Про порядок розробки складових нормативного та навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців з вищою освітою

З метою реалізації Указу Президента від 12.09.95 р. N 832 "Про основні напрями реформування вищої освіти України", Закону України "Про освіту", постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 1998 р. N 65 "Про затвердження Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)" та наказу Міністерства освіти України від 04.03.98 р. N 86 "Про введення в дію "Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)" та про нормативне і навчально-методичне забезпечення підготовки фахівців з вищою освітою"

1. Затвердити комплекс нормативних документів для розробки складових системи стандартів вищої освіти: освітньо-кваліфікаційної характеристики фахівця, освітньо-професійної програми підготовки фахівця, засобів діагностики рівня якості освітньо-професійної підготовки фахівця (додаток 1).

2. Затвердити склад робочих груп з розробки складових нормативного та навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців з вищою освітою за спеціальностями освітньо-кваліфікаційних рівнів: молодший спеціаліст (додаток 2); спеціаліст, магістр (додаток 3) (додатки 2, 3 відсутні).

3. Затвердити голів робочих груп з розробки складових нормативного та навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців з вищою освітою за напрямами підготовки (додаток 4) (додаток 4 відсутній).

Головам робочих груп сформувати склад робочих груп з розробки складових нормативного та навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр із складу робочих груп з розробки складових нормативного та навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційних рівнів молодший спеціаліст, спеціаліст, магістр. Залучити до роботи над стандартами всіх напрямів і спеціальностей фахівців освіти і інших галузей щодо екологічної, праці тощо для розробки відповідних змістовних елементів стандартів.

4. Робочим групам розробити освітньо-кваліфікаційні характеристики фахівців, освітньо-професійні програми підготовки фахівців, засоби діагностики рівня якості освітньо-професійної підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр згідно з затвердженим комплексом нормативних документів для розробки складових системи стандартів вищої освіти у терміни, визначені наказом Міносвіти від 04.03.98 р. N 86. Розроблені документи подати для експертизи та затвердження в двох примірниках.

5. Експертизу складових нормативного та навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців покласти на науково-методичні комісії Науково-методичної Ради Міносвіти України з відповідних напрямів та Інститут змісту і методів навчання.

6. Головному управлінню вищої освіти (Степко М.Ф.), Інституту змісту і методів навчання (Доній В.М.):

6.1. забезпечити робочі групи комплексом нормативних документів для розробки системи стандартів вищої освіти;

6.2. до 1 серпня 1998 року визначити графік і порядок проведення організаційних семінарів для представників робочих груп, призначити керівників семінарів, визначити вищі навчальні заклади, на базі яких проводяться семінари (додаток 5) (додаток 5 відсутній);

6.3. до 1 серпня 1998 року розробити вимоги до експертизи розробок складових нормативного та навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців з вищою освітою;

6.4. до 1 листопада 1998 року визначити перелік міністерств, відомств, інших державних установ, з якими необхідно погодження освітньо-кваліфікаційних характеристик за напрямами підготовки та за спеціальностями освітньо-кваліфікаційних рівнів молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр.

6.5. до 1 грудня 1998 року при Інституті змісту і методів навчання створити Експертну групу з залученням фахівців міністерств, відомств, інших державних установ, визначених для погодження освітньо-кваліфікаційних характеристик.

7. Головному управлінню економіки та планування (Кіпень М.І.):

7.1. виділити на 1998-2000 роки вищим навчальним закладам, на базі яких створюються робочі групи для розробки складових нормативного та навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців з вищою освітою, додаткові штатні одиниці (додаток 6) (додаток 6 відсутній).

8. Головному управлінню науки (Сидоренко С.І.):

8.1. віднести тематику досліджень, пов'язаних зі створенням освітньо-кваліфікаційних характеристик, освітньо-професійних програм, навчальних планів, засобів навчання та діагностики рівня якості вищої освіти до актуального напряму науково-дослідних робіт на 1998-2000 роки;

8.2. пропозиції вищих навчальних закладів щодо включення робіт за цією тематикою погодити з Інститутом змісту і методів навчання;

8.3. організувати разом з Інститутом змісту і методів навчання обговорення проблемних питань вищезгаданих робіт на науково-методичних конференціях.

9. Головам науково-методичних комісій Науково-методичної ради Міністерства освіти України, директору Інституту змісту і методів навчання забезпечити якісну експертизу розробок складових нормативного та навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців відповідно до затвердженого комплексу нормативних документів для розробки складових системи стандартів вищої освіти.

10. Ректорам (директорам) вищих навчальних закладів, на базі яких створюються робочі групи:

10.1. встановити дійовий контроль за своєчасною і якісною розробкою складових нормативного та навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців з вищою освітою згідно з термінами, встановленими наказом Міносвіти України від 04.03.98 N 86;

10.2. створити необхідні умови для роботи робочих груп; забезпечити канцтоварами, комп'ютерною і розмножувальною технікою;

10.3. дозволити використання власних коштів та коштів із інших джерел для заохочення безпосередніх учасників робочих груп по розробці складових нормативного та навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців з вищою освітою;

10.4. для тиражування розроблених складових нормативного та навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців з вищою освітою (освітньо-кваліфікаційна характеристика фахівця, освітньо-професійна програма підготовки фахівця, засоби діагностики рівня якості освітньо-професійної програми підготовки фахівця) представити в Головне управління вищої освіти їх копії на магнітному носії (дискеті 3,5") згідно вимог (додаток 7).

11. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника міністра освіти України Бабака В.П.

Проект комплексу нормативних документів з розробки складових системи стандартів вищої освіти розроблений робочою групою відділення вищої освіти Інституту змісту і методів навчання Міністерства освіти України. Проект розглянуто та ухвалено нарадою Міністерства освіти України 28-29 квітня 1998 р. В остаточній підготовці проекту до затвердження брали участь:

Антоненко Г.Я. - Київський державний університет будівництва і архітектури.

Афанасьєв М.В. - Харківський економічний університет.

Булах І.Є. - Науково-методичний центр Міністерства охорони здоров'я.

Ведерніков Ю.А. - Науково-методичний центр Національної академії внутрішніх справ.

Великий Ю.М. - Харківський економічний університет.

Даниленко В.І. - Інститут змісту і методів навчання Міносвіти.

Журавель В.Ф. - Науково-методичний центр Міністерства агропромислового комплексу.

Зінченко Л.М. - Головне управління вищої освіти Міносвіти України.

Ільясов Р.А. - Українська академія державного управління при Президентові України.

Іванова І.В. - Київський торговельно-економічний університет.

Калиниченко В.І. - Державна інспекція закладів освіти.

Картенко В.А. - Головне управління військової освіти Міністерства оборони України.

Котоловець Л.О. - Інститут змісту і методів навчання Міносвіти.

Кохановський Л.М. - Інститут змісту і методів навчання Міносвіти.

Кузнецов В.О. - Інститут змісту і методів навчання Міносвіти.

Кульчаківська В.І. - Одеський комерційний технікум.

Левківський К.М. - Інститут змісту і методів навчання Міносвіти.

Лисяк Г.М. - Державний університет "Львівська політехніка".

Лозинський О.Ю. - Державний університет "Львівська політехніка".

Молчанов Є.О. - Одеська державна морська академія.

Петренко В.Л. - Інститут змісту і методів навчання Міносвіти.

Салімон В.І. - Київський міжнародний університет цивільної авіації.

Салов В.О. - Національна гірнича академія (м. Дніпропетровськ).

Селютіна Г.С. - Одеський технічний коледж.

Смирний М.Ф. - Східноукраїнський державний університет (м. Луганськ)

Сухарніков Ю.В. - Київський міжнародний університет цивільної авіації.

Тихонова Н.П. - Київський торговельно-економічний університет.

Трофімов К.Б. - Науково-методичний центр з проблем якості, Харківський авіаційний інститут.

Цехмістрова Г.С. - Науково-методичний центр Міністерства агропромислового комплексу.

Черних Ю.О. - Головне управління військової освіти Міністерства оборони України.

Шпильовий В.Д. - Відділ з питань освіти, культури та охорони здоров'я Кабінету Міністрів України.

Ямковий В.А. - Головне управління вищої освіти Міносвіти.

Загальні аспекти структурно-змістовного формування системи стандартів вищої освіти (Укладачі: Антоненко Г.Я., Петренко В.Л., Салов В.О., Сухарніков Ю.В.)

1. Нормативно-методичні положення по розробці освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника вищого навчального закладу (Укладач: Петренко В.Л.)

1.1. Структура та зміст освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника вищого навчального закладу

1.2. Методика розробки освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника вищого навчального закладу

1.3. Структура та зміст варіативної частини освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника вищого навчального закладу

1.4. Методика розробки варіативної частини освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника вищого навчального закладу

2. Нормативно-методичні положення по розробці освітньо-професійної програми підготовки фахівця (Укладачі: Котоловець Л.О., Петренко В.Л.)

2.1. Структура та зміст освітньо-професійної програми підготовки фахівця

2.2. Методика розробки освітньо-професійної програми підготовки фахівця

3. Нормативно-методичні положення по розробці засобів діагностики рівня освітньо-професійної підготовки випускника вищого навчального закладу (Укладачі: Булах І.Є., Петренко В.Л.)

3.1. Педагогічний контроль у системі вищої освіти

3.2. Педагогічні тести

3.3. Структура та зміст стандарту засобів діагностики рівня освітньо-професійної підготовки

3.4. Методика розробки засобів діагностики рівня освітньо-професійної підготовки

4. Основні терміни та визначення (Укладач: Петренко В.Л.)

Згідно з "Положенням про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 65 від 20 січня 1998 р., система вищої освіти України наказом Міносвіти N 86 від 4 березня 1998 р. зобов'язана розробити нове покоління нормативної (освітньо-кваліфікаційні характеристики, засоби діагностики якості вищої освіти) та навчально-методичної (освітньо-професійні програми, навчальні плани, програми навчальних дисциплін тощо) документації, що регламентує підготовку фахівців з вищою освітою, частина якої входить до складу системи стандартів вищої освіти.

Розробка цих документів грунтується на результатах вивчення та прогнозування структури соціальної та виробничої діяльності фахівців з вищою освітою з урахуванням потреб ринку праці.

Концепція формування змісту і технологія розробки нормативної та навчально-методичної документації нового покоління базується на суб'єктно-діяльнісному підході, графічна інтерпретація якого наведена на рис. 1. На рисунку ліворуч відображено об'єктивні засади структурно-змістовного формування єдиних вимог до системи вищої освіти як таких, що базуються на концепції суспільного поділу праці. Праворуч наведено послідовність змістовно адекватних їм нормативних документів адміністративно-регулюючих на певних рівнях діяльність відповідних суспільних структур (1).

(1) Визначення основних термінів і понять галузі вищої освіти подано у розділі 4.

Задовольняючи освітні потреби особи та потреби суспільства в кваліфікованих фахівцях, держава повинна контролювати результати освітньої діяльності всіх її учасників на всіх етапах. Йдеться про назрілі потреби формування системи контролю якості "готового продукту освіти" - тобто відстеження відповідності сформованих у випускника вищого навчального закладу соціально і професійно важливих знань, умінь і навичок вимогам ринку праці. Іншими словами, надаючи однакові можливості всім членам суспільства здобувати освіту, суспільство повинно мати гарантію сумлінного використання цих можливостей.

Реалізація цих гарантій базується на використанні державою системи стандартів вищої освіти як нормативної бази функціонування системи вищої освіти, що встановлює загальні принципи педагогічної діяльності, яка має на меті досягнення оптимального ступеню упорядкування діяльності в галузі вищої освіти.

Структура системи стандартів вищої освіти, що відповідає вимогам Закону України "Про освіту", являє собою ієрархічну сукупність взаємопов'язаних стандартів. Вони належать до галузі стандартизації вищої освіти і встановлюють взаємопогоджені вимоги до змісту, обсягу і рівня якості вищої освіти, що визначаються загальною метою освітньої та професійної підготовки.

З урахуванням положень Державної системи стандартизації України (ДСТУ 1.0-93. Основні положення) в Україні встановлюються такі компоненти державних стандартів вищої освіти:

- державна компонента;

- галузева компонента;

- компонента вищого навчального закладу.

Державна компонента державних стандартів вищої освіти (рис.2) визначає структури переліку напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, та переліку кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, а також вимоги до кожного освітньо-кваліфікаційного рівня та відповідного їм освітнього рівня вищої освіти.

Галузева компонента державних стандартів вищої освіти базується на державній компоненті державних стандартів і являє собою систему нормативних і навчально-методичних документів за певними напрямами підготовки та спеціальностями, що наведені у "Переліку напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями", затвердженому постановою Кабінету Міністрів України N 507 від 24 травня 1997 р.. Крім того галузева компонента включає терміни та визначення, які вживаються у сфері вищої освіти, і перелік спеціалізацій за спеціальностями вищої освіти.

Склад, спрямованість і послідовність розробки складових галузевої компоненти державних стандартів вищої освіти наведено на рис.3.

Розробка освітньо-кваліфікаційних характеристик базується на результатах виконаних навчальними закладами робіт по створенню кваліфікаційних характеристик, що проводились відповідно наказу Державного комітету СРСР по народній освіті від 7 квітня 1988 року N 19.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про освіту" державні стандарти освіти встановлюють вимоги до змісту, обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки в Україні. Аналіз освітньо-професійних програм, які діють зараз у вищих навчальних закладах, вказує на те, що зміст професійної підготовки зведено до переліку навчальних дисциплін, інформаційний обсяг підготовки - до навчальних годин, що відведені на їх викладання, а потрібний рівень підготовки не відбитий взагалі. До 1994 року при регулюванні навчальною процесу основна увага приділялася нормуванню змісту навчання: створювалися типові програми навчальних дисциплін, основні підручники тощо. Навчальний час, потрібний для вивчення цього навчального матеріалу, встановлювався, як правило, на підставі оцінки можливостей його засвоєння на потрібному рівні, а потім він фіксувався в типових навчальних планах.

Порушення цього принципу призвело до тенденції внесення в освітньо-професійні програми назв навчальних дисциплін, зміст яких був або недостатньо визначений, або не відповідав цілям підготовки фахівців. Тому, у структурі та змісті освітньо-професійної програми, що пропонується, з одного боку зміст, обсяг і рівень підготовки визначається вимогами освітньо-кваліфікаційної характеристики, а з другого - форма викладення змісту визначається вимогами технології створення і застосування засобів діагностики якості освітньо-професійної підготовки.

Відповідність освітніх послуг до стандартів вищої освіти визначається шляхом ліцензування, акредитації і атестації вищих навчальних закладів. Основою процедури атестації є контроль якості вищої освіти. Держава здійснює контроль за рівнем якості освітньо-професійної підготовки фахівців за допомогою вимірів значень показників якості вищої освіти, яку набула особа у результаті реалізації вищим навчальним закладом освітньо-професійної програми підготовки, та визначенню ступеня їх відповідності вимогам освітньо-кваліфікаційної характеристики за критеріями досягнення цілей вищої освіти.

Стандартизованим засобом вимірів значень показників якості вищої освіти є критеріально-орієнтований тест досягнень та діагностичні методики, що орієнтовані на норматив виявлення якостей особи (психометричні тести). Критеріально-орієнтований тест досягнень і психометричні тести як діагностичні засоби проходять стандартизацію за результатами пілотних тестувань на репрезентативній виборці з метою встановлення діагностичних властивостей тесту. Змістовна частина тесту затверджується.

Засоби вимірювання значень показників якості вищої освіти забезпечують комплексне використання як об'єктивних тестових методик, так і методик, що орієнтовані на суб'єктивну інтерпретацію показників якості вищої освіти (дипломний проект, дипломна робота, державний іспит тощо). На першому етапі галузевої стандартизації визнано за доцільне провести стандартизацію тестів об'єктивного контролю рівня якості освітньо-професійної підготовки фахівців.

Компонента вищого навчального закладу вводиться з метою забезпечення більшої відповідності освітньо-кваліфікаційного рівня підготовки фахівців вимогам суспільного поділу праці в Україні та мобільності системи підготовки фахівців щодо задоволення вимог ринку праці (згідно п.3 наказу Міносвіти N 405 від 13 листопада 1997 р.).

У Переліку-97 в назвах спеціальностей освітньо-кваліфікаційних рівнів "бакалавр", "спеціаліст", "магістр" відображений об'єкт, на який спрямована діяльність фахівця, а в назвах спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня "молодший спеціаліст", відображена функція його діяльності. У відповідності з Класифікатором професій ДК 009-95 спеціалізація за спеціальністю відображає особливості діяльності фахівця, що пов'язана з відзнаками у використовуваних засобах праці, або(та) продуктах праці, або(та) умовах праці.

Але, в деяких випадках, при організації навчання за спеціалізаціями відбувається підміна об'єкта діяльності, що потребує по суті змін змісту базової підготовки. Іншими словами, за допомогою таких спеціалізацій робиться спроба переходу підготовки із галузі предметної діяльності одного бакалаврата до сфери іншого. Для усунення цього, у відповідності із пп. 3-5 Додатку 3 до наказу Міністра освіти від 13.11.97 р. N 405, у проекті системи стандартів вищої освіти пропонується сформувати зміст варіативної частини освітньо-кваліфікаційної характеристики, на основі аналізу якої Міністерство освіти зможе дати обгрунтовану відповідь про доцільність внесення тієї або іншої спеціалізації до списку спеціалізацій.

Основою стандартизації вищої освіти є суб'єктно-діяльнісний підхід. Побудова системи стандартів здійснюється за принципами:

1. Цілеспрямованості - послідовної реалізації вимог законодавчих актів України за усіма компонентами нормативного і навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців потрібного освітньо-кваліфікаційного рівня.

2. Прогностичності - формування змісту освіти, що забезпечує здатність індивіда виконувати задачі діяльності, які можуть виникнути в майбутньому, та передбачення можливості засвоєння змісту навчання індивідом з точки зору його соціально-генетичних здібностей;

3. Технологічності - забезпечення безперервності й послідовності реалізації етапів розробки нормативної та навчально-методичної документації, за якою результати робіт на попередньому етапі є похідними даними для роботи на наступному.

4. Діагностичності - забезпечення можливості вимірів рівня досягнення та ефективності, сформульованих в освітньо-кваліфікаційній характеристиці і реалізованих на основі освітньо-професійної програми цілей освітньої та професійної підготовки.

Завдяки тому що потреба у визначенні місця фахівця в структурі суспільного поділу праці та основних вимог до нього виникла насамперед у сфері організації праці, перші спроби відобразити соціальне замовлення на конкретного фахівця у нормативних документах зроблені представниками деяких виробничих галузей. До 1979 року було розроблено майже сто типових професійно-кваліфікаційних моделей керівних працівників виробничих і науково-дослідних установ. Ці документи призначались в основному для застосування у сфері безпосередньої діяльності фахівців та у сфері соціальної практики. У той же час стосовно системи освіти та професійної підготовки потрібно було чітко сформулювати уявлення щодо характерних рис майбутньої професійної діяльності випускника навчального закладу, функцій фахівця, засобів і методів його праці, перспектив розвитку галузі, шляхів підвищення кваліфікації, що б дало змогу визначити найефективніші форми і методи організації навчального процесу, застосування певних засобів навчання.

Враховуючи це, у галузі освіти було розроблено і затверджено структуру кваліфікаційної характеристики фахівців (КХ) та обумовлено заходи щодо їх розробки. Такі КХ з усіх спеціальностей створювались у 1980-1982 роках. Але, на жаль, вони не в повній мірі задовольнили вищу школу з питань упорядкування, планування та організації підготовки кадрів, визначення та використання випускників вищих навчальних закладів (ВНЗ). Вони не змогли виконати місію фундаменту при визначенні змісту освіти та професійної підготовки фахівців, при розробці програмно-методичного та інформаційного забезпечення навчального процесу (змісту навчання) і тим більше створенні системи діагностики якості освіти. Причиною цього були їх очевидні недоліки: задекларованість, неконструктивність та нездатність бути основою щодо діагностики кваліфікаційних вимог до фахівця. В свою чергу ці недоліки були обумовлені пріоритетами, що широко використовуються в освітній практиці та методології інформаційної освіти, коли виходять із можливостей безпосередньої передачі викладачами знань студентам, незалежно від потреби у цих знаннях.

Роботи по створенню нового покоління КХ проводились у ВНЗ протягом 1988-1989 років згідно з наказом Державного комітету СРСР по народній освіті від 7 квітня 1988 року N 19 "Об утверждении общих требований и основных мероприятий по разработке нового поколения квалификационных характеристик специалистов с высшим образованием". Враховуючи недостатню ефективність попередніх КХ щодо управління вищою освітою, було переглянуто не тільки її зміст, але й структуру. На той час організатори роботи по створенню КХ розуміли, що у вищій школі тільки почали усвідомлювати важливість орієнтації діяльності ВНЗ на єдиний кінцевий результат - якість підготовки фахівців. Досвід впровадження попередніх КХ привів до неможливості використання КХ, складених з використанням категорій знань, умінь і навичок, для створення еталонів якості професійної підготовки. Тому автори нової методики їх створення намагались як можна ширше використовувати інтелектуальний потенціал і досвід розробників КХ. Вони не розглядали нову структуру КХ як догму і дозволяли певну вільність щодо її змісту, з тим, щоб структура та зміст відповідали основним принципам методології суб'єктно-діяльнісного підходу, що використовувся при створенні нових КХ.

Майже усі розробники дійшли до згоди, а саме:

- Оскільки основною метою функціонування ВНЗ є підготовка студентів до професійної діяльності, КХ повинна мати статус основного нормативного документа, що узагальнює зміст освіти, тобто відображає цілі професійної підготовки студентів.

- Професійну діяльність (професію) потрібно визначити як рід практичної діяльності у вирішенні задач різного типу і проблем, яка має певний продукт діяльності (процес або предмет), створений своїми особливими методами та засобами.

- Структура КХ повинна складатися з системи типових професійних і соціально-виробничих задач, до вирішення яких повинен бути підготовлений майбутній фахівець на певному рівні.

- КХ фіксує стандарт якості професійної підготовки - норму професійної діяльності, що відповідає спеціальності та присвоюваній випускнику ВНЗ кваліфікації і що описується системою типових задач і показниками якості їх вирішення.

- Якість підготовки випускника ВНЗ характеризується якістю вирішення ним типових задач - показниками успішності професійної діяльності.

- КХ повинна дозволяти на підставі аналізу професійної діяльності прогнозувати, планувати, проектувати та організовувати діяльність системи освіти щодо підготовки кадрів з вищою освітою, в тому числі і навчальну діяльність у ВНЗ.

- Галузі повинні брати активну участь у всіх стадіях управління якістю професійної підготовки фахівця, особливо на стадії прогнозування та планування, тобто брати участь у розробці КХ.

Враховуючи важливість вирішення проблем суспільного (в тому числі міжнародного) поділу праці в умовах ринкової економіки світова спільнота виробила концепцію роботи та кваліфікації (Міжнародна стандартна класифікація професій ISCO-88). Вітчизняний досвід суспільного поділу праці акумульований в кваліфікаційних довідниках, галузевих посадових інструкціях і, насамперед, у Державному класифікаторі професій ДК 003-95. У цьому стандарті наголошується: виконання фахівцем певної професійної діяльності потребує відповідної кваліфікації, що є неможливим без оволодіння ним необхідним рівнем освіти. Це досягається завдяки реалізації освітньо-професійних програм підготовки і має в цілому відповідати колу та складності професійних завдань та обов'язків.

Але метою освіти є також "... всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору..." (Закон України "Про освіту". Тому результат освітянської діяльності очікується не тільки у вигляді певної компетенції випускника ВНЗ, а також у вигляді певних запланованих змін в поглядах особи, її розумінні, цінностях, поведінці тощо. Дійсно, таке удосконалення виявляється через діяльність особи (наприклад, під час обгрунтування та захисту своєї позиції, при вирішенні певної соціальної задачі). Отже, вимоги до соціально-значущих властивостей та якостей випускника вищого навчального закладу доцільно навести у тому ж нормативному документі у вигляді системи здатностей та умінь вирішувати певні проблеми і задачі соціальної діяльності.

Система здатностей і умінь повинна віддзеркалювати світоглядницькі, гуманітарні, культурні, особистісні вимоги, що пред'являються основними цілезадаючими суб'єктами вищої освіти до виховання майбутнього фахівця та формування у нього загальних і спеціальних здатностей.

Враховуючи вищенаведене, розробники концепції стандартів вищої освіти розширили функцію та зміст КХ, надавши цьому нормативному документу нову назву - "Освітньо-кваліфікаційна характеристика (ОКХ)".

При цьому було визнано, що якісна структура ОКХ фахівця з вищою освітою повинна включати:

- Призначення ОКХ (де і з якою метою вона використовується).

- Призначення фахівця (галузі, первинні посади, на яких він, як правило, може працювати; спеціалізації, які випускник даної спеціальності та освітньо-кваліфікаційного рівня може набути самостійно або завдяки додатковій підготовці).

- Структуру професійної діяльності: функціональну та предметну.

- Стандарт якості освітньої та професійної підготовки фахівця з вищою освітою (кваліфікаційні вимоги до професійної діяльності випускника даної спеціальності та освітньо-кваліфікаційного рівня і його загальну характеристику як соціальної особистості):

- типи діяльності та типові задачі діяльності, обов'язкові для всіх навчальних закладів, що здійснюють підготовку фахівців за даною спеціальністю; узагальнені структури діяльності, адекватні типовим задачам діяльності; вказівки щодо необхідного рівня опанування цією діяльністю;

- те ж саме для професійних задач, що відповідають спеціалізації або включені за домовленістю із замовником фахівців (варіативна частина ОКХ).

З викладеного вище випливає:

- структура ОКХ повинна визначатися стандартом цього нормативного документа;

- ОКХ є документом верхнього рівня у структурі документів, що складають систему складових галузевої компоненти державних стандартів вищої освіти, і за якими реалізується система навчання та професійної підготовки у вищому навчальному закладі;

- кваліфікаційні вимоги до професійної підготовки випускника даної спеціальності, наведені у ОКХ, є основою стандарту якості професійної діяльності фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст", "магістр" (2).

(2) Організаторам робіт по створенню ОКХ бажано залучити до неї фахівців, які мають досвід дослідження та моделювання фахової діяльності. Краще ці роботи проводити на базі навчального закладу, що має достатньо тривалий і успішний досвід підготовки фахівців певної спеціальності, багатосторонній зв'язок з випускниками та установами (виробництвами), що їх замовляє. Розробники ОКХ мають також враховувати проблеми прогресу галузі, досвід, накопичений галузевими науковими установами, передовими підприємствами тощо.

1.1. Структура та зміст освітньо-кваліфікаційної характеристики, випускника вищого навчального закладу

Структура та зміст освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника вищого навчального закладу має вигляд галузевого стандарту, що наведений нижче. Побудова, виклад та оформлення стандарту відповідає вимогам стандарту України "ДСТУ 1.5-93. Державна система стандартів України. Загальні вимоги до побудови, викладу і оформлення та змісту стандартів".

Цей стандарт не може бути повністю чи частково відтворений, тиражований та розповсюджений без дозволу Міністерства освіти України та Міністерства праці і соціальної політики України

Освітньо-кваліфікаційна характеристика (ОКХ) випускника вищого навчального закладу є державним нормативним документом, в якому узагальнюється зміст освіти, тобто відображаються цілі освітньої та професійної підготовки, визначається місце фахівця в структурі господарства держави і вимоги до його компетентності, інших соціальне важливих властивостей та якостей.