Про схвалення Стратегії розвитку сільського господарства та сільських територій в Україні на період до 2030 року та затвердження операційного плану заходів з її реалізації у 2025—2027 роках

1. Схвалити Стратегію розвитку сільського господарства та сільських територій в Україні на період до 2030 року, що додається.

2. Затвердити операційний план заходів з реалізації у 2025-2027 роках Стратегії розвитку сільського господарства та сільських територій в Україні на період до 2030 року, що додається.

3. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, обласним, Київській міській державним адміністраціям (військовим адміністраціям) забезпечити:

своєчасне виконання операційного плану, затвердженого цим розпорядженням;

подання щороку до 1 лютого Міністерству аграрної політики та продовольства інформації про стан виконання зазначеного операційного плану для її узагальнення.

4. Міністерству аграрної політики та продовольства забезпечити подання щороку до 1 березня Кабінетові Міністрів України звіту про стан реалізації Стратегії, схваленої цим розпорядженням.

Аграрний сектор України ефективно інтегрувався у світову продовольчу систему і відіграє важливу роль для покращення соціально-економічної ситуації та забезпечення продовольчої безпеки держави і глобальних продовольчих ринків.

В умовах військової агресії Російської Федерації аграрний сектор України є вагомим фактором забезпечення національної безпеки, збереження державності і суверенітету України та стабільності на основних світових ринках продовольства, зокрема одному з ключових - зерновому ринку.

За даними Держстату, сільське, лісове та рибне господарство України у 2022 році сформувало 8,6 відсотка валового внутрішнього продукту держави, а частка продовольчих товарів та сільськогосподарської продукції у товарному експорті з України становила 53 відсотки. У загальному обсязі капітальних інвестицій частка підприємств сільського, лісового та рибного господарства і виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів у 2022 році становила 20 відсотків. На початок 2022 року понад 30 відсотків населення України проживало у сільській місцевості та 17,2 відсотка населення країни віком 15-70 років було зайняте у сільському, лісовому та рибному господарстві. Частка орних земель у загальній території країни становить понад 50 відсотків. Ці умови роблять Україну унікальною з точки зору аграрного потенціалу.

Вітчизняне сільськогосподарське виробництво здатне майже в повному обсязі задовольнити потреби споживачів у продовольстві. У 2021 році, за даними Держстату, більшість продовольчих товарів, реалізованих підприємствами роздрібної торгівлі, вироблені саме на території України, з них: понад 92 відсотки - м’яса та м’ясних продуктів, хлібобулочних та борошняних кондитерських виробів, понад 85 відсотків - харчових олій та жирів, безалкогольних напоїв, понад 73 відсотки - цукрових кондитерських виробів, тютюнових виробів, понад 67 відсотків - перероблених фруктів та овочів, алкогольних напоїв.

Україна є одним із ключових гарантів продовольчої безпеки у світовому масштабі, забезпечуючи частку виробництва соняшникової олії у світовому виробництві у 2022/23 маркетинговому році на рівні 27,8 відсотка, ячменю - 4 відсотки, пшениці - 2,7 відсотка, кукурудзи - 2 відсотки, цукру - 0,8 відсотка та частку експорту соняшникової олії у світовому експорті на рівні 40,3 відсотка, кукурудзи - 15 відсотків, ячменю - 8,4 відсотка, пшениці - 7,9 відсотка, цукру - 1,1 відсотка. Ураховуючи те, що, за даними ООН, близько 9 відсотків населення світу недоїдають, такий внесок України був досить вагомим.

Військова агресія Російської Федерації проти України суттєво погіршила національну і світову продовольчу безпеку, загострила багато інших проблем, пов’язаних із забезпеченням населення харчовими продуктами, зокрема через обмеження у використанні земель для ведення сільського господарства (заміновані, забруднені небезпечними речовинами або розташовані в зоні окупації). Ці землі мають різний ступінь забруднення, для встановлення реальних масштабів необхідно проводити обстеження і подальший моніторинг забруднених земельних ділянок. Знищено значну кількість підприємств з виробництва продовольства та інших допоміжних потужностей, зокрема об’єкти інфраструктури, зросла інфляція та споживчі ціни, порушені логістичні ланцюги, виник дефіцит кваліфікованих кадрів; знизилися обсяги виробництва та експорту продовольства з України, насамперед зернових культур та олії, що обмежило виробників у доступі до фінансових ресурсів для забезпечення провадження поточної господарської діяльності.

Для населення, яке протягом періоду воєнних дій 2022-2024 років залишалося на території України, найбільш відчутним було підвищення споживчих цін на харчові продукти з одночасним зниженням рівня доходів та купівельної спроможності. Через низьку купівельну спроможність населення та високу частку втрат продовольства частина населення має обмежений доступ до необхідних харчових продуктів. За останніми даними Держстату, підвищення цін суттєво впливає на рівень витрат на харчові продукти у сільській місцевості, де рівень зайнятості населення віком 15-70 років у 2021 році становив лише 53,6 відсотка, а середня заробітна плата у 1,5 раза була нижчою ніж заробітна плата у місті, що спонукає сільських мешканців до більшого самозабезпечення продовольством у період зростання цін. При цьому у 2021 році частка споживчих витрат на продукти харчування та безалкогольні напої у структурі сукупних витрат домогосподарств залишалася високою - близько 46 відсотків (для порівняння в США цей показник становив 6,7 відсотка, Німеччині - 12 відсотків). Крім того, в Україні спостерігається значна диференціація споживання білкової продукції та фруктів залежно від рівня середнього доходу на одну особу, зокрема люди з найвищим середнім доходом на одну особу споживають у 2 рази більше м’яса та м’ясних продуктів порівняно з тими, хто має найнижчий дохід, для молочних продуктів ця різниця становить 2,2 раза, для фруктів та ягід - 2,6 раза.

Протягом 2010-2021 років у сільському господарстві та харчовій промисловості України активно розвивалися малі та середні підприємства, частка яких відповідно до законодавчо встановлених критеріїв у загальній кількості підприємств сільського господарства становила у середньому 94,4 та 5,5 відсотка та підприємств харчової промисловості - 80,9 та 17,8 відсотка. Це сприяло створенню нових робочих місць (у сільському господарстві малі та середні підприємства забезпечували разом понад 90 відсотків робочих місць, у харчовій промисловості - близько 75 відсотків), зміцненню економіки та забезпеченню регіонального розвитку. Великі підприємства також роблять суттєвий вклад у розвиток економіки країни. Незважаючи на те, що частки великих підприємств в загальній кількості підприємств не перевищувала 2 відсотки, саме на них припадало близько 15 відсотків обсягів реалізованої продукції у сільському господарстві та понад 50 відсотків обсягів реалізованої продукції у харчовій промисловості. Проте введення в Україні воєнного стану у 2022 році зумовило закриття значної кількості підприємств: кількість великих підприємств зменшилася на 20 відсотків у сільському господарстві та на 15 відсотків у харчовій промисловості, середніх - на 20 та 11 відсотків відповідно, малих - на 32 та 27 відсотків відповідно. При цьому обсяги реалізованої продукції великих підприємств скоротилися на 3 відсотки у сільському господарстві та на 30 відсотків у харчовій промисловості, обсяги реалізації продукції середніми та малими підприємствами у сільському господарстві - на 34 та 22 відсотки відповідно; обсяги реалізації продукції середніми та малими підприємствами у харчовій промисловості зросли на 3 та 2 відсотки відповідно.

Розрив у доходах між різними типами сільськогосподарських підприємств в Україні вищий, ніж у більшості держав - членів ЄС: доходи великих підприємств у сільському господарстві та харчовій промисловості у 2022 році перевищували доходи середніх підприємств приблизно в 15 разів, а доходи малих - у 345 разів у сільському господарстві та в 440 разів у харчовій промисловості. Динаміка зростання середніх доходів на одного виробника за період 2010-2022 роки свідчить про більш інтенсивне зростання доходів малих та середніх підприємств: їх доходи зросли за цей період у 17 і 10 разів відповідно у сільському господарстві, у 7 і 5 разів відповідно у харчовій промисловості, у той час як доходи великих підприємств зросли приблизно у 3 рази. При цьому система оцінки доходів і ефективності діяльності малих підприємств потребує подальшого удосконалення для розширення доступу до програм державної підтримки для різних типів суб’єктів підприємництва.

Продуктивність сільськогосподарських підприємств в Україні значно нижча ніж показники держав - членів ЄС, хоча випереджає їх за темпами зростання, крім Німеччини. Основними причинами низької продуктивності є недостатнє використання інноваційних та інформаційних технологій у сільському господарстві (частка капітальних інвестицій у нематеріальні активи у сільському, лісовому та рибному господарстві у загальному обсязі капітальних інвестицій відповідного виду економічної діяльності у 2022 році становила 2,1 відсотка, тоді як у середньому за економікою - 5,9 відсотка), низький відсоток використаних або перероблених відходів сільського господарства (в Україні - 23 відсотки, тоді як в ЄС - 60 відсотків) та незначні обсяги переробленої сільськогосподарської сировини, що негативно відображається на формуванні доданої вартості сільськогосподарського виробництва.

На сьогодні обсяги та додана вартість переробленої сільськогосподарської сировини в Україні є одними з найнижчих серед європейських країн. При цьому за останніх два десятиліття сільськогосподарське виробництво змістилося в бік виробництва зерна (зростання у 2,2 раза з 1991 року по 2021 рік), у той час як виробництво цукрового буряку скоротилося у 3,3 раза, м’яса у забійній вазі - у 1,7 раза, молока - у 2,6 раза. Кількість великої рогатої худоби за цей період зменшилася у 9,3 раза, свиней - у 3,5 раза, овець та кіз - у 7,7 раза. Частка продукції рослинництва у виробництві продукції сільського господарства України у 2021 році становила 82,3 відсотка. Це суттєво відрізняється від структури сільськогосподарського виробництва ЄС, де 57 відсотків продукції припадає на рослинництво і 43 відсотки - на тваринництво з високою часткою молочної продукції та свинарства.

Виробництво та експорт сировинних товарів (зернових та олійних культур і рослинної олії) не повинні скорочуватися, оскільки вони є висококонкурентними видами продукції та важливими джерелами надходження іноземної валюти. Водночас частина виробників потребує підтримки для розширення асортименту товарів шляхом інтенсивної переробки та збільшення різноманітності продукції з високою доданою вартістю. У світовому масштабі ринок продуктів переробки зерна обчислюється мільярдами доларів США і споживання таких продуктів постійно зростає. Зокрема, доцільним є виробництво та експорт продуктів переробки кукурудзи з високою доданою вартістю (крохмаль, глюкоза, фруктоза, лізин, глютамінова кислота, лимонна кислота тощо). Особливої уваги набуває виробництво продукції з високою доданою вартістю, яку Україна імпортує в значних обсягах.

Збільшення частки переробленої сільськогосподарської сировини в експорті може покращити позицію України у рейтингу світової торгівлі продовольством. У 2021 році Україна отримала близько 27,7 млрд. доларів США від експорту агропродовольчих товарів. Блокада українських морських портів, розташованих у Чорному і Азовському морях, значно скоротила обсяг вітчизняного експорту. Закупівельні ціни на основні зернові та олійні культури суттєво знизилися, що призвело до зростання ризиків неплатоспроможності. За попередніми оцінками, станом на лютий 2023 р. прямі втрати активів внаслідок воєнних дій становили 8,7 млрд. доларів США, а непрямі втрати в сільськогосподарському секторі - 31 млрд. доларів США. На значній частині сільськогосподарських земель стало неможливим провадження сільськогосподарської діяльності, оскільки вони окуповані або перебувають під постійними обстрілами, або заміновані (за даними Держстату, посівна площа сільськогосподарських культур під урожай 2023 року порівняно з 2021 роком скоротилася на 20,7 відсотка), пошкоджено зрошувані землі, фруктові сади і землі присадибних господарств, зазнало значних втрат поголів’я худоби.

Блокада українських морських портів, розташованих у Чорному і Азовському морях, залишається серйозним викликом з високими експортними ризиками. Обсяги транзиту та/або експорту вантажів р. Дунай, автомобільним та залізничним транспортом до держав - членів ЄС значно зросли завдяки допомозі сусідніх європейських країн та ЄС шляхом впровадження плану дій "Шляхи солідарності ЄС - Україна". Ініціатива з безпечного транспортування зерна та харчових продуктів з українських портів, підписана Україною 22 липня 2022 р. у м. Стамбулі (Республіка Туреччина), під егідою ООН (далі - зернова угода) відкрила три чорноморських порти для експорту українських товарів, але завершила функціонування у липні 2023 року. Після блокування Російською Федерацією зернової угоди з метою гарантування безпечного та безперервного проходження суден Україна сформувала нові тимчасові маршрути руху цивільних суден до/з чорноморських портів, що сприяло збільшенню обсягів експорту.

Водночас у зв’язку із загрозою блокади та/або військових атак на морські порти, розташовані у Чорному і Азовському морях, важливо диверсифікувати логістичну інфраструктуру і залучити інвестиції в альтернативні автомобільні, річкові та залізничні маршрути для забезпечення безперебійного експорту. Економічно обґрунтоване відновлення роботи чорноморських портів та приведення технічних характеристик залізничних колій у відповідність з єдиними стандартами сприятиме збільшенню експортного потенціалу. Особливе значення матиме план дій "Шляхи солідарності ЄС - Україна".

На шляху євроінтеграції Україна досягла прогресу у деяких сферах сільськогосподарського виробництва, переробки та виготовлення харчових продуктів, здійснення контролю за безпечністю та якістю продукції (харчові продукти, побічні продукти тваринного походження, органічна продукція), здійснення санітарних та фітосанітарних заходів, а також у реалізації фінансової та бюджетної політики, насамперед шляхом узгодження законодавства, удосконалення програм державної підтримки та запровадження Державного аграрного реєстру.

Розвиток органічного виробництва є одним з пріоритетних напрямів середньострокової "зеленої трансформації" сільського господарства. Органічне виробництво може відіграти важливу роль в адаптації до змін клімату і пом’якшенні їх наслідків, а також у збереженні біорізноманіття.

У Стратегії ЄС "Від ферми до столу" і Стратегії біорізноманіття ЄС Європейська Комісія визначила ціль - не менше 25 відсотків сільськогосподарських земель повинно бути зайнято під органічне виробництво. Досягнення цілі планується здійснити насамперед шляхом надання фінансової підтримки фермерам, що здійснюють органічне виробництво або планують його здійснювати.

Перехід до органічного виробництва фермерів ЄС підтримується через екологічні програми або інтервенції з метою розвитку сільських територій.

Крім того, стратегічні плани держав - членів ЄС у рамках нової спільної аграрної політики містять показники щодо запланованих у 2030 році площ сільськогосподарських земель, зайнятих під органічне виробництво.

Відповідно до цільових індикаторів Національної економічної стратегії на період до 2030 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2021 р. № 179 (Офіційний вісник України, 2021 р., № 22, ст. 1015), до 2030 року заплановано збільшення площі земель, зайнятих під органічне виробництво, не менш як до 3 відсотків загальної площі земель сільськогосподарського призначення.

До початку повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України сектор органічного виробництва в Україні активно розвивався, протягом останніх п’яти років площа земель, зайнятих під органічне виробництво, збільшилася на 46 відсотків (з 289 тис. гектарів у 2017 році до 422 тис. гектарів у 2021 році), зростала на 5 відсотків кількість виробників органічної продукції (з 504 операторів у 2017 році до 528 операторів у 2021 році).

Водночас, за даними оперативного моніторингу, проведеного Мінагрополітики шляхом опитування органів іноземної сертифікації, які сертифікували органічне виробництво та обіг органічної продукції в Україні, у 2022 році кількість операторів, сертифікованих такими органами, становила 462 оператори, з них виробників сільськогосподарської продукції - 380; площа сільськогосподарських земель, зайнятих під органічне виробництво, - 263,6 тис. гектарів.

Таким чином, у 2022 році порівняно з 2021 роком зменшилися площі земель, зайнятих під органічне виробництво, на 37,5 відсотка, кількість операторів на 12,5 відсотка, зокрема виробників сільськогосподарської продукції на 9 відсотків.

Від початку повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України галузь органічного виробництва, так само як і інші напрями сільського господарства, потерпає від наслідків військових дій. Так, значна частина земель, що були зайняті під органічне виробництво у 2022 році, розташовані на території, де ведуться бойові дії, або тимчасово окупованій території.

Важливо активізувати та прискорити роботу з приведення вітчизняного законодавства у відповідність з правом Європейського Союзу (acquis ЄС) щодо розвитку сільського господарства та сільських територій, зосереджуючися на вимогах, що випливають з Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, та зміцнити інституційну спроможність для формування і реалізації аграрної політики на основі достовірних даних про стан сільського господарства та розвитку сільських територій, здійснювати належний контроль та моніторинг ефективності державних програм підтримки, забезпечити залучення активних виробників сільськогосподарської продукції до участі у реалізації аграрної політики, зокрема шляхом реєстрації виробників у Державному аграрному реєстрі, сформувати дієву систему поширення сільськогосподарських знань та інновацій.

За результатами ґрунтовного аналізу стану та тенденцій розвитку сільського господарства та сільських територій в Україні існують такі проблеми:

підвищення ризиків втрат доходів, скорочення виробництва та підвищення цін на продовольство для споживачів у менш сприятливих для сільськогосподарського виробництва районах (гірські, периферійні, з низькою якістю ґрунту тощо), на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях;

неможливість провадження сільськогосподарської діяльності на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях;

незавершеність реформи у сфері земельних відносин, контролю за використанням земельних та водних ресурсів, засобів захисту рослин та агрохімікатів;

складні умови відновлення сільськогосподарської діяльності на деокупованих територіях через замінування та забруднення сільськогосподарських угідь, пошкодження виробничих і складських приміщень, техніки та оснащення;

обмеження експорту сільськогосподарської продукції через блокаду українських морських портів, розташованих у Чорному і Азовському морях, руйнування припортової та іншої логістичної інфраструктури, зростання логістичних витрат, зберігання і транспортування продукції;

обмеженість фінансових ресурсів для ефективної реалізації державної аграрної політики та збільшення кількості виробників сільськогосподарської продукції, охоплених програмами державної підтримки, відсутність визначених стратегічних цілей для розвитку сільського господарства та сільських територій;

зниження закупівельних цін на основні види сільськогосподарської продукції на внутрішньому ринку та доходів виробників сільськогосподарської продукції;

зростання цін на добрива, насіння і засоби захисту рослин, а також на електроенергію, паливо та інші необхідні ресурси;

низький рівень продуктивності виробництва та доходів значної частини виробників сільськогосподарської продукції;

низький рівень конкурентоспроможності та обмеженість доступу на ринок збуту продукції для значної частини виробників сільськогосподарської продукції;

низька ефективність системи обміну знаннями, інноваціями, навчання, а також недостатня кількість досліджень, спрямованих на розвиток і модернізацію сільського господарства, та низький рівень цифровізації в сільському господарстві та на сільських територіях;

зниження рівня зайнятості населення, погіршення демографічної ситуації у сільській місцевості, неефективність заходів для підтримки фермерів-початківців та новостворених господарств, сприяння сталому розвитку бізнесу на сільських територіях;

знищення зрошувальних та дренажних систем, насамперед внаслідок підриву Російською Федерацією греблі Каховської гідроелектростанції, посилення дефіциту природного вологозабезпечення внаслідок змін клімату;

втрата біорізноманіття, посилення негативного впливу на екосистеми, низька ефективність заходів щодо збереження навколишнього природного середовища та ландшафтів.

Зазначені негативні явища без належних заходів з удосконалення державної аграрної політики унеможливлюють сталий розвиток та відновлення виробництва, негативно впливають на добробут населення і навколишнє природне середовище, а також можуть становити ризики для забезпечення продовольчої та екологічної безпеки.

Державна політика у сфері сільського господарства та сільських територій потребує удосконалення підходів до її формування, чіткого визначення пріоритетів, завдань та ефективних шляхів створення сприятливих умов для розвитку конкурентоспроможного, стійкого та диверсифікованого аграрного сектору, що забезпечує довгострокову продовольчу безпеку, охорону навколишнього природного середовища, включаючи біорізноманіття, пом’якшення наслідків змін клімату, зміцнення соціально-економічної структури сільських територій. Формування державної політики в контексті інтеграції України до ЄС потребує імплементації та ефективного застосування механізмів і стандартів спільної аграрної політики держав - членів ЄС.

Ця Стратегія розроблена відповідно до пункту 186 Плану пріоритетних дій Уряду на 2024 рік, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2024 р. № 137 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 22, ст. 1442), а також Плану України, схваленого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 березня 2024 р. № 244 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 32, ст. 2035).

Ця Стратегія розроблена з урахуванням потреби в удосконаленні державної політики у сфері сільського господарства та сільських територій, зокрема надання Україні статусу кандидата на вступ до ЄС та інших міжнародних зобов’язань, визначає основні пріоритетні цілі, що сприятимуть досягненню загальних цілей в економічній, екологічній та соціальній сферах відповідно до Плану України для реалізації ініціативи Європейського Союзу Ukraine Facility, запровадженої Регламентом (ЄС) Європейського Парламенту та Ради (ЄС) від 29 лютого 2024 р. № 2024/792.

Ця Стратегія ґрунтується, зокрема, на таких нормативно-правових актах:

Земельний кодекс України;

Водний кодекс України;

Закони України "Про фермерське господарство", "Про особисте селянське господарство", "Про державну підтримку сільського господарства України", "Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою", "Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу", "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин", "Про племінну справу у тваринництві", "Про ветеринарну медицину", "Про безпечність та гігієну кормів", "Про насіння і садивний матеріал", "Про охорону навколишнього природного середовища".

Відповідно до вимог нормативно-правових актів ця Стратегія визначає розвиток сільського господарства та сільських територій в Україні та враховує національні стратегічні плани ЄС в рамках нової спільної аграрної політики, що розробляють міністерства сільського господарства держав - членів ЄС. Передбачається, що цей підхід сприятиме гармонізації державної аграрної політики до вимог ЄС та досягненню загальних цілей відповідно до Плану України.

Європейська Комісія рекомендувала 17 червня 2022 р. Європейській Раді надати Україні статус кандидата на вступ до ЄС. Європейський Парламент ухвалив 23 червня 2022 р. резолюцію щодо негайного надання Україні статусу кандидата на вступ до ЄС, а Європейська Рада надала Україні статус кандидата на вступ до ЄС.

Україна починаючи з 2016 року працює над імплементацією Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, включаючи Угоду про поглиблену і всеосяжну зону вільної торгівлі, і поступово здійснює наближення законодавства до права Європейського Союзу (acquis ЄС), включаючи сільське господарство, санітарні та фітосанітарні заходи. Ураховуючи статус України як кандидата на вступ до ЄС і відновлення після війни, цю роботу необхідно розширити і прискорити.

Реалізація цієї Стратегії здійснюється шляхом:

скоординованої взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, професійних та громадських об’єднань та інших заінтересованих сторін;

системного підходу до формування та реалізації державної політики розвитку сільського господарства та сільських територій;

виконання операційного плану заходів з реалізації цієї Стратегії;

забезпечення функціонування системи публічного моніторингу реалізації цієї Стратегії;

максимального залучення всіх можливих ресурсів.

Відповідно до Плану України, схваленого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 березня 2024 р. № 244, ця Стратегія зосереджена на таких основних напрямах:

адаптація державної політики розвитку сільського господарства та сільських територій у контексті підготовки до вступу в ЄС з урахуванням таких сфер особливого інтересу України, як земельна реформа, зрошення, повоєнне відновлення та підтримка розвитку;

інституційне зміцнення та розбудова спроможності для розроблення необхідних систем;

прискорення процесу узгодження правових актів у сфері сільського господарства та санітарного і фітосанітарного контролю із стандартами ЄС;

сприяння розвитку малих виробників та сільських територіальних громад;

визначення базових і цільових показників екологічних і кліматичних дій, розроблення науково-обґрунтованого програмування та ефективного фінансового управління та механізмів моніторингу.

Стратегічна ціль 1. Формування державної політики розвитку сільського господарства та сільських територій (інституційна спроможність)

Візія. Формування та реалізація державної політики розвитку сільського господарства та санітарного і фітосанітарного контролю відповідно до принципів ЄС, посилення спроможності Мінагрополітики у сфері аналітики та формування політики, а також у сфері європейської інтеграції; реорганізація державних установ для розвитку сільського господарства згідно із сільськогосподарською політикою Європейського Союзу, зокрема впровадження систем управління та контролю для забезпечення фінансового менеджменту, прийняття європейської структури інвестиційних програм, забезпечення прозорої та справедливої підтримки

Завдання 1. Удосконалення механізму ведення обліку, оброблення та систематизація інформації про виробників сільськогосподарської продукції

Виконання завдання передбачається за напрямом "Функціонування Державного аграрного реєстру".

З метою впровадження сучасних, перевірених у міжнародній практиці принципів та механізмів адміністрування державної підтримки виробників та їх електронної інформаційної взаємодії з державними установами, реєстрами та кадастрами, підвищення прозорості, публічності та адресності державної підтримки в Україні запроваджено Державний аграрний реєстр, який дає право виробникам сільськогосподарської продукції, зокрема, на отримання державної підтримки. Можливість подання та адміністрування заявок виробників сільськогосподарської продукції на отримання державної підтримки, а також документів дозвільного характеру через Державний аграрний реєстр сприятиме збільшенню кількості зареєстрованих виробників та формуванню об’єктивної бази даних про їх виробничу діяльність. З огляду на перспективу членства України в ЄС виникає потреба запровадження інтегрованої системи адміністрування та контролю, включаючи створення системи ідентифікації земельних ділянок.

Для удосконалення механізму ведення обліку, обробки та систематизації інформації про виробників сільськогосподарської продукції за допомогою Державного аграрного реєстру потрібно інтегрувати Реєстр з мережею сільськогосподарських даних ЄС, гарантуючи належну якість та достовірність інформації про діяльність виробників сільськогосподарської продукції, а також про типи, структуру власників, географічне розташування тощо.

Потребує також удосконалення інформаційна взаємодія Державного аграрного реєстру з фінансовими установами, у тому числі з Фондом часткового гарантування кредитів у сільському господарстві.

Завдання 2. Внесення необхідних змін до законодавства для створення виплатної агенції, що забезпечуватиме своєчасну та цільову виплату державної підтримки виробникам сільськогосподарської продукції

Виконання завдання передбачається за напрямом "Створення виплатної агенції".

Вступ до ЄС передбачає підвищення ефективності та прозорості розроблення програм державної підтримки виробників сільськогосподарської продукції з визначенням чітких та прозорих цілей, ефективних механізмів реалізації державної політики розвитку сільського господарства та сільських територій з подальшим моніторингом та контролем. Пріоритетними завданнями є реєстрація в Державному аграрному реєстру виробників сільськогосподарської продукції та створення виплатної агенції відповідно до принципів і правил ЄС.

Виплатна агенція в державах - членах ЄС є тим органом, що відповідає за спільне управління та моніторинг використання коштів у рамках спільної аграрної політики. Виплатні агенції повинні здійснювати виплати одержувачам бюджетних коштів і надавати достатні гарантії, що:

заявки є прийнятними і відповідно до правил ЄС перевіряються до авторизації виплат;

виплати правильно і в повному обсязі відображаються на рахунках;

запитувана документація подається у встановлені строки відповідно до правил ЄС.

Виплатні агенції в державах - членах ЄС здійснюють платежі під наглядом Європейської Комісії. Всі елементи систем управління і контролю виплатних агенцій підлягають перевірці і аудиту Європейською Комісією.

Створення виплатних агенцій є умовою отримання права на участь у процесах, передбачених процедурами ЄС, з надання допомоги на розвиток сільських територій для країн - кандидатів на вступ до ЄС.

Передбачається внесення необхідних змін до законодавства і створення виплатної агенції, що забезпечуватиме своєчасну підтримку виробників сільськогосподарської продукції.

Завдання 3. Створення функціональних адміністративних та контролюючих систем для дотримання принципів ЄС під час здійснення прямих виплат виробникам сільськогосподарської продукції, а також здійснення визначених заходів щодо розвитку сільських територій

Виконання завдання передбачається за напрямом "Підвищення ефективності програм державної підтримки та інтегрована система адміністрування та контролю (IACS)".

Державна підтримка виробників сільськогосподарської продукції передбачає пряму грошову допомогу (програми прямої підтримки виробників продукції тваринництва, надання грантів тощо), а також непряму державну підтримку (часткова компенсація вартості техніки, вартості кредитних ресурсів тощо).

З метою стимулювання реєстрації виробників сільськогосподарської продукції в Державному аграрному реєстрі за підтримки ЄС впроваджені пілотні програми прямої підтримки малих виробників.

Для проведення систематичного моніторингу державної підтримки відповідні програми розділені за двома напрямами, що передбачають:

перший - розвиток ринкової діяльності та здійснення заходів прямої підтримки;

другий - впровадження дій, спрямованих на зміну, реформування або вдосконалення організації сільського господарства та здійснення заходів щодо розвитку сільських територій.

Це полегшить у майбутньому процес подання заявок на отримання допомоги для вступу до ЄС.

У межах виплатної агенції будуть створені функціональні адміністративні та контролюючі системи для дотримання принципів ЄС під час здійснення прямих виплат виробникам, а також здійснення визначених заходів щодо розвитку сільських територій, дотримання умов для отримання допомоги та зобов’язань одержувачів підтримки тощо.

У державах - членах ЄС з цією метою створена інтегрована система адміністрування та контролю (IACS), що складається з кількох цифрових та взаємопов’язаних баз даних, зокрема:

системи ідентифікації всіх сільськогосподарських ділянок у державах - членах ЄС (LPIS);

системи, що дає змогу фермерам графічно зазначати сільськогосподарські райони, для яких вони подають заявку на геопросторову допомогу (GSA);

системи моніторингу території (AMS), що забезпечує проведення моніторингу та контролю за провадженням діяльності на сільськогосподарських землях за допомогою супутникових зображень шляхом використання цифрових фотографій, що сприяє здійсненню в реальному часі відстеження стану угідь та сільськогосподарських операцій;

комп’ютеризованої бази даних щодо тварин у державах - членах ЄС, де застосовуються програми допомоги, що розраховується залежно від кількості поголів’я;

інтегрованої системи контролю, яка забезпечує проведення систематичних перевірок заявок на отримання допомоги на основі комп’ютеризованих перехресних перевірок, а також здійснення контролю на фермі (перевірки на місці).

В Україні для забезпечення дієвого контролю та спрощення адміністрування відповідні системи будуть інтегровані з Державним аграрним реєстром.

Стратегічна ціль 2. Задоволення суспільних потреб у високоякісних, поживних і безпечних харчових продуктах та забезпечення продовольчої безпеки

Візія. Забезпечення достатнього рівня продовольчої безпеки на національному рівні та гарантування світової продовольчої безпеки; забезпечення функціонування продовольчих систем з урахуванням принципів сталого розвитку та зменшення негативного впливу на навколишнє природне середовище; гармонізація політики безпечності харчових продуктів та стандартів здійснення санітарного та фітосанітарного контролю з вимогами ЄС

Завдання 1. Забезпечення реагування виробників сільськогосподарської продукції на суспільні потреби у харчових продуктах та системі охорони здоров’я, включаючи високоякісні, безпечні та поживні харчові продукти, вироблені з урахуванням принципу сталого використання природних ресурсів, а також покращення благополуччя тварин і забезпечення їх стійкості до антимікробних препаратів

Виконання завдання передбачається за напрямом "Прийняття інтегрованої політики безпечності харчових продуктів ЄС та стандартів контролю у сфері санітарних та фітосанітарних заходів".

Епізоотична ситуація в Україні та країнах ближнього зарубіжжя, зокрема щодо поширення африканської чуми свиней, пташиного грипу, сказу та інших інфекційних хвороб тварин, потребує негайного удосконалення нормативно-правової бази та технічних засобів для ефективної профілактики, діагностики та боротьби з цими захворюваннями, а також методів і засобів проведення моніторингу таких хвороб.

Ще однією гострою проблемою є поширення антибіотикорезистентних збудників хвороб тварин, що призводить до поширення антибіотикорезистентності серед людей через продовольчу систему і ставить під загрозу їх життя. З метою забезпечення населення безпечними харчовими продуктами та сприяння торгівлі з державами - членами ЄС та третіми країнами системи контролю за виробництвом, внутрішнім ринком, імпортом та експортом об’єктів, на які поширюється дія стандартів здійснення санітарного та фітосанітарного контролю, потребують приведення у відповідність із законодавством ЄС. Стандарти здійснення санітарного та фітосанітарного контролю у частині транскордонного переміщення живих тварин, продуктів тваринного походження та інших підконтрольних об’єктів повинні передбачати вимоги щодо охорони навколишнього природного середовища, здоров’я населення, епізоотичного благополуччя та фітосанітарної безпеки територій.

Україна дотримуватиметься цілей ЄС щодо зменшення впливу продовольчої системи на навколишнє природне середовище та клімат, посилення її стійкості, забезпечення продовольчої безпеки в умовах змін клімату та втрати біорізноманіття, а також здійснить перехід "від ферми до столу" з використанням нових можливостей, що передбачає:

забезпечення продовольчої безпеки, належного харчування та громадського здоров’я (доступу до достатньої кількості поживних харчових продуктів, вироблених з дотриманням високих стандартів безпечності та якості рослин, здоров’я тварин, з одночасним задоволенням харчових потреб та переваг);

забезпечення доступності харчових продуктів з одночасним забезпеченням більш справедливих економічних прибутків у продовольчій системі (харчові продукти, що вироблені з урахуванням принципу сталого використання природних ресурсів, стають більш доступними, сприяючи конкурентоспроможності та чесній торгівлі, створюючи нові можливості для бізнесу, забезпечуючи цілісність продовольчого ринку, охорону здоров’я та безпеку праці);

забезпечення позитивного впливу на навколишнє природне середовище продовольчої системи, що охоплює виробництво, транспортування, розподіл, маркетинг та споживання харчових продуктів (збереження та відновлення ресурсів землі, прісної води та моря, від яких залежить продовольча система; сприяння пом’якшенню наслідків змін клімату та адаптації до його наслідків; захист якості рослин і здоров’я тварин; відновлення біорізноманіття).

Завдання 2. Забезпечення продовольчої безпеки

Виконання завдання передбачається за такими напрямами:

продовольча безпека;

Україна як один із гарантів світової продовольчої безпеки;

підвищення рівня просування українського продовольства на зовнішній ринок.

Військова агресія Російської Федерації проти України негативно впливає на виробництво харчової продукції та створює ризики для забезпечення продовольством населення в найбільш постраждалих регіонах. Військові дії призводять до скорочення поголів’я худоби, руйнування ферм, підприємств сільського господарства та харчової промисловості. При цьому визначається не лише подорожчання продукції, а і істотне скорочення виробництва, зокрема окремих видів м’ясної та молочної продукції, яєць.

Забезпечення продовольчої безпеки, покращення харчування та сприяння сталому розвитку сільського господарства, забезпечення стійкості до ринкової нестабільності та доступності харчових продуктів для всіх груп населення є стратегічною метою.

Забезпечення достатнього рівня продовольчої безпеки, зокрема доступності харчових продуктів для різних верств населення, здійснюється шляхом реалізації цієї Стратегії.

Україна є одним із потужних світових експортерів пшениці, ячменю, кукурудзи, соняшникової олії. З початку повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України пошкоджено або знищено значну кількість об’єктів транспортної і складської інфраструктури, порушено логістичні шляхи, а ринки продовольчих експортних товарів України характеризуються посиленням суперництва і підвищенням цінової конкуренції, що може зменшити обсяги постачання продовольства до країн Африки та Азії з найбільшими ризиками виникнення проблеми голоду та негативно позначитися на обсягах валютних надходжень.

З метою ефективного використання потенціалу аграрного сектору України для гарантування продовольчої безпеки на світовому ринку продовольства пріоритетним стратегічним завданням державної політики залишаються диверсифікація логістичної інфраструктури, розширення альтернативних маршрутів експорту сільськогосподарської продукції та продовольства, відновлення роботи та розвиток портової галузі (збільшення вантажообігу в морських портах, підвищення ефективності використання наявних потужностей та збалансований розвиток нових морських портів із достатньою пропускною спроможністю наземної інфраструктури, покращення сервісу в морських портах, забезпечення оптимальної логістики та мінімізації вартості послуг).

У сучасних нестабільних соціально-економічних умовах динаміка виробництва, споживання, експорту та імпорту різних видів продовольства відзначається різними тенденціями та спрямованістю в окремих країнах світу, що вимагає підвищення рівня обізнаності українських виробників щодо перспективного асортименту та ринків збуту сільськогосподарської та харчової продукції.

Вагомого значення набувають заходи із забезпечення просування української продукції на світовий ринок продовольства. Основні заходи визначені розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 липня 2019 р. № 588 "Про схвалення Стратегії розвитку експорту продукції сільського господарства, харчової та переробної промисловості України на період до 2026 року" (Офіційний вісник України, 2019 р., № 61, ст. 2140), зокрема:

впровадження комплексу заходів із просування продукції сільського господарства та переробної промисловості на зовнішньому ринку та формування іміджу України як надійного та якісного постачальника продовольства;

забезпечення інформаційної підтримки сільськогосподарських товаровиробників та переробників шляхом надання доступу до оперативної інформації про попит на зовнішньому ринку, умови та процедури доступу до нього, зокрема нормативно-правове регулювання, митні процедури, стандарти та технічні регламенти;

підвищення рівня обізнаності виробників щодо ринкових тенденцій, споживчих уподобань, технологій виробництва, вирощування, зберігання, переробки, транспортування харчових продуктів, невластивих для вітчизняного ринку, але популярних та дефіцитних на ринку інших країн.

Стратегічна ціль 3. Забезпечення стійкості сільськогосподарського сектору, підтримка справедливого доходу виробників та підвищення їх конкурентоспроможності

Візія. Відновлення та удосконалення сільського господарства, відбудова та створення нових продовольчих систем, зростання частки товарів з високою доданою вартістю, забезпечення отримання виробниками сільськогосподарської продукції незалежно від розміру справедливого доходу, прозорого та інклюзивного доступу до фінансування, зокрема для малих виробників сільськогосподарської продукції

Завдання 1. Підтримка відновлення та стійкості сільськогосподарського сектору

Виконання завдання передбачається за напрямом "Впровадження програм підтримки ліквідності виробників, державних гарантій та грантового фінансування".

З метою підтримки стійкості та конкурентоспроможності виробників впроваджуються програми підтримки ліквідності, державних гарантій, а також грантового фінансування, пом’якшення та/або часткового відшкодування витрат на подолання наслідків військових дій.

Основними напрямами підтримки є:

здійснення заходів з охорони якості рослин і здоров’я тварин, безпеки харчових продуктів і дотримання стандартів здійснення санітарного та фітосанітарного контролю відповідно до вимог ЄС;

розширення програм часткового гарантування кредитів та зниження витрат, пов’язаних з отриманням кредитів чи залученням інвестицій;

відновлення втрачених активів у результаті військових дій;

розвиток виробництва товарів з високою доданою вартістю, фруктів та овочів;

стимулювання виробництва і поглибленої переробки продукції тваринного походження з метою збільшення доданої вартості, розширення каналів збуту та підвищення рівня зайнятості населення;

відновлення та збільшення чисельності поголів’я сільськогосподарських тварин, зокрема шляхом використання генетичних ресурсів племінних тварин, застосування інтенсивних технологій вирощування, годівлі та розведення тварин;

сприяння розвитку фермерських та сімейних господарств, а також набуття особистими селянськими господарствами статусу активних учасників ринку або створення сільськогосподарських кооперативів, які здійснюють виробництво, заготівлю, первинну обробку (переробку) продукції тваринництва, або заохочення їх реєстрації як фізичних осіб - підприємців;

створення умов для залучення інвестицій, надання підтримки шляхом запровадження грантів та здешевлення будівництва і реконструкції тваринницьких об’єктів, підприємств з переробки сільськогосподарської продукції, переробки побічних продуктів тваринного походження тощо;

забезпечення здійснення протиепізоотичних заходів щодо поширення африканської чуми свиней, грипу птиці та інших інфекційних хвороб тварин, що базуються на безпечності харчових продуктів, здоров’ї тварин та передбачають здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства на принципах передбачуваності, прозорості та підзвітності;

розширення асортименту продукції рослинництва та харчової промисловості для збалансування експорту сировини та харчових продуктів;

розширення напрямів внутрішньої та зовнішньої логістики, зокрема річкових, автомобільних та залізничних маршрутів вантажних перевезень;

децентралізація повноважень з планування землекористування;

обстеження, очищення та розмінування земель сільськогосподарського призначення, водного та лісового фонду, проведення оцінки забруднення земель, їх моніторингу та надання рекомендацій щодо оптимальних шляхів відновлення земель (рекультивація, консервація);

забезпечення ефективного функціонування автоматизованої системи проведення моніторингу земель і ґрунтів;

створення та оновлення державних топографічних карт;

відновлення меліоративної мережі з гідротехнічними спорудами і дренажної інфраструктури, а також залучення інвестицій у її розвиток, зокрема на півдні України для зменшення негативних наслідків військових дій та змін клімату;

здійснення інвестицій у виробництво біогазу на основі біомаси, відходів та залишків сільськогосподарської продукції та переробної промисловості;

розроблення стратегії "зеленого зростання", узгодженої з ЄС;

розвиток галузі насінництва (забезпечення розвитку виробництва насіння);

надання підтримки внутрішньо переміщеним особам у працевлаштуванні у сфері садівництва та тепличного господарства.

Завдання 2. Забезпечення справедливого доходу фермерських господарств і стійкості сільськогосподарського сектору

Виконання завдання передбачається за такими напрямами:

справедливий дохід для всіх виробників;

розрив у доходах у сільському господарстві;

обмеження розміру підтримки на одного виробника сільськогосподарської продукції;

зниження ризику інвестицій або підвищення доступу до фінансування.

Напрям "Справедливий дохід для всіх виробників"

Для забезпечення справедливого доходу виробників сільськогосподарської продукції здійснюється визначення розриву в доходах між сільським господарством та іншими секторами економіки, а також враховується рівень доходів, отриманих різними групами виробників сільськогосподарської продукції. Це особливо актуально для малих виробників з метою визначення їх реального впливу на суспільний розвиток, забезпечення прозорості та ефективності використання земельних та інших природних ресурсів, обсягів виробництва та реалізації продукції, розміру податкових платежів орендної плати, рівня зайнятості у сільській місцевості та створення умов для їх участі у програмах державної підтримки і системі передачі сільськогосподарських знань та інновацій (AKIS), підвищення ефективності використання державних коштів.

Напрям "Розрив у доходах у сільському господарстві"

Розрив у доходах між різними типами виробників сільськогосподарської продукції в Україні вищий, ніж у більшості держав - членів ЄС. Відмінності та відхилення між виробниками за рівнем доходів, зайнятості, доступу до фінансування та ринків збуту визначають заходи у рамках реалізації державної аграрної політики з метою зменшення та нівелювання наслідків таких розривів.

В ЄС термін "фермер" означає фізичну або юридичну особу або групу фізичних або юридичних осіб незалежно від правового статусу, наданого такій групі та її членам національним законодавством, які провадять сільськогосподарську діяльність. Держави - члени ЄС встановлюють мінімальні вимоги та критерії відповідності виробників для отримання прямої бюджетної підтримки з пороговими значеннями мінімальної площі сільськогосподарських угідь відповідно до структури фермерських господарств.

З метою скорочення розриву у доходах необхідно застосувати спрощену і уніфіковану процедуру участі у бюджетних програмах, що передбачає спрощену процедуру подання заявки, об’єднання всіх прямих платежів в єдиний щорічний платіж, а також механізми перерозподілу платежів на користь переважно малих виробників, обмеження максимального розміру підтримки на одного виробника сільськогосподарської продукції тощо.

Напрям "Обмеження розміру підтримки на одного виробника сільськогосподарської продукції"

Для гарантування отримання державної допомоги тим, хто її найбільше потребує, у багатьох країнах, включаючи ЄС, введені обмеження розміру допомоги. У 2020 році Україна удосконалила положення законодавчих актів щодо державної підтримки сільського господарства, зокрема стосовно забезпечення більшої справедливості державної підтримки за рахунок її пропорційності розподілу та обмеження максимального розміру, що може отримати виробник з урахуванням пов’язаних осіб бенефіціара. Розміри підтримки для одного виробника сільськогосподарської продукції потребують наближення до стандартів держав - членів ЄС та інших розвинутих країн для зменшення різниці в доходах між великими та малими виробниками. В рамках реалізації спільної аграрної політики ЄС вищий розмір підтримки на одного одержувача визначено за інвестиційними програмами, програмами поліпшення стану навколишнього природного середовища, лісів тощо. Важливо забезпечити прозорість і покращити процедури визначення взаємовідносин між різними суб’єктами господарювання та особами, які подають заявки на отримання допомоги, щоб уникнути субсидування пов’язаних осіб. Це включає відстеження кінцевих бенефіціарних власників і розподіл платежів між ними.