Напрям "Зниження ризику інвестицій або підвищення доступу до фінансування"
Доступ до кредитів для виробників сільськогосподарської продукції в Україні дуже обмежений. Частка сільськогосподарських кредитів у банках є нижчою, ніж частка кредитів в економіці. З початком військової агресії Російської Федерації проти України доступ до кредитних ресурсів погіршився. Самофінансування у формі нерозподіленого прибутку та особистих заощаджень на сьогодні є найбільш значним джерелом фінансування серед фермерських господарств та аграрних підприємств. Низький поточний рівень цін на сільськогосподарську продукцію в Україні через військові дії і блокаду українських морських портів, розташованих у Чорному і Азовському морях, посилює проблеми з ліквідністю, змушуючи виробників продавати продукцію нижче її собівартості. Багато господарств змушені продавати свою продукцію відразу після збору врожаю навіть у разі, коли рівень цін низький, для збереження платоспроможності та ліквідності, нерідко зазнаючи збитків. Інвестиції в сільськогосподарську техніку і поголів’я худоби на даний час не є економічно ефективними для більшості господарств.
Розвиток ринку сільськогосподарських земель створює умови для розширення іпотечного кредитування. Деякі комерційні банки інвестували в аграрний сектор, розширюючи свої сільськогосподарські активи та пропонуючи сезонні та інвестиційні кредити. Крім того, останнім часом впроваджуються зобов’язання щодо складського зберігання та аграрних угод. Пропонування кредитів значно нижче ніж попит, що призводить до значного дефіциту фінансування в аграрному секторі.
Кабінетом Міністрів України запроваджено програму кредитування "Доступні кредити 5-7-9 відсотків". Частка сільського господарства в цій програмі субсидування відсоткових ставок досягла 52 відсотки, що становило близько 80,3 млрд. гривень, або 2 млрд. євро, в листопаді 2022 року. Програма орієнтована на корпоративні господарства, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Доступ до фінансування в Україні нерівномірний. Малим виробникам, як правило, не вистачає надійного забезпечення, належного бухгалтерського обліку та фінансової грамотності, що обмежує їх кредитоспроможність для банків-учасників. Незначна кількість аграрних підприємств, що мають доступ до іноземних ринків капіталу, користуються пільговим доступом до кредитів. Малі та середні фермерські господарства та аграрні підприємства залежать від внутрішніх кредитних ринків, де умови кредитування набагато гірші через інфляцію та високі відсоткові ставки.
Сільськогосподарські угіддя, що стали товаром після скасування 1 липня 2021 р. мораторію на продаж землі, можуть бути, як свідчить міжнародний досвід, ідеальним предметом застави. Ринки землі можуть відкрити доступ до великих обсягів іпотечного кредитування, що позитивно вплине на спроможність власників земельних ділянок залучати кредити та додаткове інвестування в інтенсифікацію виробництва і вирощування культур з вищою доданою вартістю. Недостатнє розуміння потреб малих виробників не дає змоги банкам нарощувати їх кредитування, що знижує конкурентоспроможність таких виробників, сповільнює їх залучення до ринку та стримує економічне зростання. Для подолання цих перешкод необхідна активна державна і донорська підтримка для розвитку масштабного іпотечного кредитування комерційними банками.
Особливий інтерес представляє часткове гарантування кредитів. Кабінетом Міністрів України засновано Фонд часткового гарантування кредитів у сільському господарстві. Програми підтримки Фонду за сприяння Світового банку, ЄС та Агентства США з міжнародного розвитку спрямовані на виробників, земельна площа яких не перевищує 500 гектарів. Фонд покриватиме частину збитків банку в разі дефолту позичальника. Це може допомогти знизити банківські ризики і збільшити кількість доступних сільськогосподарських кредитів на ринку, зокрема кредитів з більш тривалим строком погашення - до десяти років.
Завдання 3. Посилення орієнтації на ринок і підвищення конкурентоспроможності
Виконання завдання передбачається за такими напрямами:
підвищення продуктивності та диверсифікація діяльності виробників сільськогосподарської продукції;
конкурентна політика;
стимулювання торгівлі та диверсифікація експорту;
географічні зазначення;
управління водними ресурсами - рибальство та аквакультура.
Напрям "Підвищення продуктивності та диверсифікація діяльності виробників сільськогосподарської продукції"
Підвищенню продуктивності сприятимуть програми стимулювання розширення виробництва товарів з високою доданою вартістю, що містить високі інвестиційні ризики. Інвестиційна підтримка фермерських господарств за допомогою відповідних грантів, часткового гарантування кредитів, страховий захист від сільськогосподарських та фінансових ризиків, а також адресних консультацій будуть найважливішими елементами для досягнення цієї мети.
Забезпечення підвищення продуктивності виробників сільськогосподарської продукції є важливим завданням економічної та аграрної політики, ефективність якого залежить від достовірності і повноти статистичної інформації. Для запровадження дієвих заходів державної політики з урахуванням досвіду держав - членів ЄС буде впроваджено систему щорічного збору інформації на добровільній основі та аналізу даних щодо доходів і витрат виробників сільськогосподарської продукції з їх розподілом відповідно до розмірів, форм, видів діяльності та природно-кліматичних територій.
Напрям "Конкурентна політика"
Застосування антимонопольних правил є важливим інструментом в аграрному секторі, в якому мільйони виробників сировини змушені укладати угоди з кількома суб’єктами господарювання на усіх етапах виробництва, обробки, транспортування, продажу харчових продуктів тощо. Для недопущення антиконкурентних узгоджених дій на ринках сировини та продукції сільського господарства застосовується відповідне законодавство для сприяння підтримці конкуренції шляхом регулювання антиконкурентних дій учасників аграрного ринку.
Особливу увагу буде приділено забезпеченню регулювання антиконкурентних дій під час реалізації продукції кінцевому споживачеві з урахуванням особливостей законодавства ЄС.
Напрям "Стимулювання торгівлі та диверсифікація експорту"
Вступ до ЄС з прийняттям законодавства відповідно до права Європейського Союзу (acquis ЄС) підвищить рівень здійснення інвестицій в харчову промисловість. Вітчизняні та іноземні інвестори скористаються цими можливостями. У харчовій промисловості поширена взаємопов’язаність процесів з високою часткою виробництва сировини. Завдяки більш передбачуваному бізнес-середовищу та покращенню виконання контрактів можливості для партнерських відносин у ланцюгах постачання та переробки можуть покращитися за рахунок об’єднання для спільного продажу продукції. За наявності досить великих обсягів продукції і економії за рахунок об’єднання виробники можуть розглянути питання здійснення власних інвестицій у підприємства з переробки харчових продуктів.
Важливо розробити і прийняти правову базу відповідно до права Європейського Союзу (acquis ЄС) щодо забезпечення організації спільного ринку.
Напрям "Географічні зазначення"
У державах - членах ЄС зареєстровано понад 3000 географічних зазначень та традиційних гарантованих особливостей, майже 25 відсотків яких походить з Французької Республіки та Італійської Республіки. На частку вин, сільськогосподарської продукції та харчових продуктів припадає більшість географічних зазначень та традиційних гарантованих особливостей.
В Україні реєстрація географічних зазначень почалася з підписання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. Регіональні об’єднання виробників можуть подавати заявки на реєстрацію особливості, яка є унікальною і привертає увагу не тільки до конкретних товарів, а і певних регіонів та країни в цілому, зокрема мелітопольська черешня або гуцульська коров’яча бринза чи гуцульська овеча бринза.
Географічні зазначення та традиційні гарантовані особливості захищають регіональні бренди та підвищують їх цінність. Їх виробництво може сприяти збереженню біологічного різноманіття, захисту культурної спадщини та соціально-культурному розвитку.
Розвиток системи географічних зазначень та традиційних гарантованих особливостей в Україні, створюючи окремий унікальний сегмент на ринку та маючи додаткову ринкову вартість, сприятиме підвищенню конкурентоспроможності насамперед малих і середніх виробників.
Напрям "Управління водними ресурсами - рибальство та аквакультура"
Основними проблемами, що перешкоджають сталому розвитку рибного господарства та призводять до зменшення виробництва рибних продуктів та біорізноманіття водних біоресурсів, є виснаження промислових запасів водних біоресурсів, недостатній рівень їх штучного та природного відтворення.
Необхідно забезпечити сталий розвиток галузі рибальства та аквакультури в Україні в умовах змін клімату, збереження та збільшення обсягу природних запасів водних біоресурсів, зменшення імпортної залежності, підвищення конкурентоспроможності, сприяння інвестиціям, збільшення виробництва рибних продуктів на основі екологічної стійкості та збалансування економічних, екологічних і соціальних інтересів, запобігання незаконному, незареєстрованому та нерегульованому рибальству, здійснення заходів щодо безпечного впровадження в аквакультуру нетипових та місцевих видів водних організмів, сприяння залученню інвестицій для розвитку галузі рибальства та аквакультури, забезпечення розвитку необхідної адміністративної спроможності для збору даних про рибальство та риболовні судна.
Завдання 4. Поліпшення становища виробників сільськогосподарської продукції у виробничо-збутовому ланцюгу
Виконання завдання передбачається за такими напрямами:
організації виробників, ринкова інфраструктура і харчова промисловість;
прямі іноземні інвестиції.
Напрям "Організації виробників, ринкова інфраструктура і харчова промисловість"
Для мінімізації логістичних витрат і збільшення частки первинного виробника у роздрібній або експортній ціні необхідна ефективна ринкова інфраструктура для підтримки виробничо-збутових ланцюгів.
Незважаючи на вдосконалення положень, які регулюють діяльність об’єднань виробників сільськогосподарської продукції, їх участь у розвитку та управлінні виробничо-збутовим ланцюгом залишається відносно незначною. Важливо удосконалити правові принципи та адаптувати до європейських стандартів функціонування системи саморегульованих організацій, зокрема з метою здійснення повноважень об’єднань виробників сільськогосподарської продукції як представницьких органів.
Необхідно забезпечити зміцнення позицій виробників у процесах формування доданої вартості, заохочення та стимулювання об’єднання виробників сільськогосподарської продукції у кооперативи та інші форми об’єднань виробників, формування цільових державних фондів для фінансової підтримки сільськогосподарських кооперативів, створення правових, фінансово-кредитних умов для активного розвитку об’єднань виробників сільськогосподарської продукції; створення умов для щорічного збільшення кількості виробників сільськогосподарської продукції, об’єднаних у сільськогосподарські кооперативи; надання фінансової підтримки у вигляді кредиту на певний період для сільськогосподарських кооперативів, розроблення програмного забезпечення для кооперативів, часткова компенсація логістичних витрат виробників, кооперативів та кластерів, які щойно розпочали продажі на міжнародному ринку, покращення нормативної бази для сприяння провадженню експортної діяльності сільськогосподарських кооперативів та їх асоціацій.
В Україні мільйони виробників сировини працюють на невеликих фермах незалежно один від одного; існує кілька тисяч підприємств харчової промисловості та кілька сотень роздрібних продавців харчових продуктів. Така асиметрія позицій на ринку ускладнює виробникам сільськогосподарської продукції можливість відстоювання своїх інтересів під час проведення переговорів з учасниками процесу постачання. Необхідно забезпечити сприяння у створенні організацій виробників, заохочення партнерських відносин у процесах постачання продовольства відповідно до практики ЄС, утворення міжгалузевих організацій, на які частково не поширюються правила конкуренції.
Напрям "Прямі іноземні інвестиції"
Для розвитку виробництва і переробки харчових продуктів іноземним інвесторам пропонується взяти участь у процесі збалансування виробництва сировинних і перероблених продуктів.
Здійснення дерегуляції для прямих іноземних інвестицій дасть змогу зменшити до мінімуму обтяжливі адміністративні процедури та зосередитися на здійсненні контролю за охороною здоров’я тварин та якістю рослин, екологічними і соціальними стандартами, а також забезпеченні безпеки харчових продуктів відповідно до вимог ЄС. Процесу вступу до ЄС сприятиме такий розвиток, надаючи інвесторам ті ж нормативні та регуляторні умови, що і в ЄС.
Державно-приватне партнерство в окремих галузях може сприяти залученню інвестицій, зокрема у відновлення інфраструктури, зрошення та розвиток відновлюваних джерел енергії, включаючи біогазові установки. Запровадження середньострокового та довгострокового планування, зокрема у бюджетній сфері, прозорості під час формування тарифів та стабільності законодавства сприятиме створенню сприятливих умов для інвесторів.
Стратегічна ціль 4. Ефективне використання земель, їх розмінування, проведення земельної реформи
Візія. Приведення до стану, придатного для використання, забруднених земельних ділянок; забезпечення функціонування ринку землі на умовах прозорості та відкритості, сталого та ефективного використання земель
Завдання 1. Проведення земельної реформи
Виконання завдання передбачається за такими напрямами:
земельна реформа;
моніторинг ринку землі;
оцінка вартості землі;
національний геопортал.
Напрям "Земельна реформа"
Земельна реформа є необхідною умовою для розвитку потенціалу сільського господарства та сільських територій. Сільськогосподарські угіддя поступово перейдуть до виробників з більш високою продуктивністю, що сприятиме розвитку галузі. Подальше підвищення продуктивності сільськогосподарського виробництва призведе до поступового збільшення вартості землі сільськогосподарського призначення та підтримки населення у сільській місцевості. Зважаючи на перспективу членства в ЄС, законодавство необхідно привести у відповідність з Директивою ЄС про створення інфраструктури просторової інформації в Європейському Співтоваристві (INSPIRE).
Зазначена Директива ЄС базується на різних загальних принципах (дані потрібно збирати лише один раз і зберігати там, де їх можна підтримувати найбільш ефективно). Повинна бути забезпечена можливість об’єднати цілісну просторову інформацію з різних джерел по всій Європі та поділитися нею з багатьма користувачами та програмами. Необхідно забезпечити можливість використання зібраної інформації на різних рівнях (деталізованої - для ретельних досліджень, узагальненої - для визначення стратегічних цілей). Інформація про територію, необхідна для ефективного управління на всіх рівнях, повинна бути легкодоступною і прозорою.
У сфері земельних відносин важливо прискорити проведення реформи для реєстрації всіх сільськогосподарських угідь у повному обсязі та забезпечення доступу через онлайн-платформу для проведення моніторингу та виконання державних програм підтримки з компенсацією шкоди, заподіяної військовими діями. Необхідно завершити в повному обсязі реєстрацію виробників сільськогосподарської продукції в Державному аграрному реєстрі для забезпечення можливості розширення програм повоєнної підтримки, забезпечення реєстрації земельних ділянок сільськогосподарського призначення, сільськогосподарських угідь, сільськогосподарських компаній та всіх виробників сільськогосподарської продукції, а також прийняти закон про децентралізоване планування використання земель для уникнення ризиків нецільового використання земель, підвищення прозорості і зниження екологічних, економічних та соціальних ризиків.
Заходи із забезпечення функціонування ринку землі на умовах прозорості та відкритості передбачають:
оптимізацію Державного земельного кадастру з метою його модернізації та підвищення спроможності, функціональності та прозорості, що дасть змогу підтримувати Державний земельний кадастр та захищати кадастрові дані відповідно до вимог ЄС, покращити функціонування іпотечного ринку та залучити інвестиції для розвитку сільського господарства;
взаємодію між Державним земельним кадастром, Єдиною державною електронною системою у сфері будівництва та Державним реєстром речових прав на нерухоме майно відповідно до законодавства;
обмін відомостями Державного земельного кадастру, Єдиного електронного містобудівного кадастру, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру нерухомих пам’яток України, Державного лісового кадастру, Державного кадастру територій та об’єктів природно-заповідного фонду та відображення геопросторових даних інших інформаційних систем на картографічній основі Державного земельного кадастру з урахуванням відповідних вимог законодавства;
забезпечення охоплення та точності даних у Державному земельному кадастру та завершення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у власності центральних та місцевих органів виконавчої влади;
проведення оцінки та подальшої реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі сертифікованими інженерами-землевпорядниками;
запровадження механізмів, які дадуть змогу органам місцевого самоврядування розробляти та затверджувати відповідну документацію для території (в межах та за межами населених пунктів);
забезпечення проведення оцінки землі на основі ринкової вартості та внесення відповідних змін до податкового законодавства за результатами проведення оцінки землі після введення в промислову експлуатацію геоінформаційної системи проведення оцінки земель у складі Державного земельного кадастру та впровадження практик ЄС;
удосконалення нормативно-правової бази відповідно до завдань цієї Стратегії та приведення її у відповідність з правом ЄС (acquis ЄС).
Напрям "Моніторинг ринку землі"
Забезпечення вільного доступу громадськості до інформації про ринок земель сільськогосподарського призначення матиме вирішальне значення.
З початку функціонування ринку земель сільськогосподарського призначення у липні 2021 р. Держгеокадастр кожні два тижні оприлюднює результати моніторингу ринку землі на своєму офіційному веб-сайті. На веб-сайті розміщено інформацію про кількість відчужених земельних ділянок сільськогосподарського призначення, їх площу та середню ціну за 1 гектар, а також інформацію про здійснені транзакції за земельними ділянками сільськогосподарського призначення.
Подальший розвиток ринку землі передбачається здійснити шляхом створення автоматизованої системи публічного моніторингу земельних відносин, яка забезпечить автоматизацію процесу проведення моніторингу земельних відносин шляхом систематичного збору, зберігання та оприлюднення інформації про стан земельних відносин, у тому числі про ціну (вартість) земельної ділянки, ціну (вартість) інших майнових прав на земельну ділянку, розмір плати за користування чужою земельною ділянкою, а також кількість укладених договорів. Доступ до результатів публічного моніторингу земельних відносин та ринку землі надаватиметься необмеженій кількості користувачів шляхом опублікування результатів на веб-сайті Держгеокадастру та Єдиному державному веб-порталі відкритих даних.
Законодавча основа для проведення публічного моніторингу земельних відносин на сьогодні введена в дію в повному обсязі. Однак через бюджетні обмеження у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України повноцінний та всебічний моніторинг земельних відносин залишається обмеженим. Для його проведення необхідна додаткова підтримка донорів.
Напрям "Оцінка вартості землі"
Подальший розвиток та забезпечення ефективного функціонування ринку землі сприятиме переходу до проведення ринкової оцінки під час оподаткування. Дані про результати оцінки земель повинні бути легкодоступними, що вимагає розвитку цифрових інструментів та покращення методичних підходів.
Важливу роль в цьому процесі буде відігравати інформація про ціни і карти якості ґрунтів на національному геопорталі.
Використання автоматизованих засобів надання інформації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок значно скорочує час отримання такої інформації та підвищує прозорість процесу оцінювання земель і знижує корупційні ризики.
Також необхідно опрацювати питання відстеження транзакцій із земельними ділянками за ціною договорів і відображення показників моніторингу ринку землі, зокрема на веб-сайті Держгеокадастру, що дасть змогу провести масову оцінку вартості землі в Україні та сприятиме справедливому і ринковому оподаткуванню землі.
Напрям "Національний геопортал"
Україна створює національну інфраструктуру геопросторових даних відповідно до принципів Директиви ЄС про створення інфраструктури просторової інформації в Європейському Співтоваристві. Законом України "Про національну інфраструктуру геопросторових даних" визначено правові та організаційні засади створення, функціонування та розвитку національної інфраструктури геопросторових даних. Таким чином, Україна приєдналася до держав - членів ЄС, які створюють та розвивають інфраструктури геопросторових даних відповідно до зазначеної Директиви ЄС, що є обов’язковою для всіх держав - членів ЄС.
Національний геопортал забезпечує зручний пошук і безоплатний доступ користувачів до загальнодоступних наборів геопросторових даних. У грудні 2020 року завершено розроблення пілотного проекту в окремих областях як прототипу національного геопорталу. Розроблено механізм взаємодії з геопорталами міського кадастру та офіційними геопорталами міських рад, створено персональні електронні кабінети для власників даних, виробників та користувачів, розроблено та протестовано сервіси доступу до геопросторових даних, проведено інтеграцію існуючих базових та тематичних геопросторових даних. Станом на листопад 2022 року за підтримки USAID завершено розроблення технічного завдання для національного геопорталу. У грудні 2023 року прийнято та введено в дослідну експлуатацію програмне забезпечення національного геопорталу, у 2024 році забезпечується розвиток, адміністрування, розроблення комплексної системи захисту інформації, створення ефективних функціоналів для роботи з геопросторовими даними, які дадуть можливість держателям використовувати національний геопортал не тільки як джерело інформації та візуалізації геопросторових даних всіх рівнів, а і як один із інструментів ефективного управління. Також як складові національного геопорталу розвивається геоінформаційна система картографо-геодезичного фонду України, ведеться облік топографічних робіт (реалізовано на національному геопорталі), модернізується програмне забезпечення банку геодезичних даних.
Наявність офіційних та актуальних геопросторових даних на національному геопорталі забезпечить оптимізацію процесів розмінування, ліквідації інших наслідків військових дій та повоєнного відновлення.
Завдання 2. Сприяння сталому розвитку та ефективному використанню ґрунту, повітря та води, зокрема шляхом зниження залежності від хімікатів
Виконання завдання передбачається за напрямом "Стале управління природними ресурсами".
Сталий розвиток сільського господарства, рибальства та лісового господарства ґрунтується на передумові, що природними ресурсами можна ретельно керувати та використовувати тривалий час. Стале управління природними ресурсами є ключовим пріоритетом для розвитку сільського господарства і сільських територій, що допомагає уникнути негативних наслідків, які спричинені неправильним управлінням природними ресурсами. Деградація природних ресурсів посилюється мінуванням сільськогосподарських земель через військові дії та забрудненням земельних ресурсів.
Для можливості підтримування виробниками належних сільськогосподарських та екологічних умов (GAEC) на основі досвіду держав - членів ЄС мають визначатися необхідні мінімальні вимоги з урахуванням конкретних характеристик відповідних районів, включно із ґрунтово-кліматичними умовами, існуючими системами ведення сільського господарства, землекористуванням, сівозмінами, методами ведення сільського господарства та структурами фермерських господарств.
Стратегічна ціль 5. Кліматично орієнтоване сільське господарство: пом’якшення наслідків змін клімату та адаптація до них
Візія. Повоєнний розвиток сільського господарства з урахуванням змін клімату, ощадливе використання природних ресурсів виробниками сільськогосподарської продукції; відповідність внесення добрив та засобів захисту рослин вимогам ЄС та рівня їх використання відповідному рівню в державах - членах ЄС; збільшення площ земель, зайнятих під органічне виробництво, та обсягів виробництва органічної продукції; посилення контролю за використанням генетично модифікованих організмів
Завдання 1. Сприяння пом’якшенню наслідків змін клімату та адаптації до них
Виконання завдання передбачається за такими напрямами:
водопостачання для зрошення земель;
кліматично орієнтоване сільське господарство;
органічне виробництво;
циркулярна біоекономіка;
біоенергетика;
запобігання утворенню відходів.
Напрям "Водопостачання для зрошення земель"
У 2023 році в Україні зрошувалося лише 136 тис. гектарів проти понад 500 тис. гектарів у 2021 році. За даними Мінагрополітики, в Україні обліковується 5,48 млн. гектарів меліорованих земель, у тому числі 2,17 млн. гектарів зрошуваних і 3,3 млн. гектарів осушуваних земель з відповідною меліоративною мережею з гідротехнічними спорудами (водосховища, магістральні та розподільні канали, захисні дамби, насосні станції, трубопроводи, басейни добового регулювання, колекторно-дренажна мережа та інші гідротехнічні споруди та об’єкти). Дефіцит природного вологозабезпечення, що відмічається у всіх регіонах України, особливо на Півдні та Сході, збільшується внаслідок змін клімату і зменшення запасів поверхневих вод, придатних для зрошення. Тому для адаптації до змін клімату передбачається не лише відновити, а і забезпечити подальший сталий розвиток меліоративних мереж.
Після припинення військових дій є необхідність вжиття заходів із рекультивації земель та відновлення меліоративної мережі з гідротехнічними спорудами, щоб забезпечити ефективне водопостачання водокористувачам. Розглядається потреба в інвестуванні у 500 тис. гектарів для осушуваних та 1 млн. гектарів для зрошуваних земель. Для реалізації цього плану знадобляться всебічні дослідження, щоб оцінити, чи буде достатнім запас води для додаткових систем зрошення з урахуванням використання питної води, змін клімату, ролі приватного сектору в управлінні водопостачанням, потреби в додаткових інвестиціях у меліоративну мережу з гідротехнічними спорудами, чи призводять екологічно сталі технології зрошення до очікуваної економії води та яка сільськогосподарська продукція може бути конкурентоспроможною під час використання зрошення. Насамкінець, відновлення греблі Каховської гідроелектростанції відіграватиме вирішальну роль у майбутній доступності води та розвитку зрошуваного землеробства.
Напрям "Кліматично орієнтоване сільське господарство"
Європейська Комісія запровадила 11 грудня 2019 р. ініціативу "Європейський зелений курс". Ця ініціатива спрямована на те, щоб ЄС став кліматично нейтральним до 2050 року і щоб Європа стала першим кліматично нейтральним континентом. Ініціатива "Європейський зелений курс" передбачає включення сталого розвитку в усі напрями політики ЄС і розмежування економічного зростання та сфери використання ресурсів.
Завданнями з реалізації цієї стратегічної цілі є забезпечення охорони природного середовища, стимулювання сільськогосподарських товаровиробників до ведення сталого тваринництва, застосування енергозберігаючих та метанопоглинаючих технологій, будівництво потужностей з виробництва біогазу (біометану), просування та підтримка органічного виробництва, використання біотехнологій, кліматично орієнтованого сільського господарства та лісового господарства для скорочення викидів парникових газів та адаптації до змін клімату, збереження та примноження біорізноманіття, вимірювання кліматичного впливу, стимулювання методів регіонального розміщення та адаптивного ведення сталого сільського господарства, зокрема сталого тваринництва, з урахуванням змін клімату, застосування вдосконалених технологій внесення добрив, розвиток відновлюваних джерел енергії, включаючи біоетанол та біометан, підтримка та стимулювання розвитку зрошення, використання малопродуктивних і деградованих земель для вирощування багаторічних біоенергетичних культур, що запобігатиме їх подальшій деградації.
Щоб адаптуватися до змін клімату та пом’якшити наслідки для ведення сільського господарства, виробники можуть застосовувати різні стратегії економії добрив, пестицидів, води та енергії. Передача знань про доступні технології та вдосконалені методи ведення сільського господарства буде мати вирішальне значення для мінімізації негативного впливу галузі сільського господарства на зміну клімату. Передбачається сприяння розвитку ринку консультаційних та дорадчих послуг, впровадженню водозберігаючих технологій.
Напрям "Органічне виробництво"
Реформування системи управління водними ресурсами передбачає обмеження субсидування тарифів на водопостачання у сільськогосподарському виробництві, посилення відповідальності водокористувачів та підвищення ефективності водопостачання, а також експлуатації та технічного обслуговування зрошувальних систем.
Виробництво органічної продукції потребує більших витрат порівняно з традиційним виробництвом. Обмеженість фінансових ресурсів є причиною відмови від продовження здійснювати органічне виробництво, особливо для сільськогосподарських виробників, які займаються органічним рослинництвом або тваринництвом.
Серед операторів, які займаються органічним виробництвом, близько 70 відсотків становлять сільськогосподарські товаровиробники.
Механізм державної підтримки на сьогодні визначено Законом України "Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції". Водночас у зв’язку із скороченням бюджету через військову агресію Російської Федерації проти України кошти з державного бюджету за такими напрямами не виділяються.
Органічний сектор розглядається як один із важливих пріоритетів аграрної політики України.
На шляху до євроінтеграції та реалізації цілі важлива підтримка розвитку органічного виробництва як шляхом фінансування, так і вдосконалення державного регулювання у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції.
Законодавство України у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції гармонізоване з Регламентом Ради (ЄC) № 834/2007 від 28 червня 2007 р. про органічне виробництво та маркування органічних продуктів і про скасування Регламенту (ЄЕС) № 2092/91 та ведеться робота з його адаптації до нового Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2018/848 від 30 травня 2018 р. про органічне виробництво і маркування органічних продуктів та про скасування Регламенту Ради (ЄС) № 834/2007, який набрав чинності у січні 2022 року та належна імплементація норм якого і відповідних делегованих та імплементаційних актів в законодавство України сприятимуть розвитку українського органічного сектору, забезпечить якість органічної продукції, довіру споживачів та сприятиме євроінтеграційному процесу України.
Напрям "Циркулярна біоекономіка"
Стратегію біоекономіки ЄС розроблено для забезпечення продовольчої безпеки та безпечності харчових продуктів, сталого управління природними ресурсами, зменшення залежності від невідновлюваних, несталих ресурсів для обмеження та адаптації до змін клімату, а також посилення європейської конкурентоспроможності та створення робочих місць. Стратегія сприяє реалізації ініціативи "Європейський зелений курс", а також інноваційним стратегіям промисловості, циркулярної біоекономіки та чистої енергії. Україна докладе максимальних зусиль для забезпечення функціонування циркулярної біоекономіки, зокрема за напрямами відновлення ресурсів, забезпечення рециклінгу та переходу до використання відновлюваних джерел енергії.
Перспективними напрямами для управління формуванням та функціонуванням циклічних ланцюгів створення вартості в аграрному секторі мають стати:
створення умов для розширення інтеграційних і технологічних зв’язків між сільгоспвиробниками та підприємствами переробної промисловості для об’єднання їх в циклічному ланцюгу створення вартості;
прискорення інноваційно-технологічного розвитку переробної промисловості та її перехід до вищих щаблів у глобальних ланцюгах створення вартості;
державна допомога впровадження ресурсоефективних, "зелених" виробництв, екологічно безпечних технологій, стимулювання переробки відходів;
перегляд та уточнення смарт-спеціалізації і цифровізації ланцюгів створення вартості в аграрному секторі, що дасть можливість покращити відстеження харчових продуктів у ланцюгу, забезпечить більш ефективне використання ресурсів.
Напрям "Біоенергетика"
Україна має значний потенціал для виробництва енергії з біомаси. Згідно з результатами досліджень це могло б задовільнити близько 11 відсотків потреб країни в природному газі і 19 відсотків в електроенергії. Відходи та побічні продукти сільськогосподарського та харчового виробництва дешеві та доступні на місцевому рівні. Виробництво біоенергії з біомаси підвищує енергетичну безпеку країни, економить енерговитрати і приносить додатковий дохід виробникам. Водночас біомаса пом’якшує негативні наслідки сільськогосподарського виробництва за рахунок зниження рівня викидів від сільського господарства. Вигоди від скорочення викидів парникових газів оцінюються приблизно в 8,2 млн. тонн еквіваленту CO-2.
Напрям "Запобігання утворенню відходів"
Запобігання утворенню відходів харчових продуктів - один із пріоритетних напрямів циркулярної біоекономіки, що водночас спрямований на досягнення 12-ї цілі із затверджених ООН Цілей сталого розвитку: "Забезпечення переходу до раціональних моделей споживання та виробництва".
Згідно із статтею 5 Закону України від 20 червня 2022 р. № 2320-IX "Про управління відходами" передбачено такі заходи для запобігання утворенню відходів:
заохочення та підтримка сталого виробництва і споживання продукції;
заохочення проектування, виробництва та використання ресурсоефективної та більш довговічної продукції, зокрема подовження строку її використання, а також продукції, придатної до ремонту, повторного використання та модернізації;
виділення з відходів сировини, яка може бути використана повторно;
забезпечення доступності запасних частин, інструкцій з експлуатації, технічної інформації чи інших інструментів, обладнання або програмного забезпечення, що дають змогу проводити ремонт і забезпечують повторне використання продукції без зниження рівня її якості та безпечності функціонування;
зменшення обсягів утворення відходів з урахуванням впровадження найкращих доступних технологій і методів управління у процесі промислового виробництва;
зменшення вмісту небезпечних речовин у продукції відповідно до технічних регламентів;
зменшення утворення відходів, непридатних з технічних чи економічних причин до рециклінгу або інших операцій з відновлення відходів;
визначення продукції, яка є основним джерелом засмічення навколишнього природного середовища, та вжиття відповідних заходів для запобігання та зменшення утворення відходів такої продукції;
проведення інформаційних кампаній для підвищення обізнаності громадськості з питань запобігання утворенню відходів та забрудненню навколишнього природного середовища;
створення суб’єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування відповідно до компетенції та забезпечення діяльності пунктів приймання відходів продукції для ремонту та підготовки їх до повторного використання;
зменшення обсягів утворення відходів харчових продуктів у роздрібних та інших торговельних мережах, закладах громадського харчування та домогосподарствах.
Завдання 2. Запобігання втраті біорізноманіття, покращення екосистемних послуг і збереження середовищ існування та ландшафтів
Виконання завдання передбачається за такими напрямами:
біорізноманіття;
спрощена реєстрація насіння;
законодавство про генетично модифіковані організмами;
реєстрація та застосування добрив;
засоби захисту рослин.
Напрям "Біорізноманіття"
Стратегія біорізноманіття ЄС до 2030 року є комплексним довгостроковим планом із захисту природи та припинення деградації екосистем, яка передбачає до 2030 року створити умови для відновлення біорізноманіття Європи і містить конкретні заходи та зобов’язання. Вона є основною частиною Європейської зеленої угоди.
Однією з цілей зазначеної Стратегії є розширення загальноєвропейської мережі природоохоронних територій на суші та на морі. ЄС розширить мережу природоохоронних територій (Natura 2000), забезпечуючи суворий захист зон із надзвичайно високим рівнем біорізноманіття та важливих для клімату.
Ця Стратегія також спрямована на збільшення біорізноманіття у фермерських господарствах завдяки підвищенню щільності ландшафтних особливостей та вздовж сільськогосподарських ділянок і покращення землекористування. Це може призвести до збільшення площі сільськогосподарських земель, відведених під живоплоти, ряди дерев, полезахисні лісові смуги на землях сільськогосподарського призначення, ставки або перелоги, а також до заборони розорювання постійних пасовищ та вирізання живоплотів і дерев під час сезону розмноження птахів та вирощування їх потомства.
Україна взяла на себе зобов’язання сприяти цілям збереження біорізноманіття. Завданнями з реалізації цієї стратегічної цілі є запуск інформаційно-аналітичної системи накопичення та оприлюднення екологічної інформації, належне інформування громадськості про стан якості навколишнього природного середовища, удосконалення заходів щодо боротьби з деградацією земель та опустелюванням, визначення зон, вразливих до (накопичення) нітратів, посилення роботи за напрямами збереження, відновлення і сталого використання торфовищ водно-болотних, лучних, степових та інших цінних екосистем, сприяння впровадженню принципів екологічно збалансованого землекористування, розроблення Стратегії з біорізноманіття до 2030 року, виконання ратифікованого Нагойського протоколу про доступ до генетичних ресурсів та справедливий і рівноправний розподіл вигоди від їх використання відповідно до Конвенції про біологічне різноманіття, створення системи центрів моніторингу біорізноманіття та ведення державних кадастрів рослинного і тваринного світу, сприяння дотриманню належної практики сівозміни, запобігання вирощуванню невеликої кількості видів рослин на великих площах угідь, підтримка рекультивації земель, пошкоджених внаслідок військових дій.
Військова агресія Російської Федерації проти України та знищення складських приміщень, де зберігалися генетичні матеріали, викликали занепокоєння щодо стану генетичних активів і ресурсів, життєво важливих для збереження природної та культурної спадщини і підтримання біорізноманіття. З метою уникнення генетичних втрат необхідно активно сприяти збереженню генетичних ресурсів рослин і тварин.
Ще одну загрозу для біорізноманіття становлять інвазійні чужорідні види, ризики яких підвищуються через зростання глобальної торгівлі та зміни клімату. В Україні розробляються та заохочуватимуться заходи щодо запобігання поширенню інвазійних видів, включаючи збереження традиційних практик землекористування, зокрема, передбачається розроблення програмного документа щодо поводження з інвазійними чужорідними видами флори і фауни в Україні до 2030 року.
Напрям "Спрощена реєстрація насіння"
Для спрощення реєстрації насіння передбачається:
наближення законодавства України до вимог ЄС щодо правового регулювання процедур експертизи сортів рослин та їх державної реєстрації;
впровадження електронних сервісів з подачі заявок на сорти рослин, їх розгляд компетентним органом та внесення відомостей до відповідних державних реєстрів;
приведення термінології законодавства України у відповідність з міжнародними нормами;
забезпечення доступу вітчизняних сільгоспвиробників до нових сортів/гібридів для всіх сільськогосподарських культур одразу після прийняття та публікації рішення про державну реєстрацію сорту.
Напрям "Законодавство про генетично модифіковані організмами"
Для запобігання розповсюдженню насіння з генетично модифікованими організмами, яке не входить до офіційних реєстрів ЄС, законодавчі зміни передбачають приведення діяльності з генної інженерії у відповідність з положеннями ЄС.
До моменту вступу до ЄС Україна буде дотримуватися підходу, заснованого на оцінці ризиків щодо насіння з генетично модифікованими організмами, що визначає для конкретних культур потенційні ризики зараження і забороняє або дозволяє певні сорти. Для реалізації такої політики та скорочення незаконного виробництва та експорту продуктів з генетично модифікованими організмами буде посилено громадський контроль. Для деяких продуктів з меншим ризиком зараження, включно із соєю, може бути розглянуто питання про реєстрацію відповідно до суворих процедур реєстрації насіння.
Напрям "Реєстрація та застосування добрив"
Для реєстрації та застосування добрив передбачається: усунення дублювань повноважень різних органів влади у сфері діяльності, пов’язаної з пестицидами та агрохімікатами, боротьба з контрафактними пестицидами та агрохімікатами, дотримання вимог до маркування та пакування, вдосконалення процедури ведення Державного реєстру пестицидів та агрохімікатів, удосконалення згідно з вимогами ЄС процедури постачання добрив на ринок та вимог до маркування продукції, сприяння нарощуванню виробництва та експорту біодобрив за умови, що вони відповідають вимогам законодавства в галузі охорони навколишнього природного середовища та безпеки, затвердження максимально дозволених рівнів внесення азотних добрив.
Напрям "Засоби захисту рослин"
З метою захисту рослин Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1107/2009 від 21 жовтня 2009 р. щодо введення в обіг засобів захисту рослин і про скасування директив Ради 79/117/ЄЕС і 91/414/ЄЕС передбачає розміщення засобів захисту рослин на ринках ЄС. Засоби захисту рослин мають містити принаймні одну схвалену активну речовину. Перш ніж будь-який засіб захисту рослин може бути розміщений на ринку або використаний, він повинен бути дозволений у відповідній країні ЄС. Даний Регламент встановлює правила і процедури для отримання дозволу на захист засобів рослин. Контроль за боротьбою з нелегальною і контрафактною продукцією здійснюється державами - членами ЄС.
База даних пестицидів ЄС містить детальну інформацію про засоби захисту рослин на ринках ЄС.
Законодавство України в сфері засобів захисту рослин повністю відповідатиме вимогам ЄС.
Стратегічна ціль 6. Модернізація аграрного сектору: розвиток переробки, інновації, цифровізація та обмін знаннями
Візія. Створення дієвої системи трансферу технологій та умов для впровадження сучасної технології виробництва і переробки сільськогосподарської продукції; успішна комерціалізація наукових розробок; завдяки цифровізації процесів та використанню штучного інтелекту оптимізація бізнес-процесів та підвищення ефективності використання ресурсів
Завдання 1. Сприяння розвитку переробних підприємств
Виконання завдання передбачається за напрямом "Глибока переробка як перспективний напрям для промисловості України".
В умовах обмеженого експорту української продукції приділяється максимум уваги розвитку переробної промисловості. Розвиток українського виробництва харчової продукції є безумовним пріоритетом в рамках реалізації національної стратегії з переходу від сировинної моделі економіки до високотехнологічних галузей та збільшення доданої вартості готової продукції.
Для підвищення конкурентоспроможності вітчизняного агропромислового комплексу постає необхідність переходу аграрного сектору від експорту сировини до її максимальної глибокої переробки на місцях. Глибока переробка дуже перспективна для України, оскільки в країні є широка і різноманітна сировинна база для виробництва продукції з високою доданою вартістю. Друга причина - серйозні логістичні обмеження транспортування продукції агропромислового комплексу.
В Україні потрібно стимулювати виробництво мультипродуктивних заводів, щоб переробляти сировину на одному заводі від трьох до п’яти продуктів з високою доданою вартістю та попитом на зовнішніх та внутрішньому ринках. Перевагою таких заводів є модель безвідходного виробництва та висока рентабельність.
Завдання 2. Створення ефективної системи поширення сільськогосподарських знань та інновацій
Виконання завдання передбачається за такими напрямами:
покращення доступу до досліджень, інновацій, обміну знаннями та заохочення до їх використання та навчання;
посилення інноваційної спроможності Національної академії аграрних наук;
інтеграція досліджень, освіти та дорадництва;
підтримка послуг з розвитку сільського бізнесу та сільськогосподарських дорадчих послуг.
Напрям "Покращення доступу до досліджень, інновацій, обміну знаннями та заохочення до їх використання та навчання"
Українська система сільськогосподарських досліджень, освіти та дорадчих послуг має підвищити ефективність, щоб відповідати потребам аграрного сектору та своєчасно реагувати на глобальні виклики. Інституційна фрагментація та обтяжливі адміністративні процедури ускладнюють розвиток сучасної системи сільськогосподарських знань та поширення інновацій. У результаті рівень прикладних досліджень і якість освіти та навчання відстають від країн ЄС. Дорадчі служби в сільському господарстві охоплюють малу кількість сільськогосподарських виробників, наукові дослідження мають недостатнє фінансування з державного бюджету за майже повної відсутності фінансування з боку бізнесу.
Вчені та інноватори в Україні потребують активної інтеграції до світової наукової аграрної спільноти, сприяння поширенню знань та інновацій, спрямованих на підвищення продуктивності та ефективності виробників сільськогосподарської продукції і переробних підприємств, запровадження дієвої системи трансферу технологій, розповсюдження сучасних технологій виробництва і переробки сільськогосподарської продукції, методів і способів організації і менеджменту в аграрному підприємництві, надання дорадчих послуг середнім і малим суб’єктам господарювання.
Підтримка створення та краще розповсюдження знань і технологій, зокрема, передбачається шляхом активної участі та використання можливостей у програмі Horizon Europe, яка є ключовою програмою ЄС для фінансування досліджень та інновацій, включно з Європейським сільськогосподарським інноваційним партнерством (EIP-AGRI). Ця програма сприяє співпраці та посилює вплив досліджень та інновацій у формуванні, підтримці та реалізації політики ЄС, одночасно вирішуючи глобальні виклики, забезпечує створення робочих місць, стимулює економічне зростання, сприяє конкурентоспроможності та оптимізує інвестиційний вплив у зміцненому європейському дослідницькому просторі.
Механізм підтримки інновацій та обміну знаннями EIP-AGRI покращить комунікацію та співпрацю між усіма, хто заінтересований в обміні знаннями та інноваціями у сільському господарстві та сільській місцевості: виробниками, дослідниками, консультантами, групами споживачів за інтересами та іншими підприємствами та організаціями. Діяльність EIP-AGRI охоплює всі цілі спільної аграрної політики ЄС та наскрізну мету модернізації сільського господарства та сільських територій шляхом сприяння та обміну знаннями, інноваціями та цифровізації.
Напрям "Посилення інноваційної спроможності Національної академії аграрних наук"
Станом на 1 січня 2024 р. у структурі Національної академії аграрних наук перебувало 175 установ (у тому числі в Автономній Республіці Крим - 26), підприємств та організацій, з них: бюджетних наукових установ - 84 (у тому числі національних наукових центрів - 8, інститутів - 31; госпрозрахункових державних підприємств, установ та організацій - 91 (у тому числі в Автономній Республіці Крим - 9).
Національна академія аграрних наук потребує оптимізації та реформування з урахуванням актуальних ринкових викликів та умов для забезпечення не лише посилення її ролі в економічних процесах, а і для збереження і розвитку наукового потенціалу України.
Напрям "Інтеграція досліджень, освіти та дорадництва"
Для підвищення якості та ефективності надання консультаційних послуг передбачається об’єднати в одній мережі на основі системи сільськогосподарських знань та інновацій (AKIS) консультантів державних і приватних установ та організацій з метою надання виробникам сільськогосподарської продукції необхідного обсягу сучасної технологічної та науково-технічної інформації.
Напрям "Підтримка надання послуг з розвитку сільського бізнесу та сільськогосподарських дорадчих послуг"
Відповідно до законодавства ЄС сільськогосподарські дорадчі служби мають інформувати виробників сільськогосподарської продукції про програми підтримки ЄС та законодавчі положення щодо охорони навколишнього природного середовища. Разом з тим забезпечується їх інтеграція для реалізації стратегічних підходів до реалізації інноваційної політики.
Українському сільському господарству не вистачає комплексної інноваційної стратегії та способу доведення інновацій до виробників сільськогосподарської продукції. Консультації в основному пов’язані з компаніями-постачальниками сировини, які надають інформацію про використання засобів захисту рослин, добрив і сільськогосподарської техніки. Станом на 1 січня 2024 р. згідно з Реєстром сільськогосподарських дорадчих служб в Україні діє 36 дорадчих служб. Підвищення якості та ефективності надання консультаційних послуг на основі AKIS сприятиме розвитку виробників сільськогосподарської продукції, особливо малих, кращому використанню природних ресурсів, диверсифікації та підвищенню продуктивності.
Завдання 3. Цифровізація
Виконання завдання передбачається за такими напрямами:
цифровізація сільського господарства;
цифрові сільськогосподарські дорадчі послуги.
Напрям "Цифровізація сільського господарства"
У сучасному сільському господарстві застосування дистанційного цифрового моніторингу, використання комп’ютерів та інформаційних технологій, а також застосування програмного забезпечення з підтримкою штучного інтелекту можуть допомогти покращити управління господарствами та підвищити ефективність використання ресурсів. Крім моніторингу полів та посівів, цифровізація сільського господарства може допомогти оптимізувати використання добрив, насіння та пестицидів і тим самим зменшити використання хімічних речовин у сільському господарстві. Завданням є полегшення доступу до цифрового сільського господарства малим виробникам, щоб підвищити продуктивність фермерських господарств і оптимізувати використання хімікатів.
Так, Українська постійно діюча (перманентна) мережа спостережень глобальних навігаційних супутникових систем забезпечує безперервне відтворення загальноземної та європейської геодезичної систем координат і редукування результатів спостережень, координатних визначень на єдину епоху з урахуванням релятивістських ефектів припливних та інших рухів земної кори. Передбачається здійснювати подальші заходи із закупівлі та забезпечення функціонування та розвитку такої мережі та встановлення базових референтних станцій глобальних навігаційних супутникових систем.