Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства

а) рівень активів з негативною класифікацією (3) становить 20 і більше відсотків від загальної суми активів за якими має оцінюватися ризик та формуватися страховий резерв згідно з нормативно-правовими актами Національного банку;

(3) Рівень активів з негативною класифікацією визначається відповідно до Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 N 368 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.09.2001 за N 841/6032, із змінами.

б) загальна сума недосформованих резервів на покриття можливих збитків за активними операціями банків (за кредитними операціями, за операціями з цінними паперами, за дебіторською заборгованістю, за простроченими понад 30 днів та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями, за коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах) з часу введення Національним банком вимоги щодо формування відповідного резерву в повному обсязі становить понад 40 відсотків від загальної розрахункової суми резерву за активними операціями;

в) надмірна величина валютного ризику (постійне порушення банком нормативу загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції або використання позабалансових валютних інструментів для збільшення, а не для зменшення валютних позицій, якщо таке збільшення за рахунок позабалансових валютних інструментів становить понад 50 відсотків від загального обсягу дозволеної позиції);

г) надмірна величина ризику концентрації (сукупна величина заборгованості банку, що розрахована за алгоритмом нормативу максимального сукупного розміру кредитів гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10) щодо підприємств однієї галузі (або одного виду економічної діяльності) становить понад 200 відсотків регулятивного капіталу банку);

ґ) підстави для надання кредитів та здійснення активних операцій, а також рівень контролю за ними є недостатніми;

д) здійснення операцій з інсайдерами (пов'язаними особами банку) на умовах, що сприятливіші за звичайні 4.

4 Поняття інсайдерів та умов, що сприятливіші за звичайні, застосовуються відповідно до Інструкції про порядок регулювання діяльності банків, затвердженої постановою Правління Національного банку від 28.08.2001 N 368.

е) надання кредиту (або здійснення вкладень у боргові цінні папери) у розмірі, що перевищує встановлений норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), без наявності забезпечення кредиту безумовним зобов'язанням або грошовим покриттям.

3.3. Рішення про видачу розпорядження Національного банку щодо встановлення для банків підвищених економічних нормативів приймається за обгрунтованими пропозиціями територіальних управлінь Національного банку (або відповідного структурного підрозділу банківського нагляду центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за банком).

У разі отримання пропозицій від територіального управління Національного банку відповідний структурний підрозділ банківського нагляду центрального апарату протягом десяти днів розглядає їх та за потреби готує обгрунтовані висновки для подання на розгляд Правління Національного банку.

3.4. Протягом трьох днів після прийняття постанови Правління Національного банку щодо встановлення підвищених значень економічних нормативів відповідний структурний підрозділ банківського нагляду центрального апарату повідомляє відповідне територіальне управління та банк про застосований захід впливу. Через 10 календарних днів після часу прийняття Національним банком відповідного рішення підвищені значення економічних нормативів набирають чинності та стають обов'язковими для їх виконання.

3.5. У разі недотримання банком установлених підвищених значень економічних нормативів розглядається питання щодо застосування адекватних заходів впливу згідно з цим Положенням.

4.1. У разі здійснення банком окремих операцій з підвищеним рівнем ризику, що можуть загрожувати інтересам кредиторів і вкладників, що підтверджується результатами планової або позапланової інспекційної перевірки, Національний банк може видати розпорядження банку щодо підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами, яке полягає в установленні підвищеного розміру відрахувань до резервів (коефіцієнта резервування) під ці активні операції або при розрахунку суми резервів ураховується лише першокласне забезпечення за кредитними операціями банку.

4.2. Цей захід впливу застосовується до банків, що є добре капіталізованими, достатньо капіталізованими або недокапіталізованими, однак не дотримуються вимог нормативно-правових актів Національного банку щодо порядку класифікації активних операцій, у тому числі:

неподання на вимогу уповноважених працівників Національного банку документів або інформації для перевірки достовірності оцінки фінансового стану (кредитоспроможності) позичальників/контрагентів банку, правильності їх класифікації та достатності резервів під активні операції;

надання недостовірної інформації та звітності, ненадання або несвоєчасне їх надання;

невиправлення звітності в порядку, установленому Національним банком;

недотримання нормативів кредитного ризику;

невиконання в установлений строк вимог Національного банку щодо усунення порушень.

4.3. Розпорядження про підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами видається у формі постанови Правління Національного банку.

5.1. Національний банк може видати розпорядження щодо обмеження, зупинення чи припинення проведення окремих видів здійснюваних банком операцій (визначені в статті 47 Закону про банки) з високим рівнем ризику.

Розпорядження щодо обмеження, зупинення чи припинення окремих видів здійснюваних банком операцій з високим рівнем ризику видається у формі рішення Комісії Національного банку або Комісії при територіальному управлінні Національного банку.

Комісія при територіальному управлінні Національного банку має право обмежувати, зупиняти чи припиняти здійснення окремих видів операцій банків у межах повноважень, визначених відповідним рішенням Комісії Національного банку.

Розпорядження щодо припинення банківських операцій (пункти 2-3 частини першої статті 47 Закону про банки видається іншим юридичним особам (крім банків), що здійснюють ці операції на підставі ліцензії на здійснення окремих банківських операцій.

Високий рівень ризику здійснюваних банком операцій при видачі розпорядження Національного банку про обмеження, зупинення чи припинення окремих видів здійснюваних банком операцій з високим рівнем ризику визначається за оцінкою (класифікацією) активів відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з урахуванням результатів безвиїзного нагляду та інспекційної перевірки (планової та позапланової).

5.2. Рішення щодо обмеження, зупинення чи припинення окремих видів здійснюваних банком операцій приймається в разі здійснення банком операцій з високим рівнем ризику або операцій, подальше здійснення яких є ризиковим і створюватиме загрозу інтересам кредиторів і вкладників, у тому числі в таких випадках:

установлення процентних ставок та комісійних винагород на рівні, що є нижчим від собівартості банківських послуг у цьому банку;

надходжень банку недостатньо для підтримання на потрібному рівні регулятивного капіталу, забезпечення формування резервів під активні операції та покриття збитків банку;

проведення операцій за незареєстрованими Національним банком кореспондентськими рахунками банків;

порушення економічних нормативів, установлених Національним банком;

недотримання ліцензійних вимог та спеціальних вимог щодо отримання банками письмового дозволу Національного банку на виконання окремих операцій, що встановлені нормативно-правовими актами Національного банку щодо окремих операцій (у тому числі недотримання банком ліцензійних вимог стосовно розміру регулятивного капіталу банку, потрібного для здійснення відповідних операцій);

порушення умов, на підставі яких була надана банківська ліцензія/письмовий дозвіл;

недоформування резервів під активні операції банків у необхідному розмірі (відповідно до нормативно-правових актів Національного банку);

здійснення без письмового дозволу Національного банку операцій, які вимагають отримання такого письмового дозволу;

недотримання вимог нормативно-правових актів Національного банку щодо складання та надання звітності;

надання недостовірної інформації та звітності, що встановлені нормативно-правовими актами Національного банку, ненадання або несвоєчасне їх надання, у тому числі інформації щодо підстав виключення сум кредитів, забезпечених безумовним зобов'язанням або грошовим покриттям під час розрахунку нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), що встановлений у главі 2 розділу VI Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 N 368 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.09.2001 за N 841/6032, із змінами (далі - Інструкція про порядок регулювання діяльності банків);

неподання документів на письмову вимогу уповноважених працівників Національного банку, приховування рахунків, документів, активів тощо;

невиконання в установлений строк вимог Національного банку щодо усунення порушень у діяльності банку;

невиправлення звітності в порядку, установленому Національним банком;

допущення банком недобросовісної конкуренції щодо здійснення тих чи інших операцій;

недотримання вимог банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом;

порушення банком порядку формування обов'язкових резервів три звітних періоди резервування поспіль протягом календарного року;

недотримання банком більше ніж 30 разів (уключаючи вихідні або святкові дні) визначеного Національним банком щоденного на початок операційного дня залишку коштів на кореспондентському рахунку банку в Національному банку протягом трьох звітних періодів резервування поспіль;

неперерахування банком коштів обов'язкових резервів у повному обсязі на окремий рахунок у Національному банку протягом трьох робочих днів після набрання чинності рішенням Національного банку щодо формування і зберігання коштів обов'язкових резервів на окремому рахунку в Національному банку;

неперерахування банком протягом трьох робочих днів після закінчення звітного періоду резервування на окремий рахунок, відкритий у Національному банку, суми коштів обов'язкового резервування відповідно до встановлених нормативів у разі зростання обсягів залучених банком коштів порівняно із попереднім звітним періодом резервування;

здійснення філією (іншим відокремленим підрозділом банку) операцій з порушенням вимог нормативно-правових актів Національного банку, у тому числі здійснення операцій без правових підстав.

У разі порушення банком вимог частин першої та другої статті 2 Закону України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" щодо обов'язкової участі банку в Фонді або несплати, або несвоєчасної сплати зборів до Фонду (якщо Фонд звернувся до Національного банку про застосування заходів впливу у зв'язку з допущенням банком цього порушення) Комісія Національного банку (Комісія Національного банку при територіальному управлінні) може прийняти рішення про обмеження або зупинення операцій з приймання вкладів (депозитів) фізичних осіб.

У разі здійснення банком операцій з високим рівнем ризику, які призвели до погіршення якості активів (у тому числі негативно класифіковані активи становлять 10 відсотків і більше від загальної суми кредитного портфеля, дебіторської заборгованості, портфеля цінних паперів та коштів, що містяться на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках), збитків за результатами фінансового року, систематичного (більше двох разів протягом місяця) порушення нормативу миттєвої ліквідності (Н4), Національний банк має право прийняти рішення про обмеження операцій у вигляді встановлення вимоги щодо:

вкладання банком коштів у розмірі, передбаченому абзацами чотирнадцятим, п'ятнадцятим та шістнадцятим пункту 2.3 глави 2 розділу II цього Положення, у безризикові активи (депозитні сертифікати Національного банку за умови їх розміщення Національним банком та державні цінні папери). У день придбання банком державних цінних паперів Національний банк на час дії рішення про обмеження активних операцій здійснює їх блокування на рахунках у цінних паперах банку за безумовною операцією в депозитарії державних цінних паперів Національного банку;

або заборони на здійснення банком активних операцій з пов'язаними особами (інсайдерами) банку.

5.3. У разі отримання банком рішення Комісії Національного банку (Комісії при територіальному управлінні Національного банку) щодо припинення здійснення окремого виду операцій банк утрачає право на їх здійснення.

Якщо здійснення банком цього виду операцій передбачає відповідно до Закону про банки та нормативно-правових актів Національного банку отримання письмового дозволу Національного банку, то одночасно втрачає чинність письмовий дозвіл Національного банку в частині здійснення цього виду операцій.

У цьому випадку банк зобов'язаний у триденний строк повернути територіальному управлінню Національного банку раніше отриманий письмовий дозвіл на здійснення операцій для заміни на письмовий дозвіл з іншим переліком операцій.

Отримання банком рішення Комісії Національного банку (Комісії при територіальному управлінні Національного банку) про припинення здійснення окремих видів операцій є підставою для розірвання банком відповідних договорів на здійснення цих операцій.

5.4. У разі отримання банком рішення Комісії Національного банку (Комісії Національного банку при територіальному управлінні) щодо зупинення (обмеження) здійснення окремого виду операцій банк:

а) з часу отримання цього рішення втрачає право на здійснення цих операцій на строк, визначений цим рішенням;

б) утрачає право на збільшення обсягу цих операцій (забороняється укладення нових договорів або продовження строку діючих) з часу отримання цього рішення;

в) одночасно забезпечує здійснення операцій згідно з договорами, що укладені ним до дня отримання зазначеного рішення.

Обсяг обмежень щодо здійснення банком окремих видів операцій визначається органом, який приймає рішення про зупинення (обмеження) здійснення окремих видів операцій.

5.5. У разі прийняття Комісією Національного банку рішення про обмеження, зупинення чи припинення здійснення банком окремих видів операцій відповідне територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ банківського нагляду центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за банком) у день отримання цього рішення зобов'язане:

забезпечити отримання банком цього рішення під розписку його уповноваженого представника;

повідомити в одноденний строк територіальні управління Національного банку за місцезнаходженням філій цього банку про прийняте рішення.

5.6. Якщо Комісія при територіальному управлінні Національного банку прийняла рішення про обмеження, зупинення чи припинення здійснення банком окремих видів операцій, то територіальне управління Національного банку в день його прийняття зобов'язане:

забезпечити отримання банком цього рішення під розписку його уповноваженого представника;

повідомити в одноденний строк територіальні управління Національного банку за місцезнаходженням філій цього банку про прийняте рішення та встановлені вимоги до банку стосовно внесення відповідних змін у дозволи, які надані його філіям;

повідомити про прийняте рішення Генеральний департамент банківського нагляду та Департамент реєстрації та ліцензування банків Національного банку. Крім того, територіальне управління Національного банку зобов'язане протягом трьох днів надіслати копію прийнятого рішення Департаменту реєстрації та ліцензування банків Національного банку на паперових носіях.

5.7. Якщо банк відмовився отримати рішення Комісії Національного банку (Комісії при територіальному управлінні Національного банку) щодо обмеження, зупинення чи припинення окремих видів здійснюваних ним операцій, то на супровідному документі та його копії робиться відповідна відмітка про це із зазначенням дати та прізвища відповідального представника банку. У такому разі рішення Національного банку надсилається банку спецзв'язком.

Після закінчення строку, на який було зупинено (обмежено) окремі види здійснюваних банком операцій, банк має право відновити здійснення цих операцій у повному обсязі, якщо Національний банк не прийняв рішення про продовження зупинення (обмеження) окремих видів здійснюваних банком операцій.

5.8. У разі усунення банком порушень Комісія Національного банку (або Комісія при територіальному управлінні Національного банку) може приймати рішення про дострокове скасування рішення про зупинення (обмеження) окремих видів здійснюваних банком операцій за поданням відповідного територіального управління Національного банку (Генерального департаменту банківського нагляду). Якщо таке рішення прийняте Комісією при територіальному управлінні Національного банку, то територіальне управління в день його прийняття зобов'язане повідомити про це банк, Генеральний департамент банківського нагляду та Департамент реєстрації та ліцензування банків Національного банку згідно з порядком, визначеним у пункті 5.6 глави 5 розділу III цього Положення.

5.9. Територіальні управління та відповідні підрозділи банківського нагляду Національного банку зобов'язані вести постійний контроль за дотриманням банком (у тому числі його філіями) вимог Національного банку щодо обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів банківських операцій.

За 10 днів до закінчення строку дії рішення про зупинення (обмеження) окремих видів здійснюваних банком операцій територіальне управління Національного банку (Генеральний департамент банківського нагляду) надає Комісії Національного банку при територіальному управлінні (або Комісії Національного банку) інформацію про усунення банком порушень і пропозиції щодо подальшої його діяльності.

У разі невиправлення банком порушень у строк, на який зупинено (обмежено) окремий вид операцій, що здійснюється банком, Комісія Національного банку (або Комісія Національного банку при територіальному управлінні) приймає відповідне рішення щодо застосування до банку інших жорсткіших заходів впливу.

5.10. Якщо банк не припинив або не зупинив проведення окремих видів операцій (чи не обмежив їх проведення), здійснення яких рішенням Національного банку зупинено (обмежено, припинено), або не виправив порушення в строк, на який зупинено (обмежено) ці операції, то Національний банк має застосувати до нього інші жорсткіші заходи впливу.

5.11. У разі здійснення банком операцій з валютними цінностями з високим рівнем ризику структурний підрозділ Національного банку, який здійснював перевірку, надає пропозиції щодо припинення операцій з валютними цінностями та припинення дії письмового дозволу Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями на ім'я керівника Генерального департаменту банківського нагляду.

5.12. Якщо Комісія Національного банку (Комісія Національного банку при територіальному управлінні) прийняла рішення про припинення операцій з валютними цінностями та припинення дії письмового дозволу Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями, то банк зобов'язаний протягом трьох робочих днів після отримання цього рішення надати Національному банку інформацію про кредиторську і дебіторську заборгованість (реквізити кредитора (дебітора), сума, код валюти, балансовий рахунок, на якому обліковується заборгованість, вид заборгованості).

5.13. У разі прийняття Комісією Національного банку (Комісією Національного банку при територіальному управлінні) рішення про припинення операцій з валютними цінностями та припинення письмового дозволу Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями банк зобов'язаний ужити таких заходів:

а) у день отримання зазначеного рішення припинити здійснення відповідних операцій та в триденний строк повернути Національному банку раніше отриманий письмовий дозвіл Національного банку для заміни на письмовий дозвіл з іншим переліком операцій. Територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ банківського нагляду центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку) має забезпечити отримання цього рішення в день його прийняття (отримання);

б) протягом одного операційного дня повідомити всі банки-кореспонденти про факт втрати чинності письмового дозволу Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями, одночасно надіслати до банків-кореспондентів офіційні заяви про закриття кореспондентських рахунків банку в іноземній валюті та кореспондентських рахунків, відкритих у цьому банку;

в) у місячний строк провести роботу щодо закриття рахунків НОСТРО в банках-кореспондентах і рахунків ЛОРО іноземних банків-кореспондентів і припинити кореспондентські відносини з ними;

Після закриття кореспондентських рахунків повернути територіальному управлінню Національного банку документ, що підтверджує присвоєння реєстраційного номера;

г) протягом трьох робочих днів з дня отримання рішення надіслати повідомлення банкам-кореспондентам про необхідність надання розпорядження про перерахування коштів з їх кореспондентських рахунків (відкритих у цьому банку) та розпорядження про перерахування коштів з кореспондентських рахунків банку (відкритих у банках-кореспондентах) на кореспондентський рахунок, відкритий у самостійно обраному уповноваженому банку України.

Угоду про встановлення кореспондентських відносин з обраним уповноваженим банком подати для узгодження до відповідного департаменту Національного банку в триденний строк із дня отримання рішення про припинення зазначеного письмового дозволу;

ґ) протягом п'яти робочих днів повідомити клієнтів банку про припинення письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями та про необхідність закриття ними рахунків в іноземній валюті, а нерезидентів повідомити про необхідність закриття рахунків у грошовій одиниці України;

д) закрити рахунки клієнтів в іноземній валюті та нерезидентів у грошовій одиниці України (поточні, депозитні (вкладні) тощо), при цьому інкасація валютних коштів має здійснюватися лише для виконання операцій, передбачених цією главою;

е) закрити належні банку пункти обміну іноземних валют і повідомити юридичних осіб (з якими укладено агентські угоди про відкриття пунктів обміну іноземних валют) про припинення письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями та закінчення строку дії зазначеної угоди, а також закрити належні йому пункти обміну іноземних валют.

Територіальне управління Національного банку зобов'язане скасувати надані банку реєстраційні свідоцтва на відкриття належних банку пунктів обміну іноземних валют і тих, що працювали на підставі агентських угод, а також встановити контроль за припиненням їх діяльності. Крім того, територіальне управління Національного банку зобов'язане повідомити про скасування реєстраційних свідоцтв на відкриття пунктів обміну іноземних валют, що працювали на підставі агентських угод, органи державної податкової адміністрації (інспекції) за місцем реєстрації цих юридичних осіб;

є) ужити заходів щодо припинення валютних операцій власними дирекціями, філіями, іншими відокремленими підрозділами банку з передаванням залишків коштів за їх рахунками на баланс уповноваженого банку;

ж) припинити надання гарантій, поручительств та інших зобов'язань за третіх осіб, виконання яких передбачається в іноземній валюті;

з) припинити нові емісії в іноземній валюті власних цінних паперів (сертифікатів, векселів тощо), пластикових карток (у тому числі платіжних карток міжнародних платіжних систем, емітованих у гривнях), чеків;

и) забезпечити повернення коштів власникам вкладів, депозитів тощо, здійснених в іноземній валюті. Зазначені кошти можуть бути повернуті як у валюті вкладу, внеску, депозиту тощо, так і в грошовій одиниці України за бажанням клієнтів;

і) ужити заходів щодо погашення простроченої дебіторської заборгованості в іноземній валюті;

ї) ужити заходів щодо повернення наданих банком кредитів в іноземній валюті (насамперед пролонгованих і прострочених), а також кредитів, наданих банку резидентами та нерезидентами. У зв'язку з цим уповноважені банки мають передбачати в кредитних угодах обов'язкову умову щодо повернення таких кредитів у разі припинення дії зазначеного письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями.

За наявності рахунків, на яких обліковується заборгованість за наданими клієнтам кредитами в іноземній валюті, банк повинен перевести їх до тих уповноважених банків, до яких клієнти перейшли на обслуговування (на підставі договорів, укладених банком з цими уповноваженими банками та/або за потреби - з банками-кредиторами), і протягом 90 днів провести переговори з уповноваженими банками про продаж їм цих кредитних коштів.

Продаж кредитних коштів має бути завершено в строк до 90 днів з початку переговорів.

6.1. Розпорядження Національного банку щодо заборони надавання бланкових (незабезпечених) кредитів може видаватися:

банкам, у яких обсяг негативно класифікованих активів перевищує 10 відсотків суми активів, за якими мають оцінюватися ризики та формуватися страхові резерви;

недокапіталізованим банкам, що не сформували резерви під кредитні ризики та інші активні операції в достатньому обсязі;

значно недокапіталізованим та критично недокапіталізованим банкам.

6.2. Рішення про заборону надавати бланкові кредити приймає Комісія Національного банку за результатами планової або позапланової інспекційної перевірки та на підставі пропозицій відповідних територіальних управлінь Національного банку (підрозділу банківського нагляду центрального апарату управління, що безпосередньо здійснює нагляд за банком) та Генерального департаменту банківського нагляду.

7.1. Національний банк має право накладати на банки штрафи в розмірі не більше ніж один відсоток від суми зареєстрованого статутного фонду в разі допущення ними порушень, зокрема таких: порушення порядку, строків і технології виконання операцій, що встановлені нормативно-правовими актами Національного банку;

неподання документів на письмову вимогу вповноважених працівників Національного банку, а також приховування рахунків, документів, активів тощо;

подання недостовірної інформації та звітності, що встановлені нормативно-правовими актами Національного банку, а також неподання або несвоєчасне їх подання;

невиправлення звітності в порядку, установленому Національним банком,

недотримання банком нормативу обов'язкового резервування протягом календарного року;

порушення економічних нормативів регулювання діяльності банків;

невиконання (неналежне виконання) вимог банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом;

порушення вимог нормативно-правових актів Національного банку щодо залучення коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку та дострокового його погашення;

7.2. Штраф за порушення порядку, строків і технології виконання банківських операцій, що встановлені нормативно-правовими актами Національного банку, накладається на банки:

за перше порушення протягом календарного року - у розмірі 0,01 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку (також може застосовуватися письмове застереження щодо потреби усунунення допущеного порушення);

за друге однотипне порушення протягом календарного року - у розмірі 0,05 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку;

за третє і подальші однотипні порушення протягом календарного року - у розмірі 0,1 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку.

Загальна сума штрафів за однотипні порушення порядку, строків і технології виконання банківських операцій, що встановлені нормативно-правовими актами Національного банку, що нарахована за місяць (у якому допущені порушення), не може становити більше ніж один відсоток від суми зареєстрованого статутного фонду банку.

7.3. Штраф за неподання документів на письмову вимогу вповноважених працівників Національного банку, а також приховування рахунків, документів, активів тощо накладається на банки:

за перше порушення протягом календарного року - у розмірі 0,05 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку;

за друге і подальші порушення протягом календарного року - у розмірі 0,1 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку.

Загальна сума штрафів за неподання документів на письмову вимогу вповноважених працівників Національного банку, а також приховування рахунків, документів, активів тощо, що нарахована за місяць (в якому допущені порушення), не може становити більше ніж один відсоток від суми зареєстрованого статутного фонду.

7.4. Штраф за подання недостовірної інформації та звітності, що встановлені нормативно-правовими актами Національного банку, а також неподання або несвоєчасне їх подання накладається на банки:

за перше порушення протягом календарного року - у розмірі 0,01 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку;

за друге порушення протягом календарного року - у розмірі 0,02 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку;

за третє і подальші порушення протягом календарного року - у розмірі 0,05 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку.

Загальна сума штрафів за подання недостовірної інформації та звітності, що встановлені нормативно-правовими актами Національного банку, а також неподання або несвоєчасне їх подання, що нарахована за місяць (в якому допущені порушення), не може становити більше ніж один відсоток від суми зареєстрованого статутного фонду банку.

7.5. Штраф за невиправлення звітності в порядку, встановленому Національним банком, накладається на банки:

за перше порушення протягом календарного року - у розмірі 0,03 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку;

за друге і подальші порушення протягом календарного року - у розмірі 0,05 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку.

Загальна сума штрафів за невиправлення звітності у порядку, встановленому Національним банком, що нарахована за місяць (у якому допущені порушення), не може становити більше ніж один відсоток від суми зареєстрованого статутного фонду.

7.6. Штраф за недотримання банком нормативу обов'язкового резервування протягом півріччя накладається на банки за другий випадок порушення в розмірі ставки "овернайт" під забезпечення від суми недорезервування, але не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку.

7.7. Штрафи за кожний випадок порушення економічних нормативів накладаються на банки:

а) за щоденне порушення нормативу максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10).

Накладення штрафу за порушення цього нормативу здійснюється за кожен випадок його порушення, допущений у звітному місяці;

б) за порушення таких нормативів, що розраховуються за середньозваженою величиною за місяць:

нормативів ліквідності (Н4, Н5, Н6);

нормативів інвестування (Н11, Н12);

нормативу ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції (Н13), у тому числі довгої відкритої валютної позиції (Н13-1) та короткої відкритої валютної позиції (Н13-2).

За нормативами, які розраховуються на підставі середньозваженої величини за місяць, одним порушенням уважається порушення нормативів, що розраховуються як середньозважена величина за місяць.

7.8. Штраф за щоденне порушення нормативу максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10), накладається на банки в таких розмірах:

за перше порушення протягом календарного року - у розмірі 0,1 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку;

за друге порушення протягом календарного року - у розмірі 0,2 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку;

за третє і подальші порушення протягом календарного року - у розмірі 0,5 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку.

7.9. Штраф за порушення нормативів миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5), короткострокової ліквідності (Н6), що розраховуються як середньозважена величина за місяць, накладається на банки в таких розмірах (окремо за кожним нормативом):

за перше порушення протягом календарного року - в розмірі 0,05 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку;

за друге порушення протягом календарного року - в розмірі 0,1 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку;

за третє і подальші порушення протягом календарного року - в розмірі 0,5 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку.

Загальна сума штрафів за порушення нормативів ліквідності, що нарахована за місяць (в якому допущені порушення), не може становити більше ніж один відсоток від суми зареєстрованого статутного фонду банку.

7.10. Штраф за порушення нормативів інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11) і загальної суми інвестування (Н12), що розраховуються як середньозважена величина за місяць, накладається на банки в таких розмірах (окремо за кожним нормативом):

за перше порушення протягом календарного року - в розмірі 0,1 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку;

за друге порушення протягом календарного року - в розмірі 0,2 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку;

за третє і подальші порушення протягом календарного року - в розмірі 0,5 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку.

Загальна сума штрафів за порушення нормативів інвестування, що нарахована за місяць (в якому допущені порушення), не може становити більше ніж один відсоток від суми зареєстрованого статутного фонду.

7.11. Штраф за порушення нормативу ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції (Н13), у тому числі короткої відкритої валютної позиції (Н13-2), що розраховуються як середньоарифметична величина за місяць, накладається на банки в таких розмірах:

за перше порушення протягом календарного року - в розмірі 0,1 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку;

за друге порушення протягом календарного року - в розмірі 0,2 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку;

за третє і подальші порушення протягом календарного року - в розмірі 0,5 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку.

Штраф за порушення нормативу ризику довгої відкритої валютної позиції (Н13-1) накладається на банки в таких розмірах:

за перше порушення протягом календарного року - в розмірі 0,05 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку;

за друге порушення протягом календарного року - в розмірі 0,1 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку;

за третє і подальші порушення протягом календарного року - в розмірі 0,2 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку.

Загальна сума штрафів за порушення нормативу ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції (Н13), у тому числі довгої відкритої валютної позиції (Н13-1) та короткої відкритої валютної позиції (Н13-2), що нарахована за місяць (у якому допущені порушення), не може становити більше ніж один відсоток від суми зареєстрованого статутного фонду банку.

7.12. Штраф за невиконання (неналежне виконання) банками вимог банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, накладається на банки за кожне порушення в розмірі 0,01 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку.

Загальна сума штрафів за однотипні порушення, виявлені перевіркою, не може становити більше ніж 1 відсоток від суми зареєстрованого статутного фонду.

7.13. Штраф за порушення вимог щодо порядку залучення коштів на умовах субординованого боргу або його дострокового повернення, визначених у розділі III Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, накладається на банки в розмірі 0,1 відсотка від розміру зареєстрованого статутного фонду банку.

7.14. Розрахунок суми штрафів здійснюється за кожним фактом допущених порушень, що зазначені в цій главі, а накладення штрафів за ці порушення здійснюється протягом шести місяців з дня виявлення порушення.

7.15. Рішення про накладення штрафів на банки приймає Комісія Національного банку або Комісія Національного банку при територіальному управлінні (у межах повноважень, визначених відповідним рішенням Комісії Національного банку).

Рішення Комісії Національного банку (Комісії Національного банку при територіальному управлінні) про накладення штрафу на банк має містити перелік виявлених порушень з посиланням на нормативно-правові акти Національного банку та документи, що підтверджують факт порушення.

Рішення Комісії Національного банку про накладення штрафу на банк надсилається відповідному територіальному управлінню Національного банку не пізніше наступного робочого дня після його прийняття.

7.16. Територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ банківського нагляду центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за банком) протягом п'яти робочих днів з дня отримання (прийняття) рішення Комісії Національного банку (або рішення Комісії Національного банку при територіальному управлінні) про накладення штрафу має надіслати банку це рішення із супровідним листом, що містить розрахунок суми штрафу та пропозицію до банку-порушника про добровільну сплату нарахованої суми штрафу протягом трьох робочих днів, починаючи з наступного дня після отримання банком цього рішення.

Якщо нараховану суму штрафу не буде перераховано банком-порушником у зазначений строк, то штраф стягується шляхом подання відповідним територіальним управлінням Національного банку (юридичною службою центрального апарату) до господарського суду позовної заяви.

7.17. Штрафи не накладаються на банки, що є критично недокапіталізованими.

7.18. У разі незастосування штрафів з метою забезпечення виправлення ситуації або запобігання подальшим порушенням чи подальшій втраті банком своїх активів Національний банк має застосовувати інші адекватні (більш жорсткі) заходи впливу відповідно до статті 73 Закону про банки та в порядку, визначеному цим Положенням.

Штрафні санкції до банку можуть не застосовуватися в таких випадках:

а) якщо застосування штрафів не вплинуло на усунення банком порушень економічних нормативів та якщо такі порушення відбуваються систематично, а саме:

економічні нормативи, що розраховуються за середньозваженою величиною за місяць, порушуються протягом чотирьох місяців поспіль або шість разів протягом календарного року;

економічні нормативи, які розраховуються за кожний випадок порушення, порушуються щодня протягом місяця або через певний проміжок часу протягом чотирьох місяців;

б) якщо стягнення штрафу спричинить суттєве погіршення фінансового стану банку - неспроможність банку своєчасно виконувати зобов'язання перед своїми клієнтами або загрозу інтересам вкладників і кредиторів;

в) за третє та подальші порушення в поточному році порядку, строків і технології виконання банківських операцій, що встановлені нормативно-правовими актами Національного банку щодо одного виду банківської операції;

г) за повторне та подальші в поточному році випадки подання недостовірної інформації та звітності, що встановлені нормативно-правовими актами Національного банку, а також неподання або несвоєчасне їх подання - щодо однієї і тієї самої форми звітності чи інформації або невиправлення звітності в порядку, установленому Національним банком.

7.19. Про доцільність незастосування такого заходу впливу, як накладення штрафу (або розстрочення чи відстрочення строку сплати штрафу) територіальне управління Національного банку (структурний підрозділ банківського нагляду, що безпосередньо здійснює нагляд за банком) повідомляє Генеральний департамент банківського нагляду Національного банку з обгрунтуванням підстав.

7.20. Суми стягнених штрафів відображаються в класі 7 Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України за статтею "Інші банківські операційні витрати" (рахунок 7397).

9.1. Національний банк має право тимчасово, до усунення порушення, заборонити власнику істотної участі в банку використовувати право голосу придбаних акцій (паїв) у разі грубого чи систематичного порушення ним вимог Закону про банки або нормативно-правових актів Національного банку, зокрема таких:

а) наявність прямого чи опосередкованого впливу власника істотної участі на прийняття банком рішень, що призводять до порушення банківського законодавства або до ризикової політики банку, яка загрожує інтересам кредиторів і вкладників;

б) порушено бездоганну ділову репутацію власника істотної участі. Якщо власником істотної участі є юридична особа, то ця заборона поширюється на членів виконавчого органу і спостережної (наглядової) ради цієї юридичної особи;

в) за результатами перевірки виявлено, що внесок до статутного капіталу банку сформований не за рахунок власних коштів власника істотної участі (підтвердженням цього є, наприклад, висновок про його незадовільний фінансовий стан на дату придбання акцій банку);

г) володіння істотною участю банку або збільшення розміру істотної участі до рівня, визначеного статтею 34 Закону про банки, без письмового дозволу Національного банку;