вживають заходів щодо розширення мережі реабілітаційних закладів, у тому числі шляхом створення недержавних реабілітаційних закладів;
організують виконання державних програм у сфері реабілітації осіб з інвалідністю;
( Абзац четвертий статті 11 виключено на підставі Закону № 139-IX від 02.10.2019 )
створюють умови для забезпечення осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, виходячи з їхніх потреб та відповідно до рекомендацій медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування, лікарсько-консультативних комісій, допоміжними засобами реабілітації, медичними виробами та реабілітаційними послугами відповідно до законодавства;
( Абзац п'ятий статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4213-VI від 22.12.2011; в редакції Закону № 4170-IX від 19.12.2024 )
створюють умови для розвитку творчих здібностей осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, занять фізичною культурою і спортом осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю;
затверджують положення (статути) реабілітаційних закладів комунальної форми власності, погоджують положення (статути) реабілітаційних закладів недержавної форми власності;
організують підготовку і підвищення кваліфікації кадрів з реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, роботу з науково-методичного забезпечення реабілітаційних закладів;
забезпечують реалізацію державних програм, розробляють з урахуванням соціально-економічних, демографічних та інших особливостей і фінансують регіональні, місцеві програми зазначеного напряму;
сприяють роботі громадських організацій, у тому числі громадських організацій осіб з інвалідністю, залучають їх до співпраці та партнерства у цій сфері;
беруть участь у створенні і підтримці міжвідомчого інформаційного простору з проблем інвалідності;
організують інформування осіб з інвалідністю про зміни у законодавстві про реабілітацію осіб з інвалідністю.
Розділ III
СИСТЕМА РЕАБІЛІТАЦІЇ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ, ДІТЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ
Стаття 12. Структура системи реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю
Систему реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю складають:
органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління системою реабілітації осіб з інвалідністю;
реабілітаційні заклади незалежно від відомчого підпорядкування, типу і форми власності;
будинки дитини - заклади дошкільної освіти системи охорони здоров’я для дітей з фізичними та/або інтелектуальними порушеннями віком до чотирьох років незалежно від відомчого підпорядкування, типу і форми власності;
заклади дошкільної освіти (ясла-садки) комбінованого типу для дітей віком від двох місяців до шести (семи) років, у складі яких можуть бути групи загального розвитку, компенсуючого типу, сімейні, прогулянкові, в яких забезпечується дошкільна освіта з урахуванням стану здоров’я дітей, їх розумового, психологічного, фізичного розвитку, незалежно від відомчого підпорядкування, типу і форми власності;
заклади дошкільної освіти (центри розвитку дитини) системи освіти, в яких забезпечуються фізичний, розумовий і психологічний розвиток, корекція психологічного і фізичного розвитку, оздоровлення дітей, які відвідують інші заклади освіти чи виховуються вдома;
спеціальні заклади освіти – спеціальні заклади загальної середньої освіти та навчально-реабілітаційні центри для дітей, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку;
заклади, які належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері соціального захисту населення та охорони здоров’я;
заклади та установи незалежно від типу та форми власності, що надають соціальні послуги;
реабілітаційні відділення санаторно-курортних закладів;
протезно-ортопедичні підприємства незалежно від відомчого підпорядкування, типу і форми власності;
установи культури, санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій осіб з інвалідністю;
академічні та галузеві науково-дослідні, науково-методичні установи, які беруть участь у здійсненні державної політики у сфері реабілітації осіб з інвалідністю.
( Стаття 12 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5462-VI від 16.10.2012, № 2671-VIII від 17.01.2019, № 341-IX від 05.12.2019; текст статті 12 в редакції Закону № 1848-IX від 02.11.2021 )
Стаття 13. Типи реабілітаційних закладів
Реабілітаційні заклади залежно від змісту реабілітаційних заходів, які вони здійснюють, відносяться до таких типів:
реабілітації у сфері охорони здоров’я;
медико-соціальної реабілітації;
соціальної реабілітації;
психолого-педагогічної реабілітації;
професійної реабілітації;
трудової реабілітації;
фізкультурно-спортивної реабілітації.
Реабілітаційні заклади можуть бути змішаного типу.
( Стаття 13 в редакції Закону № 1053-IX від 03.12.2020 - вводиться в дію з 30.06.2021 )
Стаття 14. Створення та припинення діяльності реабілітаційних закладів
Реабілітаційні заклади в Україні створюються на основі державної, комунальної і приватної власності, а також шляхом об'єднання майна різних форм власності.
Порядок створення, реорганізації та ліквідації реабілітаційних закладів встановлюється законом.
Потреба в державних реабілітаційних закладах визначається відповідно до соціально-економічних і демографічних потреб України та її регіонів центральними органами виконавчої влади в межах своїх повноважень. Рішення про їх створення приймаються Кабінетом Міністрів України, міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади.
( Частина третя статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 )
Потребу в комунальних реабілітаційних закладах визначають місцеві органи виконавчої влади. Рішення про їх створення приймаються органами місцевого самоврядування.
Реабілітаційні заклади, засновані на приватній власності (в тому числі власності громадських організацій), можуть надавати реабілітаційні послуги на професійній основі за рахунок власних коштів, залучених коштів або коштів державного чи місцевих бюджетів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Реабілітаційні заклади незалежно від свого статусу і відомчої підпорядкованості забезпечують якість реабілітації (абілітації) відповідно до державних соціальних нормативів у сфері реабілітації, критеріїв і вимог до реабілітаційних заходів.
( Частину сьому статті 14 виключено на підставі Закону № 4213-VI від 22.12.2011 )
Стаття 15. Державні соціальні нормативи у сфері реабілітації
( Стаття 15 набирає чинності з 1 січня 2007 року згідно з пунктом 1 розділу IX цього Закону )
Державні соціальні нормативи у сфері реабілітації осіб з інвалідністю встановлюють вимоги до змісту та обсягу реабілітаційних заходів з відновлення та компенсації обмежених функціональних можливостей особи з інвалідністю з урахуванням оцінки стану її здоров'я щодо здатності до самообслуговування, самостійного пересування, спілкування, контролювання своєї поведінки, навчання і зайняття трудовою діяльністю.
( Частина перша статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2249-VIII від 19.12.2017 )
Державні соціальні нормативи у сфері реабілітації осіб з інвалідністю розробляються центральними органами виконавчої влади у межах їх повноважень, за участю реабілітаційних закладів, відповідних науково-дослідних установ, на основі наукових досліджень.
Стаття 16. Державна типова програма реабілітації осіб з інвалідністю
Державна типова програма реабілітації осіб з інвалідністю встановлює гарантований державою перелік послуг з реабілітації у сфері охорони здоров’я (узгоджених із Державним типовим планом реабілітації), психолого-педагогічної, професійної, трудової, фізкультурно-спортивної, побутової і соціальної реабілітації, допоміжних засобів реабілітації, медичних виробів (медичних виробів), які надаються особі з інвалідністю, дитині з інвалідністю з урахуванням фактичних потреб, залежно від результатів реабілітаційного обстеження безоплатно або на пільгових умовах.
( Частина перша статті 16 в редакції Закону № 1053-IX від 03.12.2020 - вводиться в дію з 30.06.2021 )
Державна типова програма реабілітації осіб з інвалідністю і порядок її реалізації затверджуються Кабінетом Міністрів України з обов’язковим проведенням консультацій з громадськістю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
( Частина друга статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 341-IX від 05.12.2019; в редакції Закону № 4170-IX від 19.12.2024 )
Державна типова програма реабілітації осіб з інвалідністю і порядок її реалізації затверджуються Кабінетом Міністрів України за погодженням Ради у справах осіб з інвалідністю.
( Частина третя статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2249-VIII від 19.12.2017; в редакції Закону № 4170-IX від 19.12.2024 )
Розділ IV
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ЗАКЛАДІВ
Стаття 17. Організація реабілітаційного процесу
Реабілітаційний процес включає такі складові:
заходи з реабілітації у сфері охорони здоров’я, протезування, ортезування, санаторно-курортного лікування;
( Абзац другий частини першої статті 17 в редакції Закону № 1053-IX від 03.12.2020 - вводиться в дію з 30.06.2021 )
медико-соціальна, соціальна, психологічна, психолого-педагогічна, професійна, трудова, фізкультурно-спортивна реабілітація, соціальна адаптація;
( Абзац третій частини першої статті 17 в редакції Закону № 1053-IX від 03.12.2020 - вводиться в дію з 30.06.2021 )
забезпечення допоміжними засобами реабілітації, медичними виробами;
освіта, професійна орієнтація, сприяння в працевлаштуванні, виробнича адаптація;
фізкультурно-спортивні заходи, оздоровлення.
Реабілітаційні установи, реабілітаційні заклади, відділення, підрозділи здійснюють комплексну реабілітацію осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю шляхом реалізації заходів з реабілітації у сфері охорони здоров’я, соціально-економічних, психологічних, педагогічних, професійних та інших реабілітаційних заходів, спрямованих на відновлення чи максимально можливу компенсацію обмежень повсякденного функціонування, відновлення здоров’я та трудових навичок осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, корекцію психічних процесів, здобуття такими особами освіти, їх трудову зайнятість незалежно від категорії і причин інвалідності.
( Частина друга статті 17 в редакції Закону № 1053-IX від 03.12.2020 - вводиться в дію з 30.06.2021 )
Реабілітаційні заклади можуть створювати реабілітаційні комісії, до складу яких входять провідні фахівці реабілітаційного закладу та представники місцевих органів виконавчої влади відповідно до типу реабілітаційного закладу.
Реабілітаційні комісії здійснюють:
планування навчально-виховної та корекційно-відновлювальної роботи, контроль за її ефективністю;
визначення реабілітаційних технологій, строків і тривалості проходження реабілітації особою з інвалідністю, дитиною з інвалідністю відповідно до їх індивідуальної програми реабілітації з урахуванням реабілітаційного потенціалу особи з інвалідністю та реабілітаційного прогнозу;
контроль за виконанням індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю;
забезпечення послідовності, комплексності і безперервності виконання реабілітаційних заходів, оцінку їх результатів та ефективності;
внесення змін до індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю у разі необхідності її оперативного коригування;
затвердження висновку про виконання індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю.
Стаття 18. Організація медичного обслуговування в реабілітаційних закладах
Заклади охорони здоров'я проводять медичний огляд осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, які проходять реабілітацію, моніторинг і корекцію стану здоров'я, здійснення лікувально-профілактичних заходів.
Особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю, які проходять реабілітацію в реабілітаційних закладах державної і комунальної форм власності, надається безоплатне медичне обслуговування.
Контроль за станом здоров'я осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, які проходять реабілітацію, покладається на структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій незалежно від відомчого підпорядкування реабілітаційних закладів, їх типу і форми власності.
( Частина третя статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 )
Порядок організації і перелік медичних послуг, що надаються реабілітаційними закладами державної і комунальної форм власності, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 19. Організація психологічної підтримки в реабілітаційних закладах
Для організації психологічної підтримки і супроводу осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, їх сімей у реабілітаційних закладах може створюватися психологічна служба.
На психологічну службу покладаються функції щодо:
забезпечення єдності психолого-педагогічних і медико-соціальних рекомендацій, професійного відбору та професійного навчання;
діагностики та розвитку задатків і здібностей до професії;
формування свідомого підходу до вибору (зміни) професії, спеціальності, виду та місця трудової діяльності відповідно до стану здоров'я, індивідуальних особливостей і потреб галузей економіки;
створення сприятливих психологічних умов для розвитку задатків, здібностей, професійно важливих якостей особистості;
психологічного супроводу та систематичної психологічної підтримки в процесі професійної адаптації після працевлаштування;
забезпечення психологічної підтримки та супроводу сім'ї особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю;
участі у підготовці та перепідготовці спеціалістів для реабілітаційних закладів.
Особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю, які проходять реабілітацію в реабілітаційних закладах державної і комунальної форм власності, послуги психологічних служб надаються безоплатно.
Стаття 20. Організація харчування в реабілітаційних закладах
Організація та відповідальність за якість харчування в реабілітаційних закладах незалежно від відомчого підпорядкування, типу, форми власності покладається на засновників (власників) і керівників реабілітаційних закладів.
Харчування осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, які проходять реабілітацію в реабілітаційних закладах державної і комунальної форм власності, здійснюється безоплатно.
Порядок організації і норми харчування осіб, які проходять реабілітацію в реабілітаційних закладах, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 21. Наукове і методичне забезпечення реабілітаційних закладів
Наукове і методичне забезпечення реабілітаційних закладів державної і комунальної форм власності здійснюють центральні органи виконавчої влади, які в межах своїх повноважень беруть участь у формуванні і реалізації державної соціальної політики та/або здійснюють заходи з реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю.
( Частина перша статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 )
Наукові дослідження у сфері реабілітації осіб з інвалідністю на замовлення центральних органів виконавчої влади здійснюють Національна академія наук України, Академія медичних наук України, Академія педагогічних наук України, академічні, галузеві науково-дослідні інститути, інші науково-методичні установи. Наукові дослідження у реабілітаційній галузі мають ґрунтуватися на моделі Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я.
( Частина друга статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1053-IX від 03.12.2020 - вводиться в дію з 30.06.2021 )
Стаття 22. Кадрове забезпечення реабілітаційних закладів
Навантаження, тривалість і режим робочого часу, тривалість і види відпусток працівників реабілітаційних закладів державної і комунальної форм власності встановлюються відповідно до нормативно-правових актів і не залежать від відомчої підпорядкованості, типу реабілітаційних закладів.
Умови оплати праці працівників реабілітаційних закладів державної і комунальної форм власності визначаються згідно із законодавством незалежно від відомчої підпорядкованості.
Умови оплати праці та штатна чисельність працівників недержавних реабілітаційних закладів, заснованих на приватній власності (у тому числі власності громадських організацій), встановлюються власником (засновником).
Розділ V
СКЛАДОВІ СИСТЕМИ РЕАБІЛІТАЦІЇ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ
Стаття 23. Індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю
Індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю формується за результатами комплексної оцінки обмежень повсякденного функціонування та складається з окремих частин, що відображають результати комплексної оцінки обмежень повсякденного функціонування у сфері охорони здоров’я, соціальній, освітній cферах, сфері зайнятості та сфері фізичної культури та спорту.
( Зміни до частини першої статті 23, внесені Законом України № 4158-IX від 18.12.2024, внести неможливо (відсутні слова, що потрібно замінити) )
Кожна частина індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю розробляється за участю та погоджується особою з інвалідністю. Таке погодження є також згодою особи на обробку, зберігання та передачу відомостей між інформаційними системами, де їх сформовано.
Інформація з індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю відображається в електронному кабінеті такої особи веб-порталу електронних послуг Міністерства соціальної політики у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю має містити індивідуальний перелік способів та засобів адаптації середовища, надання яких має забезпечити повноцінне життя та соціальну активність особи з інвалідністю. Забезпечення реалізації та фінансування заходів, передбачених індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю, може здійснюватися в рамках гарантованих державою послуг за рахунок коштів державного бюджету, загальнообов’язкового державного соціального страхування, місцевих бюджетів, коштів роботодавців та з інших джерел, не заборонених законодавством.
Індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю в цілому або окрему частину такої програми може бути переглянуто за зверненням особи з інвалідністю (її законного представника).
У разі істотної зміни стану здоров’я особи з інвалідністю індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю в цілому або окрему частину такої програми може бути переглянуто поза встановленими термінами за ініціативою суб’єктів, відповідальних за складення відповідних частин.
Контроль за ефективністю виконання індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю в межах своїх повноважень здійснюють суб’єкти, що відповідальні за складення відповідних частин, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, розпорядники відповідних коштів.
Індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю є обов’язковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними закладами, підприємствами, установами, організаціями, в яких навчається, працює або перебуває особа з інвалідністю, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.
Особа з інвалідністю (її законний представник) має право відмовитися від будь-якого виду, форми та обсягу способів та засобів адаптації середовища, передбачених її індивідуальною програмою реабілітації, від її частини або від усієї програми.
Особа з інвалідністю (її законний представник) має право брати участь у виборі та погоджувати індивідуальний перелік способів та засобів адаптації середовища в межах її індивідуальної програми реабілітації у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Положення про індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, порядок її фінансування в частині забезпечення гарантованих державою заходів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
( Стаття 23 із змінами, внесеними згідно із Законами № 4213-VI від 22.12.2011, № 2249-VIII від 19.12.2017, № 1053-IX від 03.12.2020, № 3911-IX від 21.08.2024; в редакції Закону № 4170-IX від 19.12.2024 )
Стаття 23-1. Індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю
Індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю розробляється лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я на основі індивідуального реабілітаційного плану, відповідно до Державної типової програми реабілітації осіб з інвалідністю з обов’язковим залученням дитини з інвалідністю та її законного представника і має бути погоджена дитиною з інвалідністю або її законним представником. Визначення конкретних видів, обсягів, методів і термінів проведення реабілітаційних заходів, які повинні бути здійснені стосовно дитини з інвалідністю, кошторис витрат за рахунок бюджетних коштів чи загальнообов’язкового державного соціального страхування, а також контроль за виконанням індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю в межах своїх повноважень здійснюють лікарсько-консультативні комісії закладів охорони здоров’я, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, заклади освіти, служба зайнятості, реабілітаційні заклади, розпорядники відповідних коштів.
