ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ БУДІВНИЦТВА,
АРХІТЕКТУРИ ТА ЖИТЛОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Держбуду України
19.01.1999 N 9
Введено в дію
з 1 січня 1999 р.
ПРАВИЛА технічної експлуатації систем теплопостачання комунальної енергетики України
( Із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства N 234 від 29.12.2004 )
1. Загальні положення
1.1. Галузь застосування і призначення Правил
1.1.1. Правила технічної експлуатації систем теплопостачання комунальної енергетики України (далі - Правила) установлюють вимоги до ремонту, реконструкції, налагодження та експлуатації систем теплопостачання комунальної енергетики, до яких входять джерела теплової енергії, теплові мережі, теплові пункти і теплоспоживачі.
1.1.2. Правила поширюються на:
- районні, квартальні, групові та індивідуальні котельні, обладнані паровими та водогрійними котлами, незалежно від параметрів роботи;
- парові та водяні теплові мережі;
- центральні та індивідуальні теплові пункти, теплорозподільні станції, водяні та парові системи центрального опалення і вентиляції, системи гарячого водопостачання житлових, громадських та промислових будівель та інші пристрої і споруди теплоспоживачів.
1.1.3. Ці Правила обов'язкові для виконання усіма підприємствами, які зайняті ремонтом, реконструкцією, налагодженням та експлуатацією котелень, теплових мереж, теплорозподільних вузлів і систем теплоспоживання комунальної форми власності.
1.2. Нормативні посилання
При розробці цих Правил використовувались чинні в Україні такі нормативні документи.
| N п/п | Позначення | Назва нормативного документа |
| 1 | 2 | 3 |
| 1.2.1. | СНиП 2.04.07-86 | Тепловые сети |
| 1.2.2. | СНиП II-4.79 | Естественное и искусственное освещение |
| 1.2.3. | СНиП II-35-76 | Котельные установки |
| 1.2.4. | Рекомендації по проектуванню дахових, вбудованих і прибудованих котельних установок та установлення побутових теплогенераторів, працюючих на природному газі (посібник до СНиП II-35-76) | |
| 1.2.5. | СНиП II-58-75 | Электростанции тепловые |
| 1.2.6. | ДБН А.3.1.-3-94 | Приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Основні положення |
| 1.2.7. | СНиП 2.04.08-87 | Газоснабжение |
| 1.2.8. | СНиП 2.04.05-91 | Отопление, вентиляция и кондиционирование воздуха. |
| 1.2.9. | СНиП 2.04.01-85 | Внутренний водопровод и канализация зданий. |
| 1.2.10. | ГОСТ 5542-87 | Газы горючие природные для промышленного и коммунально-бытового назначения. Технические требования |
| 1.2.11. | ГОСТ 2939-63 | Газы. Условия для определения объема. |
| 1.2.12. | Правила подачі та використання природного газу в народному господарстві України. Затверджені наказом Держкомнафтогазу 01.11.94 N 355 | |
| 1.2.13. | ГОСТ 3619-89 | Котлы паровые стационарные. Типы и основные параметры |
| 1.2.14. | ГОСТ 1137-64 | Правила приемки топлива по качеству и отбор проб |
| 1.2.15. | ГОСТ 8731-87 | Трубы стальные бесшовные горячедеформированные. Технические условия |
| 1.2.16. | ГОСТ 8733-87 | Трубы стальные бесшовные холодно- и теплодеформированные. Технические условия |
| 1.2.17. | ГОСТ 10705-80 | Трубы стальные электросварные. Технические условия |
| 1.2.18. | ГОСТ 10706-76 | Трубы стальные электросварные прямошовные. Технические требования |
| 1.2.19. | ГОСТ 20295-85 | Трубы стальные сварные для магистральных газонефтепроводов. Технические условия |
| 1.2.20. | ГОСТ 21563-82 | Котлы водогрейные стационарные. Основные параметры и технические требования |
| 1.2.21. | ГОСТ 25365-82 | Котлы паровые и водогрейные. Общие технические требования. Требования к конструкции |
