Про недержавне пенсійне забезпечення

Верховна Рада України Закон від 09.07.2003 №1057-IV
Реквізити

Видавник: Верховна Рада України

Тип Закон

Дата 09.07.2003

Номер 1057-IV

Статус Діє

Редакції
01.07.2021 внесення змін (закон від 19.06.2020 N 738-IX /738-20/) 03.07.2020 внесення змін (закон від 17.06.2020 N 720-IX /720-20/) 01.07.2020 внесення змін (закон від 12.09.2019 N 79-IX /79-20/) 04.11.2018 внесення змін (закон від 02.10.2018 N 2581-VIII /2581-19/) 06.01.2018 внесення змін (закон від 16.11.2017 N 2210-VIII /2210-19/) 11.10.2017 внесення змін (закон від 03.10.2017 N 2148-VIII /2148-19/) 20.07.2014 внесення змін (закон від 05.06.2014 N 1323-VII /1323-18/) 11.10.2013 внесення змін (закон від 06.07.2012 N 5178-VI /5178-17/) 09.12.2012 внесення змін (закон від 16.10.2012 N 5462-VI /5462-17/) 06.12.2012 внесення змін (закон від 20.11.2012 N 5492-VI /5492-17/) 18.07.2012 внесення змін (закон від 22.12.2011 N 4225-VI /4225-17/) 17.06.2012 внесення змін (закон від 24.05.2012 N 4841-VI /4841-17/) 12.05.2012 внесення змін (закон від 22.12.2011 N 4270-VI /4270-17/) 01.10.2011 внесення змін (закон від 08.07.2011 N 3668-VI /3668-17/) 07.08.2011 внесення змін (закон від 07.07.2011 N 3610-VI /3610-17/) 27.07.2010 внесення змін (закон від 01.07.2010 N 2388-VI /2388-17/) 27.07.2010 внесення змін (закон від 01.07.2010 N 2393-VI /2393-17/) 07.05.2009 внесення змін (закон від 16.04.2009 N 1276-VI /1276-17/) 14.01.2006 внесення змін (закон від 15.12.2005 N 3201-IV /3201-15/) 09.07.2003 прийняття
Документ підготовлено в системі iplex
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про недержавне пенсійне забезпечення
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 47-48, ст.372 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 3201-IV від 15.12.2005, ВВР, 2006, N 13, ст.110 N 1276-VI від 16.04.2009, ВВР, 2009, N 38, ст.535 N 2388-VI від 01.07.2010, ВВР, 2010, N 37, ст.496 N 2393-VI від 01.07.2010, ВВР, 2010, N 38, ст.505 N 3610-VI від 07.07.2011, ВВР, 2012, N 7, ст.53 N 3668-VI від 08.07.2011, ВВР, 2012, N 12-13, ст.82 ) ( У тексті Закону, крім розділу XII "Прикінцеві положення", слова "Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку", "Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України" в усіх відмінках замінено відповідно словами "Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку" та "національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг" у відповідному відмінку згідно із Законом N 3610-VI від 07.07.2011 )
Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади недержавного пенсійного забезпечення в Україні та регулює правовідносини, пов'язані з цим видом діяльності.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення понять
У цьому Законі поняття вживаються в такому значенні:
адміністратор недержавного пенсійного фонду (далі - адміністратор) - юридична особа, що здійснює адміністрування недержавних пенсійних фондів на умовах цього Закону;
ануїтет - періодичні пенсійні виплати, які здійснюються з установленими інтервалами часу до того моменту, поки не настане певна подія, визначена у відповідному договорі;
відкритий пенсійний фонд - недержавний пенсійний фонд, учасниками якого можуть бути будь-які фізичні особи незалежно від місця та характеру їх роботи;
вкладник недержавного пенсійного фонду (далі - вкладник фонду) - особа, яка сплачує пенсійні внески на користь учасника шляхом перерахування грошових коштів до недержавного пенсійного фонду відповідно до умов пенсійного контракту та закону;
( Абзац п'ятий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3668-VI від 08.07.2011 )
власний капітал - різниця між сукупною вартістю активів юридичної особи та вартістю її зобов'язань перед третіми особами;
діяльність з недержавного пенсійного забезпечення - сукупність організаційних, юридичних та інших передбачених законодавством дій, спрямованих на здійснення недержавного пенсійного забезпечення фізичних осіб;
діяльність з управління активами - професійна діяльність, визначена законодавством про цінні папери та фондовий ринок;
довічна пенсія (довічний ануїтет) - пенсійні виплати, які здійснюються страховою організацією на підставі договору страхування довічної пенсії протягом життя фізичної особи періодично після досягнення нею пенсійного віку відповідно до законодавства про страхування;
зберігач пенсійного фонду (далі - зберігач) - банк, який провадить депозитарну діяльність зберігача цінних паперів та відповідає вимогам цього Закону;
інвестиційна декларація - документ, який визначає інвестиційну політику недержавного пенсійного фонду, основні напрями та обмеження інвестування активів недержавних пенсійних фондів відповідно до цього Закону;
індивідуальний пенсійний рахунок - персоніфікований рахунок учасника пенсійного фонду, який ведеться в системі персоніфікованого обліку у визначеному цим Законом порядку з метою обліку накопичених на користь учасника пенсійних коштів;
компанія з управління активами - юридична особа, яка провадить професійну діяльність з управління активами на підставі відповідної ліцензії на провадження такої діяльності;
корпоративний пенсійний фонд - недержавний пенсійний фонд, засновником якого є юридична особа-роботодавець або декілька юридичних осіб-роботодавців та до якого можуть приєднуватися роботодавці-платники. Учасниками цього фонду можуть бути виключно фізичні особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з роботодавцями-засновниками та роботодавцями - платниками цього фонду;
недержавний пенсійний фонд (далі - пенсійний фонд) - юридична особа, створена відповідно до цього Закону, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду у визначеному цим Законом порядку;
недержавний пенсійний фонд - суб'єкт другого рівня системи пенсійного забезпечення - недержавний пенсійний фонд, який створений та діє відповідно до законодавства про недержавне пенсійне забезпечення, відповідає вимогам цього Закону для отримання ліцензії на надання послуг у накопичувальній системі пенсійного страхування (далі - пенсійний фонд - суб'єкт другого рівня);
( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3668-VI від 08.07.2011 )
одиниця пенсійних активів - показник системи персоніфікованого обліку, який застосовується для визначення суми пенсійних коштів, що належать учасникові пенсійного фонду та обліковуються на його індивідуальному пенсійному рахунку в пенсійному фонді;
( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3668-VI від 08.07.2011 )
