• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про затвердження Положення про організацію системи управління ризиками в банках України та банківських групах

Національний банк України  | Постанова, Класифікація, Перелік, Положення від 11.06.2018 № 64
регуляторні органи;
інші учасники ринку;
працівники банку;
клієнти банку;
власники цінних паперів банку;
банки-кореспонденти;
платіжні системи.
215. Банк має право розробити план фінансування в кризових ситуаціях у рамках плану відновлення діяльності.
215-1. Банк подає план фінансування в кризових ситуаціях уповноваженим працівникам Національного банку на їх вимогу у вигляді:
1) електронної версії плану, створеної у форматах Microsoft Word та Excel, з додаванням сканованих копій всіх сторінок, які містять дані про затвердження та/або підписання документа уповноваженими органами/особами банку, або
2) електронного документа, підписаного кваліфікованим електронним підписом відповідної(их) уповноваженої(их) особи(іб) банку.
( Главу 31 розділу III доповнено новим пунктом 215-1 згідно з Постановою Національного банку № 136 від 06.12.2021 )
216. Банк з метою своєчасного виявлення кризи ліквідності та застосування плану фінансування в кризових ситуаціях визначає індикатори раннього виявлення кризи ліквідності, рекомендований перелік яких визначений у додатку 4 до цього Положення.
( Пункт 216 глави 31 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 172 від 29.12.2020 )
217. Банк періодично проводить тестування плану фінансування в кризових ситуаціях з метою відпрацювання взаємодії підрозділів банку та визначення реалістичності закладених у нього припущень щодо можливості залучення фінансування, реалізації або використання як застави наявних високоякісних ліквідних активів.
32. Стрес-тестування ризику ліквідності
218. Банк не рідше одного разу на квартал здійснює стрес-тестування ризику ліквідності для різних короткострокових та довгострокових стрес-сценаріїв, що можуть реалізуватися як для банку, так і для ринку в цілому (окремо і в поєднанні), з метою виявлення причин можливих проблем з ліквідністю та оцінки відповідності результатів здійснення стрес-тестування встановленому банком рівню ризик-апетиту до ризику ліквідності.
( Пункт 218 глави 32 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 172 від 29.12.2020 )
219. Банк використовує результати здійснення стрес-тестування для коригування своєї стратегії/політики та процедур управління ризиком ліквідності та забезпечення ефективності розробленого банком плану фінансування в кризових ситуаціях.
220. Банк під час здійснення стрес-тестування використовує не менше трьох стрес-сценаріїв:
1) властивий для банку (специфічний) - виникнення внутрішньої кризи в банку на тлі стабільної загальної ситуації в банківській системі (погіршення якості активів, зростання концентрації зобов'язань, значне зменшення обсягу високоякісних ліквідних активів, зростання дефіциту ліквідності та/або зникнення/зменшення можливості його покриття, зниження кредитного рейтингу банку, інформаційну атаку, паніку вкладників, проблеми з акціонерами);
2) загальноринковий - виникнення кризи в банківській системі в цілому;
3) комбінований (найбільш жорсткий) - виникнення внутрішньої кризи в банку на тлі загальної кризи в банківській системі.
221. Банк під час розроблення цих сценаріїв використовує найбільш негативну:
1) власну статистику для нормального та кризового стану банківської системи;
2) статистику Національного банку щодо динаміки активів та зобов'язань у банківській системі;
3) статистику динаміки активів та зобов'язань банків, що стали неплатоспроможними, або банків, що опинилися в умовах специфічної або комбінованої кризи.
222. Банк розробляє стрес-сценарії з урахуванням припущень щодо:
1) відпливу коштів клієнтів як юридичних осіб (крім банків), так і фізичних осіб;
2) джерел фінансування:
знецінення/унеможливлення використання активів банку, що можуть використовуватися як застава для залучення коштів за нормальних ринкових умов;
втрати або значного зменшення можливості залучення коштів значимих вкладників та інших кредиторів банку;
( Абзац п'ятий пункту 222 глави 32 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 172 від 29.12.2020 )
закриття або значного зменшення значень міжбанківських лімітів банками-контрагентами, материнським банком, іншими банками - учасниками банківської групи;
необхідності використання додаткового обсягу активів банку, як застави для запобігання відпливу наявного фінансування;
3) потреби в додатковому залученні коштів у зв'язку з непередбачуваним використанням клієнтами права на отримання коштів у рамках наданих банком зобов'язань з кредитування;
4) інших складових:
значного зменшення можливості перерозподілу ліквідності з однієї валюти в іншу;
проблем у роботі з платіжними (розрахунковими) системами, що використовуються банком.
Банк має право розробляти стрес-сценарії з урахуванням інших припущень додатково до визначених у пункті 222 глави 32 розділу III цього Положення.
33. Звітування щодо ризику ліквідності
223. Головний ризик-менеджер подає раді банку та комітету з управління ризиками управлінську звітність щодо ризику ліквідності не рідше одного разу на квартал, правлінню банку та комітету з управління активами і пасивами - не рідше одного разу на місяць.
( Пункт 223 глави 33 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 172 від 29.12.2020 )
224. Банк розробляє управлінську звітність щодо ризику ліквідності, яка повинна обов'язково включати звіти щодо:
1) порушень нормативів/коефіцієнтів ліквідності, установлених Національним банком;
2) порушень норм обов'язкового резервування, установлених Національним банком;
3) результатів GAP-аналізу;
4) концентрації активів/зобов'язань банку за основними клієнтами/групами пов'язаних контрагентів;
5) оцінки ризику ліквідності банку в межах операційного дня;
6) результатів здійснення стрес-тестування ризику ліквідності;
7) індикаторів раннього виявлення кризи ліквідності;
8) обсягів високоякісних ліквідних активів та їх достатності для покриття зобов'язань банку;
9) порушень банком установлених значень лімітів ліквідності, а також інформації щодо авторизованих перевищень лімітів.
IV. Управління процентним ризиком банківської книги
34. Загальні підходи до управління процентним ризиком банківської книги
225. Банк створює ефективну систему управління процентним ризиком банківської книги (IRRBB), що має повністю інтегруватися в загальну систему управління ризиками банку.
226. Процентний ризик банківської книги включає такі ризики:
1) ризик розривів, який виникає через різницю в строках погашення (для інструментів з фіксованою процентною ставкою) або зміни величини індексу процентної ставки (для інструментів із плаваючою процентною ставкою) активів, зобов'язань та позабалансових позицій в банківській книзі. Банк здійснює розрахунок ризику розривів з урахуванням того, чи відбуваються зміни процентних ставок послідовно за всією кривою дохідності (паралельний ризик), чи диференційовано за періодами зі зміною в нахилі та формі кривої дохідності (непаралельний ризик);
2) базисний ризик, який виникає через те, що немає достатнього тісного зв'язку між коригуванням ставок, отриманих та сплачених за різними інструментами, всі інші характеристики яких щодо переоцінки є однаковими;
3) ризик опціонності, який виникає через проведення банком операцій з опціонами (автоматичний ризик опціонності) або наявності вбудованих опціонів у стандартних продуктах банку (поведінковий ризик опціонності).
227. Банк визначає такі кількісні показники ризик-апетиту до процентного ризику банківської книги:
1) максимальне падіння чистого процентного доходу банку протягом наступних 12 місяців, що визначається як найгірше зниження значення цього показника, визначене із застосуванням усіх сценаріїв зміни процентних ставок, що використовуються банком;
2) максимальне падіння економічної вартості капіталу банку, що визначається як найгірше зниження значення цього показника, визначене із застосуванням усіх сценаріїв зміни процентних ставок, що використовуються банком.
Банк має право визначати інші кількісні показники ризик-апетиту до процентного ризику банківської книги додатково до встановлених у пункті 227 глави 34 розділу IV цього Положення.
35. Політика та процедури управління процентним ризиком банківської книги
228. Банк розробляє та періодично переглядає (не рідше одного разу на рік) політику, порядки та процедури управління процентним ризиком банківської книги з метою забезпечення їх відповідності рівню ризик-апетиту до цього ризику.
229. Політика управління процентним ризиком банківської книги повинна обов'язково містити:
1) мету, завдання та принципи управління процентним ризиком банківської книги;
2) організаційну структуру процесу управління процентним ризиком банківської книги з урахуванням розподілу функціональних обов'язків учасників процесу, їх повноважень, відповідальності та порядку взаємодії;
3) перелік лімітів для контролю за процентним ризиком банківської книги та порядок їх установлення;
4) підходи щодо виявлення, вимірювання, моніторингу, контролю, звітування та пом'якшення процентного ризику банківської книги;
5) процедури визначення, затвердження та перегляду припущень, що використовуються під час вимірювання процентного ризику банківської книги;
6) підходи до здійснення стрес-тестування процентного ризику банківської книги;
7) перелік та формат (інформаційне наповнення) форм управлінської звітності щодо процентного ризику банківської книги, порядок та періодичність/терміни їх надання суб'єктам системи управління ризиками.
( Підпункт 7 пункту 229 глави 35 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 172 від 29.12.2020 )
230. Порядок та процедури управління процентним ризиком банківської книги повинні обов'язково містити:
1) процедури щодо виявлення, вимірювання, моніторингу, контролю, звітування та пом'якшення процентного ризику банківської книги, уключаючи інструменти/індикатори, що використовуються банком;
2) опис сценаріїв зміни процентних ставок;
3) опис припущень, що використовуються банком під час вимірювання процентного ризику банківської книги для продуктів із убудованими опціонами;
4) опис припущень, що використовуються банком під час вимірювання процентного ризику банківської книги для всіх статей банківської книги, що не мають визначеної дати зміни процентної ставки;
5) порядок обміну інформацією між учасниками процесу управління процентним ризиком банківської книги, уключаючи види, форми і терміни подання інформації;
6) програму проведення стрес-тестування процентного ризику банківської книги;
7) порядок складання та перевірки достовірності статистичної звітності щодо процентного ризику банківської книги, що подається до Національного банку.
231. Банк установлює ліміти процентного ризику банківської книги щонайменше в розрізі значимих валют щодо:
1) максимального падіння чистого процентного доходу банку протягом наступних 12 місяців, що визначається як найгірше зі значень цього показника, розраховане на підставі усіх сценаріїв зміни процентних ставок, що використовуються банком;
2) максимального падіння економічної вартості капіталу банку, що визначається як найгірше зниження значення цього показника, розраховане на підставі всіх сценаріїв зміни процентних ставок, що використовуються банком.
232. Банк установлює значення лімітів процентного ризику банківської книги у відсотках до:
1) планового річного чистого процентного доходу - для лімітів максимального можливого падіння чистого процентного доходу банку;
2) регулятивного капіталу банку - для лімітів максимального падіння економічної вартості капіталу банку.
233. Банк має право встановити загальний ліміт за валютами 1 групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів , затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (зі змінами) (далі - Класифікатор), якщо визначена банком величина зміни процентних ставок для цих валют є однаковою.
36. Вимірювання процентного ризику банківської книги
234. Банк вимірює процентний ризик банківської книги як величину зміни економічної вартості капіталу банку (далі - метод EVE) та чистого процентного доходу банку (далі - метод NII) на підставі повного та економічно обґрунтованого переліку змін процентних ставок та стрес-сценаріїв.
235. Метод EVE відображає можливу зміну чистої теперішньої вартості активів, зобов'язань та позабалансових позицій банківської книги в результаті реалізації певних сценаріїв зміни процентних ставок на ринку.
236. Метод NII відображає можливу зміну чистого процентного доходу банку протягом визначеного періоду часу, що призведе до відповідної зміни регулятивного капіталу банку.
237. Горизонт оцінки процентного ризику банківської книги за методом EVE відображає зміну вартості активів, зобов'язань та позабалансових позицій до кінцевого терміну їх утримування без припущення щодо заміни інструменту в разі його закінчення.
Горизонт оцінки процентного ризику банківської книги за методом NII обмежується короткостроковим періодом (до одного року) з урахуванням припущень щодо заміни інструменту або його продовження на такий же термін, але за новою процентною ставкою, не покриваючи вплив зміни процентної ставки в часовому інтервалі, що залишається поза рамками горизонту оцінки.
238. Банк вимірює процентний ризик банківської книги на підставі, щонайменше, чотирьох сценаріїв зміни процентної ставки:
1) однакові темпи зростання ставок за всіма строками (parallel shock up);
2) однакові темпи падіння ставок за всіма строками (parallel shock down);
3) зростання ставок лише за строками до шести місяців уключно (short rates shock up);
4) падіння ставок за строками лише до шести місяців уключно (short rates shock down).
239. Банк має право додатково використовувати такі сценарії зміни процентних ставок:
1) зростання ставок за строками до шести місяців уключно в разі одночасного падіння ставок в інших строках (flattener shock);
2) падіння ставок за строками до шести місяців уключно в разі одночасного зростання ставок в інших строках (steepener shock).
240. Банк самостійно встановлює величину зміни процентних ставок для кожного із сценаріїв на підставі як власного досвіду, так і статистики зміни процентних ставок на українському та світовому ринках (для тих випадків, де це є релевантним). Водночас мінімальна величина зміни процентних ставок банку не може бути меншою ніж:
1) для валют 2 та 3 групи Класифікатора - 500 базисних пунктів для сценарію зміни ставок для строків до шести місяців та 400 базисних пунктів -для сценарію зміни ставок для всіх строків;
( Підпункт 1 пункту 240 глави 36 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 172 від 29.12.2020 )
2) для гривні та валют 1 групи Класифікатора - 200 базисних пунктів для сценарію зміни ставок для строків до шести місяців та для сценарію зміни ставок для всіх строків.
( Підпункт 2 пункту 240 глави 36 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 172 від 29.12.2020 )
241. Банк здійснює оцінку процентного ризику банківської книги як за всіма валютами загалом, так і в розрізі значимих валют. Банк має право здійснювати оцінку процентного ризику банківської книги за валютами 1 групи Класифікатора в цілому, якщо визначена банком величина зміни процентних ставок за цими валютами є однаковою.
242. Перелік сценаріїв, що використовується банком для оцінки процентного ризику банківської книги, та величина зміни процентних ставок для кожного із сценаріїв затверджуються правлінням банку або комітетом з управління активами і пасивами та переглядаються ними в разі змін процентних ставок на ринку, але не рідше одного разу на рік.
243. Банк використовує зрозумілі, повні, обґрунтовані та задокументовані припущення під час оцінки процентного ризику банківської книги, які мають бути протестовані та відповідати бізнес-плану банку.
244. Банк визначає припущення щодо поведінки інструментів із убудованими опціонами (поведінковою опціонністю), які можуть ураховувати для:
1) кредитів із фіксованою процентною ставкою та можливістю дострокового погашення (обсяг дострокового погашення);
2) безвідкличних зобов'язань із кредитування з фіксованою процентною ставкою (можливий обсяг кредитування за такими зобов'язаннями);
3) строкових депозитів із можливістю дострокового відкликання (можливий обсяг дострокового відкликання).
245. Банк визначає припущення щодо оцінки рахунків клієнтів, що не мають визначеної дати зміни процентної ставки (залишків на поточних та карткових рахунках клієнтів), які можуть ураховувати:
( Абзац перший пункту 245 глави 36 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 172 від 29.12.2020 )
1) обсяг стабільних залишків, що є нечутливими до зміни процентних ставок;
2) строк знаходження таких коштів на балансі банку.
Банк використовує власний досвід для визначення цих припущень із урахуванням історичної динаміки (як власної, так і банківської системи в цілому) в умовах різного макроекономічного середовища (зростання/падіння економіки).
Банк установлює зазначені припущення в розрізі значимих валют, типів клієнтів та/або продуктів банку.
( Абзац п'ятий пункту 245 глави 36 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 172 від 29.12.2020 )
246. Банк для оцінки процентного ризику банківської книги використовує такі інструменти:
1) GAP-аналіз або метод зміни чистого процентного доходу - для оцінки зміни чистого процентного доходу банку;
2) метод модифікованої дюрації або метод зміни економічної вартості капіталу - для оцінки зміни економічної вартості капіталу банку.
Використання GAP-аналізу та методу модифікованої дюрації проводиться за етапами, зазначеними в додатках 5 та 6 до цього Положення.
Банк має право використовувати метод зміни чистого процентного доходу замість GAP-аналізу та/або метод зміни економічної вартості капіталу замість методу модифікованої дюрації для більш точного вимірювання процентного ризику банківської книги, якщо використання цих інструментів можливе в його інформаційній системі щодо управління ризиками.
Результатом використання методу зміни чистого процентного доходу є кількісна оцінка можливої зміни чистого процентного доходу банку протягом наступних 12 місяців у результаті зміни процентних ставок відповідно до обраного сценарію з урахуванням індивідуальних характеристик чутливих до процентного ризику банківської книги активів, зобов'язань та позабалансових позицій.
Результатом використання методу зміни економічної вартості капіталу є кількісна оцінка можливої зміни теперішньої вартості всіх чутливих до процентного ризику банківської книги активів, зобов'язань та позабалансових позицій (теперішня вартість активів ураховується зі знаком "+", пасивів - зі знаком "-") у результаті зміни процентних ставок відповідно до обраного сценарію з урахуванням індивідуальних характеристик цих активів, зобов'язань та позабалансових позицій.
( Пункт 246 глави 36 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 172 від 29.12.2020 )
247. Банк має право використовувати інші інструменти оцінки процентного ризику банківської книги додатково до встановлених цим Положенням, що наведені в документі EBA "Guidelines on the management of interest rate risk arising from non-trading activities".
37. Стрес-тестування процентного ризику банківської книги
248. Банк не рідше одного разу на квартал здійснює стрес-тестування процентного ризику банківської книги для стрес-сценаріїв, що можуть реалізуватися як для банку, так і для ринку в цілому з метою виявлення причин виникнення можливих проблем унаслідок зростання процентного ризику банківської книги та оцінки співставності результатів здійснення стрес-тестування встановленому банком рівню ризик-апетиту до процентного ризику банківської книги.
( Пункт 248 глави 37 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 172 від 29.12.2020 )
249. Результатом здійснення стрес-тестування процентного ризику банківської книги має бути величина максимального падіння чистого процентного доходу банку та величина максимального падіння економічної вартості капіталу банку в разі реалізації стрес-сценаріїв.
250. Банк використовує стрес-сценарії, які обов'язково містять:
1) припущення щодо шокової величини зміни процентних ставок у кризових умовах за кожним із чотирьох сценаріїв, що зазначені в пункті 238 глави 36 розділу IV цього Положення, та ґрунтується на статистиці як банку, так і банківської системи в цілому;
2) припущення щодо зміни поведінки інструментів із убудованими опціонами (поведінковою опціонністю);
3) припущення щодо зміни поведінки рахунків клієнтів, що не мають визначеної дати зміни процентної ставки (залишків на поточних та карткових рахунках клієнтів);
4) специфічні припущення, що пов'язані з реалізацією бізнес-моделі банку.
38. Звітування щодо процентного ризику банківської книги
251. Головний ризик-менеджер подає звіти щодо оцінки процентного ризику банківської книги раді банку, комітету з управління ризиками не рідше одного разу на квартал, правлінню банку та комітету з управління активами і пасивами - не рідше одного разу на місяць.
( Пункт 251 глави 38 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 172 від 29.12.2020 )
252. Головний ризик-менеджер/підрозділ з управління ризиками в разі значного підвищення процентного ризику банківської книги (наближення фактичних показників процентного ризику банківської книги до встановлених значень лімітів або порушення/потенційного порушення лімітів) не пізніше наступного робочого дня інформує про це раду банку, комітет з управління ризиками, правління банку та комітет з управління активами і пасивами. Інформація про причини таких порушень та пропозиції щодо заходів для усунення порушень надаються з урахуванням вимог пункту 93 глави 12 розділу I цього Положення.
( Пункт 252 глави 38 розділу IV в редакції Постанови Національного банку № 172 від 29.12.2020 )
253. Банк розробляє управлінську звітність щодо процентного ризику банківської книги, яка повинна обов'язково включати звіти щодо:
1) величини процентного ризику банківської книги в розрізі можливого падіння чистого процентного доходу та економічної вартості капіталу банку з описовою частиною, що визначає активи, зобов'язання, позабалансові позиції, грошові потоки та продукти, що є основними з точки зору процентного ризику банківської книги;
2) порушень банком установлених лімітів процентного ризику банківської книги та авторизованого перевищення лімітів;
3) результатів здійснення стрес-тестування процентного ризику банківської книги.
V. Управління ринковими ризиками
39. Загальні підходи до управління ринковими ризиками
254. Банк створює ефективну систему управління ринковими ризиками, що має повністю інтегруватися в загальну систему управління ризиками банку.
255. Ринкові ризики включають такі ризики:
1) ризик дефолту, який виникає через невиконання емітентом боргового цінного папера або іншого інструменту, що міститься в торговій книзі банку, своїх контрактних зобов'язань;
2) процентний ризик торгової книги, який виникає через несприятливі зміни ринкових процентних ставок, що впливають на вартість боргового цінного паперу або іншого інструменту з фіксованим прибутком, вартість похідного фінансового інструменту (деривативу), базовою змінною для якого є ринкова процентна ставка, що містяться в торговій книзі банку;
3) ризик кредитного спреду, який виникає через розширення (збільшення) кредитного спреду між дохідністю до погашення цінного папера або іншого фінансового інструменту з фіксованим прибутком, що міститься в торговій книзі банку, та безризиковою дохідністю до погашення (дохідністю до погашення облігацій внутрішньої державної позики, номінованих у національній валюті) з аналогічною дюрацією, яка впливає на ринкову вартість таких інструментів. Розширення кредитного спреду може бути пов'язане як зі зниженням кредитної якості емітента фінансового інструменту, так і з загальними змінами ринкової кон'юнктури;
4) фондовий ризик, який виникає через несприятливі зміни ринкової вартості акцій та інших цінних паперів із нефіксованим прибутком, що містяться в торговій книзі банку;
5) валютний ризик, який виникає через несприятливі коливання курсів іноземних валют, що впливають на активи, зобов'язання та позабалансові позиції, що містяться в торговій та банківській книгах банку;
6) товарний ризик, який виникає через несприятливі зміни ринкової вартості товарів, уключаючи дорогоцінні метали, що містяться в торговій та банківській книгах банку;
7) ризик волатильності, який виникає через несприятливі зміни волатильності ринкових цін, процентних ставок, ринкових індексів і валютних курсів, що призводять до зменшення вартості опціонів, уключаючи вбудовані опціони в інші фінансові інструменти. Банк оцінює ризик волатильності, якщо в його балансі сума вартостей опціонів, уключаючи вбудовані опціони в інші фінансові інструменти, базовими змінними для яких є ринкові ціни акцій або товарів, процентні ставки, ринкові індекси або валютні курси без урахування знаку позиції, перевищує 1 % регулятивного капіталу банку.
256. Банк оцінює ризик дефолту, процентний ризик торгової книги, ризик кредитного спреду та фондовий ризик виключно за інструментами, що містяться в торговій книзі банку.
257. Банк уключає до торгової книги фінансові інструменти, які одночасно відповідають таким вимогам:
1) немає юридичних обмежень на продаж або повне хеджування;
2) проведення щоденної переоцінки справедливої вартості з відображенням результату через прибутки/збитки;
3) утримання фінансових інструментів у торговій книзі з метою подальшого продажу протягом короткого проміжку часу, отримання прибутку від короткострокових коливань ціни; фіксування арбітражного прибутку або хеджування ризиків від утримання інструментів для досягнення вищезазначеної мети.
258. Банк оцінює ризик волатильності, валютний та товарний ризики за інструментами, що містяться у торговій і в банківській книгах.
259. Банк має право оцінювати в сукупності процентний ризик торгової книги та ризик кредитного спреду (сукупний ризик). У такому разі банк використовує величину ризику за борговими інструментами як найбільшу із двох: величини ризику дефолту за борговими інструментами та величини сукупного ризику за такими інструментами.
260. Банк визначає мінімальний перелік кількісних показників ризик-апетиту до ринкових ризиків, який складається з максимальної величини вартості під ризиком або очікуваних втрат (можливих збитків) для кожного виду ринкових ризиків та/або в цілому для всіх видів ринкових ризиків з розподілом між торговою та банківською книгами у відсотках до регулятивного капіталу банку.
40. Політика та процедури управління ринковими ризиками
261. Банк розробляє та періодично переглядає (не рідше одного разу на рік) політику, порядки та процедури управління ринковими ризиками з метою забезпечення їх відповідності рівню ризик-апетиту до цього ризику. Політика, порядки та процедури управління ринковими ризиками можуть бути єдині для всіх видів ринкових ризиків або окремі для кожного з його видів.
262. Політика управління ринковими ризиками повинна обов'язково містити:
1) мету, завдання та принципи управління ринковими ризиками;
2) організаційну структуру процесу управління ринковими ризиками з урахуванням розподілу функціонала учасників процесу, їх повноваження, відповідальність та порядок взаємодії;
3) перелік лімітів для контролю за ринковими ризиками та порядок їх установлення;
4) підходи щодо виявлення, вимірювання, моніторингу, контролю, звітування та пом'якшення ринкових ризиків;
5) процедури визначення, затвердження та перегляду припущень, що використовуються під час вимірювання ринкових ризиків;
6) підходи щодо здійснення стрес-тестування ринкових ризиків;
7) перелік та формат (інформаційне наповнення) форм управлінської звітності щодо ринкових ризиків, порядок та періодичність/терміни їх надання суб'єктам системи управління ризиками.
263. Порядок та процедури управління ринковими ризиками повинні обов'язково містити:
1) процедури щодо виявлення, вимірювання, моніторингу, контролю, звітування та пом'якшення ринкових ризиків, уключаючи інструменти/індикатори, що використовуються;
2) опис сценаріїв зміни процентних ставок, цін акцій та інших цінних паперів із нефіксованим прибутком, товарів та курсів валют, зміни їх волатильності, а також стрес-сценаріїв;
3) опис припущень для продуктів із убудованими опціонами, що використовуються під час вимірювання ринкових ризиків;
4) порядок обміну інформацією між учасниками процесу управління ринковими ризиками, уключаючи види, форми і терміни надання інформації;
5) програма проведення стрес-тестування ринкових ризиків;
6) порядок складання та перевірки достовірності статистичної звітності щодо ринкових ризиків, що подається до Національного банку.
264. Банк має право не створювати політику та процедури управління ринковими ризиками, що властиві інструментам торгової книги (ризик дефолту, процентний ризик торгової книги, ризик кредитного спреду, ризик волатильності, фондовий ризик та товарний ризик), якщо декларацією схильності до ризиків визначено уникнення таких ризиків.
У цьому разі банк:
1) створює порядок моніторингу дотримання затвердженого нульового ризик-апетиту (якщо немає інструментів у торговій книзі);
2) розпочинає операції з новими інструментами в торговій книзі тільки після затвердження радою банку відповідного рівня ризик-апетиту та інших внутрішньобанківських документів відповідно до цього Положення.
265. Банк установлює ліміти ринкових ризиків щонайменше щодо:
1) максимально можливої вартості під ризиком (Value-at-Risk, VAR) з довірчою імовірністю не нижчою ніж 99% або максимально можливих очікуваних втрат (Expected Shortfall) з довірчою імовірністю не нижчою ніж 97,5% для визначеного банком строку в цілому для всіх видів ринкових ризиків з розподілом між торговою та банківською книгами та/або окремо для:
( Абзац другий пункту 265 глави 40 розділу V в редакції Постанови Національного банку № 172 від 29.12.2020 )
процентного ризику торгової книги;
ризику кредитного спреду;
фондового ризику;
валютного ризику;
товарного ризику;
ризику волатильності.
Банк установлює загальний ліміт процентного ризику торгової книги та ризику кредитного спреду, якщо банк оцінює ці ризики в сукупності;
2) розміру відкритих валютних позицій в значимих валютах у абсолютному значенні або у відсотках до регулятивного капіталу банку.
( Абзац одинадцятий пункту 265 глави 40 розділу V виключено на підставі Постанови Національного банку № 172 від 29.12.2020 )
41. Вимірювання ринкових ризиків
266. Банк здійснює вимірювання ринкових ризиків як в цілому за всіма видами цього ризику, так і в розрізі кожного з його видів.
267. Банк використовує під час вимірювання ринкових ризиків зрозумілі, повні та документовані припущення, що відповідають бізнес-плану банку, а також історичній ринковій та власній статистиці банку.
268. Банк під час вимірювання ринкових ризиків ураховує кореляцію між різними їх видами.
269. Банк для вимірювання ринкових ризиків використовує такі інструменти:
1) для ризику дефолту - порядок оцінки кредитного ризику за активними банківськими операціями, установлений Положенням № 351;
2) для процентного ризику торгової книги та ризику кредитного спреду - будь-який з таких методів:
( Абзац третій пункту 269 глави 41 розділу V в редакції Постанови Національного банку № 172 від 29.12.2020 )
модифікованої дюрації, що забезпечує оцінку відносної зміни справедливої вартості боргових інструментів у торговій книзі банку в разі зміни їх дохідності до погашення на один базисний пункт;
( Абзац пункту 269 глави 41 розділу V в редакції Постанови Національного банку № 172 від 29.12.2020 )
вартості під ризиком (VaR);
( Абзац пункту 269 глави 41 розділу V в редакції Постанови Національного банку № 172 від 29.12.2020 )
очікуваних втрат (Expected Shortfall, ES).
( Абзац пункту 269 глави 41 розділу V в редакції Постанови Національного банку № 172 від 29.12.2020 )
Банк у разі використання методу модифікованої дюрації дотримується такої послідовності розрахунку:
( Абзац сьомий пункту 269 глави 41 розділу V в редакції Постанови Національного банку № 172 від 29.12.2020 )
визначає модифіковану дюрацію кожного з боргових інструментів у торговій книзі банку;
визначає показник опуклості (convexity) за кожним із видів боргових інструментів;
визначає величину зміни дохідності до погашення інструментів.
Банк самостійно визначає припущення щодо зміни процентної ставки на підставі як власного досвіду, так і статистики зміни процентних ставок на українському та світовому ринках (у випадках, коли це є релевантним). Банк застосовує можливу величину зміни процентних ставок, яка складає не менше ніж:
для гривні та валют 2 та 3 групи Класифікатора - 500 базисних пунктів для цінних паперів із дюрацією не більше ніж шість місяців та 400 базисних пунктів для цінних паперів із більшою дюрацією;
для валют 1 групи Класифікатора - 300 базисних пунктів для цінних паперів із дюрацією не більше ніж шість місяців та 200 базисних пунктів для цінних паперів із більшою дюрацією;
розраховує розмір процентного ризику торгової книги за кожним з боргових інструментів;
розраховує загальний розмір процентного ризику торгової книги з урахуванням кореляції між можливою зміною доходності до погашення різних боргових інструментів у торговій книзі банку;
3) для ризику волатильності, фондового, валютного та товарного ризиків - метод вартості під ризиком (VaR) або метод очікуваних втрат (Expected Shortfall, ES).
Банк самостійно обирає підхід до оцінки VaR або ES: історичне моделювання, параметрична модель, сценарне моделювання за методом Монте-Карло, ARCH і GARCH-моделі.
Банк має право обрати інший підхід до оцінки VaR або ES, забезпечуючи дотримання таких мінімальних кількісних характеристик:
довірча ймовірність - не нижче ніж 99 % для VaR та 97,5% для ES;
( Абзац дев'ятнадцятий пункту 269 глави 41 розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 172 від 29.12.2020 )
глибина статистичної вибірки - не менше ніж 250 спостережень за період, не менший ніж один календарний рік.
Банк для вимірювання ризику волатильності використовує метод веги, який вимірює чутливість вартості опціону до волатильності базової змінної.
42. Стрес-тестування ринкових ризиків
270. Банк здійснює не рідше одного разу на квартал стрес-тестування ринкових ризиків для різних короткострокових та довгострокових стрес-сценаріїв, що можуть реалізуватися як для банку, так і для ринку в цілому, з метою виявлення причин можливих збитків через реалізацію ринкових ризиків та оцінки співставності результатів здійснення стрес-тестування та встановленого рівня ризик-апетиту до ринкового ризику.
( Абзац перший пункту 270 глави 42 розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 172 від 29.12.2020 )
Результатом здійснення стрес-тестування ринкових ризиків має бути величина можливих збитків у разі реалізації стрес-сценаріїв.
271. Банк ґрунтує стрес-сценарії на:
1) статистиці українського та світового ринку щодо зміни в кризових умовах:
процентних ставок;
курсів іноземних валют;
вартості акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком;
вартості товарів, уключаючи дорогоцінні метали;
волатильності ринкових цін, процентних ставок, ринкових індексів і валютних курсів;
2) припущеннях банку щодо сценарію, який він визначає як найбільш несприятливий, на основі характеристик портфеля інструментів, що наражають його на ринкові ризики. Ці припущення повинні бути консервативнішими порівняно з тими, що базуються на статистиці.
43. Звітування щодо ринкових ризиків
272. Головний ризик-менеджер подає звіти щодо оцінки ринкових ризиків раді банку, комітету з управління ризиками не рідше одного разу на квартал, правлінню банку та комітету з управління активами і пасивами - не рідше одного разу на місяць.
( Пункт 272 глави 43 розділу V із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 172 від 29.12.2020 )
273. Головний ризик-менеджер/підрозділ з управління ризиками в разі значного підвищення ринкових ризиків (наближення фактичних показників ринкових ризиків до встановлених значень лімітів або порушення/потенційного порушення лімітів) не пізніше наступного робочого дня інформує про це раду банку, комітет з управління ризиками, правління банку та комітет з управління активами і пасивами. Інформація про причини таких порушень та пропозиції щодо заходів для усунення порушень надаються з урахуванням вимог пункту 93 глави 12 розділу I цього Положення.
( Пункт 273 глави 43 розділу V в редакції Постанови Національного банку № 172 від 29.12.2020 )
274. Банк розробляє управлінську звітність щодо ринкових ризиків, яка повинна обов'язково включати звіти щодо:
1) величини ринкових ризиків та кожного з їх видів з описовою частиною, що визначає активи, зобов'язання, позабалансові позиції, грошові потоки та продукти, що є головними з точки зору схильності до ринкових ризиків;
2) порушень банком установлених лімітів ринкових ризиків та авторизованих перевищень лімітів;
3) результатів здійснення стрес-тестування ринкових ризиків.
VI. Управління операційним ризиком
44. Загальні підходи до управління операційним ризиком
275. Банк створює ефективну систему управління операційним ризиком, що має повністю інтегруватися в загальну систему управління ризиками банку.
276. Банк оцінює операційний ризик з урахуванням його взаємозв'язку та впливу на інші ризики, що притаманні діяльності банку.
277. Банк самостійно визначає перелік кількісних показників ризик-апетиту до операційного ризику. Такий перелік повинен обов'язково включати показник максимального обсягу втрат від подій операційного ризику протягом наступних 12 місяців.
45. Політика та процедури управління операційним ризиком
278. Банк розробляє та періодично переглядає (не рідше одного разу на рік) політику, порядки управління операційним ризиком з метою забезпечення їх ефективності та відповідності рівню ризик-апетиту до цього ризику.
279. Політика управління операційним ризиком повинна обов'язково містити:
1) мету, завдання та принципи управління операційним ризиком;
2) організаційну структуру процесу управління операційним ризиком з урахуванням розподілу функціонала відповідно до трьох ліній захисту учасників процесу, їх повноважень, відповідальності та порядку взаємодії;
3) підходи щодо виявлення, вимірювання, моніторингу, контролю, звітування та пом'якшення операційного ризику;
4) критеріїв визначення значних подій операційного ризику, порядок їх дослідження та ескалації інформації щодо таких подій керівникам банку;
( Підпункт 4 пункту 279 глави 45 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку № 172 від 29.12.2020 )
5) політику страхування (якщо стратегія з управління ризиками передбачає такий підхід щодо передавання ризику);
6) підходи щодо здійснення стрес-тестування операційного ризику;
7) перелік та формат (інформаційне наповнення) форм управлінської звітності щодо операційного ризику, порядок і періодичність/терміни їх надання суб'єктам системи управління ризиками;
8) критерії звітування для подій операційного ризику та обґрунтування таких критеріїв.
280. Порядок та процедури управління операційним ризиком повинні обов'язково містити:
1) процедури щодо виявлення, вимірювання, моніторингу, контролю, звітування та пом'якшення операційного ризику, уключаючи інструменти/індикатори, що використовуються;
1-1) процедури контролю за повнотою та якістю даних про події операційного ризику, уключаючи інструменти, що використовуються для такого контролю;
( Пункт 280 глави 45 розділу VI доповнено новим підпунктом 1-1 згідно з Постановою Національного банку № 172 від 29.12.2020 )
2) порядок та критерії класифікації подій операційного ризику за типами подій, бізнес-лініями;
3) критерії ідентифікації, класифікації та методологію розрахунку збитків від подій операційного ризику, пов'язаних із кредитним ризиком;
4) критерії визначення груп пов'язаних операційних подій;
5) опис основних інструментів, що використовуються під час управління операційним ризиком, та порядок їх використання;
6) порядок управління операційним ризиком, що властивий процесу співпраці з аутсорсерами;
7) чітке розмежування функцій управління операційним ризиком та комплаєнс-ризиком з метою уникнення їх дублювання;
8) порядок обміну інформацією між учасниками процесу управління операційним ризиком, уключаючи види, форми і терміни подання інформації;
9) програма проведення стрес-тестування операційного ризику;
10) порядок складання та перевірки достовірності статистичної звітності щодо операційного ризику, що подається до Національного банку.
280-1. Банк розробляє та впроваджує процедури контролю за повнотою та якістю даних про події операційного ризику банку, що передбачають:
1) розподіл обов'язків та відповідальності між підрозділами банку щодо контролю за повнотою та якістю даних про події операційного ризику банку під час їх збору, унесення до бази внутрішніх подій операційного ризику та подальшої перевірки;
2) заходи поточного (під час збору та внесення даних до бази внутрішніх подій операційного ризику) та подальшого контролю за повнотою та якістю даних про події операційного ризику, уключаючи автоматизовані та/або ручні перевірки щодо відсутності помилок та суперечливості даних, відповідності обліковим, фінансовим, статистичним даним та даним управлінської звітності банку.
( Главу 45 розділу VI доповнено новим пунктом 280-1 згідно з Постановою Національного банку № 172 від 29.12.2020 )
281. Банк забезпечує управління операційним ризиком, дотримуючись моделі трьох ліній захисту:
1) на першій лінії захисту перебувають бізнес-підрозділи та підрозділи підтримки банку. Вони є власниками всіх операційних ризиків, що виникають у сфері їх відповідальності. Зазначені підрозділи відповідають за виявлення та оцінювання операційних ризиків, ужиття управлінських заходів та звітування щодо таких ризиків. На першій лінії захисту банк призначає в рамках підрозділів працівників, відповідальних за внутрішній контроль операційного ризику - ризик-координаторів. До їх функцій у сфері управління операційним ризиком належать:
участь у побудові карт процесів (технологічних карт), власниками яких є підрозділи, які також використовуються для організації здійснення цих процесів, а також для побудови та впровадження ефективної системи внутрішнього контролю;
взаємодія з підрозділом з управління ризиками;
взаємодія з керівником свого підрозділу з питань дотримання політики, порядків та процедур з управління операційним ризиком;
координація з питань навчання і забезпечення обізнаності працівників підрозділу щодо політики, порядків і процедур з управління операційним ризиком;
забезпечення виявлення подій операційного ризику на рівні підрозділу та інформування ризик-координатором про такі події;
повний і своєчасний збір та внесення інформації про події операційного ризику до бази внутрішніх подій операційного ризику та контроль за якістю і повнотою внесеної інформації;
( Абзац восьмий пункту 281 глави 45 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 172 від 29.12.2020 )
сприяння підрозділу з управління ризиками у формуванні переліку та розрахунку значень ключових індикаторів ризику для моніторингу операційного ризику, забезпечення здійснення постійного моніторингу та звітування підрозділу з управління ризиками щодо динаміки їх значень у підрозділі;
участь у створенні сценаріїв для сценарного аналізу операційного ризику, організація проведення підрозділом, у межах якого вони призначені як ризик-координатори, сценарного аналізу за підтримки підрозділом з управління ризиками або забезпечення участі працівників підрозділу у проведенні сценарного аналізу іншими підрозділами;
( Абзац десятий пункту 281 глави 45 розділу VI в редакції Постанови Національного банку № 172 від 29.12.2020 )
участь у проведенні стрес-тестування операційного ризику;
забезпечення проведення підрозділом ідентифікації та оцінки операційних ризиків, притаманних новим продуктам/значним змінам у діяльності банку;
проведення самооцінки операційних ризиків;
забезпечення складання підрозділом управлінської звітності щодо операційного ризику.
Структурні підрозділи банку відповідають за дотримання вимог політики, процедур та використання інструментів управління операційними ризиками під час здійснення своєї діяльності;
2) на другій лінії захисту підрозділ з управління ризиками виконує такі функції в частині управління операційним ризиком:
розроблення, упровадження та постійний розвиток системи управління операційним ризиком;
оцінка величини операційного ризику банку, уключаючи оцінку на основі інформації, що надається ризик-координаторами підрозділів першої лінії захисту;
консультування структурних підрозділів банку з питань управління операційним ризиком;
проведення навчання і забезпечення обізнаності працівників банку щодо управління операційними ризиками;