• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про банки і банківську діяльність

Верховна Рада України  | Закон від 07.12.2000 № 2121-III
Редакції
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Закон
  • Дата: 07.12.2000
  • Номер: 2121-III
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Закон
  • Дата: 07.12.2000
  • Номер: 2121-III
  • Статус: Документ діє
Редакції
Документ підготовлено в системі iplex
Основний капітал банку включає статутний капітал і розкриті резерви, які створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку, надбавок до курсу акцій і додаткових внесків акціонерів у статутний капітал, загальний фонд покриття ризиків, що створюється під невизначений ризик при проведенні банківських операцій, за винятком збитків за поточний рік і нематеріальних активів. Розкриті резерви включають і інші фонди такої самої якості, які повинні відповідати таким критеріям:
( Абзац перший частини другої статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011 )
1) відрахування до фондів мають здійснюватися з прибутку після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов'язання;
2) фонди і рух коштів до них та з них повинні окремо розкриватись у опублікованих звітах банку;
3) фонди повинні бути у розпорядженні банку для покриття збитків з метою необмеженого і негайного використання у разі появи збитків;
4) збитки не можуть безпосередньо покриватися з фондів, а повинні проводитися через рахунки прибутків і збитків.
( Пункт 4 частини другої статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014 )
За умови затвердження Національним банком України додатковий капітал може включати:
1) нерозкриті резерви (крім того факту, що такі резерви не відображаються в опублікованому балансі банку, вони повинні мати такі самі якість і природу, як і розкритий капітальний резерв);
2) резерви переоцінки (основні засоби та нереалізована вартість "прихованих" резервів переоцінки в результаті довгострокового перебування у власності цінних паперів, відображених у балансі за історичною вартістю їх придбання);
3) гібридні (борг/капітал) капітальні інструменти, які повинні відповідати таким критеріям:
вони є незабезпеченими банком, субординованими і повністю сплаченими;
( Абзац другий пункту 3 частини третьої статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011 )
вони не можуть бути погашені за ініціативою власника;
вони можуть вільно брати участь у покритті збитків без пред'явлення банку вимоги про припинення торгових операцій;
вони дозволяють відстрочення обслуговування зобов'язань щодо сплати відсотків, якщо рівень прибутковості не дозволяє здійснити такі виплати;
4) субординований борг (звичайні незабезпечені банком боргові капітальні інструменти, які за умовою договору не можуть бути забрані з банку раніше 5 років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій всіх інших кредиторів). При цьому сума субординованого боргу, включеного у капітал, щорічно зменшується на 20 відсотків її первинного розміру протягом п'яти останніх років дії договору.
У разі якщо субординований борг наданий в іноземній валюті першої групи Класифікатора іноземних валют Національного банку України, він враховується при розрахунку капіталу за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, встановленим на звітну дату.
( Пункт 4 частини третьої статті 30 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 1533-VI від 23.06.2009 )( Пункт 4 частини третьої статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1617-VI від 24.07.2009, № 3024-VI від 15.02.2011 )
Національний банк України має право визначати своєю постановою інші складові регулятивного капіталу, а також умови та порядок його формування.
( Частина четверта статті 30 в редакції Закону № 1617-VI від 24.07.2009; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014 )
Додатковий капітал не може бути більш як 100 відсотків основного капіталу.
( Частина статті 30 в редакції Закону № 1617-VI від 24.07.2009 )
Стаття 31. Розмір статутного капіталу на момент державної реєстрації юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність
Мінімальний розмір статутного капіталу на момент державної реєстрації юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, не може бути меншим 500 мільйонів гривень.
( Частина перша статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014 )
Національний банк України має право встановлювати для окремих юридичних осіб, які мають намір здійснювати банківську діяльність, залежно від їх спеціалізації диференційований мінімальний розмір статутного капіталу на момент їх державної реєстрації, але не нижче розміру, передбаченого цією статтею.
( Стаття 31 із змінами, внесеними згідно із Законами № 133-V від 14.09.2006, № 1533-VI від 23.06.2009; в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011 )
Стаття 32. Порядок формування та збільшення статутного капіталу банку
( Назва статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014 )
Статутний капітал банку формується відповідно до вимог цього Закону, законодавства України та установчих документів банку.
( У 2015 році положення частини другої статті 32 (щодо формування статутного капіталу шляхом грошових внесків) у разі придбання у державну власність акцій банків в обмін на облігації внутрішньої державної позики застосовуються з урахуванням статті 16 Закону № 80-VIII від 28.12.2014 )
Формування та капіталізація банку здійснюються шляхом грошових внесків, крім випадків, передбачених Законом України "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" протягом строку його дії. Грошові внески для формування та збільшення статутного капіталу банку резиденти України здійснюють у гривнях, а нерезиденти - в іноземній вільно конвертованій валюті або у гривнях.
( Частина друга статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом № 639-VI від 31.10.2008 - зміни діють до 1 січня 2012 року згідно із Законом № 2856-VI від 23.12.2010 )
Статутний капітал банку не повинен формуватися з непідтверджених джерел.
Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, до отримання банківської ліцензії та внесення відомостей про неї до Державного реєстру банків має право витрачати кошти, що вносяться засновниками для формування її статутного капіталу, виключно з метою підготовки до здійснення нею банківської діяльності.
( Частина четверта статті 32 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011 )
Банк не має права без згоди Національного банку України зменшувати розмір регулятивного капіталу нижче мінімально встановленого рівня. Ця вимога не поширюється на новостворений банк протягом одного року з дня отримання ним банківської ліцензії.
( Частина п'ята статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законами № 133-V від 14.09.2006, № 3024-VI від 15.02.2011, № 629-VIII від 16.07.2015 )
Забороняється використовувати для формування статутного капіталу банку бюджетні кошти, якщо такі кошти мають інше цільове призначення.
( Частина шоста статті 32 із змінами, внесеними згідно ізЗаконом № 218-VIII від 02.03.2015 )
У разі зменшення загального обсягу вкладів (депозитів) у банківській системі на п'ять і більше відсотків у строк до шести календарних місяців за рішенням Національного банку України запроваджується (скасовується) спрощена процедура реєстрації випуску акцій, погодження Національним банком України змін до статуту банку, державної реєстрації змін до статуту банку. Відповідно до спрощеної процедури:
дата подання рішення про капіталізацію банку та змін до статуту банку до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку вважається датою реєстрації випуску акцій;
дата подання змін до статуту банку на погодження Національному банку України та для реєстрації державному реєстратору вважається відповідно датою їх погодження Національним банком України та датою реєстрації державним реєстратором;
дата подання документів для реєстрації випуску акцій банку вважається датою реєстрації випуску акцій банку.
( Статтю 32 доповнено частиною сьомою згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014 )
Дата подання належних документів до Національного банку України, державного реєстратора, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку визначається за відміткою відповідного державного органу про прийняття документів (реєстраційним індексом).
( Статтю 32 доповнено частиною восьмою згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014 )
Антимонопольний комітет України у випадках, передбачених частиною сьомою цієї статті, надає висновок та/або дозвіл на концентрацію не пізніше п'яти робочих днів з дня подання банком відповідних документів.
( Статтю 32 доповнено частиною дев'ятою згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014 )
Стаття 33. Акції банку та паї банку
Банки здійснюють емісію власних акцій відповідно до законодавства України про господарські товариства та цінні папери з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
( Частина перша статті 33 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011 )
Банкам забороняється випуск акцій на пред'явника.
Наявність збитків у банку не є перешкодою для збільшення статутного капіталу банку.
( Частина третя статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011 )
Банки мають право придбавати власні акції або паї з наступним письмовим повідомленням Національного банку України про укладені угоди, яке має бути надіслане протягом 5 робочих днів з дати укладення угод. Банкам не дозволяється придбання власних акцій, якщо це може призвести до падіння регулятивного капіталу нижче за мінімальний рівень.
Про намір банку придбати загальну кількість власних акцій або паїв у розмірі 10 і більше відсотків загальної емісії банк письмово повідомляє Національному банку України за 15 календарних днів до укладення угод. Національний банк України має право заборонити банку купівлю власних акцій або паїв у разі, якщо це може призвести до погіршення фінансового стану банку.
Банк розміщує свої акції першим власникам безпосередньо або через андеррайтерів. Банку дозволяється виступати посередником для купівлі-продажу власних акцій або паїв.
( Частина шоста статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5042-VI від 04.07.2012 )
Стаття 34. Істотна участь
Юридична або фізична особа, яка має намір набути істотної участі у банку або збільшити її таким чином, що така особа буде прямо та/або опосередковано, самостійно чи спільно з іншими особами володіти 10, 25, 50 та 75 і більше відсотками статутного капіталу банку чи правом голосу акцій (паїв) у статутному капіталі банку та/або незалежно від формального володіння справляти значний вплив на управління або діяльність банку, зобов'язана повідомити про свої наміри цей банк і Національний банк України за три місяці до набуття істотної участі або її збільшення.
Особи, зазначені в частині першій цієї статті, зобов'язані надати Національному банку України разом з повідомленням повний пакет документів, визначених цим Законом і нормативно-правовими актами Національного банку України.
Національний банк України розглядає документи, визначені у цій статті, протягом трьох місяців з дня отримання повного пакета відповідних документів. У разі якщо зазначений у частині першій цієї статті банк має ліцензію на провадження професійної діяльності на фондовому ринку, Національний банк України інформує Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку про зазначених осіб, які мають наміри набути або збільшити істотну участь у такому банку.
( Частина третя статті 34 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5042-VI від 04.07.2012 )
Національний банк України надає (надсилає) рішення про заборону набувати або збільшувати істотну участь у банку відповідній особі із зазначенням підстав такої заборони.
У разі якщо Національний банк України у строк, визначений частиною третьою цієї статті, не надіслав відповідній особі рішення про заборону набувати або збільшувати істотну участь у банку, таке набуття або збільшення вважається погодженим.
Особи, зазначені в частині першій цієї статті, зобов'язані повідомити банк про погодження Національним банком України набуття або збільшення істотної участі у банку та надати інформацію про свою структуру власності та розмір частки істотної участі у банку.
Юридична чи фізична особа, яка має намір передати істотну участь у банку будь-якій іншій особі або зменшити таку участь настільки, що її частка у статутному капіталі банку або право голосу виявиться нижче рівнів, визначених частиною першою цієї статті, або передати контроль над банком іншій особі, має повідомити про це банк та Національний банк України в установленому ним порядку.
Юридична особа, яка має намір набути або збільшити істотну участь у банку, зобов'язана надати банку та Національному банку України в установленому ним порядку:
1) документи, визначені Національним банком України, що підтверджують істотну участь у банку для юридичної особи, яка має намір збільшити істотну участь у банку;
2) документи, визначені Національним банком України, що дають змогу зробити висновок про:
ділову репутацію самої юридичної особи, членів її виконавчого органу і наглядової ради, власників істотної участі та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння та/або контроль істотної участі у банку;
фінансовий стан самої особи;
наявність достатньої кількості власних коштів для здійснення заявленого внеску до статутного капіталу банку, джерела походження таких коштів;
( Абзац четвертий пункту 2 частини восьмої статті 34 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1702-VII від 14.10.2014 )
3) копії документів, визначених Національним банком України, необхідні для ідентифікації самої юридичної особи та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння та/або контроль істотної участі у банку;
4) відомості про свою структуру власності відповідно до вимог Національного банку України;
5) висновок Антимонопольного комітету України у випадках, передбачених законодавством України.
Іноземна юридична особа, яка має намір набути або збільшити істотну участь у банку, додатково подає Національному банку України такі документи:
1) копію рішення уповноваженого органу управління іноземної юридичної особи про участь у банку в Україні;
2) письмовий дозвіл на участь іноземної юридичної особи у банку в Україні, виданий уповноваженим контролюючим органом країни, в якій зареєстровано головний офіс іноземної юридичної особи, якщо законодавством такої країни вимагається отримання зазначеного дозволу, або письмове запевнення іноземної юридичної особи про відсутність у законодавстві відповідної держави вимог щодо отримання такого дозволу;
3) витяг із торговельного, банківського, судового реєстру або інший офіційний документ, що підтверджує реєстрацію іноземної юридичної особи в країні, в якій зареєстровано її головний офіс;
4) копію аудиторського висновку аудитора іноземної держави, підтвердженого українською аудиторською фірмою, про фінансовий стан іноземної юридичної особи на кінець останнього повного календарного року.
Фізична особа, яка має намір набути або збільшити істотну участь у банку, зобов'язана надати банку та Національному банку України в установленому ним порядку:
1) документи, визначені Національним банком України, що підтверджують істотну участь у банку для фізичної особи, яка має намір збільшити істотну участь у банку;
2) документи, визначені Національним банком України, що дають змогу зробити висновок про ділову репутацію самої особи та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю у банку;
3) документи, визначені Національним банком України, що дають змогу зробити висновок про майновий стан самої особи та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю у банку;
3-1) документи, визначені Національним банком України, що дають змогу зробити висновок про джерела походження коштів, які використовуватимуться фізичною особою для набуття або збільшення істотної участі у банку;
( Частину десяту статті 34 доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом № 1702-VII від 14.10.2014 )
4) копії документів, необхідних для ідентифікації фізичної особи та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння та/або контроль істотної участі у банку;
5) відомості за формою, установленою Національним банком України, про асоційованих осіб фізичної особи;
6) відомості за формою, установленою Національним банком України, про юридичних осіб, у яких фізична особа є керівником та/або контролером.
Фізична особа - іноземець, яка має намір набути або збільшити істотну участь у банку, додатково подає Національному банку України письмовий дозвіл на участь у банку в Україні, виданий уповноваженим контролюючим органом країни, в якій вона має постійне місце проживання, якщо законодавством такої країни вимагається отримання зазначеного дозволу, або письмове запевнення про відсутність у законодавстві відповідної держави вимог щодо отримання такого дозволу.
Документи, зазначені в цій статті, що подаються іноземною юридичною особою та фізичною особою - іноземцем, мають бути нотаріально засвідчені за місцем видачі та легалізовані в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Документи, зазначені в цій статті, складені іноземною мовою, мають супроводжуватися нотаріально завіреним перекладом українською мовою.
Національний банк України погоджує набуття або збільшення істотної участі іноземною юридичною та фізичною особою за таких умов:
1) держава, в якій зареєстрована (має постійне місце проживання) іноземна особа, на належному рівні забезпечує виконання міжнародних стандартів у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму;
2) банківський нагляд у державі, в якій зареєстрована (має постійне місце проживання) іноземна особа, за оцінкою відповідних міжнародних органів в цілому відповідає Основним принципам ефективного банківського нагляду Базельського комітету з питань банківського нагляду.
( Пункт 3 частини чотирнадцятої статті 34 виключено на підставі Закону № 78-VIII від 28.12.2014 )
Національний банк України має право заборонити юридичній або фізичній особі набувати або збільшувати істотну участь у банку, у разі якщо:
1) подано неповний пакет документів, документи містять недостовірну інформацію або не відповідають вимогам законів України чи нормативно-правових актів Національного банку України;
2) ділова репутація особи, а для юридичної особи і членів її виконавчого органу та/або наглядової ради, власників істотної участі у ній та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння та/або контроль істотної участі у банку, не відповідає вимогам щодо її бездоганності, установленим Національним банком України;
3) фінансовий стан юридичної особи та/або майновий стан фізичної особи та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю у банку, не відповідають вимогам, установленим Національним банком України;
4) особа не має власних коштів для набуття або збільшення істотної участі у банку;
5) набуття або збільшення особою істотної участі у банку загрожуватиме інтересам вкладників та інших кредиторів банку або суперечитиме антимонопольному законодавству України;
6) структура власності юридичної особи не відповідає вимогам щодо її прозорості, встановленим Національним банком України.
Юридична особа, яка має істотну участь у банку, зобов'язана повідомляти Національний банк України у встановленому ним порядку про всі зміни структури її власності, а також надавати інформацію щодо ділової репутації новопризначених керівників у місячний строк з моменту настання відповідних змін.
Фізична особа, яка має істотну участь у банку, зобов'язана повідомляти Національний банк України у встановленому ним порядку про всі зміни в інформації, яку вона надає згідно з вимогами цієї статті.
Національний банк України має право визначати наявність значного чи вирішального впливу на управління або діяльність юридичної особи.
( Стаття 34 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011 )
Стаття 35. Достатність (адекватність) регулятивного капіталу
Банк та кожний власник істотної участі зобов'язані підтримувати норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу банку на рівні, встановленому Національним банком України.
Національний банк України має право встановлювати мінімальний коефіцієнт співвідношення основного капіталу до сукупних активів.
Національний банк України має право встановлювати мінімальний коефіцієнт співвідношення регулятивного капіталу до зобов'язань банку.
Національний банк України, враховуючи потреби забезпечення стабільності банківської системи та загальноприйняті в міжнародній практиці принципи і стандарти, визначає мінімальний розмір регулятивного капіталу банку, мінімальне значення та порядок обчислення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу, нормативу достатності основного капіталу, коефіцієнта співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів та коефіцієнта співвідношення регулятивного капіталу до зобов'язань банку.
( Частина четверта статті 35 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014 )
Банк зобов'язаний подати на розгляд до Національного банку України план заходів щодо відновлення рівня регулятивного капіталу, якщо цей рівень зменшиться до мінімально встановленого Національним банком України. План заходів надається банком протягом 10 днів з дня встановлення факту зменшення рівня регулятивного капіталу та має визначати порядок і строки виконання запланованих заходів.
Банку забороняється виплачувати дивіденди чи розподіляти капітал банку в будь-якій формі, якщо така виплата чи розподіл призведе до порушення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу та/або нормативу достатності основного капіталу.
( Частина шоста статті 35 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014 )
Банк має право здійснювати виплату дивідендів один раз на рік за підсумками календарного року за рахунок прибутку звітного року, що залишається в розпорядженні банку. Банк здійснює виплату дивідендів у порядку, передбаченому статутом банку.
( Стаття 35 із змінами, внесеними згідно із Законом № 133-V від 14.09.2006; в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011 )
Стаття 36. Резервний та інші фонди банку
Банки зобов'язані формувати резервний фонд на покриття непередбачених збитків по всіх статтях активів та позабалансових зобов'язаннях.
Розмір відрахувань до резервного фонду має бути не менше 5 відсотків від прибутку банку до досягнення ними 25 відсотків розміру регулятивного капіталу банку.
У разі коли діяльність банку може створювати загрозу інтересам вкладників та інших кредиторів банку, Національний банк України має право вимагати від банку збільшення розміру резервів щорічних відрахувань до них.
Банки зобов'язані формувати інші фонди та резерви на покриття збитків від активів відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.
Глава 7
УПРАВЛІННЯ БАНКОМ
Стаття 37. Органи управління та контролю банку
Вищим органом управління банку є загальні збори учасників банку, що вирішують будь-які питання діяльності банку.
Виконавчим органом банку, що здійснює поточне управління, є правління банку.
Банк зобов'язаний створити орган, що здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу, захист прав вкладників, інших кредиторів та учасників банку. Цей орган відповідно до установчих документів може мати одну з таких назв: "рада банку" або "наглядова рада банку", або "спостережна рада банку" (далі - рада банку). Рада банку не бере участі в поточному управлінні банком.
Розподіл функцій між органами управління банку має забезпечувати ефективну систему внутрішнього контролю.
Система внутрішнього контролю банку для забезпечення ефективності її функціонування повинна включати:
1) контроль керівництва за дотриманням законодавства України та внутрішніх процедур банку;
2) розподіл обов'язків під час здійснення діяльності банку;
3) контроль за функціонуванням системи управління ризиками;
4) контроль за інформаційною безпекою та обміном інформацією;
5) процедури внутрішнього контролю;
6) моніторинг системи внутрішнього контролю;
7) процедури внутрішнього аудиту.
Члени ради та правління банку несуть відповідальність за діяльність банку у межах своїх повноважень.
Члени ради та правління банку зобов'язані відмовитися від участі у прийнятті рішень, якщо конфлікт інтересів не дає їм змоги повною мірою виконувати свої обов'язки в інтересах банку, його вкладників та учасників.
( Стаття 37 в редакції Закону № 1587-VII від 04.07.2014 )
Стаття 38. Загальні збори учасників банку
До виключної компетенції загальних зборів учасників банку належить прийняття рішень щодо:
1) визначення основних напрямів діяльності банку та затвердження звітів про їх виконання;
2) внесення змін та доповнень до статуту банку;
3) зміни розміру статутного капіталу банку;
4) обрання та відкликання членів ради банку, затвердження умов цивільно-правових або трудових договорів, що укладаються з ними, встановлення розміру їхньої винагороди, у тому числі заохочувальних та компенсаційних виплат, обрання особи, уповноваженої на підписання цивільно-правових договорів з членами ради банку;
5) затвердження річних результатів діяльності банку, у тому числі його дочірніх підприємств, звіту ради банку, правління банку, ревізійної комісії банку (у разі її створення) та заходів за результатами розгляду висновків зовнішнього аудиту;
6) покриття збитків та розподілу прибутку;
7) затвердження розміру річних дивідендів;
8) затвердження положення про загальні збори учасників банку та внесення змін до нього;
9) затвердження принципів (кодексу) корпоративного управління банку;
10) затвердження положення про ревізійну комісію (у разі її створення) та внесення змін до нього;
11) зміни організаційно-правової форми банку;
12) розміщення акцій, їх дроблення або консолідації;
13) викупу банком розміщених ним акцій;
14) анулювання акцій банку;
15) припинення банку, обрання ліквідаційної комісії (ліквідатора) банку, затвердження ліквідаційного балансу.
До компетенції загальних зборів учасників банку статутом банку можуть бути віднесені й інші питання. Повноваження, що не належать до виключної компетенції загальних зборів учасників банку, можуть бути віднесені до компетенції ради банку, якщо інше не встановлено законом.
Національний банк України має право вимагати позачергового скликання загальних зборів учасників банку.
Рішення загальних зборів учасників банку не має юридичної сили у разі його прийняття з використанням права голосу належних або контрольованих акцій (паїв) осіб, яким Національний банк України заборонив користуватися правом голосу належних або контрольованих акцій (паїв).
( Стаття 38 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011; в редакції Закону № 1587-VII від 04.07.2014 )
Стаття 39. Рада банку
Рада банку обирається загальними зборами учасників банку з числа учасників банку, їх представників та незалежних членів у кількості не менше п'яти осіб.
Члени ради банку не можуть входити до складу правління банку, а також обіймати інші посади в цьому банку на умовах трудового договору.
( Частина друга статті 39 із змінами, внесеними згідно ізЗаконом № 218-VIII від 02.03.2015 )
Рада банку (крім кооперативного банку) не менш як на одну четверту має складатися з незалежних членів.
Член ради банку, який є асоційованою особою члена правління банку, представником споріднених або афілійованих осіб банку, акціонером банку або його представником, не може вважатися незалежним.
До виключної компетенції ради банку належать такі функції:
1) затвердження стратегії розвитку банку відповідно до основних напрямів діяльності, визначених загальними зборами учасників банку;
2) затвердження бюджету банку, у тому числі бюджету підрозділу внутрішнього аудиту, та бізнес-плану розвитку банку;
3) визначення і затвердження стратегії та політики управління ризиками, процедури управління ними, а також переліку ризиків, їх граничних розмірів;
4) забезпечення функціонування системи внутрішнього контролю банку та контролю за її ефективністю;
5) контроль за ефективністю функціонування системи управління ризиками;
6) затвердження плану відновлення діяльності банку;
7) визначення джерел капіталізації та іншого фінансування банку;
8) визначення кредитної політики банку;
9) визначення організаційної структури банку, у тому числі підрозділу внутрішнього аудиту;
10) затвердження внутрішніх положень, що регламентують діяльність структурних підрозділів банку;
11) призначення і звільнення голови та членів правління банку, керівника підрозділу внутрішнього аудиту;
12) здійснення контролю за діяльністю правління банку, внесення пропозицій щодо її вдосконалення;
13) визначення порядку роботи та планів підрозділу внутрішнього аудиту і контроль за його діяльністю;
14) визначення аудиторської фірми для проведення зовнішнього аудиту, затвердження умов договору, що укладається з нею, встановлення розміру оплати послуг;
15) розгляд висновку зовнішнього аудиту банку та підготовка рекомендацій загальним зборам учасників банку для прийняття рішення щодо нього;
16) контроль за усуненням недоліків, виявлених Національним банком України та іншими органами державної влади та управління, які в межах компетенції здійснюють нагляд за діяльністю банку, підрозділом внутрішнього аудиту та аудиторською фірмою, за результатами проведення зовнішнього аудиту;
17) прийняття рішення щодо створення дочірніх підприємств та участі в них, їх реорганізації та ліквідації, створення відокремлених підрозділів банку, затвердження їх статутів і положень;
18) затвердження умов цивільно-правових, трудових договорів, що укладаються з членами правління банку та працівниками підрозділу внутрішнього аудиту, встановлення розміру їхньої винагороди, у тому числі заохочувальних та компенсаційних виплат;
19) забезпечення своєчасного надання (опублікування) банком достовірної інформації щодо його діяльності відповідно до законодавства;
20) скликання загальних зборів учасників банку, підготовка порядку денного загальних зборів учасників банку, прийняття рішення про дату їх проведення;
21) повідомлення про проведення загальних зборів учасників банку відповідно до законодавства;
22) прийняття рішення про розміщення банком цінних паперів, крім акцій;
23) прийняття рішення про викуп розміщених банком цінних паперів, крім акцій;
24) прийняття рішення про продаж акцій, раніше викуплених банком;
25) вирішення питань про участь банку у групах;
26) прийняття рішень про вчинення значних правочинів відповідно до законодавства;
27) прийняття рішення про обрання (заміну) депозитарної та/або клірингової установи та затвердження умов договору, що укладається з нею, встановлення розміру оплати послуг;
28) надсилання у випадках, передбачених законодавством, пропозиції акціонерам про придбання належних їм акцій;
28-1) затвердження порядку здійснення операцій із пов'язаними з банком особами;
( Частину п'яту статті 39 доповнено пунктом 28-1 згідно ізЗаконом № 218-VIII від 02.03.2015 )
29) здійснення інших повноважень відповідно до статуту.
Рада банку зобов'язана вживати заходів до запобігання виникненню конфліктів інтересів у банку та сприяти їх врегулюванню.
Рада банку зобов'язана повідомляти Національному банку України про конфлікти інтересів, що виникають у банку.
Рада банку зобов'язана забезпечувати підтримання дієвих стосунків з Національним банком України.
Національний банк України має право вимагати припинення повноважень члена ради банку, якщо він неналежним чином виконує свої функції.
Національний банк України має право вимагати позачергового скликання засідання ради банку.
Банк зобов'язаний щороку, не пізніше 30 квітня, та на вимогу Національного банку України надавати Національному банку України в межах його повноважень щодо здійснення банківського нагляду інформацію про питання, що розглядалися на засіданні ради банку, та прийняті щодо них рішення, а також перелік членів ради банку, присутніх на засіданні.
( Стаття 39 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011; в редакції Закону № 1587-VII від 04.07.2014 )
Стаття 40. Правління банку
Правління банку очолює голова правління, який керує роботою правління банку та має право представляти банк без доручення.
Заступники голови правління банку входять до складу правління банку за посадою.
Голова правління банку несе персональну відповідальність за діяльність банку.
Голова правління банку має право брати участь у засіданнях ради банку з правом дорадчого голосу. Голова правління не може очолювати структурні підрозділи банку.
До компетенції правління банку належать такі функції:
1) забезпечення підготовки для затвердження радою банку проектів бюджету банку, стратегії та бізнес-плану розвитку банку;
2) реалізація стратегії та бізнес-плану розвитку банку;
3) визначення форми та встановлення порядку моніторингу діяльності банку;
4) реалізація стратегії та політики управління ризиками, затвердженої радою банку, забезпечення впровадження процедур виявлення, оцінки, контролю та моніторингу ризиків;
5) формування визначеної радою банку організаційної структури банку;
6) розроблення положень, що регламентують діяльність структурних і відокремлених підрозділів банку згідно із стратегією розвитку банку;
7) забезпечення безпеки інформаційних систем банку і систем, що застосовуються для зберігання активів клієнтів;
8) інформування ради банку про показники діяльності банку, виявлені порушення законодавства, внутрішніх положень банку та про будь-яке погіршення фінансового стану банку або про загрозу такого погіршення, про рівень ризиків, що виникають у ході діяльності банку;
9) вирішення інших питань, пов'язаних з управлінням поточною діяльністю банку, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників банку та ради банку.
( Стаття 40 в редакції Закону № 1587-VII від 04.07.2014 )( Статтю 41 виключено на підставі Закону № 1587-VII від 04.07.2014 )
Стаття 42. Вимоги до керівників банків
Керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління банку, головний бухгалтер, його заступники, керівники відокремлених підрозділів банку.
Керівниками банку (крім членів ради банку) мають право бути особи, які мають:
1) повну вищу освіту в галузі економіки, менеджменту (управління) або права;
2) досвід роботи в банківській системі за відповідним фахом не менше трьох років;
3) бездоганну ділову репутацію.
Не менш як на одну четверту рада банку має складатися з осіб, які мають повну вищу освіту в галузі економіки або права. Інші члени ради банку повинні мати повну вищу освіту та освіту в галузі менеджменту (управління). Члени ради банку повинні мати бездоганну ділову репутацію. Хоча б один із членів ради банку, який має освіту в галузі економіки або права, повинен мати досвід роботи в банківській системі на керівних посадах не менше трьох років.
Вимоги щодо професійної придатності та ділової репутації керівників банку встановлюються Національним банком України.
Голова правління банку та головний бухгалтер банку вступають на посаду після надання письмової згоди на це Національним банком України. Члени ради банку та правління банку в місячний строк після обрання (призначення) на посаду надають Національному банку України документи, що підтверджують їхню професійну придатність та ділову репутацію.
Голові, членам правління банку та головному бухгалтеру банку забороняється займати посади в інших юридичних особах (крім дочірніх підприємств, банківських спілок та асоціацій).
( Частина шоста статті 42 із змінами, внесеними згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015 )
Національний банк України має право безоплатно одержувати від органів державної влади та управління, інших юридичних осіб інформацію, необхідну для визначення або підтвердження ділової репутації керівників банку.
Органи державної влади та управління, інші юридичні особи зобов'язані протягом 20 днів з дня отримання запиту Національного банку України безоплатно надати відповідну інформацію.
Національний банк України має право вимагати заміни будь-кого з керівників банку, якщо його професійна придатність та ділова репутація не відповідають вимогам цього Закону.
Керівники банку зобов'язані діяти в інтересах банку, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів банку.
Керівники банку несуть відповідальність перед банком за збитки, завдані банку їхніми діями (бездіяльністю), згідно із законом. Якщо відповідальність згідно з цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед банком є солідарною.
( Частину дванадцяту статті 42 виключено на підставі Закону № 541-VIII від 18.06.2015 )( Стаття 42 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2478-VI від 09.07.2010, № 3024-VI від 15.02.2011; в редакції Закону № 1587-VII від 04.07.2014 )
Стаття 43. Обов'язки щодо захисту інтересів банку
При виконанні своїх обов'язків відповідно до вимог цього Закону керівники банку зобов'язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов'язані ставити інтереси банку вище власних.
Зокрема, керівники банку зобов'язані:
1) ставитися з відповідальністю до виконання своїх службових обов'язків;
2) приймати рішення в межах наданих повноважень;
3) не використовувати службове становище у власних інтересах;
4) забезпечити збереження та передачу майна та документів банку при звільненні керівників з посади.
( Частину другу статті 43 доповнено пунктом 4 згідно із Законом № 1617-VI від 24.07.2009 )
Стаття 44. Управління ризиками
Банк створює комплексну та адекватну систему управління ризиками, що має враховувати специфіку роботи банку, встановлені Національним банком України вимоги щодо управління ризиками. Система управління ризиками має забезпечувати виявлення, ідентифікацію, оцінку, моніторинг та контроль за всіма видами ризиків на всіх організаційних рівнях та оцінку достатності капіталу банку для покриття всіх видів ризиків.
Системно важливий банк, з урахуванням напрямів своєї діяльності та притаманних їй ризиків, зобов'язаний розробити план відновлення діяльності банку згідно з вимогами, встановленими Національним банком України.
( Частина друга статті 44 із змінами, внесеними згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015 )
Банк утворює постійно діючий підрозділ з управління ризиками, що має відповідати за впровадження внутрішніх положень та процедур управління ризиками відповідно до визначених радою банку стратегії та політики управління ризиками.
Підрозділ з управління ризиками має бути підзвітний раді банку та відокремлений від підрозділу внутрішнього аудиту, підрозділів, що здійснюють операції, та підрозділів, що реєструють операції.
Банк зобов'язаний з метою управління ризиками утворити постійно діючі комітети, зокрема:
1) кредитний комітет;
2) комітет з питань управління активами та пасивами.
Банк має право залежно від рівня складності та обсягів операцій утворювати також інші комітети.
