• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про засади функціонування ринку природного газу

Верховна Рада України  | Закон від 08.07.2010 № 2467-VI | Документ не діє
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про засади функціонування ринку природного газу
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 48, ст.566 )( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 3533-VI від 16.06.2011, ВВР, 2012, N 5, ст.28 N 3550-VI від 17.06.2011, ВВР, 2012, N 5, ст.30 N 3610-VI від 07.07.2011, ВВР, 2012, N 7, ст.53 N 4520-VI від 15.03.2012, ВВР, 2013, N 2, ст.6 N 5021-VI від 22.06.2012, ВВР, 2013, N 22, ст.214 N 5406-VI від 02.10.2012, ВВР, 2013, N 41, ст.551 N 5460-VI від 16.10.2012, ВВР, 2014, N 2-3, ст.41 ) ( У тексті Закону слова "Національна комісія регулювання електроенергетики України" та "Національна комісія регулювання електроенергетики" в усіх відмінках замінено словами "національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики" у відповідному відмінку згідно із Законом N 3610-VI від 07.07.2011 ) ( У тексті Закону слова "центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики в нафтогазовому комплексі" в усіх відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в нафтогазовому комплексі" у відповідному відмінку згідно із Законом N 5460-VI від 16.10.2012 )
Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку природного газу.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
1) алгоритм розподілу коштів - порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який встановлюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики;
2) вертикально інтегрована господарська організація - суб'єкт господарювання, утворений відповідно до законодавства з метою провадження господарської діяльності на ринку природного газу, що здійснює щонайменше одну із функцій транспортування, розподілу або зберігання природного газу і щонайменше одну із функцій його постачання або видобутку;
3) власник природного газу - особа незалежно від форми власності і сфери управління, якій належить природний газ на праві власності, у тому числі на праві, що виникає на підставі договорів про спільну діяльність;
4) газодобувне підприємство - суб'єкт господарювання, що відповідно до спеціального дозволу на користування надрами видобуває природний газ на території України і в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України;
5) газозберігаюче підприємство - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює закачування, зберігання та відбір газу замовникам;
6) газопостачальне підприємство (далі - постачальник) - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює постачання природного газу безпосередньо споживачам згідно з укладеними договорами;
7) газорозподільне підприємство - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює транспортування природного газу газорозподільними мережами безпосередньо споживачам, у власності чи в користуванні якого перебувають газорозподільні мережі та інші виробничі об'єкти та який здійснює щодо них функції з оперативно-технологічного управління;
8) газорозподільні мережі - виробничий комплекс, що складається з організаційно і технологічно пов'язаних між собою об'єктів, призначених для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам;
9) газотранспортне підприємство - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює транспортування природного газу магістральними газопроводами, які перебувають у його власності чи користуванні, та виконує щодо них функції з оперативно-технологічного управління;
10) гарантований постачальник - визначене у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, газопостачальне підприємство, яке не має права відмовити споживачу в укладенні договору на постачання природного газу;
11) Єдина газотранспортна система України - виробничий комплекс, що складається з магістральних газопроводів та газорозподільних мереж, підземних сховищ газу та інших організаційно і технологічно пов'язаних з ними об'єктів та споруд, призначених для транспортування, розподілу і зберігання природного газу;
12) замовник - суб’єкт ринку природного газу, який на підставі договору замовляє надання однієї або кількох з таких послуг:
приєднання власних об’єктів до Єдиної газотранспортної системи України;
транспортування природного газу магістральними газопроводами;
транспортування природного газу розподільними трубопроводами;
транзит природного газу територією України;
зберігання природного газу в підземних сховищах;
( Пункт 12 частини першої статті 1 в редакції Закону N 5021-VI від 22.06.2012 )
13) кваліфікований споживач - споживач, рівень кваліфікації якого відповідає ступеню, визначеному національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та який має право вільно купувати газ у будь-якого постачальника;
13-1) магістральні мережі (магістральні газопровідні мережі, магістральні газопроводи) - технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий газопровід з усіма об’єктами і спорудами, зв’язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька газопроводів, якими здійснюється транзитне, міждержавне, міжрегіональне транспортування природного газу від пунктів приймання до пунктів передачі природного газу, у тому числі до газорозподільних мереж з метою подальшого розподілу;
( Частину першу статті 1 доповнено пунктом 13-1 згідно із Законом N 5021-VI від 22.06.2012 )
13-2) межа балансової належності - точка поділу газових мереж між суміжними власниками газових мереж за ознаками права власності, господарського відання або користування;
( Частину першу статті 1 доповнено пунктом 13-2 згідно із Законом N 5021-VI від 22.06.2012 )
13-3) місце забезпечення (точка забезпечення) потужності (замовленої до приєднання) - місце (точка) в існуючих газових мережах газотранспортного або газорозподільного підприємства, від якого газорозподільне або газотранспортне підприємство забезпечує розвиток газових мереж з метою приєднання об’єктів газоспоживання замовника відповідної потужності;
( Частину першу статті 1 доповнено пунктом 13-3 згідно із Законом N 5021-VI від 22.06.2012 )
13-4) місце приєднання (точка приєднання) - запроектована або існуюча межа балансової належності об’єктів системи газоспоживання замовника;
( Частину першу статті 1 доповнено пунктом 13-4 згідно із Законом N 5021-VI від 22.06.2012 )
14) оператор Єдиної газотранспортної системи України (далі - оператор) - газотранспортне підприємство, на яке рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в нафтогазовому комплексі, покладено функції оперативно-диспетчерського управління з видобутку, транспортування, зберігання та розподілу природного газу з метою забезпечення безперебійного та безаварійного газопостачання споживачів України;
15) оперативно-технологічне управління - контроль за функціонуванням магістральних та розподільних газопроводів, підземних сховищ газу та інших організаційно і технологічно пов'язаних з ними об'єктів, призначених для транспортування, розподілу та зберігання природного газу з метою забезпечення їх сталого та ефективного функціонування;
16) підземне сховище газу - технологічний комплекс - штучно створене у природній або штучній ємності надр накопичення газу і технологічно поєднані з цим комплексом споруди, призначені для періодичного наповнення, зберігання та відбору газу;
17) побутові споживачі природного газу (далі - населення) - фізичні особи, які отримують природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень;
18) постачання природного газу - господарська діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і полягає в наданні послуг та пов'язана з реалізацією природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів;
18-1) приєднання - надання газотранспортним або газорозподільним підприємством послуги замовнику з виконання організаційних і технічних заходів, спрямованих на створення можливості здійснення транспортування або розподілу необхідного обсягу природного газу до місця приєднання об’єкта замовника з дотриманням показників якості та надійності;
( Частину першу статті 1 доповнено пунктом 18-1 згідно із Законом N 5021-VI від 22.06.2012 )
18-2) ставка плати за стандартне приєднання - розрахована вартість послуги з приєднання одного метра кубічного на годину потужності при стандартному приєднанні, яка встановлюється на певний період для Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя відповідно до адміністративно-територіального устрою України і розраховується згідно з порядком розрахунку плати за приєднання об’єктів замовників до газових мереж;
( Частину першу статті 1 доповнено пунктом 18-2 згідно із Законом N 5021-VI від 22.06.2012 )
18-3) стандартне приєднання - приєднання до діючих газових мереж газорозподільного підприємства об’єктів газоспоживання потужністю до 16 метрів кубічних на годину включно на відстань, що не перевищує 25 метрів для сільської та 10 метрів для міської місцевості по прямій лінії від місця забезпечення потужності до місця приєднання;
( Частину першу статті 1 доповнено пунктом 18-3 згідно із Законом N 5021-VI від 22.06.2012 )
19) природний газ, нафтовий (попутний) газ, газ (метан) вугільних родовищ та газ сланцевих товщ, газ колекторів щільних порід та газ центрально-басейнового типу (далі - природний газ) - корисна копалина, яка є сумішшю вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиск - 760 мм ртутного стовпа і температура - 20 град.С) і є товарною продукцією;
( Пункт 19 частини першої статті 1 із змінами, внесеними згідно ізЗаконом N 5406-VI від 02.10.2012 )
20) ринок природного газу - сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу природного газу, надання послуг з його транспортування, зберігання, розподілу та постачання;
21) розподіл природного газу - господарська діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з транспортуванням природного газу газорозподільними мережами з метою його доставки споживачам;
22) споживач - юридична особа або фізична особа-підприємець, яка отримує природний газ відповідно до договору про постачання природного газу та використовує його як паливо або сировину;
23) страховий запас природного газу (далі - страховий запас) - обсяг природного газу, який створюється газопостачальником у підземному сховищі газу і використовується ним для покриття дефіциту ресурсів природного газу, що може виникнути під час його постачання споживачам;
24) суб'єкт ринку природного газу - власник природного газу, газодобувне, газорозподільне, газотранспортне підприємство (оператор), замовник, постачальник, споживач та інші фізичні або юридичні особи, відносини між якими встановлюються на підставі договорів;
25) товарний природний газ - видобутий природний газ, за винятком обсягів фактичних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу під час його видобування, підготовки до транспортування, які не мають перевищувати встановлених нормативних обсягів, а також обсягів, які використовуються для забезпечення власних потреб газодобувних підприємств, зокрема виробничих потреб об'єктів видобутку, підготовки та транспортування природного газу, нафти і газового конденсату (технологічні цехи капітального ремонту свердловин, спецавтотранспорт, ремонтні майстерні, адміністративні споруди), виробництва тепла для опалення об'єктів, що обліковуються на балансі таких підприємств, і обсягів природного газу, які використовують на об'єктах газодобувних підприємств для виробництва продуктів нафто- та газопереробки;
( Пункт 25 статті 1 в редакції Закону N 3550-VI від17.06.2011 )
26) транспортування природного газу - господарська діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу трубопроводами з метою його подальшого зберігання, розподілу або доставки безпосередньо споживачам та замовникам, окрім транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами).
Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в законах України "Про нафту і газ" і "Про трубопровідний транспорт".
Стаття 2. Правова основа функціонування ринку природного газу
1. Правову основу функціонування ринку природного газу становлять Конституція України, цей Закон, Кодекс України про надра, закони України "Про трубопровідний транспорт", "Про природні монополії", "Про нафту і газ", "Про енергозбереження", "Про угоди про розподіл продукції", "Про захист економічної конкуренції", "Про газ (метан) вугільних родовищ", "Про охорону навколишнього природного середовища", міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства.
Розділ II
ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ, РЕГУЛЮВАННЯ ТА НАГЛЯД У СФЕРІ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРИРОДНОГО ГАЗУ
Стаття 3. Державне управління
1. Державне управління у сфері функціонування ринку природного газу здійснює Кабінет Міністрів України та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в нафтогазовому комплексі, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в нафтогазовому комплексі, у межах повноважень, визначених законодавством.
( Частина перша статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5460-VI від 16.10.2012 )
2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в нафтогазовому комплексі:
1) забезпечує формування державної політики;
( Пункт 1 частини другої статті 3 із змінами, внесеними згідно ізЗаконом N 5460-VI від 16.10.2012 )
2) забезпечує вдосконалення відносин у сфері функціонування ринку природного газу;
( Пункт 2 частини другої статті 3 із змінами, внесеними згідно ізЗаконом N 5460-VI від 16.10.2012 )
3) розробляє цільові програми, зокрема щодо диверсифікації джерел постачання природного газу;
( Пункт 4 частини другої статті 3 виключено на підставі Закону N 5460-VI від 16.10.2012 )
5) здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на нього Президентом України.
( Пункт 5 частини другої статті 3 в редакції Закону N 5460-VI від 16.10.2012 )
3. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в нафтогазовому комплексі:
1) реалізує державну політику;
2) здійснює, у межах своїх повноважень, державний нагляд у нафтогазовій галузі;
3) бере участь у розробленні цільових програм, зокрема щодо диверсифікації джерел постачання природного газу;
4) здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на нього Президентом України.
( Статтю 3 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 5460-VI від 16.10.2012 )
Стаття 4. Державне регулювання
1. Державне регулювання діяльності суб'єктів ринку природного газу, в тому числі суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, які діють на суміжних ринках, здійснюється Кабінетом Міністрів України, національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень.
2. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, при прийнятті своїх рішень діє за принципом незалежності від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб'єктів господарювання, а також політичних партій та інших об'єднань громадян чи їх органів.
