Про порядок розробки складових нормативного та навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців з вищою освітою

Цей стандарт є складовою галузевої компоненти державних стандартів вищої освіти, в якій узагальнюються вимоги з боку держави, світового співтовариства та споживачів випускників до змісту освіти і навчання. ОКХ відображає соціальне замовлення на підготовку фахівця з урахуванням аналізу професійної діяльності та вимог до змісту освіти і навчання з боку держави та окремих замовників фахівців.

ОКХ встановлює галузеві кваліфікаційні вимоги до соціально-виробничої діяльності випускника вищого навчального закладу з певних спеціальності та освітньо-кваліфікаційного рівня і державні вимоги до властивостей та якостей особи, яка здобула певний освітній рівень відповідного фахового спрямування.

Стандарт використовується при:

- визначенні первинних посад випускників вищих навчальних закладів та умов їх використання;

- визначенні об'єкта, цілей освітньої та професійної підготовки;

- розробці та коригуванні освітньо-професійної програми підготовки фахівців певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів;

- розробці засобів діагностики рівня освітньо-професійної підготовки фахівця;

- визначенні змісту навчання як бази для опановування новими спеціальностями, кваліфікаціями;

- визначенні змісту навчання в системі перепідготовки та підвищення кваліфікації;

- атестації випускників вищих навчальних закладів та сертифікації фахівців;

- укладанні договорів або контрактів щодо підготовки фахівців;

- професійній орієнтації здобувачів фаху;

- визначенні критеріїв професійного відбору;

- прогнозуванні потреби у фахівцях відповідної спеціальності та освітньо-кваліфікаційного рівня і при плануванні їх підготовки;

- обгрунтуванні переліків спеціальностей та спеціалізацій вищої освіти;

- визначенні кваліфікації фахівців;

- розподіленні та аналізу використання випускників вищих навчальних закладів.

Цей стандарт встановлює:

- професійне призначення і умови використання випускників вищих навчальних закладів певної спеціальності та освітньо-кваліфікаційного рівня у вигляді переліку первинних посад, виробничих функцій та типових задач діяльності;

- освітні та кваліфікаційні вимоги до випускників вищих навчальних закладів у вигляді переліку здатностей та умінь вирішувати задачі діяльності;

- вимоги до атестації якості освітньої та професійної підготовки випускників вищих навчальних закладів;

- відповідальність за якість освітньої та професійної підготовки.

Стандарт є обов'язковим для вищих навчальних закладів, що готують фахівців даного профілю. Підприємства, установи, організації повинні забезпечити необхідні умови для використання фахівців відповідно до здобутих ними у вищому навчальному закладі кваліфікації та спеціальності, згідно з чинним законодавством.

Стандарт придатний для цілей сертифікації фахівців та атестації випускників вищих навчальних закладів.

В цьому стандарті є посилання на такі державні та галузеві стандарти України:

- ДК 003-95 Державний класифікатор професій (v0257217-95, va257217-95, vb257217-95 );

- ДК 009-96 Державний класифікатор видів економічної діяльності;

- ДСВО 01-98 Перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями;

- ДСВО 02-98 Перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями;

- ДСВО 03-98 Освітній рівень базової вищої освіти;

- ДСВО 04-98 Освітній рівень повної вищої освіти;

- ДСВО 05-98 Освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста;

- ДСВО 06-98 Освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавра;

- ДСВО 07.1-98 Освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста;

- ДСВО 07.2-98 Освітньо-кваліфікаційний рівень магістра;

- СВО ___ Терміни та визначення.

У даному стандарті для формування шифрів застосовуються наступні скорочення назв:

а) видів типових задач діяльності:

ПФ - професійна,

СВ - соціально-виробнича,

СП - соціально-побутова;

б) класів задач діяльності:

С - стереотипна,

Д - діагностична,

Е - евристична;

в) видів уміння:

ПП - предметно-практичне уміння,

ПР - предметно-розумове,

ЗП - знаково-практичне,

ЗР - знаково-розумове;

г) рівнів сформованості даного уміння:

О - уміння виконувати дію, спираючись на матеріальні носії інформації щодо неї,

Р - уміння виконувати дію, спираючись на постійний розумовий контроль без допомоги матеріальних носіїв інформації,

Н - уміння виконувати дію автоматично, на рівні навички;

д) здатностей:

З - здатність.