одноразова пенсійна виплата - пенсійна виплата, що здійснюється одноразово у порядку та у випадках, визначених цим Законом;
пенсійна виплата - грошова виплата учасникові недержавного пенсійного забезпечення або його спадкоємцям, що здійснюється за рахунок накопичених у недержавному пенсійному фонді та облікованих на індивідуальному пенсійному рахунку грошових коштів у випадках, передбачених цим Законом;
пенсійна схема - документ, який визначає умови та порядок недержавного пенсійного забезпечення учасників фонду;
пенсійний контракт - договір між пенсійним фондом та його вкладником, згідно з яким здійснюється недержавне пенсійне забезпечення учасника (учасників) фонду за визначеною пенсійною схемою;
пенсійні активи - активи пенсійного фонду, страхової організації, банківської установи, сформовані відповідно до цього Закону, за рахунок яких здійснюються пенсійні виплати;
пенсійні депозитні рахунки - вкладні (депозитні) рахунки фізичних осіб, що відкриваються банківськими установами з урахуванням умов, установлених законодавством, для накопичення заощаджень на виплату пенсії;
пенсійні кошти - сума зобов'язань у грошовому виразі пенсійного фонду перед його учасниками, страхової організації перед застрахованими особами згідно з договорами страхування довічної пенсії або банківської установи перед вкладниками, які відкрили пенсійні депозитні рахунки;
пенсія на визначений строк - пенсійні виплати, що здійснюються періодично протягом визначеного строку у порядку та у випадках, визначених цим Законом;
персоніфікований облік - збирання, оброблення, систематизація та зберігання передбаченої законодавством про пенсійне забезпечення і цим Законом інформації про учасників недержавного пенсійного забезпечення, відомостей про визначення їх прав на пенсійні виплати за рахунок коштів, накопичених на їх користь, а також для обчислення розміру цих виплат;
пов'язана особа юридичної особи (далі - пов'язана особа):
юридична особа, що здійснює контроль за відповідною юридичною особою або контролюється відповідною юридичною особою, чи перебуває під спільним контролем з такою юридичною особою;
фізична особа або члени її сім'ї, які здійснюють контроль за відповідною юридичною особою (членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік (дружина), діти або батьки як фізичної особи, так і її чоловіка (дружини), а також чоловіка (дружини) будь-кого з дітей або батьків фізичної особи);
посадова особа відповідної юридичної особи, яка уповноважена виконувати від імені такої юридичної особи юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин, а також члени сім'ї такої посадової особи.
Під здійсненням контролю в цьому Законі слід розуміти володіння безпосередньо або через пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій), що становить не менш як 20 відсотків статутного капіталу юридичної особи, або управління найбільшою кількістю голосів у органі управління юридичної особи. Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного капіталу юридичної особи (голосів у органі управління) визначається як загальний обсяг корпоративних прав, що належать такій фізичній особі, членам її сім'ї та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї;
професійний пенсійний фонд - недержавний пенсійний фонд, засновником (засновниками) якого можуть бути об'єднання юридичних осіб-роботодавців, об'єднання фізичних осіб, включаючи професійні спілки (об'єднання професійних спілок), або фізичні особи, пов'язані за родом їх професійної діяльності (занять). Учасниками такого фонду можуть бути виключно фізичні особи, пов'язані за родом їх професійної діяльності (занять), визначеної у статуті фонду;
резервний фонд - фонд грошових коштів, створений відповідно до цього Закону та законів України, що регулюють діяльність господарських товариств, адміністратором, компанією з управління активами з метою відшкодування можливих збитків учасників пенсійних фондів унаслідок неналежного виконання зобов'язань перед ними або порушення законодавства відповідними суб'єктами недержавного пенсійного забезпечення;
роботодавець - власник підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності або уповноважений ним орган чи фізична особа, яка відповідно до законодавства використовує найману працю;
роботодавець - платник корпоративного пенсійного фонду (далі - роботодавець-платник) - роботодавець, який визнає статут уже створеного корпоративного пенсійного фонду, виявив бажання перераховувати грошові кошти на користь своїх працівників до такого фонду на підставі договору, укладеного ним з радою цього пенсійного фонду;
саморегулівна організація адміністраторів недержавних пенсійних фондів - неприбуткова організація (непідприємницьке товариство), що створюється з метою встановлення професійних стандартів діяльності з адміністрування недержавних пенсійних фондів, захисту та представлення інтересів своїх членів, а також учасників недержавних пенсійних фондів;
страхова організація - страховик, який отримав ліцензію на страхування життя;
учасник накопичувальної системи пенсійного страхування - фізична особа, яка сплачує страхові внески до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та прийняла рішення про спрямування цих внесків до пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня у порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3668-VI від 08.07.2011 )
учасник недержавного пенсійного забезпечення - фізична особа, на користь якої сплачуються пенсійні внески до пенсійного фонду, страхової організації або на пенсійний депозитний рахунок до банківської установи і яка має право на недержавне пенсійне забезпечення на умовах і в порядку, визначених пенсійним контрактом, договором страхування або договором про відкриття пенсійного депозитного рахунку та цим Законом;
учасник недержавного пенсійного фонду (далі - учасник фонду) - фізична особа, на користь якої сплачуються пенсійні внески до недержавного пенсійного фонду;
чиста вартість одиниці пенсійних внесків - розрахункова вартість одиниці пенсійних внесків, що визначається шляхом ділення чистої вартості активів пенсійного фонду на загальну кількість одиниць пенсійних внесків на день підрахунку. Чиста вартість одиниці пенсійних внесків на день надходження першого пенсійного внеску до пенсійного фонду встановлюється у розмірі 1 гривня;
чиста вартість активів пенсійного фонду - різниця між вартістю активів пенсійного фонду на день проведення підрахунку та загальною сумою зобов'язань пенсійного фонду, що підлягають виконанню на день проведення підрахунку.
