Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Головного контрольно-ревізійного управління України щодо офіційного тлумачення окремих положень статей 10, 11, 14 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні"

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Домбровського Івана Петровича - головуючий,

Бринцева Василя Дмитровича,

Головіна Анатолія Сергійовича,

Джуня В'ячеслава Васильовича,

Дідківського Анатолія Олександровича,

Кампа Володимира Михайловича,

Колоса Михайла Івановича,

Лилака Дмитра Дмитровича,

Маркуш Марії Андріївни - суддя-доповідач,

Мачужак Ярослави Василівни,

Стецюка Петра Богдановича,

Стрижака Андрія Андрійовича,

Ткачука Павла Миколайовича,

Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням Головного контрольно-ревізійного управління України щодо офіційного тлумачення окремих положень статей 10, 11, 14 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 13, ст. 110).

Заслухавши суддю-доповідача Маркуш М.А. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України у с т а н о в и в:

1. Суб'єкт права на конституційне подання - Головне контрольно-ревізійне управління України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення окремих положень статей 10, 11, 14 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993 року N 2939-XII з наступними змінами (далі - Закон), а саме:

1) частин десятої, одинадцятої, дванадцятої статті 11 щодо того, протягом яких днів - робочих чи календарних - повинні проводитися виїзні ревізії або перевірки;

2) частини першої статті 11 щодо того, як слід розуміти термін "підконтрольні установи" - чи це тільки ті об'єкти, які отримують бюджетні кошти постійно (фінансуються з бюджету або є одержувачами бюджетних коштів, у тому числі на момент проведення контрольних заходів), чи й ті, які отримували такі кошти в минулому бюджетному році одноразово або регулярно за конкретною програмою на певну мету;

3) частини другої статті 11 щодо того, чи мають право органи державної контрольно-ревізійної служби проводити планові виїзні перевірки окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підконтрольних підприємств, установ, організацій з питань, наведених у дорученнях Президента України, Кабінету Міністрів України, зверненнях народних депутатів України, громадян;

4) частин п'ятої, сьомої, восьмої статті 11 щодо того, чи є вичерпним перелік підстав для проведення позапланової виїзної ревізії або перевірки, передбачених цими частинами зазначеної статті;

чи може проводитися позапланова ревізія або перевірка за дорученнями Президента України, зверненнями народних депутатів України, громадян;

5) пунктів 2, 4 статті 10, частин шостої, сьомої, дев'ятої, дванадцятої статті 11 щодо того, до якого із судів - місцевого загального, господарського чи іншого - повинні звертатися органи державної контрольно-ревізійної служби за рішенням (дозволом) на проведення позапланової ревізії або перевірки;

6) частини восьмої статті 11 щодо того, хто має звертатися до суду за дозволом на проведення позапланових ревізій або перевірок у разі надходження відповідних звернень від Президента України, Кабінету Міністрів України, народних депутатів України, громадян чи посадових осіб правоохоронних органів, які не є прокурорами або слідчими (проте ініціюють проведення органами державної контрольно-ревізійної служби контрольних заходів);

7) частини шостої статті 11 щодо того, чи мають право суди надавати дозвіл на проведення позапланових ревізій або перевірок з питань, які не належать до компетенції органів державної контрольно-ревізійної служби;

якщо постановою суду дозволено проведення ревізії або перевірки з питань, які не належать до компетенції органів державної контрольно-ревізійної служби (наприклад, повнота сплати податків), чи зобов'язані органи державної контрольно-ревізійної служби виконувати таку постанову суду, адже вона оскарженню не підлягає;

8) частини шостої статті 11 щодо того, чи повинні органи державної контрольно-ревізійної служби проводити ревізії і перевірки за дорученням правоохоронних органів лише за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання, чи такі ревізії і перевірки можуть проводитися з окремих питань щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання, визначених цими органами.

Практичну необхідність в офіційному тлумаченні суб'єкт права на конституційне подання обгрунтовує неоднозначним, на його погляд, розумінням та застосуванням органами державної влади, зокрема судами, положень статей 10, 11, 14 Закону, які Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення правового захисту громадян та запровадження механізмів реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканність, безпеку, повагу до гідності особи, правову допомогу, захист)" від 12 січня 2005 року N 2322-IV (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 10, ст. 187) викладені в новій редакції, що призводить до порушення конституційних прав та законних інтересів суб'єктів господарювання.

2. Перша колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою від 23 січня 2007 року відмовила у відкритті конституційного провадження у цій справі на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України", та непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

3. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у цій справі, Конституційний Суд України виходить з такого.

Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" конституційне подання має містити правове обгрунтування тверджень щодо необхідності в офіційному тлумаченні Конституції України та законів України (пункт 4 частини другої статті 39); підставою для конституційного подання щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є практична необхідність у з'ясуванні або роз'ясненні, офіційній інтерпретації положень Конституції України та законів України (частина перша статті 93). Питання, порушені в конституційному поданні, повинні бути підвідомчі Конституційному Суду України (стаття 150 Конституції України, стаття 13 Закону України "Про Конституційний Суд України".

4. Аналіз конституційного подання та долучених до нього матеріалів свідчить, що суб'єкт права на конституційне подання не навів правового обгрунтування практичної необхідності в офіційному тлумаченні положень статей 10, 11, 14 Закону. Зі змісту конституційного подання вбачається, що клопотання про офіційне тлумачення зазначених положень Закону фактично зводиться до надання консультацій щодо порядку їх правозастосування у конкретних ситуаціях відповідними суб'єктами, що не належить до повноважень Конституційного Суду України (стаття 150 Конституції України, стаття 13 Закону України "Про Конституційний Суд України".

Крім того, слід зазначити, що положення пунктів 2, 4 статті 10, частин першої, другої, п'ятої, шостої, сьомої, восьмої, дев'ятої, десятої, одинадцятої, дванадцятої статті 11 Закону, роз'яснення яких просив надати автор конституційного подання, змінено законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання фінансовим порушенням, забезпечення ефективного використання бюджетних коштів, державного і комунального майна" від 15 грудня 2005 року N 3202-IV (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., N 14, ст. 117), "Про внесення змін до Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" та інших законодавчих актів України" від 15 грудня 2005 року N 3205-IV (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., N 14, ст. 118), "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів щодо виконання судових рішень" від 15 березня 2006 року N 3541-IV (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., N 35, ст. 296) та викладено в новій редакції.

Що стосується надання роз'яснення, до якого із судів - місцевого загального, господарського чи іншого - повинні звертатися органи державної контрольно-ревізійної служби за рішенням (дозволом) на проведення позапланових ревізій або перевірок, то питання підвідомчості тим чи іншим судам справ визначається відповідними процесуальними законами. Прийняття законів, внесення до них змін і доповнень, узгодження їх положень між собою є прерогативою Верховної Ради України (статті 75, 85 Конституції України і не належить до повноважень Конституційного Суду України (стаття 13 Закону України "Про Конституційний Суд України".

Непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні, теж є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі.

Що ж до тлумачення положень статті 14 Закону, про яку йдеться в назві конституційного подання, то в самому клопотанні його автор просить дати тлумачення частини шостої статті 11 Закону.

Таким чином, підстав для відкриття конституційного провадження у справі немає.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150, 153 Конституції України, статтями 13, 14, пунктом 4 частини другої статті 39, пунктами 2, 3 статті 45, статтями 50, 93 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Головного контрольно-ревізійного управління України щодо офіційного тлумачення окремих положень статей 10, 11, 14 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993 року N 2939-XII з наступними змінами на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України"; непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною.