- довідка про відповідність водопідготовки проекту;
- довідка про наявність та характеристику живильних пристроїв і відповідність їх проекту;
- Інструкція з монтажу і експлуатації заводу - виготовлювача котла.
Перелічені документи повинні бути підписані керівником підприємства та прошиті разом із паспортом котла.
При відповідності документації вимогам ДНАОП 0.00-1.08-94 або ДНАОП 0.00-1.26-96 вона реєструється.
3.1.3. Котли пересувних котельних установок повинні реєструватися в органі ЕТЦ за місцем їх експлуатації.
3.1.4. Перереєстрація котла або водопідігрівача в органах ЕТЦ або в місцевих органах Держнаглядохоронпраці України повинна бути проведена:
- при реконструкції;
- після демонтажу і встановлення на новому місці;
- при переведенні їх на інший режим роботи;
- при передачі котла іншому власникові.
3.1.5. Для зняття з обліку зареєстрованого котла чи водопідігрівача власник зобов'язаний подати в орган ЕТЦ або в місцевий орган Держнаглядохоронпраці України заяву з обгрунтуванням причин зняття і паспорт котла (водопідігрівача).
3.1.6. При відсутності паспорта заводом-виготовлювачем направляється його дублікат. У випадку відсутності дубліката складається в установленому порядку новий паспорт (додаток 2.3 ДНАОП 0.00-1.08-94, або додаток 2.3 ДНАОП 0.00-1.26-96).
3.2. Технічне опосвідчення
3.2.1. Кожний котел підлягає технічному опосвідченню до пуску в роботу, періодично в процесі експлуатації і, в необхідних випадках - позачерговому. Технічні опосвідчення проводяться експертами ЕТЦ. Періодичне технічне опосвідчення допускається проводити фахівцями організацій, підприємств, установ, які мають дозвіл Держнаглядохоронпраці України, отриманий в установленому порядку.
Опосвідчення пароперегрівачів і економайзерів, які складають з котлом один агрегат, проводиться одночасно з котлом.
3.2.2. Котел повинен бути зупинений не пізніше терміну опосвідчення, зазначеного в його паспорті.
Власник котла не пізніше ніж за 5 днів зобов'язаний повідомити ЕТЦ або організацію, підприємство, установу, які мають дозвіл Держнаглядохоронпраці України, про опосвідчення котла, яке має відбутися.
3.2.3. Технічне опосвідчення котла складається із зовнішнього, внутрішнього оглядів і гідравлічного випробування. При технічному опосвідченні допускається використовувати методи неруйнівного контролю, в тому числі метод акустичної емісії.
3.2.4. Зовнішні і внутрішні огляди мають за мету:
а) при первинному опосвідченні перевірити, що котел встановлений і обладнаний відповідно до даних Правил і пред'явлених при реєстрації документів, а також, що котел і його елементи не мають пошкоджень;
б) при періодичних і позачергових опосвідченнях встановити справність котла і можливість його подальшої роботи.
3.2.5. При зовнішньому і внутрішньому оглядах котла повинна бути звернена увага на виявлення можливих тріщин, надривів, випинів, видимів і корозії на внутрішніх і зовнішніх поверхнях стінок, слідів пропарювання і пропусків у зварних, клепаних і вальцьованих з'єднань, а також пошкоджень обмурку, що можуть викликати небезпеку перегріву металу елементів котла.
3.2.6. Гідравлічне випробування має за мету перевірку міцності елементів котла і щільності з'єднань. Значення пробного гідравлічного тиску приймається відповідно до ст. 5.14.2 Правил. При проведенні гідравлічного випробування повинні дотримуватись вимоги підрозділу 5 - 14 ДНАОП 0.00-1.08-94, підрозділу 9.7 ДНАОП 0.00-1.26-96. Котел повинен пред'являтися до гідравлічного випробування з встановленою на ньому арматурою.
У випадку зниження робочого тиску за результатами технічного опосвідчення пробний тиск при гідравлічному випробуванні визначається, виходячи із дозволеного тиску.
3.2.7. Первинне технічне опосвідчення нововстановлених котлів проводиться експертом ЕТЦ після їх монтажу і реєстрації. Котли, які підлягають обмуровуванню, можуть бути опосвідчені до реєстрації.
3.2.8. Котли, які піддавались внутрішньому огляду і гідравлічному випробуванню на заводі-виготовлювачі і прибули на місце встановлення в зібраному стані, підлягають первинному технічному опосвідченню на місці встановлення особою, відповідальною за їх справний стан і безпечну експлуатацію. При цьому термін чергових внутрішнього огляду і гідравлічного випробування встановлюється експертом ЕТЦ з врахуванням вказаної в паспорті котла дати проведення технічного опосвідчення на заводі-виготовлювачі.
3.2.9. Перевірка технічного стану елементів котла, які недоступні для внутрішнього і зовнішнього оглядів, повинна проводитись відповідно до інструкції з монтажу та експлуатації заводу-виготовлювача, в якій повинні бути вказані обсяги, методи і періодичність контролю.
3.2.10. Експерт ЕТЦ або фахівець організації, підприємства, установи, які мають дозвіл Держнаглядохоронпраці України, проводять періодичне технічне спосвідчення в такі терміни:
а) зовнішній і внутрішній огляди - не рідше одного разу в 4 роки;
б) гідравлічне випробування - не рідше одного разу в 8 років.
Якщо за умов виробництва неможливо пред'явити котел для опосвідчення в зазначений термін, власник зобов'язаний пред'явити його достроково.
Гідравлічне випробування котлів проводиться тільки при задовільних результатах зовнішнього і внутрішнього оглядів.
3.2.11. Органу Держнаглядохоронпраці України надається право продовжувати встановлені терміни опосвідчення котлів до трьох місяців за обгрунтованим письмовим клопотанням власника котла з поданням даних, що підтверджують задовільний стан котла і при позитивних результатах огляду котла в робочому стані експертом ЕТЦ.
3.2.12. Власник котла зобов'язаний самостійно проводити зовнішній і внутрішній огляди кожної очистки внутрішніх поверхонь або ремонту елементів, але не рідше ніж через 12 місяців, а також перед пред'явленням котла експерту ЕТЦ або фахівцю організації, підприємства, установи, які мають дозвіл Держнаглядохоронпраці України. При цьому відповідальний за справний і безпечну експлуатацію зобов'язаний забезпечити усунення виявлених дефектів до пред'явлення котла для опосвідчення.
Гідравлічне випробування робочим тиском власник зобов'язаний проводити кожний раз після розкриття барабана, колектора або ремонту котла, якщо характер і обсяг ремонту не викликають необхідності позачергового опосвідчення.
3.2.13. Позачергове опосвідчення котлів повинно бути проведено в таких випадках:
а) якщо котел не експлуатувався більше 12 місяців;
б) якщо котел був демонтований і встановлений на новому місці;
в) якщо проведено виправлення випинів або вм'ятин, а також ремонт з застосуванням зварювання основних елементів котла (барабана, колектора, жарової труби, трубної решітки, сухопарника, грязьовика, вогневої камери, трубопроводів в межах котла);
г) якщо змінено більше 15 % анкерних кріплень будь-якої стінки;
д) після заміни барабана, колектора, екрана пароперегрівача, пароохолоджувача або економайзера;
е) якщо замінено одночасно більше 50% загальної кількості екранних і кип'ятильних чи димогарних труб або 100% труб пароперегрівачів або економайзера;
ж) після досягнення розрахункового терміну служби котла, встановленого проектом, заводом-виготовлювачем, іншою нормативною документацією або експертно-технічною комісією;
з) після аварії котла або його елементів, якщо за обсягом відновлювальних робіт вимагається таке опосвідчення;
і) якщо на погляд інспектора (експерта) або особи, відповідальної за справний стан і безпечну експлуатацію котла, таке опосвідчення необхідне.
У випадках, передбачених підпунктами "ж", "з", "і", перед позачерговим технічним опосвідченням повинно бути проведене експертне обстеження (технічне діагностування) котла ЕТЦ або спеціалізованою організацією, яка має дозвіл Держнаглядохоронпраці України, отриманий в установленому порядку.
Обстеження проводиться відповідно до погодженого з Держнаглядохоронпраці України галузевого Положення про технічне діагностування.
3.2.14. Результати технічного опосвідчення повинні записуватись в паспорт котла особою, яка проводила опосвідчення, а зазначенням дозволених параметрів роботи і термінів наступних опосвідчень.
При проведенні позачергового опосвідчення повинна бути вказана причина, що викликала необхідність такого опосвідчення.
Якщо при опосвідченні проводились додаткові випробування і дослідження, то в паспорті котла повинні бути записані види і результати цих випробувань і досліджень з зазначенням місць відбору зразків або ділянок, підданих випробуванням, а також причин, що викликали необхідність проведення додаткових випробувань.
3.2.15. Експлуатація котла понад розрахунковий термін служби може бути допущена на підставі висновку ЕТЦ або спеціалізованої організації, яка має дозвіл Держнаглядохоронпраці України, отриманий в установленому порядку, про можливості і умови його експлуатації, виданого за результатами технічного діагностування з оцінкою залишкового ресурсу.
Дозвіл на експлуатацію в цьому випадку видається органами Держнаглядохоронпраці України.
3.3. Дозвіл на експлуатацію нововстановлених котлів
3.3.1. Приймання в експлуатацію нововстановленого котла здійснюється згідно з вимогами ГОСТ 27303-87, ДБН А.3.1-3.94, ДНАОП 0.00-1.08-94, ДНАОП 0.00-1.26-96 і після реєстрації котла в ЕТЦ.
3.3.2. Пуск котла в роботу проводиться за наказом власника підприємства (організації), виданим по результатах проведених пусконалагоджувальних робіт і обстеження котла експертом ЕТЦ під час парового випробування для встановлення готовності котельної установки до експлуатації і відповідності проекту і ДНАОП 0.00-1.08-94 або ДНАОП 0.00-1.26-96.
3.3.3. На кожному котлі, який введено в експлуатацію, повинна бути прикріплена на видному місці табличка форматом не менше ніж 300 х 200 мм із зазначенням таких даних:
а) реєстраційний номер;
б) дозволений тиск;
в) число, місяць і рік наступного внутрішнього огляду і гідравлічного випробування.
4. Монтаж котелень і котлів
4.1. Вимоги до монтажу тепломеханічної частини
4.1.1. Під час спорудження фундаментів котельні одночасно слід зводити фундаменти під котли і допоміжне обладнання.
4.1.2. Монтаж слід вести великоблоковими вузлами, складеними та випробуваними на заготівельних підприємствах з урахуванням можливості їх транспортування та наявності вантажопідйомних механізмів для встановлення блоків на їхні постійні місця. Укладання панелей перекриття та улаштування покрівлі слід провадити після встановлення великої ваги обладнання котельні.
4.1.3. Під час монтажу котелень слід суворо дотримуватись ДНАОП, ГОСТ, СНиП, ДБН (підрозділ 1.2), паспортів заводу-виготовлювача та інструкцій з монтажу встановлюваного обладнання і проекту котельні (1.2.).
4.1.4. Незалежно від методів монтажу при зведенні будівель і приміщень котелень слід передбачити монтажні прорізи.
4.1.5. Під чавунні секційні котли згідно з установочними кресленнями виконують бетонну основу і одночасно дуттьовий канал. Після затвердження основи приступають до укладання стін зольника, топки і газоходів на висоту до рівня розміщення нижніх головок секцій. Стінки топки слід класти з вогнетривкої цегли. Одночасно з муруванням у стінки топки закладають підколосникові балочки, правильність закладання яких перевіряють укладанням колосників. З фронтового боку котла лази для очищення збірних бічних газоходів. Лази закладають цеглою без перев'язки з рештою мурування на глиняному розчині. Обмурування котлів повинне забезпечувати правильний рух топкових газів і не допускати підсмоктувань зовнішнього повітря у газоходи. Для обмуровування застосовується звичайна глиняна цегла марки 100, правильної форми, не деформована.
Недопалену і перепалену цеглу застосовувати не допускається. Мурування виконують, чергуючи ложковий ряд з поперечниковим. Починають з викладання кутів, перевіряючи правильність за виском. Стояки каркасу, які закладають обмуруванням, ретельно ізолюють азбестом, щоб запобігти перегріванню. Лежаки від котла до димової труби викладають з червоної цегли. Склепіння збірного лежака у напрямку до димової труби викладають суворо за кресленнями, порушення прокладки під час експлуатації може викликати утворення "мертвих кутів"; при накопиченні у них продуктів неповного згорання може призвести до вибуху. Мурування газоходів та лежаків при розміщенні їх вздовж стіни будівлі чи при проходженні через стіну або фундамент не зв'язують з муруванням будівлі. Відстань між ними повинна становити не менше 70 мм. Дно лежака вистилають двома рядами цегли плиском. Склепіння, що перекриває лежак, виконують в одну цеглу. Згори склепіння слід засипати шлаком чи інфузорною землею шаром не менше 100 мм і зверху кладуть два ряди червоної цегли плиском. При високому рівні грунтових вод улаштовують дренажі або застосовують захисний гідроізоляційний шар цементу з церезитом товщиною 30 мм.
4.1.6. Котел слід встановлювати на затверділе мурування не раніше як через 3 дні після його закінчення. Між муруванням і нижньою основою котла прокладають два шари листового азбесту.
4.1.7. Монтаж котлів, які пройшли складання, та гідравлічне випробування на заготівельних підприємствах, полягає у переміщенні котла з транспортних засобів на підготовлену основу. Після цього монтажні болти слід замінити постійним, а потім виконати наступні роботи. Передбачені при складанні котлів, що надійшли розібраними.
4.1.8. Секційні чавунні котли усіх марок найкраще складати (якщо вони надійшли розібраними) за допомогою універсальних пристроїв за паспортом та інструкцією по монтажу.
4.1.19. Стінки топки котла треба викладати з вогнетривкої цегли на шамотному розчині. Червону цеглу перед укладанням в обмурок змочують водою, вогнетривку цеглу попередньо змочувати забороняється. Товщина шарів при муруванні червоної цегли повинна становити не більше 3 мм, а вогнетривкої - не більше 2 мм.
4.1.10. Щоб складання секцій котла було надійним, пакети починають складати з попередньої або задньої секції залежно від габаритів котельні. По черзі піднімають секції на викладені цегляні стінки в міру приєднання секцій до пакета. Завчасно пригнані ніпелі легенько промащують графітовим мастилом і вставляють у ніпельні отвори секцій, легенько вдаряючи їх дерев'яним молотком. На середину ніпеля треба накрутити 2 - 3 витки джгутика з азбестового шнура, просоченого пастою; вільний кінець змащують і на нього одягають наступну секцію. Треба ретельно стежити за тим, щоб розмір азбестової підмотки не перевищував глибини канавок біля ніпельних отворів двох суміжних секцій (зайва підмотка призводить до поломки секції під час стягування). Секції треба стягувати рівномірно і плавно, без ривків, не допускаючи перекосів, одночасно по нижніх і верхніх головках. Зазор між роздільними ребрами головок секцій після натягування секцій повинен бути не більше 2 мм. Рівність зазорів забезпечує паралельне положення торців верхніх і нижніх головок кожної секції у вертикальній площині. Послідовно приєднуючи і стягуючи по одній секції, складають правий чи лівий пакет котла, потім другий пакет, суворо відцентрований на початку складання по трійниках пакетів.
4.1.11. Після закінчення складання пакетів монтажні болти змінюють постійними стяжними: до складених пакетів приєднують на шпильках коліна і трійники, прибирають пристрій. Складений пакет підлягає випробуванню гідравлічним тиском згідно з паспортом (як правило, 1,25 робочого). Після гідравлічного випробування видаляються тимчасові заглушки, встановлюють колосники, ущільнюють мастикою і азбестовим шнуром топку і ведуть під верх обмурування згідно з кресленнями.
Після закінчення кладки обмуру його стягують каркасом з куткової сталі і стяжних болтів. Усі місця зіткнення секцій котла з цегляними муруваннями обмурки обов'язково прокладають азбестовим картоном; одночасно з муруванням обмурку монтують топкову гарнітуру, навішують фронтальну плиту з завантаженими і зольними дверцями, установлюють шибери, блоки, троси і противаги. У котлах "Універсал-5", "Універсал-6", "КЧ-1", "Тула-3" передні, бічні й задні стінки, а в котлах "Мінськ-1" - тільки бічні покривають теплоізоляційною мастикою пошарово у гарячому стані до товщини 30 мм, виконують ці роботи під час сушіння обмурку (котел при цьому палять дровами). Сушіння чавунних котлів, як правило, триває 2 - 3 дні.
4.1.12. Фундаменти під котли "НИИСТУ-5" викладають за кресленнями на загальній монолітній бетонній плиті товщиною 100 мм, верх якої розміщується на 218 мм нижче від рівня підлоги і збігається з подом бічних повздовжніх і торцевого (заднього) поперечного лежаків. Під час викладання лежаків за котлом встановлюють збірні рамки для шиберів.
Усі секції виставляють на цегляній основі, центрують по колекторах, схоплюють, а потім зварюють колекторні стики. Після зварювання перевіряють горизонтальність установлення котла, провадять гідравлічне випробування, після чого приступають до обмурування. До початку обмурування установлюють каркас котла, навіщують фронтові плити, укладають на підколосникові балочки колосники і приєднують зольникову коробку (чи газові пальники). Мурування з червоної цегли провадять на глиняному розчині, вогнетривкої - на шамотному. Особливу увагу під час мурування бічних і задньої торцевої стін приділяють попередженню забруднення розчином розведених ребер конвективної поверхні нагрівання. Для цього між ребрами котла і стіною топки, що викладають, закладають стальний лист, який пересувають вгору в міру викладення стіни. У фронтовій стіні на відстані близько 500 мм від стелі топки влаштовують оглядовий отвір. Під час просушування обмурку всередині топки укладають теплоізоляційну мастику на розігріті поверхні та усувають усі нещільності обмурування.
4.1.13. Стальні трубні парові котли малої потужності (Е 1/9, Е 0,4/9, KB, ПНК-2С та інші) поставляють заводи-виготівники у складеному вигляді в обмурку та обшивці. Після розпакування провадять технічний огляд усього обладнання за відправними документами, а потім складають акт технічного приймання котлоагрегату з додаванням відомості виявлених дефектів. Котли встановлюють на бетонну підготовку під полозки без кріплення фундаментними болтами. Встановлення треба перевірити за рівнем у повздовжньому і поперечному напрямках і усі наступні монтажні роботи провадити згідно з кресленнями та інструкціями заводів-виготівників на монтажні роботи. Монтаж електричної частини і заземлення обладнання слід провадити згідно з ПУЭ до 1000 В.
Останнім часом у комунальній енергетиці України поширені жаротрубні стальні водогрійні автоматизовані котли типу "ВК" продуктивністю до 3,15 МВт. Ця серія котлів відзначається високим ККД, відсутністю обмурування. Котли можуть бути встановлені без фундаменту на підлозі котельні (без ухилу), а також змонтовані як пересувні блокові установки. Ці агрегати, які відзначаються простою експлуатацією, компактністю, малими габаритами і незначною масою, з часом витіснять старі малоефективні моделі.
Технічні характеристики котлів наведено у табл. 4.
Таблиця 4
Технічні характеристики стальних водогрійних автоматизованих котлів
4.1.14. Стальні двобарабанні водогрійні котли ДКВР (ДЕ) усіх типорозмірів, за винятком ДКВР-10-13 (23) у високій компановці, поставляють споживачам блоками у складеному вигляді у полегшеному обмурку та обшивці, а також без них. Котли ДКВР-10-13 (23) і ДЕ-25-14ГМ поставляють споживачам тільки розібраними. До котлів ДКВР-10-39 окремими блоками в обмурку та обшивці поставляють хвостові поверхні нагрівання.
Котли ДКВР-20-13 можуть поставлятися у вигляді трьох великих блоків (два топкових і конвективний), у полегшеному обмурку та обшивці, блоки також можуть поставлятися під важкий обмурок.
4.1.15. В усіх випадках блокового транспортування котлів продуктивністю до 6,5 т/год. котла 10 т/год. у низькій компоновці опорною конструкцією є тільки нижня опорна рама. На час транспортування особливо ретельно затягують болти кріплення котла до опорної рами (опорні балки нижнього барабана і опори камер екранів).
Пересувати котел можна на котках, які підводять під раму котла з допомогою домкратів або підклинюванням; при цьому треба піднімати одночасно два суміжних кути рами. До місця монтажу котел доставляють на автомашині з причепом, на спеціальних санях або візках, на стальному листі. Навантаження, переміщення, розвантаження котла і його блоків провадити кантуванням не дозволяється. Поздовжні балки опорної рами котла мають на кожному кінці отвори, підсилені привареними втулками, які служать для піднімання і транспортування.
Для піднімання конвектного блока котла ДКВР-20-13(23) до верхнього барабана приварюють спеціальні вантажні скоби. Піднімання із застропуванням за інші частини котла або рами не допускається. Слід звертати увагу на захист кип'ятильних труб від тиску на них строповки. Під час піднімання котла у складеному вигляді (але без обмурка та обшивки) крановими засобами до глухих ден барабанів приварюють скоби для розтяжок; стропування провадять за верхній барабан.
4.1.16. Під час приймання вантажу (котла) від транспортної організації монтажна організація провадить кількісну перевірку його за вантажними документами і технічний огляд із складанням акта технічного приймання та відомості виявлених дефектів. Під час приймання блоків, незалежно від наявності обмурку та обшивки, провадять технічний огляд внутрішніх та зовнішніх поверхонь, внутрішньої перегородки і трубних пучків, перевіряють головні розміри котла та його основні деталі. У перегородці не допускаються щілини між плитами; ущільнювані поверхні фланців, штуцерів, люків не повинні мати забоїн, рисок, перекосів, хвилястостей тощо. Дефекти усуває замовник або монтажна організація за окрему оплату. При прийманні котла, що прибув у розібраному вигляді, технічний огляд починають із зварних барабанів. Зовнішнім оглядом перевіряють доброякісність швів, трубних отворів і штуцерів для арматури, виявляють дефекти і пошкодження у вигляді тріщин, плен, розшарувань, згортань, а також овальність, конусність, задири, зобоїни і риски на стінках трубних отворів, наявність задирок на їх кромках. Якщо барабани одержані не від заводу-виготовника котла, то провадять ретельнішу перевірку і промірювання довжини, діаметра, товщини стінок, овальності та прогини через кожний метр довжини. Так само перевіряють камери екранів і пароперегрівачів.
Орієнтування за допусками повинно бути у паспорті котла. Кип'ятильні, екранні та перегрівальні труби надходять у готовому вигляді зігнутими та обрізаними за розмірами без припусків. Вони повинні відповідати допустимим відхиленням за діаметром, товщиною стінки, овальністю та радіусом гнуття по паспортних вимогах.
4.1.17. Усю арматуру піддають огляду та гідравлічному випробуванню на щільність. Під час огляду перевіряють чистоту відливки корпусу (відсутність свищів, тріщин), чистоту обробки ущільнювальних поверхонь (відсутність забоїн, подряпин), чистоту обробки циліндричної та нарізної частини шпинделя, легкість його обертання.
4.1.18. Перевірку та приймання фундаменту під котел провадять перед початком складання котла. Майданчик і колодязі для закладних болтів очищають, розбивають монтажні осі, якими є поздовжня вісь котлоагрегату лінія фронту котла.
Осі розбивають за кресленнями з промірами від колон чи стін будівлі. Для фіксації осей натягують тонкий стальний дріт на висоті, яка забезпечує вільний прохід під ним. У стіни будівлі забивають скоби, кінці дроту перекидають через скоби і для натягування підвішують до них вантаж. Для перевірки можливих відхилень при виконанні будівельних конструкцій будівлі після попереднього встановлення осей перевіряють їх взаємну перпендикулярність, після чого положення осей фіксують дротом, укладеним в утворені у скобах канавки. Одержавши і зафіксувавши відправні точки, перевіряють геометричні розміри фундаменту, правильність розташування колодязів для закладених болтів та їх розміру, відповідність кресленням габаритів фундаменту в цілому і його прямокутність - шляхом зіставлення довжин діагоналей, висотних позначок опорних поверхонь каркасу і опорних рам (перевіряють нівеліром з рейкою або водяним рівнем). Відхилення за розмірами фундаменту визначають вимогами, за яким габарити башмаків повинні укладатися у габарити опорних поверхонь, а габарити обмуровки не виходити за межі лінії обрізання фундаменту. Приймання фундаменту оформляють відповідним актом заінтересованих сторін з доданням виконавчої схеми фундаменту. Після приймання фундаменту провадять складання, встановлення, вивірку і розкріплення монтажного чи обв'язувального каркасів, щогл, кранів та інших монтажних конструкцій та механізмів.
Таблиця 5
Технічна характеристика котлів типу ДЕ
4.1.19. Порядок монтажу котлів ДКВР(1) залежить від умов поставки.
_______________
(1) Тепер котли ДКВР не випускаються. Бійський котельний завод випускає подібні котли доскональних за своїми теплотехнічними характеристиками типів E (ДЕ, КЕ), див. марки, наведені у табл. 5.
При блоковій поставці в обмурку та обшивці роботи виконують у такій послідовності: викладають обмурок шлакових та зольних відсіків і встановлюють силовий каркас; установлюють і вивіряють блоки на силовому каркасі або на фундаменті з бетону або червоної цегли; монтують сходи й площадки, арматуру і трубопроводи у межах котла; провадять гідравлічне випробування; викладають задній поріг у топці, стінці, яка відділяє камеру догорання від топки, частини фронтової стінки та інших обмурувальних вузлів; установлюють обдувний прилад. Під час монтажу котла, який поставляється транспортним блоком без обмурка та обшивки, виконують описані операції і ще додається: встановлення за заливання закладних болтів колон каркасу, встановлення каркасу котла; усі обмурувальні роботи, за винятком обмурування шлакових і зольних відсіків, виконують після гідравлічного випробування котла.
4.1.20. При поставці котлів у розібраному вигляді монтаж набагато ускладнюється і пов'язаний з рядом додаткових операцій це відповідальні види зварювальних робіт, становлення труб екранів, підготовка і вальцювання труб конвективного пучка, установлення барабанів, колекторів, виносних циклонів, камер, перегрівачів тощо. Гідравлічному випробуванню у цьому разі передує перевірка засміченості усіх труб та змійовиків металевими шарами (діаметр шару повинен становити 0,85 внутрішнього діаметра труб, які перевіряються).
4.1.21. Гідравлічне випробування при цьому провадять згідно з діючими правилами у присутності представника Держнаглядохоронпраці України пробним тиском (1,25 робочого). Під час випробувань котел, пароперегрівач і водяний економайзер повинні перебувати під пробним тиском протягом 5 хвилин. Падіння тиску при цьому не допускається. Потім провадять огляд котла, під час якого тиск знижують до величини робочого і підтримують на цьому рівні увесь потрібний час. Піднімання й зниження тиску провадять поступово.
Котел вважається витримавшим випробування, якщо протягом 5 хвилин не відбулося падіння пробного тиску. А при огляді не виявлено крапель чи підмоклих місць у місцях вальцювання і на зварних швах.
4.1.22. При поставці котлів у блоці внутрішній огляд та гідравлічне випробування котла у присутності представника Держнаглядохоронпраці України виконують на заводі-виготовнику - про що є запис у паспорті котла, однак остаточне гідравлічне випробування котла у присутності представника Держнаглядохоронпраці України виконують на місці монтажу. При цьому перевіряють щільність вальцювальних з'єднань трубної системи та бічних екранів, розлад яких можливий під час транспортування, а також місць приварювання труб монтажу трубопроводів і встановлення арматури. Після гідравлічного випробування розкривається верхній барабан, провадять монтаж внутрішньобарабанних пристроїв та установлюють обдувальний прилад.
4.1.23. При провадженні обмурувальних робіт готують вибракування червоної та вогнетривкої цегли за якістю. Готують цементно-вапняний та шамотний розчини.
Усі роботи провадять згідно з робочими кресленнями, дотримуючись ізоляції конструкцій, температурних швів. Особливо ретельно слід виконувати стельові перекриття котла, цегла склепінь підлягає підтесуванню та притиранню, допускається товщина швів у вогнетривкому муруванні у межах 2 - 3 мм. Неекрановані ділянки вогневого боку важкого обмурку в районі топки від роз'їдання шлаками і вигорання слід охороняти спеціальними обмазками.
4.1.24. При спалюванні у топках котлів рідкого і газоподібного палива в обмурку встановлюють вибухові клапани. Поверхню верхнього барабана, що виходить у топку, торкретують, наносячи склад на стінку із стального дроту, натягнутого на каркас з круглої сталі, а колектори екранів захищають муруванням із шамотної цегли.
Обмурування котлів ДКВР з топками для спалювання твердого палива має свої особливості, зумовлені монтажем різних толочних пристроїв. Про це повинно бути детально вказано у технічній документації заводу-виготівника, яка надходить у комплекті з котлом.
У теплу пору року обмурування сушать протягом 5 діб на деревному паливі, у зимову - 6 - 8 діб. Під час сушіння стежать за рівнем води у водовказівних колонках. На кінець сушіння температура води у котлі не повинна перевищувати 80 - 90 град.C. Котли, що надійшли у полегшеному обмурку, просушують потягом трьох діб.
4.1.25. Монтаж прямоточних секцій водотрубних котлів ТВГ слід провадити у такій послідовності: укладають на фундамент раму котла, установлюють опори на рамі, установлюють секції котла і з'єднують їх перепускними трубами на зварюванні, викладають піл котла, установлюють подові пальники, установлюють каркас, обмуровують котел, монтують трубопроводи і арматуру в межах котла, приєднують повітроводи, монтують сходи й площадки, установлюють контрольно-вимірювальні прилади і сигнально-запобіжну арматуру. Усі роботи щодо монтажу котла провадять згідно з діючими правилами на монтажні роботи (ДБН) з урахуванням особливостей конструкції котла.
Основу під котел слід виконувати з бетону не нижче марки 100.
Місця установлення двотаврових балок і фундаментальних плит підлити бетоном. Після перевірки рівнем горизонтальності опорної рами під колектори починають встановлювати радіаційні поверхні нагрівання котла, які мають п'ять вертикальних топкових і один стельовий екрани. Особливістю конструкції котла є розміщення трьох топкових екранів у вигляді двосвітних, які розбивають топку на чотири відсіки. Після встановлення вертикальних топкових і стельових екранів приварюються із секцій, кожна з яких являє собою вертикальний колектор з ввареними змійовиками. Секції між собою також з'єднують приварюванням перепускних труб. Після складання котла монтують його каркас і в суворій відповідності з кресленнями провадять обмурування, звертаючи особливу увагу на надійний захист верхніх та нижніх колекторів радіаційної поверхні від перегрівання.
Кладку шамотної цегли слід провадити на шамотному розчині другого класу; для кладки червоної цегли розчин складний складу 1:1:6. Установлення двох вибухових клапанів на верхній задній стінці конвективного газоходу виконують у процесі кладки обмурку.
Особливу увагу слід звертати при викладанні щілини пальника (ширина щілини 110 мм).
Запірно-регулювальну арматуру встановлюють після ревізії та випробувань.
Для ущільнюючих прокладок слід застосовувати пароніт, оброблений графітовим змащенням.
Закінчений монтажем котел промивають технічною водою.
Промивання вважається закінченим, якщо на виході у дренаж вода надходить освітленою. Після огляду котла інспектором Держнаглядохоронпраці та гідравлічного випробування слід провадити сушіння котла, для чого протягом 4 - 5 днів котел прогрівають на невеликій витраті газу (від 10 до 25% номінальної).
4.1.26. Котли уніфікованої серії КВ (див. табл. 6).
Під час приймання фундаменту під котел перевіряють правильність розміщення фундаменту і його осей відносно будівлі та сусіднього фундаменту, а також висотні позначки (рівнем або нівеліром). Відхилення фактичних розмірів фундаменту не повинні перевищувати значень, вказаних у паспорті котла. Для вирівнювання висотних позначок допускається встановлення стальних прокладок, але не більше трьох в одному пакеті, з наступним зварюванням їх по периметру. Встановлення на опори топкового і конвективного блоків котла починають після приймання фундаменту і встановлення рами колосникової решітки (для котлів типу КВ-ТС). Під час установлення враховують напрямок теплових розширень під час роботи котла Внаслідок розширення елементів котла вздовж його поперечної осі, а також керуючись розрахунком теплових розширень, вміщеним у документації заводу-виготівника, нижні плити рухомих опор топкового блока зміщують у бік фронту, а конвективного блока - у бік заднього екрана, і, крім того, усі опори зміщують також вздовж поперечної осі до зовнішньої сторони котла, після чого закріплюють болтами з гайками.
Таблиця 6
Характеристика водогрійних котлів КВ-ТС
Максимальні зміщення мають перші опори топкового блока, внаслідок чого репер для спостереження за розширенням котла треба встановлювати проти першої опори топкового блока.
На котлах продуктивністю 10; 20; 30 Гкал/год. (11,6; 23,2; 34,8 МВт) конвективний і топковий блоки з'єднують між собою патрубками 219 х 10 мм. виконаними з припуском 50 мм. Монтажний припуск повинен бути ліквідований для того, щоб витримати розмір 444 мм між камерами по осях. Після стискування патрубків слід здійснити кріплення конвективного і топкового блоків між собою і тільки після цього - приварювання нижніх плит опор до закладних деталей. Перед промиванням та гідравлічним випробуванням котла треба переконатися у тому, що у місцях монтажних зварних з'єднань блоків та окремих елементів котла немає обмурку.
Монтаж площадки і сходів слід провадити після обмурування конвективної частини котла. Під час встановлення котлів КВ-ГМ повітряний короб установлюють після закінчення ізоляції фронтової стінки котла, а повітронапрямний пристрій - до встановлення повітряного короба у робоче положення.
Під час установлення ротаційного пальника слід дотримуватись ущільнення по фланцю у місцях проходу болтів. Повітропровід у місці кріплення до повітряного короба з боку топки обварюють з боку короба. Під час монтажу дробоструминної установки площини спряження пневмотранспортної лінії повинні бути підігнані й не мати засмоктування повітря. Положення сопла для введення дробу в інжектор регулюють під час налагоджування котла. Під час монтажу котлів КВ-ТС топковий пристрій складають у такій послідовності: перевіряють і провадять ревізію топкового обладнання, перевіряють фундамент, установлюють рами решітки, фронтові плити та фронтовий кожух решітки, складають колосникове полотно, установлюють закидувачі, колосники, фурми, привід закидувачів, пристрій повернення винесення і вентилятор повернення винесення, монтують топковий блок, конвективний блок і вентилятор гострого дуття з повітроводами.
4.1.27. Котли типу ПТВМ - завод-виготівник поставляє всю металеву частину блочно. Обмурувальні та ізоляційні матеріали замовляють окремо. Трубопроводи у межах котла при зовнішньому діаметрі 83 мм і більше гнуться на заводі і при менших діаметрах поставляють у вигляді заготовок. Каркас котла надходить у комплекті окремими елементами (колони, ригелі, стояки, балки тощо).
Під час приймання елементів каркасних конструкцій слід керуватися допусками, вказаними у технічній документації, яка надходить разом з конструкціями котла.
Металоконструкції та блоки до початку монтажу за наявності вантажопідйомних механізмів і пристроїв краще укрупняти. При цьому доведення труб допускається провадити тільки із застосуванням підігрівання 700 - 780 град. C. Полиці каркаса треба складати на стелажах, які виключають можливість деформації складуваних конструкцій. До початку монтажу слід прийняти від будівельної організації фундамент. Установити металоконструкції каркаса. При встановленні блоків та окремих елементів каркаса, а також трубних блоків котла спочатку треба встановити бічні стіни і проміжну задню колону, а після вивірки - задню стінку зв'язують з основними колонами бічних стін каркаса поперечними ригелями. Потім башмаки підливають цементним розчином марки 200 і на 3 - 4 дні припиняють роботу до повного затверднення підливки башмаків і стояків. До цього завантажувати встановлений каркас категорично забороняється. Після готовності бічних і задньої стінок всередину каркаса заводять трубну частину котла (бічні екрани, задній екран, фронтовий екран, пакети конвективної частини) і встановлюють фронтову проміжну колону і зв'язуючі поперечні ригелі. Після встановлення і вивірки блоків поверхонь нагрівання монтують перепускні труби, витримуючи допуски між осями колекторів і по висоті відповідно з допустимими відхиленнями. Останніми монтують сходи і площадки за відповідними схемами і кресленнями, дотримуючись горизонтальності сходинок у двох напрямках - поздовжньому і поперечному.
4.2. Вимоги до території котелень
4.2.1. До початку експлуатації котельні повинні бути виконані передбачені проектом: планування та обгородження території котельні, пристрої для відведення зливових, талих і грунтових вод від будівель та споруд і з території, прокладені автомобільні або залізничні шляхи, обладнані пожежні проїзди та під'їзди до водоймів та місткостей, водопровідні, каналізаційні і теплові мережі з необхідними спорудами, мережі зовнішнього освітлення, зв'язку і сигналізації, контрольні свердловини для спостереження за режимом грунтових вод.
4.2.2. Під час експлуатації котельню треба утримувати у технічно справному стані й чистоті: пристрої відведення зливових і грунтових вод з усієї території котельні, відбудівель та споруд (дренажі, водовідвідні канави, відмостки, жиронафтоуловлювачі тощо), залізничні шляхи та переїзди через них, автомобільні шляхи, пожежні проїзди та під'їзди до пожежних водоймів та місткостей, мости, переходи тощо;
- водопровідні мережі і системи каналізації, їхні споруди;
- джерела питної води, водойми і санітарні зони охорони джерел водопостачання;
- мережі зовнішнього освітлення, зв'язку і сигналізації; огорожі території, озеленення та об'єкти благоустрою території.
4.2.3. Підземні комунікації водопроводу, каналізації, теплопостачання, газопроводів, мазутопроводів, підземні кабелі повинні мати покажчики.
Усі металеві підземні комунікації на території котельні повинні мати протикорозійний захист.
4.2.4. Контроль за режимом грунтових вод здійснюється шляхом спостереження за їх рівнем у контрольних свердловинах: у перший рік експлуатації - один раз на місяць, наступні роки - залежно від рівня їх вимірювання, але не рідше одного разу на квартал.
4.2.5. Відповідно до вимог місцевої санітарно-епідеміологічної служби персонал котельні повинен провадити вимірювання температури грунтової води й відбирання проб для хімічного аналізу. Результат спостережень заноситься у спеціальний журнал.
4.2.6. До початку паводкових періодів усі водостічні пристрої слід ретельно оглянути і підготовити до відведення зливових вод. Вводи в будівлі та споруди труб, кабелів, які містяться нижче за рівень грунтових вод, треба ущільнити (герметизувати), механізми, які відкачують воду, слід привести до готовності.
4.2.7. Приміщення для котлів, улаштування основних елементів конструкцій будівель та споруд котелень, розміщення котлів та допоміжного обладнання у цих приміщеннях повинні відповідати вимогам СНиП П-35-76, СНиП П-58-75, ДНАОП 000-1.08-94, ДНАОП 0.00-1.26-96.
4.2.8. Контроль за станом конструкцій та інженерних систем будівель та споруд повинен здійснюватися шляхом проведення планових, а при необхідності й позачергових загальних або часткових оглядів.
Під час оглядів виявляють несправності та причини їх появи, перевіряють обсяг і якість виконання поточного і капітального ремонту. Технічні огляди будівель та споруд треба провадити згідно з вимогами інструкцій по їх експлуатації.
4.2.9. При виявленні під час оглядів деформацій та інших дефектів елементів конструкцій будівель та споруд, які можуть призвести до зниження їх несучої здатності, стійкості або порушення нормальної роботи обладнання, слід вжити термінових заходів щодо забезпечення безпеки їх подальшої експлуатації. Про небезпечний стан будівель та споруд слід негайно повідомити керівництву підприємства. Особливу увагу під час оглядів слід приділяти будівлям та спорудам котелень, які мають знос понад 60%.
4.2.10. Для перекриттів у кожному приміщенні на підставі проектних даних повинні бути визначені граничні навантаження і встановлені відповідні таблички на видних місцях. Забороняється складувати на майданчиках та перекриттях в будівлі котелень великі вантажі, матеріали, треба уникати значних ударних навантажень під час розвантаження та переміщення великого обладнання.
4.2.11. Під час виникнення вібрацій перекриттів, які виникають внаслідок розбалансування обертальних елементів обладнання чи неправильного встановлення його, вібрації слід своєчасно усувати шляхом булансування чи встановлення віброізолюючих основ і амортизуючих елементів і систем.
4.2.12. Забороняється пробивати отвори і прорізи в несучих конструкціях без проведення перевірних розрахунків на міцність. У разі потреби пробивання отворів та прорізів, порушені й захисні та ізоляційні конструкції перекриттів слід відновлювати.
4.2.13. Несучі конструкції будівель та фундаменти обладнання слід захищати від попадання на них води мінеральних мастил.
4.2.14. Якщо під час обстеження у плитах і балках залізобетонних перекриттів будівель виявлено тріщини, слід провадити ретельне спостереження за їх станом (ставити ліпні маяки). Результати обстеження і спостережень треба заносити в журнал і вживати своєчасних заходів щодо забезпечення надійності споруд.
4.2.15. Металеві елементи конструкцій будівель та споруд слід захищати від корозії внаслідок нанесення антикорозійних покриттів, які в міру потреби слід відновлювати.
4.2.16. Протягом першого року експлуатації котельні треба систематично стежити за осіданням фундаментів будівель та відповідальних споруд, оглядаючи їх не рідше як один раз на місяць.
4.2.17. Для спостереження за осіданням фундаментів найвідповідальніших будівель та споруд треба закладати репери.
4.2.18. Димові труби котельні слід оглядати зовні не рідше як один раз на рік, а всередині - не рідше як один раз на чотири роки.
4.2.19. До моменту введення котелень в експлуатацію в будівлях та спорудах повинно бути закінчене будівництво об'єктів промислової санітарії в обсязі, передбаченому діючими санітарними нормами (душові, роздягальні, медпункт, вентиляційні та обезпилюючі установки). Під час обладнання санітарно-побутових приміщень треба керуватися вимогами СНиП 2.09.04-87 "Административные и бытовые здания".
4.2.20. Пофарбування приміщень та обладнання в котельні виконується згідно з вимогами технічної естетики та чинних ДБН, СНиП, а трубопроводів - згідно з ГОСТ 14202-69.
4.2.21. Залізні покрівлі котелень періодично треба фарбувати олійною фарбою, а рулонні - захисними мастиками (залізо - кожні 4 роки, рулонні - не рідше одного разу на 3 - 5 років).
4.2.22. Покрівлі з хвилястого шифера не повинні піддаватися ударним впливам, ходити по них дозволяється тільки при прокладанні на покрівлі дерев'яних спеціальних доробинок (сходинок).
