Про затвердження Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України (Частина II)

Колонки 8, 10 - зазначається кількість безготівкових операцій, що здійснені через власні електронні та механічні пристрої банку із застосуванням платіжних карток, емітованих іншими банками-резидентами.

Колонки 9, 11 - зазначається сума безготівкових операцій, що здійснені через власні електронні та механічні пристрої банку із застосуванням платіжних карток, емітованих іншими банками-резидентами.

Колонки 12, 14 - зазначається кількість безготівкових операцій, що здійснені через власні електронні та механічні пристрої банку із застосуванням платіжних карток, емітованих банками-нерезидентами.

Колонки 13, 15 - зазначається сума безготівкових операцій, що здійснені через власні електронні та механічні пристрої банку із застосуванням платіжних карток, емітованих іншими банками-нерезидентами.

Рядок 1 - зазначаються загальна кількість і сума безготівкових платежів за внутрішньодержавними платіжними системами, що здійснені через власні електронні та механічні пристрої банку. Є підсумком даних рядків 1.1 - 1.3.

Рядок 2 - зазначаються загальна кількість і сума безготівкових платежів за міжнародними платіжними системами, що здійснені через власні електронні та механічні пристрої банку. Є підсумком даних рядків 2.1 - 2.4.

Рядок 3 - зазначаються загальна кількість і сума безготівкових платежів за всіма платіжними системами (групами платіжних систем), що здійснені через власні електронні та механічні пристрої банку. Є підсумком даних рядків 1 і 2.

Примітка. X - позиції, що не заповнюються.

Форма звіту розроблена на виконання вимог статті 41 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" та пункту 8.1 Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 27.08.2001 N 367 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.11.2001 за N 954/6145, та вводиться в дію з метою контролю за діяльністю банків, пов'язаною з емісією та еквайрингом платіжних карток.

Звіт подається банками - принциповими та асоційованими членами платіжних систем з урахуванням даних за банками, що працюють з ними за агентськими угодами.

У звіті надається інформація про кількість емітованих (розповсюджених) платіжних карток для клієнтів банку та технічні засоби, що використовуються під час здійснення операцій із їх застосуванням, які обслуговуються банком на підставі відповідних угод з торговцями, а також про власні технічні засоби банку в розрізі платіжних систем (груп платіжних систем). Якщо емітовані банком платіжні картки містять логотипи двох і більше платіжних систем, то у звіті дані за такими картками показуються за тією платіжною системою, ідентифікатор емітента якої нанесено на картку.

Звіт складається на підставі даних, наданих банку процесинговими центрами, та власної інформації, отриманої з автоматизованих карткових систем банку (модулів емісії та еквайрингу платіжних карток, автоматизованої карткової системи Національної системи масових електронних платежів тощо).

Дані подаються за станом на звітну дату.

Опис параметрів заповнення форми.

Колонка 3 - зазначається кількість клієнтів банку - суб'єктів підприємницької діяльності, які уклали з банком договір та відкрили карткові рахунки.

Колонка 4 - зазначається кількість клієнтів банку - фізичних осіб, які уклали з банком договір та відкрили карткові рахунки. У цій колонці також зазначається кількість клієнтів - фізичних осіб, яким банком відкрито консолідований картковий рахунок та видано наперед оплачені платіжні картки.

Колонка 5 - зазначається загальна кількість клієнтів банку. Дані цієї колонки є сумою даних колонок 3, 4.

Колонки 6, 7 - зазначається кількість емітованих (переемітованих) банком корпоративних та особистих банківських платіжних карток і розповсюджених ним карток небанківських платіжних систем, за якими була здійснена хоча б одна видаткова операція за останні дванадцять місяців. У цій колонці не зазначаються платіжні картки, які вийшли з ладу, термін дії яких закінчився, а також утрачені платіжні картки.

Колонка 8 - зазначається загальна кількість емітованих (розповсюджених) банком корпоративних та особистих платіжних карток. Дані цієї колонки є сумою даних колонок 6, 7.

Колонки 9, 10, 11, 13, 14 - зазначається кількість технічних засобів, які обслуговуються банком на підставі відповідних угод з торгівлі (послуг), а також власні технічні засоби банку, що обслуговують платіжні картки відповідних платіжних систем. Платіжні термінали (колонки 10, 11) та імпринтери (колонки 13, 14) надаються в розрізі торговельних і банківських.

Колонка 12 - зазначається загальна кількість платіжних терміналів та інших електронних пристроїв. Дані цієї колонки є сумою даних колонок 10, 11.

Колонка 15 - зазначається загальна кількість імпринтерів. Дані цієї колонки є сумою даних колонок 13, 14.

Рядок 1 - зазначається загальна кількість клієнтів, кількість емітованих (розповсюджених) банком платіжних карток, кількість банкоматів, платіжних терміналів та інших електронних пристроїв, імпринтерів, що обслуговуються банком, що є сумою даних рядків 2 і 3.

Якщо у формі зазначаються дані за кількома платіжними системами (групами платіжних систем), то цей рядок може не бути сумою даних рядків 2 і 3 за колонками 3, 4, 5, 9 - 15.

Рядок 2 - зазначаються дані за внутрішньодержавними платіжними системами, що є сумою даних рядків 2.1 - 2.3.

Якщо внутрішньодержавні платіжні системи, щодо яких надається інформація, базуються на схожих технології, типах карток тощо, то цей рядок може не бути сумою даних рядків 2.1 - 2.3 за колонками 3, 4, 5, 9 - 15.

Рядок 3 - зазначаються дані за міжнародними платіжними системами, що є сумою даних рядків 3.1 - 3.5.

Якщо міжнародні платіжні системи, щодо яких надається інформація, базуються на схожих технології, типах карток тощо, то цей рядок може не бути сумою даних рядків 3.1 - 3.5 за колонками 3, 4, 5, 9 - 15.

Наприклад, банком установлено і обслуговуються 7 банкоматів, які приймають тільки платіжні картки Національної системи масових електронних платежів, і 3 банкомати, які приймають платіжні картки одноемітентної (внутрішньобанківської) платіжної системи та міжнародних платіжних систем MasterCard і VISA. У цьому разі в колонці 9 проставляються такі дані:

10 - у рядках 1 та 2;

7 - у рядку 2.1;

3 - у рядках 2.3, 3, 3.1, 3.2.

X - позиції не заповнюються.

1. Звіт містить інформацію про кількість клієнтів - юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), що відкрили поточні та вкладні (депозитні) рахунки на відповідних балансових рахунках у банках України та кількість відкритих ними рахунків.

2. Звіт складається за такими видами клієнтів банку:

1 вид - бюджетні установи;

2 вид - суб'єкти господарювання - небанківські фінансові установи;

3 вид - інші суб'єкти господарювання, у тому числі юридичні особи, які мають рахунки для обліку коштів бюджету та державних цільових фондів, та фізичні особи-підприємці;

4 вид - фізичні особи - приватні нотаріуси та адвокати;

5 вид - інші фізичні особи.

3. Дані про кількість відкритих поточних та вкладних (депозитних) рахунків клієнтів формуються за книгою відкритих рахунків клієнтів за станом на 1 січня та на 1 липня.

4. У рядку 1 у відповідних колонках зазначається кількість клієнтів, що відкрили поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банку.

5. У рядку 5 у відповідних колонках зазначається кількість розподільчих рахунків, відкритих за заявами клієнтів, на балансовому рахунку 2603 (2603/1 - "розподільчі рахунки, відкриті за заявами клієнтів").

6. У рядку 6 у відповідних колонках зазначається кількість відкритих поточних рахунків із спеціальним режимом використання відповідно до законів України та рішень Кабінету Міністрів України, а також рахунків, на яких обліковуються цільові кошти.

7. У рядку 10 у відповідних колонках зазначається кількість недіючих рахунків клієнтів, облік коштів за якими було перенесено на балансовий рахунок 2903 (2903/1 - "недіючі рахунки").

8. У рядку 11 зазначається сума залишку коштів за рахунком 2903 в частині недіючих рахунків клієнтів (2903/1 - "недіючі рахунки").

9. У колонці 8 зазначається кількість клієнтів - адвокатів і приватних нотаріусів та кількість рахунків, відкритих ними у порядку, установленому пунктом 4.5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 N 492 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за N 1172/8493.

10. Дані колонки 10 у рядках з 1 до 11 є сумою даних колонок 3, 4 і 7. Дані колонки 4 у рядках з 1 до 11 є сумою даних колонок 5 і 6. Дані колонки 7 у рядках з 1 до 11 є сумою даних колонок 8 і 9.

11. Кількість рахунків, відкритих клієнтами на відповідних балансових рахунках, визначається за таким розрахунком:

Система звітності боржників (СЗБ) Світового банку передбачає подання звіту за всією довгостроковою зовнішньою заборгованістю, тобто за заборгованістю резидентів України перед нерезидентами (у тому числі країнами СНД) з первісним або продовженим строком погашення боргу понад один рік.

Строк погашення боргу - проміжок часу між датою підписання кредитної угоди (дата прийняття боргового зобов'язання) і датою внесення останнього платежу за боргом.

Інформація має надаватися за всією довгостроковою заборгованістю незалежно від засобу платежу, уключаючи дані за позиками, що сплачуються у валюті України або товарами чи послугами за кожним залученим кредитом окремо.

Зовнішній довгостроковий борг поділяється на:

державний і приватний борг, що гарантований державою;

приватний борг, що негарантований державою.

Звіт з інформацією про нові боргові зобов'язання за кожним індивідуальним державним боргом та за приватним боргом, що гарантований державою, подається позичальником щокварталу поштою уповноваженому банку, який здійснює обслуговування зазначеного іноземного кредиту, до 7 числа місяця, наступного за звітним кварталом. Уповноважений банк після перевірки правильності інформації подає звіт Департаменту валютного регулювання Національного банку України до 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом. Якщо уповноважений банк сам є позичальником іноземного кредиту, то він також подає окремий звіт за цим кредитом до Національного банку України у визначений строк.

Опис параметрів заповнення форми.

Розділ 1. Опис умов угоди про одержання гарантованого кредиту.

Пункт 2 заповнюється Національним банком України.

Пункт 2а - зазначається номер індивідуального боргового зобов'язання, наданий під час укладання угоди.

Пункт 3 - зазначається фактичний позичальник, а якщо позика надана більше ніж одному позичальнику - усі фактичні позичальники, тобто установи, які несуть відповідальність за погашення боргу та сплату процентів за ним. Уряд України слід зазначати лише в тому разі, якщо позичальником є Уряд України і борг погашається за рахунок коштів державного бюджету.

Пункт 4 - зазначається тип позичальника згідно з наведеною в цьому пункті класифікацією. Треба звернути увагу на те, що спільні підприємства, зазначені в підпункті 5, - це підприємства із змішаною формою власності, у яких державі належить більше ніж 50%, але менше ніж 100% власності. Якщо частка держави становить 50% або менше, то підприємство є приватним, а якщо 100%, то державним.

Пункт 5 - зазначається гарант - уряд.

Пункт 6 - зазначається, чи погашатимуться борг і проценти за ним з бюджету або з інших джерел.

Пункт 7 - зазначається мета позики (наприклад, фінансування певного проекту, оплата імпорту, рефінансування всього зовнішнього боргу або його частини). Якщо позика призначена для фінансування певного проекту, то слід назвати цей проект та галузь, до якої він належить.

Пункт 8 - зазначається тип угоди.

0. Звичайна позика - більшість кредитних угод належить до звичайних і стосується однієї позики.

1. Рефінансування боргу - до цієї категорії належать лише угоди про добровільне рефінансування боргу, тобто про надання (на більш вигідних для боржника умовах) нової позики для погашення невиплаченої частини кредиту, наданого раніше.

2. Реорганізація боргу - метою таких угод є зняття з позичальника зобов'язання погашати прострочені або майбутні платежі згідно з первісним графіком. Реорганізація може охоплювати прострочені амортизаційні (тобто платежі за основною сумою боргу) або процентні платежі; поточні або майбутні платежі в рахунок обслуговування боргу; короткостроковий борг; приватний негарантований борг. Звіт про угоду про нове фінансування, яке є складовою частиною договору про реорганізацію старого боргу, має складатися в тому самому порядку, що і звіт про звичайну позику. Копії угод про реорганізацію слід додавати до звітів.

Пункт 9 - зазначається, яким чином сплачується борг: рівними частками, ануітетом чи одноразово. В іншому разі потрібно заповнити розділ 1А.

Якщо амортизаційні платежі здійснюються, виходячи із загальної суми боргового зобов'язання, то підпункт 3 не заповнюється. Якщо кредит поділено на кілька частин (траншів) з різними графіками амортизаційних платежів, то потрібно заповнити обидві частини підпункту 3.

Пункт 10 - зазначаються дати першого й останнього амортизаційних платежів та кількість платежів на рік.

Пункт 11 - надається інформація лише в тому разі, якщо кредит надано на реорганізацію старого боргу. Потрібно зазначити початкову та кінцеву дати періоду консолідації. Слід також заповнити розділ 1А, зазначивши в ньому нові терміни та суми переглянутих платежів за кожним роком.

Пункт 12 - зазначається точна назва кредитора.

Пункт 12а - якщо є гарант кредитора, то потрібно зазначити гаранта - державну установу країни-кредитора.

Пункт 13 - зазначається країна місцезнаходження кредитора. Якщо, наприклад, позика одержана від відділення японського банку в Англії, то потрібно зазначити Англію, а не Японію. Якщо позика одержана від кредиторів із більше ніж однієї країни, то потрібно зазначити "група кредиторів". Якщо кредитором є офіційна міжнародна організація, то потрібно зазначити її, а не країну, у якій перебуває її штаб-квартира.

Пункт 14 - зазначається тип кредитора згідно з наведеною в цьому пункті класифікацією.

1. Експортер - зазначається лише в тому разі, якщо кредит надано безпосередньо експортером.

2. Комерційний банк або інша фінансова установа - до таких установ належать усі комерційні банки, незалежно від того, державні вони чи ні, а також інші фінансові установи (фінансові, страхові компанії, торговельні банки тощо). Слід враховувати асиметрію під час розподілу комерційних банків за категоріями: як боржники комерційні банки, що належать державі, уключаються до державного сектору, а як кредитори всі комерційні банки вважаються приватними, незалежно від того, перебувають вони в державній або в приватній власності. У пункті 22 потрібно зазначити, надано кредит однією установою чи кількома. Однак і в цьому разі звіт за таким кредитом має подаватися як за індивідуальною позикою.

3. Міжнародні організації - зазначаються лише офіційні міждержавні організації. Усі позики приватних фінансових закладів ураховуються в підпункті 2.

4. Уряд або державна установа - центральні та місцеві органи влади, центральні банки (але не комерційні, що є державною власністю) та державні підприємства.

5. Облігаційна позика - це всі облігаційні випуски.

6. Націоналізація - зазначаються облігації або інші боргові зобов'язання, що видані безпосередньо колишнім власникам націоналізованої власності. Дані про позики, одержані від інших кредиторів з метою сплати компенсації колишнім власникам націоналізованої власності, не повинні включатися до цього підпункту.

Пункт 15 - датою прийняття боргового зобов'язання є день підписання кредитної угоди; у разі облігаційної позики - день випуску облігацій.

Пункт 16 - зазначається сума боргового зобов'язання. Якщо кредит надається постачальником, сума боргового зобов'язання дорівнює тій частині суми контракту, що фінансується кредитом. Як правило, це буде вартість поставок за мінусом усіх здійснених покупцем платежів готівкою (авансовим платежем, передоплатою, чеком тощо). У разі облігаційної позики сума боргового зобов'язання дорівнюватиме номінальній вартості позики, уключаючи комісійні платежі за її розміщення або знижки. До суми зобов'язання не включаються майбутні процентні платежі.