Обсяг реабілітаційних заходів, що передбачається індивідуальною програмою реабілітації дитини з інвалідністю, не може бути меншим за обсяг, передбачений Державною типовою програмою реабілітації осіб з інвалідністю.
Індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю є обов’язковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними закладами, підприємствами, установами, організаціями, в яких здобуває освіту або перебуває дитина з інвалідністю, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.
Законний представник дитини з інвалідністю зобов’язаний брати участь у виборі та погоджувати призначення конкретних допоміжних засобів реабілітації, медичних виробів, реабілітаційних послуг, соціальних послуг і санаторно-курортного лікування тощо в межах індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Положення про індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю, порядок її фінансування та реалізації затверджуються Кабінетом Міністрів України.
( Закон доповнено статтею 23-1 згідно із Законом № 4170-IX від 19.12.2024 )
Стаття 24. Види реабілітаційних заходів
Відповідно до Державної типової програми реабілітації осіб з інвалідністю можуть здійснюватися такі види реабілітаційних заходів щодо осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю:
заходи з реабілітації у сфері охорони здоров’я, що передбачають медикаментозне лікування в рамках компетенцій лікаря фізичної та реабілітаційної медицини, фізичну терапію, ерготерапію, терапію мови та мовлення, забезпечення протезуванням, ортезуванням, допоміжними засобами реабілітації, медичними виробами (медичними виробами) відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я;
( Абзац другий статті 24 в редакції Закону № 1053-IX від 03.12.2020 - вводиться в дію з 30.06.2021 )( Абзац третій статті 24 виключено на підставі Закону № 1053-IX від 03.12.2020 - вводиться в дію з 30.06.2021 )
психологічні, які мають на меті психокорекцію якостей і функцій особи з інвалідністю, її мотивації до повсякденного функціонування та праці, профілактику негативних психічних станів, навчання прийомів і методів психологічної саморегуляції;
( Абзац четвертий статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2249-VIII від 19.12.2017 )
професійні, які передбачають сприяння у професійному навчанні і професійній адаптації;
трудові, які передбачають раціональне працевлаштування і психологічну підтримку в процесі професійної адаптації до виробничих умов;
соціальні, які передбачають соціально-побутову адаптацію і соціально-середовищну орієнтацію, забезпечення допоміжними засобами реабілітації, медичними виробами;
( Абзац сьомий статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2671-VIII від 17.01.2019 )
психолого-педагогічні, які передбачають психологічну і педагогічну корекцію розвитку;
фізкультурно-спортивні, які передбачають фізкультурно-спортивну підготовку та адаптацію, організацію і проведення фізкультурно-оздоровчих і спортивних занять.
Стаття 25. Форми реабілітаційних заходів
Основними формами реабілітаційних заходів є:
надання реабілітаційних послуг;
забезпечення допоміжними засобами реабілітації, медичними виробами;
матеріальне забезпечення.
Реабілітаційні послуги надаються особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю в установах і закладах системи реабілітації осіб з інвалідністю, а також у разі потреби за місцем проживання особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю.
Для забезпечення догляду за особою з інвалідністю, дитиною з інвалідністю з важкими формами інвалідності у разі тимчасової відсутності осіб, які доглядають за нею (під час хвороби, відпустки, у вихідні дні), органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування створюють відділення тимчасового перебування осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю при установах соціального обслуговування, реабілітаційних закладах, а також можуть створювати будинки тимчасового перебування осіб з інвалідністю.
( Частина третя статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2249-VIII від 19.12.2017 )
Порядок здійснення реабілітаційних заходів визначається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, інших центральних органів виконавчої влади в межах їх повноважень.
( Частина четверта статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 341-IX від 05.12.2019 )
Стаття 26. Засоби реабілітації осіб з інвалідністю
( Стаття 26 набирає чинності з 1 січня 2007 року згідно з пунктом 1 розділу IX цього Закону )
Держава гарантує розробку, виробництво допоміжних засобів реабілітації та закупівлю автомобіля, медичних виробів та забезпечення ними осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю для соціальної адаптації, полегшення умов праці і побуту, спілкування осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, поширює інформацію про таку продукцію.
( Частина перша статті 26 в редакції Закону № 4064-VI від 18.11.2011 )
Допоміжними засобами реабілітації є будь-які зовнішні вироби (включаючи пристрої, обладнання, прилади чи програмне забезпечення), спеціально виготовлені або загальнодоступні, основною метою яких є підтримка або поліпшення функціонування та незалежності особи та сприяння її добробуту. Допоміжні засоби реабілітації також використовуються для запобігання порушенням та виникненню вторинних станів здоров’я та є об’єктом регулювання технічних регламентів щодо медичних виробів.
( Частина друга статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4213-VI від 22.12.2011; в редакції Законів № 1848-IX від 02.11.2021, № 1962-IX від 15.12.2021 )
Допоміжні засоби реабілітації, визначені виробником для застосування з метою забезпечення профілактики, лікування або полегшення перебігу хвороби в разі захворювання, діагностики, моніторингу, лікування, полегшення стану особи та його компенсації, дослідження, заміни, видозмінювання або підтримування анатомії чи фізіологічного процесу і основна передбачувана дія яких в організмі або на організм людини не досягається за допомогою фармакологічних, імунологічних або метаболічних засобів, є об’єктом регулювання технічних регламентів щодо медичних виробів.
( Частина третя статті 26 в редакції Законів № 1848-IX від 02.11.2021, № 3911-IX від 21.08.2024 )( Частину четверту статті 26 виключено на підставі Закону № 3911-IX від 21.08.2024 )
Потреба в забезпеченні осіб з інвалідністю допоміжними засобами реабілітації, медичними виробами визначається в рамках оцінювання повсякденного функціонування або відповідно до Закону України "Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я" та Основ законодавства України про охорону здоров’яна підставі медичних показань і протипоказань, а також соціальних критеріїв.
( У статтю 26 включено частину четверту згідно із Законом № 4170-IX від 19.12.2024 )
За медичними показаннями встановлюється необхідність надання особі з інвалідністю допоміжних засобів реабілітації, медичних виробів, що забезпечують компенсацію або усунення стійких обмежень повсякденного функціонування особи з інвалідністю.
За соціальними критеріями встановлюється необхідність надання особі з інвалідністю допоміжних засобів реабілітації, медичних виробів для відновлення втрачених або придбання нових професійних знань, навичок та умінь, соціальної адаптації, занять фізичною культурою і спортом, задоволення духовних потреб, дозвілля.
Облік осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, які забезпечуються допоміжними засобами реабілітації, медичними виробами, автомобілем, у межах повноважень здійснюють місцева державна адміністрація і охорони здоров'я.
( Частина сьома статті 26 в редакції Закону № 4064-VI від 18.11.2011 )( Частину восьму статті 26 виключено на підставі Закону № 1848-IX від 02.11.2021 )
Безкоштовне забезпечення допоміжними засобами реабілітації осіб з інвалідністю, послуги післягарантійного ремонту, грошова допомога для оплати вартості виданих виробів та наданих послуг шляхом безготівкового перерахунку коштів, а також перелік допоміжних засобів реабілітації та порядок забезпечення ними осіб з інвалідністю здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
( Частина дев'ята статті 26 в редакції Законів № 4064-VI від 18.11.2011, № 1962-IX від 15.12.2021 )
Діти з інвалідністю мають пріоритетне право на забезпечення допоміжними засобами реабілітації, медичними виробами.
Допоміжні засоби реабілітації та комплектуючі до них, що випускаються в умовах серійного виробництва, мають відповідати вимогам технічного регламенту.
( Частина одинадцята статті 26 в редакції Законів № 124-VIII від 15.01.2015, № 2740-VIII від 06.06.2019, № 1962-IX від 15.12.2021 )( Частину дванадцяту статті 26 виключено на підставі Закону № 124-VIII від 15.01.2015 )
У разі реалізації продукції, що не відповідає технічному регламенту, виробник (продавець) несе відповідальність згідно із законом.
( Частина тринадцята статті 26 в редакції Законів № 2740-VIII від 06.06.2019, № 1962-IX від 15.12.2021 )
Протезно-ортопедичні підприємства здійснюють розробку, виробництво, реалізацію допоміжних засобів реабілітації, медичних виробів, що компенсують чи відновлюють порушені або втрачені функції організму, а також надають послуги з обслуговування і ремонту зазначеної продукції.
Протезно-ортопедичні підприємства користуються режимом найбільшого сприяння, що полягає у наданні пільг з оподаткування, виділенні земельних ділянок і виробничих приміщень, які перебувають у державній або комунальній власності, у визначеному законом порядку.
( Частина п'ятнадцята статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4064-VI від 18.11.2011 )( Частину шістнадцяту статті 26 виключено на підставі Закону № 139-IX від 02.10.2019 )( Частину сімнадцяту статті 26 виключено на підставі Закону № 139-IX від 02.10.2019 )( Зміни до частини сімнадцятої статті 26 див. в Законі № 341-IX від 05.12.2019 )
Стаття 27. Виплата грошових компенсацій при реалізації індивідуальних програм реабілітації осіб з інвалідністю
Грошові компенсації особам з інвалідністю, на дітей з інвалідністю при реалізації індивідуальних програм реабілітації осіб з інвалідністю виплачуються у випадках, коли передбачений індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю і Державною типовою програмою реабілітації осіб з інвалідністю засіб або послуга реабілітації, які повинні бути надані особі з інвалідністю, дитині з інвалідністю безоплатно, не можуть бути надані чи якщо особа з інвалідністю (законний представник дитини з інвалідністю) придбала відповідний засіб або оплатила послугу за власний рахунок.
( Частина перша статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2249-VIII від 19.12.2017 )
Зазначені грошові компенсації призначають і виплачують місцеві державні адміністрації з урахуванням дотримання особою з інвалідністю індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю.
Розміри грошових компенсацій особам з інвалідністю, на дітей з інвалідністю визначаються відповідно до вартості допоміжних засобів та/або послуг реабілітації, медичних виробів, які повинні бути надані особі з інвалідністю, дитині з інвалідністю безоплатно або на пільгових умовах згідно з Державною типовою програмою реабілітації осіб з інвалідністю.
Порядок виплати і розміри грошових компенсацій на послуги з реконструктивної хірургії та ендопротезування, допоміжні засоби реабілітації, медичні вироби, послуги з реабілітації, професійної освіти при реалізації індивідуальних програм реабілітації осіб з інвалідністю визначаються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 28. Виплата грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування
Грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля та на транспортне обслуговування виплачуються особам з інвалідністю, на дітей з інвалідністю, які відповідно до законодавства мають право на забезпечення автомобілем.
Грошова компенсація на транспортне обслуговування виплачується особам з інвалідністю, законним представникам недієздатних осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, які перебувають на обліку для одержання автомобілів, а також які мають право на забезпечення автомобілями і за власним бажанням відмовилися від їх одержання і бажають отримувати грошову компенсацію чи які не одержали автомобілі у зв'язку з протипоказаннями для їх керування.
( Частина друга статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1848-IX від 02.11.2021 )
Після одержання особою з інвалідністю, законним представником недієздатної особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю автомобіля виплата їй грошової компенсації на транспортне обслуговування припиняється і виплачується грошова компенсація на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля.
( Частина третя статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2249-VIII від 19.12.2017, № 1848-IX від 02.11.2021 )
Грошова компенсація на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів виплачується особам з інвалідністю, законним представникам недієздатних осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, які забезпечені автомобілями безоплатно чи на пільгових умовах або які мають право на забезпечення автомобілем безоплатно чи на пільгових умовах, але не одержали його і користуються автомобілями, придбаними за власні кошти.
( Частина четверта статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1848-IX від 02.11.2021 )
Грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля та на транспортне обслуговування призначають і виплачують місцева державна адміністрація.
