Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Борисенка Антона Олександровича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзацу девятого частини четвертої, абзацу другого частини чотирнадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-ІV в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у звязку з проведенням адміністративної реформи" від 14 січня 2020 року № 440-ІХ

Друга колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України у складі:

Саса Сергія Володимировича - головуючого,

Кривенка Віктора Васильовича,

Тупицького Олександра Миколайовича - доповідача,

розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Борисенка Антона Олександровича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзацу дев'ятого частини четвертої, абзацу другого частини чотирнадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-IV (Відомості Верховної Ради України, 2011 p., № 2-3, ст. 11) в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" від 14 січня 2020 року № 440-ІХ (Відомості Верховної Ради України, 2020 р., № 26, ст. 188).

Заслухавши суддю-доповідача Тупицького О.М. та дослідивши матеріали справи, Друга колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України

1. Суб'єкт права на конституційну скаргу - Борисенко А.О. - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням перевірити на відповідність частині третій статті 22, частині другій статті 55 Конституції України (конституційність) положення абзацу дев'ятого частини четвертої, абзацу другого частини чотирнадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-IV в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" від 14 січня 2020 року № 440-ІХ (далі - Закон).

Згідно з абзацом дев'ятим частини четвертої статті 25 Закону "у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку".

Відповідно до абзацу другого частини чотирнадцятої статті 25 Закону "суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення".

Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів вбачається, що Борисенко А.О. звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області (далі -Управління), в якому просив визнати протиправними та скасувати вимоги Управління про сплату боргу (недоїмки).

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 2 грудня 2019 року вказану позовну заяву залишив без руху та встановив десятиденний строк для усунення її недоліків, а саме "надати заяву про поновлення пропущеного строку із зазначенням поважності пропуску таких строків із наданням підтверджуючих доказів". Борисенко А.О. подав до Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву щодо строків на оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки), в якій, зокрема, зазначив, що аналіз приписів частини четвертої статті 25 Закону дає змогу зробити висновок про відсутність у Законі норми щодо десятиденного строку оскарження вимоги в судовому порядку, а тому звернення з цією позовною заявою мало відбуватися в межах шестимісячного строку.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 15 січня 2020 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2020 року, повернув Борисенку А.О. позовну заяву у зв'язку з пропуском ним строку звернення до суду та відсутністю поважних причин для його поновлення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10 серпня 2020 року відмовив Борисенку А.О. у відкритті касаційного провадження.

Автор клопотання вважає, що "оспорювані положення Закону не відповідають Конституції України, оскільки, встановлюючи десятиденний строк на оскарження в суді рішень (вимог) щодо недоїмки з єдиного внеску, який є замалим у порівнянні із загальним строком позовної давності, створюють штучний бар'єр для захисту громадянами своїх прав та йдуть у розріз з гарантованим Конституцією України правом на оскарження рішень органів державної влади, а також звужують обсяг існуючих прав і свобод, що є недопустимим з огляду на приписи Основного Закону України".

На підтвердження своїх доводів Борисенко А.О. посилається на окремі положення Конституції України, Закону, Кодексу адміністративного судочинства України та на судові рішення у своїй справі.

2. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Друга колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України виходить із такого.

Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" конституційною скаргою є подане до Конституційного Суду України письмове клопотання щодо перевірки на відповідність Конституції України (конституційність) закону України (його окремих положень), що застосований в остаточному судовому рішенні у справі суб'єкта права на конституційну скаргу (частина перша статті 55); у конституційній скарзі має міститись обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону (пункт 6 частини другої статті 55); конституційна скарга вважається прийнятною, зокрема, за умов її відповідності вимогам, передбаченим статтями 55, 56 цього закону (абзац перший частини першої статті 77).

Обґрунтовуючи неконституційність оспорюваних положень Закону, Борисенко А.О. вказує, що трактування судами приписів Закону, якими передбачено право платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування оскаржити до суду рішення (вимогу) протягом десяти днів, є помилковим, а також висловлює своє розуміння щодо строку, протягом якого можливе оскарження до суду рішення (вимоги). Отже, суб'єкт права на конституційну скаргу фактично висловлює незгоду з результатами правозастосування судами оспорюваних положень Закону.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що вирішення питань застосування судами законів України не належить до його компетенції; правозастосовна діяльність полягає в індивідуалізації норм права щодо конкретних суб'єктів і конкретних випадків, тобто в установленні фактичних обставин справи і підборі юридичних норм, які відповідають цим обставинам; пошук та аналіз таких норм з метою їх застосування до конкретного випадку є складовою правозастосування і не належить до повноважень Конституційного Суду України (Ухвала Великої палати Конституційного Суду України від 19 червня 2018 року № 39-у/2018; ухвали Другого сенату Конституційного Суду України від 20 листопада 2019 року № 70-у(ІІ)/2019, від 1 квітня 2020 року № 5-уп(ІІ)/2020).

Наведене є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі згідно з пунктом 2 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" - неналежність до повноважень Конституційного Суду України питань, порушених у конституційній скарзі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 151-1, 153 Конституції України, на підставі статей 7, 32, 37, 55, 56, 61, 62, 77, 86 Закону України "Про Конституційний Суд України", відповідно до § 45, § 56 Регламенту Конституційного Суду України Друга колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Борисенка Антона Олександровича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзацу дев'ятого частини четвертої, абзацу другого частини чотирнадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-ІV в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" від 14 січня 2020 року № 440-ІХ на підставі пункту 2 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" - неналежність до повноважень Конституційного Суду України питань, порушених у конституційній скарзі.

2. Ухвала Другої колегії суддів Першого сенату Конституційного Суду України є остаточною.