3. До повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, належать:
1) здійснення державного регулювання відносин суб'єктів ринку природного газу;
2) ліцензування господарської діяльності на ринку природного газу;
3) затвердження ліцензійних умов провадження певних видів господарської діяльності на ринку природного газу;
4) здійснення контролю за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов провадження господарської діяльності на ринку природного газу відповідно до законодавства та в порядку, встановленому національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики;
5) затвердження порядку доступу та приєднання до Єдиної газотранспортної системи України;
( Пункт 5 частини третьої статті 4 із змінами, внесеними згідно ізЗаконом N 5021-VI від 22.06.2012 )
6) забезпечення проведення тарифної та цінової політики на ринку природного газу;
7) встановлення тарифів на:
транспортування природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ магістральними трубопроводами;
транспортування природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ розподільними трубопроводами;
постачання природного газу та газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом;
закачування, зберігання та відбір природного газу, газу (метану) вугільних родовищ;
8) проведення моніторингу ліцензійної діяльності шляхом отримання від учасників ринку природного газу інформації, зокрема про ціни і тарифи на природний газ та послуги, що підлягають регулюванню згідно із законодавством, та оприлюднення результатів моніторингу;
9) застосування в установленому порядку санкцій до суб'єктів ринку природного газу в порядку, передбаченому цим Законом;
10) затвердження алгоритму розподілу коштів;
11) затвердження порядків:
встановлення роздрібних цін на природний газ для населення;
формування тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання, закачування, зберігання та відбору природного газу;
контролю за дотриманням ліцензійних умов;
формування інвестиційних програм;
14) затвердження методик розрахунку тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання, закачування, зберігання та відбору природного газу;
15) затвердження типових договорів на:
транспортування природного газу магістральними трубопроводами;
розподіл природного газу;
постачання природного газу за регульованим тарифом;
( Пункт 15 частини третьої статті 4 доповнено абзацом згідно із Законом N 5021-VI від 22.06.2012 )
( Пункт 15 частини третьої статті 4 доповнено абзацом згідно із Законом N 5021-VI від 22.06.2012 )
( Пункт 15 частини третьої статті 4 доповнено абзацом згідно із Законом N 5021-VI від 22.06.2012 )
16) встановлення обмеження щодо суміщення видів діяльності відповідними суб'єктами ринку природного газу;
17) визначення відповідності ліквідації, реорганізації у формі злиття, приєднання, участі в об'єднаннях, а також придбання або відчуження більш як 10 відсотків часток (акцій, паїв) активів суб'єктів господарської діяльності ліцензійним умовам;
18) здійснення безперешкодного доступу на територію, до документів та інформації суб'єктів ринку природного газу;
19) затвердження Порядку відшкодування збитків, завданих газопостачальному або газорозподільному підприємству внаслідок порушення споживачем природного газу Правил надання населенню послуг з газопостачання, а також споживачеві природного газу внаслідок порушення газопостачальним або газорозподільним підприємством Правил надання населенню послуг з газопостачання;
20) забезпечення захисту прав споживачів з питань, що стосуються цін і тарифів на природний газ, надійності його постачання, а також отримання ними якісних послуг, що надаються суб'єктами природних монополій;
( Частину третю статті 4 доповнено пунктом 20-1 згідно із Законом N 5021-VI від 22.06.2012 )
20-2) розроблення та затвердження порядку фінансування послуг з приєднання об’єктів замовника до газових мереж;
( Частину третю статті 4 доповнено пунктом 20-2 згідно із Законом N 5021-VI від 22.06.2012 )
( Частину третю статті 4 доповнено пунктом 20-3 згідно із Законом N 5021-VI від 22.06.2012 )
21) визначення ступеня кваліфікації споживачів;
22) сприяння конкуренції на ринку природного газу;
23) інші передбачені законодавством повноваження.
Стаття 5. Державний нагляд (контроль)
1. Державний нагляд (контроль) у сфері функціонування ринку природного газу здійснюють у межах своїх повноважень центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в нафтогазовому комплексі, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного гірничого нагляду, геологічного вивчення та раціонального використання надр, ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, а також інші органи державного нагляду (контролю), визначені законом.
( Частина перша статті 5 в редакції Закону N 5460-VIвід 16.10.2012 )
2. Державний нагляд (контроль) на ринку природного газу включає:
1) проведення аналізу виконання державних програм забезпечення ефективного використання ресурсів природного газу, збільшення його видобутку та здійснення ефективної переробки;
2) забезпечення безпечної і надійної технічної експлуатації об'єктів Єдиної газотранспортної системи України;
3) оцінку відповідності роботи технологічних об'єктів газодобувних, газотранспортних, газозберігаючих, газорозподільних підприємств та підприємств-газоспоживачів вимогам технічної експлуатації, своєчасності проведення їх діагностичного обстеження та планового ремонту;
4) додержання встановлених режимів постачання, розподілу та споживання природного газу;
5) підтримання належного технічного стану систем, вузлів і приладів обліку природного газу на об'єктах його видобутку, транспортування та зберігання, а також на газопереробних підприємствах;
6) забезпечення здійснення на належному рівні будівництва, монтажу, пусконалагодження газокористувального обладнання;
7) забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів підприємствами, установами та організаціями Єдиної газотранспортної системи України незалежно від форми власності;
8) розроблення заходів, спрямованих на захист навколишнього природного середовища та локалізацію зони впливу шкідливих і небезпечних речовин, що утворюються під час аварій та катастроф на об'єктах нафтогазової галузі;
9) додержання суб'єктами господарювання, що провадять ліцензовану діяльність на ринку природного газу, ліцензійних умов відповідно до Порядку контролю за дотриманням ліцензійних умов, затвердженого національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики;
10) додержання встановлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, тарифів (та їх структури) на транспортування природного та нафтового газу магістральними трубопроводами, зберігання природного газу, розподілу та постачання природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ;
11) додержання встановленого алгоритму розподілу коштів.
Державний нагляд (контроль) у нафтогазовій галузі здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Стаття 6. Ліцензування господарської діяльності на ринку природного газу
1. Діяльність, пов'язана з транспортуванням та розподілом трубопроводами, постачанням за регульованим та нерегульованим тарифами, зберіганням природного газу в обсязі, що перевищує рівень, установлений ліцензійними умовами, продажем за закупівельними цінами суб'єктам господарювання, визначеним статтею 10 цього Закону, природного газу власного видобутку в обсязі, що перевищує рівень, установлений ліцензійними умовами, провадиться за умови отримання відповідної ліцензії, крім діяльності інвесторів - учасників угод про розподіл продукції, укладених згідно із Законом України "Про угоди про розподіл продукції", на яких вимога щодо отримання таких ліцензій не поширюється.
( Частина перша статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5406-VI від 02.10.2012 )
2. Ліцензія на провадження діяльності, пов'язаної з транспортуванням та розподілом трубопроводами, постачанням за регульованим та нерегульованим тарифами, зберіганням природного газу в обсязі, що перевищує рівень, установлений ліцензійними умовами, продажем за закупівельними цінами суб'єктам господарювання, визначеним статтею 10 цього Закону, природного газу власного видобутку в обсязі, що перевищує рівень, установлений ліцензійними умовами, видається національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
3. Ліцензія видається окремо на кожний вид діяльності в порядку, визначеному національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
4. За видачу ліцензії справляється плата, розмір та порядок зарахування якої до Державного бюджету України встановлюються Кабінетом Міністрів України.
5. Ліцензія на провадження певного виду господарської діяльності видається на строк, встановлений Кабінетом Міністрів України, але не менше трьох років.
Стаття 7. Доступ до Єдиної газотранспортної системи України
1. Суб'єкти ринку природного газу мають рівні права доступу до Єдиної газотранспортної системи України.
2. У разі дотримання вимог фізико-хімічних показників, технічних норм та стандартів безпеки відповідно до законодавства гази горючі будь-якого походження без технічних перешкод можуть бути безпечно введені та транспортовані газотранспортною системою.
3. Газотранспортні, газорозподільні та газодобувні підприємства під час здійснення транспортування та розподілу природного газу газопроводами, які перебувають у їхній власності чи користуванні на законних підставах, зобов'язані за зверненням суб'єктів ринку природного газу забезпечити їм доступ до цих мереж на підставі укладених договорів.
4. Оператор щороку розробляє прогнозний річний баланс надходження та розподілу природного газу в Україні з урахуванням можливостей газотранспортної системи та в установленому порядку надає його для погодження центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в нафтогазовому комплексі.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в нафтогазовому комплексі, погоджує та подає на затвердження Кабінету Міністрів України прогнозний річний баланс надходження та розподілу природного газу в Україні, здійснює контроль за його виконанням.
( Частина четверта статті 7 в редакції Закону N 5460-VI від 16.10.2012 )
5. На основі прогнозного річного балансу надходження та розподілу природного газу в Україні, а також інформації, що надійшла від постачальників про наявні у них ресурси та прогнозні обсяги реалізації природного газу, оператор відповідно до порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в нафтогазовому комплексі, розробляє на кожний наступний місяць плановий (розрахунковий) баланс надходження та розподілу природного газу, а також формує і затверджує плановий розподіл постачання природного газу споживачам.
6. Оператор здійснює балансування обсягів природного газу та функції оперативно-диспетчерського управління газотранспортною системою з транспортування, зберігання та розподілу природного газу з метою здійснення відповідних заходів, що впливають на співвідношення обсягів природного газу, що надійшли до газотранспортної системи, і обсягів природного газу, розподілених та поставлених споживачам, що забезпечують у Єдиній газотранспортній системі України тиск, який не загрожує безпеці та експлуатаційній ефективності системи, забезпечення безперебійного та безаварійного газопостачання споживачів України.
7. Оператор і газотранспортні та газорозподільні підприємства можуть відмовити в наданні доступу до Єдиної газотранспортної системи України у разі:
1) відсутності вільної пропускної потужності;
2) неналежної якості природного газу, який вводиться в газотранспортну систему;
( Пункт 2 частини сьомої статті 7 в редакції Закону N 5406-VI від 02.10.2012 )
3) надзвичайних ситуацій, що унеможливлюють такий доступ.
( Пункт 3 частини сьомої статті 7 в редакції Закону N 5406-VI від 02.10.2012 )( Зміни до пункту 3 частини сьомої статті 7 див. в Законі N 5021-VI від 22.06.2012 )
Наявність або відсутність вільної пропускної потужності визначається оператором, газотранспортним або газорозподільним підприємством за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в нафтогазовому комплексі.
8. Оператор і суб'єкти ринку природного газу, що здійснюють транспортування чи розподіл природного газу газопроводами, у разі відмови замовнику в наданні доступу до мережі мають повідомити про це не пізніше 10 робочих днів замовнику та національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, із зазначенням причин відмови.
Стаття 7-1. Проектування, будівництво та експлуатація складових Єдиної газотранспортної системи України
1. Проектування та будівництво (нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт, технічне переоснащення) складових Єдиної газотранспортної системи України здійснюються відповідно до законодавства у сфері містобудівної діяльності.
2. Проектування, будівництво (нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт, технічне переоснащення) складових Єдиної газотранспортної системи України, які перебувають у власності, господарському віданні або користуванні газотранспортних та газорозподільних підприємств, передбачаються інвестиційними програмами, схваленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та фінансуються за рахунок коштів, передбачених у тарифах на транспортування та розподіл природного газу, плати за приєднання, поворотної фінансової допомоги замовників, банківських кредитів, коштів, залучених з інших джерел, не заборонених законодавством.
3. У разі будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будинків, будівель, споруд, доріг, мостів, інших об’єктів архітектури роботи з перенесення складових Єдиної газотранспортної системи України виконуються власником складових Єдиної газотранспортної системи України за рахунок коштів замовників таких робіт відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації.
4. Власники складових Єдиної газотранспортної системи України зобов’язані забезпечити надійну та безпечну експлуатацію Єдиної газотранспортної системи України згідно з вимогами законодавства та правилами технічної експлуатації. У разі невиконання зазначених вимог власники складових Єдиної газотранспортної системи України зобов’язані передати належні їм складові Єдиної газотранспортної системи України у власність, господарське відання чи користування газотранспортному або газорозподільному підприємству чи укласти з газотранспортним або газорозподільним підприємством договір про експлуатацію таких складових.
5. Експлуатація Єдиної газотранспортної системи України здійснюється виключно газотранспортними або газорозподільними підприємствами.
( Закон доповнено статтею 7-1 згідно із Законом N 5021-VI від 22.06.2012 )
Стаття 7-2. Плата за приєднання об’єктів газоспоживання (газопостачання) до Єдиної газотранспортної системи України
1. Будівництво (нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт, технічне переоснащення) складових Єдиної газотранспортної системи України, пов’язаних з приєднанням об’єктів замовника від місця забезпечення потужності до місця приєднання об’єкта замовника, забезпечується за рахунок коштів, отриманих як плата за приєднання, поворотної фінансової допомоги замовників та за рахунок коштів, передбачених інвестиційною програмою, схваленою національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
2. Плата за приєднання формується газотранспортним або газорозподільним підприємством згідно з порядком розрахунку плати за приєднання об’єктів замовників до газових мереж.
Газорозподільне підприємство зобов’язане розміщувати на своєму веб-сайті в мережі Інтернет діючі ставки плати за стандартне приєднання.
Плата за приєднання об’єктів газоспоживання (газопостачання) замовників, яке не є стандартним приєднанням, визначається проектно-кошторисною документацією відповідно до замовленої (заявленої) на приєднання потужності пропорційно до передбаченої проектом величини потужності, яку можливо додатково приєднати, відповідно до порядку розрахунку плати за приєднання об’єктів замовників до газових мереж з урахуванням витрат на розвиток мереж для створення резерву потужності у місці забезпечення потужності замовника.
Розроблення проектно-кошторисної документації забезпечується замовником, а її вартість є складовою частиною плати за приєднання.
Приєднання об’єктів газоспоживання (газопостачання) замовників, яке не є стандартним приєднанням, фінансується в розмірі розрахованої плати за приєднання за рахунок коштів, отриманих як плата за приєднання замовника. У разі необхідності створення додаткової потужності необхідні витрати для виконання в повному обсязі робіт згідно з проектно-кошторисною документацією фінансуються за рахунок пропорційної участі замовників (у разі їх наявності), що приєднуються до одного місця забезпечення потужності, та/або за рахунок коштів, залучених як поворотна фінансова допомога від замовників.
3. Кошти, отримані як плата за приєднання, та кошти, отримані від замовника як поворотна фінансова допомога, обліковуються окремо і використовуються газотранспортними та газорозподільними підприємствами виключно для будівництва (нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту, технічного переоснащення) газових мереж, необхідних для створення можливості приєднання об’єктів газоспоживання (газопостачання) замовників.
Кошти, залучені як поворотна фінансова допомога від замовників, повертаються замовникам відповідно до порядку фінансування послуг з приєднання об’єктів замовника до газових мереж у строк до п’яти років. Джерелом повернення таких коштів є плата за приєднання замовників, що приєднуються до того самого місця забезпечення потужності, та складова тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу.
Вартість послуг з приєднання до газових мереж об’єктів газоспоживання (газопостачання) замовників, в яких передбачається розміщення доступного житла або житлового фонду соціального призначення, зменшується для замовника пропорційно площі такого доступного житла або житлового фонду соціального призначення до загальної площі об’єкта будівництва. Частина вартості послуг з приєднання до газових мереж, на яку зменшено вартість послуг з приєднання об’єктів газоспоживання (газопостачання) замовника до газових мереж, фінансується за рахунок тарифів на транспортування та розподіл природного газу, які встановлюються для газотранспортних та газорозподільних підприємств національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
( Закон доповнено статтею 7-2 згідно із Законом N 5021-VI від 22.06.2012 )
Стаття 8. Повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування у відносинах із суб'єктами ринку природного газу
1. До повноважень органів державної влади та місцевого самоврядування у відносинах із суб'єктами ринку природного газу відповідно до законодавства належать:
1) забезпечення ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів;
2) забезпечення участі в розробленні та погодженні планів перспективного розвитку газопроводів на відповідній території;
3) сприяння розвитку газорозподільних мереж;
4) забезпечення участі у формуванні та затвердженні переліку підприємств, які в період сезонного похолодання переводяться на роботу з використанням резервних видів палива;
5) забезпечення дотримання вимог законодавства України у сфері охорони навколишнього природного середовища.
2. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування не мають права втручатися у процес регулювання режиму постачання, транспортування, зберігання, розподілу, споживання і припинення споживання природного газу.
Розділ III
ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРИРОДНОГО ГАЗУ
Стаття 9. Основи функціонування ринку природного газу
1. Ринок природного газу функціонує на конкурентних засадах, за винятком діяльності суб'єктів природних монополій.
2. Діяльність суб'єктів ринку природного газу провадиться на принципах:
1) вільного вибору постачальників природного газу;
2) вільної торгівлі природним газом, у тому числі на аукціонах і біржах, а також шляхом проведення тендерів на постачання природного газу, крім випадків, визначених статтею 10 цього Закону;
3) регулювання рівнів тарифів на транспортування, розподіл, постачання, зберігання, закачування та відбір природного газу;
4) забезпечення рівних можливостей для доступу до Єдиної газотранспортної системи України та підземних сховищ газу, в тому числі новозбудованих газопроводів;
5) рівності прав на купівлю-продаж природного газу та провадження зовнішньоекономічної діяльності;
6) добросовісної конкуренції між учасниками ринку природного газу в умовах рівних прав та можливостей;
7) недопущення дій, спрямованих на спричинення збитків іншим суб'єктам ринку;
8) відповідальності суб'єктів ринку за порушення правил діяльності на ринку природного газу та умов договорів;
9) додержання національних стандартів, норм і правил усіма суб'єктами ринку природного газу, діяльність яких пов'язана з управлінням системами та видобутком, транспортуванням, розподілом, зберіганням, постачанням і споживанням природного газу;
10) забезпечення захисту прав та інтересів споживачів природного газу;
11) захисту навколишнього природного середовища та раціонального використання енергоресурсів.
3. Суб'єкти ринку природного газу провадять свою діяльність на підставі договорів (контрактів), що укладаються відповідно до законодавства.
Стаття 10. Задоволення потреби населення у природному газі
1. Підприємства, частка держави у статутному фонді яких становить 50 відсотків та більше, господарські товариства, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких перебувають у статутному фонді інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава, а також дочірні підприємства, представництва та філії таких підприємств і товариств, учасники договорів про спільну діяльність та/або особи, уповноважені договорами про спільну діяльність, укладеними за участю зазначених підприємств, щомісяця здійснюють продаж усього товарного природного газу, видобутого на підставі спеціальних дозволів на користування надрами в межах території України, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, безпосередньо суб'єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України на формування такого ресурсу, за закупівельними цінами, які для кожного суб'єкта господарювання - власника спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами щороку встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, згідно із затвердженим нею Порядком формування, розрахунку та встановлення цін на природний газ для суб'єктів господарювання, що здійснюють його видобуток.
2. Передача видобутого природного газу суб'єктами, визначеними в частині першій цієї статті, на умовах договорів комісії, давальницької переробки, інших договорів, що не передбачають передачу права власності на нього безпосередньо суб'єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України, не допускається.
3. Дія цієї статті поширюється виключно на тих учасників договорів про спільну діяльність, відповідно до яких вартість вкладу підприємств, частка держави у статутному фонді яких становить 50 відсотків та більше, господарських товариств, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких перебувають у статутному фонді інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава, а також дочірніх підприємств, представництв та філій таких підприємств і товариств становить 50 відсотків та більше загальної вартості вкладів учасників договорів про спільну діяльність.
4. Потреби населення у природному газі задовольняються з ресурсів природного газу, видобутого газодобувними підприємствами, що зазначені у частині першій статті 10 цього Закону, а в разі їх недостатності - з інших ресурсів газу суб'єкта, уповноваженого на формування ресурсу природного газу для населення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
5. Реалізація природного газу для задоволення потреб населення здійснюється гарантованими постачальниками за роздрібними цінами, встановленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
6. Суб'єкт, уповноважений Кабінетом Міністрів України на формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, та його дочірні підприємства мають право експортувати товарний природний газ в обсязі, визначеному прогнозним річним балансом надходження та розподілу природного газу в Україні, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в нафтогазовому комплексі.
( Статтю 10 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 3550-VI від 17.06.2011 )
7. Дія цієї статті не поширюється на інвесторів - учасників угод про розподіл продукції, укладених згідно із Законом України "Про угоди про розподіл продукції".
( Статтю 10 доповнено частиною сьомою згідно із Законом N 5406-VI від 02.10.2012 )
Стаття 11. Облік природного газу
1. Облік природного газу, у тому числі комерційний (приладовий), здійснюється з метою отримання та реєстрації достовірної інформації про обсяги і якість природного газу під час його видобування, транспортування, розподілу, постачання, зберігання та споживання.
2. Комерційний (приладовий) облік природного газу здійснюється з метою визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягів його споживання та/або реалізації, на підставі яких проводяться взаєморозрахунки.
3. Відпуск природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу.
Населення у разі відсутності приладів обліку природного газу споживає газ за нормами, встановленими законодавством, до строків, передбачених у частині першій статті 2 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу".
( Частина третя статті 11 в редакції Закону N 3533-VIвід 16.06.2011 )
4. Вузлом обліку природного газу є сукупність засобів вимірювальної техніки та допоміжних засобів, призначених для вимірювання у робочих умовах, реєстрації, збереження результатів вимірювання та розрахунків об'єму газу, приведеного до стандартних умов.
Вимоги до складових частин вузла обліку природного газу, правил експлуатації приладів обліку, порядку вимірювання його обсягів та визначення якості, а також порядок приймання-передачі визначаються технічними регламентами та нормами, правилами і стандартами в галузі постачання природного газу, які встановлюються і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в нафтогазовому комплексі.
Стаття 12. Постачання природного газу
1. Постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
2. Обов'язкові умови договору між гарантованим постачальником та споживачем природного газу за регульованим тарифом встановлюються в типовому договорі про постачання природного газу.
3. До укладення договору про постачання природного газу споживач має право на одержання інформації щодо наявності у постачальника ресурсів природного газу, його якісних характеристик, цін та порядку оплати природного газу.
4. Постачальник має право припинити постачання природного газу споживачам у разі наявності хоча б однієї з таких підстав: