закону, а також частинами першою і третьою цієї статті, можуть повідомлятися кінцевому користувачу шляхом надання відповідних інструкцій у місцях продажу. У такому разі відомості, передбачені пунктом 1 частини третьої статті 23 цього Закону, а також частиною першою цієї статті, можуть надаватися кінцевому користувачу разом із документом про проведений розрахунок.

1. Державний каталог кормових матеріалів призначений для уніфікації маркування кормових матеріалів і кормових сумішей, а також для сприяння спрощенню надання інформації про їх властивості. Перелік кормових матеріалів, що містить Державний каталог кормових матеріалів, не є вичерпним. Державний каталог кормових матеріалів затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері кормів.

2. Державний каталог кормових матеріалів включає перелік категорій кормових матеріалів, назви яких можуть зазначатися замість назв окремих кормових матеріалів у маркуванні кормів для тварин, не призначених для виробництва харчових продуктів, крім хутрових тварин.

3. До Державного каталогу кормових матеріалів вносяться щонайменше такі відомості:

1) назва кормового матеріалу;

2) ідентифікаційний номер кормового матеріалу;

3) опис кормового матеріалу, в тому числі інформація про виробничий процес (за необхідності);

4) відомості, що замінюють інформацію про особливості складу кормового матеріалу (обов’язкову декларацію), відповідно до вимог, зазначених у пункті 2 частини першої статті 24 цього Закону;

5) глосарій, що містить визначення термінів, зокрема технічних, що використовуються для опису виробничих процесів.

4. Використання операторами ринку відомостей Державного каталогу кормових матеріалів є добровільним. Використання у маркуванні назв кормових матеріалів, що містяться в Державному каталозі кормових матеріалів, дозволяється лише за умови дотримання операторами ринку, відповідальними за маркування, усіх положень каталогу щодо відповідних кормових матеріалів.

5. Внесення змін до Державного каталогу кормових матеріалів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері кормів, за власною ініціативою або за ініціативою операторів ринку чи їх об’єднань з урахуванням науково-технічних та виробничих досягнень у виробництві кормів.

6. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері кормів, забезпечує відкритий та безоплатний доступ до Державного каталогу кормових матеріалів шляхом його розміщення на своєму офіційному веб-сайті.

1. Маркування кормових сумішей повинно містити:

1) інформацію про види або категорії тварин, для яких призначено кормову суміш;

2) інструкції щодо належного використання кормової суміші, які вказують на мету, для якої вона призначена, з урахуванням вимог частини четвертої статті 23 цього Закону;

3) найменування та адресу оператора ринку, відповідального за виробництво кормової суміші, та/або номер експлуатаційного дозволу або реєстраційний номер потужності, на якій вироблена кормова суміш, - у разі якщо оператор ринку, відповідальний за виробництво кормової суміші, не є оператором ринку, відповідальним за її маркування;

4) мінімальний строк зберігання кормової суміші, що зазначається відповідно до таких вимог:

у маркуванні кормових сумішей, що швидко псуються, зазначаються день, місяць та рік після напису "вжити до";

у маркуванні інших кормових сумішей зазначаються місяць та рік після напису "вжити до кінця".

Якщо в маркуванні зазначена дата виробництва, мінімальний строк зберігання також може бути наведений шляхом зазначення періоду часу в днях або місяцях від дати виробництва;

5) перелік кормових матеріалів, що входять до складу кормової суміші, якому передує заголовок "склад", із зазначенням назви кожного кормового матеріалу відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 24 цього Закону. Перелік кормових матеріалів, що входять до складу кормової суміші, зазначається в порядку зменшення їхньої ваги з урахуванням вмісту вологи в кормовій суміші. Цей перелік може містити інформацію про вагу кормових матеріалів у відсотках;

6) інформацію про особливості складу кормової суміші (обов’язкову декларацію), зазначену згідно з вимогами, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері кормів.

2. До переліку кормових матеріалів, передбаченого пунктом 5 частини першої цієї статті, застосовуються такі вимоги:

1) назва кормового матеріалу та його вага у відсотках повинні бути зазначені, якщо на наявність такого кормового матеріалу звертається увага у маркуванні словами, малюнками або графічними зображеннями;

2) якщо вага кормових матеріалів, що містяться у кормовій суміші для тварин, призначених для виробництва харчових продуктів, не зазначена у відсотках у маркуванні, оператор ринку, відповідальний за маркування, зобов’язаний надати на запит покупця інформацію щодо кількісного вмісту кормових матеріалів (з допустимим відхиленням не більше 15 відсотків) у складі кормової суміші;

3) якщо кормова суміш призначена для тварин, не призначених для виробництва харчових продуктів, крім хутрових тварин, зазначення назви кормового матеріалу може бути замінено на назву категорії, до якої належить кормовий матеріал.

3. При маркуванні запакованих кормових сумішей відомості, передбачені пунктами 3-5 частини першої цієї статті, можуть наноситися безпосередньо на упаковку, а не на етикетку. У такому разі на етикетці має бути чітко зазначено, в якому місці вказані ці відомості.

4. Зазначення у маркуванні відомостей, передбачених пунктом 6 частини першої цієї статті, не є обов’язковим для сумішей суцільних рослинних зерен, насіння та плодів.

5. Зазначення у маркуванні відомостей, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті, не є обов’язковим, якщо кормова суміш складається не більше ніж з трьох кормових матеріалів, які чітко зазначені в маркуванні.

6. Для кормових сумішей, вага одиниці упаковки яких не перевищує 20 кілограмів, які призначені кінцевому користувачу та перебувають в обігу розсипом, відомості, передбачені частиною третьоюстатті 23 цього Закону, а також частиною першою цієї статті, можуть повідомлятися кінцевому користувачу шляхом надання відповідних інструкцій у місцях продажу. У такому разі відомості, передбачені пунктом 1 частини третьої статті 23 цього Закону, а також пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті, можуть надаватися кінцевому користувачу разом із документом про проведений розрахунок.

7. Відомості, передбачені пунктами 2, 3, 5 і 6 частини першої цієї статті, щодо запакованих кормових сумішей для домашніх тварин, що реалізовуються кількома одиницями упаковок, які поміщені в зовнішню (групову) упаковку, можуть наноситися на цю зовнішню (групову) упаковку, а не на кожну одиницю упаковки окремо, за умови що загальна маса цих одиниць не перевищує 10 кілограмів.

1. Маркування кормів, призначених для особливих поживних цілей, повинно містити:

1) слово "дієтичний" після зазначення виду корму відповідно до вимог пункту 1 частини третьої статті 23 цього Закону;

2) відомості щодо можливого використання таких кормів відповідно до положень Державного переліку тверджень про властивості кормів, призначених для особливих поживних цілей;

3) застереження про необхідність консультації з ветеринаром або експертом з питань харчування перед використанням корму або перед подовженням строку його використання.

2. Слово "дієтичний" може зазначатися у маркуванні лише кормів, призначених для особливих поживних цілей.