Одна й та сама особа не може суміщати посади голови кредитного комітету та підрозділу з управління ризиками.
( Стаття 44 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3024-VI від 15.02.2011, № 4452-VI від 23.02.2012; в редакції Закону № 1587-VII від 04.07.2014 )
Стаття 45. Внутрішній аудит банку
Банк утворює постійно діючий підрозділ внутрішнього аудиту, який є складовою системи внутрішнього контролю.
Національний банк України встановлює вимоги до професійної підготовки працівників підрозділу внутрішнього аудиту.
Підрозділ внутрішнього аудиту підпорядковується раді банку та звітує перед нею, діє на підставі положення, затвердженого радою банку.
Організація та порядок роботи підрозділу внутрішнього аудиту встановлюються централізовано материнським банком для своїх дочірніх компаній. У дочірніх компаніях банку функції внутрішнього аудиту може виконувати підрозділ внутрішнього аудиту материнського банку.
Підрозділ внутрішнього аудиту здійснює такі функції:
1) перевіряє наявність та оцінює ефективність роботи систем управління ризиками, відповідність цих систем видам та обсягам здійснюваних банком операцій, і внутрішнього контролю банку;
2) перевіряє процес оцінки достатності капіталу з урахуванням ризиків банку;
3) здійснює моніторинг дотримання керівниками та працівниками банку вимог законодавства і внутрішніх положень банку, затверджених радою банку;
4) оцінює інформаційно-технічне забезпечення управління та проведення операцій;
5) перевіряє правильність ведення і достовірність бухгалтерського обліку та фінансової звітності;
6) перевіряє фінансово-господарську діяльність банку;
7) перевіряє відповідність кваліфікаційним вимогам та виконання професійних обов'язків працівниками банку;
8) виявляє та перевіряє випадки перевищення повноважень посадовими особами банку і виникнення конфлікту інтересів у банку;
9) перевіряє достовірність та вчасність надання інформації органам державної влади та управління, які в межах компетенції здійснюють нагляд за діяльністю банку;
10) інші функції, пов'язані із здійсненням нагляду за діяльністю банку.
Підрозділ внутрішнього аудиту проводить оцінку видів діяльності банку, виконання яких забезпечується шляхом залучення юридичних та фізичних осіб на договірній основі (аутсорсинг).
Підрозділ внутрішнього аудиту за результатами проведених перевірок готує та подає раді банку звіти і пропозиції щодо усунення виявлених порушень.
Банк зобов'язаний у порядку, визначеному нормативно-правовими актами Національного банку України, подавати Національному банку України звіт про роботу підрозділу внутрішнього аудиту та інші документи за результатами внутрішнього аудиту.
Національний банк України погоджує кандидатуру керівника підрозділу внутрішнього аудиту. Вимоги до професійної придатності та ділової репутації керівника підрозділу внутрішнього аудиту встановлюються Національним банком України.
Керівнику підрозділу внутрішнього аудиту забороняється займати посади в інших банках.
Рішення про звільнення керівника підрозділу внутрішнього аудиту приймає рада банку. Рішення про звільнення керівника підрозділу внутрішнього аудиту не з його ініціативи в обов'язковому порядку погоджується з Національним банком України.
Керівник підрозділу внутрішнього аудиту має право вимагати позачергового скликання засідання ради банку.
Працівники підрозділу внутрішнього аудиту під час виконання своїх функціональних обов'язків мають право на ознайомлення з документами, інформацією, письмовими поясненнями з питань діяльності банку, включаючи всі підрозділи банку незалежно від країни їх місцезнаходження, та афілійованих компаній банку, право на доступ до системи автоматизації банківських операцій та на отримання письмових пояснень від керівників і працівників банку з питань, що виникають під час проведення перевірки та за її результатами.
( Стаття 45 із змінами, внесеними згідно із Законами № 914-IV від 05.06.2003, № 3024-VI від 15.02.2011; в редакції Закону № 1587-VII від 04.07.2014 )
Стаття 46. Обов'язки щодо інформування Національного банку України
Правління банку зобов'язане протягом трьох робочих днів інформувати Національний банк України про:
1) звільнення керівника (керівників) банку та про кандидатуру на призначення на цю посаду;
2) зміну юридичної адреси і місцезнаходження банку та його відокремлених підрозділів;
( Пункт 2 частини першої статті 46 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011 )
3) втрати на суму, що перевищує 15 відсотків капіталу банку;
4) падіння рівня капіталу банку нижче рівня регулятивного капіталу;
5) наявність хоча б однієї з підстав для віднесення банку до категорії проблемних або неплатоспроможних або для відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку;
( Пункт 5 частини першої статті 46 в редакції Закону № 4452-VI від 23.02.2012 )
6) припинення банківської діяльності;
7) повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення керівнику банку, фізичній особі - власнику істотної участі або представнику юридичної особи - власнику істотної участі.