Стаття 2. Система недержавного пенсійного забезпечення
1. Система недержавного пенсійного забезпечення - це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.
2. Суб'єктами недержавного пенсійного забезпечення є:
недержавні пенсійні фонди;
страхові організації, які уклали договори страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті;
банківські установи, які уклали договори про відкриття пенсійних депозитних рахунків;
вкладники та учасники пенсійних фондів, учасники накопичувальної системи пенсійного страхування;
( Абзац п'ятий частини другої статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3668-VI від 08.07.2011 )
вкладники пенсійних депозитних рахунків;
фізичні та юридичні особи, які уклали договори страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті;
засновники пенсійних фондів;
роботодавці - платники корпоративних пенсійних фондів;
саморегулівні організації суб'єктів, які надають послуги у сфері недержавного пенсійного забезпечення;
органи державного нагляду і контролю у сфері недержавного пенсійного забезпечення;
адміністратори пенсійних фондів;
компанії з управління активами;
зберігачі;
аудитори;
особи, які надають консультаційні та агентські послуги відповідно до цього Закону.
3. Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється:
пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів відповідно до цього Закону;
страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду відповідно до цього Закону та законодавства про страхування;
банківськими установами відповідно до цього Закону та законодавства про банківську діяльність шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, що встановлюється згідно із законом.
Стаття 3. Законодавство про недержавне пенсійне забезпечення
Законодавство про недержавне пенсійне забезпечення складається з цього Закону, законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, законів України "Про страхування", "Про банки і банківську діяльність", "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)", "Про цінні папери і фондову біржу", "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цього Закону.
Стаття 4. Принципи недержавного пенсійного забезпечення
1. Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється на принципах:
законодавчого визначення умов недержавного пенсійного забезпечення;
заінтересованості фізичних осіб у недержавному пенсійному забезпеченні;
добровільності створення пенсійних фондів юридичними та фізичними особами, об'єднаннями фізичних осіб та об'єднаннями юридичних осіб;
добровільної участі фізичних осіб у системі недержавного пенсійного забезпечення та вибору виду пенсійної виплати, крім випадків, передбачених цим Законом;
добровільності прийняття роботодавцем рішення про здійснення пенсійних внесків на користь своїх працівників до системи недержавного пенсійного забезпечення;
економічної заінтересованості роботодавця у здійсненні пенсійних внесків на користь своїх працівників до системи недержавного пенсійного забезпечення;
неможливості необґрунтованої відмови роботодавця від здійснення пенсійних внесків до системи недержавного пенсійного забезпечення на користь своїх працівників, якщо роботодавець розпочав здійснення таких пенсійних внесків;
рівноправності всіх учасників пенсійного фонду, які беруть участь в одній пенсійній схемі;
розмежування та відокремлення активів пенсійного фонду від активів інших суб'єктів недержавного пенсійного забезпечення та накопичувального пенсійного страхування з метою захисту майнових прав учасників пенсійного фонду та унеможливлення банкрутства пенсійного фонду;
( Абзац десятий частини першої статті 4 в редакції Закону N 3668-VI від 08.07.2011 )
визначення розміру пенсійної виплати залежно від суми пенсійних коштів, облікованих на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду або застрахованої особи;
гарантування фізичним особам реалізації прав, наданих їм цим Законом;
цільового та ефективного використання пенсійних коштів;
державного регулювання розміру тарифів на послуги, що надаються у системі недержавного пенсійного забезпечення;
відповідальності суб'єктів системи недержавного пенсійного забезпечення за порушення норм, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами;
державного регулювання діяльності з недержавного пенсійного забезпечення та нагляду за його здійсненням.
Стаття 5. Аудиторські перевірки у сфері недержавного пенсійного забезпечення
1. Планові аудиторські перевірки діяльності пенсійних фондів, адміністраторів, компаній з управління активами, зберігачів, страхових організацій та банків, що надають послуги у сфері недержавного пенсійного забезпечення, проводяться не рідше ніж один раз на рік за рахунок юридичних осіб, що перевіряються. Результати аудиторських перевірок підлягають опублікуванню в порядку, визначеному цим Законом.
2. Аудиторська перевірка проводиться аудитором, який має право на провадження аудиторської діяльності і займається виключно наданням аудиторських послуг згідно із законодавством.
Аудиторська перевірка проводиться згідно із законодавством на підставі договору, який укладається між аудитором та юридичною особою, що перевіряється.
Один і той же аудитор не може провадити перевірку двох і більше юридичних осіб, що надають послуги одному й тому ж пенсійному фонду. Аудитор не може проводити перевірку суб'єктів недержавного пенсійного забезпечення та вищезазначених юридичних осіб, якщо він або його засновник (засновники) володіють часткою (паєм, акціями) у статутному капіталі цих суб'єктів (юридичних осіб) або їх засновника (засновників).
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, встановлює вимоги до аудиторів, які здійснюють аудит юридичних осіб - суб'єктів недержавного пенсійного забезпечення.
3. При поданні річної звітності національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, і Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку адміністратор і компанія з управління активами обов'язково додають до зазначеної звітності копію аудиторського висновку встановленого зразка.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національний банк України і Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку в межах своєї компетенції мають право організувати перевірку діяльності пенсійного фонду, адміністратора, компанії з управління активами, зберігача, страхової організації та банківської установи, що надають послуги у сфері недержавного пенсійного забезпечення, самостійно або із залученням аудитора. Оплата таких перевірок не може здійснюватися за рахунок особи, що перевіряється.
Розділ II
НЕДЕРЖАВНЕ ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ, ЩО ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ПЕНСІЙНИМИ ФОНДАМИ
Стаття 6. Недержавні пенсійні фонди та їх види
1. Недержавні пенсійні фонди створюються на підставі рішення засновників та не мають на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу між засновниками.
2. Недержавне пенсійне забезпечення є для пенсійних фондів виключним видом діяльності. Провадження пенсійними фондами іншої діяльності, не передбаченої цим Законом, забороняється.
3. Активи пенсійного фонду (пенсійні активи) формуються за рахунок внесків до пенсійного фонду (пенсійних внесків) та прибутку (збитку) від інвестування пенсійних внесків.
4. За видами пенсійні фонди можуть утворюватися як відкриті пенсійні фонди, корпоративні пенсійні фонди та професійні пенсійні фонди.
Пенсійним фондам забороняється змінювати їх вид та найменування, зазначені у статуті пенсійного фонду, після реєстрації національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
5. Дозволяється приєднання та злиття декількох пенсійних фондів однакового виду. Забороняється проводити реорганізацію будь-яких пенсійних фондів шляхом поділу чи виділення, а також приєднання, злиття пенсійних фондів різних видів.
6. Пенсійний фонд має власне найменування, в якому повинні бути зазначені вид фонду, слова "недержавний пенсійний фонд" або "пенсійний фонд", та яке відрізняється від найменувань будь-яких інших пенсійних фондів, створених на території України.
Слова "недержавний пенсійний фонд" та "пенсійний фонд" не можуть використовуватися у назвах юридичних осіб, що створюються не за цим Законом, за винятком використання слів "пенсійний фонд" Пенсійним фондом України та його органами, а також підприємствами, установами й організаціями, що перебувають в управлінні Пенсійного фонду України.
7. Єдиним органом управління пенсійного фонду є рада пенсійного фонду (рада фонду).
8. Пенсійний фонд для забезпечення своєї діяльності користується послугами осіб, визначених цим Законом, на підставі відповідних договорів, які укладаються з цими особами радою фонду.
9. Пенсійний фонд не може брати на себе зобов'язання, не пов'язані з діяльністю з недержавного пенсійного забезпечення. Пенсійний фонд не несе відповідальності за зобов'язаннями третіх осіб і не має права передавати свої зобов'язання перед учасниками та вкладниками фонду третім особам, крім випадків, передбачених цим Законом.
10. Пенсійний фонд не несе відповідальності за зобов'язаннями держави, а держава не несе відповідальності за зобов'язаннями пенсійного фонду, що зазначається у кожному пенсійному контракті.
11. Юридична особа, діяльність якої фінансується за рахунок Державного бюджету України або місцевих бюджетів, має право бути засновником корпоративного пенсійного фонду або здійснювати пенсійні внески до вже створених пенсійних фондів лише у випадках, коли створення таких фондів або здійснення пенсійних внесків передбачено законами України або рішенням відповідних місцевих рад. Заснування такими юридичними особами відкритих пенсійних фондів забороняється. Кошти, перераховані до будь-якого пенсійного фонду будь-яким вкладником, не є власністю держави або органів місцевого самоврядування.
12. Пенсійний фонд не може бути проголошений банкрутом та ліквідований за законодавством про банкрутство. Створення, функціонування та ліквідація недержавних пенсійних фондів здійснюється за цим Законом.
Стаття 7. Учасники та вкладники недержавних пенсійних фондів
1. Фізична особа, на користь якої сплачуються пенсійні внески до недержавного пенсійного фонду і яка має право або набуде право на одержання пенсійних виплат з такого фонду, є учасником фонду.
Учасниками фонду можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства. Участь фізичних осіб у будь-якому недержавному пенсійному фонді є добровільною. Фізична особа може бути учасником кількох пенсійних фондів за власним вибором.
Пенсійні виплати можуть здійснюватися учаснику фонду або його спадкоємцю.
2. Особа, яка сплачує пенсійні внески на користь учасника фонду шляхом перерахування коштів до недержавного пенсійного фонду відповідно до умов пенсійного контракту та закону, є вкладником фонду.
( Абзац перший частини другої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3668-VI від 08.07.2011 )
Вкладником фонду може бути сам учасник фонду, подружжя, діти, батьки, роботодавець учасника фонду або професійне об'єднання, членом якого є учасник фонду.
У будь-якому пенсійному фонді його учасники можуть бути одночасно і вкладниками такого фонду.
Учасники відкритого пенсійного фонду мають право залишатися його учасниками у разі припинення здійснення пенсійних внесків на їх користь.
3. Накопичені пенсійні кошти в сумі розміру пенсійних внесків, що сплачені на користь учасника фонду, та отриманого на його користь прибутку (збитку) пенсійного фонду, є власністю такого учасника, якою він розпоряджається згідно з цим Законом.
( Абзац перший частини третьої статті 7 із змінами, внесенимизгідно із Законом N 3668-VI від 08.07.2011 )
Інформація про суму накопичених пенсійних коштів, належних кожному учаснику фонду, відображається на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду, який ведеться в системі персоніфікованого обліку.
4. Умови та порядок недержавного пенсійного забезпечення учасників фонду установлюються у вигляді пенсійних схем, які є невід'ємним додатком до статуту недержавного пенсійного фонду.
Стаття 8. Засновники недержавних пенсійних фондів
1. Засновником відкритого пенсійного фонду можуть бути будь-які одна чи декілька юридичних осіб з урахуванням обмежень, встановлених частиною одинадцятою статті 6 цього Закону.
Засновником корпоративного пенсійного фонду може бути юридична особа-роботодавець або декілька юридичних осіб-роботодавців, до яких можуть приєднуватися роботодавці-платники.
Засновником (засновниками) професійного пенсійного фонду можуть бути об'єднання юридичних осіб-роботодавців, об'єднання фізичних осіб, включаючи професійні спілки (об'єднання професійних спілок), або фізичні особи, пов'язані за родом їх професійної діяльності (занять).
2. Роботодавець може стати платником уже створеного корпоративного пенсійного фонду на підставі договору про участь у корпоративному пенсійному фонді за умови визнання статуту такого фонду, внесення відповідних змін до колективного договору (за умови його наявності) та обов'язкового повідомлення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про свою участь у пенсійному фонді.
3. Засновниками або роботодавцями - платниками корпоративного пенсійного фонду можуть бути роботодавці - юридичні особи, що провадять свою діяльність беззбитково не менше ніж протягом одного фінансового року, крім випадків реорганізації юридичної особи.
4. Роботодавець, який виявив бажання стати платником уже створеного корпоративного пенсійного фонду, укладає з радою цього пенсійного фонду договір про участь у корпоративному пенсійному фонді, істотними умовами якого є:
повна назва та місцезнаходження (юридична адреса) органів управління договірних сторін;
предмет договору;
права і обов'язки сторін;
підтвердження відповідності роботодавця вимогам, передбаченим цим Законом для засновників корпоративних пенсійних фондів;
порядок зміни умов договору;
умови дострокового розірвання договору.
5. Засновники відкритого пенсійного фонду не можуть бути зберігачем цього фонду та його аудитором. Засновники корпоративного або професійного фонду та роботодавці - платники корпоративного пенсійного фонду не можуть бути зберігачем, аудитором і компанією з управління активами цього фонду, а також його адміністратором, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі створення свого корпоративного пенсійного фонду компанія з управління активами або банківська установа має право здійснювати управління активами такого фонду та адміністрування фондом за умови отримання відповідних ліцензій у порядку, встановленому законодавством.
6. Засновники будь-якого пенсійного фонду та роботодавці - платники корпоративного пенсійного фонду можуть бути засновниками компанії з управління активами та професійного адміністратора, з якими цей фонд уклав відповідні договори.
7. Юридична особа може бути одночасно засновником не більш як одного корпоративного чи одного професійного пенсійного фонду. Така юридична особа може бути засновником одного або більше відкритих пенсійних фондів.
8. У разі створення пенсійного фонду кількома засновниками один із засновників має право вийти з їх складу в порядку, передбаченому статутом пенсійного фонду, попередивши про це інших засновників та учасників фонду, на користь яких він сплачував пенсійні внески за власні кошти, не пізніше ніж за шість місяців до виходу з числа засновників пенсійного фонду.
Роботодавець - платник корпоративного пенсійного фонду може припинити сплату пенсійних внесків до такого пенсійного фонду шляхом розірвання договору про участь у пенсійному фонді, попередивши національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та учасників фонду за шість місяців до розірвання такого договору.
Рішення роботодавця про вихід із складу засновників або про розірвання договору про участь у пенсійному фонді обов'язково вноситься до колективного договору, якщо заснування такого фонду або участь у такому фонді роботодавця було передбачено колективним договором.
9. У разі виходу із складу засновників корпоративного пенсійного фонду одного із засновників або розірвання роботодавцем-платником договору про участь у корпоративному пенсійному фонді учасники такого фонду, які є працівниками цього засновника або роботодавця-платника, втрачають право бути учасниками такого корпоративного пенсійного фонду.
Учасники фонду, які є працівниками такого роботодавця, зобов'язані протягом трьох місяців з дня отримання повідомлення про вихід їх роботодавця з числа засновників або роботодавців - платників корпоративного пенсійного фонду подати адміністратору цього фонду заяву із зазначенням нового пенсійного фонду, страхової організації або банку, в якому буде відкрито пенсійний депозитний рахунок, куди мають бути передані належні їм пенсійні кошти. Разом з письмовою заявою учасники фонду надають копію пенсійного контракту, укладеного з новим пенсійним фондом, або договору страхування з обраною страховою організацією, або договору про відкриття пенсійного депозитного рахунку. Працівники такого роботодавця, які є учасниками накопичувальної системи пенсійного страхування, подають адміністраторові фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення заяву із зазначенням іншого пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня та копію пенсійного контракту, укладеного з новим пенсійним фондом - суб'єктом другого рівня. За бажанням учасника фонду, який є учасником накопичувальної системи пенсійного страхування, обліковані на його індивідуальному пенсійному рахунку кошти можуть бути переведені до Накопичувального пенсійного фонду.
( Абзац другий частини дев'ятої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3668-VI від 08.07.2011 )
У разі відсутності такої заяви пенсійні кошти учасника фонду, крім учасника накопичувальної системи пенсійного страхування, передаються до іншого пенсійного фонду за вибором адміністратора, який передає такі кошти, з повідомленням про це такого учасника та національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
( Абзац третій частини дев'ятої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3668-VI від 08.07.2011 )
10. У разі виходу із складу засновників або роботодавців - платників корпоративного пенсійного фонду роботодавець зобов'язаний сплатити пенсійні внески за раніше укладеними пенсійними контрактами, які підлягали сплаті до дня попередження про вихід із складу засновників або роботодавців - платників пенсійного фонду.
Стаття 9. Статут пенсійного фонду
1. Пенсійний фонд діє на підставі статуту, який повинен відповідати вимогам цього Закону. Статут пенсійного фонду затверджується засновниками фонду. Зміни до статуту пенсійного фонду вносяться радою цього пенсійного фонду за погодженням з його засновниками.
При створенні корпоративного або професійного пенсійного фонду статут затверджується засновниками і погоджується з представниками трудових колективів відповідних юридичних осіб-роботодавців у частині пенсійної схеми.
Приєднання до корпоративного пенсійного фонду роботодавця - платника пенсійного фонду не потребує внесення змін до статуту пенсійного фонду.
2. Статутом пенсійного фонду можуть встановлюватися тільки такі умови і правила недержавного пенсійного забезпечення, які не суперечать цьому Закону та іншим нормативно-правовим актам, прийнятим відповідно до цього Закону.
3. Статут пенсійного фонду повинен містити:
1) повне і скорочене (за наявності) найменування, вид фонду (відкритий, корпоративний чи професійний), місцезнаходження (юридичну адресу) ради фонду;
2) відомості про засновників фонду із зазначенням їх місцезнаходження (юридичної адреси);
3) порядок внесення змін до пенсійних схем та їх скасування;
4) порядок затвердження і внесення змін до інвестиційної декларації фонду;
5) порядок укладення пенсійних контрактів;
6) права та обов'язки фонду і порядок їх реалізації, права та обов'язки засновників, роботодавців-платників, вкладників і учасників пенсійного фонду;
7) порядок формування порядку денного, скликання, проведення зборів засновників (в тому числі щодо проведення зборів шляхом опитування) та їх компетенцію;
8) повноваження ради пенсійного фонду, порядок її утворення та функціонування, скликання її засідань, кваліфікаційні вимоги до її членів;
9) умови набуття статусу учасника фонду;
10) умови сплати внесків до пенсійного фонду;
11) порядок використання пенсійних активів фонду;
12) види дозволених витрат, пов'язаних з діяльністю пенсійного фонду;
13) порядок організації персоніфікованого обліку учасників недержавного пенсійного фонду та звітності, а також порядок отримання учасниками фонду виписок про стан їх індивідуальних пенсійних рахунків;
14) порядок ліквідації та реорганізації пенсійного фонду;
15) умови, за яких можуть бути проведені вибір і заміна адміністратора, компанії з управління активами, зберігача та порядок такої заміни із зазначенням дій, спрямованих на захист прав учасників фонду;
16) порядок оприлюднення інформації про діяльність пенсійного фонду;
17) порядок внесення змін до статуту пенсійного фонду;
18) порядок виходу засновників пенсійного фонду;
19) інші положення, що не суперечать законодавству.
4. Статут пенсійного фонду та зміни до нього реєструються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у встановленому нею порядку.
Зміни до статуту пенсійного фонду не можуть погіршувати умови пенсійного забезпечення учасників фонду.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, не реєструє зміни до статутів пенсійних фондів, які порушують вимоги, встановлені цим Законом.
5. Зміни до статуту пенсійного фонду подаються на реєстрацію радою фонду за тими ж правилами, що встановлені для реєстрації пенсійного фонду, протягом семи робочих днів після затвердження таких змін.
Стаття 10. Інвестиційна декларація пенсійного фонду
1. Інвестиційна декларація пенсійного фонду розробляється і затверджується радою фонду відповідно до цього Закону.
Інвестиційна декларація пенсійного фонду підлягає обов'язковій реєстрації в національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, протягом 60 календарних днів після формування ради фонду. Примірник зареєстрованої інвестиційної декларації обов'язково подається радою фонду Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку протягом п'яти робочих днів після її реєстрації.
У разі відсутності у складі ради пенсійного фонду осіб, професійно підготовлених до роботи у сфері інвестиційної діяльності, рада зобов'язана залучити до розроблення інвестиційної декларації консультантів з інвестиційних питань. Оплата послуг таких консультантів здійснюється за рахунок засновників пенсійного фонду.
2. Інвестиційна декларація визначає інвестиційну політику фонду. В інвестиційній декларації відображаються основні напрями інвестування пенсійних активів та обмеження інвестиційної діяльності з пенсійними активами, встановлені в межах загальних вимог та обмежень інвестиційної діяльності, визначених цим Законом.
Інвестиційна декларація є обов'язковою для застосування особами, що здійснюють управління активами пенсійного фонду, та зберігачем.
3. Рада фонду зобов'язана проводити щорічний аналіз ефективності інвестиційної діяльності та визначати доцільність внесення змін до інвестиційної декларації з урахуванням пропозицій, поданих особами, що здійснюють управління активами такого пенсійного фонду.
4. Правила підготовки, вимоги до інвестиційної декларації, порядок її реєстрації та внесення змін до неї встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, за погодженням з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України відмовляє у реєстрації інвестиційної декларації пенсійного фонду в разі, якщо у складі ради пенсійного фонду відсутні особи, професійно підготовлені до роботи у сфері інвестиційної діяльності, і при цьому рада пенсійного фонду не залучила до розроблення інвестиційної декларації консультантів з інвестиційних питань.
( Частину четверту статті 10 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 3668-VI від 08.07.2011 )
Стаття 11. Реєстрація пенсійного фонду
1. Державна реєстрація пенсійного фонду та видача йому відповідного свідоцтва проводяться національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Пенсійний фонд набуває статусу юридичної особи та права на провадження діяльності з недержавного пенсійного забезпечення з моменту його реєстрації в національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та отримання відповідного свідоцтва.
2. Для реєстрації пенсійного фонду його засновники подають до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, такі документи:
заяву про реєстрацію пенсійного фонду, складену за формою, встановленою національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг;
рішення про створення пенсійного фонду (протокол установчих зборів за наявності кількох засновників або рішення уповноваженого органу засновника за наявності одного засновника);
примірники оригіналів або нотаріально засвідчені копії установчих документів засновників;
статут пенсійного фонду;
відомості про посадових осіб засновників та пов'язаних осіб пенсійного фонду за формою, встановленою національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг;
відомості про результати фінансово-господарської діяльності засновників за останній до подання документів фінансовий рік та на останню звітну дату, що передує даті подання документів на реєстрацію фонду, засвідчені аудитором.
3. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, має право перевіряти подані засновниками пенсійного фонду документи на відповідність їх нормам законодавства та достовірність повідомленої в них інформації та, в разі необхідності, вимагати надання додаткових документів та пояснень. Рішення щодо реєстрації пенсійного фонду та видачі йому свідоцтва приймається протягом 30 календарних днів після подання всіх документів, визначених цією статтею.
4. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може відмовити в реєстрації пенсійного фонду у разі невідповідності поданих документів і даних, які вони містять, вимогам цього Закону.
5. У разі відмови у реєстрації пенсійного фонду у строки, визначені цим Законом, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, зобов'язана письмово повідомити про це заявника з обов'язковим обґрунтуванням причин відмови та із зазначенням обов'язкових заходів для усунення виявлених недоліків.
6. Засновники пенсійного фонду мають право усунути недоліки або подати додаткові документи та інформацію національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, протягом 30 календарних днів після отримання повідомлення про відмову у реєстрації.
Після усунення недоліків або подання додаткової інформації національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, протягом 30 календарних днів приймає рішення щодо реєстрації пенсійного фонду.
7. Рішення про відмову у реєстрації або порушення строків реєстрації пенсійного фонду, установлених цим Законом, може бути оскаржене засновниками пенсійного фонду в судовому порядку. Збитки, завдані неправомірною відмовою або нереєстрацією, відшкодовуються згідно із законом.
Стаття 12. Обов'язкові умови початку діяльності недержавних пенсійних фондів
1. Засновники пенсійного фонду зобов'язані протягом трьох місяців з дня реєстрації пенсійного фонду сформувати склад ради фонду відповідно до цього Закону.
2. Рада фонду повинна укласти договори:
про адміністрування пенсійного фонду - з адміністратором, який має ліцензію на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів;
про управління активами пенсійного фонду - з компанією з управління активами або з іншою особою, яка отримала ліцензію Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на провадження діяльності з управління активами;
про обслуговування пенсійного фонду зберігачем - із зберігачем.
Укладення пенсійних контрактів та отримання пенсійних внесків на рахунок пенсійного фонду до виконання вимог цієї статті забороняється.
3. Порядок подання адміністратором інформації про виконання вимог щодо укладення договорів, зазначених у частині другій цієї статті, визначається національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
4. У разі невиконання вимог цієї статті національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, протягом одного року з дня реєстрації пенсійного фонду приймає рішення про скасування реєстрації такого пенсійного фонду.
Стаття 13. Рада пенсійного фонду
1. Для забезпечення управління та здійснення контролю за поточною діяльністю пенсійного фонду утворюється рада пенсійного фонду.
( Абзац перший частини першої статті 13 в редакції Закону N 3668-VI від 08.07.2011 )
Рада фонду утворюється у кількості не менше п'яти осіб. З числа членів ради фонду обираються голова та секретар ради фонду простою більшістю голосів.
2. Члени ради будь-якого фонду обираються на три роки з правом переобрання на наступний строк з числа осіб, які:
1) є дієздатними;
2) відповідають кваліфікаційним вимогам, визначеним національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та статутом пенсійного фонду;
3) не були засуджені за умисні злочини;
4) не були протягом останніх семи років керівниками юридичних осіб, визнаних банкрутами або підданих процедурі примусової ліквідації у період перебування цієї особи на керівній посаді;
5) не є пов'язаними особами інших членів ради фонду.
Кандидат у члени ради пенсійного фонду інформує засновника щодо прямого та/або опосередкованого володіння самостійно чи разом з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або правом голосу щодо акцій, паїв юридичної особи, або незалежного від формального володіння можливості суттєвого впливу на управління чи діяльність юридичної особи.
( Частину другу статті 13 доповнено новим абзацом згідно із Законом N 3668-VI від 08.07.2011 )
Член ради фонду може скласти з себе повноваження достроково за власним бажанням.
3. Кандидати в члени ради фонду, які є представниками засновників пенсійного фонду та роботодавців - платників корпоративного пенсійного фонду, призначаються засновниками пенсійного фонду та роботодавцями - платниками корпоративного пенсійного фонду, визнаються членами ради фонду на зборах засновників та набувають повноважень членів ради фонду, якщо протягом 30 днів після подання списку членів ради фонду до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, щодо них не надійде обґрунтованого письмового заперечення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Кількість представників, яких кожен із засновників пенсійного фонду та роботодавців - платників корпоративного пенсійного фонду має право делегувати до ради фонду, визначається у статуті пенсійного фонду чи за рішенням зборів засновників. Можливим є делегування до ради фонду одного представника від кількох засновників (роботодавців-платників).
4. Право на представництво у раді фонду від роботодавця-платника, який приєднався до вже створеного корпоративного пенсійного фонду, при сформованому складі ради цього фонду, реалізується при черговому переобранні членів ради фонду.
5. Повноваження члена ради фонду припиняються у разі:
1) закінчення строку повноважень;
2) вибуття зі складу засновників фонду особи, представником якої був такий член ради фонду;
3) прийняття зборами засновників рішення про припинення членом ради своїх повноважень за поданням засновника (роботодавця-платника), якого цей член ради представляє;
4) подання членом ради фонду голові або секретарю ради фонду заяви про вихід із складу ради фонду за власним бажанням;
5) визнання судом члена ради фонду недієздатним;
6) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо цього члена ради фонду;
7) визнання члена ради фонду судом безвісно відсутнім або померлим;
8) недотримання умов, установлених частиною другою цієї статті;
9) вчинення членом ради корпоративного пенсійного фонду дій, які спричинили скасування наданої одноосібному засновнику такого фонду ліцензії на провадження адміністрування пенсійних фондів у разі, коли адміністрування цього фонду здійснювалося цим засновником;
10) подання письмової вимоги учасниками фонду, які становлять не менш ніж 25 відсотків від загальної кількості учасників фонду, про відкликання або переобрання члена ради фонду;
10-1) дій або бездіяльності, що шкодять інтересам учасників фонду;
( Частину п'яту статті 13 доповнено пунктом 10-1 згідно із Законом N 3668-VI від 08.07.2011 )
11) смерті члена ради фонду.
6. Рішенням зборів засновників може бути встановлена винагорода членам ради фонду. Виплата винагороди здійснюється за рахунок засновників та роботодавців - платників пенсійного фонду.
7. Організаційно-технічне та матеріальне забезпечення діяльності ради фонду та проведення зборів засновників здійснюється адміністратором фонду за рахунок коштів, сплачених йому відповідно до умов договору про адміністрування пенсійного фонду.
8. Адміністратор повідомляє національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про утворення ради фонду та зміни у її складі протягом семи робочих днів після прийняття відповідного рішення.
9. Член ради пенсійного фонду може оскаржити до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, рішення щодо припинення його повноважень у випадку, передбаченому пунктом 9 частини п'ятої цієї статті, протягом двох місяців після прийняття такого рішення, а у разі незгоди з рішенням національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, - до суду.
10. Члени ради фонду зобов'язані діяти лише в інтересах учасників фонду, належно виконувати свої обов'язки.
Члени ради фонду несуть відповідальність за порушення вимог цього Закону та нормативно-правових актів Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України відповідно до закону.
( Статтю 13 доповнено частиною десятою згідно із Законом N 3668-VI від 08.07.2011 )
Стаття 14. Повноваження ради пенсійного фонду
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про недержавне пенсійне забезпечення
Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади недержавного пенсійного забезпечення в Україні та регулює правовідносини, пов'язані з цим видом діяльності.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення понять
У цьому Законі поняття вживаються в такому значенні:
адміністратор недержавного пенсійного фонду (далі - адміністратор) - юридична особа, що здійснює адміністрування недержавних пенсійних фондів на умовах цього Закону;
ануїтет - періодичні пенсійні виплати, які здійснюються з установленими інтервалами часу до того моменту, поки не настане певна подія, визначена у відповідному договорі;
відкритий пенсійний фонд - недержавний пенсійний фонд, учасниками якого можуть бути будь-які фізичні особи незалежно від місця та характеру їх роботи;
вкладник недержавного пенсійного фонду (далі - вкладник фонду) - особа, яка сплачує пенсійні внески на користь учасника шляхом перерахування грошових коштів до недержавного пенсійного фонду відповідно до умов пенсійного контракту та закону;
власний капітал - різниця між сукупною вартістю активів юридичної особи та вартістю її зобов'язань перед третіми особами;
діяльність з недержавного пенсійного забезпечення - сукупність організаційних, юридичних та інших передбачених законодавством дій, спрямованих на здійснення недержавного пенсійного забезпечення фізичних осіб;
діяльність з управління активами - професійна діяльність, визначена законодавством про цінні папери та фондовий ринок;
довічна пенсія (довічний ануїтет) - пенсійні виплати, які здійснюються страховою організацією на підставі договору страхування довічної пенсії протягом життя фізичної особи періодично після досягнення нею пенсійного віку відповідно до законодавства про страхування;
зберігач пенсійного фонду (далі - зберігач) - банк, який провадить депозитарну діяльність зберігача цінних паперів та відповідає вимогам цього Закону;
інвестиційна декларація - документ, який визначає інвестиційну політику недержавного пенсійного фонду, основні напрями та обмеження інвестування активів недержавних пенсійних фондів відповідно до цього Закону;

30 днiв передплати безкоштовно!