МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
Н А К А З
N 173 від 19.06.96
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
24 липня 1996 р.
за N 379/1404
Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів
( Із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства охорони здоров'я України від 2 липня 2007 року № 362, від 31 серпня 2009 року № 653, від 18 травня 2018 року № 952, від 13 січня 2026 року № 40 )
Відповідно до Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, що додаються (розроблені вперше).
2. Всім міністерствам та відомствам, керівникам державних, кооперативних, колективних та приватних підприємств, організацій та установ незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності, а також посадовим особам та громадянам України, інвесторам - громадянам інших держав прийняти указані правила до керівництва та виконання.
3. Заступникам Головного державного санітарного лікаря України, головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Національної гвардії України, Служби безпеки України прийняти указані правила до керівництва та виконання.
4. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.
| Головний державний санітарний лікар України, Перший заступник Міністра | В. Ф. Марієвський |
ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом Міністерства охорони здоров'я України
від 19 червня 1996 р. № 173
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
24 липня 1996 р. за № 379/1404
ДЕРЖАВНІ САНІТАРНІ ПРАВИЛА
ПЛАНУВАННЯ ТА ЗАБУДОВИ ТЕРИТОРІЙ
( заголовок Державних санітарних правил із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.01.2026 р. № 40 )( У тексті Державних санітарних правилах посилання на додатки 12 - 17, 17а, 18 - 23 замінено посиланнями на додатки 11 - 16, 16а, 17 - 22 відповідно згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 січня 2026 року № 40 )
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1.1. Державні санітарні правила планування та забудови територій (далі - Правила) включають основні гігієнічні вимоги до планування і забудови територій як нових, так і існуючих населених пунктів та територій за їх межами, їх санітарного упорядкування та оздоровлення.
( абзац перший пункту 1.1 у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 13.01.2026 р. № 40 )
Дотримання цих Правил повинно забезпечити найбільш сприятливі в гігієнічному відношенні умови життєдіяльності населення.
1.2. Правила є обов'язковими для виконання усіма фізичними та юридичними особами незалежно від форм власності та підпорядкування при вирішенні питань планування та забудови територій населених пунктів та територій за їх межами.
( пункт 1.2 у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 13.01.2026 р. № 40 )
1.3. Пункт 1.3 виключено
( пункт 1.3 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18.05.2018 р. № 952, виключено згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.01.2026 р. № 40 )
2. Вимоги до планування територій населених пунктів
( заголовок розділу 2 у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 13.01.2026 р. № 40 )
2.1. Розміщення, проєктування та будівництво міських та сільських населених пунктів в цілому, окремих їх частин чи об'єктів здійснюються на основі схем планування території, комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів міст, селищ, сіл, детальних планів території, інших документів, що відображують стан навколишнього середовища та перспективи розвитку населених пунктів відповідно до Законів України "Основи законодавства України про охорону здоров'я", "Про систему громадського здоров'я", "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про основи містобудування", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про охорону атмосферного повітря", "Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення", "Про оцінку впливу на довкілля", "Про стратегічну екологічну оцінку", "Про управління відходами", "Про забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією", Земельного кодексу України, Лісового кодексу України, Водного кодексу України та інших документів санітарного та природоохоронного законодавства.
( пункт 2.1 у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 13.01.2026 р. № 40 )
2.2. Пункт 2.2 виключено
( згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18.05.2018 р. № 952 )
2.3. Пункт 2.3 виключено
( згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18.05.2018 р. № 952 )
2.4. Пункт 2.4 виключено
( згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18.05.2018 р. № 952, у зв'язку з цим пункти 2.5 - 2.8 вважати відповідно пунктами 2.2 - 2.5 )
2.2. При виборі земельних ділянок під новий населений пункт або його розбудову вимагається оцінка умов, що мають гігієнічне значення:
- аналіз природно-кліматичних умов з комплексною оцінкою сонячної радіації, вологості, температурного та вітрового режиму на всій території, що підлягає забудові; оцінка потенційної здатності природного середовища до самоочищення;
- аналіз відповідності якості навколишнього середовища (атмосферне повітря, водні ресурси, грунт) гігієнічним нормативам;
- забезпечення радіаційної безпеки території для проживання населення на основі результатів дозиметричного та радіометричного досліджень грунту, рослинності, водних ресурсів та ін.;
- виявлення та оцінка природних та штучних біогеохімічних провінцій, що можуть несприятливо впливати на здоров'я населення;
- можливість організації централізованого водопостачання, каналізування, ефективного очищення та знешкодження промислових, господарсько-побутових та спеціальних відходів;
- особливості інженерної підготовки території та організації благоустрою, можливості створення системи озеленення міст і приміського зеленого поясу;
- забезпечення нормативної потреби населення в короткочасному та тривалому відпочинку;
- наявність резервних територій, які забезпечать перспективи розвитку населеного пункту з урахуванням прогнозної чисельності населення за межами розрахункового строку;
- забезпечення можливості формування планувальної структури та функціонального зонування території населеного пункту відповідно до містобудівних та гігієнічних вимог.
Перераховані вище дані повинен подавати замовник.
2.3. Населені пункти слід розташовувати на територіях, які відповідають основним гігієнічним вимогам, зі спокійним, малопересіченим рельєфом, що має схили, достатні для природного стоку атмосферних опадів (1 - 6 %). Малопридатними в санітарно-гігієнічному відношенні є ділянки, що затоплюються, підтоплюються, мають високий рівень грунтових вод та нахил більше 30 %.
Оцінку придатності території для розміщення населених пунктів, промислово-цивільного будівництва та місць масового відпочинку населення потрібно проводити відповідно до критеріїв, наведених у додатку № 1.
При невідповідності якості природних факторів (рельєф, метеорологічні умови, водні ресурси і т. ін.) містобудівним та санітарно-гігієнічним вимогам необхідно передбачати заходи щодо інженерної підготовки території.
( абзац третій пункту 2.3 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18.05.2018 р. № 952 )
2.4. Кліматичні умови (температура повітря, вітровий режим, сонячна радіація і т.ін.) мають відповідати будівельним нормам та правилам, оскільки вони визначають систему та вид забудови, що забезпечує оптимальні гігієнічні умови проживання населення (інсоляцію, провітрювання, захист від вітру та ін.).
У населених пунктах з незадовільними умовами самоочищення природного середовища (туманоутворення, низькі температурні інверсії і т. ін.) і високим потенціалом забруднення атмосфери забороняється розміщувати підприємства I та II класу небезпеки.
Критерії оцінки потенціалу забруднення атмосфери наведені в додатку № 2, потенціалу самоочищення водоймищ - у додатку № 3.
2.5. При розміщенні нових населених пунктів поблизу водоймищ-охолоджувачів АЕС або інших великих енергетичних об'єктів необхідно передбачати планувальні заходи для виключення можливості штучного туманоутворення над житловою зоною.
( пункт 2.5 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.01.2026 р. № 40 )
3. ВИМОГИ ДО ПЛАНУВАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ЗОНУВАННЯ ТЕРИТОРІЇ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ
3.1. Планувальна структура населеного пункту формується відповідно до його народногосподарського профілю та ролі в системі розселення (місто-центр, населені пункти переважно адміністративного, наукового, транспортного, промислового, сільськогосподарського, курортного, культурно-історичного профілю).
3.2. Основний гігієнічний принцип планувальної організації території нових населених пунктів чи тих, що підлягають реконструкції, полягає у функціональному зонуванні, яке передбачає раціональне взаєморозміщення всіх елементів населеного пункту і забезпечує сприятливі умови життя, праці та відпочинку населення.
( пункт 3.2 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.01.2026 р. № 40 )
3.3. Функціональне зонування території населеного пункту здійснюється на основі комплексної оцінки природних ресурсів, аналізу розташування існуючих та перспективних підприємств з урахуванням їх спеціалізації, інженерно-будівельних умов містобудування, санітарно-гігієнічного стану території, наявності зовнішніх транспортних зв'язків, рекреаційних ресурсів та ін.
3.4. Відповідно до діючих будівельних норм та правил територія населеного пункту з урахуванням переважного функціонального використання поділяється на:
- сельбищну територію - для розміщення житлового фонду, громадських будівель та споруд, установ соціального, культурного та побутового призначення, внутрішньосельбищної вулично-дорожньої та транспортної мереж, зелених насаджень та місць громадського користування, окремих комунальних та промислових об'єктів, будівництво яких допускається поблизу житлової забудови;
- виробничу територію - для розміщення промислових підприємств і пов'язаних з ними об'єктів, комплексів наукових установ з дослідними виробництвами, комунально-складських об'єктів (баз, складів, гаражів, автопарків, трамвайних, тролейбусних депо і т. ін.), підприємств по виробництву та переробці сільськогосподарських продуктів, створення санітарно-захисних зон промислових підприємств, об'єктів зовнішнього транспорту, шляхів позаміського та приміського сполучення;
- ландшафтно-рекреаційну територію, що охоплює приміські ліси, лісопарки, лісозахисні смуги, водоймища, зони відпочинку та курортні зони, землі сільськогосподарського використання та інші, які разом з парками, садами, скверами, бульварами сельбищної території формують систему озеленення та оздоровчих зон.
У межах зазначених територій виділяються зони різного функціонального призначення - житлової забудови, громадських центрів, промислові, наукові, науково-виробничі, комунально-складські, зовнішнього транспорту, масового відпочинку, курортні (при наявності лікувальних ресурсів).
3.5. Підсобні господарства підприємств, організацій і установ, а також ділянки для колективних садів і городів повинні розташовуватись на приміській території, за межами санітарно-захисних зон промислових, сільськогосподарських підприємств і споруд на відстані не менше 300 м від межі резервних територій для розміщення перспективного будівництва, передбаченого генпланом населеного пункту, зон санітарної охорони господарсько-питних водопроводів (I і II пояс), водоохоронних зон річок, водосховищ, а також від меж ділянок санаторно-курортних та оздоровчих установ.
3.6. Лікарняні містечка спеціального профілю (протитуберкульозні, психіатричні і т. ін.), будинки для інвалідів і людей похилого віку, призначені для перебування хворих і підопічних протягом тривалого часу слід розташовувати відокремлено, за межами населеного пункту в зеленій зоні не ближче 1000 м від межі житлової забудови, оздоровчих та санаторно-курортних установ.
4. ВИМОГИ ДО РОЗМІЩЕННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ СЕЛЬБИЩНОЇ ТЕРИТОРІЇ
4.1. Організація сельбищних територій населених пунктів повинна створити максимально сприятливі умови проживання населення з урахуванням нормативного забезпечення повним набором установ соціального, культурного та побутового обслуговування населення, додержання нормативних показників густоти населення на території житлових кварталів та районів, якості навколишнього середовища та мікроклімату, вимог до організації та благоустрою присадибних територій, транспортної та інженерної інфраструктури відповідно до діючих будівельних норм та правил, а також вимог цих Правил.
4.2. Розміщення житлово-громадських об'єктів, а також дачних поселень не допускається:
- у першому поясі зони санітарної охорони курортів і джерел водопостачання, межі яких установлюються відповідно до діючого законодавства;
- на ландшафтно-рекреаційних територіях, включаючи землі міських лісів, якщо об'єкти, що проектуються, не призначені для відпочинку та спорту;
- на територіях інтенсивного забруднення хімічними, фізичними, в т. ч. радіаційними та біологічними, факторами до здійснення оздоровчих заходів, що забезпечать нормативну якість середовища, підтверджену відповідними дослідженнями;
- у водоохоронних зонах рік та інших поверхневих водоймищ;
- на територіях з щільністю радіоактивного забруднення ізотопами цезію понад 5 Кі/км-2, стронцію - понад 0,15 Кі/км-2, плутонію - понад 0,01 Кі/км-2, якщо за допомогою спеціальних методів неможливо понизити радіоактивне забруднення ділянки менше вказаних меж;
- на територіях закритих кладовищ та звалищ господарсько-побутових відходів, які повинні виключатись із зон забудови та використовуватись під озеленення (при піщаних грунтах, супісках та суглинках на 15 - 20 років, при глинистих грунтах - на 25 - 30 років після останнього поховання або закриття звалища).
4.3. У сельбищній зоні населеного пункту допускається розташування промислових підприємств, які не є джерелами викидів шкідливих речовин, не створюють шуму, вібрації, електромагнітних та іонізуючих випромінювань вище нормативних рівнів, що не потребують обладнання під'їзних залізничних шляхів, інтенсивного руху автомобільного транспорту (понад 40 автомобілів за добу). При цьому відстань до житлових будинків, ділянок дитячих дошкільних закладів, шкіл, закладів охорони здоров'я, відпочинку та фізкультурних споруд слід встановлювати не менше 50 м від межі території об'єкту.
( пункт 4.3 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18.05.2018 р. № 952 )
4.4. Розміщення садибної забудови у містах повинно передбачатись переважно на вільних територіях, на ділянках реконструйованої забудови в межах міської зони, а також на резервних територіях приміських зон.
У районах садибної забудови слід передбачати озеленення, благоустрій та повне інженерне забезпечення території, а також обов'язкове забезпечення соціально-побутовими об'єктами повсякденного користування. При відсутності інженерних мереж міської (селищної) каналізації передбачати каналізування садиб на місцеві очисні споруди, що виконуються за затвердженим для регіону типовими проектами. Обладнання внутрішньодомової каналізації з відведенням побутових стоків у вигріб не допускається.
4.5. Планувальна організація території житлового району (кварталу) повинна забезпечувати в житлі та на території поблизу будинків сприятливий мікроклімат, нормативні акустичний та інсоляційний режими і рівні хімічного забруднення навколишнього середовища, питомі розміри вільних і озеленених площ дворів, що відповідають будівельним нормам.
Розміщення житлових будинків з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського призначення допускається тільки по червоній лінії забудови. Окремі будівлі громадського призначення можуть бути розміщені на території житлової забудови у разі додержання санітарно-гігієнічних вимог.
( абзац другий пункту 4.5 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18.05.2018 р. № 952 )
4.6. Розташування та орієнтація житлових та громадських будівель повинні здійснюватися з урахуванням забезпечення нормативної тривалості інсоляції відповідно до вимог санітарного законодавства та нормованих значень природного освітлення згідно з ДБН В.2.5-28:2018 "Природне і штучне освітлення", затвердженими наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03 жовтня 2018 року № 264.
( пункт 4.6 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18.05.2018 р. № 952, у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 13.01.2026 р. № 40 )
4.7. Захист від надлишкової теплової дії інсоляції слід передбачати на території житлової забудови в III та IV кліматичних районах не менше, ніж для половини гральних майданчиків, місць розташування ігрових пристроїв, спортивних приладів, майданчиків для відпочинку та не менше, ніж для 2/3 тротуарів і пішохідних доріжок.
У житлових будинках, розташованих у вказаних районах, не дозволяється орієнтація квартир, при якій вікна житлових кімнат і нормованих приміщень громадських будівель виходять на один бік будинку, в межах сектора горизонту від 200 до 290°.
Заходи по обмеженню надлишкової теплової дії інсоляції не повинні порушувати нормативного природного освітлення приміщень.
4.8. Контроль за інсоляцією необхідно проводити при відводі ділянки під забудову і на подальших етапах проектування (проект детального планування житлового району, проект забудови житлового кварталу), а також при вирішенні всіх питань реконструкції та ущільнення забудови, в тому числі прибудови, надбудови, капітального ремонту і т. ін.
4.9. Для забезпечення сприятливого мікроклімату на території житлових груп (дворів) при необхідності слід передбачати планувальні прийоми, які забезпечують вітропилезахист та аерацію житлової території.
4.10. Дворові території мікрорайонів повинні бути озеленені відповідно до вимог державних стандартів, норм і правил, а також нормативно-правових актів у сфері містобудування, але не менше ніж площа смуги зелених насаджень шириною 5 м по периметру житлового будинку або відповідної площі озеленення на вільній від забудови території подвір'я, та забезпечувати різні види відпочинку та занять всіх груп населення, в тому числі майданчики для:
( абзац перший пункту 4.10 у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 31.08.2009 р. № 653 )
- ігор дітей дошкільного і молодшого шкільного віку розміром не менше 0,7 м-2/люд., які слід розміщувати на рівні землі території подвір'я на відстані не менше 12 м від вікон житлових і громадських будівель, внутрішньоквартальних проїздів та на відстані не менше 20 м від місць розміщення сміттєзбірників, короткочасних стоянок автотранспорту та відокремлювати по периметру смугою зелених насаджень шириною не менше 3 м;
( абзац другий пункту 4.10 у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 31.08.2009 р. № 653 )
- занять фізкультурою та спортом розміром не менше 2 м-2/люд. на відстані від житла - 10 - 40 м;
- відпочинку дорослого населення розміром не менше 0,1 м-2/люд. на відстані 10 м від житлових та громадських будівель;
- господарського призначення (сушіння білизни, чистка речей, розміщення сміттєзбірників) з розрахунку не менше 0,3 м-2/люд. на відстані не менше 20 м від житлових будівель та майданчиків для гри та відпочинку, для вигулу собак - на відстані 40 м;
- спеціального призначення (відкриті майданчики для короткочасних та гостьових стоянок автомобілів) з розрахунку 0,8 м-2/люд. на відстані 10 - 50 м в залежності від місткості.
Майданчики повинні бути ізольовані від об'єктів обслуговування, господарських дворів, магістральних вулиць смугою зелених насаджень шириною не менше 1,5 м і не повинні бути прохідними для пішоходів та транзитного руху транспорту.
( абзац сьомий пункту 4.10 у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 31.08.2009 р. № 653 )
4.11. Вимоги до системи обслуговування передбачають:
- достатню забезпеченість установами соціально-культурного, комунально-господарського, інженерно-транспортного обслуговування відповідно до державних будівельних норм;
- нормативну транспортно-пішохідну доступність установ повсякденного і періодичного обслуговування.
В умовах помірного клімату для більшості об'єктів повсякденного використання, відвідування яких пов'язане з перенесенням вантажів, слід рекомендувати гранично допустимий радіус пішохідної доступності - 300 м, для умов південних міст - 200 м.
4.12. Ділянки дитячих та лікувально-профілактичних установ не повинні безпосередньо прилягати до магістральних вулиць та промислово-складських зон.
4.13. При реконструкції житлової забудови, яка вже склалася, необхідне упорядкування територій відповідно до гігієнічних вимог та норм (інсоляції, освітленості, забезпеченості об'єктами соцкультпобуту і т. ін.).
Абзац другий пункту 4.13 виключено
( згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18.05.2018 р. № 952 )
5. ВИМОГИ ДО РОЗТАШУВАННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЧОЇ ТЕРИТОРІЇ
5.1. До складу виробничої території входять: промислова, комунально-складська, науково-виробнича зони, споруди зовнішнього транспорту та міської вулично-дорожньої мережі. Розміщення вказаних зон визначається містобудівними і санітарно-гігієнічними нормами відповідно до санітарної класифікації підприємств, профілізації населеного пункту, особливостей місцевих умов і т. ін.
У великих, крупних та найкрупніших містах допускається створення декількох промислових зон, а також сельбищно-промислових районів з обов'язковим відокремленням в самостійний промвузол групи харчових підприємств та підприємств по переробці сільськогосподарської продукції, продовольчих складів, зерно- та овочесховищ, холодильників і т. ін.
У малих і середніх містах слід формувати одну промислову зону багатофункціонального призначення.
( абзац третій пункту 5.1 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.01.2026 р. № 40 )
5.2. У промисловій зоні підприємства слід розташовувати у складі промислових вузлів, групуючи їх за санітарними і технологічними ознаками з урахуванням класу небезпеки, щоб виключити можливість несприятливого впливу підприємства вищого класу небезпеки на працюючих, технологічні процеси, сировину чи продукцію іншого підприємства нижчого класу небезпеки, а також на здоров'я і умови життя населення. Крім того, необхідно враховувати комплексний вплив на навколишнє середовище всіх підприємств, які входять в промвузол.
Доцільно здійснювати раціональне групування підприємств суміжних галузей у вигляді смуг з забезпеченням безперервної наскрізної технології, кооперування допоміжних виробництв, інженерно-технологічних, транспортних, комунально-складських та культурно-побутових споруд.
У промислові вузли, райони, до складу яких входять підприємства I та II класу небезпеки, не припускається включати підприємства харчової, легкої, хіміко-фармацевтичної промисловості, об'єкти по переробці сільгосппродукції, продовольчі склади, зерно- та овочесховища, холодильники і т.ін.
5.3. Промислові підприємства (вузли) слід розташовувати на підвищених ділянках з добрим природним провітрюванням, з підвітряного боку відносно сельбищної території. При цьому слід орієнтуватися на середньорічну та сезонну (літню, зимову) розу вітрів.
На територіях з гірським, передгірним та горбистим рельєфом житлову та виробничу зони доцільно розташовувати по різні боки водорозділу. Не допускається розташування промислової зони між водним об'єктом та сельбищною територією, а також вище за течією ріки по відношенню до житлового району або рекреаційної зони.
5.4. Промислові, сільськогосподарські підприємства, виробництва та інші суб'єкти господарювання, діяльність яких супроводжується забрудненням навколишнього природного середовища хімічними, фізичними або біологічними факторами, що спричиняють або потенційно можуть спричиняти шкідливий вплив на здоров'я людини (далі - об'єкти шкідливого впливу), у разі неможливості створення безвідходних технологій повинні бути відокремлені санітарно-захисними зонами.
Санітарно-захисну зону слід встановлювати від джерел шкідливого впливу до меж житлової забудови та прирівняних до неї об'єктів: ділянок закладів освіти, закладів охорони здоров'я, установ та закладів соціального захисту, спортивних споруд, інших громадських будівель і споруд; територій парків, садів, скверів, інших об'єктів зеленого будівництва загального користування; ділянок оздоровчих та фізкультурно-спортивних закладів, місць відпочинку, садівницьких товариств (далі - житлова забудова та прирівняні до неї об'єкти) з урахуванням:
для об'єктів шкідливого впливу, діяльність яких супроводжується забрудненням атмосферного повітря хімічними, біологічними речовинами, у тому числі з неприємним запахом, - від безпосередніх джерел організованих викидів (труби, шахти) або неорганізованих викидів (через ліхтарі будівель, площинні та лінійні джерела, курні, димлячі і паруючі поверхні технологічних установок та інших споруд тощо), а також від місць розвантаження сировини, промислових продуктів, відкритих складів;
для об'єктів шкідливого впливу, діяльність яких супроводжується утворенням шуму, ультразвуку, вібрації, статичної електрики, електромагнітних та іонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів - від будівель, споруд та майданчиків, де встановлено обладнання (агрегати, механізми), що утворює такі шкідливі фактори;
для теплових електростанцій, промислових та опалювальних котелень - від димарів та місць зберігання і підготовки палива та джерел шуму;
для санітарно-технічних споруд та установок комунального призначення, а також сільськогосподарських підприємств та об'єктів - від меж розташування споруд, установок об'єктів, що є джерелом шкідливого впливу.
На зовнішній межі санітарно-захисної зони, зверненої до житлової та прирівняної до неї забудови, концентрації забруднюючих речовин та рівні небезпечних факторів не повинні перевищувати концентрації та рівні, встановлені державними медико-санітарними нормативами та регламентами, на межі курортно-рекреаційної зони - 0,8 від значення нормативу або регламенту.
Територія санітарно-захисної зони не повинна розглядатись як резерв нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту об'єктів підприємства та розширення сельбищної території.
( пункт 5.4 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18.05.2018 р. № 952, у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 13.01.2026 р. № 40 )
5.5. Розміри санітарно-захисних зон для об'єктів шкідливого впливу слід встановлювати відповідно до Правил та з підтвердженням достатності таких розмірів за "Методикой расчета концентраций в атмосферном воздухе вредных веществ, содержащихся в выбросах предприятий" ОНД-86 (далі - Методика ОНД-86) та/або іншими нормативними документами, що встановлюють методи або методики проведення досліджень, розрахунків, оцінок з метою забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини, з урахуванням розрахунків рівнів шуму та електромагнітних випромінювань, умов розміщення об'єкта шкідливого впливу (фонове забруднення, особливості рельєфу, метеорологічні умови, характеристика землекористування, роза вітрів тощо), результатів лабораторних, інструментальних досліджень факторів середовища життєдіяльності людини, що можуть спричинити шкідливий вплив на здоров'я людини, щодо цього або аналогічних об'єктів шкідливого впливу.
У разі не підтвердження розміру санітарно-захисної зони або неможливості її організації в конкретних умовах, необхідно приймати рішення про зміну технології виробництва, що передбачає зниження викидів шкідливих речовин в атмосферу, його перепрофілювання або припинення діяльності.
( пункт 5.5 у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 13.01.2026 р. № 40 )
5.6. Розміри санітарно-захисних зон наведені у додатках 4 - 10, 11, 14, 24 до Правил.
( пункт 5.6 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18.05.2018 р. № 952, у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 13.01.2026 р. № 40 )
5.7. Розмір санітарно-захисної зони для об'єкта шкідливого впливу, що проєктується з впровадженням нової технології або реконструюється, може бути збільшено у разі потреби, але не більше, ніж у 3 рази у випадках:
відсутності способів очищення викидів;
неможливості знизити надходження у середовище життєдіяльності людини небезпечних факторів до рівнів, встановлених державними медико-санітарними нормативами;
при розташуванні житлової забудови та прирівняних до неї об'єктів з підвітряного боку відносно об'єктів шкідливого впливу в зоні можливого забруднення середовища життєдіяльності людини.
Якщо трикратне збільшення розміру санітарно-захисної зони не забезпечує відповідність вимогам медико-санітарних нормативів, об'єкт шкідливого впливу має приймати рішення про зміну технології виробництва, що передбачає зниження викидів шкідливих речовин в атмосферу, перепрофілювання або припинення діяльності.
Розміри санітарно-захисної зони можуть бути зменшені, у разі якщо на запропонованій межі житлової забудови та прирівняних до неї об'єктів рівні параметрів безпечності середовища життєдіяльності людини не перевищуватимуть встановлені державними медико-санітарними нормативами рівні.
( пункт 5.7 у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 13.01.2026 р. № 40 )
5.8. Розміри санітарно-захисних зон для нових об'єктів шкідливого впливу, не визначених Правилами, а також їх збільшення або зменшення згідно з пунктом 5.7 цього розділу визначаються шляхом проведення медико-санітарної регламентації відповідно до статті 46 Закону України "Про систему громадського здоров'я" і Порядку встановлення державних медико-санітарних нормативів та державних медико-санітарних правил, допустимих параметрів впливу на організм людини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 06 листопада 2023 року № 1915, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2023 року за № 2180/41236, та внесення змін до відповідного додатка до Правил.
При проведенні медико-санітарної регламентації розмірів санітарно-захисних зон враховуються: Умови, що впливають на визначення розмірів санітарно-захисних зон для підприємств, виробництв та інших об'єктів, що спричиняють або потенційно можуть спричиняти шкідливий вплив на здоров'я людини, визначені додатком 23 до Правил; Методика ОНД-86; інші нормативні документи, що встановлюють методи або методики проведення досліджень, розрахунків, оцінок з метою забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини; результати лабораторних, інструментальних досліджень факторів середовища життєдіяльності людини, що можуть спричинити шкідливий вплив на здоров'я людини.
( пункт 5.8 у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 13.01.2026 р. № 40 )
5.9. Збільшені та зменшені розміри санітарно-захисних зон та умови їх застосування визначаються згідно з додатком 24 до Правил та можуть застосовуватися для аналогічних об'єктів шкідливого впливу у разі їх відповідності умовам, визначеним у додатку 24 до Правил, для відповідного розміру санітарно-захисної зони.
Для застосування змінених розмірів санітарно-захисних зон об'єкт шкідливого впливу проводить оцінку відповідності умовам застосування відповідного розміру санітарно-захисної зони на підставі чек-листа відповідності умовам зміненого розміру санітарно-захисної зони за формою згідно з додатком 25 до Правил.
Заповнені чек-листи зберігаються об'єктом шкідливого впливу протягом періоду його діяльності.
Копії чек-листів протягом одного місяця з дня початку застосування зміненого розміру санітарно-захисної зони надсилаються до центру контролю та профілактики хвороб відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
( пункт 5.9 у редакції наказів Міністерства охорони здоров'я України від 02.07.2007 р. № 362, від 18.05.2018 р. № 952, від 13.01.2026 р. № 40 )
5.10. У санітарно-захисних зонах не можна допускати розміщення:
- житлових будинків з придомовими територіями, гуртожитків, готелів, будинків для приїжджих, аварійних селищ;
- дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, лікувально-профілактичних та оздоровчих установ загального та спеціального призначення зі стаціонарами, наркологічних диспансерів;
- спортивних споруд, садів, парків, садівницьких товариств;
- охоронних зон джерел водопостачання, водозабірних споруд та споруд водопровідної розподільної мережі.
Не допускається використання для вирощування сільськогосподарських культур, пасовищ для худоби земель санітарно-захисної зони підприємств, що забруднюють навколишнє середовище високотоксичними речовинами та речовинами, що мають віддалену дію (солі важких металів, канцерогенні речовини, діоксини, радіоактивні речовини та ін.). Можливість сільськогосподарського використання земель санітарно-захисних зон, що не забруднюються вищепереліченими речовинами, необхідно визначати відповідно до законодавства.
( абзац шостий пункту 5.10 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18.05.2018 р. № 952 )
5.11. В промислові райони, відділені від сельбищної території санітарно-захисною зоною шириною 1000 м і більше не слід включати підприємства харчової, медичної, легкої та інших видів промисловості, на продукцію яких і умови праці робітників можуть негативно впливати викиди виробництв високого класу шкідливості.
5.12. У санітарно-захисній зоні допускається розташовувати:
- пожежні депо, лазні, пральні, гаражі, склади (крім громадських та спеціалізованих продовольчих), будівлі управлінь, конструкторських бюро, учбових закладів, виробничо-технічні училища без гуртожитків, магазини, підприємства громадського харчування, поліклініки, науково-дослідні лабораторії, пов'язані з обслуговуванням даного та прилеглих підприємств;
- приміщення для чергового аварійного персоналу та добової охорони підприємств за встановленим списочним складом, стоянки для громадського та індивідуального транспорту, місцеві та транзитні комунікації, ЛЕП, електростанції, нафто- і газопроводи, свердловини для технічного водопостачання, водоохолоджуючі споруди, споруди для підготовки технічної води, каналізаційні насосні станції, споруди оборотного водопостачання, розсадники рослин для озеленення підприємств та санітарно-захисної зони.
5.13. Територія санітарно-захисної зони має бути розпланованою та упорядкованою. Мінімальна площа озеленення санітарно-захисної зони в залежності від ширини зони повинна складати: до 300 м - 60 %, від 300 до 1000 м - 50 %, понад 1000 м - 40 %.
З боку сельбищної території необхідно передбачати смугу дерево-чагарникових насаджень шириною не менше 50 м, а при ширині зони до 100 м - не менше 20 м.
5.14. Проект організації санітарно-захисної зони слід розробляти в комплексі з проектом будівництва (реконструкції) підприємства з першочерговою реалізацією заходів, передбачених у зоні.
5.15. Розміщення та організація комунально-складської зони проводиться відповідно до вимог ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій", затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 квітня 2019 року № 104.
( пункт 5.15 із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства охорони здоров'я України від 18.05.2018 р. № 952, від 13.01.2026 р. № 40 )
5.16. Санітарно-захисні зони для складських будівель слід приймати на основі діючих нормативів щодо проектування складських будівель і споруд.
Розміри санітарно-захисних зон для міських загальнотоварних та спеціалізованих складів наведені у додатку № 6, для складів сильнодіючих отруйних речовин - у додатках № 7 та № 8.
Санітарні розриви від загальнотоварних і спеціалізованих складів до закладів охорони здоров'я, відпочинку, дитячих дошкільних закладів і загальноосвітніх шкіл можуть бути збільшені, але не більше, ніж у 2 рази.
( абзац третій пункту 5.16 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18.05.2018 р. № 952 )
5.17. Санітарні розриви між продовольчими складами, складами продовольчої сировини та промисловими підприємствами слід приймати такими ж, як між промисловими підприємствами, які виділяють виробничі шкідливості, та житловою забудовою.
5.18. Транспортна мережа міських і сільських населених пунктів повинна забезпечувати зручні, швидкі та безпечні зв'язки з усіма функціональними зонами населеного пункту, з іншими населеними пунктами системи розселення, об'єктами приміської зони, зовнішнього транспорту та автомобільними дорогами загальної мережі. При цьому архітектурні та інженерні рішення транспортної мережі повинні враховувати особливості ландшафту та вимоги щодо охорони навколишнього середовища населених пунктів.
( пункт 5.18 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.01.2026 р. № 40 )
5.19. Пасажирські вокзали (залізничного, автомобільного, водного транспорту, аеровокзали) слід розміщувати, забезпечуючи достатні транспортні зв'язки з центром міста, між вокзалами, житловими та промисловими районами. Розміри санітарно-захисних зон для вокзалів приймаються в залежності від пасажиропотоків (додаток 9).
5.20. Житлову забудову необхідно відокремлювати від залізничних ліній санітарно-захисною зоною шириною 100 м від осі крайньої залізничної колії за умови забезпечення нормативних рівнів шуму в прилеглих об'єктах та на території забудови.
При розташуванні залізниці у виїмці та при здійсненні спеціальних шумозахисних заходів розміри санітарно-захисної зони встановлюються з урахуванням забезпечення на території житлової забудови нормативних рівнів шуму, але не менше 50 м. При цьому не менше 50 % площі санітарно-захисної зони повинно бути озеленено.
Відстань від меж садових ділянок до осі крайньої залізничної колії слід приймати не менше 50 м при обов'язковому використанні шумозахисного озеленення шириною 25 - 30 м або інших шумозахисних заходів.
5.21. Розташування аеродромів (вертодромів), що будуються, слід передбачати за межами міських та сільських населених пунктів відповідно до вимог ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій", затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 квітня 2019 року № 104, з дотриманням статей 41, 54 Повітряного кодексу України. Траси польотів повітряних суден не повинні перетинати сельбищної території міських і сільських населених пунктів.
( пункт 5.21 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18.05.2018 р. № 952, у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 13.01.2026 р. № 40 )
5.22. Морські та річкові порти слід розміщувати за межами сельбищних територій на відстані не менше 100 м від житлової забудови при відсутності негативного впливу на умови проживання. При цьому пасажирські причали можуть розміщуватись в межах населеного пункту, а перевалочні райони водно-транспортного вузла поза населеним пунктом або на його околиці. Відстань від меж спеціалізованих районів нових морських і річкових портів до житлової забудови слід приймати не менше 300 м від меж районів перевантаження і зберігання курних матеріалів, не менше 200 м від резервуарів і зливно-наливних пристроїв легкозаймистих і горючих рідин на складах I категорії і не менше 100 м - II і III категорій.
5.23. Річкові порти і судноремонтні заводи не повинні розташовуватись в зонах санітарної охорони водозабірних споруд і вище житлової забудови по течії річки.
5.24. Берегові бази і місця стоянки маломірних суден, громадських і тих, що належать громадянам, слід розміщувати, як правило, в приміських зонах, поза сельбищною територією міст і за межами зон масового відпочинку населення.
5.25. Автомобільні дороги загальної мережі I, II і III категорій слід проектувати в обхід населених пунктів згідно з вимогами ДБН В.2.3-4:2015 "Автомобільні дороги. Частина I. Проектування. Частина II. Будівництво".
( абзац перший пункту 5.25 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18.05.2018 р. № 952 )
Відстань від бровки земляного полотна зазначених доріг необхідно приймати не менше 100 м до житлової забудови і садівницьких товариств, для доріг IV категорії - 50 м, при забезпеченні на відповідній території гігієнічних нормативів якості атмосферного повітря та рівнів шуму. Для захисту від шуму і загазованості вздовж доріг слід передбачати смуги зелених насаджень шириною не менше 10 м.
5.26. Планувальні рішення вулично-дорожньої мережі населених пунктів повинні виключати перевезення промислових і будівельних вантажів, транзитні транспортні потоки на вулицях загальноміських центрів, площах, сельбищних територіях, набережних великих водойм.
З цією метою повинні улаштовуватись автомобільні дороги вантажного призначення і об'їзні дороги на межі міста, в промислових і комунально-складських зонах, в смугах відводу залізниць, санітарно-захисних зонах і т. ін. Відстань від краю проїзної частини магістральних доріг до червоної лінії житлової забудови слід встановлювати з урахуванням забезпечення в житловій забудові нормативних рівнів шуму і забруднення атмосферного повітря, але не менше 50 м.
5.27. При будівництві і реконструкції доріг в межах населеного пункту недопустиме використання для влаштування покриття в'язких матеріалів із відходів і побічних продуктів коксохімічного виробництва. Застосування таких матеріалів у верхніх шарах покрить допускається тільки на відстані 1,5 км від житлових і громадських будівель. Зазначені матеріали забороняється застосовувати для дорожньо-будівельних і ремонтних робіт в курортно-рекреаційних районах і зонах відпочинку.
5.28. Індивідуальні гаражі та відкриті майданчики для постійного зберігання особистих автомобілів місткістю до 300 легкових автомобілів слід розміщувати на периферії мікрорайонів або спеціально виділених ділянках житлових районів з віддаленням від дитячих ігрових майданчиків, місць відпочинку населення, шкіл, дошкільних закладів.
Такі ж гаражі та стоянки місткістю понад 300 машиномісць необхідно розташовувати за межами житлових районів (в комунально-складській зоні, смугах відведення залізниць і автомобільних доріг, санітарно-захисних зонах і т. ін.), а понад 800 місць - на виробничій території.
Станції технічного обслуговування і ремонту автомобілів, автозаправочні станції (АЗС) слід розміщувати в промислових і комунально-складських зонах, на магістральних вулицях і дорогах за межами житлового району.
Відстані від наземних і наземно-підземних гаражів, відкритих стоянок, призначених для постійного і тимчасового зберігання легкових автомобілів, і станцій технічного обслуговування з урахуванням проїздів до них, до житлових і громадських будівель, а також до ділянок шкіл, дитячих ясел-садків, лікувальних закладів стаціонарного типу і закладів відпочинку слід приймати не менше наведених у додатку № 10.
5.29. У крупних і найкрупніших містах рекомендується будівництво багатоповерхових, як правило п'ятиповерхових, наземних та підземних гаражів для легкових автомашин комунального та індивідуального користування.
В житлових районах треба передбачати гаражі без технічного обслуговування і ремонту автомобілів.
Допускається будівництво підземних і напівпідземних стоянок автотранспорту в цокольній і підвальній частинах адміністративних, громадських та житлових (для легкових автомобілів, які належать населенню, що проживає в цих будинках) будівель з забезпеченням шумозахисту і захисту від викидів автотранспорту відповідно до гігієнічних нормативів.
Не допускається будівництво стоянок автотранспорту в цокольній і підземній частинах дитячих закладів, установ охорони здоров'я, фізичної культури, соціального забезпечення, культури, громадського харчування.
В'їзди і виїзди із підземних гаражів і проїзди до них повинні бути розташовані не ближче 15 м від вікон робочих та житлових приміщень, ділянок загальноосвітніх шкіл, дитячих дошкільних і лікувальних закладів, майданчиків відпочинку.
5.30. Гаражі вантажних автомобілів, відомчих і легкових автомобілів спеціального призначення, таксі та прокату автомобілів, автобусні і тролейбусні парки, трамвайні депо, бази централізованого технічного обслуговування слід розміщувати у виробничій зоні.
5.31. Забороняється влаштування вбудованих і прибудованих гаражів до будівель шкіл, дитячих дошкільних закладів і лікувальних закладів із стаціонаром.
5.32. Відстань від автозаправочних станцій з підземними резервуарами для зберігання рідкого палива до меж ділянок дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, шкіл-інтернатів, лікувально-профілактичних закладів, до стін житлових та інших громадських будівель і споруд, дитячих ігрових майданчиків і місць відпочинку населення слід приймати за розрахунком забруднення атмосферного повітря шкідливими викидами АЗС, але не менше 50 м.
5.33. Автомобільні газонаповнювальні компресорні станції слід розміщувати в промислових та комунально-складських зонах за межами житлової забудови з дотриманням санітарно-захисної зони відповідно до додатка 4.
( пункт 5.33 у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 02.07.2007 р. № 362 )
6. ВИМОГИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ЛАНДШАФТНО-РЕКРЕАЦІЙНИХ ТЕРИТОРІЙ
6.1. При проектуванні нових і розширенні існуючих населених пунктів необхідно передбачати рівномірне і безперервне озеленення території з максимальним збереженням і використанням існуючих зелених насаджень. Забороняються нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт та реставрація об'єктів за рахунок території парків, водних акваторій тощо.
( пункт 6.1 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18.05.2018 р. № 952 )
6.2. Внутрішньоміські зелені насадження поділяються за функціональною ознакою на насадження загального користування (парки, сади, сквери, набережні), обмеженого користування (на житлових територіях, ділянках шкіл, дитячих закладів, громадських будівель, спортивних споруд, закладів охорони здоров'я, промислових підприємств), спеціального призначення (на вулицях, у санітарнозахисних та охоронних зонах, кладовищах і крематоріях, розсадниках, квіткових господарствах). Площа озеленених територій загального користування для міст повинна становити не менше 10 м-2/люд., в сільських населених пунктах - не менше 12 м-2/люд.
( абзац перший пункту 6.2 із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства охорони здоров'я України від 31.08.2009 р. № 653, від 13.01.2026 р. № 40 )
Рівень озеленення території житлової забудови повинен бути не менше 40 %, промпідприємств - 30 %, ділянок шкіл і дитячих дошкільних закладів - 80 %, лікарень - не менше 60 %.
6.3. Підбір асортименту рослин і розміщення їх на території населених пунктів слід проводити в залежності від природно-кліматичних умов, розмірів і народногосподарського профілю міста. При цьому слід враховувати як пилогазостійкість рослин, так і їх захисні і оздоровчі властивості.
Забороняється застосовувати для озеленення вулиць фруктові дерева і чагарники, що потребують обробки отрутохімікатами.
6.4. Пішохідна і транспортна доступність озеленених територій загального користування для повсякденного і щотижневого відпочинку не повинна перебільшувати:
