Про схвалення Концепції Державної цільової соціальної програми "Школа майбутнього" на 2007-2010 роки

1. Схвалити Концепцію Державної цільової соціальної програми "Школа майбутнього" на 2007-2010 роки, що додається.

Визначити МОН державним замовником Програми.

2. МОН розробити та подати у тримісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової соціальної програми "Школа майбутнього" на 2007-2010 роки.

Інтеграція України у світовий простір потребує постійного вдосконалення національної системи загальної середньої освіти, пошуку ефективних шляхів підвищення якості освітніх послуг та розроблення інноваційної моделі навчального закладу "Школа майбутнього" (далі - новітній заклад) - своєрідного еталону організації навчально-виховного процесу в загальноосвітньому навчальному закладі.

Зазначена проблема відповідає пріоритетам державної політики. Зокрема, у Національній доктрині розвитку освіти, затвердженій Указом Президента України від 17 квітня 2002 року N 347, серед концептуальних ідей та поглядів на стратегію і основні напрями розвитку освіти у першій чверті XXI століття наголошено на тому, що мають постійно оновлюватися зміст освіти та організація навчально-виховного процесу відповідно до демократичних цінностей, ринкових засад економіки, сучасних науково-технічних досягнень. В Україні повинні забезпечуватися прискорений інноваційний розвиток освіти, а також створюватися умови для розвитку, самоствердження та реалізації особистості впродовж життя. Для цього необхідно сформувати освітнє середовище з урахуванням інноваційного характеру його розвитку, запитів особистості та потреб суспільства, що сприятиме виконанню завдань з інтеграції національної системи освіти у світовий простір.

Насамперед передбачається створення мережі загальноосвітніх навчальних закладів з високим технологічним рівнем, новітнім навчально-методичним та інформаційним забезпеченням, потужним кадровим потенціалом.

Подібні навчальні заклади (понад 130) під назвою "Школа завтрашнього дня" утворені у більшості країн СНД та Балтії; в них навчаються близько 7 000 учнів. В Україні в останні роки мережа загальноосвітніх навчальних закладів нового типу (гімназії, ліцеї, колегіуми) в цілому залишається сталою: у 2004/05 навчальному році функціонували 479 гімназій, 359 ліцеїв та 37 колегіумів, у 2005/06 - 521, 353 та 41, у 2006/07 відповідно 512, 345 та 41. Проте на сьогодні не всі вони за рівнем матеріально-технічного забезпечення, застосування інформаційних технологій та впровадження інноваційних педагогічних технологій є тими взірцями, до яких повинні підтягуватися всі інші навчальні заклади.

Як показали результати аналізу розвитку освіти, зазнають значних змін мотиваційні фактори навчання, підвищуються вимоги до обсягу і якості освітніх послуг. Сучасний ринок праці вимагає від кандидата на робоче місце не лише глибоких теоретичних знань, а і практичних навичок у певній галузі. Це орієнтує учнів на здобуття освіти, що відповідає їх професійному вибору і новим суспільним вимогам.

Випускник новітнього закладу повинен володіти комплексом різноманітних знань, навичок і особистісних якостей, що дадуть йому змогу стати висококваліфікованим фахівцем, самостійно приймати рішення, бути ініціативним, брати на себе відповідальність та ефективно взаємодіяти з оточенням.

Основними завданнями новітнього закладу повинні бути виховання патріотів, відданих демократичним цінностям, створення сприятливих умов для гармонійного розвитку учнів, їх здібностей, підготовки до самостійного життя.

Передбачається створення і випробування інноваційної моделі стимулювання інвестицій в освітню галузь, формування партнерських економічних відносин між державою, місцевою громадою та суб'єктами господарювання.

Особливого значення набуває впровадження нових форм освітньої діяльності - особистісно-орієнтованого навчання, системної диференціації та індивідуалізації навчального і виховного процесу, приведення державних стандартів освіти у відповідність з нормами світового співтовариства.

Неповна відповідність якості освітніх послуг сучасним вимогам спричинена:

моральною та фізичною застарілістю матеріально-технічної, науково-дослідної та експериментальної бази;

формалізацією моделей виховної роботи з учнями та недостатньою спрямованістю на розвиток національної свідомості і опанування загальнолюдських морально-етичних цінностей;

низьким рівнем упровадження різних видів підтримки учнів, які потребують соціальної допомоги, та учнів з особливими потребами розвитку.

Розроблення і прийняття Державної цільової соціальної програми (далі - Програма) необхідне для забезпечення інноваційного розвитку освіти.

Мета Програми полягає в удосконаленні механізму надання освітніх послуг, випробуванні інноваційних моделей новітніх закладів, діяльність яких спрямовуватиметься на випереджувальний характер розвитку системи освіти.

Основними завданнями Програми є:

підвищення якості освітніх послуг шляхом створення навчально-виховних осередків;

удосконалення системи виховання людини високої моралі та культури;

створення і випробування інноваційної моделі новітнього закладу, забезпечення його науково-методичним супроводженням та матеріально-технічним оснащенням;

забезпечення рівного доступу громадян до здобуття високоякісної освіти;

створення умов для оптимального вибору учнями новітніх закладів майбутньої професії відповідно до індивідуальних особливостей, здібностей учнів з урахуванням потреб ринку праці, формування в них прагнення до трудової діяльності, професійної самореалізації;

упровадження педагогічних новацій і технологій.

Положення Програми ґрунтуються на засадах Конституції України, Національної доктрини розвитку освіти, Законах України "Про освіту", "Про дошкільну освіту", "Про загальну середню освіту", "Про позашкільну освіту", "Про професійно-технічну освіту", "Про вищу освіту", "Про охорону дитинства", Державної програми "Вчитель", Конвенції ООН про права дитини та інших нормативних документах.

Обмежений обсяг фінансування галузі освіти призвів до погіршення стану її матеріально-технічної бази, що уповільнює роботу з упровадження сучасних інноваційних технологій та засобів навчання.

Проблема може розв'язуватися за двома варіантами.

Перший варіант передбачає збереження нинішнього обсягу бюджетного фінансування, що дасть змогу вдосконалити нормативно-правову базу, провести наукові дослідження, розробити і впровадити індивідуальні програми та інноваційні методики і технології навчання та виховання учнівської молоді.

Однак зазначений варіант не дасть можливості забезпечити виконання в повному обсязі основних завдань Програми.

Другий варіант, що є оптимальним, передбачає поєднання державної підтримки і участі органів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання у створенні та випробуванні інноваційної моделі новітнього закладу у шести регіонах, забезпечення науково-методичним супроводженням та матеріально-технічним оснащенням.

Для виконання Програми необхідно:

удосконалити нормативно-правову базу;

розробити проектно-технічну документацію для спорудження шкільних приміщень або їх реконструкції;

здійснити підготовку навчальних програм з предметів, спецкурсів і факультативів варіантної складової навчального плану;

розробити технічні засоби навчання;

забезпечити навчально-виховний процес у новітніх закладах підручниками і посібниками, технічним обладнанням;

провести пошук альтернативних шляхів ефективної реалізації творчих здобутків учнів;

створити ефективну систему профорієнтаційної роботи з учнями;

забезпечити наступність між дошкільною та початковою ланками освіти шляхом утворення центрів адаптації дітей дошкільного віку до навчання у школі, надання консультаційної допомоги батькам;

здійснити інформатизацію та комп'ютеризацію навчально-виховного процесу, удосконалити систему підготовки (перепідготовки) педагогічних кадрів;

організувати поширення досвіду роботи педагогічного колективу новітнього закладу.

Програму планується виконати двома етапами.

На першому етапі (2007-2008 роки) передбачається забезпечити:

удосконалення нормативно-правової бази;

розроблення проектно-технічної документації для спорудження шкільних приміщень або їх реконструкції;

визначення умов оплати праці педагогічних працівників новітнього закладу;

формування педагогічних колективів;

організацію функціонування новітніх закладів;

упровадження передових інформаційних технологій;

підготовку і видання навчально-методичної літератури, утворення інформаційно-бібліотечних центрів підвищення освітнього рівня учнів та педагогів;

розроблення системи профорієнтаційної роботи з учнями.

На другому етапі (2009-2010 роки) передбачається забезпечити:

налагодження зв'язків з міжнародними організаціями та навчальними закладами, робота яких спрямована на розроблення сучасних педагогічних технологій, участь у реалізації міжнародних навчальних проектів і діяльності молодіжних організацій;

залучення учнів новітніх закладів до участі у всеукраїнських олімпіадах, конкурсах, турнірах і фестивалях;

випробування системи профорієнтаційної роботи з учнями;

започаткування щорічного проведення відповідних наукових конференцій з проблем функціонування новітнього закладу;

висвітлення у засобах масової інформації досягнень новітнього закладу, поширення кращого досвіду педагогічних і науково-педагогічних працівників;

організацію і проведення відповідних наукових конференцій, семінарів, засідань за круглим столом;

підготовку і публікацію науково-методичних видань з питань функціонування новітнього закладу.

Фінансування заходів Програми здійснюватиметься за рахунок коштів, передбачених у державному та місцевих бюджетах, інших джерел.

Реалізація Програми дасть можливість отримати такі вагомі соціальні результати:

виховання патріотів, відданих демократичним цінностям;

підвищення якості освітніх послуг;

створення і випробування інноваційної моделі новітнього закладу;

організація навчання відповідно до потреб конкретної особистості;

створення умов для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку;

розвиток в учнів здатності вільно висловлювати свою думку, формувати власні погляди, суспільну активність;

створення і випробування інноваційної моделі, стимулювання інвестицій в освітню галузь, формування партнерських економічних відносин між державою, місцевою громадою та суб'єктами господарювання;

поширення досвіду роботи новітнього закладу.