Порядок виплати і розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування визначаються Кабінетом Міністрів України.
( Дію статті 29 зупинено на 2026 рік згідно із Законом № 4695-IX від 03.12.2025 )( Дію статті 29 зупинено на 2025 рік згідно із Законом № 4059-IX від 19.11.2024 ) ( Дію статті 29 зупинено на 2024 рік згідно із Законом № 3460-IX від 09.11.2023 )
Виплата грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки та компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування
Грошова компенсація замість санаторно-курортної путівки і компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування виплачується особам з інвалідністю, законним представникам дітей з інвалідністю на підставі медичних рекомендацій відповідно до законодавства, що визначає їх право на безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням.
Грошову компенсацію замість санаторно-курортної путівки і компенсацію вартості самостійного санаторно-курортного лікування призначає і виплачує місцевий орган виконавчої влади, який відповідно до своїх повноважень забезпечує санаторно-курортне лікування осіб з інвалідністю, категорії яких визначені законом.
Порядок виплати і розміри грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки і компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 30. Учасники реабілітаційного процесу
Учасниками реабілітаційного процесу є:
педагогічні, соціальні, музичні працівники, лікарі фізичної та реабілітаційної медицини, фізичні терапевти, ерготерапевти, терапевти мови та мовлення, протезисти-ортезисти, психологи, психотерапевти, сестри медичні з реабілітації, асистенти фізичних терапевтів, асистенти ерготерапевтів, спортивні тренери, майстри виробничого навчання реабілітаційної установи, перекладачі жестової мови, тифлопедагоги, інструктори з мобільності та інші фахівці, пов’язані з реабілітаційним процесом;
( Абзац другий статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4213-VI від 22.12.2011; в редакції Закону № 1053-IX від 03.12.2020 - вводиться в дію з 30.06.2021 )
мультидисциплінарні реабілітаційні команди (склад мультидисциплінарної реабілітаційної команди повинен відповідати потребам особи, яка проходить реабілітацію);
( Статтю 30 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 1053-IX від 03.12.2020 - вводиться в дію з 30.06.2021 )
особи з інвалідністю, діти з інвалідністю, які проходять реабілітацію;
законні представники осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю.
Стаття 31. Основні права осіб з інвалідністю при проведенні реабілітації
При здійсненні реабілітаційних заходів особи з інвалідністю мають право на:
поважливе і гуманне ставлення з боку працівників реабілітаційних закладів;
вибір виду реабілітації і реабілітаційного закладу;
отримання інформації про свої права, обов'язки, умови та форми здійснення реабілітаційних заходів;
відмову від реабілітаційних заходів;
конфіденційність інформації особистого характеру, в тому числі стосовно особливостей і характеру ураження здоров'я;
захист своїх прав і законних інтересів, у тому числі в судовому порядку.
Особи з інвалідністю, законні представники дітей з інвалідністю мають право брати участь у розробці реабілітаційних заходів. Законні представники дітей з інвалідністю мають право брати участь у процесі проведення реабілітаційних заходів.
При здійсненні реабілітаційних заходів діти з інвалідністю користуються всіма правами, визначеними в цій статті для осіб з інвалідністю. Права дітей з інвалідністю реалізуються за рішенням чи за участі їх законних представників.
Особи з інвалідністю, діти з інвалідністю, які проходять реабілітацію в реабілітаційних закладах, забезпечуються реабілітаційними закладами безоплатним транспортним обслуговуванням у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
( Частина четверта статті 31 в редакції Закону № 2078-VIII від 06.06.2017; із змінами, внесеними згідно із Законом № 341-IX від 05.12.2019 )
Стаття 32. Порядок і умови отримання реабілітаційних послуг
Особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю, у тому числі з важкими формами інвалідності, які потребують реабілітації відповідно до висновків медико-соціальних комісій, створюються необхідні умови для отримання реабілітаційних послуг.
Для отримання реабілітаційних послуг, визначених індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю, в реабілітаційному закладі державної або комунальної форми власності особа з інвалідністю, законний представник дитини з інвалідністю повинна/повинен звернутися з письмовою заявою до місцевої державної адміністрації за місцем проживання.
( Частина друга статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2249-VIII від 19.12.2017 )
Для отримання реабілітаційних послуг у недержавному реабілітаційному закладі особа з інвалідністю, законний представник дитини з інвалідністю повинна/повинен звернутися до цього реабілітаційного закладу.
( Частина третя статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2249-VIII від 19.12.2017 )
У разі неможливості реабілітації особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю в Україні і за наявності відповідних коштів центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах соціального захисту населення, охорони здоров'я, в межах своїх повноважень приймають рішення про направлення особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю на реабілітацію за кордон.
( Частина четверта статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5462-VI від 16.10.2012, № 341-IX від 05.12.2019 )
Стаття 33. Реабілітація у сфері охорони здоров’я
Реабілітація у сфері охорони здоров’я осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю здійснюється відповідно до Закону України "Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я". Особи з інвалідністю, діти з інвалідністю з важкими формами інвалідності, які згідно з медичним висновком потребують постійного стороннього догляду, забезпечуються медичним патронажем (повсякденною допомогою) за місцем проживання (вдома). У разі необхідності медичний патронаж здійснюють виїзні реабілітаційні бригади.
( Стаття 33 в редакції Закону № 1053-IX від 03.12.2020 - вводиться в дію з 30.06.2021 )
Стаття 34. Рання реабілітація дітей з інвалідністю
Рання реабілітація дітей з інвалідністю раннього віку (до 7 років) спрямовується на зменшення або подолання фізичних, психічних розладів та інтелектуальних вад, набуття побутових та соціальних навичок, розвиток здібностей, поступову повну або часткову інтеграцію в суспільство.
Рання реабілітація забезпечує комплексний підхід до дитини з інвалідністю, який полягає в поєднанні різних видів та форм реабілітації, передбачає залучення до реабілітаційного процесу батьків або осіб, які їх замінюють, включає соціальну, психологічну, освітню, консультативну допомогу сім'ям, в яких виховуються діти з інвалідністю, за місцем їх проживання (вдома).
Рання реабілітація дітей з інвалідністю здійснюється відповідно до їх індивідуальних програм реабілітації і супроводжується медичним і психологічним спостереженням за ними.
( Статтю 35 виключено на підставі Закону № 1053-IX від 03.12.2020 - вводиться в дію з 30.06.2021 )
Стаття 36. Психологічна реабілітація
Психологічна реабілітація здійснюється за наявності психологічних проблем, пов'язаних з інвалідністю особи, у тому числі у сім'ї, та у випадках виявлення порушень та/або відхилень у психічній діяльності, поведінці особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю.
Медико-соціальні експертні комісії (лікарсько-консультативні комісії закладів охорони здоров’я - щодо дітей з інвалідністю) або реабілітаційні заклади проводять психологічну діагностику особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, визначають в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю методи, засоби, строки і процедуру їх психологічної реабілітації (консультування, корекції, профілактики, професійної освіти), організують психопрофілактичну та психокорекційну роботу з сім'єю особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю.
( Частина друга статті 36 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2249-VIII від 19.12.2017 )
При здійсненні психологічної реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю з відхиленнями у психічній сфері навчають прийомів, методів саморегуляції, самовиховання, самонавчання з метою зниження в реальних умовах повсякденного функціонування негативних психічних станів, формування позитивних мотивацій, соціальних установок на життя та професію.
Стаття 37. Соціальна реабілітація
Соціальна реабілітація (абілітація) спрямовується на оптимізацію і коригування ставлення осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю до своїх вад, становища в сім'ї та суспільстві, виховання у них навичок до самообслуговування, адаптацію в навколишньому середовищі.
Соціальна реабілітація (абілітація) передбачає навчання особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю основних соціальних навичок (особиста гігієна, самообслуговування, пересування, спілкування тощо), пристосування побутових умов до потреб особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, педагогічну корекцію для осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю з метою вироблення та підтримання навичок автономного проживання, стереотипів безпечної поведінки, опанування навичками захисту власних прав та інтересів, самоаналізу та отримання навичок позитивного сприйняття себе та оточуючих, навичок спілкування, забезпечення автономного проживання у суспільстві з необхідною підтримкою (соціальний, медичний, юридичний супровід, побутові послуги), протезування, ортезування, забезпечення осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю допоміжними засобами реабілітації, санаторно-курортне лікування відповідно до медичних показань.
( Частина друга статті 37 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2671-VIII від 17.01.2019 )
Особи з інвалідністю, діти з інвалідністю з важкими формами інвалідності, які згідно з медичним висновком потребують постійного стороннього догляду, забезпечуються соціальним, педагогічним і психологічним патронажем (повсякденною допомогою) за місцем проживання (вдома). У разі необхідності послуги з соціального і педагогічного патронажу надають виїзні реабілітаційні бригади.
Соціальна реабілітація здійснюється відповідно до індивідуальних програм реабілітації особи з інвалідністю та в разі необхідності супроводжується медичним спостереженням за особами з інвалідністю, дітьми з інвалідністю.
Стаття 38. Професійна реабілітація
Професійна реабілітація передбачає відновлення знижених або втрачених професійних функцій, відбір професії та адаптацію до неї особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, поновлення трудової діяльності особи з інвалідністю в колишній або в новій професії.
Професійна реабілітація включає заходи із забезпечення зайнятості осіб з інвалідністю, експертизи потенційних професійних здібностей, професійної орієнтації, професійної підготовки, підготовки робочого місця, професійно-виробничої адаптації, раціонального працевлаштування, динамічного контролю за раціональністю працевлаштування і успішністю професійно-виробничої адаптації.
Професійна реабілітація (професійний відбір, професійна орієнтація, професійна освіта, професійні підготовка, перепідготовка, перекваліфікація, раціональне працевлаштування) спрямовується на забезпечення конкурентоспроможності особи з інвалідністю на ринку праці і її трудового влаштування як у звичайних виробничих умовах, так і у спеціально створених умовах праці.
( Частина третя статті 38 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2249-VIII від 19.12.2017 )
Професійна орієнтація осіб з інвалідністю у працездатному віці, дітей з інвалідністю здійснюється відповідно до індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю для підвищення їх конкурентоспроможності на ринку праці, визначення можливостей до професійної підготовки, перепідготовки і наступного працевлаштування.
Послуги з професійної орієнтації дітям з інвалідністю надають спеціальні заклади освіти за участю, у разі необхідності, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, реабілітаційних закладів.
( Частина п'ята статті 38 із змінами, внесеними згідно із Законами № 878-VI від 15.01.2009, № 1848-IX від 02.11.2021 )
Професійну орієнтацію осіб з інвалідністю у працездатному віці, які мають бажання працювати і зареєстровані у державній службі зайнятості, може здійснювати державна служба зайнятості.
Держава гарантує особам з інвалідністю право на безоплатне отримання професійної освіти і пов'язане з цим обслуговування відповідно до індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю.
Особи з інвалідністю, діти з інвалідністю з важкими формами інвалідності, які потребують спеціальних умов для одержання професійної освіти, за своїм бажанням можуть навчатися у спеціальних закладах освіти чи в закладах освіти загального типу, де створюються відповідні умови згідно з державними соціальними нормативами, та у разі необхідності - за навчальними програмами, адаптованими для навчання осіб, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку.
У разі неможливості здійснювати професійну освіту осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю у загальних і спеціальних закладах освіти їх навчання організовується (за їх згодою або за згодою їх законних представників) вдома за індивідуальними навчальними планами, якщо ця форма допускається змістом професійного навчання за визначеною спеціальністю.
Професійна підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, може здійснюватися державною службою зайнятості і підприємствами, установами, закладами, з якими державною службою зайнятості укладені договори.
Професійна реабілітація осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю здійснюється відповідно до індивідуальних програм реабілітації осіб з інвалідністю та в разі необхідності супроводжується медичним спостереженням за ними.
( Статтю 39 виключено на підставі Закону № 4219-IX від 15.01.2025 )
Стаття 40. Фізкультурно-спортивна реабілітація
Фізкультурно-спортивна реабілітація спрямовується на підвищення рухової активності, оздоровлення, формування компенсаторних функцій організму і позитивної мотивації в осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю до суспільної адаптації.
Фізкультурно-спортивну реабілітацію, проведення з особами з інвалідністю, дітьми з інвалідністю фізкультурно-оздоровчих і спортивних заходів організовують центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах соціального захисту населення, освіти, молоді, фізичної культури та спорту.
( Частина друга статті 40 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5462-VI від 16.10.2012, № 341-IX від 05.12.2019 )
Особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю послуги з фізкультурно-спортивної реабілітації реабілітаційними закладами державної і комунальної форм власності надаються безоплатно.
Фізкультурно-спортивна реабілітація осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю здійснюється відповідно до їх індивідуальних програм реабілітації та супроводжується медичним спостереженням за ними.
Розділ VI
ФІНАНСОВЕ ТА ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ РЕАБІЛІТАЦІЇ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ, ДІТЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ
Стаття 41. Інформаційне забезпечення системи реабілітації осіб з інвалідністю
Інформаційні ресурси у сфері реабілітації осіб з інвалідністю формуються у вигляді централізованого банку даних з проблем інвалідності, що містить дані про реабілітаційні заклади, характер і причини інвалідності, освітній і професійний рівень осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, склад сім'ї, рівень доходів, потребу і забезпечення допоміжними засобами реабілітації, медичними виробами, реабілітаційними послугами, санаторно-курортним лікуванням, автомобілем тощо.
( Частина перша статті 41 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4213-VI від 22.12.2011 )
Інформаційні ресурси у сфері реабілітації осіб з інвалідністю формуються і підтримуються в межах своїх повноважень:
на центральному рівні - центральними органами виконавчої влади, які беруть участь у здійсненні державної політики у сфері реабілітації осіб з інвалідністю;
на місцевому рівні - органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим, відповідними підрозділами обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій та органами місцевого самоврядування.
( Абзаци третій та четвертий частини другої статті 41 замінено одним абзацом згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 )
Одержання, використання, поширення та зберігання конфіденційних даних, що містяться в інформаційних ресурсах, здійснюється з дотриманням вимог законодавства.
На підставі даних інформаційних ресурсів органи виконавчої влади здійснюють соціальний моніторинг, планування і прогнозування потреб осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю у допоміжних засобах реабілітації, медичних виробах та реабілітаційних послугах.
( Частина четверта статті 41 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4213-VI від 22.12.2011 )
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування забезпечують доступ осіб з інвалідністю до інформаційних ресурсів щодо законодавчо визначених прав осіб з інвалідністю на реабілітацію, наявних можливостей для отримання реабілітаційних засобів і послуг, продукції протезно-ортопедичних підприємств, яка пройшла оцінку відповідності вимогам технічних регламентів або національних стандартів, тощо.
( Частина п'ята статті 41 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2740-VIII від 06.06.2019 )
Стаття 42. Фінансове забезпечення системи реабілітації осіб з інвалідністю
Фінансування заходів з реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, витрат на утримання реабілітаційних закладів здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, цільових страхових фондів, засновників реабілітаційних закладів, добровільних пожертвувань та інших джерел, передбачених законом.
Щорічно при формуванні державного і місцевих бюджетів визначаються видатки на реалізацію індивідуальних програм реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, а також на функціонування реабілітаційних закладів - для відповідних розпорядників коштів.
Стаття 43. Звітність з питань реабілітації осіб з інвалідністю
Оцінка результатів державної соціальної політики у сфері реабілітації осіб з інвалідністю, аналіз діяльності органів виконавчої влади, закладів охорони здоров'я, закладів освіти, реабілітаційних закладів, протезно-ортопедичних підприємств здійснюється на підставі звітних показників, що ґрунтуються на моделі Міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я.
( Частина перша статті 43 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1053-IX від 03.12.2020 - вводиться в дію з 30.06.2021 )
Центральні органи виконавчої влади в межах своїх повноважень розробляють і затверджують звітні показники діяльності місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій, закладів, а також форми і терміни подання ними звітів.
( Частина друга статті 43 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 )
Розділ VII
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
Стаття 44. Організація міжнародного співробітництва
Міжнародне співробітництво у вирішенні проблем, пов'язаних з реабілітацією осіб з інвалідністю, здійснюється центральними органами виконавчої влади, які беруть участь у здійсненні державної політики у сфері реабілітації осіб з інвалідністю, місцевими органами виконавчої влади, громадськими організаціями осіб з інвалідністю у порядку, визначеному законом та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
( Стаття 44 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 )
Розділ VIII
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО РЕАБІЛІТАЦІЮ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ
Стаття 45. Відповідальність за порушення законодавства про реабілітацію осіб з інвалідністю
Особи, винні у порушенні законодавства про реабілітацію осіб з інвалідністю, несуть відповідальність згідно із законом.
Розділ IX
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2006 року, крім статей 15 і 26, які набирають чинності з 1 січня 2007 року.
2. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:
подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;
забезпечити прийняття нормативно-правових актів, спрямованих на реалізацію цього Закону;
забезпечити реалізацію статей 27-29 цього Закону шляхом поетапного фінансового забезпечення відповідних видатків;
розробити державну програму розвитку системи реабілітації осіб з інвалідністю та порядок розміщення державного замовлення на надання реабілітаційних послуг особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю.
| Президент України | В.ЮЩЕНКО |
| м. Київ 6 жовтня 2005 року № 2961-IV | |