4.1 У відповідності до посад, що може займати випускник вищого навчального закладу, він придатний до виконання виробничих функцій (здійснення певних типів діяльності) та типових для даної функції задач діяльності. Кожній задачі відповідає система умінь щодо вирішення цієї типової задачі діяльності.

4.2 Вищі навчальні заклади повинні забезпечити опанування випускниками системою умінь вирішувати певні типові задачі діяльності при здійсненні певних виробничих функцій, визначених у таблиці додатку А.

Примітка. У таблиці Додатку А у графі 3 і графі 5 наведені шифри типових задач діяльності і умінь, за структурами:

а) шифр типової задачі діяльності

б) шифр уміння

5.1 Загальні вимоги до властивостей і якостей випускника вищого навчального закладу як соціальної особистості подаються у вигляді переліку здатностей вирішувати певні проблеми і задачі соціальної діяльності та системи умінь, що є відображенням наявності цих здатностей.

5.2 Вищі навчальні заклади повинні сформувати випускників як соціальних особистостей, здатних вирішувати певні проблеми і задачі соціальної діяльності, через вироблення умінь, визначених у таблиці Додатку Б.

Примітка. У таблиці Додатку Б у графі 2 і графі 4 шифри здатностей і умінь наведені за структурами:

а) шифр здатності

б) шифр уміння

Таблиця - Виробничі функції, типові задачі діяльності та уміння, якими, повинен володіти випускник вищого навчального закладу

Таблиця - Здатності випускника вищого навчального закладу, що вимагаються, та система умінь, що їх відображає

1.2. Методика розробки освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника вищого навчального закладу

Нижче наведені методики розробки відповідних структурних елементів освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника вищого навчального закладу.

Розділ. Титульний лист

На титульному листі та на листі погодження ОКХ вказується:

- позначення галузевого стандарту, яке складається з індексу (ГСВО), умовного позначення міністерства (МО) і реєстраційного номера, що надається у порядку, встановленому у міністерстві, і відокремлених тире двох останніх цифр року затвердження;

- назва освітньо-кваліфікаційного рівня;

- код і назва спеціальності, код і назва напряму підготовки за Переліком напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.1997 року N 507.

Розділ. Передмова

У розділі вказується назва базового вищого навчального закладу, яким внесено проект стандарту до затвердження, дати та номери наказів, якими стандарт затверджено та йому надано чинності.

Вказуються прізвища, ім'я, по батькові, наукові ступені та вчені звання, посади, назви установ, де працюють розробники стандарту.

Розділ. Вступ

Зміст цього розділу є обов'язковим для розробників. У разі необхідності розділ може бути доповнений розробниками ОКХ.

Сторінки, на яких розміщені Передмова, Вступ нумерують римськими цифрами, починаючи з титульного аркуша. На титульному аркуші номер сторінки "1" не ставлять. Нумерацію сторінок проставляють на правому нижньому ріжку на непарних і на лівому нижньому ріжку на парних сторінках.

Розділ 1. Галузь використання

У розділі вказуються:

- Назва освітньо-кваліфікаційного рівня.

- Код і назва спеціальності, код і назва напряму підготовки така ж, як на титульному листі.

- Назва освітнього рівня, що відповідає освітньо-кваліфікаційному рівню.

- Код і назва кваліфікації за Державним класифікатором професій ДК 003-95, затвердженим наказом Держстандарту України від 27.07.95 року N 257 (для освітньо-кваліфікаційних рівнів):

- молодший спеціаліст - розділ 1 "Законодавці, вищі державні службовці, керівники", розділ 3 "Фахівці", розділ 5 "Робітники сфери торгівлі та побутових послуг", розділ 7 "Кваліфіковані робітники з інструментом", розділ 8 "Оператори та складальники устаткування і машин";

- бакалавр - розділ 1 "Законодавці, вищі державні службовці, керівники", розділ 3 "Фахівці";

- спеціаліст і магістр - розділ 1 "Законодавці, вищі державні службовці, керівники", розділ 2 "Професіонали").

Коли у Державному класифікаторі професій відсутня назва потрібної кваліфікації, вона визначається за допомогою галузевих документів, погоджується в галузевих міністерствах і відомствах та в Міністерстві праці і соціальної політики.

- Узагальнений об'єкт діяльності (фахівця - для спеціальностей освітньо-кваліфікаційних рівнів "бакалавр", "спеціаліст", "магістр" або предметна область діяльності фахівця - для спеціальності освітньо-кваліфікаційного рівня "молодший спеціаліст".

- Професійне призначення та умови використання фахівця:

- найменування і код видів економічної діяльності за Державним класифікатором видів економічної діяльності ДК.009-96, затвердженим наказом Держстандарту України від 22.10.96 року N 441;

- професійні назви робіт, коди і назви класифікаційних угруповань професій за Державним класифікатором професій;

- назви первинних посад.

Назви первинних посад визначаються згідно з галузевими нормативними документами або штатними розкладами підприємств галузі(ей) з урахуванням принципів формування назв посад, що викладені у Державному класифікаторі професій.

Дату введення стандарту в дію позначають арабськими цифрами, відокремленими дефісами з такою послідовністю елементів: рік, місяць, число. Наприклад:

1998-04-01

Нумерацію сторінок проставляють арабськими цифрами на правому нижньому ріжку на непарних і на лівому нижньому ріжку на парних сторінках стандарту. Додатки мають загальну з рештою стандарту наскрізну нумерацію сторінок.

Оформлення сторінок стандартів - у відповідності з схемою:

Розділ 2. Нормативне посилання

Зміст цього розділу є обов'язковим для розробників. У разі необхідності розділ може бути доповнений розробниками ОКХ.

Розділ 3. Позначення і скорочення

У розділі надані скорочення назв видів і класів задач діяльності, видів і рівнів сфюрмованості умінь. Зміст цього розділу є обов'язковим для розробників ОКХ.

Розділ 4. Виробничі функції, типові задачі діяльності та уміння щодо вирішення типових задач, діяльності

Технологія формування змісту цього розділу, яка пропонується, базується на використанні діяльнісного підходу до розробки змісту професійної вищої освіти з орієнтиром на компоненти:

- узагальнений об'єкт або предметна область діяльності (праці) фахівця;

- виробничі функції.

1. На першому етапі здійснюється підготовча робота, за якою згідно з Державним класифікатором видів економічної діяльності, необхідно визначити найменування галузі(ей), назву і код виду економічної діяльності. Потім необхідно визначити назву галузевого(их) міністерства або відомства та назву підгалузі, де використовується праця фахівця. Наприклад:

- галузь - "Обробна промисловість";

- вид економічної діяльності - Д ДА 15.10.0 "Виробництво м'яса та субпродуктів";

- галузеве міністерство - "Міністерство агропромислового комплексу";

- підгалузь - "М'ясна промисловість".

2. З урахуванням досвіду підготовки фахівців даного напряму та вимог як з боку існуючих моделей діяльності та кваліфікаційних характеристик посад, так і з урахуванням прогнозу діяльності (наскільки таке можливе за теперішніх умов) вказується повний перелік об'єктів або предметів діяльності (праці), з якими пов'язана діяльність фахівця (системи, елементи систем тощо). Для цього потрібно встановити первинні посади, які може обіймати фахівець після закінчення вищого навчального закладу, а також визначити його виробничі функції (посадові обов'язки) у відповідності до нормативних документів (кваліфікаційні довідники посад керівників, фахівців та службовців, посадові інструкції галузевих міністерств та відомств тощо). При розгляді кожного із посадових обов'язків необхідно визначити логічну послідовність їх виконання, що в свою чергу визначає відповідну структуру діяльності фахівця.

Потім на підставі аналізу виробничих функцій фахівця та з урахуванням переліку об'єктів (або предметів) його праці встановлюється структура його професійної діяльності (праці), яка включає:

- продукт праці (кінцевий результат, ціль праці);

- предмет, на який спрямована праця фахівця (матеріал, механізм, природний об'єкт, людина тощо);

- засоби праці (машини, механізми, інші знаряддя праці);

- процедури (способи) праці (технологія, процес діяльності, організація і таке інше);

- умови, в яких відбувається праця фахівця.

При встановленні структури праці слід також враховувати результати прогнозу професійних і соціально важливих задач діяльності, які в майбутньому буде виконувати випускник вищого навчального закладу у своїй практичній діяльності на рівні компетенції, що вимагається. Опис діяльності випускника вищого навчального закладу на первинній посаді повинен віддзеркалювати середньостроковий прогноз змін цієї діяльності. Тільки в такому випадку ОКХ може стати повноцінним документом для проектування змісту навчання і дати вірні орієнтири для формування стуктури і змісту освітньо-професійних програм.

Прогнозування діяльності фахівців здійснюється шляхом визначення структури проблем прогресу, які вони повинні вирішувати в майбутній діяльності. Зміст проблем визначають, виходячи із галузей наукових досліджень і виробництва. Особливу увагу треба приділити проблематиці діяльності наукових установ, тому що з'ясування і використання проблематики їх діяльності допоможе визначити зміст майбутніх професійних завдань як в науковій, так і в виробничій сферах діяльності. Також треба зауважити, що ті проблеми, які стоять сьогодні перед організаціями в цілому, перед їх керівництвом, з часом виходять на рівень виконавців у вигляді конкретних задач діяльності. (Слід відокремлювати "проблеми" від "труднощів". Вирішення перших входить до компетенції фахівців, другі є зовнішними перешкодами їх діяльності, умовами, в яких вона здійснюється).

Нижче наведені приклади узагальнених структур праці, які зведені в таблицю.

Таблиця - Узагальнені структури праці фахівця

3. На підставі аналізу процедур діяльності у структурі праці фахівця встановлюється перелік типів професійної діяльності, який узагальнюється у перелік виробничих функцій.

Типи професійної діяльності виражаються через конкретні види робіт. Наприклад:

- планування,

- дослідження,

- аналіз,

- координація та узгодження,

- розрахунки тощо.

Тип діяльності фіксує технологію діяльності, але без урахування процесуальної послідовності. Виробнича функція узагальнює типи діяльності з точки зору зв'язку цієї діяльності з діяльністю виробничо-технологічної структури. Вона вміщує цілі та результати даної діяльності, що визначаються структурою виробництва. Виробничі функції подаються у вигляді переліку:

- дослідницька,

- інженерна,

- прогностична,

- виховна,

- технічна,

- контрольна тощо.

Відповідні виробничі функції заносяться в таблицю Додатку А. При формуванні ОКХ бакалавра, спеціаліста або магістра необхідно, щоб їх перелік якомога повніше відображав усі етапи існування, об'єкта діяльності фахівця: проектування, створення, експлуатації, відновлення, утилізації та ліквідації. При цьому слід враховувати, що після етапу ліквідації об'єкта діяльності можливе існування, якщо виникає необхідність, етапу створення нового об'єкта діяльності з такими ж або удосконаленими, або з цілком новими властивостями чи якостями.

Але не всі об'єкти діяльності мають зазначені етапи часу існування. Так, об'єктам діяльності матеріальної сфери виробництва (верстати, устаткування, машини, механізми тощо) притаманні всі зазначені вище етапи існування. В інших галузях (економіка, наука, культура) зазначені етапи існування можуть мати навіть інші назви, наприклад, "експлуатація" - виставка творів живопису, виконання музичних творів, демонстрація кінофільмів і таке інше; "відновлення" - реставрація творів живопису, удосконалення виконання музичних творів, відновлення кінофільмів і таке інше.

В деяких випадках цикл існування об'єкта діяльності може і не містити окремих етапів. Наприклад, "утилізація творів музичного мистецтва" не має сенсу.

4. На підставі аналізу структури професійної діяльності фахівця, переліку предметів його професійної праці і сукупності виробничих функцій, які виконує фахівець на основних посадах або виконання яких прогнозується в майбутньому, необхідно встановити перелік типових задач, які йому потрібно вміти вирішувати, та вид задачі діяльності, до якого кожна з них віднесена. Перелік задач заноситься до таблиці Додатку А. Необхідно, щоб у визначенні кінцевої задачі були обов'язково відображені процедура та продукт діяльності фахівця.

Кожній задачі надається шифр, у ньому вказуються її вид і клас, до якого вона відноситься. У випадку, коли типова задача діяльності відповідної функції співпадає з будь-якою попередньою, вказується тільки шифр, за яким вона згадується вперше. При визначенні класів задач обсяг масивів інформації, що використовує фахівець при вирішенні задачі певного класу, встановлюється за експертною оцінкою.

Задачам, які відносяться до класу стереотипних задач діяльності, притаманні "жорсткі" структури праці фахівця.

Діагностичні задачі діяльності припускають вільний вибір фахівцем типових складових структури праці, які повинні відповідати визначеним їм особливостям виробничої або соціальної ситуації.

Задачам, які відносяться до класу евристичних задач діяльності, частково притаманні ознаки задач, пов'язаних з науковою творчістю.

Для деяких напрямів підготовки на професійну та соціально-виробничу діяльність значний вплив має соціально-побутова діяльність фахівця. Тому вважаємо за необхідне для спеціальностей, які складають ці напрями підготовки, надати перелік задач соціально-побутової діяльності.

Можливе існування виробничої функції, якій відповідає тільки одна типова задача діяльності. У цьому випадку формулювання їх змісту можуть бути похідними.

Шифри типових задач діяльності формуються таким чином. Спочатку літерами зазначається вид задачі: ПФ - професійна, СВ - соціально-виробнича, СП - соціально-побутова. Потім через крапку літерою вказується клас, до якого вона віднесена: С - стереотипна, Д - діагностична, Е - евристична. Далі через крапку вказується її наскрізний для даної виробничої функції порядковий номер. Наприклад, стереотипні та діагностичні соціально-виробничі задачі - СВ.С.01, СВ.С.02, СВ.Д.03 тощо; евристичні професійні задачі - ПФ.Е.04, ПФ.Е.05, ПФ.Д.06 тощо.

Приклад типових задач діяльності:

- діагностика технічного стану вимірювальних приладів;

- виконання взльоту;

- розслідування нещасного випадку на виробництві тощо.

5. На підставі аналізу змісту типових задач діяльності формується система умінь (таблиця Додатку А), які необхідні фахівцю для рішення типових задач, з визначенням рівня сформованості кожного з них. Цим формалізуються прийоми та засоби діяльності, за допомогою яких безпосередньо вирішується проблемна ситуація.

Система умінь формується на основі аналізу змісту кожної з типових задач професійної діяльності фахівця з урахуванням класу, до якого певна задача відноситься. При складанні системи умінь необхідно, щоб у визначенні змісту кожного уміння були обов'язково відображені всі компоненти узагальнених структур діяльності, що адекватні типовим задачам діяльності, наведеним вище.

Наприклад:

"Пілот літака повинен вміти в процесі передпольотної підготовки, використовуючи приземні і висотні синоптичні карти, за допомогою відповідних правил визначати можливість виникнення складних метеорологічних умов залежно від зміни метеоелементів: температури, тиску, вологості повітря, швидкості та напрямку вітру, видимості, хмарності, опадів."

"Штурман повинен вміти в процесі штурманської підготовки чи у польоті, використовуючи польотні карти, за допомогою навігаційної лінійки, координат географічних пунктів чи за відомими координатами, що передані на борт повітряного судна, визначати пункти маршруту".

"Інженер-конструктор повинен вміти, використовуючи нормативно-технічну документацію, за допомогою обладнання автоматизованого робочого місця проектувати деталі та вузли будівельних механізмів та устаткування".

"Маркшейдер повинен вміти виконувати кутові і лінійні вимірювання на земній поверхні за допомогою приладів".

Відмітимо, що у визначенні умінь не обов'язково указувати суб'єкт діяльності ("фахівець повинен вміти..."). Допускається починати визначення з опису предмета діяльності ("використовуючи... вміти розраховувати... " тощо).

Кожному конкретному умінню з системи умінь надається свій шифр, у якому вказується вид та рівень сформованості уміння. Це у подальшому знайде своє відображення при розробці засобів діагностики: фонду комплексних кваліфікаційних завдань та тестів (забезпечення принципу діагностичності ОКХ).

При визначенні виду уміння використовується загальна класифікація, згідно з якою вони поділяються за:

- характером предмета чи знаряддя праці (природні або штучні об'єкти, знаки та знакові системи, що заміщують ці об'єкти);

- способом виконання дії (практичне або розумове виконання операцій з об'єктом чи знаком, що його заміщує).

Розумові уміння або навички використовуються головним чином при розв'язанні задач, які орієнтовані на здібність мислити, вміння робити висновки та приймати своєчасні обгрунтовані провідні рішення.

Практичні уміння або навички використовуються головним чином при вирішенні задач, які орієнтовані на психомоторику та регламентовані алгоритми діяльності.

Уміння чи навички можуть бути зведені до умінь та навичок по виконанню відповідних дій, а саме: предметно-практичних, предметно-розумових, знаково-практичних, знаково-розумових.

Вид уміння пов'язаний зі змістом задачі, виконання якої потребує цього уміння.

Враховуючи, що уміння формуються у навчальному процесі, види та зміст умінь обумовлюють зміст навчання (у вигляді змістовних модулів Освітньо-професійних програм підготовки фахівців), а також вибір тих чи інших форм, методів та засобів навчання. Все це обумовлює розподіл навчального часу, обсяг навчальних дисцилін і форм державної атестації, які мають бути наведені у відповідних нормативних документах.

Зауважимо, що уміння формуються за допомогою діяльності, в тому числі і навчальної. Останню необхідно організувати таким чином, щоб формування умінь спиралося на відповідні знання. Заради формування навичок навчальний процес повинен здійснюватися у таких формах і з використанням таких засобів, які б давали змогу багаторазового повторювання відповідних дій.

Шифри умінь формуються таким чином. До шифру типової задачі діяльності через крапку літерами додається шифр виду уміння: ПП - предметно-практичне, ПР - предметно-розумове, ЗП - знаково-практичне, ЗР - знаково-розумове уміння. Потім через крапку літерою вказується рівень сформованості уміння: О - уміння виконувати дію, спираючись на матеріальні носії інформації щодо неї, Р - уміння виконувати дію, спираючись на постійний розумовий контроль без допомоги матеріальних носіїв інформації, Н - уміння виконувати дію автоматично, на рівні навички. Далі через крапку вказується наскрізний для даної типової задачі діяльності порядковий номер уміння. Наприклад: СВ.С.01.П.Р.01, СВ.С.01.ПР.Н.02, СВ.С.02.ЗП.Р.01, ПФ.Е.04.ЗР.0.01 тощо.

Розділ 5. Здатності вирішувати проблеми і задачі соціальної діяльності та уміння, що є відображенням наявності цих здатностей

Вимоги до соціально значущих властивостей та якостей випускника вищого навчального закладу наводяться в таблиці Додатку Б у вигляді переліку здатностей вирішувати певні проблеми і задачі соціальної діяльності та системи умінь, що є відображенням наявності цих здатностей.

Система умінь наводиться з максимальним урахуванням положень щодо системи умінь, поданих у розділі 4.

Розділ 6. Вимоги до професійного відбору

Для забезпечення ефективного функціонування системи вищої освіти, здатної забезпечити у процесі реалізації освітньо-професійної програми у вищому навчальному закладі цілі освітньої та професійної підготовки, що продекларовані в освітньо-кваліфікаційній характеристиці, у цьому розділі повинні бути викладені вимоги до відбору абітурієнтів. Вимоги повинні включати:

- вимоги до здібностей і підготовленості абітурієнтів у вигляді системи знань, умінь і навичок, на основі яких буде здійснюватися засвоєння змісту навчання у вищому навчальному закладі;

- психологічні властивості та якості особи як такі, що є протипоказні для професійної діяльності, яка обирається.

У розділі також у разі потреби можуть бути вказані додаткові вимоги до попереднього освітнього або освітньо-кваліфікаційного рівня особи, спеціальних здібностей, вікових або інших обмежень, досвіду попередньої практичної діяльності.

Розділ 7. Вимоги до державної атестації випускників вищих навчальних закладів

У розділі наводяться вимоги до державної атестації випускників вищих навчальних закладів щодо встановлення фактичної відповідності рівня освітньої підготовки вимогам ОКХ. Встановлюється нормативна форма державної атестації: дипломний проект (робота), або тестовий державний іспит, або їх поєднання. Вказується, що атестація випускників проводиться на основі аналізу успішності навчання, оцінки якості вирішення випускниками задач діяльності, передбачених даною ОКХ.

Поряд із загальним текстом цього розділу за бажанням розробників можуть бути відображені особливі вимоги до атестації підготовки фахівців відповідної спеціальності.

Розділ 8. Відповідальність за якість освітньої та професійної підготовки випускників вищих навчальних закладів

У цьому розділі на підставі чинного законодавства наводяться відомості про відповідальність за якість освітньої та професійної підготовки випускників вищих навчальних закладів.

1.3. Структура та зміст варіативної частини освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника вищого навчального закладу

У випадку, якщо згідно з наказом Міносвіти N 405 від 13.11.97 р. "Про введення в дію Переліку напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями" вищий навчальний заклад розробляє пропозиції щодо внесення спеціалізації за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня "молодший спеціаліст" або "спеціаліст" до Переліку спеціалізацій за спеціальностями вищої освіти, він повинен розробити варіативну частину освітньо-кваліфікаційної характеристики за структурою, що наведена нижче.

Структура та зміст варіативної частини ОКХ випускника вищого навчального закладу, її побудова, виклад, оформлення та зміст відповідає вимогам до стандартів підприємств, які викладені у ДСТУ 1.5-93.

Варіативна частина освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника вищого навчального закладу доповнює і конкретизує кваліфікаційні вимоги до змісту освіти з боку конкретних замовників-споживачів фахівців.

Цей стандарт є складовою компоненти вищого навчального закладу державних стандартів вищої освіти і використовується при:

- прийнятті рішення Експертною комісією Міністерства освіти щодо внесення спеціалізацій за спеціальностями до Переліку спеціалізацій за спеціальностями вищої освіти;

- визначенні змісту навчання за цільовою підготовкою фахівців або підготовкою в межах відповідної спеціалізації даної спеціальності;

- розробці та коригуванні варіативної частини освітньо-професійної програми підготовки фахівців певного освітньо-кваліфікаційного рівня;

- підвищенні рівня соціальної захищеності випускників вищого навчального закладу за рахунок забезпечення мобільності системи підготовки фахівців щодо задоволення вимог ринку праці (споживачів фахівців);

- визначенні змісту навчання в системі перепідготовки та підвищення кваліфікації.

Цей стандарт встановлює:

- освітні та кваліфікаційні вимоги до випускників вищих навчальних закладів у вигляді переліку типових задач діяльності та умінь вирішувати типові задачі діяльності, що мають відміни від задач діяльності, наданих у "СВО ____ Освітньо-кваліфікаційна характеристика", за ознакою різниці засобів, або(та) продуктів, або(та) умов діяльності в межах спеціалізації;

- вимоги до атестації якості освітньої та професійної підготовки випускників вищих навчальних закладів;

- відповідальність за якість освітньої та професійної підготовки.

Стандарт є обов'язковим для вищих навчальних закладів, що готують фахівців даного профілю за даною спеціалізацією. Підприємства, установи, організації повинні забезпечити необхідні умови для використання фахівців відповідно до здобутих ними у вищому навчальному закладі кваліфікації, спеціальності та спеціалізації, згідно з чинним законодавством.

Вищий навчальний заклад, який прийняв рішення готувати фахівців за даною спеціалізацією спеціальності, повинен, у разі необхідності, узгодити зміни та доповнення до даного стандарту з розробниками стандарту.

Стандарт придатний для цілей сертифікації фахівців та атестації випускників вищих навчальних закладів.

В цьому стандарті є посилання на такі державні та галузеві стандарти України:

- ДК 003-95 Державний класифікатор професій;

- ДК 009-96 Державний класифікатор видів економічної діяльності;

- ДСВО 01-98 Перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями;

- ДСВО 02-98 Перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями;

- ДСВО 03-98 Освітній рівень базової вищої освіти;

- ДСВО 04-98 Освітній рівень повної вищої освіти;

- ДСВО 05-98 Освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста;

- ДСВО 06-98 Освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавра;

- ДСВО 07.1-98 Освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста;

- ДСВО 07.2-98 Освітньо-кваліфікаційний рівень магістра;

- СВО ___ Терміни та визначення;

- СВО ___ Освітньо-кваліфікаційна характеристика.

У даному стандарті для формування шифрів застосовуються наступні скорочення назв: