Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частини першої статті 6, частини третьої статті 19, частини другої статті 20 Закону України "Про Вищу раду юстиції"

Конституційний Суд України у складі суддів:

Стрижака Андрія Андрійовича - головуючого,

Бауліна Юрія Васильовича,

Бринцева Василя Дмитровича,

Вдовіченка Сергія Леонідовича,

Головіна Анатолія Сергійовича,

Джуня В'ячеслава Васильовича,

Дідківського Анатолія Олександровича,

Домбровського Івана Петровича,

Кампа Володимира Михайловича,

Колоса Михайла Івановича,

Лилака Дмитра Дмитровича,

Маркуш Марії Андріївни - доповідача,

Мачужак Ярослави Василівни,

Нікітіна Юрія Івановича,

Овчаренка В'ячеслава Андрійовича,

Стецюка Петра Богдановича,

Ткачука Павла Миколайовича,

Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним поданням 53 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частини першої статті 6, частини третьої статті 19, частини другої статті 20 Закону України "Про Вищу раду юстиції" від 15 січня 1998 року N 22/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 25, ст. 146; 2004 р., N 29, ст. 369).

Приводом для розгляду справи відповідно до статей 39, 41 Закону України "Про Конституційний Суд України" стало конституційне подання 53 народних депутатів України.

Підставою для розгляду справи згідно зі статтею 93 Закону України "Про Конституційний Суд України" є практична необхідність в офіційному тлумаченні зазначених положень Закону України "Про Вищу раду юстиції".

Заслухавши суддю-доповідача Маркуш М.А. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 53 народних депутати України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення:

- положень частини першої статті 6, частини третьої статті 19 Закону України "Про Вищу раду юстиції" (далі - Закон) у контексті статті 23 Закону України "Про державну службу" щодо граничного віку перебування на посаді Голови, заступника Голови та секретарів секцій Вищої ради юстиції, зокрема, чи є підставою для дострокового припинення повноважень названих осіб досягнення ними граничного віку, визначеного статтею 23 Закону України "Про державну службу" (далі - Закон про державну службу);

- словосполучення "без права переобрання", вжитого в частині другій статті 20 Закону.

Практичну необхідність в офіційному тлумаченні цих положень Закону автори клопотання обґрунтовують неоднозначним їх розумінням. Як зазначають народні депутати України, Кабінет Міністрів України за умовами оплати праці відніс Голову, заступника Голови та секретарів секцій Вищої ради юстиції до першої категорії посад державних службовців, граничний вік перебування на державній службі яких становить 60 років для чоловіків і 55 років для жінок.

Необхідність в офіційному тлумаченні вказаних положень Закону, на їхню думку, викликана також різними за змістом роз'ясненнями Головного управління державної служби України, за одним з яких Закон регулює порядок набуття повноважень членами Вищої ради юстиції та її посадовими особами понад вік, встановлений статтею 23 Закону про державну службу, а за іншим - правовий статус Голови Вищої ради юстиції, його заступників регулюється Законом про державну службу.

2. Щодо порушених у конституційному поданні питань свої позиції висловили Президент України, Вища рада юстиції, Голова Верховного Суду України, фахівці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Одеської національної юридичної академії, Львівського національного університету імені Івана Франка, Національного університету "Острозька академія".

3. Конституційний Суд України, вирішуючи питання про офіційне тлумачення зазначених положень Закону, виходить з такого.

3.1. Вища рада юстиції - конституційний орган, який складається з двадцяти членів. Сімнадцять членів Вищої ради юстиції призначаються до складу Вищої ради юстиції, а три члени Вищої ради юстиції - Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України - входять до її складу за посадою (стаття 131 Конституції України) .

Правовий статус члена Вищої ради юстиції має свої особливості, обумовлені наявністю у її складі представників органів державної влади, юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, громадських організацій, осіб, які призначаються членами Вищої ради юстиції і які входять до її складу за посадою.

Законодавець, поєднавши різне правове становище цих осіб та виходячи з призначення Вищої ради юстиції, як незалежного колегіального органу, відповідального за формування високопрофесійного суддівського корпусу, визначив правовий статус членів Вищої ради юстиції як тих, які працюють в ній на посадах на постійній основі, так і тих, які входять до її складу виключно на правах члена. Закон не передбачає перебування на державній службі членів Вищої ради юстиції, які працюють на постійній основі.

Особи, призначені до складу Вищої ради юстиції, крім народних депутатів України, на час виконання обов'язків членів Вищої ради юстиції на постійній основі прикомандировуються до Вищої ради юстиції із збереженням за ними посад, які вони займали, та відповідних пільг (частина третя статті 19 Закону) .

Строк повноважень членів Вищої ради юстиції, крім тих, які входять до її складу за посадою, становить шість років (частина третя статті 1 Закону) . Законом (стаття 18) визначено вичерпний перелік підстав припинення повноважень члена Вищої ради юстиції, який не допускає припинення повноважень з інших підстав (Рішення Конституційного Суду України від 17 квітня 2008 року N 7-рп/2008 у справі щодо припинення повноважень члена Вищої ради юстиції).

Положення статті 6 Закону, за якими на посаду члена Вищої ради юстиції може бути рекомендований громадянин України, не старший шістдесяти п'яти років, є правовою підставою для призначення членом Вищої ради юстиції особи після досягнення нею віку, визначеного частиною першою статті 23 Закону про державну службу (60 років для чоловіків і 55 років для жінок), яка може перебувати на зазначеній посаді до закінчення шестирічного строку повноважень, на який цю особу призначено.

Крім того, із положень статей 6, 7, 18 Закону випливає, що серед вимог до члена Вищої ради юстиції, обмежень щодо перебування у складі Вищої ради юстиції та підстав для дострокового припинення повноважень Закон не передбачає вікових обмежень. Водночас Законом встановлено граничний вік, за якого особа може бути рекомендована і призначена на посаду члена Вищої ради юстиції - "не старший шістдесяти п'яти років" (частина перша статті 6). Системний аналіз зазначених статей Закону вказує на те, що за своєю правовою природою цей вік є кваліфікаційною вимогою, яка означує специфіку заняття посади члена Вищої ради юстиції та перебування на цій посаді.

3.2. Члени Вищої ради юстиції, обрані на посади Голови, заступника Голови, секретаря секції працюють на постійній основі (стаття 19 Закону) . Що стосується строку повноважень члена Вищої ради юстиції, який працює на зазначених посадах, то і в цьому разі Закон не містить вікових застережень щодо обрання члена Вищої ради юстиції на зазначені посади, крім застереження щодо осіб, які входять до її складу за посадою, як не містить підстав для дострокового звільнення з посади осіб, обраних на посаду Голови, заступника Голови, секретаря секції (частина друга статті 20, частина друга статті 22, частина третя статті 23) .

Відповідно до положень Закону Голова, заступник Голови та секретар секції Вищої ради юстиції обираються із числа членів Вищої ради юстиції, за винятком осіб, які входять до її складу за посадою, строком на три роки (частина друга статті 20, частина друга статті 22, частина третя статті 23) .

Положення частини другої статті 20 Закону виступають правовою гарантією незалежності і надають юридичної визначеності у реалізації посадовими особами Вищої ради юстиції своїх прав та обов'язків.

Аналіз положень Закону дає підстави Конституційному Суду України для висновку, що члени Вищої ради юстиції обираються на посаду Голови, заступника Голови, секретаря секції Вищої ради юстиції строком на три роки, що їх посади є виборними та що Закон не містить положень, які допускали б можливість дострокового звільнення членів Вищої ради юстиції із зазначених посад з підстав досягнення певного віку.

Отже, положення частини першої статті 6, частини третьої статті 19, частини другої статті 20 Закону в їх системному зв'язку треба розуміти так, що Голова, заступник Голови, секретар секції Вищої ради юстиції Законом не визначені як державні службовці, а тому положення статті 23 Закону про державну службу на них не поширюється.

3.3. Даючи тлумачення словосполучення "без права переобрання", вжитого законодавцем у частині другій статті 20 Закону, в системному зв'язку з положеннями статей 19, 22, 23 Закону, Конституційний Суд України виходить з того, що в частині другій статті 20 Закону закріплено положення стосовно того, що Голова Вищої ради юстиції обирається з членів, що перебувають у складі Вищої ради юстиції, на три роки без права переобрання. Законом не закріплено підстав для звільнення Голови, заступника Голови, секретаря секції Вищої ради юстиції із зазначених посад, крім строку перебування їх на посадах. Це означає, що член Вищої ради юстиції, обраний на посаду Голови, заступника Голови, секретаря секції Вищої ради юстиції, протягом строку виконання ним повноважень, визначених частиною другою статті 1 Закону, не може бути повторно обраний на одну й ту ж посаду.

Отже, словосполучення "без права переобрання", яке міститься у частині другій статті 20 Закону, треба розуміти так, що Голова, заступник Голови чи секретар секції Вищої ради юстиції не може бути обраний повторно на одну й ту ж посаду протягом строку повноважень, на який його обрано відповідно до положень частини другої статті 1 Закону.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150, 153 Конституції України, статтями 13, 39, 51, 63, 65, 67, 69, 93, 95 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

в и р і ш и в:

1. В аспекті порушених у конституційному поданні питань:

- положення частини першої статті 6, частини третьої статті 19, частини другої статті 20 Закону України "Про Вищу раду юстиції" від 15 січня 1998 року N 22/98-ВР в їх системному зв'язку слід розуміти так, що особа, призначена в установленому Законом України "Про Вищу раду юстиції" порядку членом Вищої ради юстиції у віці не старше шістдесяти п'яти років, може бути обрана Головою, заступником Голови чи секретарем секції Вищої ради юстиції і виконувати на цій посаді повноваження протягом строку, визначеного частиною другою статті 20 Закону України "Про Вищу раду юстиції";

- словосполучення "без права переобрання", вжите у частині другій статті 20 Закону України "Про Вищу раду юстиції", треба розуміти так, що член Вищої ради юстиції, обраний на посаду Голови, заступника Голови, секретаря секції Вищої ради юстиції, не може бути повторно обраний на цю ж посаду в межах строку, передбаченого частиною третьою статті 1 Закону України "Про Вищу раду юстиції".

2. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у "Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних виданнях України.

судді Конституційного Суду України Бринцева В.Д. стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частини першої статті 6, частини третьої статті 19, частини другої статті 20 Закону України "Про Вищу раду юстиції"

Рішенням від 18 вересня 2008 року N 18-рп/2008 (далі - Рішення) Конституційний Суд України встановив, що в аспекті порушених у конституційному поданні питань:

- "положення частини першої статті 6, частини третьої статті 19, частини другої статті 20 Закону України "Про Вищу раду юстиції" від 15 січня 1998 року N 22/98-ВР в їх системному зв'язку слід розуміти так, що особа, призначена в установленому Законом України "Про Вищу раду юстиції" порядку членом Вищої ради юстиції у віці не старше шістдесяти п'яти років, може бути обрана Головою, заступником Голови чи секретарем секції Вищої ради юстиції і виконувати на цій посаді повноваження протягом строку, визначеного частиною другою статті 20 Закону України "Про Вищу раду юстиції";

- словосполучення "без права переобрання", вжите у частині другій статті 20 Закону України "Про Вищу раду юстиції", треба розуміти так, що член Вищої ради юстиції, обраний на посаду Голови, заступника Голови, секретаря секції Вищої ради юстиції, не може бути повторно обраний на цю ж посаду в межах строку, передбаченого частиною третьою статті 1 Закону України "Про Вищу раду юстиції".

У своєму Рішенні Конституційний Суд України обґрунтовано звернув увагу на особливості статусу членів Вищої ради юстиції. Однак при цьому не вдався до поглибленого аналізу прав і обов'язків членів Ради, які працюють у ній на постійній основі.

Розділ VIII "Правосуддя" Конституції України завершується статтею 131, якою проголошується, що в Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої належить: внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад; прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності; здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів та розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.

З наведених конституційних положень вбачається, що цей конституційний орган є міжвідомчим, тому не випадково до його персонального складу входить переважна більшість членів, які не є суддями.

Конституційні засади не забороняють визначення статусу усіх членів Вищої ради юстиції спеціальними законами. Стосовно членів Ради, які працюють в ній на постійній основі, такими законами є Закон України "Про Вищу раду юстиції" від 15 січня 1998 року N 22/98-ВР (з наступними змінами), Закон України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року N 3723-XII (з наступними змінами), інші нормативні акти.

Системний аналіз норм цих законів та існуючих конституційних положень, що стосуються статусу членів Вищої ради юстиції, дає підстави для висновку, що цей конституційний орган є органом державної влади.

Відповідно до статті 131 Конституції України, статті 5, частини третьої статті 19 Закону України "Про Вищу раду юстиції" двадцять членів Вищої ради юстиції за особливостями статусу поділяються на три групи:

1) три особи, які входять до складу Вищої ради юстиції за посадою (Голова Верховного Суду України, Генеральний прокурор України, Міністр юстиції України);

2) тринадцять членів Вищої ради юстиції, які здійснюють свої повноваження на громадських засадах;

3) чотири особи, які після обрання на посади Голови, заступника Голови, секретарів двох секцій Вищої ради юстиції, звільняються з попереднього місця роботи і працюють у ній на постійній основі.

Члени Вищої ради юстиції, які дали згоду і свідомо перейшли на роботу в ній на постійній основі, отримують статус державного службовця. Вони складають присягу, їм присвоюється відповідний ранг, вони користуються всіма правами і соціальними гарантіями, встановленими Законом України "Про державну службу".

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про умови оплати праці працівників Вищої ради юстиції" від 27 червня 1998 року N 960 посади Голови, заступника Голови і секретаря секції віднесені до першої категорії державних службовців. У пункті 3 названої постанови встановлено, що Голова Вищої ради юстиції за умовами матеріально-побутового забезпечення, медичного, санаторно-курортного та транспортного обслуговування прирівнюється до Міністра Кабінету Міністрів України, його заступник - до першого заступника Міністра Кабінету Міністрів України, секретар секції - до заступника Міністра Кабінету Міністрів України.

Скасування наприкінці 2007 року пункту 2 цієї постанови слід розцінювати як спробу нормативного врегулювання у зв'язку з ситуацією, яка склалася у цьому органі (Постанова Кабінету Міністрів України "Про визнання таким, що втратив чинність, пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 1998 р. N 960" від 8 листопада 2007 року N 1313) .

Дійсно, базовий Закон України "Про Вищу раду юстиції" не містить конкретної норми щодо визначення повного статусу членів Вищої ради юстиції, які працюють на постійній основі. Разом з тим ефективна робота цього конституційного органу без виконання адміністративно-управлінських функцій на постійній основі неможлива. Аналіз обсягу повноважень цих посадовців, деталізованих параграфами 1.2, 1.3, 1.4 Регламенту Вищої ради юстиції, затвердженого її Рішенням від 8 лютого 2006 року N 5, свідчить, що ці посадовці виконують функції, притаманні державним службовцям, які перебувають на адміністративних посадах.

Виходячи з цього є всі підстави вважати, що стосовно членів Вищої ради юстиції, які працюють у ній на постійній основі, на весь цей час Закон України "Про державну службу" є спеціальним, тому саме на цих чотирьох посадових осіб поширюється обмеження за віком перебування на посаді, встановлене статтею 23 цього закону.

Зважаючи на викладене члени Вищої ради юстиції, які працюють в ній на постійній основі, у разі досягнення граничного віку перебування на державній службі і вичерпання можливостей щодо його продовження повинні скласти з себе повноваження (або бути звільненими за рішенням Вищої ради юстиції) і перейти до виконання повноважень на громадських засадах на строк, що залишився в межах загального терміну призначення.

Наведені особливості статусу членів Вищої ради юстиції, які працюють на постійній основі, Конституційний Суд України під час ухвалення Рішення у справі не врахував. Правовий аналіз загального статусу, який мають усі двадцять членів цього органу, на якому зосередився Суд (без виокремлення статусу членів, які працюють на постійній основі) призвів до недостатньо аргументованих висновків.

Крім того, тлумачення Конституційного Суду України, що міститься в абзаці другому (у системному зв'язку з абзацом першим) пункту 1 резолютивної частини Рішення фактично не дає прямої відповіді на запитання суб'єкта права на конституційне подання.

Повна і всебічна відповідь на це питання можлива лише шляхом нормотворення, що не належить до компетенції Конституційного Суду України. Цю позицію поділяє і суб'єкт законодавчої ініціативи, про що свідчить наявність у Верховній Раді України законопроекту "Про внесення змін до Закону України "Про Вищу раду юстиції", в якому пропонується статтю 5 Закону доповнити положенням щодо віднесення посад членів Вищої ради юстиції, які працюють на постійній основі, до першої категорії посад державних службовців.

Якщо Конституційний Суд України не скористався можливістю відмовити у відкритті конституційного провадження у справі у зв'язку з непідвідомчістю, то у нього були усі підстави на головне запитання суб'єкта права на конституційне подання дати таке тлумачення: "В аспекті конституційного подання положення частини першої статті 6, частини третьої статті 19 Закону України "Про Вищу раду юстиції" від 15 січня 1998 року N 22/98-ВР щодо членів Вищої ради юстиції, які працюють на постійній основі, слід застосовувати у системному зв'язку з положенням статті 23 Закону України "Про державну службу", яким встановлено граничний вік перебування на державній службі".

судді Конституційного Суду України Стрижака А.А. стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України про офіційне тлумачення частини першої статті 6, частини третьої статті 19, частини другої статті 20 Закону України "Про Вищу раду юстиції"

На підставі статті 64 Закону України "Про Конституційний Суд України" вважаю за необхідне викласти окрему думку стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України про офіційне тлумачення частини першої статті 6, частини третьої статті 19, частини другої статті 20 Закону України "Про Вищу раду юстиції" (далі - Рішення).

Автори клопотання порушили питання про офіційне тлумачення положень частини першої статті 6, частини третьої статті 19 Закону України "Про Вищу раду юстиції" (далі - Закон) в контексті статті 23 Закону України "Про державну службу" щодо граничного віку перебування на посаді Голови, заступника Голови та секретарів секцій ради, які працюють на постійній основі, зокрема, чи є підставою для дострокового припинення повноважень названих осіб досягнення ними граничного віку, визначеного статтею 23 Закону України "Про державну службу".

Однак положення Закону, які підлягають тлумаченню, не містять норм, які визначали б віковий ценз перебування на посаді зазначених посадових осіб Вищої ради юстиції. Тобто, питання встановлення граничного віку перебування на посаді Голови, заступника Голови та секретарів секцій Ради, а також дострокового припинення їх повноважень не може бути вирішене шляхом офіційного тлумачення вказаних положень Закону, оскільки відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України є предметом законодавчого регулювання.

Слід також зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово наголошував на непідвідомчості Суду питань, які потребують не офіційного тлумачення, а законодавчого врегулювання (ухвали від 2 листопада 2004 року N 68-у/2004, від 15 лютого 2007 року N 14-у/2007 та інші).

Отже, конституційне провадження у справі в цій частині, на мою думку, підлягало припиненню.

Однак, Конституційний Суд України, визначивши в пункті 1 резолютивної частини Рішення, що особа у віці не старше шістдесяти п'яти років, обрана Головою, заступником Голови, секретарем секції Вищої ради юстиції, виконує свої повноваження протягом строку, визначеного частиною другою статті 20 Закону, по суті сформулював нову правову норму. Адже частина друга статті 20 Закону встановлює термін перебування на посаді (три роки) тільки для Голови Вищої ради юстиції, а Рішення фактично поширило дію зазначеної норми на інших посадових осіб цієї Ради, а саме: заступника Голови і секретаря секції.

Проте поширення дії положень закону на інших суб'єктів правовідносин, урегульованих цим законом, є складовою законодавчої діяльності Верховної Ради України - єдиного органу законодавчої влади в Україні.