( Частина сьома статті 21 в редакції Закону № 4869-IX від 30.04.2026 )
Перепоховання останків померлих осіб (у тому числі після ідентифікації (встановлення) таких осіб), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, здійснюється за рахунок джерел, передбачених законом для поховання таких осіб, одноразово.
( Стаття 21 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2573-IX від 06.09.2022; текст статті 21 в редакції Закону № 4656-IX від 23.10.2025 )
Стаття 22. Переміщення тіл померлих через державний кордон України
Переміщення тіл померлих через державний кордон України (у тому числі переміщення через територію України транзитом) здійснюється за умови пред’явлення митному органові особою, яка переміщує (супроводжує) тіло померлого, таких документів:
( Абзац перший частини першої статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законами № 406-VII від 04.07.2013, № 440-IX від 14.01.2020 )
свідоцтва про смерть або іншого документа, що засвідчує факт смерті, виданого компетентним органом;
довідки про те, що в тілі та труні (урні) немає вкладень, переміщення яких через державний кордон України заборонено. Таку довідку видає судово-медичний експерт у присутності посадової особи відповідного митного органу - в разі вивезення труни (урни) за кордон - або відповідний компетентний орган іноземної держави з легалізацією такої довідки консульською чи дипломатичною установою України за кордоном - у разі ввезення труни (урни) на територію України.
( Абзац третій частини першої статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законами № 406-VII від 04.07.2013, № 440-IX від 14.01.2020 )
Тіло померлого повинне вміщуватися в металеву герметичну труну (урну), яка опечатується посадовими особами, зазначеними в абзаці третьому частини першої цієї статті.
Розкриття труни (урни) можливе у виняткових випадках за наявності достовірної інформації щодо вкладень, переміщення яких через державний кордон України заборонено. Розкриття здійснюється в спеціальному приміщенні закладу охорони здоров’я України в присутності посадової особи митного органу та особи, яка супроводжує труну (урну), або представника підприємства, який здійснює перевезення, а також інших осіб у випадках, передбачених законом, з дотриманням вимог санітарно-епідеміологічного законодавства України.
( Частина третя статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законами № 406-VII від 04.07.2013, № 440-IX від 14.01.2020 )
Розділ III
ОРГАНІЗАЦІЯ МІСЦЬ ПОХОВАНЬ
Стаття 23. Місце поховання
Для розміщення місця поховання рішенням уповноваженого органу в установленому законом порядку відповідному спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування надається земельна ділянка.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують планування та впорядкування території місць поховання згідно з генеральними планами забудови відповідних населених пунктів та іншої містобудівної документації з дотриманням обов’язкових містобудівних, екологічних та санітарно-гігієнічних вимог.
Рішенням виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у місцях поховання можуть бути відведені сектори для почесних поховань, поховання померлих (загиблих) військовослужбовців (сектори військових поховань), а також сектори для поховання померлих за національною чи релігійною ознакою.
Для почесних поховань органи місцевого самоврядування можуть відводити земельні ділянки поза територією місць поховання, на яких створюються меморіальні бульвари, сквери, парки і кургани Слави.
Поділ кладовищ на розряди за майновим станом не допускається.
Порядок функціонування місць поховань визначається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради.
Існуючі місця поховання не підлягають знесенню і можуть бути перенесені тільки за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування у випадку постійного підтоплення, зсуву, землетрусу або іншого стихійного лиха.
Орган місцевого самоврядування може прийняти рішення про часткове або повне припинення поховання померлих (закриття) кладовища в разі, якщо на території кладовища немає вільних місць для облаштування нових могил (колумбарних ніш), а поховання померлих можливе лише на місцях родинного поховання або шляхом підпоховання в могилах за згодою користувачів місць поховання відповідно до статті 25 цього Закону.
Порядок розміщення кенотафів особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, з числа осіб, які судом оголошені померлими, на території кладовищ встановлюється Кабінетом Міністрів України.
( Статтю 23 доповнено частиною дев'ятою згідно із Законом № 3885-IX від 18.07.2024 )
Стаття 23-1. Національне військове меморіальне кладовище, військові меморіальні кладовища
( Назва статті 23-1 в редакції Закону № 4869-IX від 30.04.2026 )
Національне військове меморіальне кладовище, військові меморіальні кладовища є об’єктами права державної власності, розміщуються на землях державної власності, крім земель історико-культурного призначення, за винятком кладовищ, визначених у встановленому законодавством порядку пам’ятками культурної спадщини або щойно виявленими об’єктами культурної спадщини, та не підлягають приватизації або переданню в оренду.
( Частина перша статті 23-1 в редакції Закону № 4869-IX від 30.04.2026 )
Місце розташування Національного військового меморіального кладовища, військових меморіальних кладовищ визначається з урахуванням громадських інтересів. Результати публічного обговорення намірів будівництва Національного військового меморіального кладовища, військових меморіальних кладовищ на території територіальної громади є підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про розроблення відповідної містобудівної документації місцевого рівня або про відмову у розташуванні такого об’єкта. Порядок проведення публічного обговорення визначається Кабінетом Міністрів України.
Набуття права постійного користування на земельну ділянку для розміщення Національного військового меморіального кладовища, військових меморіальних кладовищ здійснюється відповідно до закону. Припинення права постійного користування, зміна цільового призначення або подальша передача такої земельної ділянки (її частини) у користування забороняється.
( Частина третя статті 23-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3505-IX від 08.12.2023 )
Замовником будівництва Національного військового меморіального кладовища, військових меморіальних кладовищ є державна установа або державне підприємство, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері підтримки та реалізації інтересів ветеранів війни. Проектування та будівництво Національного військового меморіального кладовища, військових меморіальних кладовищ здійснюються за рахунок коштів державного бюджету відповідно до закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших джерел, не заборонених законодавством.
( Частина четверта статті 23-1 в редакції Закону № 3505-IX від 08.12.2023; із змінами, внесеними згідно із Законом № 4869-IX від 30.04.2026 )
Витрати на почесне поховання загиблих (померлих) осіб відповідно до цього Закону на Національному військовому меморіальному кладовищі, військових меморіальних кладовищах здійснюються за рахунок коштів державного бюджету відповідно до закону.
Зразки намогильних споруд та меморіальних табличок, що встановлюються на території Національного військового меморіального кладовища, військових меморіальних кладовищ, затверджуються Кабінетом Міністрів України.
У разі осквернення могил чи намогильних споруд, пошкодження місць поховання, об’єктів, призначених для поховання, або будь-яких інших об’єктів чи споруд на території Національного військового меморіального кладовища, військових меморіальних кладовищ відшкодування матеріальних збитків здійснюється за рахунок коштів державного бюджету з наступним їх відшкодуванням за рахунок винних осіб згідно із законом.
Утримання в належному стані та охорона Національного військового меморіального кладовища, військових меморіальних кладовищ забезпечуються за рахунок коштів державного бюджету відповідно до закону про Державний бюджет України на відповідний рік, інших джерел, не заборонених законодавством, та здійснюються державною установою або державним підприємством, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері підтримки та реалізації інтересів ветеранів війни, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
( Частина восьма статті 23-1 в редакції Закону № 3505-IX від 08.12.2023; із змінами, внесеними згідно із Законом № 4869-IX від 30.04.2026 )
Не можуть бути поховані на Національному військовому меморіальному кладовищі, військових меморіальних кладовищах особи, які обіймали керівні посади в комуністичній партії (посади секретаря районного комітету і вище), особи, які обіймали керівні посади у вищих органах державної влади і управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік, органах державної влади і управління областей, міст республіканського підпорядкування, працівники радянських органів державної безпеки всіх рівнів.
На Національному військовому меморіальному кладовищі, військових меморіальних кладовищах можуть розміщуватися кенотафи особам, оголошеним судом померлими, з числа осіб, визначених частиною першою статті 15-1 цього Закону.
( Статтю 23-1 доповнено частиною десятою згідно із Законом № 3885-IX від 18.07.2024 )
( Закон доповнено статтею 23-1 згідно із Законом № 2292-IX від 31.05.2022; текст статті 23-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4869-IX від 30.04.2026 )
Стаття 23-2. Військові кладовища та сектори військових поховань
Для почесних поховань загиблих (померлих) осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, забезпечували виконання службових обов’язків та присяги на вірність Українському народу органи місцевого самоврядування можуть у межах існуючих місць поховання виділяти сектори військових поховань або відводити земельні ділянки для створення військового кладовища.
Порядок створення, утримання, благоустрою та охорони військових кладовищ і секторів військових поховань визначає Кабінет Міністрів України.
Порядок організації здійснення почесних поховань та увічнення пам’яті на військовому кладовищі або у секторі військових поховань визначає Кабінет Міністрів України.
На території військових кладовищ та секторів військових поховань встановлюються намогильні споруди відповідно до зразка, затвердженого органом місцевого самоврядування.
( Закон доповнено статтею 23-2 згідно із Законом № 4869-IX від 30.04.2026 )
Стаття 24. Місця невідомих поховань
Про виявлені місця невідомих поховань негайно повідомляються відповідні правоохоронні органи. У разі встановлення відсутності складу кримінального правопорушення виявлені місця невідомих поховань підлягають обстеженню, вивченню та обліку відповідними виконавчими органами сільських, селищних, міських рад та органами охорони культурної спадщини в порядку, встановленому законодавством.
( Частина перша статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом № 720-IX від 17.06.2020 )
На період обстеження та вивчення виявлених місць невідомих поховань виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують охорону їх територій.
На підставі висновків обстеження та вивчення виявлених місць невідомих поховань органи місцевого самоврядування можуть надавати їм статус кладовища з подальшим упорядкуванням його території згідно із цим Законом.
Місця невідомих поховань, віднесені в установленому законодавством порядку до об’єктів культурної спадщини, беруть на державний облік і утримують органи охорони культурної спадщини.
Стаття 25. Могили
За зверненням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка взяла на себе зобов’язання поховати померлого, на території кладовища безоплатно виділяється місце для поховання померлого відповідно до затвердженої проектної документації.
За бажанням одного з родичів, визначених частиною першою статті 11 цього Закону, для поховання двох чи більше померлих безоплатно виділяється місце для родинного поховання.
( Частина друга статті 25 в редакції Закону № 4656-IX від 23.10.2025 )
Після здійснення поховання померлого виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов’язання поховати померлого, як користувачу місця поховання (користувачу місця родинного поховання) спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) видається відповідне свідоцтво, зразок якого затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Це свідоцтво дає право його пред’явнику на встановлення намогильних споруд у межах могили (родинного поховання), вирішення питання про проведення підпоховання, здійснювати інші дії, пов’язані з використанням місця поховання, якщо це не суперечить законодавству.
На могилах (місцях родинного поховання) можуть встановлюватися намогильні споруди, склепи за індивідуальним замовленням у межах, встановлених для могили (родинного поховання). Встановлені намогильні споруди, склепи реєструються спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) у книзі обліку намогильних споруд, форму якої затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Забороняється здійснювати поховання інших померлих (підпоховання), встановлення намогильної споруди, склепу без згоди користувача місця поховання (користувача місця родинного поховання).
На території кладовищ може безоплатно виділятися місце для розміщення кенотафів особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, з числа осіб, які судом оголошені померлими.
( Статтю 25 доповнено частиною сьомою згідно із Законом № 3885-IX від 18.07.2024 )
Стаття 26. Види поховань померлих
Поховання померлих може здійснюватися шляхом:
закопування в могилі труни з тілом померлого;
спалювання в крематорії труни з тілом померлого та закопування в могилі чи розміщення в колумбарній ніші урни з прахом померлого;
розвіювання праху померлого.
З урахуванням етнічних, релігійних чи культурних традицій поховання померлих може здійснюватися іншим способом.
Поховання померлих здійснюється з дотриманням вимог санітарно-епідеміологічного законодавства.
Стаття 27. Реєстрація поховань загиблих (померлих)
Кожне поховання та перепоховання загиблих (померлих), крім випадків, визначених частиною другою цієї статті, реєструється спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) у книзі реєстрації поховань загиблих (померлих), форму якої встановлює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Кожне поховання та перепоховання загиблих (померлих) на Національному військовому меморіальному кладовищі, військових меморіальних кладовищах реєструється державною установою або державним підприємством, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері підтримки та реалізації інтересів ветеранів війни, у книзі реєстрації поховань загиблих (померлих), електронну форму якої встановлює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
У разі ліквідації кладовища книга реєстрації поховань загиблих (померлих) підлягає переданню на зберігання до архіву органу місцевого самоврядування.
( Стаття 27 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2292-IX від 31.05.2022, № 3505-IX від 08.12.2023; в редакції Закону № 4869-IX від 30.04.2026 )
Стаття 28. Право власності на земельну ділянку, на якій розміщено місце поховання, а також на об’єкти, розташовані на місці поховання
Землі, на яких розміщені місця поховання, є об’єктами права комунальної власності, крім випадків, передбачених статтею 23- 1 цього Закону, і не підлягають приватизації або передачі в оренду.
На території місця поховання не можуть бути розташовані об’єкти іншої форми власності, крім комунальної, за винятком випадків, передбачених статтями 23- 1 та 29 цього Закону.
( Стаття 28 в редакції Закону № 2292-IX від 31.05.2022 )
Стаття 29. Власники колумбарних ніш, намогильних споруд, склепів
Власником колумбарної ніші вважається особа, яка придбала її за власні кошти.
Власником намогильної споруди, склепу вважається особа, яка за власні кошти встановила цю споруду на могилі (місці родинного поховання).
Стаття 30. Утримання місць поховань
Утримання кладовищ, військових кладовищ, історичних військових кладовищ, секторів військових поховань на кладовищах, військових братських та одиночних могил, земельних ділянок для почесних поховань, братських могил, а також могил померлих одиноких громадян, померлих осіб без певного місця проживання, померлих, від поховання яких відмовилися рідні, місць поховання знайдених невпізнаних трупів забезпечується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради за рахунок коштів місцевого бюджету, крім випадків, передбачених статтею 23- 1 цього Закону.
( Частина перша статті 30 в редакції Закону № 2292-IX від 31.05.2022; із змінами, внесеними згідно із Законом № 4869-IX від 30.04.2026 )
Утримання військових кладовищ, історичних військових кладовищ, секторів військових поховань на цивільних кладовищах, військових братських та одиночних могил забезпечують виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, органи виконавчої влади із залученням органів охорони культурної спадщини відповідно до їх повноважень.
( Частина друга статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4869-IX від 30.04.2026 )
Утримання місць поховань, що перебувають на державному обліку як об’єкти культурної спадщини, забезпечують виконавчі органи сільських, селищних, міських рад із залученням органів охорони культурної спадщини.
Порядок утримання місць поховань військовослужбовців України, що знаходяться на території інших держав, та порядок утримання місць поховань іноземних військовослужбовців на території України визначаються відповідними міжнародними договорами України.
Утримання в належному естетичному та санітарному стані могил, місць родинного поховання, колумбарних ніш, намогильних споруд і склепів здійснюється відповідно їх користувачами (власниками) за рахунок власних коштів.
Порядок утримання кладовищ та інших місць поховання, передбачених частиною першою цієї статті, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
( Частина шоста статті 30 в редакції Закону № 2292-IX від 31.05.2022 )
Стаття 31. Охорона місць поховань
Охорону місць поховання забезпечують виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім випадків, передбачених статтею 23- 1 цього Закону.
( Частина перша статті 31 в редакції Закону № 2292-IX від 31.05.2022 )
Виконання будь-яких будівельних робіт у місцях поховань, на місцевості із залишками слідів давніх поховань, на територіях закритих кладовищ, а також у прилеглих до місць поховань охоронних зонах забороняється.
Охорону місць поховань, що перебувають на державному обліку як об’єкти культурної спадщини, організують виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, органи виконавчої влади із залученням органів охорони культурної спадщини відповідно до їх повноважень.
У разі осквернення могил, місць родинного поховання, навмисного руйнування чи викрадення колумбарних ніш, намогильних споруд та склепів відшкодування матеріальних збитків здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету з наступним їх відшкодуванням за рахунок винних осіб згідно із законом.
Порядок охорони місць поховання та порядок здійснення пов’язаних із цим витрат визначають виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім випадків, передбачених статтею 23- 1 цього Закону.
( Частина п'ята статті 31 в редакції Закону № 2292-IX від 31.05.2022 )
Розділ IV
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПОХОВАННЯ ПОМЕРЛИХ
Стаття 32. Відповідальність за порушення законодавства про поховання померлих
Особи, винні в нарузі над могилою, іншим місцем поховання або над тілом (останками, прахом) померлого чи в інших порушеннях цього Закону, несуть відповідальність згідно із законом.
( Стаття 32 в редакції Закону № 1166-VI від 19.03.2009 )
Розділ V
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В ГАЛУЗІ ПОХОВАННЯ
Стаття 33. Участь України в міжнародному співробітництві в галузі поховання
Україна бере участь у міжнародному співробітництві при похованні померлих відповідно до закону та міжнародних договорів України, вживає заходів щодо поховання на території України іноземців, осіб без громадянства, які тимчасово перебували (проживали) на території України, сприяє виявленню поховань часів Другої світової війни, розташованих на її території, спорудженню і збереженню пам’ятників у місцях поховань, відродженню гуманістичного ставлення до них.
( Частина перша статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5459-VI від 16.10.2012 )
На підставі міжнародних договорів держава забезпечує спорудження і збереження намогильних споруд на могилах учасників та жертв Другої світової війни 1939-1945 років, борців за незалежність України у XX столітті, а також військовослужбовців - учасників бойових дій, які загинули за межами території України.
( Частина друга статті 33 в редакції Закону № 4579-IX від 21.08.2025 )
Розділ VI
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2004 року.
1-1. Встановити, що під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, місце розташування Національного військового меморіального кладовища визначається без проведення публічного обговорення намірів будівництва на території територіальної громади та без прийняття органом місцевого самоврядування рішення про розроблення відповідної містобудівної документації місцевого рівня, передбаченого частиною другою статті 23-1 цього Закону.
( Розділ VI доповнено пунктом 1-1 згідно із Законом № 2292-IX від 31.05.2022; в редакції Закону № 3505-IX від 08.12.2023 )
2. Кабінету Міністрів України:
1) у проекті Закону України про Державний бюджет України на 2004 рік передбачити фінансування на заходи, пов’язані з реалізацією цього Закону;
2) у тримісячний термін з дня опублікування цього Закону:
подати до Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до Бюджетного кодексу України стосовно компенсації за рахунок міжбюджетних трансфертів на покриття витрат органів місцевого самоврядування на поховання померлих, передбачених статтями 13, 15 та 16 цього Закону;
подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;
забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;
забезпечити приведення у відповідність із цим Законом нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.
| Президент України | Л.КУЧМА |
| м. Київ 10 липня 2003 року № 1102-IV | |
