Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства

перелік активів банку, що залишилися непроданими і які передбачається передати їм в управління;

договори, на підставі яких виникли майнові права та обов'язки банку щодо активів;

вартість кожного активу (залишкову, ринкову та ліквідаційну, якщо така визначалася), ціну та порядок продажу, згідно з яким він продавався і не був проданий;

висновки щодо оцінки кожного активу, здійсненої відповідно до законодавства України під час ліквідаційної процедури;

загальну суму невиконаних зобов'язань банку.

Юридична особа та її працівники, які ознайомилися з інформацію про активи банку, зобов'язані не розголошувати цю інформацію і не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб.

15.9. Рішення про визначення юридичної особи, якій за договором передаватимуться в управління непродані активи банку з числа осіб, які ознайомилися з інформацією про активи банку та повідомили Національний банк про своє рішення щодо приймання цих активів, приймає Комісія Національного банку.

Після прийняття відповідного рішення між банком, Національним банком і юридичною особою, якій передаються в управління непродані активи, укладається тристоронній договір (додаток 6). Від імені Національного банку договір підписує заступник Голови Національного банку - куратор служби банківського нагляду.

15.10. Юридична особа, з якою укладено договір про передавання в управління непроданих активів банку, звертається до територіального управління (Операційного управління Національного банку) із заявою про відкриття накопичувального рахунку в порядку, установленому нормативно-правовими актами Національного банку.

15.11. Ліквідатор передає юридичній особі, з якою укладено договір про передавання в управління непроданих активів банку ці активи, а також документи щодо подальшого задоволення вимог кредиторів за рахунок цих активів на умовах, визначених у договорі (у тому числі перелік вимог кредиторів, які були включені до реєстру вимог кредиторів та залишилися незадоволеними на час закінчення ліквідаційної процедури банку, копію реєстру акціонерів банку засвідчену реєстратором, або копію статуту з усіма змінами, якщо ліквідовується банк, створений у формі товариства з обмеженою відповідальністю, засвідчені ліквідатором).

15.12. Юридична особа, якій передано в управління непродані активи банку, який ліквідовано, набуває прав сторони (учасника) у судових справах, у якій стороною (учасником) був банк, який ліквідовано, а також прав сторони (учасника) виконавчих проваджень за участю банку.

15.13. Юридична особа, якій за договором передані в управління непродані активи банку зобов'язана щомісяця надавати Національному банку інформацію про продаж цих активів і задоволення вимог кредиторів.

15.14. Національний банк здійснює перевірку діяльності юридичної особи, якій за договором передані в управління непродані активи банку щодо проведення процедури управління цими активами і задоволення вимог кредиторів у порядку, установленому пунктом 16.3 глави 16 цього розділу для ліквідатора банку.

15.15. Юридична особа, якій за договором передані в управління непродані активи банку, після завершення згідно з договором процедури управління цими активами (їх продажу) і задоволення вимог кредиторів має передати до відповідного архіву документи, які були прийняті від ліквідатора, й ті, що утворилися внаслідок здійснення нею цієї процедури, та подати територіальному управлінню акт про приймання-передавання цих документів до архіву.

15.16. Вимоги кредиторів не задовольняються в таких випадках:

не надійшли протягом установленого часу;

не визнані ліквідатором, не оскаржені кредитором у встановленому порядку або за запереченням кредитора прийнято рішення про незадоволення його вимоги;

майна банку не вистачає для задоволення вимог.

16.1. Національний банк здійснює контроль за діяльністю ліквідаторів банків на підставі аналізу статистичної звітності та інформації про здійснення ліквідації банку, отриманих від ліквідаторів, а також матеріалів перевірок їх діяльності.

16.2. Ліквідатор подає Національному банку статистичну звітність згідно з нормативно-правовими актами Національного банку.

Ліквідатор зобов'язаний щомісяця до 8 числа надавати Національному банку інформацію про вжиті заходи щодо проведення процедури ліквідації банку. Ця інформація складається відповідно до вимог Національного банку та має містити дані про використання коштів згідно з кошторисом, продаж і повернення майна (активів) банку та розрахунки з кредиторами, здійснену претензійно-позовну роботу щодо кожного боржника, а також про незакриті прямі кореспондентські рахунки в банках-кореспондентах (резидентах і нерезидентах) з поясненням причин їх незакриття тощо. Ліквідатор на письмову вимогу керівника підрозділу центрального апарату, що здійснює контроль за діяльністю ліквідаторів разом з інформацією подає копії документів, які підтверджують ужиття ним заходів щодо здійснення ліквідації банку.

Крім того, ліквідатор зобов'язаний надавати інформацію за письмовими запитами керівника підрозділу центрального апарату, що здійснює контроль за діяльністю ліквідаторів.

16.3. Один раз на рік підрозділ центрального апарату, що здійснює контроль за діяльністю ліквідаторів проводить перевірку діяльності ліквідатора щодо дотримання банківського законодавства та нормативно-правових актів Національного банку під час здійснення ліквідаційної процедури, у тому числі порядку продажу майна (активів) банку, ужиття заходів для повернення заборгованості всіма боржниками банку, виконання кошторису, достовірності наданої ліквідатором інформації про надходження на накопичувальний рахунок коштів від продажу та/або повернення майна (активів) банку, списання безнадійної заборгованості, основних засобів та запасів матеріальних цінностей, які не визнані ліквідатором активами.

Позапланова перевірка діяльності ліквідатора може бути здійснена в разі бездіяльності ліквідатора щодо здійснення процедури ліквідації, перевищення витрат, передбачених кошторисом, термінової потреби перевірки достовірності наданої ліквідатором інформації про надходження на накопичувальний рахунок коштів від продажу та/або повернення майна (активів) банку або надходження до Національного банку інформації про порушення ліквідатором законодавства України чи нормативно-правових актів Національного банку, надання недостовірної звітності, інформації чи її ненадання тощо.

Перевірка діяльності ліквідатора оформляється довідкою про перевірку.

16.4. Національний банк відповідно до Кодексу про адміністративні правопорушення має право накладати штрафи на ліквідатора (керівника ліквідації) та інших осіб, залучених до ліквідації, у разі порушення порядку подання фінансової звітності та ведення бухгалтерського обліку під час ліквідації банку.

Накладання штрафів на ліквідатора (керівника ліквідації), інших відповідальних осіб, залучених до ліквідації, здійснюється в порядку, визначеному Положенням про порядок накладення адміністративних штрафів, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29.12.2001 N 563 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.01.2002 за N 62/6350.

16.5. Правління Національного банку України має право прийняти рішення про припинення повноважень ліквідатора, розірвання укладеного з ним договору і призначення нового ліквідатора в разі:

порушення ліквідатором вимог законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку або умов укладеного з ним договору;

визнання неефективним здійснення ним ліквідаційної процедури;

незавершення ліквідації банку у встановлений термін;

конфлікту інтересів, що став відомий Національному банку;

інших випадках, передбачених законодавством України та договором про ліквідацію банку.

Національний банк зобов'язаний прийняти рішення про припинення повноважень ліквідатора, розірвання укладеного з ним договору в разі непідтвердження кандидатури ліквідатора судом.

У разі прийняття рішення про припинення повноважень ліквідатора одночасно розглядається питання про застосування до нього заходів впливу відповідно до нормативно-правового акта Національного банку про сертифікацію осіб на право здійснення ліквідації банків.

Новий ліквідатор, призначений в установленому законодавством України порядку в строк, установлений постановою Правління Національного банку України про його призначення, приймає від ліквідатора, повноваження якого припинено, майно (активи) за видами об'єктів інвентаризації та документи за списком справ й описами, уключеними до справ, а також уживає заходів щодо їх збереження. Приймання майна (активів) та документів банку оформляється актами про приймання-передавання.

Копії відповідних актів про приймання-передавання майна (активів), документів та описів про прийняте майно (активи) банку новий ліквідатор передає Національному банку.

16.6. Ліквідатор несе відповідальність за всі свої дії відповідно до договору, укладеного з Національним банком, та чинного законодавства України.

Дії ліквідатора можуть бути оскаржені кредиторами, акціонерами/учасниками банку в судовому порядку.

У разі виникнення спорів щодо виплати заборгованості банку його кредиторам кошти не підлягають розподілу між акціонерами (учасниками) до вирішення цих спорів.

17.1. Ліквідатор після вжиття відповідно до законодавства України всіх можливих заходів щодо формування ліквідаційної маси та задоволення вимог кредиторів складає ліквідаційний баланс і звіт ліквідатора. Ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора разом з актами про приймання-передавання документів банку до відповідних архівів, які передавалися ним протягом ліквідаційної процедури, передаються Національному банку.

У разі передавання активів, які залишилися непроданими на момент закінчення ліквідаційної процедури, в управління визначеній Національним банком юридичній особі ліквідатор також додає:

перелік вимог кредиторів, які були включені до переліку (реєстру) вимог кредиторів і залишилися незадоволеними на час завершення ліквідаційної процедури банку;

акт про передавання активів іншій юридичній особі;

копію реєстру акціонерів банку засвідчену реєстратором або копію статуту з усіма змінами, якщо ліквідовується банк, створений у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

17.2. Ліквідатор у своєму звіті відображає проведену роботу щодо продажу та повернення майна (активів) банку з метою задоволення вимог кредиторів, зокрема, зазначає загальний обсяг ліквідаційної маси на початок ліквідаційної процедури за початковим балансом і фактично спрямованої на задоволення вимог кредиторів, загальну суму заборгованості банку перед кредиторами за реєстром вимог кредиторів і суму незадоволених вимог кредиторів на кінець ліквідаційної процедури із зазначенням черги, а також повідомляє про те, що немає непроданого майна (активів), або про те, що майно (активи) передане іншій юридичній особі, і робить висновок про потребу завершення ліквідації банку.

17.3. У ліквідаційному балансі відображаються зобов'язання банку, які залишилися невиконаними, а також активи, передані в управління іншій юридичній особі.

Заборгованість за активними операціями банку, що залишилася непогашеною його боржниками на час складання ліквідаційного балансу і яку ліквідатор визнав відповідно до законодавства України безнадійною, списується в порядку, визначеному в пункті 11.4 глави 11 цього розділу.

Заборгованість боржника банку в разі визнання його банкрутом у встановленому законодавством України порядку ліквідатор під час складання ліквідаційного балансу має право віднести до безнадійної.

У разі передавання ліквідатором активів, які на час закінчення строку ліквідації банку залишилися непроданими, в управління іншій юридичній особі, заборгованість такого боржника може передаватися цій юридичній особі разом з іншими активами та відображатися в ліквідаційному балансі як актив.

Основні засоби або запаси матеріальних цінностей, які відповідно до законодавства України не можуть бути визнані активами, до часу складання ліквідаційного балансу мають бути списані з балансу.

Залишок коштів на накопичувальному рахунку банку, що відображається в ліквідаційному балансі, та залишок готівки в касі мають дорівнювати нулю.

17.4. Комісія Національного банку в строк до 60 днів з дня отримання Національним банком документів приймає рішення про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури.

Після прийняття вищезазначеного рішення ліквідатор подає Національному банку квитанцію органів внутрішніх справ про знищення печаток і штампів банку.

17.5. Після прийняття рішення про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури ліквідатор закриває накопичувальний рахунок банку та надає територіальному управлінню за його місцезнаходженням оригінали установчих документів банку та свідоцтво про державну реєстрацію банку.

17.6. Ліквідатор після прийняття вищезазначеного рішення передає документи банку, які підлягають зберіганню, до відповідних архівів згідно з Переліком документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України, із зазначенням строків зберігання, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 08.12.2004 N 601, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24.12.2004 за N 1646/10245. Акти про приймання-передавання документів банку передаються ліквідатором Національному банку.

17.7. Ліквідація банку вважається завершеною за умов, визначених статтею 98 Закону про банки.

Рішення про виключення банку з Державного реєстру банків приймає Комісія Національного банку.

Територіальне управління не пізніше наступного робочого дня після отримання рішення про виключення банку з Державного реєстру банків зобов'язане в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" звернутися до державного реєстратора для внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення банку як юридичної особи внаслідок його ліквідації.

18.1. Банк може бути ліквідований за рішенням загальних зборів учасників банку за умови отримання на це згоди Національного банку.

Національний банк надає згоду на ліквідацію банку, якщо достатньо ліквідаційної маси для задоволення вимог усіх кредиторів і кандидатура голови ліквідаційної комісії та її членів відповідає вимогам, установленим цим Положенням до ліквідатора та осіб, залучених до ліквідації (а саме пункту 4.2 глави 4 розділу VI цього Положення), та в разі відсутності конфлікту інтересів.

18.2. Для отримання згоди Національного банку на ліквідацію банк подає до Національного банку такі документи:

протокол загальних зборів учасників з рішенням про ліквідацію банку та призначення ліквідаційної комісії, вибір аудиторської фірми для перевірки достовірності та повноти ліквідаційного балансу, затвердження кошторису ліквідаційної комісії (підписаний головою та секретарем зборів і засвідчений печаткою банку);

прогнозний (попередній) перелік вимог кредиторів;

прогнозні розрахунки ліквідаційної маси;

ті, що стосуються інвентаризації активів, зобов'язань, резервів, включаючи обліковане на позабалансових рахунках, затверджені керівниками банку, та врегулювання виявлених розбіжностей, а також пропозиції інвентаризаційної комісії;

звіти суб'єктів оціночної діяльності про оцінку майна (активів);

інформацію про голову та членів ліквідаційної комісії та осіб, залучених до ліквідації банку, відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 глави 4 розділу VI цього Положення.

18.3.

Підрозділ центрального апарату, що здійснює контроль за діяльністю ліквідаторів (у разі потреби разом з іншими підрозділами центрального апарату), розглядає документи для надання згоди Національного банку на ліквідацію банку протягом 30 календарних днів.

18.4. Рішення про надання згоди на ліквідацію банку за рішенням загальних зборів учасників банку приймає Правління Національного банку України.

Національний банк (територіальне управління) доводить до відома банку копію постанови Правління Національного банку України про надання згоди на ліквідацію банку за рішенням загальних зборів учасників не пізніше наступного дня після її прийняття (у день її отримання). Одночасно в банку вилучаються банківська ліцензія та дозвіл на здійснення операцій, які надсилаються до підрозділу центрального апарату, що здійснює функції реєстрації та ліцензування банків.

18.5. Ліквідація банку з ініціативи власників здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про господарські товариства", Законом про банки, з урахуванням вимог цього Положення.

18.6. Керівник ліквідаційної комісії та її члени несуть відповідальність за порушення порядку подання фінансової звітності та ведення бухгалтерського обліку під час ліквідації банку відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення в порядку, визначеному пунктом 16.4 глави 16 розділу VI цього Положення.

18.7. Кошторис витрат ліквідаційної комісії має затверджуватися загальними зборами учасників.

18.8. До пакета документів на виключення банку з Державного реєстру банків, перелік яких установлено пунктами 17.1, 17.2, 17.4 розділу VI цього Положення, має додаватися протокол загальних зборів учасників банку з рішенням про затвердження ліквідаційного балансу та аудиторський висновок з аудиторським звітом про здійснення перевірки повноти та достовірності ліквідаційного балансу.

1. Програма фінансового оздоровлення банку передбачає систему заходів окремого банку, спрямованих на поліпшення його фінансового стану (ліквідності, платоспроможності, достатності капіталу, структури активів, дохідності, рентабельності тощо), а також на усунення порушень, що призвели до скрутного фінансового стану банку.

2. Програма фінансового оздоровлення банку в обов'язковому порядку має містити:

2.1. Аналіз причин, унаслідок яких погіршилися фінансовий стан і платоспроможність банку.

2.2. Прогнозні показники діяльності банку (капітал банку, резерви, економічні нормативи, доходи, прибуток тощо), яких передбачається досягнути після виконання заходів фінансового оздоровлення із щомісячною розбивкою.

2.3. Конкретні заходи (залежно від умов, за яких відбулося погіршення фінансового стану), спрямовані на покращення фінансового стану банку, із зазначенням строків їх виконання та розрахунок економічного ефекту від упровадження кожного заходу, зокрема такі:

розроблення програми капіталізації відповідно до додатка 2 до цього Положення;

реєстрація в установлений строк оголошеного статутного капіталу;

формування в потрібному розмірі резервних фондів та спеціальних резервів під активні операції банків, що встановлені нормативно-правовими актами Національного банку та чинним законодавством України;

диверсифікування активів і пасивів з метою підвищення їх ліквідності;

ліквідація/продаж збиткових філій та частки в дочірніх підприємствах;

проведення інвентаризації активів за станом на перше число наступного місяця після прийняття Комісією Національного банку рішення про погодження програми фінансового оздоровлення та укладення відповідної угоди. За результатами проведеної інвентаризації списання безнадійних до повернення активів за рахунок створених резервів відповідно до чинного законодавства України. Ужиття заходів щодо погашення простроченої дебіторської заборгованості та списання безнадійної дебіторської заборгованості з простроченими термінами позовної давності;

організація роботи щодо оголошення банкрутами боржників банку, які припинили погашення кредитів або сплату відсотків за ними;

забезпечення першочергового погашення заборгованості за вкладами фізичних осіб, строк дії договорів з якими минув;

визначення відповідальних осіб з управління кредитними ризиками за рахунок раціоналізації управління банком у цілому;

проведення переоформлення раніше наданих пільгових кредитів на загальних умовах, які встановлені внутрішніми документами банку, що визначають його кредитну та облікову політику;

ужиття заходів щодо створення та подальшого інтенсивного розвитку внутрішнього аудиту;

унесення потрібних змін до системи управління підрозділами центрального апарату банку та його установами, запровадження прогнозування і планування роботи із залучення та розміщення кредитних ресурсів, забезпечення своєчасного доведення планів і лімітів до відома установ банку;

переорієнтація діяльності банку на прибуткові види операцій;

припинення нарахування та виплати дивідендів акціонерам (учасникам);

припинення викупу власних акцій на період дії програми фінансового оздоровлення;

припинення вкладання коштів у статутні фонди інших юридичних осіб та продаж акцій (часток) у статутних капіталах інших юридичних осіб, що не приносять прибутку або малоприбуткові;

ужиття заходів щодо погашення боргових цінних паперів, що не мають активного ринку, їх емітентами;

продаж (у разі потреби) частини цінних паперів, які мають активний ринок, у тому числі емітованих третіми особами, та державних цінних паперів;

продаж інших активів, які не приносять прибутку, з метою підвищення ліквідності банку;

проведення реструктуризації боргових зобов'язань банку (якщо є прострочені зобов'язання банку перед кредиторами) та реструктуризації капіталу банку (якщо передбачається проведення санації банку інвесторами);

проведення реорганізації банку шляхом приєднання іншого банку (або злиття) або поділу (виділення) з метою виконання вимог Національного банку щодо розміру регулятивного капіталу банку;

інші заходи залежно від конкретних умов, за яких відбулося погіршення фінансового стану банку.

Конкретні вимоги щодо розроблення програми фінансового оздоровлення мають зазначатися в листі з вимогою Національного банку щодо розроблення програми фінансового оздоровлення.

Одночасно з програмою фінансового оздоровлення має подаватися кошторис доходів і витрат (надалі - щокварталу) у цілому по банку та з розподілом за філіями, який має відповідати вимогам абзацу другого пункту 3 додатка 1 до цього Положення.

2.4. Рішення повноважного органу банку про формування обов'язкових резервів на окремому рахунку в Національному банку на час дії програми фінансового оздоровлення.

3. Банк, який працює в умовах дії програми фінансового оздоровлення, має проводити докладний аналіз адміністративно-господарських витрат, складати щоквартальний кошторис доходів і витрат та вживати заходів, що спрямовані на зменшення витрат. Також має проводитися належний аналіз витрат, які фінансуються за рахунок балансового прибутку банку, та вживатися заходи щодо їх зменшення.

Кошторис доходів і витрат складається зі щомісячною розбивкою в розрізі філій. Запланований рівень витрат на поточний квартал має визначатися з урахуванням фактичних витрат за попередній квартал та динаміки співвідношення доходів і витрат і погоджуватися за умови недопущення випереджувального зростання витрат порівняно з доходами.

На період дії програми фінансового оздоровлення банк зобов'язаний подавати кошторис доходів і витрат на розгляд і погодження територіальному управлінню Національного банку (відповідному підрозділу банківського нагляду центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за банком) щокварталу до 15-го числа місяця, що передує плановому періоду. Територіальне управління Національного банку протягом п'яти робочих днів розглядає кошторис і надсилає його разом з висновками Дирекції з банківського регулювання та нагляду Національного банку.

1. Залежно від конкретних причин, що призвели до невиконання нормативних вимог Національного банку щодо рівня капіталу, у програмі капіталізації мають передбачатися:

1.1. Збільшення капіталу банку за рахунок внутрішніх джерел, зокрема таких:

збільшення фондів, резервів, сформованих за рахунок прибутку, нерозподіленого прибутку, витрат банку;

зменшення імобілізації коштів на капітальні вкладення;

зменшення суми відвернень (тобто вкладання коштів у цінні папери, що свідчать про участь у капіталі інших банків та фінансово-кредитних установ у портфелі цінних паперів банку; інвестиції в асоційовані та дочірні установи);

призупинення вкладання коштів на умовах субординованого боргу до інших юридичних осіб.

1.2. Збільшення капіталу банку за рахунок зовнішніх джерел, а саме:

збільшення статутного капіталу;

реорганізація шляхом приєднання іншого банку на умовах філії або до іншого банку на умовах філії, або злиття з іншим банком;

санація (викуп) банку іншими юридичними/фізичними особами або іншим банком (далі - інвестори);

залучення коштів на умовах субординованого боргу;

продаж власних акцій (часток), викуплених у акціонерів (учасників) банку.

1.3. Прогнозні показники діяльності банку на період дії програми капіталізації (на кожну звітну місячну дату) для оцінки реальності плану капіталізації та контролю за його виконанням, а саме:

розмір регулятивного капіталу банку;

нормативи капіталу банку - адекватності регулятивного капіталу банку (Н2), співвідношення регулятивного капіталу до сумарних активів банку (Н3);

інші економічні нормативи якщо виявлено випадки їх порушення (також мають зазначатися заходи, що вживатимуться банком для виправлення цих порушень);

прогнозні баланси (форма 11) та звіти про прибутки та збитки (форма 2-КБ);

інше залежно від проблем банку.

1.4. Строки виконання плану капіталізації за рахунок внутрішніх джерел, що мають установлюватися для банку індивідуально і не перевищувати дванадцяти місяців. Для банків, нагляд за діяльністю яких безпосередньо здійснює відповідний структурний підрозділ банківського нагляду центрального апарату, цей строк може становити до 18 місяців. План капіталізації банку за рахунок внутрішніх джерел має складатися з розбивкою за кварталами та місяцями, збільшення капіталу має бути поступовим і не допускається його збільшення в значних (непропорційних) сумах на кінець установленого періоду за програмою капіталізації банку без обгрунтування причин цього.

1.5. Графіки формування в повному обсязі резервів за активними операціями банку (зокрема, для відшкодування втрат за кредитними операціями банку, під операції з цінними паперами, дебіторську заборгованість), а також прогнозні суми кредитного портфеля, дебіторської заборгованості, портфеля цінних паперів, що класифіковані відповідно до нормативно-правових актів Національного банку.

1.6. Якщо банк передбачає емісію та продаж додаткових акцій, то в програмі капіталізації має міститися інформація про:

розмір збільшення статутного капіталу в результаті додаткової підписки на акції;

номінальну вартість акцій додаткової емісії, їх кількість та суму очікуваних надходжень;

перелік акціонерів (учасників) банку, які підписалися на акції, разом з документами, що характеризують їх фінансовий стан та підтверджують можливість виконання ними своїх зобов'язань перед банком щодо додаткового придбання його акцій;

дату завершення емісії.

Одночасно юридичні та фізичні особи, які бажають придбати або збільшити істотну участь у банку, подають до Національного банку документи для отримання попереднього дозволу в порядку, визначеному нормативно-правовими актами Національного банку.

1.7. Якщо банк планує збільшити капітал шляхом залучення коштів на умовах субординованого боргу, то в програмі капіталізації зазначається сума коштів, яку передбачається залучити, строк та підтвердження інвестора про його наміри та можливості.

1.8. Якщо банк у програмі капіталізації передбачає здійснити реорганізацію шляхом приєднання іншого банку або санацію (викуп) банку інвесторами, то цей захід має відображатися в прогнозному балансі (форма 11) та звіті (прогнозному) про прибутки та збитки (форма 2-КБ) на останню звітну дату після проведення загальних зборів учасників, на яких прийматиметься рішення про затвердження підписки на акції (завершення реорганізації чи санації/викупу банку інвесторами). Також банк має надати Національному банку прогнозний розрахунок економічних нормативів на цю дату.

Крім того, банк подає інші документи для отримання дозволу Національного банку на проведення реорганізації відповідно до нормативно-правових актів Національного банку щодо реорганізації банків.

Якщо банк у програмі капіталізації передбачає здійснити реорганізацію шляхом приєднання до іншого банку або злиття з іншим банком, то вищезазначені документи з прогнозними розрахунками має надати також банк-правонаступник.

Якщо надання пакета документів у повному обсязі призведе до затримки прийняття програми капіталізації, то банк має надати рішення правління та ради банку, що підтверджує обгрунтованість причин цього, з таких питань:

проведення реорганізації та скликання загальних зборів учасників банку для прийняття рішення про реорганізацію (збільшення капіталу банку - у разі реорганізації шляхом приєднання іншого банку);

створення філії (у разі приєднання іншого банку);

інших, що встановлені нормативно-правовими актами Національного банку щодо реорганізації банків. У цьому разі банк зазначає (у проекті угоди) конкретний строк подання повного пакета документів для отримання дозволу Національного банку на проведення реорганізації.

У програмі капіталізації банк зазначає строки надання територіальному управлінню Національного банку (відповідному структурному підрозділу банківського нагляду, що безпосередньо здійснює нагляд за банком) відповідних документів, для контролю за виконанням заходів реорганізації банку, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку щодо реорганізації банку.

1.9. Якщо банк за програмою капіталізації планує санацію/викуп банку інвесторами, то подає до територіального управління (структурного підрозділу банківського нагляду центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за банком) такі документи:

рішення загальних зборів учасників щодо збільшення статутного капіталу банку з метою проведення санації/викупу банку інвесторами (або рішення спостережної ради банку про скликання цих зборів, якщо загальні збори учасників ще не проводилися);

програму санації/викупу банку інвесторами. Програма санації/викупу має містити заходи щодо реструктуризації капіталу та боргів банку, а також підвищення/відновлення платоспроможності банку. Ця програма має затверджуватися загальними зборами (правлінням чи спостережною радою банку, якщо таке право надане його статутом) банку, що підлягає викупу, та уповноваженим органом банку-інвестора, якщо інвестором є інший банк,

або проект програми санації/викупу банку інвесторами, унесений спостережною радою на розгляд загальних зборів банку, що підлягає викупу, та рішення спостережної ради банку про скликання загальних зборів банку з метою розгляду та затвердження цієї програми, якщо загальні збори ще не відбулися;

інформацію про інвесторів банку разом з додаванням документів, що характеризують їх фінансовий стан та підтверджують можливість виконання ними своїх зобов'язань перед банком. Одночасно, якщо інвестор унаслідок санації/викупу банку стає власником істотної участі банку в розмірах, визначених статтею 34 Закону про банки, то він має подати пакет документів для отримання на це письмового дозволу Національного банку.

Також банк в угоді з Національним банком для забезпечення звітності та контролю, що стосуються стану виконання заходів за програмою санації/викупу банку, зазначає строки надання територіальному управлінню Національного банку таких документів:

угоди про переведення боргу між банком та інвесторами, погодженої з кредиторами;

угоди між учасниками банку та інвесторами про перерозподіл акцій (часток, паїв);

угоди між інвесторами і кредиторами про порядок, строк і черговість погашення (відстрочення, переведення) боргу перед кредиторами;

інших документів згідно з чинним законодавством України.

1.10. Строк виконання програми капіталізації за рахунок зовнішніх джерел не повинен перевищувати шести місяців і має грунтуватися на конкретних строках, установлених для виконання заходів програми капіталізації (зокрема, строків щодо дії підписки на акції, залучення капіталу на умовах субординованого боргу, проведення загальних зборів учасників банку-правонаступника з вирішення питання про збільшення капіталу банку шляхом приєднання чи створення банку-правонаступника, шляхом злиття банків та здійснення заходів санації/викупу банку інвесторами).

2. Вимоги щодо оцінки програми капіталізації такі:

2.1. План капіталізації, прийнятий банком, має забезпечувати формування регулятивного капіталу банку (Н1) у розмірі, установленому нормативно-правовими актами Національного банку, та дотримання нормативів адекватності регулятивного капіталу (Н2) та співвідношення регулятивного капіталу до сумарних активів (Н3) з одночасним дотриманням інших економічних нормативів та приведенням інших показників діяльності банку у відповідність до вимог нормативно-правових актів Національного банку.

2.2. Якщо регулятивний капітал банку менший за його статутний капітал, то відновлення рівня регулятивного капіталу банку в розмірі цієї різниці має здійснюватися за рахунок внутрішніх джерел коштів банку (прибутку, нерозподіленого прибутку тощо).

2.3. Реорганізація банку не повинна призвести до створення ситуації, яка б загрожувала інтересам кредиторів і вкладників банку; банк-правонаступник після реорганізації повинен дотримуватися економічних нормативів, що встановлені Національним банком.

2.4. Санація/викуп банку інвесторами має забезпечувати формування регулятивного капіталу банку в розмірі, установленому Національним банком, а також виконання нормативів адекватності регулятивного капіталу (Н2) та співвідношення регулятивного капіталу до сумарних активів (Н3), погашення вимог кредиторів і приведення діяльності банку у відповідність до вимог нормативно-правових актів Національного банку.

2.5. Акціонери (учасники) та інвестори банку, що внаслідок виконання програми капіталізації є власниками істотної участі, мають отримати на це письмовий дозвіл Національного банку.

2.6. План капіталізації має бути погоджений правлінням та спостережною радою банку. В угоді з банком має бути застереження Національного банку про те, що невиконання планових завдань, які суперечать виконанню завдань програми, загрожує інтересам кредиторів і вкладників і є підставою для застосування адекватних заходів впливу, у тому числі усунення з посад голови та членів ради і правління банку.

3. Якщо програма капіталізації розроблена банком у зв'язку з невиконанням нормативів адекватності регулятивного капіталу (Н2) і співвідношення регулятивного капіталу до сумарних активів (Н3), то її подання Національному банку, розгляд і затвердження Національним банком здійснюються відповідно до додатка 1 до цього Положення в складі програми фінансового оздоровлення.

У разі виникнення ускладнень під час погодження Національним банком програми капіталізації (зокрема банку, що не дотримується нормативів адекватності регулятивного капіталу (Н2) і співвідношення регулятивного капіталу до сумарних активів (Н3), або в зв'язку з реорганізацією банку) керівник територіального управління (керівник служби банківського нагляду або заступник голови - куратор служби банківського нагляду) Національного банку може прийняти рішення про внесення на розгляд Комісії Національного банку при територіальному управлінні (Комісії Національного банку) питання про погодження програми капіталізації цього банку.

4. Контроль за виконанням програми капіталізації має здійснюватися щомісяця за формою, визначеною в додатку 4 до цього Положення, та на підставі:

статистичної звітності банку, що встановлена нормативно-правовими актами Національного банку;

інформації та документів, надання яких передбачене в програмі капіталізації (угоді банка з Національним банком);

результатів інспекційної перевірки, у тому числі позапланової.

У разі отримання банком під час здійснення підписки на акції повідомлення про те, що деякі інвестори відкликали своє рішення про купівлю акцій, банк повинен негайно повідомити про це територіальне управління (відповідний структурний підрозділ банківського нагляду, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку) Національного банку та внести зміни до програми капіталізації і письмової угоди щодо прийнятої програми капіталізації.

5. У разі невиконання банком програми капіталізації територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ банківського нагляду центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку) може вимагати від банку в разі потреби надання у визначений строк письмових пояснень про причини невиконання програми капіталізації або прийняти (внести на розгляд Комісії Національного банку) рішення про відміну дії програми капіталізації (розірвання угоди з банком), або надати обгрунтовані пропозиції щодо застосування до банку жорсткіших заходів впливу.