| 1.2.22. | ГОСТ 27303-87 | Котлы паровые и водогрейные. Правила приемки после монтажа |
| 1.2.23. | ОСТ 34-38-453-79 Минэнерго | Котлы паровые стационарные. Ремонтопригодность. Общие требования |
| 1.2.24. | ТУ 14-3-190-82 | Трубы стальные бесшовные для котельных установок и трубопроводов |
| 1.2.25. | ТУ 3-420-75 | Трубы стальные бесшовные горячекатаные толстолистовые для паровых котлов и трубопроводов |
| 1.2.26. | ТУ 14-3-460-75 | Трубы стальные бесшовные для паровых котлов и трубопроводов |
| 1.2.27. | ТУ 14-3-858-79 | Трубы бесшовные холоднодеформированные |
| 1.2.28. | ТУ 14-3-954-80 | Трубы стальные электросварные спиральношовные диаметром 580 - 1420 мм для трубопроводов тепловых сетей |
| 1.2.29. | ДНАОП 0.00-8.02-93 | Перечень работ с повышенной опасностью |
| 1.2.30. | ДНАОП 0.00-1.07-94 | Правила будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском (зі змінами та доповненнями) |
| 1.2.31. | ДНАОП 0.00-1.08-94 | Правила будови та безпечної експлуатації парових і водогрійних котлів (зі змінами та доповненнями) |
| 1.2.32. | ДНАОП 0.00-5.10-96 | Типова інструкція для операторів (машиністів) парових та водогрійних котлів |
| 1.2.33 | ДНАОП 0.00-1.16-96 | Правила атестації зварників |
| 1.2.34. | РД 2730.940 102-92 Минэнерго Украины | Котлы паровые и водогрейные, трубопроводы пара и горячей воды. Сварные соединения. Общие требования. Контроль качества. |
| 1.2.35. | ДНАОП 0.00-1.26-96 | Правила будови і безпечної експлуатації парових котлів з тиском пари не більше 0,07 МПа (0,7 кгс/кв.см) водопідігрівачів з температурою нагріву води не вище 115 град.C |
| 1.2.36. | ДНАОП 0.00-1.11-98 | Правила будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води |
| 1.2.37. | Правила обстежень, оцінки технічного стану, паспортизації та проведення планово-попереджувальних ремонтів теплових мереж і споруд на них. Затверджені наказом Держбуду України 09.06.98 р. N 123 | |
| 1.2.38. | Р 204 України 001-96 | Рекомендації обробки води систем підживлення теплових мереж за допомогою магнієвих фільтрів. |
| 1.2.39. | Правила устройства электроустановок (ПУЭ) | |
| 1.2.40. | ДНАОП 0.00-1.21-98 | Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів |
| 1.2.41. | ДНАОП 0.01-1.01-95 | Правила пожежної безпеки в Україні |
| 1.2.42. | ДНАОП 0.00-5.08-96 | Інструкція про порядок видачі дозволу на виготовлення, ремонт і реконструкцію об'єктів котлонагляду і здійснення нагляду за виконанням цих робіт |
| 1.2.43. | ДНАОП 0.00-4.12-94 | Типове положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці |
| 1.2.44. | Тимчасові правила обліку відпуску і споживання теплової енергії. Затверджені наказом Держжитлокомунгоспу і Міненерго України 01.07.96 N 57/112 | |
| 1.2.45. | ДНАОП 0.00-1.20-98 | Правила безпеки систем газопостачання України (ПБСГ) |
| 1.2.46. | НАОП 1.123-1.18-80 | Правила технической эксплуатации систем газоснабжения Украины |
| 1.2.47. | ДБН В.1.2-1-95 | Положення про розслідування причин аварій (обвалень) будівель, споруд, їх частин та конструктивних елементів |
| 1.2.48. | ДНАОП 0.00-1.03-98 | Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях |
| 1.2.49. | Перелік чинних в Україні нормативних документів у галузі будівництва. Затверджений наказом Держбуду України 21.12.98 N 295 та введений в дію з 01.01.99 р. |
1.3. Терміни і визначення
1.4. Відповідальність за порушення Правил
1.4.1. Працівники, які обслуговують тепловикористуючі установки і теплові мережі, повинні чітко уявляти технологічні особливості свого підприємства (організації), знати й виконувати ці Правила та інші нормативні акти (1.2).
1.4.2. Працівники, які порушили Правила, притягуються до відповідальності згідно з чинним законодавством України.
1.4.3. Відповідальним за загальний стан теплового господарства підприємства (організації) є керівник підприємства.
У теплових і технологічних цехах наказом по підприємству (організації) повинна бути призначена потрібна кількість спеціально підготовленого персоналу, відповідального за технічний стан та безпечну експлуатацію тепловикористовуючих установок і теплових мереж.
Решта персоналу підприємства (організації) несе відповідальність за дотримання Правил згідно з посадовими інструкціями.
1.4.4. Аварії та нещасні випадки, пов'язані з експлуатацією тепловикористовуючих установок і теплових мереж, розслідуються згідно з Законом України про охорону праці, ДБН В.1.2-1-95, ДНАОП 0.00-4.03-98.
На підставі матеріалів розслідування аварій та нещасних випадків повинні бути розроблені протиаварійні заходи щодо попередження подібних аварій та нещасних випадків.
1.4.5. За порушення цих Правил та нормативних актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці і представників професійних спілок винні працівники притягуються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно з законодавством.
2. Паливо джерел теплопостачання
2.1. Загальні положення
2.1.1. Для одержання теплоенергії у котельнях, як правило, використовується тверде, рідке і газоподібне паливо.
2.1.2. Постачання палива здійснюється на підставі угод з постачальниками. В угодах повинні бути обумовлені нормативи показників палива, графіки відвантаження і транспортування.
2.1.3. При недотриманні договірних умов постачання палива спори між постачальником і споживачем вирішуються у встановленому законодавством порядку.
2.2. Тверде паливо
2.2.1. У котлах спалюють вугілля різних сортів (буре, кам'яне, антрацити), торф і деревні відходи. Теплота згорання різного палива неоднакова і змінюється в межах від 4 до 40 МДж/кг (1000 - 10000 ккал/кг).
Залежно від теплоти згорання прийнято поділяти паливо на високосортне й низькосортне. Низькосортне паливо ще називають місцевим паливом, оскільки рентабельність його використання невелика (дрова, торф з радіусом доставки до 20 - 30 км, а буре вугілля - до 200 км). Для одержання порівнюваних величин під час складання паливних балансів вводять поняття умовного палива.
Умовним паливом прийнято вважати паливо, теплота згорання якого дорівнює 29,33 МДж/кг (7000 ккал/кг).
Для перерахування витрати натурального палива Вн в умовне Вум
p
Q
3
треба величину Вн помножити на відношення, ------- тобто,
29,33
p
Q
3
Вум = B x -------- кг.
3 29,33
2.2.2. Приймати тверде паливо від постачальників за кількістю та якістю належить згідно з вимогами діючих нормативних документів:
"Збірника матеріалів для працівників паливо-постачальних організацій" (Укрголовпаливо при Держпостачі України, 1985 рік) та "Норм і вказівок по нормуванню витрат палива і теплової енергії на опалення житлових та громадських будинків, а також на житлово-господарчі і комунальні потреби по Україні" (затверджені постановою Госплану УРСР від 22 березня 1982 року N 25.
2.2.3. На кожну одноразово відвантажувану споживачеві партію палива постачальник зобов'язаний скласти й вислати споживачеві посвідчення про якість палива із зазначенням номерів вагонів, назву шахти (розрізу, ліспромгоспу, кар'єру), марки, класу палива, зольності, вмісту вологи, сірки, теплоти згорання та інших показників, обумовлених угодою.
2.2.4. Усе паливо, що надходить споживачеві, слід зважити на вагонних чи автомобільних вагах. При виявленні недовантаження, яке перевищує встановлені норми природної втрати, одержувач зобов'язаний пред'явити матеріальні претензії постачальникам і транспортним організаціям.
2.2.5. Розміри території складів твердого палива повинні бути достатніми для забезпечення роздільного зберігання палива у штабелях.
2.2.6. За штабелями вугілля слід встановити постійний нагляд з метою виявлення ознак самонагрівання та самозаймання.
2.2.7. Не допускається самонагрівання вугілля до температури 60 - 70 град. C.
2.2.8. При займанні вугілля, що горить, не дозволяється засипати землею чи піском, а також заливати водою у штабелі. Полум'я, що виникло, слід збивати вуглекислотою з вогнегасників типу ОУ-80, ОУ-25 транспортного виконання.
2.2.9. На підвищення темпів самонагрівання вугілля у штабелі впливають такі причини:
- змішування вугілля різних марок в одному штабелі;
- інтенсивне проникнення повітря всередину штабеля;
- інтенсивне нагрівання штабеля променями сонця;
- наявність у вугіллі сірчаного колчедану (піритної сірки);
- скупчення дріб'язку вугілля окремо від великих шматків;
- наявність у вугіллі ганчір'я, соломи, фарби та іншого будівельного сміття.
2.2.10. На кожному складі зберігання твердого палива повинні бути розроблені відповідні робочі інструкції, погоджені з місцевими органами охорони праці, промсанітарії та пожежної безпеки. Наказом по підприємству повинен бути призначений відповідальний працівник за пожежний стан і сформована добровільна пожежна дружина.
2.2.11. Не рідше одного разу на квартал слід провадити інвентаризацію палива.
2.2.12. У галереях та естакадах стрічкових конвеєрів подачі палива до котелень, вузлах перевантаження слід у холодну пору року підтримувати температуру на менше як +5 град.C. Пристрої, які усувають зависання палива в бункерах і течах (пневмозавалювачі, вібратори тощо), повинні бути справними і своєчасно функціонувати.
Кути нахилу стінок бункерів і теч для вугілля повинні бути на менш як 60 град. до горизонту. Бункери сирого палива у котельні слід не рідше одного разу на 10 діб повністю спорожняти для огляду та очищення.
2.2.13. Всередині приміщень та на обладнанні паливоприготування і паливоподачі не допускається скупчення пилу.
Запиленість повітря слід періодично за затвердженим графіком контролювати. Вона не повинна перевищувати допустимих санітарних норм.
2.2.14. Капітальний ремонт механізмів паливних складів, паливоподачі та паливоприготування провадиться в міру потреби за графіками ППР, затвердженими головним інженером підприємства.
2.3. Рідке паливо
2.3.1. Рідке паливо утворюється в процесі переробки природних рідких і твердих горючих копалин: нафти, вугілля та горючих сланців внаслідок їх перегонки, крекінгу, піролізу або гідрогенізації, а також в результаті синтезу з горючих газів.
2.3.2. У топках котлів комунальної енергетики тепер використовується переважно два види рідкого палива: пічне побутове згідно з ТУ 38-101-656-76 та мазут паливний марки 100 згідно з ГОСТ 10585-75*.
2.3.3. Норми якості мазуту (табл. 1).
2.3.4. Характеристика пічного палива (табл. 2).
2.3.5. Транспортування мазутів до паливосховищ, як правило, здійснюється залізничним транспортом. Системи зливання і перекачування повинні бути обладнані захистом від займання у зв'язку із статичною електрикою, що виникає, а трубопроводи зливника повинні прокладатися з тепловими супутниками.
Естакади зливника обладнуються пристроями для обігрівання рубашок чи змійовиків транспортних цистерн, і якщо мазут поставляється без розігрівальних пристроїв, то повинні бути пристрої для розігрівання мазуту відкритим сухим паром тиском не вище як 0,5 МПа (5 кгс/кв.см).
2.3.6. Сірчані мазути розігрівати гострою парою не допускається, температура їх розігрівання повинна бути в межах 70 - 80 град.C.
Таблиця 1
НОРМИ
якості мазутів
Таблиця 2
Характеристика пічного палива
2.3.7. Для нормального перекачування мазуту марки 100 його розігрівають до температури 60 - 80 град.C. Мазут марки 40 розігрівають до температури 40 - 60 град.C.
2.3.8. Система пічного палива не потребує підігрівання, зважаючи на незначну залежність в'язкості палива від температури.
2.3.9. Рідке паливо, надходячи на зливальний пункт, повинно супроводжуватися відповідними документами. За статутом приймання перед його зливанням беруть проби для перевірки вмісту сірки, води, зольності та механічних домішок згідно з вимогами ГОСТ 10585-75*.
2.3.10. Ділянки приймання, зберігання й перекачування рідкого палива є зонами підвищеної небезпеки. За виробничими інструкціями і схемами усі роботи слід виконувати не менше як двома працівниками. Взуття, одяг та інструмент не повинні бути причиною іскроутворення. Усі електродвигуни повинні бути виконані в іскрозахищеному та вибухонебезпечному виконанні (типу ВАО).
2.3.11. Засувки і вентилі на трубопроводах рідкого палива повинні відкриватися від руки, плавно, не викликаючи гідравлічних ударів. Застосовувати для відкривання і закривання важелі та ударний інструмент забороняється.
2.3.12. Уся система зливного обладнання, насоси, трубопроводи, підігрівачі повинні бути надійно заземлені. Фланцеві з'єднання повинні бути обладнані гнучкими мідними перемичками.
2.3.13. Зливальні пункти, естакади, сховища палива повинні бути обладнані системою блискавкозахисту згідно з РД 34.21.122.87 "Инструкция по устройству молниезащиты зданий и сооружений".
2.3.14. Дані про кількість, якість палива, що приймається, відомості про температуру і спосіб розігрівання слід заносити у відповідну робочу технічну документацію.
2.3.15. Ділянку приймання палива (естакаду) слід утримувати у чистоті. Майданчики, де розміщене заливне устаткування, не повинні мати сторонніх предметів, горючих матеріалів та сміття, повинні мати стічні канави для відведення пролитого палива в уловлювачі. Усі проїзди і проходи повинні бути вільні. Зливальні лотки та знімні рукави слід утримувати у чистоті та справному стані і прибирати після роботи у захищені місця від впливу сонячної радіації.
Гумотканинні рукави при наявності у них пошкоджень слід своєчасно замінювати новими.
2.3.16. Сховища рідкого палива повинні відповідати вимогам СНиП 2.11.04-85 "Подземные хранения нефти, нефтепродуктов и сжиженных газов".
2.3.17. Майданчик складів рідкого палива повинен мати тверде покриття з ухилом в бік стоку зливових вод та обвалований із суцільним обдернуванням. Висота земляного вала повинна бути такою, щоб у разі аварійного виливання палива з наземних резервуарів усе паливо містилось у межах обвалованого майданчика і ще залишалось 500 мм запасу на випадок, якщо паливо треба вкривати вогнезахисною піною.
2.3.18. Зливові і талі води з території паливосховищ скидати у каналізацію без попередньої обробки у системі очистки забороняється.
Вміст нафтопродуктів у водах, що скидаються у водойми, треба систематично контролювати згідно з санітарними нормами, не допускаючи перевищення рівня гранично допустимих скидів.
2.3.19. Майданчики зберігання рідкого палива повинні охоронятися і бути обнесені огорожею з негорючих матеріалів. На огорожі та хвіртці повинні бути попереджувальні написи, протипожежний інвентар закріпляється на щитах.
2.3.20. Для зберігання рідкого палива слід використовувати наземні й підземні як металеві, так і з інших матеріалів циліндричні місткості, які виготовляються за типовими проектами згідно з ГОСТ 17032-71.
2.3.21. Зовнішні поверхні наземних резервуарів фарбують у світлі тони для зменшення нагрівання палива від сонячної радіації. Резервуари повинні мати написи про призначення місткості, номер за схемою паливного господарства, корисний об'єм, а також попереджувальні написи.
2.3.22. Зовнішня поверхня надземних і підземних резервуарів зберігання рідкого палива повинна бути захищена протикорозійним покриттям.
2.3.23. Резервуари сховища рідкого палива повинні бути обладнані спускними трубами, переливними трубами, пробними вентилями та дихальними клапанами. Труби і арматура повинні розміщуватися зручно для обслуговування. Паливо по спускних і переливних трубах повинно відводитися до зливальної підземної місткості. Якщо схема паливосховища дозволяє спорожнити систему паливопостачання безпосередньо у підземні резервуари-сховища, то зливальна підземна місткість окремо не виконується.
2.3.24. У підземних сховищах мінімальна температура палива повинна бути не нижче як +7 град.C, а максимальна +35 град.C.
2.3.25. Відбирати паливо на витрату слід не з самого дна сховища, а на 100 мм вище, що дає можливість уникнути надходження у паливопроводи палива з великим вмістом води. Під час відбирання придонних проб і виявлення обводненості палива більш як на 7 % придонний шар палива слід здренувати у зливальну місткість.
2.3.26. Донні відклади, які утворюються під час зберігання рідкого палива, слід регулярно видаляти. Очищування слід здійснювати не рідше одного разу на рік. Видалені відклади зберігати на території забороняється. Їх треба спалювати у спеціально відведених місцях.
2.3.27. Періодично не рідше одного разу на рік слід провадити внутрішній огляд резервуарів з обов'язковим контролем стану їхніх внутрішніх поверхонь та зварних швів. Під час виявлення дефектів, корозійних пошкоджень, тріщин слід вживати заходів щодо їх усунення.
2.3.28. Роботи по очищенню резервуарів, внутрішній огляд та усунення дефектів слід провадити у світлий час доби і обов'язково оформити наряд-допуск на небезпечні роботи. Концентрація парів палива в повітрі резервуарів повинна контролюватися газоаналізаторами. Особи, які працюють в резервуарах, повинні користуватися шланговими або ізолюючими протигазами та переговорними пристроями.
Взуття, одяг та інструмент перед початком робіт повинні бути перевірені й відповідати тим видам робіт, які обумовлені у наряд-допуск.
2.3.29. Штучне освітлення (якщо воно застосовується) повинно бути у вибухозахищеному виконанні напругою 12 В, вмикання й вимикання його повинно здійснюватися тільки після закінчення роботи поза внутрішніми об'ємами резервуарів.
2.3.30. Усі резервуари-сховища і витратні баки рідкого палива повинні бути обладнані безпечними вимірювачами рівня палива. Обладнання їх скляними покажчиками категорично забороняється.
2.3.31. Кожний резервуар, що експлуатується, повинен мати калібрувальну таблицю, за якою установлюється залежність між рівнем палива та його кількістю в резервуарі. Калібрувальні таблиці уточнюються після кожного капітального ремонту резервуарів, а також після ремонту, під час якого можуть бути змінені його форма і розміри. Уточнення калібрувальних таблиць провадиться також після переміщення резервуарів на нове місце.
2.3.32. Паливопроводи після монтажу або капітального ремонту перед експлуатацією повинні продуватися стисненим повітрям з метою усунення можливих засмічень та закупорок.
2.4. Газоподібне паливо
2.4.1. Правила установлюють вимоги до експлуатації систем газопостачання котелень, які як паливо використовують природні гази (газових та нафтових родовищ) з наднормальним тиском не більше 1,2 МПа.
2.4.2. Природний газ, який використовується для газифікованих котелень, повинен відповідати вимогам ГОСТ 5542-87 (табл. 3).
Номінальна нижча теплота згорання газу затверджується за поданням газодобувних підприємств з урахуванням джерел газу. Наявність у газі рідкої фази води та вуглеводнів не допускається. Границі концентрації газу (за CH4) у газоповітряній суміші, за якою можливе займання (границі вибуховості), такі: нижня - 5, верхня - 15 % за об'ємом. Для природного газу визначеного складу вказані границі визначають згідно з ГОСТ 12.1.044-89.
2.4.3. Порядок визначення показників якості природного газу обумовлюється у договорах на постачання газу. У разі розбіжностей між постачальником і споживачем щодо якості газу, кожна із сторін має право звернутися до обласних центрів стандартизації і метрології Держстандарту України.
2.4.4. Періодичність перевірки якості природного газу, місця відбирання і випробування установлюються угодами. Якість природного газу визначається методами, передбаченими державним стандартом та іншими нормативними актами залежно від призначення його використання.
Таблиця 3
Якісні характеристики природного газу
2.4.5. Засоби вимірювання, необхідні для визначення якісних характеристик природного газу, повинні бути перевірені органами Держстандарту України. Лабораторії, які виконують роботу по визначенню якості природного газу, повинні бути атестовані у встановленому порядку.
2.4.6. Кількість природного газу, передбаченого для постачання, визначається договором залежно із затвердженими для газопостачальних, газозбутових організацій і споживачів річними і квартальними лімітами. Місячні ліміти поставки природного газу споживачам установлюються на підставі квартальних лімітів, виходячи із середньодобової норми споживання природного газу.
2.4.7. Умови для визначення кількості газу при взаємних розрахунках із споживачами визначаються згідно з ГОСТ 2939-63. Одиницею вимірювання кількості газу встановлено 1 куб.м сухого газу (вологість дорівнює 0) при температурі 293,15 К (20 град.C), тиск 101325 Н/кв.м (760 мм рт. ст.).
2.4.8. Облік кількості газу слід передбачати комерційний - для здійснення фінансових розрахунків між газозбутовими організаціями і кожним споживачем, а також внутрішньовиробничий (технологічний) - для контролю за ефективністю використання газу і дисципліною споживання.
2.4.9. Внутрішньовиробничим обліком (технологічним) кількості газу повинні бути забезпечені окремі об'єкти, у тому числі цехи, ділянки, агрегати, які мають газове споживання понад 350000 куб.м природного газу або еквіваленту за тепловим ефектом кількість зрідженого вуглеводневого газу.
Внутрішньовиробничим обліком споживання газу повинні бути забезпечені усі водогрійні котли з тепловою продуктивністю понад 1,163 МВт і парові котли продуктивністю понад 1 т/год.
2.4.10. Способи вимірювання кількості газів та реалізуючі їх засоби вимірювання слід вибирати залежно від умов експлуатації з числа дозволених Держстандатом України, включених до Держреєстру України або таких, що пройшли державну метрологічну атестацію.
2.4.11. Споживач у визначений договором строк зобов'язаний сповіщати по телефону газозбутову організацію про кількість прийнятого природного газу за минулу добу. За достовірність переданих даних відповідальність несе споживач.
2.4.12. Відповідальність за експлуатацію і технічний стан приладів обліку природного газу, а також за їх своєчасну перевірку несуть керівники підприємств та організацій, яким належать прилади.
2.4.13. Контроль за раціональним та ефективним використанням всіх видів паливно-енергетичних ресурсів, в тому числі природного газу, твердого палива, мазуту та інших, здійснює Державна інспекція з енергозбереження Державного комітету з енергозбереження та її регіональні і обласні центри.
3. Реєстрація, технічне, опосвідчення і дозвіл на експлуатацію парових і водогрійних котлів
3.1. Реєстрація
3.1.1. Парові котли з робочим тиском (тут і далі за текстом - надлишковим) більше 0,07 МПа, водогрійні котли з температурою води вище 115 град.C до пуску в роботу повинні бути зареєстровані в органах ЕТЦ.
Парові котли з надлишковим тиском пари не більше 0,97 МПа, водогрійні котли і водопідігрівачі з температурою нагріву води не вище 115 град.C до пуску в роботу підлягають реєстрації в місцевих органах Держнаглядохоронпраці України, за винятком:
- парових і водогрійних котлів цих параметрів з поверхнею нагріву менше 6 кв.м;
- водопідігрівачів (бойлерів) незалежно від тиску і температури.
3.1.2. Реєстрація проводиться на підставі письмової заяви власника котла або організації, яка його орендує.
При реєстрації повинні бути подані:
- паспорт;
- акт про справність котла, якщо він прибув з заводу-виготовлювача в зібраному стані (або був переставлений з одного місця на інше);
- посвідчення про якість монтажу;
- креслення приміщення котельні (план і поперечний переріз, а при необхідності - і повздовжній переріз);