КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
РОЗПОРЯДЖЕННЯ
від 31 грудня 2024 р. № 1350-р
Київ
Про схвалення Стратегії формування системи повернення з військової служби до цивільного життя на період до 2033 року та затвердження операційного плану заходів з її реалізації у 2025-2027 роках
1. Схвалити Стратегію формування системи повернення з військової служби до цивільного життя на період до 2033 року (далі - Стратегія), що додається.
2. Затвердити операційний план заходів з реалізації у 2025-2027 роках Стратегії формування системи повернення з військової служби до цивільного життя на період до 2033 року (далі - операційний план), що додається.
3. Міністерству у справах ветеранів:
подавати щороку до 1 травня Кабінетові Міністрів України звіт про стан реалізації Стратегії та виконання операційного плану;
разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити та подати до 1 листопада 2027 р. Кабінетові Міністрів України проект операційного плану на 2028-2030 роки з реалізації Стратегії та до 1 листопада 2030 р. - проект операційного плану на 2031-2033 роки з реалізації Стратегії.
4. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування (за згодою), відповідальним за виконання операційного плану, подавати Міністерству у справах ветеранів щороку до 1 квітня інформацію про стан реалізації Стратегії та виконання операційного плану.
| Прем'єр-міністр України | Д. ШМИГАЛЬ |
| Інд. 80 | |
СХВАЛЕНО
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 31 грудня 2024 р. № 1350-р
СТРАТЕГІЯ
формування системи повернення з військової служби до цивільного життя на період до 2033 року
Опис поточного стану справ, визначення основних проблем, які обумовили прийняття Стратегії
Одним із напрямів імплементації курсу України на євроатлантичну та європейську інтеграцію є впровадження процесу інтеграції інституцій України з питань державної підтримки військовослужбовців і ветеранів війни до загальноприйнятих принципів та норм забезпечення, які застосовуються у державах - членах ЄС, НАТО. Зміцнення обороноздатності держави, правопорядку та успіх повоєнної відбудови країни неможливі без зміни підходів до ставлення держави та суспільства до її громадян, які проходять військову службу і виконують військовий обов’язок.
Належно функціонуюча система повернення з військової служби до цивільного життя передбачає скоординовану діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, спрямовану на формування та реалізацію комплексних і взаємопов’язаних заходів, необхідних для забезпечення повернення з військової служби до цивільного життя учасників системи повернення (далі - система повернення).
Учасниками такої системи повернення є особи, які звільняються або звільнені з військової служби, поліцейські, особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, які визнані в установленому порядку непридатними до відповідної служби, зокрема з числа ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та постраждалих учасників Революції Гідності (далі - учасники системи повернення).
Починаючи з 2014 року звільнення з військової служби осіб здійснюється у разі визнання їх непридатними до військової служби за станом здоров’я, досягнення граничного віку або з інших підстав, передбачених законодавством, а після завершення воєнного стану - у зв’язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації.
Разом з тим вже протягом десяти років шлях українського ветерана війни - це шлях воїна, для якого процес звільнення з військової служби та повернення до цивільного життя є продовженням випробування війною, а не миттєвим полегшенням від неї.
Військова служба передбачає володіння специфічними спеціальностями, цілковите підпорядкування військовим статутам службової діяльності, фізичне і психологічне навантаження, а також ризики для життя та здоров’я військовослужбовців.
Схвалення цієї Стратегії зумовлено необхідністю вдосконалення діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій з метою впровадження демократичних принципів щодо повноцінного задоволення потреб учасників системи повернення та розв’язання системних проблем, з якими вони стикаються.
Результати соціологічного опитування населення щодо сприйняття українським суспільством учасників системи повернення, замовленого Мінветеранів у 2023 році, підтвердили наявність таких проблем: психологічного стану (73 відсотки респондентів), стану здоров’я (59 відсотків), відсутності адаптаційних програм (37 відсотків), труднощі з оформленням пільг (31 відсоток), безробіття та труднощі з працевлаштуванням (22 відсотки), зловживання алкоголем (15 відсотків), фінансові труднощі (11 відсотків), несприйняття суспільством (10 відсотків), відсутність житла (10 відсотків), конфлікти у родині (5 відсотків).
Учасники опитування визначили такі шляхи розв’язання проблем: доступні реабілітаційні програми (77 відсотків), фінансова підтримка ветеранів війни та/або їх сімей (55 відсотків), дієва система повернення з військової служби до цивільного життя (37 відсотків), допомога з адаптації в суспільстві (34 відсотки), доступний ринок праці (23 відсотки), адаптація інфраструктури під інклюзивні потреби (21 відсоток), доступні курси та освітні програми з фахової перепідготовки, підтримка щодо започаткування власного бізнесу та підтримка громадських об’єднань ветеранів війни (по 9 відсотків відповідно).
Формування системи повернення стане одним з інструментів ефективного розв’язання таких проблем:
визначення правового статусу учасників системи повернення:
- розгалуженість механізмів отримання відповідних статусів учасниками системи повернення після звільнення, зокрема з полону;
- недостатній рівень уніфікованості отримання учасниками системи повернення пільг, виплат, послуг, які передбачені законами України;
розвитку суспільства:
- низький рівень залучення до соціально-економічного, культурного життя територіальної громади учасників системи повернення, звільнених за станом здоров’я або таких, що є особами з інвалідністю внаслідок війни;
- недостатній рівень комунікації та інформаційного забезпечення між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та учасниками системи повернення щодо їх прав та гарантій;
- недостатній рівень взаємодії та координації роботи публічних електронних реєстрів, власником яких є держава, у яких здійснюється збір та обробка інформації про учасників системи повернення, що унеможливлює проведення оперативного моніторингу наданих пільг та послуг у режимі реального часу;
- стереотипне сприйняття у суспільстві учасників системи повернення, зокрема тих, які є особами з інвалідністю внаслідок війни;
- ментальні бар’єри у сприйнятті роботодавцями учасників системи повернення, зокрема тих, які мають статус учасника бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни;
- стигматизація учасників системи повернення у суспільстві, їх сегрегація та самосегрегація;
- відсутність ефективних спеціальних програм для здобуття освіти, перепідготовки та підвищення кваліфікації учасниками системи повернення;
- відсутність системного підходу щодо залучення ветеранів війни до сфери української національної та громадянської ідентичності, в тому числі до сфери освітньої діяльності та підготовки громадян усіх вікових категорій до національного спротиву;
- низький рівень заохочення учасників системи повернення до участі у соціально-економічному розвитку територіальних громад;
- високий ризик потрапляння у складні життєві обставини учасників системи повернення через вплив несприятливих зовнішніх та/або внутрішніх чинників;
охорони здоров’я:
- затребуваність послуг з охорони психічного здоров’я для учасників системи повернення та членів їх сімей;
- недостатня кількість лікарів-психологів;
- низький рівень забезпечення учасників системи повернення реабілітаційними послугами;
розвитку економіки, зокрема її регіональної складової:
- неефективність використання компетенцій та компетентностей учасників системи повернення, наявних та здобутих під час проходження служби, під час економічної реінтеграції;
- низький рівень мотивації учасників системи повернення до участі у заходах, спрямованих на економічну реінтеграцію до цивільного життя;
- низький рівень популяризації працевлаштування учасників системи повернення як елементу розвитку корпоративної соціальної відповідальності;
- недостатній рівень нормативно-правового забезпечення для створення умов щодо зайнятості/самозайнятості учасників системи повернення з урахуванням особливостей розвитку регіонального ринку праці, умов провадження підприємницької діяльності учасників системи повернення, відсутність визначеного на законодавчому рівні поняття "ветеранське підприємництво";
- низький рівень поінформованості учасників системи повернення про доступні програми підтримки підприємницьких ініціатив, що реалізуються суб’єктами малого і середнього підприємництва та великими підприємствами, громадськими об’єднаннями;
- відсутність узгодженості між регіональними та місцевими програмами підтримки учасників системи повернення за категоріями, спрямованими, зокрема, на впровадження комплексу заходів з надання соціальних послуг у сфері зайнятості;
- відсутність ефективної координації під час надання послуг з психологічної допомоги, психосоціального супроводу, професійної адаптації та соціальних послуг учасників системи повернення;
- формальний підхід до залучення учасників системи повернення до економічної реінтеграції;
політичного становлення:
- зловживання своїм службовим становищем як посадовими особами надавачів послуг, так і учасниками системи повернення своїми правами;
- використання розгалуженої системи підтримки учасників системи повернення як інструменту політичної маніпуляції;
- недостатній рівень взаємодії центральних, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо вирішення проблемних питань учасників системи повернення;
безпекової складової:
- низький рівень зайнятості;
- маргіналізація як процес руйнування і втрати моральних, економічних, правових, сімейних та інших цінностей;
- збільшення кількості випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі;
- погіршення сімейних стосунків через довготривалу розлуку родини та інше.
За результатами системного аналізу становища учасників системи повернення визначено такі потреби:
необхідність психологічної підтримки;
впровадження єдиної моделі підтримки учасників системи повернення із стандартизованими механізмами надання послуг, показниками ефективності таких послуг;
надання якісних послуг за принципом "рівний рівному", які передбачають підтримку і супровід учасників системи повернення у процесі реінтеграції;
запровадження та розвиток спеціалізованої системи супроводу учасників системи повернення, зокрема, на ринку праці;
збереження потенціалу учасників системи повернення як основи у системі національно-патріотичного та військово-патріотичного виховання майбутніх поколінь та формування ефективного кадрового військового резерву;
врахування у наявній системі військового кадрового менеджменту учасників системи повернення, що включає сукупність принципів, методів, засобів та форм управління персоналом;
імплементація у силах оборони політики залучення, розвитку та утримання людського капіталу до, під час та після проходження військової служби.
Зазначене свідчить про потребу у впровадженні системного та комплексного підходу до формування політики підтримки учасників системи повернення у процесі соціальної реадаптації та реінтеграції.
Стратегія ґрунтується на таких нормативно-правових актах:
Законі України "Про національну безпеку України";
Законі України "Про Національну гвардію України";
Законі України "Про військовий обов’язок і військову службу";
Законі України "Про Збройні Сили України";
Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";
Законі України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";
Законі України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв’язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей";
Законі України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
Законі України "Про соціальні послуги";
Законі України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні";
Законі України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні";
Законі України "Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я";
Законі України "Основи законодавства України про охорону здоров’я";
Законі України "Про зайнятість населення";
Законі України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків";
Законі України "Про запобігання та протидію домашньому насильству";
Законі України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин";
Законі України "Про Державну прикордонну службу України";
Законі України "Про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності";
Законі України "Про фізичну культуру і спорт";
Законі України "Про Службу безпеки України";
Законі України "Про розвідку";
Указі Президента України від 10 грудня 2008 р. № 1153 "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України";
Указі Президента України від 29 грудня 2009 р. № 1115 "Про Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України";
Указі Президента України від 10 серпня 2012 р. № 470 "Про Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Національної гвардії України";
Указі Президента України від 5 травня 2014 р. № 452 "Про Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Служби безпеки України";
Указі Президента України від 31 липня 2015 р. № 463 "Про Положення про проходження військової служби (навчання) військовослужбовцями Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України";
Указі Президента України від 30 грудня 2021 р. № 690 "Про Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби зовнішньої розвідки України";
Указі Президента України від 26 січня 2022 р. № 33 "Про Положення про проходження громадянами України військової служби за контрактом в Управлінні державної охорони України";
постанові Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 р. № 1686 "Про затвердження Державної типової програми реабілітації осіб з інвалідністю";
постанові Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 р. № 757 "Про затвердження Положення про індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю";
постанові Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2012 р. № 321 "Про затвердження Порядку забезпечення допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані такі засоби, їх переліку";
постанові Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 518 "Деякі питання протезування та ортезування виробами підвищеної функціональності за новітніми технологіями та технологіями виготовлення, які відсутні в Україні, та/або спеціальними виробами для занять спортом окремих категорій громадян, які втратили функціональні можливості кінцівки або кінцівок";
постанові Кабінету Міністрів України від 21 червня 2017 р. № 432 "Про затвердження Порядку та умов забезпечення соціальної та професійної адаптації осіб, які звільняються або звільнені з військової служби, з числа ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, членів сімей таких осіб, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України";
постанові Кабінету Міністрів України від 1 червня 2020 р. № 587 "Про організацію надання соціальних послуг";
постанові Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2021 р. № 1268 "Питання організації реабілітації у сфері охорони здоров’я";
постанові Кабінету Міністрів України від 19 січня 2022 р. № 31 "Про затвердження Порядку здійснення реабілітаційних заходів";
постанові Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 р. № 1338 "Деякі питання надання психологічної допомоги ветеранам війни, членам їх сімей та деяким іншим категоріям осіб";
постанові Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2022 р. № 1462 "Деякі питання організації реабілітації у сфері охорони здоров’я";
постанові Кабінету Міністрів України від 18 березня 2024 р. № 307 "Деякі питання ментальної, спортивної, фізичної, психологічної реабілітації та професійної адаптації ветеранів війни, членів їх сімей та деяких інших категорій осіб";
постанові Кабінету Міністрів України від 2 серпня 2024 р. № 881 "Деякі питання забезпечення діяльності фахівців із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб";
постанові Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи";
розпорядженні Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2021 р. № 366 "Про схвалення Національної стратегії із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року";
розпорядженні Кабінету Міністрів України від 18 березня 2024 р. № 244 "Про схвалення Плану України".
Аналіз поточного стану справ, тенденції та обґрунтування щодо необхідності розв’язання виявлених проблем
Відповідно до законодавства для учасників системи повернення визначено перелік державних гарантій, однією з яких є право на соціальну та професійну адаптацію до умов життя в цивільному середовищі за рахунок коштів державного бюджету.
При цьому не враховано комплекс проблем та життєвих змін, з якими стикаються учасники системи повернення, зокрема недостатньо уваги приділяється таким питанням, як стан фізичного та психічного здоров’я, забезпеченість житлом, професійна підготовка (перепідготовка та підвищення кваліфікації з обов’язковим працевлаштуванням), а також рівень задоволеності учасників системи повернення якістю наданої підтримки.
Військова служба передбачає володіння специфічними спеціальностями, цілковите підпорядкування військовим статутам службової діяльності, фізичне і психологічне навантаження, а також ризики для життя та здоров’я військовослужбовців.
Разом з тим значна частина учасників системи повернення потребує відновлення і компенсації функціональних можливостей організму для поліпшення їх фізичного і психологічного стану. Основними проблемами є наявність бар’єрів, а також відсутність належних умов для забезпечення заходів з комплексного відновлення учасників системи повернення.
Рівень забезпечення житлом, зокрема шляхом запровадження фінансово-інвестиційних механізмів, не відповідає реальному запиту учасників системи повернення на отримання такого житла. Зазвичай перебування на квартирному обліку триває десятки років. Причиною є недостатній обсяг фінансування та збільшення чисельності осіб, які перебувають на квартирному обліку.
Стан національної економіки та ринку праці зумовлює потребу в перегляді професійних стандартів, що впливає на зміну стандартів освіти. Існує потреба в утворенні уніфікованої та гнучкої системи повернення, спрямованої на врахування освітнього рівня та компетенцій, наявних та здобутих протягом військової служби.
Трудові гарантії є затребуваними для ветеранів війни після звільнення з військової служби та під час її проходження, а також відіграють важливу роль у реінтеграції до мирного життя.
Для розв’язання виявлених проблем необхідна системна державна підтримка, яка, зокрема, включає активну реабілітацію, реінтеграцію учасників системи повернення, розвиток їх підприємницьких ініціатив забезпечення добробуту.
Прийняття Стратегії сприятиме:
підтримці учасників системи повернення під час проходження служби, а також після їх звільнення відповідно до індивідуальних потреб у різних сферах життя;
забезпеченню формування системи повернення, що відповідатиме індивідуальним потребам учасників системи повернення, з урахуванням потреб територіальних громад;
трансформації механізмів надання психологічної допомоги, професійної адаптації, дозвілля, творчого самовираження та самореалізації у цивільному житті;
побудові перспективної моделі складових сил безпеки та сил оборони; підвищенню привабливості військової служби завдяки подальшій підтримці учасників системи повернення;
створенню умов для побудови учасниками системи повернення такої кар’єри, яка дасть їм можливість використовувати у цивільному житті компетентності, здобуті під час військової служби;
підвищенню вмотивованості громадян до вступу на службу до сил безпеки та оборони з урахуванням подальшого захисту їх прав та інтересів під час повернення з військової служби до цивільного життя;
визнанню українським суспільством внеску учасників системи повернення в обороноздатність держави;
підвищенню рівня соціальної згуртованості, консолідації навколо найвищих національних моральних цінностей, зміцнення почуття національної ідентичності учасників системи повернення в суспільстві.
Мета, стратегічні цілі та показники їх досягнення
Метою Стратегії є формування системи повернення шляхом створення інституційних, соціально-економічних та політичних умов для успішної реабілітації, соціально-економічної та політичної реінтеграції учасників системи повернення з урахуванням їх групових та індивідуальних потреб з метою забезпечення загальноприйнятих норм цивільного життя, а також принципу безбар’єрності.
Стратегія визначає стратегічні цілі, завдання держави, основні заходи та очікувані результати суспільної та економічної реінтеграції у різних сферах суспільного життя учасників системи повернення, у тому числі шляхом надання їм психологічної підтримки, забезпечення комплексної реабілітації, соціальної інтеграції, професійної адаптації, економічної залученості, та здійснення інших заходів, зокрема щодо забезпечення діяльності фахівців із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб.
Стратегічна ціль 1. Створення умов для запровадження системи повернення.
Показник досягнення - розроблено проекти законодавчих актів, які внесено на розгляд Верховної Ради України, та прийнято нормативно-правові та інші акти, які необхідні для виконання вимог законів.
Стратегічна ціль 2. Забезпечення функціонування системи повернення.
Показник досягнення - затверджено уніфіковані стандарти, механізми побудови системи повернення, а також показники практичного виконання законодавчих вимог, що забезпечить надання якісних послуг учасникам системи повернення у територіальних громадах.
Стратегічна ціль 3. Забезпечення необхідної підтримки учасників системи повернення та членів їх сімей для відновлення.
Показник досягнення - 100 відсотків учасників системи повернення, які звернулися за необхідною підтримкою, яка спрямована на їх відновлення, отримали таку підтримку.
Стратегічна ціль 4. Створення умов для забезпечення економічної самостійності учасників системи повернення, зокрема з числа осіб з інвалідністю.
Показник досягнення - 75 відсотків учасників системи повернення, зокрема з числа осіб з інвалідністю, працевлаштовані, відкрили власну справу або проходять навчання/перенавчання для отримання необхідної кваліфікації.
Завдання, спрямовані на досягнення поставлених цілей, етапи реалізації Стратегії та очікувані результати
Досягнення стратегічних цілей Стратегії для розв’язання ключових проблем здійснюється шляхом виконання відповідних завдань.
Для досягнення стратегічної цілі 1 передбачено виконання таких завдань:
визначення стану інфраструктури системи повернення та причин виникнення проблем в учасників системи повернення у ході надання їм послуг суб’єктами інфраструктури;
оновлення законодавства для ефективного впровадження системи повернення;
удосконалення та/або розроблення нормативно-правових актів щодо механізму взаємодії складових сектору безпеки і оборони, Мінветеранів та інших органів державної влади стосовно отримання інформації про учасників системи повернення, яка містить дані, необхідні для формування потреби у наданні послуг, та дані про їх надання під час функціонування системи повернення, зокрема шляхом електронної інформаційної взаємодії з інформаційно-комунікаційними системами та публічними електронними реєстрами органів державної влади;
впровадження системи повернення як елементу стратегії залучення, розвитку та утримання людського капіталу в силах безпеки та оборони;
забезпечення здійснення заходів щодо популяризації системи повернення на всіх рівнях із залученням представників інститутів громадянського суспільства (ветеранської спільноти);
удосконалення механізму задоволення потреб у реабілітаційних послугах у сфері охорони здоров’я;
покращення доступності послуг з охорони психічного здоров’я для учасників системи повернення;
забезпечення доступності пільгового зубопротезування/зуболікування для окремих категорій осіб, які захищають/захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України;
удосконалення та/або розроблення нормативно-правових актів щодо:
- створення сприятливих умов для здобуття освіти учасниками системи повернення з числа бойових медиків, їх професійний і кар’єрний розвиток;
- створення сприятливих умов для започаткування та розвитку ветеранського підприємництва, підвищення його конкурентоспроможності, розв’язання проблем реінтеграції учасників системи повернення;
- створення сприятливих умов для зайнятості учасників системи повернення;
здійснення заходів стосовно повернення з військової служби до цивільного життя учасників системи повернення на базі закладів освіти засобами освіти, спорту та реабілітації.
Очікуваний результат - створено умови для запровадження системи повернення з військової служби до цивільного життя шляхом удосконалення законодавства.
Для досягнення стратегічної цілі 2 передбачено виконання таких завдань:
розбудова системи підтримки учасників системи повернення на основі їх потреб та ресурсів, інституційного та індивідуального планування процесу підтримки реінтеграції;
розроблення та затвердження стандартів із надання послуг у системі повернення;
запровадження дієвої системи моніторингу якості надання послуг у системі повернення та розроблення відповідних критеріїв оцінки їх якості;
проведення комплексного огляду стану впровадження системи повернення.
Очікуваний результат - учасників системи повернення забезпечено якісними послугами з урахуванням їх індивідуальних потреб та актуальності таких послуг.
Для досягнення стратегічної цілі 3 передбачено виконання таких завдань:
запровадження діяльності фахівця із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб;
удосконалення та/або розроблення нормативно-правових актів для забезпечення діяльності центрів ветеранського розвитку;
удосконалення та/або розроблення нормативно-правових актів для забезпечення діяльності ветеранських просторів.
Очікуваний результат - учасники системи повернення забезпечені комплексною підтримкою.
Для досягнення стратегічної цілі 4 передбачено виконання таких завдань:
розроблення законопроекту щодо створення сприятливих умов для забезпечення економічної незалежності учасників системи повернення, зокрема з числа осіб з інвалідністю;
поширення інструментів державної підтримки бізнесу та зайнятості учасників системи повернення, зокрема з числа осіб з інвалідністю;
удосконалення умов для залучення учасників системи повернення до ринку праці, запровадження механізмів стимулювання підтримки роботодавців щодо працевлаштування учасників системи повернення.
Очікуваний результат - учасники системи повернення, зокрема з числа осіб з інвалідністю, які потребували повернення на ринок праці, працевлаштовані, відкрили власну справу або проходять навчання/перенавчання для отримання необхідної кваліфікації.
Реалізація Стратегії здійснюється трьома етапами, що передбачають:
перший етап (2025-2027 роки) - формування законодавчої та інституційної бази для реалізації Стратегії, мереж провайдерів послуг, створення та застосування інструменту впровадження системи повернення за допомогою цифрових технологій, розроблення програм реабілітації та реінтеграції в територіальних громадах, програм територіального розвитку з відновлення економіки та регіонального ринку праці, запровадження діяльності фахівців із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб;
другий етап (2028-2030 роки) - забезпечення доступності послуг з реабілітації, соціальних, психологічних, освітніх та інших послуг, передбачених програмами реінтеграції і програмами територіального розвитку. Залучення учасників системи повернення до підготовки та реалізації програм, проектів та заходів у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності, здійснення заходів із національного спротиву;
третій етап (2031-2033 роки) - масштабування мереж провайдерів послуг, які діють на основі спільних стандартів та політик. Моніторинг та оцінка результатів реалізації Стратегії, удосконалення завдань та заходів, визначених Стратегією.
Порядок реалізації та оцінка виконання Стратегії
Реалізація цієї Стратегії здійснюватиметься шляхом виконання операційних планів заходів з її реалізації у 2025-2027, 2028-2030 і 2031-2033 роках (далі - операційний план заходів), що розробляються Мінветеранів із залученням представників органів державної влади, інститутів громадянського суспільства, міжнародних експертів.
В операційних планах заходів визначаються заходи для виконання визначених Стратегією завдань, відповідальні виконавці, строки та індикатори виконання. Для формування операційних планів заходів, зокрема, використовуються результати моніторингу та аналізу стану реалізації Стратегії.
Моніторинг реалізації Стратегії здійснюється шляхом відстеження, вимірювання фактичних значень показників оцінювання результатів і проведення аналізу їх відхилень від цільових (проміжних) значень.
Результати моніторингу враховуються під час розроблення заходів, спрямованих на досягнення стратегічних цілей, визначених у Стратегії, а також відповідних завдань у системі повернення на плановий період.
Оцінювання результатів реалізації Стратегії порівняно з попередніми періодами починаючи з I кварталу 2026 р. здійснюється за такими показниками:
кількість осіб, які стали учасниками системи повернення, з числа осіб, які звільняються або звільнені з військової служби з числа ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, визначені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
кількість учасників системи повернення, зокрема з числа осіб з інвалідністю, які працевлаштовані або започаткували власну справу (за даними Пенсійного фонду України, ДПС);
кількість учасників системи повернення, які отримували послуги Державної служби зайнятості;
кількість учасників системи повернення, зареєстрованих як юридичні особи та фізичні особи - підприємці;
кількість учасників системи повернення, які отримали послуги з реабілітації, психологічної допомоги;
кількість учасників системи повернення, які пройшли професійну адаптацію;
кількість учасників системи повернення, які підтвердили професійну кваліфікацію, отриману шляхом неформального та інформального навчання;
частка учасників системи повернення, які отримали послуги в центрах ветеранського розвитку;
обсяги залучених фінансових ресурсів для здійснення заходів у системі повернення в розрізі адміністративно-територіальних одиниць (область, район, місто, селище, село, район у місті);
частка учасників системи повернення, охоплених соціальними послугами, відповідно до кількості учасників, у яких виявлено потребу в отриманні таких послуг;
частка учасників системи повернення, які за результатами опитувань повністю або переважно позитивно оцінюють участь у системі повернення.
Під час проведення оцінювання реалізації Стратегії можуть використовуватися адміністративні дані, статистична інформація, результати соціологічних досліджень, опитувань громадської думки, моніторингу дотримання прав і свобод учасників системи повернення, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, інститутами громадянського суспільства та міжнародними організаціями.
Відповідальними за реалізацію Стратегії та її інформаційно-аналітичне забезпечення є центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, інші заінтересовані органи. Центральні та місцеві органи виконавчої влади, а також інші заінтересовані органи, визначені в операційному плані заходів, подають щороку до 1 березня Мінветеранів інформацію про хід реалізації Стратегії та стан виконання операційного плану заходів.
Для сприяння забезпеченню координації дій центральних і місцевих органів виконавчої влади з питань розроблення та впровадження системи повернення з військової служби до цивільного життя діє Міжвідомча робоча група з питань розроблення та впровадження системи переходу від військової служби до цивільного життя, яка утворена постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2021 р. № 1190.
Мінветеранів узагальнює та аналізує отриману інформацію про стан виконання відповідного операційного плану заходів та за результатами готує щорічний звіт про стан реалізації Стратегії.
Оцінювання досягнення цілей Стратегії здійснюється Мінветеранів під час підготовки щорічних звітів про стан реалізації Стратегії у відповідному році з урахуванням основних показників моніторингу реалізації Стратегії.
Мінветеранів щороку до 1 травня подає Кабінетові Міністрів України звіт про стан реалізації Стратегії та оприлюднює його на своєму офіційному веб-сайті.
Фінансове забезпечення реалізації Стратегії
Фінансове забезпечення реалізації Стратегії здійснюється за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів, а також інших не заборонених законодавством джерел.
На державному рівні здійснюються заходи щодо залучення міжнародної технічної допомоги для реалізації Стратегії і забезпечується моніторинг їх цільового використання. Обсяг видатків, необхідних для реалізації Стратегії, визначається щороку під час складення проектів державного та місцевих бюджетів на відповідний рік з урахуванням реальних можливостей.
ЗАТВЕРДЖЕНО
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 31 грудня 2024 р. № 1350-р
ОПЕРАЦІЙНИЙ ПЛАН ЗАХОДІВ
з реалізації у 2025-2027 роках Стратегії формування системи повернення з військової служби до цивільного життя на період до 2033 року
