Правила технічної експлуатації систем теплопостачання комунальної енергетики України

6.4. Водно-хімічний режим котлів

6.4.1. Усі парові котли з природною і багаторазовою спонукальною циркуляцією паропродуктивністю 0,7 т/год. і більше, усі парові прямоточні котли незалежно від паропродуктивності, а також усі водогрійні котли повинні бути обладнані установками для докотлової обробки води.

6.4.2. Вибір способу обробки води для живлення котлів повинна провадити спеціалізована проектна (налагоджувальна) організація.

6.4.3. Котли паропродуктивністю менше 0,7 т/год. повинні мати період між чистками такий, щоб товщина відкладів на найбільш теплонапружених ділянках поверхні нагрівання котла на момент його зупинки на чистку не перевищувала 0,5 мм.

6.4.4. Підживлення сирою водою котлів, обладнаних пристроями докотлової обробки води, не допускається.

6.4.5. Кожний випадок підживлення котлів сирою водою повинен фіксуватися в журналі з водопідготовки із зазначенням причин, які створили нештатну ситуацію, тривалість підживлення і якість живильної води у цей період.

6.4.6. Для парових і водогрійних котлів з урахуванням Правил улаштування і безпечної експлуатації парових і водогрійних котлів, інструкцій підприємств-виготівників, типових інструкцій та інших відомчих нормативно-технічних документів спеціалізованою організацією повинні бути розроблені інструкція по провадженню водно-хімічного режиму та інструкція з експлуатації установки (установок) для докотлової обробки води з режимними картами, у яких, зокрема, повинні бути вказані:

- призначення інструкції та перелік посад персоналу, для яких знання інструкції обов'язкове;

- перелік використаних під час складання інструкції документів;

- технічні дані і короткий опис основних вузлів, а також основного і допоміжного устаткування, у тому числі котлів, деаераційної установки, установок для дозування аміаку, гідрозину, фосфатів, їдкого натру, установок для консервації та хімічного очищення обладнання, установки для водопідготовки із складом мокрого зберігання солі тощо;

- перелік і схеми точок відбору проб води, пари і конденсату для ручного і автоматичного хімічного контролю;

- норми якості добавочної, живильної та котлової води, пари й конденсату;

- графік, обсяг і методи хімічного контролю;

- перелік і короткий опис керування автоматики, вимірювань і сигналізації;

- порядок виконання операцій щодо підготовки до пуску обладнання і включення його в роботу;

- порядок виконання операцій по обслуговуванню обладнання під час нормальної експлуатації;

- порядок виконання операцій по контролю за режимом деаерації, режимом кореляційної обробки води, режимом безперервного і періодичного продування під час пуску, нормальної експлуатації та зупинки котла;

- порядок виконання операції під час зупинки обладнання (у резерв, для ремонту, аварійно) і заходи, які проводяться під час зупинки (відмивання, консервація, оцінка стану обладнання для виявлення необхідності очищення, вжиття заходів проти корозійних пошкоджень, ремонт тощо);

- випадки, за яких забороняється пуск обладнання і виконання окремих операцій під час його роботи;

- перелік можливих несправностей і заходів щодо їх ліквідації;

- основні правила техніки безпеки під час обслуговування основного і допоміжного обладнання і під час роботи у хімічній лабораторії.

6.4.7. Інструкції повинні бути затверджені керівником підприємства-власника котлів і знаходитись на робочих місцях персоналу.

6.4.8. Показники якості живильної води котлів з природною і багаторазовою циркуляцією паропродуктивністю 0,7 т/год. і більше не повинні перевищувати значень, вказаних у табл. 8.

Для водотрубних котлів з природною циркуляцією (у тому числі котлів-бойлерів) з робочим тиском пари до 4 МПа - у табл. 9.

Якість підживильної та питної води водогрійних котлів повинна задовольняти вимоги, зазначені у табл. 10.

6.4.9. Норми якості котлової води, потрібний режим її корекційної обробки, режими безперервного і періодичного продувань приймаються на підставі інструкцій підприємства-виготівника котла, типових інструкцій по провадженню водно-хімічного режиму та інших відомчих нормативних документів або на підставі результатів теплохімічних випробувань. При цьому для парових котлів тиском до 4 МПа включно відносна лужність котлової води не повинна перевищувати 20 % (за наявності заклепувальних з'єднань): для котлів із зварними барабанами і кріпленням труб методом вальцювання (або вальцюванням з ущілювальним підварюванням) відносна лужність котлової води не повинна перевищувати 50 %; для котлів із зварними барабанами і привареними трубами відносна лужність не нормується.

6.5. Налагоджувальні роботи автоматики

6.5.1. Автоматизація котелень може бути повною, комплексною або частковою.

Повна автоматизація передбачає автоматизацію усього обладнання і експлуатацію котелень без постійного обслуговуючого персоналу; комплексна - автоматизацію основного обладнання котелень при їх експлуатації з постійним обслуговуючим персоналом; часткова - автоматизацію окремих видів обладнання котелень.

Часткова автоматизація малоефективна і не усуває диспропорцій в трудомісткості окремих ділянок технологічного процесу. Значному підвищенню надійності та поліпшенню техніко-економічних показників роботи обладнання сприяє комплексна автоматизація котелень. Повна автоматизація найбільш відповідає сучасному рівню виробництва, різко підвищуючи продуктивність праці. Ступінь автоматизації котелень і технічні засоби для автоматизації приймаються на підставі відповідних техніко-економічних обгрунтувань. При визначенні річних затрат рекомендується приймати п'ятирічний строк окупності на автоматизацію.

6.5.2. Функціональні схеми автоматизації слід оснащувати приладами і апаратурою, які випускаються серійно.

6.5.3. Застосування дослідних зразків приладів, а також імпортної апаратури можливе тільки після погодження Їх встановлення з органами відповідних місцевих інспекцій Держстандарту України.

6.5.4. За повної автоматизації групи котелень слід передбачати спорудження диспетчерського пункту, на щит якого виноситься сигналізація аварійного відключення обладнання котелень, що обслуговуються, чи аварійного стану величин, що контролюються. При цьому у котельнях рекомендується встановлювати індивідуальні щити, а також прилади і засоби автоматизації безпосередньо біля обладнання ("за місцем").

* Для котлів, які не мають економайзерів, і котлів з чавунними економайзерами вміст розчиненого кисню допускається до 100 мкг/кг.

Примітка. У числівнику вказані значення для котлів, що працюють на рідкому паливі, у знаменнику - на інших видах палива.

* У числівнику вказані значення для котлів, що працюють на твердому паливі, у знаменнику - на рідкому і газоподібному.

** Для тепломереж, у яких водогрійні котли працюють паралельно з бойлерами, що мають латунні трубки, верхнє значення pH води мережі не повинно перевищувати 9.5.

6.5.5. Автоматичне регулювання процесів горіння слід передбачувати для усіх котлів (парових і водогрійних), які працюють на рідкому і газоподібному паливі, а на твердому паливі - у разі застосування механізованих топкових пристроїв, що дозволяють автоматизувати їх роботу.

6.5.6. Автоматизація процесів горіння під час роботи котлів на резервному паливі повинна визначатися техніко-економічним обгрунтуванням з урахуванням розрахункового часу роботи котлів на даному виді палива.

6.5.7. Для котлоагрегатів паропродуктивністю 2 т/год. і більше треба встановлювати автоматичні регулятори живлення.

6.5.8. Водогрійні котли на газоподібному і рідкому паливі продуктивністю 34,8 МВт і більше повинні бути обладнані електричними запальними пристроями з дистанційним автоматичним керуванням.

6.5.9. Під час теплотехнічного контролю рекомендується застосовувати прилади з суміщеними функціями: покази і реєстрація, реєстрація і підсумування тощо.

6.5.10. Парові котли, які мають тиск більше 0,07 МПа, повинні бути обладнані показуючими приладами для вимірювання:

- температури пари після пароперегрівника;

- температури живільної води перед котлом та економайзером;

- температури живильної води за економайзером;

- температури димових газів за котлом;

- температури димових газів за хвостовою поверхнею нагрівання;

- тиск пари у барабані котла;

- тиск пари після пароперегрівача;

- тиск пари на розпилювання мазуту;

- тиск живильної води перед органом, що регулює живлення котла; біля котлів паропродуктивністю менше 2 т/год. - тиск в загальній живильній магістралі;

- тиск живильної води на вході в економайзер до запірної арматури і на вході з економайзера до запірної арматури (при економайзерах, що відключаються за водою);

- тиск повітря після дуттьового вентилятора (після кожного регулюючого пристрою для котлів, що мають зонне дуття) або тиску повітря перед пальниками (за наявності пристроїв, що регулюють витрату повітря до пальників), а також тиску повітря перед забризкувачами твердого палива;

- тиск рідкого або газоподібного палива перед пальниками після регулюючої арматури;

- розрідження у топці котла;

- розрідження перед шибером або напрямним апаратом димососу; для котлів, які не мають димососа - перед шибером у газоході;

- розрідження перед і за хвостовими поверхнями нагрівання;

- витрати пари від котла (підсумовуючий прилад);

- рівня у барабані котла, де встановлюється один водопокажчик прямої дії і додатково два понижених покажчика рівня, якщо рівень води у барабані перебуває на висоті 6 м від площадки обслуговування, а також у разі поганої видимості водопоказувальних приладів;

6.5.11. Водогрійні котли з температурою нагрівання води понад 115 град.C повинні бути обладнані показуючими приладами у тому самому об'ємі, що й парові котли з тиском понад 0,07 МПа, а також приладами для вимірювання:

- температури води на вході в котел (після запірної арматури) і на виході із котла (до запірної арматури);

- тиск води на вході в котел (після запірної арматури) і на виході з котла (до запірної арматури);

- витрати води через котел (для котлів продуктивністю більше ніж 11,6 МВт);

На підставі ДНАОП 0.00-1.08-94 необхідно на котлах паропродуктивністю більше ніж 10 т/год. і тиску води на виході водогрійного котла теплопродуктивністю більше 5,8 МВт встановлювати реєструючі манометри тиску пари і гарячої води. Для парових котлів паропродуктивністю більше ніж 20 т/год. і водогрійних котлів теплопродуктивністю більше ніж 1 Гкал/год. треба встановлювати прилад, який реєструє температуру відповідно пари чи води на виході з котла.

6.5.12. Парові котли з тиском не більш 0,07 МПа і водогрійні котли з температурою води не більше ніж 115 град. C обладнують показуючими приладами для вимірювання:

- температури відпрацьованих газів;

- температури води на вході в котел (після запірної арматури);

- температури на виході водогрійного котла (до запірної арматури);

- тиск пари у котлі (для водогрійних котлів);

- тиск повітря після дуттьового вентилятора;

- тиск води на виході водогрійного котла (до запірної арматури);

- розрідження у топці котла і перед димососом.

6.5.13. У котельнях повинні бути встановлені показуючі прилади для вимірювання:

- температура води у падаючому і зворотному трубопроводах теплової мережі;

- температура палива (рідкого) у загальній напірній магістралі;

- тиск пари у загальній магістралі до форсунок розпилювання рідкого палива;

- тиск води у всмоктувальних патрубках насосів мережі (після запірної арматури) і в напірних патрубках насосів мережі, підживлювальних і конденсатних (до запірної арматури);

- тиск води, що нагрівається, у загальній лінії до підігрівачів і за кожним підігрівачем;

- тиск води у подаючому трубопроводі теплової мережі;

- тиск води у підживлювальному трубопроводі (до і після регулювальної арматури);

- тиск рідкого і газоподібного палива в обох напірних магістралях;

- витрата рідкого чи газоподібного палива у цілому на котельні (підсумовуючий прилад);

- температура підживлювальної води після деаератора.

6.5.14. У котельнях слід встановлювати самопишучі прилади для вимірювання:

- температури перегрітої пари, призначеної для технічних цілей (у загальному паровому колекторі);

- температури води у подаючих трубопроводах теплової мережі та гарячого водопостачання і в кожному зворотному трубопроводі;

- тиск пари у подаючому трубопроводі або у загальному колекторі;

- витрати пари у подаючому трубопроводі (підсумовуючий витратомір);

- витрати води у кожному подаючому трубопроводі теплової мережі і гарячого водопостачання (підсумовуючий витратомір);

- витрати води, яка йде на підживлення теплової мережі (підсумовуючий прилад), - при витратах більше ніж 2 т/год.

6.5.15. Деаераційно-живильні установки атмосферного типу слід обладнувати показуючими приладами для вимірювання:

- температури води в акумуляторних та живильних баках або у відповідних трубопроводах;

- тиску пари у деаераційній головці і у баках закритого типу (з паровою подушкою);

- тиску пари біля парових живильних насосів;

- тиску живильної води у кожній магістралі;

- тиску води у всмоктувальних і напірних патрубках живильних насосів;

- рівня води в акумуляторних і живильних баках.

6.5.16. Деаераційно-живильні установки вакуумного типу слід обладнувати показуючими приладами у тому самому обсязі, що і деаератори атмосферного типу, і додатковим приладом для вимірювання температури деаерованої води на виході з головки.

6.5.17. Редукційні та редукційно-охолоджувальні установки слід обладнувати показуючими приладами для вимірювання:

- температури перегрітої пари у подаючому паропроводі;

- температури охолодженої редукованої пари;

- температури охолоджувальної води;

- тиск пари у подаючому паропроводі;

- тиску редукованої пари;

- тиску охолоджувальної води;

- витрат пари у подаючому паропроводі редукованої пари (якщо пара використовується тільки на власні потреби, витратомір не встановлюється).

6.5.18. Водопідігрівальні установки слід обладнувати показуючими приладами для вимірювання:

- температура води, що нагрівається, у загальному трубопроводі до підігрівачів і нагрітої води після кожного підігрівача;

- температури води, що нагрівається, у загальному трубопроводі до підігрівачів і після кожного підігрівача; а також температури конденсату;

- тиску пари, що нагрівається, перед підігрівачами (після регулюючої арматури).

6.5.19. Водопідготовчі установки слід обладнувати показуючими приладами для вимірювання:

- температури сирої води;

- тиску сирої води;

- тиску води до і після кожного фільтра;

- тиску стисненого повітря у магістралях;

- витрати води, що надходять до кожного іонітного фільтра, і після кожного механічного фільтра;

- витрати води, яка йде на розпушування іонітних та механічних фільтрів;

- витрати води перед ежектором приготування регенераційного розчину;

- загальної витрати води, що надходять на водопідготовчу установку (підсумовуючий витратомір).

6.5.20. У мазутонасосній треба встановлювати показуючі прилади для вимірювання:

- температури гріючої пари (води);

- тиску гріючої пари;

- температури палива в резервуарах;

- температури палива до і після підігрівачів;

- тиску палива у всмоктувальних і напірних патрубках кожного насоса;

- тиску палива до і після кожного фільтра;

- тиску палива до і після кожного підігрівача;

- рівня палива у кожному резервуарі;

- температури мазуту на виході з резервуару.

6.5.21. ГРУ (ГРП) котельні слід обладнувати приладами для вимірювання і запису тиску газу, витрати газу, тиску газу до і після фільтра, тиску газу за регулюючим клапаном, температури газу.

6.5.22. Захист котлоагрегатів під час виникнення аварійних режимів є одним з основних завдань комплексної автоматизації котельних установок.

Аварійні режими виникають найчастіше в результаті неправильних дій обслуговуючого персоналу, переважно під час пуску котлоагрегату. Функції захисту котлоагрегату виконує схема автоматики безпеки, яка забезпечує задану послідовність операцій під час розпалювання котла та відключення його при виникненні аварійних режимів.

6.5.23. Схема автоматики безпеки повинна вирішувати такі завдання:

- контроль за правильним виконанням передпускових операцій;

- включення тяго-дуттьових пристроїв, заповнення котла водою тощо;

- контроль за нормальним станом основних параметрів (як під час пуску, так і під час роботи котла);

- дистанційне розпалювання запальника із щита керування;

- автоматичне припинення подачі газу до запальників після короткочасної спільної роботи запальника і основного пальника (для перевірки горіння факела основних пальників);

- автоматичне припинення подачі палива до пальників при відхиленні параметрів, які забезпечують безаварійну роботу котлоагрегату, за допустимі межі.

6.5.24. Обладнання котлів автоматикою безпеки під час роботи на газовому і рідкому паливі є обов'язковим.

6.5.25. Подача газу на установку повинна бути негайно припинена автоматикою і пристроями захисту або обслуговуючим персоналом при:

- згасанні контрольованого полум'я пальників;

- неприпустимому підвищенні або зниженні тиску газу;

- відключенні дуттьових вентиляторів або неприпустимих відхиленнях у подачі повітря для спалювання газу на пальниках з примусовою подачею повітря;

- відключенні димососів або неприпустимому пониженні розрідження в топковому просторі;

- появі нещільностей в обуровці, газоходах і запобіжно-вибухових клапанах;

- припиненні подачі електроенергії або зникненні напруги на пристроях дистанційного і автоматичного управління на засобах вимірювання;

- несправностях КВП, засобів автоматизації і сигналізації;

- виходу з ладу запобіжних і блокувальних пристроїв;

- несправностях пальників;

- появі загазованості, виявленні витоків газу на газовому обладнанні і внутрішніх газопроводах;

- вибуху в топковому просторі, вибуху або загоранні пальних відкладень у газоходах.

6.5.26. Мазутонасосна повинна бути обладнана технологічними захистами:

- під час зниження тиску палива включенням резервних насосів;

- під час розриву мазутопроводів.

6.5.27. Для попередження працівників котельні про відхилення основних технологічних параметрів від норми чи про їх аварійний стан слід передбачати технологічну світлозвукову сигналізацію; технологічна сигналізація котелень поділяється, як правило, на дві частини: для кожного агрегату і для допоміжного обладнання котельні.

6.5.28. У повністю автоматизованих котельнях, які працюють без постійного обслуговуючого персоналу, сигнал несправності виноситься на диспетчерський пункт. На місцевому щиті фіксується причина виклику обслуговуючого персоналу.

6.5.29. У котельнях з постійним обслуговуючим персоналом на щит слід винести сигнал:

- припинення подачі палива;

- підвищення тиску пари у барабані котла;

- підвищення і зниження рівня води в барабані котла для котлів паропродуктивністю 2 т/год. і вище;

- зниження рівня палива в бункері котла;

- підвищення температури води за водогрійним котлом;

- підвищення і зниження температури рідкого палива у загальному мазутопроводі;

- зниження і підвищення рівня рідкого палива в резервуарах;

- підвищення температури рідкого палива в резервуарах;

- зниження і підвищення тиску газоподібного палива;

- зниження тиску живильної води;

- зниження тиску води у зворотному трубопроводі теплової мережі;

- підвищення або зниження рівня води в акумуляторному баці гарячого водопостачання, баці збирання конденсату, баці живильної води тощо;

- підвищення рівня в бункерах золоуловлювачів;

- несправності в мазутонасосній під час експлуатації без постійного обслуговуючого персоналу.

6.5.30. Для електродвигунів, керованих із щита регулювання і контролю, слід виконати світлову й звукову сигналізацію їх аварійної зупинки або сигналізацію невідповідності між станом механізму (робочий, неробочий) і положенням ключа керування.

6.5.31. Для світлового сигналу в схемі слід застосовувати дволампові табло. Це забезпечує підвищену надійність схеми і виключає застосування додаткової апаратури для перевірки несправності ламп. Схема повинна мати повторюваність дії звукового сигналу, оскільки після прийому першого сигналу і зняття звуку схема повинна бути готовою до прийняття наступного сигналу до того, як перший сигналізований параметр прийде до нормального стану.

6.5.32. Кожний світловий сигнал повинен супроводжуватися звуковим сигналом для того, щоб привернути увагу обслуговуючого персоналу. Схема повинна мати ручний пристрій для знімання звукового сигналу в випробування його роботи. Потрібен контроль за наявністю напруги у колі живлення схеми сигналізації.

6.5.33. Під час розпалювання котлоагрегату повинна працювати тільки світлова сигналізація. Звуковий сигнал повинен бути заблокований; за наявності у котельні центрального щита звуковий сигнал повинен бути спільним для усієї котельні; схема сигналізації повинна мати вимикальний пристрій від спільних кіл сигналізації.

6.5.34. Для вирішення завдань автоматичного регулювання найпоширеніші електронно-гідравлічні системи "Кристал" і системи регулювання на електронних регуляторах РПіБ, РПіБ-III, РПіБ-III-H та ін.

Ці системи успішно виконують автоматичне регулювання процесу горіння - це регулювання подачі палива в топку залежно від навантаження котла, підтримання оптимального співвідношення палива й повітря, створення стійкого розрідження у топці котла.

Для регулювання живлення котла живильною водою і підтримання води у заданих межах виконується одноімпульсним регулятором живлення.

6.5.35. Залежно від потужності котлоагрегатів, виду вироблюваної теплоенергії та використовуваного палива схеми автоматичного регулювання за необхідними параметрами регулювання можуть бути застосовані як для самих котлоагрегатів, так і для допоміжного обладнання.

6.5.36. Функціональні схеми автоматичного регулювання котлів і допоміжного обладнання залежно від прийнятих проектом умов роботи можуть виконувати свої функції у базовому або регулювальному режимі.

6.5.37. Для допоміжного обладнання котельні потрібно регулювати такі параметри:

- тиск у зворотному колекторі (підживлення тепломережі);

- тиск у головці деаератора атмосферного типу;

- рівень у баці-акумуляторі деаератора;

- тиск пари за редукційними (РУ) і редукційно-охолоджувальними (РОУ) установками;

- температури пари за РОУ;

- температуру води для гарячого водопостачання;

- температуру сирої води для водопідготовчих установок з освітлювачами;

- температуру води за водонагрівальною установкою;

- тиск рідкого палива у загальному напірному мазутопроводі.

6.5.38. Налагоджувальні роботи по КВПіА повинні провадити спеціалізовані організації, які мають дозвіл на виконання їх у відповідних органах Держнаглядохоронпраці України.

6.5.39. Працівники, які виконують пусконалагоджувальні роботи, повинні бути атестовані на знання ДНАОП 0.00-1.21-98, ПУЭ, ДНАОП 0.00-1.08-94, ДНАОП 0.00-1.26-96, ДНАОП 0.00-1.07-94, ДНАОП 0.00-1.20-98 (ПБСГ) та інших відомчих нормативних документів.

6.6. Інвентаризація шкідливих викидів в атмосферу

6.6.1. Метою комплексних еколого-теплотехнічних режимно-налагоджувальних випробувань є: вияв впливу режимних факторів на економічність роботи котлоагрегату і також на склад і кількість шкідливих компонентів продуктів згорання, які викидаються в атмосферу, за оптимальних параметрів роботи.

6.6.3. Котлоагрегати слід випробувати на трьох навантаженнях - 50, 75 і 100 %.

Результати випробувань заносять у зведену таблицю і після її обробки на підставі одержаних результатів складають режимну карту, до якої заносять такі показники:

- теплопровідність або паропродуктивність агрегату;

- витрати палива;

- коефіцієнт корисної дії (брутто);

- питому витрату палива;

- розрідження у топці і за газовим трактом;

- температуру відпрацьованих газів (за котлом, за економайзером);

- тиск повітря і газу перед пальниками (для газоподібного палива);

- масові (секундні, річні) викиди в атмосферу шкідливих речовин;

- питомі викиди шкідливих речовин на 4,19 МДж теплоти, що виробляються, або на 1000 куб.м (1 т) палива;

- сумарні масові викиди кожної шкідливої речовини протягом року;

- нормативи (розрахункові) граничнодопустимих викидів (ГДВ) шкідливих речовин в атмосферу котельні.

Розрахунки слід провадити з кожної шкідливої речовини окремо для того, щоб концентрація кожної з них не перевищувала значень, наведених у додатку 22.

6.6.4. На Україні ставляться підвищені вимоги до котельних установок в результаті введення додаткових вимог про необхідність підсумування впливу оксидів сірки і азоту, який слід визначатися з рівняння

6.6.5. Умови роботи котельних установок і стан атмосфери не завжди дозволяють точно визначити вплив токсогенів на навколишнє середовище. Це спостерігається у періоди поганого розпилювання продуктів згорання (зміна напрямку вітру, температури, відносної вологи, атмосферного тиску). В окремих місцях і навіть районах концентрація деяких токсогенів може досягати загрозливих значень, хоча середньорічні значення нижчі ніж ПДК. Тому для оцінки міри шкідливості викидів продуктів згорання різного палива на організм людини введено сумарний числовий показник, що дорівнює для природного газу 0,038; мазуту 0,058 - 0,113; березового вугілля 0,498; донецького антрациту 0,871; підмосковного бурого вугілля 2,016.

6.6.6. Пусконалагоджувальні роботи та інвентаризацію викидів шкідливих речовин на тепловиробному обладнанні повинні провадити спеціалізовані налагоджувальні організації або налагоджувальні служби підприємств, незалежно від їх підпорядкованості і форм власності.

6.6.7. Ці організації і служби повинні бути зареєстровані у територіальних органах Держнаглядохоронпраці України і мати відповідні документи (ліцензію) на право проведення налагоджувальних робіт.

6.6.8. Налагоджувальні роботи повинні виконуватися за методиками, погодженими в органах Державної інспекції з енергозбереження.

6.6.9. Організація та служби, які виконують налагоджувальні роботи та інвентаризацію викидів шкідливих речовин в атмосферу, повинні бути забезпечені справними перевіреними приладами (клас me нижче ніж 1,5).

6.6.10. Персонал налагоджувальних служб і організацій повинен бути навчений і перевірений на знання нормативних та інструктивних документів з охорони навколишнього середовища і санітарно-епідеміологічної обстановки.

6.7.11. Атестація на знання за п. 6.6.10 проводиться не рідше одного разу на три роки. Особи, які не пройшли навчання і перевірку знань, до проведення налагоджувальних робіт не допускаються.

7.1. Загальні положення

7.1.1. Керівництво підприємства (організації) повинно забезпечити утримування котлів у справному стані та безпечні умови їх експлуатації внаслідок організації належного обслуговування.

Власник котла зобов'язаний:

- призначити відповідального за справним станом і безпечною експлуатацією котлів з числа інженерно-технічних працівників, які пройшли перевірку знань у встановленому порядку;

- забезпечити інженерно-технічних працівників правилами і керівними вказівками щодо безпечної експлуатації котлів;

- призначити у потрібній кількості працівників котельні, які мають посвідчення на право обслуговування котлів, приладів безпеки, контрольно-вимірювальних приладів, хімводопідготовки, живильних пристроїв та іншого допоміжного обладнання;

- розробити і затвердити виробничу інструкцію для працівників, що обслуговують котли на підставі Інструкції для працівників котельні, затвердженої головним інженером підприємства. Виробнича інструкція повинна бути на робочих місцях і видається працівникам котельні під розписку;

- встановити такий порядок, що працівники, на яких покладено обов'язки по обслуговуванню котлів, провадили ретельне спостереження за дорученим їм обладнанням; перевіряти справність дії запірно-регулюючої арматури, КВП, запобіжних клапанів, засобів сигналізації і захисту, живильних насосів;

- встановити і забезпечити періодичність перевірки знань керівних та інженерно-технічних працівників правил, норм та інструкцій з техніки безпеки згідно з ДНАОП 0.00-4.12-94;

- організувати періодичну перевірку знань персоналу виробничих інструкцій;

- організувати контроль за станом елементів котла згідно з інструкцією з монтажу та експлуатації підприємства-виробника;

- забезпечити виконання інженерно-технічними працівниками Правил, а обслуговуючим персоналом - інструкцій;

- забезпечити проведення технічних оглядів та діагностування котлів у встановлені строки;

- провадити періодично, не рідше одного разу на рік, обстеження котлів з наступним сповіщенням Держнаглядохоронпраці України про результати цього обстеження.

7.1.2. У котельні повинен бути годинник і телефон для зв'язку з місцями споживання теплоенергії, а також з технічними службами і власником.

7.1.3. До котельні не слід допускати осіб, які не мають відношення до експлуатації котлів та обладнання котельні. У разі потреби сторонніх осіб можна допускати до котельні тільки з дозволу власника і у супроводі його представника.

7.1.4. Відповідальність за справний стан і безпечну експлуатацію котлів повинна бути покладена наказом по підприємству на начальника котельні, а при відсутності у штаті котельні начальника - на інженерно-технічного працівника, який виконує функції начальника котельні. Номер і дата наказу про призначення відповідальної особи повинні бути записані у паспорті котла.

7.1.5. Відповідальний за справний стан і безпечну експлуатацію котлів повинен мати спеціальну теплотехнічну освіту. В окремих випадках відповідальність за справний стан і безпечну експлуатацію котлів може бути покладена на інженерно-технічного працівника, який не має теплотехнічної освіти, але пройшов спеціальну підготовку за погодженою з Держнаглядохоронпраці України програмою і атестований за участю інспектора Держнаглядохоронпраці України. На час відсутності відповідального працівника (відпустка, відрядження, хвороба) виконання його обов'язків слід покласти наказом на іншого інженерно-технічного працівника, який пройшов перевірку знань Правил.

7.1.6. Відповідальний за справний стан і безпечну експлуатацію повинен забезпечити:

- утримання котла (котлів) у справному стані;

- проведення своєчасного паливо-попереджувального ремонту котлів і підготовку їх до технічного огляду;

- своєчасне усунення виявлених несправностей;

- обслуговування котлів навченим і атестованим персоналом;

- обслуговуючий персонал забезпечити інструкціями і безпечну перевірку знань цих інструкцій;

- виконання обслуговуючим персоналом виробничих інструкцій.

7.1.7. Відповідальний за справний стан і безпечну експлуатацію котлів зобов'язаний:

- регулярно оглядати котли у робочому стані;

- щоденно перевіряти записи у змінному журналі з розписом у ньому;

- проводити роботу з персоналом по підвищенню його кваліфікації;

- проводити технічний огляд котлів;

- дбайливо берегти паспорти котлів та інструкції заводів-виробників з їх монтажу та експлуатації;

- проводити протиаварійні тренування з персоналом котельні;

- брати участь в обстеженнях і технічних оглядах, які проводить інспектор Держнаглядохоронпраці України;

- перевірити правильність ведення технічної документації під час експлуатації та ремонту котлів;

- брати участь у комісії з атестації та періодичної перевірки знань інженерно-технічних працівників та обслуговуючого персоналу;

- своєчасно виконувати розпорядження, видані органами Держнаглядохоронпраці України.

7.1.8. Відповідальний за справний стан і безпечну експлуатацію котлів має право:

- усувати від обслуговування котлів персонал, який допускає порушення інструкцій або показань незадовільні знання;

- подавати керівництву підприємства пропозиції щодо притягнення до відповідальності інженерно-технічних працівників та осіб із числа обслуговуючого персоналу, які порушують правила та інструкції;

- подавати керівництву підприємства пропозиції щодо усунення причин, що породжують порушення вимог правил та інструкцій.

7.2. Вимоги до обслуговуючого персоналу

7.2.1. До обслуговування котлів допускаються особи, яким не менше 18 років, що пройшли медичний огляд, навчені, атестовані і мають посвідчення на право обслуговування котлів. Навчання, атестація і проведення інструктажу з безпеки праці повинні відповідати ДНАОП 0.00-4.12-94, ДНАОП 0.00-5.10-96.

7.2.2. Навчання і атестацію машиністів (операторів) котельні слід провадити за дозволом органів Держнаглядохоронпраці України у професіонально-технічних училищах, у навчально-курсових комбінатах (курсах), а також на курсах, спеціально створюваних підприємствами. Програми підготовки слід складати на основі типових програм, погоджених з Держнаглядохоронпраці України. Індивідуальна (самостійна) підготовка персоналу не допускається.

7.2.3. Атестацію машиністів (операторів) котлів провадить комісія за участю інспектора Держнаглядохоронпраці України. Атестованим особам видаються посвідчення за підписом голови комісії та інспектора Держнаглядохоронпраці України.

7.2.4. Про день проведення атестації адміністрація навчального закладу зобов'язана сповістити місцевий орган Держнаглядохоронпраці України не пізніше як за 5 днів.

7.2.5. Періодичну перевірку знань персоналу, що обслуговує котли, слід проводити не рідше ніж 1 разу на 12 місяців.

Позачергова перевірка знань провадиться:

- при переході на інше підприємство;

- при переході на обслуговування котлів іншого типу;

- при переході котла на спалювання іншого виду палива;

- при перерві у роботі більш як 6 місяців;

- за рішенням адміністрації або на вимогу інспектора Держнаглядохоронпраці України. Комісія з періодичної та позачергової перевірки знань призначається наказом по підприємству, участь у її роботі інспектора Держнаглядохоронпраці України не обов'язкова. Крім того, вказаному персоналу не рідше одного разу на квартал відповідальний за безпечну експлуатацію котлів проводить повторний інструктаж з перевіркою знань з безпеки праці.

7.2.6. Результати перевірки знань обслуговуючого персоналу оформляються протоколом за підписом голови і членів комісії з відміткою у посвідченні.

7.2.7. При перерві в роботі більше ніж 12 місяців персонал, який обслуговує котли, після перевірки знань перед допуском до самостійної роботи повинен пройти стажування для відновлення практичних навичок за програмою, затвердженою керівництвом підприємства.

7.2.8. Допуск до самостійного обслуговування котлів повинен оформлятися наказом по цеху або підприємству.

7.2.9. Забороняється доручати машиністу (оператору) котельні, який перебуває на чергуванні, виконання під час роботи котла будь-яких інших робіт, не передбачених виробничою інструкцією.

7.2.10. Забороняється залишати котел без постійного нагляду з боку обслуговуючого персоналу як під час роботи котла, так і після його зупинки до зниження тиску в ньому до атмосферного.

7.2.11. Допускається експлуатація котлів без постійного нагляду за їх роботою з боку обслуговуючого персоналу за наявності автоматики, сигналізації та захисту, які забезпечують ведення нормального режиму роботи, ліквідацію аварійних ситуацій, а також зупинку котла під час порушення режиму роботи, які можуть викликати пошкодження котла.

7.2.12. Кожний з новоприйнятих на роботу перед допуском до самостійного виконання обов'язків по обслуговуванню котлів повинен після перевірки знань і вводного інструктажу пройти стажування під наглядом досвідченого працівника протягом не менше 10 робочих змін.

7.3. Оперативна, технічна та експлуатаційна документація

7.3.1. Експлуатація котельні без ретельного і акуратного ведення оперативної, технічної та експлуатаційної документації, яка відбиває справність її обладнання, підтримання оптимальних режимів роботи і дотримання правил безпеки, забороняється.

7.3.2. У котельні на робочих місцях повинна бути така документація:

- графік чергування по котельні;

- змінний журнал котельні;

- журнал контролю параметрів роботи котлів;

- журнал перевірки справності КВПіА;

- журнал ХВО і водного режиму котлів;

- журнал розпоряджень по котельні;

- журнал газового господарства котельні;

- журнал обліку технічного обладнання і ремонту електрообладнання котельні;

- виробничі інструкції з безпечної експлуатації основного і допоміжного обладнання котельні;

- збірник інструкцій з охорони праці для обслуговуючого персоналу котельні;

- теплова схема котельні;

- схема водопідготовчої установки;

- схема газопроводів котельні;

- режимні карти котлів та іншого технологічного обладнання;

- план ліквідації аварій в котельні і план взаємодії місцевих служб під час ліквідації аварій;

- схеми автоматики безпеки і автоматичного регулювання технологічних процесів;

- температурний графік теплоспоживачів.

7.3.3. Відповідальним за збереженість і правильне ведення оперативної і експлуатаційної документації в котельні є начальник котельні або особа, яка виконує його функції. Працівник, відповідальний за безпечну експлуатацію котельних установок, веде і зберігає таку технічну документацію: